Складання кошторису районної лікарні

15

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни: БЮДЖЕТНА СИСТЕМА

на тему: Складання кошторису районної лікарні

Виконав:

студент групи ФК

Перевірила:

доцент Горшунова І.В.

Чернігів 2009

Зміст

• 1. Теоретичний розділ
• • 1.1 Фактори, які впливають на формування і виконання державного бюджету
  • 1.2 Бюджетний устрій та принципи його побудови
  • 1.3 Сутність і зміст бюджетного процесу
  • 1.4 Склад доходів держбюджету україни
  • 1.5 Економічний зміст і принципи організації видатків бюджету
  • 1.6 Порядок планування бюджетних витрат на охорону здоровя
  • 2. Розрахунково-аналітичний розділ
  • Висновок
  • Перелік використаної літератури

1. Теоретичний розділ

1.1 Фактори, які впливають на формування і виконання державного бюджету

Основу фінансової політики становить бюджетна політика, яка повязана насамперед із формуванням і виконанням бюджетів усіх рівнів, цільових загальнодержавних фондів. Державний бюджет України - це головний фінансовий план країни, який віддзеркалює суспільно-економічний стан у державі. Економічна нестабільність і спад виробництва негативно впливають на формування доходів та фінансування видатків бюджету. Бюджет, його дохідна частина прямо повязані із Державною програмою соціально-економічного розвитку України на поточний фінансовим рік. І навпаки, виконання зазначеної програми залежить від її фінансового забезпечення. У ньому напрямку Державний бюджет виступає основою фінансування загальнодержавних програм та сприяє їх виконанню.

Практика розвитку фінансових відносин ще раз підтверджує це і вимагає:

по-перше, формувати Державний бюджет України і Державну програму соціально-економічного розвитку України на основі єдиної концепції суспільно-економічного розвитку й у контексті загальнодержавної фінансово-економічної політики;

по-друге, досконалого аналізу та оцінки соціально-економічного стану регіонів і держави та розробки реальних макроекономічних показників розвитку на плановий рік і перспективу;

по-третє, виконання Державного бюджету і Державної програми соціально-економічного розвитку має проходити ж руслі єдиних підходів, цілісного механізму, ефективних норм і методів організації фінансово-економічних відносин;

по-четверте, підтримки загальних принципів економічного розвитку і, насамперед, принципу формування і виконання доходів бюджету за рахунок платежів, які активно й ефективно впливають на виробництва, виконання показників економічного розвитку, а не шляхом розширення кількості податків та зборів, як сьогодні відбувається, та використання емісійних джерел поповнення бюджету;

по-пяте, проведення належного, своєчасного контролю та піднесення рівня відповідальності за стан виконання доходів бюджету та показників соціально-економічного розвитку регіонів, міністерств (відомств), держави ж цілому.

Бюджет є головним фінансовим документом країни. Виходячи з нього можна зробити висновок, що вивчення бюджету (процесу його формування) є однією з першорядних задачею економічної науки.

Пояснення цьому лежить у звязках бюджетної політики з усіма сторонами економіки країни. Так процес формування бюджету тісно повязаний із податковим законодавством, а також із процесом виробництва: або стимулює його, або натискає. З іншого боку, розподіл бюджетних засобів також тісно повязаний з виробництвом: фінансові вкладення направляються у виробництво. Також із бюджету фінансуються соціально-необхідні програми і служби такі як: армія, міліція, охорона здоровя і т.п.

Як очевидно з усього вищевикладеного бюджет широко повязаний із добробутом країни і це в свою чергу ще раз підкреслює всю актуальність проблеми бюджету і процесу його формування.

При формуванні Державного бюджету основною задачею є його збалансованість або говорячи іншими словами як найближче наблизитися до ідеального варіанта - це повне покриття витрат прибутками й утворення залишку, тобто перевищення прибутків над витратами.

