Сутність, цілі та функції логістики

18

Кафедра менеджменту

Контрольна робота

з дисципліни

Логістика

Зміст

• 2. Матеріальні потоки як основний обєкт логістичного управління
• Список літератури

1. Сутність, цілі та функції логістики

Історія виникнення та розвитку практичної логістики походить з далекого минулого. Так, в Давній Греції термін "логістика" (грец. "logistike") означав мистецтво обрахунків. За свідченнями Архімеда, в IV ст.д.о н. е., часу найвищої могутності Афін, в Давній Греції налічувалося 10 логістів, які контролювали державні витрати. В період Римської імперії існували державні службовці, які носили звання "логісти", або "логістики"; вони займались розподілом продуктів харчування.

У першому тисячолітті нашої ери у воєнному лексиконі деяких країн із логістикою повязували діяльність з забезпечення збройних сил матеріальними ресурсами та утримання запасів. Так, у часи візантійського царя Леона VІ (865-912 pp. н. е) вважалось, що завданнями логістики є своєчасне і належне озброєння армії, постачання її військовим спорядженням та піклування про її потреби під час військових походів.

Згідно з поглядами багатьох західних вчених, логістика стала наукою завдяки військовій справі. Основоположником перших наукових праць з логістики вважають французького (а згодом і російського) генерала та військового теоретика початку XIX ст. Антуана Анрі Жоміні (1779-1869). У своїх працях він трактував логістику як діяльність з управління, перевезення, планування, організації постачання військ і тилового забезпечення фронту. У наступних десятиріччях термін "логістика" в такому розумінні вживався у військовій літературі в США, Англії, Італії, Німеччині, Росії.

У роки Другої світової війни американська армія широко застосовувала логістичні підходи при організації взаємодії між підприємствами військово-промислового комплексу, транспортом і постачанням армії. Зазначена взаємодія дозволила своєчасно та систематично забезпечувати американську армію поставками зброї, військового спорядження, паливно-мастильних матеріалів і продуктів харчування в необхідній кількості.

Таким чином довгий час під логістикою розумілась діяльність з управління переміщенням військ та організації їх тилового забезпечення, але поступово логістика як специфічний вид діяльності перейшла із військової сфери до сфери господарської практики.

Перші ідеї щодо інтеграції постачальницьких, виробничих та розподільчих систем в єдину систему на основі логістичних підходів виникли ще у 30 - 50-х роках XX сторіччя (так званий "дологістичний період"). Разом з цим управління матеріальним розподілом протягом цього періоду носило фрагментарний характер.

У наступному, так званому, "періоді класичної логістики" (період початку 50 - кінця 70-х років XX сторіччя) логістика розглядалась як частина науки про організацію виробництва. Саме в цей період виникли базові поняття сучасної логістики - "матеріальний потік" і "логістична система" і, власне, була сформована концепція логістичного підходу (концепція логістики).

Починаючи з початку 80-х років XX сторіччя і до цього часу ("період неологістики") сфера використання логістичного підходу поширюється і на процеси товарообігу. Для цього періоду характерне формування цілісних на всьому своєму протяжінні матеріалопроводжувальних ланцюжків.

У сучасному розумінні логістика - це наукова дисципліна (або вид практичної діяльності), що повязана з плануванням, організацією, управлінням, контролем та регулюванням матеріальних та інформаційних потоків у просторі і часі від їх першоджерела до кінцевого споживача.

Вивчення логістики повинне спиратися на розуміння основної концептуальної ідеї логістичного підходу - посилення значущості діяльності з управління матеріальними потоками.

Концепція логістики це система поглядів на раціоналізацію господарської діяльності шляхом оптимізації потокових процесів.

