Аспекти розвитку та функціонування банківської установи

Вступ

Функціонування сучасного ринку неможливе без ефективно діючої фінансової системи. Елементами її є багато установ, але найважливішою установою є банк. Він відіграє важливу роль, тому що акумулює грошові кошти і накопичує, перерозподіляє їх шляхом кредитування і здійснює грошові розрахунки та операції з цінними паперами, випускає гроші в обіг, є тим джерелом для господарств, які постачають їх додатковими ресурсами.

Комерційні банки – це кредитні установи, що здійснюють універсальні банківські операції для підприємств усіх галузей господарства (крім емісії грошей) за рахунок грошей залучених у вигляді вкладу; приймають та розміщують грошові внески громадян та юридичних осіб; надають різні види позик; здійснюють розрахунки за дорученням клієнтів та їх касове обслуговування; випускає чеки, акредитиви, акції, облігації тощо; купує, зберігає та продає цінні папери; здійснює валютні операції; надає консультаційні послуги.

У широкому розумінні комерційний банк – це будь який банк, що функціонує на другому рівні банківської системи. Таке трактування характерне для української практики, в якій усі банки називаються комерційними.

У вузькому розумінні комерційний банк – будь який банк, що виконує повний набір базових банківський операцій з єдиною метою одержання максимального прибутку.

Основними джерелом доходу більшості комерційних банків є проценти, які сплачуються позичальникам за користування кредитами. Це пояснюється тим, що банки є фінансовими посередниками, які здійснюють перерозподіл грошових засобів між тими, у кого вони масово вільні, і тими, кому вони в даний час необхідні.

Актуальністю обраної бази практики є те, що банківська система –одна з найважливіших і невід’ємних структур ринкової економіки. Розвиток банків, товарного виробництва і обороту історично йшов паралельно і тісно переплітався. При цьому банки, проводячи грошові розрахунки і кредитуючи господарство, виступаючи посередниками у перерозподілі капіталів, істотно підвищують загальну ефективність виробництва, сприяють зростанню продуктивності суспільної праці.

Метою практики є поглиблення знань, набутих в процесі навчання, оволодіння сучасними формами та методами економічної та фінансової роботи, формування умінь та навичок в сучасних економічних умовах, вміння застосовувати знання та творчо їх використовувати в практичній діяльності.

На базі Ірпінського відділення АТ “Брокбізнесбанк” розглянемо аспекти розвитку та функціонування банківської установи.

Завданням практики є закріплення, розширення і систематизація знань, одержаних при оволодінні спеціальними предметами на основі вивчення діяльності комерційного банку, теоретичне та практичне розуміння процесу роботи конкретного банку, спектру виконання операцій та надання послуг, а також вивчення основ організаційної діяльності в умовах трудового колективу.

1. Загальне ознайомлення з банківською установою. Вивчення організації фінансової роботи в банківській установі

«Брокбізнесбанк» заснований 30 серпня 1991 р. як наступник «ОрендКоопБанку», який, у свою чергу, був заснований у 1990 році. Розвиток регіональної мережі розпочався у 1992 р. з найбільших промислових центрів України, що було обумовлено орієнтацією на корпоративних клієнтів. За три роки свого існування (1991-1994 рр.) Банк увійшов до числа найбільших банків України за рейтингом НБУ, у 1996 р. він отримав право обслуговувати Державний бюджет України, а у 1999 р. став учасником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Протягом 2000-2003 рр. Банк став партнером системи грошових переказів Western Unіon, увійшов на ринок платіжних карток, впровадивши перший зарплатний проект, отримав право обслуговувати Пенсійний фонд України. В регіональних підрозділах банку впроваджені послуги Фінансового супермаркету, став членом платіжної системи VІSA Іnternatіonal.

З 2005 р.Банк інтенсивно розвиває регіональну мережу, став учасником ринку роздрібних послуг та отримує право на касове обслуговування з метою оплати готівкою чеків органів Державного казначейства України у 2006–2008 роках. Розпочав діяльність Дилінговий центр банку, який займається проведенням операцій в мережі Інтернет.

Рейтингове агентство «Кредит-рейтинг» у 2006 р. встановило Банку кредитний рейтинг та довгостроковий кредитний рейтинг боргових зобов’язань банку за національною шкалою на рівні uaA+, прогноз – «стабільний».

Кредитний рейтинг – міра кредитоспроможності приватної особи, підприємства, регіону чи країни. Рівень кредитного рейтингу визначається достатніми показниками капіталізації, наявністю розгалуженої регіональної мережі і розвинутого карткового бізнесу, що сприяє збереженню клієнтської бази і утриманню конкурентних позицій.

Рейтинг uaA+ характеризує високий рівень кредитоспроможності Банку в порівнянні з іншими українськими позичальниками чи борговими інструментами, а стабільний прогноз вказує на відсутність передумов для зміни рейтингу протягом року.

Вихід на міжнародні ринки відбувся у 2007 р. Створено перший Фонд фінансування будівництва житлових приміщень. Це дало початок активного розширення спектру послуг для населення.

Банк отримав статус принципового члена міжнародної платіжної системи Vіsa Іnternatіonal у 2008 році. Тоді ж було відкрито перший центр самообслуговування клієнтів та модернізовано корпоративну мережу, що посприяло розширенню можливостей клієнтів щодо користування послугами банку. Впроваджено консьєрж-сервіс для VІP-клієнтів. Першим з українських банків взяв участь у всесвітньому конгресі SІBOS-2008 – одному з авторитетних заходів у світовій індустрії фінансів. Отримано право на касове обслуговування з метою оплати готівкою чеків органів Державного казначейства України у 2009-2011 роках.

Згідно Закону України «Про акціонерні товариства» [2] АБ (акціонерний банк) «Брокбізнесбанк» змінив назву на АТ (публічне акціонерне товариство) «Брокбізнесбанк» з 22.05.2009 року. АТ «Брокбізнесбанк» став банком-агентом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (є членом фонду з 2001 року) з виплат гарантованих сум відшкодувань вкладникам ліквідованих банків. Впроваджена внутрішньобанківська система термінових грошових переказів «Швидкі гроші». Навіть в умовах нестабільності Банк продовжує свій регіональний розвиток. З метою оптимізації організаційної структури, підвищення ефективності діяльності регіональних підрозділів банку та покращення керованості, мінімізації витрат почалося створення об’єднаних у межах економіко-географічних зон регіональних філій [18].

У 2010 році АТ «Брокбізнесбанк» продовжує розширятися: відкриваються нові відділення, збільшується кількість банкоматів, встановлюються POS-термінали.

Зобразимо графічно основні показники банку за 2008-2010 рр. на основі даних Балансу (Додаток А-Б)[26]:

Рис. 1.1. Активи, капітал, кошти клієнтів (тис. грн.)

Отже, з графіка чітко видно зростання активів Банку з 1197942 тис. грн. у 2008 році до 16174271 тис. грн. у 2010 році. Протягом 2009 року клієнти активно вкладали свої кошти в банк, про що свідчить збільшення цих коштів від 5996261 тис. грн. до 8615303 тис. грн. Проте у 2010 році бачимо певний спад – коштів клієнтів банку стало 7575148 тис. грн. Власний капітал залишається майже незмінним протягом 2008-2010 рр., але можемо відмітити, що, як і кошти клієнтів, капітал банку збільшився у 2009році та трохи зменшився у 2010 році. З цього можемо зробити висновок, що Банк успішно здійснює свою діяльність – нарощує активи, залучає кошти клієнтів.

Інформація про одержані АТ «Брокбізнесбанк» ліцензії та дозволи на окремі види діяльності:

- Реєстрація в НБУ №18 від 06.05.1992 р.;

- Банківська ліцензія №138 від 04.06.2009 р. на право проведення банківських операцій та письмовий дозвіл №138-4 від 22.09.2009 р.

- Ліцензія Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: дилерська діяльність серія АВ №470647 від 10.06.2009 р. по 16.10.2012 р.; брокерська діяльність серія АВ №470646 від 10.06.2009 р. по 16.10.2012 р.; андерайтинг серія АВ №470648 від 10.06.2009р. по 16.10.2012 р.;

- Ліцензія Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку серія АВ №470656 від 12.06.2009 р. по 16.10.2012 р. на право виконання професійної депозитарної діяльності зберігача цінних паперів;

- Ліцензія Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку серія АВ №470657 від 12.06.2009 р. по 16.10.2012 р. на право діяльності по веденню реєстру власників іменних цінних паперів [17].

АT «Брокбізнесбанк» є учасником багатьох фінансових організацій, зокрема членство в міжбанківських об’єднаннях, асоціаціях, біржах та міжнародних організаціях:

- Асоціація українських банків (АУБ);

- Професійна асоціація реєстраторів та депозитаріїв (ПАРД);

- Асоціація «Український Кредитно-Банківський союз» (УКБС);

- ВАТ «Фондова біржа ПФТС»;

- СРО Асоціація «Українські фондові торговці»;

- ВАТ «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів» (ВДЦП);

- ЗАТ «Перше всеукраїнське бюро кредитних історій» (ПВБКІ);

- ПрАТ «Українська міжбанківська валютна біржа» (УМВБ);

- ЗАТ «Українська фондова біржа»;

- Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Міжнародні карткові платіжні системи:

- Vіsa Іnternatіonal Servіces Assocіatіon CEMEA;

- MasterCard Іnternatіonal.

Системи міжнародних грошових переказів:

- Western Unіon.

Послуги, що надає Ірпінське відділення Київської філії АТ «Брокбізнесбанк»:

- розрахунково-касове обслуговування;

- прийом платежів;

- валютно-обмінні операції;

- операції з платіжними картками (POS-термінали, оформлення картки);

- відкриття та ведення поточних рахунків;

- прийом вкладів (депозитів);

- міжнародні грошові перекази;

- внутрішньобанківські перекази «Швидкі гроші»;

- операції з банківськими металами[25].

Банк має специфічну характеристику діяльності, виступає як грошово-кредитна установа. В організаційній та управлінській роботі банку фінансова діяльність займає особливе місце. Від неї багато в чому залежить своєчасність та повнота фінансового забезпечення діяльності та розвитку підприємства, виконання фінансових зобов’язань перед державою та іншими суб’єктами господарювання.

Фінансова робота банку здійснюється за такими основними напрямками: фінансове прогнозування та планування; аналіз та контроль господарської діяльності; оперативна, поточна фінансово-економічна робота.

Фінансове прогнозування та планування є однією з найважливіших ділянок фінансової роботи банку. На цій стадії фінансової роботи визначається цілі на майбутнє та розробка шляхів їх досягнення.

