Право лісокористування, поняття та види

3

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Юридичний факультет

Кафедра конституційного, адміністративного і фінансового права

Право лісокористування, поняття та види.

(Курсова робота)

Виконала: студентка 306 групи денної форми навчання Бацала М. В.

Науковий керівник: к. ю. н. Струтинська Л. В Чернівці-2005

ПЛАН

Вступ. …… . .…………………………………………………………3

Розділ 1.Поняття та зміст права лісокористування. ……………….6

Розділ 2.Види лісокористування: ……………………………….…….17

2.1.Правове регулювання заготівлі деревини та заготівлі живиці..18

2.2.Правове забезпечення інших видів лісокористування. ризначення, підїзних шляхів, відбір придатних для підсочки дерев, розмітку, підрумянення і контуровку кар, проведення жолобків, встановлення кароустаткування, перелік дерев, кар тощо. Підготовчі роботи можуть проводитись з моменту підписання акта передачі насаджень для підсочки. Проведення жолобків і встановлення кароустаткування здійснюється у весняний період після розмерзання деревини. Забороняється прикріплювати кароустаткування до дерев цвяхами.
Основні виробничі роботи включають проведення періодичного збору живиці і баррасу, чищення жолобків, регулярне нанесення підновок тощо. Підновки наносяться протягом усього вегетаційного періоду, як правило, при середньодобовій температурі вище +7 градусів С.
Завершувальні роботи - збирання і прибирання устаткування.

Термін, порядок та технологія заготівлі живиці в інших хвойних насадженнях встановлюється Державним комітетом лісового господарства.

Особливістю правового регулювання заготовки живиці є те, що до закінчення строків підсочки у хвойних деревостанах, призначених для заготівлі живиці, рубки головного кори-стування забороняються. Вирубування цих деревостанів до їх підсочки, а також дострокове вилучення їх з підсочки може до-пускатися, як правило, з дозволу Державного комітету лісового господарства України. Так, дострокове вилучення дерев із підсочки можливе при різкому погіршенні санітарного стану або пошкодженні дерев під час пожежі.

Плата за заготівлю живиці визначається у межах такс на живи-цю, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 р.№ 44.

2.2.Правове забезпечення інших видів лісокористування.

Крім заготівлі деревини та живиці Лісовий кодекс передбачає можливість заготівлі другорядних лісових матеріалів, а також здійснення побічних лісових користувань. Вони відносяться до спеціального використання, провадяться за плату на підставі спеціального дозволу - лісового квитка і тільки у межах відведених земельних ділянок лісового фонду. Ці питання регулюються Порядком заготівлі другорядних лісових матеріалів і здійснення побічних лісових користувань в лісах України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1996 р. N 449, Інструкцією про порядок видачі дозволів на спеціальне використання лісових ресурсів, правилами відпуску деревини на пні в лісах України.

До другорядних лісових ресурсів відносять пні, луб, кору дерев, деревну зелень. Їх заготівля здійснюється для потреб виробничої та комерційної діяльності з метою їх промислової переробки, розвитку лісових промислів і задоволення потреб населення. Відповідно до вимог ст. 62 Лісового кодексу України заготівля дру-горядних лісових матеріалів повинна здійснюватись без заподіяння шкоди лісу.

Так, деревні пні заготовляються для одержання осмолу (сировина для смолоскипидарного виробництва) та дров, луб заготовляється шляхом знімання кори з дерев, призначе-них для рубки у поточному році; кора деревних порід заготов-ляється з метою одержання лікарської та технічної сировини (кори дуба, крушини, калини, ялини тощо), а також сировини для вироб-ництва дьогтю; до деревної зелені належать дрібні пагони та гілки з дерев, підліску, підростку та цілі дерева, що заготовляються для приготування корму тваринам, а також для технічних, ритуальних та інших потреб. Терміни проведення заготівельних робіт визначаються постійними лісокористувачами і зазначаються у лісовому квитку. Як правило, пні заготовляються протягом року, луб -- лише в період інтенсивного руху соків (квітень -- травень), кора -- у вес-няний період із дерев і чагарників, призначених для рубки в поточ-ному році.

