*- 1995 - 1999 рр. з урахуванням автоперевезень підприємствами всіх галузей економіки; з 2000 року з урахуванням автоперевезень підприємствами автомобільного транспорту

** - з урахуванням фізичних осіб

*** - оперативні дані фонду Державного майна

Основні індикатори соціального розвитку України у 1998 -- 2000 рр.

* Реальні доходи обчислені за виключенням податків та витрат від знецінення грошей внаслідок інфляції.

**За методологією Держкомстату (без прибуткового податку і відрахувань у Пенсійний фонд та витрат від знецінення грошей внаслідок інфляції).

***Пенсії пенсіонерам, які перебувають на обліку в органах соціального захисту

Джерело: Держкомстат України.

Основні макpопоказники економічного і соціального розвитку України на 2000 pік

* -Без урахування зовнішніх державних кредитів.

** - За методологією Держкомстату.

2.2. Аналітичні записки щодо ВВП

Станом на 15.06.2000 Попередні підсумки січня-травня 2000 р. та прогноз на червень Валовий внутрішній продукт. У травні продовжилась тенденція зростання валового внутрішнього продукту порівняно з попереднім роком, як за період з початку року наростаючим підсумком, так і помісячно. За попередньою оцінкою Держкомстату, зростання реального ВВП за січень-травень становить 5,4 відсотка.

1. Реальний ВВП зріс на 5,4 відс. порівняно з січнем-травнем минулого року. Динаміка реального ВВП (кумулятивно до відповідного періоду попереднього року, відс.)

Номінальний обсяг ВВП становить за січень-травень 57,9 млрд. гривень, у травні - 12,7 млрд. гривень. Приріст реального ВВП у травні порівняно з травнем 1999 року становив 5 відсотків.

2. Реальний валовий внутрішній продукт до відповідного місяця попереднього року, відс. Приріст у травні становив 5 відс.

При цьому рівень реального ВВП травня поточного року на 3,5 відс. вищий за рівень травня 1998 року (докризового періоду).

3. Iндекс реального ВВП (грудень 1996 = 100). Рівень реального ВВП травня поточного року на 3,5 відс. вищий за рівень травня докризового періоду 1998 р.

Головним фактором реального зростання ВВП стало пожвавлення сукупного попиту. Аналіз даних показує, що зростання реального ВВП у січні-травні є продовженням тенденції зростання, започаткованої у другому півріччі минулого року.

Ця тенденція зростання зумовлена пожвавленням як внутрішнього, так і зовнішнього сукупного попиту, процесів імпортозаміщення і зростання експорту. Про зростання внутрішнього споживчого попиту свідчить реальне зростання грошових доходів населення за чотири місяці на 12,4 відс., а роздрібного товарообороту за січень-травень - на 9,8 відс. порівняно з відповідним періодом минулого року. Зросли заощадження населення : залишки вкладів населення в національній та іноземній валюті у комерційних банках України протягом квітня збільшились на 3,8 відс., збільшившись порівняно з початком року в системі Ощадбанку на 8,1 відс., а в інших комерційних банках - на 26,6 відсотка. Зростання залишків заборгованості за кредитами, наданими комерційними банками субєктам господарювання, свідчить про збільшення попиту на інвестиції. Комерційні банки України станом на 1 травня мали на своїх рахунках залишок заборгованості за кредитами в національній та іноземній валютах на суму 14,2 млрд. грн., що на 19,5 відс. більше, ніж на початок року. Оборот зовнішньої торгівлі України товарами за січень-квітень збільшився проти відповідного періоду попереднього року на 22,2 відсотка. При цьому обсяги експорту зросли на 20,1 відсотка. Зростання сукупного попиту зумовило зростання валової доданої вартості по галузях, які виробляють товари, на 7,9 відс., а по галузях, які надають послуги - на 2,3 відс. порівняно з відповідним періодом попереднього року.

4. Темпи зростання валової доданої вартості по місяцях (кумулятивно, у відс.). Зростання має місце передусім у галузях, які виробляють товари.

Важливу роль у зростанні реального ВВП відіграє зростання на 10,8 відс. валової доданої вартості промисловості.

На 10,8 відс. зросла валова додана вартість промисловості, питома вага якої складає понад третину у структурі загального обсягу валової доданої вартості по галузях. Валова додана вартість будівництва зросла порівняно з попереднім роком на 5,1 відс. відповідно до тенденції пожвавлення інвестиційної активності. Валова додана вартість сільського господарства у січні-травні знизилась на 3,6 відс., що зумовлено зниженням поголівя основних видів худоби та птиці в сільськогосподарських підприємствах та зменшенням обсягів бензину та дизельного палива для проведення весняно-польових робіт.

5. Темпи зростання валової доданої вартості по місяцях по галузях, які виробляють товари (кумулятивно, у відс.). Промисловість першою вийшла на траекторію зростання, за нею - будівництво; у сільському господарстві продовжився спад.

У січні-травні продовжилось помітне зростання у галузях транспорту і звязку (на 1,7 відс.) та торгівлі і громадського харчування (на 6,5 відс.), яке почалось у четвертому кварталі минулого року. Деяке зменшення темпів зростання порівняно з січнем-квітнем пояснюється поступовим покращенням ситуації, починаючи з квітня 1999 року.

6. Темпи зростання валової доданої вартості по місяцях по галузях, які виробляють послуги (кумулятивно, у відс.). Зростання у транспорті і звязку, торгівлі є наслідком зростання у промисловості..

