2

Сумський державний педагогічний університет

ім. А.С. Макаренка

Кафедра: анатомії та фізіології людини та тварини

Курсова по фізіології людини на тему:

“СУЧАСНІ ТЕОРІЇ ХАРЧУВАННЯ, ЇХ ФІЗІОЛОГІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ”

Виконавець: студентка ІV курсу

спеціальності біологія та практична психологія

Роменського КП Шерехора Т.І.

Навчальний керівник:

Пташенчук О.О.

РОМНИ 2009 р.

Зміст

Вступ

1. Що таке раціональне харчування

1.1 Вітаміни, поняття. Джерела вітамінів, класифікація

1.2 Обмін речовин в організмі. Пластичний і енергетичний обмін, перетворення речовин.

1.3 Обмін і перетворення енергії в людському організмі

1.4 Основні функції води в організмі

2. Сучасні теорії харчування

2.1 Голодування

2.2 Часткове голодування

2.3 Веганська дієта

3. Складання меню

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Існує безліч книг, присвячених харчуванню. Полиці книжних кіосків і магазинів, що торгують продуктами лікувального харчування просто рясніють подібною літературою.

У кожної з цих книг є свої переваги та свої недоліки, і я не збираюся коментувати погляди цих авторів і їх підхід до проблеми здорового харчування.

З погляду східної філософії кожен вид їжі володіє своєю особливою енергетикою. У одних видів їжі енергетичні властивості виражені сильніше, у інших - слабкіше. У кожному продукті міститься певна кількість чоловічої або жіночій енергії або ж і та, і інша у визначених співвідношеннях. У їжі представлені різні властивості і стани, властиві нашому Всесвіту: особливий простір повітря, вогонь або тепло, земля, дерево, метал або вода. Їжа буває солодкою, гіркою, кислою, солоною, гострою. Вона може бути гарячішою, теплою або холодною. Вибір їжі повинен грунтуватися на потребах конкретної людини в кожен конкретний момент часу, залежно від співвідношення всіх цих енергій. Це не так вже складно зробити, якщо довіряти своїм інстинктивним відчуттям. Тіло саме знаходить правильне співвідношення речовин і енергій.

Для нормальної життєдіяльності організму людини і доброго засвоєння їжі людський організм повинен одержувати усі поживні речовини у певних співвідношеннях. Наприклад, нормальне співвідношення білків, жирів та вуглеводів має бути 1 : 1,1 :4,1 для молодих чоловіків та жінок, зайнятих розумовою працею, і 1 : 1,3:5 для тих самих людей, якщо вони зайняті важкою фізичною працею. Ці речовини не мають однакової поживної цінності і кожна з них має своє особливе значення для організму.

1. Що таке раціональне харчування

Продукти харчування, які використовує людина, є різноманітними. Основна частина продуктів харчування має біологічне походження і менша частина - небіологічне. Основну масу їжі складають високомолекулярні речовини. У поняття “поживні речовини” входить група основних компонентів їжі. До поживних речовин відносяться необхідні енергетичні і пластичні потреби організму. До поживних речовин відносяться 6 груп речовин: білки, вуглеводи, ліпіди, вітаміни, мінеральні речовини, вода. Крім поживних речовин у їжі містяться велика кількість допоміжних речовин, які не мають ні енергетичного, ні пластичного значення, але виявляють смакові та інші якості їжі, допомагаючи всмоктуванню і розпаду поживних речовин. Присутність цих речовин приймається до уваги при розробці раціонального харчування.

Білки належать до життєво необхідних речовин, без яких неможливе життя, ріст і розвиток організму. Вони найважливіші компоненти харчування, що забезпечують пластичні та енергетичні потреби організму. Білки--це органічні речовини, що складаються з амінокислот, які, поєднуючись між собою в різних композиціях, надають білкам різноманітних властивостей. Харчова і біологічна цінність білків визначається збалансованістю амінокислот, що входять до їх складу.

Різноманітне харчування--найправильніший шлях постачання організму повноцінними білками. Найбільшу біологічну цінність мають білки тваринного походження. Фізіологічними нормами передбачається, що 55 % необхідних білків мають забезпечуватись за рахунок білків тваринного походження.

Теплова обробка прискорює перетравлювання білків. Тривале розварювання, подрібнення, протирання продуктів поліпшує перетравлювання, і засвоювання білків, особливо рослинних. Проте надмірне нагрівання може негативно вплинути на амінокислоти, з яких складаються білки.

Потреба в білках для дорослої людини становить у середньому 85-- 90 г на день.

Роль жирів у харчуванні визначається їх високою калорійністю і участю в процесах обміну. Жири забезпечують у середньому 33 % добової енергоцінності раціону. З жирами в організм надходять необхідні для життєдіяльності речовини: вітаміни А, О, Е, незамінні жирні кислоти, лецитин. Жири забезпечують всмоктування з кишечника ряду мінеральних речовин та жиророзчинних вітамінів. Вони поліпшують смак їжі і викликають відчуття ситості. Жири в організмі можуть утворюватися з вуглеводів та білків, але повною мірою ними не заміняються.

Слід памятати, що жири легко окислюються на повітрі, під час зберігання на світлі і в теплі, а також у процесі теплової обробки, особливо смаження. У несвіжих і перегрітих жирах руйнуються вітаміни, зменшується вміст незамінних жирних кислот і нагромаджуються шкідливі речовини, що спричиняють подразнення шлунково-кишечного тракту, нирок, порушення обміну речовин. Надмір жирів в їжі погіршує засвоєння білків, кальцію, магнію, підвищує потребу у вітамінах, що забезпечують жировий обмін. У середньому добова потреба в жирах становить 80--100 г, з яких ЗО % мають забезпечуватись рослинними жирами.

Отже, на частку білків має припадати 11--13%, жирів--33, енергетичної цінності добового раціону з диференціацією по зонах: для пів-дених районів потреба в жирах становить 27--28 °/о, для північних-- 38--40.

Фосфатиди -- біологічно високоактивні речовини. Вони присутні в усіх клітинах організму і впливають на процеси клітинного обміну. З фосфатидів у продуктах харчування найширше представлений лецитин. Він не є незамінною поживною речовиною, але має важливе значення у харчуванні. Лецитин сприяє перетравлюванню, всмоктуванню і правильному обміну жирів, посилює виділення жовчі, сполучаючись з білком, утворює мембрани клітин, нормалізує обмін холестерину, а також чинить ліпотропну дію: зменшує нагромадження жирів у печінці, сприяючи їх перенесенню у кров.

На лецитин багаті яйця, печінка, ікра, мясо кролика, паста «Океан», жирні оселедці, нерафінована олія.

Вуглеводи є основною частиною харчового раціону. Фізіологічне значення вуглеводів в основному визначається їх енергетичними властивостями. Вони--головне джерело енергії організму. При всіх видах фізичної праці спостерігається підвищена потреба у вуглеводах. З їжею надходять прості і складні вуглеводи, легкозасвоювані і незасвоювані вуглеводи. Основними простими вуглеводами є глюкоза, галактоза, фруктоза, сахароза, лактоза та мальтоза. Складні вуглеводи--крохмаль, глікоген, клітковина, пектин. Потреба у вуглеводах становить 350-- 500 г на добу.

