ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕКОНОМІКИ ВИРОБНИЦТВА СОНЯШНИКУ

1.1. Народногосподарське значення, розвиток та розміщення виробництва соняшнику в Україні

1.2 Економічна ефективність виробництва соняшнику, її показники та методика визначення

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ СТАНУ ВИРОБНИЦТВА СОНЯШНИКУ ТА ЙОГО ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ

2.1 Природно-економічні умови та спеціалізація господарства

2.2 Динаміка посівних площ, урожайності і валових зборів соняшнику

2.3 Аналіз витрат виробництва і собівартості соняшника

2.4 Економічна ефективність виробництва соняшнику

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВ-НОСТІ ВИРОБНИЦТВА СОНЯШНИКУ

3.1 Впровадження технології з мінімального обробітку ґрунту

3.2 Впровадження нових сортів при виробництві соняшнику

3.3 Підвищення урожайності за рахунок використання гербіцидів.

3.4 Впровадження ефективних препаратів для протруювання насіння

РОЗДІЛ 4 БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

4.1 Аналіз стану охорони праці при виробництві соняшника

4.2 Забезпечення безпеки праці при виробництві соняшника

4.3 Забезпечення екологічної безпеки праці при виробництві соняшника

4.4 Підвищення стійкості виробництва соняшнику у надзвичайних ситуаціях.

5. ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

У соціально-економічному розвитку країни сільське господарство посідає особливе місце. Це одна з основних галузей народного господарства, яка забезпечує виробництво продуктів харчування і є найпершою умовою суспільства. Продукти сільського господарства і промислові товари, що виробляються з сільськогосподарської сировини, становлять 75% фонду народного споживання.

Провідна роль у розвитку продуктивних сил країни належать галузям промисловості, однак неодмінною умовою соціально-економічного прогресу є підвищення ефективності сільського господарства. [1]

Увага до проблеми підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в цілому та вирощування соняшника зокрема викликана, насамперед тим, що від успішного розв’язання її залежить зростання дохідності підприємств, підвищення конкурентоспроможності продукції на внутрішньому та світовому ринках, забезпечення сталого розвитку агропромислового комплексу. До розгляду цих проблем звертаються багато науковців, серед них М.Ю. Коденська, К.В. Колузанов, А.А. Побережна та інші. [11]

Насіння олійних культур – унікальна сировина для отримання харчових та технічних олій, дешевих харчових та кормових видів білка з особливими біологічними та функціональними властивостями, високим вмістом біологічно активних речовин та широким набором макро-, мікро- та ультрамікроелементів. Рослинні олії необхідні всім галузям народного господарства. Вони можуть бути надійним джерелом валютних надходжень. Серед українських олійних культур найбільше значення для цієї мети мають соняшник, соя та ріпак. За обсягом посівних площ олійні культури поступаються лише зерновим (пшениці та ячменю). Серед них, особливо в останні роки, домінуюче місце займає соняшник, частка якого у структурі виробництва олійних культур становить понад 90%. Очевидна важливість цієї культури – нині в Україні соняшник є основною культурою для виробництва рослинної олії та високобілкових кормів, а його експорт приносить значний валютний прибуток. Україна займає одне з провідних місць серед соняшникосіючих держав, виробляючи щорічно близько 10% насіння соняшнику у світі. У структурі валової продукції сільського господарства соняшник також відіграє помітну роль. [12]

Метою дослідження, проведеного в дипломній роботі, є вивчення сучасного стану та визначення напрямків перспективного розвитку виробництва соняшнику.

Об’єктом дослідження виступає ТОВ “Тур” мелітопольського району Запорізької області.

Для досягнення зазначеної мети в роботі поставлені та вирішені такі завдання:

- дана оцінка і визначені тенденції сучасного стану виробництва соняшнику;

- запропоновані заходи для здійснення виробництва соняшника більш ефективними.

Предметом дослідження є економічна ефективність виробництва соняшника.

В процесі дослідження були використані різноманітні економіко-статистичні методи збору й обробки інформації. Як аналітичний матеріал використовувались статистичні дані міністерства АПК України, Державного комітету по статистиці України, дані річних звітів та аналітичного обліку ТОВ “Тур”. Дослідження охоплюють період за 2000-2004 рр. Дипломна робота складається із вступу, п’яти розділів, висновків та пропозицій, а також літературних джерел, використаних при написанні роботи. Робота викладена на ____ сторінках друкованого тексту, містить ____ таблиць і ___ рисунків.

РОЗД
ІЛ 1

НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕКОНОМІКИ ВИРОБНИЦТВА СОНЯШНИКУ

1.1
Народно-господарське значення, розвиток та розміщення виробництва соняшнику в Україні

Основною олійною культурою, що вирощується в Україні. Є соняшник. У складі всіх олійних культур він займає 70% посівної площі. І 85% валового збору. Із насіння соняшнику виробляється приблизно дві третини всієї рослинної олії.

Олія має важливе народногосподарське значення. Її споживають як цінний харчовий продукт у натуральному вигляді, широко використовують у харчовій, текстильній, лакофарбовій, парфумерній та інших галузях промисловості для виробництва маргарину, оліфи, мила, стеарину, лінолеуму тощо.

Макуха та шрот (відходи переробки насіння) – цінний корм для сільськогосподарських тварин. Соняшник також вирощують на силос та зелену масу. [2 ]

Як вже зазначалося, соняшник є основною олійною культурою на Україні. У державних закупівлях насіння олійних культур його питома вага досягає 96%. У валовому виробництві олії 98% припадає на соняшникову.

Насіння соняшнику містить 50-56% олії (від сухої маси насіння) та 16,5% протеїну. Олія має високі смакові якості, за засвоюваністю (86-91%) та калорійністю (929 ккал) значно краща за інші жири. Вона містить до 62% біологічно активної ліноленової кислоти, вітаміни А, Д, Е, К. Вживають олію безпосередньо в їжу, при виробництві маргарину, консервів, кондитерських виробів. Нижчі її сорти застосовують при виготовленні оліфи, фарби, лаків, мила тощо.

При переробці насіння соняшнику на олію як побічну продукцію одержують близько 33% макухи, яка містить 33-36% білка, 5-7% жиру, багато мінеральних солей та вітамінів. Кошики соняшнику, вихід яких становить 56-60% врожаю насіння. Після обмолочування згодовують великій рогатій худобі та вівцям. За поживністю вони аналогічні сіну. Соняшникова лузга (16-22% від маси насіння) є сировиною для виробництва етилового спирту, кормових дріжджів та фурфуролу, що застосовується для виготовлення пластичних мас, штучних волокон та інше. [1]

Соняшник широко використовують і як кормову культуру. Його зелену масу в суміші з бобовими та іншими культурами застосовують для годівлі великої рогатої худоби, а також силосують.

За 1 га посіву соняшнику при врожайності 20 ц/га можна одержувати до 10 ц. олії, 8 ц. шроту або макухи, 12 ц. сухих кошиків, 4ц. лузги, 35-40 кг меду.

Соняшник – одна з прибуткових технічних культур України з найвищим рівнем рентабельності серед сільськогосподарських культур. Так, у 2003 році від реалізації насіння соняшнику господарства суспільного сектору отримали 360,4 млн. грн. прибутку, тому він посідає особливе місце в економіці та формуванні експортного потенціалу країни. Порівняно високий рівень рентабельності вирощування цієї культури, що зумовлено мінімальними виробничими витратами і порівняно високою реалізаційною ціною, стимулював значне розширення посівних площ. Якщо в 2000 році посіви товарного соняшнику становили 1636 тис. га, то в 2003 році вони зросли в 1,7 раза і досягли 2842 тис. га. Урожайність за аналізований період знизилась від 15,8 до 12,2 ц/га в масі після доробки, або на 22,8%. Валовий збір зріс від 2571 тис. до 3457 тис. тонн, або на 34,5%. [13 ]

Загальна площа посіву цієї культури в Запорізькій області в 2003 році становила 1431,3 тис. га. При середній врожайності 11,85 ц/га валове виробництво насіння соняшнику досягло 4793,4 тис. тонн. Окрім Запорізької області основними виробниками соняшнику також є Дніпропетровська, Донецька, Луганська, Кіровоградська та Харківська області, що забезпечують дві третини всього валового виробництва соняшнику на Україні. [10 ]

Таблиця 1.1

Динаміка виробництва насіння соняшнику в Запорізькій області по роках

Дані таблиці 1.1 показують, що урожайність соняшнику з роками трохи знизилась, але, незважаючи на це валовий збір соняшнику зростає і, порівняно з 1992 роком, в 2003 році він збільшився на 2160,8 тис. ц., тобто на 82,1%.

Зниження урожайності соняшнику зумовлене насамперед фінансовими та матеріально-технічними нестатками господарств. Більшість з них не забезпечені і не здатні забезпечити себе технічними засобами, пально-мастильними матеріалами, засобами захисту рослин, мінеральними добривами тощо. Водночас не завжди дотримуються необхідного чергування культур у полях сівозміни, що є винятково важливим саме для соняшнику з огляду на високий рівень винесення цією культурою поживних речовин з ґрунту, а також сприйнятливістю до хвороб при частому висіванні її на тій самій площі. За свідченнями спеціалістів, соняшник можна повторно висівати на одному полі не раніше як через 7-8 років. [12 ]

Поряд із зниженнями урожайності, великий вплив на валовий збір соняшнику мають втрати при збиранні, транспортуванні, заготівлі та зберіганні.

Незважаючи на зниження урожайності, частка соняшнику у валовій продукції рослинництва, яка зменшилась за останні роки майже на дві третини. Залишається більш стабільною. Тому за цих умов соняшник залишається найбільш “ліквідною” сільськогосподарською культурою, здатною приносити реальний доход як “живими” грішми, так і засобами виробництва. [12 ]

1.2
Економічна ефективність виробництва соняшнику, її показники та методика визначення

Основною метою економічної стратегії розвитку агропромислового комплексу України є неухильне піднесення матеріального рівня життя населення. Досягнення цієї мети вимагає насамперед вирішення продовольчої проблеми на основі підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Тому основне завдання сільського господарства полягає в забезпеченні зростання і сталості виробництва для повнішого задоволення потреб населення в продуктах харчування і промисловості – в сировині.

На сучасному етапі проблема підвищення ефективності агропромислового виробництва є визначальним фактором економічного і соціального розвитку суспільства.

Ефективність виробництва як економічна категорія відображує дію об’єктивних економічних законів, яка проявляється в результативності виробництва. Вона є тією формою. В якій реалізується мета суспільного виробництва. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних їх вкладень.

Економічна ефективність виробництва визначається відношенням одержаних результатів до витрат засобів виробництва і живої праці. Ефективність виробництва – це узагальнююча економічна категорія, якісна характеристика якої відображується у високій результативності використання живої і уречевленої у засобах виробництва праці.

Як економічна категорія ефективність виробництва нерозривно пов’язана з необхідністю дедалі повнішого задоволення матеріальних і культурних потреб населення України. Тому підвищення ефективності суспільного виробництва характеризується збільшенням обсягів сукупного продукту та національного доходу для задоволення потреб безпосередніх виробників і суспільства в цілому при найменших сукупних витратах на одиницю продукції.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання максимальної кількості продукції з 1 га земельної площі при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. Ефективність сільського господарства включає не тільки співвідношення результатів і витрат виробництва, в ній відбивається також якість продукції і здатність її задовольнити певні потреби споживача. При цьому підвищення якості сільськогосподарської продукції вимагає додаткових затрат живої і уречевленої праці.

Підвищення економічної ефективності забезпечує зростання доходів господарств, що є основою розширення і вдосконалення виробництва, підвищення оплати праці та поліпшення культурно-побутових умов працівників галузі. Проблема піднесення ефективності сільськогосподарського виробництва полягає в тому, щоб на кожну одиницю витрат досягти суттєвого збільшення обсягу виробництва продукції, необхідні для задоволення матеріальних і культурних потреб суспільства.

Підвищення ефективності сільського господарства має народногосподарське значення і є вирішальною передумовою прискореного розвитку агропромислового комплексу і дальшого зростання результативності економіки України.

Для оцінки економічної ефективності виробництва та її виміру застосовують критерій, який зумовлюється дією економічних законів і характеризує ефективність з якісного боку. В науковому розумінні критерій – це властивість і якість ефективності, що відображує найістотнішу його суть і є основним принципом оцінки. Тому вихідним критерієм народногосподарської ефективності виробництва є обсяг національного доходу з розрахунку на душу населення при найменших затратах живої і уречевленої праці на її одиницю.

Як економічна категорія критерій ефективності відображує основну мету виробництва, суть якої полягає в нерозривній єдності кількісної і якісної оцінки. Ефективність виробництва з кількісного боку характеризується системою економічних показників, між якими повинна бути відповідність щодо змісту та методики обчислення.

Для досягнення максимального збільшення виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції треба визначити раціональні нормативи витрат відповідних виробничих ресурсів, необхідні витрати на підвищення якості і одержання екологічно чистої продукції, а також на охорону навколишнього середовища. При цьому економічну ефективність сільськогосподарського виробництва необхідно вивчати у відповідності з вимогами економічних законів, що його регулюють, і виробничими відносинами, в межах яких розвиваються різноманітні форми власності і види господарювання.

В ефективності виробництва відображується вплив комплексу взаємопов’язаних факторів, які формують її рівень і визначають тенденції розвитку. У зв’язку з цим для оцінки економічної ефективності сільськогосподарського виробництва використовують відповідний критерій і систему взаємопов’язаних показників, які відбивають вимоги економічних законів і характеризують вплив різних факторів.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва в підприємствах та об’єднаннях визначається як народногосподарська ефективність, економічна ефективність галузей і виробництва окремих продуктів, а також господарської діяльності сільськогосподарських підприємств і окремих заходів. Залежно від цього використовують різні економічні показники, які повинні бути органічно взаємопов’язані і відповідати критерію ефективності. Вони не можуть бути для оцінки рівня народногосподарської ефективності, окремих галузей і видів продукції, агротехнічних і організаційно-економічних заходів, впровадження науки і передової практики.

При оцінці економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в підприємствах та об’єднаннях необхідно правильно визначити систему взаємопов’язаних показників, які повинні найбільш об’єктивно відбивати її рівень. Для цього широко використовуються як натуральні, так і вартісні показники. Натуральні показники виходу продукції з урахуванням її якості є вихідними при визначенні економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Тому врожайність культур характеризує рівень ефекту, одержаного в процесі виробництва. Водночас один і той же рівень урожайності досягається при різних витратах, або різні показники продуктивності одержують при рівновеликих витратах виробництва. Для одержання порівняльних величин витрат і результатів обсяг виробленої продукції обчислюють у вартісному виразі.

Найважливішим показником, що характеризує обсяг сільськогосподарського виробництва, є вартість валової і товарної продукції господарства. на основі якої можна розрахувати валовий і чистий доход, а також прибуток.

Для визначення економічної ефективності виробництва в цілому по сільськогосподарських підприємствах використовується система показників, які доцільно обчислювати в такій послідовності:

1. Вартість валової продукції (грн.) на 1 га сільськогосподарських угідь. Цей показник розраховують за формулою:

(1.1 )

де - вартість валової продукції на 1 га сільськогосподарських угідь, т. грн;

ВП – вартість валової продукції, всього, тис. грн.;

- площа сільськогосподарських угідь, га.

2. Вартість валової продукції на середньорічного працівника:

(1.2 )

де - вартість валової продукції на 1 середньорічного працівника, тис. грн;

ВП – вартість валової продукції, всього, тис. грн.;

- чисельність середньорічних працівників, чол..

3. Вартість валової продукції на 1 люд. – год.:

(1.3 )

де - вартість валової продукції на 1 люд. год. ;

ВП – вартість валової продукції, всього, тис. грн.;

- сума люд. год.

4. Вартість валової продукції на 100 грн. виробничих витрат:

(1.4 )

де - вартість валової продукції на 100 грн. виробничих витрат;

ВП – вартість валової продукції, всього, тис. грн.;

- сума виробничих витрат.