Після завершення робіт територія, де заготовлялися пні, повин-на бути приведена до стану, придатного для лісогосподарського ви-користання. Забороняється заготівля пнів у пятидесятиметровій смузі постійних водотоків. Заготівля деревної зелені провадиться на спеціально визначених ділянках або суміщається з проведенням інших видів рубок. Із дерев, що ростуть, зелень заготовляють тільки під час обрізування гілок при формуванні крони.

Серед видів права лісокористування особливе місце займають побічні лісові користування. У ст.64 Лісового кодексу вказано, що до побічних лісових користувань належать: випасання худоби, розміщення пасік, заготівля сіна, деревних соків, збирання і заготівля дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин і технічної сировини, лісової підстилки та очерету. Здійснення побічних лісових користувань повинно провадитися без заподіяння шкоди лісу.

Відповідно до Порядку здійснення побічних лісових користу-вань в лісах України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1996 р. № 449, побічні лісові кори-стування можна поділити на дві групи. До першої віднесено побічні лісові користування, обєктом яких є ліс -- заготівля (зби-рання) дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин; заготівля деревних соків; збирання лісової підстилки. До другої -- не тільки ліс, але й землі лісового фонду, не покриті лісом, -- розміщення пасік, заготівля сіна і випасання худоби, заготівля оче-рету.

Збір громадянами у лісах дикорослих травянистих рослин, квітів, грибів, ягід, горіхів, інших плодів для власного споживання належить до загального використання лісових ресурсів і провадить-ся безкоштовно.

Здійснення побічних лісових користувань (включаючи спеціаль-но створені для цього насадження) для потреб виробничої та ко-мерційної діяльності належать до спеціального використання, про-вадяться за плату на підставі спеціального дозволу -- лісового квит-ка і тільки у межах відведених земельних ділянок лісового фонду. Збір рослин (їх частин) і грибів, занесених до Червоної книги Ук-раїни, забороняється.

Заготівля (збирання) дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин і технічної сировини провадиться способами і методами, що виключають виснаження наявних ресурсів і заподіяння шкоди лісовому господарству. Основу ресурсної бази для заготівлі в лісах дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин становлять: ягідники у разі проективного покриття ними понад 10 відсотків площі земель лісового фонду і лікарські рослини - 5 відсотків; насадження, у складі яких нараховується понад 50 плодових і горіхоплідних кущів і дерев на гектарі. Обсяги щорічних заготівель продукції встановлюються постійними лісокористувачами на підставі матеріалів лісовпорядкування. Заготівля дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин, технічної сировини провадиться способами, що виключають виснаження їх ресурсів.

Під час збирання лікарських рослин необхідно дотримуватись таких вимог: заготовляти підземні частини рослин (коріння, кореневища, бульби, цибулини) тільки після достигання і осипання насіння, залишати частину рослин для відновлення заростей, а молоді рослини - для подальшого росту; зрізати траву без грубих приземних частин, не виривати рослини з корінням, кореневищами, бульбами, цибулинами; заготовляти кору тільки на деревах, призначених для рубки у поточному році, бруньки - ранньою весною до їх набухання і розпускання; залишати кращі екземпляри квіток і суцвіть для запилення і наступного відновлення рослин, не допускати зрізування та обламування гілок дерев і чагарників. Збір лікарської сировини допускається в таких межах (від загального біологічного запасу на ділянці): підземних частин рослин (коріння, кореневища, бульби, цибулини) - до 10 відсотків; трави, листя, квіток, суцвіть травянистих рослин, дерев і чагарників - до 40 відсотків.

Заготівля деревних соків провадиться в спеціально створених для цієї мети насадженнях, а також деревостанах, що підлягають рубці головного користування, не раніше ніж за 10 років до рубки, а в деревостанах, що підлягають рубкам, повязаним з веденням лісового господарства, та іншим рубкам - за один рік до рубки.

