Міністерство освіти та науки України

Миколаївський політехнічний коледж

Курсовий

з предмету:”Економіка організації та планування виробництва”

на тему: Організація праці при виконанні електромонтажних робіт

Миколаїв 2009

Зміст

Вступ

1 Вивчення витрат робочого часу

1.1. Класифікація витрат робочого часу

1.2 Вивчення норм робочого часу і їх видів

2 Практична частина

2.1 Методи витрат робочого часу

2.2 Норми витрат на електромонтажні роботи

2.3 Розрахунок витрат робочого часу

Висновки

Список літератури

Вступ

Організація праці - це наукова дисципліна, що має особливий зміст, сферу дослідження і свої методи вивчення явищ виробничої діяльності людини.

Нормування праці - це економічна наука, повязана з іншими економічними, а також суспільними і біологічними науками. Тому метод і порядок встановлення норм праці, обґрунтування їх рівня ґрунтується на законах економіки, математики, фізики, хімії, організації виробництва, філософії, фізіології і психології. У більш загальному розумінні нормування праці - це встановлення конкретного виразу міри праці, тобто норми праці, які включають проектування трудового процесу і визначення його необхідної тривалості.

Щодо норм висуваються наступні вимоги. Вони повинні бути:

1. Науково обґрунтовані;

2. Економічно обґрунтовані;

3. Фізіологічно обґрунтовані;

4. Соціально обґрунтовані;

Нормування праці відіграє важливу роль в економічній роботі промислового підприємства. Воно служить підґрунтям для складання технічно і економічно обґрунтованих планів, забезпечуючи їх напруженість і реальність реалізації.

Норми праці виступають в ролі показників, за якими визначають економію праці, зростання одного з найважливіших показників економічної роботи підприємства - підвищення продуктивності праці.

Норми праці є технічною основою раціональної організації виробництва.

Організувати працю на підприємстві - це перш за все правильно розставити людей, зайнятих виконанням єдиного завдання. Для цього необхідно знати, скільки праці і якої якості потрібно для виконання тієї чиіншої операції або іншої частини виробничого процесу. Правильна організація праці передбачає в першу чергу встановлення кількості пропорцій між окремими видами праці з врахуванням їх якісних відмінностей. Це можливо при умові, якщо в розпорядженні підприємства є науково обгрунтовані норми праці на всі види виконуваних робіт. Розділення і кооперація праці мають велике значення при розвитку технічного процесу.

Між нормуванням і організацією праці існує тісний взаємозвязок.

Науково обгрунтовані норми розраховуються і впроваджуються, виходячи з найбільш раціональної організації праці в певних умовах. У той же час сама норма праці може бути використана для оцінки раціональності трудового процесу і вибору того чи іншого її варіанту.

У даній курсовій роботі запропоновано до огляду проект заходів, що спрямовані на усунення непродуктивних витрат праці і витрат робочого часу на промисловому підприємстві. Виявлення резервів часу є необхідним процесом для встановлення темпів зростання продуктивності праці - одного із важливих показників раціональної організації праці і економічного розвитку підприємства.

1 Вивчення витрат робочого часу

Вивчення витрат робочого часу має велике значення, оскільки виходячи з інформації, що отримується, в його результаті вирішуються більшість завдань, повязаних з організацією праці і його нормуванням.

Дослідження проводяться з метою визначення структури операцій, витрат робочого часу, раціоналізації прийомів і методів праці, виявлення причин невиконання норм, нераціональних витрат і втрат робочого часу, здобуття даних про чинники, що впливають на час виконання елементів операцій, розробки нормативних матеріалів, оцінки якості норм і нормативів, а також для вирішення інших завдань.

Дослідження трудового процесу передбачає аналіз всіх його характеристик, які впливають на витрати праці і ефективність використання виробничих ресурсів. Вивчаються технологічні параметри устаткування, умови праці, вживана технологія, організація і обслуговування робочого місця, а також професійно - кваліфікаційні, психофізиологічні, соціальні характеристики працівників і інші чинники. Методи здобуття і обробки інформації вибираються виходячи з цілей дослідження. Оптимальним є мінімум сумарних витрат, повязаних із здобуттям необхідної інформації і її подальшим використанням.

Найбільше значення має вирішення двох завдань, повязаних з дослідженням трудових процесів. Перша повязана з визначенням фактичних витрат часу на виконання елементів операцій. Друга - зі встановленням структури витрат часу на протязі робочої зміни або її частини.

Визначення тривалості елементів операції необхідне для розробки нормативів години, вибору найбільш раціональних методів праці, аналізу норм і нормативів. Структура витрат робочого часу використовується при розробці нормативів підготовчо-завершального часу, часі обслуговування робочого місця, оцінці ефективності використання робочого часу, аналіз існуючої організації праці.