5. Вартість валової продукції на 1000 грн. основних виробничих фондів і оборотних засобів:

(1.5 )

де - вартість валової продукції на 1000 грн. основних виробничих фондів і оборотних засобів;

ВП – вартість валової продукції, всього, тис. грн.;

- вартість основних виробничих фондів і оборотних засобів.

6. Розмір валового доходу на 1 га сільськогосподарських угідь:

(1.6 )

де - розмір валового доходу на 1 га сільськогосподарських угідь;

ВД – розмір валового доходу, всього;

- площа сільськогосподарських угідь, га.

7. Розмір валового доходу на 1 середньорічного працівника:

(1.7 )

де - розмір валового доходу на 1 середньорічного працівника, тис. грн.;

ВД – розмір валового доходу, всього, тис. грн.;

- чисельність середньорічних працівників, чол..

8. Розмір валового доходу на 1 люд. – год.:

(1.8 )

де - розмір валового доходу на 1 люд. год.;

ВД – розмір валового доходу, всього, тис. грн.;

- сума люд. год.

9. Розмір валового доходу на 100 грн. виробничих витрат:

(1.9 )

де - розмір валового доходу на 100 грн. виробничих витрат;

ВД – розмір валового доходу, всього, тис. грн.;

- сума виробничих витрат, тис. грн.

10. Розмір валового доходу на 1000 грн. виробничих фондів:

(1.10 )

де - розмір валового доходу на 1000 грн. виробничих фондів;

ВД – розмір валового доходу, всього, тис. грн.;

- вартість виробничих фондів, тис. грн.

11. Розмір чистого доходу на 1 га сільськогосподарських угідь:

(1.11 )

де - розмір чистого доходу на 1 га сільськогосподарських угідь;

ЧД – розмір чистого доходу, всього;

- площа сільськогосподарських угідь, га.

12. Розмір чистого доходу на 1 середньорічного працівника:

(1.12 )

де - розмір чистого доходу на 1 середньорічного працівника, тис. грн;

ЧД – розмір чистого доходу, всього;

- чисельність середньорічних працівників, чол..

13. Розмір чистого доходу на 1 люд. – год.:

(1.13 )

де - розмір чистого доходу на 1 люд. год.;

ЧД – розмір чистого доходу, всього;

- сума люд. год.

14. Розмір чистого доходу на 100 грн. виробничих витрат:

(1.14 )

де - розмір чистого доходу на 100 грн. виробничих витрат;

ЧД – розмір чистого доходу, всього;

- сума виробничих витрат, тис. грн.

15. Розмір чистого доходу на 1000 грн. виробничих фондів:

(1.15)

де - розмір чистого доходу на 1000 грн. виробничих фондів;

ЧД – розмір чистого доходу, всього;

- вартість виробничих фондів, тис. грн.

16. Розмір прибутку на 1 га сільськогосподарських угідь:

(1.16 )

де - розмір прибутку на 1 га сільськогосподарських угідь;

П – розмір прибутку, всього;

- площа сільськогосподарських угідь, га.

17. Розмір прибутку на 1 середньорічного працівника:

(1.17 )

де - розмір прибутку на 1 середньорічного працівника, тис. грн;

П – розмір прибутку, всього;

- чисельність середньорічних працівників, чол..

18. Розмір прибутку на 1 люд. – год.:

(1.18 )

де - розмір прибутку на 1 люд. год.;

П – розмір прибутку, всього;

- сума люд. год.

19. Розмір прибутку на 100 грн. виробничих витрат:

(1.19 )

де - розмір прибутку на 100 грн. виробничих витрат;

П – розмір прибутку, всього;

- сума виробничих витрат, тис. грн.

20. Розмір прибутку на 1000 грн. виробничих фондів:

(1.20)

де - розмір прибутку на 1000 грн. виробничих фондів;

П – розмір прибутку, всього;

- вартість виробничих фондів, тис. грн.

21. Рівень рентабельності – це показник, який використовують на підприємствах для кількісного виміру рентабельності. Рівень рентабельності визначається за формулою:

(1.21)

де П – валовий прибуток від реалізації;

Вв – виробничі витрати на реалізовану продукцію.

22. Для визначення ефективності використання виробничих фондів розраховують показник норми прибутку (Нп):

(1.22 )

де П – валовий прибуток від реалізації;

- середньорічна вартість відповідно основних виробничих фондів і оборотних фондів.

По рослинництву в цілому визначають такі показники рентабельності, як рівень рентабельності і приведену масу прибутку від цього комплексу галузей на гектар ріллі. За окремими культурами доцільно розрахувати три показники: рівень рентабельності, масу прибутку на гектар посіву і масу прибутку на реалізований центнер продукції. [1 ]

23. Масу прибутку на гектар посіву певної культури (Мк) необхідно визначити з обов’язковим урахуванням її рівня товарності за формулою:

(1.23 )

де ПК – прибуток, одержаний від реалізації певної культури;

S – площа посіву культури;

- коефіцієнт товарності.

З переходом до ринкової економіки і зростанням конкуренції на зовнішньому і внутрішньому ринках дуже важливо для оцінки економічної ефективності виробництва визначити такий показник, як рентабельність продажу.

24. Показник рентабельності продажу розраховується за формулою:

тобто (1.24 )

де ТП – вартість товарної продукції за поточними цінами реалізації;

Вв – виробничі витрати на реалізовану продукцію.

В буквальному трактуванні цей показник показує, яка питома вага прибутку в загальній сумі грошової виручки від реалізації продукції. [3 ]

Економічна ефективність виробництва соняшника залежить від складного комплексу природноекономічних, технологічних, науково-технічних факторів. При вивченні даної проблеми слід рахувати наступні особливості галузі: соняшник вимогливий до умов обробітку. Агротехнічні вимоги не дозволяють вирощувати цю культуру у вузькоспеціалізованих господарствах. Рослини цієї культури дуже чуттєві до всіх видів гербіцидів. Слід враховувати також вимоги щодо олії в залежності від мети її використання. [17 ]

Незважаючи на велику кількість досліджень, питання підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва не втрачає актуальності, особливо впливу факторів, насамперед мікроекономічного рівня, на ефективність вирощування соняшнику, які ще недостатньо вивчені. Тому виникає необхідність поглибленого аналізу факторів, що зумовлюють кінцеві результати господарювання та обґрунтування напрямів підвищення ефективності виробництва соняшнику за сучасних умов. [11 ]

Галузь олійництва в Україні нині розвивається екстенсивним шляхом. Порівняно із 2000 роком в 2003 році площі соняшнику зросли в 2,3 рази і досягли 3,8 млн. га. середня урожайність по Україні за даний період знизилась майже на третину – до 11,2 ц/га. В окремих областях у 2003 році вона була катастрофічно низькою. Зокрема. сільськогосподарськими підприємствами Криму було зібрано лише по 6,8, хмельницької області – 8,0, Херсонської – 8,3 ц/га. Однією з причин зниження врожайності соняшнику в Україні, на думку ряду фахівців, є його поширення у регіонах, які не мають відповідних грунтово-кліматичних умов для його вирощування.

Незважаючи на такий шлях розвитку, виробництво і реалізація насіння соняшнику, поряд із зерном, є прибутковою галуззю сектору України.

Якщо в 2000 році в середньому по сільськогосподарських підприємствах Запорізької області виробництво насіння соняшнику було нерентабельним, то протягом чотирьох наступних років, за рахунок випереджаючого росту ціни порівняно з рівнем собівартості, виробництво соняшнику було прибутковим. Зокрема, в 2002 році сільськогосподарські товаровиробники області від реалізації насіння соняшнику одержали на 1 га посівів 317,0 грн. прибутку при рівні рентабельності 72,3%.

Рівень рентабельності виробництва насіння соняшнику має чітко виражену тенденцію до зростання, що свідчить про досить стабільний стан галузі та перспективи подальшого її розвитку.

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ СТАНУ ВИРОБНИЦТВА СОНЯШНИКУ ТА ЙОГО ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ

2.1 Природно-економічні умови та спеціалізація господарства

Товариство “Тур” розташоване в східній частині Мелітопольського району Запорізької області.

Господарство розподілене на 1131 га земель. Земельний пай 4,48 га та 858 га майнових.

Виробниче направлення кооперативу зерно-м’ясо – молочне.

Відстань від господарства до районного центру міста Мелітополь – 3 км, до обласного центру міста Запоріжжя – 120 км, до найбільшої залізничної станції Мелітополь – 30 км. Господарство має вигідне місце розташування й хороші путі повідомлень.

Товариство “Тур” Мелітопольського району входить у другий агро кліматичний район Запорізької області. Кліматичні умови цієї зони характеризуються зниженою кількістю опадів, нерівномірним впадінням їх по періодам року, високим температурним режимом, низькою відносною вологістю повітря, особливо в критичні періоди росту, розвитку рослин. Суми температур більші ніж 10 ⁰
С складають 3250 ⁰
С на рік. Хід середньомісячних температур протягом року по багаторічним даним слідуючий:

Середньорічна кількість опадів складає 112 мм, що дорівнює 4120 тони води на 1 га. Найбільша кількість опадів випадає в червні – липні, що співпадає з періодом максимального росту сільськогосподарських культур, найменша в кінці.

По багаторічним даним Мелітопольської мете реологічної станції кількість опадів слідуюча:

Найбільш холодними місяцями є січень та лютий, найбільш теплими місяцями року є липень та серпень.

Абсолютний річний мінімум температури повітря припадає на січень (-32 ⁰
С), максимум – на червень (+38 ⁰
С).

Тривалість безморозного періоду становить 165 днів. Ґрунти товариства “Тур” багатий гумусом, в основному переважають південні чорноземи. Ґрунтове покриття сформувалося під впливом сухого теплого континентального клімату на зарівнюваному із западинами рельєфі при глибокому заляганні ґрунтових вод.

Землі товариства “Тур” мають потенціальну родючість. Основні прийоми в системі просапних сівозмін. Накопичення та правильне використання вологи, внесення добрив, покращення найбільш цінних культур і сортів.

Товариство “Тур” є господарством стабільної економіки. На протязі останніх років рівень рентабельності підвищився від 7,4% до 16,6%.

Господарство має мукомольне виробництво, пекарню, крупорушку, ковбасний цех. Швидкими темпами розвивається та використовується в окремій галузі торгівля. Товариство має декілька магазинів і кафе в селі Костянтинівка. Загальна сума грошового обігу складає по господарству 8310 т. грн. чистий прибуток від реалізації продукції через магазин складає 867,9 тис. грн.

Керівництво товариства “Тур”, завдяки закритому циклу, зберегло темпи виробництва основних галузей та з успіхом розвиває нові галузі виробництва.

Зараз в товаристві працює 55 чоловік, робітників та спеціалістів.

Серед матеріальних умов, необхідних для життя людей, земля має особливе значення. Земельні ресурси – національне багатство нашої країни, важлива умова життя і діяльності суспільства, матеріальна основа розвитку сільського господарства, база для розміщення і функціонування усіх галузей народного господарства. Тому найбільш повне і раціональне використання землі для виробництва продукції є найважливішим завданням сільського господарства.

Земля є головним засобом виробництва у сільському господарстві. Про склад і структуру земельних угідь товариства “Тур” дізнаємось з таблиці 2.1.1.

Таблиця 2.1.1.

Склад і структура земельних угідь

2000 рік

2004 рік

Рис. 2.1 Структура земельних угідь ТОВ “Тур”.

Аналізуючи дані таблиці 2.1.1. можна сказати, що ТОВ “Тур” добре забезпечене фондом. Майже вся земельна площа зайнята під сільськогосподарськими угіддями. В 2004 року їх площа становила 4213 га, тобто 94,97% від загальної земельної площі. Якщо розглянути саме сільськогосподарські угіддя, то треба відзначити, що площа ріллі за останні п’ять років зменшилась на 622,7 га, тобто на 3,15%, їх площа в 2004 році становила 4113 га. Навпаки, площа сінокосів збільшилась по зрівнянню з 2000 роком в 2004 році на 100%. Якщо в 2000 році площа сінокосів становила 7,5 га (0,2%), то в 2004 році їх площа дорівнювала 15 га (0,33%), що в 2 рази більше за 2000 рік. Значно знизилась площа пасовищ. Якщо зрівняти між собою 2000 рік і 2004 рік, можна сказати, що в 2004 році їх площа становила всього 5 га, що на 77,2% нижче за 2000 рік. Також трохи зменшилась площа багаторічних насаджень. А от площі лісу та ставків і водоймищ залишились незмінними.

Основним показником, що визначає спеціалізацію підприємства, є структура товарної продукції.

Структура товарної продукції відображає спеціалізацію підприємства, яка виражається за допомогою словесної формули. Структура товарної продукції визначається як процентне співвідношення вартості продукції окремих культур і галузей в загальній сумі вартості товарної продукції по господарству, яка приймається за 100%. Місце культур і галузей в господарстві визначається їх питомою вагою в структурі вартості товарної продукції. Приймається, що господарство спеціалізується на виробництві даної продукції, якщо вона в структурі товарної продукції займає 20 і більше відсотків.

Розглянемо склад і структуру товарної продукції в ТОВ “Тур” та визначимо спеціалізацію господарства.

Аналізуючи склад та структуру товарної продукції, можна зробити наступні висновки. Товарна продукція галузі рослинництва в 2004 році відносно 2000 року збільшилась на 815,1 тис. грн., тобто на 92,4%. В тому

Таблиця 2.2

Склад та структура товарної продукції в ТОВ “Тур”

числі вартість зернових і зернобобових збільшилась на 515,7 тис. грн. тобто на 81,7%. Вартість соняшника збільшилась на 406,7 тис. грн., тобто на 413,3%. Із складу товарної продукції в 2004 році вибули картопля та овочівідкритого ґрунту, та плоди. Вартість іншої продукції рослинництва збільшилась на 38,6 тис. грн., тобто на 543,6%. Вартість продукції тваринництва збільшилась на 7,4%. В тому числі вартість продукції ВРХ збільшилась на 174,1%, свиней – на 178,6%. А от вартість молока, навпаки, зменшилась на 191,7 тис. грн., тобто на 58,99%. Вартість іншої продукції тваринництва збільшилась на 218,5%. Вартість промислової продукції зменшилась на 81,5%. Реалізація іншої продукції зменшилась на 288,7 тис. грн., тобто на 4,1%.

Рис. 2.2 - Склад та структура товарної продукції в ТОВ “Тур”

Далі за допомогою таблиці 2.3 дізнаємось та проаналізуємо виробничий напрямок та спеціалізацію ТОВ “Тур”.

Таблиця 2.3

Вихідні дані для визначення спеціалізації господарства

Аналізуючи структуру товарної продукції, можна зробити висновок, що ТОВ “Тур” спеціалізується по виробництву промислової продукції, зерна та молока. Це видно з того, що у складі та структурі товарної продукції питома вага цих видів продукції займають перше, друге та третє місця.

При визначенні економічної ефективності господарства важливо мати інформацію про розміри господарства.

Таблиця 2.4

Розміри господарства

Аналізуючи таблицю 2.1.3 можна зробити наступні висновки. Валова продукція господарства з роками постійно зростає. В 2004 році відносно 2000 року валова продукція збільшилась на 795,2 тис. грн., тобто на 40,2%. Виручка від реалізації продукції має тенденцію до зниження. В 2004 році у порівнянні з 2000 роком виручка зменшилась на 288,7 тис. грн., що на 9,7% нижче, ніж в 2000 році. Зменшилась кількість працівників. Якщо ще в 2000 році їх кількість становила 348 чоловік, то вже в 2004 році чисельність працюючих зменшилась на 58,34% і становила всього 145 чоловік. Вартість основних фондів зменшилась на 6838,4 тис. грн., тобто на 54,29%. Також значно знизилось валове виробництво продукції. Наприклад, валове виробництво зерна в 2000 року дорівнювало 40919 ц., а вже в 2004 році зерна було вироблено на 30,2% менше і його виробництво становило 28572 ц. Така ж ситуація простежується і з м’ясом та молоком. Валове виробництво соняшнику збільшилось на 11,9%.

На сільськогосподарських підприємствах надзвичайно важливе народногосподарське значення має ефективне використання основних фондів. Воно сприяє зростанню продуктивності суспільної праці, збільшенню обсягів виробництва сільськогосподарської продукції та зниженню її собівартості. До основних показників ефективності використання основних фондів належать фондовіддача і фондомісткість.

