21

ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему: „РОЗРОБКА ПОЛІТИКИ РОЗПОДІЛУ ПРИБУТКУ НА ТОРГОВЕЛЬНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ” (на матеріалах ПП „Колос”)

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади політики розподілу та використання прибутку на торговельному підприємстві

1.1 Економічна сутність та джерела формування прибутку в торгівлі.

1.2 Система розподілу прибутку на торговельному підприємстві.

1.3 Методологічні підходи до формування політики розподілу прибутку

Розділ 2. Аналіз політики розподілу прибутку торговельного підприємства ПП „Колос” за 2005-2006 роки

2.1. Загальний аналіз фінансово-господарської діяльності та прибутковості підприємства.

2.2. Аналіз ефективності політики розподілу прибутку ПП „Колос”

2.3. Аналіз показників рентабельності торговельного підприємства ПП „Колос” за 2004-2006 роки.

Розділ 3. Шляхи підвищення прибутковості торговельного підприємства ПП „Колос”.

3.1. Розробка стратегії управління розподілом прибутку на наступний період.

3.2. Заходи щодо збільшення прибутковості підприємства та підтримки ефективної господарської діяльності..

Висновки.

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Економіка нашої країни переживає складні процеси реформування та адаптації діяльності субєктів господарювання до ринкових відносин. Як свідчить практика, ще багато виробників для себе до кінця не зясували, що в цих умовах, коли саме ринок визначає необхідність у тих або інших товарах, диктує вимоги до їх споживчих властивостей, визначальним фактором стабільного розвитку підприємства стає робота на ринок споживача. Тому важливим етапом здійснення господарської діяльності для кожного підприємства є визначення можливого прибутку, який стане результатом діяльності.

Значення прибутку в підприємницькій діяльності полягає в тому, що він по-перше, відображає кінцевий результат фінансово-господарської діяльності підприємств як субєктів господарювання, по-друге, виконує стимулюючу функцію, так як одночасно є фінансовим результатом і основним елементом грошових потоків, і по-третє, прибуток є важливим джерелом формування дохідної частини бюджетів різних рівнів.

Для підприємця прибуток є орієнтиром, який вказує на ту сферу, де можливо отримати найбільший приріст вартості, і в яку повинні бути вкладені інвестиції.

Політика розподілу прибутку повязана із загальною політикою управління прибутком підприємства. Мета і завдання політики розподілу прибутку повинні повністю відповідати меті і завданням загальної політики управління ним, оскільки розподіл прибутку звітного періоду являє собою одночасно процес забезпечення умов формування прибутку наступного періоду

Тема даної дипломної роботи є досить актуальною. Адже кожне підприємство працює на ринку з метою отримання прибутку, і політика його розподілу, яка досліджується в роботі, є важливим етапом здійснення господарської діяльності фірми в майбутньому.

Метою написання дипломної роботи є визначення ролі та місця прибутку в економіці підприємства, дослыідження політики розподілу прибутку в підприємстві та розробка стратегії управління розподілом прибутку.

Досягнення визначеної мети передбачає вирішення у дипломній роботі таких завдань:

· розглянути економічну сутність та джерела формування прибутку в торгівлі;

· висвітлити методологічні підходи до формування політики розподілу прибутку;

· провести аналіз прибутку підприємства та показників рентабельності;

· дослідити ефективність політики розподілу прибутку підприємства;

· розробити стратегію управління розподілом прибутку на перспективу;

· розробити заходи щодо збільшення прибутковості підприємства.

Предметом дослідження роботи є фінансовий результат від господарської діяльності торговельного підприємства в умовах ринкових відносин.

Обєктом дослідження виступає фінансово-господарська діяльність приватного підприємства „Колос” з точки зору політики розподілу прибутку підприємства.

Підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, круглу печатку, товарний знак, штампи, бланки документів та інші реквізити. Засновано приватне підприємство „Колос” 14 серпня 1991 року. Підприємство розташоване за адресою: місто Чернівці, вул.Буковинська 41.

Організаційна структура управління підприємства „Колос” є лінійно штабна. Оперативне керівництво діяльністю підприємства виконує генеральний директор, якому підпорядковуються: заступник директора по комерційній діяльності, заступник директора по науковій діяльності, директор МПЗ, головний бухгалтер, Юридичний віддділ, Відділ кадрів та Аналітичний відділ. Заступнику директора по комерційній діяльності та головному бухгалтеру підпорядковуються всі магазини та склади, а заступнику директора по науковій діяльності підпорядковується все сільське господарство. (див. мал.нижче). Організація господарської діяльності на підприємстві проводиться з урахуванням всіх служб і підрозділів котрі є на ньому.

Характеризуючи торгівельну діяльність підприємства слід зауважити, що за останні роки значно покращились фінансові та економічні показники підприємства, не зважаючи на те що у 2003 році в одному із магазинів стався вибух. На ринку підприємство знаходиться досить тривалий час і за цей період воно завювало достатньо споживачів, налагодило звязки з іншими підприємствами як з вітчизняними так і з закордонними, щоб відчувати себе впевнено в майбутньому і не боятись конкурентів.

Структура даної дипломної роботи включає в себе вступ, три розділи, висновки, список використаної літератури, додатки.

У роботі були використані матеріали фінансової звітності ПП „Колос” за 2004- 2006 роки. Також при написанні роботи були використані різні методи аналізу, серед яких аналіз, синтез, табличний метод, метод індукції, метод дедукції та деякі інші.

Розділ 1. Теоретичні засади політики розподілу та використання прибутку на торговельному підприємстві.

1.1 Економічна сутність та джерела формування прибутку в торгівлі

В умовах ринкової економіки функціонування підприємства супроводжується безперервним кругообігом коштів, який здійснюється у вигляді витрат ресурсів і одержання прибутку, його розподілу і використання.

Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва.

Водночас прибуток це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств як субєктів господарювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників. Є особливості у формуванні прибутку підприємств залежно від сфери їхньої діяльності, галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових відносин.

Поява прибутку безпосередньо повязана з появою категорії „витрати виробництва”. Прибуток - це та частина вартості продукту, що реалізується підприємством, яка залишається після покриття витрат виробництва. Уособлення частини вартості продукції у вигляді витрат виступає в грошовому виразі як собівартість продукції [38,с.125].

На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства, що відбивається в бухгалтерському обліку, в офіційній звітності субєктів господарювання, впливає встановлений державою порядок формування витрат на виробництво продукції (робіт, послуг); обчислення й калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг); визначення позареалізаційних прибутків і витрат; визначення балансового (валового) прибутку.

Отже, на формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають: результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства; установлені законодавством умови обліку фінансових результатів.

Суть прибутку визначається його функціями:

Ш По-перше, прибуток характеризує економічний ефект, отриманий в результаті діяльності підприємства. Його значення в тому, що він відображає кінцевий фінансовий результат;

Ш По-друге, прибуток виконує стимулюючу функцію, тобто одночасно є фінансовим результатом і основним елементом фінансових ресурсів підприємства, які спрямовуються на фінансування, розширення виробничої діяльності науково-технічного і соціального розвитку підприємства, матеріального заохочення працюючих, виплату дивідендів, формування резервів тощо;

Ш По-третє, прибуток є одним з джерел формування доходної частини бюджетів різних рівнів [40,с.98].

Згідно Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, прибутком вважається сума валових доходів, тобто доходів від усіх видів діяльності, скоригована певним чином для цілей оподаткування, зменшена на суму валових витрат підприємства і на вартість зносу (амортизації) основних засобів і нематеріальних активів.

Економічну сутність терміна „прибуток” в різні часи розуміли по-різному.

Американський вчений Шумістер у праці „Теорія економічного розвитку” розробив теорію підприємницького прибутку. Підприємницька діяльність, на його думку, полягає у використанні піядприємцем нових комбінацій виробництва. Це породжує різницю між діючими цінами і витратами, що знижуються. Ця різниця становить підприємницький прибуток, який виражає цінність підприємницького внеску у виробництво, є показником і умовою економічного розвитку [38,с.80].

Першим, хто охарактеризував прибуток як суму, яка може бути витрачена без вилучень капіталу був шотландський економіст Адам Сміт.

К.Маркс вважав, що прибуток у торгівлі - це частина додаткової вартості, створеної в процесі виробництва, яку промисловець оплачує персоналу за те, що він реалізує вироблений товар.

С.Б.Барнгольц - це вчений, який досліджував економічні терміни в радянські часи. Він вважає, що прибуток - це грошова винагорода, яку отримують підприємства після реалізації продукції та покриття затрат на виробництво [7,с.54].

На сучасному етапі розвитку ринкових відносин термін „прибуток” - обєктивна економічна категорія товарно-грошових відносин, важливий фінансовий синтетичний показник діяльності підприємства, а також джерело фінансових ресурсів підприємства, які відіграють вирішальну роль у фінансовому забезпеченні підприємницької діяльності.

Прибуток є основним джерелом фінансування розвитку підприємства, удосконалення його матеріально-технічної бази, забезпечення всіх форм інвестування. Уся діяльність підприємства спрямовується на те, щоб забезпечити зростання прибутку або принаймні стабілізацію його на певному рівні.

Бухгалтерський прибуток є різницею між повною виручкою і зовнішніми витратами. З погляду теорії бухгалтерського обліку до витрат мають входити платежі на придбання машин, обладнання, матеріалів на виплату зарплати робітникам, на амортизацію обладнання. Фірма виплачує ці гроші зовнішнім постачальникам ресурсів, тому ці затрати називаються зовнішніми витратами. Зовнішні або бухгалтерські витрати охоплюють тільки грошові затрати.

Також, фірма може використовувати певні ресурси, що належать їй особисто.

Економічний прибуток - це загальна виручка за вирахуванням усіх витрат виробництва (зовнішніх і внутрішніх, включаючи в останні й нормальний прибуток підприємця).

Коли ж сума грошових надходжень перевищує економічні витрати, то весь залишок нагромаджується у підприємця. Цей залишок (або надлишок) називається економічним або чистим прибутком.

Якщо певне виробництво буде давати підприємцю більший, ніж нормальний (середній) прибуток, то в цю галузь спрямовується капітал з галузей, де прибуток менший від нормального. Це приведе до пониження прибутковості в цій галузі до нормального рівня, якщо попит на товари даної галузі постійний, то більший за масою капітал зможе дати той же прибуток. Отже, прибуток на одиницю капіталу буде падати. У будь-якому випадку прибуток є стимулом для розширення виробництва.

Залежно від формування та розподілу виокремлюють кілька видів прибутку. Насамперед розрізняють загальний прибуток і прибуток після оподаткування. Загальний прибуток - це весь прибуток підприємства, одержаний від усіх видів діяльності, до його оподаткування та розподілу. Прибуток після оподаткування, тобто прибуток, що реально поступає в розпорядження підприємства, має поширену у вітчизняній літературі та практиці назву - чистий прибуток. Він розраховується наступним чином

ЧП = ЗП - Податок на прибуток та інші платежі з прибутку, (1.1)

де ЧП - чистий прибуток,

ЗП -загальний прибуток.

У зарубіжній економічній теорії та підприємництві загальновживаним є поняття валового, маржинального та операційного прибутку [39,с.96].

Валовий прибуток - це різниця між виручкою та виробничими витратами. Це поняття включає власне прибуток і так звані невиробничі витрати.

Операційний прибуток, що його часто називають чистим прибутком, обчислюється за наступною формулою:

П_о = П_в - В_нев., (1.2)

де П_о - операційний прибуток,

П_в - валовий прибуток,

В_нев. - невиробничі витрати.