Ресурсною базою для заготівлі соків є придатні для підсочки дерева спеціально створених для цієї мети насаджень, ділянки лісу, які виділяються за 10 років до рубки головного користування або інших видів рубок (у разі призначення насадження до рубки), пні дерев, зрубаних напередодні соковиділення. До ресурсної бази не включають деревостани III і нижчих класів бонітету, насадження з діаметром дерев до 20 сантиметрів та за наявності на одному гектарі менш як 50 дерев з діаметром понад 20 сантиметрів.
Для добування соку на придатних для цього деревах свердлять на висоті 30-50 сантиметрів від поверхні землі канали діаметром до 1,5 сантиметра, завглибшки до 5 сантиметрів (без урахування товщини кори). З метою полегшення свердління зачищають сокирою або стругом кору дерева, не допускаючи пошкодження лубяного шару. Перед свердлінням каналів роблять пробні уколи в кору до деревини. Поява краплин соку свідчить про можливість його заготівлі. Заготівля соків шляхом зарубів і запилів на деревах забороняється Порядок заготівлі другорядних лісових матеріалів і здійснення побічних лісових користувань в лісах України, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1996 р. N 449.
Розміщення пасік на земельних ділянках лісового фонду здійснюється без права рубок дерев і чагарників, розчищення та розорювання земельних ділянок лісового фонду і спорудження на них будівель капітального типу. Місця розміщення пасік визначаються з урахуванням умов ведення лісового господарства і спеціального використання лісових ресурсів. Найбільш придатними для розміщення пасік є мішані ліси з наявністю медоносів: липи, клена, верби, горобини, жимолості, крушини, глоду, чорниці, малини, вересу, калини, терну тощо. Період розміщення вуликів і пасік визначається залежно від календарних термінів цвітіння медоносів. Розміщення пасік у місцях масового відпочинку людей забороняється.
Заготівля сіна і випасання худоби на земельних ділянках лісового фонду забороняються, якщо це може завдати шкоди лісу. Земельні ділянки лісового фонду для заготівлі сіна і випасання худоби щороку визначаються постійними лісокористувачами на підставі матеріалів лісовпорядкування або спеціального обстеження. Для сінокосіння можуть використовуватися незаліснені зруби, галявини та інші не вкриті лісовою рослинністю землі, на яких не очікується природне лісовідновлення. В окремих випадках для заготівлі сіна можуть використовуватися міжряддя лісових культур, плантацій, зріджені лісонасадження. Початком заготівлі сіна на природних злакових травостоях є фаза колосіння, а бобових трав - фаза бутонізації - початок цвітіння. У разі наявності у травостої видів рослин, віднесених до Червоної книги України, термін заготівлі сіна визначається за погодженням з органами охорони навколишнього природного середовища. Термін сінокосіння зазначається у лісовому квитку.
Випасання худоби, за винятком кіз, дозволяється на вкритих і не вкритих лісовою рослинністю землях лісового фонду, якщо це не завдає їм шкоди. Місця та терміни випасання худоби зазначаються у лісовому квитку. На територіях обєктів природно-заповідного фонду випасання худоби може здійснюватися лише за умови, що воно не суперечить їх цільовому призначенню.

Збирання лісової підстилки допускається в окремих випадках у лісах другої групи на земельних ділянках лісового фонду, що визначаються постійними лісокористувачами, не частіше одного разу на пять років на одній і тій же ділянці лісу. Термін збирання зазначається у лісовому квитку. Збирання лісової підстилки забороняється на лісових ділянках, розташованих у бідних лісорослинних умовах, на ділянках, де грунти піддаються ерозії, та в місцях масового розмноження грибів.
Заготівля очерету провадиться на земельних ділянках лісового

фонду з урахуванням збереження сприятливих умов для життя диких

тварин та інтересів охорони навколишнього природного середовища.

Терміни заготівлі очерету зазначаються у лісовому квитку.
Лісовий кодекс крім зазначених вище виділяє ще декілька видів лісокористування. Так, ст..71, 74-76 Лісового кодексу здійснює правове регулювання використання лісових ресурсів для потреб мисливського господарства, у культур-но-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілях та проведення науково-дослідних робіт.

Право користування лісом у культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілях оформляється відповідно до норм як лісового, так і земельного законодавства, що вира-жається у двох правових формах його реалізації -- регламентацією порядку розміщення в лісах і на землях лісового фонду туристсь-ких таборів, баз відпочинку тощо, а також через здійснення загаль-ного використання лісових ресурсів.

Обєкт права користування лісом у цих цілях -- лісова ділянка. Субєкти -- підприємства, установи, організації, які залучаються відповідними радами та постійними лісокористувачами для ор-ганізації зон відпочинку в лісах, а також громадяни. Відповідно до вимог лісового законодавства місцеві ради, дер-жавні адміністрації усіх рівнів разом з органами лісового господар-ства залучають зазначених субєктів цього виду права лісокористу-вання до проведення заходів з благоустрою лісових ділянок і куль-турно-побутового обслуговування населення з урахуванням не-обхідності збереження лісового середовища і природних ланд-шафтів і додержанням правил архітектурного планування приміських зон та санітарних вимог.

