Ефективність наукових досліджень і використання інноваційного потенціалу вищого навчального закладу

7

7

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Одеський державний економічний університет

КоРОЛЬОВА ТЕТЯНА СЕРГІївна

УДК: 378.1:001(003)

Ефективність наукових досліджень

і використання інноваційного потенціалу

вищого навчального закладу

Спеціальність 08.00.04 - Економіка та управління підприємствами

автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Одеса - 2008

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі економіки підприємств Одеського державного економічного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - кандидат економічних наук, професор

Підгорний Анатолій Захарович,

Одеський державний економічний університет,

завідувач кафедри статистики

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Гриньова Валентина Миколаївна,

Харківський національний економічний університет

проректор з наукової роботи,

завідувач кафедри бізнесу та підприємництва

кандидат економічних наук, доцент

Карась Петро Миколайович,

Національний університет кораблебудування

ім. адмірала Макарова, м. Миколаїв,

доцент кафедри фінансів

Захист відбудеться “_28_” березня 2008 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.055.01 в Одеському державному економічному університеті за адресою: 65082, м. Одеса, вул. Преображенська, 8, ауд. 217.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Одеського державного економічного університету за адресою: 65082, м. Одеса, вул. Преображенська, 8, ауд. 211.

Автореферат розісланий " 21 " лютого 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради А.І. Ковальов

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

8

8

8

8

8

Актуальність теми дослідження. Прогресивність суспільного розвитку багато в чому залежить від спроможності освітньої сфери відтворювати інтелектуальний потенціал, якісну робочу силу. Сучасна система вищої освіти України охоплює значний сегмент суспільства, в її сферу залучені великі людські, фінансові та матеріально-технічні ресурси. За роки незалежності більш ніж удвічі зросли кількість вищих навчальних закладів та чисельність студентів, відбулася диференціація спеціальностей, суттєвих змін зазнала структура вищих навчальних закладів, якісно змінився ринок працевлаштування випускників. Система вищої освіти представляє собою складний поліфункціональний комплекс економіки, діяльність та розвиток якого потребують широкого використання наукових знань, впровадження науково обґрунтованих методів управління, залучення фінансових і матеріальних ресурсів. Входження України в Болонський процес розширило коло проблем, що потребують негайного розвязання.

Теоретичним проблемам економіки та організації наукової та інноваційної діяльності вищих навчальних закладів присвячена значна кількість наукових праць зарубіжних і вітчизняних дослідників: А.Абрамєшина, А.Анчішина, Г.Беккера, В.Боброва, Й.Бескида, О.Молчанової, Е.Кона, Р.Солоу, Т.Шульца, Е.Аткінсона, Дж.Стігліця, Л.Якобсона, Л.Романкової, Г.Доброва, В.Тонкаля, Б.Маліцького, А.Алімова, М.Солодкова, М.Гуревічева, І.Єгорова, Д.Черваньова, В.Щетініна та інших.

Разом з тим, багато теоретико-методологічних проблем, та практичних питань, повязаних з організацією наукових досліджень, визначенням їх ефективності, звязку з інноваційними процесами залишаються нерозвязаними. Потребують подальшого наукового обґрунтування та методичного забезпечення класифікація напрямків інноваційної діяльності вищого навчального закладу, проблеми ефективності використання робочого часу науково-педагогічними працівниками, визначення чисельності фахівців, які виконують наукові та науково-технічні роботи, підвищення ефективності організації та управління науково-дослідною діяльністю, невирішеними залишаються теоретичні питання, повязані з визначенням навчально-педагогічного ефекту результативності наукової роботи, диверсифікації джерел фінансування інфраструктури вузівської науки.

Розвязання методологічних питань і практичних завдань щодо підвищення ефективності наукових досліджень і управління науковою діяльністю та інноваційними процесами у вищих навчальних закладах з метою посилення ролі вищої освіти як чинника економічного розвитку країни та її конкурентоспроможності є актуальними і зумовили мету, завдання та зміст дисертації.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до наукового напрямку досліджень з економічних проблем розвитку вищої школи, які проводилися в Одеському державному економічному університеті за Координаційним планом науково-дослідних робіт МОН України, і вона є складовою тем: “Механізм стимулювання нововведень та структурної перебудови ВНЗ” (2000-2002 рр., ДР № 0100U005393), “Науково-методичні питання ефективності фінансування наукових досліджень в ВНЗ” (2003-2004 рр., ДР № 0103U000350, наказ МОН України № 633 від 5.11.2003р.), “Регіональні проблеми формування та використання наукового потенціалу ВНЗ” (2005-2007 рр., ДР № 0105U000628, наказ МОН України № 960 від 22.12.2004р.).

