1.1 Джерела статистики
Слово «статистика» означає суму знань про державу. В сучасному розумінні статистика обіймає:
1) статистичні дані, отримані шляхом масових спосте-режень;
2) статистичну практику, тобто діяльність статистич-них установ, які збирають і обробляють інформацію про соціально-економічні явища і процеси;
3) статистичну науку.
3а образним висловлюванням Н. К. Дружиніна, ста-тистика постає як дволикий Янус: вона -- наука і в той же час один із засобів управління державою. Протягом тривалого і складного шляху формування статистики ці дві функції постійно взаємодіяли, і практичні потреби неминуче впливали на розвиток статистичної науки.
Первинною формою статистики був господарський облік, поява якого відноситься до глибокої давнини і повязана з утворенням держав. Для управління державою потрібна була інформація про чисельність населення, склад земель, поголівя худоби, стан торгівлі та ін. Уже в країнах Стародавнього світу склались розвинуті систе-ми державного та адміністративного обліку, що дістало відображення в священних книгах різних народів. Так, Конфуцій у книзі «Шу-Кінг» посилається на дані перепи-су населення Китаю в 2238 р. до н. е. В Біблії, у Четвер-тій книзі Мойсея «Числа» розповідається про облік чоло-вічого населення, здатного носити зброю.
Античний світ змінив характер господарського обліку. Окрім державного обліку зявляється облік з ініціативи банкірів, торговців, власників майстерень, де працювали раби, і латифундій. З розширенням звязків і уявлень про світ виникли описи держав. Арістотель описав 157 міст і держав свого часу.
У стародавньому Римі був утворений перший стати-стичний орган -- ценз для проведення переписів вільних громадян. Значний імпульс до розвитку дістав облік при-ватних господарств.
З Середньовіччя до наших часів збереглося унікальне зведення даних загального земельного перепису Англії «Книга страшного суду». Розвиток міст привів до появи муніципального обліку.
Точність і вірогідність господарського обліку були невисокі. В повсякденному житті люди користувались порівняльними схемами «більше -- менше» і лише в край-ньому випадку--кількісними вимірниками. Епоха Відродження дала світу Луку Пачолі, який у своїй фундаментальній енциклопедичній праці «Сума арифметики, геометрії, учення про пропорції і відношення» (1494) заклав основи бухгалтерського обліку.
Розвиток бухгалтерського обліку і первинної реєстра-ції фактів, накопичування масових даних про суспільні явища і необхідність їх узагальнення, підвищення попиту щодо кількісного вимірювання явищ і закономірностей суспільного життя, розвиток таких фундаментальних наук, як філософія і математика, які допомогли усвідо-мити значення статистики як засобу соціального пізнан-ня, - ось неповний перелік умов, завдяки яким в XVII ст. стало неминучим формування статистики. На початку цього процесу виділилось два напрями: державознавство і політична арифметика.
Державознавство часто називають описовою школою статистики, її представники основними завданнями ста-тистики вважали систематизоване описування тих фак-тів, які визначають велич та могутність держави. Однак через обмеженість цифрових даних переважали словесні характеристики, а математичні методи пізнання недооці-нювались. Незважаючи на все це, безперечним досягненням державознавства слід вважати сукупність розробле-них показників і створення спеціальної системи збору статистичних даних про масові явища.
Школа політичних арифметиків при вивченні соціаль-них явищ перевагу віддавала кількісним характеристи-кам. Основоположник її В. Петті використав новий спосіб доведення. Замість словесних порівнянь, похвали і аб-страктних аргументів він виражав свої думки мовою чисел, ваги, мір.
Політичні арифметики в цілому вірно визначили суть статистики, її завдання і значення як методу соціального пізнання, їх успіхам сприяв нерозривний звязок з прак-тичною, політичною і економічною діяльністю.
