Дипломна робота на тему:
Методика обліку і організація аналізу і аудиту виробничих запасів підприємства (ТзОВ „Уніплит”).
РОЗДІЛ1.Теорико–економічна сутність виробничих запасів та їх характеристика як об’єкту обліку та аудиту
Економічна сутність запасів та іх класифікація
Оцінка виробничих запасів для цілей обліку
Нормативно-правова база з обліку та аудиту виробничих запасів
Загально-економічна характеристика ТзОВ „Уніплит”, як базового підприємства
РОЗДІЛ 2. ОБЛІК ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ
2.1. Характеристика первинних документів з обліку виробничих запасів та їх руху на підприємстві
2.2. Організація синтетичного і аналітичного обліку виробничих запасів
2.3. Облік надходжень та вибуття запасів на виробництво
2.4. Особливості обліку результатів інвентаризації та переоцінки виробничих запасів
2.5. Облік виробничих запасів в умовах використання інформаційних систем та комп’ютерної технології
РОЗДІЛ 3. АУДИТ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ ТА АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ
3.1.Завдання та інформаційне забезпечення аудиту виробничих запасів та аналізу ефективності їх використання
3.2. Аудит виробничих запасів
3.3. Аналіз забезпеченості виробничих запасів на підприємстві
3.4. Аналіз ефективності використання виробничих запасів
РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ НА ТЗОВ “УНІПЛИТ”
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
Для здійснення виробничо-господарської діяльності підприємства використовують виробничі запаси, які є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства.
Виробничі запаси займають особливе місце не лише у складі майна підприємства, а й особливе місце їм належить у структурі витрат, оскільки виробничі запаси є основною складовою при формуванні собівартості готової продукції. Враховуючи це виробничі підприємства особливу увагу приділяють саме обліку, аналізу і аудиту виробничих запасів.
Для забезпеченості підприємства виробничими запасами та ефективного їх використання необхідно вживати комплекс заходів, щодо виявлення, кількісного вимірювання та реалізації виявлених заходів. Для цього необхідно здійснювати систематичний облік і аудит, якісний аналіз рівня та динаміки забезпеченості, а також ефективності використання виробничих запасів. В цьому полягає актуальність теми проведеного дослідження. Основним джерелом інформації є дані бухгалтерського та фінансової звітності.
Метою магістерської роботи є вивчення методичних аспектів обліку, аналізу і аудиту виробничих запасів. Для досягнення вказаної мети були поставленні і вирішені наступні задачі:
досліджено економічну сутність виробничих запасів як об’єкту обліку, аналізу та аудиту;
вивчено методику аналізу забезпеченості та ефективності використання виробничих запасів;
досліджено методичні аспекти зовнішнього (незалежного) аудиту виробничих запасів.
Предметом дослідження є методика обліку і організація аналізу і аудиту виробничих запасів підприємства.
В якості об’єкта дослідження виступає ТзОВ „Уніплит”.
Теоретичною і методологічною основою дослідження є нормативні документи, які регулюють питання обліку і аудиту виробничих запасів ; а також підручники, навчально-методичні посібники, наукові статті.
Магістерська робота складається з вступу, 4-ох розділів, висновку, списку використаної літератури та додатків.
У вступі обґрунтована актуальність вибраної теми, визначена мета, задача, об’єкт дослідження.
У першому розділі досліджується економічна сутність виробничих запасів, оцінка виробничих запасів для цілей обліку та аудиту виробничих запасів, дається загально-економічна характеристика базового підприємства.
У другому розділі роботи висвітлюється облік виробничих запасів. Спочатку дається характеристика первинних документів з обліку виробничих запасів та їх руху на підприємстві, розкривається організація синтетичного обліку виробничих запасів, потім розкривається облік надходження та вибуття запасів на виробництво та вказується особливості обліку результатів інвентаризації та переоцінки виробничих запасів.
У даному розділі також висвітлюється облік виробничих запасів в умовах використання інформаційних систем та комп’ютерної технології.
У третьому розділі висвітлюється методика аналізу і аудиту виробничих запасів. Насамперед визначаються завдання та інформаційне забезпечення аудиту виробничих запасів та аналізу ефективності їх використання.
Визначаються методичні аспекти зовнішнього (незалежного ) аудиту: досліджується методика проведення аудиту виробничих запасів, здійснюється узагальнення результатів аудиторської перевірки.
Проводиться аналіз забезпеченості виробничих запасів на підприємстві, визначається ритмічність постачання та оптимальний розмір партії поставок. Крім того, здійснюється аналіз ефективності використання виробничих запасів та визначається вплив факторів, які вплинули на ефективність використання виробничих запасів.
У даному розділі застосовуються наступні методи аналізу: складання аналітичних таблиць, обчислення абсолютних та відносних показників, методи факторного аналізу.
У 4-ому розділі розкривається питання охорони праці на підприємстві.
У завершенні сформовані висновки і пропозиції за результатами дослідження.
ТЕОРИКО – ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ ТА ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА ЯК ОБ’ЄКТУ ОБЛІКУ ТА АУДИТУ
Для здійснення виробничо-господарської діяльності підприємствами всіх форм власності та галузей економіки використовуються товарно-виробничі запаси, які є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства. Вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності.Товарно-виробничі запаси є складовою частиною групи матеріальних ресурсів, які формують економічні (виробничі) ресурси. Товарно-виробничі запаси у складі економічних ресурсів можна представити у вигляді рис.1.1.
| Е кономічні ресурси |
| | Трудові | Матеріальні | Природні |
| З | Засоби у сфері обігу |
| | Предмети праці | Продукти праці |
| -необоротні | -виробничі запаси | -готова продукція |
| -оборотні | -незавершене виробництво | -товари |
Рис. 1.1 Товарно-виробничі запаси у складі економічних ресурсів[25].
В обліковій літературі зустрічаються багато різних понять, пов’язаних із запасами, проте, слід врахувати, що кожне з них має власне тлумачення. Так, в обліковій літературі часто застосовуються поняття “виробничі запаси”, замінене поняттям “матеріали”. Деякі автори при визначенні поняття “матеріальні оборотні активи” застосовують термін “цінності”. Однак, поняття “цінність” є описовою категорією, ознакою, якісним показником, що характеризує запаси як економічні елементи, які мають користь для їх власника і можуть принести йому економічні вигоди.
Запаси відносять до складу оборотних активів, тому що вони можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року або одного операційного циклу.
Застосування терміну “матеріально-виробничі запаси” пов’язано з певними суперечливими моментами, адже матеріальними запасами є не тільки предмети праці, але й засоби праці. Тому це поняття є ширшим, оскільки охоплює усі активи, що мають матеріальну форму та використовуються у виробничому процесі.
Терміни “товарно-матеріальні активи” і “товарно-матеріальні запаси” не досить прийняті для застосування з причини охоплення ними активів, що мають матеріальну форму, які можуть бути як оборотними, так і необоротними. При цьому акцент робиться на можливість продажу таких активів.
Певні протиріччя пов’язані із використанням терміну “предмети праці”. Поняття “предмети праці” достатньою мірою відповідає сутності елементів виробництва, що піддаються обробці.
Термін “товарно-виробничі запаси” найбільшою мірою відображає характерні властивості матеріальних елементів виробництва, основне призначення яких – обробка у процесі виробництва, формування основи виробів, при цьому враховується можливість перебування їх у складі резервів у вигляді виробничих запасів на складі або готових виробів (товарів), що перебувають на складах.
Поряд з цим не можна не враховувати існування терміну “запаси”, який згідно з П(С)БО 9 “Запаси”, об’єднює основні складові оборотних матеріальних активів. Використання цього терміну викликає певні протиріччя , які пов’язані із його тлумаченням в обліковій літературі. Так більшість авторів під терміном “запаси” розуміють резерв метеріальних ресурсів, які не використовуються в поточній діяльності підприємства і призначені для забезпечення безперервності процесу виробництва, зберігання на випадок необхідності. Тобто поняття “запаси” є досить специфічним. Не дивлячись на те, що термін “товарно-виробничі запаси” є найбільш прийнятним у застосуванні термін “запаси” набув широкого вжитку.[с.328] (Бутинець)
Значним внеском до розвитку уявлень про виробничі запаси є праці провідних вчених України, Росії та Білорусії.
Серед них праці д.е.н, проф. В.К. Радостовця, присвячені проблемам обліку товарно-матеріальних цінностей, шляхом удосконалення обліку витрат на виробництво та калькулювання собівартості продукції, робіт та послуг.
З питань обліку виробничих запасів були захищені дисертаційні роботи. Так, зокрема, у 1970 р. М.І. Карауш захистив кандидатську дисертацію на тему: “Вопросы совершенствования организации и проведения ревизии сохранности материальных ценностей в легкой промышленности”, де розглянув питання методики та шляхів удосконалення ревізії зберігання, надходження та руху матеріальних цінностей, організації забезпечення збереженості цінностей у вироничих цехах, використання матеріалів у виробництві, нормування матеріальних ресурсів.
У 1990 р. докторську дисертацію на тему: “Теория и практика бухгалтерского учета производственных ресурсов” захистив проф. В.Д.Новодворський.
Запаси – це оборотні активи підприємства, які використовуються переважно в одному операційному циклі діяльності підприємства або в період одного року.
Запаси становлять основу виготовлювальної продукції та сприяють процесу її виготовлення або поліпшують властивості готової продукції.
Методологічні засади формування інформації про визнання, оцінку запасів та їх розкриття у фінансовій звітності визначено у П(С)БО 9 “Запаси”. Згідно П(С)БО 9 запаси – це активи які:
зберігаються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності (товари, готова продукція);
перебувають у процесі виробництва з метою дальшого продажу продукту виробництва (незавершене виробництво);
зберігаються для споживання під час виробництва продукції та надання послуг, а також для управління підприємством (сировина, основні і допоміжні матеріали).
Норми П(С)БО 9 “Запаси” не поширюються на такі запаси:
1. Незавершені роботи за будівельними контрактами, включаючи контракти з надання послуг, що безпосередньо пов’язані з ними;
2. Фінансові активи (цінні папери, що утримуються з метою продажу тощо);
3. Молодняк тварин і тварин на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, корисні копалини, якщо вони оцінюються за чистою вартістю реалізації.
З метою обліку запаси групують так:
сировина, основні та допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, обслуговування виробництва і адміністративних потреб;
готова продукція, виготовлена на підприємстві, призначені для продажу. При цьому вона має відповідати технічним і якісним характеристикам, що передбачаються договором чи іншим нормативно-правовим актом;
товари у вигляді матеріальних цінностей, які придбані та зберігаються на підприємстві з метою подальшої реалізації;
малоцінні і швидкозношувані предмети, які використовуються не більше одного року чи нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;
молодняк тварин і тварин на відгодівлі, продукція сільського і лісового господарства;
незавершене виробництво у вигляді незавершеної обробки і складання деталей, вузлів, виробів і незавершених технологічних процесів.
Схематично групи запасів підприємства відображено на рис.1.2.
| З А П А С И | Виробничі запаси |
| Незавершене виробництво | |
| Готова продукція | |
| Малоцінні та швидкозношуючі предмети | |
| Тварини на вирощуванні та відгодівлі | |
| Продукція сільськогосподарського виробництва і лісового господарства |
Рис.1.2 Групування запасів підприємства
Запаси визнаються підприємством за таких умов:
існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням;
їх вартість може бути достовірно визначено.
Як правило, підприємство включає до складу запасів на дату балансу тільки фактично отримані цінності і списує їх зі складу запасів фактично відвантажені. Однак в окремих випадках за умовами договорів поставки у складі запасів можуть урахуватись і такі, що вже відвантажені з підприємства (право власності на які в нього залишилось), і такі, що повинні надійти, якщо підприємству-покупцю перейшло право власності на них, тобто товари в дорозі.
Перехід права власності на товари в дорозі і пов’язані з ним ризики та вигоди визначаються умовами постачання. Перелік умов постачання наводяться у Міжнародних правилах інтерпритації комерційних термінів “ІНКОТЕРМС”, якими користуються в багатьох країнах світу, в тому числі і в Україні. Найбільш поширені з них – FCA, EXW, FOB та інші.
FCA (франко-перевізник) означає, що продавець поставляє товар покупцеві, який буде і перевізником у визначене в угоді місце. Моментом переходу права власності буде отримання покупцем товару та документів на нього у визначеному в угоді місці. Дальші витрати на доставку товару здійснюєтьсяза рахунок покупця.
EXW (франко-завод) – покупець отримує товар безпосередньо на підприємстві виробника разом з документами. Момент передачі-отримання товару означає для продавця (виробника) факт передачі власності та свіх ризиків та вигод, пов’язаних з цим правом; для покупця – факт отримання товарів у власність. Перевезення товару від виробника (продавця) до покупця здійснюється за рахунок покупця.
FOB (фрако-борт, порт відвантаження зазначені) – моментом передачі права власності продавця вважається перехід товару за поручні судна в порту відвантаження. Усі дальші витрати з перевезення товару несе покупець.
Не вважається передачею фактичне відвантаження запасів зі складу підприємства за договорами посередництва. До посередництва відносять діяльність, за якою один суб’єкт підприємницької діяльності (посередник) за дорученням, в інтересах і за рахунок іншого суб’єкта (замовника) здійснює певні юридичні або фактичні дії з третіми особами, у тому числі забезпечує укладення та реалізацію господарських договорів між ними. Безпосереднім результатом посередницької діяльності за умовами укладених договорів є послуга, за яку посередник отримує оплату (комісійні). Можливі такі форми здійснення посередницькиї операцій, що визначаються умовами укладених договорів: комісії, консигнації, схову, довірчого управління та інші.
Угоди комісії чи консигнації передбачають, що власник (комітент або консигнант) передає свій товар торговельному агенту (комісіонерові або консигнаторові) для реалізації. Така передача товару не вважається його вибуттям зі складу підприємства власника, хоч фактично він перебуває в агента, який бере на себе відповідальність за його збереження. В агента такі запаси обліковуються на позабалансовому субрахунку 024 “Товари прийняті на комісію”. Після реалізації товару агент передає виручені кошти власникові за вирахуванням комісійних, що найчастіше становлять обумовлений відсоток від суми реалізації. Підприємство-власник запасів визнаватиме зменшення товарів лише після фактичного продажу агентом покупця.
За договором схову майно, що передається на зберігання, залишається власністю сторони, що передана на відповідальне зберігання за оплату, і обліковується в складі його активів. Отримане на зберігання майно, відображається в сторони, що зберігає на позабалансовому субрахунку 023 “Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні”.
При укладанні договору довірчого управління майно залишається на балансі власника (замовника довірчого управління). У довірчого керуючого воно обліковується на позабалансовому субрахунку 024 “Майно в довірчому управлінні”.
При укладанні договору застави (наприклад, при умові отримання позики) запаси підприємства перебувають на складі підприємства, але не можуть використовуватися за призначенням (бути реалізовані чи використані у виробничому процесі). Їх використання можливе лише після завершення договору застави за умови повернення позики та відсотків за неї.[с.210](Нашкерська)
Не визнаються запасами також суми попередньої оплати за запаси. У такому разі виникає заборгованість постачальником перед підприємством.
Якщо підприємство фактично отримало запаси, але не отримало документів постачальника на ці запаси, то воно може визнати їх за балансом за таких умов:
їх постачання передбачене раніше укладеними угодами;
кількість і якість отриманих запасів задовільняє покупця;
покупець може здійснити достовірну оцінку запасів.
Отже, підприємство включає до складу залишків запасів:
власні запаси, що перебувають на складах, у магазинах, виробничих цехах, які повністю ним контролюються;
власні запаси, що перебувають на складах, контроль над якими обмежений;
запаси в дорозі, щодо яких за умовами укладених договорів підприємству, перейшло право власності;
невідфактуровані поставки.
Не включаються до складу запасів:
матеріали, прийняті на переробку;
матеріальні цінності, прийняті на відповідальне зберігання;
товари на комісії;
матеріальні цінності, отримані за договором схову;
матеріальні цінності, отримані в довічне утримання;
попередня оплата за матеріальні цінності.
Для правильної організації обліку запасів важливе значення має їх науково обгрунтована класифікація. Запаси класифікуються за наступними ознаками (табл.1.1).
Таблиця 1.1
Класифікація запасів та їх характеристика
| № з/п | Класифікаційні групи запасів | Вид запасів | Характеристика |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| 1. | За призначенням та причинами утворення | Постійні | Частина виробничих і товарих запасів, що забезпечують безперервність виробничого процесу між двома черговими поставками |
| Сезонні | Запаси, що утворюються, при сезонному виробництві продукції чи при сезонному транспортуванні | ||
| 2. | За місцем знаходження | Складські | Запаси, що знаходяться на складах підприємства |
| У виробництві | Запаси, що знаходяться в процесі обробки | ||
| В дорозі | Продукція, що відвантажена споживачу і ще ним не отримана, знаходиться в дорозі | ||
| 3. | За рівнем наявності на підприємстві | Номативні | Запаси, що відповідають запланованим обсягом запасів, необхідним для забезпечення безперервної роботи підприємства |
| Понаднор мові | Запаси, що перевищують їх нормативну кількість | ||
| 4. | За наявністю на початок і кінець звітного періоду | Початкові Кінцеві | Величина запасів на початок звітного періоду |
| Величина запасів на кінець звітного періоду | |||
Продовження табл. 1.1 | |||
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| 5. | Відносно балансу | Балансові | Запаси, що є власністю підприємства і відображаються в балансі |
| Позабалан сові | Запаси, що не належать підприємству і знаходяться у нього через певні обставини | ||
| 6. | За ступенем ліквідності | Ліквідні | Виробничі та товарні запаси,що легко перетворюються на грошові кошти у короткий термін і без значних втрат первісної вртості таких запасів |
| Неліквідні | Виробничі та товарні запаси,які не можливо легко перетворити на грошові кошти у короткий термін і без значних втрат первісної вртості таких запасів | ||
| 7. | За походженням | Первинні | Запаси,що надійшли на підприємство від інших підприємств і не підлягали обробці на даному підприємстві |
| Вторинні | Матеріали та вироби, що після парвинного використання можуть застосовуватися в друге у виробництві | ||
| 8. | За обсягом | Вільні | Запаси, що знаходяться у надлишку на підприємстві |
| Обмежені | Запаси, що знаходяться в обмеженій кількості на підприємстві | ||
| 9. | За сферою використання | У сфері виробниц тва | Запаси, що знаходяться в процесі виробництва (виробничі запаси, незавершене виробництво) |
| У сфері обсягу | Запаси, що знаходяться у сфері обігу (готова продукція, товари) | ||
| Уневиробничій сфері | Запаси,щоне використовуються у виробництві | ||
| 10. | За складом і структурою | Запаси виробничі (предмети і засоби праці) | Запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, напівфабрикатів власного виробництва,купівельних напівфабрикатів,комплектуючих виробів, палива, запчастин, тари і тарних матеріалів,МШП |
Продовження табл. 1.1
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| Запаси незаверше ного виробниц тва(предмети праці) | Частина продукції, що не пройшла всіх стадій обробки та неприйнята відділом технічного контролю (ВТК) | ||
| Запаси готової продукції (продукти праці) | Продукція закінчена виробництвом, що прийнята ВТК і знаходяться на складі | ||
| Запаси товарні (продукти праці) | Товари, що знаходяться у сфері обігу, а також продукція, що знаходиться в дорозі | ||
Така класифікація запасів забезпечує виконання основних завдань обліку та контролю запасів серед яких:
1. Забезпечення своєчасного документального оформлення руху запасів.
2. Контроль за повним і своєчасним оприбуткуванням запасів та їх збереження у місцях зберігання і на всіх стадіях обробки.
3. Забезпачення відповідності складських запасів нормативом.
4. Достовірна оцінка запасів.
5. Розрахунок фактичної собівартості витрачених матеріалів та їх зилишків.
6. Відображення операцій з оприбуткування та витрачання запасів у системі бухгалтерського обліку тощо.
Перераховані завдання сприяють формуванню інформації для управління запасами. В питанні управління запасами важливою є інформація щодо формування необхідного обсягу та складу товарно-виробничих запасів з метою забезпечення безперервного процесу виробництва та реалізації продукції з одночасною мінімізацією поточних витрат з обслуговування та забезпечення ефективного контролю за їх рухом. В цілях управління облікова інформація використовується для:
Визначення принципових підходів до формування запасів підприємства.
Щоденного отримання інформації про надходження та витрачання запасів у розрізі їх кількості, якості та матеріально відповідальних осіб.
Аналізу наявності та руху запасів у попередніх періодах.
Безперервної оцінки реальної вартості запасів на складі, та проведення аналізу ефективності використання запасів.
Оптимізації обсягу закупівлі запасів, виявлення резервів зниження витрат, пов’язаних із заготівлею запасів.
Оптимізації обсягу основних груп запасів.
Вибору методу оцінки запасів при їх вибутті, який найкраще підходить для підприємства.
Створення ефективної системи контролю за рухом запасів на підприємстві.
Контролю за дотриманням встановлених підприємством норм запасів.
Підвищення достовірності відображення на рахунках аналітичного обсягу господарських операцій з надходження та витрачання запасів.
Своєчасного складання та подання звітності про рух запасів.[56]
1.2. Оцінка виробничих запасів для цілей обліку
Оцінка запасів відіграє значну роль при формуванні облікової політики.
Важливим в оцінці запасів є принцип обачності, який передбачає застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки запасів, що повинні запобігти завищенню оцінки активів, а також забезпечувати точність фінансових результатів підприємства.
Згідно з міжнародними стандартами бухгалтерського обліку у звітному бухгалтерському балансі матеріальні цінності оцінюють за мінімально можливою вартістю, яку отримують порівнянням фактичної собівартості придбаних запасів з їх ринковими цінами на момент складання звітного балансу.
Для відображення запасів товарно- матеріальних ціностей у звітному балансі в міжнародній практиці використовують методи оцінки за вартістю:
первісною, до якої входять витрати на придбання конкретного об’єкта;
відновною, яка є сумою грошових коштів, що необхідно було б сплатити в певний момент в разі заміни об’єкта відповідним іншим об’єктом;
чистою реалізацією – ціною продажу за вирахуванням торгових витрат і розумного прибутку;
приведеною-дисконтованою величиною майбутніх надходжень грошових коштів, які як очікується може принести реалізація певного предмета в ході звичайної „комерційної операції”.
Відповідно до П(С)БО в балансі відображаються за:
первісною вартістю- сума фактичних витрат на їх придбання або виготовлення;
чистою вартістю реалізації запасів- це очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію ;
справедливою вартістю- сума, за якою можна обміняти актив чи погасити заборгованість за операцією між проінформованими, зацікавленими та незацікавленими сторонами.
На практиці для відображення в бухгалтерському балансі і фінансовій звітності запасів товарно-матеріальних цінностей у грошовій оцінці використовують ціни:
історичні, або ціни придбання, які були актуальними минулому, тобто в момент отримання запасу;
поточні, що використовуються в момент виконання оцінки;
ціни відтворення, або репродукційні – це ціни передбачення визначених складових, відповідних у момент, коли цю складову буде замінено.
Зміну цін спричиняють дві складові. Одна є результатом дії ринкових чинників – попиту і пропозиції, а друга – зміни цін, зумовленої інфляцією. Тому одним з недоліків структури грошового вираження вартості є відсутність стабільності грошової одиниці з погляду вибраної реальної одиниці вартості, що виявляється у тенденції до зростання цін.
Слід наголосити, що оцінка активів щодо історичної вартості не є метою, оскільки в основному покладено можливо дійсну і правдиву інформацію про вартість активів. Теорія і практика обліку підтверджують, що за помірної інфляції такий етап досягається при використанні історичної вартості придбання як вимір вартості активів.[75]
Дійсне визначення вартості дає важливу інформацію, яка вказує на призначення окремого продукту, відповідність виробу вимогам споживачів. У зв’язку з цим оцінка вартості дає змогу зробити певні висновки, порівняти результати з початковими судженнями або проконтролювати кожну зміну крок за кроком, орієнтуючись на отримання максимальної віддачі. Саме правильний вибір обліку вартості може створити атмосферу боротьби за максимальний прибуток і скоординувати плани з метою досягнення кращих результатів встановленням реальної ціни на продукцію.
При надходженні запасів на підприємство їх первісна вартість визначається залежно від способу надходження на підприємство. Запаси можуть надходити на підприємство в результаті:
- придбання за грошові кошти та їх еквівалентами;
- виготовлення власними силами підприємства;
- внесення до статутного капіталу;
- безоплатного одержання;
- придбання в результаті обліку на подібні активи;
- придбання в результаті обліку на неподібні активи;
- виявлення як надлишок при інвентаризації.
Формування первісної вартості запасів залежно від напрямів надходження на підприємство можна представити у вигляді табл.1.2.
Таблиця 1.2.
Формування первісної вартості запасів залежно від напрямів надходження| № | Напрями надходження | Первісна вартість |
| 1 | 2 | 3 |
| 1 | Придбання за плату. | Усі витрати з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні до використання в за планованих цілях. |
| 2 | Придбання за рахунок банку. | Усі витрати на придбання і доведення їх до стану, в якому вони придатні до використання без урахування витрат на сплату відсотків за кредит банку. |
| 3 | Виготовлення власними силами. | Собівартість їх виробництва, яка визначається ПСБО 16 „Витрати” |
Продовження табл.1.2
| 1 | 2 | 3 |
| 4 | Внесок до статутного капіталу. | Узгоджена засновниками (учасниками) справедлива вартість. |
| 5 | Одержання безоплатно. | Справедлива вартість. |
| 6 | Обмін на подібні активи. | Балансова вартість переданих запасів (якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість) |
| 7 | Обмін на неподібні активи. | Справедлива вартість переданих запасів, збільшена (знижена)на суму грошових коштів, яка була передана (отримана) в процесі обміну. |
| 8 | Виявлення як надлишок при інвентаризації. | Справедлива вартість. |
Для правильного визначення первісної вартості придбаних запасів необхідно враховувати, те що не всі витрати, пов’язані з надходженням запасів, включаються до їх первісної вартості.
Так первісною вартістю запасів, придбаних за плату, є собівартість запасів яка складається з таких фактичних витрат:
суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;
суми ввізного мита;
суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;
транспортно – заготівельних витрат за вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування запасів до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів;
інших витрат, які безпосередньо пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні до використання в запланованих цілях.
Не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені:
понаднормові втрати і недостачі запасів;
відсотки за користування позиками;
надані знижки;
витрати на збут;
адміністративні та інші витрати, не пов’язані безпосередньо з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні до використання у запланованих цілях.
