Правове регулювання орендних відносин в Україні

Міжрегіональна Академія Управління Персоналом

Контрольна робота

з дисципліни:

„Господарське законодавство”

за темою 4:

„Правове регулюваня оредних відносин

у законодавстві України”

Викладач:

Радченко Анна

Олександрівна

Київ,2003

Зміст

Вступ.................................................................................................................3

1. Класифікація об’єктів оренди ринку та сегментування ринку

1.1 Класифікація об'єктів оренди по видам майна...................................4

1.2 Розподіл об'єктів оренди по формам власності..................................4

1.3 Ринок цілісних майнових комплексів.................................................5

1.4 Ринок будинків, споруджень і нежитлових приміщень....................5

1.5 Ринок іншого окремого індивідуально визначеного майна..............6

1.6 Ринок державного майна, що знаходиться на

балансах господарчих товариств.........................................................6

1.7 Ринок військового майна......................................................................6

1.8 Ринок об'єктів незавершеного будівництвам......................................7

1.9 Ринки оренди житла (квартир, мансард, будинків, котеджів)

і земельних ділянок................................................................................7

2. Поняття договору оренди.

Його сторони, умови та порядок укладання

2.1 Поняття договору оренди......................................................................8

2.2 Сторони у договорі оренди....................................................................8

2.3 Порядок укладення договору оренди...................................................9

2.4 Умови договору оренди.........................................................................9

3. Приватизація об’єкта оренди.................................................................... 11

4. Лізинг...........................................................................................................12

Висновок...........................................................................................................14

Список використаної літератури....................................................................15

Вступ

В цій роботі розлянуті питання різноманіття орендних відносин в Україні. Український ринок об`єктів оренди є досить різнорідним і масштабним. Однак, дотепер цей ринок комплексно не досліджувався. Публікації в риэлтерских виданнях висвітлюють переважно стан ринку оренди житла у великих містах.

Проаналізовані орендні відношення, як альтернативний метод фінансування затрат виробництва та підвищення ефективності використання майна. Систематизовано правове становище оренди комунального та державного майна, та лізингу – видів майнового найму. Також сформована процедура укладення та регулювання договорів, регламентуючих орендні відносини.

В роботі надана практика застосування оренди. Ринок володіння на основі права користування (оренди), доповнює ринок володіння на основі абсолютного чи обмеженого права власності. З метою дослідження ринку об`єктів оренди в цій роботі була проведена їх класифікація

У сучасних умовах переходу до ринкової економіки, реформування відносин власності, структурної перебудови економіки зростає роль різних форм надання майна в тимчасове платне користування: Найбільше поширення одержала оренда.

Одною з важливих передумов підвищення ефективності оренди, удосконалення керування нею й обґрунтованого прогнозування надходження орендної плати є аналіз ринку об'єктів оренди. Який саме в даній роботі ми детально роздивимося (як вже було зазначено вище).

1.Класифікація об
’
єктів оренди ринку та сегментування ринку

1.1Класифікація об'єктів оренди по видам майна

У відповідності зі статтею 5 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» є наступні групи об'єктів оренди:

цілісні майнові комплекси підприємств, організацій, їхніх структурних підрозділів (цехів, ділянок, філій);

будинку, спорудження, приміщення, об'єднані назвою «нерухоме майно»;

інше, крім будинків, споруджень і приміщень, окреме індивідуально визначене майно;

державне і комунальне майно, що виявилося на балансах господарчих товариств, створених у процесі чи приватизації корпоратизациї.

У відповідності зі статтею 1 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» і статтею 7 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних силах України» окремим об'єктом оренди є військове майно.

У відповідності зі статтею 6 Указу Президента України від 28 травня 1999 р. № 591/99 «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва» останні також віднесені до об'єктів оренди.

З прийняттям Земельного кодексу України у грудні 1990 р. відновлено підхід до оренди як до можливої форми тимчасового користування землею. У 1998 р. прийнятий Закон України «Про оренду землі". Об'єктами оренди можуть бути земельні ділянки як сільськогосподарського, так і несільськогосподарського призначення.

