Приватний вищий навчальний заклад

Київський кооперативний економічно-правовий коледж

Циклова комісія товарознавчо-комерційних дисциплін

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни: Комерційна діяльність на ринку товарів та послуг

на тему: Організація господарських звязків в торгівлі, їх правове регулювання. На матеріалах ТЦ «Магелан».

Київ-2006 р.

ПЛАН

ВСТУП

1. Суть, значення господарських звязків

2. Стисла економічно-організаційна характеристика магазину «МАГЕЛАН»

3. Види та класифікація господарських звязків

4. Види господарських договорів, їх загальні положення

4.1. Договір поставки

4.2. Договір доручення

4.3. Договір контрактації

4.4. Договір консигнації

4.5. Договір купівлі-продажу

4.6. Договір комісії

4.7. Договір оренди

5. Організаційно-правове регулювання господарських звязків у торгівлі

6. Висновоки та прапозиції

Використана література

Додатки

ВСТУП

Перехід України до ринкової економіки обумовив створення нового господарського механізму, орієнтованого на споживача. Розширилася й зміцнилася сфера дії товарно-грошових відносин, підсилюючи роль торгівлі. Процеси формування багатоукладного господарства на основі різних форм власності, становлення й розвитку інфраструктури ринку і його господарського механізму докорінно змінили економічне, інформаційне й правове середовище функціонування торговельних підприємств, які одержали самостійність у керуванні й веденні господарства, право розпоряджатися ресурсами й результатами праці.

У цей час благополуччя й комерційний успіх торговельного підприємства цілком залежать від того, наскільки ефективна його діяльність, і вона повинна бути орієнтована тільки на прибуткове, рентабельне господарювання, тому що підприємство несе всю повноту економічної відповідальності за свої рішення й дії.

Організація господарських звязків з постачальниками товарів та їх правове регулювання займає особливе місце серед інструментів комерційної діяльності торговельного підприємства, тому що ця система представляє сукупність форм, методів і важелів взаємодії підприємства зі споживачами продукції. Всі операції по організації торгово-оперативних процесів і керуванню ними з метою досягнення високої економічної ефективності роботи торговельного підприємства звязані, насамперед, з раціональною організацією господарських звязків з постачальниками товарів, які сприяють планомірному розвитку економіки, збалансованості попиту та пропозиції, своєчасній поставці продукції й товарів народного споживання покупцям. Тому на кожному торговельному підприємстві повинна проводитися робота з вивчення й підтримки господарських звязків з постачальниками.

В даній роботі з урахуванням сучасних вимог освітлені актуальні питання організації господарських звязків магазина з постачальниками та правове регулювання та виконання договорів.

У результаті проробленої роботи з організації господарської діяльності підприємства як найважливішого напрямку комерційної діяльності багато в чому визначають правильність вибору постачальника й форм здійснення торговельних угод, а також розроблені шляхи підвищення ефективності господарських звязків.

1. СУТЬ, ЗНАЧЕННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ЗВЯЗКІВ

Господарські звязки - необхідна умова діяльності підприємств, тому що вони забезпечують безперебійність постачання, безперервність процесу виробництва й своєчасність відвантаження й реалізації продукції. Кожне підприємство в процесі комерційної діяльності вступає в економічні і юридичні відносини зі своїми клієнтами, постачальниками й партнерами. В економічній літературі ці взаємини звичайно характеризуються терміном “господарські звязки”.

Господарські звязки між постачальниками й покупцями товарів - широке поняття. Сюди входять економічні, організаційні, комерційні, адміністративно-правові, фінансові й інші відносини, що складаються між торговельними підприємствами й постачальниками в процесі поставок товарів.

Система господарських звязків включає, зокрема:

Ш участь торговельної організації в розробці промисловими підприємствами

Ш планів виробництва товарів за допомогою надання заявок і замовлень;

Ш господарські договори;

Ш контроль за дотриманням договірних зобовязань;

Ш застосування економічних санкцій;

Ш участь у роботі товарних бірж й оптових ярмарків;

Ш перевірку якості (експертизу) товарів, що поставляють;

Ш установлення оптимальних фінансових взаємин;

Ш застосування адміністративно-правових норм та ін.

Система господарських звязків торгівлі із промисловістю - найважливіша складова частина господарського механізму, що представляє сукупність форм, методів і важелів взаємодії підприємств, обєднань, фірм, галузей господарства зі споживачами продукції.

Таким чином, основне місце в господарських звязках торгівлі належить міжгалузевим звязкам в галузях, що виробляють споживчі товари, по поставках цих товарів. Установлення таких звязків за посередництвом торгівлі дозволяє погоджувати економічні інтереси цих галузей, забезпечувати збут випускаємої ними продукції, і взаємний обмін нею, стимулювати й визначати подальший розвиток виробництва. У рамках цих звязків відповідні галузі промисловості на основі вимог торгівлі й у відповідності зі своїми виробничими й фінансовими можливостями випускають товари й поставляють їх у сферу обігу. Торгівля при цьому має можливість впливати на галузі, що роблять товари, у багатьох відносинах, у тому числі відносно обсягу, асортиментів, якості й забезпечувати їхнє доведення до кінцевого споживача.

Міжгалузеві господарські звязки повинні забезпечувати формування товарних, і насамперед ринкових ресурсів і безперебійне просування товарів у сферу обігу. Встановлення таких звязків забезпечується головним чином через проміжні ланки товаровиробничого ланцюга - численні й різноманітні підприємства - посередники. У той же час у цих комерційних звязках в якості прямих одержувачів беруть активну участь роздрібні торговельні підприємства, а також деякі виробничі підприємства-споживачі, що використовують окремі товари народного споживання як сировину для випуску інших, тобто позаринкові споживачі.

У процесі переміщення товарів безпосередньо в сфері обігу і їхнього доведення до кінцевого споживача ланки оптової й роздрібної торгівлі широко взаємодіють, установлюючи так звані внутрішньогалузеві господарські звязки. Основною метою встановлення таких звязків є формування торговельних асортиментів ринкових ресурсів споживчих товарів, їхній раціональний розподіл по районах країни, торговельним системам і підприємствам в обсязі й асортиментах, що відповідають попиту населення, і доведення цих товарів за допомогою проміжних ланок до кінцевого пункту товаропровідного ланцюга - до магазина.

2. СТИСЛА ЕКОНОМІЧНО-ОРГАНІЗАЦІЙНА ХАРАКТЕРИСТИКА МАГАЗИНУ «МАГЕЛАН»

Організацію господарських звязків з постачальниками в курсовій роботі ми простежимо по даним найбільшого торгово-розважального комплексу «Магелан».

Місце розташування ТРК «Магелан»:

Київ, пр-т Академіка Глушкова, 13-б.

Загальна площа - 30 000 кв. м..