Фондовіддача – відношення вартості валової продукції до основних виробничих фондів.

Фондомісткість визначається як відношення середньорічної суми основних виробничих фондів до вартості валової продукції.

Економічна ефективність використання оборотних фондів характеризується швидкістю їх обороту за допомогою таких показників:

1. Коефіцієнт оборотності як відношення суми обороту до середньорічної вартості оборотних засобів.

2. Тривалість обороту як відношення кількості днів аналізованого періоду до коефіцієнта оборотності.

Важливе значення в підвищенні економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції відіграють фондозабезпеченість та фондоозброєність праці.

Фондозабезпеченість – це обсяг основних фондів, який припадає на 100 га сільськогосподарських угідь.

Фондоозброєність праці – це обсяг основних фондів, який припадає на одного середньорічного працівника.

Показники забезпеченості фондами і ефективність їх використання в товаристві “Тур” розглянемо в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5

Показники забезпеченості фондами і ефективність їх використання

Аналізуючи дані таблиці 2.5 можна зробити слідуючі висновки. Середньорічна вартість основних виробничих фондів за останні п’ять років значно зменшилась. У зрівнянні з 2000 роком в 2004 році їх вартість зменшилась на 6838,4 тис. грн., тобто на 54,29%. Фондоозброєність праці збільшилась на 3,5 тис. грн. / чол.. Фондозабезпеченість, навпаки, зменшилась. В 2004 році її показник становив 154,3 тис. грн. /га, що на 39,44% менше ніж в 2000 році. Показник фондовіддачі збільшився на 62,5%. А показник фондомісткості, навпаки, зменшився. Якщо в 2000 році показник фондомісткості дорівнював 6,36, то в 2004 році він становив 3,73. що на 41,35% менше за 2000 рік. Значно збільшилась середньорічна вартість оборотних засобів. Різниця дорівнює 1150,1 тис. грн, тобто на 131,45% вище ніж в 2000 році. Коефіцієнт оборотності оборотних фондів зменшився на 43,42%. Тривалість обороту збільшилась на 136 днів, тобто на 76,74%.

Ефективність сільськогосподарського виробництва значною мірою залежить від рівня забезпеченості його трудовими ресурсами, рівномірного і раціонального їх використання.

Трудові ресурси як соціально-економічна категорія являють собою сукупність здатних до праці людей, які є носіями фізичних і духовних здібностей до праці, що використовуються у процесі створення матеріальних цінностей.

Про стан забезпечення і використання трудових ресурсів в ТОВ “Тур” дізнаємось з таблиці 2.6.

Аналіз даної таблиці показав, що трудові ресурси товариства з роками постійно зменшуються. В 2004 році середньорічна чисельність працівників зменшилась стосовно 2000 року на 203 чоловіка, тобто на 58,34%, в тому числі в рослинництві – на 74 чол. (56,93%), в тваринництві – на 129 чол. (59,18%). Витрати праці на виробництво продукції зменшились на 143 тис. люд.-год., тобто на 30,43%. Коефіцієнт використання річного фонду робочого часу збільшився на 68,18%. Також значно збільшилась кількість відпрацьованих люд.-днів на одного середньорічного працівника.

Таблиця 2.6

Забезпеченість і використання трудових ресурсів.

Різниця 2004 року з 2000 роком становить 129 люд.-днів, тобто 66,83%. Що стосується трудомісткості 1 грн. валової продукції, то вона майже не змінилася. А от трудомісткість 1ц. зерна знизилась на 0,43 люд. – год., тобто на 50,6%. Також значно зменшилась трудомісткість 1ц. соняшнику. Тут різниця дорівнює 3,0 люд.-год, тобто 84,5%. А трудомісткість 1ц. молока збільшилась на 616,1% і становила в 2004 році 15,04 люд. – год.

Основною метою економічної стратегії розвитку агропромислового комплексу України є неухильне піднесення матеріального рівня життя населення. Досягнення цієї мети вимагає насамперед вирішення продовольчої проблеми на основі підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва.

Економічна ефективність виробництва визначається відношенням одержаних результатів до витрат засобів виробництва і живої праці. При оцінці економічної ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно правильно визначити систему взаємопов’язаних показників, які повинні найбільш об’єктивно відбивати її рівень.

Стан економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в ТОВ “Тур” розглянемо в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва в ТОВ “Тур”

Аналізуючи показники економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в ТОВ “Тур” можна зробити наступні висновки. Вартість валової продукції в 2004 році у зрівнянні з 2000 роком збільшилась на 795,2 тис. грн., тобто на 40,2%. В розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь вартість валової продукції збільшилась на 258,24 грн. (64,4%); на одного середньорічного працівника збільшилась на 13449,75 грн. (236,4%); на 100 грн. виробничих витрат збільшилась на 46,44 грн., тобто на 74,9%; на 100 грн. основних виробничих фондів вартість валової продукції збільшилась на 32,48 грн., тобто на 206,6%. Прибуток господарства з роками знижувався, та в 2004 році товариство “Тур” отримало прибуток у розмірі 110,15 тис. грн.. що на 81,9% нижче, ніж в 2000р. Рівень рентабельності в 2004 році був низький і становив 4,92%.

2.2 Динаміка посівних площ, урожайності і валових зборів соняшнику.

Посівною називають площу ріллі або інших розораних угідь, яка зайнята посівами сільськогосподарських культур. Розміри посівних площ обчислюють по окремих культурах, а по кожній культурі – за господарським призначенням.

Розглянемо склад та структуру посівних площ в ТОВ “Тур”.

Таблиця 2.9

Склад та структура посівних площ в ТОВ “Тур”

Аналізуючи дану таблицю, можна зробити висновок, що загальна площа посіву сільськогосподарських культур за останні п’ять років трохи зменшилась, а саме на 1197 га, тобто на 30,2%. В тому числі посівна площа зернових і бобових зменшилась на 651 га (32,4%). Посівна площа соняшнику збільшилась на 202 га (35%). Значно збільшилась посівна площа баштанних культур. А саме на 151 га, тобто на 387,2%. Зменшилась і площа посіву багаторічних трав, а саме на 48 га (27,1%). Посівна площа однорічних трав збільшилась на 5 га (3,4%). Значно зменшилась посівна площа кукурудзи на силос. Різниця 2004 року з 2000 роком становить 896 га, тобто 93,3%.

Найважливішими результативними показниками сільськогосподарського виробництва в цілому є урожай і урожайність. Рівень урожайності відображує вплив економічних і природних умов, а також якість організаційно-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств і господарств. Урожайність – це середній обсяг продукції з одиниці посівної площі. Для культур, що вирощують у відкритому ґрунті, урожайність визначають з розрахунку на 1 га.

У процесі аналізу даних про урожайність оцінюють рівень виконання планових завдань урожайності і валового збору, досліджують динаміку урожайності, а також визначають вплив природно-кліматичних і економічних факторів на її рівень для виявлення резервів підвищення урожайності і збільшення виробництва соняшника.

Спочатку розглянемо динаміку урожайності, валового збору та посівних площ соняшнику у ТОВ “Тур”.

Таблиця 2.10

Динаміка урожайності, валового збору та посівних площ соняшнику у ТОВ “Тур”

Аналізуючи динаміку урожайності, валового збору та посівних площ соняшнику, можна зробити наступні висновки. Урожайність соняшнику коливається по роках. За досліджуваний період найбільша урожайність соняшника спостерігалась в 2001 році (12,1 ц/га), найменша – в 2004 році (6,88 ц/га). Відносно 2000 року в 2004 році урожайність соняшника зменшилась на 1,42 ц/га. Що стосується валового збору соняшнику, то можна сзати, що за досліджуваний період найбільший валовий збір соняшника спостерігається в 2001 році (6679,2 ц.), а найменший в 2003 році

Таблиця 2.11

Динаміка валового збору та врожайності соняшника по окремих його сортах

(4215 ц.). В 2004 році у порівнянні з 2000 роком валовий збір соняшника збільшився на 571,9 ц.

Далі розглянемо в таблиці 2.11 динаміку валового збору та врожайності соняшнику в ТОВ “Тур” по окремих його сортах.

Аналізуючи таблицю 2.11, можна зробити такі висновки. ТОВ “Тур” займається вирощуванням двох основних сортів соняшнику – “Зустріч” та “Лідер”. Що стосується урожайності, можна сказати, що серед цих двох сортів найбільшу урожайність має сорт “Лідер”. В 2004 році урожайність сорту “Зустріч” становила 5,97 ц/га, а сорту “Лідер” – 7,78 ц/га. Та ж сама ситуація спостерігається і з валовим збором цих сортів якщо в 2004 році від сорту “Лідер” було зібрано 3037,5 ц. Соняшнику, то від сорту “зустріч” було зібрано на 714 ц. Менше, тобто 2323,5 ц. Соняшнику. З цього можна зробити висновок, що для товариства “Тур” більш вигіднішим є вирощування сорту “Лідер”.

Як відомо, валовий збір соняшника залежить від розмірів посівної площі і рівня урожайності соняшника. На основі цього проведемо аналіз впливу цих факторів на обсяг валового збору насіння соняшника в господарстві. (табл.. 2.12).

Таблиця 2.12

Розрахункові данні для аналізу залежності валового збору від факторів

1. Індекс валового збору

DУП = åУ₁
П₁
- åУ_о
П_о
= 5361 – 4789,1 = 571,9 (ц.)

2. Індекс урожайності фіксованого складу.

DУП_уф
= åУ₁
П₁
- åУ_о
П₁
= -1104,7 (ц.)

3. Індекс розміру та структури площ.

DУП_п+п
^*
= åУ_о
П₁
- åУ_о
П_о
= 1676,6 (ц.)

4. Балансова ув’язка

І_уп
= І_уф
* І_п+п
^*
= 0,8291,35 = 1,11915 ;

DУП = DУП_уф
+ DУП_п+п
^*
= - 1104,7 + 1676,6 = 571,9

5. Індекс розміру площ

І_п
= =

DП = å П₁
- å П_о
= 779 – 577 = 202 (га)

6. Індекс врожайності змінного складу

Індекс урожайності змінного складу показує, що внаслідок зміни площі посіву соняшнику та зміни його врожайності валовий збір культури зменшився на 17%.

На основі наведених даних можна зробити наступні висновки. За рахунок зниження врожайності в звітному році валовий збір зменшився значно. За рахунок зміни площі валовий збір навпаки збільшився на 1676,6ц. За рахунок зміни урожайності обсяг валового збору зменшився на 1104,7 ц. За рахунок цих факторів разом валовий збір збільшився на 571,9 ц.

Рис. 2.3 Посівна площа соняшника.

Рис. 2.4 Валовий збір соняшника.

2.3 Аналіз витрат виробництва і собівартості соняшника

У сільському господарстві, як і в інших галузях народного господарства, виробництво продукції пов’язане з використанням виробничих ресурсів галузі – трудових, земельних, водних, матеріальних, в процесі якого вони частково або повністю споживаються і переносяться на новостворену продукцію. Сукупність спожитих і перенесених на продукцію виробничих ресурсів становить витрати виробництва.

Розглянемо склад виробничих витрат товариства “Тур” в таблиці 2.13

Таблиця 2.13

Склад виробничих витрат на виробництво соняшнику (тис. грн.)

Аналізуючи дану таблицю, можна зробити наступні висновки. Всі витрати товариства в 2004 році відносно 2002 року збільшились на 12,5 тис. грн., тобто на 5,66%. В тому числі витрати на насіння та посадковий матеріал збільшились на 33,29 тис. грн.. (219,16%). На паливо та мастильні матеріали витрати збільшились на 5,29 тис. грн.., тобто на 26,29%. На добрива виробничі витрати збільшились на 210,89%. На засоби захисту рослин витрати збільшились на 9,06%. Витрати на ремонт необоротних активів збільшились на 65,23%. Інші витрати на утримання основних засобів збільшились на 4,91%. Зменшились лише загально-виробничі витрати (78,67%), витрати на оплату праці (42,95%), роботи та послуги (9,09%), інші витрати (66,27%).

Перехід до нових умов господарювання на основі ринкових відносин загострює проблему підвищення економічної ефективності виробництва. Для підприємства важливо знати не тільки обсяг виробленої продукції, а й скільки витрачено матеріальних засобів і праці, яка собівартість цієї продукції, наскільки ефективна та чи інша галузь виробництва. Тому важливе значення серед економічних показників ефективності має собівартість виробництва продукції.

Собівартість продукції – важливий узагальнюючий економічний показник виробничо-фінансової діяльності підприємства. На практиці її обчислення необхідне для об’єктивної оцінки господарської діяльності підприємств у цілому, окремих її підрозділів та видів продукції, для розрахунку чистого доходу, прибутку і рівня рентабельності, які залежать від собівартості.

Собівартість як економічна категорія об’єднує всі витрати підприємства в грошовій формі, відшкодування яких необхідне для здійснення процесу простого відтворення. Вона показує, в що обходиться кожному виробнику виробництво і збут продукції.

На прикладі таблиці 2.14 розглянемо структуру собівартості 1ц. соняшнику у товаристві “Тур”.

Аналізуючи структуру собівартості 1ц. соняшнику в ТОВ “Тур” можна зробити висновок, що загальна собівартість 1ц. соняшника в 2004 році відносно 2002 року збільшилась на 2,17 грн. В тому числі витрати на оплату праці з нарахуваннями зменшились на 2,48 грн.

Таблиця 2.14

Структура собівартості 1ц соняшнику у ТОВ “Тур”

На насіння та посадковий матеріал витрати збільшились на 6,19 грн. Витрати на паливо та мастильні матеріали збільшились на 0,97 грн. Також збільшились на 0,97 грн. Також збільшились витрати на добрива (5,15 грн.) та засоби захисту рослин (0,17 грн.). Витрати на роботи та послуги зменшились на 0,84 грн. Витрати на ремонт необоротних активів збільшились на 1,24 грн. Інші витрати на утримання основних засобів збільшились на 0,20 грн. Інші витрати зменшились на 0,49 грн. Загально-виробничі витрати зменшились на 8,22 грн.

2.4 Економічна ефективність виробництва соняшнику

Економічна ефективність – це таке співвідношення між ресурсами і результатами виробництва, за якого отримують вартісні показники ефективності виробництва. Вимірювальну систему економічної ефективності сільськогосподарського виробництва доцільно будувати таким чином, щоб вона була здатна повністю розкривати дві взаємопов’язані і взаємодіючі результативні сторони діяльності аграрних підприємств – раціональність використання ними землі через показники загального ефекту, приведені до одиниці площі сільськогосподарських угідь, і економічність виробництва, показники якої розкривали б, якою ціною одержано цей ефект.

Економічну ефективність виробництва насіння соняшнику розглянемо в таблиці 2.15.

Таблиця 2.15

Економічна ефективність виробництва соняшнику

Аналізуючи дану таблицю, можна зробити наступні висновки. За рахунок збільшення площі посіву соняшника в 2004 році на 202 га (35%) валовий збір соняшнику збільшився на 571,9 тис. грн. (11,9%). Собівартість виробництва соняшнику збільшилась на 153,1 тис. грн.. (191,4%). Прямі затрати праці на виробництво соняшника збільшились на 25 тис. люд.-год. (147%). Кількість проданого насіння соняшника збільшилась на 3227 ц., тобто на 208,8%. Виручка від реалізації соняшника збільшилась на 413,3%. Собівартість реалізованого соняшника збільшилась на 181,6 тис. грн.. (703,8%). Прибуток від реалізації соняшника збільшився на 225,1 тис. грн.. (310,1%). Виробництво соняшника на 100га ріллі збільшилась на 28,8%. Трудомісткість збільшилась на 197,3%. Виробнича собівартість 1ц. соняшнику збільшилась на 160,6%. Собівартість 1ц. реалізованого соняшника збільшилась на 26,61 грн., тобто на 158,4%. Ціна реалізації 1ц. соняшника збільшилась на 23,5 грн. (36,8%). Прибуток на 1ц. реалізованого соняшника збільшився на 15,4 грн., тобто на 32,7%. Кількість отриманої виручки на 1га посіву збільшилась на 280,3%. Кількість прибутку на 1 га посіву збільшилась на 203,8%. Кількість отриманої виручки на 1 люд.-год витрат праці збільшилась на 8,27%, а прибутку – зменшилась на 67,7%. Окупність виробничих витрат виручкою зменшилась на 11,7%, а прибутком – на 73,4%.

