Суми 2008

Завдання: №№6, 16, 26

ЗМІСТ

1. Система розрахунків на валовій основі (6)

2. Порівняльна характеристика архітектур платіжних систем (16)

3. Регламент роботи СЕП (26)

Список літератури

1. Система розрахунків на валовій основі (6)

Платіжний механізм є одним із найважливіших базових інструментів ринкової економіки. Стійка, надійна, швидкодіюча система платежів і розрахунків - необхідна передумова ефективного функціонування всього господарського механізму, всіх його секторів, економічних інститутів та окремих субєктів господарювання.

Під платіжною системою розуміють систему механізмів, які використовуються для переказу грошових коштів між субєктами господарювання та для розрахунку за платіжними зобовязаннями, що виникають між ними. Платіжна система є спеціалізованим елементом практично всіх економічних операцій, що відбуваються в ринковій економіці, тобто тим елементом, який стосується передачі грошової вартості в обмін на якийсь товар, послугу або фінансовий актив.

Субєкти господарювання надають перевагу платежам у вигляді вимог до комерційних банків лише в тому разі, коли виконання платежів буде легким, швидким і досить надійним, тобто ризик їх використання виявиться прийнятним. Для того, щоб банківські платіжні послуги могли конкурувати з розрахунками за готівку, клієнти банків повинні бачити переваги використання банківських депозитів як платіжних засобів порівняно з готівкою. Такі переваги залежать від двох головних чинників:

- по-перше, банки повинні пропонувати своїм клієнтам привабливі механізми переказу коштів, що характеризуються високою надійністю, швидкістю обробки даних, малою величиною витрат та чіткістю обліку операцій;

- по-друге, банки повинні пропонувати механізми конвертації, які дозволяють клієнтам без перешкод відправляти й отримувати платежі, використовуючи різноманітні інструменти розрахунків, що легко конвертуються в інші інструменти або у валюту.

Важливе значення для стабільного функціонування платіжних систем мають платежі, повязані з великими сумами, затримка надходження яких може спричинити значні грошові штрафи та витрати через втрачені можливості. Вартість таких затримок змушує платників податків гостро відчувати потребу в швидкій, надійній та точній обробці платежів.

Аналогічні вимоги виникають також у випадку, коли підприємства укладають угоди на великі суми, а їх віддаленість не дозволяє своєчасно обмінюватися паперовими інструментами, коли платежі повторюються з певною регулярністю і необхідно забезпечити надійність розрахунків. Для забезпечення таких потреб створюються системи переказу великих сум платежів (СПВСП) - Large-Value Funds Transfer Systems (LVFTS).

Для зменшення потреби в грошових коштах і для спрощення процесу обміну платіжними повідомленнями банки використовують системи взаємозаліку на основі клірингу, який включає обмін платіжними інструментами між банком платника і банком одержувача або їх агентами.

Принцип клірингу можна розглянути на прикладі таблиці 1, де відображено стан кількох банків на визначену дату: в останній колонці показана чиста дебіторська заборгованість, в останньому рядку - чиста кредиторська заборгованість банків. Сам кліринг включає два етапи: підрахунок сальдо і врегулювання взаємних вимог.

Сальдо могли б бути просто двосторонніми, коли банки регулюють взаємні вимоги на двосторонній основі (розподілений кліринг). Так, відповідно до наведених даних банк С є чистим кредитором банку А (40) і банку D (60-20). Він отримав би безпосередньо від них погашення боргів, а сам сплатив би свою заборгованість банку В, оскільки стосовно нього є чистим дебітором (50).

Однак можна запропонувати простішу процедуру багатостороннього (централізованого) клірингу, коли учасники обмінюються платіжними інструментами на багатосторонній основі. Між банками діє установа-посередник, так звана “розрахункова палата”, стосовно якої вони щоденно є або чистими дебіторами, або чистими кредиторами: у вищенаведеному прикладі банк А є чистим дебітором (на суму 130), а банк С і банк В - кредиторами. Залишається провести остаточний розрахунок, але кількість і сума трансакцій при цьому будуть значно менші.

Таблиця 1

Схема клірингу при здійсненні взаємних розрахунків, ум. од.