Аналіз та контроль фінансової діяльності банку – це діагноз його фінансового стану, що уможливлює визначення недоліків та прорахунків, виявлення та мобілізацію внутрішньогосподарських резервів, збільшення доходів та прибутків, зменшення витрат, підвищення рентабельності, поліпшення фінансово-господарської діяльності банку в цілому. Матеріали аналізу використовуються в процесі фінансового планування та прогнозування [21].

Фінансово-управлінські організаційні структури тісно пов’язані із загальною структурою управління, оскільки очолює фінансову службу віце-президент Банку, який практично виконує функції фінансового директора Банку. Йому підпорядковуються відділи, які здійснюють фінансове планування, прогнозування та контроль. Начальники цих відділів несуть повну відповідальність за планування структури капіталу Банку, оптимізацію операцій з цінними паперами та інші фінансові операції.

Мета фінансової служби банку – приймати та обґрунтовувати фінансові рішення, які відповідають досягненню банком її завдань і функцій [24].

Функціональними обов’язками фінансової служби банку є:

– визначення перспективи та майбутнього профілю банку;

– визначення цільових рівнів прибутковості банку;

– визначення та характеристика сегментів ринку, що їх має намір обслуговувати банк;

– визначення обсягів ресурсів, необхідних для досягнення цілей, таких як матеріальні, фінансові та трудові ресурси;

– розробка видів послуг, фінансових продуктів та технологій, завдяки впровадженню яких банк зможе стримати бажані результати;

– створення ефективних систем контролю за виконанням планів[23].

Основним об’єктом контрольної роботи Ірпінського відділення Київської філії АТ «Брокбізнесбанк» є виручки торговельних підприємств і надходження готівки підприємств сфери обслуговування населення. Тому установа банку в обов’язковому порядку веде спеціальний журнал, у якому реєструються усі торговельні та інші підприємства сфери обслуговування, що мають постійну виручку, в тому числі і не виділені на самостійний баланс. Для здійснення вказаного контролю економісти на підставі згаданого вище журналу складають контрольні відомості за підприємствами, які здають виручку в денні, вечірні каси банків і через підприємства зв’язку, і передають їх бухгалтерам банку за місцем ведення рахунків клієнтів і контролерам вечірніх кас, які щоденно роблять у цих контрольних відомостях відмітки про здавання виручки.

До функціональних обов’язків спеціалістів фінансово-економічної служби банку належать: щоденний перегляд цих контрольних відомостей, вживання заходів щодо обов’язкового здавання в денну касу всієї отриманої напередодні виручки, а також здійснення відмітки про вжиті заходи щодо підприємств, які порушують касову дисципліну.

Поточна та оперативна фінансова робота в банку спрямовується на практичне втілення фінансового забезпечення підприємницької діяльності, постійне підтримування платоспроможності на належному рівні.

Протягом звітного періоду всі нормативи регулювання діяльності АТ «Брокбізнесбанк», встановлені Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 №368 зі змінами [13], залишалися на достатньому рівні. Керівництво Банку приділяло велику увагу дотриманню платоспроможності, виконанню нормативу обов’язкового резервування коштів на коррахунку в Національному банку України, жодного разу не допускались затримки платежів.

У Ірпінському відділенні Київської філії АТ «Брокбізнесбанк» дані показники не розраховують. Це пов’язано з тим, що безбалансове відділення не має статусу юридичної особи, і, відповідно, не може діяти від свого імені.

2. Управління грошовими потоками банківської установи від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності

Об’єктивною необхідністю при управлінні грошовими потоками є структурування грошових потоків – формування упорядкованої сукупності грошових потоків відповідно до встановленого критерію та визначення їх базових функціонально-організаційних особливостей [24].

Операційна діяльність суб’єкта господарювання являє собою основну діяльність підприємства, а також будь-які інші види діяльності, які не можуть бути віднесені до інвестиційної або фінансової діяльності.

Типовими прикладами операцій інвестиційної діяльності є: придбання та введення в експлуатацію виробничого обладнання; придбання нематеріальних активів; придбання ринкових цінних паперів і, відповідно, отримання пасивного (проценти або дивіденди) чи активного доходу тощо.

До типових прикладів операцій фінансової діяльності можна віднести: емісія корпоративних прав (акцій) та обслуговування їх вторинного обігу; отримання банківського кредиту та його погашення; розміщення корпоративних облігацій та обслуговування їх обігу; отримання безповоротної фінансової допомоги; лізингове фінансування придбання фінансової допомоги; викуп корпоративних акцій власної емісії.

Банківські операції здійснюються з метою одержання прибутку. Кожну операцію можна проаналізувати за критеріями визначення доходу і витрат. Доходи і витрати розглядаються як такі, що отримані банком в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Також існують надходження від інших осіб, які не визнаються доходами (наприклад: сума авансу в рахунок попередньої оплати послуг, товарів тощо; надходження від первинного розміщення цінних паперів).

Деякі операції не визнаються витратами і не включаться до звіту про фінансові результати банку (наприклад: погашення одержаних кредитів, повернення депозитів; попередня (авансова) оплата товарів, робіт, послуг; витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до чинного законодавства України.)

У результаті операційної діяльності в банку виникають такі вхідні та вихідні грошові потоки:

- процентні доходи і витрати (результат від операцій з коштами, розміщеними в інших банках (залученими від інших банків); доходи (витрати) за кредитами та депозитами, наданими (отриманими) юридичним та фізичним особам, та за іншими фінансовими інструментами, у тому числі за цінними паперами; доходи у вигляді амортизації дисконту (премії) за борговими цінними паперами);

- комісійні доходи і витрати;

- прибутки (збитки) від торгівельних операцій (результат від операцій з купівлі-продажу різних фінансових інструментів, у тому числі за операціями з цінними паперами, з іноземною валютою та банківськими металами);

- непередбачені доходи і витрати (пов’язані зі змінами податкового законодавства, правил бухгалтерського обліку);

- відрахування в резерви (витрати на покриття можливих збитків від зменшення корисності активів банку та списання безнадійних активів);

- доходи від повернення раніше списаних активів (кошти, що надійшли для погашення заборгованості, яка була визнана банком безнадійна щодо отримання);

- інші операційні доходи і витрати (доходи і витрати від операцій, що не пов’язані з інвестиційною та фінансовою діяльністю, а також ті, що не включені у вищезазначені групи операційних доходів і витрат, зокрема: доходи (витрати) від оперативного лізингу; доходи (витрати) від наданих (отриманих) консультаційних послуг фінансового характеру; дивідендні доходи; витрати на інкасацію; штрафи, пені, отримані (сплачені) за банківськими операціями);

- загальні адміністративні витрати (операційні втрати, пов’язані із забезпеченням діяльності банківської установи);

- податок на прибуток.

Вхідні та вихідні грошові потоки від здійснення банком інвестиційної діяльності:

- доходи (витрати) за операціями із збільшення (зменшення) інвестицій в асоційовані компанії;

- доходи (витрати) за операціями із збільшення (зменшення) інвестицій у дочірні установи;

- доходи (витрати) від реалізації (придбання) основних засобів та нематеріальних активів тощо.

За результатами операцій, пов’язаних із фінансовою діяльністю, банк визнає такі вхідні та вихідні грошові потоки:

- доходи (витрати) за операціями з цінними паперами власного боргу;

- доходи (витрати) за субординованим боргом;

- дивіденди, що сплачені протягом звітного періоду;

- доходи, які виникають у результаті випуску інструментів власного капіталу тощо[23].

Суму чистих грошових потоків АТ «Брокбізнесбанк» за 2008-2010 рр. можемо розглянути в Звіті про рух грошових коштів (Додаток В-Г).

Зведемо ці дані до таблиці.

Таблиця 2.1. Чисті грошові кошти від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності банку за 2008-2010 рр. (тис. грн.) [26]

З таблиці видно, що АТ «Брокбізнесбанк» вхідних грошових потоків від операційної діяльності отримує більше, ніж вихідних. Проте щороку все менше і менше. Якщо 2008 р. різниця між ними складала 277315 тис. грн., 2009 року – 208721 тис. грн., то у 2010 р. вона становила лише 2942 тис. грн.

В інвестиційній діяльності у 2008-2009 рр. Банк більше використовує, ніж отримує. Це пов’язано з придбанням цінних паперів у портфелі банку на продаж, основних засобів, інвестиційної нерухомості, нематеріальних активів. У 2010 році, в зв’язку з операціями з цінними паперами на продаж, різниця між вхідними і вихідними потоками становила 311469 тис. грн.

Внаслідок проведення фінансової діяльності, Банк отримав у 2008 році 1215564 тис. грн. та 430080 тис. грн. у 2010 р. в результаті емісії звичайних акцій та отримання субординованого боргу відповідно. У 2009 році Банк використав у фінансовій діяльності внаслідок повернення інших залучених коштів 252603 тис. грн.

Отже, в результаті здійснення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності та впливу змін обмінного курсу на грошові кошти та їх еквіваленти чистий приплив/(відплив) грошових коштів та їх еквівалентів протягом 2008-2010 рр. становив 989551 тис. грн., (224954) тис. грн. та 752653 тис. грн. відповідно.

3. Управління формуванням прибутку банківської установи. Податковий менеджмент підприємства. Управління розподілом і використанням прибутку

Вся господарська діяльність комерційного банку – здійснення банківських угод – має назву статутна діяльність. Її проведення вимагає від комерційного банку значних витрат, але крім витрат виникають доходи, як результат діяльності комерційного банку.

Витрати – це зменшення економічної вигоди у звітному періоді, у формі вибуття або використанні активів чи збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу за винятком розподілу капіталу між (акціонерами) чи його вилучення. Зростання банківських витрат, які неузгодженні зі збільшенням його прибутку може істотно погіршити фінансовий стан навіть крупному та авторитетному комерційному банку.

Доходи – це збільшення економічних вигод протягом звітного періоду у формі припливу або зростання активів, або зменшення зобов’язань, що спричиняють збільшення капіталу і не є внесками акціонерів [21].

Однією з найважливіших сторін маркетингової діяльності банку є вибір його цінової політики. Насамперед, керівництво банку вибирає одну основну і (або) декілька альтернативних стратегій ціноутворення в залежності від рейтингу самого банку, розміру контрольованого їм ринку і конкретної ситуації, економіко-політичної кон’юнктури.

При плануванні комплексу послуг, як нових, так і існуючих, банк визначає й аналізує структуру витрат і, отже, їх ціну. Ціноутворення є елементом комплексу маркетингу. Цінова політика банку – це встановлення цін на різні банківські продукти та їх зміна відповідно до зміни ринкової кон’юнктури. Об’єктами цінової політики банку є процентні ставки, тарифи, комісійні, премії, знижки, мінімальний розмір внеску.

У маркетинговій діяльності банку ціна виконує важливу функцію – вона узгоджує інтереси банку і клієнтів. Процес розробки цінової стратегії банку складається з декількох етапів.

