3

Донецький національний технічний університет

Кафедра зовнішньоекономічної діяльності підприємства

КУРСОВА РАБОТА

з дисципліни “Економіка підприємства”

на тему: Обґрунтування напрямків прискорення обігу оборотних коштів підприємства

Студентки Канципко К.В.

Спеціальність Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності

Курс 2 семестр 4 група ЗЕД 05а

Керівник

к.е.н. Файвішенко Л.В.

Допущена (Не допущена) до захисту “___”_____________200_р.

Викладач __________________

підпис

Захищена з оцінкою___________ “______”______________200_р.

Викладач___________________

2007

РЕФЕРАТ

Курсова робота містить 40с, 2 табл.,3 мал.,3 розділа,27 джерел.

Обєкт дослідження - оборотні кошти підприємства та шляхи прискорення їх оборотності, як спосіб досягнення ефективної роботи підприємства.

Мета написання курсової - розкрити сутність управління оборотними коштами, особливо одну із складових - прискорення обігу оборотних коштів, розглянути основні шляхи прискорення та приділити увагу одним з найважливіших - модернізації та управлінню запасами

Метод дослідження - метод нормування, якісний аналіз управління оборотними коштами.

Оборотні кошти являють собою сукупність коштів, авансованих для
створення оборотних виробничих фондів і фондів обігу, що забезпечують їхній безперервний кругообіг. Під складом оборотних коштів розуміють незавершене виробництво, напівфабрикати, предмети праці, засоби праці із малим терміном служби, витрати майбутніх періодів. За джерелами формування оборотні кошти бувають власні, залучені та позичкові. Оборотність обігових коштів характеризується рядом взаємозвязаних показників: тривалістю одного обороту в днях, кількістю оборотів за певний період - рік, півріччя, квартал (коефіцієнт оборотності), сумою зайнятих на підприємстві оборотних коштів на одиницю продукції (коефіцієнт завантаження).

ОБОРОТНІ КОШТИ, НОРМУВАННЯ, ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ, ЕКОНОМІЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ,УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМИ КОШТАМИ, ПРИСКОРЕННЯ ОБІГ

ЗМІСТ

Введенняза; чорній металургії -- в 1,18; хімічній та нафтохімічній промисловості -- в 1,37; машинобудуванні та металообробці -- в 1,49; деревообробній промисловості -- в 1,81; промисловості будівельних матеріалів -- в 2,49; скляній та фарфорово-фаянсовій -- в 1,98; легкій -- в 1,78; харчовій -- в 1,18; паливній -- в 1,79; мікробіологічній -- в 1,71; медичній -- в 1,64; поліграфічній -- в 1,11; в інших галузях промисловості -- в 1,08 раза.

Водночас по двох галузях промисловості в 1998 р. порівняно з 1994 р. кількість обігівих коштів збільшилась. Так, у скляній промисловості вона зросла в 3,2 раза, а у кольоровій металургії -- в 1,05 раза.[24,37]

Збільшення обсягу обігових коштів, необхідних для виробництва й реалізації однієї вартісної одиниці продукції, свідчить про збереження тенденцій до екстенсивного, затратного характеру розвитку промисловості України.

При прискоренні оборотності оборотних коштів з обороту вивільняються матеріальні ресурси і джерела їх формування, при уповільненні - до обороту залучаються додаткові кошти

Абсолютне вивільняння має місце, якщо фактичні залишки оборотних коштів менше нормативу або залишків попереднього періоду при збереженні або перевищенні обєму реалізації за даний період.

Відносне вивільняння оборотних коштів має місце в тих випадках, коли прискорення їх оборотності відбувається одночасно із зростанням виробничої програми підприємства, причому темп зростання обєму виробництва випереджає темп зростання залишків оборотних коштів.

За нинішніх умов господарювання через інфляційні процеси найбільш реальним є відносне вивільнення оборотних коштів. Ураховуючи це, слід більше уваги приділяти реалізації заходів, які сприяють відносному вивільненню оборотних коштів.