Площа під оренду - 18 000 кв. м..

Дата введення в експлуатацію - 2004 рік.

Наземна, безкоштовна парковка площею 500 кв.м..

Концепція: універсальниий магазин для регулярних сімейних покупок.

Обєкти інфраструктур: кафе, банкомат, гипермаркет «Країна», ігрова кімната, кінотеатр, фуд-корт, боулінг

Предметом діяльності ТЦ «Магелан» є: торговельна діяльність, у тому числі роздрібна торгівля товарами, надання послуг розваг, послуги з надання приміщень в оренду.

Орендарям гипермаркета надаються додаткові послуги:

Ш організація будівельних робіт з індивідуального проекту,

Ш надання складських приміщень,

Ш проведення систем вентиляції,

Ш відеоспостереження,

Ш охорона,

Ш централізований вивіз сміття,

Ш надання вантажно-розвантажувальної зони.

ТЦ «Магелан» може запропонувати споживачам різноманітний асортимент продовольчих і непродовольчих товарів, більш 100 тис. найменувань, а також широкий спектр розваг.

На території ТЦ «Магелан»,розміщується дуже великий продуктовий супермаркет «Країна» з великим мясним, кондитерським і пекарним цехами. Непоганий відділ техніки, боулінг (кегельбан), безліч різних кафе й атракціонів, кінотеатр.

Щодня в ТЦ «Магелан» й у гипермаркеті «Країна» роблять покупки близько 15 000 покупців.

ТЦ «Магелан» має розрахунковий рахунок по основній діяльності, має круглу печатку, емблему зі своїм найменуванням, інші штампи й печатки, інші реквізити.

Головним завданням ТЦ «Магелан» є господарська діяльність, спрямована на одержання прибутку для задоволення соціальних й економічних інтересів персоналу й інтересів власників майна підприємства.

Основними показниками, що характеризують фінансові результати господарської діяльності підприємства є: валовий доход, інші доходи, прибуток і рентабельність. В умовах ринкової економіки прибуток є найважливішим показником оцінки господарської діяльності підприємств, тому що в ньому акумулюються всі доходи, витрати, втрати, узагальнюються результати господарювання. Прибуток є одним із джерел стимулювання праці, виробничого й соціального розвитку підприємства, росту його майна, власного капіталу.

ТЦ «Магелан» вчасно й правильно заключає договори з постачальниками, а також установлює раціональні прямі договірні звязки по поставках товарів, як правило, на один рік і здійснює постійний контроль за їх виконанням. Для полегшення й прискорення оформлення договірних відносин застосовується так звана пролонгація, тобто продовження договору. Однак у цьому випадку обовязкове узгодження асортиментів товарів, що поставляють.

На вимогу однієї зі сторін договір може бути змінений або розірваний за рішенням суду, тільки:

Ш При істотному порушенні договору однією стороною.

Ш У деяких випадках, передбачених Цивільним кодексом

ТЦ «Магелан» розташований у Києві, на Теремках, у районі Одеської площі, прямо на вїзді в столицю України з Одеської траси. Дуже вдале розташування, прийнятні ціни й широкий вибір як пропонованих товарів, так і наданих послуг, зробив цей комплекс воістину самим цікавим і корисним місцем для киян у цій частині міста. Сьогодні це дійсне підприємство з технологічними циклами, корпоративною структурою й складним технічним оснащенням робочих місць. Планування обєкта продумане правильно. Забеспечено безперешкодне пересування відвідувачів по торговельних зонах гипермаркета, організована система навігації, а саме облаштованість зручного виходу з гипермаркета до паркування, створення нормальної зони навантаження-розвантаження.

Престижність обєкта, першокласна архітектура, високий рівень дизайну, ексклюзивний інтерєр уже сьогодні зробили “Магелан” одним із самих іміджевых у місті торговельних обєктів.

3. ВИДИ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ЗВЯЗКІВ

Систему господарських звязків за характером й послідовністю взаємодії промисловості й торгівлі можна умовно розділити на три етапи:

1. підготовчий,

2. документального оформлення поставки,

3. виконання (функціонування).

Господарські звязки на поставку товарів розрізняються по своїй структурі, за кількістю учасників, термінам дії, відомчої підпорядкованості.

По своїй структурі господарські звязки можуть бути простими й складними.

При простій структурі договори на поставку укладають безпосередньо між підприємствами - виробниками товарів і роздрібними торговельними організаціями і підприємствами.

Так заключають договори на продовольчі товарів, фізико-хімічні властивості яких вимагають реалізації їх у свіжому вигляді (хліб і хлібобулочні вироби, молоко й молочні продукти, безалкогольні напої тощо).

Для складної структури характерна участь у господарських звязках одного або декількох посередників - оптових баз. По кількості посередників розрізняють одно-, двох- і багатоланкові звязки. При участі в господарських звязках одного або декількох посередників знижуються оперативність планування виробництва й торгівлі, ефективність впливу її на промисловість по випуску товарів у відповідності з попитом населення, здорожується процес руху товарів, сповільнюється обіг товарів.

За кількістю учасників договірних відносин господарські звязки підрозділяються на прямі й опосередковані.

Під прямими звязками маються на увазі взаємини двох учасників договорів поставки: підприємств-виробників або виробничих обєднань безпосередньо з роздрібними організаціями й підприємствами. Поряд з ними в кооперативній торгівлі широке поширення одержали так звані безпосередні (прямі) господарські звязки кооперативних організацій і підприємств із промисловими підприємствами (обєднаннями) по поставках товарів без участі позасистемных оптових посередників.

Ефективність прямих тривалих господарських звязків виражається в економії матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, і є результатом цілеспрямованих зусиль комерційних служб підприємств-виробників і споживачів - відповідно до перспективних планів спільних заходів, довгостроковими господарськими договорами.

Робота виробничих обєднань і великих підприємств показує, що ефективними такі звязки можуть бути при наступних умовах:

1. при взаємній зацікавленості у встановленні прямих тривалих звязків як підприємства-споживача, так і підприємства-виробника;

2. ритмічності роботи виробника;

3. якості продукції, що постачається;

4. можливості й готовності задоволення постачальником асортиментного замовлення споживача;

5. наявності у виробника резерву виробничих потужностей, необхідного для оперативного задоволення обґрунтованих вимог споживача: по кількості, якості й асортиментам продукції й строкам її поставки;

6. стабільності показників обсягів поставок продукції споживачеві;

7. при платоспроможності споживача;

8. наявності між підприємствами, заключених довгострокових договорів поставки, що передбачає зобовязання сторін по ефективному виконанню умов.