Інші галузі, які виробляють послуги (крім охорони здоровя, фізичної культури та соціального забезпечення) продовжують поступово зростати (освіта - на 1,1 відс., інші галузі - на 1,6 відсотка).

Прогноз на червень

Прогноз на червень виходить з припущення про продовження тенденції реального зростання ВВП порівняно з відповідними періодами попереднього року (а також докризових 1997 і 1998 років) та сезонного зростання червня до травня на рівні 8 відсотків.

Виходячи з цієї тенденції, темпи зростання червня до червня минулого року очікуються на рівні 4 відс. (тобто нижчими, ніж травень до травня), виходячи з суттєвого покращення минулорічних показників. З цієї ж причини кумулятивні темпи зростання також будуть дещо нижчими, ніж за пять місяців (прогноз на січень-червень - 5,1 відсотка).

. Зовнішньоекономічні звязки України в сучасних умовах стають могутнім

засобом прискорення науково-технічного розвитку та інтенсифікації економіки. Нині оволодівати найновішими досягненнями науки і техніки без інтенсивного обміну науковими дослідженнями, різноманітними товарами і послугами означає нераціонально використовувати власні ресурси, втрачати час і темпи розвитку.

Зовнішньоекономічна діяльність діє змогу прискорювати науково-технічний прогрес завдяки організації спільних досліджень, швидкому перобладнанню

сучасною технікою цілих галузей і виробництв, сприяє розвязанню багатьох соціальних проблем. Отже, зовнішньоекономічні звязки стають одним з основних чинників розвитку господарства України.

Правову основу для практичного здійснення зовнішньоекономічної політики створюють Закони України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (квітень1991 р.), "Про вільні економічні зони" (жовтень 1992 р.), "Про іноземні інвестиції" (березень 1993 р.). Концепція Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність" грунтується на використанні можливостей ринкової економіки, яка поступово утведжується в державі. В Законі докладно опрацьовано механізм регулювання зовнішньоекономічної діяльності, який повинен забезпечити прогресивні структурні зрушення в економіці та сприятливі умови її залучення до світового поділу праці разом із збереженням господарського збалансування та рівноваги внутрішнього ринку України.

Кабінет Міністрів України здійснює зовнішньоекономічну політику відповідно до законів України, укладає та забезпечує виконання міжурядових угод, здійснює заходи щодо раціонального використання державного валютного фонду і стабілізації платіжного балансу країни тощо.

Міжнародні звязки України здійснюютьсяяк у зовнішній торгівлі, так і в економічному, науково-технічному і культурному співробітництві, в міжнародному туризмі та інших формах.

У зовнішній торгівлі впродовж утвердження в господарстві ринкових відносин скасовуватиметься державна монополія. Згідно з чинним законодавством встановлюється межа частки одного власника в 50 % загального експорту або імпорту країни, причому порушення ціого положення можна оскаржити в судовому порядку. Різні обєднання (асоціації, консорціуми, торгові будинки)не мають права прямо або опосередковано створювати монополії зовнішньоекономічної діяльності для певного виду товару чи товарної групи, а також будь-якої іноземної країни, транснаціональної корпорації тощо. Забороняються різного роду угоди, союзи та погоджені дії, спрямовані на поділ ринків збуту чи джерел постачання або інші засоби обмеження свободи конкуренції.

Такі заходи сприятимуть процесу утвердження відкритої згідно з світовими стандартами економіки, посиленню в ній конкурентних засад, формуванню гручкого, зорієнтованого на інтенсифікацію господарського механізму.

У нинішніх умовах господарство України перживає тривалу економічну кризу, що негативно впливає і на стан зовнішньої торгівлі. Обсяг експорту не відповідає можливостям наших товаровиробників і не забезпечує потреб держави у валютних надходженнях, необхідних для стабілізації економіки, зниження рівня інфляції та бюджетних витрат.

За даними Міністерства статистики України, експорт за останні роки постійно скорочується. Крім того, дуже неефективно є структура експорту, майже 90 % його становлять сировина, матеріали, товари народного споживання. Вивозяться також гостродефіцитні ресурси і продаються світовому ринку за демпінговими цінами.

Навіть з країнами близького зарубіжжя Україна має відємне сальдо балансу на продукцію виробничо-технічного призначення. Негативне сальдо у торгівлі з цими країнами зберігається для енергоносіїв, прокату кольорових металів, целюлози, деревини, каучуку, акумуляторів тощо. У світовий економічний простір Україна інтегрувала у ролі сировинного придатка. Доказом цього є те, що протягом кількох останніх років експорт машинно-технічних товарів загальному балансі становить 10-20 %, а рівень експорту готової продукції у світі понад 50 %.

Зовнішньоекономічна діяльність України потребує докорінної перебудови -йдеться про зміну сировинного спрямування експорту, підвищення в ньому частки продукції обробних галузей, удосконалення структури імпорту.

2.3. Підсумки розвитку економіки України в 2000 році й основні напрямки проведення економічної реформи.

2000 рік став знаменною віхою в розвитку української економіки. Відновлення економічної активності наприкінці 1999 року привело до економічного росту в поточному році. Цьому сприяла не тільки сприятлива зовнішньоекономічна ситуація, але й успіхи макроекономічної політики, у першу чергу в бюджетній сфері, упорядкування державних фінансів, поліпшення платіжної дисципліни в енергетичному секторі, прискорення ринкових реформ в аграрному секторі.

