Вимоги до викладача вищої школи

1.Вимоги до викладача вищої школи за умов сьогодення, його психологічний профіль.

Розуміння того, що якісна освіта є одним з основних ресурсів розвитку суспільства, породжує потребу змін у відношенні до освіти. Оскільки ключовою фігурою, що формує якість освіта, безумовно, є вчитель, оцінка якості професійної діяльності педагога в світлі нових уявлень і вимог висувається на перший план. Сьогодні як ніколи зросла потреба у вчителеві, здатному удосконалювати зміст своєї діяльності за допомогою критичного, творчого осмислення і застосування передових педагогічних і інформаційних технологій.

Орієнтуючись на процеси гуманізації навчання, на цілісне формування особи що вчиться, визнання її цінності і необхідності для сучасного суспільства, ми, перш за все, повинні памятати, що вона формується особою вчителя, педагога.

Аналіз професійної діяльності педагогів вищої школи дозволяє констатувати, що вони, крім освітньої, виховної і розвиваючої, виконують ще цілий ряд взаємозвязаних функцій: пропедевтичну, реабілітаційну, орієнтаційну, компенсаторну, функцію соціалізації. [1] Розглянемо їх детальніше.

Реалізація пропедевтической функції повязана із здійсненням педагогічної підтримки людини в освітньому процесі, направлена на становлення людини як індивідуальності і представляє процес сумісного визначення з вихованцем його власних інтересів і шляхів подолання проблем, що заважають йому самостійно досягати бажаних результатів в різних сферах, шляхом вибору педагогом найбільш ефективних технологій з урахуванням індивідуальних можливостей вихованців і забезпечення їм дозованої педагогічної допомоги.

Реабілітаційна функція педагогів полягає у відновленні у студентів упевненості в своїх силах і можливостях за допомогою створення ситуацій успіху. У сфері реалізації пізнавальних інтересів особистості студента педагоги повинні забезпечити вільний вибір різної значущої для учня діяльності.

Реабілітаційна функція забезпечується диференційованим підходом до навчання і виховання, включенням вихованців в освітній процес як активних учасників і творчих співробітників. В результаті цього відбувається зняття «психологічних затисків», «комплексів неповноцінності» у дітей чи студентів.

Орієнтаційна функція педагога виявляється в допомозі що вчиться в їх життєвому, особовому і професійному самовизначенні; у поступовому формуванні у учнів внутрішній готовності до усвідомленої і самостійної побудови професійних перспектив свого розвитку, в практичній підготовці до життя і професійної карєри в умовах соціальних змін.

Педагоги створюють умови для розвитку у учнів усвідомленого і відповідального відношення до свого майбутнього на основі реальної оцінки всієї сукупності інформації.

Компенсаторна функція полягає в створенні можливостей для формування кожною дитиною власних уявлень про саму себе і навколишньому світі, свобода вибору форми освіти доповнюється свободою ухвалення рішення, самостійністю в самоздійсненні завдяки тій справі, яку кожен робить сам.

Педагоги виконують також функцію соціального захисту дітей, підсилюючи стартові можливості особи на ринку праці і професійної освіти.

Деякі автори, аналізуючи вимоги до викладача, кажуть, щ повинна бути готовність до виконання цієї діяльності, розвинутись певні якості, уміння. Наприклад, автор розкриває значення готовності, поділяючи її на теоретичну та практичну.

Теоретична готовність складається з наступних умінь:

- складати робочі учбові програми по предмету на базовому і профільному рівні;

- визначати найбільш раціональні види діяльності учнів по оволодінню учбовим матеріалом і передбачати складнощі в його освоєнні учнями;

- визначати найбільш ефективні методи і прийоми ведення лекції чи практичного заняття;

- розробляти діагностичний інструментарій;

- діагностувати і аналізувати труднощі, визначати причини і шляхи їх подолання;

- проектувати на основі результатів діагностики особистості учнів освітній процес, направлений на максимальну індивідуалізацію навчання, розвиток дослідницької діяльності учнів, посилення творчого, самостійного початку в діяльності учнів;

- будувати логіку викладання предмету, витікаючу з потреб і можливостей учнів конкретного профілю навчання;

- систематично поповнювати свої знання шляхом самоосвіти;

- систематично розширювати свої знання шляхом вивчення досвіду колег;

- здобувати нові знання з реального педагогічного процесу.

Практична готовність припускає наявність умінь:

- вивчати особистість учнів і студентський колектив з метою виявлення рівня їх розвитку і умов, що впливають на результати навчання і виховання.

- аналізувати і практично оцінювати учбовий матеріал, навчальні і методичні посібники, програми курсів, засоби навчання і творчо їх використовувати.

- не стільки транслювати знання, викладені в підручнику, скільки організовувати учбовий-пізнавальну діяльність учнів;

- адекватно інтерпретувати результати діагностики особистості учнів;

- вести моніторинг просування учащихся по наміченому освітньому маршруту;

- стимулювати самостійну роботу з різними джерелами інформації і базами даних, використовувати в учбовому процесі можливості інформаційних технологій для відкритої освіти;

- забезпечити практичну орієнтацію і інструментальну спрямованість освіти для формування у вчащихся, предметних, надпредметних і ключових компетентностей;

- організовувати спільну творчу діяльність, направлену на розвиток соціально значущих якостей особистості;

- формувати у студентів досвід відповідального вибору і відповідальної діяльності, досвід самоорганізації;

- вивчати достоїнства і недоліки власної особистості і діяльності і перебудовувати свою діяльність відповідно до цілей і умов її протікання.