Надмірне споживання вуглеводів -- поширена причина порушення обміну речовин, що сприяє розвитку ряду захворювань. При раціональному харчуванні до ЗО % вуглеводів їжі здатні переходити в жири. В разі ж надміру вуглеводів, особливо легкозасвоюваних, цей процент вищий.

Вуглеводи містяться головним чином у продуктах рослинного походження. Прості вуглеводи, а також крохмаль та глікоген засвоюються добре. Джерелами глюкози та фруктози є фрукти, ягоди та деякі овочі (наприклад, капуста, морква, огірки, помідори). Глюкоза та фруктоза засвоюються найшвидше і е джерелом енергії для організму та для утворення глікогену -- резервного вуглеводу в печінці та мязах. Основним джерелом сахарози є цукор, кондитерські вироби, варення, морозиво, солодкі напої, а також деякі овочі й фрукти. Лактоза міститься в молочних продуктах. Мальтоза -- це проміжний продукт розщеплення крохмалю травними ферментами. У вільному стані мальтоза міститься в меду, екстракті із солоду (мальтозній патоці), солодовому молоці, пиві.

Крохмаль становить близько 80 % усіх вуглеводів у харчуванні людини. Високим вмістом крохмалю значною мірою зумовлюється харчова цінність зернових продуктів, бобових та. картоплі. Крохмаль у натуральному вигляді, наприклад у киселях, засвоюється дуже швидко. Утруднює засвоєння крохмалю підсмажування круп. У харчових продуктах, крім печінки, дуже мало глікогену -- вуглеводу тваринних тканин. Споживання як джерела вуглеводів багатих на крохмаль продуктів, а також овочів і фруктів корисніше, ніж споживання такого рафінованого (очищеного) вуглеводу, як цукор, і продуктів, що містять його. З першою групою продуктів надходять не тільки вуглеводи, а й вітаміни групи В, мінеральні речовини, клітковина, пектини, а цукор являє собою чисту сахарозу без інших поживних речовин.

До незасвоюваних вуглеводів належать клітковина (целюлоза), що утворює оболонки рослинних клітин, та пектини, які звязують ці клітини між собою. Ці «баластні речовини» дуже важливі в харчуванні, вони стимулюють рушійну функцію кишечника, виділення жовчі, створюють відчуття ситості, сприяють виведенню з організму холестерину. Протирання і варіння продуктів зменшують дію клітковини. Джерелами клітковини та пектину є овочі, фрукти, бобові, крупи.

1.1 Вітаміни, поняття. Джерела вітамінів, класифікація (жиророзчинні, водорозчинні)

Вітаміни та вітаміноподібні речовини поступають в організм з рослинними та тваринними продуктами. Вітаміни - абсолютно незамінні компоненти їжі, оскільки вони використовуються для синтезу в клітинах організму коферментів, що являються обовязковою частиною складних ферментів.

Добова потреба в окремих вітамінах коливається від декількох мікрограмів до десятків і сотень міліграмів.

Мінеральні речовини. Головним їх джерелом служать небіологічні компоненти їжі. Частково вони поступають в організм з харчовими продуктами тваринного і рослинного походження.

Мінеральні речовини відносяться до не замінимих факторів їжі.

Добова потреба дорослого організму людини в окремих мінеральних речовинах сильно коливається від декількох грамів до декількох міліграмів або мікрограмів.

Вода відноситься до не замінимих компонентів їжі, хоча невелика кількість води утворюється з білка ліпідів і вуглеводів при обміні їх у тканинах. Вода поступає з продуктами біологічного та небіологічного походження. Добова потреба для дорослої людини складає 1750-2200 г.

Раціональне харчування повинно повністю задовольняти потреби людини в енергії та пластичних речовинах та сприяти збереженню здоровя, високої працездатності, а дітям забезпечувати правильний ріст та розвиток.

В добовий харчовий раціон людини, що не займається фізичною працею (студенти, лікарі, службовці) повинно входити 91г білка, 103г жиру, 378г вуглеводів. В сумі це складає 2800 Ккал. Крім того, з їжею повинні поступати мінеральні солі, вітаміни і вода. При різнорідному змішаному харчуванні, що вміщає продукти тваринного (м`ясо, вершкове масло, молоко) та рослинного (овочі, фрукти, олія) походження, не потрібно спеціально турбуватися про доставку вітамінів та неорганічних солей. Всі вони є в їжі в необхідній кількості. Виключення складає поварена сіль, якої потрібно додавати біля 5г на добу.

При фізичній роботі зростає потреба в енергії і пластичних речовинах, тому потрібно збільшувати вміст у дієті не тільки жиру і вуглеводів, а й білків. Склад компонентів харчових продуктів повинен відповідати обміну речовин і визначатися специфікою тих ферментів організму, від яких залежить засвоюваність поживних речовин. Відхилення в кількісному та якісному складі поживних речовин призводить до порушення обміну речовин та захворювань. З іншого боку, харчування служить ефективним засобом лікування різних захворювань: лікувальне та парентеральне харчування, під час проведення яких склад харчових речовин відновлює порушення в метаболізмі.

Процес перетворення (засвоєння) поживних речовин відрізняється від розпаду білків, вуглеводів, ліпідів організму. Поживні речовини проходять наступні обовязкові етапи метаболізму: травлення, всмоктування (або транспорт через стінки кишечника), транспорту від кишечника до інших органів і тканин, проникнення всередину клітини (етап транспорту через клітинну мембрану) і перетворення ферменту певними системами клітин. При обміні внутріклітинних компонентів відсутній етап обробки їх у травному каналі всмоктування, а в ряді випадків між органного міжтканевого транспорту.

Для повноцінності харчового раціону, який містить основні поживні речовини і мінеральні солі, необхідні також додаткові фактори.

Їх назвали вітамінами. На даний час більшість вітамінів виділено в чистому вигляді або синтезовано, що дозволяє застосовувати їх як лікарські препарати.

Отже, вітаміни - це необхідні для нормальної життєдіяльності низькомолекулярні органічні сполуки, синтез яких у організмів даного виду відсутній або обмежений.

Вітаміни синтезуються в основному речовинами. Джерелом вітамінів у людини служить їжа та кишкові бактерії. Останні самі синтезують багато вітамінів і являються важливим джерелом їх поступлення в організм.

На відміну від інших харчових речовин, вітаміни беруть участь в утворенні коферментів, без яких неможлива нормальна функція відповідних ферментів, або служать регуляторами біохімічних процесів. Деякі вітаміни поступають з їжею у вигляді попередників - провітамінів, які в тканинах перетворюються у біологічно активні форми вітамінів.

Жиророзчинні вітаміни, що поступають при всмоктуванні, депонуються у тканинах; водорозчинні вітаміни перетворюються у коферменти та, зєднуючись з апоферментом, входять до складу складного ферменту.

Дисбаланс вітамінів проявляється у формі нестачі та надлишку. Часткова нестача вітаміну називається гіповітамінозом, а край виражений дефіцит - авітамінозом. Нестача одного вітаміну відносять до моногіповітамінозів, а зразу декількох - до полігіповітамінозів. Надлишкове накопичення в тканинах вітамінів, що супроводжується клінічними та біохімічними ознаками порушень, називається гіпервітамінозом. Він характерний для жиророзчинних вітамінів.