Причинами переходу до концепції логістики були наступні:

енергетична криза 70-х років XX сторіччя, яка спонукала до пошуку нетрадиційних шляхів зниження витрат, і, зокрема, логістичних витрат (витрат на зберігання запасів, збут, постачання, транспортування і т. ін);

перехід від ринку продавця до ринку споживача (від "концепції виробництва" до "концепції маркетингу"), що призвело до різкого підвищення конкуренції та спонукало шукати нові шляхи забезпечення конкурентних переваг за рахунок зниження собівартості шляхом раціоналізації логістичних операцій та поліпшення якості постачання;

здобутки науково-технічного прогресу, і, зокрема, компютеризація управління, яка дозволила ефективно контролювати усі основні та допоміжні процеси сфери виробництва і розподілу

Основні положення концепції логістики (за Гаджинським О.М.):

Використання в логістиці системного підходу. Максимальний ефект можна одержати оптимізуючи або сукупний матеріальний потік, на всій його відстані, або окремі значні його відрізки. При цьому всі ланки матеріального ланцюжка повинні розглядатися як частини відповідних макрологістичних або мікрологістичних систем.

Відмова від використання універсального технологічного та піднімально-транспортного устаткування та використання для проведення логістичних операцій спеціального обладнання. Для використання логістичного підходу потрібно мати високій рівень науково-технічного розвитку.

Гуманізація технологічних процесів в логістиці, створення сучасних умов праці, використання спеціально підготовленого персоналу.

Урахування логістичних витрат на всій відстані логістичного ланцюжка.

Розвиток послуг логістичного сервісу на сучасному рівні.

Забезпечення спроможності логістичних систем до адаптації в умовах невизначеності оточуючого ринкового середовища.

Головною метою логістики є найбільш повне, з мінімальними витратами пристосування фірми до ринкової ситуації, збільшення власної присутності на ринку та одержання конкурентних переваг шляхом створення інтегрованої ефективної системи регулювання та контролю матеріальних та інформаційних потоків.

До окремих цілей логістики можуть бути віднесені наступні:

своєчасне постачання відповідної кількості, якості, асортименту вантажів до місця їх споживання;

управління запасами ресурсів;

узгодження політики розподілення з політикою виробництва продукції;

формування оптимальних розмірів партій поставок та переробки;

якісне виконання всіх замовлень у встановлені строки і т. ін.

Вся ця сукупність цілей може бути визначена за допомогою "шести правил логістики":

Вантаж - необхідний товар

Якість - необхідної якості

Кількість - в необхідній кількості

Час - в необхідний час

Місце - в потрібному місці

Витрати - з мінімальними витратами.

В процесі управління матеріальними потоками в економіці вирішується безліч різноманітних завдань. Це завдання щодо прогнозування попиту та виробництва, завдання відносно визначення оптимальних обємів та напрямів руху матеріальних потоків, завдання організації складування, пакування, транспортування и т. ін. Ці задачі вирішуються підприємствами-виробниками, транспортними підприємствами, підприємствами та організаціями гуртової та роздрібної торгівлі, комерційно-посередницькими організаціями.

Кожне з цих підприємств (організацій) спеціалізується на виконанні якоїсь логістичної функції: інтеграційної, координуючої, регулювальної, контролюючої, плануючої, обслуговуючої.

Логістична функція - укрупнена група логістичних операцій, спрямованих на реалізацію цілей логістичної системи.

Логістична операція - сукупність дій спрямованих на перетворення матеріальних та інформаційних потоків.

До основних логістичних функцій можуть бути віднесені наступні:

формування комерційних звязків з постачання товарів або надання послуг;

визначення обємів та напрямів руху матеріальних потоків;

прогнозні оцінки потреби в перевезенні;

розвиток, розміщення і організація складського господарства;

управління запасами;

здійснення перевезень;

управління складськими операціями;

оперативне планування виробництва.

2. Матеріальні потоки як основний обєкт логістичного управління

Наприкінці 60-х років XX сторіччя В США було сформоване поняття "матеріальний потік", яке стало базовим поняттям логістики.

Матеріальний потік - сукупність матеріальних елементів (вантажів, матеріальних ресурсів, обєктів незавершеного виробництва, готових виробів, товарів) які переміщуються між виробниками, посередницькими організаціями та споживачами, а також між постачальними, виробничими та збутовими підрозділами підприємств в одиницю часу.

Таким чином поняття "матеріальний потік" повязується з рухом виробничо-речовинних елементів які проходять через фази постачання, виробництва та збуту (табл.1).