Приріст ВВП за січень-жовтень поточного року в порівнянні з відповідним періодом 1999 року склав 5,1%, а промислового виробництва - 11,9%.

По прогнозних розрахунках Міністерства економіки реальний ріст ВВП у 2000 році досягне 4,2%, у промисловості - понад 9%, продукції сільського господарства - 2%.

Тенденції росту значною мірою забезпечені консолідацією зусиль трьох галузей влади. Задачі, ініційовані Президентом України в його Посланні Верховній Раді України, і конкретизовані в урядовій Програмі “Реформи заради добробуту”, знайшли підтримку у Верховній Раді України..

Підсумки січня-жовтня 2000 року свідчать про позитивний вплив цієї Програми на економічному розвитку країни. Пожвавлення економічної активності, що спостерігається з початку поточного року, не є эпизодичным. Воно обумовлено збільшенням попиту на внутрішньому ринку завдяки росту реальних грошових доходів населення і сприятливій зовнішньоекономічній конюнктурі.

Це дозволило сконцентрувати зусилля на проведенні стимулюючої макроекономічної політики й активіз увати структурні реформи. Уведено змінний обмінний курс, його стабільність підтримувалася протягом року економічними методами, продовжувалася політика здешевлення кредитних ресурсів банків шляхом послідовного зменшення дисконтної ставки НБУ (у серпні в четвертий раз за рік вона була знижена до 27% з 45% на початок року).

Проводиться якісно нова бюджетна і фіскальна політика.

Відмовлення від політики проведення взаємозаліків по погашенню заборгованості перед бюджетом, суворе дотримання бюджетної платіжної дисципліни, а також пожвавлення економічної діяльності в галузях економіки сприяло поліпшенню стану державних фінансів.

Консолідуються ресурси бюджету на рахунках Казначейства, скорочена кількість розпорядників бюджетних засобів. Удосконалюються межбюджетные відносини. Це сприяло досягненню профицита Державного бюджету, перевиконанню плану надходжень у бюджет.

Скасовано понад 250 актів Кабінету Міністрів України, дія яких давало пільги субєктам господарської діяльності, зокрема по податку на додану вартість, на деякі товари критичного імпорту.

Значну роль у забезпеченні фінансової стабілізації зіграло зниження податкового тиску на субєкти господарювання і перехід до рішення бюджетних проблем шляхом пошуку неподаткових джерел надходження засобів. Частка податкових надходжень у консолідований бюджет у ВВП зменшилася з 19,1% до 18,1%. Спостерігається позитивна тенденція зменшення бартерних операцій в економічних відносинах і збільшення частки грошових розрахунків у господарському обороті України.

Прискорено прийняття деяких важливих законів, украй необхідних для створення правового поля ринкової економіки. Конструктивне співробітництво при розробці Державного бюджету 2000 року і бюджету 2001 року, сприяє прискоренню ринкових реформ. Такого збігу поглядів і підходів до створення єдиної політики в Україні в минулі роки не спостерігалося.

Проводиться глибока системна адміністративна реформа. Вона сприяє змінам у світогляді державних службовців, підвищенні їхнього прагнення до вибору оптимальних стратегічних напрямків політики, сприяла удосконаленню системи прийняття рішень і підвищенню відповідальності за них.

Ефективно діє нова організаційна форма роботи Кабінету Міністрів України - урядові комітети, в умовах відкритої дискусії забезпечують розгляд і попереднє міжвідомче узгодження позицій по конкретних питаннях державної політики. Розроблено механізми інформування громадськості про роботу урядових комітетів.

Продовжуються реформи в ключових секторах української економіки.

В аграрному секторі проводяться глибокі ринкові перетворення. Здійснений найбільш важливий етап аграрної реформи - реформування колективних сільськогосподарських підприємств на принципах приватної власності на землю і майно із широким застосуванням оренди. Забезпечується моніторинг аграрної реформи і своєчасне реагування на запити і побажання селян у процесі її здійснення.

На базі реформованих сільськогосподарських підприємств створено більш 14 тисяч нових агроформирований ринкового типу. Формується інфраструктура аграрного ринку. Розширюються обсяги біржової торгівлі. На зміну прямої дотації сільськогосподарських виробників приходить їхнє кредитування банківською системою. Цього року виконаний ряд заходів, спрямованих на створення сприятливого економічного середовища функціонування і розвитку реформованих сільськогосподарських підприємств, зокрема їхнього фінансового оздоровлення, а також формування цивілізованого аграрного ринку.

Підсумки жнив демонструють позитивні результати роботи новостворених господарств і дієвість нових механізмів регулювання складених аграрного ринку. Цього року вперше за період незалежності отриманий приріст сільськогосподарського виробництва. На селі, у цьому самому консервативному, найважчому для реформування секторі економіки, почалися помітні позитивні зрушення.

У паливно-енергетичному комплексі зусилля Кабінету Міністрів України спрямовані на створення прозорого, конкурентного й ефективного ринку енергоносіїв, удосконалення системи розрахунків за них, припинення безкоштовного споживання електроенергії і газу, перехід на винятково грошові розрахунки. Завдяки цьому переборений ряд негативних явищ у роботі комплексу й отримані перші позитивні результати, а головне - удалося значно поліпшити ситуацію по оплаті з грішми за споживання електричної і теплової енергії. Почали працювати ринкові механізми формування цін на електроенергію.