Важливе значення з точки зору управління ризиками має поділ розрахунків за принципом здійснення: на валовій або чистій основі.

Система на валовій основі виконує розрахунки відразу після отримання документа. Розрахунок виконується в тому випадку, якщо на рахунку є необхідна сума коштів. Ця система отримала ще назву «брутто» розрахунків.

В системі електронних платежів, що зараз функціонує в Україні, закладена модель «брутто» розрахунків.

В цій системі операції виконуються лише в межах наявних кош-тів на момент виконання розрахунку. В деяких системах «брутто» розрахунків дозволяється овердрафт. В Україні овердрафт заборонений.

Раніше платежі, для яких не вистачало коштів на кореспондентському рахунку банку, ставились на картотеку. Зараз в НБУ відмовились від ведення картотек і ті платежі, які виконати не можливо з причини відсутності чи нестачі коштів на кореспондентському рахунку, відправляються в комерційний банк.

При розрахунках на валовій основі виконуються окремі розрахунки за кожною трансакцією, на відміну від процедури їх попереднього взаємного заліку, як це робиться при розрахунках на чистій основі. Якщо ліквідність перевіряється за станом сальдо, то платіж буде виконаний лише в разі наявності достатніх коштів на депозиті на момент його ініціювання. Інакше платіжне доручення повертається відправнику до надходження протягом операційного дня достатніх коштів. Така система вимагає обробки інформації в режимі реального часу, а також операційного контролю, який дозволяє центральному банку запобігти використанню денного кредиту.

Перевагою цього підходу є те, що розрахунок стає остаточним раніше, ніж у випадку взаємозаліку. Однак така система вимагає значних ліквідних коштів, оскільки платежі, що надходять, не використовуються для розрахунків за платежами, що відправляються. Тому можна запропонувати іншу схему організації платіжних потоків, яку відповідно до прикладу, наведеного в табл. 1, зображено на рис. 1.

Рис. 1. Платіжні потоки при розрахунках брутто (індивідуальних)

Одна з потенційних проблем розрахунків на валовій основі полягає у небезпеці виникнення так званої “безвихідної ситуації”, коли жоден платіж не може бути оброблений через нестачу ліквідності на конкретних рахунках. Для запобігання або попередження таких ситуацій учасникам може бути надана можливість користуватися денним овердрафтом. Денний кредит, звичайно, надається за умови, що необхідні кошти будуть депоновані до закінчення операційного дня, а сума денного кредиту не повинна обмежуватися.

Однак, беручи до уваги ризики, притаманні системам розрахунків на чистій основі, а також прогрес у галузі розвитку автоматизації та телекомунікацій найефективнішим механізмом обробки невеликої кількості платежів на великі суми слід вважати систему розрахунків на валовій основі в режимі реального часу, скорочено - СРВРЧ (Real-Time Gross Settlement Systems - RTGS).

2. Порівняльна характеристика архітектур платіжних систем (16)

Враховуючи ріст кількості транзакцій і потреби банків найбільш оперативно управляти своїми ресурсами в СЕП, НБУ реалізовано декілька моделей обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку. Вибір моделі виконує комерційний банк.

1. Характеристика нульової моделі. Згідно цієї моделі головний банк та його філіали мають самостійний коррахунок для головного банку і кожного філіалу. Для кожного з цих рахунків відкривається технічний рахунок в РРП. Кожен з банків виконує операції в межах коштів, що є на цих рахунках, тобто головний банк та його філіали діють в межах СЕП незалежно один від одного. Головний банк може отримувати інформацію про наявні кошти на рахунку філіалів в тому випадку, якщо вони знаходяться в одному регіоні. Але розпоряджатися коштами філіалів головний банк при роботі за цією моделлю не може.