1.2Розподіл об'єктів оренди по формам власності

На ринку оренди представлене майно, що відноситься до усіх форм власності. При цьому:

переважна більшість пропозицій цілісних майнових комплексів протягом усього періоду їхньої дозволеної оренди надходило від комунального сектора, інші - від державного. Про це свідчить і той факт, що завдання на 1999 р. щодо надходження коштів від оренди об'єктів права комунальної власності в 3.1 рази перевищує планові надходження від оренди державного майна:

нежила нерухомість, пропонована для оренди, відноситься в основному до власності територіальних суспільств (комунальної), у меншому ступені — до державного, в обмеженій кількості — до колективної недержавної власності. Такому розподілу сприяє постійна передача нерухомості з державної власності і комунальну. До приватної (індивідуальної) чи колективної (кооперативної) власності громадян відносяться гаражі;

житлова нерухомість (квартири) відноситься переважно до приватної власності громадян. придбаної внаслідок приватизації житлового фонду. Здаються в оренду також котеджі, що є власністю громадян чи відносяться до колективної недержавної власності;

інше, крім нерухомого, окреме індивідуально визначене майно відноситься до усіх форм власності, але порівняно великою поки є пропозиція державного сектора;

переважно до державної власності відноситься майно, що унаслідок заборони на його приватизацію не ввійшло в статутні фонди утворених при приватизації і корпоратизації господарчих товариств, але залишилося на їхніх балансах (інші відносяться до комунальної власності);

військове майно відноситься до державної форми власності.

1.3Ринок цілісних майнових комплексів

З 1989 1. в Україні почалася оренда цілісних майнових комплексів. Пропозиція була надзвичайно широкою, оскільки законодавству про оренду в 1992 — 1994 р. практично неможливо було відмовити орендарям у праві на оренду (це і сьогодні є непростою справою). Попит стимулювався істотними перевагами орендарів у процесі приватизації. Неодиничними були випадки передачі цілісних майнових комплексів в оренду по рішеннях судів. У 1992 - 1993 р. в оренді було кожне п'яте промислове підприємство. Однак унаслідок приватизації ринок оренди державних і комунальних підприємств істотно скоротився. В останні три роки їхньої пропозиції зведені до мінімуму. При цьому міністерства і відомства незважаючи на відповідне доручення Уряду не змогли запропонувати жодного підприємства для передачі в оренду. Кількість діючих договорів оренди постійно скорочується і зараз складає 199 (тільки по оренді майна державних підприємств). Щодо орендних підприємств, створених на комунальній власності, та їхня кількість перевищує 1,7 тис.

1.4Ринок будинків, споруджень і нежитлових приміщень

Зараз це найбільший сегмент загального ринку об'єктів оренди. Оскільки кількість нежилої нерухомості об'єктивно обмежено (як і площі земельних ділянок під нову забудову) і значна її частина залишається в комунальній і державній власності, на її є стабільний попит з боку підприємницьких структур.

Найбільш розповсюдженою є оренда прибудованих приміщень у житлових будинках з метою використання їх під заклади торгівлі, суспільного харчування, офіси. У великих і середніх містах є попит на гаражі в зв'язку зі збільшенням парку автомобілів (у малих містах і селищах автомобілі звичайно паркуються на присадибних ділянках). Є також попит на складські приміщення (переважно для обслуговування торгівлі). Існує обмежений попит і на приміщення для промислового виробництва.

Для оренди пропонуються, крім нежилих приміщень у житлових будинках, також тимчасово вільні в зв'язку зі скороченням обсягів виробництва і наукових досліджень і вивільнені з метою одержання прибутків від оренди приміщення підприємств, науково-дослідних інститутів, інших організацій і установ.

Прикладами оренди споруджень є оренда частин наземних і підземних вестибулів і переходів метрополітену, частин перонів залізничних станцій, частин вуличних підземних переходів і т.п. Дозволена оренда немагістральних трубопроводів.