Насамперед на підставі стратегічної програми визначаються задачі стратегії ціноутворення. Для кожного банку першорядною є задача одержання максимального прибутку. Проте в умовах конкуренції і зміні кон’юнктури ринку дана задача може бути сформульована по-іншому. Наприклад, одержання максимального прибутку при утриманні лідерства на ринку. В даному випадку банк переслідує цілі – встановлення максимально можливих цін на свої продукти за умови утримання лідируючого положення в певному ринковому сегменті, що практично виключало б можливість конкуренції та дозволяло б тривалий час працювати з достатнім прибутком.

Наступним етапом розробки цінової стратегії є аналіз факторів, які впливають на ціну, як внутрішніх, так і зовнішніх.

До внутрішніх факторів відносяться витрати на надання послуг, якість банківських продуктів, швидкість та якість обслуговування, витрати на вибір ринкових сегментів, підтримання іміджу банку.

До зовнішніх факторів відносяться рівень реального та прогнозованого попиту на даний вид банківського продукту в даних ринкових сегментах та його еластичність, наявність кредитних ресурсів, рівень інфляції, наявність конкуренції, ціни конкурентів на аналогічні послуги, аспекти регулювання банківської діяльності з боку держави. Ринок банківських послуг знаходиться під сильним впливом цих чинників, які багато в чому визначають правила гри. Фактори зовнішнього середовища непідконтрольні банкам і повинні розглядатися з точки зору необхідності врахування їх впливу при розробці стратегії розвитку банку [23].

Ціни на деякі банківські продукти АТ «Брокбізнесбанк» наведені у Додатках Д-Е.

Дані про прибуток АТ «Брокбізнесбанк» можемо розглянути у Звіті про фінансові результати (Додаток Є-Ж)

Зведемо дані Звіту у таблицю.

Таблиця 3.1. Розрахунок прибутку до оподаткування у 2010 році (тис. грн.)[26]

Графічно на основі Додатків Є-Ж наведемо динаміку прибутку Банку до оподаткування[26].

Рис. 3.1. Прибуток Банку до оподаткування протягом 2008-2010 рр. (тис. грн.)

З графіку бачимо, що протягом 2008-2009 рр. він був 106462 тис. грн. та 100763 тис. грн. відповідно. Далі спостерігаємо невтішну ситуацію – Банк отримав прибуток до оподаткування 29442 тис. грн., що менше за попередній період на 71351 тис. грн. Це сталося в результаті переоцінки іноземної валюти.

Банк здійснює облік податків на підставі даних податкового обліку, який здійснюється на підставі вимог податкового законодавства України. Податковий облік здійснюється Банком за рахунками восьмого класу «Управлінський облік».

У Банку виникають постійні податкові різниці внаслідок того, що певні витрати не враховуються при оподаткуванні, а певні доходи не оподатковуються. Тимчасові різниці пов’язані з різними методами визнання доходів та витрат, а також з балансовою вартістю певних активів.

Витратами на податок на прибуток є сума поточних витрат з податку на прибуток та відстроченого податку на прибуток. Поточні витрати на податок на прибуток залежать від обсягів оподаткованого прибутку Банку за рік. Ставка податку на прибуток складає 25 відсотків від об’єкта оподаткування. З прийняттям Податкового кодексу [10] ставка податку на прибуток змінилась – з 1 квітня 2011 року вона становитиме 23%, з 1 січня 2012 року – 21%, з 1січня 2013 року – 19%, з 1 січня 2014 року – 16%.

Банк є платником консолідованого податку на прибуток. З метою узгодження фінансового та податкового обліку проводиться розрахунок та відображення в бухгалтерському обліку відстрочених податкових зобов’язань та відстрочених податкових активів. Наведемо у таблиці значення податку на прибуток за 2008-2010 рр. (згідно даних Додатків Є-Ж).

Таблиця 3.2. Податок на прибуток Банку за фінансовим та податковим обліком за 2008-2010 рр. (тис. грн.)[25]

Різниця між фінансовим та податковим обліком утворилась за рахунок постійних та тимчасових різниць в активах та пасивах.

В основі банківської діяльності лежить торгівля фінансовими ресурсами. Банки дешевше купують грошові кошти і продають їх дорожче, здійснюючи на свій страх і ризик активні операції. Високі прибутки банк отримує, як правило, від високоризикових операцій, проведення яких за несприятливих умов може підірвати його фінансову стійкість і навіть призвести до неплатоспроможності.

У зв’язку з цим, відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» [3] банки зобов’язані формувати резерви на покриття збитків від активних операцій відповідно до нормативно-правових актів Національного Банку України.

На виконання даної норми закону розроблені та діють Положення про порядок розрахунку резерву на відшкодування можливих збитків банків від операцій з цінними паперами[14], Положення про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків [16] та Положення про порядок формування і використання банками резерву для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості[15]. На сьогодні у процесі своєї фінансово-господарської діяльності банки зобов’язані створювати три види страхових резервів: на відшкодування можливих втрат за придбаними цінними паперами, для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями та для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості.

Згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» [9] банки зобов’язані створювати страхові резерви для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів, а також гарантій, порук, придбаних цінних паперів, інших активних банківських операцій, які відносяться до їх господарської діяльності.

Створення страхових резервів в Україні стимулюється шляхом віднесення коштів, сплачених до цих фондів, до складу валових витрат. Відповідно до Закону України «Про Національний банк України» [8] резерви для покриття можливих фінансових ризиків створюються за рахунок доходу до оподаткування. Аналогічна норма міститься також в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств»[9]. Згідно з ним суми коштів, внесені банками до страхових резервів, включаються до валових витрат.

Основним напрямом використання отриманого Банком прибутку є реінвестиції на збільшення статутного капіталу банку шляхом збільшення на 0,56 грн. номінальної вартості кожної акції банку з 10,36 грн. до 10,92 грн., що належали акціонерам банку зареєстрованим в реєстрі власників простих іменних акцій банку на початок строку виплати дивідендів, згідно Рішення Загальних зборів акціонерів банку «Про збільшення розміру статутного капіталу банку за рахунок реінвестиції дивідендів» від 25.05.2010 року.

Розподілений прибуток характеризує частину сформованого прибутку, що на даний момент вже розподілена й не використана в процесі господарської діяльності. Нерозподілений прибуток – це частина чистого прибутку, яка залишається у розпорядженні підприємства після виплати доходів власникам у вигляді дивідендів, формування резервного капіталу, поповнення статутного капіталу та використання на інші потреби.

4. Управління оборотними активами банківської установи: матеріальними запасами, дебіторською заборгованістю, грошовими коштами. Управління необоротними активами

Активи являють собою ресурси, які перебувають у розпорядженні банку і використання яких веде до збільшення економічних вигід у майбутньому. До них відносять усі існуючі матеріальні цінності, нематеріальні активи та кошти, що належать банку на певну дату.

За останні п’ять років Банк здійснював придбання та відчуження активів (табл. 4.1.)

Таблиця 4.1. Доходи та витрати від операцій з активами банку за 2006-2010 рр. (тис. грн.)[25]

Отже, за результатами таблиці можемо зробити висновок, що Банком було відчужено більше активів, ніж придбано. Лише у 2007 році АТ «Брокбізнесбанк» придбав більше активів, ніж відчужив.

Основні засоби, щодо яких є передбачені чинним законодавством обмеження на володіння, користування, або такі, що вилучені з експлуатації для продажу, станом на кінець дня 31.12.2010р. у балансі Банку не обліковуються.

Основні засоби та нематеріальні активи, що надані в заставу станом на 31.12.2010р. обліковуються у балансі Банку в сумі 478 605 тис. грн.

Первісна вартість повністю замортизованих основних засобів станом на кінець дня 31.12.2009р. складає 13 928 тис. грн. Вартість основних засобів, що тимчасово не використовуються (реконструкція), станом на кінець дня 31.12.2009р. складає 4 286 тис. грн.

Зменшення протягом звітного періоду в результаті переоцінки сторновано у власному капіталі в сумі 22 727 тис. грн.

Нематеріальні активи, щодо яких є обмеження права власності, станом на кінець дня 31.12.2010р. у балансі Банку не обліковувались. Нематеріальні активи, створені Банком, станом на кінець дня 31.12.2008р. у балансі Банку не обліковувались.

Станом на 31.12.2010р. у власності АТ «Брокбізнесбанк» знаходилося 65 приміщень на загальну суму 581 016 тис. грн. (первісна вартість). АТ «Брокбізнесбанк» має зобов’язання за 626 договорами оперативного лізингу (оренди) на суму 88 618 тис. грн.

Загальна кількість автотранспортних засобів у власності Банку становила 167 автомобілів, з них: головного офісу – 65, філій – 102. В оперативній оренді Банку знаходяться:

– 2 автомобілі загальною вартістю 1 580 тис. грн.;

– частина приміщення у м. Києві по вул. І. Лепсе, 4, загальною вартістю 67 420 тис. грн.;

– частини приміщень філій Банку в містах: Одеса, Івано-Франківськ, Донецьк, Дніпропетровськ, Луцьк, Житомир, Львів, Ужгород, Запоріжжя, Рівне, Херсон, Харків, Краматорськ, Хмельницький, Миколаїв, Луганськ, Черкаси, Чернігів, Сімферополь,Тернопіль, Дунаївці загальною вартістю 74 769 тис. грн.

Вартість основних засобів, що прийняті в оперативний лізинг (оренду) становила 7 850 тис. грн. Обсяг не введених в експлуатацію основних засобів становив 24 394 тис. грн.[25].

Щоб правильно та ефективно здійснювати управління активами, необхідно оцінити забезпеченість оборотними активами; здійснити аналіз забезпеченості матеріальними запасами; провести оцінку оборотності матеріальних запасів; визначити розмір матеріальних запасів; проаналізувати стан дебіторської заборгованості; здійснити аналіз оборотності дебіторської заборгованості; оцінити кредитні можливості; проаналізувати показники ефективності використання грошових коштів підприємства; оцінити стратегію організування оборотних активів; провести аналіз ефективності використання оборотного капіталу; визначити показники, що характеризують ефективність використання необоротних активів; охарактеризувати джерела фінансування оновлення необоротних активів підприємства.

Проте в Банку, а особливо у безбалансовому Ірпінському відділенні Київської філії АТ «Брокбізнесбанк» дані показники не обчислюють.

5. Управління власним капіталом банку. Управління позичковим капіталом. Оптимізація структури капіталу банку

Для здійснення комерційної і господарської діяльності банки повинні мати у своєму розпорядженні певну суму грошових коштів тобто ресурсів.

Ресурси комерційного банку – це сукупність грошових коштів, що перебувають у його розпорядженні і використовуються для ви конання активних операцій. Операції, за допомогою яких комерційні банки формують свої ресурси, називаються пасивними[24].