Таблиця 1 - Напрями, функції, інтегруючі ознаки організації матеріального потоку на рівні підприємства

Управління матеріальними потоками передбачає розвиток, так званого, координаційного управління, що проводиться на основі створення комплексних програм, постійно діючих або тимчасових координаційних органів и т. ін.

Управління матеріальним потоком - планувально-регулюючі форми та методи організації руху засобів виробництва, праці робітників, використання транспортних засобів, тари при переміщенні та зберіганні продукції.

Для вивчення та управління матеріалопотоками формують економетричні моделі, що характеризують вплив різних факторів на їх величину.

Припустимо, що величина попиту (матеріалопотік) Q^d залежить від тарифу за перевезення продукції Р_в та сукупного доходу споживача Y. Цю залежність виразимо рівнянням попиту:

Q^d = D (Р_в; Y) (1)

Припустимо також, що матеріалопотік залежить від тарифу на перевезення Р_в і ціни на паливно-мастильні матеріали (ПММ) - P_f. Цю залежність виразимо за допомогою рівняння пропозиції:

Q^s = S (Р_в; P_f) (2)

І, нарешті, припустимо, що перевезення здійснюється так, щоби забезпечувалась рівновага попиту і пропозиції:

Q^d = Q^s (3)

Ці три рівняння і складають модель матеріалопотоку.

Модель матеріалопотоку можна проілюструвати діаграмою попиту і пропозиції (рис.1), де: S - пропозиція, Q - обєм матеріалопотоку, D - попит.

18

Крива попиту показує співвідношення між тарифом на перевезення при постійному рівні сукупного доходу споживача і матеріалопотоком.

Оптимальний обєм матеріалопотоку визначається у точці А перетину двох кривих (попиту і пропозиції). В цій точці встановлюється рівноважна ціна (тариф) на перевезення продукції і оптимальний матеріалопотік, котрий відповідає попиту за цією ціною (тарифі).

Однак при зростанні сукупного доходу споживачів збільшується попит на матеріалопотік, тобто зміна однієї екзогенної змінної (сукупного доходу Y) впливає на обидві ендогенні змінні: тариф на перевезення і матеріалопотік (рис.2):

18

На рис.2 ми бачимо, що збільшується як матеріалопотік, так і тариф на перевезення продукції.

Аналогічно, при підвищенні ціни ПММ пропозиція на перевезення продукції (матеріалопотік) S зменшується, а ціна за перевезення продукції (матеріалопотік) збільшується (рис.3).

18

Таким чином, економетрична модель і графіки попиту і пропозиції наочно демонструють, як зміна сукупного доходу або ціни на ПММ впливають на величину матеріалопотоку.

Однак існують і інші фактори, котрі можуть вплинути на величину матеріалопотоку. Їх називають неціновими детермінантами. До нецінових детермінант ринкового попиту відносять:

1) смаки або уподобання споживачів;

2) чисельність споживачів на ринку;

3) грошові доходи споживачів и т. ін. До нецінових детермінант пропозиції відносять:

1) ціни на ресурси;

2) технологію виробництва;

3) податки і дотації;

4) чисельність продавців на рынку і т. ін.

3 Системний підхід до управління матеріальними потоками

Методологічною основою наскрізного управління матеріальним потоком є системний підхід.

Системний підхід означає, що кожна система є інтегрованим цілим, що дозволяє представити досліджуємий обєкт як комплекс взаємоповязаних підсистем обєднаних загальною метою, розкрити його інтегративні якості, внутрішні і зовнішні звязки. Прийняття управлінських рішень без урахування загальних цілей функціонування системи та вимог, які до неї висуваються, може бути частковим, або навіть помилковим.

Слід відмітити, що системний підхід не існує у вигляді строгої методологічної концепції. Скоріше це сукупність пізнавальних правил, послідовне дотримання котрих дозволяє визначеним чином зорієнтувати конкретні дослідження.