До основних напрямків співробітництва підприємств, що забезпечують ріст економічної ефективності прямих тривалих господарських звязків, відносяться:

1. поліпшення асортиментів поставляємої продукции, відповідно до замовлень споживачів;

2. освоєння нових видів продукції, забезпечення стабільності її якості відповідно до вимог замовників, підготовка матеріалів до виробничого споживання;

3. забезпечення ритмічності й комплектності постачання, поставка продукції за погодженим графіком оптимальними партіями;

4. застосування спеціалізованих видів тари й транспортних засобів;

5. механізація вантажно-розвантажувальних робіт.

Поліпшення асортиментів постачаємої продукції, по замовленнях споживачів сприяє, як правило, зниженню матеріалоємкості й трудомісткості виготовлення продукції, поліпшенню технології й зниженню собівартості продукції за рахунок одержання матеріалів за більш низькими цінами.

Важливим напрямком підвищення ефективності прямих тривалих господарських звязків є скорочення непродуктивних витрат, раціональне використання складських приміщень і транспортних засобів.

Істотним напрямком підвищення ефективності прямих звязків є застосування економічних видів тари й транспортних засобів. Це, як правило, приводить до зниження собівартості готової продукції й одержанню додаткового прибутку - за рахунок заміни тари разового застосування багатооборотною. Забезпечується більша зберігаємость перевезеної продукції, підвищення рівня механізації вантажно-розвантажувальних робіт, скорочення витрат на транспортування та ін..

Застосування спеціалізованих транспортних засобів доцільно лише при тривалих звязках споживачів і постачальників, тому що при цьому потрібна установка на обох підприємствах устаткування по механізованому навантаженню й розвантаженню продукції.

Опосередкованими називаються господарські звязки, у яких беруть участь три й більше учасника, у тому числі оптові підприємства й організації.

До опосередкованих відносяться такі господарські звязки, при яких

посередником у взаєминах між виробниками і споживачами продукції і в здійсненні її постачань виступають торгові для оптові організації. Вони погоджують між підприємствами кількість і асортимент продукції, що постачається, її технічні характеристики, приватні терміни постачань, організовують постачання продукції, беруть участь в розрахунках з постачальниками і споживачами, а також в договірних зобовязаннях.

За термінами дії укладених договорів й угод розрізняють короткострокові (до одного року) і тривалі (5, 10 і більше років) господарські звязки.

Тривалі господарські звязки розраховані на час дії перспективних планів економічного й соціального розвитку країни й установлюються між підприємствами - виробниками товарів й оптових торговельних підприємств. Розрізняють також прямі тривалі господарські звязки, установлені між підприємствами-виробниками й організаціями роздрібної торгівлі. Укладання тривалих угод сприяє впорядкуванню відносин торгівлі із промисловістю, підвищує відповідальність торгівлі за обґрунтованість заявок і замовлень, а промисловості - за випуск товарів у відповідності з попитом населення.

За відомчою підпорядкованістю учасників розрізняють міжсистемні й внутрисистемні господарські звязки.

При між системних договірних звязках взаємини по поставках товарів установлюються між підприємствами й організаціями споживчої кооперації й підприємствами промислових міністерств і відомств, оптовими базами міністерств торгівлі, інших міністерств і відомств.

Внутри системними господарськими звязками називаються договірні відносини по поставці товарів одними підприємствами й організаціями споживчої кооперації іншим.

За рівнем регульованості

- регульовані державою

Правове регулювання господарських договірних звязків в Україні здійснюється в тій чи іншій мірі трьома гілками влади наступним чином:

1) прийняттям вищим законодавчим органом найбільш важливих нормативних актів, що регулюють господарську діяльність;

2) виданням органами виконавчої влади, передусім Кабінетом Міністрів України і центральними органами управління, підзаконних нормативних актів (постанов та ін.), що регулюють договірні звязки, які виникають в процесі здійснення господарської діяльності;

3) за допомогою діяльності особливого юрисдикційного органу - арбітражного суду, який не тільки судить про право, але й забезпечує стабільність та стійкість господарських договірних звязків.

- нерегульовані державою

4. ВИДИ ГОСПОДАРЧИХ ДОГОВОРІВ, ЇХ ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

В усіх сферах господарювання на ринкових засадах організація підприємницької діяльності базується виключно на договірних взаємовідносинах. Це підтверджує незаперечну істину, що саме договір є визначальною і по суті єдиною правовою формою партнерських взаємин.
Договір (контракт, угода) - це форма документального закріплення партнерських звязків (предмета договору, взаємних прав та обовязків, наслідків порушення домовленостей). Він опосередковує взаємини в процесі праці, виробництва й реалізації продукції чи надання різноманітних послуг. Договір може бути укладено між окремими громадянами, між громадянами й організаціями та між організаціями.

У господарському праві категорія договір використовується в загальному і спеціальному значеннях. Договір, який регулює ст.153 Цивільного кодексу, у господарському праві означає будь-яку майнову угоду між двома або більше субєктами господарського права.

В умовах нових умов господарювання й розвитку ринкових відносин лежить економічна самостійність підприємств і договір між підприємствами є одним з важливих засобів міжвиробничих звязків.

Існують договори різних видів. Цивільний кодекс передбачає такі договори:

Ш купівлі-продажу

Ш постачання товарів

Ш контрактації

Ш товарообміну

Ш комісії

Ш консигнації

Ш доручення

Ш договір оренди

Найпоширенішим договором є договір поставки між організаціями й підприємствами, договорів поставки, оренди приміщень, підряду.

4.1. ДОГОВІР ПОСТАЧАННЯ

Договір поставки - це договір, за яким організація-постачальник зобовязується передати в певні терміни організації-покупцеві (замовникові) у власність або оперативне управління певну продукцію, а організація - покупець зобовязується прийняти продукцію до оплати за встановленими цінами.

Сторонами договору поставки можуть бути державні, кооперативні, суспільні, орендні та ін. організації й підприємства.

. За договором поставки покупець отримує однорідну продукцію протягом тривалого часу. Договір поставки носить тривалий характер. Радою Міністрів СРСР було затверджене положення про поставки товарів (1986 рік) та положення про прийняття товарів по кількості і якості (1968 рік). Ці документи діючі. Умови договору поставки також регулюються ЦК України. Покупець в праві, повідомивши постачальника відмовитись від прийняття продукції, поставка якої прострочена, якщо в договорі не передбачене інше. Продукція повинна бути поставлена в асортименті, передбаченому в договорі. Якість продукції, що поставляється, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, або зразкам. У разі поставки продукції більш низької якості, покупець може відмовитись від прийняття й оплати продукції. Якщо продукція вже оплачена покупцем, то внесена ним сума підлягає поверненню. Продукція повинна поставлятися комплексно відповідно до вимог стандартів, технічних вимог або прейскурантів. У разі поставки некомплектної продукції покупець може вимагати доукомплектування або заміни некомплектної продукції й до моменту її доукомплектування або заміни відмовитись від оплати, а якщо продукція вже оплачена, вимагати повернення сплачених сум. За порушення договору поставки стягуються неустойка й збитки.