Мотиваційна готовність виражається:

- у наявності стійкої мотивації професійного зростання;

- у розумінні необхідності оновлювати професійні знання і удосконалювати педагогічні уміння;

- в наявності бажання переносити отримані знання в нові умови педагогічної діяльності;

- у прагненні творчо вирішувати педагогічні задачі;

- у умінні адекватно оцінювати результати своєї професійної діяльності з урахуванням умов їх отримання;

- у визнанні освітнього процесу, вчащегося субєктом, і бажанні вибудовувати з ним взаємодію на паритетних початках. [1]

До важливих професійних якостей, по А.К. Маркової [6] відносяться: педагогічна ерудиція, педагогічне цілеполагання, педагогічне (практичне і діагностичне) мислення, педагогічна інтуїція, педагогічна імпровізація, педагогічна спостережливість, педагогічний оптимізм, педагогічна винахідливість, педагогічне передбачення і педагогічна рефлексія. У дослідженні Л.М. Мітіной були виділені більше пятдесяти особових властивостей вчителя, викладача (як професійно-значущих якостей, так і власне особових характеристик). Цей загальний перелік властивостей складає психологічний портрет ідеального вчителя. Стрижнем, серцевиною цього портрета є власне особистісні якості: спрямованість, рівень домагань, самооцінка, образ «Я»

У загальнопсихологічному сенсі спрямованість особи визначається як «сукупність стійких мотивів, орієнтуючих діяльність особи і щодо незалежних від наявних ситуацій. Особова спрямованість характеризується інтересами, схильностями, переконаннями, ідеалами, в яких виражається світогляд людини». Розширюючи понятійний зміст цього визначення стосовно педагогічної діяльності, Н.В. Кузьміна [6] включає в нього ще і інтерес до самих учнів, до творчості, до педагогічної професії, схильність займатися нею, усвідомлення своїх здібностей.

Основним мотивом істинно педагогічній спрямованості є інтерес до змісту педагогічної діяльності. У педагогічну спрямованість як вищий її рівень включається покликання, яке співвідноситься в процесі свого розвитку з потребою у вибраній діяльності. На цьому вищому ступені розвитку -- покликання -- «педагог не мислить себе без школи, без життя і діяльності своїх учнів» (Н.В. Кузьміна). Я вважаю, що це також актуально і для викладача вищої школи.

У найбільш узагальненому вигляді педагогічні здібності були представлені В.А. Крутецким [5] який і дав їм відповідні загальні визначення.

1. Дидактичні здібності -- здатності передавати вчащимся учбовий матеріал, роблячи його доступним для дітей, підносити їм матеріал або проблему ясно і зрозуміло, викликати інтерес до предмету, порушувати у учнів активну самостійну думку.

2. Академічні здібності -- здібності до відповідної області наук (до математики, фізики, біології, літератури і т.д.).

3. Перцептивні здібності -- здатності проникати у внутрішній світ учня, вихованця, психологічна спостережливість, повязана з тонким розумінням особистості учня і його тимчасових психічних станів.

4. Мовні здібності -- здатності ясно і чітко виражати свої думки і відчуття за допомогою мови, а також міміки і пантоміміки. Мова здатного вчителя на уроці завжди звернена до учнів.

5. Організаторські здібності -- це, по-перше, здатності організувати учнівський колектив, згуртувати його, надихнути на рішення важливих задач і, по-друге, здібності правильно організувати свою власну роботу.

6. Авторитарні здібності -- здатність безпосереднього емоційно-вольового впливу на учнях і уміння на цій основі добиватися у них авторитету (хоча, звичайно, авторитет створюється не тільки на цій основі, а, наприклад, і на основі прекрасного знання предмету, чуйності і такту вчителя і т.д.).

7. Комунікативні здібності -- здібності до спілкування зі студентами, уміння знайти правильний підхід до учнів, встановити з ними доцільні, з педагогічної точки зору, взаємини, наявність педагогічного такту.

8. Педагогічна уява (або, як би їх назвали зараз, прогностичні здібності) -- це спеціальна здатність, що виражається в передбаченні наслідків своїх дій, у виховному проектуванні особистості учня, повязаному з уявленням про те, що з учня вийде в майбутньому, в умінні прогнозувати розвиток тих або інших якостей вихованця.

9. Здібність до розподілу уваги одночасно між декількома видами діяльності має особливе значення для роботи вчителя.

Як ми бачимо багатьма авторами були виділені різні якості, здібності викладачів, педагогів. На цю тему проводиться безліч досліджень. На мій погляд, психологічний профіль педагога найчіткіше і повно представлений в професійному стандарті педагогічної діяльності (Під редакцією Я.І. Кузьмінова, В.Л. Матросова, В.Д. Шадрікова) [9].