Цього стану, на перший погляд, можна досягти декількома способами:

1. зменшення розміру витрат та 2. збільшення розміру прибутків.

1.2 Бюджетний устрій та принципи його побудови

Бюджетний устрій ґрунтується на таких засадах:

1. Виокремлення видів бюджетів, що створюються в даній країні.

2. Встановлення принципів побудови бюджетної системи.

3. Розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної системи.

4. Визначення характеру і форм взаємовідносин між бюджетами.

Теоретично можливі три варіанти виокремлення видів бюджетів:

а) створення єдиного бюджету для всієї країни;

б) створення окремих регіональних бюджетів.

в) створення на кожному рівні адміністративного поділу централізованих і децентралізованих видів бюджетів.

У відповідності з таким підходом у бюджетній системі виділяються:

центральні бюджети;

місцеві бюджети.

До центральних належать централізований бюджет країни (в Україні - Державний бюджет) і центральні бюджети федеративних утворень (наприклад, Республіканський бюджет Автономної Республіки Крим).

Місцеві бюджети розрізняються за рівнями адміністративного поділу і поділяються на:

централізовані відповідно до певної адміністративної одиниці (обласні, районні, міські);

децентралізовані (міст, сіл, селищ і районів у містах).

Принципи побудови бюджетної системи характеризують взаємозвязок і підпорядкованість бюджетів. Можливі два альтернативних варіанти:

а) принцип єдності;

б) принцип автономності.

Перший - принцип єдності - означає, що всі бюджети, які створюються у даній країні, являють собою одне ціле. Цей принцип забезпечується:

1) затвердженням на кожному рівні сукупного (зведеного, консолідованого) бюджету (наприклад, бюджету України, бюджету області і т. ін);

2) єдиною системою доходів і видатків;

3) управлінням бюджетом з єдиного центру - Міністерства фінансів.

Принцип єдності дає можливість здійснювати централізоване управління бюджетом, однак не створює заінтересованості у місцевих органів влади.

Другий - принцип автономності - означає, що кожний бюджет, який створюється в країні, є відносно відокремленим і формується незалежно від інших бюджетів. Автономність досягається за рахунок:

1) затвердження і виконання кожного бюджету окремо;

2) чіткого розмежування доходів і видатків між бюджетами;

3) необмежених прав місцевих органів влади і управління у затвердженні й виконанні власних бюджетів.

За умов додержання принципу автономності втручання згори неможливо.

В Україні чинний Закон "Про бюджетну систему" передбачає принципи єдності і самостійності. Це два взаємовиключні поняття. Водночас обидва принципи суттєво обмежені: з одного боку, єдиний бюджет не створюється на жодному рівні; з іншого, - реальної самостійності у місцевих органів влади немає.

Більшість країн будують бюджетні системи за принципом автономності.

1.3 Сутність і зміст бюджетного процесу

Бюджетний процес - це регламентована нормами права діяльність, повязана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України. Повний цикл бюджетного процесу, тобто період з початку складання проекту бюджету до затвердження звіту про його виконання триває понад два роки. Бюджет складається на рік. Цей термін має назву бюджетний період, який в Україні співпадає з календарним роком. Бюджетний процес в Україні визначається Конституцією України, Бюджетним кодексом та іншими законодавчими та нормативними актами. Бюджетний кодекс визначає чотири стадії бюджетного процесу:

1. Складання проектів бюджетів.

2. Розгляд та прийняття закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети.

3. Виконання бюджету, в т. ч. у разі необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети.

4. Підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.

На всіх стадіях бюджетного процесу здійснюються фінансовий контроль і аудит, проводиться економічний аналіз та оцінка ефективності використання бюджетних коштів.

Також слід зазначити, що на кожній стадії бюджетного процесу задіяні певні учасники бюджетного процесу, які наділені відповідними бюджетними повноваженнями.