1.1. Класифікація витрат робочого часу

При вивченні трудових процесів, розробці норм праці необхідно встановити, які витрати робочого часу є необхідними, повинні регламентуватися і включатися в норму, а які вважаються зайвими, нераціональними витратами і втратами. Для цього робочий час класифікується, тобто підрозділяється на окремі категорії по певних ознаках.

Під робочим часом розуміють повну тривалість робочого дня, протягом якого трудящий знаходиться на підприемстві і виконує доручену йому роботу. Робочий час ділиться на нормований і ненормований.

Нормований час. Це -- та частина робочого дня, протягом якої робітник зайнятий продуктивною працею. Нормований час підлягає включенню до складу норми часу. Воно ділиться на:

а) підготовчо -завершальний час;

б) оперативний час;

в) час обслуговування робочого місця;

г) час, відведений на відпочинок і особисті потреби тих, що працюють.

Підготовчо- завершальний час витрачаеться робітником (або бригадою) на підготовку себе і робочого місця до виконання виробничого завдання і на його завершення. До підготовчого часу відносяться витрати часу на здобуття вбрання для виробництва робіт, вивчення креслень, здобуття оснащення, інструменту, матеріалу і т. д.; до здачі готової продукції ОТК, здачу документації, оснащення, інструменту, прибирання робочого місця і так далі

Оперативний час витрачаеться на виконання виробничого завдання, протягом якого виробляються і закінчуються роботи по заданій технологічній операції. Цей час повторюється при виготовленні кожного виробу, при виконанні кожної технологічної операції.

Оперативний час в свою чергу ділиться на основний (технологічний) час, протягом якого робітник (або бригада) виконуе роботи по основному технологічному процесу (наприклад, по прокладці і кріпленню кабеля, напайці наконечників, включенню суднової апаратури і т. д.), і допоміжне, протягом якого робітник (або бригада) здійснює дії допоміжного характеру, які необхідні для виконання основної (технологічної) роботи (наприклад, виготовлення і установка лісів, обгороджувань і підмостків, пуск і зупинка верстатів, установка і зняття оброблюваних деталей і т. д.). Як основний, так і допоміжний час може бути ручним, машинно-ручним і машинним.

Час обслуговування робочого місця витрачається на догляд за робочим місцем і підтримку устаткування, оснащення, інструменту і робочого місця в стані готовності до виконання виробничого завдання. Час обслуговування робочого місця у свою чергу поділяеться на технічний, той що витрачається на обслуговування робочого місця у звязку з виконанням даної операції або конкретної роботи (наприклад, на заточування інструменту, підналадку устаткування, прибирання стружки, установку і відладку технологічного оснащення і т. д.), і організаційне, таке, що витрачається на такий догляд за робочим місцем, який повязаний з виконанням робіт протягом всієї зміни (наприклад, на прибирання робочого місця, переміщення тари в межах робочого місця і т. д.).

У судновому електромонтажному виробництві час на обслуговуваня робочого місця не виділяється, воно включається в підготовчо- заключний час.

Час, що відводиться на відпочинок і особисті потреби робітника протягом зміни, необхідний для попереджування стомлюваності, підтримки нормальної працездатності і дотримання особистої гігієни. До перерв на відпочинок відноситься і виробнича гімнастика. Тривалість часу відпочинку залежить від умов праці. У судновому електромонтажному виробництві час

відпочинку складається з часу, що відводиться на виробничу гімнастику, плюс 2,5% тривалості робочої зміни. Це час відпочинку включається в норму часу.

Ненормований час. Цим поняттям характеризується та частина робочої зміни, протягом якої трудовий процес з різних причин не здійснюється, а виконавець не діє. Ненормований час відноситься до втрат робочого часу і до складу норми часу не включається.

Ненормований час підрозділяється на:

а) втрати робочого часу по причинах, не залежних від виконавця і повязаних з поганою організацією виробництва (перебої в постачанні електроенергії, парою і стислим повітрям; невчасне забезпечення матеріалом і інструментом; відсутність підготовленого фронту робіт на судні до моменту видачі завдання і т. д.).

б) втрати робочого часу, залежні від виконавця і повязані з порушенням трудової дисципліни (пізніший початок і раннє закінчення роботи, безцільні ходіння, сторонні розмови, переробки роботи, виконаної погано із-за недосвідченості виконавця або його недбалого відношення до праці, і т.д.).

Час використання устаткування -- період часу (зміна або її частина), протягом якого устаткування знаходиться в дії (час роботи) або простоює (час перерв).