2. Характеристика першої моделі. Ця модель теж підходить для роботи банків, філіали яких знаходяться в одному регіоні . В ОДБ РРП відкривається один рахунок для головного банку та його філіалів. Облік в РРП ведеться загальними сумами без виділення вкладу кожного філіалу окремо. Тобто філіали не мають свого коррахунку в РРП, але для них відкривається технічний коррахунок. Кожен філіал має свій АРМ-3 і відповідно є повноправним учасником СЕП. Головний банк управляє розміром коштів, в межах яких філіали можуть виконувати платежі шляхом виділення ліміту коштів для кожного філіалу. Схема взаємодії банків по першій моделі наведена на рис. 2. Таким чином, філія може виконувати платежі в межах значення:

<Величина технічного коррахунку філії> + <Величина ліміту>,

але не більш ніж на величину значення коррахунку свого голов-ного банку.

Рис. 2. Схема обслуговування за першою моделлю

Механізм розподілення лімітів включає:

1. Встановлення ліміту для філіалів на початок банківського дня, що виконується одним із засобів за вибором головного банку:

- заборона роботи філіалів до отримання інформації з головного банку про встановлені ліміти на даний банківський день;

- встановлення значення ліміту рівного нулю, тобто обмеження платіжоспроможності філіалу розміром залишку на його технічному рахунку;

- перенесення значення ліміту, який даний філіал мав за попередній банківський день, на поточний день;

- дозвіл роботи в межах коштів, що знаходяться на коррахунку головного банку.

2. Зміна значення ліміту філіалу на протязі банківського дня, що виконується головним банком шляхом відправлення в РРП файла лімітів.

Зміна ліміту може виконуватись декілька разів на протязі банківського дня. Файл лімітів обробляється в РРП в момент його прийняття, і відразу ж змінюється ліміт філіалу.

Головний банк отримує інформацію про роботу філій в файлах системи електронних платежів. Протягом дня, після кожного сеансу роботи РРП надається інформація про стан технічного коррахунку всіх філіалів, стан лімітів всіх філіалів, стан коррахунку головного банку (тобто єдиного коррахунку).

3. Характеристика другої моделі. Друга модель є розвитком першої. По певному регіону вибирається один банк, що виконує роль головного для регіону. По кожному регіону відкривається єдиний регіональний коррахунок банку, філіали не мають окремих коррахунків, в тому числі і технічних. У головному банку для кожної філії необхідно відкрити в балансі субкоррахунки філіалів. Схема взаємодії банків за другою моделлю наведена на рис. 3. Для роботи за другою моделлю потрібна наявність власної платіжної системи (ВПС), дія якої обмежується одним адміністративним регіоном України.

Філіали являються самостійними банківськими закладами, мають свій МФО й знаходяться в списку учасників електронних платежів, але вони не являються самостійними учасниками СЕП, тобто не мають свого АРМ-3. Лише головний банк має свій АРМ-3, через який виконує платежі від імені своїх філіалів. По закінченні робочого дня головний банк передає у філії дані про залишки на субкоррахунках.

4. Характеристика третьої моделі. За цією моделлю учасником СЕП є тільки голов-ний банк, що має єдиний кореспондентський рахунок і свою власну платіжну систему.

Рис. 3. Схема обслуговування за другою моделлю

При роботі за цією моделлю головний банк має засоби повного контролю над роботою філіалів. Всі кошти зосереджені на одному рахунку, що не призводить до їх розпорошення і дозволяє виконувати постійний контроль за ліквідністю.

Недоліки цієї моделі полягають в тому, що можуть виникати затримки з перерахуванням коштів. Наприклад, перерахування коштів в одному регіоні з одного філіалу в інший виконується через розрахункову палату головного банку. В цій моделі необхідно встановлювати якусь пріоритетність на обробку платежів.

Філіали є самостійними банківськими закладами, мають свій МФО й знаходяться в списку учасників електронних платежів, але вони не являються самостійними учасниками СЕП, тобто не мають свого АРМ-3 та засобів захисту НБУ. Ця модель вимагає наявності власної повнофункціональної платіжної системи. Схема роботи за третьою моделлю наведена на рис. 4.