Прискорення обігу оборотних коштів підприємств в сучасних умовах досягається наступними шляхами.

На стадії створення виробничих запасів - упровадження економічно обгрунтованих норм запасу; наближення постачальників сировини, напівфабрикатів, комплектуючих виробів і ін. до споживачів; широке використвання прямих тривалих зв`язків; розширення складської системи матеріально-технічного забезпечення, комплексна механізація й автоматизація вантажно-розвантажувальних робіт на складах.

Криза збуту виробленої продукції і неплатежі призводять до уповільнення обороту оборотних коштів. Отже, необхідно випускати ту продукцію, яку можна достатньо швидко і вигідно продати, припиняючи або значно скорочуючи випуск продукції, що не має поточного попиту

На стадії незакінченого виробництва- прискорення науково-технічного прогресу (упровадження прогресивної техніки і технології, особливо безвідходною і маловідхідною, роторних ліній, хімізація виробництва); розвиток стандартизації, уніфікації, типізації; удосконалення форм організації промислового виробництва, вживання дешевших конструкційних матеріалів; удосконалення системи економічного стимулювання економного використання сировинних і паливно-енергетичних ресурсів; збільшення питомої ваги продукції, що користується значним попитом.

На стадії обігу - наближення споживачів продукції до її виготівників; вдосконалення системи розрахунків; збільшення обєму реалізованої продукції унаслідок виконання замовлень по прямих звязках, дострокового випуску продукції, виготовлення продукції із заощаджених матеріалів; ретельна та своєчасна підбірка відвантажуваної продукції по партіях, асортименті, транзитній нормі, відвантаження в точній відповідності з укладеними договорами

Скорочення часу обігу обєктивна передумова для розвязання, принаймні, трьох важливих проблем перехідного періоду. По-перше, забезпечується безперервність виробничих процесів виготовлення виробів без залучення до сфери виробництва значних додаткових інвестицій із зовнішніх джерел -- з різних кредитних установ. По-друге, створюються сприятливіші умови для досягнення високих економічних результатів інвестиційної та інноваційної діяльності. По-третє, вивільнюється частина коштів, зайнятих у сфері обігу, і за рахунок їх перерозподілу у сферу виробництва формуються додаткові джерела інвестицій для структурної перебудови виробництва на промислових підприємствах.[25,13-15]

3.2. МОДЕРНІЗАЦІЯ В УКРАЇНІ

Тенденції скорочення питомої ваги часу виробництва і збільшення часу обігу в загальній тривалості обігу можуть призвести до значного зниження економічної ефективності інвестицій, направлених на запровадження у виробництво нової техніки і прогресивних технологій. Запровадження досягнень НТП у виробництво має привести до зниження затрат матеріальних і енергетичних ресурсів і скорочення часу процесу виробництва. При незмінному рівні значень усіх інших структурних елементів повного обігу це може спричинити скорочення його тривалості. Позитивний ефект від інвестицій у нове устаткування і прогресивні технології буде тим вищим, чим більше скорочення часу виробництва досягнуте і чим вищою є його питома вага у загальній тривалості повного обігу.

По даним обєднання «Металлургпром», за останні пять років в різні проекти модернізації, реконструкції та технічного переозброєння українські метпідприємства вклали майже 18 млрд. грн. Тільки за 2005-2006 роки було витрачено 5,05 млрд грн. Та 6,37 млрд.грн. відповідно. Звичайно, не всі ці суми освоюються виробниками металургійних машин і агрегатів. Та далеко не весь обєм інвестицій використовується для упровадження дійсно нових технологій і обладнення. Наприклад, на деяких заводах і комбінатах до половини бюджетів капітального фінансування витрачається на ремонти працюючих потужностей.

