Підприємницька діяльність

Зміст

1. Дайте обгрунтовані, з посиланням на норми чинного законодавства України відповіді на питання

а) дайте визначення поняття “господарське зобовязання”

б) назвіть принципи підприємницької діяльності

в) назвіть організаційно-правові форми обєднань підприємств та дайте їм визначення

г) що відповідно до законодавства визнається антиконкурентнимиузгодженими діями субєктів господарювання

2. Доповніть наступні твердження, добравши правильний варіант

Список використаної літератури

1. Дайте обгрунтовані, з посиланням на норми чинного законодавства України відповіді на питання:

а) дайте визначення поняття “господарське зобовязання”

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Основними видами господарських зобовязань є майново-господарські зобовязання та організаційно-господарські зобовязання.

Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобовязання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.

б) назвіть принципи підприємницької діяльності

Оскільки підприємницька діяльність є видом господарської діяльності, остільки й принципи її функціонування невідривно повязані з загальними принципами господарювання. Принципи підприємницької діяльності являють собою основи правового регулювання відносин, які складаються при її здійсненні. Інакше кажучи, принципи закріплюють собою сутність правового регулювання таких відносин. У них не розкривається все багатство правових форм підприємництва. Вони лише інтегрують ці форми в якесь абстрактне ціле. За допомогою принципів конструюється їх суть. Перелічені в коментованій статті принципи загалом віддзеркалюють сутність механізму правового регулювання відносин, що складаються в процесі підприємницької діяльності. При цьому кожен з принципів охоплює одночасно як господарювання на підприємницьких засадах, так і регулювання його в рамках, встановлених і чітко окреслених законом. Відповідно до статті 44 Господарського кодексу України, підприємництво здійснюється на основі:

- вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності;

- самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

- вільного найму підприємцем працівників;

- комерційного розрахунку та власного комерційного ризику;

- вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;

- самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

в) назвіть організаційно-правові форми обєднань підприємств та дайте їм визначення

Відповідно до статті 120 Господарського кодексу України, господарські обєднання утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші обєднання підприємств, передбачені законом.

Асоціація - договірне обєднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що обєдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі обєднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. У статуті асоціації повинно бути зазначено, що вона є господарською асоціацією. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств - учасників асоціації. За рішенням учасників асоціація може бути уповноважена представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Корпорацією визнається договірне обєднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що обєдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації. Консорціум - тимчасове статутне обєднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, в порядку, визначеному його статутом. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність. Концерном визнається статутне обєднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників обєднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну. Державні і комунальні господарські обєднання утворюються переважно у формі корпорації або концерну, незалежно від найменування обєднання (комбінат, трест тощо). Ця стаття Кодексу передбачає низку організаційно-правових форм обєднань підприємств і дає визначення таким із них: асоціація, корпорація, консорціум, концерн. Кодекс передбачає, що інші види обєднання можуть бути передбачені законом. За визначенням Кодексу асоціація є договірним обєднанням, отже її установчими документами є установчий договір і статут. Основною метою асоціації є постійна координація господарської діяльності підприємств, що обєдналися, яка забезпечується завдяки централізації однієї або кількох управлінських функцій (функції стратегічного планування тощо), розвитку спеціалізації і кооперації, організації спільних виробництв для задоволення потреб учасників. Координація може забезпечуватися використанням одного або двох із зазначених шляхів, або обох їх у сукупності. Організація спільних виробництв відбувається на основі обєднання учасниками своїх фінансових і матеріальних ресурсів і має за мету задоволення переважно господарських потреб учасників, а не отримання прибутку. У статуті асоціації має бути зазначено, що вона є господарською асоціацією. Це необхідно для відмежування господарських асоціацій від асоціацій, які створюються у громадській сфері. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств -- учасників асоціації. Це слід враховувати при визначенні управлінських функцій, що централізуються в асоціації: вони не можуть торкатися питань оперативного управління поточною діяльністю підприємств. За рішенням учасників асоціація може бути уповноважена представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями.

Корпорація також є договірним обєднанням. До числа установчих документів корпорації входять установчий договір і статут. Корпорація створюється на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів, на відміну від асоціації, де відбувається координація лише виробничої діяльності. В обєднанні підприємств даної організаційно-правової форми відбувається незначна централізація повноважень регулювання діяльності учасників. Підприємства делегують органам управління корпорації окремі повноваження централізованого регулювання діяльності кожного з учасників, що закріплюється в установчих документах корпорації. Корпорація має право втручатися в господарську діяльність підприємств-учасників лише в межах делегованих їй повноважень. Консорціум визнається статутним обєднанням підприємств, що діє на основі статуту, в якому відображаються всі особливості правового статусу консорціуму. Статут має бути підписаний уповноваженими представниками всіх підприємств, що входять до складу обєднання. Консорціум є тимчасовим обєднанням, що створюється для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, може використовувати централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, в порядку, визначеному його статутом. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність: ліквідується або реорганізується в інший вид обєднання підприємств.