Станом на 31 грудня 2010 р. статутний капітал АТ «Брокбізнесбанк» становив 1965600 тис. гривень. Зареєстрований статутний капітал є сплаченим, тобто повністю сформованим. Його поділено 180 000 тис. простих іменних акцій, номінальною вартістю 10,92 грн. кожна. Привілейовані акції Банком не випускались. Отже, всі емітовані акції є простими, тобто не мають фіксованого прибутку.

Згідно з існуючими у банківській практиці традиціями ресурси комерційних банків поділяють на власні, залучені та позичені кошти. Головним джерелом ресурсів АТ «Брокбізнесбанк» є залучені й по зичені кошти, частка яких становить 85,7% від загальної суми ресурсів (Додаток А). На власний капітал припадає лише 14,3% усіх банківських ресурсів. Головною складовою власного капіталу є фонди банку, серед яких провідним є статутний фонд, який становить 85%.

Серед залучених і позичених ресурсів переважають кошти банків та кошти клієнтів (4563428тис. грн. та 7575148тис. грн. відповідно).

Особливістю структури банківських ресурсів на внутрішньорічні дати є висока питома вага міжбанківських кредитів і кредитів Національного банку, які надаються для рефінансування окремих видів активних операцій комерційних банків (наприклад, операцій з цінними па перами).

До власних ресурсів комерційних банків, або до банківського капіталу, належать фонди, які створюються банками для забезпечення фінансової стійкості, комерційної і господарської діяльності, а також прибуток поточного і минулого років.

Структура банківського капіталу не є сталою за якісним складом і змінюється протягом року залежно від багатьох факторів, зокрема від якості активів, використання прибутку, політики банку щодо забезпечення приросту капітальної бази тощо.

Частка власного капіталу комерційного банку у сукупних ресурсах невелика, тоді як у сфері матеріального виробництва співвідношення власного і позиченого капіталів інше. Так, для промислового підприємства вважається нормою, коли власний капітал становить 50% загального капіталу, для комерційного банку ж достатнім вважається 8%. Це зумовлено специфікою банківської діяльності. Банк користується переважно чужими грошима, а власні кошти призначені передусім для страхування інтересів вкладників і кредиторів банку, а також для покриття поточних збитків від банківської діяльності. Інакше кажучи, власний капітал комерційного банку виконує в основному захисну функцію. Функція ж забезпечення оперативної діяльності, яка для власних коштів підприємств сфери матеріального виробництва постає головною, для власного банківського капіталу є другорядною. Однак роль власного капіталу комерційного банку як джерела забезпечення його оперативної діяльності на перших порах після його утворення є досить відчутною. За рахунок власного капіталу фінансується придбання меблів, організаційної та комп’ютерної техніки, будівництво або оренда банківських офісів, упровадження систем банківського захисту, банківських технологій і систем зв’язку.

Власний капітал комерційного банку може також використовуватися для участі у власності акціонерних та спільних підприємств.

Капітал комерційного банку складається з суми основного (капі тал 1-го рівня) та додаткового капіталу (капітал 2-го рівня)[23].

Основний капітал вважається незмінним і таким, що не підлягає перепродажу, перерозподілу та повинен повністю покривати поточні збитки.

Основний капітал (капітал 1-го рівня) складається з таких елементів:

а) фактично сплачений зареєстрований статутний капітал;

б) розкриті резерви, що створені за рахунок нерозподіленого прибутку (резерви, оприлюднені банком у фінансовій звітності):

- дивіденди, що направлені на збільшення статутного капіталу;

- емісійні різниці. Емісійні різниці (емісійний дохід) – сума перевищення доходів, отриманих підприємством від первинної емісії (випуску) власних акцій та інших корпоративних прав над номіналом таких акцій (інших корпоративних прав);

- резервні фонди, що створюються згідно із законами України;

- загальні резерви, що створюються під невизначений ризик при проведенні банківських операцій.

в) загальний розмір основного капіталу визначається з урахуванням розміру очікуваних (можливих) збитків за невиконаними зобов’язаннями контрагентів та зменшується на суму:

- недосформованих резервів під можливі збитки за: кредитними операціями; операціями з цінними паперами; дебіторською заборгованістю; простроченими понад 30 днів та сумнівними до отримання нарахованими доходами за активними операціями; коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках у банках, які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах;

- нематеріальних активів за мінусом суми зносу;

- капітальних вкладень у нематеріальні активи;

- збитків минулих років і збитків минулих років, що очікують затвердження; збитків поточного року.

Додатковий капітал має менш постійний характер і його величина піддається змінам.

Додатковий капітал (капітал 2-го рівня) складається з таких елементів:

а) резерви під стандартну заборгованість інших банків – при отриманні банками кредитів, банк-кредитор створює резерв для покриття можливих збитків в разі неповернення банком-дебітором отриманої суми кредиту та відсотків за його використання;

б) резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредитними операціями банків – створюється банком на основі інструкції НБУ про обов’язкове резервування частини коштів у встановленому розмірі для кожного виду операцій при видачі та залучені фінансових активів;

в) результат переоцінки основних засобів, які належать до нерухомого майна, що забезпечує технологічне здійснення банківських функцій;

г) прибуток поточного року;

д) нерозподілений прибуток минулих років;

е) субординований борг, що враховується до капіталу (звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти, які згідно угоди не можуть бути взяті з Банку раніше п’яти років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів).

Регулятивний капітал є одним з найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які беруть банки на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності.

Залучені ресурси здійснюється на міжбанківському фінансовому ринку. До залучених банківських ресурсів належать: кошти до запитання суб’єктів господарської діяльності; строкові кошти суб’єктів господарської діяльності; кошти до запитання фізичних осіб; строкові кошти фізичних осіб; кошти бюджету й позабюджетних фондів України; кредиторська заборгованість; цінні папери власного боргу та інше.

До запозичених ресурсів належать:

- кошти НБУ – коррахунок НБУ в комерційному Банку, коротко- та довгострокові кредити, отримані від НБУ;

- кошти інших банків – кореспондентські рахунки інших банків, строкові депозити інших банків, кредити, отримані від інших банків;

- кредиторська заборгованість за операціями з банками – кредиторська заборгованість за операціями з готівкою, інша кредиторська заборгованість за операціями з банками;

- цінні папери субординованого боргу – боргові цінні папери, випущені банком, що відносяться до категорії інвестиційних (більше одного року).

З балансу Банку (Додаток Б) можна визначити, що залучені кошти (Кошти клієнтів + Боргові ЦП, емітовані банком + Інші залучені кошти + Зобов’язання щодо поточного податку на прибуток + Відстрочені податкові платежі + Резерви за зобов’язаннями):

- за 2010 рік становлять:

7 575 148 + 239 426 + 0 + 0 + 81 679 + 2 655 = 7 898 908 тис. грн.;

- за 2009 рік:

8 615 303+149 877+37 606+5 126+75 916 + 7 135 = 8 890 963 тис. грн.

Отже, у 2010 році АТ «Брокбізнесбанк» було залучено на 901 055 тис. грн. менше, ніж у 2009 році. Це відбулося в основному за рахунок зменшення коштів клієнтів та інших залучених коштів.

Також можна визначити суму запозичених коштів (Кошти банків + Інші фінансові зобов’язання + Інші зобов’язання + Субординований борг):

- за 2010 рік запозичені кошти становлять:

4 563 428 + 924 186 + 5 635 + 469 425 = 5 962 674 тис. грн.;

- за 2009 рік:

2 796 801 + 197 700 + 4 291 + 0 = 2 998 792 тис. грн.

Отже, у 2010 році Банк запозичив більше коштів, ніж у попередньому році, на 2 963 882 тис. грн. Це відбулося за рахунок збільшення коштів банків, інших фінансових зобов’язань, а також субординованого боргу.

Одне із головних завдань діяльності банку – максимізація рівня рентабельності власного капіталу за заданим рівнем фінансового ризику. Одним із основних механізмів реалізації цього завдання є «фінансовий леверидж». Він характеризує використання запозичених засобів, які впливають на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу. Іншими словами, фінансовий леверидж – це об’єктивний фактор, який виникає із появою позичених засобів у обсязі капіталу, що використовує підприємство, і дозволяє підприємству отримати додатковий прибуток на власний капітал. Показник, який відображає рівень отримання додаткового прибутку на власний капітал за рахунок різної частини використання позикових засобів, називається ефектом фінансового левериджу. За відсутності всіх необхідних даних його розрахувати неможливо.

6. Управління інвестиційною діяльністю підприємства. Управління реальними інвестиціями. Управління фінансовими інвестиціями

У торговому портфелі Банку обліковуються боргові цінні папери, акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, що використовуються Банком для отримання прибутків у результаті короткотермінових коливань ціни або дилерської маржі та продажу в найближчий час, та будь-які інші цінні папери, що визначаються банком на етапі первісного визнання як такі, щодо яких банк має намір і змогу обліку за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки/збитки (крім акцій, які не мають котирувальної ціни на активному ринку і справедливу вартість яких неможливо достовірно визначити). У разі зміни справедливої вартості здійснюється переоцінка цінних паперів. В портфелі Банку на продаж банк обліковує цінні папери, які Банк готовий продати у зв’язку із зміною ринкових відсоткових ставок, потреб ліквідності, наявності альтернативних інвестицій; боргові цінні папери з фіксованою датою погашення, які Банк не має наміру тримати до дат їх погашення або за наявності певних обмежень щодо обліку цінних паперів у портфелі до погашення; акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, за якими неможливо достовірно визначити справедливу вартість; фінансові інвестиції в асоційовані та дочірні компанії, що придбані з метою продажу протягом 12 місяців; інші цінні папери, придбані з метою утримання з метою утримання їх у портфелі на продаж. Обліковуються за справедливою вартістю, за собівартістю (акції, справедливу вартість яких неможливо визначити), за амортизаційною собівартістю (боргові цінні папери, справедливу вартість яких достовірно визначити неможливо). Банк здійснює щомісячну переоцінку цінних паперів в портфелі Банку на продаж, які обліковуються за справедливою вартістю. В портфелі Банку до погашення Банк обліковує цінні папери, щодо яких Банк має намір утримувати їх до строку погашення з метою отримання процентного доходу. Обліковуються за амортизаційною собівартістю із застосуванням методу ефективної ставки відсотка. Вкладення в асоційовані та дочірні компанії обліковуються за методом участі в капіталі, який полягає у відображенні на дату балансу фінансової інвестиції за вартістю, що визначається з урахуванням зміни загальної величини власного капіталу емітента, крім тих, що є результатом операцій між Банком та емітентом цінних паперів [25].

