Фондова біржа

Кабінет міністрів України

Національний університет біотехнологій і природокористування

Кафедраекономічної теорії

Курсова робота з політичної економії

на тему:

«Фондова біржа»

Виконала:

студентка 1 курсу 1 групи

економічного факультету

за спеціальністю

економіка підприємства

Четверня Д.І.

Перевірила:

Гойчук О.І .

Київ - 2009

План

Вступ

1. Суть біржі, її значення та функції

2. Механізм біржової торгівлі цінними паперами

2.1. Структура біржі, її принципи

2.2. Порядок торгівлі на біржі

3. Фондовий ринок в Україні

Висновок

Вступ

Як ми знаємо, ринок становить систему товарно-грошових відносин виробників і споживачів матеріальних благ, що керується економічними законами попиту, пропозиції та конкуренції.

Сучасний світ характеризується високим поділом праці, в результаті чого обмін продуктами праці, торгівля стали суспільною необхідністю. Також важливу роль відіграє у процесі господарювання накопичення грошового капіталу. Самому процесу накопичення грошового капіталу передує етап його виробництва. Після того як горошовий капітал створений або вироблений, його необхідно розділити на частину, котра знову направляється у виробництво, і ту частину, котра тимчасово вивільняється. Остання, як правило, і представляє собою вільні грошові засоби виробництва підприємств і корпорацій, що акумулюються на ринку позичкових капіталів кредитно-фінансовими інститутами і ринком цінних паперів. Структура ринку позичкових капіталів складається в основному із двох елементів: кредитно-фінансових інститутів та ринку цінних паперів.

Виникнення та обіг капіталу, представленого у цінних паперах, тісно пов'язаний із функціонуванням ринку реальних активів, тобто ринку, на якому відбувається купівля-продаж матеріальних ресурсів. З появою цінних паперів (фондових активів) відбувається ніби-то роздвоєння капіталу. З однієї сторони, існує реальний капітал, представлений виробничими фондами, з іншої - його відображення у цінних паперах.

Поява цього різновиду капіталу пов'язана з розвитком потреби у залученні все більшого об'єму кредитних ресурсів внаслідок ускладнення та розширення комерційної та виробничої діяльності.. Таким чином, фондовий ринок історично починає розвиватися на основі позичкового капіталу, так як купівля цінних паперів означає не що інше, как передачу частини грошового капіталу у позику.

Головним завданням, яке повинен виконувати ринок цінних паперів являється, насамперед, забезпечення умов для залучення інвестицій на підприємства, доступ цих підприємств до більш дешевого, порівняно з банківськими кредитами капіталу.

Саме слово "фонд" широко використовується для визначення різних за змістом економічних понять, але найчастіше - для визначення суми грошових або матеріальних цінностей, що мають цільове призначення (основні та оботорні фонди, фонд заробітної плати, фонд розвитку виробництва, фонд накопичення, амортизаційний фонд, пенсійний фонд і т.д.). Так само називають і сукупність цінних паперів. Відтак ринок, на якому обертаються (продаються й купуються) цінні папери, називається фондовим.

Саме цінні папери різних типів, видів і різновидів, економічні суб'єкти, ринкова технологія, інфраструктура та ін. є атрибутами фондового ринку. Кожний з цих атрибутів можна покласти в основу класифікації. Цих класифікацій існує велика кількість. Зокрема, класифікація за технологією обороту цінних паперів має "первинний ринок" і "вторинний ринок". Первинний ринок - це ринок, на якому відбувається їх оборот. Класифікатором ринку цінних паперів є так звана система "чотирьох ринків". "Перший ринок" - фондова біржа. "Другий ринок" - позабіржовий ринок, на якому відбувається оборот цінних паперів, не зареєстрованих на біржі. "Третій ринок" - позабіржовий ринок з реєстрацією цінних паперів через посередників. "Четвертий ринок" - позабіржовий ринок, на котрому операції здійснюються через комп'ютерну систему.

У курсовій роботі ми детально розглянемо ринок цінних паперів, його структуру, основи регулювання, місце у національному господарстві та роль у суспільному відтворенні взагалі.

1. Суть біржі, її значення та функції

Перша біржа була заснована в Антверпені (Бельгія) в 1531 р., потім Ліанська (Франція) в 1549р., Лондонська (Великобританія) в 1566 та ін. У 1608 році головною біржою світу стає Амстердамська (Нідерланди), на якій вперше з'явилася торгівля за зразками і пробами фактично при відсутності товарів на біржі. На Амстердамській біржі вперше також у біржовий оборот були введені акції та облікації і розпочалися спекулятивні біржові торги цінними паперами. Петро І побував на Амстердамській біржі, і створив у Петарбурзі першу Російську біржу в 1703 році. Але тільки через100 років, у 1820 р. на ній починають котируватися акції та облігації.В Україні біржі виникають у 1834р. в Кременчуці, в 1848р.- в Одесі, в 1870р.- в Харкові. Основна частина операцій з фондовими цінностями була зосереджена на Петербурзькій біржі, де котирувалися 312 різних видів акцій, а також облігації державних займів. Характерною рисою російських бірж була відсутність спекуляції. В 1917р. угоди з цінними паперами були заборонені. У період НЕПу біржова торгівля була відновлена , в 1923 р. стали утворюватися фондові відділи при товарних біржах, де проводилися операції з державними цінними паперами, зарубіжною валютою, акціями акціонерних товариств тощо.