Професор Донецького національного технічного університету (ДонНТУ) Олексій Смірнов, який неодноразово консультував вітчизняні підприємства з питань вибору оптимальної конфігурації сучасного металургійного виробництва, доповнює: «Якщо говорити про нові види обладнення, то тут частка імпорту значно перевершує частку вітчизняних виробників.».

---

У підтвердженні цієї тези пан Смірнов приводить наступний перелік крупних проектів модернізації метпромисловостей, які здійснювалися в Україні останніми роками. Так, італійська фірма Danieli виконала реконструкцію електроплавильного цеху ЗАТ «ІСТІЛ(Україна)». Німецько-австрійська компанія Siemens - VAI задіяна на реконструкції сталеплавильного цеху Алчевського меткомбіната. За цей же час Новокроматорській машинобудівний завод (НКМЗ) виконав реконструкцію конвертерного цеху Енаїкевського метзаводу. (26,28)

Пластичні маси знаходять ефективне застосування в авіаційній промисловості, електро- та радіотехнічній промисловості, верстатобудуванні, виробництві антифрикційних деталей і ін. Застосування пластмас, має значно меншу фізичну питому вагу за порівнянням з чорними і кольоровими металами,що дозволяє понизити відносну вагу машин та обладнення, отже, забезпечує економію металу. При виготовленні з пластмас вузлів і виробів кількість технологічних операцій зменшується в порівнянні з обробкою металів в 3-8 разів.

Переваги європейських фірм перед українськими дуже великі і полягають в наступному: можливість продемонструвати на діючих обєктах роботу будь-якого обладнення; володіння ноу-хау і відпрацьованими процесами; наявність фінансової підтримки банків, які надають кредити під низькі відсотки з відстроченням платежу на декілька років.

Для того, щоб хоча б трішки витіснити з українського ринку іноземних постачальників потрібно, щоб наше обладнання було не гіршим, ніж західне - за якістю, точністю, функціональностю. Ми зобовязані показати таку ж надійність в експлуатації та довговічності. А в плані сервісу необхідно бути у будь-якому випадку мобільнішими та ефективнішими, ніж західні фірми. Наші заводи повинні мати свої ноу-хау, патенти та розробки.(26,29)

3.3. УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЧИМИ ЗАПАСАМИ

Значні резерви підвищення ефективності та використання оборотних коштів криються безпосередньо в самому підприємстві. У сфері виробництва це відноситься перш за все до виробничих запасів. Будучи однією з складових частин оборотних коштів, вони виконують важливу роль в забезпеченні безперервності процесу виробництва

Раціональна організація виробничих запасів є важливою умовою підвищення ефективності використання оборотних коштів. Основні шляхи скорочення виробничих запасів зводяться до їх раціонального використання; ліквідації наднормативних запасів матеріалів; вдосконаленню нормування; поліпшення організації постачання, зокрема шляхом встановлення чітких договірних умов поставок і забезпечення їх виконання, оптимального вибору постачальників, налагодженої роботи транспорту. Важлива роль належить поліпшенню організації складського господарства.[27,245]

Управління запасами на практиці обмежується наступними директивами керівництва:

“Дуже багато запасів на складі. Закінчуємо закупляти запаси”. Результат наступний: склади повні запасів, але не тих товарів, які вимагає замовник.

“Необхідно позбавитися цих запасів якнайскоріше”. Ця директива вельми передбачена. На жаль, вона часто забувається через пять днів після закінчення звітного року. А через дванадцять місяців склади завалені ще більшою кількістю зайвих товарів. Одночасна оптимізація витрат важко досяжна і фірма продовжує відчувати дефіцит при тому що на складі повно зайвих запасів.

Правильне управління запасами дозволяє зменшити виробничий цикл, а отже, збільшити оборотність коштів, що вкладаються в запаси і витрати, повязані з ними, забезпечуючи при цьому безперебійний цикл виробництва. Одним із способів оптимізації є застосування методу ранжирування по значущості. Суть його у тому, що по кожному виду продукції вся сировина і матеріали підрозділяються на три категорії з привласненням кожної з них відповідного індексу - "А", "В" і "С".