Всі гіповітамінози та авітамінози проявляються затримкою росту молодого організму. Крім того, для конкретного гіповітамінозу характерні свої симптоми порушень обміну речовин та функцій, що відображають регуляторні властивості даного вітаміну. По цих симптомах виявляють недостатність відповідного вітаміну. Причини гіповітамінозу можуть бути екзогенні та ендогенні. До екзогенних відносяться нераціональне харчування, зміна складу нормальної кишечної флори, яке звичайно викликається довготривалим застосуванням хіміотерапевтичних засобів; до ендогенних - порушення всмоктування та транспорту вітамінів, утворення коферментів, посилення розпаду вітамінів, фізіологічно обумовлена висока необхідність вітамінів.

Гіпервітаміноз, або вітамінна інтоксикація, проявляється загальними симптомами: втрата апетиту, розлади моторної функції шлунково - кишечного тракту, сильні головні болі, підвищена збуджуваність нервової системи, випадання волосся, шолушіння шкіри та деякі специфічні ознаки, які притаманні даному вітаміну. Гіпервітаміноз може закінчуватися летально.

Причиною гіпервітамінозів служить надлишковий прийом продуктів, які багаті даними жиророзчинним вітаміном, або призначення надмірних доз вітамінів.

Класифікація вітамінів.

За фізично-хімічними властивостями вітаміни поділяються на 2 групи: жиророзчинні та водорозчинні. Окремі вітаміни являють собою групу близьких за хімічною структурою звязків, ці варіанти одного й того ж вітаміну називають вітамерами. Вони володіють подібним специфічним, але різним по силі біологічним ефектом на організм.

Водорозчинні вітаміни - вітаміни групи В, С, РР, Р.

Жиророзчинні - вітаміни А, Д, К, Е.

Водорозчинні вітаміни.

Вітамін С (аскорбінова кислота) не синтезується в організмі людини, він поступає головним чином з рослинною їжею. Особливо багато його в плодах шипшини, чорної смородини, лимонах.

При відсутності вітаміну С у їжі виникає цинга, Є симптомами якої являються загальна слабкість, втомлюваність, знижений опір інфекціям, розлади серцевої діяльності. Відмічено сильну крихкість капілярів, що призводить до крововиливів під шкіру та суглоби; порушується розвиток кісток та зубів. У дорослого спостерігається кровоточивість ясен, розшатуються та випадають зуби. Дорослій людині необхідно одержувати в день 50-100г аскорбінової кислоти. В медичній практиці аскорбінову кислоту застосовують для лікування гіповітамінозів, стимуляції кровотворення. Разом з фолієвою кислотою, вітаміном В₁₂ та залізом, для укріплення капілярів при підвищеній їх кровоточивості при різних захворюваннях, стимуляції регенеративних процесів, ураження зєднувальної тканини, при гострих захворюваннях дихальних шляхів і т.д.

Вітамін В₁ (тіамін) сюди входить до складу ферментів, які беруть участь у вуглеводному, жировому та білковому обміні. При нестачі вітаміну В₁ сповільнюється розщеплення ацетилхоліну, який відіграє роль медіатора у передачі збудження в сінапсах. Симптомами гіповітамінозу є швидка втомлюваність, втрата апетиту, судоми. При тяжких формах хвороби починається дегенерація нервів, що супроводжується болями та призводить до атрофії мязів, і, як наслідок, до паралічу; різко наступає розлад шлунково-кишкового тракту.

Багато вітаміну В₁ знаходиться в пивних дріжджах, печінці, свинині, горіхах, цілих зернах хлібних злаків, у жовтку яйця. В подальшому було виявлено, що в цих продуктах є ще біля 10 самостійних вітамінів групи В: В₂, В₃, В₆, В₁₂ та інші. Кожен з цих вітамінів має специфічні властивості. Добова потреба людини у вітаміні В₁ складає 14-24 мг.

В медицині використовуються різні лікарські форми вільного тіаміну та тіаміндифосфат. Тіаміндифосфат досить швидко гідролізується в крові і не зрозуміло, чи пропадає ця коферментна форма в клітині, чи тільки служить джерелом вільного тіаміну.

Ці препарати використовуються з метою покращення засвоювання вуглеводів при цукровому діабеті, при гіповітамінозах, при дистрофіях серця та скелетних мязів, при запаленнях периферичних нервів та ураженнях нервової системи.

Вітамін В₂ (рибофлавін) міститься у всіх клітинах організму та каталізує окисно - відновні процеси. При його недостачі порушується обмін речовин, виникають ураження шкіри, рогівки очей, тріщини в кутиках роту. Недостатність рибофлавіну в експерименті проявляється у зупинці росту тварин, випаданні шерсті, розвитку катаракти, запалення очей. Добова потреба людини у вітаміні В₂ - 2-3 мг.

Рибофлавін широко розповсюджений у природі. Його багато в печінці, нирках, дріжджах та інших тваринних та рослинних продуктах.

В₂ використовується при гіпорибофлавінозі, а також при захворюваннях шкіри та очей, викликаних не дефіцитом рибофлавіна, а швидше надлишковою потребою в ньому: при дерматитах, погано заживаючих ранах та язвах, катарактах, конюнктивітах.

Вітамін В₃ (РР) (нікотинова кислота) входить до складу ферментних систем, що каталізують окисно - відновлювальні процеси. Особливо багато його в дріжджах, свіжих овочах, мясі. При недостачі вітаміну РР розвивається пелагра - захворювання, при якому відмічаються характерний дерматит, понос та порушення психіки. Добова потреба складає 14-15 мг.

У практичній медицині використовуються препарати кальція, пантотина. Вони застосовуються у різних лікарських формах та в парфумерії. Найбільш широко використовуються при захворюванні шкіри, а також при ураженні печінки, дистрофії серцевого мязу і т.д.

Вітамін В₆ (пірідоксин) - приймає участь в обміні амінокислот. При його недостачі спостерігається втрата апетиту, нудота, слабкість, запальні ураження шкіри та нервів. Добова потреба у вітаміні - 1,5-3,0 мг. Особливо багаті В₆ боби, дріжджі, нирки, печінка, мясо.

У клініці застосовується пірідоксин у різних лікарських формах, а останнім часом став використовуватися його кофермент - пірідоксальфосфат. Вони використовуються при гіповітамінозі В₆, для профілактики та лікування побічної дії інонісезноду, при поліневритах, дерматитах, токсикозах вагітності, порушення функції печінки, пірідоксинзалежної вродженої анемії у дітей і т. д.

Вітамін В₁₂ (цианокобаламін) - антианемічний вітамін, спричиняє вплив на функцію кровотворення, застосовується для лікування малокрівя. У великій кількості міститься у печінці рогатої худоби і курчат. Для всмоктування його з кишечника необхідний гастроімунопротеїд. Без нього вітамін В₁₂ не всмоктується та розвивається злоякісна анемія. Добова потреба - 2 мг.

В медичній практиці використовують цианкобаламін, а останнім часом - дезоксиаденозилкобаламін. Ці препарати застосовують при лікуванні мегалобластичної анемії, ураження спинного мозку та периферичних нервів, вроджених порушеннях обміну вітаміну В₁₂ і інших станах.