Це: Президент України, Верховна Рада, Комітети Верховної Ради України, Верховна Рада АРК; Рада органів місцевого самоврядування; Національний банк України, Кабінет Міністрів України; Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, Рада Міністрів АРК, Міністерство фінансів АРК, місцеві державні органи, органи Державного фінансового контролю, головні розпорядники бюджетних коштів.

1.4 Склад доходів держбюджету україни

Система доходів бюджету України відображає практично всі методи їх формування. Вона характеризується такими надходженнями:

1. Податкові надходження:

прямі податки: податок на прибуток підприємств; прибутковий податок з громадян; земельний податок (плата за землю); податок з власників транспортних засобів; податок на промисел;

непрямі податки: податок на додану вартість; акцизний збір; мито;

платежі за спеціальне використання природних ресурсів: лісовий дохід; плата за воду; плата за корисні копалини;

плата за державні послуги, рентні та компенсаційні доходи: державне мито; рентні платежі за нафту і газ, що видобуваються в Україні, та різниця в цінах на природний газ; відрахування на геолого-розвідувальні роботи; відрахування на дорожні роботи; інші надходження;

місцеві податки і збори.

2. Неподаткові надходження:

від приватизації майна державних підприємств;

від реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;

від реалізації державних матеріальних резервів;

інші.

3. Внески до цільових фондів.

4. Державні позики.

Останнім часом податкові надходження становлять 55-60%, неподаткові - до 10%, внески у цільові фонди - 10-25%, державні позики на покриття бюджетного дефіциту - 15%. У складі податкової системи прямі податки дорівнюють 50-55%, непрямі - 40-45%, платежі за ресурси - близько 1%, плата за державні послуги і компенсаційні доходи - 2-5%, місцеві податки і збори - до 2%.

1.5 Економічний зміст і принципи організації видатків бюджету

Класифікація видатків бюджету здійснюється за такими ознаками:

1. За роллю у відтворенні виробництва

Поточні характеризують витрати на утримання підприємств, обєктів, установ і закладів виробничої і соціальної інфраструктури.

Капітальні - це видатки на створення нових та розширення діяльності діючих підприємств, установ і закладів.

2. За суспільним призначенням видатки відображають функції:

економічну - видатки на економічну діяльність і науку;

соціальну - видатки на соцзахист і соціально-культурну сферу;

оборонну - видатки на оборону;

управлінську - видатки на органи державної влади і управління, правоохоронні органи, судову владу і прокуратуру, митну і податкову службу, зовнішню політичну діяльність.

У видатках бюджету також виокремлено видатки на обслуговування внутрішнього і зовнішнього державного боргу.

3. За галузями економіки і соціальної сфери видатки бюджету розрізняють відповідно до різних галузей: промисловість, будівництво, транспорт, сільське господарство, освіта, охорона здоровя та ін.

4. За цільовим призначенням виокремлюють видатки: на капітальне будівництво, капітальний ремонт, оплату праці, комунальних послуг та ін.

5. За рівнем бюджетної системи розрізняються видатки: Державного бюджету, Республіканського бюджету Криму і відповідних місцевих бюджетів.

6. За формами бюджетного фінансування існують такі види видатків:

проектне фінансування - фінансування інвестиційних проектів;

бюджетні кредити - надання фінансової допомоги з бюджету субєктам підприємницької діяльності на поворотній основі;

кошторисне фінансування - виділення бюджетних асигнувань на підставі кошторису;

бюджетні трансферти - державні субсидії, субвенції, дотації.

До складу видатків бюджету України відповідно до прийнятої структури бюджетної класифікації відносяться:

1. Державне управління.

2. Міжнародна діяльність.

3. Фундаментальні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу.

4. Національна оборона.

5. Правоохоронна діяльність та забезпечення безпеки держави.

6. Освіта.

7. Охорона здоровя.

8. Соціальний захист та соціальне забезпечення.

9. Житлово-комунальне господарство.

10. Культура і мистецтво.

11. Засоби масової інформації.

12. ФК і спорт.