Рис. 4. Схема обслуговування за третьою моделлю

5. Характеристика четвертої моделі. Ця модель є територіальним розширенням першої моделі, її дія поширюється на всю територію функ-ціонування СЕП за умов використання засобів віртуального банківського регіону. По цій моделі ведеться єдиний кореспондентський рахунок з веденням технічних кореспондентських рахунків філіалів. Четверта модель дуже подібна до першої. Відмінність їх полягає у тому, що філіали банку можуть територіально розміщуватись у різних регіонах. При роботі по цій моделі кореспондентські рахунки по всіх філіалах обєдну-ються в один консолідований рахунок, який контролюється головним банком. Враховуючи те, що банки не мають своєї розрахункової палати, то її функції для цих банків виконуються в ЦРП спеціально виділеним для цих цілей АРМ-2, що обслуговує віртуальний банківський регіон. Головний банк контролює і управляє роботою філій за допомогою механізму лімітів. Головний банк має можливість отримувати підсумкову інформацію про роботу своїх філій впродовж всього та в кінці банківського дня. Всі філії мають свій МФО та АРМ-3, являються учасниками СЕП і проводять обмін платіжними документами незалежно один від одного. Переваги моделі полягають у тому, що головний банк може переводити на роботу по цій моделі відразу не всі філіали, а поступово один за одним в процесі роботи.

Недоліки цієї моделі полягають у тому, що головний банк не може управляти кожною трансакцією, а лише шляхом лімітування обмежувати загальну суму платежів. Зі збільшенням кількості філій ускладнюється процес централізованого управління їх ресурсами, збільшується час реакції системи на надану інформацію та зворотний звязок у вигляді керуючої інформації. Тому четверту модель доцільно використовувати для невеликих та середніх банків з кількістю філій не більше 30-40. Схема обслуговування за четвертою моделлю наведена на рис. 5.

Рис. 5. Схема обслуговування за четвертою моделлю

6. Характеристика пятої моделі. Ця модель вміщує елементи четвертої та другої моделей, орієнтована на трьохрівневу організаційну структуру банку і функціонує у межах віртуального банківського регіону. Головний банк та регіональні управління працюють по четвер-тій моделі. Регіональні управління та філії його регіону працюють за правилами і механізмом роботи по другій моделі. Тобто регіональні управління мають свої ВПС. ТКР мають лише філії першого рівня, тобто регіональні управління і головний банк. ТКР регіональних управлінь на початку дня приймається рівним нулю. Головний банк установлює ліміти регіональним управлінням. ВПС звязує філіали першого рівня з філіалами другого рівня. Філіали першого рівня виконують платежі за філіали другого рівня, тобто обороти регіональних управлінь включають обороти своїх філіалів без виділення внеску кожного. Головний банк взаємодіє з регіональними управліннями через СЕП.

Головний банк отримує підсумкову інформацію про роботу регіональних управлінь в СЕП по схемі, аналогічній першій моделі. Головний банк може отримати дуже деталізовану інформацію щодо платежів окремих філіалів.

Пяту модель доцільно використовувати для банків, що мають розгалужену мережу філіалів зі своїми ВПС всередині регіону, але не мають технічних можливостей забезпечити повноцінне функціонування ВПС у масштабах всієї України.

Рис. 6. Схема обслуговування за пятою моделлю

7. Характеристика шостої моделі. Ця модель є розвитком четвертої моделі і використовується банками, які мають, крім філіалів, регіональні управління. Ця модель підходить для банків, які мають розгалужену мережу філіалів, і головний банк не має змоги управляти безпосередньо роботою своїх філіалів, адже не має можливості розробити ВПС ні в межах регіону, ні по Україні в цілому. Робота організовується через віртуальний банківський регіон.

Головний банк з регіональними управліннями і регіональні управління з філіалами взаємодіють через СЕП. В РРП відкриваються ТКР для головного банку, регіональних відділень і для філіалів.

Рис. 7. Схема обслуговування шостою моделлю

Головний банк установлює ліміт своїм регіональним управлінням, а ті в свою чергу доводять ліміти філіалам. Робота регіональних управлінь з філіалами організується за принципами, схожими з першою моделлю. ТКР регіонального управління на початок дня приймається рівним нулю, а за день він вміщує всі обороти коштів відповідних філіалів.

Шоста модель підходить для банків, які мають від 50 до 200 філіалів.

Взаємодія учасників СЕП при розрахунках за шостою моделлю зображена на рис.7.