У разі, якщо на момент оприбуткування запасів неможливо достовірно визначити їх первісну вартість, то такі запаси можуть оцінюватись та відображатись за справедливою вартістю з наступним коригуванням до первісної вартості.
Значну увагу при формуванні первісної вартості запасів обліковці приділяють транспортрно- заготівельним витратам.
Транспортно-заготівельні витрати згідно зі П(С)БО 9 включають витрати на заготівлю запасів, оплату тарифів (фрахту), за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, зокрема витрати на страхування ризиків транспортування запасів.
До витрат на заготівлю запасів входять витрати підприємства на придбання спеціальних матеріалів для доставки і збереження заготовлених запасів (піддони, щити, дошки, плівки, провід, тощо) їх утеплення (мати, стружка, мішковина), охолоджування (лід), і теплоізолювання. Ці витрати беруться в розрахунок, якщо вони мають разовий або індивідуальний характер тільки купівлі цього виду запасів. Окрім того, до цих витрат включаються суми, які підлягають сплаті працівником підприємства, зайнятим виконанням робіт із заготівлі запасів.
Навантажувально- розвантажувальні роботи найчастіше входять у комплекс робіт з транспортування . У їх вартість може входити вартість спеціальних матеріалів, ущільнювачів тощо.
Витрати на транспортування включають витрати на підготовку, зберігання і доставку запасів. Коли вони здійснюються сторонніми організаціями, то ці послуги підприємство оплачує відповідно до умов договору.
Коли запаси транспортуються власним транспортом підприємства, то витрати, пов’язані з цим включатимуть:
паливно-мастильні матеріали;
зарплату водія транспорту з відрахуванням до відповідних соціальних фондів;
вартість експлуатації власного транспорту, пов’язаної з доставкою запасів;
оплату службових відряджень водія (менеджера відділу постачання та інших працівників підприємства) з доставки запасів;
вартість тимчасового зберігання вантажів на станціях, пристаннях, у портах або на складах транспортно-експедеційних підприємств;
вартість обслуговування під’їздних шляхів і складів незагального користування.
Необхідність включаючи послуги страхової організації до транспортно заготівельних витрат зумовлена тим, що страхування ризиків транспортування є специфічним методом захисту майнових інтересів власника запасів, невід’ємним від формування їх вартості. Предметом договору страхування запасів, що придбаються, може бути ризик пошкодження, крадіжки, аварії на транспорті та інших випадків загрози втрати вантажів під час навантаження, транспортування вантажів. Втрати підприємства, що належать до цієї групи, визначаються виходячи з вартості застрахованого вантажу, чинних страхових тарифів і нормативів, передбачених у договорі зі страховою організацією.[50]
Транспортно-заготівельні витрати, що виникають в процесі придбання запасів, можуть бути віднесені до первісної вартості придбання запасів за одним з двох методів:
Метод прямого підрахунку.
Метод середнього відсотка.
Метод прямого підрахунку може бути застосований тоді, коли можна точно визначити витрати пов’язані, із транспортуванням тих чи інших одиниць запасів у вартісному чи натуральному виразі. Наприклад, підприємство перевозить одним транспортним засобом запаси однієї номенклатури. Витрати на транспортування цих запасів можна розподілити, поділивши всю суму транспортних витрат на кількість продукції, яка перевозиться. Слід зазначити, що сфера застосування цього методу досить обмежена. Крім того, такий розподіл є досить трудомісткий.
Метод середнього відсотка полягає у визначенні відсоткового співвідношення між сумою залишку транспортно-заготівельних витрат на початок місяця і транспортно- заготівельних витрат, що пов’язані з придбанням товарів протягом звітного періоду, та сумою залишку запасів на початок звітного періоду і придбаними у тому самому періоді запасами.
Метод розподілу транспортно-заготівельних витрат за середнім відсотком на відміну від прямого розрахунку не застосовується безпосередньо при одержанні запасів. Згідно з П(С)БО 9 „Запаси” при використанні розподілу за середнім відсотком транспортно-заготівельні витрати загальною сумою відображаються на окремому субрахунку обліку запасів.
Сума цих витрат щомісяця розподіляються між сумою залишку запасів на кінець звітного періоду і сумою запасів що вибули.
Сума транспортно-заготівельних витрат, яка припадає на запаси, що надійшли, визначається за формулами (1.1) - (1.2):
ТЗВнад= Знад • %ТЗВ, (1.1)
де ТЗВнад - сума транспортно-заготівельних витрат, що надійшли в звітному періоді;
Знад - вартість запасів, що надійшли;
% ТЗВ - середній відсоток транспортно-заготівельних витрат;
ТЗВпоч.+ТЗВпост
%ТЗВ = –––––––––––––––––––––– , (1.2)
Зпоч + Зпост
де ТЗВпоч - сума ТЗВ на початок звітного періоду;
ТЗВпост- - сума ТЗВ за звітний період;
Зпоч - вартість залишку запасів на початок звітного періоду;
Зпост - вартість запасів, що надійшли за звітний період;
Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визначається собівартість їх виробництва, яка визначається за П(С)БО 16 „Витрати”. Собівартість виробництва запасів включає витрати, що безпосередньо пов’язані з одиницями виробництва, а саме:
– прямі матеріальні витрати (вартість сировини, купованих напівфабрикатів та комплектуючих виробів, інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат);
– прямі витрати на оплату праці (заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим на виробництві продукції, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат) ;
інші прямі витрати (всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат, зокрема амортизація, відрахування на соціальні заходи, плата за оренду приміщень тощо);
загально виробничі витрати (витрати на управління виробництвом, амортизація основних засобів, і нематеріальних активів загально виробничого призначення, витрати на обслуговування виробничого процесу тощо), які виникають при переробці матеріалів у готову продукцію і поділяються на :
постійні накладні витрати (непрямі витрати на виробництво, що залишаються незмінними при зміні обсягу виробництва);
змінні накладні витрати (непрямі витрати на виробництво, що змінюється прямо або майже прямо пропорційно до змін обсягу діяльності).
Постійні виробничі накладні витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності.
Відповідно до П(С)БО 16 „Витрати” нормальна потужність–це очікуваний середній обсяг діяльності, який може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох, наприклад 3-5 років або операційних циклів, з урахуванням запланованого обсягу виробництва.
Розподіл постійних виробничих витрат може призвести до появи нерозподільних постійних загально виробничих витрат. Такі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції у період їх виникнення. Але загальна сума розподілених і нерозподілених постійних витрат не повинна перевищувати їх фактичну величину.
Змінні загально виробничі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу виробництва, прямих витрат тощо) виходячи із фактичної потужності звітного періоду.
Формування собівартості запасів, що виготовляються власними силами підприємства, показано на рис.1.3.
Первісною вартістю запасів, що внесенні до статутного капіталу підприємства, визначається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.
Відповідно до П(С)БО 19 „Об’єднання підприємств” справедлива вартість-сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов’язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.
Первісною вартістю запасів, одержаних підприємством безоплатно, визначається їх справедлива вартість.
П(С)БО 9 „Запаси” при розгляді первісної вартості запасів, які надійшли на підприємство різними способами, наводиться визначення вартості запасів, які надійшли внаслідок обміну. При цьому даний стандарт описує формування вартості запасів при двох випадках обліку - обмін на подібні запаси та обмін на неподібні запаси.
Вартість сировини та основних матеріалів Вартість купованих напівфабрикатів
Рис.1.3.Формування собівартості запасів, що виготовляються власними силами підприємства [46]
Відповідно до П(С)БО 15 „Дохід” подібними активами вважаються активи, котрі подібні за своїм функціональним призначенням і мають однакову справедливу вартість. Активи, які не підлягають під дане визначення, вважаються неподібними.
Відповідно до П(С)БО 9 „Запаси” первісна вартість запасів, придбаних в обмін на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу, то первісною вартістю отриманих виробничих запасів є їх справедлива вартість, а різниця між балансовою і справедливою вартістю включається до складу витрат звітного періоду.
Здійснюючи обмін на подібні запаси, підприємства повинні узгодити між собою договірну ціну, яка не може бути нижчою від звичайної. Договірну ціну приймають за справедливу. Від справедливої ціни нараховують податковий кредит і податкове зобов’язання (ст.4.2.Закону України „Податок на додану вартість” від 3.04.1997року №168/97-ВР)
Підприємство оприбутковує запаси, які надходять в процесі обміну за справедливою або первиною вартістю запасів, які відпущені. Ці вартості, як правило, не збігаються з ціною, яка вказується в первиних документах постачальника.
Незалежно від того, яка ціна обмінюваних запасів вказується в первиних документах постачальника, вони оприбутковуються таким чином:
Якщо балансова вартість відпущених запасів є меншою за справедливу їх вартість – оприбуткування здійснюється за тією ціною, за якою були відпущені власні запаси;
Якщо балансова вартість відпущених запасів є більшою за справедливу їх вартість - оприбуткування здійснюєте.
Отже, оприбутковувати запаси, які надходять в процесі обліку, на підставі документів постачальника, які їх супроводжують, можна лише у двох випадках:
Балансова вартість запасів двох учасників бартерного процесу збігається, при умові, що обидві ці вартості є меншими від їх справедливої вартості.
Балансова вартість запасів одного з учасників бартерного процесу є більшою за їх справедливу, при умові, що балансова вартість запасів іншого учасника бартерного процесу дорівнює їх справедливій вартості.
Такі випадки трапляються досить рідко, тому при оприбуткуванні запасів у процесі, „подібного ” обміну бухгалтеру необхідно скласти довідку- розрахунок, якою коригуються суми які зазначені в документах постачальника.
Неподібні об’єкти – це об’єкти, які не мають однакового функціонального призначення та однакової справедливої вартості.
Придбання запасів у результаті обліку на неподібні об’єкти досить часто зустрічається при здійсненні розрахунків між вітчизняними підприємствами. Його суть полягає в тому, що підприємство обмінює запаси, якими володіє в надлишку, на запаси, щодо яких існує потреба на підприємстві.
При цьому згідно з положеннями П(С)БО 15 „Дохід” сума доходу за бартерним контрактом визначається за справедливою вартістю запасів, які отримані чи підлягають одержанню підприємством, зменшеною або збільшеною на суму переданих чи отриманих грошових коштів та їх еквівалентів.[с.112](Хом’як Р.Л.)
Запаси відпускаються зі складу підприємства на виробничі, господарські потреби, на сторону, для переробки. Рух запасів, тобто дійсне фізичне переміщення матеріальних цінностей у процесі господарської діяльності фірми може не збігатися з рухом вартості запасів.
На більшості підприємств зі складу першими вибувають ті запаси, які першими туди надійшли, тобто які довше, ніж інші запаси, там перебували. Це пояснюється насамперед фізичним і моральним їх старінням, можливістю закінчення терміну зберігання, придатності тощо. Рух вартості запасів може також визначатися хронологією зміни цін на різні види запасів. За стабільного зовнішнього середовища співвідношенню доходів і витрат найбільшою мірою відповідав би метод, який поєднював би рух вартості запасів з їх фізичним рухом. Але такі обставини здебільшого є характерними для середовища, яке зазнає змін, і включає такі чинники, як інфляція, особливості державного регулювання (зокрема податкова політика), здатність до циклічних і структурних коливань та інше.
Так, за незмінної вартості одиниці запасів потреба у виборі методу визначення їх вартості не виникає, але така ситуація не завжди можлива. Протягом облікового періоду вартість одиниці запасів змінюється, тому виникає необхідність визначити вартість запасів, які залишилися на кінець звітного періоду і які вибули протягом звітного періоду. Необхідність у визначенні вартості запасів на кінець звітного періоду зумовлена необхідністю правильно визначити валовий і чистий дохід.
При відпуску запасів у виробництво з виробництва, продажу та іншому вибутті згідно з п.16 П(С)БО 9 “Запаси” їх оцінка здійснюється за одним із методів:
ідентифікованої собівартості;
середньозваженої собівартості;
собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);
нормативних витрат;
ціни продажу.
Метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці продукції застосовується при списанні запасів, які не підлягають заміні іншими запасами, що є на підприємстві, або запасів, які відпускаються для виконання спеціальних замовлень і проектів.
При застосуванні цього методу рух вартості запасів співпадаз з їх фактичним рухом, тому вартість відпущених запасів та їх залишків обліковується за їх фактичною вартістю. Цей метод є особливо ефективним при використанні комп’ютерних технологій обліку запасів, пристроїв зчитування штрихових кодів (при маркуванні товарів), коли кожна одиниця має специфічні, властиві тільки їй характеристики, тобто запаси не є однорідними за своїми споживчими якостями. Проте, можливість застосування такого методу на практиці обмежена причинами різноманітності номенклатури та великої кількості одинакових запасів. У результаті використання цього методу однакові запасі обліковуються за різною вартістю, що не завжди зручно. Залежно від того, який саме з однакових запасів використовуватиме підприємство, прибуток буде змінюватися відповідно до первісної вартості кожного запасу.
Метод середньозваженої собівартостізастосовується окремо для кожної сукупності відображених в обліку запасів, однакових за призначенням і споживчими характеристиками.Середньозважена собівартость одиниці, що вибуває, визначається за наступною формулою:
Вартість запасів на Вартість отриманих ідентич
початок місяця + них запасів пртягом місяця
С
ередньозважена
собівартість = Кількість запасів на Кількість ідентичних запасів
початок місяця + отриманих протягом місяця
Алгоритм розрахунку середньої вартості одиниці запасу протягом періоду визначається залежно від методу, що застосовується для обліку запасів. Середня вартість одиниці запасів може розглядатися як за звітний період (при періодичному обліку списання запасів), так і після кожного наступного надходження (при безперервному веденні обліку списання запасів).
Для розрахунку ціни вибуття при періодичній оцінці беруться до уваги всі дані з надходження запасів за звітний період, а при постійній – лише дані за період, що передував дані останнього вибуття запасів.
Цей метод можна застосовувати для оцінки взаємозамінних запасів, при списанні яких не потрібно проводити ідентифікацію (на відміну від попереднього методу). Недоліком вказаного методу є складність визначення середньої ціни в умовах, коли виробничі запаси надходять або витрачаються щоденно.
За постійної системи обліку запасів при застосуванні методусередньозваженої собівартості вартість запасів, що знову надійшли, усереднюється з вартістю наявних запасів. У результаті цього одержується ніби-то одна партія за однією обліковою ціною, яка визначається як відношення загальної вартості запасів до їх загальної кількості.
Перевага методу оцінки за середньозваженою собівартостю полягає у тому, що оцінку вартості відпущених запасів та їх залишків можна отримати одразу в момент здійснення операції, що дає об’єктивну інформацію про вартість запасів і практично не дозволяє здійснювати маніпуляції з цифрами. Але це досягається за рахунок великого обсягу роботи. Крім того, оцінка залишків матеріалів і собівартості готової продукції не є абсолютно об’єктивною.
При періодичному обліку запасів, що найчастіше застосовується на практиці, при використанні методу середньозваженої собівартості робиться припущення, яке спрощує реальну картину руху запасів: усі запаси надійшли та відпущені в один і той же час – у кінці звітного періоду. Застосовування методу середньозваженої собівартості в умовах періодичної оцінки запасів означає, що вартість придбаних протягом звітного періоду запасів необхідно розділити на їх загальну кількість, отримавши таким чином середню ціну придбання запасів, яка і буде ціною вибуття запасів у цьому звітному періоді.
Метод ФІФО (першими відпускаються запаси, що надійшли раніше) базується на хронології надходження, тобто на припущенні, що одиниці запасів, які були придбані першими, продаються чи використовуються першими, що запобігає їх псуванню, а також, що грошова одиниця є стабільною.
Одиниці, які залишаються в запасах на кінець періоду, оцінюються за цінами останніх надходжень товарів.
Даний метод найчастіше застосовується для таких видів запасів які повинні реалізуватися у першу чергу, щоб уникнути збитків від їх псування.
При постійному обліку вартість витрачених запасів розраховується виходячи з їх загальної вартості безпосередньо при витрачанні чергової партіїї. Собівартість проданих запасів визначається шляхом додавання вартостей, використаних при їх збуті.
При періодичному обліку реальне чергування надходжень і витрачань замінюється послідовними діями: спочатку враховується усе надходження, а потім – усе витрачання. При цьому бухгалтер виводить підсумки з оприбудкування запасів за весь звітний період, після чого відображає вибуття необхідної кількості запасів у хронологічному порядку, від першого постачання до того постачання, в якому виникло повне вибуття запасів у звітному періоді. Вартість запасів на кінець звітного періоду визначається шляхом проведення інвентаризації. Сальдо запасів на кінець періоду визначається як добуток кількості запасів у натуральному вираженні та ціни (при придбанні запасів) або собівартості (при самостійному виготовленні) одиниці запасу з останньої його партії, що надійшла.
Перевагв методу ФІФО полягає в його простоті , систематичності та об’єктивності, завдяки використанню цього методу не допускається маніпулювання даними в сторону штучного завищення або заниження вартості запасів, тобто сприяє запобіганню можливості маніпулюванням прибутком, забезпечує відображення у балансі суми запасів, яка приблизно співпадає з поточною ринковою вартістю. Метод ФІФО оправдовує себе в умовах незначної інфляції. Застосування ж його в умовах високої інфляції призведе до завищення вартості матеріальних залишків, заниження собівартості готової продукції та, як наслідок, завищення результатів від реалізації.
Оцінка запасів методом ФІФО потребує організації аналітичного обліку не тільки за видами матеріальних активів, але й за партіями постачання, якщо закупівельні ціни на них змінюються.
Метод нормативних затрат використовується на підприємствах промисловості зі складною технологією, а також у сезонних галузях матеріального виробництва. Запасами, для яких застосовується метод нормативних затрат, є незавершене виробництво та готова продукція.
Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних норм витрат повинні регулярно перевірятися і переглядатися ціни. На практиці такий метод застосовується рідко через складний механізм включення матеріальних витрат (запасів) до собівартості продукції:
встановлення норм витрат запасів на кожен вид продукції;
встановлення згідно з визначеними нормами витрат і цін запасів кошторисних ставок на одиницю продукції, які періодично переглядаються відповідно до змін норм витрат запасів або цін.
Метод оцінки за цінами продажзастосовується підприємствами роздрібної торгівлі з використанням середнього відсотку торгової націнки на товари. Цей метод оцінки застосовують підприємства, які мають значну номенклатуру товарів, що змінюється, з приблизно однаковим рівнем торгової націнки.
Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між проджною (рздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгової націнки на ці товари. Середній відсоток торгової націнки визначається діленням суми залишку торгових націнок на початок звітного місяця і торгових націнок у продажній вартості товарів, отриманих у звітному місяці, на суму проджної (рздрібної) вартості залишку товарів на кінець звітного місяця та проджної (рздрібної) вартості проданих у звітному місяці товарів.[58]
Сума торговельної націнки, що припадає на реалізований товар, розраховується з використанням середнього відсотка торгових націнок за формулою:
Залишок торгових + торгова націнка
С
ума Продажна націнок на початок місяця за місяць
Торгової = (роздрібна) * Продажна (роздрібна) Продажна (роздрібна)
націнки вартість вартість залишку + вартість отриманих у
товарі на початок місяця звітному періоді товарів
Дані оцінки при постійній системі відрізняються від оцінки, отриманої при застосування перідичної системи. Ця відмінність зумовлюється наявністю різниці у часі проведення оцінки вартості залишків запасів.
Залишки запасів за цією системою визначаються у відповідності з таким розрахунком:
Залишки на Залишок на Надходження Вартість матеріалів
Кінець за даними = початок + матеріалів – яку належить списати
інвентаризації періоду за період
Враховуючи, що одним із принципів бухгалтерського обліку є принцип обачності, то вибір методу оцінки вартості запасів, виходячи із самої оцінки їх вартості, з одного боку, має запобігти завищенню оцінки активів і доходів підприємства, тобто у фінансовій звітності має бути відображене його дійсне фінансове становище. З іншого боку, враховуючи позицію забезпечення результативної управлінської діяльності, можна виділити те, що бухгалтерська звітність повина містити дані, необхідні для:
а) прийняття обґрунтованих управлінських рішень в галузі інвестиційної політики;
б) оцінки динаміки і перспектив змін, які відбуваються в них, і ефективність їх використання.
У зв’язку з цим розуміння і значення впливу оцінки вартості і обліку запасів у бухгалтерському обліку має велике значення в управлінні прийнятті рішень у господарській діяльності підприємства, оскільки така концепція обліку дає відносно об’єктивну і ґрунтовну основу для реальної оцінки вартості запасіві відповідно активів підприємства, відображених у бухгалтерському балансі і фінансовій звітності.
При незначному рівні інфляційних і циклічних коливань цін запаси доцільно обліковувати за вартістю їх придбання.Проте, при збільшенні річного рівня інфляції, яке виражається у значних коливаннях цін, відображення запасів за вартістю придбання вже не дає об’єктивної картини їх реальної вартості.
Крім цього, ринкова вартість запасів може зписуватись також під впливом науково-технічного прогресу та фактору морального старіння, що передбачає різницю між вартістю придбання запасів та їх вартістю на даний момент часу.[75]
Згідно з П(С)БО 9 „Запаси” з метою збереження об’єктивності оцінки запасів в умовах цінової нестабільності (інфляції) запаси відображаються в бухгалтерському обліку та звітності за найменшою з двох оцінок і первісною вартістю або чистою вартістю реалізації (рис.1.4).
| О | Очікувані витрати на завершення виробництва запасів та їх реалізацію |
| Чиста вартість реалізації запасів |
За чистою вартістю запаси відображаються, якщо:
ціна на запаси знизилась;
запаси втратили первісну економічну вигоду: зіпсовані, застарілі, тощо.
Наприклад, якщо зросли очікувані матеріальні витрати на завершення виробництва, але вартість продажу готової продукції не збільшилась, то запаси, що використовуються для потреб виробництва, не принесуть за цієї умови більшу корисність і тому їх необхідно уцінити.
Чиста вартість реалізації визначається за кожною одиницею запасів
шляхом відрахування з очікуваної ціни продажу, суми очікуваних витрат на завершення виробництва і на їх реалізацію. Недоцільно уцінювати запаси цілої галузі або всі наявні на підприємстві. Лише в окремих випадках доцільно переоцінити окрему групу запасів.
Чиста вартість реалізації запасів повина бути досить надійною їх оцінкою, яка базується виходячи з можливої вартості їх реалізації за вирахуванням витрат на реалізацію. При цьому слід враховувати можливі коливання цін, або собівартості, які можуть бути до моменту реалізації виготовленої із наявних запасів продукції. Основою для такої оцінки можуть бути дані прайс-листів підприємств- виробників, спеціальні дослідження коливань цін на ринку на окремі види запасів, тощо.[50]
Чиста вартість реалізації продукції запасів на практиці не завжди співпадає з їх первісною вартістю, при цьому можливі дві ситуації:
первісна вартість перевищує чисту вартість реалізації;
первісна вартість запасів нижча за чисту вартість реалізації.
В першому випадку сума перевищення первісної вартості списується на витрати звітного періоду. Таким же чином списується вартість зіпсованих запасів або запасів, яких не вистачає.
Сума часткового списання вартості запасів до чистої вартості реалізації визначається витратами того періоду в якому була здійснена їх переоцінка (стаття „Інші операційні витрати”ф. №2 „Звіт про фінансові результати”).
Дооцінка запасів як окрема бухгалтерська процедура в П(СБО) 9 не передбачена, що пов’язано із дотриманням принципу обачності в оцінці з метою уникнення завищення вартості запасів, а також принципу співвідношення доходів і витрат.
Якщо чиста вартість реалізації тих запасів, що були раніше уцінені, на дату балансу збільшується внаслідок їх до оцінки, то на суму збільшення чистої вартості реалізації сторнується запис про попередне зменшення вартості цих запасів про попередне зменшення вартості цих запасів.При цьому дооцінка запасів обмежується сумою попередньої їх оцінки.[9]
На практиці можуть виникати різні ситуації, внаслідок яких виникає різниця між первісною вартістю запасів та чистою вартістю їх реалізації, при цьому шляхи відображення в обліку такої різниці різні і представлені в табл.1.3
Таблиця 1.3
Порядок відображення в обліку різниць між первісною вартістю запасів та чистою вартістю їх реалізації
| Ситуація, | Порядок відображення в обліку. |
| 1 | 2 |
| Первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації. | Різниця списується на витрати звітного періоду (Дт рах.946, 947 Кт рах. 20) |
| Запаси повністю втратили свою форму(зіпсовані) | Вартість таких запасів списується на витрати звітного періоду (Дт рах.946, 947 Кт рах. 20) |
| Рішення щодо сум недостач і втрат від псування запасів за конкретними винуватцями не прийняте | Такі суми відображаються на позабалансових рахунках (Дт рах. 072 та Дт рах. 947 Кт рах.20 |
Продовження табл.1.3
| 1 | 2 |
| Суми недостач і втрат від псування запасів віднесені | Належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості і доходу звітного періоду (Дт рах. 375 Кт рах. 716, 719; Кт рах. 072) |
| Чиста вартість реалізації раніше уцінених запасів збільшилась. | На суму такого збільшення, але не більше суми попереднього зменшення, створюється запис про попереднє зменшення вартості цих запасів (Дт рах. 946, 947 Кт 20) |
Оцінка виробничих запасів в зарубіжних країнах дещо відрізняється від оцінки в національному обліку України і має свої певні особливості, зумовлені особливостями національного обліку та нормативно-правовою базою.
У США запаси оцінюються за фактичними втратами на їх придбання на момент отримання або використання запасів у процесі виробництва. Оцінка вимірюються чистою сумою грошових платежів, здійснених в минулому або в майбутньому при придбанні запасів. Витрати на доставку цих запасів можуть включатись або не включатись до собівартості запасів. До вартості запасів також не включаються загально-виробничі, адміністративні витрати та витрати на їх збут. До собівартості запасів включаються лише ті витрати, які покупець вважає складовими вартості товару на момент їх придбання.
У Польщі запаси оцінюються за цінами придбання, у випадку не неможливості виявлення ціни запасів або при їх безоплатній передачі вони оцінюються за цінами на аналогічні або подібні запаси.
У Німеччині, в Люксембурзі та у Франції запаси оцінюються за найменшою величиною – за собівартістю або ринковою вартістю.