У зміст договору постачання товарів повинні входити такі основні розділи:

· Преамбула

· Предмет договору

· Ціни на товари і загальна сума договору

· Загальний строк дії договору і строки постачання товарів

· Вимоги до тари і упакування

· Порядок відвантаженя, доставки і здавання товарів

· Порядок розрахунків

· Санкції за невиконання сторонами своїх зобовязань

Преамбула - це вступна частина договору, в якій вказується номер, місце і дата підписання договору, визначаються сторони (підприємства, фірма), від імені яких укладається договір.

Предмет договору визначає назву, кількість і розгорнутий асортимент належних поставці товарів, якість і комплектність товарів і є одним з основних положень договору. Кількість товарів, що підлягають постачанню, визначається на основі вивчення попиту споживачів з уРахуванням діяльності конкурентів та зміни умов ринку. Якщо кількість товарів не може бути визначена будь-яким конкретним числом, а потребує розшифрування як щодо асортименту, так і строків поставки, то до договору додається специфікація.

Специфікація - невідємна частина договору, в якій обумовлюється кількість товарів, що підлягають постачанню, розгорнутий асортимент з щоквартальним розподілом і визначенням місячного і внутримісячного постачання за строками, передбаченими в тексті договору.

Ціни на товари і загальна сума договору відносяться до суттєвих умов договору. Ціни визначаються угодою партнерів і вказуються або в договорі, або в специфікації; можливе погодження цін в протоколі, який є частиною договору. Під час встановленя цін враховуються особливості поставки. Якщо передбачається постачання товарів на склад покупця, то в ціну договора включаються транспортні витрати і витрати на страхування вантажів.

Ціна в договорі може бути твердою і плаваючою, тобто з наступною фіксацією. При вказанні твердої ціни в договорі визначається конкретна ціфра, яка підлягає змінам при оплаті за товари покупцем. Загальновідомо, що в умовах інфляції фіксовані ціни вигідні лише покупцям. Тому постачальники, щоб застрахувати себе від збитків, вимагають передбачення в договорі 100% передоплати.

Якщо в момент укладення договору важко визначити конкурентну ціну, то сторони можуть передбачити фіксацію початкової ціни, яка протягом виконання договору може змінюватися, за узгодженим партнерами методом. Така ціна називається плавучою.

Строки постачання товарів - це узгоджені контрагентами дати або періоди, коли товари повинні бути поставлені продавцями у встановлені договором пункти. Строки постачання повинні забезпечувати ритмічність надходження товарів і безперебійність торгівлі ними.При їх встановленні обовязково враховуються фізико-хімічні показники товарів, які визначають строки реалізації товарів.

Вимоги до тари і упакування можуть викладатися в тексті договору або посиланням на відповідні стандарти чи ТУ, а порядок повернення тари зазначається в договорі.

В тому випадку, коли при поставці товарів необхідне їх упакування і маркування, в договорі робиться застереження щодо виду і характеру упакування, її якості, розмірів і способів оплати, а також нанесення на упаковку маркірування. Відповідно до загальних вимог упакування повинне забезпечувати збереження вантажів за вибраного способу транспортування. В договорі передбачається відповідальність постачальника за постачання продукції в упакуванні, що не відповідає умовам постачання. Одержуючи товари в пошкожденому упакуванні покупець складає комерційний акт, згідно з яким постачальник повинен відшкодувати покупцю збитки.

У обовязки постачальника також входить маркування товарів. Зміст маркування погоджується партнерами і вказується в договорі.

Порядок відвантаження, доставки і здавання товарів також повинні бути передбачені під час укладання договору. Витрати на транспортування товарів можуть бути доволі значними, тому ще до укладення договору слід чітко визначити, чи будуть транспортні витрати включатися в ціну товарів за доставки товарів постачальником. Днем виконання зобовязання вважається:

- за відвантаження товарів постачальниками іногороднім покупцям - дата здавання товарів органам транспорту чи звязку;

- - за здавання на складі покупця чи постачальника - дата підписання приймально-здавального документа.

В договорі повинно передбачатися приймання товарів за кількістю і якістю як попереднє, так і остаточне. Попереднє приймання має метою встановлення відповідності товару умовам договору. Остаточне приймання означає фактичне виконання договору за кількістю і якістю. Порядок приймання товарів обумовлюється в договорі посиланням на чинні інструкції чи викладається в тексті договору.

Вибір порядку розрахунків. Розрахунки між підприємствами здійснюються, як правило, в безготівковому порядку через банк шляхом перерахування грошей з рахунку покупця на рахунок постачальника. В окремих випадках оплата за товари може здійснюватись готівкою.

За безготівкових розрахунків найчастіше використовуються платіжні доручення, акредитиви та чеки.

В договорі може передбачатися часткова або повна передоплата за товари.

Санкції за невиконання сторонами своїх зобовязань і відшкодування збитків.В цьому розділі договору визначаються розміри і мінімальні суми штрафів при порушенні сторонами своїх конкретних зобовязань. До постачальників застосовуються санкції порушені ним строків, умов постачання, якості товарів, упакування, до покупців - за затримання платежів.

Урегулювання спорів під час постачання товарів може бути здуйснено двома способами:

1. судовим

2. арбітражним.

Способи врегулювання спорів повинні бути відображені в договорі.

Порядок розірвання договорів передбачається чинним законодавством або обумовлюється конкретним положенням в тексті договору.

(Додаток №)

4.2. ДОГОВІР ДОРУЧЕННЯ

Договір доручення - це одна з можливих підстав виникнення правовідносин з представництва, зокрема - добровільного представництва. Крім цивільного правочину, підставами представництва взагалі можуть бути закон, адміністративний акт, трудовий договір.

За договором доручення одна сторона (повірений) зобовязується виконати від імені й за рахунок іншої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Довіритель зобовязаний виплатити повіреному винагороду лише в тому випадку, коли вона передбачена договором. Повірений зобовязаний виконати дане йому доручення відповідно до вказівок довірителя, та зробити це особисто. Якщо договір доручення припинений до того, як доручення виконане повністю, довіритель зобовязаний винагородити повіреного відповідно до виконаної роботи. Довіритель вправі скасувати доручення, а повірений відмовитися від його виконання в будь який час. Умова про відмову від цього права є недійсною. За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобовязується за дорученням іншої сторони (комітента) за винагороду вчинити одну або декілька угод від свого імені й за рахунок комітента. Майно, що надійшло до комісіонера від комітента, або набуте комісіонером за рахунок комітента є власністю комітента. Взяте на себе доручення комісіонер зобовязаний виконати на умовах, найбільш вигідних для комітента. Комісіонер відповідає перед комітентом за втрату або пошкодження майна комітента, яке знаходиться в нього, якщо не доведе, що втрата або пошкодження сталося не з його вини. Після виконання доручення комісіонер зобовязаний подати комітенту звіт і передати йому все одержане по виконаному дорученню. Після виконання доручення комісіонер вправі отримати від комітента винагороду. Комісіонер не має права, якщо інше не передбачене договором, відмовитися від виконання прийнятого доручення, за винятком випадків, коли це викликано неможливістю його виконання або порушення комітентом договору комісії. Якщо комітент скасує дане їм комісіонерові доручення в цілому або частково, то він зобовязаний сплатити комісіонерові комісійну винагороду за послуги, надані до скасування договору комісії.