Концерн також визнається статутним обєднанням підприємств, яке діє на основі статуту обєднання, де відображаються всі особливості його правового статусу. До складу концерну входять підприємства, а також інші організації (наукові, проектно-конструкторські тощо), які обєднують свою діяльність на основі фінансової залежності від одного або групи учасників обєднання. Субєкти господарювання, повязані відносинами фінансової залежності, укладають між собою установчий договір про створення концерну з метою централізації їх діяльності. Без такого договору асоційовані підприємства, повязані відносинами економічної залежності, не можуть визнаватися концерном. Документальним оформленням установчого договору про створення концерну є статут. Статут є єдиним установчим документом, в якому відображаються всі особливості правового статусу концерну: як ті, що передбачені законодавством, так і ті, що встановлені в договірному порядку. У концерні відбувається значна централізація функцій. Централізуються функції науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами і організаціями. Кодекс передбачає, що учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну. Право входити до складу обєднань інших організаційно-правових форм не обмежується. 6. Кодекс передбачає, що державні і комунальні господарські обєднання утворюються переважно у формі корпорації або концерну. Можуть використовуватися також інші організаційно-правові форми обєднань підприємств (асоціація, консорціум, інші організаційно-правові форми, передбачені законом, у тому числі промислово-фінансові групи). Державні корпорації, концерни тощо створюються з урахуванням особливостей створення державних господарських обєднань, передбачених частинами 4 та 5 статті 119 цього Кодексу.

Такі економічні терміни, як «комбінат», «трест», «синдикат», «залізниця», «пароплавство» тощо, які використовуються у найменуванні обєднання, не позначають організаційно-правових форм обєднання. Стаття 127 цього Кодексу передбачає, що законом можуть визначатися й інші форми обєднання інтересів підприємств (союзи, спілки, асоціації підприємців тощо), не передбачені у коментованій статті.

г) що відповідно до законодавства визнається антиконкурентними узгодженими діями субєктів господарювання?

Відповідно до статті 6 Закону України “Про захист економічної конкуренції” антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються:

1) встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів;

2) обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними;

3) розподілу ринків чи джерел постачання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи придбання, за колом продавців, покупців або споживачів чи за іншими ознаками;

4) спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів;

5) усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших субєктів господарювання, покупців, продавців;

6) застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими субєктами господарювання, що ставить останніх у невигідне становище в конкуренції;

7) укладення угод за умови прийняття іншими субєктами господарювання додаткових зобовязань, які за своїм змістом або згідно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод;

8) суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших субєктів господарювання на ринку без обєктивно виправданих на те причин.

Антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення субєктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність обєктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності).

Вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом. Особа, що вчинила антиконкурентні узгоджені дії, але раніше за інших учасників цих дій добровільно повідомила про це Антимонопольний комітет України чи його територіальне відділення та надала інформацію, яка має суттєве значення для прийняття рішення у справі, звільняється від відповідальності за вчинення антиконкурентних узгоджених дій, передбаченої статтею 52 Закону України “Про захист економічної конкуренції”. Органи Антимонопольного комітету України на підставі вмотивованого клопотання в інтересах розслідування справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції забезпечують конфіденційність інформації про особу. Не може бути звільнена від відповідальності особа, визначена у цій частині, якщо вона:

- не вжила ефективних заходів стосовно припинення нею антиконкурентних узгоджених дій після повідомлення про них Антимонопольному комітету України;

- була ініціатором чи забезпечувала керівництво антиконкурентними узгодженими діями;

- не надала всіх доказів або інформації стосовно вчинення нею порушення, про які їй було відомо та які вона могла безперешкодно отримати.

2. Доповніть наступні твердження, добравши правильний варіант:

"Підприємство як субєкт господарювання у своєму складі:

а) має не більше двох юридичних осіб;

б) має необмежену кількість юридичних осіб;

в) має тільки господарські товариства;

г) не має інших юридичних осіб.

Відповідь (г)

Відповідно до статті 62 Господарського кодексу України, підприємство - це самостійний субєкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими субєктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

"Поняття "господарська діяльність" відносно поняття підприємницька діяльність" є:

а) більш широким;

б) рівнозначним;

в) більш вузьким;

г) тотожним".

Відповідь (а)

Співвідносяться поняття "підприємницька діяльність" і "господарська діяльність", тобто як часткове із цілим. Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а субєкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Список використаної літератури:

1. Господарський кодекс України від 16.01.2003р. №436-ІV.

2. Закон України “Про захист економічної конкуренції” вiд 11.01.2001 № 2210-III.

3. Булгакова І.В. Господарське право України: Навч. посіб. / Академія адвокатури України. -- К. : Прецедент, 2006. -- 347с.

4. Вінник О.М. Господарські товариства і виробничі кооперативи: правове становище. -- К. : Знання, 1998. -- 308с.

5. Галянтич М.К., Грудницька С.М., Міхатуліна О.М., Можаровська Н. О., Юлдашев О. Х. Господарське право України: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Міжрегіональна академія управління персоналом. -- К. : МАУП, 2005. -- 424с.

6. Підприємницьке право: Навч. посібник / Ніколаєва Л.В., Старцев О.В., Пальчук П.М., Іваненко Л.М. - Київ: Істина, 2001. - с.152.

7. Підприємницьке право України / За ред. Шишки Р.Б. - Харків: Еспада, 2000. - с.81.

8. Щербіна В.С. Господарське право України: Навч. посібник. 3-є вид., перероб. і доп. Ї К.: Юрінком Інтер, 2002.- 392с.

9. Галянтич Микола Костянтинович, Грудницька Світлана Миколаївна, Міхатуліна Олена Миколаївна, Можаровська Н.О., Юлдашев О.Х. Господарське право України: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Міжрегіональна академія управління персоналом. -- К. : МАУП, 2005. -- 424с.