З метою стимулювання розвитку малого підприємництва протягом останніх двох років прийнятий ряд указів Президента України і постанов Кабінету Міністрів України, що дозволили зменшити адміністративний тиск на підприємців, спрощена система оподатковування підприємців, удосконалені процедури розробки і прийняття регуляторних актів.

Поліпшується інвестиційний клімат. Обсяг інвестицій в основний капітал збільшився за 9 місяців року на 14,1%. Активізовано процес продажу великих пакетів акцій промисловим інвесторам.

На виконання ініціатив Президента України Уряд зосередив свою увагу на рішенні соціальних проблем. Були знайдені можливості підвищення мінімальної заробітної плати й істотного скорочення заборгованості по заробітній платі в бюджетній сфері. Уперше за останні роки удалося ліквідувати заборгованість по виплаті пенсій і приступити до погашення боргів по заробітній платі й інших соціальних виплатах.

Розвиток економічної ситуації в поточному році підтверджує, що тенденція росту в економіці є стабільної, що дає підстави прогнозувати на наступний рік продовження цієї позитивної тенденції.

По прогнозних розрахунках у 2001 році ВВП збільшиться на 4%, обсяг продукції промисловості - на 4%, а сільського господарства - на 2,5%. Головним фактором росту в 2001 році буде підвищення продуктивності економіки, тобто перехід на інтенсивний шлях її розвитку.

Реальне збільшення обсягів інвестицій в економіку (валового нагромадження) складе 12,6%. Цьому, зокрема, буде сприяти збільшення надходжень іноземних інвестицій до 900 млн. діл. США завдяки проведенню приватизації инвестиционно привабливих обєктів, причому винятково за грошові кошти.

Викладені фактори одночасно з підвищенням продуктивності праці і подальшим пожвавленням економічної активності забезпечать у наступному 2001 році зростання реальних доходів населення на 4,4%.

Активізація економічної діяльності в країні стимулює розвиток зовнішньої торгівлі. Варто помітити, що сьогодні у валовому внутрішньому продукті України майже 40% складають експортні постачання.

В даний час після подолання фінансової кризи 1998 року, у зовнішній торгівлі простежується тенденція до стабілізації. У поточному році, на відміну від попередній двох років, у зовнішній торгівлі відбувається нарощування основних показників галузі.

Так, за січень-вересень 2000 року зовнішньоторговельний оборот (товари і послуги) України склав 23 млрд. 742 млн.дол. зі збільшенням на 17,9%, у тому числі обсяги експорту збільшилися на 18,2%, а імпорт збільшився на 17,6%. Сальдо торговельного балансу за цей період було позитивним і перевищило 2млрд.дол.

Поліпшення торгівлі має місце по всіх географічних напрямках. Так, зовнішньоторговельний оборот із країнами СНД збільшився на 26,8%, Європи - на 25,3%, Азії - на 8,4%, Америки - у 1,7 рази, Африки - на 5,0%, Австралії й Океанії - на 2,9%.

До кінця року обсяги торгівлі України товарами і послугами складуть 33,3 млрд.діл., зі збільшенням на 18,3%, зокрема експорт зі збільшенням на 18,2%, а імпорт - на 18,5%.

У наступному році Україна продовжить кроки по вступі у Всесвітню торговельну організацію. До вимог цієї міжнародної організації буде адаптуватися вітчизняна нормативно-правова база.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності буде здійснюватися з метою удосконалення механізмів торговельних відносин України у відповідність з вимогами багатобічної системи ГАТТ/ВТО. Продовжиться переговорний процес щодо гарантованого доступу до ринків товарів і послуг, очікується підписання двосторонніх протоколів з питань тарифних знижок і зобовязань у сфері послуг із країнами-членами ВТО, визначення перехідних періодів гармонізації законодавства відповідно до угод ГАТТ/ВТО у визначених областях зовнішньоекономічного регулювання.

Важливим етапом у цьому процесі є утворення зони вільної торгівлі з ЭС. Цей напрямок створить можливість поліпшити процес переходу економіки до ринкової моделі і переорієнтувати торговельні потоки на більш перспективні ринки країн, що входять у ЭС, за рахунок усунення країнами ЭС внутрішніх тарифів щодо українського експорту.

Важливої складового експорту в країни Європейського Союзу є вітчизняна текстильна і швейна продукція. Передбачається, що наступний рік ознаменується лібералізацією торгівлі цими товарами, тобто будуть зняті кількісні обмеження на ввіз товарів легкої промисловості в країни ЄС.

Для забезпечення розширеного і гарантованого вільного доступу на світові ринки, Україна буде домагатися створення зони вільної торгівлі з країнами-членами Центральноєвропейської зони вільної торгівлі (CEFTA).

Важливим напрямком зовнішньоекономічної політики України в наступному році залишиться співробітництво з країнами-учасницями Співдружності Незалежних Держав

Пріоритетне значення в реалізації цього напрямку буде додано роботі з розширення двостороннього торгово-економічного співробітництва з основним торговельним партнером України - Російською Федерацією.

Питома вага обсягів торгівлі з Російською Федерацією в загальному зовнішньоторговельному обороті України традиційно складає найбільшу частину. Так, за девять місяців поточного року частка Росії в загальному товарообігу України склала 34,8%. Російська Федерація є найбільшим ринком для товарів традиційного українського експорту: продукції агропромислового комплексу, машинобудування, металургійної і хімічної промисловості. У свою чергу, Україна імпортує з Російської Федерації газ, нафта, нафтопродукти, ядерне паливо, продукцію машинобудування.