13. Промисловість та енергетика.

14. Будівництво.

15. Сільське господарство, лісове господарство, рибальство, мисливство.

16. Транспорт, шляхове господарство, звязок, телекомунікації та інформатика.

17. Інші послуги, повязані з економічною діяльністю.

18. Заходи, повязані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи та соціальним захистом населення.

19. Охорона навколишнього природного середовища і ядерна безпека.

20. Попередження та ліквідація надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха.

21. Поповнення державних запасів і резервів.

22. Обслуговування державного боргу.

23. Державні цільові фонди (за винятком Фонду для здійснення заходів по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення).

24. Видатки, не віднесені до основних груп.

За функціональною ознакою структура видатків бюджету України в останні роки характеризується такими показниками: видатки на економічну діяльність - 15-20%, науку - до 2%, соціальний захист населення - близько 15%, соціально-культурна сфера - близько 25%, національна оборона - до 5%, державне управління та правоохоронна діяльність і забезпечення безпеки держави - до 10%, видатки цільових фондів - 10-25%, обслуговування державного боргу - до 10%, інші видатки - до 5%.

1.6 Порядок планування бюджетних витрат на охорону здоровя

Кошторисне фінансування медичних закладів ґрунтується на таких показниках: по стаціонару - кількість ліжок і ліжко-днів; по поліклініках - кількість лікарських відвідувань.

Кількість ліжок характеризує лікарняні місця. Кількість ліжко-днів - добуток від множення кількості ліжок на кількість днів функціонування одного ліжка на рік.

Кількість лікарських відвідувань визначається шляхом множення чисельності жителів у районі обслуговування на середню кількість відвідувань лікарні на рік (приблизно 30 разів).

Система заробітної плати медичних працівників встановлюється в розрізі категорій: лікарі, середній та молодший медичний персонал, адміністративно-управлінський та обслуговуючий персонал.

Система зарплати лікарів ґрунтується на встановленні ставки зарплати та системи підвищень і надбавок. Ставка зарплати залежить від посади (лікар-хірург, лікар-інтерн чи лікарі інших спеціальностей) та кваліфікаційної категорії. Крім того, ставка в частині надбавки може залежати від місцезнаходження лікарні - місто чи сільська місцевість. Надбавки до зарплати також встановлюються за шкідливі і небезпечні умови праці (інфекційні лікарні, рентген-кабінети), за роботу у вихідні і святкові дні та нічний час.

Ставки зарплати середнього медичного персоналу залежать від посади (медична сестра, акушерка, фельдшер, зубний лікар), категорії і стажу роботи. Для молодшого медичного персоналу ставки встановлені в залежності від посади (сестра - операційна, сестра - хазяйка, сестра - ванниця). На середній і молодший медперсонал поширюються надбавки за шкідливі умови праці та роботу у вихідні і святкові дні та нічний час.

Для медичних працівників зарплата розраховується, виходячи з обсягів роботи - 0,25; 0,5; 0,75; 1,0; 1,25; 1,5 ставки. Дозволяється поєднувати обовязки медичної сестри та санітарки.

Для адміністративно-управлінського та обслуговуючого персоналу встановлені тверді ставки заробітної плати.

Фонд зарплати розраховується шляхом множення кількості посад на середню ставку зарплати. Середня ставка зарплати медперсоналу встановлюється на підставі тарифікаційного списку.

Крім бюджетних асигнувань, джерелом фінансування медичних закладів можуть бути доходи, які надходять від підприємств, організацій та установ за укладеними угодами на проведення медичного обслуговування їх працівників, доходи від надання платних послуг (видача довідок та ін), надходження від спонсорських і благодійних внесків.

У страховій медицині обєктом медичного страхування виступає здоровя громадян. На відміну від особистого страхування, де також обєктом може бути здоровя громадян, страхове відшкодування виплачується не безпосередньо застрахованому, а у вигляді плати за лікування в медичному закладі.