1.5Ринок іншого окремого індивідуально визначеного майна

До цієї групи майна відносяться машини й устаткування, транспортні засоби, меблі і т.п. Це ж майно є типовим об'єктом лізингу (лізинг, як різновид оренди буде роздивлений нижче більш детально). В умовах зменшення обсягів промислового виробництва і тривалої інвестиційної кризи пропозиція на цьому ринку перевищує попит. До того ж частина пропозицій складає морально і фізично зношена техніка.

1.6Ринок державного майна, що знаходиться на

балансах господарчих товариств

Специфікою цієї групи об'єктів оренди є її різнорідність. До неї відносяться і цілісні майнові комплекси структурних підрозділів, і житлова і нежила нерухомість, і інше майно. Відповідно до затвердженого спільного наказу Фонду державного майна України і Мінекономіки від 19 травня 1999 р. № 908/68 Положенням про керування державним майном, що не ввійшло в статутні фонди господарчих товариств у процесі приватизації оренда відноситься до пріоритетних напрямків використання цього майна.

Проведена недавно Фондом державного майна України інвентаризація в 3,5 тис. господарчих товариств, створених у процесі приватизації, виявила близько 12,7 тис. об'єктів, що відносяться до державної власності. Серед них 0,8 тис. дитячих садів, 0,5 тис. гуртожитку, 0,3 тис. баз відпочинку і профілакторіїв, 0,8 тис. клубів, палаців культури, бібліотек, спортивних споруджень, більшість з який не використовується по призначенню, закриті через брак коштів на зміст і можуть бути чи цілком частково здані в оренду. Додамо до них ще не визначене, але значна кількість об'єктів права державної власності на балансах господарчих товариств, створених у процесі корпоратизації.

1.7Ринок військового майна

Ця група об'єктів оренди також є різнорідною. До неї відноситься як окреме нерухоме і рухоме майно, так і цілісні майнові комплекси підприємств, організацій, установ, і їхніх структурних підрозділів. За даними Міноборони, до його структури відносяться, крім 10 казенних і 19 стратегічно важливих підприємств, ще 163 підприємства, майно яких, як

правило, може бути об'єктом оренди. Це ремонтні підприємства, проектні

інститути, будівельні організації, підприємства будівельних матеріалів, закладу військової торгівлі, сільськогосподарські підприємства, лісгоспи, туристські бази, готелі.

Уже стали об'єктами оренди складські та інші приміщення у військових містечках. Здаються в оренду приміщення у військових госпіталях. До спонукуваного військового майна, що може надаватися в оренду, відносяться автомобілі, трактори, цистерни, будівельна техніка, устаткування і т.п.

До військового майна відноситься не тільки майно Збройних сил України, але й інших зі зданих відповідно до діючого законодавством військових формувань.

1.8Ринок об'єктів незавершеного будівництва

Специфікою цього ринку є те, що він є загальним для оренди і приватизації. При цьому пріоритетній є приватизація, а оренда стає можливої, якщо об'єкт незавершеного будівництва довго не вдається продати. Умовою оренди є добудовування об'єкта, а метою - викуп орендованої частини об'єкта після добудовування. Про масштаби ринку важко судити через відсутність повної статистичної бази по незавершеному будівництву. Відомо, наприклад, що тільки на балансах створених при приватизації господарчих товариств є 0,2 тис. об'єктів незавершеного будівництва. У цілому пропозиція значна перевищує попит. Так, у Києві протягом 1993 - 1998 р. щорічно в середньому продавалося лише 8 об'єктів незавершеного будівництва.

1.9Ринки оренди житла (квартир, мансард, будинків, котеджів)

і земельних ділянок

Вимагають у зв'язку з особливими умовами їхнього формування і регулювання окремого дослідження. Відзначимо тільки, що переважно орендарями житла є фізичні особи і тому стан ринку оренди житла залежить від платоспроможності населення.

2.Поняття договору оренди. Його сторони, умови та порядок укладання.