Маржинальний прибуток характеризує обсяг виручки від продажу продукції за мінусом змінних витрат. Отже, такий прибуток за величиною збігатиметься з валовим прибутком, коли калькулювання здійснюватиметься лише за змінними витратами.

П_м= ЧД - ЗД; (1.3)

ЧД= ВД - П, (1.4)

де П_м - маржинальний прибуток,

ЧД - чистий дохід,

ЗД - сума змінних витрат,

ВД - Валютний дохід підприємства,

П - сума податкових платежів.

Джерела формування прибутку залежать від виду операцій, що проводить підприємство. Таким чином, прибуток підприємства формується за рахунок таких джерел:

· продаж (реалізація) продукції (послуг);

· продаж іншого майна;

· позареалізаційні операції.

Прибуток від продажу продукції (виконання робіт, надання послуг) є основним складником загального прибутку. Це прибуток від операційної діяльності, яка відображає місію і профіль підприємства. Він обчислюється як різниця між виручкою від продажу продукції та її повною собівартістю.

У разі калькулювання за неповними витратами ту частину витрат, що її не включено в собівартість продукції, відносять на певний період і за обчислення прибутку відраховують від виручки, тобто

П_р = В_р - С_рнв - С_н, (1.5)

де В_р - виручка віл продажу продукції,

С_рнв - собівартість проданої (реалізовної) продукції за неповними витратами,

С_н - витрати, що їх не включено в собівартість продукції, а віднесено на певний період [28,с.69].

Це так званий метод прямого обчислення прибутку, який вважають головним. Поряд з ним існує ще аналітичний метод, згідно з яким прогнозований прибуток визначається коригуванням його базової величини з урахуванням впливу певних чинників у плановому періоді. Такий вплив може здійснюватись через зміну обсягу виробництва та продажу, його структури, собівартості продукції та цін. Цей метод орієнтовано на велику частку відносно однотипної продукції в загальному її обсязі.

Прибуток від продажу майна включає прибуток від продажу основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів інших підприємств тощо. Йог розраховують, як різницю між ціною продажу та балансовою вартістю обєкта, який продається, з урахуванням витрат на продаж.

Прибуток від позареалізаційних операцій - це прибуток від пайової участі в спільних підприємствах, лізинг, дивіденди на цінні папери, дохід від володіння борговими зобовязаннями, роялті, надходження від економічних санкцій тощо. Розглянута схема обчислення величини загального прибутку за його джерелами має важливе значення для аналізу та прийняття господарських рішень. Прибуток розраховується :

П_п.о. = Д_п.о. - В_п.о., (1.6)

де П_п.о. - прибуток від позареалізаційних операцій,

Д_п.о. - сума доходів від позареалізаційних операцій,

В_п.о. - сума витрат від позареалізаційних операцій.

Але треба мати на увазі, що прибуток є обєктом оподаткування.

У звязку з цим державні органи суворо регламентують методику обчислення оподаткування прибутку в нормативних актах. Так, згідно із Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств”(1997 р.) оподатковуваний прибуток обчислюється за формулою

П_о = Д_в - (В_в + АВ), (1.7)

де П_о - оподатковуваний прибуток,

Д_в - валовий дохід за певний період,

В_в - валові витрати за той самий період,

АВ - сума амортизаційних відрахувань від балансової вартості основних фондів і нематеріальних активів [28,с.62].

У роздрібній торгівлі джерелом утворення прибутку, окрім перелічених вище, є певні націнки: в оптовій торгівлі - це торгівельно-збутові націнки, у громадському харчуванні - це торгові націнки.

За джерелами формування прибутку у розрізі основних видів діяльності підприємства виокремлюють такі види прибутку:

прибуток від операційної діяльності.

Це, власне, основний прибуток, який підприємство отримує як результат основної діяльності.

прибуток від інвестиційної діяльності.

Результати відображені частково в прибутку від позареалізаційних операцій - у вигляді доходів від участі в спільних підприємствах, від володіння цінними паперами і від депозитних вкладів; а частково - у прибутку від реалізації майна, оскільки така реалізація активів має характер дезінвестицій і є предметом інвестиційної діяльності підприємства.

прибуток від фінансової діяльності.

Основні грошові потоки по ньому повязані із забезпеченням підприємства зовнішніми джерелами фінансування, а саме: залученням додаткового акціонерного чи пайового капіталу; емісією облігацій або інших боргових цінних паперів; залученням кредиту в різних його формах, а також обслуговування залученого капіталу шляхом виплати дивідендів і відсотків та погашення зобовязань із основного боргу [45,с.83].

За періодом формування, що розглядається, виділяються:

· прибуток попереднього періоду - тобто періоду, що передував даному (звітному);

· прибуток звітного періоду;

· прибуток планового періоду - це прибуток, що планується у наступному періоді.

За значенням підсумкового результату господарювання розрізняють:

позитивний прибуток - це означає, що прибуток наявний, тобто він отримується підприємством;

відємний прибуток - означає збиток, тобто підприємство в такому випадку втрачає вкладені кошти і не отримує винагороду (прибуток) у процесі своєї діяльності [26,с.112].

Таким чином, виділивши лише невелику частину класифікаційних ознак прибутку, можна зрозуміти, наскільки багатогранною є діяльність підприємства в сфері формування, розподілу та використання прибутку.

З реформуванням бухгалтерського обліку і фінансової звітності відповідно до міжнародних стандартів відбуваються зміни в розподілі та використанні прибутку підприємств (рис. 1.1).

Чистий прибуток, одержаний після сплати податків, залишається в розпорядженні підприємства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання.

Головні принципи розподілу чистого прибутку закріплені статутом підприємства. Фактично розподіл здійснюється відповідно до поточної та стратегічної політики, що визначається підприємством.

Одна частина прибутку використовується на виплату дивідендів, а інша -- на створення та поповнення резервного фонду підприємства, розширення та оновлення виробництва, фінансові інвестиції, придбання нерухомості, соціальні програми.

Рис. 1.1 Структурно-логічна схема розподілу і використання прибутку відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку

Нерозподілений прибуток є однією з найважливіших частин власного капіталу.

Нерозподілений прибуток -- це частина чистого прибутку, яка залишається у розпорядженні підприємства після виплати доходів власникам у вигляді дивідендів, формування резервного капіталу, поповнення статутного капіталу та використання на інші потреби.

Нерозподілений прибуток поділяється на асигновану й неасигновану частини:

· асигнована частина має певне цільове призначення (наприклад, для фінансування розвитку підприємства, проведення цільових програм тощо);

· неасигнована частина не має конкретного призначення [40,с.128].

Отже, розподіл прибутку, як певний економічний процес на кожному підприємстві, являє собою складну систему розрахунків та вирішення задач, але наслідком цієї нелегкої роботи є ефективна господарська діяльність фірми на ринку.

1.2 Система розподілу прибутку на торговельному підприємстві

Прибуток є важливим показником ефективності виробничо-господарської діяльності, а також джерелом формування централізованих та децентралізованих фінансових ресурсів.

Отриманий підприємством прибуток може бути використаний для задоволення різноманітних потреб:

· по-перше, він спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків. Це досягається вилученням у підприємств частини прибутку у державний бюджет.

· по-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самих підприємств і використовується ними для забезпечення господарської діяльності.

Роль політики розподілу прибутку у звязку з її важливістю для проведення господарської діяльності в наступному періоді визначається таким ознаками:

1. Складність політики розподілу прибутку визначає темпи реалізації стратегії розвитку підприємства. Ця стратегія реалізується в процесі діяльності підприємства, обсяги якої визначаються можливостями формування фінансових ресурсів, в першу чергу, за рахунок внутрішніх джерел.

2. Характер розподілу прибутку здійснює вплив на рівень поточної платоспроможності підприємства. Виплати прибутку, передбачені до споживання власниками і персоналом підприємства, здійснюються, як правило, в грошовій формі, тобто у формі основного активу, що забезпечує платоспроможність із невідкладних фінансових зобовязанням. При великому обсязі виплат прибутку на потреби споживання, рівень платоспроможності підприємства в поточному періоді може суттєво знизитись.

3. Політика розподілу прибутку є основним інструментом впливу на зростання ринкової вартості підприємства. У прямій формі цей вплив здійснюється через забезпечення приросту капіталу в процесі капіталізації частини розподіленого прибутку, а в непрямій формі вплив забезпечується основними пропорціями цього розподілу.

4. Система розподілу прибутку є однією з форм впливу на трудову активність персоналу підприємства. Обсяги та форми участі персоналу в прибутку визначають рівень трудової мотивації робітників та зростанню продуктивності праці [40,с.106].

Отже, отриманий підприємством прибуток є обєктом розподілу. У системі розподілі прибутку можна виділити два етапи.

Перший етап -- це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава й підприємство. У результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Пропорція розподілу прибутку між державою і підприємствами має важливе значення для забезпечення державних потреб і потреб підприємств. Це одне з принципових питань реалізації фінансової політики держави, від правильного розвязання якого залежить розвиток економіки в цілому.

Пропорції розподілу прибутку між державою і підприємством складаються під впливом кількох чинників. Істотне значення при цьому має податкова політика держави щодо субєктів господарювання. Ця політика реалізується в кількості податків, що сплачуються за рахунок прибутку, у визначенні обєктів оподаткування, ставок оподаткування, у порядку надання податкових пільг.

Другий етап -- це розподіл і використання чистого прибутку, що залишився в розпорядженні підприємств після здійснення платежів до бюджету. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди для фінансування відповідних витрат.

Згідно із Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22 травня 1997 р. державне регулювання використання підприємствами чистого прибутку здійснюється способом зменшення оподатковуваного прибутку на суму витрат із чистого прибутку: на утримання й експлуатацію обєктів соціальної інфраструктури (якщо відповідні обєкти соціальної інфраструктури були на балансі підприємства й утримувались ним на час набуття чинності законом про оподаткування прибутку); на благодійну діяльність.

Зокрема, сума прибутку спрямовується:

1. на виплату дивідендів;

2. поповнення статутного капіталу;

3. створення резервного капіталу.

Резервний капітал створюється з метою усунення можливих тимчасових фінансових ускладнень і забезпечення нормальної роботи підприємства. Величина резервного капіталу визначається засновницькими документами як максимальний відсоток від розміру статутного капіталу. Так, в акціонерних підприємствах резервний капітал повинен становити не менше 25 % величини статутного капіталу. Він створюється за рахунок щорічних відрахувань від прибутку в передбачених засновницькими документами відсотках, але не менше 5 % чистого прибутку.

Кошти резервного капіталу використовуються на додаткові витрати виробничого і соціального розвитку підприємства, на поповнення його оборотних коштів, покриття збитків, на виплату гарантованих дивідендів за привілейованими акціями (у випадку недостатності прибутку) та інші заходи, передбачені засновницькими документами.

Дивіденди - це частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) підприємства, як правило, відповідно до їх часток у статутному (пайовому) капіталі підприємства.

Розподіляючи прибуток підприємства, величину дивіденду у відсотках визначають за формулою

d = (П_д / К_ст) * 100, (1.8)

де d - величина дивідендів,

П_д - частина прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів,

К_ст - статутний капітал підприємства [28,75].

З уведенням у дію в 2004 р. Цивільного кодексу України змінюється регулювання порядку розподілу прибутку акціонерного товариства серед його акціонерів. Так, оголошення і виплата дивідендів товариством можливі за дотримання таких умов:

· повна оплата всіх випущених акцій;

· перевищення вартості чистих активів над величиною статутного та резервного капіталу.

Кодексом передбачається також можливість уведення іншими законами України додаткових обмежень щодо розподілу чистого прибутку серед акціонерів.

