Особливості емоційної регуляції процесу розв’язування тактичних задач офіцером

33

УНІВЕРСИТЕТ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ УКРАЇНИ

КАПОСЛЬОЗ Григорій Вікторович

УДК: 159.94:355.4/.5](477)

ОСОБЛИВОСТІ ЕМОЦІЙНОЇ РЕГУЛЯЦІЇ ПРОЦЕСУ РОЗВЯЗУВАННЯ ТАКТИЧНИХ ЗАДАЧ ОФІЦЕРОМ

Спеціальність 19.00.09

“Психологія діяльності в особливих умовах”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Харків - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті психології ім. Г.С. Костюка АПН України.

Науковий керівник: кандидат психологічних наук, доцент КРУЖЕВА Тетяна Володимирівна, Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, лабораторія вікової психофізіології, провідний науковий співробітник

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, доцент МАТЕЮК Олег Анатолійович, Національна академія Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького, начальник адюнктури;

кандидат психологічних наук КУФЛІЄВСЬКИЙ Андрій Станіславович, Університет цивільного захисту України, соціально-психологічний факультет, начальник.

Захист відбудеться 30 травня 2008 р. об 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.707.02 в Університеті цивільного захисту України за адресою: 61023, м. Харків, вул. Чернишевська, 94, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Університету цивільного захисту України за адресою: 61023, м. Харків, вул. Чернишевська, 94.

Автореферат розісланий 23 квітня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат психологічних наук, доцент В.Є. Христенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Відомо, що у перші 15-20 хвилин після виникнення екстремальної ситуації в 70-90 % військовослужбовців спостерігається зниження контролю над своїми діями. Втрата офіцером самоконтролю навіть на короткий час, за існуючих форм та способів застосування збройних сил, може призвести до поразки у бою. Проте значна частина офіцерів навіть у надекстремальних умовах зберігає самовладання, правильно оцінює ситуацію, діє чітко і рішуче, що забезпечує стабільність результативності діяльності, а в окремих випадках створює умови для її підвищення. Вирішення проблеми виявлення оптимальних значень параметрів функціонування психіки офіцера за таких умов, зокрема під час розвязання тактичних задач, дасть змогу забезпечити цілеспрямовану корекцію даних параметрів.

Проблема діагностики особливостей функціонування психіки офіцера в процесі розвязання тактичної задачі має два основних аспекти: неможливість фіксувати мисленнєвий процес на момент розвязання тактичної задачі та відсутність чітких ознак його оптимальності. Оскільки підвищене емоційне напруження, емоційні переживання, негативні емоційні стани, емоційний стрес розглядаються як характерні прояви порушення психічної діяльності в екстремальних умовах, то оцінка показників процесу емоційної регуляції діяльності офіцера, спрямованої на розвязання тактичних задач, дозволить значною мірою вирішити другий аспект проблеми (встановити ознаки оптимальності функціонування психіки офіцера в процесі розвязання тактичних задач).

Як один з продуктивних, теоретично обґрунтованих підходів до оцінки показників емоційної регуляції процесу розвязання тактичних задач можна розглядати теорію емоційного процесу (Л.М. Веккер, Г.Х. Шингарьов, Я. Рейковський). Реалізація даного підходу вимагає проведення системного дослідження особливостей емоційної регуляції діяльності офіцера, спрямованої на розвязання тактичних задач, виявлення залежності між показниками емоційного процесу та результативності діяльності офіцера, визначення оптимальних значень показників емоційного процесу.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану наукової і науково-технічної діяльності Національної академії оборони України, в рамках науково-дослідних робіт: 1) “Професійний відбір у Збройних Силах України призовників та військовослужбовців на військову службу за контрактом” (реєстраційний номер 0101U000226); 2) “Інформаційно-пропагандистське забезпечення військ (сил)” (Наказ начальника Головного управління з гуманітарних питань та соціального захисту Генерального штабу Збройних Сил України № 89 від 25.01.2004 р.).

Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України (протокол № 5 від 29.05.2003 р.) та рішенням бюро ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 7 від 23.09.2003 р.).

Обєкт дослідження - емоційна регуляція службової діяльності офіцера.

Предмет дослідження - психологічні особливості емоційної регуляції діяльності офіцера, спрямованої на розвязання тактичних задач.

Мета дослідження полягає у визначенні оптимальних значень показників емоційного процесу, які співвідносяться з високою результативністю розвязання тактичних задач офіцером.

Як робоча гіпотеза висунуто припущення, що в особливих умовах діяльності емоційний процес забезпечує свідоме відображення субєктивно-значимих елементів задачної ситуації, супроводжує формування внутрішньої мотивації, цілей діяльності, процеси утворення та вибору альтернатив, а його показники відображають як психологічні, так і фізіологічні характеристики діяльності офіцера, спрямованої на розвязання тактичних задач.

Відповідно до поставленої мети визначені завдання дослідження:

1. Здійснити теоретичний аналіз місця та ролі емоційної регуляції діяльності офіцера у процесі розвязування задач в особливих умовах.

2. Визначити показники оцінки емоційного процесу та результативності розвязання тактичних та тестових задач.

3. Побудувати модель, яка відображає зміни значень показників емоційного процесу під час розвязування тактичних задач.