Дисертант був відповідальним виконавцем цих тем.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування та розробка методичних і практичних рекомендацій щодо удосконалення наукової та інноваційної діяльності вищого навчального закладу у сучасних соціально-економічних умовах розвитку суспільства України.

Відповідно до мети в дисертаційному дослідженні вирішено такі завдання:

- здійснено аналіз наукових джерел вітчизняних і зарубіжних авторів і визначено ступінь розробки наукових та методичних положень, повязаних з проблемами функціонуванням сфери освіти, науки та інноваційної діяльності вищих навчальних закладів;

- проведено аналіз рівня, динаміки та ефективності використання кадрового та фінансового потенціалу у сфері освіти і науки України, що дало емпіричну базу для дослідження інноваційних процесів;

- розкрито основні закономірності розвитку наукової сфери та вплив чинників на формування і використання кадрового і фінансового потенціалу;

- проаналізовано ефективність сучасних форм управління науковою та інноваційною діяльністю вищих навчальних закладів;

- обґрунтовано концепцію та розроблено методичні рекомендації щодо розрахунку рівня зайнятості науково-педагогічних працівників науковою роботою;

- розроблено методику розрахунку бюджету часу викладача та ефективності його використання як елементу інноваційного процесу;

- запропоновано концептуальне положення та методичні рекомендації щодо визначення та розрахунку навчально-педагогічного ефекту наукової діяльності вищого навчального закладу;

- обґрунтовано необхідність і можливість диверсифікації джерел фінансування вищих навчальних закладів за рахунок коштів державних підприємств і підприємницьких структур.

Обєктом дослідження виступають інноваційні процеси у навчальній та науково-дослідній діяльності вищих навчальних закладів в умовах реформування освіти в Україні.

Предметом дослідження є сукупність концептуально-методологічних та науково-методичних положень, що є основою для оцінки ефективності наукових досліджень, механізм відтворення інноваційного потенціалу, методи удосконалення наукової діяльності вищих навчальних закладів.

Методи дослідження. Для розвязання завдань дисертаційного дослідження та перевірки наукових гіпотез використовувалися загальнотеоретичні методи емпіричного дослідження, економіко-статистичні та математичні методи аналізу, моделювання та прогнозування; методи абстрактно-логічного та причинно-наслідкового звязку застосовувалися для удосконалення класифікації інноваційних процесів у ВНЗ, методи системного аналізу та групування для виявлення залежностей між окремими показниками, розрахунково-конструктивні методи для обґрунтування запропонованої методики оцінки ефективності наукових досліджень, графічний метод забезпечив наочне відображення результатів функціонування наукової сфери ВНЗ.

Інформаційною базою дослідження були дані наукових робіт українських та зарубіжних дослідників, державні законодавчі акти України, нормативні документи, публікації Держкомстату України, Головного управління статистики в Одеській області, періодичних видань, матеріали наукових конференцій, звітність вищих навчальних закладів, матеріали анкетування та спостережень, проведених автором.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретичному обґрунтуванні та розробці практичних рекомендацій, повязаних з управлінням науковими дослідженнями у вищому навчальному закладі та підвищенням ефективності використання інноваційного потенціалу. Найважливішими результатами, що характеризують наукову новизну дослідження є такі:

вперше:

- розроблено концептуальні схеми розрахунку бюджету часу викладачів і на цій підставі достовірного обчислення чисельності фахівців, які виконують наукову та науково-технічну роботу у перерахунку на повну зайнятість, що дозволяє оцінити їх реальну участь у науковій роботі;

- сформульовано поняття та запропоновано показник "Навчально-педагогічний ефект", який може використовуватися при оцінці ефективності наукових досліджень, технічних розробок і наукових послуг, що виконуються у вищому навчальному закладі.

удосконалено:

- класифікацію напрямів інноваційної діяльності вищих навчальних закладів, яка, на відзнаку від існуючих, враховує специфіку у структуризації видів інновацій та визначення рівня їх впливу на результативність діяльності ВНЗ;

- організаційні схеми управління науково-дослідною роботою у вищому навчальному закладі.

дістало подальший розвиток:

- теоретичні та методологічні положення щодо обґрунтування можливості диверсифікації джерел фінансування розвитку інфраструктури вузівської науки за рахунок залучення коштів державних підприємств та підприємницьких структур;

- принципи фінансування наукової діяльності ВНЗ в частині визначення змісту комплексу маркетингових комунікацій при обґрунтуванні заходів, що дозволяють сформувати і використовувати додаткові канали надходження коштів.

Практичне значення отриманих результатів. Одержані в дослідженні результати можуть бути використані у практичній діяльності вищих навчальних закладів та органів їх управління, науковими установами інших секторів науки, органами державної статистики.