8. Характеристика сьомої моделі. Сьома модель вміщує елементи четвертої і третьої моделей. Крім того, що кожний філіал має свій ТКР (як у четвертій моделі), головному банку дозволяється виконувати початкові платежі від імені своїх філіалів (як у третій моделі). Відправником платежів може виступати як головний банк, так і філіал. Головний банк має можливість обмежувати категорії початкових платежів філіалів по сумах, по балансових рахунках і т.п. Таким чином банк надає філіалам самостійність при виконанні масових платежів невеликими сумами і контролює великі фінансові операції.

Взаємодію учасників СЕП при розрахунках за сьомою моделлю зображено на рис. 8.

Рис.8. Схема обслуговування за сьомою моделлю

Модель реалізується консолідованим кореспондентським рахунком головного банку з ТКР філіалів зі змішаним способом їх ведення. Головний банк і всі його заклади є учасниками СЕП, вони мають МФО, АРМ-3 та засоби захисту.

Управління роботою філіалів виконується за допомогою таких бізнес-правил:

- повне блокування початкових кредитних платежів;

- обмеження по сумі одного платежу;

- обмеження по сумі обігу за день;

- обмеження на підсумковий обіг;

- обмеження по необхідному значенню залишка;

- блокування відкриття та закриття особових рахунків;

- обмеження на відправника чи отримувача платежів.

Бізнес-правила транспортуються у СЕП за допомогою спеціального файла - M. Згідно з технологією роботи моделі головний банк може формувати і відправляти в один момент не більше одного набору бізнес-правил на філіал. Тобто, якщо файл M відправлено, то наступний файл цього типу можна відправляти лише після отримання файла-квитанції, яка підтверджує отримання бізнес-правил. Це є певним обмеженням і недоліком роботи по сьомій моделі, тому що збої електронної пошти можуть призвести до зниження ефективності її роботи.

3. Регламент роботи СЕП (26)

Наведемо етапи банківського дня в системі електронних міжбанківських переказів (СЕМП) НБУ та час їх виконання:

8:00-8:15 - у Центральній розрахунковій палаті і розрахункових палатах територіальних управлінь НБУ проводяться системні роботи, повязані з підготовкою до початку роботи СЕМП.

8:15-8:20 - початок роботи програмно-технічних комплексів СЕМП, виконання стартових процедур , відкриття нового банківського дня. Учасники СТП отримують можливість надсилати до СТП пакети-запити, крім трансакцій.

8:20-8:30 - отримання від територіального управління НБУ і обробка на АРМ-2 файлу $L зі станом коррахунків, формування для банків файлів $K.000 та файлів $B, що не підтвердились банками в попередній банківський день.

8:30 - початок міжбанківських розрахунків у СЕМП. АРМ-2 працює в основному (циклічному) режимі.

У СЕП виконується обробка файлів електронних розрахункових документів, технологічної інформації та приймання платежів за державні цінні папери (далі - депо-платежі).

Учасники СТП отримують право виконувати трансакції, за умови що АРМ-2 банку-відправника і АРМ-2 банку-отримувача працюють з системою моніторингу технічних рахунків у штатному режимі.

18:00 - припиняється приймання всіх початкових платежів до СЕП від усіх учасників СЕП.

У СТП зазначені обмеження не встановлюються.

18:00-19:00 - АРМ-2 працює в основному (циклічному) режимі.

У СЕП виконується обробка технологічної інформації від учасників СЕМП стосовно квитовки ними файлів відповідних платежів ($B).

Робота СТП продовжується без змін.

19:00-19:30 - АРМ-2 працює в основному (циклічному) режимі.

У СЕП виконується обробка технологічної інформації та приймання протокольних звітів (файлів $Z) від учасників СЕМП.

Робота СТП продовжується без змін.

19:30 - зупинення прийому протокольних звітів та обробки технологічної інформації в СЕП.

Зупинення розрахунків через СТП.

Початок виконання технологічних процедур на АРМ-2, повязаних із закінченням банківського дня:

формування для банків файлів $V за підсумками роботи в СЕП, файлів $U;

формування для територіальних управлінь і ОПЕРУ НБУ файлів $G за підсумками банківського дня в СЕП;

формування та надання на АРМ-1 файлів $Y за підсумками роботи в СЕП.