4. Встановити особливості емоційної регуляції діяльності офіцера, спрямованої на розвязання тактичних задач.

5. Розробити практичні рекомендації щодо діагностики показників емоційного процесу під час розвязання задач.

Методологічною основою даної роботи є: системний підхід у філософії (Г.П. Щедровицький, А.І. Уйомов), психології (П.К. Анохін, Б.Ф. Ломов, К.В Судаков, В.С. Мерлін, Г.А. Голіцин); “генетичний метод”, який включає історичний (філогенетичний), онтогенетичний та мікрогенетичний рівні аналізу (Л.С. Виготський, Г.С. Костюк, С.Д. Максименко, М. Коул); експериментально-генетичний метод (С.Д. Максименко), задачний підхід щодо дослідження діяльності (Г.О. Балл).

Теоретичною основою дослідження стали концептуальні положення щодо розуміння процесу розвязування задач (О.К. Тихомиров, Р. Бенерджи, Г.С. Альтшуллер, А.Ф. Есаулов, Г.О. Балл, А.Б. Коваленко, В.Н. Пушкін, С.Л. Рубінштейн, Ю. Козелецький, А.М. Довгялло, Л.М. Фрідман, Є.І. Машбіц, Ю.М. Швалб, О.Р. Лурія, Л.С. Цвєткова, І.М. Семенов, Я.А. Пономарьов) та емоційної регуляції діяльності (В. Джемс, П.К. Анохін, О.В. Дашкевич, А.І. Кіколов, І.А. Васильєв, В.Л. Поплужний, О.К. Тихоміров, П.В. Сімонов, В.В. Клименко, Л.М. Аболін, Є.М. Соколов, О.М. Леонтьєв, К.Е. Ізард, Є.П. Ільїн, В.К. Вілюнас, Я. Рейковський, Б.І. Додонов, В.Е. Клочко, Л.В. Путляєв).

Методи дослідження:

а) теоретичні: аналіз наукової літератури за темою дослідження та узагальнення отриманої інформації, системний аналіз та інтерпретація отриманих даних, класифікація, структурно-функціональне моделювання;

б) емпіричні: метод експертних оцінок, аналіз результатів службової діяльності, експеримент і методи психодіагностики: тест інтелекту “Прогресивні матриці Равена”, методика діагностики предметних та комунікативних аспектів темпераменту людини В.М. Русалова, опитувальник діагностики типологій психологічного захисту Р. Плутчика, методика оцінки компонентів самосвідомості “Особистісний диференціал” Е.Ф. Бажана та Л.М. Еткінда, опитувальник виявлення типу біоритму людини відносно характеристик її сну “Сови-жаворонки” , методики оцінки обєму короткочасної та довгострокової зорової памяті на числа М.С. Корольчука, методика самооцінки рівня тривожності Ч. Спілбергера, Ю. Ханіна, методика оцінки самопочуття, активності і настрою “САН” В.А. Доскіна, Н.О. Лаврєнтьєвої, В.Б. Шарай та М.П. Мірошнікова, диференціальні шкали емоцій за К. Ізардом, методика визначення і оцінки лабільності нервової системи “Тепінг-тест” Є.П. Ільїна, опитувальник оцінки потреби в досягненні Ю.М. Орлова та методика оцінки мотивації схвалення Д. Марлоу і Д. Крауна.

в) математичні: обчислення первинних статистик, кореляційний, факторний аналізи, моделювання.

Наукова новизна одержаних результатів.

Вперше:

обґрунтовано зміст показника “рівень усвідомлення офіцером свого стану”, його використання для оцінки емоційного процесу, запропоновано математичну модель його обчислення;

визначено оптимальні значення показників емоційної регуляції діяльності офіцера в процесі розвязування тактичних і тестових (сенсорно-перцептивних, емоційно-образних та когнітивно-знакових) задач.

Уточнені уявлення про функції та роль емоційного процесу в регуляції діяльності офіцера, спрямованої на розвязання тактичних задач.

Дістали подальшого розвитку підходи щодо вибору показників оцінки емоційного процесу та фіксації їх значень.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробленні:

підходу до систематизації екстремальних факторів, які визначають особливі умови розвязання тактичних задач, актуалізують емоційну регуляцію діяльності офіцера. Підхід впроваджено в практику на матеріалі навчальної діяльності курсантів та слухачів вищих військових навчальних закладів;

загального алгоритму діагностики показників емоційного процесу, який дав змогу оптимізувати психодіагностичну та психокорекційну роботу військового психолога у ході оцінювання емоційної регуляції діяльності офіцера;

“шкали експертних оцінок діяльності офіцера в процесі розвязування тактичних задач”, використання якої дозволяє оптимізувати оцінку діяльності офіцерів у ході проведення командно штабних навчань;

комплексу тестових випробувань і математичної моделі обрахунку динамічних показників емоційного процесу, які можуть бути використані у ході подальших експериментальних досліджень психологічних показників процесу емоційної регуляції діяльності особистості на сенсорно-перцептивному, емоційно-образному, когнітивно-знаковому рівнях очікування відповіді.