У Звіті про фінансові результати (Додаток Ж) чисті процентні доходи по цінних паперах в торговому портфелі АТ «Брокбізнесбанк» включаються до статті «Чистий процентний дохід/чисті процентні витрати» та становлять 397 690 тис. грн., витрати від продажу торгових цінних паперів включається до статті «Результат від торгових операцій з цінними паперами у торговому портфелі банку» складає 890 тис. грн.

Придбані цінні папери у портфелі Банку на продаж первісно оцінюються та відображаються в бухгалтерському обліку за справедливою вартістю, до якої додаються витрати з придбання таких цінних паперів. Банком у 2009 році було придбано цінних паперів на суму 329 953 тис. грн., що на 278 832 тис. грн. більше, ніж у попередньому (Додаток Ж).

Від володіння цінними паперами з невизначним доходом Банк отримує дохід у вигляді дивідендів. У 2009 році Банк отримав дивіденди від володіння акціями суб’єктів господарства, що відображено у статті «Дивіденди отримані» Звіту про рух грошових коштів та становлять 4 тис. грн. (Додаток Г).

Дохід від продажу цінних паперів включається до статті «Результат від продажу цінних паперів у портфелі банку на продаж» Звіту про фінансові результати та становить 12 284 тис. грн. (Додаток Ж).

До об’єктів інвестиційної нерухомості відносяться земля чи будівля або частина будівлі, або їх поєднання, власні або отримані на умовах фінансової оренди, утримувані з метою отримання лізингових (орендних) платежів або збільшення вартості капіталу чи для досягнення обох цілей, не використовується самим Банком.

Інвестиційна нерухомість під час первісного визнання оцінюється за первісною вартістю (собівартістю), яка включає ціну придбання нерухомості та витрати на її придбання.

7. Фінансовий аналіз діяльності банку

Регулятивний капітал є одним з найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків.

Ризики в банківській діяльності випливають із специфіки банківських операцій, що здійснюються в умовах ринкових відносин, та означають імовірність одержання доходів, менших від очікуваних, зниження вартості активів. Підвищені банківські ризики призводять до значних фінансових утрат і, як наслідок, до банкрутства банків.

Протягом 2010 р. в АТ «Брокбізнесбанк» діяв безперервний процес контролю та моніторингу управління ризиками, що базувався на вимогах Національного банку України, рекомендаціях Базельського комітету, досвіді провідних світових та українських фінансових інститутів. Правлінням Банку визначені такі матеріально значущі ризики, управління якими на постійній основі є головним завданням і обов’язковою вимогою щодо діяльності відповідних служб та установ банку: кредитний ризик, ризик ліквідності, процентний та валютний ризики.

З метою забезпечення стійкості в умовах існуючої кризи протягом 2010 року, Банком приділялась значна увага подальшому вдосконаленню системи управління ризиками та підтриманню наявних ризиків на прийнятному рівні.

В умовах зростання кредитних ризиків протягом 2010 року для збереження якості кредитного портфелю управління кредитним ризиком включало:

– попередження кредитного ризику шляхом ідентифікації, аналізу та оцінки потенційних ризиків на стадії, що передує проведенню операцій;

– моніторинг та контроль рівня кредитного ризику;

– зниження кредитного ризику шляхом структурування угод[18].

З метою забезпечення стійкості в умовах існуючої кризи протягом 2010 року Банком приділялась значна увага подальшому вдосконаленню системи управління ризиками та підтримання наявних ризиків на прийнятному рівні.

Аудиторами здійснено аналіз показників фінансового стану АТ «Брокбізнесбанк» на основі фінансової звітності Банку станом на кінець дня 31.12.2010 року. Оцінку фінансового стану здійснено на основі показників, рекомендованих Національним банком України.

Для оцінки використані такі показники:

– Норматив мінімального розміру регулятивного капіталу (Н1) складається з суми основного (1-го рівня) капіталу та додаткового (2-го рівня) капіталу: Н1=2 727 120 тис. грн. (з урахуванням річних коригуючих проводок) (нормативне значення не менше 74 194 тис. грн.).

– Норматив адекватності регулятивного капіталу (Н2) визначається як співвідношення регулятивного капіталу банку до сумарних активів і певних позабалансових інструментів, зважених за ступенем кредитного ризику та зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями та на суму забезпечення кредиту (вкладень в боргові цінні папери) безумовним зобов’язанням або грошовим покриттям у вигляді застави майнових прав: Н2=20,07% (нормативне значення не менше 10%).

– Норматив співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (Н3) розраховується як співвідношення основного капіталу до загальних активів банку: Н3=16,93% (нормативне значення не менше 9%).

– Норматив миттєвої ліквідності (Н4) визначається як співвідношення суми коштів у касі та на кореспондентських рахунках до зобов’язань банку, що обліковуються за поточними рахунками: Н4=65,24% (нормативне значення не менше 20%).

– Норматив поточної ліквідності (Н5) визначається як співвідношення активів первинної та вторинної ліквідності до зобов’язань банку з відповідними строками виконання: Н5=94,17% (нормативне значення не менше 40%).

– Норматив короткострокової ліквідності (Н6) визначається як співвідношення ліквідних активів до короткострокових зобов’язань: Н6=41,57% (нормативне значення не менше 20%).

– Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) визначається як співвідношення суми всіх вимог банку до цього контрагента та всіх позабалансових зобов’язань, виданих банком щодо цього контрагента, до капіталу банку: Н7=23,19% (нормативне значення не більше 25%).

– Норматив великих кредитних ризиків (Н8) визначається як співвідношення суми всіх великих кредитних ризиків, наданих банком щодо всіх контрагентів або груп пов’язаних контрагентів, з урахуванням усіх позабалансових зобов’язань, виданих банком щодо цього контрагента або групи пов’язаних контрагентів, до регулятивного капіталу банку: Н8=215,39% (нормативне значення не більше 8-кратного розміру регулятивного капіталу).

– Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру, (Н9) визначається як співвідношення суми всіх зобов’язань цього інсайдера перед банком і всіх позабалансових зобов’язань, виданих банком щодо цього інсайдера, та статутного капіталу банку: Н9=1,15% (нормативне значення не більше 5%).

– Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам, (Н10) визначається як співвідношення сукупної заборгованості зобов’язань усіх інсайдерів перед банком і 100 відсотків суми позабалансових зобов’язань, виданих банком щодо всіх інсайдерів, та статутного капіталу банку: Н10=4,68% (нормативне значення не більше 30%).

– Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11) визначається як співвідношення розміру коштів, які інвестуються на придбання акцій (паїв, часток) окремо за кожною установою, до регулятивного капіталу банку: Н11=5,51% (нормативне значення не більше 15%).

– Норматив загальної суми інвестування (Н12) визначається як співвідношення суми коштів, що інвестуються на придбання акцій (паїв/часток) будь-якої юридичної особи, до регулятивного капіталу банку: Н12=5,61% (нормативне значення не більше 60%).

– Ліміт загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Л13) визначається як співвідношення загальної величини відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами у гривневому еквіваленті до регулятивного капіталу банку: Л13-1=11,0881% (нормативне значення не більше 20%), Л13-2=0,2058% (нормативне значення не більше 10%) [25].

Отже, розраховані значення показників відповідають нормативним вимогам Національного банку України, що свідчить про фінансову стійкість і платоспроможність банку станом на кінець дня 31.12.2010 року.

8. Внутрішньофірмове прогнозування та планування

Фінансове прогнозування та планування є однією з найважливіших ділянок фінансової роботи банку.

Фінансове планування спрямовується на перетворення стратегічних цілей та завдань банку в конкретні (абсолютні й відносні) значення результативних фінансових показників діяльності банківської установи через реалізацію комплексу заходів у сфері фінансів.

Продукти фінансового планування такі: побудова цільової фінансової моделі банку; визначення цільових значень параметрів системи (банку); обґрунтування прогнозних показників фінансових результатів; побудова прогнозного балансу; розроблення плану банківських операцій, бюджету банку та бюджетів структурних підрозділів; складання плану організаційних заходів і визначення відповідальних за їх виконання.

Фінансове планування є складовою загального процесу управління фінансовою діяльністю банку.

Фінансовий план включає розрахунок фінансових результатів діяльності банку на плановий період, а також необхідних для цього фінансових, матеріальних та людських ресурсів. У процесі фінансового планування встановлюються планові значення показників банківського балансу та звіту про прибутки і збитки. По завершенні планового періоду фактичні результати порівнюються з плановими, виявляються причини відхилень та резерви поліпшення діяльності.

Бюджет банківської установи складається по структурним підрозділам Банку.

Планування здійснюється особами, відповідальними за складання бюджету в структурних підрозділах, а далі консолідується в бюджет Банку.

При плануванні доходів та витрат контрольними величинами є:

– процентний прибуток (збиток);

– комісійний прибуток (збиток);

– результат від торговельних операцій;

– інший прибуток (збиток);

– відрахування в резерви;

– прибуток до оподаткування та формування резервів;

– чистий прибуток.

Плановий обсяг доходів АТ «Брокбізнесбанк» та його структурних підрозділів повинен бути достатнім для покриття всіх витрат та забезпечувати отримання необхідного обсягу прибутку. Необхідним є прибуток, який забезпечує: приріст капіталу; формування запланованого обсягу резервів; компенсацію грошових коштів, що спрямовуються на капітальні вкладення; формування інших фондів Банку.

Метою планування витрат Банку є економічно обґрунтоване визначення величини витрат в плановому періоді для виконання банком своїх зобов’язань перед вкладниками та акціонерами.

Процес складання бюджету Банку розпочинається не пізніше, ніж за 70 днів до початку нового планового періоду.

В рамках стратегії розвитку та основних напрямків діяльності на 2011-2013 роки пріоритетними напрямками стратегічної політики є капіталізація Банку, підтримання ліквідності на належному рівні, скорочення операційних та оптимізація адміністративних витрат, використання ресурсів АТ «Брокбізнесбанк» в стратегічно обґрунтованих і високоефективних проектах, підвищення якості та надійності фінансових операцій, встановлення довготривалих відносин з клієнтами, індивідуальний підхід до обслуговування VІP-клієнтів, формування позитивного сприйняття Банку суспільством, зростання привабливості для клієнтів.

Головним напрямком стратегічної політики на 2011 р. є зміцнення надійності та фінансової стійкості АТ «Брокбізнесбанк», послідовне покращення позицій на ринку банківських послуг за рахунок якості, ефективності та оперативності обслуговування клієнтів.