Висновки та рекомендації дисертаційної роботи ухвалені та впроваджені у практичну діяльність Департаменту науки МОН України для визначення ефективності наукових робіт, виконаних вищими навчальними закладами на етапі конкурсного відбору та оцінки результатів (довідка № 15/21-264/1 від 30.10.2007р.); Управління освіти і науки облдержадміністрації Одеської області для удосконалення організації проведення наукових досліджень у вищих навчальних закладах (довідка № 1714/08 від 16.11.2007р.); Головного управління статистики в Одеській області при перевірці та аналізі звітності вищих навчальних закладів щодо обчислення чисельності фахівців, які виконують наукові та науково-технічні роботи (довідка № 21-02/134 від 20.11.2007р.); Одеського національного університету ім. І.І.Мечнікова при визначенні ефективності інноваційних процесів у науковій сфері, ефективності та розрахунку бюджету часу викладачів і чисельності фахівців, які виконують науково-технічну роботу (довідка № 13/1-242 від 20.11.2007р.); Донецького національного університету економіки і торгівлі ім. М.Туган-Барановського при формуванні тематики НДР, участі кафедр у вузівському конкурсі НДР, підведенні підсумків наукових досліджень та розрахунку соціального та навчально-педагогічного ефекту НДР (довідка № 1302/2374 від 19.11.2007р.); Одеського національного політехнічного університету для розрахунку бюджету та ефективності витрат часу викладачів на наукові дослідження, соціального та науково-педагогічного ефекту НДР (довідка № 1722/04-06 від 21.11.2007р.); Одеського інституту фінансів Українського державного університету економіки і фінансів для визначення чисельності фахівців, які виконують наукову та науково-дослідну роботу, для забезпечення розвитку диверсифікації фінансування наукової діяльності університету (довідка № 807/15-09 від 12.10.2007р.); Одеського державного екологічного університету при викладанні курсу лекцій за магістерським навчальним планом “Методологія і організація наукових досліджень” (довідка № 10/1552 від 22.11.2007р.).

Результати дисертаційної роботи можуть бути використані як теоретична база та практичне підґрунтя для подальших досліджень інноваційних процесів у сфері вищої освіти, удосконалення інформаційної бази та методів аналізу з метою покращання управління вищими навчальними закладами на мікро - і макрорівні. Матеріали дослідження знайшли практичне впровадження у Одеському державному економічному університеті в розробці та апробації курсів з дисциплін “Основи наукових досліджень”, “Аналіз використання трудового потенціалу”, “Економіка проектів”, “Потенціал підприємства: формування та оцінювання”.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним, завершеним науковим дослідженням важливої сучасної науково-практичної проблеми - організації ефективної науково-дослідної та інноваційної діяльності вищого навчального закладу. Теоретичні положення та практичні рекомендації щодо розрахунку ефективності використання бюджету часу викладача, визначення чисельності працівників, які виконують наукові та науково-технічні роботи у ВНЗ, наукового обґрунтування змісту соціального та педагогічного ефекту наукових досліджень у вищому навчальному закладі, розробка рекомендацій щодо удосконалення управління науковою та інноваційною діяльністю ВНЗ одержані автором самостійно на підставі всебічного вивчення та узагальнення теоретичного матеріалу та проведення дослідження діяльності вищих навчальних закладів. У роботі використані лише ті положення, що є результатом особистої науково-дослідної роботи дисертанта.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження обговорювалися у Одеському державному економічному університеті на підсумкових наукових конференціях “Проблеми формування ринкового середовища” (м. Одеса, 1995р.), “Проблеми якості підготовки і підвищення кваліфікації економістів” (м. Одеса, 1996р.), “Формування ринкових відносин та проблеми їх відображення в курсах економічних дисциплін” (м. Одеса, 1997р.), “Шляхи розбудови ринкового середовища в Україні” (м. Одеса, 1998р.), “Проблеми підвищення якості підготовки фахівців в умовах ринкової економіки” (м. Одеса, 1999р.); на Всеукраїнській науково-практичній конференції у Національному університеті “Львівська політехніка” “Управління в освіті” (м. Львів, 2003р.); у Таврійському національному університеті ім.В.І.Вернадського на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблемы управления предпринимательством в современных условиях” (м. Ялта, 2005р.); на ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Стан та проблеми трансформації фінансів та економіки регіонів у перехідний період” у Хмельницькому економічному університеті (м. Хмельницький, 2005р.); на Міжнародній науково-практичній конференції “Подготовка научных кадров высшей квалификации в условиях инновационного развития экономики. Региональные, межрегиональные и международные аспекты” у Білоруському інституті системного аналізу і інформаційного забезпечення науково-технічної сфери (м. Мінськ, 2007р.), на ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Управління підприємством: проблеми та шляхи їх вирішення” (м. Ялта, 2007р.).