Результати дослідження впроваджені у Військовому гуманітарному інституті Національної академії оборони України (акти реалізації від 23 вересня 2003 року та 27 жовтня 2003 року), Львівському інституті Сухопутних військ (акт реалізації від 4 вересня 2007 року), Національній академії оборони України (акти реалізації від 3 жовтня 2007 року), вч А1641 (акт реалізації від 13 вересня 2002 року), вч А2167 (акт реалізації від 14 жовтня 2007 року).

Апробація результатів дослідження. Отримані результати та висновки дослідження доповідалися на засіданнях кафедри психології Військового гуманітарного інституту Національної академії оборони України, кафедри суспільних наук Національної академії оборони України, лабораторії вікової психофізіології Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. Основні положення і висновки дослідження викладені автором на Міжнародній науково-практичній конференції “Організаційна психологія: інноваційні підходи та технології” (Київ, 2002 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Обдарована особистість: пошук, розвиток, допомога” (Київ, 2002 р.); VI Костюківських читаннях “Психологія у XXI столітті: перспективи розвитку” (Київ, 2003 р.); Міжнародній науковій конференції “Управління великими соціальними системами і гуманітарно-технічна еліта” (Харків, 2003 р.); Міжнародній науковій конференції “Філософія освіти і гуманітарно-технічна еліта” (Треті кримські педагогічні читання) (Харків, 2003 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Сучасні проблеми психофізіологічного забезпечення діяльності” (Київ, 2003 р.); конференції з проблем практичної психології “Терапія душі 2” (“Екологічна фасілітація особистісного розвитку”) (Одеса, 2005 р.); І Всеукраїнській науково-практичній конференції “Військова освіта та наука: сьогодення та майбутнє” (Київ, 2005 р.); науково-практичній конференції факультету підготовки фахівців з гуманітарних питань Національної академії оборони України „Модернізація змісту морально-психологічного забезпечення діяльності військ (сил) в умовах переходу Збройних Сил України на контрактну основу комплектування” (Київ, 2006 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Сучасні проблеми психологічного та психофізіологічного забезпечення діяльності” (Київ, 2007 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладено у 14 наукових працях: 9 статей - у наукових фахових виданнях з психологічних наук, 4 статті - у матеріалах наукових конференцій, 1 - тези доповіді на науковому семінарі.

Структура та обсяг роботи: дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (257 найменувань) і додатків. Обсяг основного змісту роботи - 174 сторінки. Дисертація містить 11 таблиць, 7 рисунків та схем, 8 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, звязок роботи з планами наукової діяльності та науково-дослідними роботами, визначено обєкт, предмет, мету і завдання дослідження. Розкрито наукову новизну і практичне значення. Наведено дані про апробацію результатів і їх впровадження в практику.

У першому розділі “Емоційна регуляція розвязування задач в особливих умовах” проведено теоретичний аналіз поглядів на сутність процесу розвязування задачі, емоційної регуляції діяльності офіцера за впливу екстремальних факторів на умови розвязування тактичних задач.

Аналіз різноманітних підходів до опису та дослідження процесу розвязування задач (Г.О. Балл, А.М. Довгялло, С.Л. Оптнер, Л.М. Фрідман, Дж. Хекмен, О.М. Леонтьєв, Л.Ф. Спірін, М.А. Фрумкін, Р. Бенерджи, Т. Гергей, Є.І. Машбіц, Б.Ф. Ломов, Ю.М. Швалб, О.К. Тихомиров, Г.С. Альтшуллер, В.Н. Пушкін, С.Л. Рубінштейн, А.Ф. Есаулов, Ю. Козелецький, О.Р. Лурія, Л.С. Цвєткова, І.М. Семенов, Я.А. Пономарьов, А.С. Арсенєв та ін.) та діяльності офіцерів (Б.М. Теплов, М.І. Дяченко, В.В. Дружинін, Д.С. Конторов, В.Д. Рябчук, В.І. Ковальов та ін.) дозволяє виділити два аспекти у процесі розвязання тактичної задачі: перший - оперування елементами предметної ситуації, змісту, замислу як інформаційними елементами процесу розвязування задачі; другий - мотивації мисленнєвого процесу офіцера, що розвязує задачу.

На основі аналізу робіт Г.В. Ложкіна, Л.М. Кузнєцова, В.І. Лебедєва, О.А. Блінова, В.В. Стасюка, А.А. Деркача, В.Г. Зазикіна, В.А. Толочек, О.Р. Охременко та ін. встановлено, що особливі умови діяльності військових фахівців від звичайних відрізняє наявність екстремальних факторів, підвищених вимог до психофізіологічної організації особи, необхідність активізації резервних психофізіологічних можливостей, компенсаторних психологічних механізмів у процесі діяльності та їх виражений вплив на результативність діяльності.