Таблиця 8.1. Стратегічні та пріоритетні напрямки діяльності АТ «Брокбізнесбанк» [18]

Для досягнення поставлених цілей головні завдання на 2011 рік:

– оптимізація та покращення клієнтської бази, насамперед, за рахунок підприємств пріоритетних галузей економіки, збільшення кількості постійних та великих клієнтів, в т.ч. VІP-клієнтів;

– формування конкурентоздатних і рентабельних пакетних пропозицій, надання корпоративним клієнтам програм роздрібного обслуговування співробітників;

– сприяння розвитку довгострокової взаємовигідної співпраці з клієнтами на основі покращення якості наданих послуг;

– підвищення конкурентоспроможності послуг та продуктів шляхом впровадження інновацій та удосконалення існуючих;

– постійний контроль за ризиками в банківської діяльності;

– зростання прибутку шляхом збільшення обсягів реалізації послуг існуючим та залученим клієнтам, досягнення запланованих показників фінансової діяльності на 2011 р.

– мінімізація поточних витрат зі збереженням якості банківських продуктів та послуг;

– покриття комісійною маржею адміністративних та інших витрат;

– підвищення у структурі доходів частки процентних доходів через збільшення обсягів кредитних операцій та зважену процентну політику;

– прихильність до цінностей цивілізованого бізнесу через участь в реалізації суспільних програм культурного, спортивного та соціального напрямку; розвиток традицій благодійності та меценатства: надання благодійної та спонсорської допомоги дитячим будинкам, школам-інтернатам, благодійним фондам, спортивним та учбовим закладам.

9. Антикризове фінансове управління підприємство

Чинники фінансової спроможності банку можна розбити на дві частини: зовнішні (екзогенні) і внутрішні (ендогенні). У сучасних умовах України більш суттєву значимість мають зовнішні чинники порівняно з внутрішніми. Кількісно це співвідношення можна оцінити як 2:1.

У розвинутій ринковій економіці основним показником, який свідчить про кризу, є падіння прибутковості (прибуток на капітал). Найгіршим наслідком кризи для підприємства є банкрутство. Банкрутство – неминуче явище сучасного ринку, який використовує неспроможність як інструмент перерозподілу капіталу і віддзеркалює об’єктивні процеси структурної перебудови економіки. Тому менеджери й аналітики банку АТ «Брокбізнесбанк» мають знайти для себе відповіді на запитання: в який бік прямує процес перерозподілу, хто зацікавлений у перерозподілі?

В умовах стабільного розвитку основним методом управління є планування. Це виражається у складанні планів та різноманітних програм, ефективність яких визначається точністю моделі зовнішнього середовища. В умовах кризи немає можливості спиратися на єдину модель. Тут головне – не програми (навіть «антикризові»), а антикризова модель управління, своєрідна філософія управління в умовах середовища, яке швидко змінюється. Від менеджерів вимагається прийняття стратегічних рішень, оскільки тактичні рішення не можуть бути адекватними різким зовнішнім змінам. В умовах кризи керівники відчувають дефіцит часу, тому необхідно заздалегідь проаналізувати можливі варіанти погіршення ситуації, формально описати їх у вигляді альтернативних сценаріїв розвитку ситуації і сформувати комплекси відповідних дій.

Таким чином, аналіз процесу розвитку кризи проводиться в три етапи.

1. Визначення характеристик найнебезпечніших станів банку.

2. Визначення шляхів (чинників), які призводять до цих станів; відповідно визначаються «зони підвищеної уваги».

3. Розробка сценаріїв розвитку ситуації в термінах наявних економічних показників і можливих стратегій банку в цих випадках[21].

Управління проблемами (кризою) покладається на найвищого керуючого. Персональні санкції найвищого керуючого мають критичне значення для банку і ведення проблемного управління в установі. Спостерігаються дві протилежності в поводженні найвищих менеджерів у ситуації кризи.

Одні роблять вигляд, що нічого не сталося, і все, що відбувається, їх не стосується. Тому вони намагаються продовжувати діяльність, яка може так чи інакше розглядатися як їхня робота. Насправді криза – це робота кожного, і будь-який відповідальний менеджер мусить брати участь у загальній справі подолання кризи.

Інші менеджери стають в оборонну позицію, приймаючи агресивну позу. Така позиція відвертає від організації тих, чия прихильність необхідна їй зараз, як ніколи.

Виділяють п’ять етапів процесу управління кризою.

1. Визначення проблем (прискорені зміни в економіці, політиці, технологіях тощо).

2. Сортування проблем за їхньою значимістю для банку.

3. Вироблення варіантів стратегій.

4. Реалізація програми.

5. Оцінка програми в питанні досягнення мети[24].

На час кризи найважливішим завданням є підвищення адаптивних властивостей банку, що в результаті означає зміцнення його конкурентоспроможності. Можна виокремити два принципових підходи до підвищення рівня конкурентоспроможності кризового підприємства. Перший – ліквідація вад у структурі організації, які перешкоджають підвищенню конкурентоспроможності персоналу. Другий – пошук унікальних рис підприємства, які створять привабливий імідж для споживачів.

На оперативному рівні управління банком виникають такі завдання:

– зберегти ефективно діючий банк організаційно і технологічно;

– не допустити втрати клієнтури;

– зберегти на прийнятному рівні показники ефективності діяльності.

Методи діяльності мають бути адекватними вимогам (їх змістом має бути нейтралізація найнебезпечніших тенденцій), що ведуть до погіршення стану.

Найважливішим ресурсом антикризового управління є персонал банку. Вживані заходи не повинні призводити до демотивації працівників. Заходи керівництва мають бути спрямовані на консолідацію сил (загальні збори, довірливість, недопущення бюрократії, централізація збору інформації та прийняття базових рішень).

Можливі організаційні заходи. Створення «групи швидкого реагування» (своєрідний «кризовий штаб») із таким регламентом роботи:

– великі повноваження щодо збору інформації всередині банку;

– регулярні робочі наради;

– представницький склад (до групи включено працівників усіх департаментів);

– підготовка інформації та проектів рішень вищому керівництву;

– в кожному департаменті – своя «група» або виділений менеджер, відповідальний за координацію антикризових дій.

У рамках антикризового управління може здійснюватися як централізація управлінських функцій, так і децентралізація. Важливо, щоб свобода прийняття рішень надавалася тільки в межах чітко сформульованої стратегічної лінії.

Ефективність антикризового управління спирається на точну і своєчасну інформацію. Для прийняття рішень на стратегічному рівні необхідна централізація збирання й опрацювання інформації. Інформацію про внутрішньобанківське середовище збирає кожний департамент, зокрема готується інформація:

– який бізнес зник (причини і перспективи відродження);

– який бізнес має базу для існування в умовах кризи, що виникла, а який – одержав можливість для розвитку.

Щодо зовнішнього середовища інформацію збирає й аналізує інформаційна служба. Найважливіші напрямки, за якими відслідковується зовнішнє середовище, такі:

– оцінка того, що відбувається в економіці (зміни на ринку і перспективи);

– оцінка перспектив фінансово-банківської сфери;

– оцінка конкурентів (стан та застосована ними стратегія і тактика).

У зборі інформації має брати участь весь персонал банку зі своїми особистими зв’язками в банківській та інших сферах.

Методи скорочення витрат, до яких найчастіше вдаються менеджери в умовах кризи, далеко не завжди призводять до зміцнення позицій підприємства. До неефективних методів управління за таких умов відносять:

– програму добровільного звільнення персоналу, в тому числі виходу на пенсію літніх працівників;

– механічне скорочення;

– згортання програм навчання і підвищення кваліфікації;

– переведення на робочі місця замість звільнених працівників тих, що залишилися;

– впровадження жорсткої регламентації трудових процесів і сувора звітність замість широкого залучення працівників до реалізації конкретних заходів щодо виводу підприємства з кризи;

– поетапне випровадження в неоплачувану відпустку. Для ефективної практики антикризового управління характерне:

– скорочення рівнів в організаційній структурі управління, зміцнення кадрового резерву для вищої ланки керівництва;

– встановлення кадрової структури, яка найбільшою мірою відповідає ситуації, що склалася, і плану оздоровлення, підтриманому колективом;

– надання переваги командній роботі перед індивідуальними зусиллями, формування робочих груп в різних структурних підрозділах банку;

– продовження цілеспрямованого набору персоналу, сприяння його фаховому зростанню, особливо в життєво важливих і пріоритетних для банку сферах діяльності.

Типовою для всіх банків є проблема неефективного управління ризиками (запізніла їх ідентифікація, оцінка, нейтралізація) та швидкого виявлення і використання додаткових шансів поліпшення діяльності. Наслідком цього може бути погіршення окремих параметрів діяльності банку та фінансова криза. З метою своєчасної ідентифікації чинників, які сигналізують про той чи інший напрям розвитку банку, доцільно впроваджувати систему раннього попередження та реагування [24].

На жаль, зараз неможливо розрахувати оцінку ймовірності банкрутства АТ «Брокбізнесбанк», оскільки немає багатьох даних, необхідних для розрахунку. Проте, як зазначалось раніше (у 7 пункті), на основі наведених показників, можемо із впевненістю сказати, що цей банк фінансово стійкий та платоспроможний.

Історія засвідчила, що цілі галузі, корпорації, фірми, банки програли боротьбу за існування не тому, що вони були неконкурентоспроможними, а тому, що занадто вузько розуміли сферу своєї діяльності. У переломні моменти вони виявилися не готовими прийняти кардинальні рішення.

10. Організація охорони праці в АТ «Брокбізнесбанк» Ірпінського відділення Київської філії

Система охорони праці – це сукупність заходів та міроприємств, які підкріплені комплексом нормативної документації, що проводяться на підприємстві цілеспрямовано, планомірно, тобто – це діяльність, що здійснюється з метою забезпечення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці в установі.

Свою професійну діяльність людина здійснює на робочому місці, оснащеному технологічним обладнанням, інвентарем, робочими меблями, необхідними для виконання певного виду робіт. Тут виникає необхідність здійснення активного процесу впровадження заходів з охорони праці.

Права громадян на здорові та безпечні умови праці закріплено в Конституції України. Гарантія безпечних умов праці та збереження здоров’я людей під час їх трудової діяльності належить до пріоритетних напрямів державної політики України.

Одним з головних завдань і напрямів соціальної політики у сфері охорони праці є збереження життя і здоров’я працівників, шляхом створення безпечних умов праці.

10.1 Нормативні документи в галузі праці: Закони, Постанови, Положення, інструкції, які мають практичне застосування в організаціях, установах, на підприємствах за місцем проходження практики

Охорона праці в АТ «Брокбізнесбанк» Ірпінського відділення Київської філії здійснюється на основі таких нормативно-праових актів:

- Конституції України [1];

- Закону України «Про внесення змін до Закону України про охорону праці» №229-ІV від 21.11.02 р. [4];

- Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», із змінами №660- ІV від 03.04.03 р. [6] ;

- Закону України «Про затвердження правил пожежної безпеки в Україні», Наказ МЧС України №126 від 19.10.04 р. [8];

- Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» №4004-XІІ від 24.02.94 р. (із змінами і доповненнями 96-99 рр.) [5];

- Інструкції з пожежної безпеки №1.1. Про заходи пожежної безпеки у приміщеннях АТ «Брокбізнесбанк» (Додаток З);

- Інструкції з охорони праці №1.2. Вступний інструктаж з питань схорони праці АТ «Брокбізнесбанк» (Додаток И);

- Наказу про затвердження Положення системи управління охороною праці в АТ «Брокбізнесбанк» (Додаток І);

- Колективного договору – розділ V «Охорона праці і здоров’я» (Додаток К).