Роблячи узагальнюючий висновок по 2 розділу можна сказати, що ТОВ “Тур” має усі можливості для кращого забезпечення потреб населення в рослинній олії, а тваринництва – у білкових кормах. Для цього слід збільшувати виробництво насіння соняшника за одночасного зниження їх витрат, що можливо завдяки: зростанню урожайності культури замість розширення посівних площ; скороченню втрат насіння соняшника на стадіях збирання, заготівлі та переробки; широкому застосуванню індустріальної технології виробництва соняшнику, що дасть змогу збільшити урожайність на 3-4 ц. на 1 га (при цьому прямі затрати праці знижуються на 30-50%, виробнича собівартість – на 10-15%. А рентабельність виробництва на 25-30 пунктів вище, ніж за традиційної технології); застосуванню прогресивних форм господарювання; організації та оплати праці; раціональному використанню матеріальних засобів.

РОЗДІЛ 3

ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА СОНЯШНИКУ

3.1 Впровадження технології з мінімального обробітку ґрунту.

На заході фермери вже досить давно використовують технології, завдяки яким можна зекономити пальне, скоротити час і загалом затрати на підготовку ґрунту до сівби. Хотілося б більш детально ознайомитися з цими технологіями.

Гордістю України завжди були народючіші у світі чорноземи. Упродовж мільйонів років природа створювала систему відтворення родючого шару ґрунту, використання якого людиною стало найпершою умовою її життя та розвитку. Зміни пір року, періодів вегетації та відмирання рослин створювали постійний покрив із рослин та рослинних решток. Забезпечуючи надійний захист поверхні ґрунту від висушую чого проміння, вітру та водної ерозії. А самі рослинні рештки під дією мікроорганізмів поступово розкладалися, з року в рік додаючи в грунт органічні речовини, які є основою родючості. Відмираючи коріння та газообмін від діяльності бактерій підтримували природну корисність ґрунту, сприяючи аерації та насиченню вологою, забезпечуючи умови для нових циклів життя рослин.

Зростання конкуренції на ринку сільськогосподарських товарів. Передусім зерна та соняшнику, зростання капіталомісткості сільськогосподарського виробництва. схильність цін до значних коливань, дедалі активніша увага до екологічних аспектів сільгоспвиробництва змусили фермерів переглянути традиційні методи господарювання та системи землеробства.

Усе привабливішою альтернативою традиційному орному землеробству стає рослинництво з мінімальним та нульовим, без оранки, обробітком ґрунту, тобто повернення до методів, створених і перевірених самою природною. Розвиток техніки і технології за останні роки дає можливість дедалі ефективніше поєднувати сили природи з творчістю людини у вигляді сівозмін, зрошення, генетичного поліпшення рослин та ін.

Ґрунтозахисна технологія – це така технологія, коли:

- на поверхні ґрунту після збирання залишаються рослинні рештки культурних рослин (не менш як 30%) без наступного загортання;

- посів здійснюється в необроблений грунт, вкритий рослинними рештками культурних рослин – попередників;

- обробіток ґрунту проводиться тільки в зоні загортання насіння висівним апаратом (у рядку).

Ґрунтозахисна технологія відкриває шлях до повноцінного використання таких переваг:

- скорочення затрат на придбання та експлуатацію техніки, зменшення зносу машин;

- зменшення витрати палива;

- зменшення ущільнення ґрунту під впливом техніки;

- зменшення водної та вітрової ерозій;

- підвищення родючості ґрунту за рахунок збільшення вмісту гумусу, мікроелементів, вуглецю, азоту;

- стабільні врожаї;

- економія робочого часу;

- поліпшення інфільтрації води у грунт, краще насичення ґрунту вологою;

- зростання біологічної активності у ґрунті і на полях;

- поліпшення стану довкілля за рахунок зменшення викладів поливних газів, виносів гербіцидів та добрив з полів.

Посів без обробітку ґрунту (нульовий обробіток, прямий посів, без орний посів) – це класична ґрунтозахисна технологія, за якої грунт залишається незайманим від збирання попередника до посіву нової культури. Почасти цілковитий спокій ґрунту може бути порушений лише інжекторним внесенням добрив у рідкій формі.

Мінімальний обробіток – це технологія, яка передбачає один (дисконтування після збирання) або два (рихлення чизельним плугом восени плюс дискова борона або культиватор навесні) обробітки ґрунту. Сюди ж належить так зване “мульчування”, коли рослинні рештки подрібнюються і частково загортаються у грунт комплексним (інтегрованими ) агрегатами (прикладом, культиватором зі стрілчастими лапами у зчепленні з дисковою бороною).

Гребенева технологія сприяє тому, що грунт залишається незайманим, як і нульового обробітку, але посів проводиться у гребені, сформовані спеціальним обладнанням восени, або в період вегетації при міжрядній культивації чи лемешами при внесенні добрив.

Гребеневий обробіток добре підходить для полів, що утворюють схил, особливо за наявності слабко дренованого ґрунту. Дещо підняті гребені борозен краще прогріваються ранньою весною. Це тепло просушує грунт у борозні, що сприяє посівові. Система гребеневого обробітку ґрунту – це чудова методика для ґрунтів, які містять надто багато вологи на момент обробітку ранньою весною, особливо у західній частині України. [18]

Усі варіанти ґрунтозахисних технологій при їх впровадженні вимагають ретельної підготовки та цілого комплексу організаційних заходів.

Якщо уважно проаналізувати основні причини. Що утримують господарства та фермерів від переходу до ґрунтозахисних технологій, то їх можна віднести до трьох груп:

- технологічні;

- фінансово-економічні;

- психологічні.

Однак найчастіше ці причини переплітаються. Те, що в одних грунтово-кліматичних умовах виглядає недоліком технологій, в інших зонах виявляється перевагою. Або ж окремо взяті операції чи технологічні підходи мають як позитивний, так і негативний вплив.

Першим нашим кроком до нових технологій має бути всебічний аналіз агротехнічної ситуації у господарстві та ретельний розрахунок.

Необхідно ще раз розглянути основні дані щодо діяльності господарства на землі, а в разі їх відсутності чи недостатності, провести відповідні аналізи та заміри.

Необхідно:

- скласти точні характеристики ґрунтів, дані щодо рівня рН, вмісту гумусу та поживних речовин. Отримавши ці дані, можна точніше провести вапнування, внесення фосфору, калію, створити необхідний агрофон для майбутнього посіву;

- визначити ступінь ущільнення на різних ділянках поля. Найшвидше, у різних місцях буде різне ущільнення (яскраво виражені автомобільні колії, зони розворотів, розвантаження, заправки та ін. ). Зони дуже сильного ущільнення рекомендується обробляти дисковою бороною або навіть переорювати;

- заміряти перепади рівнів на полях, визначити ділянки, найуразливіші для ерозії. Саме тут ґрунтозахисна технологія виявиться дуже доречною. Треба також продумати, а також спланувати напрямки посіву, щоб рядки лягали перпендикулярно до напрямку схилу. Таким чином, рядки утворюють немовби мікродамби на шляху потоків води, що збігають з вершини пагорба;

- провести інвентаризацію наявних тракторів та агрегатів. Ідеться не про простий облік, а, радше, про точний добір потужності та між колісних відстаней тракторів до сівалок та обприскувачів. Найшвидше, сівалок для прямого висіву в господарстві немає, але перш ніж розпочати її пошуки, потрібно точно знати, яким трактором буде вестися робота (механізм зчеплення, потужність, продуктивність за зміну не за день);

- проаналізувати сівозміну. Після низки попередників (що не залишають великої кількості рослинних решток) на деяких культурах дещо простіше переходити до ґрунтозахисних технологій;

- проаналізувати стан тваринницьких ферм та інтенсивність розвитку тваринництва. У даному разі важливо розрахувати очікуваний урожай кормових культур, прямий посів яких планується, а також передбачити площі для вивезення органіки з ферм. Органіку слід вивозити лише туди, де вона загортатиметься у грунт. Тобто на поля з мінімальним обробітком;

- одержати дані про щорічні опади, дати заморозків, середні денні температури повітря та ґрунту під час посівного сезону. Відмовившись частково від оранки та наступного обробітку ґрунту, можна не лише зекономити час і кошти, а й провести прямий посів як навесні, так і восени на значно більших площах в ідеальні агротехнічні терміни і в оптимальних умовах. А для цього треба якнайточніше передбачити строки початку і завершення робіт, зв’язати їх з продуктивністю агрегатів і спланувати площі під посів;

- розробити стратегію боротьби з бур’яном та шкідниками. Якщо бур’яни завдають багато клопоту за нинішньої системи, то на початкових етапах впровадження ґрунтозахисних технологій вони також потребуватимуть підвищеної уваги. За ґрунтозахисних технологій основний акцент робиться на після сходові (контактні) гербіциди навесні і на універсальний тотальний гербіцид Раундал восени або навесні, ґрунтовий гербіцид вибіркової дії Харнес, а також частково на контактні страхові гербіциди. Контактні гербіциди є максимально ефективними, лише якщо здійснювати винятково ретельний контроль за строками їхнього застосування та розвитком бур’янів і культурних рослин. Отже. дібрати гербіциди треба на основі знань про переважаючі бур’яни, їхню поведінку в різних погодних умовах різних років тощо. Однаковою мірою такі заходи слід здійснити щодо шкідників та хвороб;

- уважно розрахувати економічний ефект. Затрати на сівалку – то лише один з елементів прибуткової економіки без орного землеробства. Окрім того, зовсім не обов’язково її купувати одразу. Можна на короткий термін орендувати її для проведення дослідних посівів, можна оформити кредит на кілька років. Важливо, щоб перша спроба не обмежилася кількома гектарами, а дала відчутний, і, головне, - переконливий, ефект для економіки господарства, що можливо тільки на достатньо великих площах і за дуже ретельної своєчасної підготовки;

- мати а увазі, що найкращий час для розробки планів впровадження ґрунтозахисних технологій – серпень – початок вересня, напередодні збирання соняшнику. Правильне планування та організація збирання – ключ до успішного переходу до прямого посіву.

Узагалі можна вважати, що основою ґрунтозахисної технології є загострене почуття дбайливого ставлення до землі. Передусім воно мусить виявитися в тому, що з кожним днем земля становитиме родючішою, дедалі більше повертаючись до життя за законами природи. [19 ]

Вплив ґрунтозахисних технологій на грунт залежить від клімату, сівозміни, стану ґрунту до переходу до мінімального чи нульового обробітку. Однак багаторічні дослідження у різних країнах дали можливість визначити основні сталі тенденції:

- збільшується вміст гумусу, особливо у верхньому шарі ґрунту;

- відбувається фіксація мікроелементів, азоту. При накопиченні органічних речовин у верхньому шарі ґрунту збільшується і вміст азоту. Підвищена вологість у поєднанні з уповільненим окисленням сприяють накопиченню азоту та його фіксації;

- зменшуються втрати вуглецю (до 5 разів). Саме на вуглець припадає половина вмісту органічних речовин у ґрунті. Чим менше обробляється грунт. Тим більше вуглецю вловлюється, накопичується і сприяє підвищенню родючості ґрунту. Слід визначити, що пришвидшеному виділенню вуглекислого газу із зораних полів вчені – екологи відводять значне місце поміж основних причин глобального потепління;

- збільшується загальний вміст фосфору. Особливо доступного для рослин;

- зменшується рН;

- збільшується біологічна активність у ґрунті. Кількість дощових черв’яків зростає у 5-6 разів. А їхня активність поліпшує структуру ґрунту, його пористість, аерацію, здатність пожинати й накопичувати вологу, створює простір для проникнення та розвитку коріння, мобілізуючи додаткові протиерозійні ресурси;

- грунт за багаторічного прямого посіву стає щільнішим, стабільнішим, з кращою інфільтрацією та насиченістю вологою. З підвищенням питомої щільності уповільнюються проникнення повітря в грунт, розвиток окислювальних процесів. А це стимулює мікробіологічну активність і створює підвищений потенціал для фіксації азоту. Щільність ґрунту у цьому разі підвищується природним шляхом, під впливом природних чинників і за певний час сягає оптимальної величини, властивої ґрунтом, природні процеси у яких не переривало втручання людини;

- поліпшується структура ґрунту, поступово відновлюються його природні властивості та характеристики, однорідність, особливо у граничній зоні між поверхневим та підгрунтовим підорним шаром;

- поліпшується прохідність полів для техніки, підвищується її опірність механічним навантаженням.

Не слід думати, що всі ці позитивні процеси розпочнуться одразу ж після здійснення першої спроби з прямим посівом. Екологічний ґрунтовій системі знадобиться не один рік для адаптації до зміни системи землеробства. та й то за умови наполегливої роботи. Особливої уваги потребує при цьому боротьба з ущільненням ґрунту. [20 ]

Ущільнення ґрунту важкою технікою і транспортом є однією з основних проблем сучасного сільського господарства.

Ущільнення ґрунту вимірюється двома шляхами:

- як збільшення насипної щільності ґрунту (ступеня спресованості окремих часточок ґрунту одна з одною);

- як збільшення міцності ґрунту (опірності обробітку).

Можна порекомендувати узяти проби ґрунтів і в лабораторії перевірити їхні фізичні показники. Непогано було б і перевірити проникність ґрунтів у полі приладами, що реєструють механічні навантаження при проникненні штиря з конічним наконечником на певну глибину. Після цього можна точно знати вхідні показники, які будуть основною для порівняння.

Корисне чи шкідливе збільшення ущільнення ґрунту залежить від ступеня ущільнення. З одного боку, посівна техніка проектується таким чином, аби після посіву грунт поруч із насінням був достатньо щільним, забезпечував добрий контакт із насінням, а отже, й добру схожість. А коріння, що розвивається, мало б стабільний доступ до вологи та поживних речовин ґрунту. З іншого боку, надмірно пухкий грунт з великими грудками містить надто багато повітря і не забезпечує належного контакту коріння з ґрунтом. Надмірне ущільнення стримує розвиток кореневої системи, що ускладнює рослинам доступ до вологи та поживних речовин. Контроль та регулювання ущільнення ґрунту є дуже важливою складовою частиною успішного землеробства.

Якщо скласти масу всіх машин і агрегатів, застосовуваних в орному землеробстві, то ця величина може сягнути 25-30 тонн. За ґрунтозахисних технологій ця величина буде 2,5-4 рази меншою. За орної технології після неодноразових проходів по полю виявляється, що залежно від ширини коліс сумарна площа колії (площа контакту коліс із ґрунтом) досягає 130% площі поля, тобто колія вкриває все поле, а по одній третині його колеса пройшлися двічі. Загальний кілометраж тракторів на 1 га за звичайної технології досягає 13 км, а за прямого посіву – усього лише 4 км. А що, коли трактор і комбайн рухатимуться тією самою колією, у яку посівне проводиться. Це є не лише можливим, а й вищою мірою доцільним у вигляді системи “контроль руху”. Вона включає:

- попереднє планування з наступним прокладенням маршрутів руху по полю важкої техніки (комбайни, трактори) та автомобілів під час збирання. Особливу увагу необхідно звернути на місця розвантаження комбайна. Це слід робити тільки на краю поля. В ідеалі автомобіль не повинен заїздити на оброблювану ділянку поля;

- прокладення та маркірування багаторічних маршрутів (колії) руху тракторів під час виконання польових робіт, з тим, щоб при кожному проході колеса рухалися між рядками, не зачіпаючи оброблюваних ділянок поля.

Справжньої досконалості буде досягнуто, коли колеса агрегатів (сівалок, обприскувачів, причепів, розкидачів добрив) рухатимуться точно за колесами трактора чи комбайна. Зрозуміло, що це вимагатиме переробок у наявній техніці або більшої уваги під чи придбання нової, але ефект від цього очевидний. Усувається також небезпека підвищеного ущільнення під час руху по ґрунту підвищеної вологості, оскільки рух виконується лише по міжряддю.