Вітамін В_с (фолієва кислота) впливає на синтез нуклеїнових кислот та амінокислот. Стимулює та регулює кровотвір. Добова потреба - 400 мг.

Багато вітаміну В_с у салаті, капусті, шпинаті, томатах, моркві, пшениці, печінці, нирках, мясі, яйцях.

Вітамін Р зменшує проникливість та ломкість капілярів, посилює дію вітаміну С, та та сприяє його накопиченню в організмі. При Р-авітамінозі виникає загальна слабкість, болі в ногах, крововиливи. Добова потреба - 50 мг. Найбільш багаті вітаміном Р лимони, гречана крупа, чорна сморобина, чорноплідна горобина, шипшина.

Жиророзчинні вітаміни

Вітамін А (ретинол) міститься в продуктах тваринного походження. Особливо багаті ним рибячий жир та печінка тріски та палтуса. В рослинах є провітамін А-каротин, який в організмі тварин перетворюється у вітамін А. Добова потреба в ньому людини 1,0-1,5 мг. Потреба збільшується при інфекційних захворюваннях, посилених напруженнях зору.

Симптомами А - авітамінозу являються інтенсивне ороговіння, посилене злущування епітелію шкіри, очей, травного каналу та дихальних шляхів. Розвивається сухість очей - ксерофтальмія. Прогресуюче захворювання призводить до некротичного розпаду рогівки - нератомоляції.

Крім того, виникає так звана “куряча сліпота”: людина бачить вдень, та не бачить у сутінках. Захворювання зумовлено порушенням синтезу зорового пурпуру, до складу якого входить вітамін А. Здоровий пурпур міститься у рецепторах сітківки ока - палочках, він необхідний для сутінкового зору.

В медичних цілях використовуються природні препарати вітаміну А та синтетичні - ретинолацетат та ретинолпальмітат. Вони використовуються для лікування гіповітамінозу як засіб профілактики у людей, робота яких повязана з напруженням зору, для стимуляції росту та розвитку у дітей, посилення регенерації погано заживаючих тканин, підвищення опору інфекціям, профілактики безпліддя.

Вітамін Д міститься у коровячому маслі, жовтку яєць; особливо багатий на нього рибячий жир. Добова потреба дорослого - 0,025 мг. Характерними симптомами Д-авітамінозу - рахіта - являється порушення обміну кальцію та фосфату в організмі. У хворих розмякшуються кістки і під впливом важкості тіла викривлюються, крім того, у дітей непропорціонально велика голова. Сильно запізнюється поява перших зубів; мязи стають вялими. У рослинах та шкірі людини є особлива речовина - ергостерин, яка під впливом ультрафіолетових променів перетворюється у вітамін Д.

Прийом великих доз вітаміну Д. Веде до тяжкого захворювання, яке характеризується відкладенням великої кількості кальцію в органах та тканинах. Тому вітамін Д слід приймати суворо за призначенням лікаря.

Препарати вітаміну Д застосовуються для профілактики та лікування рахіту та інших захворювань (туберкульозу кісток, шкіри).

Вітамін К (філохінон). При К-авітамінозі порушується звертання крові, в результаті зниження виробництва у печінці протромбіну, спостерігаються кровотеча. Для всмоктування вітаміну необхідна жовч. Джерелом вітаміну К являються зелене листя шпинату, салату, кропиви, багато його у томатах, ягодах горобини. З тваринних продуктів вітамін К міститься у печінці. Добова потреба у цьому вітаміні - 1-2 мг.

В медичній практиці використовуються препарати вітаміни К₁ та його синтетичний аналог - вікасол.

Вітамін Є (тонофол) відіграє важливу роль у забезпеченні функції розмноження. При його відсутності порушується розвиток та рухливість спермії, спостерігається розсмоктування ембріонів. В руховій системі відбувається дигенерація мязів, розвивається мязова слабкість, контрактури та кісткова атрофія. Вітамін Є міститься у великій кількості в салаті, олії, вівсяному борошні, кукурудзі. Добова потреба - 10-12мг.

Препарати тонофералу використовуються як антиоксиданти при стані підвищеного ризику накопичення пероксидів ліпідів, для профілактики безпліддя та загрози переривання вагітності, вроджених порушеннях мембран еритроцитів у новонароджених недоношених дітей і т.д.

Вітаміни не постачають енергію і не є постійною складовою частиною організму. Більшість вітамінів входить в склад ферментів і приймають участь у ферментативних реакціях, тому вони життєво необхідні. Потреба організму в них вимірюється міліграмами, але при недостачі вітамінів виникають серйозні порушення в обміні речовин. Вітаміни в достатній кількості необхідні молодому організму, а потреба в них дорослої людини залежить від багатьох факторів. Наприклад, вона зростає при значних мязових напругах, при роботі в умовах високої і низької температури, підвищеному чи пониженому тиску, при вагітності.

При довгій відсутності у їжі будь-якого вітаміну виникає авітаміноз. Якщо поступлення вітаміну нижче денної потреби, то розвивається стан гіповітамінозу. Авітаміноз має характерні симптоми і швидко зникає після прийому відповідного вітаміну або багатих ним харчових продуктів.

1.2 Обмін речовин в організмі. Пластичний і енергетичний обмін, перетворення речовин

Сукупність всіх клінічних перетворень в організмі, тобто процесів асиміляції, дисиміляції, називають обміном речовин. Обмін речовин є головною характерною властивістю живого організму. Сутність його полягає у постійному обміні речовинами між організмом і навколишнім середовищем.

В організмі безперервно відбуваються утворення, руйнування і оновлення клітинних структур і міжклітинної речовини. Відновлення, синтез, засвоєння речовин клітинами, перетворення у собі подібного називається процесом асиміляції. Одночасно відбувається процес дисиміляції - розщеплення, розпад речовин, які входять усклад клітини. При цьому утворюються кінцеві продукти розпаду СО₂, Н₂О, і NH₃, які виділяються з організму.

Обмін білків

Білки - це високомолекулярні сполуки, які містять, на відміну від жирів і вуглеводів азот. Вони складаються з 20 різних амінокислот.

Амінокислоти поділяються на замінні та незамінні. Замінні (глікокол, аланін, цистеїн можуть синтезуватися в організмі. Незамінні амінокислоти не синтезуються в організмі і обовязково повинні поступати в організм з їжею.

Білки є основним пластичним матеріалом, тобто основною частиною клітини. Наприклад, у скелетних мязах міститься 20% білка. Білки входять в склад ферментів, каталізуючих всі хімічні реакції в організмі. Вони приймають участь в забезпеченні більшості функцій організму. У цитоплазмі клітини безперервно відбувається розпад і заміна білків. У людини, яка отримує з їжею білок, виділяється азоту більше, при чому чим більше вводиться білка, тим більше його руйнується. Це пояснюється тим, що білок не може відкладатися про запас. Нормальним вважається такий стан білкового обміну, коли кількість засвоєного білка відповідає масі білка, який розпався в організмі. Такий стан називається азотистою рівновагою.

ЦНС регулює білковий обмін, впливаючи на утворення і виділення в кров гормонів. На білковий обмін впливає соматотропний гормон, гормон щитовидної залози, тироксин і глюкокортикоїди коркової речовини.