Класифікація витрат робочого часу здійснюється по трьох напрямках: по відношенню до працівника (витрати робочого часу виконавця); по відношенню до устаткування (час використання устаткування); по відношенню до предмету праці (час виробничого процесу). Для зручності запису, обробки, формалізації розрахунків, для кожного вигляду витрат робочого часу встановлюються індексні буквені позначення.

Весь робочий час виконавця підрозділяється на годину роботи (Р), що витрачається на дії, повязані з її виконанням і час перерв (П) протягом якого трудовий процес не здійснюється.

В свою чергу час роботи підрозділяється на час виконання виробничого завдання і час роботи, не обумовленої виробничим завданням.

До роботи, не обумовленої виробничим завданням, відносяться випадкові роботи, викликані виробничою необхідністю (ходіння за вбраннями, техдокументаціею, сировиною, заготовками, інструментом; пошук майстра, налагодження інструменту і пристосувань; виконання не передбачених завданням підсобних і ремонтних робіт і тому подібне)

Ця категорія включає також невиробничі роботи (НР), що не дають приросту продукції або поліпшення її якості: виготовлення і виправлення браку, зняття зайвого припуска із заготівки і тому подібне.

Розглянемо структуру часу виконання виробничого завдання. Підготовчо - завершальна робота -- час, використовуваний на підготовку до виконання завдання або на дії, повязані з його закінченням. Сюди можна віднести: здобуття завдання (наряд, креслення, технологічна карта); ознайомлення з ним; здобуття інструменту, сировини, заготовок, їх огляд і перевірка; установка інструментів і пристосувань; наладка устаткування; здача готової продукції інструменту, пристосувань, залишків сировини і матеріалів.

Оперативна робота - час, що витрачається безпосередньо на роботи по здійсненню технологічної операції. До складу оперативної роботи входить основна робота - година, що витрачається на зміну предмету праці (розмірів, форми, структури, властивостей, взаєморозташування окремих частин), а також допоміжна робота - час, що витрачається робітником на дії, що забезпечують виконання основної роботи (завантаження устаткування перестановка і переміщення матеріалів, деталей, заготовок інструменту і пристосувань в межах робочого місця, управління устаткуванням, контроль продукції, що виготовляється, в процесі роботи, знімання готової продукції).

Час обслуговування робітника витрачається на організацію свого робочого місця і догляд за ним для підтримки в робочому достатку. Розрізняють час організаційного обслуговування -- догляд за робочим місцем протягом зміни, не повязаний з виконанням конкретного завдання (приймання зміни, розкладка і прибирання інструменту, огляд і випробування, чищення і мастило устаткування, прибирання робочого місця, здача зміни) і час технічного обслуговування, повязаний з доглядом за устаткуванням, інструментом, обумовлений конкретним завданням (підналадка устаткування, заміна і регулювання інструменту прибирання відходів виробництва), а також внесок від характеру участі працівника у виконанні виробничої операції, час роботи можна підрозділити на: час ручної роботи; час машинно - ручної роботи; час спостереження за роботою устаткування.

Час спостереження, характерний для автоматизованих і апаратурних виробництв. Воно може бути активним, коли присутність робітника на робочому місці необхідна для контролю за ходом технологічного процесу, заданими параметрами роботи устаткування, а також пасивним, коли немає необхідності спостерігати безперервно за роботою устаткування або технологічним процесом, але робітник не завантажений іншою роботою і через це продовжує спостереження. Слід зазначити, що завантаження робітника в цей період є одним з резервів підвищення продуктивності праці.

Розглядаючи структуру витрат робочого часу в машинних, автоматизованих, апаратурних процесах в часі роботи, доцільно також виділяти що час перекривається і не перекривається. Час, що перекривається -- час виконання робітником цеха елементів роботи які здійснюються одночасно з машинною або автоматичною роботою устаткування.

Неперекриваемий час -- час виконання робіт, здійснюваних при зупиненому устаткуванні. Збільшення часу, що перекривається, також може служити резервом зростання продуктивності.

Як наголошувалося, робочий час включає і час перерв. Виділяють регламентовані і нерегламентованы перерви. До регламентованих перерв відносяться ті, які обумовлені технологією, організацією виробництва, необхідністю попередити стомлення і підтримувати нормальну працездатність працівника. В їх числі: перерви, передбачені технологією, специфікою технологічного процесу і організації праці (їх усунення практично неможливе або економічно недоцільно); перерви встановленої тривалості для відпочинку робітників, особистої гігієни і природних потреб, виробничої гімнастики.

Нерегламентовані перерви обумовлені порушенням нормального ходу виробничого процесу або трудової дисципліни. Перерви із-за порушення нормального ходу виробничого процесу можуть бути викликані організаційними неполадками і технічними причинами. Перерви, викликані порушенням трудової дисципліни, можуть бути повязані із запізненням на роботу або передчасним покиненням неї, самовільною відсутністю на робочого місця, сторонніми розмовами, заняттями, не повязаними з роботою. До них відносять і зайвий (у порівнянні зі встановленим режимом і нормативами) час відпочинку працівників.