20:00 - у Центральній розрахунковій палаті, після отримання файлів $Y від усіх розрахункових палат, початок виконання технологічних процедур на АРМ-1, повязаних із завершенням банківського дня:

формування для банків файлів $V за підсумками роботи в СТП;

формування для територіальних управлінь і ОПЕРУ НБУ файлів $G за підсумками банківського дня в СТП;

надання розрахунковим палатам територіальних управлінь НБУ підсумкової інформації і дозволу на завершення банківського дня в СЕМП.

У розрахункових палатах територіальних управлінь НБУ, після отримання дозволу від АРМ-1, на АРМ-2 починається виконання технологічних процедур, повязаних із завершенням банківського дня в СЕМП.

Національний банк визначає особливий порядок роботи банківської системи у разі прийняття Кабінетом Міністрів України розпоряджень про перенесення робочих днів та встановлення особливого порядку роботи банків на такі дні; задля проведення комплексу робіт, повязаних із завершенням звітного банківського року, тощо.

На підставі вищезазначеного, Центральною розрахунковою палатою встановлюється технологічний регламент роботи СЕМП і заздалегідь доводиться до відома всіх учасників СЕМП офіційним листом, із зазначенням часу виконання окремих етапів банківського дня і часу припинення приймання до СЕП/СТП окремих видів початкових платежів, уключаючи депо-платежі, від різних категорій учасників СЕМП.

У разі виникнення необхідності в продовженні роботи СЕМП за клопотанням учасників СЕМП, чи з інших поважних причин, оперативні зміни до регламенту роботи на поточний банківський день, згідно з Наказом Голови Національного банку N 111 від 06.11.2000 р., уносяться таким чином:

1) Давати вказівки щодо змін у регламенті роботи СЕМП має право тільки заступник Голови Національного банку України, якому підпорядкована для загального керівництва Центральна розрахункова палата, а в разі його відсутності - директор Департаменту бухгалтерського обліку.

2) Продовження роботи всієї СЕМП на час до одної години включно може бути дозволено Центральною розрахунковою палатою. Для внесення таких змін до регламенту роботи учаснику СЕМП та/чи розрахунковій палаті територіального управління НБУ необхідно до 17:00 (у п`ятницю до 16:00) подати до ЦРП клопотання у вигляді листа електронною поштою, з обґрунтуванням причин і потрібного часу продовження. Питання вирішується керівництвом ЦРП у робочий час.

3) Зміни у технологічному регламенті роботи СЕМП на поточний день, з зазначенням часу припинення приймання до СЕП/СТП початкових платежів, уключаючи депо-платежі, доводяться до відома всіх учасників СЕМП.

Дозвіл окремим учасникам СЕМП на продовження приймання початкових платежів у СЕП, уключаючи депо-платежі, на час до 30 хвилин надається Центральною розрахунковою палатою. Для отримання дозволу необхідно:

1) Звернутися до розрахункової палати, яка обслуговує учасника СЕМП, з клопотанням про продовження роботи з обґрунтуванням причин;

2) Розрахункова палата оперативно вирішує питання з черговим адміністратором АРМ-1 у ЦРП та повідомляє учасника СЕМП про прийняті рішення.

У разі надання дозволу на продовження приймання платежів у СЕП, чи на продовження часу приймання депо-платежів окремому учаснику, всі інші учасники СЕМП продовжують працювати за чинним регламентом роботи СЕМП на поточний день.

Клопотання від учасників СЕМП про продовження роботи не розглядається після того, як у СЕМП розпочаті технологічні процедури завершення банківського дня. Учаснику СЕМП може бути відмовлено в продовженні роботи з технологічних чи інших міркувань.

Розрахункова палата територіального управління НБУ без дозволу Центральної розрахункової палати не може на свій розсуд продовжити роботу СЕМП понад час, установлений регламентом.

В останній робочий день кожного місяця приймання початкових платежів від усіх учасників СЕП продовжується на 2 години. У звязку з цим виконання наступних технологічних процедур, повязаних із закінченням банківського дня в СЕП, починається на 2 години пізніше.