1.2 Складові частини статистики
Розглядаючи суспільні явища як масові і спираючись на облік усієї сукупності фактів, що відносяться до цих явищ, статистика за допомогою чисел показує ступінь їх розвитку, напрям і швидкість змін, тісноту взаємозвяз-ків і взаємозалежностей. Все це дає підставу твердити, що статистика -- один із засобів пізнання суспільного життя.
Статистика -- багатогалузева наука, яка складається з окремих розділів або галузей, які, будучи самостійними її частинами, тісно повязані між собою. До цього часу виділились чотири складові частини статистики:
1) загальна теорія статистики, де розглядаються ка-тегорії статистичної науки, а також спільні для будь-яких масових явищ методи і засоби аналізу;
2) економічна статистика, яка вивчає явища і проце-си, що мають місце в економіці, розробляє систему еконо-мічних показників і методи вивчення народного господар-ства країни чи регіону як єдиного цілого;
3) галузеві статистики (промисловості, капітального будівництва, сільського господарства, транспорту, соціальної інфраструктури та iн.), які розробляють зміст і ме-тоди обчислення показників, що відображують особли-вості кожної окремої галузі;
4) соціальна статистика, предметом якої с вивчення соціальних умов і характеру праці, рівня життя, прибут-ків, споживання матеріальних благ і послуг населенням.
1.3 Основні поняття в статистиці
З поняттям про предмет статистики тісно повязані поняття статистичної закономірності і статистичної сукуп-ності.
Статистична закономірність -- це повторюваність, по-слідовність і порядок в явищах. Закономірності масових соціально-економічних явиш властиві лише сукупностям і за своєю природою статистичні. Обєктивною основою існування їх є складне переплетення причин, які форму-ють масовий процес:
- основних;
- загальних для всіх подій масового пронесу;
- індивідуальних для кожної з них окре-мо, але випадкових для маси.
Якщо числа подій великі, вплив випадкових причин взаємно урівноважується.
Статистичні закономірності масових соціально-економічних явищ відображають характер дії обєктивних законів розвитку суспільства в конкретних умовах простору і часу. При цьому вони проявляються по-різному.
Це мо-жуть бути закономірності:
1) розвитку (динаміки) явищ (статистика свідчить про збільшення чисельності населення, зростання тривалості життя, зменшення середньо-го віку обрання шлюбу);
2) структурних зрушень (збіль-шення частки міського населення в загальній його чисель-ності, а також частки населення похилого віку в сільській місцевості);
3) розподілу елементів сукупності (розподіл населення за віком, сімей за числом дітей, середньодушовим доходом);
4) звязку між явищами (залежність про-дуктивності праці від фондоозброєності, собівартості про-дукції від продуктивності праці, врожайності від родючо-сті ґрунту, плинності робітників від умов праці).
Закономірності масового процесу властиві лише сукуп-ностям. Саме сукупність, а не окремий елемент, є тією базою реального світу, відносно якої стає можливим встановлення конкретних законів.
Статистична сукупність -- це певна множина елемен-тів, поєднаних умовами існування і розвитку. Так, при вивченні кваліфікаційного рівня робітників підприємства елементом сукупності виступає окремий робітник, межі сукупності визначені рамками підприємства. Елемент су-купності -- робітник -- є носієм кваліфікаційного рівня. У реальному житті існує складне переплетення різних сукупностей і елементів їх. Наприклад, вивчаючи про-мисловість, статистика розглядає її як сукупність під-приємств, але кожне підприємство, в свою чергу, це сукупність робітників, верстатів тощо. Специфічна риса статистики -- узагальнення даних по сукупності в цілому. Передумовою і початком такого узагальнення має бути вимірювання, тобто приписування явищу числових зна-чень.
Статистичним еквівалентом притаманних елементам сукупності властивостей є ознака. Кожний елемент су-купності характеризується низкою ознак, значення яких змінюються від елемента до елемента або від одного пе-ріоду до іншого. Ознака, яка приймає в межах сукуп-ності різні значення, називається варіюючою, а відмін-ність, коливання значень ознаки -- варіацією. Склад елементів і спосіб обєднання їх визначають структуру су-купності.