Поряд з розвитком торгово-економічних звязків з Росією важливе значення приділяється розвитку двосторонніх торгово-економічних звязків із країнами Центральноазіатського і Закавказького регіонів.

Основою розвитку звязків України з цими регіонами є довгострокові (десятилітні) двосторонні програми торгово-економічного розвитку, що охоплюють співробітництво по різних напрямках: від космічних програм, програм науково-технічного співробітництва до співробітництва в області сільського господарства і промисловості. Такі програми підписані з Республікою Казахстан, Республікою Узбекистан, Азербайджанською Республікою і Грузією. Готуються до підписання відповідні програми з Вірменією і Туркменістаном.

Вступили в завершальну фазу тристоронні (Росія, Україна, Казахстан) переговори по створенню спільного підприємства на території України по виробництву ядерного палива для атомних електростанцій України.

Міністерство економіки України брало участь у рішенні проблеми по відновленню постачань туркменського газу в Україну, а також забезпеченню його транзиту територіями Узбекистану, Казахстану і Росії.

Необхідно відзначити, що основним напрямком співробітництва з країнами Закавказького регіону є створення транспортної системи між Сходом і Заходом через територію цих стан і України. Так, у даний час вже успішно функціонує поромна переправа між Грузією й Україною.

Продовження транспортної системи до Каспійськ моря і далі через Центральноазіатські країни дасть можливість зміцнити роль України, як транзитної держави, і підвищити її значення у світових інтеграційних процесах.

У наступному році одним із пріоритетів України буде розвиток торгово-економічного співробітництва зі США і Канадою. Це обумовлено, насамперед, необхідністю ведення постійного діалогу з американськими і канадськими партнерами по різноманітних аспектах дво- і багатобічного торгово-економічного співробітництва, що сприяє процесу інтеграції України у світове торговельне співтовариство, а також необхідністю пожвавлення співробітництва з окремими торговельними угрупованнями, блоками і режимами.

На дійсний час Сполучені Штати - основний торговельний партнер на американському континенті. Зовнішньоторговельний оборот торік склав близько 840 млн.діл., а позитивне сальдо в торгівлі склало більш 34 млн.діл. Слід зазначити, що цього року зовнішньоторговельний оборот збільшився в 1,7 рази, у тому числі експорт - у 2,1 рази.

Країни Латинської Америки, Азії й Африки залишаться привабливими для експорту продукції українського машинобудування, і завдяки ціновому фактору вона буде конкурентноздатної в порівнянні з західними аналогами.

Слід зазначити, що сьогодні питома вага країн Латинської Америки в загальному обсязі торгівлі України складає 2,3%, Азії - 15,1% і Африки - 3,0%, у тому числі в експорті країни Латинської Америки займають - 2,8%, Азії - 23,8% і Африки - 4,9%. Зважаючи на те, що в часи колишнього СРСР значна частина промислових обєктів у країнах регіону будувалася за участю фахівців України, належна увага буде приділено виходу і відновленню втрачених позицій на ринку послуг, зокрема виконання проектування, будівництва, ремонту і модернізації нафтогазових, енергетичних і інших промислових обєктів, проведення розвідувальних робіт і т.п.

3.Пропозиції

Україна, як молода суверенна держава, не має достатнього досвіду налагодження економічних звязків з країнами світу. Це пояснюється насамперед тим, що вона не мала змоги набути такого досвіду у складі СРСР, їй бракує достатньої кількості органів, кадрів, які могли б проводіти самостійну науково обгрунтовану зовнішньоекономічну політику.

Світові економічні звязки необхідні Україні для того, щоб швидше подолати глибоку економічну кризу, для стабільного і швидкого розвитку продуктивних сил і підняття на цій основі життєвого рівня населення. Як я вже зазначала, та країна, яка не займається зовнішньою торгівлею, не розвиває господарскі звязки з іншими державами світу, змушена збільшувати затрати виробництва приблизно в півтора-два рази.

Україна робить перші кроки на шляху до входження у світове господарство. Цьому сприяє створення певної правової бази, прийняття відповідних законів. Такими законами є Закон України ,, Про зовнішньоекономічну діяльність” (квітень 1991р.),Закон ,,Про створення експортно-імпортного банку “ (січень 1992р.), Закон ,, Про іноземні інвестиції ” (березень 1992р.) та інші, декрети Кабінету Міністрів тощо.

В минулому Україна мала економічні звязки з 123 країнами світу, але основні рішення щодо їх розвитку приймалися в Москві. Те саме стосувалося зовнішньоекономічної діяльності близько 1400 підприємсв України.

Обєктивно причиною, що заважає нині входженню України як повноправного партнера у світове господарство, є низька конкурентоспроможність її продукції насвітових ринках. Із промислових товарів на ринках дальнього зарубіжжя може конкурувати не більше 1% товарів. Крім того, навіть ті товари, на які є попит на зовнішніх ринках, не відповідають міжнародним стандартам. Так, майже весь чавун не має світових сертифікатів, з низьким обсягом номенклатури відливок, що призводить до великої металомісткості продукції, відходів металу майже 25%. Крім того, брак кадрів та їх недостатній професійний рівень робить недосконалою систему управління зовнішньоекономічною діяльністю. В останні роки ситуація у цій сфері значно погіршується.