Обмін жирів (ліпідів)

Ліпіди - складні органічні сполуки, до яких відносяться нейтральні жири, які складаються з гліцерину і жирних кислот. Крім того, в склад ліпоїдів, крім жирних кислот, входять багатоклітинні спирти, фосфати і азотисті сполуки.

Жир в організмі відіграє пластичну і енергетичну роль. Як пластичний матеріал, він входить до складу оболонки і цитоплазми клітин. Частина жирів накопичується в клітинах жирової тканини як запасний жир, кількість якого складає 10-30% від маси тіла, а при порушенні обміну може досягати великих розмірів.

Жир в організмі використовується к енергетичний матеріал.

Обмін ліпідів тісно повязаний з обміном білків і вуглеводів. Наприклад, при надмірному поступленні білків і вуглеводів в організм вони можуть перетворюватися в жири. В умовах голодування з жирів утворюються вуглеводи, які використовуються як енергетичний матеріал.

Обмін вуглеводів

Вуглеводи поділяються на прості і складні. З їжею, головним чином, поступають складні вуглеводні полісахариди, дисахариди та інші речовини. При їх розщепленні в травному каналі утворюються прості моносахариди: глюкоза, фруктоза, галактоза, які всмоктуються з кишечника в кров. В організм вуглеводи поступають головним чином з рослинною їжею (хліб, овочі, фрукти). При надмірному вживанні вуглеводів, вони можуть перетворюватися в жири і відкладатися в необмежених кількостях в жирове депо.

Моносахариди, які всмокталися у кишечнику з кровю через воротну вену попадають у печінку. Тут частина їх перетворюється у глікоген і відкладається про запас. Крім печінки, глікоген відкладається у скелетних мязах. Процес утворення і відкладення глікогену регулюється гормоном підшлункової залози. Крім того, в регулюванні вуглеводного обміну приймають участь гормони кори надпочечників, передньої долі гіпофізу, а також щитовидної залози.

1.3 Обмін і перетворення енергії в людському організмі

Для життєдіяльності організму необхідна енергія. Вона вивільняється в процесі дисиміляції складних органічних сполук: білків, жирів і вуглеводів, потенціальна енергія яких при цьому переходить в кінетичні види енергії , в основному, в теплову, механічну і частково в електричну. Розщеплення проходить шляхом приєднання кисню окисленням. При окисленні 1 г жиру в організмі виділяється 9,3 Ккал тепла, 1г вуглеводів - 4,1 ккал, 1г білка - 4,1 Ккал. Та кількість тепла, яка виділяється при окисленні в організмі 1 г речовини, називається теплотою згорання. Частина енергії, що вивільняється, використовується для синтетичних процесів - відновлення і будови нових клітин і тканин, частина використовується в процесі функціонування органів і тканин: скорочення мязів, проведення нервових імпульсів, синтезу ферментів і гормонів. Більша частина хімічної енергії переходить у тепло, яке іде на підтримку постійної температури тіла.

Фази виділення енергії у поживних речовин.

1. Перша фаза - підготовча. Відбувається ця фаза за допомогою гідролізу у кишечнику або всередині клітини. Гідроліз відбувається з участю ферментів цитоплазми і лізису. Виділяється невелика кількість енергії, яка розсіюється у формі теплоти.

2. Характеризується частковим виділенням енергії. Частина енергії акумулюється в АТФ, а частина розсіюється у вигляді теплоти.

3. Повне виділення енергії.

Основний обмін

Обмін енергії людини складається з основного обміну і робочої надбавки. Якщо людина знаходиться в стані можливого повного мязового спокою: лежачи з розслабленою мускулатурою, натще (14 годин після останнього прийому їжі), при температурі 18-22⁰С, то розподіл енергії складає приблизно 1700 Ккал на добу і називається основним обміном. В умовах основного обміну енергія витрачається на підтримку життєдіяльності організму, роботу внутрішніх органів, а також на підтримку температури тіла. Основний обмін характеризує інтенсивність процесів окислення, властивих даному організму.

Величина його залежить від статі, віку, маси тіла і росту. У жінок основний обмін на 10-15% нижче, ніж у чоловіків тієї ж ваги і росту. У дітей він вище, ніж у дорослих. Ближче до старості основний обмін знижується.

Основний обмін порушується при захворюванні ендокринних залоз. При гіперфункції щитовидної залози він може підвищуватися до 150%, при цьому людина багато їсть, але сильно худне. При недостатності гіпофізу основний обмін понижується - наступає гіпофізарне ожиріння.

Підвищення енергетичного обміну верх основного обміну називають робочою надбавкою; факторами, які підвищують розхід енергії є прийом їжі, низька чи висока зовнішня температура і мязова робота. Властивість їжі підвищувати енерговитрати називається специфічно - динамічною дією їжі.

Таким чином, загальний розхід енергії залежить від професії людин і характеру його відпочинку.

Люди розумової праці витрачають біля 3000Ккал на добу, а ті, що виконують тяжку мязову роботу - більше 4000 ккал. При спортивних змаганнях розхід енергії може досягти 7000 ккал.

1.4 Основні функції води в організмі

Для нашого здоровя вкрай важлива якість води, яку ми пємо. Нам рідко буває доступна вода з природних джерел. Більшість жителів пють рециклірованную воду (тобто воду, яку використовують повторно і т. д., аж до семи разів). Вода, що наповнює наші озера і водосховища падає з неба і тому повинна б бути дуже чистою, але, на жаль, це не так. Атмосфера Землі дуже забруднена. Із заражених хмар йдуть радіоактивні дощі; пестициди, нсектициди і інші хімікати, вживані в сільському господарстві, потрапляють в наші річки, забруднюють грунт і в кінцевому випадку через їжу і воду потрапляють в організм.

У багатьох західних країнах компанії, що займаються водопостачанням, обробляють воду хімікатами, що спричиняють негативний вплив на нервову систему людини. У слаборозвинених країнах із-за їх перенаселеності і поганих санітарних умов вода буває забруднена фекальними масами.

Звучить сумно, чи не так? Доводиться сподіватися на потужність нашої імунної системи і сподіватися на те, що організм справиться з токсинами, що постійно поступають в нього. Бутильована вода має свої недоліки, але все таки вона безпечніше водопровідної. Одне з самих спірних питань - питання

про мінеральний склад бутильованої води. Людський організм, безумовно, потребує мінеральних зєднань, але для засвоєння мінералів потрібні певні енерговитрати. Тому небажано вживати воду з відчутно солоним смаком. Всі пляшки з водою забезпечені етикетками, на яких вказаний мінеральний склад. Не рекомендується вживати воду, що містить більше 5 міліграма натрію на літр.

Фільтруючі системи, вживані на кухні, допомагають очистити воду від багатьох домішок. Самими ефективними є фільтри із застосуванням осмотичних систем. На сьогоднішній день це вельми дороге задоволення, але якщо ви все ж таки в змозі зробити таку покупку - не жалійте грошей.

Вода - це дуже специфічний продукт, і її властивості ще недостатньо вивчені. Східна філософія і східна медицина надають воді величезне значення. Можливо, успіх такого ефективного і «ненаукового» методу лікування, як гомеопатія, базується саме на знанні унікальних властивостей електронів молекули води.