У Португалії та Іспанії запаси оцінюються за ціною їх придбання або витратами на їх виробництво. В Іспанії ціна придбання включає суму, зазначену в рахунку постачальника, плюс додаткові витрати по збереженню запасів, включаючи податок з продажу. Слід також відмітити, що коли ціна придбання запасів (або витратами на їх виробництво) вища за ринкову ціну, то запаси обліковуються за ринковими цінами. В Іспанії ринкова ціна для сировини – це найменша з двох величин – відновлювана вартість та чиста вартість завершення робіт; для готової продукції – всі витрати ( за винятком відповідних витрат).
В Швейцарії та Італії запаси оцінюються за найменшою з двох величин – первісною вартістю ( витрати на придбання або виробництво) або чистою вартістю можливої реалізації.
Дані табл. 1.4 свідчать про те, що найпоширенішими методами обліку запасів є методи ФІФО, ЛІФО, середньої вартості.
Особливостями методів оцінки запасів в деяких країнах є:
- в Португалії в деяких галузях (сільському господарстві, лісовій промисловості, рибальстві) запаси можуть оцінюватись наступним чином: облікова ціна визначається як продажна за винятком деякої норми прибутку.
Таблиця 1.4
Методи оцінки запасів при їх вибутті, прийняті у зарубіжній практиці
| № з/п | Країна | Методи оцінки запасів | ||||
| ФІФО | ЛІФО | Середньозваженої (середньої) вартості | Чистої вартості реалізації | Інші | ||
| 1 | Великобританія | + | + | + | - | |
| 2 | Греція | + | + | + | - | Метод базового запису готових виробів |
| 3 | Іспанія | + | + | + | - | - |
| 4 | Італія | + | + | + | - | - |
| 5 | Люксембург | + | + | + | + | Фактичні витрати |
| 6 | Нідерланди | + | + | + | - | Метод базового запису готових та незавершених робіт |
| 7 | Німеччина | + | + | + | + | - |
| 8 | Португа лія | + | + | + | - | Стандартна та спеціальна (ринкова) ціна базового запасу |
| 9 | Росія | + | + | + | - | Метод собівартості кожної одиниці |
| 10 | США | + | + | + | - | Роздрібний метод |
| 11 | Україна | + | + | + | - | Метод ідентифікованої собівартості, ціни продажу |
| 12 | Франція | + | Використовується при складанні консолідова ної звітності | + | + | - |
| 13 | Швейца рія | + | + | + | - | - |
| 14 | Швеція | + | - | - | + | Метод проценту від виконання, метод завершення контракту |
Також цей метод може використовуватись при обліку запасів в оптовій торгівлі;
в Іспанії запаси оцінюються за загальною фіксованою ставкою, якщо вони постійно оновлюються, а їх загальна вартість та структура змінюється несуттєво;
в Швейцарії в консолідованій звітності запаси можна оцінювати на основі фактичних поточних витрат, відновлювальної вартості або на основі аналогічних витрат;
в Італії для довгострокових контрактів незавершені вироби обліковуються або після завершення контракту, або за процентним виконанням робіт;
у Великобританії заборонено використовувати методи ФІФО та базового запасу. Довгострокові контракти за незавершеними проектами обліковуються за методами “частки виконання”, “завершення контракту”;
у США при виконанні методу ЛІФО в обліковій політиці обов’язково потрібно визначити суму поточної відтворювальної вартості (вартості руху) запасів, а також вплив на результати діяльності зменшення партії запасів.
В США використовується метод ЛІФО-долар, за яким вартість запасів обліковується, виходячи з індивідульних цін одиниці запасів. При використанні методу оцінки запасів базового року вони перераховуються в долари, а ті запаси, які надходять у наступні періоди, для них використовуються цінові індекси. При цьому базовий рік приймається на 100.
Крім широкого вибору методів оцінки запасів передбачено також можливість використання двох систем їх обліку – періодичної та постійної.[24]
1.3. Нормативно –правова база з обліку та
аудиту виробничих запасів
При організації бухгалтерського обліку та аудиту виробничих запасів необхідно користуватись законодавчими та нормативними документами України, їх характеристика наведена в табл.1.5.
Таблиця 1.5
Характеристика нормативно – правової бази з обліку і
аудиту виробничих запасів
| № | Назва нормативного документу | Ким і коли затверджений | Коротка характеристика змісту норм. документу |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| 1. | Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ” | №996-XIV ВР від 16 липня 1999р. | Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання бухгалтерської звітності в Україні. |
| 2 | Закон України „Про аудиторську діяльність” | №3125-ХІІ від 22 квітня 1993р. | Визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні |
| 3 | Закон України „Про податок на додану вартість” | №168/97-ВР від 3 квітня 1997р. Із змінами і доповненнями | Визначає платників податків, об’єкти, базу і ставки оподаткування, порядок обліку звітності та сплати податку до бюджету. |
Продовження табл. 1.5
| 4 | Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” | №283/97-ВР від 22.05.1997р. із змінами і доповненнями. | Визначає порядок оподаткування прибутку підприємств |
| 5 | Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності” | Наказ Міністерства фінансів №83 від 31.03.1999р. | Визначає мету, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів. |
| 6 | Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 „Баланс” | Наказ Міністерства фінансів №87 від 31.03.1999р. | Визначає зміст і форму балансу та загальні вимоги до розкриття його статей. |
| 7 | Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 „Звіт про фінансовий результати” | Наказ Міністерства фінансів №87 від 31.03.1999р. | Визначає зміст і форму Звіту про фінансові результати та загальні вимоги до розкриття його статей. |
| 8 | Положення (стандарт)бухгалтерського обліку 9 „Запаси” | Наказ Міністерства фінансів України №246 від 20.10.1999р.із змінами і доповненнями від 27.12.05р. | Визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про виробничі запаси та їх розкриття у фінансовій звітності. |
| 9 | Інструкція „Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку ” План рахунків бухгалтерського обліку та інструкції. | Наказ Міністерства фінансів України №246 від 20 жовтня 1998р. Та від 30.11.99р. №291 | Визначає основні рахунки та субрахунки обліку виробничих запасів. |
| 10 | Інструкція „По інвентаризації основних засобів, нематеріальних активі, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків.” | Наказ Міністерства фінансів України від 11.02.94р. №69 із змінами і доповненнями від 26.06.2000р. №115 | Визначає порядок проведення інвентаризації виробничих запасів, та основні вимоги, щодо оформлення результатів інвентаризації. |
| 11 | Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернених і використаних довіреностей на одержання цінностей. | Наказ Міністерства фінансів №87 від 16.05.1996р. | Визначає механізм визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей. |
| 12 | Постанова Кабінету Міністрів України „Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей” | Постанова Кабінету Міністрів України від 22.11.99р. №116 | Визначає механізм визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей. |
| 13 | Порядок проведення до оцінки залишків матеріальних цінностей | Наказ Міністерства фінансів №69 від 11.08.1994р. | Регулює порядок проведення до оцінки залишків матеріальних цінностей |
| 14 | Наказ Міністерства статистики України „Про затвердження типових первинних документів з обліку сировини і матеріалів” | Наказ Міністерства статистики України №193 від 21.06.96р. | Визначає перелік та форму типових первинних документів ,які можуть використовуватися підприємствами при обліку сировини та матеріалів. |
| 15 | Наказ Мінфіну України „Про кореспонденцію рахунків” | Наказ Міністерства фінансів №143 від 28.03.2002р. | Визначає типові бухгалтерські проведення пов’язані з обліком надходження, вибуттям та виробництвом виробничих запасів. |
| 16 | Методичні рекомендації про застосування регістрів бухгалтерського обліку. | Наказ Міністерства фінансів №356 від 29.12.2000р. | Надає методичні рекомендації про застосування регістрів бухгалтерського обліку з обліку виробничих запасів. |
Основою бухгалтерського обліку є Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”. Цей закон визначає правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Цей закон поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також суб’єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством. Відповідно до цього закону бухгалтерський облік ґрунтується на таких принципах : обачність, повне висвітлення, автономність, послідовність, безперервність, нарахування та відповідність доходів і витрат, превалювання сутності над формою, історичної (фактичної) собівартості, єдиного грошового вимірника, періодичність.
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про товарно-виробничі запаси та розкриття їх у фінансовій звітності визначає П(С)БО 9 „Запаси”, загальна структура якого наведена на рис.1.5.
Рис. 1.5. Характеристика П(С)БО 9 „Запаси”[25]
При огляді нормативно-правової бази неможливо не звернути увагу на міжнародні стандарти з бухгалтерського обліку , оскільки Україна з 2007 року планує перейти на міжнародні стандарти.
Національні стандарти з обліку були розроблені на основі міжнародних з врахуванням національних особливостей економіки України тому П(С)БО 9 „Запаси” має ряд спільних моментів з Міжнародними стандартами фінансової звітності 2 „Запаси” МСФ 2 „Запаси”, зокрема, щодо умов визнання запасів і основних понять, пов’язаних з ними; рекомендації щодо використання методів оцінки запасів; розкриття інформації про запаси у формах фінансової звітності. Однак, поряд з цим можна виділити наступні відмінності у положеннях (табл.1.6)
Таблиця 1.6
Порівняння міжнародних та національних стандартів з обліку запасів
| Ознака | П(С)БО 9 „Запаси” | МСФЗ 2 „Запаси” |
| Оцінка запасів | ||
| При надходженні | Собівартість формується з таких витрат: 1.При придбанні у постачальника. Суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно заготівельні витрати; інші витрати. 2.При виготовлені власними силами. Витрат, що утворюють виробничу собівартість, визначену за П(С)БО 16 „Витрати”. 3.При внесенні до статутного капіталу. Справедливої вартості, погоджена із засновниками підприємства з урахуванням витрат, що включаються до первісної вартості запасів, придбаних у постачальника. 4.При безоплатному отриманні. Справедливої вартості. 5.При отриманні у результаті обміну на подібні активи. Балансової вартості переданих запасів. 6.При отримані в результаті обміну на неподібні активи. Справедливої вартості отриманих запасів. До собівартості не включаються витрати: понаднормові витрати і нестачі запасів; проценти за користування позиками; витрати на збут; загальногосподарські та інші витрати. | Собівартість формується з таких витрат: 1.Витрати на придбання. Ціни придбання ; мита, та інших податків; витрати на транспортування; вартості робіт з навантаження та розвантаження й інших витрат. 2.Витрати на переробку. Витрати , безпосередньо пов’язанні з одиницею виробництва. 3.Інші витрати . Інші витрати, якщо вони відбулися при доставці до їх теперішнього місця розпакування та приведення до теперішнього стану. До собівартості не включаються : понаднормативні суми відходів матеріалів, оплата праці або інші виробничі витрати; витрати на зберігання, крім тих витрат, які зумовлені виробничим процесом і є необхідними для наступного етапу виробництва; адміністративні накладні витрати, не пов’язані з доставкою запасів до їх теперішнього місця розташування та приведення у теперішній стан; витрати на продаж |
Продовження табл.1.6
| При витрачанні | Собівартість перших за часом надходження запасів (ФІФО), ідентифікована собівартість, середньозважена собівартість. | ||
| Нормативні затрати; ціни продаж | Собівартість останніх за часом надходжень (ЛІФО) | ||
| На дату балансу | Найменша з двох оцінок: первісна вартість або чиста вартість реалізації. | Чиста вартість реалізації | |
| Розкриття інформації про запаси у фінансовій звітності. | |||
| Методи оцінки запасів; балансова (облікова) вартість запасів у розрізі окремих класифікаційних груп; балансова (облікова) вартість запасів, відображених за чистою вартістю реалізації. | |||
| Балансова (облікова) вартість запасів, переданих у переробку, на комісію, в заставу; сума збільшення чистої вартості реалізації, за якою проведена оцінка запасів. | Сума будь-якого сторнування будь-якого часткового списання, яка визначається як дохід певного періоду; обставини або події, що спричинили сторнування списання запасів, переданих як застава для гарантії зобов’язань. | ||
Отже, щоб зберегти об’єктивність оцінки запасів в умовах цінової нестабільності, вони відображаються в балансі за правилом найнижчої оцінки – у вітчизняному обліку і за чистою вартістю реалізації – в європейських країнах.
В 2000 році на базі ВАТ „Вигодський лісокомбінат” створено товариство з обмеженою відповідальністю „Уніплит”.
ТзОВ „Уніплит” – самостійний господарський суб’єкт, який має право юридичної особи та здійснює комерційно-виробничу діяльність.
Товариство при здійсненні своєї діяльності керується Законами України „Про підприємства України”, „Про господарські товариства”, „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, „Про податок та додану вартість”, „Про оподаткування прибутку підприємств”, а також Положеннями (стандартами) з бухгалтерського обліку, інструкціями постановами КМУ та наказами Мінфіну України, а також внутрішніми документами.
Товариство є юридичною особою з моменту його державної реєстрації і має право:
укладати від свого імені договори (контракти);
продавати і передавати іншим підприємствам, організаціям і громадянам, а також обмінювати, здавати в оренду, надавати в тимчасове користування споруди, устаткування, інвентар, сировину та інші матеріальні цінності;
передавати на договірних засадах матеріальні та грошові ресурси іншим підприємствам, організаціям і громадянам, які забезпечують товариство запасами і виконують роботи і послуги.
Виробничою базою товариства стали основні фонди передані у фінансовий лізинг, які попередньо експлуатувались власником понад 30 років. На основній площадці розміщені: цех технологічної тріски, головний корпус, котельня, склад мастил та хімікатів, корпус адміністративного приміщення та інші допоміжні об’єкти.
ТзОВ “Уніплит” на теперішній момент є одним підприємством в Україні з виробництва деревоволокнистих плит мокрим способом і основним постачальником якісної продукції як в Україні так і за її межами.
За час діяльності підприємства проведена значна модернізація виробництва та оновлення кадрів. Було проведено модернізацію цеху технологічної тріски та баржі сировини, реконструйовано очисні споруди, збудовано цех обезводнення сирого осадку. Впроваджнно систему диференційного обліку електроенергії, змонтовано і введено в експлуатацію автоматичний облік використовуваного об’єму газу. Закуплено і введено в експлуатацію нову компресорну установку польського виробництва. Впроваджено систему автоматизованого бухгалтерського обліку !!!.Також відновлено виробництво оздоблених деревоволокнистих плит, закуплено і встановлено нове устаткування шпаклювання плит та її сушіння ефективним УФА методом.
З липня 2003 року до складу підприємства увійшло фанерне виробництво с.Дзвиняч Богоричанського району. Предметом діяльності цього виробництва є випуск фанери клейної та деталей гнутоклеєних. Приєднання даного виробництва дало щомісячний приріст обсягів виробництва більше, ніж на 0,7 млн.грн.
З квітня 2004 року Антимонопольний комітет України надав дозвіл ТзОВ “Уніплит” на приєднання до нього ТзОВ “Деревообробний комбінат “Вигода”. Предметом діяльності даного виробництва є випуск пиломатеріалів хвойних та листяних порід, виробництво чорнових меблевих заготовок, тари, піддонів, технологічної тріски та інших видів деревообробки.
На теперішній момент ТзОВ “Уніплит” – багатогалузеве виробництво, в склад якого входить плитне, фанерне та лісопильно-деревообробне виробництво. Організаційна структура виробництва представлена в додатку А .
Бухгалтерський облік на ТзОВ „Уніплит” ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства в державних органах. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку несе власник (керівник), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку на ТзОВ „Уніплит” створено бухгалтерську службу на чолі з основним бухгалтером.
Підприємством самостійно:
визначено облікову політику;
обрано форму бухгалтерського обліку;
розроблено систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій;
затверджено правила документообороту і технологію обробки облікової інформації;
розроблено робочий план рахунків.
Бухгалтерський облік та фінансова звітність ТзОВ „Уніплит” ґрунтується на принципах: обачності, повноти висвітлення, автономності, послідовності, безперервності нарахування та відповідності доходів і витрат, історичної собівартості, єдиного грошового вимірника та періодичності.[1]
У формуванні сировинні бази ТзОВ “Уніплит” найбільшу питому вагу займають ВАТ “Прикарпатліс”, Вигодський ЛК, ЛК “Осмолода” та Болехівський лісокомбінат. Тільки Вигодський лісокомбінат забезпечує виробництво ТзОВ “Уніплит” технологічною сировиною більше,ніж на 50 %.
Понад 60 % готової продукції соспортується в Італію, Німеччину, грецію,т Словаччину та Туреччину. Зовнішньо-економічні зв’язки ТзОВ “Уніплит” здобуло завдяки статусу постійного учасника щорічних міжнародних виставок в Мілані та Кельні.
Колектив товариства не зупиняється на досягнутому, постійно працює над вивченям передових методів управління виробництвом, над освоєнням і впровадженням у виробництво сучасних ресурсозберігаючих технологій, підвищенням кваліфікації працівників.
Основні показники діяльності підприємства наведені в табл..1.7.
Таблиця 1.7
Основні показники діяльності підприємства ТзОВ „Уніплит”
| № п/п | Показник | 2003 | 2004 | 2005 |
| 1 | Доход (виручка) від реалізації продукції | 30675,2 | 37565,9 | 63383,2 |
| 2 | Собівартість реалізації продукції | 24675,7 | 29330,4 | 47199,7 |
| 3 | Чистий прибуток | 1176,3 | 467,4 | 2599,9 |
| 4 | Власний оборотний капітал | 2095,0 | 23086,6 | |
| 5 | Коефіцієнт маневрування власних оборотних коштів | 0,31 | 0,22 | 1,9 |
| 6 | Коефіцієнт оборотності оборотних активів | 0,98 | 1,07 | 2,79 |
| 7 | Коефіцієнт автономії (фінансової стійкості) | 0,36 | 0,31 | 0,29 |
| 8 | Коефіцієнт покриття (загальної ліквідності) | 1,25 | 1,22 | 1,06 |
| 9 | Рентабельність продукції | 10,81 | 7,65 | 14,44 |
| 10 | Матеріаломісткість продукції | 0,61 | 0,64 | 0,67 |
РОЗДІЛ 2
ОБЛІК ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ
2.1. Характеристика первинних документів з обліку виробничих запасів та їх руху на підприємстві
Від правильно організованого первинного обліку господарських засобів залежить правильність списання вартості запасів на виробництво, оцінка незавершеного виробництва, відображення у звітності.
Основні первинні документи, якими оформляються операції з руху виробничих запасів, наведені в табл.2.1. [16]
Проте, головний бухгалтер на свій розсуд може визначитися з тим, які документи доцільно використовувати на підприємстві, враховуючи специфіку
Таблиця 2.1
Перелік форми первинних документів для обліку виробничих запасів
| № форми | Назва форми |
| М-1 | Журнал обліку, що надійшли |
| М-2 | Довіреність |
| М-2а | Акт списання балансів довіреностей |
| М-3 | Журнал реєстрації довіреностей |
| М-4 | Прибутковий ордер |
| М-5 | Товарно – транспортна накладна |
| М-6 | Товарно – транспортна накладна |
| М-7 | Акт про приймання матеріалів |
| М-8 | Лімітно-забірна картка ( на одне найменування матеріалу на багаторазовий відпуск) |
| М-9 | Лімітно-забірна картка (для багаторазового відпуску 2-5 найменувань матеріалів) |
| М-10 | Акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів |
| М-11 | Накладна- вимога на відпуск (внутрішне переміщення матеріалів) |
| М-12 | Картка складського обліку матеріалів |
| М-13 | Реєстр приймання – здачі документів |
| М-14 | Відомість обліку залишків матеріалів на складі |
| М-15а | Акт приймання- передачі устаткування до моменту |
| М-16 | Матеріальний ярлик |
| М-17 | Акт про виявленні дефекти устаткування |
| М-18 | Сигнальна довідка про відхилення фактичного залишку матеріалів від встановлених норм запасу |
| М-19 | Матеріальний звіт |
| М-20 | Накладна на відпуск товарно-матеріальних ціностей (бланк суворої звітності) |
| М-21 | Інвентаризаційний опис |
| М-22 | Акт про списання матеріалів відкритого зберігання |
| М-23 | Акт про витрату давальницьких матеріалів |
| М-26 | Картка обліку устаткування для встановлення |
| М-28 | Лімітно – забірна картка (для будівельних організацій) |
| М-28а | Лімітно – забірна картка |
підприємства. Крім цього структура документообігу повинна бути такою, щоб забезпечити вчасне надходження необхідної інформації як для обліку, так і для контролю й оперативного управління за рухом виробничих запасів.
Для своєчасного відображення господарських операцій в регістрах бухгалтерського обліку на ТзОВ „Уніплит” визначений графік руху документів з обліку матеріалів до бухгалтерії підприємства для відповідного їх оформлення.(табл.2.2)
Таблиця 2.2
Графік надходження до бухгалтерії первинних
документів з обліку матеріалів
| Найменування первинного документа | Складання і передача документу | Обробка документа | Обробка і узагальнення даних в бухгалтерії | |||
| Відповідальний за складання і передачу документа | Строк передачі документа | Служба що прийняла документ | Коли і кому передається | Обробка документа і узагальнення данних | Кому і коли передається документ | |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
| Рахунок постачальника | Касир-інкасатор | В день отримання | Відділ матеріально –технічного постачання | Щодня до бухгалтерії | Оплата або підготовка відмови від оплати | На другий день після отримання матеріалів завскладом |
| Прибутковий ордер | Завскладом на час надходження матеріалів | Кожного 1-го,4,8 і т.д. числа. | Відділ матеріально-технічного постачання, | Бухгалтерії кожного 5,9,13 –го числа | Контроль за змістом, визначенням цін, запис до | Обчислювальний центр не пізніше другого дня після одержання, поточний |
Продовження табл.2.2
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
| обчислювальний центр | облікових регістрів | архів | ||||
| Накладна вимога | Завідуючий складом | щодня | Відділ матеріально-технічного постачання | Бухгалтерії наступного дня після отримання | Контроль за визначенням цін, запис до облікових регістрів | Обчислювальний центр не пізніше другого дня після одержання |
| Лімітно-забірна картка(ярлик) | Завідуючий складом | Щодня | Відділ матеріально-технічного постачання | Бухгалтерії наступного дня після отримання | Контроль за правильністю оформлення, запис до облікових регістрів | Обчислювальний центр |
Усі операції надходження запасів на підприємство оформляються відповідними первинними документами, незалежно від напрямів надходження запасів на підприємство. Основними напрямами надходження запасів на підприємство є:
– придбання у постачальника;
– придбання підзвітними особами;
– виготовлення на даному підприємстві;
– безкоштовне отримання;
– виявлення надлишків при проведенні інвентаризації;
– внески до статутного капіталу підприємства його учасниками;
– обмін на подібні і неподібні активи.
При отриманні запасів безпосередньо від постачальника, контроль за виконанням плану договорів, вчасним надходженням і оприбуткуванням виробничих запасів здійснює служба постачання на договірних засадах. Порядок документального оформлення придбання запасів, які надходять на підприємство від постачальника на ТзОВ „Уніплит” представити на рис. 2.1.
Для отримання запасів від постачальника ТзОВ „Уніплит” виписується довіреність (ф М-2), бланки довіреностей є довіреностей є документами суворої звітності, підприємство купує їх. Наказом керівника підприємства визначений перелік працівників підприємства, які можуть отримувати довіреності.Видача кожного бланку довіреності реєструється в журналі реєстрації виданих довіреностей (ф. М-3). При видачі довіреностей у журналі вказується інформація про дату, місце та підставу їх видачі, а також строк дії довіреності. Строк дії довіреності не може перевищувати 10 днів. У бланку довіреності відображається номенклатура та кількість запасів, які має отримати його представник, та засвідчується підписом.
Якщо виписана довіреність не використана у визначений термін, то вона повертається в бухгалтерію, анулюється і зберігається разом з журналом протягом трьох років, а в журналі робиться відмітка про те, що довіреність не використана.[13]
Запаси, які надходять на підприємство, приймаються за кількістю і якістю. Якщо фактична наявність поставлених матеріалів відповідає угоді та супровідним документам (накладні ф.М-11 прийомні акти ф. М-7, товарно транспортні накладні ф. М-6), їх оприбуткування здійснюється за документами постачальника або за прибутковим ордером ( ф.М-4 ). Прибуткові ордери
Довіреність
Рис.2.1 Порядок документального оформлення запасів, які надходять на ТзОВ „Уніплит” від постачальника
виписуються на кожну партію поставки. У випадку виявлення розбіжностей фактичної поставки запасів до вказаної в супровідних документах чи в договорі створюється за наказом керівника спеціальна комісія, в яку обов’язково мають входити представники постачальника, а у випадку виникнення суперечливих питань з метою з’ясування непорозумінь можна залучати відповідних спеціалістів – експертів (юристів, аудиторів). Ця комісія складає акт про приймання матеріалів (ф.М-7).
Цей документ застосовують у разі наявності розбіжностей у кількості та або якості товару, який надходить, незалежно від того, з чиєї вини виникла розбіжність (постачальника чи транспортної організації), і від виду транспортного перевезення вантажу.
У складеному акті перелічують лише ті позиції запасів, за якими встановлено розбіжності. Запаси, за якими розбіжності за кількістю та якістю не виявлені, в акті не перелічуються, про що роблять відмітку (в кінці акта) „За іншими товарно-матеріальними цінностями розбіжностей немає” . Акт складають у трьох примірниках: перший примірник акта разом з товаросупровідними документами передають до бухгалтерії для обліку руху матеріальних цінностей; другий разом з претензійним листом надсилають постачальнику або транспортній організації, яка доставила вантаж; третій залишають у матеріально відповідальної особи (завскладом).
Коли запаси надійшли на ТзОВ „Уніплит” (покупцю) , а документів, які підтверджують його ціну, кількість, загальну вартість та якість, немає, таку поставку називають невідфактурованою. В такому випадку вантажоодержувачу (покупцю) для вирішення цієї проблеми потрібно керуватись умовами договору, поставки, або нормами частини восьмої ст.268 Господарського кодексу України. Згідно з цією статтею вантажоодержувач (покупець) має право відмовитись від прийняття невідфактурованої поставки. Проте вантажоодержувач може і не відмовлятись від поставки. У цьому випадку він оформляє акт про приймання матеріалів (за типовою формою №М-7), який складають у двох примірниках: перший надсилають постачальнику з вимогою урегулювати ситуацію, яка виникла; другий передають до бухгалтерії, він і є підставою для оприбуткування матеріальних цінностей. Акт приймання підписує комісія, до складу якої включають матеріально відповідальну особу, спеціаліста (товарознавця), представника адміністрації підприємства або незаінтересовану особу.
У разі псування або пошкодження товару під час перевезення автомобільним транспортом оформляють спеціальний акт, який додають до товарно-транспортної накладної або шляхового листа і підписаний представником вантажоодержувача і водія. Кожна зі сторін, якщо вона не згодна зі змістом акта, має право викласти свої зауваження у розділі „Особливі відмітки”. Про те, що такий акт складено, роблять відповідну відмітку в розділі „Відмітки про складенні акти” зворотної сторони товаро-транспортної накладної.