Існують дві форми медичного страхування: обовязкове і добровільне. Як правило, мінімум медичних послуг забезпечується обовязковим страхуванням, додаткові - добровільним.

Страховиком може бути як держава (обовязкове страхування), так і недержавні страхові компанії, страхувальниками:

1) держава (за рахунок бюджету - бюджетно-страхова медицина);

2) роботодавці;

3) громадяни.

2. Розрахунково-аналітичний розділ

Завдання 1. Доходи і витрати місцевих бюджетів.

На основі бюджету місцевого самоврядування району виконати:

підрахувати суму доходів і видатків за рік;

визначити закріплені і регулюючі доходи бюджету;

визначити видатки бюджету;

розрахувати питому вагу кожної групи доходів і видатків бюджету;

зробити відповідні висновки про структуру місцевого бюджету.

Розрахунки зведемо в табл.1.1

Таблиця 1.1 - Бюджет місцевого самоврядування району

Отже, до закріплених доходів відноситься:

1. податок на прибуток підприємств і організацій усіх форм власності (за винятком комунальної);

2. податок на прибуток підприємств і організацій комунальної власності;

3. податок на додану вартість;

4. акцизний збір;

5. податок з доходів фізичних осіб;

6. плата за воду;

7. плата за землю;

8. податок на помисел;

9. державне мито;

10. податок з власників транспортних засобів;

11. місцеві податки і збори;

12. надходження коштів від приватизації майна комунальної власності; 13. плата за сертифікати на право торгівлі алкогольними та тютюновими виробами.

До регулюючих доходів відноситься:

1. податок з доходів фізичних осіб;

2. збори і різні неподаткові доходи;

3. плата за землю;

4. податок з власників транспортних засобів.

Висновок

Проаналізувавши структуру місцевого бюджету мною було визначено, що надходження до бюджету становлять 43133 тис. грн., але видатки перевищують доходи і становлять 76907 тис. грн. - даний бюджет є дефіцитним, оскільки видатки перевищують доходи (розмір дефіциту становить 33774 тис. грн).

Зокрема найбільшу долю в надходженнях становить податок з доходів фізичних осіб 30,99% (або 13367 тис. грн). Також значну частку складають Податок на прибуток підприємств і організацій усіх форм власності (за винятком комунальної 11467 тис. грн (26,58%), податок на додану вартість 6455 тис. грн. (14,96%) і плата за землю 4799 тис. грн. (11,13%). Найменшу долю в надходженнях займають податок на промисел 3 тис. грн. (0,0069%), плата за воду 6 тис. (0,014%), місцеві податки і збори 78 тис. грн (0,18%) і плата за сертифікати на право торгівлі алкогольними та тютюновими виробами 0,04% (19 тис. грн.) решта надходжень становлять від 1 до 5%.

Видаткова частина загального фонду бюджету району становить в загальній сумі 76907 тис. грн., основну їх частину складають видатки на фінансування соціально-культурних закладів і установ, що становлять 25768 тис. грн. (33,5%), зокрема на фінансування освіти 15139 тис. грн. (19,68%) всіх видатків.

Також значну частку становлять дотації підприємствам і організаціям, що надають послуги населенню (17,59% або 13528 тис. грн.), а зокрема житлово-комунальному господарству (16,35% або 12562 тис. грн)

Завдання 2. Аналіз доходів державного бюджету

На основі даних про доходи державного бюджету України за поточний та попередній роки, використовуючи додатки до законів "Про державний бюджет України":

1. проаналізувати доходи бюджету;

2. визначити їх структуру та джерела надходжень - податкових та неподаткових надходжень;

3. проаналізувати зміни структури надходжень, відобразити їх графічно;

4. підготувати доповідну записку про стан надходжень до бюджету.

Аналіз надходжень до державного бюджету зведемо в таблицю 2.1

Таблиця 2.1 - Аналіз надходжень до державного бюджету