Отже, пийте чисту воду, і пийте її в достатній кількості.

2. Сучасні теорії харчування

Вибираючи дієту, відверніться від традиційних уявлень про «здорове» харчування і зосередьтесь на енергетичних потребах. Довіртеся своїй природній інтуїції. Їжте те, що вам подобається, але не потурайте хворим пристрастям. Якщо вам дуже хочеться зїсти шматок шоколаду, ваш організм

потребує солодкого і хоче поповнитися енергією: зїжте небагато фруктів. Якщо хочеться макаронів, спробуйте замінити їх продуктами з цілісних зерен.

Звертайте увагу на температурну рівновагу. У жаркий сонячний день ви із задоволенням зїсте салат; в розпал зими побалуйте себе гарячим супом. Як правило, сирі продукти і продукти, приготовані на пару, володіють такими властивостями, що охолоджують; тушкована, варена і злегка обсмажена їжа небагато зігріває, а добре прожарена, запечена страва або приготоване в грилі і барбекю гарячить. (Барбекю літом? Ми дуримо себе, коли говоримо, що це приносить нам задоволення!) .

Підтримуйте правильне співвідношення сирих і варених (тушкованих, смажених і т.д.) продуктів залежно від температури навколишнього середовища. Навіть у найжаркіший день нам іноді потрібна гаряча їжа, але переважати повинен раціон з більшістю сирих продуктів.

Прагніть правильно поєднувати смак різних продуктів на протязі всього дня і навіть протягом кожної хвилини. Сіль що міститься в рибі, може бути урівноважена кислотою лимона. Гострота блюд індійської кухні часто нейтралізується гіркотою насіння анісу в кінці трапези. Психологічні і енергетичні аспекти харчування Всі представники «холістічеськіх» напрямів медицини вважають, що тіло і свідомість існують в тісному взаємозвязку.

Енергія одного надає прямий вплив на енергію іншого. Це визнає і сучасна наука: лікарі починають застосовувати пристрої, що випускають енергетичні хвилі визначеної довжини, які впливають і на тіло, і на свідомість. Енергією нас

забезпечує сонячне світло, повітря, яким ми дихаємо, і, звичайно, їжа, яку ми їмо. Від нашого психологічного відношення до їжі залежить те, яку користь ми отримуємо з продуктів харчування. (Це не тільки теоретичні висновки, в цьому можна переконатися на власному досвіді).

Кухня - місце приготування їжі повинне бути зручним і приємним. Зазвичай воно буває саме таким; невипадково в час вечірок всі гості поступово переміщаються в кухню. Загальна трапеза часто обєднує всіх членів сімї. От чому облаштування чистої, гігієнічної, світлої і радуючої око кухні

є необхідною умовою здорового живлення.

Виділіть певну кількість часу для прийому їжі. Весь день ми витрачаємо енергію і, подібно до автомобіля періодично потребуємо поповнення запасів палива. Коли ми зупиняємося для того, щоб швидко, похапки «перекусити»

ми неначе заливаємо в бак невелику кількість палива - і машина може проїхати лише невелику відстань. Чим повільніше ми їмо, тим більше користі від нашої трапези. Людський організм - не машина, і для нас важливо не кількість «палива», а те, як багато часу ми відводимо на фізичне і ментальне засвоєння пищи. Протягом дня розподіліть свій час так, щоб кожна трапеза проходила

без поспіху і ніщо в цей час не порушувало ваш спокій.

Китайці говорять: «У шлунку немає зубів». Пережовуйте їжу

як слід і не завантажуйте зайвою роботою свою травну систему. Китайці вважають, що нам краще всього працюється, коли ми «злегка холодні і злегка голодні». Дуже рясно пообідавши ми перенавантажуємо травну систему, і для переробки їжі потрібна велика кількість енергії. У східній філософії це явище описується як стагнація (застій). Якщо ми в такому стані відновимо свою звичайну діяльність наша енергія «розриватиметься» між процесом

травлення і виконанням роботи. Живіть свій організм відповідно до його потреб.

Перед напруженим робочим вдень рясно поснідайте, в обід

зїжте менше, адже половина дня вже пройшла. Вечеря повинна бути легкою, адже після цього ми збираємося відпочивати. Засвойте той факт, що їжа володіє певною енергетикою. Натуральні продукти, вирощені природним чином, несуть в собі енергію тієї частини світу, де вони виросли (тому краще

всього харчуватися «місцевими» продуктами). Консервовані продукти отруєні хімікатами або опромінені для того, щоб убити бактерії, що містяться в них. Це вбиває життя. Це вбиває енергетику їжі. Уникайте будь-яких консервів, продуктів що містять харчові добавки, і тієї їжі, яка підігрівається в мікрохвильової печі. Памятаєте, що всі продукти, що потрапляють на полиці наших супермаркетів, можуть бути опромінені. Таким чином наша харчова промисловість продовжує термін, на протязі якого продукт може бути проданий (термін придатності). Запамятаєте загальне правило: не купуйте продукти, термін придатності яких перевищує термін зберігання в звичайному холодильнику.

2.1 Голодування

Голодування набуває все більшу популярність. Практикуються самі різні системи голодування: від повної відмови від їжі і пиття, до різних видів часткового голодування, коли дозволяється пити воду і фруктові соки або навіть їсти овочі і фрукти.

Голодування благотворно впливає на всі структури організму. Той період, що людина утримується від їжі дає можливість ротовій порожнині очиститися природним чином, омиваючись слиною, багатою антитілами і

очищаючими хімічними елементами. Парієнтальні клітини шлунку (клітини, що продукують соляну кислоту), підшлункова залоза, печінка і жовчний міхур дістають можливість «відпочити» переставши виробляти травні соки. Мускулатура кишечника при голодуванні скорочується з меншою частотою і інтенсивністю, а товстий кишечник може очиститися від фекальних (калових)

мас, що накопичилися в його просвіті і пристали до його стінок.

У печінки - цієї «хімічної фабрики» організму - зявляється можливість попрацювати над очищенням крові, не витрачаючи сили на участь в травному процесі; нирки ж можуть вивести з організму токсичні речовини, що все накопичилися в них.

Деякі токсини, що потрапили в організм ззовні або що утворилися в процесі метаболізму, не поступають в кровотік, а накопичуються в жирових відкладеннях. Під час голодування жирові відкладення починають руйнуватися, і токсичні речовини викидаються в кровоносне русло, а потім, потрапляючи

у печінку і нирки, нейтралізуються або виводяться з організму.

Острівці Лангерганса - структури підшлункової залози, що виробляють інсулін, теж отримують відпочинок. Таким чином, голодування приносить користь всьому організму в цілому. Правда, і у голодування є своя негативна сторона. Якщо людина вирішується на повне голодування, то на якийсь час

повністю відмовляється від їжі, але при цьому їй необхідно щодня випивати не меншого 0,5 л води на кожні 30 см росту. Безводі голодовки допускаються тільки під спостереженням досвідченого фахівця-натуропата.

Очищення організму можна добитися і без повного голодування. Переважає часткове голодування. Не існує такого способу голодування, який підходив би кожному. Людям, що мають схильність до гіпоглікемії (пониженому вмісту цукру в крові), повне голодування не піде на користь. Якщо у вас синдром мальабсорбції (ваш організм погано засвоює поживні речовини), ваш організм виснажений хронічним захворюванням, повне голодування може привести до серйозного погіршення вашого стану. При злоякісних захворюваннях і Сніду повне голодування теж може принести шкоду.

Згідно філософським ученням Сходу, в кожній людині поєднуються наступні стихії: повітря вода, земля, дерево і метал. Буває так, що якихось з цих енергій дуже багато, а якихось бракує. При дефіциті якої-небудь життєво важливої енергії голодування може істотно нашкодити організму.

Рекомендації

* При будь-якому способі голодування потрібно пити достатню кількість води. Якщо ви збираєтеся практикувати голодування з обмеженням рідини, це потрібно робити під спостереженням кваліфікованого фахівця.

* Можна спробувати різні види часткового голодування. Поекспериментуйте, голодуючи на протязі 24 годин. Якщо ви відчуєте себе краще, продовжите голодовку: другий день голодовки принесе вам навіть більше користі. Не голодуйте понад 48 годин без консультації кваліфікованого фахівця.

2.2 Часткове голодування

Під час часткового голодування може покращитися ваше самопочуття. Якщо ви відчуваєте хронічну втому, голодування допоможе вам підбадьоритися. Для початку голодування краще вибрати день, вільний

від фізичних навантажень.

Перший день

Пийте свіжовіджаті фруктові або овочеві соки. Інтервал між прийомами соків винен складати близько чотирьох годин. Угамовуйте спрагу за допомогою мінеральної води або травяного чаю. Ви повинні випити не менші два літри рідини протягом дня. Краще всього підійдуть наступні соки: яблучний, апельсиновий, виноградний, ананасний, грейпфрутовий, журавлинний, сік чорної смородини, манго, морква, буряк і селера.

Другий день

Той же раціон, що і в перший день, плюс 450 г винограду і три банани. Ви можете зїсти менше - стільки, скільки захочете.

Третій день

До раціону попередніх днів додайте сирі або злегка відварені овочі і будь-які фрукти.

Четвертий день

Їжте будь-які продукти, що входять в раціон попередніх днів, і додайте до них кашу з цілісних зерен (або цілісного зерна в сухому вигляді), горіхи і насіннячка.

Пятий день

До раціону четвертого додайте рибу

Шостий день

До раціону пятого дня додайте м”ясо свійської птиці, дичину або субпродукти (печінка, нирки і т. д.).

Сьомий день

Повертайтеся до свого звичайного раціону (до того, який вам порадить фахівець по здоровому харчуванню).

2.3 Веганська дієта

Веганці - це вегетаріанці, які виключають з їжі тваринні білки і всі інші продукти тваринного походження. Я вважаю неправомірними спори про те, чи повинна людина є мясо. У людському організмі виробляються ферменти, призначені для переварення тварин білків, а наші різці цілком придатні для того, щоб «вбивати» здобич. Дехто може заперечити сказавши, що різці призначені для оборони (захисту), а білкрперетравлюючі ферменти створені

для перетравлення рослинних білків. Ці заперечення несерйозні, оскільки протирічать законам природи. Річ у тому, що людство з самого початку свого розвитку було всеїдним (тобто споживало найрізноманітнішу їжу). Учені -антропологи вважають, що людський організм володіє величезними адаптаційними можливостями. Наприклад, ескімоси, які інколи все своє

життя не бачать овочів, можуть чудово виживати, харчуючись одним лише мясом, тоді як багато народностей на Землі є природними вегетаріанцями.

Бути вегетаріанцем - дуже складне мистецтво. Для того, щоб отримувати адекватну кількість білка з рослинних джерел, потрібна серйозна теоретична підготовка. Багато вітамінів такі, наприклад, як вітамін В12, містяться переважно в тваринній їжі, і погано підготовлений вегетаріанець зазвичай відчуває брак необхідних вітамінів. Дефіцит вітамінів може виявлятися не відразу. Може пройти декілька років, перш ніж виявляться неприємні симптоми

авітамінозу (вегетаріанець може уникнути цього, приймаючи вітамінні біодобавки).

Особливо ефективна веганськая дієта в тих випадках, коли потрібне очищення організму. При алергічних станах (якщо відомо, що це алергія не на глютин або інші білки злаків) короткий курс веганськой дієти може принести добрі результати. При цьому сам курс лікування не повинен перевищувати шести тижнів. Потім потрібно зробити десятиденну перерву, під час якої

допускається вживання продуктів тваринного походження.

Якщо ви збираєтеся стати «освіченим» вегетаріанцем - це справа вашого особистого вибору, але я вважаю, що цей шлях понад усе підходить людям тонкокостного типу, із слабовираженою мускулатурою, наприклад представникам азіатської раси.

Рекомендації

* Загальне правило: уникайте дуже довгого дотримання вегетаріанської дієти.

* Поклопочіться про те, щоб отримувати з їжею достатню кількість рослинних білків. У ваш щоденний раціон повинні входити в достатній кількості бобові культури і чечевиця.

* Дієта з низьким змістом білків більше підходить людям астенічної статури

(тонкокостним і з невеликою мязовою масою).

* Необхідно проконсультуватися з фахівцем з лікувального харчування або суворо дотримуватися всіх рекомендації, які даються в спеціальних книгах по вегетаріанству. На жаль, обеми такого видання не дозволяють детально освітити всі аспекти вегетаріанського живлення.

* Кожного шість місяців робіть аналіз крові і структури волосся, щоб визначити, чи дотримується баланс вітамінів і мінеральних речовин в організмі.

3. Складання меню

Однією з найважливіших умов раціонального харчування е складання меню. Слід прагнути, щоб воно було різноманітне. Проте найчастіше все-таки буває так, що протягом ряду років вдома практично готують один-два десятки страв. Внаслідок цього члени сімї одержують одноманітну їжу, яка швидко набридає.

Розрахунок добового раціону меню має починатися з визначення енергетичної потреби членів сімї, тобто з визначення приналежності їх до тієї чи іншої групи людей залежно від енергозатрат. Для дорослих рекомендується чотириразове харчування: сніданок має становити 25-- 30% енергетичної цінності всього раціону, другий сніданок--10--15, обід--40--45, вечеря--20--25%. У деяких сімях віддають перевагу іншому "варіанту: сніданок, обід, полудень (10--15 %) та вечеря.

Перерви між прийманнями їжі не повинні перевищувати 4--5 год в обох варіантах. На жаль, поширене триразове харчування, яке визначається мінімально припустимим. При цьому енергетична цінність добового раціону розподіляється так: сніданок--ЗО %, обід--40--45, вечеря--20--25 %. При триразовому режимі харчування проміжок між сніданком і обідом не повинен перевищувати 5--6 год, а між обідом та вечерею 6--7 год.

Меню треба різноманітити і обовязково враховувати при цьому вплив сезону. Восени і взимку в меню треба включати більше гарячих супів--мясних та рибних; навесні і влітку можна віддати перевагу холодним супам (холодний борщ, окрошка, супи із свіжих ягід та фруктів).