У разі доставки запасів залізницею постачальник оформляє накладну спеціальної форми, яка є супровідним документом і яку видають вантажоодержувачу на станції призначення. На станції відправлення під час передачі матеріальних цінностей перевізну оформляють вантажну квитанцію, яку постачальник відправляє вантажоодержувачу (покупцеві). На станції призначення представник покупця (експедитор) отримує залізничну накладну на перевезення вантажу. Перевіряє правильність заповнення всіх її реквізитів і своєчасність прибуття вантажу.
У разі невідповідності найменування, маси та кількості мість фактично отриманого вантажу даним, наведеним у супровідних документах, складається комерційний акт, який є підставою для пред’явлення претензії транспортній організації. Комерційний акт також складається у разі виявлення вантажу без документів або документів без вантажу, псування або пошкодження вантажу.
У разі недостачі запасів в межах природного убутку діє загальне правило: комерційний акт не складають, а роблять відмітку про це в накладній. При цьому згідно з п.27 Правил видачі вантажів затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, вантаж вважають доставленим без втрат, якщо різниця між масою, зазначеною у залізничній накладній у пункті відправки, і масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норм природного убутку та граничної розбіжності у визначенні маси нетто.
У комерційному акті зазначають найменування товару, його кількість або масу згідно з документами та фактичну, а також розмір завданого збитку. Акт підписують начальник станції (його заступник), завідуючий вантажним двором (складом), представник одержувача та особи, які беруть участь у перевірці вантажу. Комерційний акт заповнюють на бланках встановленої форми у трьох примірниках.
Якщо недостачі або псування запасів не виявлено, експедитор розписується про його приймання у дорожній відомості, а представник залізниця підтверджує передачу вантажу своїм підписом у залізничній накладній.[71]
При надходженні запасів на підприємство шляхом придбання підзвітними особами первинними документами, що підтверджують вартість є товарний рахунок, акт (довідка), а оприбуткування здійснюється шляхом складання прибуткового ордеру (ф.М-4) в одному примірнику.
Після надходження запасів документи на їх оприбуткування відображаються у реєстрі приймання-здачі документів (ф.М-13), який передається завідувачем складу в бухгалтерію в одному примірнику разом з первинними документами.
При надходженні запасів на склад, виготовленими власними силами, їх оприбуткування здійснюється на підставі накладної вимоги (ф.М-11). Вона складається матеріально –відповідальною особою, що передає записи у двох примірниках. Перший примірник є основою для списання запасів з матеріально відповідальної особи цеху (комірника, бригадира), другий-передається на склад для оприбуткування запасів.
Для правильної організації обліку бухгалтерією виписується картка складського обліку матеріалів (ф.М-12) на кожне найменування, вид або номенклатурний номер матеріалів, яка реєструється у реєстрі і отримує реєстраційний номер. В ній проводяться записи по кожному факту надходження та вибуття запасів. Підставою для запису в картках складського обліку є прибутковий ордер (ф.М-4) , акт про приймання матеріалів (ф.М-7) товарно-транспортна накладна (ф.М-6) - по надходженню, а по видатку - „Лімітно-забірні картки” (ф.М-8, М-9, М28а), акт – вимога на заміну (додатковий відпуск матеріалів ф.М-10), накладна- вимога на відпуск (внутрішне переміщення матеріалів ф.М-11). На ТзОВ „Уніплит” такі картки не ведуться, замість них складають матеріальні ярлики ф.М-16. Цей документ містить найменування, номер і повну характеристику кожного виду запасу.
Тільки після того, як запаси оприбутковані, дозволяється їх відпуск зі складу.
Відпуск виробничих запасів зі складу здійснюється за такими напрямами:
–відпуск на виробництво та загальновиробничі потреби;
–відпуск для задоволення адміністративних потреб;
–відпуск для задоволення потреб відділу збуту;
–списання за невідповідності критеріям визнання активом;
–безоплатна передача;
–реалізація на сторону;
–обмін на подібні та неподібні активи.
Відпуск цінностей зі складу здійснюється тільки особами, які мають на це право. Список цих працівників складений і затверджений головним бухгалтером та керівником підприємства.
Підставою для відпуску матеріалів зі складу у виробничі цехи, дільниці для одноразового відпуску є: накладна-вимога (ф.М-11), а для систематичного відпуску цінностей –лімітно- забірні картки (ф.М-8, М-9, М-28). Ліміт Встановлюється для кожного підрозділу на підставі розрахунків економічного відділу підприємства і затверджується керівником.
Для багаторазового відпуску запасів протягом місяця використовують лімітно -забірні картки (ф.М-8). Відпускаючи запаси зі складу на підставі лімітно- забірних карток, комірник зобов’язаний слідкувати за встановленим лімітом. Підвищення ліміту допускається тільки з дозволу керівника. В цьому випадку складається акт-вимога на заміну(додатковий відпуск матеріалів ф.М-10) у двох примірниках, один з яких залишається у замовника, а інший у комірника.
При реалізації і безкоштовній передачі матеріалів на сторону складають накладну на відпуск товарно- матеріальних цінностей (ф.М-20) або товарно-транспортну накладну (ф.М-6).
Накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей виписується підприємством, що здійснює їх відпуск у трьох примірниках. У ній вказується така інформація: дата виписки, назва підприємства-постачальника, назва підприємства-покупця, номенклатура і характеристика запасів, що відпускаються, їх ціна, кількість та сума, через кого отримуються цінності, дата і номер довіреності підприємства-покупця. Дозвіл на відпуск підписує уповноважена особа підприємства та головний бухгалтер. Перший примірник накладної отримує підприємство одержувач запасів, за яким здійснює їх оприбуткування, другий залишається на пропускному пункті підприємства-постачальника для контролю за вивезенням матеріальних цінностей з підприємства.
Товарно-транспортна накладна використовується при перевезенні матеріальних цінностей вантажним автотранспортом. У ній відображують перелік усіх матеріальних цінностей що підлягають перевезенню на данному автомобілі, та наводять їх характеристики. За неможливості переліку в товарно-транспортній накладній усієї номенклатури запасів, що будуть перевозитись, до неї додається товарна накладна, накладна на відпуск матеріалів, сертифікат. Відвантаження матеріалів покупцям здійснюється на підставі довіреності (ф.М-2).[42]
У кінці звітного періоду (місяця) завідувач складу готує реєстр приймання-здачі документів (ф.М-13) і подає його бухгалтеру матеріального відділу разом з документами, які підтверджують оприбуткування запасів на склад та їх списання зі складу під розписку. Лімітно-забірні картки здають в бухгалтерію відразу ж після використання ліміту. Якщо на кінець звітного місяця ліміт за деякими картками не вичерпаний, то вони все одно подаються до бухгалтерії, де здійснюється їх звірення з другими примірниками карток, що є в цехах.
Бухгалтер приймає реєстр безпосередньо на складі, здійснюючи вибіркову перевірку правильності і повноти заповнення карток складського обліку і виведення підсумків. Оскільки облік на складі ведеться в кількісному виразі, станом на останній день звітного місяця матеріально відповідальна особа складає в кількісному виразі відомість обліку залишків матеріалів на складі (ф.М-14). У випадку, коли залишок наявних запасів є меншим за розрахований, то завскладом складає сигнальну довідку про відхилення фактичного залишку матеріалів від встановлених норм запасів (ф.М-18).Бухгалтер проставляє ціни, здійснює таксування та виводить обороти (надходження і вибуття запасів) та підсумки залишків на складі.
У бухгалтерії матеріальний звіт (ф.М-19) з доданими до них документами перевіряються, обробляються, котируються (вказується кореспонденція рахунків за господарськими операціями). І лише після завершення обробки первинних документів інформація, що міститься в них переноситься до облікових регістрів.[68]
2.2.Організація синтетичного і аналітичного обліку виробничих запасів
Інструкція про застосування Плану рахунків для ведення обліку наявності й використання виробничих запасів передбачає застосування активного синтетичного рахунку 20 “ Виробничі запаси”, який містить такі субрахунки:
201 „Сировина і матеріали”;
202 „Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби”;
203 „Паливо”;
204 „Тара і тарні матеріали”;
205 „Будівельні матеріали”;
206 „Матеріали передані в переробку”;
207 „Запасні частини”;
208 „Матеріали сільськогосподарського призначення”;
209 „Інші матеріали”.[10]
На рахунку 20 „Виробничі запаси” відображають наявність та рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів, покупних напівфабрикатів та комплектуючих виробів (у тому числі сировини і матеріалів, що перебувають у дорозі та в переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари і тарних матеріалів, відходів основного виробництва.
По дебету цього рахунку на підставі прибуткових документів (рахунків-фактур, вимог, ТТН, прибуткових ордерів, накладних тощо) відображається кількість і вартість виробничих запасів. По кредиту рахунку на підставі витратних документів (вимог, накладних, лімітно-забірних карток, ярликів тощо) списується кількість і вартість відпущених матеріалів на виробництво (експлуатацію, будівництво), переробку, відпуск (передачу) на сторону, уцінка, за обліковими цінами (рис.2.2).
Рахунки призначені для обліку виробничих Запасів та субрахунки до них. Балансові рахунки Позабалансові рахунки 201 „Сировинаі матеріали” 202 „Купівельні напів напівфабрикати та комплектуючі вироби” 203 „Паливо” 209 „Інші матеріали” 208 „Матеріали сільськогосподарськогопризначення”
На субрахунку 201 „Сировина і матеріали” відображаються наявність і рух сировини та основних матеріалів, що становить основу встановленої продукції або є необхідними компонентами при її виготовленні, сприяють процесу виготовлення (допоміжні матеріали). На цьому субрахунку ТзОВ „Уніплит” обліковує наявність і рух допоміжних матеріалів і сировини, які включаються при виробництві продукції, наприклад: парафін, каніфоль, бітум, технічна пластина та інші.
На субрахунку 202 „Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби” відображається наявність і рух купівельних напівфабрикатів, готових комплектуючих виробів (включаючи у підрядних будівельних організаціях будівельні конструкції та вироби - дерев’яні, залізобетонні, металеві тощо), придбані для комплектування продукції, що випускається, які потребують додаткових витрат праці для їх обробки або для зберігання, а також спеціальне обладнання та інструменти, пристрої та інші прилади придбані науково- дослідними та конструкторськими підприємствами для проведення наукових (експерементальних) робіт за визначеною науково-дослідною або конструкторською темою. Спеціальне обладнання й інструменти, пристрої обліковуються на субрахунку 202. Обладнання і прилади загального призначення на цьому субрахунку не обліковується, а відображаються на рахунках 10 „Основні засоби”, 11 „Інші необоротні матеріальні активи”, 22 „Малоцінні і швидкозношувальні предмети за видами предметів”Цей субрахунок ТзОВ „Уніплит” не використовує.
На субрахунку 203 „Паливо” обліковується наявність та рух нафтопродуктів, твердого палива та мастильних матеріалів, які купуються чи заготовляється підприємством для технологічних потреб виробництва, експлуатації транспортних засобів, а також для виробітку енергії та опалення будинків. На цьому субрахунку обліковуються оплачені талони на бензин, дизельного палива, газ і мастильні матеріали. ТзОВ „Уніплит” на цьому субрахунку обліковує наявність і рух нафтопродуктів, твердого палива та мастильних матеріалів, зокрема, бензин, дизпаливо, масло моторне, антифриз нігрол та інше.
На субрахунку 204 „Тара і тарні матеріали ” відображають наявність і рух усіх видів тари, окрім такої, що використовується як господарський інвентар, а також матеріали і деталі, які використовують для виготовлення тари та для її ремонту (деталі для збирання ящиків, тощо). На ТзОВ „Уніплит”- це піддони, барабани, резервуари, бочки, каністри тощо.
На субрахунку 205 „Будівельні матеріали” не обліковується обладнання, яке не потребує монтажу: транспортні засоби, верстати, будівельні механізми, сільськогосподарські машини, виробничий інструмент, вимірювальні та інші прилади. Витрати на придбання такого обладнання, що не потребує монтажу , відображається безпосередньо на рахунку 15 „Капітальні інвестиції” у міру надходження їх на склад для експлуатації.
Устаткування й будівельні матеріали, передані підряднику для монтажу й виконання робіт, списується із субрахунка 205 на рахунок 15 „Капітальні інвестиції” після підтвердження їх монтажу й використання.
ТзОВ „Уніплит” субрахунок 205 „Будівельні матеріали” не використовує.
На субрахунку 206 „Матеріали, передані в переробку” обліковуються матеріали, передані в переробку та які надалі включаються до складу собівартості отриманих з них виробів. Витрати на переробку матеріалів, які оплачуються сторонніми організаціями, відображаються за дебетом рахунків, на яких ведеться облік виробів, отриманих з переробки. На цьому субрахунку ТзОВ „Уніплит” обліковує основну частину виробничих запасів, які надалі визначаються в собівартість отриманих з них виробів. Це технологічна тріска, пиломатеріали, пиловник та інші.
На субрахунку 207 „Запасні частини” ведеться облік придбаних чи виготовлених запасних частин, готових деталей, вузлів, агрегатів, які використовуються для проведення ремонтів, заміни зношених частин машин, обладнання, транспортних засобів, інструменту, а також автомобільних шин у запасі та обороті. На цьому субрахунку ведеться облік обмінного фонду повно комплектних машин, устаткування, двигунів, вузлів, що створюється в ремонтних підприємствах. Порядок створення, використанню й обліку обмінного фонду визначається чинним законодавством України та відповідними установчими документами.
На субрахунку 208 „Матеріали сільськогосподарського призначення” обліковуються мінеральні добрива, отрутохімікати для боротьби зі шкідниками й хворобами сільськогосподарських культур, біопрепарати, медикаменти, хімікати, що використовуються для боротьби з хворобами сільськогосподарських тварин. На цьому субрахунку також відображаються саджанці, насіння й корми (покупні та власного вирощування), що використовуються для висаджування, посіву та відгодівлі тварин безпосередньо в господарстві. Цей субрахунок ТзОВ „Уніплит” не використовує.
На субрахунку 209 „Інші матеріали” ведеться облік відходів виробництва (обрубків, обрізків, стружки тощо), невиправного браку, матеріальних цінностей, одержаних від ліквідації основних засобів, які не можуть бути використані як матеріали, палива або запасних частин (металобрухт, зношених шин, бланків суворого обліку тощо
Для обліку виробничих запасів, що не належать підприємству Планом рахунків передбачено використання позабалансового рахунку 02 „Активи на відповідальному зберіганні” призначено для обліку цінностей, які тимчасово знаходяться на підприємстві та не є його власністю, прийняті на комісію, в переробку, до монтажу, в довірче управління. Облік цих цінностей ведеться за цінами, що передбачені в договорах, приймально-передавальних актах тощо. Всі товарно-матеріальні цінності, що обліковуються на цьому рахунку, підлягають інвентаризації в порядку і в строки, передбачені наказом про облікову політику, а також планом проведення інвентаризації.
Позабалансовий рахунок 02 „Активи на відповідальному зберіганні” має такі субрахунки, що використовуються для обліку запасів:
022 „Матеріали, прийняті для переробки”;
023 „Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні”;
024 „Товари, прийняті на комісію”;
025 „Майно в довірчому управлінні”.
На позабалансовому субрахунку 022 „Матеріали, прийняті для переробки ведеться облік руху надходження сировини та матеріалів від замовників, які прийняті для переробки (давальницька сировина) і не оплачується одержувачем, та їх вибуття (в тому числі в іншому матеріальному вигляді). Облік витрат з переробки чи доробки давальницької сировини здійснюється на рахунках обліку виробництва (за винятком вартості давальницької сировини замовника). Аналітичний облік давальницької сировини ведеться за замовниками, видами сировини й матеріалів та за місцями їх зберігання чи переробки.
На позабалансовому субрахунку 023 „Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні” ведеться облік прийнятих товарно-матеріальних цінностей на відповідальне зберігання з приводу відмови від акцепту розрахункових документів постачальників; одержаних від постачальників, але несплачених товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ), заборонених до витрачання до їх оплати; одержаних ТМЦ надміру, чи у видаткових документах постачальників; сплачених покупцями товарно- матеріальних цінностей, які дозволено як виняток залишати на відповідальному зберіганні, оформлених охоронними розписками та не вивезених з причин, незалежних від підприємства, тощо.
Аналітичний облік товарно-матеріальних цінностей, прийнятих на відповідальне зберігання, ведеться по підприємствах власниках, за видами, сортами та місцями, зберігання.
Цінності, що залишені на відповідальне зберігання, зберігаються окремо від власних.
На позабалансовому субрахунку 024 „Товари, прийняті на комісію” обліковуються одержані товари у межах договорів комісії, поруки та інших цивільно-правових договорів, що уповноважують підприємство здійснювати продаж товарів від імені та за дорученням іншої особи без передачі права власності на такі товари. Аналітичний облік товарів, прийнятих на комісію (консигнацію), ведеться за видами товарів та комітентами.
На позабалансовому субрахунку 025 „Майно в довірчому управлінні” обліковується майно, що надійшло в довіру управлінню, а також товарно-матеріальні цінності, які надійшли повіреному при виконанні доручення довірителем на підставі договору доручення від третіх осіб. Аналітичний облік ведеться за об’єктами, ТМЦ, місцезнаходженнями та власниками.[11]
Але за допомогою лише синтетичного обліку неможливо контролювати наявність та рух кожного виду товарно-виробничих запасів. Для отримання більш деталізованої інформації, необхідної для управління запасами за їх окремими видами та процесами, організовується аналітичний облік.
До окремих субрахунків синтетичного обліку можуть бути відкриті рахунки аналітичного обліку, які дозволять визначити її обсяг в цілому та за кожним видом окремо.(табл.2.3.)
Таблиця 2.3
Аналітичний облік виробничих запасів
| Субрахунки рахунку 20 „Виробничі запаси” | Розріз аналітики |
| 201 „Сировина й матеріали” | В розрізі видів та груп сировини, місць зберігання та матеріально відповідальних осіб. |
| 202 „Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби” | В розрізі купівельних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, місць зберігання та матеріально відповідальних осіб. |
| 203 „Паливо” | В розрізі видів палива, місць зберігання та матеріально відповідальних осіб. |
| 204 „Тара й тарні матеріали” | В розрізі видів тари й тарних матеріалів і матеріально відповідальних осіб. |
| 205 „Будівельні матеріали” | За видами (групами) та окремими об’єктами будівельних матеріалів. |
| 206 „Матеріали, передані в переробку” | В розрізі, який забезпечує отримання даних про підприємство-переробника та контроль за операціями з переробки, за відповідними витратами. |
| 207 „Запасні частини” | За місцями зберігання й однорідними групами. |
| 208 „Матеріали сільськогосподарського призначення” | За групами та видами матеріалів сільськогосподарського призначення в розрізі їх номенклатури. |
| 209 „Інші матеріали” | За видами та групами інших матеріалів. |
Кожне підприємство відкриває аналітичні рахунки в залежності від потреби в їх кількості, необхідній для управління виробництвом. На ТзОВ „Уніплит” така потреба обумовлена:
по-перше –значною їх кількості;
по-друге – складною організаційною та виробничою структурою підприємства;
по- трете –наявністю складів для їх зберігання.
Аналітичний облік виробничих запасів ведеться в розрізі їх найменувань або однорідних груп. Кожна з груп, виробничих запасів поділяється за видами, сортами, марками, типами, розмірами. Кожному найменуванню, сорту, розміру виробничих запасів присвоюється коротке числове позначення (номенклатурний номер), яке записують до спеціального реєстру-
номенклатури –цінника, де також вказують одиницю виміру і по можливості, облікову ціну запасу. Кодування номенклатури- цінника здійснюється за змішаною порядково- серійною системою. Інформація, що міститься у номенклатурах-цінниках записується на машинних носіях і багаторазово використовуються.
На кожному документі з руху виробничих запасів вказується не тільки найменування запасу, а і його номенклатурний номер, що дозволяє уникати помилок під час заповнення прибуткових і видаткових документів а також здійснення записів у складському бухгалтерському обліку виробничих запасів.[25]
На складах аналітичний облік виробничих запасів ведеться за допомогою карток складського обліку, на ТзОВ „Уніплит” картки складського обліку не ведуть.
Згідно статті 5 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підприємство самостійно визначає облікову політику. Облікова політика – це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності, тобто це вибір самим підприємством певних і конкретних методик, форми і техніки ведення бухгалтерського обліку, виходячи з діючих актів і особливостей діяльності підприємства.
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку на підприємстві та забезпечення фіксування фактів здійснення усіх господарських операцій в первинних документах, регістрах і звітності протягом встановленого терміну несе власник або уповноважений ним орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством.[1]
Основною метою облікової політики є забезпечення одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, необхідні для всіх користувачів фінансової звітності з метою прийняття відповідних рішень.
Підприємство самостійно визначає свою облікову політику і вибирає форму ведення бухгалтерського обліку з дотриманням принципів, встановлених законодавством. Формування облікової політики підприємства здійснюється головним бухгалтером і затверджується наказом або розпорядженням
керівника. Ступінь свободи підприємства у формуванні облікової політики обмежений державною регламентацією бухгалтерського обліку, яка надана переліком методик і облікових процедур і визначається можливістю вибору конкретних способів оцінки, калькуляції, переліку бухгалтерських рахунків тощо. Отже. облікова політика підприємства – це не просто сукупність способів ведення обліку, але й вибір методики обліку, яка надає можливість використовувати різні варіанти відображеня фактів господарського життя в обліку.
На вибір облікової політики підпримства впливають такі фактори:
1. Форма власності та організаційно-правова форма (ТзОВ, ВАТ, ЗАТ тощо).
2. Галузь або вид діяльності (промисловість, будівництво, торгівля, транспорт тощо).
3. Система оподаткування (звільнення від різних податків, ставки податків, пільги з оподаткування).
4. Ступінь свободи дій в умовах переходу до ринку (можливість самостійного прийняття рішень з питань ціноутворення, вибору партнерів).
5. Стратегія фінансово-господарського розвитку (цілі й задачі економічного розвитку організації на довгострокову перспективу, очікувані напрямки інвестицій, тактичні підходи до вирішення перспективних задач).
6. Наявність матеріальної бази (забезпеченість комп’ютерною технікою та іншими засобами оргтехніки, програмно-методичне забезпечення тощо).
7. Рівень кваліфікації бухгалтерських кадрів, економічної сміливості, ініціативності та підприємливості керівників.
8. Система матеріальної зацікавленості працівників в ефективності роботи підприємства та матеріальної відповідальності за виконання своїх обов’язків.
9. Обсяг діяльності, середньоспискова чисельність працівників тощо.[72]
Облікову політику підприємства повинні знати:
керівник підприємства, який несе відповідальність за її формування;
бухгалтер підприємства за участю якого можна грамотно і всебічно обгрунтувати зміст облікової політики;
аудитор, оскільки облікова політика є одним з обєктів дослідження, з вивчення яких розпочинається процес аудиторської перевірки;
податковий інспектор, адже від багатьох принципів облікової політики залежить порядок формування того чи іншого об’єкту оподаткування.
При веденні бухгалтерського обліку необхідно забезпечити:
незмінність протягом поточного року прийнятої методології відображення окремих господарських операцій та оцінки майна;
повноту відображення в обліку за звітний період всіх господарських операцій, що були проведені за цей час, та результатів інвентаризації майна і забов’язань;
правильність віднесення доходів та витрат до відповідних звітних періодів, незалежно від часу надходження доходів та оплати витрат, якщо інше не встановлено чинним законодавством;
розмежування в обліку поточних витрат на виробництво та капітальних інвестицій;
тотожність даних аналітичного обліку оборотам та залишкам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.
При формуванні облікової політики передбачається майнова відокремленість і безперервіність діяльності підприємства, послідовність застосування облікової політики.[56]
Облікова політика ТзОВ “Уніплит” висвітлена в Наказі про облікову політику і містить перелік всіх пунктів прийнятої на звітний рік облікової політики.(Додаток Г)
Наказ про облікову політику ТзОВ “Уніплит” складається з чотирьох розділів:
1. Загальні положення.
Організація бухгалтерського обліку.
Організація податкового обліку.
Організаційні питання.
Складовою частиною організації обліку на підприємстві є перелік документів, що використовуються для первинного відображення господарських операцій, а також перелік облікових регістрів, необхідних для накопичення і систематизації інформації.Перелік документів затверджений в наказі керівника підприємства про облікову політику і включає:
робочий план рахунків бухгалтерського обліку, що містить синтетичні і аналітичні рахунки, необхідні для ведення бухгалтерського обліку;
форми первинних облікових документів, що застосовуються для формування фактів господарської діяльності, за якими передбачені типові форми первинних облікових документів, а також форми документів для внутрішньої господарської звітності;
порядок проведення інвентаризації активів і зобовязань;
методи оцінки активів і зобовязань;
графік документообігу;
порядок контролю за господарськими операціями.
Відповідно до принципу послідовності ТзОВ “Уніплит” постійно з року в рік застосовує обрану облікову політику.
2.3. Облік надходжень та вибуття запасів на виробництво
Є різні шляхи шляхи надходження запасів на підприємство, зокрема це: придбання за плату, виготовлення власними силами, безоплатне надходження, внесення до статутного фонду та інші.
На ТзОВ “Уніплит” запаси надходять від постачальників за плату.
Придбання запасів на ТзОВ “Уніплит” планується відділом постачання. Цей відділ веде спеціальну відомість, в якій записуються дані про виконання договорів постачання, а також дані про асортимент запасів, їх кількість, ціну.
Придбання запасів на ТзОВ “Уніплит” у постачальників здійснюється виключно на договірних засадах, шляхом укладення договорів.
ТзОВ “Уніплит” співпрацює як з великими так і малими підприємствами, а також останнім часом підприємство співпрацює з приватними підприємцями.
ТзОВ “Уніплит” має широке коло постачальників, які забезпечують підприємство базою для виробництва продукції. При виборі постачальників підприємство враховує : ціну запасів, якість запасів, надійність постачальника, можливість отримання знижок та можливість відстрочення оплати за них.Найбільшими постачальниками є ДП “ДОЗ”, ВАТ “Вигода ЛК”, ВАТ “Вигодський лісокомбінат”, ДП “Будівельник”, ВАТ “ВЛК” , ДП “Вигода”, ЗАТ “Вигодський ДОК”, ТзОВ “Сократ - Свінг”, СП “Богдан” та інші.