Додаток №

4.3. Договір контрактації

Договір, що укладається виробником сільськогосподарської продукції, по якому він зобовязується передати вирощену (вироблену) ним сільськогосподарську продукцію заготовителю - особі, що здійснює закупівлі такої продукції для переробки або продажу.

ЦК УКраїни Стаття 272. Договір контрактації сільськогосподарської продукції.

1. Державна закупка сільськогосподарської продукції здійснюється за договорами контрактації, які укладаються на основі державних замовлень на поставку державі сільськогосподарської продукції.

2. За договором контрактації виробник сільськогосподарської продукції (далі виробник) зобовязується передати заготівельному (закупівельному) або переробному підприємству чи організації (далі--контрактанту) вироблену ним продукцію у строки, кількості, асортименті, що передбачені договором, а контрактант зобовязується сприяти виробникові у виробництві зазначеної продукції, прийняти і оплатити її.

3. У договорах контрактації повинні передбачатися:

* види продукції (асортимент), номер державного стандарту або технічних умов,

гранично допустимий вміст у продукції шкідливих речовин;

* кількість продукції, яку контрактант приймає безпосередньо у виробника;

ціна за одиницю, загальна сума договору, порядок і умови доставки, строки здавання-приймання продукції;

* обовязки контрактанта щодо подання допомоги в організації виробництва сільськогосподарської продукції та її транспортування на приймальні пункти і підприємства;

* взаємна майнова відповідальність сторін у разі невиконання ними умов договору;

* інші умови, передбачені Типовим договором контрактації сільськогосподарської продукції, затвердженим у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 273. Особливості виконання договорів контрактації

1. Виробник повинен не пізніш як за пятнадцять днів до початку заготівлі продукції повідомити контрактанта про кількість і строки здачі сільськогосподарської продукції, що пропонується до продажу, та погодити календарний графік її здачі.

2. Контрактант зобовязаний прийняти від виробника всю предявлену ним продукцію на умовах, передбачених у договорі. Нестандартну продукцію, яка швидко псується, придатну для використання у свіжому або переробленому вигляді, та стандартну продукцію

Стаття 273. Особливості виконання договорів контрактації

1. Виробник повинен не пізніш як за пятнадцять днів до початку заготівлі продукції повідомити контрактанта про кількість і строки здачі сільськогосподарської продукції, що пропонується до продажу, та погодити календарний графік її здачі.

2. Контрактант зобовязаний прийняти від виробника всю предявлену ним продукцію на умовах, передбачених у договорі. Нестандартну продукцію, яка швидко псується, придатну для використання у свіжому або переробленому вигляді, та стандартну продукцію.

Додаток №

4.4. ДОГОВІР КОНСИГНАЦІЇ

Згідно із п. 31 Правил застосування Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", затв. постановою Верховної Ради України від 27 червня 1995 р. № 247/95-ВР консигнаційною операцією вважається господарча операція субєкта підприємницької діяльності (консигнанта), що передбачає експорт матеріальних цінностей до складу іншого субєкта підприємницької діяльності (консигнатора) з дорученням реалізувати зазначені матеріальні цінності на комісійних засадах.

Характеристика договору консигнації:
1. Переважне використання договору консигнації у зовнішньоекономічній діяльності.

2. Укладення договору консигнації можливе виключно між субєктами підприємницької діяльності. Це істотно відрізняє договір консигнації від суміжного договору комісії, який може укладатися між юридичними і фізичними особами незалежно від наявності статусу субєкта підприємницької діяльності.
3. В договорах консигнації консигнатор виступає від свого імені, проте діє за дорученням та за рахунок консигнанта. Таким чином, розрахунки за реалізовану продукцію проводяться безпосередньо між консигнатором та третіми особами.
4. Метою договору консигнації є реалізація товару, належного консигнанту. Консигнація відрізняється від комісії за строками, оскільки спрямована на довгострокове співробітництво у сфері реалізації товару, а не на вчинення декількох угод. Зазвичай, строк консигнації складає 1-1,5 роки; комісії - 1-2 місяці.
5. Консигнатор має право на винагороду за надані послуги з реалізації товару. Винагорода консигнатора повинна визначатися в договорі консигнації у вигляді фіксованої суми або певного відсотку від ціни товару, встановленої консигнантом.
6. Наявність у консигнатора складу (консигнаційного складу), з якого консигнатор продає належні консигнанту товари. Така особливість обумовлена специфікою товарів, які передаються на консигнацію (зазвичай - це технологічне устаткування, транспортні засоби, будівельні матеріали).

Додаток №

4.5. ДОГОВІР КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона - продавець передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні - покупцеві, а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, за договором купівлі-продажу продавець зобовязується передати покупцеві майно у власність або повне господарське відання чи оперативне управління, а останній зобовязується прийняти це майно і сплатити за нього обумовлену угодою грошову суму.

Це оплатний, двосторонній і консесуальний договір

Договір купівлі-продажу, як правило, має одноразовий характер і укладається переважно на те майно, яке є в наявності і підготовлене для відчуження. При цьому продавцеві сплачується вартість відчужуваного майна лише у грошовому вираженні.

Двосторонній характер купівлі-продажу обумовлює взаємне виникнення у кожної із сторін прав і обовязків. Так, з укладанням такого договору продавець приймає на себе обовязок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець, у свою чергу, зобовязаний здійснити оплату придбаної речі і водночас набуває права вимагати від покупця її передачі.

Правове регулювання відносин купівлі-продажу здійснюється Цивільним кодексом України (ст.ст.224--240), Законами України «Про захист прав споживачів», «Про цінні папери і фондову біржу», «Про товарну біржу», «Про приватизацію майна державних підприємств», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», численними підзаконними нормативними актами.

Існує кілька різновидів договору купівлі-продажу, зокрема:

а) договори купівлі-продажу в оптовій і роздрібній торгівлі;

договори, які укладаються на біржах і аукціонах;

б) договори купівлі-продажу, які укладаються у внутрішньому і в зовнішньоекономічному обігу;

Відповідно до цивільного законодавства сторонами в договорі купівлі-продажу виступають продавець і покупець. Ними можуть бути будь-які субєкти цивільних правовідносин: громадяни, юридичні особи, держава. Однак умови участі кожного з цих субєктів у договорі купівлі-продажу не завжди однакові, що залежить від обсягу правоздатності і дієздатності конкретного субєкта цивільних правовідносин, форми власності відчужуваного майна, його правового режиму та інших обставин.