Категорія "А" - це запаси, що є найважливішими для забезпечення виробництва унаслідок їх малої доступності або високої вартості. Вони постійно контролюються і при їх закупівлі обовязково визначається оптимальний розмір замовлення.

Категорія "В" - запаси, які менш важливі для підприємства. Вони перевіряються і оцінюються приблизно один раз в місяць.

Категорія "С" включає малоцінні запаси, що закупляються великими партіями.

Скорочення часу зберігання сировини, матеріалів, покупних напівфабрикатів тощо у виробничих запасах може бути досягнуте за рахунок удосконалення організації та планування матеріально-технічного постачання; визначення прогресивних норм витрачання сировини, матеріалів, встановлення і підтримки оптимальних розмірів виробничих запасів; зниження наднормативних обсягів виробничих запасів.

Визначення величини оборотних коштів, необхідних для утворення запасів готової продукції на складі, тісно повязане з прогнозуванням обємів реалізації продукції, що випускається. При достатньо глибокому опрацьовуванні питань збуту товарів накопичення готової продукції на складі може бути мінімальним. Проте у будь-якому випадку необхідні прогнози про передбачувані продажі на найближчі роки. Інакше випущена продукція осяде на складі і значна частина грошових коштів буде відвернута з обороту, що може вплинути на стійкість фінансового стану підприємства і привести до банкрутства

ВИСНОВКИ

Для нормального функціонування кожного підприємства необхідні оборотні кошти, що представляють собою грошові кошти, використовувані підприємством для придбання оборотних фондів і фондів обігу.

До оборотних фондів відносять виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів.

Фонди обігу - це готова продукція, товари, гроші (кошти) та їх еквіваленти, розрахунки з підприємствами та організаціями.

Оборотні фонди, тобто матеріальні ресурси на відміну від основних фондів використовуються в одному виробничому циклі, і їх вартість переноситься на продукт відразу і повністю.

Основні джерела формування оборотних коштів:

1. Власні джерела, які включають: статутний капітал, пайовий капітал, додатковий капітал, що вкладається, інший додатковий капітал, резервний капітал,нерозподілений прибуток, цільове фінансування.

Розмір власних оборотних коштів, що закріплені за підприємством, не є постійною величиною. Сума власних оборотних коштів під час складання фінансового плану щорічно уточнюється у звязку зі зміною обсягу виробництва, асортименту продукції, умов постачання і збуту. Окрім того, на підприємствах виникають проблеми з несвоєчасним надходженням коштів за відвантажену продукцію, нагромадженням на складі нереалізованої готової продукції, несвоєчасним і неповним виконанням договірних зобовязань постачальниками та через інші обставини, що спричиняють потребу в додаткових коштах.

2. Позичкові кошти, до яких можна віднести довгострокові кредити банків, інші довгострокові фінансові зобовязання, короткострокові кредити банків, поточну заборгованість за довгостроковими зобовязаннями.

Відомо, що через низку цілком обєктивних причин (інфляція, зростання обсягів виробництва) у підприємства завжди виникає додаткова потреба в оборотних коштах. Тому підприємство використовує позичкові кошти: банківські та комерційні кредити, облігаційні позики. Поряд із банківськими кредитами джерелами фінансування оборотних коштів можуть бути також комерційні кредити інших підприємств і організацій, котрі оформляються як позики, векселі, товарні кредити, авансові платежі.