Які ж причини призводять до цього?

По-перше, розрив господарських звязків з країнами колишнього СРСР. Внаслідок цього Укрвїна втратила чимало своїх ринків збуту, зупинилося багато підприємств через відсутність комплектуючих виробів тощо. Більше того, Росія значною мірою втратила інтерес до виготовлених у нашій країні приладів, машин, а також до виплавненого металу тощо через значне зростання енергомісткості, а отже, і вартості та ціни продукції. Тому навіть ті вироби, в яких зацікавлена Росія, не можуть бути реалізовані на її ринку, оскільки вони дорожчі за зарубіжні аналоги на 30-50%.

По-друге, переваження в експорті України паливносировинноїї групи. Її частка у 1994р. перевищувала 72%, а разом з товарами народного споживання становила понад 90%.[

По-третє, в експорті низька частка машин, обладнання, обєктів інтелектуальної власності (патентів, ліцензій, ,,ноу-хау”). Згідно з даними міністерства статистики України, у 1993р. тільки 0,5% від загальної кількості вироблених нових видів машин і обладнання за своїми технічними характеристиками були конкурентоспроможними.

По-четверте, незначна частка в експорті товарів, які виготовляються відповідно з договорами про міжнародну спеціалізацію та кооперування виробництва.

По-пяте, значно зростає частка бартерних операцій. Якщо у 1992р.вона становила близько 13%, то наприкінці 1994р.-понад 80%. Високий рівень бартеризації зовнішньої торгівлі зумовлений зняттям обмежень щодо квотування і ліцензування. Характерно й те, що бартерна торгівля поширюється навіть на ті товари, які є високоліквідними і раніше реалізовувалися переважно за валюту, мають вирішальне значення для отримання валютних доходів держави. Частка такої продукції у бартерній торгівлі в 1995р. становила близько 75%.

Значна частина тих кошків, які заробляють підприємства-експортери, осідає у банках зарубіжних країн. Так, у 1992р. при експорті продукції за кордон на 3,2млрд. дол. до державної скарбниці надійшло лише 165 млн. У 1993р. в Україну повернулося лише 20% валютної виручки. За 9 місяців 1994р. за кордоном, передусім у країнах колишнього Союзу, осіло 1,4 млрд.дол., а в Україну надійшло лише 0,4млрд. дол.

Сюди також можна включити і відсутність системного регулювання зовнішньоекономічних відносин, концептуально хибні підходи до принципів валютного контролю, субєктивні підходи до принципів валютного контролю, субєктивні підходи до визначення державних піорітетів у галузі немитного регулювання та загальноекономічна криза України призвели до значного зменьшення обсягу зовнішньоекономічного обороту, катастрофічного зниження ефективності експорту, руйнації державного валютного фонду, виникнення массових зловживань і корупції.

Але казати, що на Україні нічого не робиться в зовнішньоекономічній сфері не можна, і прикладом цьому може стати міжнародна науково-практична конференція на тему “Реформування зовнішньоекономічної сфери України”, яка була організована Київським національним університетом імені Тараса Шевченка, комісією Верховної Ради України з питань економічної політики і управління народним господарством, Міністерством економіки Украіни, Міністерством зовнішньоекономічних звязків і торгівлі України, рядом інших організацій. У роботі конференції взяли участь вчені та спеціалісти з України, США, Росії, Німеччини, Китаю та інших країн. На конференції відзначалося, що у зовнішньоекономічній сфері перед Україною стоять принципово нові цілі з реалізації сучасної концепції включення економіки в систему світових господарських звязків: використання зовнішньоекономічних звязків для припинення економічного спаду й початку стабілізації соціально-економічного становища країни; розвитку експорту як структуроутворюючого фактора; акумуляції додаткових фінансових ресурсів з метою структурної перебудови; проведення політики перехідного протекціонізму.

На думку учасників конференції, можливості імпортозаміняючої політики для України в умовах різкого спаду суспільного виробництва і скорочення внутрішнього попиту дуже обмежені, тому гострою є необхідність розробки спеціальної програми розвитку експорту. Основою практичного застосування конкретних заходів стимулювання експорту, запропонованих учасниками конференції, може бути розмежування всіх видів виробництв на неконкурентноспроможні, слабоконкурентні та конкурентні.

При обговоренні проблем міжнародного руху капіталів було зазначено, що українським виробникам необхідно ширше переходити до створення своїх філіалів і змішаних товариств за кордоном як до ефективнішої й розвинутішої форми міжнародного економічного спілкування. Це дозволяє обійти багато обмежень і барєрів на шляху експорту української продукції до країн - членів СНД, до Європейського Союзу, східно-європейських держав. Поширення національного режиму на іноземні інвестиції в Україні разом з тим необхідно підкріпити стимулюванням припливу ресурсів з-за кордону в окремі регіони країни, ширшим залученням іноземних інвесторів у проес приватизації і стабілізаці правового поля діяльності інвесторів. Водночас це дозволить легалізувати експорт тіньової економіки, що досягає, за деякими оцінками, 30 - 40 % від обсягу експорту, що офіційно реєструється.

Взагалі проблему залучення іноземних інвестицій в Україну я вважаю дуже актуальною сьогодні, її треба розглянути ближче тому, що намою думку всі вже давно зрозуміли їх необхідність, але відповідну правову базу ще не було створено. Тому конкретніше це питання ми розглянемо у наступному пункті.