Відповідно до чинного законодавства статут акціонерного товариства має містити відомості про термін та порядок виплати частки прибутку (дивідендів) один раз на рік за підсумками звітного року [39,с.147].

Це не є загальноприйнятою у світі нормою. Звичайною нормою є виплата дивідендів один раз на півроку або на квартал, рідше -- один раз на місяць. Як правило, акціонерні товариства намагаються виплачувати дивіденди, навіть якщо їх розмір невеликий. Це повязано з тим. що очікування майбутніх дивідендів с одним з найбільш значимих чинників, які впливають на рішення інвестора про придбання акцій.

Існують дві основні вимоги щодо виплати грошових дивідендів за залишковим принципом:

o нагромадження чистого прибутку, необхідного для фінансування інвестиційної діяльності -- товариство має нагромадити достатню суму нерозподіленого прибутку (а за необхідності -- і резервного капіталу) перед нарахуванням дивідендів;

o наявність достатньої суми грошових коштів, що гарантує можливість оголосити і виплатити дивіденди.

За браком необхідної суми наявних грошових коштів акціонерні товариства вирішують проблему виплати дивідендів запозиченням грошей, які мають бути повернені за рахунок нерозподіленого прибутку.

У звязку з розподілом прибутку формуються наступні фонди:

1. фонд коштів на розвиток і вдосконалення виробництва, який витрачається на задоволення потреб, повязаних із збільшенням обсягів виробництва, технічним переозброєнням, удосконаленням технології виробництва та інших потреб, що забезпечують зростання і вдосконалення матеріально-технічної бази підприємства,

2. фонд коштів для матеріального заохочення, який спрямовується на стимулювання зацікавленості працівників у досягненні високих кінцевих результатів роботи,

3. фонд коштів, спрямованих на соціальні потреби, який використовується переважно на такі витрати, які сприяють соціальному розвитку колективу підприємства:

o будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт житлових будинків та обєктів соціально-культурної сфери;

o утримання обєктів соціально-культурної сфери (дитячі дошкільні заклади, лікарні, будинки і бази відпочинку тощо);

o проведення оздоровчих, культурно-масових заходів, придбання путівок на відпочинок і лікування;

o інші подібні витрати [38,с.109].

При вивченні розподілу прибутку на підприємстві важливе значення мають фактори, що впливають на даний розподіл. Вони можуть бути внутрішніми (рівень рентабельності діяльності, інвестиційні можливості реалізації високоприбуткових проектів, альтернативні внутрішні джерела формування ресурсів, стадія життєвого циклу підприємства, рівень поточної платоспроможності підприємства), які залежать від фінансово-господарської діяльності і можуть бути врегульовані підприємством, а зовнішні фактори (податкова система, альтернативні зовнішні джерела формування фінансових ресурсів, темп інфляції та ін.), які не залежать від фірми і створюють обмежувальні умови існування підприємства.

Політика розподілу прибутку торговельного підприємства повинна складати певну систему, і тільки тоді, коли всі елементи системи будуть повязані між собою діяльність підприємства буде справді ефективною. При розробці системи розподілу прибутку повинні мати місце наступні умови:

· Політика розподілу прибутку повинна бути стабільною. Базові принципи розподілу прибутку повинні мати довготривалий характер;

· Базові принципи розподілу прибутку повинні мати довготривалий характер. Мета і завдання політики розподілу прибутку повинні повністю відповідати меті і завданням загальної політики управління ним;

· Повинна проводитись оцінка ефективності розробленої політики розподілу прибутку. Вона дасть змогу зрозуміти, наскільки правильним є обраний напрямок діяльності підприємства [45с.98].

У фінансовій політиці підприємства важливе місце займає розподіл прибутку як основного джерела фінансування інвестиційних потреб і задоволення економічних інтересів власників. При необхідності зміни основних пропорцій розподілу прибутку в звязку з коректуванням стратегії розвитку підприємства чи з інших причин, усі інвестори повинні бути заздалегідь попереджені про це. Політика розподілу прибутку повинна відповідати загальній політиці управління прибутком підприємства.

Система розподілу прибутку на торговельному підприємстві є досить складним процесом. Принципову схему використання і розподілу прибутку наведено на рис.1.2

Отже, злагоджена система розподілу прибутку має важливе значення для кожного субєкта фінансово-господарської діяльності. Завдяки чітко сформованій політиці розподілу підприємство має можливість не тільки регулювати використання прибутку, але й впливати на його обсяг в майбутньому періоді.

21

Рис.1. 2. Схема розподілу прибутку підприємства.

1.3 Методологічні підходи до формування політики розподілу прибутку

При розробці політики розподілу прибутку торговельного підприємства важливе місце займають методичні підходи до цього розподілу.

Прибуток від операційної діяльності досліджується за методиками загального і факторного економічного аналізу.

Для ефективнішого аналізу та розподілу прибутків підприємства необхідно проаналізувати весь прибуток і його розподіл. Для цього можна застосувати наступну методику.

На першому етапі аналізу необхідно провести загальний аналіз прибутковості капіталу підприємства для визначення реальних обсягів капіталу, що буде розподілятися. Загальний аналіз прибутку від операційної діяльності є складовою загального аналізу фінансових результатів від звичайної діяльності до оподаткування. Виділення загального аналізу прибутку від операційної діяльності в окремий аналітичний блок здійснюється на тій підставі, що він є основною складовою фінансових результатів від звичайної діяльності підприємства до оподаткування. Загальний аналіз досліджує динаміку фінансових результатів від операційної діяльності за абсолютним розміром, складом і структурою. Для цього необхідно скористатися показниками рентабельності капіталу (табл. 1.1.) [40,с.158].

Таблиця 1.1.

Порядок розрахунку показників рентабельності капіталу підприємства

Далі аналіз необхідно продовжити за допомогою факторного аналізу прибутковості загального капіталу. Факторний аналіз спрямовано на кількісну оцінку впливу різноманітних чинників на зміну фінансових результатів діяльності підприємства. В основі факторного аналізу лежить використання методичного прийому елімінування, який дозволяє відокремити вплив кожного чинника на зміну результативного показника, що відбулася в звітному періоді.

Факторний аналіз прибутку від операційної діяльності передбачає побудову факторних моделей для характеристики звязку між чинниками та результатами. Залежно від форми цього звязку моделі можуть бути детермінованими або стохастичними.

В основу детермінованого моделювання факторної системи покладено можливість послідовного перетворення первісного алгоритму результативного показника відповідно до теоретично передбачених функціональних звязків цього показника з чинниками.

Факторний аналіз надзвичайно важливий для визначення резервів зростання прибутку підприємства.

Важливо також систематично аналізувати поріг прибутку підприємства.

Аналіз порогу прибутку як мінімального рівня прибутковості діяльності широко використовується в країнах з регульованою ринковою економікою для оцінки вигідності виробництва. Він базується на взаємозвязку між обсягом виробництва, собівартістю та прибутком. В основу такого аналізу покладено класифікацію витрат на змінні та постійні.

Собівартість продукції планується тільки в частині змінних виробничих витрат. Постійні витрати при цьому повністю списуються за рахунок доходів звітного періоду - маржинального доходу, тобто відносяться на зменшення маржі. Інакше кажучи, прибуток у сумі з постійними витратами - це маржинальний дохід підприємства. Цей метод у зарубіжній практиці називається директ-кодом.

Факторний аналіз операційного прибутку підприємства здійснюється за структурно-логічною моделлю факторної системи, яку побудовано на основі класифікації чинників за ознакою черговості їх впливу на операційний прибуток.

Методика проведення факторного аналізу, який передбачає розрахунок впливу різних факторів на зміну обсягу операційного прибутку наведено в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2

Основні фактори впливу на прибуток

Наступним етапом аналізу розподілу прибутку є аналіз формування прибутків підприємства. Управляти процесом аналізу формування прибутків - означає управляти обсягом реалізації продукції, здійснювати господарську діяльність з найменшими втратами у вигляді штрафів та інших санкцій.

Дані такого аналізу використовуються для пошуку резервів зростання прибутку, урахування цих резервів у процесі планування та прогнозування прибутку підприємства, його розподілу, використання чистого прибутку на нагромадження та споживання [51,с.60].

Завершальним етапом аналізу розподілу прибутку є безпосередній аналіз його використання на конкретні напрямки.

Методологія політики розподілу прибутку є досить різноманітною. Кожне підприємство вибирає ті методи розподілу, які максимально задовольняють інтереси власників, інвесторів та працівників підприємства. Торговельні підприємства, розробляючи політику розподілу прибутку, використовують ті методи, які забезпечують:

Ш максимальний ефект від розподілу прибутку насамперед для здійснення діяльності в майбутньому;

Ш стабільність розвитку підприємства;

Ш методи, які відповідають загальноприйнятим нормам по галузі, в якій працює підприємство;

Ш потреби власників та працівників тощо.

Після введення в Україні національних стандартів бухгалтерського обліку (2000 р.) процес розрахунку чистого прибутку (збитку) за звітний період можна поділити на такі кроки:

1. Визначення чистого доходу від реалізації продукції (товарів, послуг);

2. Визначення валового прибутку (збитку);

3. Визначення фінансових результатів від операційної діяльності;

4. Розрахунок прибутку від звичайної діяльності до оподаткування;

5. Визначення фінансових результатів від звичайної діяльності після оподаткування;

6. Визначення надзвичайного прибутку (збитку);

7. Визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду [26,с.125].

Удосконалення фінансової діяльності підприємства, підвищення його прибутковості потребують систематичної оцінки в динаміці формування, розподілу та використання прибутку підприємства, аналізу основних факторів, які впливають на формування чистого прибутку.

Для того, щоб ефективно здійснювати політику розподілу прибутку необхідно систематично аналізувати рух капіталу підприємства. На основі цього аналізу можна зробити висновки щодо отримання чи неотримання прибутку в майбутньому періоді. Для цього використовують наступні критерії:

· відношення оборотного капіталу до короткострокових зобовязань та коефіцієнт критичної оцінки, тобто відношення ліквідних активів до суми боргових зобовязань;

· оборотність дебіторської заборгованості та запасів;

· відношення доходів до поточних активів;

· оборотний капітал;

· відношення оборотного капіталу до чистого прибутку;

· відношення суми готівки та цінних паперів, що легко реалізуються, до короткострокової заборгованості;

· відношення оборотного капіталу до загальної заборгованості;

· відношення високоліквідних активів до річних витрат готівки;

· відношення вартості збуту продукції, податків та операційних витрат до середніх поточних активів;

· відношення обсягів продаж до рахунків кредиторів;

· відношення чистого прибутку до обсягу продаж;

· відношення вартості основних засобів до короткострокових зобовязань;

· індекс ліквідності, котрий показує час (у днях), необхідний для перетворення поточних активів на готівку [38,с.93].

Таким чином, можна зробити висновок, що процес розподілу прибутків - це частина економічної стратегії підприємства. Він спрямований на створення економічних умов, що забезпечують відшкодування постійних витрат підприємства, покриття змінних витрат, які залежать від обсягу реалізації продукції повної і своєчасної сплати всіх видів податків, обовязкових платежів та забезпечення отримання цільового прибутку в майбутньому. Для того, щоб отримати очікуваний результат процес управління розподілом прибутків підприємства має містити такі послідовні етапи:

1. Збір інформації, створення інформаційної бази для прийняття

2. управлінських рішень.

3. Аналіз прибутку підприємства в перед плановому періоді.

4. Оцінка і прогнозування конюнктури ринку.

5. Розрахунок планової суми прибутків підприємства та напрямків використання.