Центром світової торгівлі, є Нью-Йоркська фондова біржа, клієнтами якої є біля 1760 компаній, з них більше 100-зарубіжних. Членами біржі є 530 фірм, понад 10 тис. організацій, що тримають 3,5 мільйона доларів у цінних паперах. Друга за розмірами Токійська фондова біржа. Електронна фондова біржа розташована в Женеві, де система купівлі-продажу цінних паперів повністю автоматизована. Комп'ютерна система забезпечує здійснення до трьох мільйонів угод в день.

Фондова біржа (від латинського bursa-гаманець) постійно функціонуючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами, тобто фондова біржа – це місце де продаються і купуються цінні папери. «Вартість товару оцінюється відповідно до відстані, на яку його перевезено, часу, який на це затрачено та ступеня ризику, з цієї точки зору ні купівля, ні продаж товару не можуть бути несправедливими» [1]
. Процес куплі-продажу цінних паперів регулюється правилами та нормами, розробленими робочими органами біржі, які в однаковій мірі обов'язкові і для продавців, і для покупців цінних паперів.Фондові біржі виникли у ХV ст. у зв'язку з обігом торговельних векселів у Західній Європі. У другій половині ХІХ ст.. коли великі підприємства стали набувати форми акціонерних компаній. На грошовому ринку з'явилися акції і облігації.

Фондова біржа є ринком, з допомогою якого здійснюються довгострокові вкладення капіталу в різні галузі, що дає перетворювати довгострокові інвестиції в гроші шляхом куплі-продажу цінних паперів.На фондовій біржі обертаються раніше випущені цінні папери, купівля і продаж яких відбувається на основі їх біржового курсу, залежного від співвідношення попиту та пропозиції. Біржові котирування (зареєстровані біржові курси) публікуються в біржових бюлетенях. Курс цінних паперів залежить від таких чинників, як доходність, позичковий процент (банківська процентна ставка), ціна на золото, деякі товари та нерухомість, дії спекулянтів. Кожна біржа має свій список цінних паперів, якими їй дозволено торгувати. Цінні папери, будучи фіктивним капіталом, не мають ніякої реальної вартості, їх ціна або курс визначаються доходами у вигляді дивідендів по акціях або відсотків по облігаціях і рівнях позичкового відсотку. Товаром на фондовій біржі виступають цінні папери, ціною цих товарів-курси цінних паперів, що є чутливим барометром економічного життя суспільства. Значення фондової біржі для ринкової економіки виходить за рамки організованого ринку цінних паперів.Фондова біржа зробила переворот у проблемі ліквідності капіталу, оскільки в міру розвитку організацій на біржі для кожного окремого акціонера інвестиції (інвестований в акції капітал) мають такий же ліквідний характер, як і готівка, тому що акції в будь-який момент можуть бути продані на біржі.

Функціями фондової біржі є:

· створення постійно діючого ринку;

· визначення цін;

· поліпшення інформації про товари і фінансові інструменти, їх ціну, умови обігу;

· підтримка професіоналізму торгових і фінансових попередників;

· віроблення правил;

· індикація стану економіки, її товарних сегментів і фондового ринку.

Біржа забезпечує концентрацію попиту і пропозиції, але вона фізично не в змозі вмістити усіх, хто хотів би продати або купити цінні папери. На допомогу їм приходять попередники – ті, хто бере на себе функцію проведення біржових операцій. Діяти вони можуть як на біржі, так і поза нею, тобто на позабіржовому ринку.

Біржі організовуються, як правило, у формі акціонерних товариств, які не ставлять за мету отримання прибутку. Якщо засновниками є державнні та інші заклади, вони мають пріоритетне право брати участь у діяльності біржі. Засновник біржі визначає статутний капітал, кількість місць, умови членства біржі. Членами біржі можуть бути як юридичні особи, так і фізичні, громадяни, інвестиційні компанії, фірми. Для того щоб, стати членом біржі, треба купити місце,тобто отримати право на торгівлю в біржовій залі, мати там свого представника, здійснювати операції з цінними паперами, які занесені в котирувальний листок біржі. Котирування – визначення ринкової ціни (вартості) цінних паперів шляхом співставлення пропозиції ціни на продаж і пропозиції ціни на купівлю. Ринкова ціна майже завжди відрізняється від номінальної вартості цінного паперу, тобто ціни, за якою цей цінний папір випущенний. Для акцій з «голубими корінцями»-(від англ. «bluechips») акції найбільш престижних і високодохідних компаній, власники таких акцій отримують сталий і досить високий прибуток у вигляді дивідендів, такі акції легко продаються і купуються, тобто вони є ліквідними.

Фондова біржа мобілізує кошти підприємств, населення, банків для подальших вкладень у різні галузі народного господарства.Фондові біржі є двох видів:

1. біржа як замкнена корпорація торгуючих, доступна лише для її членів і вільна від впливу держави;

2. Біржа як відкритий ринок (Англія, США), вільний для доступу всіх бажаючих торгувати, що знаходиться під наглядом держави (Австрія, Франція).