Для отримання запасів від постачальника по факту здійсненої передоплати або на підставі заключеного договору бухгалтер ТзОВ “Уніплит” виписує своєму працівникові довіреність на одержання цінностей. Довіреність на одержання цінностей (Додаток В) від постачальника за договором , рахунком – фактурою, або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей. Особа, якій видана довіреність, зобов’язана не пізніше наступного дня після доставки на ТзОВ “Уніплит” запасів подати бухгалтеру довіреність разом з документами на відпуск нею запасів та здачу їх на склад або матеріально відповідальній особі.
Для отримання необхідних запасів у бухгалтерії постачальника, спираючись на дані заключених договорів купівлі-продажу та інформації вказаної у довіреності, здійснюється виписка накладних-вимог на відпуск матеріалів або товарно-транспортних накладних ( за умов транспортування вантажним автомобілем).
Для обліку та контролю за надходженням та оприбуткуванням виробничих запасів, що надійшли на ТзОВ “Уніплит” використовується журнал обліку вантажів, що надійшли. Записи в журналі здійснюються відділом постачання в міру надходження виробничих запасів на склад підприємства на основі товарно-транспортних накладних, прибуткових ордерів, актів приймання матеріалів.
При оприбуткуванні виробничих запасів комірник ТзОВ “Уніплит” також використовує прибутковий ордер (Додаток В), який складається у двох екземплярах безпосередньо на ті цінності, які були ним прийняті.
Крім того при оприбуткуванні запасів на ТзОВ “Уніплит” здійснюється їх ретельна перевірка за кількістю і якістю. Якщо це надходження запасів відбулось із кількісними чи якісними відхиленнями вказаних у договорі та супровідних документах, складається комісією акт про приймання матеріалів у двох екземплярах, після чого один примірник передається до відділу постачання чи юридичному відділу до направлення листа – притензії постачальнику.
У бухгалтерському обліку підприємства операції з придбання запасів у постачальників відображаються згідно табл.2.4.
Таблиця 2.4
Відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій з надходження запасів від постачальника
| № п/п | Зміст господарської операції | Кореспонденція рахунків | |
| Перша подія – оприбуткування запасів | Дебет | Кредит | |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| 1 | Оприбутковано запаси | 201 | 631 |
| 2 | Відображено податковий кредит щодо ПДВ по оприбуткованих запасах | 641 | 631 |
| 3 | Оплачено раніше отримані запаси | 631 | 311 |
| 4 | Суму витрат на транспортування включено до первісної вартості запасів | 201 | 631 |
| 5 | Відображено податковий кредит щодо ПДВ по транспортних витратах | 641 | 631 |
| 6 | Оплачено послуги за транспортування | 631 | 311 |
7 | Перша подія - оплата | 371 | 311 |
| Проведено оплатузапасів | |||
Продовження табл.2.4
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| 8 | Відображено податковий кредит щодо ПДВ | 641 | 644 |
| 9 | Оприбутковано запаси | 201 | 631 |
| 10 | Списано суму раніше нарахованого податкового кредиту | 644 | 631 |
| 11 | Відображено взаємне зарахування заборгованості | 631 | 371 |
ТзОВ „Уніплит” придбало у фірми „Сапсон” 10,8 мі пиловідходів на суму 403,20 грн, в тому числі ПДВ – 67,20. За перевезення транспортній організації сплачено 260 грн ( в тому числі ПДВ – 43,33), витрати на навантаження – розвантаження та складування запасів склали 130 грн.
В бухгалтерському обліку наведені операції по придбанню пиловідходів відображаються наступними проведеннями:
1. Оприбутковано отримані пиловідходи
Дебет 20 “Виробничі запаси” 336,0
Кредит 631 “Розрахунки з відчизняними постачальниками” 336,0
Відображено суму ПДВ:
Дебет 641 “Розрахунки за податками” 67,20
Кредит 631 “Розрахунки з відчизняними постачальниками” 67,20
2. Відображено витрати за перевезення пиловідходів:
Дебет 20 “Виробничі запаси” 216,67
Кредит 631 “Розрахунки з відчизняними постачальниками” 216,67
3. Відображено суму ПДВ:
Дебет 641 “Розрахунки за податками” 43,33
Кредит 631 “Розрахунки з відчизняними постачальниками” 43,33
4.Відображено витрати на навантаження – розвантаження пиловідходів та їх складування:
Дебет 20 “Виробничі витрати” 130,0
Кредит 66 “Розрахунки з оплати праці” 130,0
5. Нарахування на соціальне страхування:
Дебет 20 “Виробничі витрати” 47,58
Кредит 66 “Розрахунки з органами соціального страхування” 47,58
Собівартість придбаних пиловідходів складає:
336,0 + 216,67 + 130,0 + 47,58 = 730,25
Відповідно облікової політики ТзОВ “Уніплит” транспортно–заготівельні витрати відносяться до складу первісної вартості запасів методом середнього відсотка. Транспортно – заготівельні витрати загальною сумою відображаються на отриманому рахунку 29 “ Транспортно – заготівельні витрати”. Сума цих транспортно – заготівельних витрат щомісяця розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного періоду і сумою запасів, що вибули. Сума транспортно – заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно – заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули. Середній відсоток транспортно – заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно – заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно – заготівельних витрат звітного місяця на суму залишків запасів на початок звітного місяця ізапасів, що надійшли у звітному місяці.
За даними бухгалтерського обліку визначення суми транспортно-заготівельних витрат, яка припадає на вибулі запаси та на залишок запасів на кінець звітного місяця (серпень) та розподіл суми транспортно – заготівельних витрат представлені в табл.2.5.
Таблиця 2.5
Визначення суми транспортно – заготівельних витратта її розподіл на запаси, що вибули
| № п/п | Показники | Вартість запасів,грн | транспортно – заготівельні витрати, грн |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| 1 | Залишок на початок місяця | 1346909,75 | 38483,13 |
| 2 | Надійло протягом місяця | 3084441,30 | 112613,44 |
| 3 | Разом | 4431351,05 | 151156,57 |
| 4 | Середній відсоток транспортно – заготівельних витрат (ряд3 граф4 : ряд3 граф3)*100% | - | 3,41107 |
| 5 | Вибуло протягом звітного періоду (граф6 = ряд4 гріф4*ряд5граф3): 100% | 3043254,09 | 103807,53 |
| 6 | Залишок на кінець звітного місяця | 1388096,96 | 47349,04 |
| 7 | Фактична собівартість вибулих запасів (р5гр3 + р5гр4) | 3147061,62 | - |
При придбанні запасів підзвітними особами оприбуткування здійснюється на основі прибуткового ордера, а документами, що підтверджують вартість придбаних запасів є товарний рахунок, акт (довідка), чек.
Бухгалтерські записи, які складаються при надходження запасів від підзвітних осіб, наведені в табл.2.6.
Таблиця 2.6
Відображення на рахунках бухгалтерського обліку операційз надходження запасів придбаних підзвітною особою
| № п/п | Зміст господарської операції | Кореспонденція рахунків | |
| Дебет | Кредит | ||
| 1 | Оприбутковано виробничі запаси, придбані підзвітною особою за готівку | 201 | 372 |
| 2 | Відображено суму податкового кредиту по ПДВ | 641 | 372 |
| 3 | Оплачено за придбані виробничі запаси | 312 | 301 |
При надходженні запасів на склад, виготовлених власними силами, їх оприбуткування здійснюється на підставі накладної вимоги. Вона складається матеріально відповідальною особою у двох примірниках і перший примірник є основою для списання запасів з матеріально відповідальної особи цеху (бригадира), другий – передається на склад для оприбуткування запасів. Бухгалтерський облік, який складається при такому надходженні, наведений в табл.2.7.
Таблиця 2.7
Відображення на рахунках бухгалтерського обліку операційз надходженні запасів виготовлених власними силами підприємства
| № п/п | Зміст господарської операції | Кореспонденція рахунків | |
| Дебет | Кредит | ||
| 1 | Оприбутковано виробничі запаси, виготовлені власними силами | 20 | 23 |
Тільки після того, як запаси оприбутковані допускається їх відпуск зі складу. Відпуск матеріалів для внутрішніх потреб здійснюється за накладними – вимогами (на внутрішнє переміщення) матеріалів, актами – вимогами та заміну (додатковий відпуск) матеріалів.При багаторазовому відпуску одних виробничих одиниць ТзОВ “Уніплит” використовує матеріальні ярлики і містить найменування, назву, кількість, ціну запасу.
При вибутті виробничих запасів на виробництво та іншому вибутті згідно з п.16 П(С)БО 9 “Запаси” їх оцінка здійснюється за одним із методів. Відповідно до облікової політики ТзОВ “Уніплит” , для всіх одиниць обліку запасів, використовують тільки метод ідентифікованої собівартості запасів.
Метод ідентифікованої собівартості запасів застосовуєть при списанні запасів, які на підлягають заміні іншими запасами, або запасів, які відпускаються для виконання спеціальних замовлень та проектів. При застосуванні цього методу рух вартості запасів співпадає з їх фактичним рухом, тому вартість відпущених запасів та їх залишків обліковується за фактичною вартістю, тобто первісною вартістю надходження окремих одиниць (табл.2.8).
Таблиця 2.8
Визначення собівартості списаних у виробництво запасів і балансовоївартості залишку запасів за допомогою методу ідентифікованої собівартості
| № п/п | Ціна за 1мі | Назва | Залишок на 01.08.2005 р. | Надійшло | Витрачено | Залишок на 01.08.2005 р. | ||||
| К-сть | Сума | К-сть | Сума | |||||||
| К-сть | Сума | К-сть | Сума | |||||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 |
| 1 | 310,65 312,40 312,40 321,00 324,30 | Будівельний ліс разом | 0 3,97 3,37 0 2,7 10,04 | 0 1233,28 1052,79 0 866,7 3152,77 | 178,70 182,40 180,8 177,3 174,3 893,5 | 55513,16 56981,76 56481,92 56913,3 56525,49 282415,63 | 174,73 185,77 184,17 174,6 177,0 896,27 | 54297,87 57105,04 57534,71 56046,6 27392,19 282376,41 | 3,97 3,37 0 2,7 0 10,04 | 1233,28 1052,79 0 866,7 0 3152,17 |
Бухгалтерські проведення, пов’язані з вибуттям запасів представлені в табл.2.9.
Таблиця 2.9
Основні бухгалтерські проведення, за якими відображаєтьсявибуття виробничих запасів[17]
| № п/п | Зміст господарської операції | Кореспонденція рахунків | |
| Дебет | Кредит | ||
| 1 | Використано виробничі запаси для потреб виробництва | 23”Виробництво” | 20”Виробничі запаси” |
| 2 | Використано виробничі запаси для загальновиробничих потреб | 91”Загальновиробничі витрати” | 20”Виробничі запаси” |
| 3 | Використано виробничі запаси для адміністративних потреб | 92”Адміністративні витрати” | 20”Виробничі запаси” |
| 4 | Використано виробничі запаси для потреб збуту | 93”Витрати на збут” | 20”Виробничі запаси” |
| 5 | Використано виробничі запаси для потреб невиробничих підрозділів | 949”Інші витрати операційної діяльності” | 20”Виробничі запаси” |
| 6 | Передано матеріали на переробку | 206”Матеріали передані в переробку” | 20”Виробничі запаси” |
| 7 | Використано виробничі запаси для виправлення браку | 24”Брак у виробництві” | 20”Виробничі запаси” |
| 8 | Використано виробничі запаси для капітального будівництва, яке здійснюється підприємством | 151”Капітальне будівництво” | 20”Виробничі запаси” |
| 9 | Використано виробничі запаси для виготовлення основних засобів | 152”Придбання (виготовлення) основних засобів | 20”Виробничі запаси” |
| 10 | Списано настачі запасів (якщо винні особи не виявлено) | 947”Нестачі і втрати від списання цінностей” | 20”Виробничі запаси” |
| Списано суму ПДВ | 947”Нестачі і втрати від списання цінностей” | 641”Розрахунки за податками” | |
2.4. Особливості обліку результатів інвентаризації та переоцінки виробничих запасів
Одним з основних методів бухгалтерського обліку є інвентаризація. Інвентаризація- це спосіб виявлення фактичної наявності та стану ціностей на певну дату за допомогою реєстрації вимірювання, зважування і т.д. з подальшим порівнянням отриманих даних із даними бухгалтерських записів.Класифікація інвентаризацій за ознаками відображено на рис.2.4.
Інвентаризація на підприємстві проводиться відповідно до Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” від 16.07.99р., №996 XIV та Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 №69.
Відповідно до Інструкції №69 основними завданнями інвентаризації є:
– виявлення фактичної наявності основних фондів, нематеріальних активів, товарно матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших грошових документів, а також обсягів незавершеного виробництва;
– встановлення надлишку або нестачі цінностей і коштів шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку;
– виявлення товарно-матеріальних цінностей, які частково втратили свою первісну якість, застарілих фасонів і моделей, а також матеріальних цінностей та нематеріальних активів, що не використовуються;
– перевірка дотримання умов та порядку збереження матеріальних та грошових цінностей, а також правил утримання та експлуатації основних фондів;
– перевірка реальності вартості зарахованих на баланс основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, цінних паперів і фінансових вкладень, сум грошей у касах, на поточному, валютному та інших рахунках в установах банків, грошей у дорозі, дебіторської і кредиторської заборгованості, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів, резервів наступних витрат і платежів.
Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” передбачено, що перед складанням річної фінансової звітності підприємства зобов’язані проводити інвентаризацію. В інших періодах періодичність і об’єкти інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків обов’язкового проведення інвентаризації.
За постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000р. №419 проведення інвентаризації є обов’язковим у таких випадках:
при передаванні майна державних підприємств в оренду або його приватизації;
перед складанням річного бухгалтерського звіту;
при зміні матеріально відповідальних осіб;
при встановленні фактів крадіжок;
після пожеж, стихійних явищ і техногенних аварій;
за приписом судово-слідчих органів;
Без інвентаризації не обійтись у разі зміни керівника (бригадира) колективу, а також при ліквідації підприємства, при передачі підприємств та структурних підрозділів до складу інших органів управління (інших підприємств).
Керівник підприємства має організувати проведення інвентаризації в якнайоптимальніші строки і якнайменшими затратами – призначивши кваліфікованих фахівців, виділити необхідну кількість робітників для пересування цінностей при зважуванні, вимірюванні, тощо.
Безпосередньо інвентаризаційну роботу проводять постійно діюча інвентаризаційна комісія, а також робочі інвентаризаційні комісії. Склад цих комісій затверджує керівник підприємства, який її очолює. У склад комісії входять також керівники структурних підрозділів, провідні фахівці виробничих та економічних служб. В обов’язки постійно діючої комісії входить:
– проведення профілактичної роботи із забезпечення, збереження цінностей;
– контроль перевірки правильності проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей у місцях зберігання та переробки;
– перевірка правильності визначення інвентаризаційних різниць, обґрунтованість пропозицій щодо заліків пересортиці цінностей в усіх місцях їх зберігання;
– у разі встановлення серйозних порушень правил проведення інвентаризації та в інших випадках проводити за дорученням керівника підприємства повторні суцільні інвентаризації;
– розгляд письмових пояснень осіб. Які допустили нестачу чи псування цінностей або інших порушень і відображення в протоколі своїх пропозицій щодо регулювання виявлених нестач та втрат від псування цінностей, заліку внаслідок пересортиці.
На підприємстві, де через великий обсяг робіт інвентаризації не може бути забезпечена однією комісією, для безпосереднього проведення інвентаризації у місцях збереження та виробництва наказом керівника створенні робочі інвентаризаційні комісії у складі інженера, технолога, механіка, економіста, бухгалтера та інших працівників, які добре знають об’єкт інвентаризації. Забороняється призначати головою робочої інвентаризаційної комісії тих самих матеріально – відповідальних осіб одного й того ж працівника два роки підряд. При цьому слід пам’ятати, що матеріально відповідальні особи до складу інвентаризаційних комісій не входять.
Робочі інвентаризаційні комісії:
– здійснюють інвентаризацію майна, товарно-матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших грошових документів, і незавершеного виробництва у місцях зберігання та виробництва;
– разом з бухгалтерією підприємства беруть участь у визначенні результатів інвентаризації і розробляють пропозиції щодо заліку нестач у межах норм природного збитку;
– вносять пропозиції з питань упорядкування, зберігання і відпуску товарно-матеріальних цінностей, поліпшення обліку і контролю за їх зберігання, а також реалізації непотрібних підприємству матеріальних цінностей і майна;
– несуть відповідальність за своєчасність і додержання порядку проведення інвентаризації відповідно до наказу керівника підприємства, за повноту і точність внесення до інвентаризаційних описів даних про фактичні залишки майна, матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, цінних паперів та заборгованості в розрахунках;
– оформляють протокол із зазначеним в ньому стану складського господарства, результатів інвентаризації і висновків щодо них, пропозицій про залік нестач та лишків за пересортицею, списання нестач в списках норм природного убутку, а також понаднормових нестач і втрат від псування цінностей із зазначенням вжитих заходів щодо запобігання таким втратам і нестачам.
Інвентаризація проводиться після підписання наказу керівника підприємства про проведення інвентаризації.
До початку проведення інвентаризації необхідно:
– вивести залишки цінностей на день інвентаризації;
– матеріально –відповідальній особі всі видаткові та прибуткові документи й цінності здати в бухгалтерію, цінності що надійшли-оприбуткувати, а ті, що вибули – описати;
– опломбувати місця зберігання, що мають окремі входи і виходи;
– перевірити стан вимірювального господарства-точність ваг, гир і іншої апаратури.
Відповідно до листа Мінфіну України від 21.10.2003р. №31-04200-30-23/154 проводити інвентаризацію в неповному складі інвентаризаційної комісії забороняється.
Запаси належать до оборотних активів і є найрухомішою частиною активів підприємства, тому їх облік та інвентаризації на ТзОВ „Уніплит” приділяють значну увагу.
Матеріально відповідальна особа дає комісії розписку, в якій підтверджує, що всі прибуткові та видаткові документи здані в бухгалтерію, а всі матеріальні цінності оприбутковані й знаходяться в приміщенні складу.
Після чого комісія приступає безпосередньо до проведення інвентаризації. Оскільки одиницею обліку запасів є кожне найменування або однорідна група, то інвентаризації підлягають кожне найменування чи однорідна група.
Їх переважування, обмір, підрахунок проводиться у порядку розміщення цінностей у приміщенні, не допускаючи безладного переходу комісії від одного виду цінностей до іншого. У разі зберігання матеріальних цінностей в різних ізольованих приміщеннях у однієї матеріально відповідальної особи інвентаризація проводиться послідовно за місцями зберігання, Після перевірки цінностей вхід до приміщення опломбовується і комісія переходить у наступне приміщення.
Кількість цінностей, що знаходяться у непошкодженій упаковці постачальника, може визначатись на підставі документів за умови обов’язкової перевірки в натурі частини зазначених цінностей.
В разі надходження матеріальних цінностей від постачальника під час проведення інвентаризації на прибуткових документах матеріально відповідальною особою у присутності членів інвентаризаційної комісії за підписом її голови робиться відмітка „після інвентаризації” з посиланням на дату опису, де записані ці цінності.
При відпуску матеріальних цінностей зі складу під час інвентаризації з дозволу керівника підприємства і головного бухгалтера на видаткових документах у присутності членів інвентаризаційної комісії за підписом її голови, робиться відмітка і вони заносять їх до окремого опису в порядку, аналогічному порядку, для цінностей, що надійшли під час інвентаризації.
При інвентаризації матеріальних цінностей, що перебувають у дорозі, неоплачені у строк покупцями відвантаженні цінності, та на ті , що перебувають на складах інших підприємств (на відповідальному зберіганні, на комісії, у переробці), інвентаризаційні описи складаються окремо.[76]
Усі дані отримані інвентаризаційною комісією під час інвентаризації, вносять в інвентаризаційні описи, в яких назву цінностей, їх кількість наводять у номенклатурі, а також в одиницях. Проте інвентаризаційні описи не ведуться,а лише інвентаризаційні переліки (Додаток Д).
На кожній сторінці опису прописом проставляють кількість порядкових номерів цінностей записаних на цій сторінці. Після цього оформлений інвентаризаційний перелік здають до бухгалтерії де результати інвентаризації зіставляють з обліковими даними у порівняльній відомості. Внаслідок такого зіставлення може бути виявлено:
Відповідність фактичних даних і бухгалтерських записів.
Вартісна оцінка фактичного залишку менша від облікової - нестача.
Вартісна оцінка фактичного залишку більша від облікової - надлишок.
Пропозиції щодо врегулювання інвентаризаційних розбіжностей ґрунтуються на таких підходах:
Надлишки запасів мають бути включені до балансу із збільшенням доходів підприємства.
Взаємний залік нестач і надлишків внаслідок пересортиці може бути здійснений тільки щодо запасів однакового найменування, однієї і тієї самої групи запасів в тотожній кількості та в однієї і тієїж самої матеріально відповідальної особи.
Якщо при взаємному заліку нестач і надлишків внаслідок пересортиці вартість цінностей, що виявились у надлишку, перевищує вартість запасів, яких не вистачає, то цю різницю додають до облікової вартості запасів, що виявились у нестачі, над вартістю надлишкових цінностей (взаємний залік кількісних розбіжностей неприпустимий) розглядають як вартісну нестачу, списують на операційні витрати підприємства з одночасним визнанням доходів по вартості, якщо конкретних винуватців нестачі не встановлено.
Після взаємного заліку внаслідок пересортиці до нестач можуть застосовуватись норми природного убитку тільки при виявлені фактичних нестач.
Після виконання наведеного порядку врегулювання інвентаризаційних розбіжностей нестачі цінностей для відшкодування винними особами оцінюються відповідно до законодавства про обчислення шкоди від розкрадання, нестачі, знищення і псування матеріальних цінностей.[77]
Матеріали інвентаризації та рішення щодо регулювання розбіжностей оформляються протоколом та затверджуються керівником підприємства. До протоколу додаються всі документи інвентаризації, а також відомість результатів інвентаризації.
Механізм визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, крім дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей встановлений Постановою Кабінету Міністрів України „Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей” від 22.01.96р. №116.
Відповідно до цього Порядку розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається за балансовою вартістю цих цінностей (з вирахуванням амортизаційних відрахувань), але не нижче 50 відсотків від балансової вартості на момент встановлення такого факту з урахуванням індексів інфляції, які щомісячно визначає Держкомстат, відповідного розміру податку на додану вартість та розміру акцизного збору за формулою:
Р3= [ (Бв- А)*Інфл.+ПДВ+Азб]*2, (2.1)
де, Р3 – розмір збитків (у гривнях);
Бв – балансова вартість на момент встановлення факту розкрадання, нестачі,
знищення (псування) матеріальних цінностей (у гривнях);
А – амортизаційні відрахування (у гривнях);
Інфл. – загальний індекс інфляції, який розраховується на підставі щомісячно визначених Держкомстатом індексів інфляції;
ПДВ – розмір податку на додану вартість (у гривнях);
Азб – розмір акцизного збору (у гривнях).
Вартість вузлів, деталей, напівфабрикатів та іншої продукції, що виготовляється підприємством для внутрішньо-виробничих потреб, а також вартість продукції, виробництво якої не закінчено, визначається на підставі собівартості її виробництва з нарахуванням середньої по підприємству норми прибутку на цю продукцію із застосуванням коефіцієнта 2.
Вартість спирту етилового питного, спирту етилового ректифікованого, спирту етилового сирцю, спирту, що використовується для виготовлення вин, шампанського, коньяків, спирту коньячного, соків спиртових, спиртових напоїв визначається на підставі оптової ціни підприємства-виробника з урахуванням акцизного збору (за встановленими ставками) та податку на додану вартість. До визначеної у такий спосіб ціни застосовується коефіцієнт 3.
Вартість плодово-ягідних соків, консервованих з використанням сірчаного ангідриду або бензокислого натрію, визначається на підставі оптових цін підприємства-виробника і податку на додану вартість із застосуванням коефіцієнта 2.
Розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) бланків цінних паперів та документів суворого обліку обчислюється із застосуванням коефіцієнта:
5 – до номінальної вартості, зазначеної на бланках цінних паперів та документів суворого обліку;
50 – до вартості придбання (виготовлення) бланків цінних паперів та документів суворого обліку, на яких не зазначається номінальна вартість або вартість яких не встановлена законодавством.[14]
Записи в бухгалтерському обліку, пов’язані з урегулюванням інвентаризаційних розбіжностей, здійснюється в тому місяці, коли завершено інвентаризацію, а щодо розбіжностей, встановлених інвентаризацією, яку провадили за станом на кінець року – у грудні.
Коли нестача перевищує встановлені на підприємстві норми допустимих витрат і винна особа не встановлена, то суму нестачі відображають в складі інших операційних витрат на рахунку 947 „Нестачі і втрати від псування цінностей”. Одночасно ця сума зазначається на позабалансовому рахунку 072 „Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей”. Суми нестач, які підлягають відшкодуванню винними особами відображають за дебетом субрахунку 375 „Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків”, одночасно списуючи цю суму з позабалансового рахунку.
Результати інвентаризації слід також висвітлювати у Примітках до річної фінансової звітності.[6]
В бухгалтерському обліку результати інвентаризації відображають в табл.2.10.
Якщо під час інвентаризації виявлено, що собівартість придбання запасів вища від можливої ціни реалізації у такому разі з метою правдивого відображення інформації проводять їх переоцінку. Переоцінку проводять у таких випадках:
Таблиця 2.10
Відображення в бухгалтерському обліку результатів інвентаризації| №з/п | Зміст господарської операції | Дебет | Кредет |
| Виявлено нестачу | |||
| а)списання нестачі запасів в межах норм | |||
| 1 | Списано облікову вартість запасів, яких не вистачає | 91 | 20 |
| 2 | Відображення податкового кредиту | 949 | 641 |
| б)списання нестачі запасів понад норми | |||
| 1 | Списано облікову вартість запасів, яких не вистачає | 947 | 20 |
| 2 | Віднесено на витрати звітного періоду суму податкового кредиту запасів, яких не вистачає | 949 | 641 |
| 3 | Списано нестачу на фінансовий результат | 971 | 947 |
| 4 | Списано податковий кредит на фінансовий результат | 791 | 949 |
| 5 | Відображено в за балансовому обліку невідшкодовані нестачі | 791 | 949 |
| 6 | Відображено виникнення дебіторської заборгованості та доходу після встановлення винної особи на загальну суму відшкодування шкоди | 375 | 716 |
| 7 | Списано із за балансового обліку суму нестачі | - | 072 |
| 8 | Відображено утримання суми відшкодування шкоди із заробітної плати винної особи | 661 | 375 |
| 9 | Відображено суму, що підлягає перерахуванню до бюджету | 716 | 641 |
| 10 | Відображено дохід від раніше списаних активів на фінансовий результат | 716 | 791 |
| Виявлено надлишок | |||
| 1 | На вартість виявлених надлишків запасів | 20 | 719 |
| 2 | Списано на фінансовий результат | 719 | 791 |
– при зниженні ціни реалізації запасів (ціна продажу нижча від собівартості);
– ушкодженні або частковому псуванні запасів;
– частковому або повному старінні запасів;
– зростанні очікуваних витрат на завершення виробництва.