3.1. ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ

Перехід до ринкової системи господарювання обєктивно вимагає піднести ефективність використання основоного капіталу, посилити інноваційний процес в усіх галузях національної економіки.

З метою усунення зазначених вище негативних явищ в сфері зовнішньекономічних відносин Україні необхідно розвязати такі завдання: по-перше, обмежувати ввіз продукції чорної металургії, покращувати якість металу, зменьшувати масу готових виробів, домагатися міжнародних сертифікатів на свою продукцію тощо.

По-друге, визначити пріоритетні напрямки розвитку експортної спеціалізації, переорієнтуватися на виробництво наукомісткої продукції і ресурсозберігаючих технологій у сфері верстатобудування, літакобудування, ракетно-космічної техніки, створення нових видів металів. Я вважаю, що ці напрямки повинні стати сферою всебічної підтримки держави.

По-третє, відмінити податок на добавлену вартість на продукцію, що вивозиться з України, (оскільки це призводить до необгрунтованного зростання цін і штучно знижує її конкурентоспроможність); відмінити імпортне (ввізне мито) на такі стратегічні для України товари, як нафтопродукти, ліс, кольорові метали, целюлоза. У той же час доцільно обмежити імпорт алкогольних напоїв, цигарок тощо.

По-четверте, виготовляти в Україні імпортозамінну продукцію: зернові, кормо- і картоплезбиральні комбайни, тролейбуси, автобуси, холодильники, автомобілі, тканини та ін. Водночас, експортуючи переважно товари паливноенергетичної групи, слід значно поліпшити обробку сировини (титану, граніту, урану, сільськогосподарської продукції). Так, глибина переробки сільськогосподарської сировини в Україні становить лише близько 50 % від рівня розвинутих країн.

По-пяте, враховуючи низьку конкурентоспроможність продукції в Україні, не слід поспішати з подальшою лібералізаціею експортно-імпортних відносин, на яку нашу державу активно підштовхує Міжнародний валютний фонд та Світовий банк. Йти таким шляхом можна, лише зміцнюючи конкурентоспроможність товарів. Навіть у США понад 35 % товарів захищені нетарифними барєрами.

По-шосте, слід заохочувати іноземних інвесторів. Найважливішою умовою цього є стабільньсть чинного законодавства у зонішньоекономічній діяльності. На жаль, в Україні у 1991 - 1994 рр. так часто переглядалися закони, що стабільною можна вважати лише постійну зміну законів. Тому наша держава, згідно з оцінкою міжнародних експертів, щодо створення надійного інвестиційного клімату посідає 139 місце у світі.

По-сьоме, важливо налагодити надійний митний контроль. Так, у розвинутих країнах світу держава бере на себе облік і всебічно контролює експорт та імпорт товарів. В Австрії, зокрема, їй відома адреса кожного постачальника, ціни його товару, обсяг, сертифікація товарів. Цей процесс супроводжується контролем податкових і банківських установ. В Україні недосконалий сам Митний кодекс: у ньому налічується лише 164 статті, тоді, як у Митному кодексі Росії - понад 400 статей.

Це, звичайно, не всі проблеми входження україни в світове господарство, на мій погляд треба також звернути увагу, по-перше, на успішно функціонуючі економіки інших країн, які б могли стати певним зірцем для нашої країни. По-друге, на запозичення досвіду впровадження радикальних економічних реформ, трансформацію соціально-економічної системи до принципово нового якісного стану.

По-третє, на вивчення економічного потенціалу інших країн з метою встановлення з ними розгалужених дво- та багатосторонніх господарських звязків, поглиблення міжнародного поділу праці та ін.

Для досягнення цих цілей уряд планує здійснити ряд термінових заходів. З початку 1993 р. встановлено митний контроль на всьому державному кордоні України, запроваджено єдиний порядок декларування товарів (робіт, послуг) та режим транспортного і нетарифного регулювання товарообороту з усіма сусідніми державами.

Впроваджуються єдині принципи валютного контролю і валютного регулювання на всі види торгових та неторгових операцій з іноземними державами. Забезпечується максимальне зменшення переліку товарів, експорт та імпорт яких підлягає квотуванню та ліцензуванню. Квотуванню підлягають товари, що мають пріоритетне значення для потреб національного споживання, або ті, що підпадають під режим квотування, а також товари, зовнішня торгівля якими є винятковим правом держави.

З метою усунення диспропорцій між внутрішніми цінами і цінами світового ринку, формування раціональної структури експорту та імпорту, збільшення бюджетних надходжень введена в дію система експортного (підвищеного за обмеженим колом товарів) та імпортного мита. Експортний митний тариф вилучає з експортних продуктів дотації та частину (до 50 %) надприбутків (різницю між світовою та внутрішньою ціною в національній валюті).

Уряд України заохочує залучення іноземних інвестицій в економіку країни. Водночас для пільгового режиму оподаткування встановлено мінімальний розмір вкладу іноземного інвестора в статутний капітал підприємств з іноземними інвестиціями (50 тис. дол., а для банків, страхових, фінансових та інвестиційних компаній - 100 тис. дол.), але не менбше 20 % статутного капіталу.