2.1Поняття договору оренди

Передача майна державних підприємств та організацій в оренду фізичним та юридичним особам у сучасних умовах є одним із напрямів підвищення ефективності його використання. Загальне поняття оренди сформульовано у Законі України "Про оренду майна державних підприємств та організацій" від 10 квітня 1992 р. Відповідно до цієї статті орендою визнається засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Тобто:

-орендні відносини мають виключно договірний характер і не можуть виникати на підставі планових завдань або інших адміністративних актів;

-оренда передбачає передачу майна у користування (без надання права орендареві розпоряджатися орендованим майном, у тому числі вносити це майно до статутних фондів господарських товариств, як це іноді трапляється)

-таке користування є платним, що забезпечується внесенням орендарем орендодавцеві орендної плати у визначених розмірах;

-оренда передбачає передачу майна у строкове (тимчасове) користування. По закінченні строку, на який було укладено договір оренди, цей договір припиняється.

2.2Сторони у договорі оренди

Суб'єктами оренди (сторонами у договорі оренди) є орендодавці та орендарі.

Орендодавцями (тобто органами та організаціями, що передають майно в оренду) є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва — щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та місцевими радами народних депутатів управляти майном, — щодо майна, яке перебуває відповідно у власності Автономної Республіки Крим або у комунальній власності; підприємства — щодо окремого індивідуально-визначеного майна, а з дозволу зазначених вище орендодавців — також щодо цілісних майнових комплексів, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць) і нерухомого майна.

Орендарями (тобто юридичними і фізичними особами, яким майно передається в оренду) згідно з Законом України "Про оренду державного та комунального майна" можуть бути господарські товариства, створені членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу, інші юридичні особи та громадяни України, фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства.

При цьому фізична особа, яка бажає укласти договір оренди державного майна, до його укладення зобов'язана зареєструватися як суб'єкт підприємницької діяльності.

2.3Порядок укладення договору оренди

Закон України "Про оренду державного та комунального майна" досить детально регламентує процедуру укладення договору оренди майна.

Фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди майна підприємств, направляють заяву, проект договору оренди та інші документи згідно з Переліком документів, необхідних для укладення договору оренди майна цілісного майнового комплексу державного підприємства (структурного підрозділу), затвердженим наказом Фонду державного майна України від 19 квітня 1996 p., відповідному орендодавцеві.

Закон України "Про оренду державного та комунального майна" містить приблизний перелік підстав відмови у передачі в оренду об'єктів. Це, зокрема:

· прийняття рішення компетентним органом про приватизацію цих об'єктів;

· включення об'єкта до переліку підприємств, що потребують залучення іноземних інвестицій згідно з рішенням Кабінету Міністрів України чи місцевих органів влади;

· відсутність згоди органу Антимонопольного комітету України на оренду;

· відсутність згоди органу, уповноваженого управляти відповідним майном, на виділення структурного підрозділу;

· інші підстави, передбачені законами та постановами Верховної Ради України.

2.4Умови договору оренди

Надаючи важливого значення змістові договору оренди майна, законодавець спеціально визначив істотні умови договору, тобто ті, що мають юридичне значення, впливають на формування і суть правовідносин, що випливають з даного договору. У разі недосягнення сторонами домовленності хоч би з однієї істотної умови договору, такий договір не вважається укладеним.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її Індексації). Оцінку об'єкта оренди здійснюють за Методикою оцінки вартості об'єктів оренди, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 р.

Термін, на який укладається договір оренди, визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору по закінченні його строку він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. По закінченні терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін

Методику розрахунку, граничні розміри та порядок використання орендної плати встановлює КМУ, органи, уповноважені ВР АРК, або органи місцевого самоврядування. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.Орендну плату вносять, як правило, у грошовій формі.

Розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін, а також на вимогу однієї із сторін у разі зміни цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

3.Приватизація об
’
єкта оренди

Поняття приватиза­ція вживається у двох аспектах: економічному і юридичному.
В економічному
аспекті приватизація розглядається як трансформація державної власності в недержавну власність. З юридичної
точки зору приватизація - це майнова угода між суб'єктами приватизації, змістом якої є платне, частково оплачуване чи безпла­тне відчуження державного майна. В Законі України "Про приватизацію майна державних підприємств" приватизація визначається як відчуження майна, яке знаходиться в спільно держав ній власності на користь фізичних і юридичних осіб, котрі у відповідності з цим законом можуть бути покупцями.