Використання Раундапу перед жнивами зменшує кількість проходів по полю важкої техніки і дає змогу збирати врожай прямим комбайнуванням.

Якщо дозволяють кошти або є можливість кредиту на прийнятих умовах, рекомендуємо придбати агрегат для внесення в рядки мінеральних добрив на поля з технологією прямого посіву. З його допомогою можна внести добрива восени (фосфор і калій), а також провести підживлення влітку. [21]

Одна з головних переваг ґрунтозахисної технології – економія часу, оскільки не треба проводити оранку та перепосівний обробіток ґрунту. Це надто важливо під час посіву. Будь-яка затримка з виконанням окремих операцій (погода, поломки техніки, перебої з пальним) у кінцевому підсумку має чітке грошове вираження – вартість втраченого чи недоотриманого врожаю. Що є рівнозначним збільшенню виробничих затрат. За прямого посіву можна дістати можливість завершити сівбу в оптимальні строки і на більшій площі.

Вибираючи техніку (потужність, продуктивність, оснащеність змінними агрегатами та робочими вузлами), слід виходити з розмірів площ, запланованих до без орного обробітку, характеру ґрунтів, вирощуваних культур, сівозмін, попередників, технології проведення окремих операцій.

Ґрунтозахисні технології обмежують можливості внесення мінеральних і органічних добрив. За класичного нульового обробітку це робиться лише під час посіву за допомогою відповідного обладнання сівалки. Проте, враховуючи, що в останні роки застосування всіх видів добрив в Україні значно скоротилося (через зменшення поголів’я худоби і птиці, фінансові труднощі господарств тощо) і навіть найродючіші грунти дуже виснажені, різкий перехід до без орного обробітку потребує особливо серйозної уваги до поповнення запасів поживних речовин ґрунту. Без цього заходу без орний обробіток успіху не матиме.

Внесення добрив при посіві є обов’язковим. Демонтовані з сівалок бункери для добрив можна знайти у будь-якій тракторній бригаді. І річ не лише у фінансових труднощах з придбанням добрив. Багато агрегатів вважають внесення добрив при посіві малоефективним заходом, оскільки на час формування розвиненої кореневої системи для рослин буде недоступною значна частина поживних речовин, адже їх вимивають дощі або вони перемістяться у більш глибокі шари ґрунту.

Проте за ґрунтозахисних технологій мають місце зовсім інші процеси. Оскільки грунт менше схильний о ерозії, набуває більш стабільної структури і краще утримує вологу, то й добрива краще фіксуються у його найвищому шарі. Тому рослини використовують поживні речовини набагато ефективніше, демонструючи значно більшу віддачу.

За ґрунтозахисної технології концентрація коренів у верхньому шарі набагато більша, ніж за технології звичайної.

Проте, як вже зазначалося вище, одного внесення під час посіву може виявитися недостатньо для створення потрібного агрофону. Згодом, за 3-4 роки, накопичення органічних речовин збільшить родючість ґрунту, і одного внесення може вистачити.

За мінімального обробітку є можливість загортання в грунт також гною. Але тепер не потрібно використовувати важкий трактор і повністю завантажений розкидач через небезпеку ущільнення ґрунту. Краще обійтися легкою технікою, застосувавши її поблизу ферм для зменшення транспортних затрат, або заздалегідь вивезти гній важкою технікою у сховища до віддалених полів, не зачіпаючи оброблюваних ділянок поля.

З кожним роком на ринку з’являються все нові й нові машини для внесення добрив у найрізноманітнішій формі. Які добрива, коли і як вносити – ці питання вимагають творчого ставлення. Треба виходити з місцевих цінових умов, доступності ресурсів, можливостей їх доставки в господарство, технічної оснащеності.

Важливо знайти найвдаліше поєднання дешевизни, ефективності, оптимальності кількостей і термінів внесення. [22]

3.2 Впровадження нових сортів при виробництві соняшнику

Останнім часом за умови розширення посівних площ соняшнику його урожайність різко зменшилась. Низький рівень урожайності зумовлений екстенсивним типом господарювання. Замість більш ефективного використання землі, збагачення її добривами, поліпшення агротехніки господарства йдуть на дальше розширення площі посіву. Такий споживацький підхід не враховує негативних наслідків використання родючості ґрунту і надалі зумовлює зниження врожайності. В господарствах з високим рівнем агротехніки та агрохімії при використанні для посіву якісного насіння сортів і гібридів соняшника з різним вегетаційним періодом загалом було отримано врожайність, вищу за середню. Високої врожайності було досягнуто на ділянках з демонстраційним посівами гібридів провідних селекційних центрів світу. Причини: використання високоякісного посівного матеріалу; дотримання оптимальних строків посіву; високий рівень агротехніки; своєчасне повноцінне підживлення; використання новітніх засобів захисту рослин. [23]

Зрозуміло, що повністю дотриматись технології вирощування на великих площах товарних посівів соняшнику набагато складніше, ніж на демонстраційних ділянках, але результати щодо врожайності того варті.

Будь-який гібрид соняшнику, перш ніж бути внесеним до Державного реєстру сортів рослин, проходить конкурс сортовипробування, вході якого визначається його продуктивна здатність, господарські ознаки і стійкість проти несприятливих погодних умов. Але культура землеробства в мережі державного сортовипробування досить велика порівняно з середнім рівнем більшості аграріїв. Тому, щоб визначити з потенціалом врожайності нових гібридів, слід проводити безпосередньо у товаровиробника.

Ступінь реалізації генетичного потенціалу гібридів соняшнику визначається багатьма чинниками. Але найважливішими є погодні умови (співвідношення тепла і вологи ) та культура землеробства.

Потенційну продуктивність, стійкість до патогенних збудників та несприятливих погодних умов гібридів соняшнику наведено в таблиці 3.1 [24]

Товариству “Тур” проношується замінити вже існуючі сорти соняшнику (Зустріч, Лідер) на більш ефективні гібриди, а саме на такі як Титанік, Гена, Балкан, Хортиця. Ці сорти мають більшу урожайність (22,2-30,4 ц/га), а отже при їх впровадженні в проектному році можна отримати більший валовий збір соняшнику.

Таблиця 3.1

Генетично – господарська характеристика гібридів соняшника

Всі ці гібриди мають високу та дуже високу стійкість ураження грибковими хворобами та до посухи. Однією з головних переваг впровадження саме цих сортів є те, що вони мають різні вегетаційні періоди, що в свою чергу при зборі врожаю не викличе у виконавців технологічного процесу зайвих труднощів. Запропоновані сорти мають ранньостиглий (Титанік), середньостиглий (Гена) та низько стиглий (Балкан, Хортиця) періоди вегетації.

В умовах реального стану культури землеробства, який склався в господарстві, неможливо реально отримувати високі врожаї. Середня врожайність соняшнику в ТОВ “Тур” в останні 5 років перебуває в інтервалі від 5,86 до 12,1 ц/га. Але така врожайність зумовлена не тільки станом культури землеробства, а й високою якістю використаного сільгоспвиробниками насіннєвого матеріалу.

Розрахуємо потребу насіння соняшнику в товаристві “Тур” (табл..3.2).

Таблиця 3.2

Розрахунок потреби насіння соняшнику в ТОВ “Тур”

При визначенні потреби господарства в насінні соняшнику на 779 га площі з нормою висіву в грунт по 7 кг/га товариству знадобиться 5453 кг насіння культури. Таким чином, господарству з вартістю насіння, яка коливається від 21 до 27 грн./кг, на закупівлю всього посадкового насіння знадобиться 126441 грн.

Далі в проекті на 2005 рік розрахуємо, який валовий збір соняшника можна отримати за рахунок впровадження нових сортів культури. (табл. 3.3)

Таблиця 3.3

У виробництві соняшника в ТОВ “Тур” при впровадженні нових високоврожайних сортів культури в плановому році можна збільшити валовий збір соняшнику. Наприклад, при вирощуванні сорту “Титанік” з урожайністю 28,8 ц/га валовий збір соняшнику становитиме 4320 ц. А при впровадженні всіх нових сортів соняшника з середньою урожайністю 25,1 ц/га валовий збір культури становитиме 19583,1 ц.

Для того, щоб точно відповісти на питання. Чи доцільно вирощувати впроваджені сорти соняшнику, необхідно також визначити затрати на їх виробництво. Для цього розглянемо слідуючу таблицю.

Таблиця 3.4

Витрати на виробництво соняшнику, грн.

Аналізуючи затрати на виробництво соняшника в проектному році можна зробити наступні висновки. При впровадженні нового насіння та посадкового матеріалу в проектному році витрати на виробництво 1 га посівної площі соняшника відносно 2004 року збільшились на 70,9 грн. Але, не зважаючи на це, витрати на виробництво 1ц. соняшника, навпаки, зменшаться на 36,36 грн. і становитимуть 22,51 грн.

Економічну ефективність виробництва насіння соняшнику розглянемо в таблиці 3.5.

Таблиця 3.5

Резерви збільшення виробництва соняшнику за рахунок використання нових сортів

Аналізуючи дану таблицю, можна зробити наступні висновки. За рахунок впровадження нових сортів соняшника в проектному році, площа посіву культури залишається незмінною, тобто 779 га. Валовий збір соняшника збільшиться на 6401,9 ц. Собівартість виробництва соняшника збільшиться на 80,73 тис. грн. Кількість проданого насіння соняшника збільшиться на 5708,74 ц. Виручка від реалізації соняшнику збільшиться на тис. грн. Прибуток від реалізації соняшнику збільшиться на 345,59 тис. грн. Урожайність соняшника збільшиться на 8,22 ц/га. Виробнича собівартість 1ц. соняшника зменшиться на 16,8 грн. Рівень рентабельності збільшиться на 87 %.

3.3 Підвищення урожайності за рахунок використання гербіцидів.

Серед олійних культур соняшника належить провідне місце. Для одержання високих врожаїв цієї культури недостатньо тільки добрати кращі гібриди, а треба своєчасно виконати технологічний комплекс вирощування культури. Кращими попередниками соняшнику є озимі культури, кукурудза, зернові, ячмінь. Гібриди соняшнику чутливі до ураження вовчком та комплексом хвороб, тому що культуру треба повертати на попереднє місце не раніше ніж через 7-8 років.

Успіх вирощування соняшнику залежить, перш за все, від правильного вибору посівного матеріалу. За останні роки посуха та комплекс хвороб були головними чинниками зниження урожайності.

Проте для отримання потенційного урожаю, закладеного в насінні, слід застосовувати систему захисту, яка складається з обробки насіння проти хвороб і шкідників, та захисту від бур’янів та десикації.

Особливу увагу приділяють захисту від однорічних і багаторічних бур’янів. Типова помилка – висівання соняшнику на полі, де не знищені види осотів. У період вегетації знищити їх вже неможливо. Вихід один – застосувати гербіцид суцільної дії Ураган Форте (2,5-3 л/га) до висівання культури. Методика застосування така: після першої глибокої культивації дочекатись фази розвитку осоту – розетка, обприскати Ураганом Форте і не раніше ніж через 7 днів провести повторну культивацію. Після цього поле буде чистим від осотів протягом сезону.

Проти однорічних злакових і широколистих бур’янів високоефективними є гербіциди Гезагард (2-4 л/га) та Голд (1,6 л/га). Також рекомендовано суміш Дуал Голду (1,2 л/га) з Гезагардом (2 л/га): забезпечує гарантоване розширення спектра дії.

За умови поверхневого загортання легкими боронами Дуал Голд стримує проростання бур’янів (мишій, куряче просо, інше) протягом 30-50 днів – найдовша дія з поміж існуючих ґрунтових гербіцидів. Фактично стримується друга хвиля бур’янів.

Щоб знищити однорічні та багаторічні злакові бур’яни, у тому числі пирій, застосовують ПАР Тренд (0,2 л/га). Для найкращої ефективності проти пирію висота буряну повинна бути 12,15 см, проти мишію – фаза 3-4 листки.

І, нарешті, на якість урожаю соняшнику впливає вологість насіння при збиранні. Застосування десиканту Реглон Супер (2-3 л/га) не лише зменшує вологість, але й сприяє накопиченню олії, зменшує розвиток гнилей на корзинці. [24]

Весною поверхню поля бажано ретельно вирівняти задля рівномірного загортання ґрунтових гербіцидів і насіння на задану глибину при максимальному збереженні ґрунтової вологи.

Ранньовесняну культивацію на 10-12 см проводять, якщо грунт ущільнений і нерівномірний, потім проводять передпосівну – на глибину 7-8 см після масового проростання бур’янів. Якщо грунт вирівняний і не ущільнений. А поле слабо засмічене бур’янами, достатньо провести ранньовесняне боронування і одну передпосівну культивацію. На необроблених з осені площах і за пересіванням озимини соняшником доцільно зробити тільки мілкий обробіток ґрунту, використовуючи комбіновані агрегати, бо весняна орана спричинить висихання ґрунту на всю глибину обробленого шару, що негативно позначиться на якості сівби і врожайності.

Для боротьби з бур’янами навесні на полях, призначених під сівбу соняшнику, за 14 діб до проведення передпосівної культивації проводять обприскування гербіцидами Вулкан, в р. , і Вулкан плюс в.р. (2-6 л/га).

Оптимальні строки сівби соняшнику настають, коли грунт прогрівається до 8-10⁰
С. На глибині 10 см, що спостерігається у другій декаді квітня. Сівбу проводять протруєним насінням.

Для ефективного контролю за бур’янами в умовах високої засміченості полів застосовують комплексні заходи, які поєднують хімічні і механічні прийоми. Серед ґрунтових гербіцидів високий ефект забезпечують Екстрим, к.е., і Тайфун, к.е., які застосовують до сівби, під час та після сівби, але до появи сходів проти злакових і деяких двосім’ядольних бур’янів з нормами: Екстрим, к.е. (1,5-3,0 л/га) та тайфун. к.е. (1,6-2,6 л/га).

Гібриди соняшнику відрізняються інтенсивнішим ростом і вищими вимогами до технологій вирощування. У зв’язку з менш сприятливими умовами росту бур’янів, на гібридних посівах слід вносити гербіциди за нижчими нормами, ніж сказано в рекомендаціях. Внесення і загортання ґрунтових гербіцидів можна проводити окремо. Проте ефективніше застосовування комбінованих агрегатів. Внесення і загортання гербіцидів мають бути проведені рівномірно – без огріхів і перекриття.

За використання гербіцидів ручні прополювання посівів виключаються повністю, а механічний обробіток ґрунту зводиться до мінімуму. Починаючи з періоду сходів – двох пар листків, проводять захист посівів від однорічних та багаторічних злакових бур’янів страховим гербіцидом Алінка (0,1-1,2 л/га).

Для прискорення дозрівання рослин, зменшення строків збирання врожаю та зниження розвитку і шкодочинності білої і сірої гнилей та отримання більш сухого та якісного насіння застосовують десикацію. В фазі жовтих кошиків соняшнику за вологості насіння 33-37% проводять десикацію вулканом, в.р., і Вулканом плюс в.р., (3 л/га). Особливо слід контролювати посіви гібридів, бо вони зріють одночасно і фаза бурого кошика настає в них практично в один день.

Дотримання цих рекомендацій для захисту соняшнику дасть змогу отримати добрі врожаї та позбавитись проблем з бур’янами та хворобами. Використовуючи грунтові гербіциди Екстрим і Тайфун, можна ефективно боротися з однорічними злаковими та деякими двосім’ядольними бур’янами, а застосовування після сходового грамініциду Стилет вирішує не тільки проблеми однорічних, а і багаторічних бур’янів. Гербіциди суцільної дії Вулкан і Вулкан плюс високоефективно знищують багаторічні бур’яни, такі як перій повзучий, осоти і березка польова. За застосуванням як десикантів ці два гібриди прискорюють дозрівання рослин, зменшують строки збирання врожаю та його втрати, зменшують шкодочинність хвороб. [25]

Розрахуємо потребу товариства “Тур” в засобах захисту рослин. (табл.. 3.6).

Таблиця 3.6

Розрахунок потреби в гербіцидах

ТОВ “Тур” для обробки ґрунту під посівами соняшнику рекомендуємо використовувати такі гербіциди як ПАР Тренд, Алінка. Щоб знищити однорічні та багаторічні злакові бур’яни, у т.ч. пирій, застосовують ПАР Тренд (0,2 л/га). А для знищенні широколистих бур’янів ефективним є гербіцид Алінка (0,1-1,2 л/га). Витрати на їх придбання з урахуванням потреби на всю площу становитимуть майже 11042,3 грн.

Для того, щоб визначити, чи доцільно впроваджувати ці гербіциди, розглянемо витрати на виробництво соняшника з врахуванням нових засобів захисту рослин. (табл.. 3.7).

Таблиця 3.7

Затрати на виробництво соняшнику, грн.

Аналізуючи затрати на виробництво соняшнику в проектному році при впровадженні нових засобів захисту рослин, а саме за рахунок впровадження гербіцидів, можна зробити висновок, що витрати на виробництво 1 га посівної площі соняшника відносно 2004 року зменшаться на 7,5 грн., і становитимуть 501,4 грн.

Далі розглянемо економічну ефективність виробництва соняшника. (табл. 3.8).

Таблиця 3.8

Резерви збільшення виробництва соняшнику за рахунок використання нових сортів

При аналізі даної таблиці можна зробити висновок. Площа посіву, як і в 2004 році, становитиме 779 га. Валовий збір соняшнику збільшиться на 4376,5 ц. Собівартість виробництва соняшнику зменшиться на 0,28 тис. грн. кількість проданого насіння соняшнику збільшиться на 3904,11ц. Виручка від реалізації соняшнику збільшиться на 251,46 тис. грн. Собівартість реалізованого соняшника збільшиться на 0,04 тис. грн. Прибуток від реалізації соняшнику збільшиться на 251, 42 тис. грн. Урожайність соняшника збільшиться на 5,62 ц/га. Виробнича собівартість 1ц. соняшнику зменшиться на 20,29 грн. Рівень рентабельності зросте на 121,5%.

3.4 Впровадження ефективних препаратів для протруювання насіння

Несприятливі погодні умови і недотримання строків збирання часто призводять до високого обсіменіння посівного матеріалу фітопатогенними мікроорганізмами. Тому передпосівне протруювання насіння – запорука отримання дружних і здорових сходів рослин. Про що свідчить практика вирощування соняшнику.

Посівний матеріал врожаю 2004 року був дуже інфікований збудниками захворювань – обсіменіння мікроорганізмами деяких партій, які пройшли перевірку в лабораторії, сягала 100%. Серед виділених мікроорганізмів переважали збудники альтернаріозу – гриби роду АІ – ternaries. Було виявлено й інші шкідливі патогенези – збудники білої та сірої гнилі, іржі, фомопсису. Крім того, було виділено сапротрофні гриби, що призводять до пліснявіння насіння.

В Україні для застосування на соняшнику дозволено використовувати протруйники, які мають різні механізми дії. З метою перевірки їх ефективності було проведено лабораторні досліди, в яких оцінювали енергію проростання та схожість насіння. А також біологічну ефективність препаратів. (табл. 3.7) [25]

Як свідчать наведені в таблиці результати, між партіями спостерігаються значні відмінності щодо посівних якостей.

Особливо виділяється партія № 7, де схожість насіння у королі становила всього 29%. Треба зазначити, що насіння цієї партії було дуже

Таблиця 3.7

Ефективність протруювачів насіння соняшнику

інфіковане бактеріями. Протруєння суттєво підвищили енергію проростання та схожість. Однак помітно. Що партії соняшнику з низькою початковою схожістю практично не прореагували на обробку фунгіцидами, тоді як варіанти з найбільш високими якостями виявили досить добру позитивну реакцію на препарати, особливо на Діток і Роняло; у цьому разі лабораторна схожість деяких партій насіння перевищила 90%.

Фітопатологічний аналіз виявив, що посівні якості насіння соняшнику перебувають у зворотній залежності від їх загальної ураженості грибами: чим більше інфікована партія, тим нижчі її посівні якості. У свою чергу, ефективність протруйників була прямо пропорційна їх активності у пригніченій насіннєвої інфекції, тобто біологічній активності. Із перевірених препаратів найменш ефективним виявився Апрон (діюча речовина - металаксін). Ефективність Колфуго Супер (діюча речовина - карбендазим) була вищою. І, нарешті, найефективнішими виявились Роянфло (діюча речовина - тірам) та Дитокс (діючі речовини – тірам і карбендазим). Дуже важливим є виявлений факт, що, хоча й помітна загальна закономірність у дії препаратів (зростання біологічної ефективності в низці Апрон – Колфуго Супер – Роялфло та Дитокс), але різні партії насіння соняшнику виявляють диференційовану реакцію на протруйники. Наприклад, хоча Кофуго Супер в цілому поступається за ефективністю Роялфло та Дитоксу, але при обробці партії № 5 його дія статистично достовірно перевищувала дію Дитоксу. Роялфло був крщий, ніж Дитокс, для партій №4 і №8, а Дитокс, в свою чергу, був значно ефективнішим для партії №1.

Таким чином, результати досліджень свідчать, що для підбору найефективніших препаратів попередні лабораторні дослідження є вкрай потрібними. Вони дають змогу визначити, які протруйники мають найвищу біологічну (і господарську) активність, а до яких фітопатогенні гриби толерантні. Щоб одержати гарантовано здорові та дружні сходи соняшнику, треба аналізувати врожаї кожної зони або навіть окремих полів, оскільки від однієї партії до іншої змінюються співвідношення видів збудників хвороб та їх чутливість до хімічних препаратів.

Ґрунтуючись на результатах наукових досліджень, треба виконувати роботи з очищення та калібрування насіння соняшнику, використовуючи диференційований підхід до кожної партії, забезпечуючи ефективний захист культури найбільш придатними у кожному конкретному випадку препаратами. Завершальним етапом процесу підготовки до сівби є інструкція насіння баковими сумішами, до складу яких входять науково обґрунтовані дози ефективних засобів захисту рослин, макро- та мікроелементів, стимуляторів росту. [24]

Сажка на сільськогосподарських культурах – одне з найбільш поширених і шкодочинних захворювань. Відрізняється від інших хвороб тим, що уражує саме ту частину рослини, заради якої ця культура вирощується – насіння. Насіння повністю перетворюється в чорну спорову масу. В зав’язку з цим урожай від хворих рослин повністю знищується або сильно знижується.

Крім очевидних втрат врожаю, сажкові гриби приводять до втрат, які не підлягаються обліку при зовнішньому огляді посівів. Це так звані приховані втрати. Їх проявлення полягає в тому, що збудник, який знаходиться в рослині з моменту проростання насіння до стиглості насіння, пригнічує ріст рослини, а саме: знижує схожість насіння, заражені проростки сильно уражаються ґрунтовими грибами, рослини відстають в рості, порушується нормальне протікання біохімічних процесів, погіршується налив насіння. Приховані втрати особливо великі на соняшнику, адже гриб тривалий час негативно впливає на рослину. Присутність паразита в тканинах рослин впливає також на зниження маси 1000 зернин. Польову схожість посівного матеріалу. Зниження загальної маси рослин. В результаті все це призводить до недобору врожаю.

Урожай насіння соняшнику з посівів, уражених сажкою вище допустимих норм, переводиться в нижчий клас або ж вибраковується із числа сортових. Продаж такого зерна проводиться за зниженими цінами.

За даними проведених досліджень, при ураженні посівів насіння соняшнику на 40% збудникам твердої сажки урожай знижується вдвічі, а то і втричі, порівняно з посівами, посівний матеріал яких підлягає ретельному протруєнню.

Протруєння – це обробка насіння хімічними препаратами (протруювачами) з метою знищення зовнішньої і внутрішньої інфекції. Протруєння дозволяє захистити насіння від збудників хвороб рослин, які передаються через насіннєвий матеріал, оберігає насіння і проростки від пліснявіння в ґрунтових умовах, знижує ураження сходів кореневими гнилями, послаблює негативний вплив пошкоджень в результаті травмування. Протруєння впливає на якість насіння завдяки активізації його захисних властивостей; стимулює ріст і розвиток рослин в результаті дії препаратів на деякі фізіологічні процеси в проростаючому насінні і рослинах.

Асортимент препаратів для протруєння насіння. Дозволених для використання в Україні, дещо перевищує 10 пестицидів, які включають в себе від одної до трьох діючих речовин із різних хімічних груп. Серед них важливе місце займають препарати на основі триазолів, які володіють системною дією проти широкого спектра патогенів. Одним із препаратів цієї групи є рак сіл.

В Миронівському інституті вивчали фунгіцидні властивості препарату рак сіл протягом трьох останніх років. Ефективність даного препарату порівнювали з препаратами: байтан-універсал, віта вакс 200 фф. Препарат рак сіл (2% тебукопазалу) ефективний на насінні при нормі витрати 2,75 кг/т проти сажкових захворювань (тверда і летюча), кореневих гнилів, захищає посіви від септоріозу на ранніх фазах розвитку рослин.

Необхідно знати, що рак сіл, так само як і багітан – універсал, проявляє ретардантний ефект, сповільнює темпи початкового росту сходів і ріст колеоптім, що приводить до глибокого залягання вузла кущіння, кращої посухостійкості. При обробці посівного матеріалу раксілом збільшується число первинних корінців в порівнянні з контролем, що позитивно впливає на стан посівів при весняних і осінніх посухах.

Негативної дії препарату на посівний матеріал не відмічено, винятком є травлювання насіння. Особливо в зародку. При проростанні таке насіння не здатне дати нормальних сходів. Тому перед протруєнням необхідно звернути увагу на ступінь травмування посівного матеріалу.

До факторів, які уповільнюють появу сходів, відносяться занадто поверхневе або занадто глибоке загортання посівного матеріалу, а також насіння з низьким процентом енергії проростання та низькою польовою схожістю, що виникає після тривалого його зберігання.

В результаті проведених дослідів негативного впливу протруювача раксілу на енергію проратання і польову схожість посівного матеріалу не відмічено.

Таким чином, отримані результати в Миронівському Інституті дозволяють вважати рак сіл ефективним протруювачем насіння.

Отже, пропонуємо товариству “Тур” для протруювання насіння соняшнику використовувати ефективний препарат для протруювання насіння – раксіл. [26]

Спочатку розрахуємо потребу насіння, яке в подальшому будемо обробляти раксілом (табл.. 3.8).

Таблиця 3.8

Розрахунок потреби насіння

Таким чином ми бачимо, що для протруювання нам знадобиться 5453 кг насіння соняшнику.

Далі розрахуємо потребу в препараті та його вартість. (табл.. 3.9)

Таблиця 3.9

Розрахунок потреби в препараті і його вартість

З розрахунку видно, що для протруювання 3836 кг насіння соняшнику знадобиться 10,549 л. раксілу. З врахуванням ціни препарату 200 грн./л, ТОВ на придбання необхідної кількості роксілу знадобиться 2999 грн.

Далі розрахуємо додаткову кількість продукції при застосуванні протруйника. (табл.. 3.10)

Таблиця 3.10

Додаткова кількість продукції при застосуванні протруйника

Таким чином, можна сказати, що при впровадженні протруювача Раксіла урожайність соняшника збільшиться з 6,88 ц/га до 11 ц/га, що в свою чергу призведе до збільшення валового збору соняшника з 5361ц. до 8569 ц.

І, нарешті, для визначення доцільності впровадження протруювача Раксіла необхідно порахувати всі затрати на виробництво соняшника при його використанні. Для цього розглянемо таблицю 3.11.

Таблиця 3.11

Затрати на виробництво соняшнику, грн.

Таким чином, можна зробити висновок, що доцільно впровадити препарат Раксіл для протруювання насіння соняшника. При застосуванні протруювача Раксіл витрати на виробництво 1ц. соняшника зменшаться в проектному році на 14,19 грн. і становитимуть 44,68 грн.

Далі розглянемо економічну ефективність виробництва насіння соняшнику (табл. 3.13).

Аналізуючи дану таблицю, бачимо. Що валовий збір соняшника збільшиться в проектному році на 3208ц. Собівартість виробництва соняшника збільшиться на 14,12 тис. грн. Кількість проданого насіння соняшника збільшиться на 2862,98 ц. Виручка від реалізації соняшника

Таблиця 3.13

Резерви збільшення виробництва озимої пшениці за рахунок використання нових сортів

збільшиться на 160,67 тис. грн. Собівартість реалізованого соняшника збільшиться на 12,87 тис. грн. Прибуток від реалізації соняшника збільшиться на 147,80 тис. грн. Урожайність соняшнику збільшиться на 4,12 ц/га. Виробнича собівартість 1ц. соняшника зменшиться на 14,19 грн. Собівартість 1ц. реалізованого соняшнику зменшиться на 14,63 грн. Рівень рентабельності збільшиться на 58,75%.

РОЗДІЛ 4

БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

4.1 Аналіз стану охорони праці при виробництві соняшника

Сучасний розвиток аграрного виробництва змінює характер і склад праці, вимагає рішучих дій по покращенню її умов, профілактики професійних захворювань працівників сільського господарства.

Стабільна тенденція росту техногенного ризику для життя і здоров’я людей висуває на перший план проблему удосконалення системи організації і управління охороною праці.

Під час виробництва на працівників діють небезпечні і шкідливі виробничі фактори, властиві всім видам виробництва, зокрема і процесом виробництва соняшника.

Технологічні процеси вирощування, збирання та первісної обробки соняшнику повинні відповідати типовим технологіям, затвердженим власником.

При розробці нових технологій вирощування, збирання та первинної обробки соняшнику безпека працівників повинна забезпечуватися вимогами, а також через:

- усунення прямого контакту працівників із протруєним насінням під час завантаження у транспортні засоби. Доставки на поле, завантаження сівалок і саджалок;

- забезпечення трактористу – машиністу з кабіни оглядовості робочих органів зачіпних сільськогосподарських машин;

- застосування сільськогосподарських машин з автоматичним приєднанням до енергетичних засобів;

- передбачення візуальної та звукової сигналізації, які б забезпечували узгоджені та безпечні дії спільно працюючих агрегатів та машин.

4.2 Забезпечення безпеки праці при виробництві соняшника

Вимоги до технічного стану засобів механізації.

Посівні та садильні машини.

Посівні та садильні машини, які допускаються до експлуатації, повинні мати:

- справне сидіння сівача, площадку або підніжку дошку і поручні; ширина підніжної дошки повинна бути не менше 350 мм; обладнана запобіжними бортиками завширшки 100 мм; поручні мають бути гладкими і надійно закріплені на висоті 1м.;

- захисні огородження рухомих деталей приводних передач;

- підключені пристрої двосторонньої сигналізації;

- надійне кріплення маркерів у транспортному положенні.

Машини для хімічного захисту рослин.

В машинах, що застосовуються для роботи з пестицидами, всі з’єднання магістралі переміщення пестицидів повинні мати ущільнюючі прокладки.

Манометри на оприскувачах, які працюють під тиском, попередньо мають бути перевірені на точність показань.

Вимоги до підготовки полів і проведення меліоративних та земельних робіт. Підготовка поля.

У кожному підприємстві повинна бути проведена паспортизація земельних угідь із зазначеним крутості поздовжніх і поперечних схилів, земельних ділянок та інші.

Вивідні і глибокі поливні борозни, перемички та інші нерівності поля перед збиральними роботами повинні бути засипані і вирівняні.

Земельні ділянки для роботи машинно-тракторних агрегатів повинні бути завчасно підготовлені.

Місця, призначені для короткочасного відпочинку і вживання їжі повинні позначатися добре видимими віхами завширшки 2,5-3 м і включеними в нічний час ліхтарями, а також обладнуватись вагончиками, наметами чи навісом і бликавкозахистом. Не допускається обладнувати місце відпочинку працівників в охоронній зоні ЛЕП

Ділянка, що підлягає поливанню, повинна бути ретельно оглянута, спланована, в особливо небезпечних місцях слід установити віхи висотою 2,5-3 м.

Підготовка полів до роботи на них сільськогосподарської техніки має проводитись тільки в світлу пору доби.

Перед початком польових робіт на полях, над якими проходять ЛЕП, власник організовує перевірку спеціалізованими організаціями величини провисання проводів із тим, щоб відстань по вертикалі від найвищої точки машини до електричних проводів була не менше значень.

Розміщення машин, машинно-тракторних агрегатів, збиральних і транспортних засобів на полях, де проводяться сільськогосподарські роботи, повинно здійснюватися відповідно до технологічних карт і цих Правил.

Заправка сільськогосподарських машин і агрегатів технологічними матеріалами повинна здійснюватися на технологічних дорогах поля із застосуванням засобів механізації.

Режими руху сільськогосподарських машин і машинно-тракторних агрегатів під час виконання технологічних операцій повинні відповідати технологічним картам та експлуатаційній документації і не допускати їх зіткнення та наїздів на працівників і відпочиваючих.

У темну пору доби машини повинні працювати із включеними джерелами світла, які передбачені конструкцією машини, або із штучним освітленням території.

Не допускати двосторонній рух під час переїзду машини до рисових чеків та при відведені по валах іригаційних систем.

Під час вивантаження технологічного продукту на ходу інтервал між збиральним агрегатом і транспортним засобом повинні бути не менше 1,5м.

Причіпні сільськогосподарські машини, які обладнанні постійними робочими місцями, повинні мати справну двосторонню сигналізацію.

Машини загального призначення використовуються при проведенні робіт на полях із нахилом до 9%. (16%).

Механізовані роботи з обробітку грунту, посіву та догляду за посівами необхідно проводити відповідно до вимог технологічних карт, експлуатаційної документації і цих Правил.

В зоні можливого руху маркерів або навісних машин, при розвороті машинно-тракторних агрегатів, не повинні знаходитися люди.

Не допускаються одночасне обслуговування одним працівником двох і більше сівалок під час руху агрегату.

Завантаження сівалок і садильних машин насінням, посадковим матеріалом та добривами повинно проводитися за допомогою засобів механізації. Ручне завантаження дозволяється тільки при зупиненому посівному агрегаті, заглушеному двигуні трактора, із застосуванням засобів індивідуального захисту і дотриманням граничнодопустимих навантажень при переміщенні вантажів вручну.

Заміну, очищення і регулювання робочих органів навісних машин і знарядь, які знаходяться в піднятому стані, слід проводити після вжиття заходів, що запобігають їх самовільному опусканню.

Не допускається піднімання працівників на машини під час їх руху, а також опускання з них.

Не допускається робота сівачів на посівних сівалках.

Вимоги до збирання соняшнику

Перед початком збиральних робіт власниками повинні бути проведені такі організаційні заходи: закінчена підготовка збирально-тракторних агрегатів; закріплена техніка за працівниками; організовані ланки технічного обслуговування машин; на відведених ділянках обладнані польові стани і місця для відпочинку працівників, майданчики для зберігання техніки і пально-мастильних матеріалів; підготовлені поля і перевірено провисання проводів ліній електропередач; проведений інструктаж з питань охорони праці та пожежної безпеки.

Під час збирання соняшнику необхідно дотримуватися правил пожежної безпеки.

Персонал, який обслуговує збиральні агрегати, потрібно комплектувати працівниками з урахуванням їхньої кваліфікації.

Під час проведення технічного обслуговування збиральних машин і транспортних агрегатів у темний час доби повинно бути забезпечено штучне освітлення майданчиків.

При виборі способу збирання соняшнику перевагу слід надавати технологіям, які мають вищу надійність і безпеку технологічного процесу.

Під час роботи в полі і руху по дорогах нікому, крім комбайнера, не дозволяється знаходитися на зернозбиральному комбайні.

Не дозволяється перебування людей у кузовій автомашини або тракторного причепа при заповненні їх технологічним продуктом, а також при транспортуванні продуктів до місця складування.

Збиральні машини повинні бути забезпечені міцними дерев’яними підкладками для встановлення домкрату.

4.3 Забезпечення екологічної безпеки праці при виробництві соняшника

Потенційна загроза пестицидів, їх нагромадження в навколишньому середовищі потребують наукового пошуку і розробки підходів до організації захисних заходів. Такими є інтегровані системи захисту рослин, які мають природоохоронний напрямок. Їх проводять і планують з урахуванням особливостей розвитку шкідливих організмів і рослин, що ними пошкоджуються, а також зональних особливостей застосування.

Інтегровані системи включають такі методи боротьби із шкідниками: агротехнічний, біологічний, хімічний, фізичний, механічний, карантин рослин.

Застосування цих методів ґрунтується на взаємовідносинах між рослинами, шкідниками і зовнішнім середовищем. За допомогою агротехнічних заходів можна створити несприятливі умови для розвитку і розмноження шкідливих видів і сприятливі умови для росту і розвитку пошкоджених ними рослин, а також для корисних видів тварин. За допомогою селекції виводять форми рослин, стійкі проти шкідників або такі, що не пошкоджуються ними.

Найбільше значення з точки зору захисту рослин мають такі заходи: сівозміна, система обробітку ґрунту, система добрив, очищення і сортування насіння, строки і способи сівби, боротьба з бур’янами, а також строки і способи збирання врожаю.

Найбільш економічно обґрунтованим є метод токсикації сходів інсектицидами, який дає можливість більш як у 5 разів зменшити витрату препаратів.

Застосування різних біологічних засобів, поряд з охороною навколишнього середовища і здоров’я людей, забезпечує високу технічну і економічну ефективність. Особливо високий економічний ефект дають біометоди в умовах закритого ґрунту, де є можливість повного виключення хімічних засобів захисту рослин, а окупність витрат – 47 разова. Крім того, ширше застосування біометоду дає можливість підвищити якість сільськогосподарської продукції.

Біологічний метод регулювання чисельності шкідливих організмів розвивається в двох напрямах. Перший пов’язаний з розробкою прийомів, що враховують і підвищують активність природних ресурсів корисних організмів. Другий напрям пов’язаний з утворенням і застосуванням активних засобів біологічної боротьби із шкідниками і хворобами.

Раціональне застосування хімічного методу. Хімічний метод боротьби передбачає використання різних хімічних речовин – пестицидів, отруйних для шкідливих організмів. Перевага його полягає в можливості швидкого і ефективного застосування. Однак, хімічний метод боротьби має недоліки, які пов’язані з прямою і побічною дією пестицидів.

Безпека використання хімічних засобів досягається при виконанні двох вимог: необхідно, щоб продукти харчування і корми для тварин не містили залишків токсичних речовин, що перевищують гігієнічні норми, не допускаючи нагромадження залишків пестицидів в об’єктах навколишнього середовища.

Механічний метод трудомісткий, тому його застосовують переважно в найбільш інтенсивних галузях рослинництва або тоді, коли немає можливості застосовувати інші, більш досконалі методи.

Фізичний метод застосовують головним чином для боротьби із шкідниками у період зберігання врожаю і продуктів його переробки.

Карантин рослин передбачає систему заходів, спрямованих на запобігання ввезення в країну нових видів шкідників і хвороб, а також на виявлення, обмеження і ліквідацію вогнищ розмноження уже прониклих на нашу територію іноземних видів, які у нас мають локальний характер поширення.

4.4 Підвищення стійкості виробництва соняшнику у надзвичайних ситуаціях.

Для успішного виробництва соняшника, безпеки праці робітників при його виробництві, захисту соняшнику і продукції його переробки, створені служби, установи і формування цивільної оборони.

Для безпосереднього проведення заходів захисту соняшнику і продукції його переробки створюються такі формування цивільної оборони: команди захисту рослин (КЗР), бригади захисту рослин (БЗР), спеціалізовані групи захисту рослин (СГЗФ).

Команди захисту рослин створюються на всіх об’єктах сільськогосподарського виробництва із працівників, які працюють в рослинництві, і оснащуються технікою, наявною в господарстві.

Бригади захисту рослин створюються у вищих і середніх навчальних закладах агрономічного профілю із викладачів і студентів старших курсів. Бригади є резервом державної і обласних служб та призначені для надання допомоги командам об’єктів при ліквідації осередків масового ураження соняшнику і його врожаю.

Спеціалізовані групи захисту рослин створюються на базі науково-дослідних інститутів і дослідних станцій агрономічного профілю. Вони можуть брати участь у розробці ефективних заходів ліквідації осередків ураження і вирощування соняшнику на забрудненій чи зараженій території.

Основними заходами, які проводять завчасно, є: планування заходів захисту соняшнику і його врожаю в надзвичайних ситуаціях; створення формувань захисту соняшника; забезпечення формувань засобами індивідуального і колективного захисту та іншим табельним майном; організація і проведення навчання з ЦО особливого складу служб, установ і формувань; організація і проведення науково-дослідних робіт захисту і знезаражування посівів соняшнику, виведення стійких проти хвороб і шкідників сортів соняшнику; створення хімічних засобів і техніки для захисту соняшнику і його урожаю від шкідників і хвороб; вапнування кислих грунтів; створення запасів хімічних засобів захисту рослин проти небезпечних хвороб і шкідників; створення постійного перехідного фонду страхових запасів насіннєвого матеріалу, продовольства; розробка енергозберігаючих технологій для вирощування і доведення до кондиції урожаю; розробка варіантів сівозмін для надзвичайних умов; розробка спрощених технологій вирощування соняшнику та переробки, в разі потреби, урожаю в господарствах; створення запасів матеріалів для укривання урожаю.

Заходи ЦО в виробництві соняшнику при загрозі надзвичайної ситуації: введення в дію планів ЦО об’єкта, які передбачають заходи виробництва соняшника при загрозі надзвичайної ситуації; приведення в повну готовність сил і засобів захисту рослин; доукомплектування засобами індивідуального захисту, приладами радіаційної, хімічної розвідки і дозиметричного контролю та іншим табельним майном; перевірка готовності технічних засобів для дезактивації, дегазацій і хімічного захисту рослин; укриття сільськогосподарської техніки, запасів хімічних засобів захисту, мінеральних, органічних добрив; організація спостереження за посівами.

РОЗДІЛ 5

ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Зернове господарство та олійне виробництво України є стратегічною, ключовою і найбільш ефективною галуззю народного господарства. Зерно, соняшник і вироблені з нього продукти завжди були і надалі будуть ліквідними, оскільки вони становлять основу продовольчої бази і безпеки держави. Населення найбільше сприймає і налінегативніше реагує на нестачу хлібо - та олієпродуктів або підвищення цін на них. Від того як використовує свої зернові та олійні ресурси держава, залежить добробут її громадян.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Тур” створене у лютому 2002 року шляхом реорганізації сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу “Агрофірма ім. Леніна” і є правонаступником СВК “Агрофірма “Весна” Мелітопольського району Запорізької області. Товариство було створено сьома учасниками, які є громадянами України.

Так як за останні роки не було випущено нових Законів України та Постанов Кабінету Міністрів України щодо виробництва соняшнику, ТОВ “Тур” в своїй виробничо-економічній діяльності користується джерелами аграрного права по вирощуванню зернових культур, а саме такими:

- Закон України “Про насіння і садивний матеріал ” від 26 грудня 2002р.;

- Закон України “Про карантин рослин” від 30 червня 1993р.;

- Закон України “Про захист рослин” від 14 листопада 1998р.;

- Указ Президента “Про додаткові заходи щодо стабілізації ринку зерна” від 19 травня 2003р.;

- Закон України “Про зерно та ринок зерна в Україні” від 4 липня 2002р.;

- Закон України “Про насіння” від 15 грудня 1999р.;

- Закон України “Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини” від 23 грудня 1997р.;

- Закон України “Про окремі питання розвитку селекції та насінництва сільськогосподарських культур” від 10 вересня 1998р.;

- Закон України “Про пестициди і агрохімікати” від 2 березня 1995р.;

- Закон України “Про охорону прав на сорти рослин” від 21 квітня 1993р.;

- Наказ Міністерства Аграрної політики “Про затвердження Порядку розрахунків із постачальниками та зберігачами насіння сільськогосподарських рослин державного насіннєвого фонду та користувачами” від 17 грудня 2004р.;

- Постанова Кабінету Міністрів України “Про закупівлю продовольчого зерна врожаю 2004р.” від 28 квітня 2004р.;

- Розпорядження Кабінету Міністрів України “Про схвалення Державної програми створення сприятливих умов для стабілізації та розвитку рослинництва на 2005-2010 роки” від 17 листопада 2004 р.;

- Постанова Кабінету Міністрів України “Про забезпечення реалізації деяких положень Закону України”, “Про зерно та ринок зерна в Україні” від 17 листопада 2004р.;

- Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку проведення державної реєстрації спеціальних харчових продуктів і висновків санітарно-епідеміологічної експертизи на продовольчу продукцію” від 23 липня 2004р.;

- Закон України “Про податок на додану вартість (щодо операцій з продажу сільськогосподарської продукції)” від 15 червня 2004р.;

- Закон України “Про внесення змін до Кодексу України про адмінправопорушення щодо відповідальності за правопорушення законодавства в галузі насінництва, розсадництва та охорони прав на сорти рослин ” від 17 червня 2004р.;

- Постанова Кабінету Міністрів України від 14 жовтня 1999р. “про посилення контролю за якість зерна та продуктів його переробки”;

- Закон України “Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років ” від 18 січня 2001р.;

- Господарський Кодекс України;

- Земельний Кодекс України;

- Указ Президента “Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям”.

Господарство є юридичною особою, свою діяльність здійснює згідно господарського Кодексу України. Основною формою здійснення повноважень трудового колективу є загальні збори.

ТОВ “Тур” самостійно вибирає напрямок сільськогосподарського виробництва, його структуру та об’єм самого виробництва, розпоряджається виробленою продукцією та доходами, здійснює різні діяльності, які не суперечать законодавству України.

Закон України “Земельний Кодекс України” був прийнятий 25 жовтня 2001 року, в ньому визначені зміни, що відбулися в аграрному секторі економіки.

Стаття 78 Земельного Кодексу регламентує право власності на землю. Право власності на землю – це право володіти, користуватися та розпоряджатися земельними ділянками.

Після паювання земель кожним робітником одержано паї на основі Указу Президента України “Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність” від 3 грудня 1999 року.

Оскільки в агропромисловому комплексі України відбулася аграрна реформа на сучасному етапі значна частина сільськогосподарських підприємств мають орендні відносини з урахуванням таких принципів оренди:

- добровільний вступ до орендного колективу;

- надання з боку орендодавця прав внутрішньогосподарському орендному колективу самостійно вирішувати оперативні питання господарської діяльності;

- гарантованість виконання орендних зобов’язань сторонами;

- встановлення ринкових взаємовідносин між орендодавцем та орендарем.

В господарстві діє Закон України “Про насіння”, який регулює виробництво, реалізацію використання насіння та посадкового матеріалу. Тому господарство має право розмножувати, заготовляти, реалізовувати та використовувати насіння соняшнику при умові їх відповідності атестаційним вимогам.

Закон України “Про насіння” передбачає, що, якщо господарство отримує дозвіл на виробництво та використання насіння зернових культур, в тому числі і соняшника, воно має право:

- придбання на договірних умовах у інших виробників насіння відповідних категорій для подальшого розмноження та реалізації;

- встановлювати договірні ціни на вирощування насіння, яке підлягає реалізації.

Якість насіння повинна бути підтверджена відповідними документами встановленої форми. Ці документи видає державна комісія, яка перевіряє якість насіння на вводі його в оборот.

Насіння вважають признаними, якщо вони відносяться до сорту, який пройшов держані іспити по результатах, якого насіння внесено в Реєстр сортів рослин України або визнані перспективними, а також по сортовій чистоті, посівним якостям, що відповідають вимогам стандарту України. При придбанні насіння гарантія якості діє на протязі терміну, вказаного в документі про їх якість.

Закон України “Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини” встановлює основи безпеки якості та безпеки харчових продуктів та продовольчої сировини для населення, регулює відносини між органами виконавчої влади, виробниками та споживачами при розробці, виробництві, ввозу на митну територію України, покупці, постачанні, зберіганні, транспортуванні, реалізації, використанні та споживанні харчових продуктів та продовольчої сировини.