У дослідженнях Б.І. Додонова, В.Е. Клочка, І.А. Васильєва, О.К. Тихомірова, П.В. Сімонова, В.В. Клименка, Є.М. Соколова, А.І. Кіколова, В.Л. Поплужного, М.В. Макаренка, Л.В. Путляєва К.В. Судакова та інших встановлено включеність емоцій у структуру пізнавальних процесів, ціннісних орієнтацій, самооцінки особистості, установки, будь-якого цілеспрямованого поведінкового акту та їх вплив на процеси адаптації, мислення, розвязування задач тощо. У роботах Г. Сельє, Л.М. Аболіна, Є.П. Ільїна, Ю.А. Александровського, О.С. Лобастова, С.І. Яковенко, В.І. Лисенко, Ц.П. Короленко, Л.Г. Дикої, В.В. Семикіна, О.В. Дашкевич та ін. зазначається, що емоційні чинники в особливих умовах відрізняються значною силою та варіативністю, по різному впливають на успішність пізнавальної діяльності: в одному випадку - надають сил, формують сприятливі функціональні стани; в іншому - гальмують перебіг психічних процесів, формують несприятливі стани.

Проте процес емоційної регуляції діяльності офіцера, спрямованої на розвязання тактичних задач, не був предметом наукових досліджень: не виділялися типи задач, що їх розвязують офіцери; не враховувався вплив екстремальних факторів під час аналізу процесу розвязання задач; не виділялися екстремальні фактори, що впливають на процес розвязування тактичної задачі та визначають психологічні особливості діяльності офіцерів; не було визначено місце та роль емоційного процесу у ході розвязування тактичної задачі.

Проведений теоретичний аналіз дозволив встановити, що тактична задача постає перед офіцером не у вигляді чітко окреслених умов та вимог, а у формі задачної ситуації (протиріч між умовами бойової обстановки та метою функціонування системи військового призначення, яким недопустимо розвиватися стихійно). Взаємодія інформаційних елементів (етапів) процесу розвязування тактичної задачі (умов бойової обстановки, змісту тактичної задачі, замислу, розвязання) з мотиваційними аспектами (етапами) мисленнєвої діяльності офіцера (усвідомлення мети діяльності, визначення загальних цілей, визначення конкретної (часткових) цілей) супроводжується впливом екстремальних факторів на етапах сприйняття задачної ситуації, формування проблемної ситуації, оптимального варіанта поєднання форм і способів застосування системи військового призначення, реалізації порядку дій щодо зміни умов бойової обстановки. Емоційний процес розглядається як регулятор та індикатор функціонального стану особистості у процесі дії екстремальних факторів, який забезпечує свідоме відображення субєктивно-значимих елементів задачної ситуації, формування внутрішньої мотивації діяльності, цілеутворення.

Л.М. Веккер відносить емоційні процеси до первинних психічних процесів, залишаючи за ними провідну роль у психічному житті. Автор представив двокомпонентну структуру “емоційної одиниці”: психічне відображення обєкта емоції, психічне відображення станів її субєкта-носія. Г.Х. Шингарьов вважає, що емоційний процес продукується безпосередніми та опосередкованими впливами: з одного боку - оточуючого середовища, з іншого - свідомістю особистості. При цьому “...гносеологічна сутність субєктивного і обєктивного зникає, субєкт і обєкт переживаються як певне ціле”. Я. Рейковський визначає емоційний процес як особливий вид процесів регуляції, який актуалізується під впливом подій, що викликають зміни в стані організму чи у його взаєминах із зовнішнім середовищем.

У другому розділі “Методи, методики та процедура дослідження емоційної регуляції діяльності офіцера, спрямованої на розвязання задач” розроблено план емпіричного дослідження, визначено показники, методи та методики отримання емпіричних даних. Організаційно робота виконувалась трьома етапами:

1) підготовчий (1998-2002 рр.). Теоретичний аналіз проблеми емоційної регуляції діяльності офіцера;

2) емпіричне дослідження (2001-2004 рр.). Підбір діагностичних методів, методик, визначення процедури дослідження. Проведення дослідження емоційної регуляції діяльності офіцера, спрямованої на розвязання тактичних задач (кількість учасників - 245 осіб).

З метою моделювання (програмування) процесу розвязування тактичної задачі в реальних умовах використано вихідну обстановку командно-штабного навчання зі слухачами випускних курсів гуманітарного факультету НАОУ, додаткові дані, що доводилися до слухачів посередниками. У ході лабораторного експерименту рівні очікування відповіді офіцера моделювались за допомогою таких випробувань: субтесту “лініограми” методики міокінетичної психодіагностики Е. Міра-і-Лопеца, тесту “відчуття часу” В.В. Клименка (сенсорно-перцептивний), методики кольорового вибору М. Люшера, методики оцінки емоційних станів К. Маркерта (емоційно-образний) та задач відкритого типу, у яких елементами для операцій були цифри, вербальні образи предметів, зображення геометричних фігур, з якими необхідно виконати довільні перетворення для розвязання завдання, відповідно: записати щонайбільше варіантів виразів, не розвязуючи їх; записати щонайбільше як стандартних, так і нереальних варіантів використання цеглини, обручки; вибрати фігуру (фігури), що відрізняється від інших (когнітивно-знаковий);

3) заключний (2004-2007 рр.). Узагальнення результатів теоретичного та емпіричного дослідження, розроблення рекомендацій щодо діагностики параметрів емоційного процесу.

У план емпіричного дослідження включено чотири етапи: “Аналіз емоційної складової в описі психологічних характеристик офіцерів”, “Експериментальне дослідження процесу розвязування тактичних задач”, “Дослідження психологічних параметрів процесу емоційної регуляції розвязування тестових задач”, “Аналіз отриманих даних та побудова моделей”. Показники результативності розвязування задач, параметри емоційного процесу, методи та методики отримання їх значень, принципи аналізу даних визначено для кожного етапу окремо.