Верховна Рада України щорічно заслуховує і затверджує звіт Фонду дер­жавного майна України про виконання Державної програми приватизації. Кон­троль за виконанням Державної програми приватизації забезпечує Спеціальна контрольна комісія Верховної Ради України з питань приватизації, котра ство­рюється з числа депутатів.

Юридична відповідальність
- це законодавче закріплений спосіб забезпе­чення правомірної поведінки суб'єктів права, належного виконання ними своїх обов'язків. Види відповідальності мають свої особливості, різну мету і детально вивчаються відповідними областями права - карним, адміністративним, громадянським. Відповідальність у сфері приватизації - це забезпечення державою юри­дичними способами гарантій роздержавлення і приватизації державного майна, захисту прав власності, яке охороняється законом. Юридична відповідальність здійснюється на принципах законності, обгрунтованності, невідворотності, індивідуалізації і справедливості.

Повний перелік об'єктів, котрі не підлягають приватизації, міститься в п.2 ст. З Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції від 19.02.1997 p.). Він затверджується ВРУ за поданням Ка­бінету Міністрів України. Вартість майна об'єктів, котрі підлягають приватизації, оцінюється згідно до "Методики оцінки вартості майна в період приватизації", затвердженій Кабі­нетом Міністрів України 22 липня 1998 року.

4. Лізинг

Лізинг (від англійського lease — оренда), як одна з прогресивних форм забезпечення товаровиробників засобами виробництва, є порівняно новим видом зобов'язань для нашої господарської системи. Як різновид оренди, лізингові операції почали інтенсивно розвиватися в ряді країн (США, Японія, країни Західної Європи) в період після другої світової війни. Сьогодні вони стали невід'ємною частиною економіки у більшості промислових розвинутих країн та багатьох країнах, що розвиваються.

Згідно статті 1, закону України про лізинг, лізинг - це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Лізинг здійснюється за договором лізингу, який регулює правовідносини між суб'єктами лізингу, і, залежно від особливостей здійснення лізингових операцій, може бути двох видів - фінансовий чи оперативний.Фінансовий лізинг
- господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає придбання орендодавцем за замовленням орендаря основних фондів з подальшим їх переданням у користування орендарю на строк, що не перевищує строку повної амортизації таких основних фондів, з обов'язковою подальшою передачею права власності на такі основні фонди орендарю (Закон про прибуток). Оперативний лізинг
- господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає передачу орендарю права користування основними фондами на строк, що не перевищує строку їх повної амортизації, з обов'язковим поверненням таких основних фондів їх власнику після закінчення строку дії лізингової (орендної) угоди (Закон про прибуток).

Отже, лізинг можна розглядати як різновид довгострокового кредиту, що надається в майновій формі і погашається у розстрочку. Він виник у 50-ті роки XX ст. паралельно з розвитком системи прискорення амортизаційних списувань.
Лізингова послуга виникає так. На прохання клієнта банк закуповує нове майно (устаткування, транспортні засоби, сільськогосподарську, обчислювальну техніку тощо) і бере на себе практично всі зобов'язання власника, включаючи відповідальність за збереження майна, внесення строкових платежів, оплату майнових податків. Клієнт, на прохання якого було куплено майно, укладає з банком строковий договір оренди, в якому визначається розмір орендної плати і періодичність її внеску та інші умови.
Орендна плата складається з двох величин: вартості майна і комісійної винагороди за лізингові послуги, що дорівнює проценту за кредит.
Дохід банку від лізингових послуг включає: лізинговий процент, залишкову вартість майна до моменту закінчення строку оренди, податкові пільги,