Сумісно з фахівцями Головного управління статистики в Одеській області Корольова Т.С. підготувала 6 аналітичних доповідей для Одеської облдержадміністрації та Держкомстату України: “Стан наукового потенціалу вищої кваліфікації Одеської області у 2001 році”; “Наукова діяльність в Одеській області у 2001 році”; “Наукова та науково-технічна діяльність ВНЗ Одеської області у 2001 році”; “Стан наукового потенціалу вищої кваліфікації Одеської області у 2002 році”; “Наукова діяльність в Одеській області у 2002 році”; “ Науковий потенціал вищої кваліфікації Одеської області у 2003 році”.

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 23 наукові праці загальним обсягом 7,6 д.а., з яких 13 опубліковано у фахових виданнях обсягом 5,3 д.а., особисто автору належить 4,8 д.а., та 10 у матеріалах та тезах конференцій.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації викладений на 180 сторінках, у тому числі 44 таблиці, 19 рисунків, 8 схем та список використаних джерел 205 найменувань на 16 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, окреслено обєкт, предмет дослідження, охарактеризовано методи роботи, розкрито наукову новизну, теоретичну та практичну значущість дисертації, звязок роботи з науковими програмами, представлені дані щодо апробації і впровадження одержаних результатів.

У першому розділі "Інноваційна складова розвитку наукової сфери вищих навчальних закладів" проведено аналіз теоретичних положень щодо наукової та інноваційної діяльності, розкрито сутність понять "ефективність", "інновація", "інноваційна діяльність" в економічній сфері вищої освіти, визначено коло невирішених та дискусійних питань, обрано напрямки подальшого наукового пошуку.

У дисертаційному дослідженні вищий навчальний заклад розглядається як органічний елемент соціально-економічного комплексу країни з характерними для галузі освіти формами управління і наявністю притаманних йому ознак. Функціонування вищого навчального закладу як субєкту господарювання, повязує його з іншими складовими господарського комплексу та визначає роль і функції ВНЗ у соціально-економічному середовищі. Віднесення вищого навчального закладу до субєктів господарювання на рівні підприємств як ланки продуктивних сил і виробничих відносин, ґрунтується на наявності ознак, притаманних підприємствам і визначених діючим законодавством України.

Як елемент єдиної системи господарювання, вищий навчальний заклад знаходиться в постійній взаємодії із зовнішнім соціально-економічним середовищем. З одного боку, функціонування ВНЗ, як субєкта господарювання, залежить від впливу зовнішніх чинників, а саме: потоку абітурієнтів і частки в них бюджетників та контрактників; потоку осіб, які підвищують кваліфікацію та науковий рівень - аспіранти, докторанти, студенти факультетів підвищення кваліфікації, слухачі курсів перепідготовки тощо; потоку трудових ресурсів - професорсько-викладацький склад, науковий, навчально-допоміжний, науково-допоміжний та адміністративно-допоміжний персонал; якості матеріально-технічних ресурсів - навчальне та наукове обладнання, навчальна та наукова література, програмне забезпечення; обсягів та структури фінансування. З іншого боку, вищий навчальний заклад впливає на зовнішнє середовище, визначаючи його інтелектуальний розвиток. Цей вплив проявляється через випуск кваліфікованих фахівців, підготовку науково-педагогічних кадрів, перепідготовку та підвищення кваліфікації спеціалістів, виконання науково-дослідних робіт, впровадження результатів наукових досліджень у виробництво та навчальний процес.

Ефективне функціонування вищого навчального закладу в цілому та його наукової складової визначається багатьма чинниками, серед яких провідну роль відіграють кадрове, фінансове забезпечення та впровадження інноваційних технологій.

У роботі доводиться, що інноваційна система вищого навчального закладу - це організаційно-управлінський механізм з розробки та впровадження новацій для підвищення його конкурентоспроможності. Її метою є визначення і реалізація перспективних напрямків діяльності у двох відносно самостійних, проте взаємоповязаних і взаємодоповнюючих аспектах діяльності вищого навчального закладу - удосконалення процесу навчання і розробка нових технологій освіти та здійснення наукової і науково-дослідної діяльності. В дисертації, на підставі критичного аналізу різних думок вітчизняних і зарубіжних авторів, розширено визначення категорії "інноваційна діяльність в освіті". Пропонується, зокрема, оцінювати рівень інноваційної діяльністі не тільки за показниками впровадження інновацій в навчальний процес, але й за його кінцевим результатом - підготовкою конкурентоспроможного спеціаліста. Це дозволить чітко зазначити актуальну для сучасної освіти категорію "інноваційний університет". Такий підхід, на нашу думку, представляє науковий інтерес і практичну значущість при поточному та стратегічному плануванні, визначенні рівня акредитації ВНЗ.