Кредит має двоїстий вплив на фінансове положення підприємства в цілому і на стан оборотних коштів зокрема. Без залучення в оборот кредитних ресурсів в умовах дефіциту власних засобів підприємству необхідно чи скорочувати цілком припиняти виробництво, що грозить серйозними фінансовими утрудненнями, може призвести до банкрутства. З іншого боку, рішення виниклих проблем тільки за допомогою кредитів викликає підвищення залежності підприємства від кредитних ресурсів унаслідок збільшення позичкової заборгованості. Це приводить до збільшення нестабільності фінансового стану, зникають власні оборотні кошти, переходячи у власність банку, оскільки підприємства не забезпечують норму прибутку на вкладений капітал, задану у вигляді банківського відсотка.

3. Додатково залучені джерела, які включають: кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги, а також поточні зобовязання щодо отриманих авансів, розрахунків з бюджетом, позабюджетних платежів, розрахунків зі страхування, з оплати праці, з учасниками, за іншими поточними зобовязаннями, резервів за сумнівними боргами, благодійні та інші надходження.

В даний час неплатоспроможність підприємств досягла загрозливих масштабів і має тенденцію до зростання. Методи рішення цієї проблеми (взаємний залік неплатежів, передоплата, векселі), що застосовуються, поки не дають необхідного ефекту. Особливо, згубно це позначається на підприємствах з тривалим виробничим циклом.

Розміри і джерела поповнення власних оборотних коштів щорічно відображаються у фінансовому плані.

Раціональне й ощадливе використання оборотних фондів - першочергова задача підприємств, тому що матеріальні витрати складають ѕ собівартості промислової продукції. Зниження матеріалоємності виробу досягається різними шляхами, серед яких головними є впровадження нової техніки,технології, удосконалювання організації виробництва і праці.

Основна риса сучасного перехідного періоду - нестача у підприємств оборотних коштів. Прискорення оборотності оборотних коштів, що виміряється коефіцієнтом оборотності і тривалістю одного оберту в днях, досягається різними заходами на стадіях створення виробничих запасів, незавершеного виробництва і на стадії обігу.

Прискорення обертання оборотних коштів має велике значення для забезпечення стабільності фінансового стану підприємства, що пояснюється трьома основними причинами.

По-перше, від швидкості обертання коштів залежить розмір річного обороту, бо підприємство, що має невеликий обсяг оборотних коштів, але ефективніше їх використовує, здатне робити такий самий оборот, як і підприємство з більшим обсягом коштів, але з меншою швидкістю обертання.

По-друге, з оборотністю повязано відносну величину витрат, зменшення яких знижує собівартість одиниці продукції.

По-третє, прискорення обороту на тій чи тій стадії кругообороту коштів (наприклад, скорочення часу перебування матеріалів на складі) змушує прискорити оборот на інших стадіях.

Слід наголосити, що робота за умов ринку і повної господарської самостійності не скасовує необхідності планування (нормування) оборотних коштів.

У процесі аналізу зясовуються причини утворення понаднормативних або менших за нормативи оборотних коштів. Аналіз нормованих оборотних коштів проводиться як в цілому, так і за окремими балансовими статтями, всередині статей - за групами, усередині груп - за видами для виявлення змін або недостач цінностей. Стан виробничих запасів аналізують за даними аналітичного обліку сировини, матеріалів, палива та інших цінностей, що його ведуть на складах матеріально відповідальні особи і бухгалтерія.

Незавершене виробництво аналізується за фактичними даними про залишки напівфабрикатів і деталей у кожному цеху (коморі, на робочому місці) із залученням даних про норми та запаси кожного виду деталей і напівфабрикатів. Аналіз запасів готової продукції проводиться також за даними аналітичного обліку складів. При цьому перевіряється, чи немає продукції, яка тривалий час зберігається на складі, яку не відвантажено через низьку якість, втрату товарного вигляду, за браком попиту.

Часто нормативів оборотних коштів не дотримуються через їх недостатню обґрунтованість. Тому у випадках, коли відхилення від нормативів неможливо точно пояснити, потрібно перевірити правильність розрахунку нормативів

Важливою задачею в керуванні оборотними коштами є забезпечення оптимального співвідношення між платоспроможністю і рентабельністю шляхом підтримки відповідних розмірів і структури оборотних активів.