При формуванні виробничих систем повинні враховуватися такі принципи (основні правила) системного підходу [2]:

принцип послідовного просування по етапах створення системи. Дотримання цього принципу означає, що система спочатку повинна досліджуватися на макрорівні, тобто у взаємовідносинах з навколишнім середовищем, а потім на мікрорівні, тобто усередині своєї структури;

принцип узгодження інформаційних, надійнісних, ресурсних та інших характеристик проєктуємих систем;

принцип відсутності конфліктів між цілями окремих підсистем і цілями всієї системи.

Сутність системного підходу проявляється при його порівнянні із класичним (індуктивним) підходом до формування систем.

Підхід 1 Класичний (традиційний) підхід - від часткового до загального (індукція):

Рис.4 Формування системи за класичним (традиційним) методом.

I етап - формування цілей функціонування окремих i-х підсистем;

II етап - збирання, аналіз та відбір інформації для формування окремих i-х підсистем;

III етап - формування системи в цілому із окремих підсистем.

На відміну від класичного, системний підхід потребує послідовного переходу від загального до часткового, коли в основу розгляду покладена кінцева мета, заради якої створюється система.

Підхід 2 Системний підхід - від загального до часткового (дедукція):

18

I етап II етап III етап IVетап

Рис.5 Порядок формування системи при використанні системного підходу.

І етап - формування цілей функціонування системи в цілому;

ІІ етап - на підставі аналізу цілей системи й обмежень зовнішнього середовища формуються вимоги до системи;

ІІІ етап - орієнтовне формування окремих підсистем;

ІV етап - на основі аналізу варіантів підсистем проводиться їх відбір і формується система в цілому.

Етапи аналізу й проектування виробничих систем:

1. Проблемна орієнтація.

Визначення проблем на підставі аналізу цілей, як всієї системи, так і її різних підсистем.

Після того, як проблема сформульована й знайдене її місце в загальній системі, для її рішення можна застосувати різні методи аналізу.

2. Формування схеми потоків (матеріальних, енергетичних, інформаційних і т.д.).

Розробка схеми руху матеріалів, енергії, інформації. Графічне відображення проєктуємої системи.

3. Конструювання математичної моделі й робота з нею.

4. Формування окремих компонентів системи (підсистем, звязків, блоків).

Організаційна структура, що створюється на основі системного підходу, яка враховує потоки матеріалів, енергії, інформації і яка охоплює центри прийняття рішень, повинна перетинати традиційні організаційні границі, що опираються на функціональну спеціалізацію підрозділів.

5. Формування інформаційно - управлінської підсистеми.

Визначення центрів керівництва. Побудова інформаційно-управлінської підсистеми для управління виробничою системою.

6. Забезпечення ефективності системи відповідно до критеріїв: простота, гнучкість, надійність, економічність, зручність експлуатації.

Логістичні системи.

Поняття логістичної системи є одним з базових понять логістики.

Логістична система - адаптивна система з наявністю потокового процесу, що призначена для виконання логістичних функцій.

До компонентів логістичної системи відносять: підсистему закупівель, підсистему збуту, підсистему обслуговування виробництва, склади, запаси, транспорт, кадри, інформацію тощо.

Границі логістичних систем визначаються циклом обігу засобів виробництва. Виділення границь логістичних систем на основі циклу обігу засобів виробництва одержало назву "сплата грошей - одержання грошей" (Рис.6).

Логістичні системи поділяють на макро - і мікрологістичні.

Макрологістичні системи - великі системи управління матеріальними потоками, що охоплюють підприємства і організації промисловості, посередницькі, торгівельні і транспортні організації, розташовані в різних регіонах або в різних країнах (рис.7).

Мікрологістичні системи - є підсистемами, структурними складовими макрологістичних систем.

18

Мікрологістичні системи являють собою клас внутрішньовиробничих логістичних систем (рис.8).

Логістичні системи з прямими звязками

Ешелоновані логістичні системи

Гнучкі логістичні системи

Рис.7 - Види макрологістичних систем

Список літератури

Антошкіна Л.І., Амелькін В.І., Шило К.М. Логістика. Курс лекцій: навч. посібник. - Донецьк: Юго-Восток, 2008. - 203c.