У дисертації викладено концептуальні питання інноваційної системи вищого навчального закладу (зміст інноваційної політики, цілі, види, категорії, принципи, закономірності); обґрунтовано методичні засади щодо організаційного, кадрового, фінансового та інформаційного забезпечення, запропоновано класифікацію інноваційних процесів у вищих навчальних закладах, а саме: створення освітніх і наукових інновацій; технологія впровадження освітніх і наукових інновацій; оцінка результативності та інтерпретації одержаних результатів.

Реформування вищої освіти відповідно сучасним вимогам передбачає необхідність адекватної оцінки виконання однієї з основних функцій університетської освіти - активне впровадження в навчальний процес результатів наукових досліджень. Існуючі зараз показники дозволяють оцінювати результативність науково-дослідної роботи за такими видами ефектів: економічним, технічним, соціальним. Кожний із них характеризує певний результат, але без звязку з навчальним процесом.

Запропоновано доповнити систему показників результативності наукових досліджень показником "навчально-педагогічний ефект". Зміст показника полягає у визначенні суми знань, що передається новим поколінням безпосередньо у процесі функціонування університету як навчально-наукового комплексу. У роботі науково обґрунтовано необхідність введення специфічного показника оцінки ефективності наукових досліджень і доведено, що його застосування буде сприяти обєктивності відбору наукових проектів і оцінки їх результатів. Наведено також систему індикаторів для розрахунку навчально-педагогічного ефекту: відкриття нових спеціальностей, підготовка нових курсів, впровадження в навчальний процес сучасних передових технологій, інформаційних систем тощо.

Ефективне функціонування вищого навчального закладу обумовлено органічним поєднанням діяльності окремих підсистем: навчальної, науково-дослідної та фінансово-господарської. У роботі представлено структуру функціональних, технологічних і ресурсних звязків, зокрема наукової та навчальної підсистем.

Специфіка проведення наукових досліджень у ВНЗ проявляється не лише в тому, що для цього потрібні спеціально підготовлені кадри, спеціальне для тієї чи іншої галузі науки обладнання, особливі статті витрат, а й у тому, яким чином будуть використані кінцеві результати цих досліджень, який вони дадуть ефект. Тому ефективність наукової діяльності ВНЗ необхідно розглядати саме виходячи із головного завдання вищої школи - вдосконалення підготовки висококваліфікованих спеціалістів. У цьому і полягає особливість оцінки стану наукової діяльності вузу, що за своїм змістом і призначенням відрізняється від аналогічної оцінки в науково-дослідних інститутах, інших наукових установах.

В даний час спеціалістами активно обговорюється питання про можливість використання в плануванні наукових досліджень, у першу чергу, прикладного характеру, систем норм і нормативів на окремі види й етапи робіт. Вибір тих, що позначаються на якості планування, створюють основу для підвищення ефективності управління НДР у вищій школі. Вища школа має величезний науковий потенціал, але використовується він далеко не повністю. Пошук шляхів підвищення ефективності вузівських науково-дослідних робіт має велике значення не лише для самої вищої школи, а й для всього народного господарства України.

Другий розділ дисертації "Дослідження наукової та інноваційної діяльності у вищих навчальних закладах" присвячено дослідженню інтелектуального та фінансового забезпечення розвитку наукової сфери в цілому і вузівського сектору науки зокрема. Аналіз, проведений з використанням економіко-статистичних методів, дозволив визначити основні тенденції розвитку, виявити взаємозалежність процесів, розкрити внутрішні причини змін, що відбулися останніми роками, окреслити перспективи та наслідки.

Зміни у науковій сфері стали віддзеркалюванням зрушень в економіці країни в цілому в наслідок глибокої соціально-економічної кризи кінця ХХ - початку ХХІ століття, результатом яких стало стрімке погіршення показників наукової та науково-технічної діяльності. На рис. 1 представлена динаміка змін у розмірах фінансування наукової сфери та науково-кадровому потенціалі країни.

Рис. 1. Динаміка змін фінансування та кадрового потенціалу

наукової сфери України у 1991-2005 рр. (у % до 1991 р.)

Найбільш високими темпами скорочення усіх показників відбувалося у першій половині 90-х років. Саме у цей період країна втратила значну частку наукового потенціалу і за індикатором науково-технічного розвитку відстала від європейських країн. Зменшення фінансування найбільш негативно вплинуло на галузевий та вузівський сектори науки.