Звернемося тепер до класифікації часу використання устаткування. Час роботи устаткування, протягом якого воно діє, включає час на виконання виробничого завдання, що для устаткування є оперативним часом і час на виконання робіт не передбачених виробничим завданням (непродуктивна робота устаткування, наприклад виготовлення браку і випадкова робота устаткування, повязана з виготовленням продукції, не обумовленої завданням, викликаним виробничою необхідністю).

Час роботи устаткування підрозділяється також на час роботи за участю робітника (година зайнятості робітника ) і час роботи без участі робітника (машинно - вільний або апаратурно - вільній час).

В оперативний час роботи устаткування включається основний час, коли здійснюється процес обробки предмету праці і автоматичного введення його в обробку і додаткового часу .

Час перерв в роботі устаткування -- це час бездіяльності устаткування з різних причин. Регламентовані перерви встановлені технологією, організацією виробничого процесу, а також необхідністю відпочинку працівника. Всю їх сукупність можна підрозділити на перерви під обслуговування устаткування і перерви в роботі устаткування. До перших відносяться перерви, повязані з підготовкою до роботи і обслуговуванням робочого місця, до інших -- перерви в роботі устаткування не усунені технологічно (наприклад, збіг часу зайнятості робітника на одному верстаті із зупинкою іншого верстата при багатоверстатному обслуговуванні) і перерви у відведене для відпочинку і особистих потреб працівника час.

Час перерв в роботі устаткування -- це час бездіяльності устаткування по різних нерегламентованих перервах в роботі устаткування -- перерви із-за порушення нормального ходу виробничого процесу після організаційно-технічних причин, а також перерви викликані порушеннями трудової дисципліни робітників.

Класифікація витрат робочого часу по відношенню до предмету праці (виробничому процесу). Час виробничого процесу може виходити за межі однієї зміни. Воно підрозділяється на: час здійснення технологічного процесу; час транспортних операцій; час контролю і випробування готових виробів і міжопераційного контролю; час перерв в ході виробничого процесу .

Внесок від ступеня механізації виробничого процесу, всі його складові, за винятком перерв, можуть підрозділятися на машинний (апаратурний), машинно- ручний і ручний час Аналогічно класифікаціям, перерви поділяться на: регламентовані (час виконання допоміжних дій, час обслуговування робочого місця, час виконання підготовчо- заключних дій, час перерв, передбачених технологією і організацією виробництва -- час перерв на відпочинок і особисті споживи для працівників ), а також нерегламентовані, викликані недоліками в організації виробництва і праці, технічними неполадками і порушеннями трудової дисципліни.

При встановленні норм праці в структурі витрат робочого часу виділяються нормовані і ненормовані витрати, тобто що включаються в норму часу і визнаються необхідними і що не включаються в неї, розглядуються як нераціональні і зайві.

Для працівника до нормованих витрат часу відносяться: час підготовчо-завершальної роботи; оперативний час; час обслуговування робочого місця; регламентовані перерви, обумовлені технологією і перерви для відпочинку і особистих потреб. Відносно роботи устаткування нормованим є час виконання виробничого завдання і час регламентованих перерв в період роботи устаткування і у очікуванні його обслуговування. З точки зору виробничого процесу нормованим є весь його час виключаючи нерегламентовані перерви (технологічний час, час транспортних операцій, контролю контролю і випробувань продукції, регламентовані перерви).

До ненормованих витрат робочого часу відносяться час виконання випадковою і невиробничої роботи і перерви, викликані організаційно - технічними неполадками і порушеннями трудової дисципліни. Ненормовані витрати -- це втрати робочого часу, скорочення і запобігання яким є істотним резервом підвищення продуктивності праці.

Структурна схема класифікації витрат робочого часу представлена на схемі 1.

1.2 Вивчення норм робочого часу і їх видів

Норми часу - обгрунтовані витрати часу на виконання одиниці роботи (однієї виробничої операції, однієї деталі, одного виробу, одного вигляду послуг, роботи певного обєму і так далі) одним або групою працівників встановленої чисельності і кваліфікації в конкретних виробничих (організаційно - технічних) умовах. Норми часу розраховуються в людино - хвилинах і людино-годинах.

Норми виробітку - це кількість одиниць роботи (виробничих операцій, деталей, виробів, обємівробіт, послуг і так далі), яку має бути виконане в одиницю часу (годину, зміну, місяць і тому подібне) одним або групою працівників встановленої чисельності і кваліфікації в конкретних виробничих (організаційно - технічних) умовах.