10.2 Організація і структура служби охорони праці. Обов’язки посадових осіб. Планування робіт в галузі охорони праці

У відповідності із Законом України №229 «Про охорону праці» в цілому по банку управління охороною праці здійснюють керівники підрозділів (начальники відділів, директори філіалів). В головному управлінні банку створена служба з охорони праці, оскільки середньооблікова кількість штатних працівників Київської філії становить 227 чоловік (Додаток Л). До її функцій входить: контроль за станом охорони праці, організаційно-методична робота по управлінню охороною праці в банку та його структурних підрозділах, планування комплексних заходів щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища та доведення їх до відома керівників відповідних підрозділів проведення обліку і аналізу та складання статистичної звітності з питань охорони праці тощо.

На сьогоднішній день в Ірпінському відділенні працює 8 осіб. Але у відділенні немає розподілу обов’язків щодо виконання функцій і завдань щодо дотримання належного стану охорони праці в банківській установі. За охорону праці в банківській установі відповідає начальник відділення, що не порушує ст.15 ЗУ №229. Доцільно було б або призначити відповідального за охорону праці з працівників відділення, або залучити стороннього спеціаліста на договірній основі (працівників менше 20 осіб).

Працівники банку були проінструктовані про службу охорони праці в установі відповідно до інструкції №1.2 (Додаток И). Запис про проведення вступного інструктажу зроблений в журналі реєстрації вступного інструктажу з охорони праці, який зберігається начальником відділення. Контроль за пожежною безпекою у філіалі здійснює начальник.

Виконуючих функції по плануванню заходів з охорони праці у відділенні не визначено. Начальники відділів та співробітники не ознайомлені з покладеними на них функціями з планування охорони праці, що повинні включати внесення пропозицій по вдосконаленню управління охороною праці, розробку і внесення пропозицій по усуненню причин, що сприяють виникненню травматизму і захворювання працюючих, складання планів організаційно-технічних заходів.

Відповідальним за охорону праці в КФ АТ «Брокбізнесбанк» розроблено та затверджено її директором план організаційно-технічних заходів з охорони праці на 2011 р. (Додаток М).

10.3 Колективний договір – відображення питань охорони праці в колективному договорі

Одним з найголовніших документів по захисту прав працівників є колективний договір, який укладається між трудовим колективом та роботодавцем. Затверджується колективний договір на загальних зборах терміном на 1 рік. Роботодавець періодично звітує перед трудовим колективом про його виконання.

У колективному договорі сторони передбачають працівникам соціальні гарантії в галузі охорони праці на рівні не нижче передбачених законодавством; їх обов’язки, а також комплексні заходи по досягненню встановлених норм безпеки, гігієни праці та виробничого середовища; підвищенню наявного рівня ворони праці; запобіганню виробничого травматизму, професіональних захворювань і аварій

У зв’язку з тим, що Ірпінське відділення є структурним підрозділом Головного управління, то колективний договір складається в Головному управлінні. У ньому є розділ, в якому передбачається соціальний захист працівників банку, умови та охорона праці, забезпечення культурного, медичного обслуговування, організація оздоровлення та відпочинку працівників банку (Додаток І).

10.4 Фінансування охорони праці в Ірпінському відділенні Київської філії АТ «Брокбізнесбанк»

Головне управління банку виділяє кошти на фінансування охорони праці відповідно до ст. 19 ЗУ №229, що складає 0,5 % від фонду оплати праці.

10.5 Страхування установи чи підприємства в фонді державного соціального страхування від нещасного випадку. Клас професійного ризику та страховий коефіцієнт для даного виду діяльності

Всі працівники банку підпадають під дію Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» [3], який гарантує усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку та професійного захворювання.

Усі працівники банку застраховані (страхування здійснюється в безособовій формі) та є членами Фонду соціального страхування від нещасних випадків, а об’єктом страхування є життя, здоров’я та працездатність працівників банку в безособовій формі. Вони вважаються застрахованими незалежно від фактичного виконання страхувальником своїх зобов’язань щодо сплати страхових внесків.

У разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов’язаний буде у встановленому законодавством порядку здійснити усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, що перебувають на їх утриманні згідно статті 21 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Згідно з Постановою КМУ від 13.09.2000р. №1423 «Про ствердження Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від к щасного випадку на виробництві та професійного захворювання» КФ АТ «Брокбізнесбанк» віднесено до 5-го класу професійного ризику виробництва. Головне управління банку щомісяця сплачує у Фонд соціального страхування від нещасних випадків внески у розмірі 0,6 % від Фонду оплати праці.

Бухгалтерія подає платіжне доручення на перерахування страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, а саме до Управління виконавчої дирекції Фонду у місті Києві. КФ АТ «Брокбізнесбанк» згідно ст. 10 Закону України №1105 має страхове свідоцтво, що засвідчує факт набуття статусу страхувальника.

10.6 Атестація робочих місць. Пільги та компенсації за умови праці, що не відповідають нормативним

Одним із засобів підтримання належного рівня охорони праці є атестація робочих місць. Це комплексна оцінка кожного робочого місця на його відповідність гігієнічним нормам умов праці, психофізіологічним параметрам працюючого, що дає йому змогу не тільки продуктивно виконувати свої професійні обов’язки, але й зберігати здоров’я і працездатність. Порядок її проведення регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці», затвердженою постановою МінПраці України від 01.09.1992 року № 41 і головним санітарним лікарем України 01.09.1992 року.

Таким чином, атестація робочих місць є результатом здійснення певного комплексу заходів, який дає інформацію про можливість та засоби раціоналізації робочих місць або їх скорочення.

Умови праці в банку достатньо хороші, приміщення гарно освітлені, встановлені звукоізоляційні вікна, що допомагають захистити робочі кабінети від стороннього шуму.

У відділенні освітлення робочих місць комбіноване – природне та лампи денного освітлення. Дане освітлення достатнє для нормальної роботи.

Майже всі роботи працівники Ірпінського відділення Київської філії АТ «Брокбізнесбанк» виконують з використанням ПК, тому основним нормативним документом з охорони праці є Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин, затверджені наказом Міністерства праці і соціальної політики України № 21 від 10.02.99р. Відстань між столами і комп’ютерами становить1,5 м, між моніторами – 2 м;

Загальна площа виділена для одного робочого місця з персональною ЕОМ, складає 5 кв. м, а обсяг - 20 куб. м. Робочі місця з моніторами відносно вікон розміщуються так, щоб природне світло падало збоку, переважно зліва, відстань між тильною поверхнею одного з моніторів та екраном іншого в усіх кабінетах, де встановлені ПЕОМ, таким чином не менша ніж 2,5 м; прохід між рядами робочих місць, обладнаних ПЕОМ, не менший 1 м. в усіх приміщеннях.

Робоче місце (стілець, крісло) користувача ПЕОМ має основні елементи: сидіння, спинку та підлокітники.

Відомо, що при введенні даних, редагуванні програм, читанні інформації з екрана, безперервна робота за екраном монітора не повинна перевищувати 2-х годин при восьмигодинному робочому дні. Але через високу завантаженість та той факт, що комп’ютер став невід’ємним елементом роботи багатьох працівників , ця норма не виконується.

В банку застосовуються персональні комп’ютери новітніх конструкцій, які відповідають сучасним вимогам стосовно захисту від випромінювання.

Отже, приміщення для виконання обов’язків працівниками банку відповідає встановленим нормативними актами нормам.

10.7 Виробничий травматизм і професійні захворювання. Міроприємства та заходи по запобіганню травматизму та професійним захворюванням. Звітність про умови праці та НВ та ПЗ (форми 1-ПВ, 1-УБ, 7-ТНВ)

У процесі виконання службових обов’язків людиною здійснюється взаємодія виробничого середовища та її організму. У деяких випадках цей вплив може носити негативний характер. Нещасні випадки і професійні захворювання – це наслідок небезпечних ситуацій або шкідливих факторів, які виникають у процесі виконання працівниками банку своїх службових обов’язків.

Провести чітку границю між причинами професійних захворювань та виробничих травм важко, бо одна і та ж виробнича небезпека може привести і до ушкодження, і до захворювання.

Завдяки проведенню медичних оглядів працівників попереджається можливе виникнення професійних захворювань.

Усі підприємства і організації незалежно від форм власності і підлеглості звітують про стан і умови праці за минулий календарний рік за двома формами звітності:

– Форма №1-ПВ «Звіт про стан умов праці, пільги та компенсації за роботу в шкідливих умовах за ___ рік». Вона містить тільки два розділи: «Стан умов праці» та «Пільги та компенсації за роботу в шкідливих умовах».

– Форма №1-УБ (відомча) «Звіт про стан умов та безпеки праці за рік». Вона містить чотири розділи: «Стан умов і безпеки праці», «Забезпечення засобами індивідуального захисту», «Санітарно-побутове забезпечення», «Суми відрахувань за шкідливі умови праці».

Дані про нещасні випадки та їхні матеріальні наслідки наводяться у державній статистичній звітності за формою №7 ТНВ (Звіт про травматизм на виробництві та його матеріальні наслідки).

Статистичну звітність про травматизм у Ірпінському відділенні не подається. За весь час роботи відділення банку не було нещасних випадків та не виявлено професійних захворювань (не встановлено, що захворювання виникли в результаті професійної діяльності).

Це, звичайно, дуже позитивний факт.

Можна виділити наступні заходи щодо захисту працівників від дій шкідливих факторів:

- застосування (по можливості, межах виділених на це коштів) техніки новітніх конструкцій, які відповідають сучасним вимогам охорони праці;

- раціональне планування приміщень офісу;

- встановлення чітких часових меж роботи з клієнтами;

- періодична організація культурно-масових заходів для працівників з метою зняття психологічного напруження.

10.8 Організація пожежної безпеки в приміщеннях бази практики. Категорія приміщень за вибухонебезпечністю. Системи пожежної сигналізації та пожежогасіння, наявність первинних засобів пожежогасіння

Електричне обладнання, що широко використовується в усіх підрозділах банку, при порушенні правил його експлуатації може стати джерелом пожежної небезпеки.

Питання пожежної безпеки є актуальними на сьогоднішній для всіх підрозділів банку.