У роботі значну увагу приділено дослідженню структурних зрушень, що відбулися у науковій сфері. Встановлено, що реструктуризація джерел фінансування за видами робіт порушила пропорціональність звязку між ними. Досвід розвинених країн свідчить, що раціональним є таке співвідношення обсягів фінансування: 15 % на фундаментальну науку, 25 % - на прикладну і 60 % - на наукові розробки. Проведені розрахунки показали, що за досліджуваний період в Україні відбулася трансформація структури фінансування окремих видів робіт від пріоритетності фінансування прикладних досліджень і розробок до значного підвищення питомої ваги фінансування фундаментальних досліджень, при якому доробок фундаментальної науки не може бути повністю використаним в інноваційній діяльності.

Дослідження показали, що найбільші структурні зрушення відбулися у кадровому потенціалі науки. Вони торкнулися усіх видів структур: функціональної, галузевої, професійної, демографічної. Скорочення чисельності відбувалося переважно за рахунок науковців молодих вікових груп, в результаті чого сталося різке постаріння контингентів вчених, що видно на рисунку 2.

У роботі здійснено прогнозування майбутньої чисельності докторів і кандидатів наук методом компонент, результати якого показали, що відтік вчених вищої кваліфікації у найближчі 5-7 років сягне 30 % їх сучасної чисельності.

У дисертації проведено дослідження наукової та інноваційної діяльності у сфері вищої освіти на прикладі вищих навчальних закладів м. Одеси, у яких виконуються наукові та науково-технічні роботи. При цьому вищий навчальний заклад розглядався як самостійний субєкт господарювання з притаманними йому особливостями навчальної, наукової та господарської діяльності.

У діяльності вищих навчальних закладів м. Одеси останніми роками відбувалися зміни, аналогічні тим, яких зазнала в цілому сфера науки і освіти. Перш за усе, суттєві зміни відбулися у обсягах і структурі навчальної та наукової діяльності. У порівнянні з 1995 р. кількість студентів денної форми навчання збільшилася у 3,7 рази при підвищенні чисельності науково-педагогічних працівників на 28 %, у тому числі докторів наук - на 15% і кандидатів наук - на 9 %. Зазнали змін наукові структури університетів. Майже на чверть скоротилася кількість працівників наукових підрозділів, що компенсувалося збільшенням чисельності працівників, які виконують наукові та науково-технічні роботи за сумісництвом (з 1643 до 2230 осіб, або на 36 %). На цій підставі можна зробити висновок щодо ідентичності динаміки перетворень, що відбувалися у вищих навчальних закладах і науковій сфері країни в цілому.

Для визначення впливу фінансування на результативність наукової діяльності у дисертації використано метод групування (таблиця 1), результати якого свідчать, що в умовах обмежених обсягів воно втрачає роль стимулюючого чинника.

У процесі дослідження зясувалося, що показники, які використовуються для характеристики функціонування наукового сектору ВНЗ не завжди адекватно відображають внутрішній зміст процесів, а оцінка інших взагалі неможлива з-за відсутності необхідних індикаторів. Бракує методики розрахунку чисельності науково-педагогічних працівників вузів, які виконують роботи за сумісництвом у другій половині робочого дня. Це призводить до субєктивної оцінки участі працівників вищої школи у наукових дослідженнях

Таблиця 1

Групування ВНЗ за обсягами фінансування та обємами друкованих робіт

Розраховано за даними обстеження ВНЗ

як на рівні окремого навчального закладу, так і на державному рівні. Оцінка результату науково-дослідної діяльності вищого навчального закладу є не повною, якщо не визначити та не виміряти значення "навчально-педагогічного ефекту". Доцільність його використання та методика розрахунку не розроблена у вітчизняній науковій літературі, між тим є очевидним, що без урахування такого ефекту неможливо адекватно оцінити виконання основної функції університетської освіти - поєднання її з наукою. В дисертації науково обґрунтовано поняття "навчально-педагогічний ефект" і доведено доцільність його використання при визначенні загальної ефективності науково-дослідної роботи у ВНЗ.

Третій розділ дисертації "Основні напрямки підвищення ефективності наукової та інноваційної діяльності у ВНЗ" присвячено методології оцінки інноваційної та наукової роботи вищого навчального закладу та удосконаленню системи показників.

Сучасний стан освітянських послуг в Україні характеризується посиленням конкуренції, що обумовлюється розширенням мережі вищих навчальних закладів, більш високою доступністю вищої освіти, змінами демографічного стану. За цих умов вищі навчальні заклади, як і інші субєкти господарювання, вступають у конкурентну боротьбу для одержання додаткових коштів. Тому набувають актуальності заходи з розробки маркетингових комунікацій, спрямованих на створення та підтримку позитивного іміджу вищого навчального закладу, посилення уваги до нього, систематичного інформування потенційних абітурієнтів, керівників підприємств, організацій та установ щодо якості підготовки спеціалістів, формування у них мотивацій до одержання конкретної спеціальності. Планом передбачається врахування сезонності проведення маркетингових заходів для ВНЗ, що представлено на рисунку 3.