Додаток №

4.6. ДОГОВІР КОМІСІЇ

Однією з форм оформлення правовідносин між організаціями згідно з ЦКУ є договір комісії. Згідно зі статтею 1011 ЦКУ, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобовязується за дорученням іншої сторони (комітента) за плату здійснити одну або кілька операцій від свого імені, але за рахунок комітента.

Комітент - це юридична особа або громадянин, в інтересах якого здійснюються угоди. Комісіонер - це юридична особа або громадянин, котрий здійснює угоди в інтересах комітента.

Договір комісії є найбільш розповсюдженим видом посередницьких договорів у сфері послуг, оптової і роздрібної торгівлі. Причому, якщо раніше комісійна торгівля асоціювалася, насамперед, із продажем населенню вживаних товарів, то тепер відносини комісіонерів і комітентів охоплюють набагато більший сегмент ринку.

Відповідно до ст. 1012 ЦКУ, договір комісії може бути укладено на певний термін чи без встановлення певного терміну, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом договору комісії. Істотні умови договору комісії, за якими комісіонер зобовязується продати чи купити майно, - умови стосовно цього майна і його ціни.

Використання підприємствами у своїй господарській діяльності посередницьких договорів, і зокрема, договорів комісії, з економічної точки зору багато в чому виправдане як для комісіонера, так і для комітента. Комітент не витрачає часу на пошук покупців (а, як відомо, в умовах ринкової економіки час - це гроші). Крім того, комісіонер значно краще знає становище на ринку і зможе реалізувати або придбати товар для комітента на більш вигідних умовах. Для комісіонера ж вигідним є те, що він одержує прибуток, не здійснюючи при цьому істотних капіталовкладень і не відвертаючи свої оборотні кошти. Слід також врахувати, що в деяких випадках застосування схеми комісійної торгівлі дозволяє оптимізувати оподаткування при бартерних операціях.

Згідно зі статтею 395 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) «за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобовязана за дорученням іншої сторони (комітента) за винагороду здійснити одну або декілька угод від свого імені за рахунок комітента». Згідно зі статтею 398 ЦК право власності на товари, передані комісіонеру для реалізації, належить комітенту.

Комісіонер, реалізуючи або придбаючи для комітента товар, одержує за надані послуги комісійну винагороду, яку може бути встановлено у відсотках від суми реалізованих товарів або у вигляді фіксованої суми.

Договори комісії можна поділити:

- на договори на продаж (комісіонер реалізує за дорученням комітента товари, котрі є власністю останнього)

- договори на купівлю (комісіонер придбаває товар за дорученням комітента).

Залежно від умов укладеного договору комісійну винагороду комісіонер може або утримати з виручки від реалізації комісійних товарів (коштів, одержуваних для придбання товарів - при договорі комісії на купівлю), або отримати окремим платежем від комітента.

Додаток №

4.7. ДОГОВІР ОРЕНДИ

Оренда - це майновий найм.

За орендним договором наймодавець -- орендодавець надає наймачеві -- орендареві за плату певне майно в тимчасове володіння й користування або тільки в користування.
Продукція й прибуток, одержаний від оренди, стають власністю орендаря.
Обєктами оренди можуть бути підприємства й інші майнові комплекси, будинки й спорудження, устаткування, транспорт, а також земля і її надра. Право здачі свого майна в оренду належить власникові або уповноваженим їм особам.
Договір оренди укладається в письмовій формі (договір з фізичною особою на строк менше року може бути укладений й усно).
У договорі, як правило, вказується строк оренди. Якщо строк не зазначений, кожна сторона вправі в будь-який час розірвати договір, попередивши про це іншу сторону за 1 місяць (при оренді нерухомості -- за 3 місяці).
Договір оренди нерухомого майна підлягає державній реєстрації.
Відповідно до договору оренди, орендодавець зобовязаний:

Ш надати орендареві майно в стані, що відповідає його призначенню й умовам договору; одночасно передаються й всі необхідні документи (технічний паспорт, сертифікат якості й тощо.);

Ш робити за свій рахунок капітальний ремонт переданого в оренду майна.

Орендар зобовязаний:

Ш вчасно вносити орендну плату у вигляді одноразового або періодичного платежів, певної частки прибутку або продукції, або витрат на поліпшення орендованого майна;
- користуватися майном строго відповідно до орендного договору;

Ш підтримувати майно в справному стані, робити за свій рахунок його поточний ремонт;

Ш при припиненні договору повернути майно орендодавцеві в тому стані, у якому його одержав.

Договір оренди може бути достроково розірвуть судом:

Ш а) на вимогу орендодавця, якщо орендар більше двох разів підряд не вносить установлену орендну плату, порушує інші умови договору, істотно погіршує майно, не робить його капітального ремонту;

Ш б) на вимогу орендаря, якщо орендодавець не надає йому майна або створює перешкоди його використанню, а також, якщо виявилися недоліки майна, що перешкоджають його використанню, які не були виявлені раніше при укладанні договору.

Після закінчення строку договору орендар, належним чином виконуючий свої обовязки, має переваги при укладанні договору оренди на новий строк.
У договорі оренди може бути передбачено, що після закінчення строку оренди або раніше, за умови внесення орендарем всієї обумовленої договором покупної ціни, орендоване майно переходить у власність орендаря.

Додаток№

5. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ЗВЯЗКІВ У ТОРГІВЛІ

Правовий режим господарських договорів обєктивно обумовлений особливою природою господарських звязків, яка потребує спеціального регулювання з метою підтримання необхідного балансу між інтересами окремих субєктів господарювання й їх обєднань та інтересами суспільства в цілому.

Правове регулювання господарських договірних звязків в Україні здійснюється трьома гілками влади наступним чином:

1) прийняттям вищим законодавчим органом найбільш важливих нормативних актів, що регулюють господарську діяльність;

2) виданням органами виконавчої влади, передусім Кабінетом Міністрів України і центральними органами управління, підзаконних нормативних актів (постанов і т.ін), що регулюють договірні звяки, які виникають в процесі здійснення господарської діяльності;

3) за допомогою діяльності особливого юрисдикційного органу - арбітражного суду, який не тільки судить про право, але й забезпечує стабільність та стійкість господарських договірних звязків.

Господарське правопорушення - це протиправна дія або бездіяльність субєкта господарських відносин, яка не відповідає вимогам норм господарського права, не узгоджується з юридичними обовязками зазначеного субєкта, порушує субєктивні права іншого учасника відносин або третіх осіб.

Залежно від юридичної підстави (тобто які юридичні норми порушені) розрізняються

- договірні правопорушення,

- позадоговірні правопорушення.

В свою чергу договірні правопорушення поділяються на:
1. правопорушення на стадії виникнення договорів: порушення строків укладання договорів; процедури врегулювання розбіжностей, що виникають при їх укладанні; укладання договорів, що суперечать вимогам закону, цілям діяльності юридичної особи, або укладання договорів з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (статті48, 49 і 50 ЦК);
2. порушення строків виконання договірних та інших господарських зобовязань щодо поставки продукції та товарів (найпоширеніші в господарській практиці), перевезення вантажів, виконання робіт та ін. Прострочення виконання зобовязання загалом тягне за собою сплату боржником визначеної законом чи договором неустойки, штрафу, пені (статті 179, 213-215 і 356 ЦК);

3. порушення господарських зобовязань щодо якості поставленої продукції (товарів), виконаних робіт, наданих послуг;

Предметом господарсько-правової відповідальності є також позадоговірні правопорушеня;

- порушення законодавства про захист економічної конкуренції (антиконкурентні узгоджені дії; зловживання монопольним (домінуючим) становищем;

- антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю);
- порушення прав власника як поєднаних, так і не поєднаних з позбавленням прав володіння тощо.
Вчинення субєктом господарських відносин правопорушення тягне за собою застосування до правопорушника передбаченої або санкціонованої нормами господарського законодавства відповідальності. Оскільки це відповідальність за господарські правопорушення (правопорушення, вчинені у сфері господарської діяльності), санкції за них встановлює господарський закон.

Система правового регулювання поставок товарів, взаємовідносин і звязків у процесі їх здійснення не встигає за формуванням ринкових відносин. по суті, системи як такої немає. Є окремі норми і права, причому частина з них дуже застаріла.

Основним нормативним актом, який регулює загальні питання поставок товарів, залишається Положення про поставки товарів народного споживання, затверджене Радою Міністрів СРСР 25 липня 1988 р.. У галузі поставки продукції виробничо- технічного призначення діє відповідно Положення, затверджене Радою Міністрів СРСР також 25 липня 1988 р.. Слід мати на увазі, що вказані положення мають силу на території України відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12.09. 1991 р. При цьому сторони за договором повинні зробити застереження, що керуються вищевказаними положеннями. Посилання на особливі умови поставок неправомочні, оскільки вони були схвалені ще до розпаду Союзу. Положення про поставку товарів народного споживання містить ряд моментів, які успішно можуть бути використані в практиці комерційної діяльності.

Перш за все, це п.9, де визначено вільний вибір покупцем постачальника, форм закупівлі, доставки товарів. Дуже цінною в комерційних питаннях є та частина п.10, де вказано, що сформовані господарські звязки, які діють не менше 2-х років, не можуть бути порушені постачальником в односторонньому порядку.

Термін поставки товарів і час виконання договору регламентовані пп.22 і 23. А п.25 визначає недопоставку і порядок її поповнення. Усі ці умови залишаються актуальними.

На практиці успішно використовується розділ 6 Положення «Майнова відповідальність». По суті, непридатним став розділ 5 «Ціни і порядок розрахунків». А правові питання якості і комплектності продукції й досі актуальні. Вони значною мірою регулюються розділом 6 Положення «Якість і комплектність товарів», ст.ст.248-253 Цивільного кодексу України, а також Інструкцією про порядок прийому товарів народного споживання і продукції виробничо-господарського призначення за якістю, п.7, від 25 липня 1967 р.. Але на практиці потрібно виходити переважно із сучасних законів, які регулюють питання якості товарів. Маються на увазі Закони України «Про стандартизацію і сертифікацію» і «Про захист прав споживачів» із змінами і додатками від 15.12.1993 р.

Перший закон визначає два види сертифікації:

- обовязкову

- добровільну.

Обовязкова сертифікація проводиться тільки в державній системі сертифікації. Держстандартом України 30.06.1993 р. за №95 затверджений широкий перелік продукції, яка підлягає сертифікації.

Закон України «Про захист прав споживачів» визначає вимоги споживачів до якості товарів, комплектності, терміни експлуатації і придатності. Товар за якістю і безпечністю повинен відповідати нормативним документам, договору і маркуванню чи даним паспорта. Якщо термін експлуатації не вказаний у договорі і в паспорті, то Закон визначає його в 10 років.

Закон містить гарантійні зобовязання виробника щодо режиму експлуатації, термінів експлуатації і придатності, ремонту товару. Згідно з законом виробник зобовязаний відшкодувати всі витрати продавця, повязані з доопрацюванням, ремонтом, заміною товару тощо.

Якщо товар не пройшов обовязкової сертифікації чи не відповідає за своєю якістю нормативним актам, виробник (продавець) сплачує штраф у розмірі 25% вартості товару.

Водночас із законодавчими, підзаконними нормативними актами важливою організаційною правовою формою регулювання взаємовідносин сторін у процесі поставок товарів є договір.

У комерційній діяльності використовують:

- договір купівлі-продажу

- договір контракції

- контракти тощо.

За договором купівлі-продажу продавець зобовязується виготовити і доставити товар, а покупець - прийняти і оплатити його. Як правило, договір є двосторонній, компенсаційний і консексуальний.

Відсутність на Україні системи комерційного права призводить до того, що структура і зміст договору ускладнені, текст договору громіздкий, з багатьма деталями, застереженнями і дубляжем.

Договір не досконалий лише на національному ринку. У міжнародному економічному обігу договір купівлі-продажу має дуже гармонічну структуру і чіткий зміст. Цьому сприяють два документи:

- Конвенція ООН «Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів» прийнята у Відні в 1980 р.

- Міжнародні правила щодо тлумачення торгових термінів «Інкомтермс».

Конвенція нараховує 101 статтю. Вона визначає поняття договору купівлі-продажу, порядок укладання договору, зобовязання продавця і покупця, методи правового захисту у випадку порушення договору, перехід рієнта, наслідки рієнторного договору, звільнення від відповідальності і низку заключних положень.

Умови «Інкомтермс» визначають, таким чином, що продавець і покупець розділяють відповідальність, витрати і ризик у процесі поставки товарів. Усі умови, вміщені в цьому документі, можна поділити на чотири групи:

- Перша група (Е) - характерна тим, що всі витрати на транспортування, фрахт, експлуатацію, страхування, митне очищення бере на себе покупець.

- Друга Третя групи (ГС) - поєднують витрати і ризик між продавцем і покупцем у визначених співвідношеннях.

- Четверта група (Д) - в ній закладені умови, коли всі витрати покладені на продавця.

У процесі комерційної діяльності виникають порушення умов зобовязань, конфлікти, спори. За якою схемою вирішують спори?