Слід також зазначити, що підприємство повинне підтримувати оптимальне співвідношення власних і позикових оборотних коштів, тому що від цього прямо залежить його фінансова стабільність і незалежність, можливість одержання нових кредитів.

У сучасних умовах украй важливо правильно визначати потреба в оборотних коштах. Оборотні кошти підприємства повинні бути розподілені по всіх стадіях кругообігу у відповідній формі й у мінімальному, але достатньому обсязі. Наднормативні запаси відволікають з обігу грошові кошти,свідчать про недоліки матеріально-технічного забезпечення, неритмічності процесів виробництва і реалізації продукції. Усе це приводить до омертвіння ресурсів,їхньому неефективному використанню.

Для ліквідації понаднормативних запасів необхідно скоротити закупівлю тих матеріалів, що є в надлишку, реалізувати непотрібні матеріали, зменшити незавершене виробництво, ужити необхідних заходів для забезпечення відвантаження покупцям усієї готової продукції Як відомо, критерієм ефективності керування оборотними коштами служить фактор часу. Чим довше оборотні кошти перебувають в одній і тій же формі (грошовій або товарній), тим за інших рівних умов нижче ефективність їхнього використання, і навпаки.

Слід наголосити, що за умов ринкової економіки, аналізуючи саму тільки оборотність оборотних коштів, не можна дати однозначної відповіді щодо її прискорення або сповільнення.

Для цього необхідно вивчати конкретну виробничу ситуацію. Так, інколи високий показник оборотності може свідчити про недостатність товарно-матеріальних запасів, що надалі гальмуватиме розвиток бізнесу, а низький показник оборотності інколи є виправданим, наприклад, коли очікується підвищення цін на сировину й напівфабрикати.

У процесі аналізу цього питання слід обовязково порівняти темпи збільшення обсягу продажу з темпами збільшення виробничих запасів. Якщо темпи зростання обсягу продажу будуть вищими за темпи зростання виробничих запасів, це завжди свідчитиме про добрий фінансовий стан підприємства

Отже, аналізуючи стан оборотних коштів за умов ринкової економіки, необхідно розглядати всі конкретні причини, виявляти ті, що негативно впливають на стан цих коштів і розробляти конкретні заходи для усунення таких причин.

ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ

1.Экономика предприятия: Учеб. для вузов / Под ред. В.Я.Горфинкеля, 3-е изд., перераб. и доп. - М.: ЮНИТИ - Дана, 2001. - 718с.

2.Бородина Е.И., Голикова Ю.С. "Финансы предприятий": Учеб. пособие. - М.: Банки и биржи. ЮНИТИ,1995-207с.

3.Фананси України за 1999 рік/Держкомстат України. - К.:Техніка, 1997.

4.Фінанси України РСР (1989-1990роки)/ Мінстат УРСР. - К.,1991.

5.Назаренков О.Ф. Стан та тенденції структури оборотних коштів промислових підприємств в Україні. //Актуальні проблеми економіки - 2006. - №6(60) - С.53-62

6. Шохин Е.И. Теория финансов предприятий: Учебное пособие для вузов. - М.: Финансы и статистика, 2000. - 112 с. //Сущность оборотных средств и их роль в финансировании затрат на производство и реализацию продукции

7.В.М. Семёнов. «Экономика предприятия» В.М. М. .: Филинъ, 1997. - 272c.

8. Бланк И.А. Финансовый менеджмент. - К.:Ника - Центр, 2001,345с.

9.Сорока Р. Механізм управління оборотним капіталом торгівельних підприємств// Регіональна економіка. - 2003. - №4. - С.200-204

10.Кондратьев О.В. Оцінка фінансової стійкості підприємств та її показники. - Фінанси України, № 11, 1996.-245 с.

11.Бригхем Е.Ф. Основи фінансового менеджменту. - К.: "Молодь", 1997.-323с.