На першому етапі психологічні характеристики офіцерів визначались під час попереднього опитування за допомогою психодіагностичних методів (с. 3).

На другому етапі визначено:

показники результативності розвязування задач: оцінка за навчання, успішність відповіді на контрольні запитання, адекватність сприйняття, адекватність та час відповіді. Для отримання значень показників використано методи аналізу результатів службової діяльності, самозвіту, спостереження;

показник оцінки емоційного процесу - рівень емоційного збудження, який фіксувався за допомогою “Методики спостереження за емоційним збудженням”;

психологічні характеристики офіцерів визначались за психодіагностични-ми методами, що використовувалися під час попереднього опитування (с. 3).

На третьому етапі показниками оцінки емоційного процесу були: “рівень збудження”, “рівень усвідомлення офіцером свого стану”, “площа контакту фізіологічного стану та його психічного відображення”. Вихідні значення для обчислення показників отримано шляхом метричних процедур: апаратурної фіксації показників гемодинаміки (САТ, ДАТ, ЧСС), інтроспективної оцінки свого стану на момент виконання випробування за допомогою “Шкалованої самооцінки параметрів психофізіологічного стану”. Метричні показники стали предметом математичних перетворень:

“рівень збудження” обчислювався як індивідуальний коефіцієнт ефективності кровообігу (КІ_КЕК):

де КЕК_і - значення коефіцієнта ефективності кровообігу у і-му випробуванні;

КЕК_min.фп - мінімальне значення коефіцієнта ефективності кровообігу;

КЕК _{max.фп п}- максимальне значення коефіцієнта ефективності кровообігу.

Серед коефіцієнтів та індексів, які є важливими для характеристики функціонування серцево-судинної системи (пульсовий артеріальний тиск (ПАТ), середньодинамічний артеріальний тиск (СДАТ), коефіцієнт витривалості ССС (КВ), вегетативний індекс Кердо (ВИК)) експериментальним шляхом визначено коефіцієнт ефективності кровообігу (КЕК) як такий, що найбільше повязаний з результативністю діяльності. Обчислювався за формулою

“рівень усвідомлення свого стану” обчислювався як “коефіцієнт рівня усвідомлення” (КРУ) за формулою

де КІ_КЕК - індивідуальний коефіцієнт ефективності кровообігу, який обчислювався за формулою (1);

КІ_САН - індивідуальний коефіцієнт самооцінки рівня позитивного сприйняття стану, який обчислювався за формулою

де САН_і - значення самооцінки стану у і-му випробуванні;

САН_{первиння} - значення самооцінки стану на момент початку тестування.

“площа контакту фізіологічного стану та його психічного відображення” обчислювалась за формулою 5. Останній параметр є системним, його отримано шляхом математичного моделювання: рівень збудження визначає радіус сектора (R) та умовно відповідає почуттєвим та емоційним процесам, які розводяться за джерелами збудження; рівень усвідомлення визначає кут сектора (б - кут сектора в радіанах) при цьому дуга сектора умовно відповідає афективним процесам, площа сектора (S) є похідним показником, що моделює площу контакту фізіологічного стану та його психічного відображення. Оскільки КРУ визначає частку емоційних процесів, що забезпечують усвідомлений звязок із середовищем, кут сектора обраховується з розрахунку 360є Ч КРУ. При переводі в радіани отримуємо: б = 2р Ч КРУ = 2 Ч 3,14 Ч КРУ = 6,28 Ч КРУ.

Оціночними показниками результативності розвязування тестових задач визначено: для сенсорно-перцептивних задач - середня абсолютна похибка, середня відносна помилка, сума амплітуд відхилень показника від попереднього значення, сумарне відхилення від еталону;

для емоційно-образних задач - рівень відповідності: показників емоційного стану, що отримані в результаті виконання проективних методик та усвідомлюваних (самозвіт) оцінок стану респондента, показників емоційного стану, що отримані в результаті виконання проективних методик та оцінки фізіологічного стану респондента (за допомогою апаратурних методик);

для когнітивно-знакових задач - множина запропонованих варіантів розвязання, що продукуються респондентом.

У ході четвертого етапу увага була зосереджена на системному аналізі результатів емпіричного дослідження в рамках єдиного підходу до розуміння статистичної, функціональної та відносної норми. Побудовано теоретичну, емпіричну модель емоційного процесу. Математичну модель використано як інструмент дослідження, різнопланового відображення процесу емоційної регуляції розвязування тактичних задач. Результати моделювання викладено у другому та третьому розділах.

У третьому розділі “Емпіричне дослідження особливостей емоційної регуляції діяльності офіцера, спрямованої на розвязування тактичних задач” шляхом факторного аналізу значень показників, які описують психологічні характеристики 120 офіцерів (табл. 1) встановлено, що “емоційний компонент” поєднується із показниками: “самооцінка свого стану” (F1), “інтелект” (F4), “лабільність нервової системи” (F5), “мотивація” (F2, F3). Кореляційні звязки фактора F1 з адекватністю сприйняття задачі r = 0,4 (р?0,05), фактора F4 з оцінкою за навчання r = 0,3 (р?0,05) вказують на значимість звязку “емоційного компоненту” з показниками “самооцінка свого стану” та “інтелект” для регуляції процесу розвязування тактичних задач.