Початковим етапом є презентаційне регулювання господарських спорів, у тому числі комерційних між контрагентами. Оформлення і предявлення претензій є обовязковою умовою доарбітражного розгляду спорів. Арбітражний процесуальний Кодекс України визначає зміст претензій (ст.6):

- повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та підприємства, організації, яким претензія предявляється; дата предявлення і номер претензії;

- обставини, на підставі яких предявлено претензію; докази, що підтверджують ці обставини; посилання на відповідні нормативні акти;

- вимоги заявника;

- сума претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці; платіжні реквізити заявника претензії;

- перелік документів, що додаються до претензії, а також інших доказів.

Документи, що підтверджують вимоги заявника, додаються в оригіналах чи , належним чином оформлених, копіях. Документи, які є у другої сторони, можуть не додаватись до претензії із зазначенням про це у претензії.

Претензія підписується керівником чи заступником керівника підприємства, організації та надсилається адресатові рекомендованим або цінним листам чи вручається під розписку.

Якщо претензія не задоволена чи не отримана відповідь упродовж одного місяця, а у випадках, повязаних із якістю, комплектністю продукції (товарів), - двох місяців, позивач оформлює позовну заяву. Разом з тим визначаємо, що залишення претензій без відповіді веде до штрафу у розмірі 2% від суми претензії, яка не менша ніж 5 мінімальних заробітних плат і не більша ніж 1000 розмірів мінімальних заробітних плат.

Наступний етап - подання позовної заяви. В основному господарські спори між юридичними особами розглядаються арбітражним судом. До компетенції Вищого арбітражного суду входить розгляд спорів. що виникають при укладенні, зміні та розірванні господарських договорів на суму понад 100 000 розмірів мінімальних зарплат (без індексації), а також при виконанні договорів та інших підстав при ціні позові понад 10 000 розмірів мінімальних зарплат (без індексації):

- про визнання недійсними договорів на суму понад 100 000 розмірів мінімальних заробітних плат (без індексації), крім спорів, між сторонами, що знаходяться на території Республіки Крим, однієї області, міст Києва та Севастополя;

- про визнання недійсними актів ненормативного характеру, виданих центральними органами державної виконавчої влади та іншими всеукраїнськими, органами, обєднаннями і спілками

-про визнання недійсними актів ненормативного характеру, виданих обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами народних депутатів, представниками Президента України в областях, містах Києві та Севастополі, обласними, .Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями;

- матеріали яких містять державну таємницю;

- що прямо віднесені до його компетенції законами У країни, міждержавними договорами та угодами.

Вищий арбітражний суд може в межах підвідомчості арбітражних судів України прийняти до свого провадження будь-яку справу.

Територіальна підвідомчість визначається за місцезнаходженням відповідача. Якщо сторін-відповідачів за договором -декілька, то за вибором позивача. Справи про банкрутство розглядаються арбітражним .судом за-місцезнаходженням боржника. Треба мати на увазі, що арбітражні суди не розглядають спори, які виникли при погодженні стандартів і ТУ, встановленні цін і тарифів, міжнародні спори.

Якщо одна із конфліктуючих сторін. знаходиться на території іншої країни, то порядок інший. Спори між господарськими субєктами, що знаходяться в Україні, Вірмени, Білорусі, Казахстані; Киргизстані, Росії, Молдові, Таджикистані, регулюються угодою про порядок .спорів, повязаних із здійсненням господарської діяльності, підписаною, країнами СНД у Києві в березні 1992 року. Згідно з цим документом у будь-якій із країн СНД субєкти, які ведуть господарську діяльність, користуються повним правовим захистом майнових прав і законних інтересів. Це означає, що позов має бути поданий за місцезнаходженням відповідача. Держмито оплачується у валюті держави, де є відповідач. Спори, які виникають у сфері міжнародної торгівлі, розглядаються в міжнародному, комерційному арбітражі. Постановою Верховної Ради України 28.02.1994 р. введений у дію Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж».

Міжнародний комерційний арбітражний суд створений при торгово-промисловій палаті України. На його розгляд, за згодою сторін, можуть виноситися спори з приводу, договірних відносин, які виникають при здійсненні зовнішньоекономічних звязків, якщо одна із сторін знаходиться за кордоном, або спори підприємств з іноземними інвесторами.

6. ВИСНОВОК

В умовах ринкової економіки система господарських звязків повинна забезпечувати повноту й стійкість асортиментів, оптимальний рівень товарних запасів, задоволення попиту населення, а також гарні фінансово-економічні показники діяльності торгівлі.

Необхідність якнайшвидшого пристосування роздрібної торгівлі до умов ринкової економіки вимагає організації чіткого функціонування господарських звязків торговельних підприємств із постачальниками товарів. Щодо цього особливу актуальність набувають договірні звязки торговельних організацій з виробниками товарів.

У звязку із цим необхідно розширювати сферу договірних відносин з постачальниками й виробниками товарів, підвищувати ефективність і дієвість договорів поставки. Договірні поставки повинні активно впливати на виробництво для всілякого збільшення випуску товарів народного споживання, виготовлення їх з дешевої альтернативної сировини, формувати оптимальні асортименти товарів роздрібної торговельної мережі.

Оцінка ефективності господарських звязків характеризує результативність керування комерційною роботою торговельної організації. Ефективність господарських звязків виражається в закупівлях товарів у виробників за більш низькою ціною за рахунок скорочення числа посередників, що беруть участь у торговельному обороті, а, отже, зменшення величини торговельних надбавок, установлюваних кожним посередником.

Для вивчення постачальників та їх можливостей працівники роздрібної торгівлі повинні брати участь у роботі оптових ярмарків; виставок - продажів і виставок - переглядів зразків нових і кращих виробів, стежити за рекламними оголошеннями по радіо й телебаченню, у газетах і журналах, бюлетенях попиту та пропозиції, за проспектами, каталогами, прайс-листами. Використовувати маркетингові дослідження.

Проведений аналіз ефективності господарських звязків ТЦ «Мегелан» з постачальниками показав найбільшу результативність у роботі з постачальниками - виробниками. Це пояснюється наявністю довгострокових господарських звязків, перевагою ряду організаційно - економічної, торговельної, транспортної, цінової політики й інших факторів, що дозволяє торговельному підприємству планувати господарську діяльність, вишукувати резерви підвищення ефективності господарських звязків.

Аналіз курсової роботи показав, що раціональні, довгострокові господарські звязки сприяють розвитку торгівлі, своєчасній поставці товарів, збалансованості попиту та пропозиції.

У курсовій роботі розглядаються договірні зобовязання, майнова відповідальність, контроль за дотриманням договірних зобовязань.

Використовуючи стандарти якості, підприємство здійснює свою діяльність відповідно до вимог, обумовленими сутністю й роллю торгівлі.