Відповідно до Положення „Про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення та надлишкових товарно-матеріальних цінностей” Затвердженого наказом Міністерства економіки України і Міністерства Фінансів України від 15 грудня 1999р. №149/300 випадки проведення уцінки товарів і продукції можуть бути такими:
– продукція залежалась (не має збуту більше трьох місяців)
– продукція та товари частково втратили свою первісну якість;
– надлишки товарно- матеріальних цінностей, що більше трьох місяців не можуть бути використані на виробництво продукції, оскільки таку продукцію виробляти недоцільно за відсутності попиту на неї.
Для проведення уцінки виробничих запасів керівник (власник) підприємства затверджує комісію, до складу якої входять спеціалісти підприємства, обізнані з кон’юктурою і попитом на ринку. А також складається опис-акт уцінки в якому міститься перелік запасів, що підлягають уцінці. Затверджений опис-акт передається: перший примірник – бухгалтерії, другий примірник – матеріально відповідальній особі.
Уцінені запаси повинні бути пере марковані. Перемаркування цін являє собою закреслення попередньої ціни і позначення нової ціни на кожній одиниці товару з підтвердженням її підписом голови комісії. Якщо закреслити стару ціну неможливо, то нові ціни позначаються шляхом наклеювання ярликів.
Результати уцінки відображаються у тому місяці, у якому було складено опис-акт уцінки. Сума, на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їхньої реалізації списується на витрати звітного періоду.[15]
Для цього складається запис:
Дебет 946 „Витрати від знецінення запасів”
Кредит 20 „Виробничі запаси”
Відображення зазначеної вартості здійснюється також в позабалансовому обліку на рахунку 072 „Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей”.
У випадку, якщо чиста вартість реалізації тих запасів, що раніше були уцінені, збільшується, то на суму збільшення чистої вартості реалізації, але не більше від суми попередньої уцінки, сторнується запис про попередне уцінення вартості запасів. Для цього в бухгалтерському обліку робиться запис:
Дебет 20 „Виробничі запаси”
Кредит 946 „Витрати від знецінення запасів”.
При цьому списується сума уцінки з 072 рахунку.
інформаційних систем та комп’ютерної технології
Головною метою функціонування бухгалтерської інформаційної системи на підприємстві є забезпечення керівництва підприємства фінансовою інформацією для прийняття обґрунтованих рішень при виборі альтернативних варіантів використання обмежених ресурсів. В умовах використання комп’ютерних бухгалтерських систем методологія обліку змінилась в різних напрямах, зокрема: змінюється система, бухгалтерська система бухгалтерського обліку, перебудовується методологія обліку, змінюється обліковий процес, підвищується рівень управління, відбувається кількісна і якісна зміна облікового апарату та його функцій.
Комп’ютерні системи на сьогоднішній день дозволяють:
– обробляти і зберігати велику кількість однакових в структурному плані одиниць інформації;
– здійснювати вибірку інформації з великої кількості даних;
– виконувати складні математичні розрахунки;
– одержувати паперову копію будь –якого документу.
Застосування комп’ютерних технологій в бухгалтерському обліку значно підвищує продуктивність праці бухгалтерів і суттєво покращує його організацію на підприємстві, де у веденні бухгалтерського обліку часто панує безлад. Така можливість зумовлена тим, що комп’ютерний спосіб обробки облікової інформації вимагає формального та чіткого опису облікових процедур у вигляді алгоритмів, що впорядковує порядок виконання обов’язків працівниками обліку.
Автоматизоване оброблення даних з обліку виробничих запасів на практиці забезпечується різними способами:
– розробленням спеціальною формою на замовлення управлінської інформаційної системи підприємства (у тому числі й інформаційної системи обліку);
– придбання універсального програмного комплексу (або окремого його модуля) на ринку програмного забезпечення;
– автоматизацією облікового процесу силами фахівців підрозділу з автоматизованого оброблення даних підприємства;
– використанням табличних процесорів обліковими працівниками для забезпечення автоматизованого розв’язання окремих задач конкретної ділянки обліку.
При цьому слід враховувати, що облік виробничих запасів здійснюється на складах та в бухгалтерії підприємства.
Технологічний процес автоматизованого оброблення даних з обліку виробничих запасів полягає у виконанні всіх потрібних операцій введення, оброблення , збереження й надання потрібної інформації, групування даних на рахунках, із метою контролю за наявністю та витратами матеріальних цінностей зі своєчасним звітності.[22]
Тому для забезпечення обліку виробничих запасів на ТзОВ „Уніплит” створені різні рівні робочих місць автоматизованої ділянки обліку виробничих запасів. Такий спосіб передбачає використання комплексної системи організації первинної та вихідної інформації, а єдина база бухгалтерських записів забезпечує потрібною інформацією аналітичний, синтетичний та управлінський облік та формування звітності.
Спільна інформаційна база дає можливість спільно використовувати таку нормативно-довідкову інформацію, як довідники: зовнішніх організацій; структурних організацій; підрозділів, статей обліку; допустимої кореспонденції рахунків; номенклатури цінників, виробничих запасів; типових господарських операцій тощо.
Для обліку виробничих запасів використовується типові форми первинних документів, що утворюють вхідну інформацію:
– прихідний ордер;
– товарно-транспортна накладна;
– податкова накладна;
– акт приймання матеріалів;
– вимога;
– накладна на відпуск матеріалів на сторону.
Вихідною інформацією складського обліку є:
– оборотна відомість матеріальних цінностей;
– довідкова інформація;
– інформація про переоцінку матеріальних цінностей;
– реєстр первинних документів;
– інвентаризаційна відомість.
Основною регламентованою вихідною інформацією в бухгалтерії з обліку виробничих запасів є:
– інвентаризаційна відомість;
– відомість надходження матеріальних цінностей;
– відомість витрачання матеріальних цінностей;
– оборотна відомість матеріальних цінностей;
– відомість відображення господарських операцій з обліку матеріальних цінностей на рахунках бухгалтерського обліку;
– відомість переоцінювання матеріальних цінностей;
– реєстр первинних документів;
– журнал обліку відпуску матеріальних цінностей.[67]
Схематично комп’ютерний облік надходження і використання виробничих запасів на ТзОВ „Уніплит” можна представити у вигляді схеми наведеної на рис.2.11.
Але при такому автоматизованому обробленні даних з обліку виробничих запасів виникає багато проблем, які керівництво ТзОВ „Уніплит” намагається вирішити шляхом придбання універсального програмного продукту- бухгалтерської програми „1 С - Бухгалтерія”.
Ця програма дасть можливість більш ефективно налагодити роботу бухгалтерів.
РОЗДІЛ 3
АУДИТ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ ТА АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ
виробничих запасів та аналіз ефективності їх використання
На більшості підприємств, в тому числі й ТзОВ „Уніплит” обсяг операцій з виробничими запасами є досить значним, тому їх перевірка є досить трудомістким процесом. Основною метою проведення аудиторської перевірки виробничих запасів є: встановлення законності, достовірності та доцільності операцій з виробничими запасами, правильності їх відображення в обліку. Виходячи з мети аудиту виробничих запасів формуються основні завдання аудиту виробничих запасів:
Превірка фактичної наявності запасів.
Превірка організації складського господарства, стану збереження запасів.
Перевірка організації обліку заготівлі, придбання та витрачання запасів.
Перевірка повноти оприбуткування запасів при наявності документів, які підтверджують їх придбання.
Перевірка правильності визначення первісної вартості запасів при їх надходженні на підприємство.
Перевірка правильності оформлення надходжень та відпуску запасів.
Перевірка дотримання лімітів з відпуску запасів.
Перевірка законності списання запасів при втратах.
Перевірка незавершеного виробництва, правильності формування собівартості продукції.
Визначення правильності ведення синтетичного і аналітичного обліку виробничих запасів.
Оцінка повноти та правильності відображення господарських операцій із запасами в бухгалтерському обліку та звітності.
Джерелами інформації для аудиту операції із запасами є наступні:
Наказ про облікову політику.
Первинні документи з обліку запасів.
Облікові регістри, що використовуються для відображення господарських операцій з обліку запасів.
Акти і довідки попередніх аудиторських перевірок, аудиторські висновки та інша документація, що узагальнює результати контролю.
Звітність.[34]
У процесі фінансово –економічного аналізу виробничих запасів підприємства виникають питання, які пов’язанні з аналізом матеріального забезпечення підприємства та ефективності використання матеріальних ресурсів. Тому основними завданнями фінансово- економічного аналізу виробничих запасів є:
1. Аналіз якості розрахунків, які здійснюються на підприємстві для визначення потреби у матеріальних ресурсах та аналіз якості норм витрат
сировини на виробництво продукції.
2. Оцінка роботи служб матеріально- технічного забезпечення з точки зору забезпечення безперебійності постачання виробництва усіма необхідними видами матеріальних ресурсів.
3. Аналіз ефективності використання виробничих запасів.
4. Факторний аналіз ефективності використання виробничих запасів.
5. Виявлення резервів зниження матеріальних витрат.
6. Аналіз впливу запроваджених резервів.
Серед обов’язкових державних форм бухгалтерської та статистичної звітності, запроваджених в Україні, немає таких, які давали змогу оцінити стан використання предметів праці у суб’єктів підприємницької діяльності хоча б за узагальнюючими показниками. Тому основну інформаційну базу фінансово-економічного аналізу становлять дані бухгалтерського та управлінського обліку, планові та звітні калькуляції собівартості продукції, матеріали планових та фінансових служб та інших підрозділів підприємства, які беруть безпосередньо участь в організації безперебійного постачання підприємства всіма необхідними виробничими запасами та в пошуку резервів економії цих ресурсів.[53]
Згідно нормативу №9 „Планування аудиту” були закладені методичні рекомендації щодо планування діяльності аудиторської фірми, які спрямовані на якісне і своєчасне виконання аудиторських робіт.
В процесі планування складають два основних документи:
1.Загальний план.
2.Програму перевірки.
Найголовнішою вимогою до сучасного аудиту є його обов’язкове планування. Такі науковці як С.Ф.Голов, С.Я.Зубілевич зазначають, що планування – це визначення засобів для досягнення цілей аудиту.
Під час планування використовується наступна інформація:
– умови договору;
– складаються і заповняються анкети оцінки ризику;
– нормативно- правові документи, що регулюють аудит;
– наявність аудиторських доказів;
– рівень довіри до системи внутрішнього контролю;
– облікова інформація підприємства;
– визначений рівень ризику та суттєвості.
План розробляється таким чином, щоб у ньому визначався час проведення кожної конкретної аудиторської процедури. У плані відображається перелік і обсяг виконаних робіт, строки виконання, процедури, що здійснюється аудитором.
Одним із найважливіших моментів виконання плану аудиторських робіт є програма аудиту - це документ, який містить завдання аудиту для конкретного об’єкту, процедури, необхідні для виконання поставлених завдань (обсяг та термін їх виконання).[47]
Аудит виробничих запасів здійснюється за двома напрямами:
1.Перевірка їх фактичної наявності, яка здійснюється за допомогою інвентаризації.
2.Перевірка правильності оцінки запасів в обліку і звітності.
У рамках першого напрямку проводиться інвентаризація, яка дає можливість виявити недостачі або лишки запасів та інші відхилення в обліку, якщо такі мають місце на підприємстві. Послідовність проведення інвентаризації та аудиторських процедур під час інвентаризації на ТзОВ „Уніплит” наведена на рис.3.1.
Під час проведення інвентаризації аудитор не може бути членом інвентаризаційної комісії, але, спостерігаючи за її роботою може:
– спостерігати за виконанням процедур інвентаризації;
– перевірити правильність підрахунку на основі випадкової вибірки;
Рис.3.1. Аудит інвентаризації виробничих запасів на базі підприємства ТзОВ „Уніплит”
– вивчати обґрунтованість віднесення операцій до певного звітного періоду;
– отримувати пояснення з приводу значних відхилень виробничих запасів з даними бухгалтерських записів;
– перевірити правильність оцінки фактичного обсягу запасів.
Аудиторські процедури поділяються на ті, що проводяться:
– до інвентаризації;
– під час інвентаризації;
– після закінчення інвентаризації.
До проведення інвентаризації аудитор перевіряє чи на підприємстві ТзОВ „Уніплит” чітко організовано складське господарство та контрольно- пропускна система. Аудитором було здійснено процедури перевірки таких фактів:
– як здійснюється охорона об’єкта;
– як укладені та чи правильно оформлені договори про матеріальну відповідальність з працівниками, яким передано матеріальні цінності на зберігання;
– чи створені умови матеріально відповідальним особам для забезпечення збережності виробничих запасів, чи є в наявності складські приміщення, шафи, сейфи;
– чи є в наявності ваго-вимірювальні пристрої;
– чи існує контроль за порядком ввезення і вивезення матеріальних цінностей.
Під час проведення інвентаризації аудитор спостерігає за роботою інвентаризаційної комісії. А також аудитор проводить контрольні перевірки, час від часу звіряючи дані з даними інвентаризаційних описів. Особливу увагу аудитор звертає на номери, марки назви, оскільки тут найчастіше виявляється заміна. Аудитор звертає також увагу на перевірку подій після складання балансу та правильності їх віднесення до того чи іншого звітного періоду.[61]
При цьому аудитор виконує такі процедури: відбирає операції з відпуску матеріалів, обліковані на початку звітного періоду для вибіркового листування та порівнює їх з накладними та рахунками.
У рамках другого напряму аудиторської перевірки аудитор здійснює документальну перевірку операцій запасами в такій послідовності:
1. Перевірка правильності оцінки запасів при надходженні, придбанні.
При проведенні такої перевірки аудитор враховує те, в синтетичному обліку придбання запасів може здійснюватись в оцінці за фактичною вартістю або за обліковими цінами (за нормативною собівартістю).
При перевірці руху матеріалів аудитор перевіряє правильність їх оприбуткування. Неповне оприбуткування призводить до утворення не відображених в обліку залишків. Тому порівнюють дані прибуткових ордерів з даними супровідних документів постачальників (накладних, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних тощо).
2. Перевірка повноти оприбуткування запасів та наявності документів, що підтверджують їх придбання. Для нього аудитор перевіряє:
– чи дотримуються на підприємстві ТзОВ „Уніплит” порядок приймання та оформлення документів з приймання запасів;
– чи повністю оприбутковані запаси, зазначені в документах постачальника;
– чи відповідає якість запасів, що визначена в прибуткових документах, якості, що зазначена в сертифікатах постачальника або аналізі лабораторії підприємства.
При перевірці обліку запасів аудитор особливу увагу приділяє перевірці первинної документації. При цьому оцінюється правомірність використання тих чи інших форм документів, перевіряється дотримання порядку їх заповнення та складання (чи складаються вони в момент здійснення операції).
При перевірці документів здійснюється взаємна звірка господарських договорів, рахунків- фактур, накладних, прибуткових ордерів на предмет ідентичності ряду показників: номенклатури, ціни, кількості, дат оприбуткування тощо.
Порівняння кількісних показників оригіналів рахунків- фактур, сертифікатів і специфікацій постачальника дозволяє встановити, чи всі запаси оприбуткованні.
Зустрічна перевірка документів, що відображають надходження запасів, з документами постачальника дає можливість виявити факти не оприбуткування запасів або неповне їх оприбуткування.[31]
Превіряючи реальність операцій, необхідно встановити наявність договорів про поставку матеріалів, правильність їх складанню, порівняти дані документів з оплати даними документів на оприбуткування запасів.
3. Перевірка організації контролю за зберіганням і використанням довіреностей. Перевірці підлягає правильність нумерації аркушів книг довіреностей, перевіряється наявність їх реєстрації з обліку виданих довіреностей.
Дата видачі довіреностей дає можливість визначити її термін дії. По прибуткових документах перевіряється, чи не було випадків передачі довіреностей іншим особам, зміни назви постачальника, внесення підробок до документів на отримання запасів.
4. Вивчення організації контролю за погашенням довіреностей. З метою перевірки правильності погашення довіреностей аудитор порівнює дані граф „Відмітка про виконання довіреностей” в журналі обліку довіреностей і первинних документів, що характеризують надходження запасів на склад підприємство. При цьому звертається увага на те, чи не видаються нові довіреності особам, які не відзвітувались у використанні попередньо одержаних довіреностей.
Важливе значення має і своєчасність здачі до бухгалтерії невикористаних довіреностей.
5. Перевірка достовірності відображення руху запасів в бухгалтерському . В ході такої перевірки аудитор вирішує такі питання:
– як обліковується надходження та витрачання запасів на складах та інших об’єктах;
– чи не було фактів неоприбуткування (повного або часткового), запасів, що надійшли ;
– чи не списувались на витрати запаси понад встановленні норми і без вагомих підстав;
– чи відповідає фактичне витрачання запасів документальним даним;
– чи не приховують недостачі запасів різними необґрунтованими проводками.
Для з’ясування вище перелічених питань важливе значення має аналіз первинних документів з обліку запасів за місцями зберігання.
У ході перевірки операцій з відпуску матеріалів аудитор перевіряє відпуск матеріалів у виробництво і обґрунтованість їх списання на витрати.
Також необхідно переконатися чи не списуються виробничі запаси на витрати виробництва без попереднього їх оформлення і без оформлення на них видаткових документів.
Окрему увагу аудитор приділяє складському господарству переглядаючи картки та перевіряючи своєчасність записів в них.
При аудиті операцій із запасами аудитор перевіряє, чи не допускалась їх передача без оплати. Якщо запаси реалізовувались на сторону, необхідно виявити, коли і за якою ціною вони придбані, коли і кому продані, їх ціну, ПДВ, транспортні витрати, уточнити роздрібні ціни на момент реалізації.
При реалізації запасів на сторону перевіряється наявність накладних, довіреностей, оцінка вартості реалізації надходження виручки від реалізації в повному обсязі на поточний рахунок.
6. Перевірка законності списання запасів при їх втратах. Під час перевірки аудитор встановлює правильність визначення розміру допустимих втрат при зберіганні і виявлення фактів пересортування запасів, а також правильність оформлення актів. В ході перевірки досліджуються акти інвентаризації за період, що визначається документами, що підтверджують вивезення і використання відходів.[64]
Результати проведених аудиторських процедур аудитор оформляє у вигляді робочих документів, які представлені в Додатку .
Важливим фактором розвитку виробництва є стабільна забезпеченість підприємства матеріальними ресурсами та їх ефективне використання. Враховуючи те, що витрати сировини, матеріалів, палива, напівфабрикатів займають 80-90% серед всіх витрат на виробництво нової продукції, то головною метою аналізу є визначення забезпеченості підприємства різними видами матеріальних ресурсів та пошук резервів раціонального їх використання. Цими питаннями на ТзОВ „Уніплит” займається відділ матеріально-технічного постачання та планово- економічний відділ. Служба матеріально-технічного постачання складає графіки укладання договорів з підприємствами-постачальниками з урахуванням розрахунків планово-економічного відділу.
Важливим фактором забезпеченості підприємства виробничими запасами є правильність розрахунку потреби в них. Планування потреб у виробничих запасах здійснюється на основі наукових методів залежно від специфіки технологічних процесів виробництва продукції, призначення запасів та інших особливостей.
Загальна потреба підприємства у виробничих запасах в тому чи іншому виді можна визначити за формулою (3.1):
Пз=Пп.+Пе+Пр+Пзв-Зо , (3.1)
де Пз – загальна потреба;
Пп –потреба на виробництво продукції;
Пе – потреба на експериментально – дослідні роботи;
Пр – потреба на ремонт;
Пзв – потреба на утворення нормативних залишків на кінець періоду;
Зо– запас на початок періоду.
В основу розрахунку потреби підприємства в виробничих запасах покладено нормативи та норми їх витрачання, норми складських запасів.Норма – це завдання, яке фіксує гранично допустимі витати конкретного виду матеріального ресурсу на виробництво одиниці продукції. Норми встановлюються виходячи з того, що вони повинні враховувати зростання якості продукції, її конкурентноспроможність.Стан нормативної бази на даний час ще не повністю відповідає вимогам підвищення ефективності виробництва. Більшість норм встановлюється за фактичними витратами за попередній період. Тому на практиці застосовуються застарілі та завищені норми витрат.[53]
Враховуючи те, що на ТзОВ „Уніплит” є велика номенклатура виробничих запасів то оцінюють обґрунтованість потреб у запасах, які мають найбільшу питому вагу у собівартості продукції.
За даними таблиці 3.1. визначимо повноту забезпеченості потреби у виробничих запасах.
З даними табл.3.1 можна зробити висновок, що розрахункова потреба була завищена на 184,00 тис.грн. Потреба на технологічну тріску була занижена на 450,00 тис.грн., а на пиломатеріали реквізитні, пилових хвойних та баланси хвойні завишена на 607,00 тис.грн; 1434 тис.грн. та 271 тис.грн. відповідно. Потреба на ліс будівельний була занижена на 1678 тис.грн.
Таблиця 3.1
Аналіз забезпеченості підприємства за окремими
видами лісопродукції
| Назва матеріалу | Потреба, тис. грн | У тому числі | Потреба, встановлена в процесі аналізу, тис.грн. | Відхилення,тис.грн. | |
| Випуск продукціїтис.грн. | Ремонтно-експлуатаційні потреби, тис,грн.. | ||||
| Технологічна тріска. Пиломатеріал реквізитний. Пиловник хвойний. Баланси хвойні. Ліс будівельний. Разом | 26450,00 14765,00 76745,00 48727,00 27050,00 193737,00 | 20775,00 10555,00 61370,00 36330,00 19409,00 148439,00 | 5675,00 4210,00 15375,00 12397,00 7641,00 178568,00 | 26000,0 15372,00 78179,00 48998,00 25372,00 193921,00 | -450,00 +607,00 +1434,00 +271,00 -1678,00 +184,00 |
З даними табл.3.1 можна зробити висновок, що розрахункова потреба була завищена на 184,00 тис.грн. Потреба на технологічну тріску була занижена на 450,00 тис.грн., а на пиломатеріали реквізитні, пилових хвойних та баланси хвойні завишена на 607,00 тис.грн; 1434 тис.грн. та 271 тис.грн. відповідно. Потреба на ліс будівельний була занижена на 1678 тис.грн.
Перевіряючи розрахунки потреб, необхідно з’ясувати чи враховані:
– зміни у номенклатурі та асортименті призначеної для випуску продукції;
– зміни норм витрат на одиницю продукції;
– заходи, спрямовані на підвищення технічного рівня виробництва та удосконалення організації праці.
Для аналізу виконання програми матеріально-технічного забезпечення підприємства доцільно провести розрахунки наведені в табл.3.2.
Таблиця 3.2
Забезпеченість підприємства лісопродукцією| Назва матеріалу | Потреба, встановлена в процесі аналізу | Фактичне надходження | Фактичне надходження 2005 | % виконання | Відхилення +/- | ||
| 2004 | % виконання | Відхилення +/- | |||||
| Технологічна тріска ,м3 Пиломатеріал реквізитний, м3 Пиловник хвойний, м3 Баланси букові, м3 Баланси хвойні, м3 Пиловник буковий, м3 Будівельний ліс, м3 | 325,0 1274,0 1600,00 900,00 1100,0 1470,0 160,00 | 315,0 1250,0 1731,5 950,0 1058,0 1500,0 187,0 | 96,9 98,1 108,2 105,5 96,2 102,0 116,9 | -10,0 -24 131,5 50,0 -42,0 30,0 27,0 | 347,4 1274,0 1718,55 873,3 1301,7 1569,0 178,7 | 106,8 100,0 107,4 97,0 118,3 106,7 111,69 | 22,4 0 118,55 -27,0 201,7 99,0 18,7 |
Як показують дані табл.3.2. забезпеченість ТзОВ „Уніплит” лісопродукцією в 2005 році покращилась порівняно з 2004 роком і перевищує 100% це перевищення складає 6-8 %, балансами буковими в 2005 році підприємство не було забезпечене на 3% (100-97%). Та в цілому на забезпеченість це не мало великого впливу.
Аналогічні розрахунки доцільно провести по групах: сировина й матеріали, паливо, тара й тарні матеріали, матеріали передані в переробку, запасні частини, та інші матеріали. Після цього складається узагальнююча таблиця, яка узагальнює оцінку роботи підприємства з матеріально- технічного забезпечення, такі розрахунки наведені в табл.3.3.
Таблиця 3.3
Стан матеріально-технічного забезпеченняТзОВ “Уніплит”
| Група матеріально-технічного забезпечення | Фактичне надходження, тис.грн. 2004 р. | Фактичне надходження,тис.грн2005 р. | Відхилення, +/- | % виконання |
| Сировина і матеріали | 1215370,12 | 1255809,07 | +40438,95 | 103,3 |
| Паливо | 33012,50 | 35167,0 | +2154,5 | 106,5 |
| Тара й тарні матеріали | 5325,62 | 5477,52 | +151,9 | 102,9 |
| Матеріали передані в переробку | 837420,00 | 812741,55 | -24678,45 | 97,0 |
| Запасні частини | 62251,60 | 61286,3 | -965,3 | 98,4 |
| Інші матеріали | 5679,75 | 4378,30 | -1298,45 | 77,1 |
| Разом | 2159059,59 | 2174859,74 | 15800,15 | 100,7 |
Дані табл.3.3 свідчать про те, що служба матеріально-технічного забезпечення в 2005 році не спромоглася забезпечити підприємство запасними частинами, матеріалами переданими в переробку та іншими матеріалами відповідно на 1,6%; 3% та 23%.
Але в цілому забезпеченість підприємства виробничими запасами складає 100,7%, що свідчить про хороший рівень роботи відділу матеріально-технічного забезпечення підприємства.
За даними бухгалтерського обліку необхідно також оцінити ритмічність надходження на підприємство конкретних видів сировини, напівфабрикатів і комплектуючих та інших матеріальних ресурсів.[44]
Так визначимо ритмічність постачання пиловника хвойного за 2005 рік, з врахуванням того, якщо планове надходження 1600 м3.