Все устаткування для роботи працівників банку живиться змінним струмом напругою 220 В і при певних обставинах може стати джерелом займання оточуючого пожежонебезпечного середовища.

Приміщення банку оснащене системою автоматичної пожежної сигналізації з димовими та тепловими пожежними оповіщувачами, є система термінового оповіщення робітників банку на випадок пожежі з метою їх евакуації із службових приміщень.

У відділенні є первинні засоби пожежогасіння (внутрішньопожежні крани з пожежними дулами та рукавами, 1 вогнегасник).

Періодично проводиться перевірка роботи систем протипожежної сигналізації та пожежогасіння. В банку заборонено користування електронагрівальними приладами. В приміщенні знаходяться плани евакуації на випадок пожежі. Заборонено паління та користування відкритим вогнем у службових приміщеннях, коридорах, туалетах тощо.

Переважна більшість приміщень, в яких працюють співробітники Брокбізнесбанку, відносяться до категорії В (пожежонебезпечні), оскільки в цих приміщеннях знаходяться папери, меблі, здатні при взаємодії з киснем горіти.

У відділенні є Інструкція з охорони праці №1.1. про заходи пожежної безпеки в приміщеннях ПАБ «Брокбізнесбанк» (Додаток З). Начальником відділення проводиться роз’яснювальна та виховна робота серед працівників щодо посилення контролю за дотриманням ними правил пожежної безпеки. Немає списків про призначення осіб, відповідальних за стан забезпечення пожежної безпеки та контроль за її дотриманням.

Загалом можна сказати, що охорона праці в банку знаходиться на достатньому рівні. У відділенні впроваджуються майже заходи щодо поліпшення умов і охорони праці: дотримуються нормативних актів та чинного законодавства, проводяться вступні інструктажі з питань охорони праці та пожежної безпеки, нагляд та контроль за охороною праці на робочому місці. Служба охорони праці виконує свої завдання та функції в повному обсязі. Розглядається питання охорони праці в колективному договорі, відбувається фінансування охорони праці та планування.

Потрібно регулярно проводити навчання та перевірку знань з охорони праці, розробити посадові інструкції з охорони праці для кожного робочого місця.

Щодо покращення умов праці та зниження дії шкідливих факторів на робочих місцях, в банку слід провести наступні заходи:

- по можливості в приміщеннях встановити кондиціонери чи кімнатні вентилятори;

- встановити нейтралізатори статичної електрики;

- вимикати відео-термінали під час обідньої перерви;

- підвищити рівень санітарного та побутового обслуговування;

- надавати працівникам рекомендації для самостійних занять по зниженню зорового перевантаження працівників, для зняття розумової та м’язової втоми.

Необхідно періодично проводити інструктаж працівників з питань пожежної безпеки, а також проводити періодичні ситуаційні тренування. Потрібно скласти списки про призначення осіб відповідальних за стан забезпечення пожежної безпеки та контроль за її дотриманням.

Висновки

На сьогоднішній день наша держава переживає складний період. Як відомо, підґрунтям міцної ринкової економіки є розвинений фінансовий ринок, складовою якого є банківська система. До особливостей стану банківської системи можна віднести вплив негативних факторів, що стримують її діяльність і розвиток, це вартість фінансового посередництва, недостатній для країн з ринковою економікою розвиток фінансової інфраструктури, відсутність стимулів для заощадження коштів і розміщення кредитів, невирішеність питань небанківських фінансових посередників і об’єднань, інституційного розвитку банківської системи.

Кінцевою метою формування структури банку є доцільність і раціональність управління всім комплексом банківської діяльності, підвищення якості послуг, що надаються клієнтам банку, продуктивності праці банківських працівників, забезпечення прибутковості банку. З огляду на чітко визначену мету, банківська структура не може були застиглою, навпаки вона мусить видозмінюватися, бути динамічною.

Облікова політика повинна активно сприяти поліпшені по структури активів, зменшенню низьколіквідних і недоходних активів, формування резервів, якнайшвидшому стягненню сумнівної, або списанню за рахунок відповідних резервів, безнадійної заборгованості.

Основними напрямками політики продажу банківських послуг, з метою підвищення конкурентоспроможності банку повинні бути: забезпечення потреб масової клієнтури в заощадженні, накопиченні запозиченні коштів, проведення розрахунків, веденні бізнесу, надання конкурентоздатних банківських послуг, призначених для різних галузевих і соціальних груп.

Засобами підвищення ефективності продажу масових послуг і продуктів повинні стати: стандартизація і уніфікація банківських (продуктів, включаючи комплекс організаційних, інформаційних, фінансових і юридичних процедур, об’єднаних єдиною технологією обслуговування клієнта, з метою зниження трудовитрат і підвищення якості обслуговування; управління продуктовим рядом, що включає виділення переліку базових послуг і продуктів універсального банку і заміщення неефективних продуктів і послуг, що не користуються попитом; проведення гнучкої тарифної політики масових продаж банківських продуктів і послуг з врахуванням переваг системного банку. Для реалізації запропонованих напрямків необхідна висока якість і послуг, їх постійний моніторинг із позиції оцінки попиту, підвищення рівня сервісу за рахунок оптимізації банківських процедур і росту культури обслуговування, системна розробка нових банківських послуг для максимального задоволення потреб клієнтів і створення стимулювання попиту на них.

Кредитна політика банку повинна бути направлена на збільшення кількості виданих кредитів. Розвивати програми споживчого, іпотечного і ломбардного кредитування фізичних осіб. Потрібно проводити політику гнучких процентних ставок. Кваліфікаційна якість спеціалістів кредитного відділу повинна весь час удосконалюватися. Необхідно як можна швидше вирішувати питання з проблемними кредитами, зменшити їх частку в кредитному портфелі, шляхом ліквідації заставленого майна.

Потрібно підвищення якості і прибутковості кредитного портфелю на основі мінімізації і диверсифікації кредитних ризиків.

Головною метою проведення оцінки кредитоспроможності є мінімізація ризику неповернення кредиту. Фактори, які впливають на підвищення ризику – це ризик прийняття помилкових рішень при наданні кредиту, одержання неправдивої чи недостовірної інформації. З метою зниження впливу цих факторів необхідно проводити безперервний моніторинг діяльності позичальника, щоб при можливих негативних змінах вчасно зреагувати на них.

Чисту процентну маржу можна підвищити шляхом установлення вищих ставок за кредитами, придбання високодохідних цінних паперів; зменшення рівня недоходних активів; здешевлення ресурсної бази за рахунок збільшення капіталу або безоплатних зобов’язань.

Політика управління активами та пасивами банку повинна бути направлена на більш ефективне використання ресурсів банку. Збільшення кількості виданих кредитів, що потребують меншого резервування на можливі витрати за кредитними операціями. Збільшення частки непроцентних доходів у структурі загальних доходів банку за рахунок розвитку спектру платних послуг, надаються клієнтам. Банк повинен намагатись вирішити завдання щодо заміщення частини доходів, що отримуються від здійснення активних операцій з більш високим рівнем ризику доходами від операцій з мінімальним рівнем ризику.

Банк повинен зосередитися на вирішенні питань таких як: розробка та реалізація системи корпоративної, функціональних та операційних стратегій, яка б дозволила банку зміцнити позиції на традиційних ринках та зайняти нові сегменти фінансового ринку України; розробка ефективного механізму управління активами та пасивами банку з метою підвищення їх якості та оптимізації структури, створення дієвої системи управління ризиками; проведення зваженої тарифної політики з врахуванням умов регіональних ринків; створення та реалізація програми розвитку клієнтської бази: зміцнення позицій на ринку корпоративних клієнтів та створення достатніх умов для розвитку комплексу послуг для фізичних осіб; прискорений розвиток карткового бізнесу; створення та реалізація маркетингової стратегії; створення інфраструктури банку для активізації роботи на всіх сегментах фінансового ринку України; капіталізація і відповідне збільшення ресурсів та активів банку; розвиток інформаційних технологій, вдосконалення організаційної та фінансової структури банку. Пріоритетним у розвитку даних напрямків діяльності Банку стане збільшення обсягів наданих послуг при одночасному зниженні їх собівартості і підвищенні якості стандартного та індивідуального обслуговування.

С
писоквикористанихджерел

1.Конституція України. – К.: Видання Верховної Ради України, 1996. – 120 с.

2.Закон України «Про акціонерні товариства» № 514-VI від 17.09.2008, із змінами.

3.Закон України «Про банки і банківську діяльність» № 2121-III від 07.12.2000, із змінами.

4.Закон України «Про внесення змін до Закону України про охорону праці» №229-ІV від 21.11.02 р.

5.Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» №4004-XІІ від 24.02.94 р. (із змінами і доповненнями 96-99 рр.).

6.Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», із змінами №660- ІV від 03.04.03 р., ПКМ №985 від 27.06.03 р.

7.Закон України «Про затвердження правил пожежної безпеки в Україні», Наказ МЧС України №126 від 19.10.04 р.

8.Закон України «Про Національний банк України» № 679-XIV від 20.05.1999, із змінами.

9.Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» №335/94-ВР від 28 грудня 1994 року, із змінами.

10.Податковий кодекс. – Голос України. – №№229-230 (4979-4980). – субота, 4 грудня 2010.

11.Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, ПКМ №442 від 01.08.92 р.

12.Розслідування нещасних випадків, ПКМ №1112 від 25.08.04 р.

13.Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 №368 зі змінами.

14.Положення про порядок розрахунку резерву на відшкодування можливих збитків банків від операцій з цінними паперами, затверджене Постановою Правління НБУ від 30 грудня 1999 р. № 629.

15.Положення про порядок формування і використання банками резерву для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості, затверджене постановою Правління Національного банку України від 29.09.97 № 323.

16.Положення про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затверджене постановою правління НБУ від 06.07.2000 № 279.

17.Брокбізнесбанк. – №29. – 05 травня 2009. – Спецвипуск. – 24 с.

18.Брокбізнесбанк. – №48. – 05 грудня 2010. – Спецвипуск. – 37 с.

19.Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу. – Харків. – Наказ МОЗ №382 від 31.12.97 р.

20.ДСанПіН 3.3.2.007-98, №7 від 10.12.98 р.

21.Любунь О.С., Грушко В.І. Фінансовий менеджмент у банку. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий Дім «Слово». – 2004. – 296 с.

22.Правила пожежної безпеки в Україні. – К.: Основа, 2002. – 352 с.

23.Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент у банку: Підручник. – 2-ге вид., доп. і перероб. – К.: КНЕУ. – 2004. – 468 с.

24.Фінансовий менеджмент: Підручник / Кер. кол. авт. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін. – К.: КНЕУ. – 2005. 535 с.

25.www.bancbb.com.ua

26.www.smida.gov.ua

банківський установа грошовий капітал