Спочатку, звичайно, треба розкрити зміст термінів, що вживаються.

Компетентність - новоутворення субєкта діяльності, що формується в процесі професійної підготовки, є системним проявом знань, умінь, здібностей і особових якостей, що дозволяють успішно вирішувати функціональні задачі, складові суть професійної діяльності.

Компетенції - опредмечені в діяльності компетентності працівника; круг питань, в яких хто-небудь добре поінформований, круг чиїх-небудь повноважень, прав.

Компетенції відносяться до діяльності, компетентність характеризує субєкта діяльності. Компетентність не протистоїть знанням, умінням, здібностям і особовим якостям. За певних умов знання, уміння, здібності і особові якості можуть розглядатися з позицій професійної компетентності.

Ключові компетенції, що виділяються в європейських дослідженнях

(У роботі взяли участь більше 100 університетів з 16 країн-підписантів Болонской декларації, в консультаціях і опитах були задіяні 5183 випускники вузів, 998 професорів, 944 працедавці.)

Виділені: 1.загальні компетенції:

- Інструментальні

- міжособистісні

- Системні;

2. Спеціальні компетенції.

Ключові компетенції (результати європейського дослідження)

Інструментальні

- здібність до аналізу і синтезу;

- здібність до організації і планування;

- базові загальні знання;

- базові знання по професії;

- комунікативні навики в рідній мові;

- елементарні компютерні навики;

- навики управління інформацією (здатність витягувати і аналізувати інформацію з різних джерел);

- здатність вирішувати проблеми;

- здатність ухвалювати рішення.

Міжособистісні

- здібність до критики і самокритики;

- здатність працювати в команді;

- міжособистісні навики;

- здатність працювати в міждисциплінарній команді;

- здатність взаємодіяти з експертами в інших предметних областях;

- здатність сприймати різноманітність і міжкультурні відмінності;

- здатність працювати в міжнародному контексті;

- прихильність етичним цінностям.

Системні

- здатність застосовувати знання з практики;

- дослідницькі здібності;

- здібність до навчання;

- здібність до адаптації до нових ситуацій;

- здібність до генерації нових ідей (творчості);

- здібність до лідерства;

- розуміння культур і звичаїв, інших країн;

- здатність працювати автономно;

- здібність до розробки проектів і їх управління;

- здібність до ініціативи і підприємництва;

- відповідальність за якість;

- волю до успіху.

Висновки

Проаналізувавши літературу з питання якостей викладача вищої школи, я дійшла певних висновків.

Педагог повинен мати великий обєм уваги, стійкість та розділення бо він працює з великою кількістю людей одночасно, повинен охоплювати увагою усе, що відбувається під час заняття.

Також він відразу повинен аналізувати велику кількість інформації і утримувати її не тільки в увазі, але і в памяті. Можна казати, що короткочасна та довгочасна память, їх добра розвинутість є також необхідною складовою для успішної діяльності педагога.

Оскільки педагог аналізує велику кількість інформації, то повинна бути розвинена, може не ідеально, але певною мірою, зорова, слухова, моторна память.

Для того, щоб, проаналізувавши інформацію викладач міг адекватно донести її до учнів, йому потрібне не тільки репродуктивне мислення, але й багато що залежить від розвину тості творчого, образного, логічного мислення. Теоретичне і практичне мислення також виграють важливу роль, особливо теоретичне. Тому що багато викладачів вищої школи є науковцями, тому теоретичне мислення повинно бути дуже розвинутим. Це є необхідною складовою для аналізу інформації.

Для роботи також важливі і деякі особистісні характеристики та риси характеру. Стриманість, емпатія, відчуття інших, розуміння їх проблем, відчуттів, спокій у відношеннях з іншими людьми це необхідні складові для успішної праці педагогом, тому що він постійно спілкується з людьми, студентами і для взаєморозуміння та збереження власного спокою і здоровя йому потрібно бути спокійним.

Чесність, справедливість повинні бути невідємними характеристиками педагога, інакше він не зможе повноцінно працювати, мати добру репутацію (а це дуже важливо), не зможе бути авторитетом для студентів.

Слід також відзначити врівноваженість, самоконтроль, психічну стійкість, якими повинен володіти педагог.

обовязково повинен бути розвинутий загальнокультурний рівень, ерудиція, енергійність, дисциплінованість.

2.Особистісно-професійна характеристика магістра

Визначення спрямованості особистості

Ця орієнтаційна анкета використовується для визначення спрямованості особи. За допомогою методики ми виявляли наступні спрямованості особи: спрямованість на себе, на спілкування, на справу.

У загальнопсихологічному сенсі спрямованість особи визначається як «сукупність стійких мотивів, орієнтуючих діяльність особи і відносно незалежних від наявних ситуацій. Особистісна спрямованість характеризується інтересами, схильностями, переконаннями, ідеалами, в яких виражається світогляд людини».[10]

Відповівши на питання анкети, я отримала наступні результати.

Більше всього виражена спрямованість на себе (31 бал, що складає 38,3%). Можна говорити, що я орієнтуюся на пряму винагороду і задоволення безвідносно роботи і співробітників, може спостерігатися агресивність в досягненні статусу, владність, схильність до суперництва, дратівливість, тривожність, интровертованность.