пов'язаніз інвестуванням в обладнання.Плата за лізингову послугу нижча від позичкового процента, тому клієнту вигідніше користуватися лізингом, ніж брати грошову позичку для оренди дорогого обладнання.Банк має можливість установлювати оплату за лізингову послугу нижче за позичковий процент за рахунок того, що оренда надає йому право користування інвестиційними пільгами при оплаті податків, тобто він ділиться з клієнтами одержаною вигодою у формі зниження процента.
У міжнародній банківській практиці досить поширений лізинг із залученням коштів (оренда інвестиційного типу). При здійсненні такої лізингової операції банк організовує одержання довгострокової позички в одного або кількох кредиторів на суму до 80% вартості зданих в оренду активів. За організацію позички він одержує від орендаря додаткову винагороду. Крім того, ця операція дає можливість банку скоротити базу оподаткування за рахунок віднесення процента за взятий кредит на витрати своєї діяльності.

Об'єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме і рухоме майно, яке може бути віднесене до основних фондів відповідно до законодавства, в тому числі продукція, вироблена державними підприємствами (машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи комунікацій тощо), не заборонене до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг (оренду).

Висновок

Отже, однією з важливих передумов підвищення ефективності оренди, удосконалення керування нею й обґрунтованого прогнозування надходження орендної плати є аналіз ринку об'єктів оренди. Український ринок об'єктів оренди є досить різнорідним і масштабної. Однак дотепер у літературі цей ринок комплексно не досліджувався. Публікації в риэлтерских виданнях висвітлюють переважно стан ринку оренди житла у великих містах.

Ринок володіння на основі права користування (оренди) є, що доповнює до ринку володіння на основі абсолютного чи обмеженого права власності. З метою дослідження ринку об'єктів оренди були здійснені їхня класифікація і сегментування ринку.

Як різновид оренди, ми розглянули досить нову прогресивну форму забезпечення товаровиробників засобами виробництва – лізинг
, що виступає як комерційний кредит, тобто кредит у натуральній формі, що дає можливість купувати сучасне устаткування і технології, а також нарощувати збут виготовленої продукції і стає ефективним важелем маркетингу для виробників, дозволяє ширше користатися прискореною амортизацією, тобто зменшує строк окупності інвестицій і ризик, не збільшує орендну плату.

Подальший розвиток економіки багато в чому залежить від становлення різних форм господарювання, у тому числі й орендної, що, у наслідку, дозволить Україні стати однієї з ведучих країн Європи.

Складені процеси становлення ринкових відносин в України мають свої особливості на рівні підприємства, становище якого у ринковій економіці докорінно змінюється. Для створення за часів соціалістичної економіки українських підприємств все відчутнішою стає потреба у кардинальних змінах з метою досягнення конкурентоспроможності в нових умовах.

Список використаної літератури:

1)http://enbv.narod.ru/text/Econom/savluk/str/72.html

РОЗДІЛ 12, КОМЕРЦІЙНІ БАНКИ

(12.7. БАНКІВСЬКІ ПОСЛУГИ) - Бібліотека Воєводіна.

2)http://www.dtkt.com.ua/debet/ukr/2001/05/05pr2-1.html

Український бухгалтерський тижневик

"Дебит Кредит" #05 '2001: Практична бухгалтерія - Облік орендних операцій

3)http://www.kontrakty.com.ua/ukr/gc/nomer/1997/45-97/lis45.htm

Лізинг в Україні N45`97

4)http://www.ukrleasing.com.ua/zakon1.htm

Всеукраинская ассоциация лизинга

"Закон України Про лізинг" ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1998, N 16, ст.68 )

( Із змінами, внесеними згідно із Законом N 394-XIV ( 394-14 ) від 14.01.99, ВВР, 1999, N 9-10, ст.67)

5)http://www.spfu.gov.ua/ukr/edition/journal/032003/page10.html

УДК 339.187.62 Економіко-правове регулювання повернення орендованого майна: проблеми і шляхи удосконалення. Я. Б. Усенко, заступник начальника Управління з питань управління державним майном ФДМУ, канд. екон. наук (ОРЕНДА, ЛІЗИНГ, КОНЦЕСІЯ)

6)http://www.realtor.com.ua/zakon.html

Закони