Норми виробітку і норми часу звязані між собою, норма часу - це, по суті, час, на який встановлюється норма виробітку (година, хвилина) ділене на норму виробітку.

Норма часу обслуговування - це обгрунтовані витрати часу на обслуговування одиниці устаткування, виробничих площ або інших виробничих одиниць одним або групою працівників встановленої чисельності в конкретних виробничих (організаційно-технічних) умовах.

Норма обслуговування - це обгрунтована кількість обєктів (машин, механізмів, робочих місць і так далі), який працівник або група працівників повинні обслужити за одиницю робочого часу (годину, зміну, місяць і так далі). Норма обслуговування є різновидом норми виробітку і використовується для нормування праці допоміжних робітників.

Технічно обгрунтовані і дослідно-статистичні норми часу. По методу розробки і вживанню у виробництві норми часу розділяються на технічно обгрунтовані і дослідно-статистичні.

Технічно обгрунтованою нормою називається час, достатній для виконання одиниці роботи або операції, встановлений на базі раціонального технологічного процесу і наукової організації праці на даному робочому місці що передбачає найбільш ефективне використання засобів виробництва і робочого часу. Технічне обгрунтування норми часу разом з фізіологічним, економічним і соціальним обгрунтуванням забезпечують її наукове обгрунтування.

Технічне обгрунтування норми часу має місце тоді, коли нею враховуються технічні характеристики устаткування, оснащення і інструменту, физико-хімічні властивості сировини і материалів, вживана технологія, система організації і обслуговування робочого місця, що діє, кваліфікація, трудовий досвід і навик виконавців, тобто всі технічні, технологічні і організаційні можливості виробництва.

Фізіологічне обгрунтування норми часу полягає в обліку нею фізиологічних можливостей інтенсифікації праці і факторів, від яких залежить збереження працездатності і здоровя людини. До таких чинників відносяться: важкість виконуваної роботи, її темп, освітленість робочого місця, температура, шум, положення тіла що працює, чистота атмосфери, скупченість, свобода рухів.

Економічне обгрунтування норми часу полягає в повному завантаженні робітника протягом зміни. Якщо нормований технологічний процес вимагає по своєму характеру перерв у часі, то треба передбачити інші роботи і забезпечити умови для їх виконання, з тим аби завантаження робітника протягом зміни було повним і рівномірним (цього можна домогтись, наприклад, поєднанням професій, збільшенням зон обслуговування і ін.).

Соціальне обгрунтування норми часу -- це усунення монотонності і одноманітності спеціалізованої операції, які знижують інтерес робітника до праці. У соціально обгрунтованій нормі часу зберігаються творчі елементи праці.

Технічно обгрунтована норма часу повинна базуватися на технічних і організаційних заходах, вже освоєних підприємством, але ні в якому разі на одних лише епізодично досягнутих рекордах окремих робітників.

Дослідно-статистична норма часу -- це норма, встановлена майстром або нормувальником виходячи з його досвіду і із статистичних даних по раніше виконаних аналогичным роботах.

Але і досвід, і статистичні дані, при всій їх важливості, відображають вже пройденный підприємством етап зі всіма його техническими і організаційними неполадками. Опитно-статичні норми не враховують технічних і організаційних можливостей виробництва, не є прогресивними нормами часу і не сприяють підвищенню продуктивності праці.

На аналогічні роботи, що виконуються різними підприемствами, часом встановлюються істотно різні дослідно-статистичні норми часу, що наводить до різнобою в оплаті праці робітників. Вживання дослідно-статистичних норм часу слід всемірно уникати, замінюючи їх технічно обгрунтованими нормами часу.

Тимчасові і постійні норми часу. По тривалості дії норми часу підрозділяються на тимчасові і постійні.

Тимчасові (як правило, дослідно-статистичні) норми часу вводяться на період освоєння нового вигляду робіт, коли технологічний процес і організація праці ще лише оброблюються. Термін дії тимчасових норм -- 3 місяці. Протягом цього періоду тимчасові норми перевіряються, уточнюються і замінюються постійними.

Постійні норми часу (як правило, технічно обгрунтовані) вводяться на роботи з відпрацьованими технологічними процесами і організацією праці. Будучи нормами тривалої дії, вони передивляються лише при технічному і організаційному вдосконаленні виробництва.

Загальнопромислові, галузеві і місцеві норми часу. Залежно від сфери застосування норми часу діляться на загальнопромислові, галузеві і місцеві.

Загальнопромислові норми часу призначені для нормування робіт, поширених в промисловості. Розробляються вони центральними бюро промислових нормативів по праці при науково-дослідницькому институті праці, міністерствами і підлеглими ним науково-дослідними установами. Затверджуються ці норми Державним комітетом.