Таблиця 1

Фактори, які описують психологічні характеристики офіцерів

Примітка. Сукупна дисперсія пяти факторів становить близько 63,5 % сумарної.

Автор провів дві серії дослідження показників емоційного процесу у ході розвязування тактичних задач офіцером: першу - у квітні 2003 року, залучено 43 офіцери випускного курсу; другу - у квітні 2004 року, залучено 47 офіцерів випускного курсу. В обох серіях пропонувалась однакова вихідна обстановка, фіксувались показники, визначені для другого етапу емпіричного дослідження (с. 8).

Порівняльний аналіз середніх значень параметрів процесу розвязування тактичних задач для першої та другої серії досліджень виявив, що зменшенню рівня емоційного збудження (на 6 % при m = 1,5) відповідає майже ідентичне зменшення (на 7 % при m = 3,5) часу відповіді та підвищення (на 8 % при m = 3,2) адекватності сприйняття, підвищення (на 16 % при m = 3,4) адекватності відповіді, а також оцінки за навчання (на 4 % при m = 1,7), де m - похибка середньоарифметичного. Якісний аналіз дозволяє говорити про обернену динаміку зміни емоційного збудження, оцінки часу відповіді до адекватності сприйняття, адекватності відповіді, оцінки за навчання.

Таким чином, зменшення емоційного збудження, часу, витраченого на відповідь, відображає зростання адекватності сприйняття та відповіді, що, у свою чергу, впливає на підвищення оцінки за навчання. Даний висновок підтверджено виявленими як під час першої, так і другої серії досліджень кореляційними звязками між оцінкою за навчання та адекватністю сприйняття (r = 0,5), адекватністю відповіді (r = 0,5), часом відповіді (r = -0,5) при р ? 0,05. Як під час першої, так і другої серії дослідження не було виявлено лінійного звязку між емоційним збудженням та показниками результативності розвязування тактичної задачі. Проте на основі отриманих даних встановлено нелінійний звязок емоційного збудження із показниками результативності розвязання тактичних задач (рис. 1), побудовано модель емоційної регуляції процесу розвязування тактичних задач офіцером.

Рис. 1. Динаміка значень адекватності сприйняття та відповіді відносно рівня емоційного збудження, що спостерігається в офіцерів

Загальна сутність розрахованої нами емпіричної моделі емоційної регуляції процесу розвязування тактичних задач офіцером така:

1. При слабо виражених процесах емоційної регуляції (4-9 одиниць емоційного збудження) адекватність сприйняття відповідає середньому рівню, адекватність відповіді - низькому, що може свідчити про низький рівень функціонування процесів розвязування задач та готовність системи до сприйняття проблемної ситуації.

2. При помірно низьких (10-12 одиниць) показниках емоційної регуляції процесу розвязування тактичних задач спостерігається тенденція до зростання значень адекватності сприйняття при зменшенні значень адекватності відповіді, що може свідчити про закономірне зниження спрямованості офіцера на формування відповіді на початковому етапі сприйняття проблемної ситуації.

3. При середніх (13-15 одиниць) показниках емоційної регуляції процесу розвязування тактичної задачі отримано найвищі оцінки адекватності сприйняття та адекватності відповіді, що свідчить про оптимальність даного рівня збудження. Він відображає баланс процесів сприйняття проблемної ситуації та формування відповіді.

4. При помірно високих (16-18 одиниць) показниках емоційного збудження (міри процесу емоційної регуляції) адекватність сприйняття набуває значень нижче середніх при незначному зниженні адекватності відповіді, що може свідчити про закономірне призупинення сприйняття проблемної ситуації та спрямованість офіцера на формування відповіді.

5. При високих (19-22 одиниць) показниках емоційного збудження адекватність сприйняття досягає критичного рівня, а адекватність відповіді зберігає тенденцію до повільного зниження. Ця закономірність може свідчити про припинення сприйняття проблемної ситуації та орієнтацію офіцера при формуванні відповіді виключно на вимоги старшого начальника.

Дана модель перевірялась та уточнювалась у ході лабораторного експерименту, у якому взяли участь 35 офіцерів. На основі математичної моделі (с. 8, 9) отримано мінімальні, максимальні, середні та оптимальні значення показників емоційного процесу у ході розвязання завдань, які моделювали рівні перебігу розвязування тактичної задачі (с. 7). Порівняльний аналіз значень показників емоційного процесу під час розвязування тестових задач описує динаміку показників емоційного процесу відносно різних рівнів взаємодії офіцера із задачною, проблемною ситуацією, ситуаціями формування оптимального варіанта сполучення форм і способів застосування системи військового призначення та реалізації порядку дій щодо зміни умов бойової обстановки. Такими рівнями можна вважати сенсорно-перцептивний, емоційно-образний, когнітивно-знаковий.