Розділ 2. Аналіз політики розподілу прибутку торговельного підприємства ПП „Колос” за 2005-2006 роки

2.1 Загальний аналіз фінансово-господарської діяльності та прибутковості підприємства

ПП „ Колос” є мясопереробним підприємством, предметом діяльності якого є:

1. виробництво мясоковбасних виробів;

2. торгівельна діяльність;

3. вирощуванння, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції;

4. надання послуг.

Метою діяльності підприємства є підприємницька діяльність для одержання відповідного прибутку.

Структура підприємства є наступною:

· мясопереробний завод;

· мережа магазинів (7 магазинів);

· ферми по розведенню свиней;

· склади та офісне приміщення.Підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, круглу печатку, товарний знак, штампи, бланки документів та інші реквізити. Засновано приватне підприємство „Колос” 14 серпня 1991 року. Підприємство розташоване за адресою: місто Чернівці, вул. Буковинська 41.

Організаційна структура управління підприємства „Колос” є лінійно- штабна. Оперативне керівництво діяльністю підприємства виконує генеральний директор, якому підпорядковуються: заступник директора по комерційній діяльності, застпник директора по науковій діяльності, директор МПЗ, головний бухгалтер, Юридичний віддділ, Відділ кадрів та Аналітичний відділ (рис.2.1).

21

Рис. 2.1. Організаційна структура управління ПП „Колос”

Підприємство торгової мережі намагається використовувати досвід як вітчизняних так і закордонних колег, тому постійно вивчається попит споживачів, розширюється асортимент товарів у відділі самообслуговування в якому у повному асортименті виставлена продукція власного виробництва з найбільшим коефіцієнтом використання площ в торговому залі. Проводяться різні акції та знижки. Закуповується сучасне обладнання.

ПП „Колос” реалізує свою продукцію по цінам і тарифам, які встановлює самостійно або на договірній основі, а в випадках, передбачених законодавством, -- за державними фіксованими та регульованими цінами.

Досліджуване підприємство здійснює фінансовий (бухгалтерський), податковий, статистичний та інший облік відповідно до чинного законодавства України.

Фінансовий рік підприємства співпадає з календарним роком. Перший фінансовий рік підприємства починається з дня його державної реєстрації і закінчується 31 грудня поточного року. Підприємство веде бухгалтерський облік за допомогою програми „1С Підприємництво”.

Підсумки господарської діяльності відображаються в річному звіті та балансі підприємства.

Дохід (прибуток), який залишається у підприємства після оподаткування та інших обовязкових платежів надходить в повне його розпорядження. Керівництво ПП „Колос” розподіляє цей прибуток в різні фонди та на різноманітні цілі, які в майбутньому принесуть бажаний результат діяльності.

Отримання прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) залежить від здійснення основної діяльності субєктів господарювання. Прибуток є складником виручки від реалізації. Однак, на відміну від виручки, надходження якої на поточний рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку.

Реально формування прибутку на підприємстві відбувається в міру реалізації продукції. Згідно із законодавчими актами України момент реалізації визначається за датою відвантаження продукції (товарів), а для робіт (послуг) -- за датою фактичного виконання (надання)таких.

Для того, щоб зробити загальний аналіз фінансово-господарської діяльності та прибутковості , проаналізуємо порядок формування прибутку підприємства.

Таблиця 2.1

Формування прибутку ПП „Колос” за 2005-2006 р.р.

(тис.грн.)

Горизонтальний аналіз свідчить про приріст у 2006 році проти 2005 року всіх складових прибутку підприємства. Дохід від реалізації продукції (як і чистий прибуток від реалізації) збільшився на 29,7 %. Прибуток від операційної діяльності збільшився на 52,6% , що свідчить про запровадження підприємством принципово нових заходів щодо виготовлення та реалізації продукції. Фінансовий результат від звичайної діяльності збільшився на 51.4 % (до оподаткування).

Завдяки тому, що підприємство вийшло на новий рівень розвитку, підвищилась якість та конкурентоспроможність продукції, чистий прибуток збільшився на 40.1 %.

Вертикальний аналіз структурних складових прибутку свідчить про наступне: чистий дохід від реалізації становив у 2006 році 92265.2 тис. грн. (у 2005 році - 64850.3 тис. грн.).

Аналізуючи фінансово-господарську діяльність ПП „Колос” за 2005-2006 роки, видно, що дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) в 2006 році збільшився, порівняно з 2005 роком. Якщо в 2005 році він становив 77832.4 тис. грн., то в 2006 році він вже становить 110732.2 тис. грн. Це повязано з тим, що керівництво підприємства покращило якість та конкурентоспроможність продукції, запровадило нові методи управління процесом виробництва, налагодило звязки з споживачами.

У 2006 році збільшились адміністративні витрати та витрати на збут. Якщо в 2005 році адміністративні витрати становили 1478.9 тис. грн., то в 2006 році - 3064.3 тис. грн. Витрати на збут в 2005 році були на рівні 4286.9 тис. грн., а в 2006 році вже 8575.6 тис. грн. Але при цьому інші операційні витрати в 2006 році порівняно з минулим роком значно зменшились. В 2005 році вони становили 19935.2 тис. грн., а в 2006 році - 4994.4 тис. грн.

Важливе значення має структура доходів підприємства. Вона зображена на рис. 2.2.

Аналізуючи рисунок 2.2, зрозуміло, дохід від реалізації продукції в 2005 році становив 66,39 %, а в 2006 вже 78,24%. Тобто він збільшився на 11,85%.

Інші операційні доходи в 2005 році становили 33,61%, а в 2006 р. - 21,76%.

Рис.2.2 Структура доходів ПП „Колос” за 2005-2006рр.

При аналізі розподілу прибутку визначення рівня прибутковості підприємства є першим і дуже важливим етапом. На даному етапі формується загальне враження про прибутки підприємства, що в подальшому визначає основні стратегічні напрямки його використання (розподілу). Тому зараз ми проводимо аналіз прибутковості оборотного капіталу ПП „Колос” за 2005 - 2006 роки. Визначивши основні джерела прибутків підприємства можна буде вирішити на котрі конкретні напрямки слід використати прибутки підприємства.

Аналіз прибутковості оборотного капіталу ПП „Колос” представлено в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3.

Аналіз прибутковості оборотного капіталу ПП „Колос” за 2005 - 2006 роки

(тис. грн.)

Як видно з результатів розрахунків у 2006 році у підприємства зростає чистий прибуток. Темп його приросту в 2006 році склав 40.1%, або 738,1 тис. грн. Середня сума оборотного капіталу збільшилась на 7,6 %. Це дало змогу підприємству розширювати свою діяльність. Прибутковість реалізації продукції підприємства зросла на 12,5%.

Як бачимо з проведеного аналізу керівництво ПП „Колос” в 2006 році суттєво покращило становище підприємства на ринку, підвищило прибутковість підприємства, збільшило його балансову вартість, покращило структуру майна товариства, зміцнило конкурентну позицію фірми.

Наступним етапом аналізу йде факторний аналіз за допомогою якого можна буде визначити вплив різних факторів на прибутковість діяльності підприємства протягом аналізованого періоду.

На зміну суми прибутку підприємства протягом останніх двох років вплинуло декілька факторів, основними з яких є:

Ш зміна цін на продукцію та послуги;

Ш зміна обсягу продукції та послуг;

Ш зміни в структурі реалізації;

Ш зміни витрат на виробництво послуг та продукції.

Розглянемо вплив на зміни обсягів прибутку основних факторів - зміни обсягів затрат, податку на добавлену вартість, а також зміни обсягів реалізації підприємства. Розрахунок валового прибутку виглядає наступним чином:

ВП = Вр. - Затр. - ПДВ (2.1)

де: Вр - виручка від реалізації продукції (робіт, послуг);

Затр - затрати на виробництво продукції, робіт, послуг;

ПДВ - податок на додану вартість.

При даному типі моделі результативного показника доцільно застосувати метод детермінованого факторного аналізу.

Таблиця 2.4

Показники формування прибутку ПП „Колос”

(тис. грн.)

Розрахуємо вплив кожного фактора на збільшення прибутку ПП „Колос” за методом пайової участі.

Д Рx = (ДР/ (ДХ + ДY + ДZ)) * ДХ = (8438,8 / (32899,8 + 38976,1 + 5483,3) * 32899,8) = 3618,9.

Д Рy = (ДР/ (ДХ + ДY + Д Z)) * ДY = (8438,8 / (32899,8 + 38976,1 + 5483,3) * 38976,1) = 4287,3.

Д Рz = (ДР/ (ДХ + ДY + Д Z)) * Д Z = (8438,8 / (32899,8 +38976,1 + 5483,3) * 5483,3) = 603,1.

Таким чином, загальна зміна обсягу прибутку за рахунок цих факторів становить:

Д Р = 3618,9 + 4287,3 + 603,1 = 8509,3.

Найбільший вплив на збільшення обсягу прибутку справило зростання витрат на виробництво на 38976,1 тис. грн. за рік протягом двох років. За рахунок впливу цього фактора прибуток ПП „Колос” збільшився на 4287,3 тис.грн. За рахунок виручки від реалізації прибуток збільшився на 3618,9 тис.грн; за рахунок впливу ПДВ прибуток збільшивсяна 603,1 тис.грн.

Отже, аналізуючи фінансово-господарську діяльність та прибутковість ПП „Колос”, зрозуміло, що підприємство отримує прибуток, є досить конкурентоспроможним та утримує стабільну позицію на ринку. Загалом зростання прибутковості позитивна тенденція, у підприємства є можливість направити кошти на розвиток важливих секторів в своїй діяльності, збільшити розміри обігових засобів, покращити якість продукції, зміцнити конкурентну позицію, а також використати кошти в інших цілях, які забезпечать успіх в майбутньому.

2.2 Аналіз ефективності політики розподілу прибутку ПП „Колос”

Політика розподілу прибутку має дуже важливе значення для кожного підприємства. ЇЇ ефективність забезпечує високі фінансові результати в майбутньому.

Для ПП „Колос” ефективність політики розподілу прибутку визначається тим, наскільки позитивним буде фінансовий стан підприємства в майбутньому. Аналіз політики розподілу прибутку досліджуваного підприємства полягає в виявленні відповідності між розподілом прибутку та результатами роботи колективу ПП „Колос”.

Керівництво ПП „Колос” для ефективної та результативної фінансово-господарської діяльності розробляє певну політику розподілу прибутку. Підприємство розподіляє отриманий прибуток в наступні фонди та на окремі цілі:

Ш фонд розвитку виробництва;

Ш фонд соціального розвитку;

Ш заохочування.

Оскільки на сьогоднішній день досліджуване підприємство є досить прибутковим і конкурентоспроможним, то доцільним є виділення достатньої суми коштів у фонд розвитку виробництва. Це допоможе ПП „Колос” утримувати стабільну позицію на ринку, а можливо і розширювати свою діяльність.

Виділення коштів у фонд соціального розвитку є також важливим етапом здійснення політики розподілу прибутку ПП „Колос”. Керівництво досліджуваного підприємства розробляє соціальні програми, які передбачають конкретні заходи, спрямовані на вдосконалення соціальної структури кадрів, поліпшення умов праці й побуту всіх категорій працівників, їхнього соціально-культурного обслуговування, підвищення трудової активності.

Керівництво ПП „Колос” щороку розробляє план соціального розвитку, який включає всі вищезазначені заходи, а також передбачає заходи, що сприяють розвитку раціоналізаторства й науково-технічної творчості працівників.

Розробляючи політику розподілу прибутку, значну увагу керівництво ПП „Колос” приділяє заохочувальним виплатам. Це допомагає стимулювати працю робітників підприємства, що в свою чергу, дозволяє отримати бажані результати діяльності.

