Кримінально-правова характеристика невиплати заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат

Контрольна робота з дисципліни «Кримінальне право»

Кримінально
-правова характеристика невиплати заробітної плати, стипендії
, пенсії чи інших установлених законом виплат

Зміст

Вступ

1. Предмет злочину передбаченого ст. 175 КК України

2. Об'єкт та об'єктивна сторона злочину

3. Суб'єкт та суб'єктивна сторона злочину

4. Кваліфіковані види складу злочину передбаченого ст. 175 КК України

5. Удосконалення кримінальної відповідальності невиплати заробітної плати, стипендії пенсії чи інших установлених законом виплат (ст. 175 КК України)

Висновки

Задача

Список використаної літератури

Вступ

Право кожного громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю та соціальних виплат закріплено у статтях 43, 46 Конституції України. Реалізація зазначених конституційних прав громадян врегульована Законом від 24 березня 1995 р. № 108/95-ВР «Про оплату праці», Кодексом законів про працю України (далі — КЗпП), іншими законодавчими та нормативними актами. Зокрема, ст. 1 названого Закону визначено, що заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу; ч. 3 ст. 15 (у редакції Закону від 21 жовтня 2004 р. № 2103-IV) передбачено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі підприємство здійснює після виконання зобов’язань щодо оплати праці (у попередній редакції оплата праці провадилася в першочерговому порядку після сплати обов’язкових платежів); у ч. 5 ст. 24 (у тій же редакції) зазначено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

У ст. 115 КЗпП передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів. Відповідно до ст. 116 цього Кодексу при звільненні працівника виплата всіх належних йому сум провадиться в день звільнення.

Кримінальну відповідальність за невиплату заробітної плати встановлено ст. 175 Кримінального кодексу України (далі — КК), згідно з якою за умисну безпідставну невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої соціальної виплати громадянам більше ніж за один місяць керівник підприємства, установи або організації незалежно від форми власності може бути притягнутий до такої відповідальності.

1. Предмет злочину передбаченого ст. 175 КК України

Предметом злочину є грошові кошти, які повинні виплачуватись громадянам як заробітна плата, стипендії, пенсії чи інші встановлені законом виплати, на які вони мають право. За певних умов предметом злочину можуть бути і матеріальні цінності, що мають бути передані громадянам при здійсненні зазначених виплат, зокрема, при виплаті заробітної плати на сільськогосподарських чи переробних підприємствах у натуральній формі.

Під заробітною платою розуміється винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу. Видами заробітної плати є основна та додаткова заробітна плата, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані із виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. Законодавчо встановлений розмір плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт), іменується мінімальною заробітною платою (див. ст.1, 2, 3 Закону України «Про оплату праці» від 23 березня 1995 р.) [5].

Різновидом компенсаційних виплат є нарахована громадянам компенсація втрати ними частини доходів у зв’язку з порушенням термінів її виплати, право на яку вони мають відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 р., який набрав чинності з 1 січня 2001 р. і яким передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші передбачені законом виплати) у випадку порушення встановлених строків їх виплати - затримки їх виплати на один і більше календарних місяців. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов’язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу. Постановою КМУ від 21 лютого 2001 р. № 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, згідно з п.4 якого сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов’язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. При цьому п.2 названої постанови передбачено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати, нарахованої працівникові за період роботи з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2000 р. проводиться відповідно до Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою КМУ від 20 грудня 1997 р. № 1427 до ліквідації заборгованості із заробітної плати за зазначений період [7]. Згідно з ч.2 ст.7 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» відповідальність власника або уповноваженого ним органу (особи) за несвоєчасну виплату доходів визначаються відповідно до законодавства, тобто притягнення до кримінальної відповідальності за ст.175 КК можливе як за несвоєчасну виплату передбачених законом виплат громадянам, так і за несвоєчасну виплату їм компенсації за втрату їх частини у зв’язку з порушенням строків їх виплати. У разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації, громадянину надано право її оскарження у судовому порядку (ч.1 ст.7 Закону «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати»).

Пенсії і грошові допомоги, що нараховуються органами соціального захисту населення чи органами Пенсійного фонду України, фінансуються органами цього фонду, а також органами соціального захисту населення за рахунок інших джерел, передбачених законодавством України, доставляються та виплачуються одержувачам підприємствами поштового зв’язку згідно з Законом України «Про зв’язок».