Сенсорно-перцептивний - сприйняття та відтворення простору і часу. Для цього рівня характерним (середньостатистичні значення) є найвище зростання рівня збудження (6,49), середнє зростання рівня усвідомлення (0,1), найвище зростання площі контакту фізіологічного стану та його психічного відображення (186,41), що свідчить про тенденцію до максимального збільшення взаємодії психіки офіцера з фізіологічним станом з метою відображення у свідомості офіцера оточуючого середовища.

Максимальній результативності розвязування задач відповідає оптимальний рівень зростання збудження для виконання правою/лівою рукою методики “Відчуття часу” (субтесту “Лініограми”) 0,14-0,77 / 1,29-2,81 розрахованих одиниць (0,14-0,77 / 2,90-3,74). Для цього типу задач визначено оптимальний рівень зростання рівня усвідомлення офіцером свого стану для правої/лівої руки за методикою “Відчуття часу” (субтесту “Лініограми”) 0,12-0,18 / 0,19-0,39 розрахованих одиниць (0,01-0,02 / 0,12-0,18).

Значно нижчі оптимальні значення показників визначають напрямок корекції процесу розвязування задачі для нашої вибірки. При цьому аналіз мінімальних, максимальних та оптимальних значень показників емоційного процесу визначає місце останніх на проміжку від помірно низьких до середніх значень емоційного збудження (див. рис. 1).

Емоційно-образний - оперування цілісними образами ситуацій. Цей рівень характеризується такими середньостатистичними значеннями: найнижчим зростанням рівня збудження (1,37), найвищим зростанням рівня усвідомлення (0,09), найнижчим зростанням площі контакту фізіологічного стану та його психічного відображення (0,59), що свідчить про тенденцію до максимального зниження взаємодії психіки офіцера з фізіологічним станом та її спрямованість на оперування образами.

Оптимальний рівень зростання збудження при спрямованості на відображення фізіологічного стану організму під час визначення результативності розвязання емоційно-образних задач перебуває в межах 3,13-7,54 розрахованих одиниць, а при спрямованості на відображення самооцінки стану - в межах 0,68-1,57 розрахованих одиниць. Для цього типу задач визначено оптимальні значення зростання рівня усвідомлення офіцером свого стану: коефіцієнт рівня усвідомлення свого стану перебуває в межах 0-0,01 розрахованих одиниць при відображенні фізіологічного стану, 0,19-0,27 розрахованих одиниць під час самооцінки стану.

Наближення оптимальних значень зростання показників емоційного збудження (0,68-1,57), рівня усвідомлення (0,19-0,27), площі контакту фізіологічного стану та його психічного відображення (0,28-2,09) до середньостатистичних підтверджує оптимальність середніх значень емоційного збудження (див. рис. 1) та дозволяє припустити, що спрямованість на саморегуляцію свого стану визначає результативність розвязування задач на цьому рівні.

Когнітивно-знаковий - виділення із образу ситуації обєкта та субєкта взаємодії та їх вербалізація. Для цього рівня характерним (середньостатистичні значення) є низьке зростання рівня збудження (1,62), найнижче зростання рівня усвідомлення (0,09), середнє зростання площі контакту фізіологічного стану та його психічного відображення (1,25).

Максимальній результативності розвязування задач відповідає оптимальний рівень зростання збудження на 0,44-0,76 розрахованих одиниць для завдань з написання варіантів використання предметів та вибору фігур і на 0,12-0,35 під час виконання операцій з математичними символами. Для цього типу задач оптимальний коефіцієнт рівня усвідомлення свого стану перебуває в межах: 0,05-0,08 розрахованих одиниць під час виконання операцій з предметами та математичними символами та 0,17-0,24 розрахованих одиниць під час виконання операцій з фігурами.

Дещо нижчі оптимальні значення показників визначають напрямок корекції процесу розвязування задачі для нашої вибірки. При цьому аналіз мінімальних, максимальних та оптимальних значень показників емоційного процесу визначає місце останніх на проміжку середніх та помірно високих значень емоційного збудження (див. рис. 1).

У процесі теоретичного та емпіричного моделювання емоційного процесу його визначено як систему регуляції взаємодії фізіологічного стану організму та психіки, виділені атрибутивні (афективний, емоційний, почуттєвий) та реляційні (рівень збудження, рівень усвідомлення свого стану, площа контакту фізіологічного стану та його психічного відображення) системні параметри, використано комплекс випробувань, методик діагностики показників емоційного процесу, методів обробки даних, які пропонуються для практичного застосування. З метою оптимізації процесу розвязування тактичної задачі пропонується: визначати середньостатистичні та оптимальні значення показників емоційного процесу, встановлювати їх співвідношення; визначені відхилення використовувати для прогнозування рівня (фізіологічний, психічний, психологічний), напрямку (у бік оптимальних значень) та сили (різниця оптимальних та середньостатистичних значень) заходів корекції.