Галузеві норми часу використовуються для нормування робіт, специфічних для даної галузі. Вони розробляються науково-дослідними організаціями галузі, утверджуються відповідним міністерством. Галузеві норми часу зазвичай є єдиними і обовязковими для всіх підприємств галузі. Вживання единых норм часу уніфікує нормування і оплату праці робітників даної галузі і сприяє поширенню по галузі передового досвіду в області техніки, технології і организації виробництва і праці.

Місцеві норми часу служать для нормування робіт, специфічних для даного підприємства і тому не передбачених ні загальнопромисловими, ні галузевими нормами часу. Місцеві норми часу розробляються нормативно-дослідницькими підрозділами підприємства і затверджуються його керівництвом і профспілковою організацією. Місцеві норми повинні враховувати останні технічні і організаційні досягнення підприємства.

2 Практична частина

2.1 Методи вивчення витрат робочого часу

Методи дослідження трудових процесів можуть класифікуватися по ряду ознак: меті дослідження, кількості спостережуваних обєктів, способу проведення спостереження, формі фіксації його даних і тому подібне.

Робочий час вивчається методом безпосередніх вимірів і методом моментних спостережень.

Метод безпосередніх вимірів дозволяє якнайповніше вивчити процеси праці, отримати достовірні дані про їх тривалість в абсолютному вираженні, зведення про послідовність виконання окремих елементів роботи, а також фактичні витрати робочого часу за весь період спостереження.

Безпосередній вимір робочого часу проводиться шляхом суцільних (безперервних), вибіркових і циклових вимірів.

Суцільні виміри мають найбільше поширення у всіх типах виробництва, оскільки дають докладні відомості про фактичні витрати робочого часу, його втрати, їх величини і причинах виникнення.

Для вивчення окремих елементів операції застосовуються вибіркові виміри. Зокрема їх використовують для визначення часу на допоміжні дії і прийоми в умовах багатоверстатної роботи та інщі.

Різновидом вибіркових спостережень є циклові виміри, які використовуються для вивчення і виміру дій невеликої тривалості, коли часу на виконання дії не можна визначити безпосередньо.

Проте головними недоліками методу безпосередніх вимірів є велика тривалість і трудомісткість проведення спостережень і обробки отриманих даних, а також ті, що один спостерігач може одночасно вивчати витрати часу лише невеликої групи робітників.

Суть методу моментних спостережень полягає в реєстрації і обліку кількості однойменних витрат у випадково вибрані моменти. Важливими перегванами даного методу є простота проведення спостереження, невелика трудомісткість, здобуття необхідних відомостей в короткі терміни. Один спостерігач може вивчити витрати часу великого числа робітників. Моментне спостереження можуть проводити не лише спеціальні спостерігачі, але і всі інженерно-технічні працівники.

Недоліками методу моментних спостережень є здобуття лише середніх величин витрат робочого часу неповних даних про заподії втрат робочого часу, а також недостатне розкриття структури витрат робочого часу.

У наслідок того, що обидва методи страждають субєктивністю, перед дослідниками стоїть завдання уміло поєднувати їх для зменшення трудомісткості і підвищення достовірності вивчення витрат робочого часу.

Внесок від призначення, цілі проведення і вмісту витрат спостереження, що вивчаються, підрозділяються на: фотографію робочого часу, хронометраж і фотохронометраж, суть яких розкривається в наступних главах.

За способом спостережень і реєстрації результатів розрізняють візуальний автоматичний і дистанційний методи.

При візуальному методі спостерігач уточнює, реєструє результати за свідченнями приладів часу (годинника, секундомірів і ін.), а також лічильників кількості випадків витрат часу. Основними недоліками цього методу є: субєктивність реєстрації відхилень в трудовому процесі і оцінці темпу роботи помилки при прочитуванні свідчень приладів часу, необхідність присутності спостерігача в безпосередній близькості від обєкту спостереження, скрутність в дослідженні швидко протікаючих процесів, велика напруга уваги спостерігача у звязку з тим, що йому доводиться одночасно стежити за тим, що працює, оцінювати характер роботи, визначати моменти зняття свідчень приладів і вести записи. Візуальні спостереження значно полегшуються, якщо використовуються прилади, що напівавтоматично вимірюють тривалість елементів процесів.

Особлівість автоматичного способу в тому, що результати спостережень фіксують без участі спостерігача спеціальні прилади на кіно - фотоплівку, відео і так далі, що дозволяє фіксувати не лише час, але і самі процеси. Це дозволяє аналізувати раціональність рухів і дій порівнювати виконання одних і тихий же прийомів різними робітниками, створювати учбові матеріали для підготовки інших робітників.