Але, оскільки по кількості балів у мене спрямованість на себе і на справу не сильно відрізняються (3 бали, що складає 3,7%) і цими відмінностями можна нехтувати, а також після якісного аналізу відповідей на питання анкети, можна говорити, що також досить виражена спрямованість на справу(28 балів, що складає 34,6%). Тобто, я майже в рівній мірі орієнтована і на ділову співпрацю, зацікавлена в тому, щоб виконувати роботу якнайкраще, зацікавлена у вирішенні ділових проблем. Здатна відстоювати свою думку, якщо знаю, що вона піде на користь загальній справі.

Шкала оцінки рівня реактивної і особистісної тривожності (Ч. Д. Спілберг, Ю. Л. Ханін)

Реактивна тривожність - тривожність як стан, характеризується напругою, неспокоєм, нервозністю.

Особистісна тривожність - тривожність як стійка характеристика людини, характеризує стійку схильність сприймати великий круг ситуацій як загрозливі, реагувати на такі ситуації станом тривоги.

Після проходження даного тесту у мене були отримані наступні результати.

Рівень реактивної тривожності (РТ) - 60 балів, що відповідає високому рівню тривожності.

Рівень особової тривожності (ЛТ) - 66 балів, що також відповідає високому рівню тривожності.

Тест «Провідна півкуля»

Після виконань завдань тесту я отримала наступні результати. У мене вийшов варіант 9 - ЛЛПП, що говорить про те, що мені властиві дружелюбність, простота, деяка розкиданість інтересів, схильність до самоаналізу.

Тести на визначення право- і ліворукості

За наслідками даного тесту у мене провідна рука права, тільки в двох з шести вправ я діяла лівою рукою.

Тест-опитувальник Айзенка

Аналіз результатів тесту показав, що у мене 10 балів за шкалою інтроверсії - екстраверсії і 21 бал за шкалою нейротизма, що відповідає меланхолійному типу темпераменту.

Темперамент - сукупність типологічних особливостей людини, що виявляються в динаміці його психологічних процесів: у швидкості і силі його реакції, в емоційному тонусі його життєдіяльності.

Темперамент - це прояв в психіці людини природженого типу нервової діяльності.

На відміну від інших типів темпераменту, у меланхоліка висока сензитівність, що виявляється в хворобливій чуттєвості, в образливості. Мала реактивність і знижена активність виявляються у меланхоліка в тому, що він рідко сміється, не упевнений в собі, часто і легко втрачається, не доводить роботу до кінця. Відрізняється повільним психічним темпом - його рухи мляві, слабкі, говорить поволі. Швидко стомлюється від людей і нової обстановки, відчуття поволі виникають, але виявляється завглибшки. Ці люди легко уразливі, хоча зовні цього не показують. Тактовні, мякі, соромязливі. Їм властива недовірливість і песимізм.

У меланхоліків поволі протікають психічні процеси, вони насилу реагують на сильні подразники; тривала і сильна напруга викликає у людей цього темпераменту сповільнену діяльність, а потім і припинення її. У роботі меланхоліки зазвичай пасивні, часто мало зацікавлені (адже зацікавленість завжди повязана з сильною нервовою напругою). Відчуття і емоційні стани у людей меланхолійного темпераменту виникають поволі, але відрізняються завглибшки, великою силою і тривалістю; меланхоліки легко уразливі, важко переносять образи, засмучення, хоча зовні всі ці переживання у них виражаються слабо. Представники меланхолійного темпераменту схильні до замкнутості і самоти, уникають спілкування з малознайомими, новими людьми, часто бентежаться, проявляють велику незручність в новій обстановці. Все нове, незвичайне викликає у меланхоліків гальмівний стан. Але в звичній і спокійній обстановці люди з таким темпераментом відчувають себе спокійно і працюють дуже продуктивно. У меланхоліків легко розвивати і удосконалювати властиву ним глибину і стійкість відчуттів, підвищену сприйнятливість до зовнішніх дій.

Психологи встановили, що слабкість нервової системи не є негативною властивістю. Сильна нервова система успішніше справляється з одними життєвими завданнями, а слабка - з іншими. Слабка нервова система - нервова система високої чутливості, і в цьому її відома перевага. [8]

Тест «Вибір фігури»

У цьому тесті я вибрала круг, що говорить про те, що я володію високою чутливістю, розвиненою емпатією. Я щаслива, коли всі ладнають один з одним, тому в спору швидше за все поступлюся першою. Мені властиво прагнення знайти загальне навіть в протилежних точках зору.

Тест «Вибір символів»

За наслідками цього тесту я набрала 26 балів, що може говорити про те, що я вважаю себе непогрішимою, але все таки схильна до зовнішнього впливу. Мені властиво прагнення знайти «золоту середину» між власними поглядами, переконаннями і тими ситуаціями, які ставить переді мною життя. Швидше за все я інстинктивно вибираю вірний шлях.

Тест «Іграшки і характер».

Більше всього уваги в дитинстві я приділяла фарбам і пластиліну. Тому про мій характер і особові особливості можна сказати наступне.

Я сприйнятлива людина, здатна уловлювати якнайтонші відтінки відносин. Але, проте, реакція на них може бути різною. Я тонка, душевна людина, з якою завжди затишно. Я відкрита світу у всіх його проявах і радію повноті життя. Сподіваюся, що мені вдасться реалізувати свій творчий потенціал і я не реагуватиму на невдачі агресією і депресією.

Оцінка творчого потенціалу особистості.

Відповівши на питання тесту, я отримала 121 бал при максимальному 162. це складає 75% від максимального результату. Тобто це достатньо високий результат. Значить, на мій погляд, мій творчий потенціал достатньо високий, це дає мені можливість розвиватися, проявляти свої здібності. Після побудови профілю творчих якостей я визначила тип творчої особи. У мене вийшла тріада: енергійний, незалежний, принциповий (це якості, які я оцінила максимальною кількістю балів). Мінімальною кількістю балів я оцінила такі якості як лідерство, оптимізм, авторитет, гнучкість.

Висновки

Проаналізувавши результати, отримані по всіх тестах, я прийшла до наступних висновків. Маючи меланхолічний темперамент, тобто слабку нервову систему, я маю і всі ті недоліки, які з цим повязані. Тобто, я часто песимістично відношусь до різних речей, погано пристосовуюсь до умов, що змінюються, бентежусь у новій обстановці. Але мені притаманні і ті сильні сторони, що є у меланхоліка. Я дуже чутлива, вразлива людина, здатна відчувати людей, їх відносини.

Головне в цьому, що над недоліками, які я виявила є можливість працювати і виправляти їх, а також ще більше розвивати свої сильні сторони. Головне, що я про них знаю тепер, а це вже дає мені можливість працювати над собою.

Дуже добре, що я маю досить високий творчий потенціал, це дає мені можливість для самовдосконалення, продуктивної роботи з учнями, до виработки гнучкості, пристосування до нових ситуацій, обставин.

Я маю високу тривожність, що є насторожливим знаком, бо з цим треба працювати, я усвідомлюю, що це може заважати мені, як в роботі, так і у житті. Цей показник ще раз підтверджує, що я погано пристосовуюсь до змінюющихся обставин.

Також мені притаманна інтровертованість, я не схильна відразу приймати людину, довіряти їй, мені не дуже легко вступати в контакти з незнайомими людьми.

Не дивлячись на поступливість та бажання уникати конфліктів - все це зовні, я досить принципова людина, здатна відстояти свою думку, якщо це треба для справи. Але звичайно ця принциповість може бути лише зовнішнім проявом того, що я важко пристосовуюсь до змін, це може бути лише підміна гнучкості принциповістю, такий собі захист від реалій життя.

Проходження тестів та виявлення різних рис свого характеру, особистості дуже, з моєї точки зору, корисна річ. Бо після того як ти про щось дізнався, з цим можна працювати і щось робити, а це важливо, якщо хочеш розвиватися, самовдосконалюватися, змінювати життя, пізнавати та покращувати себе.

3. Стратегія і тактика індивідуального особистісно-професійного розвитку та самовдосконалення

3.1. Метод релаксації Бенсона.

У існуючій техніці медитації Бенсон[2] виділив 4 основних елемента:

1. Спокійна обстановка. 2. Обєкт зосередження. Їм може бути слово, звук, відчуття (наприклад, інструктор кожному "дає" індивідуальне слово для медитації - мантру). Це слово не слід нікому повідомляти. Дієвим є і послідовне зосередження на відчуттях напруги і розслаблення мязів, на вдиху і видиху. 3. Пасивне відношення. Звільнення розуму від думок, цілей, спустошеність без напруги. 4. Зручна поза. Рекомендується сидяча, щоб не заснути. Головне - комфорт і можливість розслабитися. Ґрунтуючись на цих елементах, Бенсон сформулював свою інструкцію релаксації, що не вимагає ні вчителя, ні якихось особливих тренувань.

1. Сядьте спокійно, в зручній позі.

2. Закрийте очі.

3. Розслабте всі мязи, починаючи з мязів ніг і кінчаючи мязами обличчя. Зберігайте стан розслаблення.

4. Дихаєте через ніс. Усвідомте своє дихання. Після видиху вимовляєте про себе слово "один". Наприклад, вдих. .. видих - "один", вдих. .. видих - "один", і т.д. Дихайте легко і природно.

5. Зберігайте прийняту позу від 10 до 20 хвилин. Ви можете розплющити очі, щоб подивитися на годинник, але, не турбуючись при цьому. Коли ви закінчите, посидите декілька хвилин - спочатку із закритими, а потім з розплющеними очима. Не вставайте ще декілька хвилин.

6. Не турбуйтеся про те, наскільки успішно і глибоко ви досягаєте релаксації, не мучтеся і не напружуйтеся - дозвольте виникати релаксації в своєму темпі. Коли ви відволікаєтеся, не зупиняючись на відволіканні і повертаючись до повторення слова "один", то поступово, у міру повторення, релаксація виникатиме легше.

Треба застосовувати цю техніку 1-2 рази на добу у будь-який час - але не раніше чим через 2 години після їжі. Замість слова "один" можна повторювати будь-яке інше. Можна також міняти на свій розсуд окремі компоненти описаної техніки релаксації. Так, одні люди потребують повної тиші, інші практикують релаксацію в транспорті. Деякі прагнуть практикувати релаксацію в один і той же час у визначеному місці. Це не обовязково. Деякі застосовують описану техніку перед сном, лежачи в ліжку, щоб заснути. Відомі випадки, коли таким чином вдавалося припиняти прийом снодійних. "Проте, - підкреслює Бенсон, - засипання і сон - це не те ж саме, що релаксація". Він розглядає регулярну релаксацію як необхідний момент "компенсації" безперервних оборонних реакцій, що виникають у відповідь на стреси. Зниження тривожності, підвищення бадьорості і енергії, поліпшення уваги і зосередженості, успішніше рішення життєвих проблем і творчі успіхи і тому подібні позитивні зрушення наголошуються у людей, що застосовують щоденну релаксацію по методу Бенсона. Релаксація - це відключення мозку від зовнішнього світу і "заклопотаності", від думок про минулому і сьогоденні. Вона (як вважає Бенсон) дає можливість "почути розладнані внутрішні системи, "відрегулювати їх і відновити рівновагу". Постійне застосування релаксації (1-2 рази вдень протягом декількох місяців) призводить до того, що зменшується ступінь напруги в стресових ситуаціях, помітне "загальне зрушення у бік спокою". Нерідко очевидні і глибші зміни, людина стає більшою мірою господарем своєї долі: зявляються адекватне відношення до навколишньої реальності і до самого собі, упевненість в своїх силах, підвищується відповідальність за власне життя.

3.2. Самомасаж

Прийоми самомасажу застосовувалися дуже давно. У Стародавній Греції і в Стародавньому Римі самомасаж широко застосовувався серед атлетів і гладіаторів. Старогрецькі лікарі радили своїм пацієнтам використовувати самомасаж при лікуванні різних захворювань.

Самомасаж зручний тим, що його можна застосовувати у відсутність професійного масажиста: удома після уранішньої гімнастики, в сауні, в поїздках і турпоходах, при заняттях спортом. [4;11]

Зазвичай гігієнічний самомасаж проводиться вранці (після сну або гімнастики) і увечері (перед сном) в цілях тонізації організму, зняття стомлення і напруги, поліпшення настрою.

В ранкові години краще використовувати такі прийоми, як погладжування, розтирання, розминання, поплескування, биття, а увечері -- погладжування і розтирання. Якщо увечері використовується розминання, воно повинне бути неглибоким, ударні прийоми у вечірні години застосовувати не рекомендується.

Перед масажем необхідно прийняти таке положення, при якому б досягалося максимальне розслаблення мязів масажованої області.

Самомасаж, подібно до масажу, не можна робити при підвищеній температурі тіла, гарячкових, шкірних і грибкових захворюваннях, а також якщо шкіра забруднена. Не можна масажувати в області лімфатичних вузлів. Не рекомендується масажувати ноги при розширених венах. Живіт можна масажувати тільки натщесерце або через дві години після їжі. Під час менструації, при вагітності і захворюваннях жовчного міхура його масажувати не можна.

Можна розділити самомасаж на загальний і локальний. При загальному масажі послідовно масажуються всі частини тіла, при локальному -- окрема частина тіла, наприклад рука або нога. Локальний масаж слід проводити протягом 3-5 хвилин, загальний -- 5-20 хвилин.

Самомасаж за допомогою вібраційного електроприладу

Вібраційний масаж -- хороше доповнення до ручного. Вібраційним електроприладом можна користуватися при будь-якій напрузі в електромережі. Техніка масажу досить проста: утримуючи прилад за рукоятку, потрібно поволі водити насадкою по масажованій частині тіла від периферії до центру. Краще всього даний масаж робити вранці.

Вібраційний масаж слід проводити спеціальними насадками (вони входять в комплект приладу). Починати масаж з сильних і швидких вібрацій не слід. Окрему частину тіла слід масажувати від 5 до 10 хвилин.

Водний самомасаж

Цей вид самомасажу здійснюється струменем води за допомогою особливого наконечника або гнучкого шланга.

Інший різновид водного самомасажу -- це погладжування і розтирання тіла під час ванни, купання і душу. Масажувати при цьому можна руками або щіткою. Даний вид масажу викликає почервоніння шкіри, яке тим сильніше, чим нижче температура води і чим більше її натиск. Даний масаж здійснюється струменем води, направленої на тіло з тією або іншою силою (“душ Шарко”). Дія душу заснована не тільки на тиску струменя, але і на температурі води. Чим вище температура і чим сильніше тиск, тим сильніше дія душу.

Удома для водного масажу зручно користуватися гнучким шлангом.

3.3. Психотерапія

Для вирішення своїх особистісних проблем, для розвитку своєї особистості важливо відвідувати сеанси психотерапії як групової, так і індивідуальної. В рамках групової терапії можна відвідувати тренінги розвитку комунікативних навиків, групи особистісного росту, тренінг розвитку творчих здібностей. Бажано, щоб тренінги були з елементами психогімнастикі. Психогімнастика - один з невербальних методів групової психотерапії, в основі якого лежить використання рухової експресії як головний засіб комунікації в групі. Психогимнастіка припускає вираз переживань, емоційних станів, проблем за допомогою рухів, міміки, пантоміми. У основі психогимнастики лежить система прийомів, розроблених чеським психологом Юновою (Junova H., 1975), і невербальні методики, використовувані в групах зустрічей. Психогимнастіка дозволяє пацієнтам проявляти себе і спілкуватися без допомоги слів; це метод реконструктивної психотерапії, мета якого -- пізнання і зміна особистості пацієнта. [10] Я вважаю, що це необхідно, оскільки дозволить мені краще розуміти оточуючих, особливо учнів, з якими я працюю.

Так само психотерапія необхідна, щоб особисті проблеми не заважали працювати, оскільки часто педагог може бути зайнятий рішенням внутрішніх неладів, а не навчанням і вихованням, тобто своїми прямими обовязками. Внутрішня свобода, яку дає усвідомлення і вирішення своїх проблем, є могутнім поштовхом для розвитку власного творчого потенціалу, своєї особистості.

Окрім вирішення особистих проблем психотерапія може запобігти професійним деформаціям особистості, до яких схильні викладачі.

3.4. Правильне харчування.

Існує багато думок, як треба правильно харчуватися. На мій погляд, слід звертати увагу на специфіку діяльності людини, для того, щоб вибрати режим харчування і раціон. Оскільки діяльність педагога є розумовою, з цього витікає і специфіка його харчування. Який повинен бути режим харчування людей розумової праці?

Помірність - одна з перших рад у всьому керівництві по режиму харчування. І глибоко має рацію академік Н.М.Амосов, який пише: "Людина зїдає їжі значно більше, чим це потрібно для життя і роботи. Це починається з дитинства. Організм навчився переробляти надлишки їжі, щоб мати можливість отримувати задоволення від неї. Апетит - це не обєктивний сигнал тіла, що вимагає енергії для кліток, а функція психіки, звичка. Потрібно обмежувати їжу до тих пір, поки вага не знизиться до норми, а далі лише підтримувати її постійною, перевіряючи як можливо частіше.

Питання про норму. Всі знають формулу: зріст мінус 100. Проте вона була злічена гігієністами для працівників фізичної праці. Для інших людей потрібно скинути ще 3-5 кілограмів, тільки тоді буде якраз. Що їсти? Потрібні білки, вітаміни, мікроелементи. Але так, щоб був великий обєм і мало калорій. Самий кращий набір - сирі овочі і фрукти, різні, не менш 0,5 кілограма в день. Інше - мясо, молоко, сир, яйця, чорний хліб. Не слід мудрити: просто не наїдатися вволю і дивитися по вазі, скільки можна собі дозволити.

Не менше значення для людей розумової праці має і характер розподілу їжі в режимі дня. Тут за основу можна узяти інше народне правило: "Сніданок зїси сам, обідом поділися з другом, а вечерю віддай ворогові".

При напруженій розумовій праці необхідна велика кількість вітамінів, особливо вітаміни "А", "В", "С". Можна вказати на важливе значення таких елементів, як фосфор, глютамінова кислота і її солі. Багаторічні дослідження нейрофізіологів показують, що для нормальної діяльності клітин мозку украй необхідні поліненасищені жирні кислоти. Недолік їх в раціоні гальмує обмінні процеси в мембранах нейронів. Мозок без "мастила" як би спить.

Отже, треба вживати рибячий жир, волоські горіхи, бутерброди з вершковим маслом, салати з рясною заправкою соняшниковою або соєвою олією.

Американські учені встановили, що регулярне споживання всього лише двох рибних блюд в тиждень (краще морської) скорочує вірогідність інфаркту на 50%. Виявлена їх цілюща дія на кров і стінки судин, а також на діяльність мозку і зору. Стимулюють розумову діяльність яйця.

Корисні і багато фруктів і овочі. Яблука, наприклад, допомагають зосередитися на чомусь одному, найістотнішому. Вони гасять мозкову надактивність. Банани містять багато вітаміну В6 - його недолік веде до забудькуватості. У помідорах багато марганцю, що чудово для памяті. Ананаси багаті серотоніном, який як би "очищає" відчуття. Морквина - з її високим вмістом оксидантів - уповільнює процеси старіння. Виноград, як і яблука, сприяє зосередженості, добре допомагає в навчанні.

Шампіньйони і інші гриби привносять в мозок вітамін ВЗ і пантотенову кислоту, що дуже добре для боротьби з втомою. Паприка містить вітаміну С в три рази більше, ніж апельсини. Лук знижує вміст цукру в крові, а цукор сприяє неуважності і агресивності. Йогурт містить кальцію ще більше, ніж молоко, а кальцій впливає на збереження самовладання.

Соняшникова олія впливає на ступінь жвавості уяви. Воно необхідне тим, кому доводиться багато говорити, як наприклад, викладачам, що читають лекції. Стара добра картопля допомагала і допомагає зберігати працездатність.

У житньому хлібі, так само як і в хлібному квасі, що готується з житньої муки, міститься вітамін В1. Він тонізує нервову систему. Його називають "вітаміном бадьорості".

Японський учений С.Ториви з університету Тохо прийшов до висновку, що запахи деяких квітів володіють здатністю стимулювати або уповільнювати діяльність мозку людини. Запах жасмину, наприклад, додає людині бадьорість сильніше, ніж кава. Тонізуюча дія надає також запах лаванди. А жасминові компоненти учений рекомендує включати в косметичні засоби, вживані вранці.

Якщо виразити в числах все вище сказане, то виходять наступні результати для людей переважно розумової праці.

Енергетична цінність раціону в межах 2400-2500 ккал, з яких 1200-1400 ккал повинні забезпечуватися за рахунок вуглеводів, 720-810 ккал - за рахунок жирів і 400-460 ккал - за рахунок білків.

В середньому можна вважати добовою нормою білка 100-115 г, жиру - 80-90 г і вуглеводів - 300-350 г.

Білок тваринного походження повинен складати не меншого 50% добової норми.

Склад жирової частини раціону: вершкове масло - 25%, рослинне масло - 25%, далі, жир, що міститься в самих харчових продуктах, і кухонні жири, використовувані з кулінарною метою.

Від загальної кількості вуглеводів на долю цукру повинно доводитися не більше 15%. Вуглеводи картоплі, овочів і фруктів повинні складати не менше 25% загальної кількості вуглеводів (приблизно 80-100 г).

У харчуванні людей розумової праці особливе значення мають такі продукти, як сир, куряче мясо, деякі риби (лосось, тріска, оселедець і ін.). Корисні білки бобових і жита (житній хліб). Стимулюють окислювально-відновні реакції в тканинах організму вітаміни В2, В6, З, Р, PP. Володіють антисклеротичною дією вітаміни Е, В12, фолієва кислота.

3.5. Підвищення кваліфікації.

Важливе значення в розвитку викладача має постійне навчання. Не можна живити ілюзії з приводу того, що, закінчивши навчання у ВОЗі, людина вже стала професіоналом і йому вже нічого не треба. Освіту треба здобувати постійно. Читання літератури, відстежування нових досліджень, відвідини конференцій, семінарів, курсів підвищення кваліфікації - все це повинен постійно робити викладач, щоб бути професіоналом, кваліфіковано виконувати свої обовязки.

Висновки.

Розвиток особистості педагога повинен бути гармонійним, тому не можна упускати з вигляду такі аспекти як правильне харчування, рівномірне фізичне навантаження. Будь-яка людина, щоб бути професіоналом, повинна самовдосконалюватись, займатись самоосвітою, але також не повинна забувати про розвиток свого внутрішнього світу, своєї особистості. Важливо володіти технікою релаксації, розслаблення, оскільки ми випробовуємо в повсякденному житті безліч стресів. Вони, накопичуючись, і приводячи до дістрессу, можуть істотно підірвати фізичне і психічне здоровя.

Составляючи план особистісного розвитку, я звертала увагу, перш за все, на підвищену тривожність. Цей фактор може заважати мені у роботі, крім того, це може призводити до постійних стресів і погіршення здоровя. Тому мені, перш за все, треба оволодіти методами розслаблення, релаксації. Крім того, я маю досить добре розвинену емпатію, але це така корисна риса, що її треба постійно розвивати, обовязково звертати увагу на це. Тому я вважаю за необхідне займатись психогімнастикою, щоб поліпшувати відносини з людьми, краще розуміти їх.

Групові тренінги також потрібні мені для розвитку здібності працювати у колективі.

Список літератури

1. Бахтиярова В.Ф., доцент кафедры педагогики БИРО./ Современные подходы к качеству образования. Сборник учебно-методических разработок. Серия «В помощь преподавателям ссузов». Уфа: БИРО, 2007.

2. Бенсон Г. Чудо релаксации. - М., АСТ, 2004.

3. Большая энциклопедия психологических тестов. - М, Эксмо, 2006.

4. Васичкин В. И. Все о массаже. - М., АСТ-Пресс Книга, 2006

5. Крутецкий В. А. Психология: Учебник: Навчальне видання.- 2-е изд., перераб и доп..- М.: Просвещение, 1986.

6. Кузмина Н. В. Основы вузовской педагогики, ЛГУ, 1972.

7. Курс практической психологии, или как научиться работать и добиваться успеха: учебное пособие для высшего управленческого персонала / Автор-сост. Р.Р. Кашапов. - Ижевск.: Изд-во Удм. ун-та, 1996 г.

8. Общая психология /Состав. Е.И. Рогов - М. ВЛАДОС, 1995 г.

9. Профессиональный стандарт педагогической деятельности /Под редакцией Я.И. Кузьминова, В.Л. Матросова, В.Д. Шадрикова. Разработан по государственному контракту №П243 от 11.09.2006

10. Психология. Словарь/под общ. ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского. - М., Политиздат, 1990

11. Уроки домашнего мас сажа./под ред. Буренок А. - М., Махаон, 2007