Місце на біржі має стартову ціну яка встановлюється при її організації,а потім складається залежно від попиту і пропозиції на місце. Біржа забезпечує концентрацію попиту і пропозиції, але вона фізично не може вмістити усіх, хто хотів би продати або купити цінні папери. Ті, що беруть на себе функцію проведення біржових операцій,стають посередниками. Діяти вони можуть і на біржі, і поза нею, оскільки далеко не всі папери котируються на біржі. На позабіржовому ринку формується коло посередників, на яких фактично покладається функція концентрації попиту і пропозиції. У просторі посередники роз'єднані, але вони зв'язані між собою та утворюють єдине ціле, постійно вступаючи в контакт один з одним. На американському позабіржовому ринку таких посередників називають дилерами. Вони можуть діяти подвійно: за свій рахунок стають на певний час власниками паперів і одержують прибуток як різницю між курсами покупки і продажу або працюють за певний відсоток від суми операції, тобто за комісійну винагороду, приймаючи від своїх клієнтів доручення на купівлю-продажу акцій. Посередники, що працюють тільки за комісійні, іменуються брокерами. Комісійні – винагорода брокеру (брокерській конторі) за продаж чи купівлю цінних паперів. Комісійні сплачує клієнт, чиє замовлення виконував брокер. Оскільки на фондовій біржі мають право торгувати лише брокери, то особи, які не є членами біржі, а хочуть продати чи купити на біржі цінні папери, мають звернутися у брокерську контору. Щоб стати брокером, потрібно закінчити спеціалізовані курси, успішно здати іспит та отримати дозвіл (ліцензію) Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на право здійснення операцій з продажу та купівлі цінних паперів. Після цього він має акредитуватися, тобто зареєструватися, на фондовій біржі і отримати від біржі відповідне посвідчення – дозвіл на роботу на фондовій біржі. Кожний брокер повинний беззаперечно виконувати правила фондової біржі і порядок проведення торгів. За порушеня правил керівництво біржі може вжити до брокера штрафні санкції – вилучення з торгів, призупинення дії дозволу на участь у торгах на певний час, накладання штрафу та інше.

Принципи біржової діяльності:

- Особиста довіра між брокерами і клієнтом

- Гласність біржових операцій

- Прозорість розрахункових операцій

- Регулювання діяльності членів біржі через фінансові, адміністративні й торговельні правила біржі на основі чинного законодавства.

2. Механізм біржової торгівлі цінними паперами

2.1 Структура біржі, її принципи

Нормальну роботу фондової біржі забезпечують такі органи: робочі органи, виконавчі, контролюючі, вищі.

До робочих органів фондової біржі наежать:

- Розрахункова плата, що проводить розрахункові операції з клієнтами біржі за кінцевими угодами та контролює виконання угод;

- Біржовий арбітраж- веде юридичні консультації членів біржі (дилерів), брокерів, вирішує спірні питання, що виникають у процесі укладання і виконня угод про купівлю-продаж цінних паперів;

- Реєстраційний комітет відповідає за котирування, збір інформації про дух і публікує її в біржовому бюлетені;

- Комітет правил біржової торгівлі- розробляє і змінює правила торгівлі, контролює її дотримання;

- Групи брокерів- виконують посередницькі функції при укладенні угод на біржі.

Виконавчі органи фондової біржі – це біржовий комітет, до складу якого входять: рада директорів, президент, віце-президент.

Контролюючі органи біржі представленіконтрольною комісією, що контролює виконавчі органи.

Вищі органи біржі – це загальні збори членів біржі, які стверджують усі питання роботи біржі.

Керівництво біржею здійснює рада директорів на основі статуту біржі. У статуті зазначено склад членів біржі, умови членства,порядок створення біржових органів, функції біржі, управлінські структури тощо. Для повсякденного керівництва біржею рада директорів призначає президента і віце-президента. Крім того, нагляд за всіма видами діяльності біржі здійснюють біржові комітети.

Кошти біржі формуюються за рахунок пайових, вступних і щорічних членських внесків, гарантійних внесків, зборів з біржових операцій, зборів за надані послуги, штрафи за порушення правил торгівлі. Порядок витрачення коштів біржі визначається загальними зборами членів біржі.Біржі, як правило, - не комерційні структури, тобто безприбуткові, а тому звільнені від сплати податків на прибуток.

2.2 Порядок торгівлі на біржі

Після консультації з брокером клієнт вирішує цілу низку своїх проблем: діє він сам чи наймає брокера, купує цінні папери чи продає, інвестує чи грає і на яку суму він вирішує витратити на всі ці операції. Потім клієнт знайомиться з біржовим бюлетнем за минулий біржовий день, з якого дізнається дані про максимальну і мінімальну ціну угод на ті цінні папери, які його цікавлять, і стан ринку протягом біржового дня із врахуванням кількості укладених угод. Після цього клієнт заповнює заяву на торги, куди заносить передбачливу максимальну, мінімальну чи середню ціну продажу або купівлі, найменування і кількість цінних паперів, дату складання заяви або строк її виконання. Біржа пропонує клієнту брокера або продає місце на біржі. Якщо клієнт наймає брокера, то останній виводить інформацію про попит чи пропозицію на табло в залі біржі. Якщо на біржі в данний момент лише один контрагент, то відбувається звичайний торг при посередництві брокера. Якщо ж контрагентів декілька, то можливі дві ситуації:

- зниження ціни при наявності одного покупця і декількох продавців;

- підвищення ціни при одному продавцю і декількох покупцях;

- у разі, якщо клієнт має місце на біржі, він сам виводить заяву на табло і шукає контрагентів або користується послугами брокера за плату.

При визначенні ціни діють слідуючі правила: при купівлі не можна називати ціну яка нижче запропонованої; при продажу не можна називати ціну вище запропонованої.

Процес торгівлі відбувається в торговій залі біржі, яка розбита на секції, або ями, в яких здійснюються торги певним видом цінних паперів. Торгівлю ведуть кілька брокерів, на одязі яких позначені цифри, букви для посильних, які доставляють накази брокерам від клієнтів. Отримавши через посильного розпорядження клієнта, брокер записує ціни на спеціальних бланках. Коли ціни виходять за доступні для брокера рамки, він розриває свої картки і підкидає вверх. Це означає, що робота над цим розпорядженням поки що безрезультатна.