Як правило, для організації відпочинку населення використову-ються ліси населених пунктів, ліси зелених зон навколо населених пунктів і промислових підприємств, лісопарки та інші ліси, що ви-конують переважно гігієнічно-санітарні та оздоровчі функції Порядок поділу лісів на групи, віднесення їх до категорії за-хищеності та виділення особливо захисних земельних ділянок лісо-вого фонду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р. № 557., п.п. 26--29.

.

Основними способами охорони лісових ресурсів у процесі їх ви-користання в культурно-оздоровчих, рекреаційних, туристичних та спортивних цілях є проведення цілої низки різних лісогосподарсь-ких заходів: проведення біохімічних, меліоративних, планувальних заходів; рекреаційних заходів з благоустрою земель (обладнання вогнищ, місць збору сміття, лісових меблів і т.ін.); проведення ру-бок догляду, санітарних і ландшафтних рубок, насадження молодих дерев та ін.

Використання лісів у культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних та туристичних цілях громадянами на засадах права за-гального лісокористування здійснюється безкоштовно. Викорис-тання лісів для зазначених цілей юридичними особами здійснюється за плату в межах умов договорів з лісогосподарськи-ми підприємствами на використання лісових ресурсів.

Головною метою права лісокористування для науково-дослідних робіт є виявлення, вивчення, збереження і використання гене-тичного фонду рослин у лісах нашої держави. Загальновизнаним є факт необхідності широкого застосування у практиці лісороз-ведення досягнень генетики і селекції деревних порід, особливо у період забруднення значної території України радіоактивними та іншими шкідливими речовинами, в тому числі лісових ма-сивів. Особливістю регулювання цього виду права лісокористування, зважаючи на принцип багатоцільового використання лісів, є його пріоритетність відносно інших видів права користування лісом. Для проведення науково-дослідних робіт у лісах підприємствам, устано-вам і організаціям можуть надаватися спеціальні ділянки, на яких можуть бути обмежені або повністю заборонені лісові користування інших лісокористувачів, у тому числі громадян, якщо це не сумісно з цілями проведення науково-дослідних робіт. Рішення про обме-ження чи заборону таких видів права користування приймають місцеві ради за погодженням з постійними лісокористувачами Лісовий кодекс України 21 січня 1994 року // Відомості Верховної Ради.- 1994.- N 17.- ст.99

.

Ліси, що надаються у межах земель лісового фонду для цієї ме-ти, належать до категорії закріплених лісів. Обєктом цього виду права лісокористування є лісова площа з насадженнями, які мають еталонні, елітні, унікальні та інші властивості.

Субєктами права користування лісом у зазначених цілях є лісо-господарські науково-дослідні установи і організації, заповідники, лісові насіннєво-виробничі станції, спеціалізовані насіннєві лісгос-пи, селекційно-розсадникові комплекси та ін. Право лісокористування для цієї мети здійснюється в межах зе-мельних ділянок лісового фонду, що надаються у тимчасове кори-стування місцевими радами за погодженням з органами лісового господарства.

Висновки

1. Право лісокористування в юридичній літературі розглядається як один з важливих правових інститутів лісового права, котрий включає в себе сукупність правових норм , які встановлюють умови і порядок багатоцільового раціонального використання, відтворення і охорони лісів, ведення лісового господарства, права і обовязки лісокористувачів, виходячи з інтересів суспільства в одержанні деревини, інших лісових ресурсів, використання інших корисних властивостей лісу.

Як правовий інститут лісового права, що включає в себе сукупність правових норм, які регулюють відповідну групу лісових правовідносин, право лісокористування розглядається з обєктивної точки зору. Право лісокористування з субєктивної точки зору - це сукупність повноважень особи щодо використання, охорони, захисту і відтворення лісів.

Право лісокористування є єдиною юридичною підставою, за якою окремі установи, підприємства, організації та громадяни можуть володіти та користуватися багатствами лісу. Надання цього права та передача його від однієї особи до іншої можливе лише за розпорядженням компетентних державних органів на підставі спеціальних документів (крім загального лісокористування).

Загальний зміст права лісокористування заключається в правомочностях та обовязках субєктів по володінню і користуванню лісовими ресурсами.

2.У лісах здійснюються такі види користувань: за підставами виникнення - загальне та спеціальне викорис-тання лісових ресурсів.

Право загального лісокористування здійснюють громадяни, які мають право вільно перебувати в лісах, безкоштовно збирати для власного споживання дикорослі травяні рослини, квіти, ягоди, горіхи, гриби, інші плоди, крім випадків, передбачених законодав-чими актами.

Спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється в ме-жах земельних ділянок лісового фонду, наданих для цього в кори-стування у порядку, визначеному земельним законодавством.

В свою чергу види спеціального права лісокористування за цільовим призна-ченням можна поділити на: використання деревних ресурсів лісу -- заготівля деревини, заготівля живиці, заготівля другорядних лісових матеріалів (пнів, луба, кори і т.ін.); побічні лісові користування -- сінокосіння, випасання худо-би, розміщення вуликів та пасік, заготівля деревних соків, заготівля і збір дикорослих плодів, горіхів, ягід, лікарських рослин і технічної сировини; використання лісів для відтворення ресурсів тваринного по-ходження, користування лісом для потреб мисливського господар-ства; користування лісом у науково-дослідних цілях; користування лісом у культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і турис-тичних цілях.

Залежно від строку на який воно встановлюється користування земельними ділянками лісового фонду може бути постійним або тимчасовим.

Тимчасове користування земельними ділянками лісового фонду може бути: короткостроковим - до трьох років і довгостроковим - від трьох до двадцяти пяти років.

Список використаної літератури:

1.Лісовий кодекс України від 21 січня 1994 року // Відомості Верховної Ради. - 1994.- N 17.- ст.99.

2.Закон України Про мораторій на проведення суцільних рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського регіону // Відомості Верховної Ради.-2000.- N 13.-ст.99.

3.Правила заготівлі живиці в лісах України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1996 р. N 185.
4.Порядок поділу лісів на групи, віднесення їх до категорії за-хищеності та виділення особливо захисних земельних ділянок лісо-вого фонду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р. № 557.

5.Порядок заготівлі другорядних лісових матеріалів і здійснення побічних лісових користувань в лісах України, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1996 р. N 449

6.Правила відпуску деревини на пні в лісах України, за-тверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1999 р. № 1378 .

7.Бобко А. Проблеми лісового господарства в Україні: оподаткування землі, нормування відпуску та розмір заготівлі деревини.// Економіка України.-1998.-№8.

8.Бобко А. Динаміка лісів Карпатського регіону та еколого-економічні аспекти управління лісовим господарством.// Економіка України.-1999.-№7.

9.Бобко А. Лісокористування: соціальна необхідність і економічна доцільність.// Економіка України.-2001.-№3

10.Бобко А. Удосконалення лісового законодавства.// Економіка України.-2002.-№8.

11.Ерофеев Б. В. Советское экологическое право.- 1988.

12.Ерофеев Б. В. Экологическое право России., М.- 1996.

13.Завгородня В. Відповідальність за шкоду заподіяна порушенням лісового законодавства.// Підприємництво, господарство і право.-2002.-№12.

14.Лазаренко Я. Розвиток лісового законодавства України.// Право України.-2003.-№2

15.Непийвода В. Правові підходи ЄС до вирішення проблем економічного і раціонального використання лісів.// Право України.-1999.- №10

16.Синякевич І. Лісова політика України.// Економіка України.-2000.-№10.

17.Андрєйцев В. Екологічне право України. - К., 2001.

18.Бронина А.Б., Крассов О.И. Работникам леса: правовые вопросы.-М., 1990.

19.Горбовой В.Ф. Лесное право: Курс лекций.-Свердловск, 1977.

20.Крассов О.И. Право лесопользования вСССР.-- М., 1990.

21.Свиридов В. Н. Экология. Природопользование. Окружающая среда: проблемы, перспективы.- М. -1993.

22.Тищенко Г.В. Екологічне право: навчальний посібник для студентів юридичних вузів та факультетів. - К.:ТП Пресс, 2003. -256 с.

23.Шемшученко Ю.С. Организацинно-правовые вопросы охраны окружающей среды в СССР. Киев: Наукова думка. - 1976.