Проте присутність спостерігача безпосередньо в робочому місці може надати негативну психологічну дію на робітника внаслідок чого його підвищена нервозність може привести до спотворення дійсних показників вироблення.

Для того, щоб не відволікати виконавця від роботи існує дистанційне спостереження, яке ведеться за допомогою прихованих камер. Спостереження по монітору не відволікає робітника, а всі неясності (причини відсутності, збої в роботі і ін.) можна зясувати в кінці зміни в самого робочого або в тих, що його оточують.

Структурна схема методів витрат робочого часу представлена на схемі 2.

2.2 Норми витрат на електромонтажні роботи

Норми призначені для визначення витрати матеріалів, списання їх на виробництво робіт і аналізу виробничо-господарської діяльності. Нормами врахована чиста витрата матеріалів і важкоусуваємі втрати, що утворюються в межах монтажної зони і при транспортуванні матеріалів від приобєктного складу до робочого місця.

Під нормуванням праці розуміють метод визначення обгрунтованих трудових затрат робітників на різних роботах і у різних підрозділах підприємства. Нормування праці покликане встановлювати трудоємкість заданого обєму робіт в умовах вживання досягненої на підприємстві передової технології, освоєною прогресивною технологічного оснащення і інструменту, передової организації праці.

Трудомісткість виражають в людино- годинах.

Нормування праці вимагає:

а) наявність обгрунтованих норм часу;

б) правильного визначення обємів робіт;

в) правильного вживання норм часуі при розрахунку трудоємкості по виявлених обємах робіт.

В звязку з цим нормування праці розділяється на два основних розділа:

а) розробку і встановлення прогресивних норм часу;

б) розрахунок трудомісткості заданих обємів робіт.

Розрахунок цих робіт виконується спеціалізованими організаціями галузі або спеціалізованими відділами підприємств, а друга здійснюється нормувальниками і калькуляторами підприемств, які, користуючись готовими нормами часу як вихідними даними, лише розраховують трудомісткість заданих обємів робіт.

Норма часу і норма вироблення

Під нормою часу розуміють витрати часу, встановлені для виконання одиниці роботи або операції одним робітником або групою робітників відповідної кваліфікації за певних організаційно-технічних умов. Норму часу обчислюють в людино - хвилинах або в людино-годинах.

Під нормою вироблення розуміють кількість одиниць роботи (кількість операцій, виробів, метрів, тонн і т. д.), яке має бути виготовлене або виконане в одиницю часу (годину, зміну, місяць і т. д.) в певних организационно-технічних умовах одним робітником або групою робітників відповідної кваліфікації. Норма вироблення є величиною, обернено пропорційній нормі часу і визначається по формулі:

(1)

де Тр -- період часу, на який встановлюється норма виробітки, ч;

ч -- число робітників, що беруть участь у виконанні одиниці роботи;

I -- норма часу в людино- годинах або в людино- хвилинах.

Нормами вироблення зазвичай користуються на виробництвах, де випуск виробів носить масовий характер і де облік виробів, випущених за одиницю часу (годину, зміну), не представляє особливої трудності. В монтажному ж виробництві, де трудовий процес характеризується не випуском виробів в одиницю часу, а виконаною роботою, користуються нормами часу.

Норми часу мають бути одночасно і прогресивними і реальними. Однаково шкідливі для виробництва необгрунтовано занижені і необгрунтовано завищені норми часу. Перші наводять до поганої якості робіт із-за поспіху, пригніченому моральному стану і дезорганізації робітника, утиску його матеріальних інтересів; другі -- до непродуктивних витратам робочого часу, прихованим простоям, неповному використаню устаткування і оснащення, деморалізації робітника. В обох випадках знижується продуктивність праці і підвищується собівартість продукції.

Розробка і вживання єдиних норм часу

Єдині норми часу на суднові електромонтажні роботи. Ці норми розробляються аналітично-дослідницьким методом на основі фотографій виробничих процесів, що проводяться безпосередньо на робочих місцях щонайменше чотирьох підприємств. Ці норми мають бути технічно обоснованными і охоплювати всі види робіт суднового електромонтажного виробництва. Вони обовязкові для всіх електромонтажних підприємств.

Єдині норми часу в судновому електромонтажному виробництві розробляються в цілому на технологічну операцію або процес, без розбиття на елементи. Так норма часу на контактне окінцьовування жили кабелю дається в цілому на весь процес, а не на складові його елементи -- визначення довжини жили, що підключається, відрізку жили, зняття з неї ізоляції і так далі Складання норм на закінчені технологічні операції або процеси істотно полегшує визначення обєму робіт і його нормування, і тому повинно бути визнано раціональним.