Отже, поняття статистичної сукупності включає в себе співіснування елементів чи їх повторюваність у часі, ко-ливання значень ознаки від елемента до елемента, наяв-ність певної якісної спільності між елементами і озна-ками.
Ознаки поділяють на кількісні і атрибутивні (словес-ні). Якщо кількісна ознака представлена числом (стаж роботи, заробітна плата), то застосовують загально ви-знані еталони і одиниці виміру. Для атрибутивних ознак вимірювання означає реєстрацію наявності чи відсутності властивості, що вивчається (категорійні підрахунки).
Набір властивостей явища і відповідних їм чисел на-зивають шкалою вимірювання. Теоретично існує багато типів шкал. За рівнем вимірювання і допустимими ариф-метичними діями виділяють метричну, номінальну, по-рядкову (рангову) шкали.
Метрична -- це звичайна числова шкала обчислен-ня, яку використовують для вимірювання фізичних вели-чин (ваги, довжини, часу) або результатів обчислення {прибуток, середня заробітна плата). Ознаки метричної шкали поділяють на дискретні і неперервні. Дискретні мають лише окремі, ізольовані значення. Найчастіше це результати лічби: кількість тракторів, число відпрацьованих днів. Неперервні ознаки мають будь-які значення в певних межах -- вік, врожайність. Така визначеність неперервної ознаки дещо умовна, її завжди можна пред-ставити дискретною (вік -- число виповнених літ та ін.).
Номінальна -- не шкала найменувань. «Оциф-ровка» ознак цієї шкали проводиться таким чином, щоб подібним елементам відповідало одне й те саме число, а неподібним -- різні числа. Найчастіше використовують штучні вимірники, які приймають значення «1» або «0» залежно від наявності чи відсутності властивості, що ви-вчається.
Порядкова (рангова) шкала встановлює не тільки відношення подібності елементів, а й послідовно-сті -- порядку. Це відношення типу «більше, ніж», «краще, ніж» тощо. Кожному пункту шкали приписується число -- ранг, число балів або будь-яка монотонно зро-стаюча функція (--2, --1, 0, 1, 2), що відбиває послідов-ність значень, але не відстань між ними.
Окремо взяті елементи будь-якої сукупності характе-ризуються практично необмеженим числом різних ознак, проте відносно мети дослідження вони мають загальні властивості, що дає підставу розглядати їх як якісно од-норідні.
Сукупність -- не механічне обєднання елементів, а упорядкована система, кожний елемент якої являє со-бою єдність загального і одиничного, необхідного і ви-падкового. Необхідність виступає як атрибут загального і проявляється сталими властивостями елементів. Ці вла-стивості зумовлені впливом обєктивно необхідних умов існування та розвитку масового явища, тоді як поодино-кі, неповторні властивості є наслідком дії випадкових причин.
Контрольная работа | Концепция информатизации Российской Федерации |
Контрольная работа | Причины агрессивного поведения. Методы работы с агрессивными детьми |
Контрольная работа | Алгоритм выбора и реализации предпринимательской идеи |
Контрольная работа | Системы управления взаимоотношения с клиентами |
Контрольная работа | Учет материальных затрат в бухгалтерском учете |
Контрольная работа | Геополитическое положение России |
Контрольная работа | Особенности вознаграждения работников в организации |
Контрольная работа | Виды запасов |
Контрольная работа | Психоанализ |
Контрольная работа | Экономико-географическая характеристика Печорского угольного бассейна 2 |
Контрольная работа | Логистика на предприятии |
Контрольная работа | Интеллектуальные информационные системы в образовании |
Контрольная работа | Актуальные направления решения проблем инновационного развития животноводства в РФ |
Контрольная работа | Гигиенические особенности занятий физической культурой или спортом с детьми дошкольного возраста |
Контрольная работа | Контекстные диаграммы отпуска товара со склада |