Рис.3. Схема типового плану комунікацій за термінами проведення

Запропонований у роботі комплекс маркетингових комунікацій передбачає також заходи по створенню спеціальних служб у вищому навчальному закладі.

Проведений у роботі аналіз показав, що існуюча система показників і практика їх розрахунку не завжди адекватно відображають сутність процесів, що відбуваються у науковій сфері вищої освіти.

У 60 % обстежених ВНЗ виявлено значне завищення чисельності сумісників за рахунок необґрунтовано віднесених до цієї категорії викладачів, які займаються науково-дослідною роботою за рахунок другої половини робочого дня. За даними звітності ВНЗ частка викладачів, які виконують наукові дослідження у другій половині робочого дня варіює за окремими ВНЗ від 5 до 100 %, що робить неможливим їх використання для обєктивних розрахунків. На підставі проведених розрахунків доведена недостовірність таких показників і науково обґрунтовано необхідність нових підходів щодо розрахунку чисельності науково-педагогічних працівників, які виконують наукові та науково-технічні роботи за сумісництвом за рахунок другої половини робочого дня.

У роботі представлені концептуальні принципи та методичні рекомендації щодо визначення реальної чисельності викладачів, зайнятих НДР у другій половині дня. Їх сенс полягає у визначенні частки робочого часу, дійсно витраченої на наукову роботу. Скорочену схему розрахунку наведено у таблиці 2.

Розрахована за таким принципом чисельність повинна включатися у звітність ВНЗ для використання як на рівні ВНЗ для оцінки роботи окремих викладачів і колективів, так і на державному рівні для визначення ефективності використання кадрового потенціалу науки.

У роботі запропоновано методику оцінки ефективності науково-дослідних робіт адаптовану до специфіки наукової діяльності вищого навчального закладу, якою передбачаються розрахунки всіх видів ефектів як для фундаментальних, так і прикладних досліджень. Поряд з науково-

Таблиця 2

Схема розрахунку чисельності викладачів, які виконують наукові та науково-технічні роботи

технічним і економічним ефектами пропонується введення в практику планування науково-дослідної діяльності розрахунку "навчально-педагогічного" ефекту, необхідність якого теоретично обґрунтовано як одного із визначальних для оцінки ефективності вузівської науки.

Наводиться методика розрахунку значення навчально-педагогічного ефекту, у якій представлено набір індикаторів педагогічного ефекту, етапи експертної оцінки, алгоритм розрахунку. Розрахунок здійснювався на матеріалах науково-дослідних робіт вищих навчальних закладів м. Одеси. Навчальний ефект оцінювався за такими напрямами:

- участь у розвитку нових технологій освіти;

- участь у навчальному процесі;

- збереження та розвиток науково-педагогічного потенціалу.

Для кожного з визначених напрямів було відібрано групу індикаторів, які адекватно відображають процес впровадження результатів дослідження у навчальний процес і підготовку науково-педагогічних працівників.

Навчально-педагогічний ефект визначався на базі експертних оцінок за допомогою інтегрального коефіцієнту навчально-педагогічного ефекту:

,

де: - нормована бальна оцінка i- го показника в j - й групі чинників;

w_i - вага показника в i-й групі чинників; - вага j-й групи чинників.

Розраховані інтегральні коефіцієнти за окремими темами, і визначений на цій підставі рейтинг (таблиця 3) свідчать, що виконання теми 2 буде мати найвищий ефект від впровадження результатів дослідження у навчальний процес.

Таблиця 3

Інтегральні коефіцієнти ефекту за окремими темами

Розрахований показник є не тільки невідємною складовою системи показників, що характеризують результативність науково-дослідної роботи ВНЗ, але відіграє і самостійну роль як індикатор визначення пріоритетності окремих наукових розробок, вимірник тієї частки результатів виконаних НДР, що використана безпосередньо у навчальному процесі вищого навчального закладу.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і запропоноване нове вирішення наукового завдання, що виявляється у комплексному розробленні теоретико-прикладних положень щодо підвищення ефективності наукових досліджень і більш повного використання інноваційного потенціалу вищого навчального закладу. При цьому вищий навчальний заклад розглядається як підприємство - самостійний субєкт господарювання та управління з притаманними йому галузевими особливостями. Узагальнюючи результати теоретичної та практичної роботи, зроблено такі висновки:

1. Результатом соціально-економічної кризи в Україні в 90-і роки минулого століття стали різке скорочення обсягів фінансування науки, що, в свою чергу, стало причиною суттєвих структурних зрушень, зявилися нові форми власності і, як наслідок, нові джерела фінансування. На прикладі Одеської області доведено, що в останні роки відбулися певні зміни в чисельності і структурі наукових кадрів вищої кваліфікації. Продовжується процес старіння контингентів вчених. Збереження існуючих негативних тенденцій може призвести до кризи у відтворенні наукового потенціалу. Уникнути повної кризи у справі формування наукового потенціалу, який, в основному зосереджено у вищих навчальних закладах, можливо завдяки зваженій політиці у сфері науки на державному та регіональному рівнях, яка б поєднувала правові, економічні, організаційні та інші методи і стимули. Невідкладного рішення потребує проблема відтворення наукових кадрів у звязку з негативними зрушеннями у віковій структурі вчених країни.

2. Формування інноваційної системи вищого навчального закладу є необхідною умовою підвищення його конкурентоспроможності. Така система функціонує у двох напрямках: по-перше, удосконалення процесу освіти; по-друге, підвищення ефективності наукової і науково-дослідної діяльності. Розроблено алгоритм формування інноваційної політики вищого навчального закладу.

3. Визначені закономірності, за якими розвиваються інновації в системі вищої освіти. Розширено зміст поняття „інноваційне середовище ВНЗ” за рахунок виділення специфічних рис: інтенсифікації процесів навчання, активізації інтерактивності, стимулювання самостійної роботи студентів, організації адаптивного навчального процесу. Запропоновані ознаки розширюють ступінь інноваційності навчального процесу.

4. Важливою проблемою є формування, розподіл та використання коштів, спрямованих на фінансування наукової сфери. Вирішення цієї проблеми дозволить підвищити ефективність наукових досліджень і використання інноваційного потенціалу вищих навчальних закладів. Ефективність наукових досліджень може бути визначена на основі системи показників. Вибір локальних показників залежить від того, який аспект результативності визначається. Запропоновано класифікацію показників оцінки стану науково-дослідної діяльності за ознаками: рівень результативності, масштаб результативності, форма результативності, рівень визнання результатів, час використання результатів.

5. Ефективність наукової діяльності вузу необхідно розглядати виходячи із головного завдання вищої школи, а саме вдосконалення підготовки висококваліфікованих спеціалістів для народного господарства. Введено специфічний індикатор ефективності науково-дослідної діяльності вищих навчальних закладів - показник "навчально-педагогічний ефект", який оцінює ступінь впровадження результатів наукової діяльності в навчальний процес. Пропонується поряд з розрахунком економічного ефекту, який обчислюється традиційними методами, врахувати також значення соціального та педагогічного ефектів, як невідємної складової науково-дослідної роботи вищих навчальних закладів.

6. Розроблено концепцію та запропоновано методику вимірювання витрат часу професорсько-викладацького складу на науково-дослідну роботу за рахунок другої половини робочого дня. Сутністю цього доробку є те, що розраховується умовна чисельність працівників, зайнятих науковою та науково-технічною діяльністю, у перерахунку на повну зайнятість, тобто умовну чисельність фізичних осіб. Впровадження цього концептуально-методологічного підходу дозволить на всіх рівнях (від підрозділів навчального закладу до держави в цілому) мати обєктивну оцінку одного з показників діяльності наукового сектору економіки.

7. Виявлено роль комплексу маркетингових комунікацій для формування інноваційного потенціалу вищих навчальних закладів. На основі отриманих результатів одержали подальший розвиток принципи фінансування наукової діяльності ВНЗ у частині визначення змісту комплексу маркетингових комунікацій. Комунікативну діяльність ВНЗ пропонується розглядати як інструмент додаткового джерела фінансування за рахунок підвищення іміджу та престижності. Даний принцип дозволяє сформувати і розширити канали надходження коштів.

8. Результати досліджень здобувача призначені для використання Міністерством освіти і науки України при проведенні конкурсного відбору проектів наукових досліджень, розрахунках коштів на фінансування наукової діяльності ВНЗ та оцінці ефективності їх використання, а також державними вищими навчальними закладами для визначення вартості наукових проектів при проведені внутрішніх конкурсів проектів наукових досліджень.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статт і у наукових фахових виданнях:

1. Корольова Т.С. Сучасні проблеми удосконалення організаційно-економічного механізму функціонування вищої школи // Ринкові важелі та стимули розвитку господарчих систем: Зб. наук. пр. - Одеса: ІРЕНТ, 1997. - С. 131-137. (0,5 д.а.)