Таблиця 3.4
Аналіз ритмічності постачання пиловника
хвойного за 2005 рік на ТзОВ „Уніплит”
| № | Період | Одиниці виміру | Фактичне надходження | Фактичне надходження в межах планового |
| 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 | На 01.01 На 01.02 На 01.03 На 01.04 На 01.05 На 01.06 На 01.07 На 01.08 На 01.09 На 01.10 На 01.11 На 01.12 | М3 М3 М3 М3 М3 М3 М3 М3 М3 М3 М3 М3 | 1500 1670 1873 1857 1897 1792 1897 1903 1757 1600 1590 1544 | 1500 1600 1600 1600 1600 1600 1600 1600 1600 1600 1590 1544 |
| 13 | ВСЬОГО | 20880,0 | 19034,0 |
Приймаючи в розрахунок ритмічності постачання пиловника хвойного підприємству фактичне надходження на початок кожного місяця (але не більше планового), можна визначати коефіцієнт, який дасть уявлення про стан постачання пиловника хвойного за формулою:
∑Фн
и*Пн
де Крn – коефіцієнт ритмічності поставок
и – кількість періодів, на які розбито аналізований період;
Пн – планове надходження;
Фн – фактичний запас (у межах нормативного)
Таким чином:
19034,0
К
20880,0
Отже, при виконанні плану постачання пиловника хвойного на 107,4% (табл. 3.2) постачання відбувалось на протязі року не ритмічно, оскільки коефіцієнт ритмічності 0,91, це свідчить про те, що у виробництві могли виникати простої.
На основі проведеного аналізу забезпеченості ТзОВ „Уніплит” виробничими запасами можна стверджувати, що забезпеченість по основних видах запасів складає 100 %, але перед планово-економічним відділом постає завдання покращити норми витрачання, оскільки вони в 2005 році були завищені на 184,00 тис.гривень. Крім того постачання запасами відбувалось в 2005 році не ритмічно. Неритмічність поставок сировини та інших матеріалів зумовлює простої, втрати робочого часу, необхідність понаднормових робіт.
Все це збільшує собівартість продукції, що випускається, і відповідно зменшує прибуток підприємства.
З метою покращення забезпеченості ТзОВ „Уніплит” запасами доцільно визначити оптимальний розмір поставок, застосувавши модель “економічного обгрунтування розміру поставки”. Ця модель базується на виборі розміру поставки, яка мінімізує витрати на доставку та зберігання, крім того дана модель дозволяє:
прискорити оборотність запасів;
забезпечити безперебійність виробництва;
знизити ризик старіння та псування запасів.
Для обчислення оптимального розміру поставки використовують формулу:
2*РВЗ*СВЗ
РППО = , (3.3)
де РППО – оптимальний розмір партії поставки;
РВЗ – розмір використаних запасів в звітному періоді;
СВЗ – середня вартість одного замовлення;
ВЗЗ – вартість зберігання одиниці запасів в звітному періоді.[19]
На основі зведених даних бухгалтерського обліку можна визначити: оптимальний розмір партії поставок пиловника хвойного, кількість поставок в рік та тривалість між партіями.
Таблиця 3.5
Визначення оптимального розміру партії поставок| №п/п | Назва витрат | Сума |
| 1 | Матеріальні затрати пиловника хвойного за рік, мі | 20880,0 |
| 2 | Витрати на доставку: | 1510 |
| 2.1 | Оплата АТП за перевезення | 400 |
| 2.2 | Витрати на навантаження, розвантаження і складування | 290 |
| 2.3 | Витрати на страхування | 170 |
| 2.4 | Послуги прокерам | 500 |
| 2.5 | Інші витрати на доставку | 150 |
| 3 | Витрати на зберігання: | |
| 3.1 | Витрати на утримання запасів на складах підприємства за 1 день | 35 |
| 3.2 | Інші витрати на зберінання | 6 |
| 4 | Оптимальний розмір партії, мі | 1240,2 |
| 5 | Кількість поставок в рік (р.1/р.4) | 16 |
| 6 | Тривалість між поставками, днів (360/р.5) | 22 |
Такі розрахунки необхідно проводити по тих видах виробничих запасів, які займають основну частину у виробництві, а також по тих запасах, забезпеченість яких не є оптимальною.
Недоліки в постачанні, зменшення обсягів матеріалів у поточних запасах та перевитрати матеріалів при їх використанні може певною мірою компенсуватися економією їх у виробничому процесі, але для цього необхідно провести оцінку ефективності використання матеріальних ресурсів за допомогою системи різноманітних показників, зокрема таких як: матеріаломісткість продукції, матеріаловіддача, коефіцієнт використання матеріалів; швидкість оборотності (тривалість обороту), коефіцієнт оборотності (кількість оборотів). Розрахунок коефіцієнта оборотності запасів та тривалості обороту здійснюється на основі даних звітності представлених в Додатку Б.
Коефіцієнт оборотності запасів (коефіцієнт інтенсивності використання) розраховується діленням собівартості реалізованої за звітний період продукції на вартість виробничих запасів.
47199,7
Кο2005= = 9 (оборотів)
3125,0
29330,4
Кο2004= = 7 (оборотів)
4076,4
Рівень оборотності виробничих запасів значною мірою залежить від галузевих особливостей і підвищення його в 2005 році до 9 оборотів означає покращення організації взаємозв’язків з клієнтами.
Тривалість обороту виробничих запасів представляє собою кількість днів, яка необхідна для перетворення виробничих запасів в грошову форму і є величиною оберненою до коефіцієнта оборотності.
360
Тο= 2005 = 40 (днів)
9
360
Тο2004= = 51 (днів)
7
Скорочення терміну оборотності в 2005 році на 11 днів (51-40) є позитивним.
Матеріаломісткість продукції є узагальнюючим вартісним показником і визначається як співвідношення суми матеріальних витрат до вартості виготовленої продукції і показує, скільки матеріальних витрат припадає на кожну гривню виготовленої продукції.
Аналіз матеріаломісткості проводиться у наступному порядку:
– визначається загальна оцінка матеріаломісткості продукції;
– аналізується зміна матеріаломісткості за окремими елементами витрат;
– визначається вплив зміни факторів на матеріаломісткість продукції;
– визначається вплив факторів на матеріаломісткість .
Аналіз матеріаломісткості продукції дає можливість пошуку резервів скорочення матеріальних витрат на виробництво продукції та сприяє зниженню собівартості.[39]
Аналіз матеріаломісткості проводиться за структурно-логічною, адактивною, краткою або мультиплікаційною факторними моделями.
Структурно-логічна факторна модель матеріальних витрат відображає зміну матеріаломісткості залежно від зміни загальної матеріаломісткості продукції, на які, у свою чергу, впливають фактори другого і третього рівнів. Структурно-логічна модель матеріальних витрат для ТзОВ „Уніплит” наведена на рис.3.2.
Рис. 3.2. Фактори, що впливають на зміну матеріаломісткості продукції і розміри матеріальних витрат на ТзОВ „Уніплит”[35]
Таким чином матеріаломісткість залежить від обсягу валової (товарної) продукції та суми матеріальних витрат на її виробництво. У свою чергу обсяг валової продукції у вартісному вираженні може змінюватися за рахунок кількості виготовленої продукції, її структури та рівня відпускних цін. Сума матеріальних витрат також залежить від обсягу виготовленої продукції, її структури, витрачання матеріалів на одиницю продукції і вартості матеріалів.
Структурно-логічна факторна модель дає лише загальну картину факторів впливу на матеріаломісткість, їх можна визначити на підставі табл.3.6., використовуючи метод ланцюгових підстановок.
Таблиця 3.6
Аналіз матеріаломісткості за прямими витратами
| № | Показник | Умовні позначення | 2004рік тис.грн. | 2005рік тис.грн. | Відхилення | |
| +/- | % | |||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
| 1 | Обсяг випущеної продукції (без ПДВ) | ВП | 31760,5 | 55174,0 | +23413,5 | |
| 2 2.1 2.2 2.3 2.4 2.5 | Прямі матеріальні витрати Сировина і матеріали Паливно мастильні матеріали Електроенергія Комплектуючі вироби, запасні частини і допоміжні матеріали Іеші матеріальні затрати | М | 20173,3 15320,0 1291,4 2267,3 1036,5 258,1 | 36782,7 29139,5 1379,4 2347,8 1884,7 1401,3 | 16609,4 14419,5 88,0 80,5 848,2 1143,2 | 82,31 94,12 6,81 3,55 81,83 - |
| 3 | Матеріаломісткість за прямими витратами | Мм | 0,64 | 0,67 | 0,03 | 4,69 |
| 4 | Прямі матеріальні затрати на підставі планової калькуляції виходячи з фактичного обсягу | Мк | 19329,4 | 36,9413 | - | - |
| 5 | Відхилення цін на матеріальні ресурси | ∆Цр | – | 11030,0 | - | - |
| 6 | Відхилення відпускних цін на продукцію | ∆Ц | - | 5600,0 | - | - |
Відповідно до даних табл.3.6 матеріаломісткість продукції в 2005 році збільшилась на 0,03 і складає 0,67. Збільшення матеріаломісткості відбулось за рахунок наступних факторів:
при збільшенні обсягу продукції у фактичних цінах змінилася структура продукції. Прямі матеріальні витрати на підставі планової калькуляції. Та обсягу продукції у 2005 році мали бути 36941,3 тис.грн., фактично склали 36782,7 тис.грн., тобто підвищилась частка менш матеріаломістких видів продукції;
оскільки загальне відхилення обсягу продукції 23413,5 тис.грн. то воно виникає за рахунок зміни цін на продукцію, або на підставі планової калькуляції, або дії обох факторів.
На основі табл.3.6 методом ланцюгових підстановок можна розрахувати зміну матеріаломісткості за прямими матеріальними витратами.
1. Розраховується вплив зміни структури продукції: матеріаломісткість оцінюється як відношення витрат на підставі калькуляції, фактичного обсягу до фактичного випуску продукції без урахування впливу зміни ціни на продукцію:
Мцм1=Мк/(ВП2005-ВЦ)=36941,3/(55174,0-5600,0)=0,745
Вплив зміни структури продукції на матеріаломісткість за прямими матеріальними витратами складає:
∆Ммпв=Мцмі-Мм2004=0,745-0,64=0,105
Отриманий результат свідчить, про те, що у випуску продукції збільшилась частка матеріаломістких виробів.
Визначається зміна рівня матеріальних витрат за окремими виробами:
Мцм2=(М2005-∆Цр)/(ВП2004-∆Ц)=(36782,7-11030,0)/(55174,0-5600,0)=0,519
∆Ммп=Ммп-Ммпв=0,519-0,745=-0,226
Отриманий результат свідчить про те, що в 2005 році на ТзОВ „Уніплит” скоротився рівень матеріальних витрат на окремі вироби.
3.Вплив цін на матеріальні ресурси на показник матеріаломісткості:
Мцм3=М2005/(ВП-∆Ц)=36782,7/(55174,0-5600,0)=0,742
∆Ммц=Ммц-Мп=0,742-0,519=0,223
У результаті зростання цін на матеріальні ресурси матеріаломісткість збільшилась на 23грн.
4. Вплив зміни відпускних цін на продукцію на результативний показник:
∆Ммо=Мм-Ммц=0,67-0,742=-0,072,
Отриманий результат свідчить свідчить про те, що матеріаломісткість знизилась на 72 грн. за рахунок збільшення відпускних цін на продукцію.
За даними проведених розрахунків можна зробити висновок, що найбільший вплив на зміну матеріаломісткості спричинила зміна структури на 0,105. Позитивний вплив на матеріаломісткість мала зміна рівня матеріальних витрат на окремі вироби, що зменшило матеріаломісткість на 0,226.
Іншим узагальнюючим показником, є ефективність використання матеріалів, який визначається як співвідношення суми фактичних матеріальних витрат до величини матеріальних витрат виходячи з планової калькуляції і фактичного обсягу випуску продукції. Цей показник можна визначити за формулою:
Квм=Мф/Мпм, (3.4)
де Квм – коефіцієнт використання матеріалів;
Мф – сума фактичних матеріальних витрат, тис.грн;
Мпм – сума матеріальних витрат виходячи з планової калькуляції і фактичного випуску продукції.[20]
Отже, на основі даних табл.3.5 можна визначити коефіцієнт використання матеріалів:
20173,3
Квм2004= –––––––––– =1,04
19329,4
36782,7
Квм2005= –––––––––– = 0,99
36941,3
Цей показник відображає рівень ефективності використання матеріалів, так в 2004 році цей коефіцієнт більше одиниці (1,04) і свідчить про перевитрачання матеріалів, але в 2005 році він дорівнює 0,99 і свідчить про економію на підприємстві матеріальних ресурсів.
Аналізуючи ефективність використання виробничих запасів на основі узагальнюючих показників матеріалоємності та коефіцієнту корисного використання матеріалів можна зробити висновки:
ТзОВ „Уніплит” в 2005 році збільшило матеріалоємність продукції, тобто сума матеріальних витрат у виробництво продукції збільшилось, але це не слід розглядати як негативне явище, оскільки на окремі види продукції рівень матеріаломісткості зменшився, про що свідчить коефіцієнт використання матеріалів. Тому підприємству необхідно і в майбутньому знизити матеріаломісткість продукції це можливе за рахунок:
1.Скорочення частки відходів і браку у виробництві.
2.Прегляд норм витрачання матеріалів у виробництво.
3.Заміна матеріалів, та інше.
ОХОРОНА ПРАЦІ НА ТЗОВ “УНІПЛИТ”
Необхідність забезпечення здорових і безпечних умов праці, формування цілісних орієнтацій пріорітетності життя і здоров’я людей по відношенню до результатів виробничої діяльності, зумовлює потребу вивчення охорони праці. Охорона праці – це система правових, соціально – економічних, організаційно – технічних, санітарно – гігієнічних та лікувально - профілактичних зоходів і засобів, спрямованих на збереження здоров’я та працездатності людини в процесі праці.[4]
Правовою основою законодавства щодо охорони праці є Конституція України, Закони України: “Про охорону праці”, “Про охорону здоров’я”, “Про пожежну безпеку”, “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення”, а також Кодекс законів про працю Україну (КЗпПУ).
Основоположним законодавчим документом в галузі охорони праці є Закон України “Про охорону праці”, дія якого поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та видів їх діяльності, на усіх громадян, які працюють. Цей закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян про охорону їх життя і здоров’я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, організації і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.
Соціальне значення охорони праці полягає в сприянні росту ефективності суспільного виробництва шляхом безперервного вдосконалення і поліпшення умов праці, підвищення їх безпеки, зниження виробничого травматизну і профзахворювань.
Соціальне значення охорони праці проявляється в зростанні продуктивності праці, збереженні трудових ресурсів.
Економічне значення охорони праці визначається ефективністю заходів з покращення умов і підвищення безпеки праці та є економічним виразом соціальної значущості охорони праці.Тобто, економічне значення охорони праці оцінюється за результатами , отриманими при зміні показників шляхом впровадження заходів з покращення умов праці і підвищення продуктивності праці; зниження непродуктивних витрат часу і праці; збільшення фонду робочого часу; зниження витрат, пов’язаних з плинністю кадрів тощо.[27]
Управління охороною праці – це підготовка, прийняття та реалізація рішень по здійсненню організаційних, технічних, санітарно – гігієнічних і лікувально - профілактичних зоходів, спрямованих на забезпечення здоров’я та працездатності людини в процесі праці. Система управління охороною праці є складовою частиною загальної системи управління підприємством. Об’єктом управління є діяльність структурних підрозділів підприємства, яка спрямована на створення безпечних і здорових умов праці.
Служба охорони праці підприємства створюється на підприємствах, установах і організаціях незалежно від форми власності та виду діяльності для виконання правових, соціально – економічних, організаційно – технічних, санітарно – гігієнічних та лікувально - профілактичних зоходів, спрямованих на
запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям в процесі праці.
Для реалізації перелічених вище цілей служба охорони праці повинна вирішувати такі завдання:
здійснювати контроль за безпекою виробничих процесів, устаткування, будівель і споруд;
забезпечувати працюючих засобами індивідуального і колективного захисту;
забезпечувати професійну підготовку і підвищення кваліфікації працівників із питань охорони праці;
забезпечувати оптимальні режими праці і відпочинку працюючих;
вимагати професійного доборукадрів для визначених видів робіт.
Основними функціями управління охороною праці на ТзОВ “Уніплит”, що розробила і втілює служба охорони праці, є:
Створення ефективної системи управління (СУОП), яка б сприяла удосконаленню діяльності кожного структурного підрозділу і кожної посадової особи.
Здійснення оперативно – методичного керівництва роботою з охорони праці.
Розробка разом із структурними підрозділами заходів по забезпеченню норм безпеки, гігієни праці та виробничого середовища або їх підвищення, а також підготовка розділу “Охорона праці” колективного договору.
Розробка змісту та методики проведення інструктажу з питань охорони праці.
Забезпечення працюючих правилами, стандартами, нормами, положеннями, інструкціями та іншими нормативними актами.
Проведення паспортизації цехів, дільниць, робочих місць щодо відповідності їх вимогам безпеки.
Здійснення оперативного та поточного контролю за станом охорони праці на підприємстві.
Розслідування, облік, аналіз нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, а також розрахунок шкоди від них.
Участь у підготовці та складнні статистичних звітів підприємства з питань охорони праці.
Розробк аперспективних та поточних планів роботи підприємства щодо створення безпечних та нешкідливих умов праці.
Планування та контроль витрат коштів на охорону праці.
Організація навчання, підвищення кваліфікації та перевірки знань з питань охорони праці посадових осіб.
Участь у роботі комісії з питань охорони праці підприємства, допомога в опрацюванні необхідних матеріалів та реалізації її рекомендацій.
Участь у комісіях по введенню в дію цехів, дільниць, нового устаткування або після капітального ремонту.
Забезпечення працюючих колективними та індивідуальними засобами захисту від шкідливих та небезпечних чинників виробництва, лікувально – профілактичним харчуванням, миючими засобами, санітарно – побутовими приміщеннями, надання передбачених законодавством пільг і компенсацій, пов’язаних із важкими і шкідливими умовами праці.
Контроль за дотримання вимог трудового законодавства щодо використання праці неповнолітніх, інвалідів та жінок, проходженням попередніх, періодичних, щорічних обов’язкових та інших, передбачених відповідними документами, медичних оглядів працівниками підприємства.
Контроль за дотримання чинного законодавства, міжгалузевих, галузевих та інших нормативних актів, виконанням посадових інструкцій, проведенням інструктажів на робочому місці, виконанням приписів органів державного нагляду, наказів, розпоряджень, а також заходів по усуненню причин нещасних випадків і аварій, відзначених в актах розслідувань.
Контроль за відповідністю нормативним актам про охорону праці машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, технологічних процесів, засобів протиаварійного колективного та індивідуального захисту працюючих, наявністю технологічної документації на робочих місцях.
Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо керівникові підприємства. Служба охорони праці на ТзОВ “Уніплит” функціонує як самостійний підрозділ підприємства.[30]
На основі ДНАОП на ТзОВ “Уніплит” розроблені і затверджені власні положення та інструкції про охорону праці (Додаток Є). Відповідно до ДНАОП 0.00-8.03-94 “Порядок розробки і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві до основних нормативних актів підприємства належать:
Положення про систему управління охороною праці, що діють на підприємстві.
Положення про службу охорони праці підприємства.
Положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці.
Положення про проведення первинного та повторного інструктажів.
Наказ про порядок атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативним актам про охорону праці.
Інструкції з охорони праці для працюючих за професійними видами робіт.
Інше.
Навчання та інструктажі працівників із питань охорони праці є одним із основних принципів держаної політики в галузі охорони праці і складовою системи управління охороною праці. Вони проводяться з учнями, студентами навчально – виховних закладів, працівниками в процесі їх трудової діяльності.
Згідно з Типовим положенням про навчання з питань охорони праці (ДНАОП 0.00-4-12-99) усі працівники прийняті на роботу і періодично в процесі роботи проходять на підприємстві навчання у формі інструктажів із питань охорони праці, вивчають правила надання першої долікарської допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також правила поведінки при виникненні аварії.
Працівники, що виконують роботи підвищеної небезпеки, а також де є необхідність у професійному відборі, при прийнятті на роботу проходять попереднє спеціальне навчання і перевірку знань з питань охорони праці та періодичне навчання і перевірку знань не рідше одного разу на рік.
Для працівників, що виконують роботи з обслуговування обладнання підвищеної небезпеки, обов’язкове курсове навчання з охорони праці, що проходить безпесередньо на виробництві. Це роботи по обслуговуванню парових та водонагрівальних котлів, устаткування, що працює під тиском, компресорів, холодильних установок, газового обладнання, електричного устаткування, підйомників, автонавантажувачів, тракторів та іншого внутрішнього механізованого транспорту.
Відповідальнсть за організацію навчання і перевірку знань на ТзОВ ”Уніплит” покладена на керівника, а в структурних підрозділах – на керівників цих підрозділів. Виконання цих завдань контролює відділ охорони праці підприємства.
Усі посадові особи, відповідно до переліку посад (наказ Держнаглядохоронпраці №94 від 11.10.1983 р.), до початку виконання своїх обов’язків і періодично (один раз в три роки) проходять навчання і перевірку знань з питань охорони праці.
Навчання посадових осіб, що безпосередньо відповідають за організацію охорони праці на підприємстві, проводяться в навчальних закладах, які мають дозвіл Державного Комітету України по нагляду за охороною праці на проведення такого навчання.
На ТзОВ “Уніплит” навчання з питань охорони праці організовує відділ охорони праці. Для перевірки знань посадових осіб і спеціалістів за наказом керівника підприємства створюється комісія, очолювана керівником підприємства або керівником відділу охорони праці. До комісії входять керівники (їх заступники) відділу охорони праці, виробничо – технічних служб та представники місцевих органів державного нагляду за охороною праці.
Працівники, що не пройшли навчання і перевірку знань або при повторній перевірці показали незадовільні знання з питань охорони праці, звільняються з посади.
Інстуктажі з питань охорони праці проводяться на всіх підприємствах, установах і організаціях, незалежно від характеру їх трудової діяльності і форми власності. Мета інструктажу – навчити працівника правильно і безпечно для себе і навколишнього середовища виконувати свої трудові обов’язки.
Інструктажі за часом і характером проведення поділяються на : вступний, первинний, повторний, позапланований та цільовий.
Вступний інструктаж проводиться з усіма працівниками, які щойно прийняті на роботу (постійну або тисчасову), незалежно від їх освіти, стану роботи або посади; працівниками, які знаходяться у відрядженні на підприємстві й беруть безпосередню участь у виробничому процесі; з водіями транспортних засобів, які вперше в’їжджають на територію підприємства; учнями та студентами навчальних закладів перед початком трудового і професійного навчання.
Вступний інструктаж на ТзОВ “Уніплит” проводить спеціаліст відділу охорони праці. Програма вступного інструктажу розроблена відділом охорони праці підприємства згідно з переліком питань, наведених у додатку до Типового положення про навчання з питань охорони праці.
Запис про проведення вступного інструктажу на ТзОВ “Уніплит” робиться в спеціальному журналі.
Первинний інструктаж проводиться на робочому місці до початку роботи з новоприйнятим працівником або працівником, який буде виконувати нову для нього роботу, студентом перед роботою в майстернях, дільницях тощо. Первинний інструктаж проводиться індивідуально або для групи осіб за програмою, складеною з урахуванням вимог відповідних інструкцій з охорони праці та інших нормативних актів про охорону праці та технічної документації. Програма первинного інструктажу на ТзОВ “Уніплит” розроблена керівником цеху чи дільниці, узгоджена відділом охорони праці і затверджена керівником підприємства.
Усі робітники і випускники професвйних навчальних закладів після первинного інструктажу на робочому місці проходять стажування 2 – 15 змін під керівництвом кваліфікованих працівників або спеціалістів.
Повторний інструктаж на ТзОВ “Уніплит” проводиться на робочому місці з усіма працівниками: на роботах із підвищеною небезпекою – один раз на квартал; на інших роботах – один раз у півріччя. Мета такого інструктажу – поновити знання та уміння виконувати працівником роботу правильно і безпечно.
Позапланований інструктаж на ТзОВ “Уніплит” проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці в таких випадках:
при введенні в дію нових або змінених нормативних актів про охорону праці;
при зміні технологічного процесу, заміні або модернізаціії устаткування, приладів та інструментів;
при порушенні працівниками нормативних актів, що може призвести до травми, отруєння або аварії;
на вимогу працівника органу державного нагляду або вищої державної чи господарської організації;
при перерві в роботі виконавця робіт більше, ніж 30 календарних днів (для робіт з підвищеною небезпекою), а для решти робіт – більше 60 днів.
Цільовий інструктаж на ТзОВ “Уніплит” проводиться в таких випадках:
при виконанні разових робіт, що не пов’язані безпосередньо з основними роботами працівника;
при ліквідації наслідків аварії і стихійного лиха.
Первинний, повторний, позапланований та цільовий інструктажі на ТзОВ “Уніплит” проводить безпосередньо керівник робіт (начальник виробництва, цеху, майстер, інструктор виробничого навчання тощо). Перевірка знань здійснюється усним опитуванням, а також перевіркою навичок виконання робіт відповідно до вимог безпеки.
Первинний, повторний та позапланований інструктажі, стажування та допуск до роботи на ТзОВ “Уніплит” реєструються в спеціальних журналах.
Крім того керівник структурного підрозділу зобов’язується видати працівнику примірник інструкції з охорони праці за його професією, або вона повинна висіти на робочому місці.
Новоприйняті на ТзОВ “Уніплит” працівники після первинного інструктажу на робочому місці до початку роботи проходять під керівником кваліфікованих фахівців стажування протягом 2- 15 змін або дублювання протягом не менше шести змін.
Допуск стажування (дублювання) оформляється наказом по підприємству, в якому зазначається тривалість стажування (дублювання) та прізвище відповідального керівника.
Перелік посад і професій працівників, які повинні проходити стажування (дублювання), а також їх тривалість визначена керівником підприємства. Стажування (дублювання) проводиться за програмами для конкретної професії, посади чи робочого місця, які були розроблені на підприємстві і затверджені керівником підприємства.
Стажування (дублювання) проводиться на робочих місцях безпосередньо на ТзОВ “Уніплит”. У процесі стажування працівники виконують роботи, які за складністю, характером, вимогами безпеки відповідають роботам, що передбачаються їх функціональними обов’язками.