Велике значення у складанні меню має комбінація страв протягом дня -- на сніданок, обід, вечерю і чергування їх у різні дні. Страви можуть здаватися смачнішими, якщо їх повторювати в меню не частіше як один раз на 10 днів, або, принаймні, раз на тиждень.

У меню кожного дня також важливо правильно поєднувати продукти і страви. Якщо на сніданок була картопля або каша, то не слід ці страви подавати на обід або вечерю, а треба замінити їх, наприклад, овочевими або яєчними стравами. Не слід подавати страви, які приготовлені з одного і того самого продукту (наприклад, суп рибний і друга страва рибна, мясний салат і суп мясний).

Треба знати, що людям, які займаються важкою фізичною працею, треба запропонувати їжу в більшому обємі, ніж тим, хто займається легкою фізичною роботою або розумовою працею. Вона повинна подбати і про те, щоб меню не складалося із самих тільки страв, приготування яких вимагає значних затрат часу, особливо, якщо йдеться про сніданок, коли дорога буквально кожна хвилина, щоб вчасно нагодувати членів сімї, які ідуть на роботу або навчання.

Звичайно вранці та вдень, під час роботи в нічну зміну безпосередньо перед роботою, тобто в період активної діяльності, рекомендують споживати продукти, багаті на білок (мясо, риба, бобові тощо).

Сніданок насамперед має бути ситним. Він повинен складатися з мяса або риби у будь-якому вигляді (смаженому, вареному або тушкованому) або яєць, сиру, вершкового масла, чаю, кави або молока. Корисні різноманітні каші, заправлені маслом або молоком.

Якщо гарячу страву сніданку приготовлено з мясних або рибних продуктів, то до чаю чи кави краще подати бутерброди з. маслом, повидлом, джемом, сирковою масою. Коли ж на сніданок подається страва з макаронних виробів, каші або овочів, то в цьому випадку краще подати бутерброди з ковбасою або сиром.

Якщо потрібно приготувати страву на сніданок напередодні, то це найкраще робити з круп, макаронних виробів, мяса, риби та птиці. Овочеві страви в такому випадку готувати не слід, бо під час зберігання і розігрівання вони втрачають харчову цінність.На другий сніданок можна використати різні бутерброди (з ковбасою, сиром, котлетою, смаженим мясом, паштетом тощо). Другий сніданок, як і перший, краще запити чаєм, кавою, какао.

До меню обіду входять дві, три або чотири страви. Найповноціннішим є раціон, в якому обід складається з чотирьох страв: закуски, супу, другої страви і солодкого. Послідовність подавання їх не випадкова, вона встановилася здавна, і наука про харчування рекомендує додержуватись цього загальноприйнятого порядку.

Спочатку подають закуски гострого або солонуватого смаку, які збуджують апетит. Збуджують апетит і супи мясні, рибні, грибні, оскільки вони багаті на екстрактивні речовини. Заправлені і пюреподібні супи, крім того, ще й ситні.

Якщо на обід як першу страву приготовлено мясний суп, то друга страва повинна бути легкою -- з овочів, круп або риби, і, навпаки, якщо на перше -- бульйон з овочами, то на друге готують більш ситну страву з мяса з гарніром.

Широке використання гарнірів до закусок та других страв дає можливість здешевити їжу, не знижуючи її поживності. Можна без шкоди для харчових та смакових якостей страви дещо зменшити порцію мяса та риби, якщо подати до них повноцінний і різноманітний гарнір, особливо з різних овочів -- варених, тушкованих, смажених, квашених, маринованих.

Мясні продукти та жири повніше та краще засвоюються, якщо їх використовувати разом з овочами, і це переконливо доводить необхідність готувати різні овочеві гарніри до жирних мясних продуктів. Другі страви добре насичують. Звичайно вони калорійні і різноманітні щодо набору продуктів, а отже, і щодо вмісту поживних речовин.

Завершують обід солодкі страви. Вони забезпечують організм цінними щодо поживності цукрами, характеризуються приємним освіжаючим смаком та ароматом, значна кількість їх багата на органічні кислоти та вітаміни. Із солодких страв після багатокалорійного обіду можна використати свіжі ягоди, фрукти, компоти, киселі, желе. Після малокалорійної другої страви добре подавати пудинги, запіканки, муси, млинчики з варенням, джемом, креми, солодкі каші. Не рекомендується поєднувати в одному обіді другу страву, приготовлену з борошняних, макаронних та крупяних виробів (пельмені, вермішель, котлети з круп, крупяні запіканки) з такими солодкими борошняними стравами, як оладки, млинчики, пудинги тощо.

На вечерю недоцільно подавати страви, які збуджують нервову систему,-- каву, какао, шоколад, гострі приправи тощо. їх краще використати на сніданок перед роботою або вдень. Вечеря має бути легка, і приймати їжу треба не пізніше як за дві-три години до сну. Рекомендується на вечерю використовувати молочні, фруктово-овочеві, крупяні та інші страви, які не вимагають значного напруження в діяльності систем органів травлення. Також можна подавати кисле молоко, молоко чай, овочеві або фруктові соки. Вважаються однаково шкідливими як наїдання досхочу, так і голодування перед сном, оскільки те й інше робить його тривожним, неспокійним аж до розвитку безсоння.

Рекомендується обовязково подавати до столу бодай раз на день сирі овочі: зелений салат, редиску, редьку, цибулю, різну зелень, тонко нарізану свіжу білоголовкову капусту тощо.

Перші страви повинні мати температуру не нижче як 55--65 °С, другі-- не нижче як 50--60, холодні страви-- 10--14 °С.

Орієнтовний добовий набір продуктів, г, для харчування дітей та підлітків

Висновок

Спосіб харчування ми вибираємо кожний для себе, будь то це якась особлива дієта або звичайна ніколи не слід забувати мудрого прислівя: «Треба їсти, щоб жити, але не жити, щоб їсти”.

Бажано, щоб під час приймання їжі не було серйозних розмов, читання і т. п. І. П. Павлов підкреслював, що вся обстановка під час приймання їжі має бути розрахована на те, щоб відвернути увагу людини від звичайних думок і життєвих турбот, зосередити її інтерес до їжі. «Корисна їжа є їда з апетитом, їда з насолодою».

Список використаної літератури

1. Алексейчик Н. И., Санько В. А. „Вкусно, питательно, дешево”.

Минск, 1993.

2. Алексейчик Н.И., Санько В.А. „Природы щедрые дары”. - Минск, 1992.

3. Григорьев П.Я., Яковенко А.В. „Справочное руководство по гастроэнтерологии”. М., 1997, 410 с.

4. „Диагностика, лечение и профилактика обострений и осложнений кислото-зависимых и геликобактерзависимых заболеваний”. МЗ РФ. Методические указания. 1997, 30 с.

5.Горбашко А.И. “Острые желудочно-кишечные кровотечения”, М. “Медицина”, 1987 г.

6. Златкина А.Р. Фармакотерапия хронических болезней органов пищеварения. М., 1997,

7. Липкан Г.Н. Применение плодово-ягодных растений в медицине. - Киев,1988.

8. Привес М.Г. “Анатомия человека”, М. “Медицина”, 1985 г.

9.А.С. Солодков, Е.Б. Сологуб «Физиология Человека» М., 2001г.