Якщо угода здійснена, брокер заносить на свій бланк номер свого контрагента, час здійснення угоди, місяць і число, ліквідаційну ціну і обсяг продажу чи купівлі цінних паперів. Ці дані негайно передаються наглядачам біржі в ямі, а ті заносять їх в комп'ютерну систему. Інформація про ціну надходить на табло біржі в торговій залі, передається на інші біржі і біржовим службам всіх інформаційних компаній.

Ціна попиту на акцію – це ціна, запропонована покупцями.

Ціна пропозиції – це ціна, яку пропонує продавець.

Різниця між цими визначеннями називається «спред».

Котирувальна ціна – це фактична (середня)ціна за біржовими угодами за певний період часу (на початок біржового дня, його середину, за весь день).

Котирування – це виставлення ціни і її фіксування в момент здійснення угоди на біржі, а також аналіз ринкової інформації, що характеризує кон'юнктуру ринку. Приклад простого способу визначення курсу акцій: дивіденди за акцією, номінальної вартості 100 грн. – 12%. Комерційний банк платить за вклад на депозит – 10%. Курс
акції ==
120 грн. Таке визначення правильне для достатньогодовгого часу. На кожний конкретний момент реальний курс залежить від попиту і пропозиції на ринку цінних паперів. Акції, що включаються в котирувальний список, називаються списковими. До акцій пред'являються такі вимоги:

- спеціальна комісія біржі вивчає ступінь зацікавленості до даного підприємства чи фірми;

- біржа вивчає ділову активність, репутацію та стабільність фірми;

- вивчається виробнича програма;

- фірма повинна мати прибуток;

- оцінюється мінімальна вартість фірми на ринку;

- публікується фінансовий звіт;

- надається повна інформація про фірму;

У разі задоволення взаємних вимог біржа підписує з фірмою офіційну угоду про лістинг, де відображуються взаємні зобов'язання сторін на продаж чи купівлю цінних паперів та їх випуск. Цінні папери, які пройшли процедуру допуску на фондову біржу, заносяться у спеціальний список – біржовий реєстр. Фондова біржа є барометром ринкової економіки, який чутливо реагує на всі явища державного суспільного життя. Обсяг обігу цінних паперів на біржі безпосередньо залежить від економічного стану країни, від запасів грошових коштів у населення. Фондову біржу називають кровоносною системою ринкової економіки, що дає змогу змінювати власників з метою одержання максимального прибутку від цього руху грошових накопичень.

Формально біржові угоди можна укладати за однією акцією, але традиційно додається пакет акцій (100штук). Привілейовані акції продаються по 10-15 штук.

Усі види угод на біржі поділяються на дві групи: касові і термінові.

При касових угодах цінні папери переходять до покупця негайно і він оплачує їх у триденний строк. Касові угоди обслуговують стратегію інвестора, який укладає грошові кошти підприємству під реальний товар.

Термінові угоди бувають двох видів: на «медіо»; на «ультімо».

Угода на «медіо» виконується 15 числа місяця, угода на «ультімо» в кінці місяця (30-31 числа). Особливістю термінової угоди є те, що продавець цінних паперів передає їх після укладення угоди, а покупець оплачує їх не зразу, а через певний строк. За цей час курс може змінитися і покупець буде мати акції більшої вартості, ніж він заплатив згідно з угодою. Якщо клієнт приймає рішення стати гравцем, він укладає через брокера іншу угоду і продає акції за вищим курсом.

3. Фондовий ринок в Україні

Проблема аналізу фондового ринку трагзитивної економіки має важливе теоретичне й практичне значення. У теоретичному плані особливості фондового ринку транзитивної економіки не одержали комплесного відображення в сучасній науковій економічній літературі. Як показує огляд літературних джерел, багато вчених-економістів зосереджують увагу на окремих сторонах функціонування вітчизняного ринку цінних паперів. Так, С. Архієреєв у своїй роботі «Трансакційні витрати інституціоналізації фондового ринку» досліджує трансакційні витрати, що мають місце на фондовому ринку, крім того, він проводить розподіл категорій «фондовий ринок» та «ринок цінних паперів»[2]
. О.Шестицький аналізує основні причини виникнення віччизняного фондового ринку[3]
. М.Назарчук аналізує стан і проблеми організованого ринку цінних паперів, проводить детальний аналіз подібностей та розходжень між фондовими біржами та позабіржовими торгово-інформаційними системами[4]
.

У сучасній економічній літературі не одержала комплексного дослідження проблема умов виникнення й становлення вітчизняного ринку цінних паперів. Дослідження зазначеної проблеми потрібно проводити з використанням наукового методу «історичне й логічне».

Метою статті є проведення порівняльного аналізу умов виникнення й становлення фондових ринків економічно розвинених країн і вітчизняного ринку цінних паперів та визначення етапів розвитку українського фондового ринку.

У світовій практиці потреби розвитку економіки обумовили еволюцію фондового ринку: його зростання, становлення, виникнення його сегментів й інститутів відбувалося на тлі соціально-економічного зростання.Виникнення й першочерговий розвиток фондових бірж західних країн було обумовлено об'єктивними потребами міжнародної торгівлі, що швидко розвивалася в епоху великих географічних відкриттів. Традиційні причини формування ринку цінних паперів досить докладно охарактеризовані в економічній літературі минулих років. У їхньому складі:

· поява надлишку коштів, в яких є інвестиційна потреба[5]
[6]
[7]
;

· збільшення кількості рантьє, які бажають одержувати прибуток від наявного в них капіталу, а ніж займатися господарською діяльністю;

· виникнення відповідних соціально-економічних інститутів – фондових бірж, які в конкурентній боротьбі з іншими аналогічними інститутами забезпечують перетворення вільних грошей в інвестиції.

Фондовий ринок може стабільно функціонувати тільки тоді, коли вільні кошти легко перетворюються в ціння папери і на них відповідно формуються попит та пророзиція. Надлишки грошей, що утворюються на підприємствах та в організаціях, використовуються ними, у першу чергу, для внутрішніх інвестицій. Традиційно основним джерелом коштів, які можуть функціонувати на ринку цінних паперів, вважаються заощадження населення. Утворення ж надлишків коштів населення можливе тільки за умови досить високого рівня розвитку виробництва, коли забезпечується стабільне перевищення доходів населення над сукупним платоспроможним попитом. Це є найважливішою й необхідною умовою виникнення фондового ринку.

Другою передумовою виникнення ринку цінних паперів є наявність стійкого попиту на кошти у вигляді цінних паперів. Означений попит виникає в тому випадку, якщо вичерпані всі традиційні джерела надходження коштів й їх недостатньо для покриття зростаючих витрат бюджету. Подібна ситуація спостерігалася в розвинених європейських країнах на початку XVII-XVIII століть у часи розвитку перших акціонерних товариств, «нові відкриття й досягнення в галузі науки й техніки дають похтовх розвитку великого промислового виробництва, значно прискорюючи темпи його концентрації, й збільшують потребу в кредиті»[8]
. Перераховані передумови сприяли розвитку ринку цінних паперів як цілісної постійно діючої системи. Саме тоді період відбувається поділ ринку цінних паперів на сегменти за типами цінних паперів (облігацій і акцій). Інвестиційні якості цінних паперів вплинули на методи державного контролю та склад професійних учасників ринку. Поступово формується правова база фондової діяльності й відбувається визначення статусу ринкових інститутів.

Що стосується вітчизняного фондового ринку, то його поява не викликана посиленням процесів концентрації й централізації капіталу як це відбувалося в економічно розвинених країнах. Становлення й розвиток фондового ринку України відбувалося в несприятливому соціально-економічному середовищі й не було органічним результатом розвитку економіки. У вітчизняній економіці на момент виникнення фондового ринку вільні кошти, як джерела інвестиційних ресурсів практично були відсутні. Із цього приводу ще А. Сміт у своїй роботі «Дослідження про природу й причини багатства народів» писав: «Коли запаси, якими володіє людина, не перевищують кількості, достатньої тільки на їжу для неї протягом декількох днів і тижнів, вона рідко думає про здобування з них якогось доходу»[9]
. Фондова біржа як механізм перетворення коштів в інвестиції не зіграла якоїсь помітної ролі в акумулюванні вільних грошей населення й підприємств. Україна виявилася абсолютно не готовою до появи фондового ринку ні з погляду кадрового складу, ні з погляду розуміння процесів, що відбуваються на ринку цінних паперів. Специфіка становища фондового ринку в країні в період переходу до ринкової економіки характеризується тим, що він практично зовсім не мав передумов для розвитку всередині одержавленої економічної системи. Це відрізняє його від інших сегментів народного господарства, таких, як банківська справа, страхування, промисловість, які й раніше функціонували, хоча й трохи на інших засадах. Український фондовий ринок, створений адміністративним шляхом, не був затребуваний до початку «великої» приватизації. Починаючи з 1991 року, в Україні починається процес роздержавлення власності, який став основним поштовхом для створення фондового ринку України. У постанові Верховної Ради України «Про концепції функціонування й розвитку фондового ринку України» сказано, що «приватизація повинна стати одним з основних джерел появи цінних паперів у процесі розвитку фондового ринку».[10]
Головні цілі приватизації істотно відрізняються від цілей створення фондового ринку. До 1997 року основними цілями приватизації були:

· формування ринкових відносин;

· роздержавлення системи керування економікою як спосіб знайти ефективного власника підприємства;

· формування соціальної верстви приватних власників як основи нового суспільно-політичного й економічного ладу.

З 1997 року головним завданням приватизації, закріпленим в державній програмі приватизації на 1997 рік, є поповнення бюджету, пов'язане з необхідністю повернення Україною взятих раніше великих іноземних кредитів і виплати відсотків по них. Однак фахівці відзначають подвійний вплив приватизації на становлення фондового ринку України: з одного боку, реформа сприяла створенню умов виникнення цінних паперів, з іншого – гальмувала розвиток фондового ринку, тому що приватизаційні сертифікати не берталися й мали дуже низький номінал, що не могло забезпечити формування повноцінного власника приватизаційних об'єктів[11]
.

Таким чином, український фондовий ринок був створений практично за рахунок приватизаційних коштів, без істотної участі заощаджень населення. В умовах нерозвиненого вітчизняного фондового ринку приватизація, прямо пов'язана з акціонуванням підприємств,послужила поштовхом формування фондового ринку, оскільки створила умови для участі на цьому ринку підприємств і населення. Вплив приватизації на формування фондового ринку, оскільки створила умови для участі на цьому ринку підприємств і населення. Вплив приватизації на формування фондового ринку здійснюється по декількох напрямках: прямим (поява приватизаційних сертифікатів) і непрямим чином (створення сприятливого економічного середовища для існування й розвитку ринку цінних паперів шляхом створення відкритих акціонерних товариств на основі державних підприємств, що підлягають приватизації ).

Тобто приватизація – початковий етап відродження фондового ринку України, перетворення цінних паперів у фінансовий інструмент, доступний широким верствам населення.

Створенню Української фондової біржі УФБ передували певні умови:

- політичні – проголошення Україною політичної незалежності, яку було закріплено в грудні 1991р. результатами всенародного референдуму;

- економічні – становлення України на шлях ринкових перетворень, роздержавлення, створення певної законодавчої бази для проведення економічних реформ;

- соціальні – розширення недержавного сектора господарювання, приватних бізнесових структур;

- психологічні – розуміння необхідності розбудови національного ринку цінних паперів виявило фахівців і ентузіастів, тобто тих, хто бажав мати власну справу, більші доходи.

Зародження в Україні ринкових відносин розпочалося з відкритих товарних бірж. У 1989-1990 рр. спостерігався справжній біржовий бум. В Україні в 1991р. діяло близько 60 товарних бірж. В цей період акціонування перебувало в зародковому стані, а моделі приватизації були переважно уявними, об'єктом академічних диспутів, тому функціонування товарних бірж було достатньо вагомою підставою і відіграло позитивну роль на початковому етапі становлення фондової біржі.

На початку 1991р., за відсутності державної програми створення національного ринку цінних паперів, провідні комерційні банківські установи, вчені-економісти, фахівці Міністерства економіки, які дотримувалися концепції єдиної національної фондової біржі, розпочали роботу щодо створення Української фондової біржі (УФБ).

Апарат управління біржі розпочав діяльність 2 січня 1992р., а вже 6 лютого відбулися перші торги УФБ.На перших етапах розвитку УФБ виконувала функції фондової, валютної і кредитної торгівлі, що наближало її до фінансово-інвестиційного центру світового рівня. Поступово функції валютної і фондової біржі розмежовувалися, що сприяло зародженню інфраструктури ринку цінних паперів в Україні.

У квітні 1992р.УФБ розпочала роботу за всіма напрямами, запланованими в установчих документах, відповідно до Концепції УФБ: організувала торги; почала формувати мережі регіональних філій; видала збірник нормативних дркументів і матеріалів; активно спрямувала й безпосередньо організувала навчання й підготовку брокерів, інших фахівців ринку цінних паперів; вела пропагандистську та роз'яснювальну роботу серед населення. Протягом першого року діяльності на біржі було організованого 31 торг, на яких здійснювалися операції по 197 позиціях.

У жовтні 1993р. біржовими спеціалістами було розроблено, а Біржовою радою затверджено «Тимчасові правила допуску котирування цінних паперів (лістинг) на УФБ», що дало можливість розпочати організацію великомасштабного лістингу цінних паперів.

УФБ налагодила міжнародні контакти з представниками Нью-Йоркської фондової біржі, Лондонської, Берлінської, Болгарської, Угорської, Азербайджанської, Московської. Найпродуктивнішим стало співробітництво з Товариством Французьких бірж. Було підписано угоду між урядоми України та Франції, за якою французькою стороною надавалася допомога на загальну суму 25 млн. франків та методичне і програмне забезпечення діяльності УФБ.

Важливим завданням УФБ є формування нової економічної філософії, цивілізованої підприємницької моралі, а тому сама біржа є прикладом цього. УФБ дбає про захист інтересів цінних паперів. За їх правилами працівникам бірж, учасникам торгів забороняється поширення хибних чуток, розголошення комерційних таємниць.

З метою запобігання шахрайству і виникненню на фондовому ринку кримінального середовища створено спеціальний підрозділ біржі, який здійснює нагляд за дотриманням чинного законодавства та внутрішніх біржових положень щодо збереження комерційної і конфеденційної таємиці та охорони прав клієнтів. Проте така структура не перешкоджає відкритості біржі, широкому інформуванню про рузультати її діяльності.

Серед населення біржа веде певну роз'яснювальну роботу, пропонує цінні папери як один із засобів підвищення добробуту, можливість стати власником чи співвласником підприємства або нерухомості.

УФБ здійснює багатопланову роботу: відпрацювання механізму біржової діяльності, процедури лістингу та аудиторської експертизи, комп'ютерної системи розрахунків підготовки кадрів, розвитку міжнародних зв'язків, створення ринкової інфраструктури.

Періодизація фондового ринку України проведена на основі аналізу кон'юнктурної ситуації, відповідно до якої визначені хронологічні границі чотирьох етапів становлення й розвитку вітчизняного ринку цінних паперів.

Підготовчий етап (1988-1991) характеризується повною відсутністю професіоналів і нерозумінням суті процесів, що відбуваються на фондовому ринку ні населенням, ні чиновниками, що керують цим процесом. Цей період можна назвати періодом «хаотичного розвитку ринку цінних паперів в умовах анархії» у зв'язку з відсутністю законодавчої бази й уседозволеності у сфері економічного поводження учасників фондового ринку.

Перший етап (1991-1994) характеризується періодом переходу роботи із ціннии паперами в цивілізоване русло у зв'язку з появою законодавчих актів, на які можна було опиратися під час роботи на фондовому ринку. На ринку з'явилися перші ліцензовані фінансові брокери. Саме в цей період, що характеризується пожвавленням і підняттям економіки, з'являються такі необхідні структури, як Позабіржова фондова торговельна система й Державна комісія із цінних паперів і фондової біржі.

Другий етап (1994-1998) можна назвати етапом приватизаційних сертифікатів на фондовому ринку України. 26 листопада 1994 року відповідно до Указу Президента України «Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів», приватизаційні сертифікати набули значення цінних паперів. На ринку з'явились перші по-справжньому масові досить ліквідні цінні папери. Приватизаційний сертифікат відповідав вимогам класичного ліквідного цінного документа, він вільно купувався й продавався фізичними і юридичними особами, як за готівку, так і за безготівковий розрахунок, податки щодо угод його купівлі-продажу не стягувалися. Цей цінний папір був у кожного жителя України, і кожний повинен був кудись його «прилаштувати», з'явилася величезна армія продавців на ринку цінних паперів. З іншого боку, з'явилася армія покупців - керівники акціонерних товариств, які хотіли одержати в управління й власність підприємства. Цей етап завершився у зв'язку із закінченням сертифікатної приватизації 24 лютого 1999 року.

Третій етап (1999-2006) характеризується значним збільшенням місткості ринку та його переходом до категорії фондових ринків, що розвиваються, початком активної діяльності інститутів спільного інвестування й широкого залучення фізичних осіб до інвестиційної діяльності на вторинному ринку цінних паперів. Акції українських емітентів починають продаватися на фондових біржах розвинених європейських держав, попит на них, як на потенційно нові активи зростає. На цьому етапі відбувається не розширення, а вдосконалювання законодавчої бази вітчизняного фондового ринку: застарілі закони, які не відповідають часу, замінюються на нові. Зокрема, Закон «Про цінні папери й фондову біржу» 1991 року замінений Законом «Про цінні папери й фондовий ринок» 2006 року, Закон «Про господарчі товариства» доповнюється Законом «Про акціонерні товариства», другий проект якого розглянуто у Верховній Раді й готується до прийняття.

Таким чином, запропонована нами періодизація виникнення фондового ринку України дозволяє визначити особливості сучасного етапу його розвитку, а також виявити особливості механізму взаємодії ринкових чинників в умовах транзитивної економіки.

Дослідження етапів розвитку фондового ринку України, зокрема останнього етапу надало можливість виявити наступні особливості вітчизняного ринку цінних паперів:

a висока концентрація власності у сфері руху фіктивного капіталу, що проявляється в закріпленні великих пакетів акцій (контрольних або блокуючих) у руках окремих людей;

a перевага торгів на неорганізованому ринку;

a перевага торгів на позабіржовому ринку;

a високий ступінь концентрації торгівлі цінними паперами в столиці країни - місті Києві;

a професійні учасники ринку обслуговують обмежене коло інвесторів, а не широкі верстви населення, як в економічно розвинених країнах

a фондовий ринок України є віддзеркаленням структури національної економіки: на ньому переважають акції сировинних компаній, а не компаній, орієнтованих на продукти високих технологій, як це має місце на розвинених фондових ринках.

Вивчення законодавчої бази регулювання ринку цінних паперів України за весь час існування незалежної України дозволило виділити чотири етапи його еволюції:

- підготовчий етап;

- етап початку перших емісій цінних паперів і появи перших законів, що регулюють ринок;

- етап ранжирування українських акцій і появи закону, що визначає статус і функції державного органу контролю й нагляду за фондовим ринком;

- етап завершення еволюції фондового ринку й відновлення чинного законодавства.

Правила Української фондової біржі складаються з восьми розділів:

У першому розділі - «Біржові установи» - послідовно викладено статус і функції саме біржі, функції її керівної структури і порядок застосування Правил. У цьому розділі розкрито також засади біржової діяльності стосовно клієнтів і всіх учасників ринку, встановлено види послуг, що надаються біржі і статус брокерської контори УФБ – єдиного повноважного посередника на біржовому ринку.

У другому розділі – «Допуск і вилучення цінних паперів» - розглянуто механізм цих процедур, систему допуску цінних паперів до котирування за групами (К1, К2, К3) та порядок публікації обов'язкових повідомлень у пресі.

У третьому розділі – «Організація ринку цінних паперів» - розкрито біржовий процес від оформлення замовлення на купівлю чи продаж цінних паперів до їх котирування.

«Операції щодо взяття підприємств на контроль і купівлю контрольного пакету» - розкриває специфіку придбання великих партій цінних паперів, які надають пріоритетне право голосу в управлінні окремими акціонерними товариствами.

Назва і зміст п'ятого розділу – «Особливі операції» - його положення спрямовані на захист інтересів учасників ринку. Охарактеризовано процедуру пропозиції відкритого продажу цінних паперів.

У шостому розділі – «Угоди і торги «з голосу»» - встановлено види біржових угод та процес їх укладання; види доручень, які одержують брокери; вимоги до учасників торгів, що випливають з необхідності захисту ринку від зловживань. Розкрито порядок ведення торгів цінними паперами, формування їх біржового курсу, подано перелік цінних паперів, що котируються на УФБ, обумовлено правила ведення розрахунків і обліку. Також передбачено санкції за порушення Правил.

Сьомий розділ – «Терміни, які використовуються в Правилах» - містить розгорнуту інтерпретацію понять біржового ринку цінних паперів.

Восьмий – «Завершальний розділ» - визначає конкретну галузь і напрями застосування Правил і їх зв'язок з іншими нормативними актами. Він логічно завершує Правила.

Отже, Правила УФБ містять необхідний регламент операцій з цінними паперами і дають цілісну характеристику біржового сектора фондового ринку.

Висновок

Обрана модель централізованого ринку цінних паперів є найоптимальнішою для України. Централізований ринок означає його цілісність, прозорість, урегульованість з боку держави і конкурентоспроможність. Основними його елементами є єдина національна фондова біржа, єдиний Централізований депозитарій цінних паперів та єдиний кліринговий банк.

В Україні – вперше серед країн СНД – було створено законодавчу базу для цивілізованого процесу зародження ринкових відносин у сфері обігу цінних паперів: акцій, облігацій, казначейських зобов'язань, векселів, а також визначено статус фондової біржі як організаційно оформленого ринку, на якому здійснюється торгівля цінними паперами.

Основним документом, що регламентує торгівлю фондової біржі є закон «Про цінні папери і фондову біржу». Згідно з цим законом Міністерством фінансів і Національним банком України були розроблені документи щодо реєстру випуску цінних паперів. З метою організації національного ринку цінних паперів на УФБ створено всі неодхідні для її діяльності структурні підрозділи. Розроблені «Правила УФБ» - нормативний акт, що регламентує здійснення операцій з цінними паперами на біржі та в її філіях.

Як свідчить національна та світова практика, знання нормативних актів УФБ неухильне дотримання їх правил учасниками торгів є запорукою успішного бізнесу на ринку цінних паперів і отримання прибутку на засадах високого професійного рівня.

Діяльність УФБ регламентують її Статус та Правила. Статус визначає внутрішній устрій і організаційні засади біржі, Правила встановлюють і регламентують принципи її діяльності.

Фондовий ринок України передбачає на стадії становлення і зараз його ще некоректно прирівнювати до ринків розвинутих країн світу. Проте на сьогодні «Правила УФБ» відповідають загальносвітовим засадам біржової торгівлі і регламентуюють біржову діяльність на підставі зрозумілих і прозорих принципів, що утворюють рівноправні можливості для усіх учасників ринку, забезпечуюють відкритий характер торгівлі цінними паперами завдяки достатній і доступній інформації.

Перспективами подальших досліджень у даному напрямку є дослідження інституціональних аспектів діяльності фондового ринку й, першу чергу, правової бази вітчизняної фондової діяльності, які безпосередньо впливають на ефективність функціонування ринку цінних паперів.

Список використаної літератури

1. Уоррен Едвардес «Ключові фінансові інструменти», 2003.

2. Архієреєв, С.І. Трансакційні витрати інституціоналізації фондового ринку /С. І. Архієреєв. - X. : ХНУ, 2005. - 247 с.

3. . Шестацький Ю.О, Становлення фондового ринку України / О. Шестацький //Банковське право. - 2001. - № 6. - С. 57-58.

4. Назарчук, М. Фондові біржі на ринку цінних паперів України: проблеми й перспективи розвитку / М. Назарчук. - Донецьк : Південно-Схід, Лтд, 2002. - 140 с..

5. Маркс, К. Капитал / К. Маркс. - М. : Изд-во полит. лит., 1978. - Т. З, ч. 2. -С. 886-887.

6. Энгельс, Ф. Биржа / Ф. Єнгельс // Маркс, К. Капитал. - М. : Изд-во полит.лит., 1978. - Т. З, ч. 2. - С. 990-991

7. Владигеров, Т. Фиктивный капитал / Т. Владигеров. - М. : Изд-во иностр.лит., 1963.-542 с.

8. Маркс, К. Капитал / К. Маркс. - М. : Изд-во полит. лит., 1978. - Т. З, ч. 2. -С. 886-887.

9. Сміт А., Исследование о природе и причинах богатства народов /А. Смит.-М.:Ось-89,1997.-257с.

10.Про Концепцію функціонування та розвитку фондового ринку України : Постанова Верховної Ради України : [від 22 вересня 1995 р.].

11. Річний звіт за 2004 рік Першої фондової торговельної системи України.

12.П. І. Бондаренко «Фондова біржа», Харків,2004.

13.Бившев Р.А., Волошина О.О. «Етапи становлення та розвитку фондового ринку України», Вісник ДонНУЕТ №3(39)2008.

14.В.В. Оскольський, В.В. Одинцов «Фондова біржа від А до Я»/К:УФБ, 2001.

15.Владигеров, Т. Фиктивный капитал / Т. Владигеров. - М. : Изд-во иностр.лит.2007, 1963.-542 с.

16.Мобиус, М. Руководство для инвестора на развивающихся рынках : [пер. сангл.] / М. Мобиус. - М.: Атон 2006, 1995. - 224 с.

17.«Про цінні папери та фондову біржу: Закон України // Відомості Верховної Ради, 1992.

[1]
Св. Фома Аквінський

[2]
Архієреєв, С.І. Трансакційні витрати інституціоналізації фондового ринку /

С. І. Архієреєв. - X. : ХНУ, 2005. - 247 с.

[3]
Шестацький, О. Становлення фондового ринку України / О.Шестицький// Банковське право.-2001.-№6.-С. 57-58

[4]
Назарчук, М. Фондові біржі на ринку цінних паперів України: проблеми й перспективи розвитку / М. Назарчук. - Донецьк : Південно-Схід, Лтд, 2002. - 140 с.

[5]
Маркс, К. Капитал / К. Маркс. - М. : Изд-во полит. лит., 1978. - Т. З, ч. 2. -С. 886-887.

[6]
Єнгельс, Ф. Биржа / Ф. Єнгельс // Маркс, К. Капитал. - М. : Изд-во полит.

лит., 1978. - Т. З, ч. 2. - С. 990-991.

[7]
Владигеров, Т. Фиктивный капитал / Т. Владигеров. - М. : Изд-во иностр.

лит., 1963.-542 с

[8]
Маркс, К. Капитал / К. Маркс. - М. : Изд-во полит. лит., 1978. - Т. З, ч. 2. -С. 886-887

[9]
Смит, А. Исследования о природе и причинах богатства народов / А. Смит. -

М. : Ось-89, 1997.-257 с.

[10]
Про Концепцію функціонування та розвитку фондового ринку України : Постанова Верховної Ради України : [від 22 вересня 1995 р.].

[11]
Річний звіт за 2004 рік Першої фондової торговельної системи України .