Як вже було зазначено, важливу роль у подальшому розвитку зовнішньої торгівлі України відіграватиме структура перебудова її економіки. У цьому плані одним із першочергових стуктурних пріоритетів є збільшення обсягів виробництва і продажу на світовому ринку продукції військово-промислового та аерокосмічного комплексів, стимулювання експортного потенціалу інших галузей, захист внутрішнього ринку. Для розвязання цієї проблеми передбачено: розробити урядову програму щодо переведення теплових електростанцій на тверде паливо з одночасною модернізацєю вугільної промисловості; розширення експорту електроенергії, що виробляється на давальному палеві; проведення комплексу економічних та організаційних заходів для стимулювання скорочення споживання енергоресурсів; розширення наукових досліджень і розробок з проблеми видобутку власної нафти з виходом на конкретні науково-технічні і наукові проекти; збільшення обсягу переробки нафти на давальних умовах заводами України з розрахунками за неї частиною готової продукції; розвиток атомної енергетики з дотриманням необходного рівня безпеки; розробка системи плати за транзитне транспортування паливно-енергетичних ресурсів через територію України; подолання залежності економіки України від поставок продукції з країн СНД.

ВИСНОВКИ

Завданням моєї курсової роботи є виявлення проблем розвитку торгово-економічних відносин України із прмислово розвинутими країнами. Насамперед, у першій главі, я виявила його ознаки і сказала, що Україна, як молода держава робить перші кроки на цьому не легкому шляху. Тут я також вказала сутність економічних законів, і зазначила, що сьогодні основними законами розвитку світового господарства, які не діють у межах національних економічних систем, є закон інтернаціоналізації виробництва, закон інтернаціоналізації обігу, а також закономірність поглиблення одиночного міжнародного поділу праці.

Найважливішими економічними законами, які діють в кожній країні, але відіграють вирішальну роль у світовому господарстві, є закон вартості (інтернаціональні форми його дії), закон нерівномірності економічного розвитку (інтернаціональні форми його дії), закон концентрації виробництва і капіталу (ті ж форми) та ін.

У другій частині роботи я розглянула й аналізувала основні економічні показники та вказала на причини відсталості України у світогосподарських звязках, конкретно вказуючи на них я зробила висновок, що входженню в світове господарство Україні сьогодні заважають такі проблеми як:

Низький технічний і технологічний рівень виробництва у більшості галузей, особливо в машинобудуванні та переробних галузях, що веде за собою низьку продуктивність праці та якість продукції, її неконкурентоспроможність на світовому ринку.

Відсталість в структурі обміну з перевагою експорта сировинних товарів.

Нерозривність ринкових відносин всередині національного хозяйства.

Всепоглинаюча монополія.

Відсутність у підприємств зацікавленності у розширенні експорту.

Ці, та багато інших прблем є дуже важливими для України, на мою думку найважливішою проблемою все таки є проблема розширення правової бази.

У третій частині роботи я вказала на те, що з метою усунення зазначених негативних явищ уряд України вважає за необхідне: розбудовувати спрощену систему зовнішньої торгівлі; стимулювати експортні операції з урахуванням потреб національного споживання; підвищувати ефективність іноземних інвестицій; ввести загальноприйняту систему валютного регулювання, спрямовану на підтримку національної валюти.

Україна через відсталість технологічного способу виробництва, має низьку конкурентоспроможність її продукції, слабке втягування в міжнародний поділ праці є периферією світового господарства і за такого розвитку подій може цілком перетворитися на сирвинний придаток розвинутих країн світу, в ринок дешевої робочої сили тощо.

Заходи щодо запобігання цих процесів я вказала у третій частині курсової роботи. Тут я зазначила, що треба звернути увагу на досвід економічних перетворень в інших країнах, а саме на:

Успішно функціонуючі економіки інших країн, які б могли стати певним взірцем для нашої країни.

Запозичення досвіюу впровадження радикальних економічних реформ, трансформації соціально-економічної системи до принципово нового якісного стану.

Вивчення економічного потенціалу інших країн з метою встановлення з ними розгалужених дво- та багатосторонніх господарських звязків, поглиблення міжнародного поділу праці, регіональної економічної інтеграції.

Я розглянула також проблему платіжного балансу, яка свідчить про неефективність структури її експорту. Майже 90 % експорту припадає на сировину, матеріали, товари народного споживання, більшість з яких не вистачає на внутрішньому ринку.

Як видно проблем в Україні достатньо і завдання нового покоління економістів дуже складні. Хочу ще раз зазначити, що для їх вирішення нам вкрай необхідна надійна правова база, бо вона сьогодні є найнеобхіднішою умовою економічного піднесення нашої країни. На данноу етапі на Україні вона (правова база) тільки почала формуватись тому, що соціалістичний лад наклав свій відбиток на цей процес.

Список літератури

1.Інформація Держкомстату України,

фонда Держмайна та Мінестерства Економіки України(за 1998-2000 роки)

2.Географія України. Ф.Д. Заставний:- Львів: Світ, 1994

3.Библиотека бухгалтера. Пособие/ Баланс-Клуб .1999

4.Орієнтир, інформаційний додаток. Урядовий курєр. 10.2000р.

5.Розміщення продуктивних сил - К.: Вища школа, 1997

6.Спецвыпуск.Внешняя торговля. Бизнес №15 20 апреля 1999 года

7.Соціально-економічна географія України .Львов. "Світ". 1995

8.Економіка України у 2000 році. Документи.

9.Все про зовнішньоекономічну діяльність . Діло 1-2.1998