12.Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2000. - 460 с.,іл.

13. Фишер С., Дорибуш Р., Экономика: - М.: «Дело ЛТД», 1993. 864 с.

14. Экономика предприятия. Учебник для вузов. Под ред.В,Я, Горфинкеля. М.: Банки и биржы, ЮНИТИ, 1996. 367 с.

15.Егоренко Д.В. "Совершенствование анализа эффективности использования оборотных средств" 2000, 165с.

16.Алексеев Б.Н., Товмач Ф.Н. "Экономический анализ хозяйственной деятельности предприятия": Учебное пособие. Министерство образования Украины, ДонГУ, Донецк 1998, 98с.

17.Стоянова Е.С., Быкова Е.В., Бланк И.А. Управление оборотным капиталом. - М.: Перспектива,1998

18.Аврамчук Л., Муравський О. Контроль за ефективним використанням оборотних коштів підприємства// Бухгалтерія в сільському господарстві. - 2001. - №11.- С.14-16

19.Золотарев А. "Рациональное использование оборотных средств в промышленности" // Экономика Украины. - 2001. №7.- с. 29-32

20.Смоляков Д.Р.Фінансовий менеджмент// "Круглий стіл" -2004 р.- № 10-11 (23-24).-с.20-28

21.Маргасова В.Г. Оцінка діючої системи управління оборотним капіталом на підприємствах харчової промисловості Чернігівського регіону.//Актуальні проблеми економіки.-2006.-№9(63)-С.75-83

22.. Экономика предприятия: Учеб. для вузов / Под ред. В.П.Грузинова. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998. - 535с.

23.Радионов А.Р. "Управление сбытовыми запасами и оборотными средствами предприятия" (Практика нормирования): Учеб. пособие для вузов. - М.: Дело и сервис,1999.-400с.

24.Моляков Д.С., Шохин Е.И. "Теория финансов предприятия": Учеб. пособие для вузов. - М.: Финансы и статистика,2000.-112с.

25. Золотарьов А., Волик І. Посилення взаємодії виробництва і обігу //Економіка України. -2000. -№5. -с. 13-18

26. Кукин С., Денисенко В.Стальные инвестиции//Инвест газета.-2006. - №10- С.24-29

27.Зайцев Н.Л. "Экономика промышленного предприятия":Учебник для вузов. - М.:ИНФРА-М,1998.-336с.

ДОДАТОК Б.

Рух оборотних коштів у виробництві

Межа зміни

натуральної форми

Прибуток

(гроші - Гроші)

ДОДАТОК Г.

Методи управління елементами оборотнього капіталу

Елементи оборотнього капіталу	Методи управління	Використання у вітчизняній практиці
Запаси товарно- матеріальних цінностей	1. Нормування	-аналітичний коефіцієнтний -прямого розрахунку	Отримали розповсюдження на підприємствах
	2.Контроль запасів	-метод АВС	Застосовується на підприємствах з великою номенклатурою запасів
	3. Оптимізація	-основна модель управління запасами (модель Уілсона) -модель виробництва партії деталей	У практиці вітчизняних підприємств використовується епізодично
Дебіторська заборгованість	1. Якісний аналіз	-оцінка дебеторів	Використовується лише незначною кількістю підприємств
	2.Плануваня грошових потоків	-коефіціенти інкасації	Широке використання на українських підприємствах
	3.Фінансові операції	-факторинг	Мало застосовуються через великий ризик
Грошові кошти та високоліквідні цінні папери	1.Планування грошових потоків	екстраполяція -метод строків оборотності бюджетування грошових коштів	Широко використовується тількиметод бюджетування грошових коштів
	2.Оптимізація	-модель Міллера-Орра -модель Баумоля	Практично не використовуються

ДОДАТОК Д

“ Витрати підприємства”

Витрати зберігання

Витрати замовлення Витрати дефіциту