Головні принципи розподілу чистого прибутку ПП „Колос” закріплені статутом ПП „Колос”. Фактично розподіл здійснюється відповідно до поточної та стратегічної політики, що визначається підприємством.

Дані про розподіл прибутку приватного підприємства „Колос” наведено в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5.

Розподіл прибутку на ПП „Колос” за 2005 - 2006 роки

(тис. грн.)

Аналізуючи дані таблиці 2.5. можна відмітити, що суттєвого зростання в фінансовому плані набув фонд розвитку виробництва. Його зростання в 2006 році склало 213,1 тис грн., що становить 26,6 %. В 2005 році він становив 586,5 тис. грн., а в 2006 р. вже склав 799,6 тис. грн. Таке зростання даного фонду пояснюється тим, що в 2005 році керівництво досліджуваного підприємства вирішило оновити частину обладнання, що застосовується при виробництві продукції, а в 2006 році необхідності продовжувати даний процес швидкими темпами не виникло. В загальному, після вибуху в одному з магазинів ПП „Колос”, фонд розвитку виробництва набув особливої уваги з боку керівництва підприємства. Тепер саме на вдосконалення процесу виробництва та реалізації продукції направлена значна частина прибутку досліджуваного підприємства.

Значного зростання зазнав фонд соціального розвитку підприємства. В 2005 році він складав 321,4 тис. грн., а в 2006 році суттєво зріс і становив вже 661,8 тис. грн. Це зростання становить 340,4 тис. грн. Дане збільшення фонду соціального розвитку пояснюється підвищеною увагою керівництва підприємства до соціального становища на підприємстві. Керівництво ПП „Колос” розробило соціальну програму, яка якнайкраще задовольняє потреби і вимоги робітників підприємства. До цього плану соціального розвитку включено заходи для поліпшення житлових і побутових умов працівників, їхнього соціально-культурного обслуговування, охорони здоровя, а також зміцнення матеріально-технічної бази відповідних обєктів соціальної інфраструктури. План соціального розвитку ПП „Колос” узгоджений з відповідними територіальними планами. Це повязано з тим, що чимало соціальних проблем за своїм значенням і можливостями розвязання виходять за межі досліджуваного підприємства. Саме тому спостерігається зростання даного фонду на 51,4 %.

Також керівництво звернуло увагу на стимулювання праці персоналу, збільшивши заохочувальні виплати з 194,0 тис. грн. в 2005 році до 378,6 тис. грн. в 2006 році. Сума цих виплат зросла в динаміці на 184,6 тис. грн., або 48,7 %. Це позитивно вплинуло на продуктивність праці. Збільшивши заохочувальні виплати, керівництво підприємства, по-перше, отримало можливість досягти порівняно вищих результатів праці робітників, а по-друге, ймовірність того, що з інших підприємств подібної специфіки почнуть переходити висококваліфіковані кадри, що ще більше зміцнить конкурентну позицію ПП „Колос” на ринку.

Структуру розподілу прибутку у відсотковому відношенні за 2005-2006 роки можна побачити на рис. 2.3.

Рис. 2.3. Структура розподілу прибутку ПП „Колос” за 2005-2006 р.р.

Рис. 2.3. відображає розподіл прибутку у відсотковому відношенні. Так, у 2005 році фонд розвитку виробництва складав 53,2 % від загального прибутку, а в 2006 р. - 43,4 %.Частка фонду соціального розвитку навпаки збільшилась. Якщо в 2005 р. вона складала 29,2 %, то в 2006 році - вже 36%. Частка заохочувальних виплат також зросла: з 17,6 % у 2005 р. до 20,6 % у 2006 році.

Аналіз політики розподілу прибутку ПП „Колос” свідчить про те, що керівництво підприємства обрало правильну стратегію розподілу, адже очевидно, що політика є ефективною.

Підводячи підсумки слід зауважити, що керівництво підприємства поставило собі за мету продовжувати нарощувати потужності підприємства і політика розподілу прибутку відповідає даний меті. Продовжується оновлення обладнання, зростають виплати персоналу, покращується соціальна політика підприємства, зміцнюється конкурентна позиція на ринку, тобто реально відбувається ріст потенціалу ПП „Колос”.

2.3 Аналіз показників рентабельності торговельного підприємства ПП „Колос” за 2005-2006 роки

Прибутковість досліджуваного підприємства вимірюється двома показниками - прибутком і рентабельністю. Прибуток виражає абсолютний ефект без урахування використаних ресурсів, тому для аналізу його доповнюють показником рентабельності. Підприємство вважається рентабельним, якщо результати від реалізації продукції, робіт, послуг перекривають витрати виробництва (обігу) і, крім того, утворюють суму прибутку, достатню для нормального функціонування підприємства. Показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, дохідність різних напрямків діяльності (виробничої, підприємницької, інвестиційної), окупність витрат тощо. Вони більш повно, ніж прибуток, характеризують кінцеві результати господарювання.

Алгоритми розрахунку показників рентабельності наведено в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6.

Показники рентабельності підприємства та алгоритми їх розрахунку

Таким чином, можна визначити основні показники рентабельності діяльності за 2005-2006рр ПП „Колос”, які наведено в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7.

Динаміка показників рентабельності ПП „Колос” за 2005-2006рр.

(у %)

Аналізуючи дані таблиці 2.6., можна визначити, що показники операційної та загальної рентабельності в 2006 році збільшились, порівняно з 2005 роком. В 2005 році вони складали 2,0%, а в 2006 р. вже 3,0%. Чиста рентабельність у 2006 році також збільшилась - на 0,3%. Спостерігається приріст таких показників рентабельності, як рентабельність виробничих витрат, рентабельність загальних витрат, рентабельність активів за прибутком від звичайної діяльності, рентабельність капіталу за чистим прибутком. Значно зріс показник рентабельності власного капіталу: у 2005 році він становив 7,0, а в 2006 р. вже 6,5. Важливу роль у досліджуваному періоді відігравали інтенсивні чинники, які забезпечили підвищення ефективності використання ресурсів підприємства.

Для того, щоб визначити причини зміни показників рентабельності потрібно провести факторний аналіз рентабельності діяльності підприємства. Першим етапом такого аналізу є оцінка рентабельності обсягу реалізації послуг та товарів та розрахунок факторів, які впливають на її стан (зміна ціни послуг та їх собівартості), з цією метою змінюємо формулу рентабельності реалізації:

, (3.1.)

де Пр - прибуток від реалізації;

Vр - обсяг реалізації;

Рvп = Пр/Vр = (Vр-S)/Vр, де S - собівартість реалізації, включаючи управлінські та комерційні витрати.

Використовуючи дану формулу, робимо розрахунок рентабельності обсягу реалізації продукції ПП „Колос” (Таблиця 2.8.)

Таблиця 2.8.

Розрахунок і оцінка рентабельності обсягу реалізації ПП „Колос” за 2005-2006рр.

(тис.грн.)

Як видно з розрахунків таблиці 2.8., рентабельність реалізації продукції у 2006 році збільшилась на 6,65. Це свідчить про правильність обраної досліджуваним підприємством стратегії розвитку.

Наступним етапом аналізу є розрахунок рентабельності активів, що характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства та обчислюється за формулою:

Р_а = (П_ч / К_а) Ч 100,(3.2.)

де П_ч - загальний (чистий) прибуток підприємства за рік;

К_а - середня сума активів за річним балансом.

За допомогою формули 3.2. розраховуємо рентабельність активів ПП „Колос” за 2005-2006 роки.

1. Рентабельність активів за 2005 рік:

Р_а = (1101,9/41019,1) Ч 100 = 2,7

2. Рентабельність активів за 2006 рік:

Р_а = (1840,0/48717,5) Ч 100 = 3,8

Аналізуючи проведені розрахунки стає очевидно, що рентабельність активів досліджуваного підприємства збільшилась на 0,01. В 2005 році вона становила 2,7%, а в 2006 р. 3,8%. Це свідчить про ефективне використання наявного майна досліджуваного підприємства протягом двох останніх років.

Наступним показником рентабельності є рентабельність продукції. Цей показник характеризує ефективність витрат на виробництво і збут продукції підприємства і розраховується за формулою:

Р_п = (П_рп/С_рп) Ч 100,(3.3.)

де П_рп - прибуток від реалізації продукції,

С_рп - собівартість реалізованої продукції.

За допомогою формули 3.3. розраховуємо рентабельність продукції ПП „Колос” за 2005-2006 роки.

1. Рентабельність продукції за 2005 рік:

Р_п = (5415,6/59434,7) Ч 100 = 9,1

2. Рентабельність продукції за 2006 рік:

Р_п = (13854,4/78410,8) Ч 100 = 17,6

Отже, рентабельність продукції ПП „Колос” в 2006 р. збільшилась на 8,5. В 2005 році вона становила 9,1, а в 2006 вже 17,6.

Таким чином, проаналізувавши показники рентабельності ПП „Колос” зрозуміло, що діяльність підприємства є досить рентабельною. Це допомагає підприємству підтримувати стабільну позицію на ринку і розвивати свою діяльність.

Розділ 3. Шляхи підвищення прибутковості торговельного підприємства ПП „Колос”

3.1 Розробка стратегії управління розподілом прибутку на наступний період

Процес формування та розподілу прибутків - це частина економічної стратегії підприємства. Вона спрямоване на створення економічних умов, що забезпечують відшкодування постійних витрат підприємства, покриття змінних витрат, які залежать від обсягу реалізації продукції повної і своєчасної сплати всіх видів податків, обовязкових платежів та забезпечення отримання цільового прибутку.

В сучасних умовах ринку, його несталої конюнктури, основу для якісних змін всієї господарської системи підприємство може створити тільки стратегічне управління. Від якості стратегічних рішень керівництва ПП „Колос” залежить в першу чергу сталість прибутку підприємства.

Прагнення до зростання прибутку підприємство намагається реалізувати через підвищення своєї доходності, збільшуючи в першу чергу доход від реалізації продукції і скорочуючи витрати.

Прибутковість господарюючого субєкта характеризується абсолютними і відносними показниками.

Абсолютний показник прибутковості - це сума прибутку. Відносний показник прибутковості - це рівень рентабельності підприємства [40,с.98].

Підприємство не може забезпечити стале зростання доходу і утриматися на ринку тривалий час, якщо у його керівництва відсутня стратегія управління розподілом прибутку, під якою розуміється визначення довготривалих цілей його розвитку і факторів підвищення прибутковості з урахуванням можливих змін ринку.

Умовами здійснення підприємством ефективної політики розподілу прибутку є:

· Покриття витрат підприємства;

· Виплата обовязкових платежів;

· Отримання цільового прибутку.

Досягнення цих умов на ПП „Колос” повязано з:

1. з обґрунтуванням цін на товари, які виробляються;

2. з раціональністю умов комерційних угод (вибору місця розташування постачальника, умов транспортування та страхування, характеру розрахунків, валюти та термінів платежу тощо);

3. з встановленням економічно обґрунтованих цін продажу товарів, які стимулюють збільшення попиту;

4. з диверсифікацією діяльності (асортиментної, регіональної, за видами діяльності), що дозволяє забезпечувати компенсацію можливих втрат прибутку у випадку несприятливих змін на окремих товарних, регіональних ринках, чи погіршення можливостей здійснення окремих видів діяльності;

5. з формуванням оптимального асортименту реалізованих товарів, які відповідають структурі споживчого попиту та забезпечують отримання необхідного обсягу прибутків [38,с.156].

Найбільш глибокою за широтою впливу на результати діяльності підприємства є ціль максимізації прибутку, а від так і чистого прибутку. Однак реалізація цієї цілі не означає, що керівництво ПП „Колос” кожну свою дію і рішення повинно спрямовувати на забезпечення найбільшого перевищення виручки над витратами. Управління діяльністю підприємства має бути спрямоване на те, щоб із усіх можливих альтернативних варіантів отримання різних доходів, вибрати варіант, який забезпечить найбільший розмір очікуваного прибутку.

Стратегія, що направлена на удосконалення процесу управління розподілом прибутків ПП „Колос” має містити такі послідовні етапи:

Збір інформації, створення інформаційної бази для прийняття

управлінських рішень.

Аналіз прибутку підприємства в перед плановому періоді.

Оцінка і прогнозування конюнктури ринку.

Розрахунок планової суми прибутків підприємства та напрямків використання. Цей розрахунок може здійснюватися різними методами, зокрема такими як:

1) розподіл доходу на основі цільової суми прибутку. Цей метод є найбільш прогресивним, так як дозволяє найбільш повно розвязати планову суму прибутків із задачами розвитку підприємства у майбутньому періоді.

2) планування розподілу прибутків на основі розробленої виробничої програми.

Аналізуючи ринок можна сказати, що у ПП „Колос” є перспективи розвитку на майбутнє: в звязку з покращенням якості продукції, що реалізовується, обсяги збуту підприємства збільшилися. Зараз чисельність клієнтів підприємства невпинно росте, зростає асортимент.

Управління розподілом прибутків ПП „Колос”, як і іншими економічними показниками передбачає:

· створення інформаційної бази для прийняття управлінських рішень;

· проведення аналізу обсягу та складу отриманих прибутків; показників, які визначають їх розмір та рівень; ступеня достатності отримання доходів для забезпечення самофінансування розвитку підприємства;

· розробка прогнозу можливих варіантів розподілу доходів за

· видами діяльності та їх експертиза щодо можливостей реалізації даних варіантів;

· формування оптимального варіанту розподілу доходів підприємства.

Визначення стратегічного потенціалу підприємства ґрунтується на використанні системного підходу до розгляду умов та результатів функціонування підприємства, його цілевизначення. Згідно з цим підходом підприємство розглядається як система ресурсів, які вступають до взаємодії та обумовлюють досягнуті результати.

Основними видами ресурсів, що використовуються, є:

Технічні ресурси (особливості виробничого обладнання, інвентарю, необхідних матеріалів та інше).

Технологічні ресурси (динамічність технології, наявність конкурентоспроможних ідей, наукові розробки та інше).

Кадрові ресурси (кваліфікаційний, демографічний склад робітників, їх спроможність адаптуватися до зміни цілей підприємства).

Просторові ресурси (характер виробничих приміщень, територій підприємства, комунікації, можливість розширення та інше).

Ресурси організаційної структури системи управління (характер та гнучкість керуючої системи, швидкість проходження керуючих впливів та інше).

Інформаційні ресурси (характер інформації про внутрішні можливості підприємства та зовнішнє середовище, можливість її розширення, підвищення ймовірності та інше).

Фінансові ресурси (стан активів, ліквідність, можливість та обсяги отримання кредитів та інше) [26,с.99].

Кожний з указаних видів ресурсів являє собою сукупність можливостей функціонування ПП „Колос” та досягнення стратегічних цілей його діяльності. Потенційні можливості ПП „Колос” при найбільш ефективному використанні ресурсів характеризують стратегічний потенціал підприємства. Стратегія формування, розподілу та використання прибутку повинна складати таку комбінацію вищенаведених ресурсів, яка найкраще буде відповідати поставленим цілям.

На підприємстві також розроблений план маркетингу, який базується на механізмі ціноутворення. В основі формування цінової політики лежить ціль підприємства.

Стратегічний план маркетингу окреслює контури діяльності організації, допомагаючи краще освоювати структури маркетингових досліджень, процеси вивчення споживачів, а також планування продукції, просування її і збут, планування цін. Він забезпечує кожному підрозділові визначення чітких цілей у взаємозвязку із загальними завданнями компанії, виконує цілий ряд інших функцій. При цьому маркетинг вимагає: виробництва адресної продукції з урахуванням можливостей фірми, гнучких бюджетів, непередбачених витрат, постійних закупівель сировини, напівфабрикатів, комплектуючих, наступальних дій проти конкурентів.

Стратегічний план маркетингу гармонізує діяльність організації, скеровуючи її на краще розуміння структури маркетингових досліджень, вивчення споживачів, планування продукції, просування її та збут, планування цін:

1) забезпечує кожному підрозділові визначення чітких цілей у взаємозвязку із узагальненими завданнями компанії;

2) стимулює координації зусиль різних функціональних напрямів;

3) дає змогу організації оцінювати свої стилі та слабкі сторони з точки зору конкурентів, сприятливість і небезпеку з боку навколишнього середовища;

4) визначає альтернативні дії або комбінації дій, які може розпочати організація;

5) створює базу для розподілу ресурсів;

6) демонструє вагомість застосування процедур оцінки діяльності [30,101].

Таким чином, управління розподілом прибутків ПП „Колос” на наступний період передбачає:

1.Обґрунтування основних видів діяльності, що приносять левову частину прибутків підприємства;

2.Встановлення критеріїв ефективності укладених договорів для

закупівлі сировини;

Формування гнучкої цінової політики під час продажу

товару;

Обґрунтоване використання системи цінових знижок, своєчасність

їх впровадження, що дозволяє забезпечити розширення обсягів реалізації продукції;

Підприємство може застосовувати єдиний розмір торговельної надбавки чи диференціювати його за товарними групами з врахуванням витратомісткості їх виробництва. У цьому разі асортиментна структура обороту справляє суттєвий вплив на обсяги формування та напрямки використання прибутку.

Аналізуючи обрану стратегію розвитку ПП „Колос” можна зробити висновок, що на сучасному етапі розвиток і вдосконалення виробництва на підприємстві відбувається досить ефективно та цілеспрямовано, для покращення ситуації необхідно працювати в даному напрямку, формувати та виконувати поставлені цілі, розвивати підприємство з середини, шукати нові технології виробництва та нові методи збуту продукції підприємства.

На даний момент посилення конкурентної боротьби для будь-якого підприємства важливо в першу чергу втриматися на ринку, а як це буде зроблено залежить від досвіду та везіння керівників організації. В процесі розробки стратегії управління прибутком, його розподіл повинен відповідати вимогами ринку, стратегії підприємства, ситуації що склалася на підприємстві та іншим вимогам. Правильне і раціональне розподіляння ресурсів - запорука успіху в майбутньому.

Оскільки ПП „Колос” важливим є утримання даного курсу, а зростання рівня прибутку на підприємстві можливе за таких факторів:

· введення нових технологій та застосування передової техніки;

· зацікавлення інвесторів у ефективності вкладання коштів;

· забезпечення необхідної наявності обігових коштів;

· збільшення обсягу виробництва;

· розширення, орієнтуючись на ринок, асортименту і якості продукції;

· зменшення обсягу позареалізаційних витрат.

Основні фактори росту прибутку на даному етапі розвитку підприємства подаються в таблиці 3.1.[9,с.88]. Аналіз цих факторів приведе до ефективної політики розподілу.

Таблиця 3.1.

Фактори росту прибутку на ПП „Колос”, дотримання яких приведе до ефективної політики розподілу

Після реалізації зазначених вище заходів можна скористатися наступними принципами котрі дозволять підвищити прибутковість:

Ш нарощувати обсяги виробництва і реалізації товарів, робіт, послуг;

Ш розширювати, орієнтуючись на ринок, асортимент і якість продукції;

Ш впроваджувати заходи щодо підвищення продуктивності праці своїх працівників;

Ш зменшувати витрати на виробництво (реалізацію) продукції (тобто її собівартість);

Ш з максимальною віддачею використовувати потенціал, що є у його розпорядженні, у тому числі фінансові ресурси;

Ш зі знанням справи вести цінову політику, тому що на ринку діють переважно вільні (договірні) ціни;

Ш грамотно будувати договірні відносини з постачальниками, покупцями та іншими субєктами ринку;

Ш вміти найбільш доцільно розміщувати (вкладати) одержаний раніше прибуток з точки зору досягнення оптимального ефекту.

Останні три з названих вище напрямків значною мірою залежать від сумлінності і кваліфікації економістів, які причетні до фінансової роботи підприємства. Так, на стадії укладання угод з покупцями дуже важливо домовитися про оптимальні ціни на товари і послуги, строки перегляду цін у звязку з інфляційними процесами в економіці. У договорі повинні бути чітко визначені застереження щодо порядку обчислення розмірів втрат (збитків), які е наслідком порушень зафіксованих у ньому зобовязань сторін, а також щодо відшкодування цих втрат [28,с.147].

Розвиток підприємства загалом ґрунтується на стратегічному плануванні та тактичному виконанні даного плану.

Для всіх очевидно, що стратегія - це загальний напрям і спосіб використання засобів для досягнення поставленої м ети, дослідження й розробка важливих шляхів розвитку фінансів підприємства. Правильно розроблена стратегія дає змогу гармонізувати різні, часто суперечливі цілі, дає можливість порівняти різноманітні „сценарії” розвитку фінансів підприємства і на підставі одержаної інформації вибрати оптимальні шляхи його перспективної діяльності, передбачити труднощі на шляху до зміцнення його ринкових позицій, попередити негативні наслідки реалізації обраних шляхів розвитку.

Для того, щоб ефективно працювати на конкурентному ринку керівництву ПП „Колос” необхідно розробити стратегію зростання. Вона відбиває намір підприємства збільшувати обсяг продажу, капіталовкладень і, як наслідок, отримання більшого прибутку.

Основними заходами, які керівництво ПП „Колос” повинно розробити згідно стратегії зростання, є:

1. проникнення на нові ринки(виробництво принципово нової продукції, що дасть змогу вийти ра нові ринки);

2. географічна експансія (освоєння ринків інших міст України);

3. ревізія витрат (контроль за витратами);

4. між фірмове співробітництво та кооперація (укладання договорів з іншими підприємствами, які ведуть господарську діяльність в одній сфері з ПП „Колос”);

5. зовнішньо-економічна діяльність(в перспективі ПП „Колос” має можливість виходу на ринки зарубіжних країн).

Ще однією важливою стратегією в діяльності досліджуваного підприємства має стати маркетингова стратегія.

Стратегічний план маркетингу окреслює контури діяльності організації, допомагаючи краще освоювати структури маркетингових досліджень, процеси вивчення споживачів, а також планування продукції, просування її і збут, планування цін. Він забезпечує кожному підрозділові визначення чітких цілей у взаємозвязку із загальними завданнями компанії, виконує цілий ряд інших функцій. При цьому маркетинг вимагає: виробництва адресної продукції з урахуванням можливостей фірми, гнучких бюджетів, непередбачених витрат, постійних закупівель сировини, напівфабрикатів, комплектуючих, наступальних дій проти конкурентів.

Стратегічний план маркетингу гармонізує діяльність організації, скеровуючи її на краще розуміння структури маркетингових досліджень, вивчення споживачів, планування продукції, просування її та збут, планування цін. Тому для ПП „Колос” ефективним буде такий стратегічний план маркетингу, який відповідає наступним вимогам:

– забезпечує кожному підрозділові визначення чітких цілей у взаємозвязку із узагальненими завданнями компанії;

– стимулює координації зусиль різних функціональних напрямів;

– дає змогу організації оцінювати свої стилі та слабкі сторони з точки зору конкурентів, сприятливість і небезпеку з боку навколишнього середовища;

– визначає альтернативні дії або комбінації дій, які може розпочати організація;

– створює базу для розподілу ресурсів;

– демонструє вагомість застосування процедур оцінки діяльності.

Отже, стратегія розподілу прибутку ПП „Колос” на наступний період повинна формулювати цілі та способи діяльності підприємства так, щоб указати певний (такий, який обєднує всі його підрозділи) напрямок розвитку.

Аналізуючи стратегію розвитку ПП „Колос” можна зробити висновок, що на сучасному етапі розвиток і вдосконалення виробництва на підприємстві відбувається досить ефективно та цілеспрямовано, для покращення ситуації необхідно працювати в даному напрямку, формувати та виконувати поставлені цілі, розвивати підприємство з середини, шукати нові технології виробництва та нові методи збуту продукції підприємства.

3.2 Заходи щодо збільшення прибутковості підприємства та підтримки ефективної господарської діяльності

На сучасному етапі ринкових відносин приватні підприємства не завжди мають достатні грошові засоби для здійснення господарської діяльності.

Покращення функціонування ПП „Колос” на ринку товарів та послуг повязане, насамперед, з ретельним аналізом результатів діяльності за попередній рік і, як наслідок, прийняттям відповідних рішень щодо вдосконалення діяльності підприємства на ринку.

Для одержання позитивного результату від функціонування на ринку підприємство має провести заходи, спрямовані на розвязання завдань щодо поліпшення фінансового стану. Тут доцільним є використання підприємцями антикризової фінансової стратегії за кожним із напрямків:

· проведення поглибленого аналізу структури кредиторської заборгованості у динаміці з метою пошуків способів і джерел її погашення;

· аналіз структури дебіторської заборгованості, причин її виникнення і можливостей погашення;

· забезпечення необхідного рівня самофінансування виробничого розвитку підприємства за рахунок прибутку, оптимізації податкових платежів, ефективної амортизаційної політики;

· підвищення рівня ліквідності активів шляхом збільшення питомої ваги оборотних активів;

· проведення інвентаризації основних виробничих фондів для визначення їх придатності й необхідності в експлуатації;

· проведення аналізу ефективності й доцільності довгострокових фінансових вкладень;

· забезпечення компенсації можливих фінансових збитків шляхом:

1) резервування частини фінансових ресурсів у вигляді формування цільових резервних фондів, страхового фонду підприємства відповідно до вимог чинного національного законодавства та статуту приватного підприємства;

2) формування системи штрафних санкцій -- за несвоєчасної оплати послуг встановити штрафи у розмірі 0,5% від суми несплати за кожний день прострочення [39,с.132].

Важливим етапом при аналізі діяльності приватного підприємства, а саме ПП „Колос”, а також внесенні пропозицій щодо зміцнення позицій фірми на ринку товарів та послуг є проведення контролю за використанням матеріальних ресурсів, що знаходяться в розпорядженні підприємства. Цей контроль має включати:

Ш перевірку зберігання наявних у підприємства матеріальних ресурсів;

Ш перевірку вірності витрачання матеріальних ресурсів, виявлення та ліквідацію надлишкових та непотрібних підприємству активів;

Ш перевірку ефективності здійснюваних на підприємстві заходів по економному витрачанню грошових коштів.

З метою удосконалення політики управління підприємством на майбутній період та зважаючи на коливання окремих показників, загальні тенденції формування, використання та розподілу прибутку, доцільно запропонувати певні рекомендації:

1. Підприємству „Колос” потрібно чіткіше визначити реальні потреби у фінансових ресурсах шляхом розрахунку загальної потреби у власних фінансових ресурсах з визначенням необхідного розміру залучення фінансових ресурсів із зовнішніх джерел і додаткового залучення власних фінансових джерел, що дозволить оптимізувати власні обігові кошти.

2. Якщо зовнішні фактори, що впливають на збільшення прибутку (як-от, обєми бюджетних відрахувань, податки, інфляція тощо) не піддаються регулюванню, підприємство може і повинно більш зважено управляти внутрішніми факторами, які дозволяють формувати їх відповідно до конкретних умов господарювання, ситуацій на ринку тощо.

Поряд із оптимізаційними заходами на підприємстві вкрай необхідно здійснити політику щодо утримання наявного рівня результативності діяльності, так як саме результативність діяльності визначає потенційні можливості підприємства підтримувати наявний рівень фінансової стійкості і при цьому із збільшенням суми отримуваного підприємством суми нерозподіленого прибутку, збільшувати частку власного капіталу, а відповідно і показники незалежності від позикового капіталу. Тому, поряд із визначенням основних напрямків підвищення ефективності діяльності та підвищенням рівня фінансової стійкості вкрай важливим є визначення резервів зростання прибутковості діяльності.

Резервами зростання прибутку є кількісно вимірні можливості його збільшення за рахунок зміни факторів, що впливають на нього, а також недопущення (попередження) збитків від інших видів діяльності.

Визначення (прогнозування) розмірів резервів, їх мобілізація і використання базуються на науково обґрунтованій методиці. Основними джерелами резервів збільшення прибутку є:

1) збільшення обсягу реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Для визначення резервів зростання прибутку за рахунок зміни обсягу реалізації необхідно різницю в обсягах реалізації помножити на фактичний прибуток за певним видом продукції. Сума таких резервів за різними видами продукції складе загальний резерв зростання прибутку за рахунок зміни обсягу реалізації. Джерелами інформації для визначення резерву е результати аналізу випуску та реалізації продукції;

2) зниження собівартості продукції (робіт, послуг). Важливим напрямом пошуку резервів зростання прибутку є зниження витрат на виробництво та реалізацію продукції (наприклад, економія палива, сировини, трудових витрат через удосконалення технології тощо). На підставі порівняння нормативів витрат, використання виробничих потужностей з фактичними витратами визначається резерв їх зниження, а отже, й зростання прибутку;

3) підвищення ціни реалізації при підвищенні якості продукції, продажу на більш вигідних ринках збуту [45,с.75].

Підприємство має також можливість збільшити прибуток за рахунок зміни ринків збуту продукції. У цьому важлива роль належить маркетинговій службі підприємства. Моніторинг ринків збуту дає змогу виявити незадоволені потреби споживачів, коригувати цінову політику з метою підвищення ефективності діяльності підприємства.

Необхідно значну увагу приділяти аналізу фінансових результатів від надзвичайних подій, тобто чітко розрізняти де було справжнє стихійне лихо (пожежа, аварія тощо), а де звичайна недбалість, безгосподарність. Збитки від цих подій є резервами зростання прибутку.

Здійснюючи визначення напрямків підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів підприємства, важливим перш за все є визначення загальної ефективності використання оборотних активів підприємства та шляхів її збільшення. Це визначається тим, що саме склад і структура оборотних активів підприємства визначає напрямки формування матеріального складу діяльності підприємства.

Політика управління оборотним капіталом повинна забезпечувати пошук компромісу між ризиком втрати ліквідності та ефективністю роботи підприємства.

Розробляючи заходи щодо збільшення прибутковості підприємства та підтримки ефективної господарської діяльності керівництво ПП „Колос” значну увагу повинно приділити фінансовому плануванню. Фінансове планування є небхідним для фінансового забезпечення розширення кругообороту виробничих засобів, досягнення високої результативності виробничо-господарської діяльності, створення умов, які б забезпечили платоспроможність та фінансову стійкість ПП „Колос”. Ринок ставить високі вимоги до якості фінансового планування, оскільки нині за негативні наслідки своєї діяльності відповідає само підприємство.

Фінансове планування на ПП „Колос” має орієнтуватись на ринкову конюнктуру, ураховувати ймовірність настання певних подій і водночас розробляти моделі поведінки підприємства за зміни ситуації з матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами. Планування на підприємстві має бути спрямоване, з одного боку, на усунення помилкових дій в сфері фінансів, а з другого - на зменшення невикористання внутрішніх резервів.

Фінансове планування підприємства можна розглядати як єдиний процес, що включає шість етапів (Рис.3.1.) [38,с.145].

21

Рис. 3.1. Основні етапи фінансового планування на підприємстві.

Одним з основних завдань ПП „Колос” при розробленні заходів ефективного функціонування на ринку повинно стати забезпечення безперервності надання товарів та послуг. Тобто не повинно бути довгострокових простоїв у забезпеченні населення товарами та послугами, які можуть призвести до негативних наслідків.

Важливе значення для приватного підприємства „Колос” має конкурентоспроможність товарів та послуг на ринку. Для отримання більшого прибутку підприємство повинно покращувати якість товарів та послуг, що надаються, відповідно до вимог ринку і безпосередньо самих споживачів. Так, основними принципами підвищення якості та конкурентоспроможності товарів та послуг для ПП „Колос” мають стати:

1. високоякісні та конкурентоспроможні товари та послуги завжди повніше та краще задовольняють суспільно-соціальні потреби в них;

2. конкурентоспроможні товари та послуги забезпечують постійну фінансову стійкість фірми, а також одержання нею максимально можливого прибутку;

3. запровадження сучасних форм і методів організації діяльності дозволяє фірмі утримувати конкурентну позицію на ринку.

Отже, можна запропонувати декілька способів підвищення якості та конкурентоспроможності товарів та послуг для ПП „Колос”:

· використання досягнень науки і техніки в процесі надання відповідних товарів та послуг;

· встановлення прийнятних для споживачів цін на окремі види товарів та послуг;

· удосконалення застосовуваних стандартів та технічних умов;

· проведення кадрової політики, адаптованої до ринкових умов господарювання, та ін.

Важливим кроком в досягненні підприємством бажаних результатів діяльності (для будь-якого підприємства бажаним результатом є отримання високих прибутків) є ефективна кадрова політика. Сучасна система управління персоналом фірми має бути спрямована на ринкові умови господарювання. Так, досягнення кінцевої мети кадрової політики приватним підприємством „Колос” має передбачати виконання таких основних функцій:

1. розробка і корекція стратегії формування та використання трудового потенціалу відповідно до змін в умовах господарювання;

2. відбір і формування необхідних категорій персоналу;

3. мотивація дотримання належного режиму трудової діяльності та високої продуктивності праці;

4. забезпечення соціальної захищеності персоналу підприємства;

реалізація постійних контактів між керівництвом і представниками.

Для покращення ефективності діяльності підприємство може запроваджувати інноваційні технології, які виведуть фірму на якісно новий рівень обслуговування споживачів. Такими нововведеннями для досліджуваного нами підприємства можуть бути:

· запровадження нових методів і форм організації діяльності підприємства;

· новий рівень професійної підготовки та підвищення кваліфікації персоналу;

· завдяки технічним новинкам, поліпшення умов і постійне підтримування високого рівня безпеки праці;

· надання нових товарів та послуг, можливість здійснення яких дають нові технології.

Окремо для ПП „Колос” необхідно виділити заходи по підтриманню та підвищенню рівня платоспроможності:

1) зменшити суми кредиторської заборгованості перед кредиторами, короткострокових кредитів банків, тобто при умові сплати певної частини кредиторської заборгованості можна підвищити значення показників платоспроможності;

2) вжити заходи, щодо збільшення суми грошових коштів на розрахунковому рахунку підприємства, в касі та короткострокових фінансових вкладень. Це можливе за рахунок реалізації готової продукції, непотрібних запасів, чи здійснення оплати рахунків дебіторами;

3) збільшити суми запасів товарів, що вплине на зростання коефіцієнта загальної ліквідності;

4) збільшити частку власного капіталу в загальній структурі майна підприємства, шляхом додаткової емісії акцій. Також збільшення частки власного капіталу можливе при сплаті кредитів чи зобовязань перед кредиторами.

Важливою обєктивною причиною фінансових труднощів підприємсива може бути погана забезпеченість виробничого процесу фінансовими ресурсами. У цьому випадку слід потурбуватися про реалізацію понаднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей, ліквідацію надлишкових і маловикористовуваних основних фондів, реалізацію наявних у підприємства цінних паперів. Серед інших засобів збільшення фінансових результатів -- мобілізація наявних у підприємства засобів спеціальних фондів, в тому числі резервного, створюваного спеціально з такою метою. Необхідно вивчити можливість отримання кредитів у банках, постачальників, покупців.

Аналізуючи напрямки вдосконалення діяльності ПП „Колос”, необхідно відмітити, що існують зовнішні і внутрішні фактори впливу на підприємство, залежні і незалежні від діяльності підприємства. Якщо внутрішніми факторами підприємство може керувати, то зовнішні фактори впливають на фірму незалежно від того, позитивні чи негативні наслідки вони принесуть підприємству. До зовнішніх факторів належать:

· зміна законодавчих норм та правил ведення підприємницької діяльності;

· зміна ринкових цін на відповідні товари та послуги;

· недостатня проінформованість підприємців щодо здійснення діяльності конкурентами; та ін.

Таким чином, ПП „Колос” повинно приділяти значну увагу факторам, які можуть негативно вплинути на результати діяльності. Для цього на підприємстві мають створюватись спеціальні служби, які будуть аналізувати та визначати ступінь впливу того чи іншого фактора на ефективність функціонування підприємства на ринку.

Висновки

Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. На його формування впливають обєктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва і розподілу валового внутрішнього продукту. Уся діяльність підприємства спрямовується на те, щоб забезпечити зростання прибутку або принаймні стабілізувати його на певному рівні.

Розгляд теми даної дипломної роботи є дуже важливим і потребує більшої уваги, так як з кожним роком ускладнюється процес виробництва, розширюється сфера діяльності підприємств, ускладнюється механізм і методика управління. Особливо це відчутно зараз - в період становлення і розвитку ринкової системи.

На підставі проведеного дослідження, основною метою якого було визначити роль прибутку в господарській діяльності ПП „Колос” та проаналізувати ефективність політики його розподілу, можна зробити висновки щодо фінансово-господарської діяльності та прибутковості досліджуваного підприємства.

ПП „Колос” є прибутковим підприємством. Досліджуване підприємство отримує прибуток внаслідок здійснення торговельної діяльності, надання послуг. Основною метою дослідження було визначити ефективність політики розподілу прибутку ПП „Колос”. Для цього використана сучасна методика впливу на прибуток факторів, які базуються на категорії маржинального доходу.

Загалом, проаналізувавши наявну політику розподілу прибутку, показники рентабельності ПП „Колос”, можна визначити, що сьогодні фінансово-господарська діяльність підприємства відповідає поставленим цілям. Підприємство отримує стабільний прибуток і, на основі проведених розрахунків можна сказати, що є тенденція до збільшення прибутку. Так, в 2005 році чистий прибуток складав 1101,9 тис. грн., а в 2006 році вже 1840,0 тис. грн.

Для ПП „Колос” ефективність політики розподілу прибутку визначається тим, наскільки позитивним буде фінансовий стан підприємства в майбутньому. Аналіз політики розподілу прибутку досліджуваного підприємства полягає в виявленні відповідності між розподілом прибутку та результатами роботи колективу ПП „Колос”.

Підприємство розподіляє отриманий прибуток в наступні фонди та на окремі цілі:

1. фонд розвитку виробництва;

2. фонд соціального розвитку;

3. заохочування.

Політика розподілу прибутку досліджуваного підприємства є досить ефективною, адже ПП „Колос” з кожним наступним роком збільшує свій прибуток.

Для утримання стабільності роботи підприємства і одержання прибутку необхідно:

· контролювати потреби в товарно-матеріальних запасах, необхідних для виробництва в залежності від рівня продажу;

· проводити маркетингові дослідження ринків виробників сировини, ринку споживачів, розширення ринків збуту продукції, проводити розробку

· нових видів продукції;

· проводити раціональну політику розподілу прибутку з метою отримання оптимальної структури майна, в результаті використання нових підходів до управління обіговими засобами підприємства.

Підводячи підсумки проведеного дослідження стає зрозуміло, що перед керівництвом підприємства стоїть важливе завдання - утримати і закріпити стабільну позицію на ринку та забезпечити зростання прибутку в майбутньому. Для цього треба знайти резерви розвитку, налагодити нові відносини з своїми потенційними партнерами, сформувати більш широкі відносини зі старими партнерами, провести детальну діагностику ринків для виходу на них з новою продукцією, сформувати інтенсивний попит покупців, провести аналіз можливих стратегій розвитку та вибрати оптимальну стратегію для її подальшої реалізації.

Список використаних джерел

1. Конституція України: Прийнята на пятій сесії Верховної Ради України 28 червня 2001р.- К.: Офіційне видавництво Верховної Ради України, 2001.-115с.

2. Про оподаткування прибутку підприємств : Закон України № 283/97-ВР від 22 травня 2004 року.

3. Анализ хозяйственной деятельности в промышленности : Учебник/ под ред. Страчнива В.И.- Минск : Высшая школа , 2004.-393 с.

4. Баженов В. Програмування доходів підприємства. //Економіка України - 2003 - №2- с.75-77.

5. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория економического анализа. -М.: Финансы и статистика , 2002.-300 с.

6. Бандурка О.М., Коробов М.Я. Фінансова діяльність підприємств.-К.: „Либідь” .2005.-545 с.

7. Бахмут О.В. Аналіз платоспроможності підприємств // Економіка. Фінанси. Право.- 2000. - №2. - С.21-23 .

8. Білик М. Удосконалення методичних підходів до аналізу фінансового стану підприємства // Економіст. -2001. - №11. - С.40-42 .

9. Бланк И.А. Управлений прибылью. - К.: «Ника-Центр», 1998 р.

10. Болюх М.А., Івахненко В.І. Економічний аналіз господарської діяльності .- К.,1999.- 450 с.

11. Будзан Б. Управління власністю: орієнтація на прибуток та стійку ефективність // Економічний часопис. - 2002-№2- с.13-15.

12. Бутинець Ф.Ф., Мних Є.В. , Олійник О.В. Економічний аналіз. Підручник для студентів вузів. - Житомир : ЖІТІ, 2000. -200 с.

13. Василюк М. Аналіз довготермінової платоспроможності підприємства // Вісник Тернопільської академії народного господарства.-2001.- Вип.17.

14. Горфинская В.Я., Швандара В.М. Економика предприятия.- М.: Банки и биржи, ЮНИТИ , 2005. -326 с.

15. Грачова Р.А. Аналіз фінансового стану // Галицькі контракти. -1999.- №4. - С.56-66 .

16. Економіка підприємства: Навчальний посібник / Я.С.Витвицький, У.Я.Витвицька, М.О. Данилюк та ін./ За ред. Я.С.Витвицького,- Івано-Франківськ: ІМЕ, 2002.

17. Задольский А. Оцінка ефективності діяльності підприємства // Економіка України. - 2002. - №17. - С.23-26 .

18. Захарченко В.О. Сучасні методи оцінки фінансового стану підприємства // Вісник Дніпроп. фінансово-економічного інституту. Економічні науки. - 2001. - №2. - С.72-75 .

19. Івахненко В.М. Курс економічного аналізу :Навч. посібник.-К.: Знання-Прес, 2000.-250 с.

20. Ігнатенко А.В. Аналіз фінансового стану. // Продуктивність. - 2000. - №4.-21-23 с.

21. Кожанова Є.П. Факторний аналіз прибутку. //Фінанси України. - 1999 - №4 - с.33-40.

22. Коллас Б.И. Управление финансовой деятельностью предпреятия : проблемы концепции и методы. - М. :Финансы, 1999.-89 с.

23. Коробов М.Я Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посібник. К.: Товариство „ Знання” ,КОО ,2000.-378 с.

24. Кривицька О.Р. Планування прибутку підприємства при визначенні стратегії його розвитку // Фінанси України №3, 2005.

25. Кручок С.І. Оцінка фінансового стану підприємства // Фінанси України.- 2002. -№8. - С.40-47 .

26. Лігоненко Л., Ковальчук Г. Оцінка платоспроможності підприємства // Економіка. Фінанси. Право.-2005. - №10. - С.35-35 .

27. Лобанів О. Взаємозвязок витрат, обсягу реалізації та прибутку підприємства. //Вісник ПСУ - 2000 - №24 - с.23-27.

28. Мазаракі А., Лігоненко Л.О., Ушакова Н. “Економіка торговельного підприємства”, К., “Хрещатик”, 1999.

29. Манів З. О. Економіка підприємства: Навчальний посібник. - К.: Знання, 2004, - 580с.

30. Маркетинговий менеджмент: Навчальний посібник / За ред. Л. В. Балабанової - К.: Знання, 2004. - 354 с.

31. Марцин В.С. Економіка торгівлі: Підручник. - К.: Знання, 2006. - 402 с.

32. Мельник М. Інформаційне забезпечення фінансового аналізу // Вісник Тернопільської академії народного господарства. - 2005. - Вип.4. - С.98-99.

33. Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства. - К.: „Вища школа”. - 2003. - 254 с

34. Несторенко А.Г. Прибыль и рентабельность на торговом предприятии. - М.: 1995.

35. Павлова Л.П. Фінансовий менеджмент: Учебник. - М. Инфра-М.- 2001. - 346 с.

36. Павловська О.В. Удосконалення методів пошуку зростання прибутку //Фінанси України - 2000- №9 - с.9-14.

37. Парнаснюк С.А. Аналіз фінансових можливостей в умовах реформування фінансово-кредитних відносин // Вісник Вінницького політехнічного інституту. - 1999. - №1. - С.17-26.

38. Поддєрьогін А. М. Фінанси підприємств. Підручник. - К.: КНТУ, 2004. - 546с.

39. Покропивний С.Ф. Економіка підприємств. - К.: КНЕУ . - 2000. - 420 с.

40. Покропивний С.Ф., Колот В.М. Підприємництво: Навч. посібник. К.: КНЕУ, 1998.-352с.

41. Попович П.Я. Економічний аналіз та аудит на підприємстві. - Снятин: Фірма „Прут-принт”. - 2004. - 352 с.

42. Пухтаєвич Г.О. Макроекономічний аналіз.- К.: КНЕУ. - 2000. - 456 с.

43. Рестапін А. В. Максимізація прибутку підприємства. // Фінанси України 2002, №2, с. 19.

44. Русак Н.А. , Русак В.А. Основи фінансового аналізу.- Мінськ, 2002.

45. Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навч. посіб. - 2-ге вид., випр. і доп. - К.: Знання, 2005. - 662 с.

46. Ушакова Н.М., Кукурудза Л.О. Управління прибутком торговельного підприємства. - К.: КТЕІ, 1993.

47. Хотомлянський О.Р. Факторний індексний аналіз показників діяльності підприємства з використання матричної моделі // Економіка України, - 2001.-№3 - С.84-87 .

48. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Методика финансового анализа. - М.: ИНФРА-М, 2002. - 400 с.

49. Шилова Л.И. Усовершенствование анализа финансовых результатов деятельности предприятия // Труды Донецкого государственного университета. - Донецк. - 2002. -Вып.19. - С.39-44 .

50. Шиян Д.В., Строченко Н.І. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. - К.: Видавництво А.С.К., 2003. - 240 с.

51. Ясінський В.І. Факторний аналіз фінансової діяльності : регіонально-методологічний аспект. Збірник наукових праць України. Академія держ. управління при президентові України. - К., 2000. - Вип.2, час.4. - С.45-50 .

52. Яцків М.І. Теорія економічного аналізу . - Львів.: Світ, 2003.- 250 .