Під пенсіями слід розуміти види державного соціального забезпечення громадян, на яке вони мають право з підстав, визначених законодавством. До державних пенсій відносяться трудові (за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років) та соціальні пенсії. Право на трудові пенсії мають особи, що займались суспільно корисною працею, а на соціальні - усі непрацездатні громадяни на умовах, визначених ст.93-95 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 6 грудня 1991 р. Підстави, порядок призначення, нарахування та перерахування пенсій визначаються Законом України «Про пенсійне забезпечення» та законами, які регулюють пенсійне забезпечення окремих категорій громадян (наприклад, Закон України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 9 квітня 1992 р.).

Стипендії - це виплати за рахунок державних коштів (вид соціальної допомоги), які виплачуються учням, студентам, курсантам, аспірантам, докторантам згідно із законодавством про освіту, а також виплачуються згідно з іншими законодавчими актами окремим категоріям громадян [11, 471].

До інших установлених законом виплат громадянам відносяться будь-які види грошових виплат, право на які мають окремі (певні) категорії громадян чи право на одержання яких виникає за наявності підстав, передбачених законодавством: компенсаційні виплати громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; виплати, що здійснюються за рахунок коштів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування (допомога по безробіттю, допомога в разі тимчасової втрати працездатності, матеріальне забезпечення у разі нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання тощо); інші передбачені законом соціальні виплати, наприклад, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомога малозабезпеченим сім’ям з дітьми тощо.

Предметом злочину можуть бути не лише виплати, що здійснюються регулярно у визначені законодавством терміни, а і разові виплати. Види соціальних виплат, які не мають разового характеру, несвоєчасна виплата яких підлягає компенсації, визначені у абз.3 п.3 Порядку проведення компенсації громадянам частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21 лютого 2001 р. № 159.

2. Об’єкт та об’єктивна сторона злочину

Об'єктом злочину є конституційне право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, і на своєчасне її отримання, а також право на соціальний захист, у т.ч. право на отримання пенсій та інших видів соціальних виплат.

Із об’єктивної сторони злочин характеризується безпідставною невиплатою зазначених у ч.1 ст.175 виплат громадянам більше ніж за один місяць.

Згідно із ч.5 ст.97 КЗпП та ч.3 ст.15 Закону України «Про оплату праці» від 23 березня 1995 р., якими вони доповнені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати» від 21 жовтня 2004 р., оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку, а всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов’язань щодо оплати праці. При цьому ч.5 ст.24 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості [5].

Безпідставною має вважатись така невиплата, яка вчинена за наявності об’єктивної можливості її здійснення, тобто вчинена при наявності коштів на її виплату і відсутності поважних причин для невиплати. Безпідставною є як взагалі невиплата зазначених у ст.175 виплат, так і виплата їх у неповному обсязі, тобто при наявності їх часткової виплати.

Кількість громадян, яким безпідставно не виплачені повністю чи виплачені не у повному обсязі зазначені у ч.1 ст.175 виплати, для кваліфікації дій за ст.175 значення не має. На практиці може мати місце, наприклад, безпідставна невиплата взагалі заробітної плати частині працівників підприємства, її виплата не у повному обсязі іншій їх частині при виплаті у повному обсязі решті працівників.

Сума (розмір) безпідставно не виплачених виплат для кваліфікації дій керівника підприємства, установи, організації за ст.175 значення не має [8].

3. Суб’єкт та суб’єктивна сторона злочину

Із суб’єктивної сторони злочин є умисним, вид умислу прямий.

Суб’єкт злочину спеціальний - керівник підприємства, установи, організації незалежно від форми власності та громадянин - суб'єкт підприємницької діяльності, в обов’язки якого входить нарахування та виплата чи лише виплата зазначених у ч.1 ст.175 виплат. Суб’єктами злочину можуть бути керівники будь-якого підприємства, органів державної влади, працівники органів Пенсійного фонду, соціального захисту населення, а також підприємств поштового зв’язку, якими безпосередньо виплачуються громадянам пенсії та інші виплати.

Суб’єктами злочину можуть бути і керівники банківських установ та їх відділень, якими здійснюється безпосередня виплата заробітної плати та інших виплат працівникам окремих підприємств, установ, організацій за укладеними з ними договорами, в тому числі з використанням платіжних карток [10, 8].

Безпідставна невиплата заробітної плати громадянином-підприємцем особам, найману працю яких він використовує, а також громадянином, який уклав з працівником угоду про виконання певної роботи, є грубим порушенням ними угоди про працю, проте за наявності підстав, має кваліфікуватися за ст.175 КК України.

4. Кваліфіковані види складу злочину передбаченого ст. 175 КК України

Кваліфікованим видом складу злочину є безпідставна невиплата зазначених у ч.1 ст.175 виплат внаслідок нецільового використання коштів, призначених для їх виплати. Нецільове використання призначених для виплати коштів - це їх використання на інші цілі, пов’язані із забезпеченням діяльності підприємства, установи, організації: оплата зобов’язань за укладеними договорами, виконання податкових зобов’язань, придбання сировини, обладнання, транспортних засобів, меблів, іншого майна, оплата виконаних робіт (наприклад, за ремонт приміщення) чи наданих послуг тощо.

Нецільове використання бюджетних коштів, призначених для виплати зазначених у ч.1 ст.175 виплат, якщо їх сума в тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, але є меншою від трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, вчинене керівником підприємства, установи, організації, фінансування яких здійснюється за рахунок бюджетних коштів, не потребує додаткової кваліфікації за ч.1 ст.210, оскільки склади злочинів, передбачені ч.1 ст.210 та ч.2 ст.175, якщо їх предметом є бюджетні кошти, співвідносяться між собою як загальний і спеціальний, а при такому виді конкуренції кримінально-правових норм має застосовуватись спеціальна норма (ч.2 ст.175). Якщо ж сума використаних не за цільовим призначенням бюджетних коштів, які мали бути використані на виплату зазначених у ст.175 виплат громадянам, в три тисячі і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то дії керівника підприємства, установи, організації повинні кваліфікуватися за сукупністю злочинів - за ч.2 ст.175 та ч.2 ст.210.

Частиною 3 ст.175 передбачено звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка до притягнення її до кримінальної відповідальності за безпідставну невиплату установленої законом виплати громадянам здійснила її виплату. При цьому законодавцем не обумовлюються мотиви і мета, якими керувалась особа, як підстави звільнення від відповідальності, тобто не має значення, за власною ініціативою (добровільно) чи внаслідок «тиску» (примусу) зі сторони інших осіб (звернення осіб, яким не виплачена заробітна плата чи інші виплати, з позовом до суду, вимога працівників контролюючих чи правозастосовчих органів тощо) здійснена виплата своєчасно безпідставно не виплачених встановлених законом виплат громадянам. Єдина підстава такого звільнення, передбачена ч.3 ст.175 - здійснення своєчасно безпідставно не виплачених встановлених законом виплат до моменту притягнення такої особи до кримінальної відповідальності, яким вважається момент пред’явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину (див. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням МВС щодо офіційного тлумачення положень ч.3 ст.80 Конституції України (справа про депутатську недоторканність) від 27 жовтня 1999 р. № 9-рп/99) [8].

5. Удосконалення кримінальної відповідальності невиплати заробітної плати, стипендії пенсії чи інших установлених законом виплат (ст. 175 КК України)

Чинна редакція частини першої статті 175 КК України щодо притягнення до кримінальної відповідальності за несвоєчасну виплату або безпідставну невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших встановлених законом виплат іноземцям або особам без громадянства (з урахуванням змін від 19.02.2009 р.) має певні недоліки. Так, з редакції цієї статті випливає, що під охорону кримінального закону підпадають лише громадяни України.

Крім того, чинна редакція диспозиції частини першої статті 175 КК України передбачає кримінальну відповідальність, зокрема, за безпідставну невиплату заробітної плати. Пропонуємо конкретизувати цю частину статті та зазначити, що відповідальність наставатиме за повну безпідставну невиплату заробітної плати, оскільки на практиці до кримінальної відповідальності за злочин, передбачений частиною першою статті 175 КК України, притягуються і особи, визнані винними у невиплаті заробітної плати в повному обсязі, тобто у разі її часткової виплати. Натомість статтею 41 КУпАП за порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, виплати заробітної плати не в повному обсязі передбачено адміністративну відповідальність. Невизначеність диспозиції кримінального закону, який встановлює відповідальність за безпідставну невиплату заробітної плати, у цій частині сприяє формуванню практики неоднакового його застосування та безпідставної криміналізації діянь осіб, винних у неповній (частковій) виплаті заробітної плати [9].

Потребує удосконалення редакція санкції частини першої статті 175 КК України у питанні застосування судами передбаченого в ній додаткового покарання. Перш за все слід виключити кому, яка розділяє основне покарання у виді позбавлення волі на строк до двох років і таке, що має застосовуватися разом із ним, обов’язкове додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Така зміна обумовлюється тим, що за змістом чинної редакції абзацу другого частини першої статті 175 КК України передбачене у ньому обов’язкове додаткове покарання має застосовуватися у разі призначення будь-якого з передбачених у ньому основних покарань. Натомість альтернативна санкція частини першої статті 175 КК України передбачає можливість призначення або основного покарання у виді штрафу, або основного покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. За таких обставин позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю не може бути застосоване як додаткове покарання у разі призначення основного покарання у виді штрафу. Призначення покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю одночасно як основного і додаткового виключається. У випадку ж призначення основного покарання у виді виправних робіт, відповідно до вимог статті 57 КК України, воно має відбуватися за місцем роботи засудженого, якого в цьому випадку не можна позбавляти права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю [9].