Розробляються єдині норми часу з обовязковим врахуванням вже освоєних виробництвом досягнень в області техніки, технології, механізації і організації виробництва і праці, а також фактичної наявності робітників необхідної кваліфікації. Вельми поважно при цьому, аби норми забезпечували:

а) виконання робіт в нормальних умовах з дотриманням діючих правил по техніці безпеки і пожежній охороні;

б) виконання робіт належної якості відповідно до проектів, технологічних інструкцій, електротехнічних правил Регістру.

Оформляються єдині норми часу на суднові електромонтажні роботи у вигляді таблиць, в яких наводяться:

а) ескізи виконання;

б) технічні умови роботи;

в) вживаний інструмент і оснащення;

г) технологічний перелік робіт;

д) розряд роботи.

Наявність цих даних робить норму чіткою, повною і звязуе її з вимогами наукової організації праці.

Едині норми часу на кабельні роботи диференційовані по наступних вагових групах кабелів:

Вагова група Вес 1 км. кабелю, кг.

I Не більше 500

II. 500--1500

III. 1500--3000

IV.3000--5600

V Понад 5600

Коефіцієнти, що підвищують і знижуючі. У ряді випадків (при роботі у важких суднових умовах, при несприятливому температурному режимі, при освоєнні нових процесів) єдині норми часу застосовуються з коефіцієнтами, що підвищують, а при роботі на освоєних серійних судах -- із знижуючими коефіцієнтами.

Значення коефіцієнтів, що підвищують: 1,15 -- при виробництві робіт в місцях з обмеженими рухами, в тому числі, за встановленими трубопроводами і механізмами; 1,25 -- при виробництві робіт в приміщеннях з температурою зверху 38° З, а також в особливо обмежених умовах (лежачи, з постійно закиненою головою при монтажі кабелю і апаратури на подволоке і ін.); 1,6 -- при виробництві робіт на щоглі. Коефіцієнти, що підвищують, вживані при мінусовій температуре довкілля, приведені в таблицю. 1. При виконанні неосвоєних робіт на головних судах, нових пристроях і схемах дозволяється за угодою між адміністрацією і профсоюзной організацією підприємства вводити коефіцієнти, що підвищують, величиною до 1,2. В разі особливих важких, не обумовлених довідниками, умов коефіцієнт, що підвищує, за угодою між адміністрацією і профспілковою організацією підприємства встановлюється на місці.

Таблиця 1 Коефіцієнти, що підвищують, вживані при мінусовій температурі довкілля

Значення знижуючих коефіцієнтів, що вводяться при виробництві робіт на серійних судах, приведені в табл.2. Як неважко відмітити, коефіцієнти посилюються з збільшенням порядкового номера судна даної серії, що пояснюється поступовим освоєнням роботи.

Таблиця 2 Знижуючі коефіцієнти, вживані при роботі на серійних суднах

Примітка. До групи I відносяться вантажні судна (для перевезення сипучих і навалочних вантажів, танкери і лісовози);

до групи II -- спеціальні транспортні судна (буксири, товкачі-буксири, автомобільні пороми), промислові судна (траулери, сейнеры, китобійні мисливці, рефрижераторы, рибообробні бази), науково-дослідні судна;

до групи III -- промислово-господарські судна (перевантажувальні судна, металеві і залізобетонні плавучі доки і опалювальні бони),портові криголами.

Недоліки в організації праці і виробництва, як вже згадувалось, не можуть служити підставою для яких-небудь змін норм; тому, окрім перерахованих, жодних інших коефіцієнтів, що встановлюються для окремих підприємств, цехів або серій судів, не існує.

Визначення нормативної трудомісткості суднових электромонтажных робіт. Наявність технічно обгрунтованих норм часу -- це лише одне з необхідних умов нормування праці. Другою його умовою є правильне визначення обєму робіт за кожним завданням. Для виконання цієї другої умови необхідно мати в своєму розпорядженні робочу технологію суднових електромонтажних робіт.

По матеріалах робочої технології і по довідниках єдиних норм часу складаються технологічно-нормувальні карти. Наявні в цих картах дані про трудомісткість технологічних комплектів використовуються при оплаті праці робітників, внутрішньоцеховому плануванні і визначенні технічної готовності електромонтажних робіт на судні. Розраховані по трудомісткості технологічні комплекти є основними обліковими одиницями суднового електромонтажного виробництва. У таблиці. 3 приведена технолого-нормувальна карта, складена по двох технологічних комплектах зовнішнього монтажу для морського морозильного траулера, відомість технологічних комплектів якого була дана в табл.2.

Таблиця 3 Технолого-нормувальна карта, складена по двох технологічних комплектах зовнішнього монтажу для морського морозильного траулера