Закон України “Про зерно та ринок зерна в Україні” від 2002 року. Цей закон визначає державну політику щодо розвитку ринку зерна, в тому числі і соняшнику, як пріоритетного сектора економіки агропромислового комплексу України. Закон спрямований на створення правових, економічних та організаційних умов конкурентоспроможного виробництва і формування ринку зерна, в тому числі і соняшника, для забезпечення внутрішніх потреб держави у продовольчому, насіннєвому та фуражному зерні, а також у соняшнику, нарощування його експортного потенціалу.

Цей закони передбачає:

- забезпечення продовольчої безпеки держави;

- формування сприятливої для ринку зерна та соняшника інвестиційної, кредитної, податкової, місцевої політики;

- оптимізація структури та ефективності виробництва зерна, в т.ч. соняшника, з урахуванням потенціалу природнокліматичних умов та ринкової кон’юнктури;

- забезпечення функціонування ринку зерна, в т.ч. соняшника, на засадах поєднання конкуренції та державного регулювання з метою збалансування інтересів суб’єктів господарювання та держави;

- встановлення державного контролю за якістю зерна та соняшнику, продуктів їх переробки та сортового насіння;

- стабілізація ринкових ресурсів зерна та соняшника;

- нарощування експортного потенціалу ринку зерна та соняшника;

- визнання пріоритетності розвитку ринку зерна та соняшника;

- впровадження механізму заставних закупок зерна та соняшника;

- впровадження інтервенційних операцій на ринку зерна та соняшника;

- визначення порядку експорту та імпорту зерна та соняшника, продуктів їх переробки за міжнародними договорами.

Закон України “Про карантин рослин” виявляє загальні правові, організаційні та фінансово-економічні основи карантину рослин, повноваження органів державної влади, їх посадових осіб, права і обов’язки юридичних та фізичних осіб, направлені на попередження занесення та розповсюдження відсутніх на території України карантинних організмів.

Державне управління у сфері карантину рослин здійснюється Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади по питанням аграрної політики, органами Державної служби по карантину рослин України.

До повноважень Кабінету Міністрів України в сфері карантину рослин відносяться:

- забезпечення здійснення державної політики в сфері карантину рослин;

- розробка та здійснення відповідних загальнодержавних програм;

- направлення і координація діяльності органів Державної служби по карантину рослин України;

- укладення міжнародних договорів;

- введення (скасування) карантинного режиму в порядку, встановленому дійсним Законом;

- затвердження переліку підкарантинних матеріалів та об’єктів;

- здійснення інших повноважень по управлінню в сфері карантину рослин.

Закон України “Про насіння і садивний матеріал” містить основні положення, що регулюють виробництво, реалізацію та використання насіння і садивного матеріалу сільськогосподарських рослин, на які затверджено державні стандарти, визначають правові відносини між виробниками та споживачами насіння і садивного матеріалу та охороняють їх права.

До об’єктів насінництва та розсадництва згідно з цим Законом належать:

- сорт рослин (клон, лінія, гібрид, популяція, сортозміни);

- насіння і садивний матеріал;

- насінницькі посіви та насадження.

До суб’єктів насінництва належать фізичні та юридичні особи, яким надано право займатися виробництвом, реалізацією та використанням насіння і садивного матеріалу відповідно до законодавства України.

Законодавство України про насіння і садивний матеріал складається з цього Закону, Закону України “про охорону прав на сорт рослин”, інших законів та нормативних актів, прийнятих відповідно до них.

Державне управління в галузі насінництва та розсадництва здійснюють Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства та їх територіальні органи відповідно до своїх повноважень.

Особливе місце в економічній політиці держави займає Закон України “Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років” від 18 січня 2001 року, яким визначено роль сільського господарства як пріоритетної галузі народного господарства та держави в регулюванні економічних процесів. Надзвичайно важливим є його положення щодо цінової політики, яка здійснюється на основі вільного ціноутворення у поєднанні з державним регулюванням та підтримкою доходів сільськогосподарських товаровиробників шляхом антимонопольного контролю за цінами на продукцію сільського господарства і матеріально-технічні ресурси, що ними споживаються; формування цін на товари, роботи та послуги, виходячи з попиту і пропозиції на основі галузевих нормативних витрат і норми прибутку в середньому по народному господарству; запровадження заставних цін, регулювання доходів через систему державних дотацій та субсидій.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

По проведеному аналізу господарської діяльності ТОВ “Тур”, можна зробити висновок, що господарство рентабельне та має перспективи для подальшого розвитку.

Господарство повністю забезпечено землею і за своїми розмірами повністю сприяє розвитку виробничої діяльності усіх галузей сільськогосподарського виробництва. Розташовано у сприятливій зоні для застосування механізації. Загальна земельна площа у 2004 році становила 4421 га, що на 15,2% менше ніж у 2000 році. Це обумовило зменшення сільськогосподарських угідь, пашні, що пов’язано з тим, що господарство в умовах реформування було розпайоване і змінило цільове призначення земель. Це призвело до того, що зменшилась площа під пасовищами на 86,2%, площа під сінокосами збільшилась на 100%.

Аналізуючи склад товарної продукції в динаміці за п’ять років, можна сказати, що галузь рослинництва займає найбільшу питому вагу в структурі товарної продукції – 63,3%, тваринництво – 18,1%. В рослинництві найбільшу питому вагу займають зернові і зернобобові – 42,7% і соняшник – 18,8%, в тваринництві – це м’ясо ВРХ – 10,5% і молоко – 4,97%.

Рівень спеціалізації в ТОВ “Тур” досить низький, тобто господарство спеціалізується на виробництві кількох видів продукції. Підприємство має зерно-молоко-м’ясний напрямок з розвинутим виробництвом промислової продукції.

Вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення зменшилась на 54,29%. Це спричинило зменшення показника фондозабезпеченості на 39,44%. За рахунок збільшення вартості валової продукції збільшився показник фондовіддачі на 62,5% і знизилась фондомісткість на 41,35%. Вартість оборотних засобів за п’ятирічний період зросла на 131,45%, а виручка від реалізації продукції знизилась на 20,97%, в результаті коефіцієнт обороту знизився на 43,42%, відповідно збільшився час обороту на 76,74%.

За досліджуваний період значно скоротилася кількість робітників на 58,34%, але збільшився вихід продукції на одного робітника на 236,4% і збільшився коефіцієнт використання річного фонду робочого часу на 68,18%, що говорить про раціональне використання трудових ресурсів.

Ефективність господарської діяльності ТОВ “Тур” досить низька. Починаючи з 2002 року рентабельність виробництва знижується і в 2004 році рівень рентабельності становить 4,92%. Тому на даному етапі необхідно звернути увагу на збільшення обсягів виробництва продукції рослинництва, так як вона є прибутковою, а також на розвиток промислового виробництва, яке забезпечує постійну зайнятість робочої сили і рівномірний розподіл матеріальних і трудових ресурсів.

Посівні площі в 2004 році у порівнянні з 2000 роком значно скоротились (на 30,2%), що становить 1197 га. Площа посіву соняшника збільшилась на 35%, але в структурі посівних площ у 2004 році вона займає 28,1%, що на 13,5 процентних пункти більше, чим у 2000 році.

Використовуючи індексний аналіз, можна визначити, що валовий збір у звітному (2004р.) збільшився на 571,9ц. у порівнянні з базисним (2000р.); при цьому валовий збір зменшився на 1104,7ц. за рахунок зміни урожайності культури, за рахунок посівних площ валовий збір збільшився на 1676,6 ц. Розмір посівних площ у звітному році збільшився на 202 га в порівнянні з базисним роком.

Аналізуючи економічну ефективність виробництва соняшнику видно, що майже всі показники у 2004 р. значно більші, ніж у 2000р. Урожайність культури знизилась на 17,1%. Прямі затрати праці і трудомісткість збільшились на 147% (25 тис. люд.-год) і 197,3% (6,61 люд. год / ц) відповідно. Виробнича собівартість 1ц. продукції в 2004 році склала 43,5 грн., що на 160,6% більше базисних показників. Рівень рентабельності виробництва соняшнику з 90,8% в 2000 році збільшився до 143,5% в 2004 році. Найвищий рівень рентабельності був у 2001 році – 192,1%.

Із проведеного аналізу ефективності виробництва соняшнику в господарстві ми бачимо, що економічна ефективність виробництва соняшнику в господарстві підвищується, але є нагальна необхідність шукати шляхи до її підвищення.

На основі отриманих даних планується для підвищення економічної ефективності виробництва соняшнику ввести такі заходи:

1. Впровадження технологій з мінімального обробітку ґрунту. Ґрунтозахисна технологія відкриває шлях до повноцінного використання таких переваг:

- скорочення затрат на придбання та експлуатацію техніки, зменшення зносу машин;

- зменшення витрат поливу;

- зменшення ущільнення ґрунту під впливом техніки;

- зменшення водної та вітрової ерозії;

- підвищення родючості ґрунту за рахунок збільшення вмісту гумусу, мікроелементів, вуглецю, азоту;

- стабільні врожаї;

- економія робочого часу;

- поліпшення інфільтрації води у грунт, краще насичення ґрунту вологою;

- зростання біологічної активності у ґрунті і на полях;

- поліпшення стану довкілля за рахунок зменшення викидів паливних газів, виносів гербіцидів та добрив з полів.

2. Підвищення виробництва соняшнику за рахунок поліпшення сортового складу посівів – тобто збільшуємо площу під більш врожайними гібридами. Приріст урожайності від цього заходу буде становити 18,22 ц/га, а з усієї площі буде додатково отримано 14177,1 ц. Прибуток збільшиться на 973,6 тис. грн., а рівень рентабельності збільшиться на 19%, і становитиме 162,5%.

3. Підвищення урожайності за рахунок внесення в грунт високоякісних гербіцидів. Урожайність збільшиться на 8,62 ц/га, валовий збір збільшиться на 6139 ц., виручка від реалізації збільшиться на 587,4 тис. грн. Собівартість 1ц. продукції зменшиться на 37,02 грн., а рівень рентабельності становитиме 183,5%, що на 40% більше, ніж в базисному році.

4. Підвищення урожайності за рахунок впровадження нового високоефективного препарату для протруювання насіння. Урожайність збільшиться на 4,12 ц/га, валовий збір збільшиться на 667 ц. Виручка від реалізації збільшиться на 67,56 тис. грн. Прибуток збільшиться на 57,86 тис. грн. Рівень рентабельності збільшиться на 20,3% і становитиме 163,8%.

ЛІТЕРАТУРА

1. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: підручник – 2 – ге вид. доп. і перероб. – К. КНЕУ. 2002р.

2. Андрійчук В.Г., Вихор Н.В. Підвищення ефективності агропромислового виробництва. – Київ: Урожай, 1990-232 с.

3. Беляков Г.И. Практикум по охране труда. – М.: Агропромиздат, 1998 – 11с.

4. Бронин О.В. До питання економічної ефективності виробництва насіння соняшнику в умовах становлення ринкової економіки України. // Вісник аграрної науки, 1999р. - №11. – с. 78-79.

5. Горкавий В.К. Статистика. Навчальний посібник для студентів. – К.: Вища школа, 1994. – 94 с.

6. Гаврилюк В.М. Напрями розвитку виробництва олійних культур в Україні / Економіка АПК, 1999р.

7. Добрынин В.А. Экономика сельского хозяйства. – М.: Агропромиздат, 1990, - 160 с

8. Дудко С.С. Нові перспективні гібриди соняшнику від Євраліс Семанс. // Пропозиція, 2005р. - № 2.

9. Жаркова Г.П. Характеристики сортів та гібридів олійних, технічних та інших культур. // Пропозиція. – 2002р. - № 11, с. 40-42.

10. Закон України “Про насіння і садивний матеріал” від 26 грудня 2002р. № 411-ІV// Голос України. – 2003. - №16 – (3016). – 28 січ.

11. Зайцев О.М. Використання якісного насіння – найшвидший шлях до підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва. // Пропозиція, 2002р. - № 5.

12. Зайцев О.М. Запровадження нових гібридів соняшнику – шлях до підвищення рентабельності сільськогосподарського виробництва. // Пропозиція, 2002р. - № 8-9.

13. Зайцев О.М. Вирощування генетично стійких до хвороб і стресів гібридів соняшнику – значний резерв підвищення його врожайності. // Пропозиція, 2002р. - № 12.

14. Кириленко І.Г. Вишукувати шляхи підвищення ефективності виробництва. // Економіка АПК. – 2000. - №2. – с. 31-34.

15. Кириленко І.Г. Вишукувати шляхи підвищення ефективності виробництва. // Економіка АПК. – 2000. - №2. – с. 31-34.

16. Кованов С.И., Свободин В.А. Экономические показатели деятельности сельскохозяйственных предприятий. – М.: Агропромиздат, 1991. – 14 с.

17. Козырев В.М. Основы современной экономики. –М. 1999. – 184 с.

18. Наумов О.Б. Визначення економічної ефективності виробництва за узагальнюючими показниками. // Економіка АПК. – 2000. - №5. – с. 39-42.

19. Економіка сільського господарства / Мацибора В.Г. – К.: Вища школа, 1994р.

20. Экономика предприятий и отраслей АПК: Учебник / Под ред. П.В. Лещиловского, Л.Ф. Догиля, В.С. Тонковича. – Мн.: БГЭУ, 2001. – 575 с.

21. Економіка сільського господарства / Мацибора В.Г. – К.: Вища школа, 1994. – 415

22. Економіка сільського господарства / Мертенс Н.І. та ін. – М.: Урожай., 1989.

23. Економіка сільського господарства П.П. Руснак, В.В. Жебко та ін. За ред. П.П. Руснака – К.: Урожай, 1998.

24. Русак П.П. Економіка підприємства: Навчальний посібник / за ред. П.П. Руснака, 2003р.

25. Удова Л.О. Підвищення стійкості виробництва соняшнику. // Економіка АПК, 1999р. - №9.

26. Шкільов О.В., Жеревчук В.М. Внутрішньогосподарські резерви ефективної діяльності сільськогосподарських підприємств. // Економіка АПК, 2000р. - № 5 с. 64-70.

27. Лисенький А.С. Соняшник. Урожайність. Цифри і факти // Пропозиція, 2005р. - №1 ст. 62.

28. Минаков И.А., Пушкин А.В. Эффективность производства и переработки подсолнечника. // Достижения науки и техники АПК. – 2000г. № 4. с. 35-38

29. Оверченко Б.О. Як підвищити врожайність соняшнику. // Пропозиція, 1997, - № 12.

30. Іванова Н.А. Ефективність виробництва товарного насіння соняшнику. // Економіка АПК, 2004 р. - №6

31. Середа С.А. Актуальні проблеми насінництва соняшнику. // Економіка АПК, 2001р. - № 8.

32. Уланчук В.С., Шайко О.Г. Напрями підвищення ефективності вирощування соняшнику. // Економіка АПК, 2004р. - №4

33. Ткали І.В. Соняшникова країна. // Пропозиція, 2003р. - № 12.

34. Овчаренко Б.О. Основний обробіток ґрунту під соняшник // Пропозиція,, 2003р. - № 7.

35. Рижков О.М. Здорове насіння, дружні сходи – високий урожай. // Пропозиція, 2004р. - № 8-9.

36. Музиченько О.О. Соняшник український. // Пропозиція, 2004р., - № 10

37. Мельник І.О. Комплексна механізація виробництва соняшнику. // Пропозиція, 2004 р. - № 11.

38. Мах ненко М.М. Насіння соняшнику: європейській державі – європейську якість. // Пропозиція, 2004р. - № 12.

39. Музиченько О.М. Екологічний шлях до прибутку // Пропозиція, 1998р. - № 11.

40. Федченко І.О. Підходи до грунтоощадного землеробства. // Пропозиція, 2005р. - № 3.

41. Зайцев О.М. Якісне насіння – гарантований прибуток. // Пропозиція, 2002р. - № 2.

42. Шевчук О.С. Роль протруєння насіння. // Пропозиція, 2002р. - № 3.

43. Овчаренко Б.І. Резерви соняшникового поля. // Пропозиція, 2002р. - № 4.