У санкції частини другої статті 175 КК України, оскільки це є кваліфікованим складом злочину, необхідно передбачити як обов’язкове додаткове покарання позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, так як це передбачено у частині першій вказаної статті.

Висновки

Під невиплатою заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати слід розуміти неповну або несвоєчасну виплату громадянам зазначених виплат. Така невиплата утворює склад злочину, передбаченого ст. 175, якщо вона: 1) є безпідстаною; 2) має місце протягом певного строку (більше ніж за один місяць).

Предметом злочину є грошові кошти, які повинні виплачуватись громадянам як заробітна плата, стипендії, пенсії чи інші встановлені законом виплати, на які вони мають право. Предметом злочину можуть бути і матеріальні цінності, що мають бути передані громадянам при здійсненні зазначених виплат. Предметом злочину можуть бути не лише виплати, що здійснюються регулярно у визначені законодавством терміни, а і разові виплати.

Об'єктивні сторона складу цього злочину виражається у безпідставній невиплаті заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більше ніж за один місяць.

Суб'єкт злочину спеціальний. Ним може бути лише керівник підприємства, установи або організації незалежно від форми власності, а також громадяни – суб’єкти підприємницької діяльності. Інші службові особи підприємств, установ, організацій, а так само приватні особи можуть нести кримінальну відповідальність за цією статтею лише як співучасники (організатори, підбурювачі, пособники).

Суб'єктивна сторона характеризується лише умисною формою вини.

Кваліфікуючою ознакою злочину є вчинення описаного у ч.1 ст. 175 діяння внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, стипендії, пенсії та інших установлених законом виплат. Ч 3 ст. 175 передбачає можливість звільнення від кримінальної відповідальності за спеціальних обставин особи, яка вчинила злочин, передбачений цією статтею.

Задача

За полювання без дозволу Громова було притягнуто до адміністративної відповідальності. Через якийсь час він проник на територію заповідника з мисливськими собаками. У заповіднику Громов натрапив на лисицю, яка спіймалась у пастку, поставленою науковим співробітником заповідника і забрав тварину собі. Як кваліфікувати дії гр. Громова?

Відповідь.

Полювання - це сукупність дій людини, спрямованих на пошук, вистежування, переслідування з метою добування і саме добування диких звірів і птахів, що перебувають у стані природної волі у межах мисливських угідь. До полювання прирівнюється: перебування осіб у межах мисливських угідь з собаками мисливських порід (ст.12 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»). Отже, Громов, який проник на територію заповідника з мисливськими собаками здійснював полювання.

Дії Громова слід кваліфікувати як незаконне полювання на території заповідника, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 248 КК України. Крім того, Громов здійснив повторне порушення правил полювання, адміністративна відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст.85 КУпАП.

Отже, дії Громова потрібно кваліфікувати за ч. 1 ст. 248 КК України, як незаконне полювання на території заповідника та за ч.2 ст.85 КУпАП, як повторне порушення правил полювання. При цьому немає значення, що Громов натрапив на лисицю, яка спіймалась у пастку, поставленою науковим співробітником заповідника, забрав тварину собі.

Список використаної літератури

1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року, №254/96-ВР. Зі зм. від 8.12.2004 р.

2. Кримінальний кодекс України від 5.04.2001 р. №2341-III. З зм. від 19.03.2009 р.

3. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII. Зі зм. від 23.09.2008 р.

4. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. №8073-X. Зі зм. від 19.03.2009 р.

5. Закон України вiд 24.03.1995 р. № 108/95-ВР «Про оплату праці». Зі зм. від 28.12.2007 р.

6. Закон України вiд 19.10.2000 р. № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати». Зі зм. від 16.01.2003 р.

7. Постанова КМУ від 21.02.2001 р. №159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати». Зі зм. від 31.03.2003 р.

8. Практика розгляду судами кримінальних справ про невиплату заробітної плати,стипендій, пенсій чи інших установлених законом виплат / Інформаційний сервер ВСУ // www.scourt.gov.ua.

9. Висновок ВСУ на проект Закону України «Про посилення відповідальності за несвоєчасну виплату або безпідставну невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших встановлених законом виплат» / Інформаційний сервер ВСУ // www.scourt.gov.ua.

10. Костенко О. Банкіри, які не віддають зарплатні гроші клієнтам, мають сидіти у тюрмі // День. – 2009. -№1. – С. 8.

11. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України (2-е вид., перероб. та доп.) /За заг. ред. П.П. Андрушка, В.Г. Гончаренка, Є.В. Фесенка. – К., 2008. – 1428 с.