У процесі стажування (дублювання) працівник повинен:
поповнити знання щодо правил безпечної експлуатації технічного обладнання, технологічних і посадових інструкцій та інструкцій з охорони праці;
оволодіти навичками орієнтування у виробничих ситуаціях за нормальних і аварійних умов праці;
засвоїти в конкретних умовах технологічні процеси і обладнання та методи безаварійного керування ними з метою забезпечення вимог охорони праці.
Запис про проведення стажування (дублювання) та допуск до самостійної роботи здійснюється керівником відповідного структурного підрозділу (начальником виробництва, цеху тощо) в журналі реєстрації інструктажів.[38]
Враховуючи те, що основою виробництва є запаси сировини, матеріалів, енергії то для забезпечення ефективного виробництва необхідно вживати комплекс заходів щодо виявлення, кількісного вимірювання та реалізації резервів забезпеченості виробничими запасами та ефективного їх використання. А для цього необхідно здійснювати систиматичний облік, аудит та аналіз рівня та динаміки забезпеченості, а також ефективності використання виробничих запасів на основі даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Саме в цьому полягає актуальність теми проведеного дослідження.
У першому розділі розглядалась економічна сутність запасів як об’єкт обліку, аналізу та аудиту. Вивчено оцінку виробничих запасів для цілей обліку та здійснено огляд нормативно-правової бази з обліку та аудиту виробничих запасів.
У другому розділі вивчено організацію систематичного і аналітичного обліку вироничих запасів, дано характеристику первинних документів їх обліку та руху на підприємстві.
Звернено увагу на облік надходжень та вибуття запасів на виробництво та особливості обліку результатів інвентаризації виробничих запасів базового підприємства.
Вивчено організацію обліку виробничих запасів в умовах використання інформаційних технологій на базовому підприємстві, з’ясовано її переваги і недоліки. На їх основі надано пропозиції підприємству щодо вдосконалення організації обліку виробничих запасів шляхом придбання бухгалтерської програми “1С – Бухгалтерія”.
У третьому розділі визначено завдання та інформаційне забезпечення аудиту виробничих запасів та аналізу ефективного їх використання на базовому підприємстві.
Було вивчено методичні аспекти проведення аудиту виробничих запасів, для чого:
було визначено мету, завдання та джерела інформації для проведення аудиту;
було складено програму аудиту;
було досліджено методику проведення аудиту виробничих запасів.
При проведенні аудиту виробничих запасів втанослена відсутність суттєвих порушень в обліку виробничих запасів. Результати аудитирської перевірки були представлені у вигляді робочих документів аудитора.
Проведено аналіз забезпеченості базового підприємства виробничими запасами в ході якого було встановлено, що:
розрахункова потреба за кісопродукцією вцілому в 2005 році була завишена на 184,00 тис.гривень;
виконання програми матеріально-технічного забезпечення покращилась порівняно з 2004 роком і складає 100,7%;
оцінюючи виконання плану матеріально-технічного забезпечення було виявлено, що постачання відбувалось не ритмічно, оскільки коефіцієнт ритмічності 0,91 (менше 1).
Проведено аналіз ефективності використання виробничих запасів, зокрема проведено аналіз матеріаломісткості та визначено вплив факторів на основі методу ланцюгових підстановок в ході якого втановлено:
Найбільший вплив на зміну матеріаломісткості на 0,105, спричинила зміна стрктури продукції;
Зміна матеріальних витрат на окремі вироби, що зменшила матеріаломісткость на 0,226;
Збільшення цін на виробничі запаси збільшила матеріаломісткость на 0,223 тобто на 23 гривні;
Збільшення відпускних цін на продукцію знизила матеріаломісткость на 0,072 тобто на 72 гривні.
Проведено аналіз рівня ефективності використання запасів, з чого втановлено що в 2004 році були здійснені перевитрати запасів, а в 2005 році була їх економія.
В результаті проведеного дослідження можна зробити наступні пропозиції щодо покращення облікового процесу на базовому підприємстві:
Необхідно покращити аналітичний облік запасів, присвоєння номенклатурного номера кожному найменування чи сорту запасів, не є достатнім, необхідно ввести картки складського обліку, в яких після кожної позиції запасів по приходу і розходу виводиться залишок.
Необхідно покращити графік документообігу з метою вчасного надходження первинних документів до бухгалтерії та складання звітності.
Планово-економічному відділу необхідно оцінити обгрунтованість потреб у запасах, зокрема запасів, які мають велику питому вагу у собівартості продукції. Перегляд норм і встановлення змін дасть можливість підприємству підвищити ефективність виробництва.
Враховуючи те, що постачання запасів відбувалась неритмічно і не могло призводити до простоїв виробництва, необхідно віддлілу матеріально-технічного постачання по основних видах запасів визначити оптимальний розмір партії та кількість поставок в рік. Визначення оптимального розміру поставок мінімізує витрати на зберігання та придбання запасів, а також дозволяє уникати простоїв у виробництві.
Додаток Е
Робочий документ аудитора
Справа №35 стор.1 Аудиторська фірма
Підприємство клієнт: „Ефект”
ТзОВ„Уніплит” Нац. Реєстр №000159
Період перевірки Аудитор Литвиненко І.І
З 01.11.2005р. по 05.11.2005р. Сертифікат №1577
351/33975
контролю і рух обліку виробничих запасів
| №з/п | Зміст питання або об’єкт тестування | Зміст відповіді або результат перевірки |
| 1 | Внутрішній контроль | Є, розділи програми не деталізовані за групами і підгрупами виробничих запасів. |
| 2 | Чи є служба внутрішнього аудиту, ревізійна комісія, постійно діюча інвентаризаційна комісія? | Ревізійної комісії служби внутрішнього аудиту не має, створена лише постійно діюча інвентаризаційна комісія. |
| 3 | Чи є посадові інструкції або положення щодо роботи внутрішнього контролю? | Ні |
| 4 | Чи проводиться інвентаризація виробничих запасів. Якщо так, то коли і скільки разів? | Інвентаризація проводиться щоквартально та в кінці року комісією, призначеною наказом керівника. |
| 5 | Чи проводиться перевірка повноти та своєчасності оприбуткування виробничих запасів ? | Так, але тільки за первинними документами |
| 6 | Чи виявляються особи, винні в перевитрачанні виробничих запасів? | Ні |
| 7 | Чи порівнюються первинні дані про витрачання виробничих запасів з даними обліку про рух матеріальних цінностей? | Так, у виняткових випадках за дорученнями керівництва підприємства |
| 8 | Чи перевіряється законність і доцільність витрачання виробничих запасів | Так |
| 9 | Чи перевіряється правильність оцінки і облвку виробничих запасів? | Так |
| 10 | Система обліку Чи проводиться класифікація виробничих запасів для їх обліку? | Так |
| 11 | Чи встановлені відповідні методи оцінки обліку на рахунках виробничих запасів в обліковій політиці? | Так методи оцінки запасів встановленні в обліковій політиці і здійснюється на рахунках бухгалтерського обліку |
| 12 | Чи розроблений проект постановки обліку на рахунках по руху запасів? | Визначений тільки робочий план рахунків, а проекту немає |
| 13 | Чи організований аналітичний облік виробничих запасів на необхідному рівні, чи ведуться картки складського обліку | Аналітичний облік ведеться в розрізі цехів, картки складського обліку не ведуться |
Продовження додатку Е
| 14 | Чи здаються до бухгалтерії звіти про рух матеріальних цінностей? | Так. Але часто із запізненням. |
| 15 | Чи виділяється ПДВ окремим рядком в розрахункових, товарних і платіжних документах? | Так |
| 16 | Чи синтетично порівнюються дані аналітичного і синтетичного обліку? | Щомісячно |
Складено аудитором Литвиненко І.І.
Перевірено керівником
аудиторської групи Савчин Г.П.
№ 19/11-Б “05” січня 2004р.
“ Про облікову політику підприємства
на 2004 рік “
На виконання вимог Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIY “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” зі змінами і доповненнями, національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку НАКАЗУЮ затвердити наступні положення для підприємства
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Дата державної реєстрації 07 травня 2000 року, свідоцтво № 483, інд. код 30905968
Свідоцтво платника ПДВ № 12535935 від 17 травня 2000 року
Органіцаційно-правова форма – Товатиство з обмеженою відповідальністю
Форма власності – колективна
Види господарської діяльності – виробництво деревоволокнистих плит, фанери та продукції деревообробки.
2.1 Господарські операції підприємства відображати в бухгалтерському обліку, базуючись на вимогах Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.
2.2 організувати ведення бухгалтерського обліку бухгалтерською службою на чолі з головним бухгалтером.
2.3 Головному бухгалтеру ГАФІНЕЦЬ Д.Д. забезпечити дотримання на підприємстві встановлених принципів бухгалтерського обліку, упорядкування і надання у втановлені терміни фінансової звітністі на основі бухгалтерського обліку з допомогою засобів обчислювальної техніки.
2.4 Забезпечити відображення господарських операцій підприємства відповідно до робочого плану рахунків.
2.5 Для визначенні основних засобів та інших необоротних матеріальних активів і нематеріальних активів такими, визначення терміну корисного використання об’єктів та вибору методу нарахування амортизації створити постійно-діючу експертно-технічну комісію в складі –
Голова комісії ПИЛИПІВ В.Ф. – головний інженер
Члени комісії ДУРИДІВКА В.М. – головний енергетик
КОЛОМІЄЦЬ А.А. – головний механік
ДЗВОНКОВСЬКИЙ Я.В. – начільник виробничого відділу
2.6 Вважати матеріальні активи з терміном корисного використання понад один рік – основними засобами, первісною вартістю менше 1000 тис.гривень – іншими необоротними матеріальними активами.
2.7 Нарахування амортизації основних засобів проводити за нормами і методами передбаченими податковим законодавством та згідно П(С)БО 7.
2.8 Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється протягом терміну корисного використання ( 10 років ).
2.9 Організувати бухгалтерський облік запасів зі застосуванням П(С)БО 9.
Одиницею бухгалтерського обліку запасів визначити кожне їх найменування
2.10 Застосовувати метод оцінки запасів при відпуску їх у виробництво, продажу чи іншому їх вибутті – індетифікованої собівартості відповідної одиниці запасів.
2.11 На вартість малоцінних та швидкозношуючих предметів, які обліковуються на рах.112 нараховувати знос 100% який відображати на рах.132.
2.12 Товарно-заготівельні витрати узагальнювати на окремому субрахунку (29) із щомісячним розподілом між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця та сумою запасів. Що вибули, за середнім відсотком.
2.13 Резерв сумнівних боргів не нараховувати.
2.14 Методи відображення фінансових інвестицій відображати відповідно до П(С)БО 12 “Фінансові інвестиції”.
2.15 Оцінку ступеня завершеності операцій з надання послуг (виконання робіт) здійснювати шляхом вивчення виконаної роботи, при цьому в бухгалтерському обліку доходи відображати у звітному періоді підписання актів про надані послуги (виконані роботи).
2.16 Застосовувати в основному виробництві нормативний метод обліку елементів витрат на виробництво та калькулювання фактичної виробничої собівартості продукції у цехах допоміжного виробництва та інших допоміжних виробництвах – простий метод калькулювання.
2.17 Встановити, що підставою для бухгалтерського обліку господарськиї операцій є первинні документи, що фіксують факти здніснення господарських операцій.
2.18 Для перерахунку доходів і витрат та руху грошових коштів в іноземній валюті застосовувати курс Нацбанку України.
ІІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ ПОДАТКОГО ОБЛІКУ
3.1 Встановити порядок нагромадження даних про валові витрати і валові доходи для цілей оподаткування на основі первинних облікових документів, що фіксують здійснення господарських операцій із записами на відповідних рахунках бухгалтерського обліку – 18 “Валові витрати”, 48 “Валові доходи”.
3.2 Призначити відповідальними за ведення Книг обліку придбання і продажу товарів (робіт,послуг) наступних осіб –
Черній Я.О. – заст.гол.бухгалтера
Симчич І.Р. – економіст
3.3 Відстрочені податкові активи та зобов’язання визнавати в тому випадку, коли податок на дохід підприємства менший або відповідно більший від суми податку, визначеного відповідно до податкового законодавства.
3.4 Розрахунок приросту (зменшення) балансової вартості покупних товарів, матеріалів, сировини, комплектуючих вирбів і напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві і залишках готової продукції (п.5.9 Закону про оподаткування прибутків підприємств”) здійснювати щоквартально.
ІΥ. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ПИТАННЯ
4.1 Для проведення інвентаризаційної роботи на підприємстві створити постійно-діючу інвентаризаційну комісію в складі –
Пилипів В.Ф. – головний інженер
Коломієць А.А. – головний механік
Остащук М.М. – начальник відділу МТП
Гафінець Д.Д. – головний бухгалтер
4.2 Призначити відповідальних
за видачу доручень на одержання ТМЦ – старший бухгалтер Ляш В.В.
за облік і збереження бланків суворої звітності–старший бухгалтерЛяш В.В.
4.3 Затвердити відповідальність за якість і своєчасність упорядкування й
надання звітності –
Баланс (Ф 1), Звіт про фінансові результати (ф-2), Звіт про рух грошових коштів (ф-3), Звіт про власний капітал (Ф) 4, - головний бухгалтер Гафінець Д.Д., Форма 1-П – підприємництво, Форма 5 “Примітка до річної фінансової звітності”, Форма 1,2 “Інвестиції”, Форма 1 “Амортизація” – заст.гол.бухгалтера Черній Я.О., Форма 1-Б “Дебіторська та кредиторська заборгованість “ - Черній Я.О., податкова звітність – головний бухгалтер Гафінець Д.Д.
4.4 Надати право підпису документів із повною відповідальністю – бухгалтерських (згідно взірців) підписів.
4.5 Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.
ДИРЕКТОР ТЗОВ “УНІПЛИТ” З.В. СОВА
виробничих запасів
і аналіз ефективності
їх використання”
Рік захисту 2006 р.
Керівник роботи Чумакова І.Ю.
Метою магістерської роботи “Облік і аудит виробничих запасів і аналіз ефективності їх використання” є вивчення методичних аспектів обліку “ аналізу і аудиту виробничих запасів”.
В магістерській роботі розкривається економічна сутність запасів, їх оцінка для цілей обліку, розкривається організація синтетичного і аналітичного обліку на підприємстві, а також облік надходжень та вибуття запасів на виробництво та особливості обліку інвентаризації.
Також в магістерській роботі розкривається методика проведення аудиту виробничих запасів. Розкривається аналіз забезпеченості виробничими запасами та ефективність їх використання на підприємстві.
Після розкриття всіх цих питань в магістерській роботі зроблені відповідні висновки та подані прпозиції щодо покращення подальшої діяльності підприємства.
Ключові слова: виробничі запаси, первісна вартість, чиста вартість реалізації, облікова політика, інвентаризація, аудитор, аудиторська перевірка. Оптимальний розмір поставки, матеріаломісткість.
Магістрантка Андрійович С.Б.
Керівник дипломноїроботи Чумакова І.Ю.
Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996 – XIY ВР від 16 липня 1999 р.
Закон України “Про аудиторську діяльність” № 3125 – XII від 22 квітня 1993р.
Закон України “Про податок на додану вартість” № 168/97 ВР від 3 квітня 1997 р.
Закон України “Про охорону праці” 1992 р.
Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97 – ВР від 22.05.97р. із змінами і доповненнями.
П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітністі” Наказ Міністерства фінансів № 83 від 31.03.1999р.
П(С)БО 2 “Баланс” затверджений наказом Міністерства фінансів № 87 від 31.03.1999р.
П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати” затверджений наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999р.
П(С)БО 9 “Запаси” затверджений наказом Міністерства фінансів № 246 від 20.10.1999р.
План розрахунків бухгалтерського обліку, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999р.
Інструкція “Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999р.
Інструкція “Про інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків”, затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 69 від 11.08.1994р. із змінами і доповненнями від 26.06.2000р. № 115.
Інструкція “Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей”, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р.
Постанова Кабінету Міністрів України “Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, зничення (псування) матеріальних цінностей” від 22.11.99р. № 116.
“Порядок проведення дооцінки залишків матеріальних цінностей” затверджений наказом Міністерства фінансів України № 69 від 11.08.1994р.
Наказ Міністерства статистики України “Про затвердження типових первинних документів з обліку сировини і матеріалів” №193 від 21.06.96р.
Наказ Мінфіну України “Про кориспонденцію рахунків” від 28.03.2001р. №143.
Методичні рекомендації про застосування регістрів бухгалтерського обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України № 356 від 29.12.2000р.
Баканов М.И., Шерешет А.Д. Теорія анализа хозяйственной деятельности: Учебник. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 608 с.
Бандурка О.М., Червяков І.М., Посилкіна О.В. Фінансово-економічний аналіз.- Харків, 1999.
Білуха М.Т.Курс аудиту : Підручник,2-ге вид.перероб. – К.: Вища шк.:Т-во “Знання”. КОО.1999.514с.
Бутинець Ф.Ф. та ін. Інформаційні системи бухгалтерського обліку: Підручник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 “Облік і аудит” /Ф.Ф.Бутинець, С.В.Івахненков, Т.В.Давидюк, Т.В.Шахрайчук; За ред. проф. Ф.Ф.Бутинця. – 2-те вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП “Рута” 2002. – 544с.
Бутинець Ф.Ф.,Давидюк Т.В.,Малюга Н.М.,Чижевська Л.В.Бухгалтерський управлінський облік: Підручник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 “Облік і аудит” / За ред. проф. Ф.Ф.Бутинця. – 2-те вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП “Рута” 2002. – 480с.
Бутинець Ф.Ф.,Горецька Л.Л. Облік у зарубіжних країнах: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 “Облік і аудит”. – Житомир: ПП “Рута” 2002. – 544с.
Бухгалтерський фінансовий облік : Підручник для студентів спеціальності “Облік і аудит” вищих навчальних закладів /За ред. проф. Ф.Ф.Бутинця. – 6-те вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП “Рута” 2005. – 756с.
Вовчак О.Д.,Власюк Н.І.,Сорока Р.С.Фінансовий аналіз: Навч.метод. посіб. – Львів: Львів. комерц. акад.,2002. – 96 с.
Гандзюк М.П., Желібо Є.П., Халімовський М.О. Основи охорони праці: Підручник.3-є вид./За ред. М.П. Гандзюка. – К.: Каравелла, 2005. – 392с.
Голов С.Ф., Костюченко В.М. Бухгалтерський облік за міжнарадними стандартами: приклади та коментарі: Практичний посібник.- К.: Лібра.2001.- 840с.
Гончарук Я.Н., Рудницький В.С. Аудит: 2-е вид.перероблене та доповнене – Львів : Оріяна - Нова, 2004. – 292с.
Грищук М.П. Основи охорони праці: Підручник. – К.: Кандор, 2005. – 240с.
Давидов Г.М. Аудит: Навч. Посіб. -2-е вид.перероблене та доповнене – К. : Т-во “Знання”, КОО,2001. – 363с.
Девачук Л.П.,Ермолаєва В.І.,Квач Я.П.,Рудницька О.В. Технічні основи та практика бухгалтерського обліку; Навч. посіб. – Х.: ТОВ”Одісей”,2001.-496с.
Должанський М.І., Должанський Н.М. Бухгалтерський облік в Україні з використанням Положень (стандартів) бухгалтерського обліку: Навчальний посібник.- Л.:Львівський банківський інститут НБУ,2003. – 494с.
Дорош Н.І.Аудит: методологія і організація. – К.:Т-во ”Знання”, КОО,2001. – 402 с.
Економічний аналіз: Навчальний посібник для студентів вищих навч. закладів, спеціальності 7.050106 “Облік і аудит” За ред. проф. Ф.Ф.Бутинця - Житомир: ПП “Рута” 2003. – 680с.
Економічний аналіз /За ред. М.Г.Чумаченка. –К.:КНЕУ,2001.
Економічний аналіз господарської діяльності /Іващенко В.І., Болюх М.А., - К.: ЗАТ “Неглава” 1999. – 204с.
Жедецький В.Й.,Джиририст В.С., Мельников О.В. Основи охорони праці: Навч. посіб. – Вид. 4-те, доп. – Львів: Афіша, 2000. – 350с.
Житна І.П. Економічний аналіз господарської діяльності підприємств. Навч. посібник: Переклад із рос. К.: Вища шк., 1992. – 191с.
Івахненко В.М. Курс економічного аналізу: Навч. посіб. – К.:Знання. – Прес.,2000. – 207с.
Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. - : МАУП,2000. – 144с.
Коблянська І.О. Фінансовий облік: Навч. посіб. – К.:Знання. – 2004. – 473с.
Ковалев В.В.,Волкова О.Н.Анализ хозяйственной деятельности предприятия. – М.: Проспект, 2002.
Коробов М.Я. Фінансово - кономічний аналіз господарської діяльності підприємств: Навч. посіб. – К.:Знання.,КОО,2000. – 378с.
Крамаренко Г.О. Фінансовий аналіз і планування. Київ: Центр навчальної літератури. 2003.- 224 с.
Кужельний М.В., Лінник В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. – К.: КНЕУ, 2001. – 331 с.
Кузьминский А.,Кужельный Н., Петрин Е., Савченко В. и др. Аудит: Практическое пособие. Под ред. А.Кузьминского, -Учетинформ,1996.– 238 с.
Кулаковська Л.П., Піча Ю.В.: Організація і методика аудиту: Навч. Посіб. -2-е вид. – К. : Каравелла,2005. – 560с.
Кулаковська Л.П., Піча Ю.В.: Основи аудиту: Навчальний посібник для студентів вищих навч. закладів освіти. – Львів, 2000. – 504с.
Кулаковська Л.П.,Основи аудиту: Курс лекцій. Навчальний посібник. – Житомир: ЖІТІ, 2000. – 608с..
Макальськая М. Л., Пирошкова Н.А. Основи аудита. – М.,2000. – 459с.
Мник Є.В. Економічний аналіз: Підручник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 412с.
Мник Є.В., Буряк П.Ю. Економічний аналіз на промислових підприємствах: Навч. посіб. – Львів: Світ,1998. – 208с.
Лень В.С., Тливенко В.В. Бухгалтерський облік в Україні: Основи та практика. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 576с. (с.139-167).
Ляшиленко О.В. Бухгалтерський фінансовий облік . Навчальний посібник. – Київ: Вид-во “Центр навчальної літератури”, 2004. – 528с. (с.109-165).
Нашкерська Т.В.Фінансовий облік . Навчальний посібник. – Київ: Кондор, 2005. – 303с.
Нестеренко Ж.К.Бухгалтерський облік промислових підприємств. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005.–311с.(34-42).
Організація бухгалтерського обліку. Навчальний посібник для студентів вищих навч. закладів, спеціальності 7.050106 “Облік і аудит” / Ф.Ф.Бутинць, О.В. Олійник,М.М.Шигун,С.М.Шумкова; 2-ге вид. доп. і перероб.-Житомир: ЖІТІ, 2001. – 576с.
Пушкар М.С..Фінансовий облік . Підручник. – Тернопіль: Карт - бланш, 2002. – 628с.
Браум О.М. Організація і методика проведення аудиту. Навчально - практичний посібник. – К.: ВД “Професіонал”, 2004. – 624с.
Сопко В.В..Бухгалтерський облік . Навч. посібник. – 3-те вид., перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2000. – 578с.
Терещенко Л.О., Матвієнко – Зебенко І.І. Інформаційні системи і технології в обліку : Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2004. – 187с.
Ткаченко Н.М. Бухгалтерський і фінансовий облік на підприємствах України:Підручник для студ. екон. спец. вищ. навч. закл.. – 6-те вид.,– К.: А. С. К., 2005. – 734с.
Павлюк І.Проблеми бухгалтерського обліку виробничих запасів, товарів та пропозиції щодо їх вирішення / Бухгалтерський облік і аудит. – 2000. - №6. – с. 40-41.
Пантелійчук Л., Жданова Л., Буданова Т., Інвентаризація 2004 в запитаннях і відповідях/ Бухгалтерський облік і аудит. – 2004. - №11. – с. 14-17.
Пархоменко В.Інвентаризація як інструмент достовірності фінансової звітності / Бухгалтерський облік і аудит. – 2005. - №1. – с. 32-34.
Тетянич Л. Зміни у П(С)БО / Головбух. – 2006. - №4. – с.7.
| ! | Как писать дипломную работу Инструкция и советы по написанию качественной дипломной работы. |
| ! | Структура дипломной работы Сколько глав должно быть в работе, что должен содержать каждый из разделов. |
| ! | Оформление дипломных работ Требования к оформлению дипломных работ по ГОСТ. Основные методические указания. |
| ! | Источники для написания Что можно использовать в качестве источника для дипломной работы, а от чего лучше отказаться. |
| ! | Скачивание бесплатных работ Подводные камни и проблемы возникающие при сдаче бесплатно скачанной и не переработанной работы. |
| ! | Особенности дипломных проектов Чем отличается дипломный проект от дипломной работы. Описание особенностей. |
| → | по экономике Для студентов экономических специальностей. |
| → | по праву Для студентов юридических специальностей. |
| → | по педагогике Для студентов педагогических специальностей. |
| → | по психологии Для студентов специальностей связанных с психологией. |
| → | технических дипломов Для студентов технических специальностей. |
| → | выпускная работа бакалавра Требование к выпускной работе бакалавра. Как правило сдается на 4 курсе института. |
| → | магистерская диссертация Требования к магистерским диссертациям. Как правило сдается на 5,6 курсе обучения. |
| Дипломная работа | Формирование устных вычислительных навыков пятиклассников при изучении темы "Десятичные дроби" |
| Дипломная работа | Технологии работы социального педагога с многодетной семьей |
| Дипломная работа | Человеко-машинный интерфейс, разработка эргономичного интерфейса |
| Дипломная работа | Организация туристско-экскурсионной деятельности на т/к "Русский стиль" Солонешенского района Алтайского края |
| Дипломная работа | Разработка мероприятий по повышению эффективности коммерческой деятельности предприятия |
| Дипломная работа | Совершенствование системы аттестации персонала предприятия на примере офиса продаж ОАО "МТС" |
| Дипломная работа | Разработка системы менеджмента качества на предприятии |
| Дипломная работа | Организация учета и контроля на предприятиях жилищно-коммунального хозяйства |
| Дипломная работа | ЭКСПРЕСС-АНАЛИЗ ФИНАНСОВОГО СОСТОЯНИЯ ООО «АКТ «ФАРТОВ» |
| Дипломная работа | Психическая коммуникация |