Відповідно до наказу Національного банку України від 06.04.2007 N 47 "Про порядок внесення змін до технологічного регламенту роботи СЕП Національного банку України":

1. Рішення про роботу СЕП у вихідні і святкові дні, зміни до технологічного регламенту роботи СЕП у кінці звітного року приймаються Головою Національного банку України.

- Рішення про роботу СЕП у вихідні і святкові дні надсилаються Центральній розрахунковій палаті (далі - ЦРП), Департаменту інформатизації та всім учасникам СЕП засобами системи електронної пошти Національного банку України (далі - засоби системи ЕП) не пізніше 11 години дня, що передує вихідним або святковим дням.

Зміни до технологічного регламенту роботи СЕП у кінці звітного року надсилаються ЦРП, Департаменту інформатизації та всім учасникам СЕП засобами системи ЕП до 25 грудня звітного року.

2. Рішення про зміни до технологічного регламенту роботи СЕП за зверненнями окремих учасників СЕП приймаються виконавчим директором з питань платіжних систем та розрахунків.

У разі потреби внесення змін до технологічного регламенту роботи СЕП на поточний банківський день учасник СЕП до 17.00 (у пятницю до 16.00) надсилає клопотання на імя виконавчого директора з питань платіжних систем та розрахунків засобами системи ЕП з детальним обґрунтуванням причин і потрібного часу продовження роботи СЕП.

Клопотання приймаються до розгляду з урахуванням доцільності внесення змін до технологічного регламенту для всієї банківської системи.

У разі прийняття позитивного рішення зміни не пізніше 17.30 (у пятницю 16.30) надсилаються ЦРП, Департаменту інформатизації та всім учасникам СЕП засобами системи ЕП.

3. У разі виникнення технічних або технологічних проблем у роботі ЦРП чи інформаційної мережі Національного банку України, або оперативних потреб, повязаних із здійсненням монетарної політики, ЦРП має право продовжити роботу СЕП на одну годину.

Список використаної літератури

1. Вовчак, О.Д. Платіжні системи [Text] : навчальний посібник / О. Д. Вовчак, Г. Є. Шпаргало, Т. Я. Андрейків. - К. : Знання, 2008. - 341 с.

2. Гужва В.М. „Інформаційні системи і технології на підприємствах”, навчальний посібник, Київ, 2001 р.

3. Єрьоміна Н.В., Банківські інформаційні системи.-К.: КНЕУ, 2000.-220с.

4. Карчевский, С. П. Платежные системы: понятие,структура, типология и принципы построения [Текст] / С. П. Карчевский // Расчеты и операционная работа в коммерческом банке. - 2007. - N 4. - C.23-35

5. Маслов В.П. Інформаційні системи і технології в економіці: Навч.посібник-Київ: „Слово”, 2003.-264с.

6. Міщенко В.І. та ін. Електронний бізнес на ринку фінансових послуг: Практ.посібник. - К.: Т-во „Знання”, КОО, 2003. - 278с.

7. Пиріг, С.О. Платіжні системи [Текст] : навчальний посібник / С. О. Пиріг ; Мін-во освіти і науки України, Луцький держ. техн. ун-т. - К. : ЦУЛ, 2008. - 240 с.

8. Попов, Р. Рынок платежных систем. "Электронные деньги" [Текст] / Р. Попов, М. Веремеенко // Банковское дело. - 2007. - N 7. - C.33-36

9. Рогач І.Ф., Сендзюк М.А., Антонюк В.А., Інформаційні системи у фінансово- кредитних установах. - К.: ІСНЕУ, 2001.-239с.

10. Румянцев, М.И. Информационные системы и технологии финансово-кредитных учреждений [Текст] : учебное пособие для вузов / М. И. Румянцев ; Западнодонбасский ин-т экономики и управления. - Днепропетровск : ИМА-пресс, 2006. - 482 с.

11. Ситник В.Ф., Т.А. Писаревська, Н.В.Єрьоміна, О.С.Краєва „Основи інформаційних систем”, навчальний посібник, Київ, 2001 р.

12. Ющенко В. А., Савченко А. С., Цокол С. А., Новак І. М., Платіжні системи: Навчальний посібник. - К.: Либідь, 1999. - 413 с.