ВИСНОВКИ

1. У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове розвязання важливого наукового завдання щодо визначення оптимальних значень показників емоційного процесу, встановлення особливостей емоційної регуляції діяльності офіцера, спрямованої на розвязання тактичних задач. Систематизація підходів до вивчення означеної проблеми свідчить, що діяльність офіцера, спрямована на розвязання тактичної задачі, полягає у трансформації задачної ситуації з метою виділення умов та вимог тактичної задачі, їх зближення, порівняння, зіставлення та співвіднесення, включення (шляхом переформулювання) в єдину систему відносин, а також визначенні найкращого варіанта поєднання форм та способів зміни параметрів функціонування системи військового призначення. Вона супроводжується низкою екстремальних факторів, серед яких виділено такі групи: сприйняття задачної ситуації, проблемної ситуації, формування оптимального варіанта сполучення форм і способів застосування системи військового призначення, реалізації порядку дій щодо зміни умов бойової обстановки (за порядком включення у процес розвязування тактичної задачі) та ситуаційні, предметні, інформаційні (за відображенням шляхів впливу на процес розвязування тактичних задач). Емоційна регуляція актуалізується під впливом екстремальних факторів, які викликають зміни в організмі чи у його взаєминах із зовнішнім середовищем, відіграє особливу роль у розвязуванні тактичних задач, формуючи специфічні “фільтри”, які сприяють підсиленню одних та девальвації інших аспектів обстановки, спричиняють субєктивне викривлення інформації.

2. Визначено такі показники оцінки емоційного процесу та результативності розвязування задач: 1) під час розвязування тактичних задач - рівень емоційного збудження; оцінка часу, оцінка за навчання, адекватність сприйняття та відповіді; 2) під час розвязування тестових завдань - рівень збудження, рівень усвідомлення свого стану, площа контакту фізіологічного стану та його психічного відображення; середня абсолютна похибка, середня відносна помилка, сума амплітуд відхилень показника від попереднього значення, сумарне відхилення від еталону; рівень відповідності показників емоційного стану, що отримані в результаті виконання проективних методик та усвідомлюваних (самозвіт) оцінок стану респондента, показників емоційного стану, що отримані унаслідок виконання проективних методик та оцінки фізіологічного стану респондента (за допомогою апаратурних методик); множина варіантів вирішення тестових випробувань, що продукуються респондентом.

3. Встановлено, що “емоційний компонент” є інтегральним параметром в описі факторної структури психофізіологічних характеристик офіцерів, який поєднується із показниками самооцінки свого стану, інтелекту, лабільності нервової системи, мотивації. Результативність процесу розвязування тактичних задач перебуває у зворотній залежності (р ? 0,05) від окремих індивідуальних якостей (соціальної емоційності, емоційної стійкості), а також в прямій залежності (р ? 0,05) від цілісних підсистем індивідуальних характеристик (самооцінки рівня розвитку емоційних властивостей, афективно-інтелектуальної), до складу яких входить емоційний компонент.

4. Побудовано модель зміни значень показників емоційного процесу під час розвязування тактичних задач, що відображає мінімальні, максимальні, середньостатистичні та оптимальні значення параметрів емоційного процесу на етапі сприйняття задачної ситуації, формування та реалізації розвязання тактичної задачі, а також на сенсорно-перцептивному, емоційно-образному, когнітивно-знаковому рівнях взаємодії задачі та офіцера. Побудована модель дозволяє встановити особливості емоційної регуляції діяльності офіцера, спрямованої на розвязання тактичних задач:

а) емоційний процес “забезпечує” процес розвязування тактичної задачі, а параметр “рівень емоційного збудження” є індикатором його завершеності;

б) оптимальні значення рівня емоційного збудження для тактичних задач становлять 13-16 умовних одиниць (за методикою спостереження за емоційним збудженням);

в) на етапі сприйняття задачі - емоційний процес забезпечує максимальне відображення у свідомості офіцера фізіологічного стану організму; на етапі формування та вибору альтернатив - мінімальне; на етапі відповіді - середній рівень відображення фізіологічного стану організму у свідомості офіцера (пояснюється необхідністю зворотного звязку);

г) процес розвязування буде ідеальним (проте сумнівно досяжним) у випадку, коли конкретний етап розвязування тактичної задачі (тип тестової задачі) розвязуватиметься на рівні емоційної регуляції, що йому відповідає.

5. Встановлено, що діагностику показників емоційного процесу доцільно здійснювати шляхом: а) спостереження (у ході оцінювання емоційної регуляції діяльності офіцера в реальних умовах); б) фіксації показників фізіологічного збудження, самооцінки свого стану та подальшого їх перетворення за допомогою математичної моделі розрахунку параметрів: “рівень збудження”, “рівень усвідомлення офіцером свого стану”, “площа контакту фізіологічного стану та його психічного відображення” (під час проведення діагностики індивідуальних особливостей емоційної регуляції діяльності офіцера). Запропонований у дисертації підхід передбачає визначення ступеня відхилення показників емоційного процесу від оптимальних та його врахування під час визначення мети, напрямку та інтенсивності заходів корекції.

Подальші перспективи досліджень проблеми емоційної регуляції діяльності офіцера, спрямованої на розвязування тактичних задач, ми вбачаємо у подальшому підвищенні валідності та надійності інструментарію діагностики показників емоційного процесу: “рівень збудження”, “рівень усвідомлення свого стану”, “площа контакту фізіологічного стану та його психічного відображення”, розробленні цілісної програми оптимізації емоційної регуляції процесу розвязування тактичних задач офіцером на фізіологічному, психічному та психологічному рівнях впливу.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ: