Міністерство освіти і науки

Національний гірничий Університет

Економічний інститут

Фінансово Економічний Факультет

КафедраЕкономічної кібернетики та інформаційних технологій

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

спеціаліста

на тему: „Оптимізація балансу АКБ „Правекс-Банк” з метою покрашення його фінансових показників”

Виконавець: Жегалова М.О.

Зав.кафедри: Кочура Є.В.

Дніпропетровськ 2008

РЕФЕРАТ

Пояснювальна записка: 86 с., 6 рис., 8 табл., 21 джерел.

Об’єкт дослідження: кредитний портфель банків на прикладі АКБ “Правекс-Банк”, м. Дніпропетровськ.

Мета дипломної роботи: вивчення методів, які використовуються у вітчизняній практиці при оцінці ризиковості банківської діяльності і аналіз шляхів підвищення ефективності комерційного банку на прикладі АКБ “Правекс-Банк”.

У вступі дається загальна характеристика банківської системи України, показується актуальність обраної теми, цілі та задачі роботи.

У першому розділі надано загальну характеристику досліджуваного банку, його історію, основи аналізу балансу, економічного стану банку і його ліквідності. Визначаємо проблеми банку, нормативне регулювання цієї проблеми та можливості застосування економіко-математичних методів

У другому розділі надано декілька методів, які можуть бути використані в рішеннях проблем банку.

У третьому розділі на основі аналізу, проведеного у перших двох розділах, формується математична модель вирішуваної задачі та програма удосконалення управління ризиками кредитного портфелю АКБ “Правекс-Банку”. Базуючись на результатах проведеного у перших розділах аналізу були розглянуті варіанти змінювання ризиків та зроблені необхідні розрахунки. При цьому використані сучасні математичні методи аналізу.

У четвертому розділі описується інформаційна система, що її було створено на базі робочої книги MS Excel для реалізації поставлених задач.

В п’ятому розділі наведені правила охорони праці, що застосовуються в банку.

Отримані результати при більшій деталізації можуть бути впроваджені як основа для управління банківськими ризиками.

БАЛАНС, КРЕДИТ, ДЕПОЗИТ, НОРМАТИВ, КОЕФІЦІЄНТ ЛІКВІДНОСТІ, КРЕДИТНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПОРТФЕЛЬ, СТАТУТНИЙ ФОНД, ПРИБУТОК, МАТЕМАТИЧНА МОДЕЛЬ.

ЗМІСТ

ВСТУП

1. КОМЕРЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ АКБ «ПРАВЕКС-БАНК»

1.1 Загальна характеристика АКБ „Правекс-Банк”

1.2 Система управління АКБ „Правекс-Банку”

1.3 Аналіз фінансово-економічної діяльності банку

1.4 Визначення проблем банку. Напрямок майбутніх досліджень

2. ЗАСТОСУВАННЯ ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНИХ МЕТОДІВ

2.1 Методологічні підходи і проблеми

2.1.1 Постановка транспортної задачі

2.1.2 Метод Ньютона

2.1.2.1 Метод Льовенберга — Маркардта

2.2 Застосування теорії Марковіца для формування банківських активів з точки зору оптимізації прибутку

2.3 Поняття оптимального балансу. Критерій оптимальності. Побудова оптимального балансу на підставі фінансових коефіцієнтів

3. РОЗРОБКА МЕТЕМАТИЧНОЇ МОДЕЛІ

3.1 Визначення об’єму ефективних ресурсів кредитування

3.2 Модель прогнозування совокупного ризику банка. Постановка задачі

3.3 Знайдення оптимальних рішень за матиматичною моделлю

3.4 Рекомендації по покращенні підвищення якості кредитного портфеля АКБ „Правекс-Банк”

4. ІНФОРМАЦІЙНА СИСТЕМА

4.1 Основні принципи, мета та актуальність створення інформаційної системи

4.2 Структура інформаційної системи. Значення кнопок

4.3 Методи створення кнопок інформаційної системи

5. ОХОРОНА ПРАЦІ

ВИСНОВКИ

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

З теорії розвитку економіки та практичного досвіду більшості розвинених країн світу відомо, що однією з умов економічної стабільності держави є сильна, надійна, розвинута банківська система.

За останній час у розвитку банківської справи в Україні пройшли та плануються серйозні зміни. Це пов’язано не тільки з перемінливою економічною та політичною ситуацією, а і з загостренням конкуренції, коливаннями на фінансовому ринку.

Реформування фінансово-банківської сфери України обумовлене потребами ринкової економіки. Значною мірою ці перетворення залежать від зміни традиційних поглядів на процес управління. Воно в свою чергу потребує комплексного аналізу діяльності кредитної установи, осмислення банківського механізму як єдиного цілого, де всі процеси взаємопов’язані й взаємозалежні. За такого підходу великого значення набувають передові технології управління активами – пасивами, які дають змогу діагностувати стан банку на той чи інший момент, прогнозувати розвиток робочої ситуації на найближчу та віддалену перспективи.

Комерційні банки, здійснюючи комплексне кредитно-розрахункове, касове, валютне та інше банківське обслуговування підприємств та організацій різних форм власності, функціонують на принципах повної самостійності, ініціативи та відповідальності. Разом з тим їх діяльність (згідно діючого законодавства та міжнародної практики) підлягає нагляду і певному регулюванню зі сторони Національного банку України, який здійснюється шляхом визначення правил роботи, а також системи взаємозв’язаних економічних нормативів і цілого ряду інших критеріїв, обов’язкових для всіх комерційних банків.

Публікації у відкритому друці річних балансів комерційних банків – це крок в напрямку побудови цивілізованої банківської системи, яка відрізняється ступінню відкритості і гласності. В цій частині ми, можна сказати, вже наблизились до світовому досвіду. Проте випустили те, що баланси західних комерційних банків будуються по уніфікованій формі – за принципом групування операцій зі знижуючоюся ліквідністю статей по активу і зменшуючимся ступенем попиту коштів по пасиву.

Наступним кроком, який наблизить нас до світового рівня ведення банківської справи, стане набуття навиків аналізу цих балансів з точки зору результативності функціонування банків.

Розробка системи аналітичних показників банківської діяльності необхідна для того, щоб всі учасники економічного процесу – і акціонери, і клієнти – могли грамотно оцінювати свої кредитні інститути. Але в першу чергу це важливо для самих банків, оскільки вони отримали б змогу зпівставляти себе з колегами і відповідно вносити зміни в стратегію та тактику своєї діяльності.

В ринковій економіці банківська справа набуває надзвичайної ваги в суспільному житті. Банки різних рівнів своєю діяльністю глибоко проникають у всі сфери економіки, активно обслуговують і впливають на всі економічні та соціальні процеси у країні. Банківська справа забезпечує ринкову систему механізмами та інструментами реалізації її здатності до саморегулювання, а державі надає можливість ефективно впливати на економіку задля реалізації всіх суспільних інтересів. Тому в ринкових умовах з банківською справою постійно стикаються, по суті, всі члени суспільства, будь-то звичайні фізичні особи, чи підприємства та великі господарські структури, чи урядові та законодавчі органи влади, і, звичайно, самі працівники банків.

В розвинутих ринкових країнах приватні особи стикаються з банками відразу після народження, коли батьки відкривають їм ощадні рахунки. Потім щорічно вони поповнюють їх у вигляді “подарунків до дня народження”. Згодом молоді люди відкривають собі поточні рахунки, через які все життя одержують переважну частину своїх доходів та здійснюють витрачання їх на будь-які потреби. Користування банківськими послугами стає для них такою ж звичайною справою, як і торговельними, транспортними чи культурними послугами.

Ще більш загальною є потреба в банківських послугах підприємств, фірм, державних установ, громадських організацій тощо. Всі вони потребують відкриття в банках різних рахунків для зберігання грошових коштів, для здійснення різноманітних платежів, для «дохідного» розміщення своїх вільних коштів тощо. Постійно потребують вони від банків послуг з обміну валюти, купівлі та продажу цінних паперів, надання позичок, консультацій та багато інших. Сучасні банки продають своїм клієнтам тисячі різноманітних послуг, за що їх на Заході часто справедливо називають універмагами.

Банківська справа є однією з тих сфер суспільного життя, щодо якої мало хто може дозволити собі повну непоінформованість. Адже спосіб і рівень життя населення кожної країни істотно залежать від діяльності банків, їх надійності, здатності збільшувати обсяги кредитів, депозитів та інших видів послуг, що пропонуються як фізичним особам, так і підприємствам. Постійна увага та інтерес до проблем розвитку банківської справи зумовлені значною роллю, яку відіграють банки у процесах формування міжнародних фінансових ринків – валютного, фондового, ринку деривативів, а також у системі світового господарства в цілому.

Нині банківська справа є однією з найдинамічніших сфер економіки. Відійшли в минуле часи, коли банківський бізнес був порівняно простим та безпечним, а жорстке регулювання обмежувало можливості менеджерів щодо прийняття управлінських рішень. Технологічна революція, стрімка інфляція, посилення конкурентної боротьби та процеси дерегулювання банківської діяльності зумовили формування значно агресивніших стратегій у банківському менеджменті, які супроводжуються підвищеною ризиковістю. Через те, що враховувати фактори ризику та керувати ними стає значно складніше, погіршується структура активів, знижується ефективність операцій, а зрештою може виникнути кризова ситуація. Тому пошук і дослідження адекватних методів виявлення та управління ризиками перетворюється на складну проблему, яку необхідно вирішувати керівництву кожного банку. Перед працівниками банку постає завдання мінімізувати ризики, забезпечуючи достатні прибутки для збереження коштів вкладників та підтримки життєдіяльності банку.

Вітчизняна банківська система за темпами розвитку та просування в напрямку інтеграції в міжнародну банківську справу значно випереджає виробничу сферу. Докорінна зміна принципів та методів обліку, запровадження ряду нових операцій, таких як форвардні, ф’ючерсні, опціонні, розширення можливостей банків завдяки організації біржової торгівлі, використання високотехнологічних засобів комунікацій – усе це потребує підготовки кваліфікованих фахівців, які досконало володіють сучасною методологією управління фінансами банку. Успішне вирішення цієї складної проблеми потребує використання багатьох методів, прийомів, засобів, систем та розробки нових підходів до управління комерційним банком. В умовах жорсткої конкуренції, що супроводжує розвиток ринкової економіки, необхідно постійно удосконалювати системи та форми управління, швидко оволодівати нагромадженими в теорії та практиці знаннями, знаходити нові неординарні рішення в динамічній ситуації. Лише такий підхід до управління забезпечує виграш у конкурентному середовищі або принаймні нормальні умови розвитку організації.

Вказані обставини зумовлюють необхідність того, щоб всі члени суспільства з ринковою економікою були добре обізнані з банківською справою. Це стосується перш за все працівників банків, які займаються цією справою професійно. Проте й інші особи, що займаються економічними та фінансовими питаннями підприємств чи установ, у яких працюють, чи тільки фінансовими питаннями власної сім’ї, повинні добре володіти “азбукою” чи “таблицею множення” з банківської справи. Особливо це актуально для сучасного українського суспільства, яке йде по шляху ринкових реформ і створення сучасної банківської системи.

Банківська система – одна з найважливіших і невід’ємних структур ринкової економіки. Розвиток банків, товарного виробництва і обороту історично йшов паралельно і тісно переплітався. При цьому банки, проводячи грошові розрахунки і кредитуючи господарство, виступаючи посередниками у перерозподілі капіталів, істотно підвищують загальну ефективність виробництва, сприяють зростанню продуктивності суспільної праці.

Сьогодні, в умовах розвинутих фінансових, товарних ринків, структура банківської системи різко ускладнюється. З’явились нові види фінансових установ, нові кредитні інструменти і методи обслуговування клієнтів.

Українські банки змушені працювати в умовах підвищеного ризику, тому вони частіше, ніж їх закордонні колеги, бувають в кризових ситуаціях, приклади яких не зникають зі сторінок періодики. Причому більшість таких випадків пов’язана з неадекватною оцінкою банками власного фінансового стану, а також надійності і стійкості їх основних клієнтів і партнерів по бізнесу.

Фінансовий стан банку – це комплексне поняття, яке відображає систему показників, які характеризують наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

У своїй дипломній роботі я намагатимусь показати деякі аспекти цієї широкої теми. Мета, яку я ставлю при дослідженні цієї теми, полягає у вивченні методів, які використовуються у вітчизняній практиці при оцінці фінансових показників банку і аналіз шляхів підвищення ефективності діяльності комерційного банку при мінімальному ризику на прикладі АКБ “Правекс-Банк”. На Україні тепер склались специфічні умови як в економічній сфері у цілому, так і в банківській системі зокрема. Це пов’язано насамперед із нестабільністю законодавства, втратою довіри населення до держави і до банків зокрема. Саме тому зберегти добрий фінансовий стан банку і забезпечити його ефективну діяльність є досить складно. Це вимагає особливих зусиль як з боку керівництва, так і кожного працівника зокрема. При дослідженні цієї теми я використовував поряд із законодавчими актами Верховної Ради і Уряду нормативні акти Національного банку України, спеціальні банківські документи, а також періодичну і спеціальну літературу, що стосується даної теми.

Важливість даної теми полягає, на мій погляд, у вивченні банківської системи через призму оцінки фінансового стану банку, аналізуючи його діяльність, використанні для цього математичних методів. Тепер надійність і фінансова стійкість – основні фактори, які впливають на свідомість клієнта при виборі банку. Тож оцінка банківського балансу є потрібною як для керівництва банку, щоб знати результати своєї роботи, так і для клієнта чи партнера, щоб знати свого контрагента.

Задачею роботи є за допомогою аналізу виявити тенденції діяльності, звернути увагу на слабкі місця і посилити розвиток ефективних напрямів роботи банку, спираючись на математичні моделі цих процесів.

На основі поставленої цілі в роботі розглянуті і вивчені літературні джерела з питань аналізу господарської діяльності комерційного банку. При цьому велике значення приділялось не тільки знайомству з системами показників, коефіцієнтів, які використовують при проведенні аналізу, але і методам, завдяки яким можливо впливати на ці показники у цілях їх покращення.

1. КОМЕРЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ АКБ «ПРАВЕКС-БАНК»

1.1
Загальна характеристика АКБ „Правекс-Банк”

Відповідно до закону Украйни "Про банки і банківську діяльність" банки — це установи, функцією яких є кредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове та розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій

Головним стратегічним напрямком розвитку Правекс-Банку є забезпечення його діяльності як многофункционального фінансового інституту, який надає повний спектр банковских послуг як рознічному, так і корпоративному клієнту. Правэкс-Банк прошел шлях общественого визнання і на данном етапі має право пишатись своїми досягненнями, які дали змогу бренду «Правекс» стати символом надії та довіри. Працюючи на українському банківському ринку більш 14 років,
Правекс-Банк із года в год стає доступніше і ближче для усіх своїх потенційних клієнтів і партнерів. Данний результат досягається дякуючи широченній сеті філіалів та відділень на всій території України. В структурі банка насчитивається більш 540 філіалів и відділень, більш 2700 точок видачи споживчих кредитів расположених як в Києвскім регіоні, так і во всіх областях України, включаючи Автономну Республіку Крим.

Етапи становлення:

1992

Реєстрація АКБ „Правекс-Банк” у Національному банку України..

1993

Відкрито перші відділення банку на території Київської області

1994

Банк став професійним учасником Фондового ринку, а на даний момент володіє усіма ліцензіями для здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами та депозитарної діяльності.

Травень. Банк став обслуговувати картки Visa, Eurocard/MasterCard, Diners Club і дорожні чеки Thomas Cook.

Серпень. Введено в експлуатацію програмний комплекс „Клієнт-Банк”

1996

Лютий. Введено в експлуатацію електронну комунікаційну систему Dealing 2000.

Липень. Отримано ліцензію №7 Національного банку України на право здійснення банківських операцій.

1997

Травень. Банк став членом Europay International Association.

Вересень. Банк став повноправним членом товариства всесвітніх міжбанківських комунікацій (S.W.I.F.T.).

1998

Травень. Почато масове обслуговування населення по прийому платежів готівкою.

Вересень. Вперше в Україні розпочато проведення операцій з купівлі-продажу банківських металів.

Листопад. Банк став асоційованим членом Visa International Association.

1999

Вересень. Вперше в Україні розроблено програму з надання іпотечних кредитів на купівлю житла, надано перший іпотечний кредит.

Листопад. Банк став принциповим членом платіжної системі MsterCard Internetional. Банк почав проводити операції за системою грошових переказів Western Union.

2000

Травень. Розроблено і впроваджено внутрішньобанківську платіжну систему.

Липень. Банк отримав винагороду Euromoney Magazine у номінації «Best Domestic Bond House», як один із найкращих банків України.

Грудень. Почато розповсюдження елітних міжнародних платіжних карток American Express.

2001

Січень. Вперше в Україні розроблено програму з надання кредитів на купівлю авто, надано першій кредит на авто.

Травень. Вперше в Україні розроблено програму з надання кредитів на купівлю споживчих товарів, надано перший споживчий кредит.

Червень. Банк став принциповим членом Visa International Association.

Серпень. Введено в експлуатацію систему „Інтернет-Клієнт-Банк”

2002

Липень. Банк став прямим агентом Western Union в Україні.

Серпень. Введено в експлуатацію систему миттєвих грошових переказів по Україні „Правекс-Телеграф”.

Серпень. Отримано право приймати до сплати картки American Express в еквайринговій мережі Правекс-Банку.

Жовтень. Отримано право виступати банком-еквайром при розрахунках у платіжній системі Visa International.

Грудень. Присвоєння титулу „Банк з найкращими показниками розвитку в Україні” за версією журналу EUROMONEY. Присвоєння почесного сертифіката „Кращій корпативний проект 2003 року”. Присвоєння почесного сертифікату „Найпостійніший клієнт”.

2004

вересень. Впроваджено програму овердрафтного кредитування держателів зарплатних карток.

Листопад. Почато емісію перших в Україні мультивалютних карток Visa у 3 валютах – гривня, євро, долар США.

Грудень. Присвоєння почесного сертифіката „Корпоративна безпека. Захищений доступ в Інтернет”

2005

Лютий. За результатами фінансового рейтингу газети „Бізнес” в 2004 році Правекс-Банк переміг у номінації „ Банк, в якому Ви розмістили депозит”, а перший заступник Голови Правління Денис Басс переміг у номінації „Банкір року”

Червень. Банк підписав угоду про здійснення грошових переказів за системою „Юністрім”.

2006

жовтень. Кредитний портфель Банка перевищив 2 млрд. Грн. Регулятивний капітал банка збільшено на 13 130 тис. Грн. І на 2,6 млн доларів шляхом залучення субординірованого боргу.

Серпень. Правекс-Банк став перший в Україні агентом Money Gram Payment System.

Березень. Банком введена міжнародна кредитна картка «Універсальна».

2007

Лютий. Правекс-Банк взяв прямий міжнародний кредит у розмірі 30 мільйонів доларів США. Банк заключив договір з компанією Shoelle-Munzhandel на поставку колекційних монет з різних домів мира. Правекс-Банк підписав договір об об’єднанні банкомат ній сеті с Укрсоцбанком та Укргазбанком. Банк достроково розмістив весь дебютний випуск власних облігацій номінованих в гривні на общую номінальну вартість 50 000 000 грн.

Ключеві партнери в сфері міжнародних вирахувань:

The Bank of New York,

Commerzbank AG,

Dresdner Bank AG,

ТОВ МБК "Москомприватбанк",

АКБ "Промсвязьбанк",

ВАТ "Белпромстройбанк",

"Mobiasbanca S.A",

"Paritate Banka" A.S.,

ЗАТ КБ "ПриватБанк",

ВАТ "Укрексімбанк",

АППБ "Аваль",

АКБ "Укрсоцбанк"

У своїй роботі банк керується чинним законодавством України, зокрема Законом України «Про банки та банківську діяльність», Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», нормативними актами Національного банку України, внутрішніми положеннями та інструкціями банку, Планом рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків та Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженою Постановою Правління НБУ від 17.06.2004 року № 280, Правилами організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України, затвердженими Постановою Правління НБУ від 19.03.2003 № 124, Положенням про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банківських установах України, затвердженим Постановою Правління НБУ від 30.12.1998 року № 566 (із змінами та доповненнями), Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим Постановою Правління НБУ від 18.06.2003 року № 254 (із змінами та доповненнями), основними принципами міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, рішеннями Загальних зборів акціонерів, Спостережної Ради та Правління банку.

За станом на 31.12.2006 року банк має у своєму складі 3 філії, які розташовані в містах: Вінниця, Луганськ, Харків. Крім того, банк має 465 відділень, завдяки чому банк має можливість ефективно працювати з клієнтами у різних регіонах України та забезпечувати надання повного спектра банківських послуг.

АКБ „ПРАВЕКС-БАНК” проводив реорганізацію філій, розширював мережу відділень та пунктів з видачі споживчих кредитів (за станом на 31.12.2007 року банк мав 2257 пунктів з видачі споживчих кредитів проти 357 пунктів за станом на 31.12.2006) з метою забезпечення надання клієнтам повного переліку банківських послуг та максимального наближення їх безпосередньо до споживача. Протягом 2007 року Дніпропетровську, Запорізьку, Івано-Франківську, Кіровоградську, Криворізьку, Одеську, Сумську філії та їх відділення було реорганізовано в обласні дирекції та у відділення Головного банку.

Відповідно до банківської ліцензії № 7 НБУ від 3 грудня 2001 року АКБ „ПРАВЕКС-БАНК” одержав право здійснювати всі види банківських операцій, що підлягають ліцензуванню в Україні, серед яких:

· приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

· відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

· розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;

· надання гарантій і поручительств та інших зобов’язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

· придбання права вимоги на виконання зобов’язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, беручи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);

· лізинг;

· послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;

· випуск, купівля, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;

· випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;

· надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

Крім того, згідно з дозволом № 7-1 НБУ від 3 грудня 2001 року АКБ „ПРАВЕКС-БАНК” одержав право здійснювати такі операції й угоди:

1. Операції з валютними цінностями:

· неторговельні операції з валютними цінностями;

· ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів в грошовій одиниці України;

· ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті;

· ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України;

· відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

· відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

· залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

· залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;

· операції з банківськими металами на валютному ринку України;

· операції з банківськими металами на міжнародних ринках;

· інші операції з валютними цінностями на міжнародних ринках.

2. Емісія власних цінних паперів.

3. Організація купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів.

4. Операції на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг).

5. Здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб.

6. Перевезення валютних цінностей та інкасація коштів.

7. Операції за дорученням клієнтів або від свого імені:

· з інструментами грошового ринку;

· з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках;

· з фінансовими ф’ючерсами та опціонами.

8. Довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами.

9. Депозитарна діяльність зберігача цінних паперів.

10. Діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Крім того, АКБ „ПРАВЕКС-БАНК” здійснює усі види операцій на фондовому ринку згідно з ліцензією ДКЦПФР серії АБ № 11311 від 15 жовтня 2004 року, а саме: діяльність по випуску та обігу цінних паперів, депозитарної діяльності зберігача цінних паперів, ведення реєстру власників іменних цінних паперів. Починаючи з 6 жовтня 2006 року, згідно з ліцензією ДКЦПФР серії АВ № 189651 від 06.10.2006, здійснює депозитарну діяльність: діяльність з ведення власного реєстру власників іменних цінних паперів, згідно з ліцензією ДКЦПФР серії АВ № 189670 від 06.10.2006 року – брокерську діяльність, згідно з ліцензією ДКЦПФР серії АВ № 189671 від 06.10.2006 року – дилерську діяльність, згідно з ліцензією ДКЦПФР серії АВ № 189672 від 06.10.2006 року – андеррайтинг, згідно з ліцензією ДКЦПФР серії АВ № 189673 від 06.10.2006 року – депозитарну діяльність зберігача цінних паперів.

АКБ „ПРАВЕКС-БАНК” проводить операції з дорогоцінними металами на підставі ліцензії Міністерства фінансів України № 492 від 30 липня 2004 року.

Статутний капітал АКБ «ПРАВЕКС-БАНК» відповідно до установчих документів за станом на 31.12.2007 року становить
171 499 139 грн. Він поділений на 169 999 139 штук простих іменних акцій і 1 500 000 штук привілейованих акцій документальної форми номінальною вартістю 1 (одна ) гривня кожна.

Всі філії АКБ «ПРАВЕКС-БАНК» провадять свою діяльність згідно з дозволами на здійснення операцій, які погоджені відповідним чином з регіональними управліннями НБУ в областях, де розміщені філії, та відповідно до положень про порядок діяльності філій.

Філії складають самостійні баланси, які є складовими зведеного балансу по системі АКБ «ПРАВЕКС-БАНК».

Розрахунки в національній та іноземній валютах здійснюються через кореспондентський рахунок у Головному банку.

Керівники (директори) філій діють на підставі оформлених належним чином довіреностей. Роботу філій безпосередньо координує головний департамент філіальної мережі.

Контроль за даними балансу та іншої звітності, що складається філіями, здійснюється безпосередньо співробітниками Головного банку шляхом аналізу та перевірки достовірності даних.

За надані послуги клієнтами сплачується комісійна винагорода відповідно до договорів та тарифів, що затверджені відповідними наказами. Нарахування більшості видів комісій здійснюється за допомогою спеціально створеного програмного забезпечення, що здійснює нарахування доходів за надані послуги та послідовне списання коштів з рахунків клієнтів відповідно до оформлених договорів та розпоряджень клієнтів.

1.2 Система управління АКБ „Правекс-Банку”

Відповідно до Статуту управління банком здійснюють:

1. Загальні Збори акціонерів банку;

2. Спостережна Рада банку;

3. Правління банку, яке очолює Голова Правління.

4. структурні підрозділи;

Загальні Збори акціонерів є вищим органом управління банку. Контроль над роботою Правління банку з керування його поточною діяльністю здійснюється Спостережною Радою банку. До компетенції Спостережної Ради банку належить:

· призначення і звільнення Голови та членів Правління банку, директорів та головних бухгалтерів філій, представництв, а також керівника служби внутрішнього аудиту банку;

· здійснення контролю за діяльністю Правління банку;

· визначення зовнішнього аудитора;

· встановлення порядку проведення ревізій та контролю за фінансово-господарською діяльністю банку;

· затвердження положення про Правління банку, визначення організаційної структури банку;

· прийняття рішень щодо покриття збитків;

· прийняття рішень щодо створення, реорганізації та ліквідації дочірніх підприємств, філій, відділень і представництв банку, затвердження їх статутів і положень, дозволів на здійснення операцій;

· затвердження умов оплати праці та матеріального стимулювання членів Правління банку;

· підготовка пропозицій щодо питань, які виносяться на Загальні Збори;

· вирішення інших питань, переданих до компетенції Загальних Зборів;

· винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління банку;

· вирішення питання про придбання банком акцій, що ним були розміщені;

· визначення повноважень Голови Правління банку шляхом підписання Головою Спостережної Ради банку відповідної довіреності на ім‘я Голови Правління;

· здійснення управління та контролю за діяльністю служби внутрішнього аудиту банку;

· прийняття рішень про розміщення цінних паперів банку (крім акцій) відповідно до вимог чинного законодавства України.

Правління банку є виконавчим органом банку, який здійснює управління поточною діяльністю банку, формування фондів, необхідних для статутної діяльності банку, та несе відповідальність за ефективність його роботи згідно з принципами та порядком, встановленими Статутом банку, рішеннями Загальних Зборів і Спостережної Ради банку.

Правління банку має право:

· розглядати і затверджувати звіти про роботу структурних підрозділів банку;

· розглядати і вирішувати інші питання, винесені на розгляд Головою Правління банку, його заступниками, членами Правління, за винятком повноважень, що віднесені до виключної компетенції Загальних Зборів та Спостережної Ради;

· брати участь у Загальних Зборах з правом дорадчого голосу через своїх представників – Голову Правління чи іншого члена Правління;

· Приймати рішення про дострокове закінчення розміщення цінних паперів банку;

· затверджувати результати розміщення цінних паперів банку.

Голова Правління банку керує всією діяльністю банку, несе персональну відповідальність за виконання покладених на банк завдань, розподіляє обов‘язки між заступниками Голови, установлює ступінь їх відповідальності.

Структурні підрозділи АКБ «ПРАВЕКС-БАНК» здійснюють свою діяльність відповідно до внутрішніх положень про департаменти, управління, відділи та на основі посадових інструкцій окремих працівників. Таким чином, банк виключає можливість зосередження в обмеженої групи працівників всіх необхідних повноважень для здійснення операцій у повному обсязі (прийом, оплата, зберігання).

Протягом 2007 року в АКБ «ПРАВЕКС-БАНК» діяв департамент економічного аналізу та управління економічними нормативами, який постійно аналізував поточну діяльність банку, перевіряв відповідність нормативних показників та сформованих резервів діючим нормативним вимогам НБУ, здійснював моніторинг фінансових ризиків, що притаманні банківським операціям, та оцінку ефективності управління ресурсами.

Політика банку щодо запобігання ризикам та забезпечення ефективної банківської діяльності, формування стратегії ризик-менеджменту, прийняття рішень, пов’язаних з управлінням та процедурами спостереження за ризиками, відсотковою політикою банку, забезпечується за рахунок того, що в банку створені:

· Кредитний комітет, який оцінює якість активів банку, приймає рішення про надання кредитів;

· тарифний комітет, який аналізує співвідношення собівартості послуг та ринкової конкурентоспроможності діючих тарифів;

· Комітет управління активами та пасивами, який здійснює моніторинг фінансових показників з метою оптимізації використання фінансових ресурсів;

· лімітний комітет, який встановлює ліміти на активні операції банку.

Засновниками АКБ «ПРАВЕКС-БАНК» є юридичні та фізичні особи.

Структура формування статутного капіталу і частка найбільшихакціонерів станом на 31.12.2007 року наведена в табл.1.1.

Таблиця 1.1

1.3 Аналіз фінансово-економічної діяльності банку

Одним з найважливіших напрямів економічної роботи є аналіз діяльності банку. У зв’язку з цим велике значення має правильна організація роботи як на мікрорівні (тобто в окремому банку) так і на макрорівні (у банківській системі), без здійснення якої важко визначити:

· основні напрями грошово-кредитної політики;

· прогнозовану ситуацію на кредитних ринках країни;

· висновки про стійкість і надійність банківської системи в цілому;

· виконання банками встановлених стандартів і нормативів.

А основним об’єктом аналізу банку є його комерційна діяльність.

Головним напрямком при аналізі балансу банку є визначення шляхів оптимізації структури активних і пасивних операцій з метою максимізації прибутку. Аналіз звітності визначає фінансову стабільність і надійність банку, доцільність і перспективи подальшої його діяльності.

Аналіз діяльності комерційного банку включає:

· оцінку стану і результатів діяльності банку за звітний період;

· порівняння фінансового стану і результатів діяльності банку з результатами діяльності інших банків;

· узагальнення результатів аналізу і підготовку рекомендацій для прийняття управлінських рішень, спрямованих як на покращення діяльності окремого банку, так і на досягнення безпеки функціонування банків.

Основним інформаційним джерелом для здійснення аналізу є баланс банку. Баланс – це основний інструмент для проведення аналізу. Він складається з активної і пасивної частини. Активи включають у себе все майно нерухоме і фінансове, яким володіє банк, у тому числі грошову готівку, цінні папери, комп’ютерне обладнання тощо.

Оцінка фінансового стану банку здійснювалась на підставі балансу АКБ «ПРАВЕКС-БАНК», звіту про фінансові результати та інших даних.

Наведені в табл. 1.2. ключеві індикатори діяльності банку за останні п’ять років наочно підтверджують лідируючи позиції банку у роздрібненому сегменті банківської системи України.

Таблиця 1.2 Ключові індикатори

Значне зростання регулятивного капіталу є адекватним зростанню чистих активів з 2003 року по 2007 рік і свідчить про динамічний розвиток банку. У порівнянні з 2003 роком регулятивний капітал збільшився майже в 2,4 рази і склав у 2006 році 307,2 млн. Грн., а чисті активи - майже в 3,7 рази, складаючи 583 млн. Грн. Результатом успішної діяльності Правекс-Банку є зростання довіри у населення, чиї кошти стали одним із основних джерел збільшення ресурсів для кредитування реального сектора економіки. За п’ять минулих років кошти клієнтів, залучені банком, зросли в 4,3 рази, а надані клієнтам банку кредити – в 4,4рази.

Основним критерієм забезпечення банком свого стабільного функціонування та уникнення надмірних ризиків є виконання економічних нормативів, а саме підтримання платоспроможності банку на високому рівні. Підтвердженням цього є наступна інформація стосовно фактичних значень економічних нормативів за грудень 2007 року.

Таблиця1. 3

Найважливішим завдання управління для кожного банку є забезпечення оптимальної структури залучених та розміщених коштів. Сьогодні Правекс-Банк має диверсифіковану ресурсну базу, що дозволяє більш гнучко реагувати на потреби ринку.

У звітному 2007 році в загальних пасивах Правекс-Бакнку частка власного капіталу склала 9,96% (356 664 тис. Грн.) а зобов’язання розподілились між фінансовими ресурсами, які залучені з інших банків(7,83% або 280 671 тис. Грн) коштами юр. осіб( 9,11% або 326 424 тис. Грн) та коштів фіз. осіб (63,5% або 2 275 218 тис. грн.) основним джерелом залучення ресурсів від клієнтів є строкові депозити населення, частка яких в загальних пасивах 56,33%, та кошти до запитання юр. осіб( їх питома вага 8,22%). Потягом 2007 року випереджаючими темпами в ресурсній базі банку зростали кошти фіз. осіб(зростання на 1,68 рази)

Платоспроможність банку, його ефективна діяльність у значній мірі обумовлена структурою і якістю активів.

У 2007 році банк проводжував дотримуватися напрямку розміщення фінансових ресурсів на ринку кредитування клієнтів, особливо зосередився на кредитуванні фізичних осіб. За минули рік кредити фізичних осіб зросли на 1,86 разів і склали 59,38% (2 127 760 тис. грн.) всіх активів. Крім цього, значна питома вага належить кредитам, наданим іншим банкам (10,61 або 380 277 тис.гнр.) та юридичним особам( 7,12% або 255 135 тис.грн.). майно банку в структурі активів складає 8,79% (315 055 тис. грн.).

Кредитування, як і раніше, залишається одним із приоритетних і прибуткових напрямків діяльності банку.

2007 рік продовжив і наростив темпи і починання 2006 р. У створення нових кредитних продуктів, значно розширивши при цьому сфери кредитування. За рахунок цього кредитний портфель банку в 2007 р збільшився в 1,7 рази або в абсолютних цифрах 999,72 млн грн і склав станом на 1.01.2008 року 2 425,34 млн грн .

Обсяг кредитування фізичних осіб за 2007 рік збільшився порівняно з 2006 р у 1,88 рази або на 1 003,33 млн грн та склав станом на 01.01.2008 року 2 146,61 млн грн.

Цей обсяг склався завдяки наданню широкого спектра програм ля громадян, а саме:

· стандартного кредитування під заставу нерухомості, землі, майнових прав на депозит, транспортних засобів.

· Іпотечного кредитування для купівлі житла терміном до 25 років.

· Кредитування для купівлі автомобілів у розстрочку терміном до 7 років

· Споживчого кредитування терміном до 3 років

· Ломбардне кредитування

Станом на 1.01.08 у Правекс-Банку проблемна заборгованість від загального кредитно-інвестиційного портфеля склала 1,56%, що є незначною величиною порівняно з розмірами проблемної заборгованості банків в економічно розвинутих країнах зі стабільною економікою.

Це свідчить про високопрофесійний підхід до здійснення моніторингу при видачі кредитів, а також до здійснення постійного контролю за діючими кредитами .

Також кредитні фахівці й надалі продовжують розробку нових програм кредитування й у 2008 році запропонують до послуги клієнтів - юридичних і фізичних – нові кредитні продукти.

1.4 Визначення проблем банку. Напрямок майбутніх досліджень

Важливе місце в економіці відведена банкам, які регулюють грошовий оборот країни, акумулюють грошові ресурси і перерозподіляють їх. В процесі своєї активної діяльності банки стикаються з різного роду ризиками. Неефективне управляння ризиками в банківський діяльності може привести к банкрутству, а в силу його положення в економіці, і к цілому ряду банкрутств, зв’язаних з ним виробництв, банків та фізичних осіб.

Основним видом діяльності банка є кредитна, яка включає в середньому 50% доходності усіх активів, і як правило, висока доходність супроводжується підвищеним ризиком.

Приоритетні напрямки розвитку АКБ „Правекс-Банк”:

­ Споживче кредитування, кредитна картка „Росрочка”;

­ Пластикові картки – ЗК, часні, кредитні(універсальні, кредит під депозит, кредит під зарплату);

­ Рознічні послуги (обмін валют, „Правекс-Телеграф”, „обмін ветхої валюти”);

­ Продаж банківських металів, продаж іноземних монет;

­ Залогове кредитування;

­ Риночні послуги страхування( обов’язкове страхування граждансько-провової відповідальності власників транспортних средств)

З збільшенням об’ємів кредитування стає актуальними і задачі управляння кредитним ризиком банку. В зв’язку з цим розробка методів оцінки та механізму регулювання кредитного портфельного ризику забезпечує укріплення фінансового положення банку.

Недостатній рівень розвитку теоретичних та методологічних питань портфельного аналізу ризиків кредитних операцій в системі аналізу банківської діяльності обусловлює вибір теми роботи і свідчать о її актуальності.

Метою даної роботи є розробка економічно обоснованого механізму оцінки і регулюванні кредитним портфельним ризиком з метою задоволення інтересів банку, пов’язаних з мінімізацією ризику кредитного портфелю банка та підвищення доходності портфеля. Об’єктом даної роботи є кредитна діяльність банка, а також кредитний ризик, як основна частина кожної банківської операції. Відповідно до сучасних наукових підходів ця проблема може бути вирішена за допомогою математичних методів.

2. ЗАСТОСУВАННЯ ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНИХ МЕТОДІВ

2.1
Методологічні підходи і проблеми щодо здійснення трансакцій

Якщо йдеться про оптимізацію траси платежів, то починати потрібно з транспортної задачі лінійного програмування, за допомогою якої загалом і здійснюється вибір найкращого шляху, в нашому випадку – фінансових платежів, при заданих умовах і обмеженнях.

2.1.1
Постановка транспортної задачі

Транспортна задача лінійного програмування формулюється так. Маємо m пунктів відправлення або банківських рахунків А₁
, А₂
,..,Аm
, у яких знаходяться фінансові запаси відповідно а₁
, а₂
,..,а_m

припустімо, євро. Крім того, є n пунктів призначення – банків кореспондентів В₁
, В₂
,...,Вn
, в яких існують кореспондентські рахунки для отримання b₁
, b₂
,...,b_n

грошових одиниць. Передбачається, що сума всіх переказів дорівнює сумі на таких рахунках, тобто

. (2.1)

Позначимо с_ij

вартість переказу суми від кожного пункту відправлення, тобто нашого банку Аi
до кожного пункту призначення Вj.
Матриця вартостей С
має вигляд

. (2.2)

Потрібно скласти такий план переказів, при якому всі заявки були б виконані й загальна вартість усіх переказів була мінімальною. Таким чином, у якості критерію обрана вартість перевезення вантажу. Критеріями в транспортній задачі можуть бути такі показники: відстань, час, потужність та ін. Транспортна задача, в якій виконується умова, називається закритою. Задача, у якій ця умова не виконується, називається відкритою.

Ми будемо розглядати саме такий випадок, бо 95% усіх крупних банківських переказів здійснюються строго з одного рахунку на інший.

Математичне формулювання транспортної задачі може бути подано у такому вигляді: нехай x_ij

– об’єм переказу, що відправляється з i
-го пункту відправлення Аi
в j
-й пункт призначення Вj
(), x_ij

³ 0. Змінні x_ij

повинні задовольняти нерівностям (2.3. – 2.9.).

Будь-яку сукупність значень x_ij

( ) називають планом переказів. План, що задовольняє умовам (2.3) - (2.9), називають припустимим. Ранг системи (2.3) - (2.8) дорівнює r = m + n
-
1
, тоді в ній (m + n
-
1)
базисних та (m
-
1)(n
-
1)
вільних змінних. Тому план, у якому відмінно від нуля не більш m + n
-
1
змінних, а інші рівні нулю, називають опорним.

Оптимальний план - це такий план, що серед усіх припустимих має найменшу вартість перевезень. Пошук оптимального плану виконується за допомогою транспортної таблиці 2.1.

Вартість переказу поміщають у правому верхньому куті клітин таблиці. Клітини таблиці, у яких будемо записувати відмінні від нуля перевезення , називаються базисними. Таких клітин не більш ніж m+n
-
1
. Порожні клітини називаються вільними, їх не менше (m
-
1)(n
-
1).

(2.3)

(2.4)

(2.5)

(2.6)

(2.7)

(2.8)

. (2.9)

Таблиця 2.1
– Транспортна таблиця

Усі подальші дії по вирішенню транспортної задачі будуть зводиться до перетворення транспортної табл. 2.1, тобто до двох етапів:

а) відшукування першого розв'язання методом „північно-західного кута”;

б) пошуку оптимального розв'язання задачі за допомогою методу потенціалів.

Проте перед нами стоїть завдання залучити до математичної моделі такі обмеження, які неможливо задати в рамках транспортної задача, тому доцільним є використання іншого методу оптимізації – методу Ньютона.

2.1.2
Метод Ньютона

Якщо виходити з того, що необхідним етапом знаходження рішення задачі:

(2.10)

де f:
R^m
 R
, є етап знаходження стаціонарних точок, тобто точок, задовольняючих рівнянню:

(2.11)

(позначення F
для f
 ми зберігатимемо), тож можна спробувати вирішувати рівняння (2.11) відомим методом Ньютона рішення нелінійних рівнянь:

x<sup>n

+1</sup>
= xⁿ

 [F
(xⁿ

)]^
1
F
(xⁿ

). (2.12)

Для задачі (2.10) цей метод називається методом Ньютона безумовній оптимізації і задається формулою:

x<sup>n

+1</sup>
= xⁿ

 [f
(xⁿ

)]^
1
f
(xⁿ

).(2.13)

Формулу (2.12) можна вивести, виходячи з таких міркувань. Припустімо, що xⁿ

— деяке наближене рішення рівняння (2.11). Тоді якщо замінити функцію F
в рівнянні (2.11) її лінійним наближенням:

Стосовно задачі (2.10) ці міркування виглядають так. Нехай так само, у нас вже є деяке наближене рішення xn
задачі (2.10). Замінимо в ній функцію f
її наближенням другого порядку:

і як наступне наближення візьмемо рішення задачі:

(2.15)

Та на початку для подальшого використання виведених формул, необхідно довести деякі твердження - якщо f
(xⁿ

) > 0, то рішення задачі (2.15) задається формулою (2.13).

Рисунок 2.1
- Геометрична інтерпретація формул (2.12) і (2.13) відповідно

Метод Ньютона відноситься до методів другого порядку, оскільки дляобчислення кожної ітерації потрібне знання другої похідної функції f.
По тих же міркуваннях градієнтний метод відносять до методів першого порядку. Підкреслимо, що тут йдеться не про порядок збіжності методу, а про порядок використовуються методом похідних функції, що мінімізується.

2.1.2.1
Метод Льовенберга — Маркардта

Цей метод заснований на наступній ідеї. Щоб уникнути розходження приближень метода Ньютона, викликаних невдалим вибором початкового наближення (див. рис. 2), можна спробувати заборонити наступній ітерації бути дуже далеко від попередньої. Для цього наступну ітерацію шукають з умови

,

де lⁿ

— деякий параметр (свій на кожному кроці). Перші три додатки у визначенні функції 
є квадратичною апроксимацією функції f
, а останній доданок — "штраф", що не дозволяє точці x<sup>n

+1</sup>
відходити далеко від точки xⁿ

. Мінімум (принаймні стаціонарна точка) функції 
обчислюється в явному вигляді з наступного рівняння (щодо x
):

Q = (x
) = f
(xⁿ

) + f
(xⁿ

)(x
xⁿ

) + lⁿ

(x
xⁿ

).

Як легко побачити:

x<sup>n

+1</sup>
= argmin (x
) = xⁿ

 [f
(xⁿ

) + lⁿ
I
]^
1
f
(xⁿ

). (2.16)

Остання формула і є метод Льовенберга-Маркардта.

Очевидно, що якщо lⁿ
=
0, то (2.22) і є метод Ньютона, а якщо lⁿ

велике, то (оскільки [f
(xⁿ

) + lⁿ
I
]^
1
 (lⁿ

)^
1
I
при великих lⁿ

) формула (2.16) близька до градієнтного метода. Тому, підбираючи значення параметра lⁿ

, можна добитися, щоб метод (2.16), по-перше сходиться глобально, і по-друге квадратично. Можна, наприклад, вибирати lⁿ

з наступних міркувань: кут між напрямами кроку і антиградієнтом повинен бути гострим, а значення функції на кожному кроці повинне кваліфіковано убувати. В цьому випадку lⁿ

повинне задовольняти наступним умовам (тут ми позначаємо „анти напрямок” кроку [f
(xⁿ

) + lⁿ
I
]^
1
f
(xⁿ

) через yⁿ

):

f
(x<sup>n

+1</sup>
) f
(xⁿ

) ₂
(yⁿ

, f
(xⁿ

)),

де 
₁
 (0, 1)
и 
₂
 (0, 1/2)
- параметри.

Проте, як завжди, існує ще один недолік методу Ньютона, тому розглянемо - модифікований метод Ньютона. В деяких задачах більш істотним недоліком методу Ньютона є його велика обчислювальна трудність: на кожному кроці потрібне обчислення оператора (матриці) f
(xⁿ

)і його (її) обіг, що при великих розмірностях коштує в обчислювальному плані дуже дорого. Один із способів обходу цих труднощів полягає в „заморожуванні” оператора f
(xⁿ

) - використовуванні на [f
(x
⁰
)]^
1
замість [f
(xⁿ

)]^
1
:

x<sup>n

+1</sup>
= xⁿ

 [f
(x
⁰
)]^
1
f
(xⁿ

). (2.17)

Рисунок 2.2 - Геометрична інтерпретація модифікованого методу Ньютона

Можна показати, що при природних обмеженнях модифікований метод Ньютона сходиться лише лінійно (це платня за зменшення об'єму обчислень). Можна також не заморожувати оператор [f
(xⁿ

)]^
1
назавжди, а обновляти його через певнечисло кроків, скажімо до:

x<sup>n

+1</sup>
= xⁿ

 [f
(x
^[n
/k
]·k

)]^
1
f
(xⁿ

), (2.18)

Можна довести, що якщо функція f
сильно випукла і f

задовольняє умові Липшиця, то

||x<sup>n

+k</sup>

x
*|| C
||xⁿ

x
*||<sup>k

+1</sup>
,

тобто за k
кроків порядок погрішності зменшується в k+1
разів, що відповідає наступній оцінці погрішності на кожному кроці:

||x<sup>n

+1</sup>
x
*|| C
||xⁿ

x
*||<sup>k

k

+1</sup>
.

Іншими словами, метод (2.18) є методом ^k

k
+1-го
порядку збіжності. Таким чином, метод (2.18) займає проміжне положення між методом Ньютона (k=1) і модифікованим методом Ньютона (2.17) (k
=) як по швидкості збіжності, так і за об'ємом обчислень.

Інший спосіб зменшення об'єму роботи, пов'язаного з обчисленням функції f
(xⁿ

) можна описати так. Метод січних рішення рівняння (2.11) полягає в наближеній заміні функції F
в рівнянні не дотичної y
=F
(xⁿ

)+F
(xⁿ

)(x-xⁿ

), а
січною гіперплощиною. Наприклад, в одновимірному випадку - прямою y
=F
(xⁿ

)+(F
(xⁿ

)F
(x<sup>n


1</sup>
))(x-xⁿ

)/(xⁿ

x<sup>n


1</sup>
) (див. рис.2.3). Ця заміна призводить (в скалярному випадку!) до наступного методу рішення задачі (2.10):

(2.19)

який і називається методом січних. Відомо, що для достатньо гладких випуклих функцій порядок сходимісті цього методу рівний 
, де =(+1)/21.618
- відома константа (звана золотим перетином).

Рисунок 2.3.
- Геометрична інтерпретація одновимірного випадку метода січних рішень

В багатовимірному випадку поступають таким чином. Хай xⁿ

, x<sup>n


1</sup>
, ..., x<sup>n


m</sup>

- вже обчислені m
+ 1
ітерації. Для кожної компоненти f_j

 функції f
(j
=1
..., m
) побудуємо в R^m+1

гіперплощину S_j

, що проходить через m
+1
точку (xⁱ

, f_j

(xⁱ

)) (i
= n
m
,..., n
) графіка цієї компоненти. Хай P — „
горизонтальна гіперплощина, яка проходить через нуль” в R^m+1

: P
= {(x, y) R^m
×R; y = 0}.
Як x<sup>n

+1</sup>
візьмемо точку перетину гіперплощин P
і S_j

:

(в загальному положенні ця точка єдина).

Нескладні міркування показують, що x<sup>n

+1</sup>
можна обчислювати так. Хай 
⁰
,...,ⁿ

- рішення системи

(2.20)

Тоді

Потім описані дії повторюються для точок x<sup>n

+1</sup>
, xⁿ

, ..., x<sup>n


m

+1</sup>
.

Відзначимо, що оскільки на кожному кроці в системі (2.20) змінюється лише один стовпець, то її рішення на кожному кроці можна обновляти за допомогою спеціальної процедури, що не вимагає великого об'єму обчислень.

Відзначимо, що метод сікучих, на відміну від методів, що раніше розглядалися, не є одно кроковим в тому значенні, що для обчислення наступної ітерації йому не достатньо інформації, отриманої на попередньому кроці потрібна інформація, отримана на m + 1
попередніх кроках. Такі методи називаються багатокроковими. Методи ж Ньютона і градієнтний є одно кроковими: для обчислення x<sup>n

+1</sup>
вимагається знати поведінку функції і її похідних тільки в точці xⁿ

.

Були так досконало розглянули усі можливі ситуації при використанні метода Ньютона, бо саме на нього і буде опиратися наша оптимізація пошуку найдешевшого переказу через Microsoft Excel „Пошук рішення”. Та найдешевша траса не завжди є оптимальною, бо крім вартості необхідно враховувати багато нечітких, проте, з економічної точки зору, більш вагомих чинників, як то досвід, забаганка клієнта та інше в залежності від пріоритетів банку. Тому щоб перейти до суто математичної оптимізації, на початку необхідно пройти етап непараметричної статистика, яка робить можливим вищезазначені процеси.

Для того, щоб вивчати ці процеси, а потім ефективно керувати ними, необхідно знати ступінь впливу кожного фактора на процес та взаємний зв’язок факторів між собою.

Основні знання про об’єкти керування та їх особливості найкраще відображаються на математичних моделях, в побудуванні яких приймають участь методи математичної статистики. Ці методи, що базуються на класичній теорії ймовірності, використовуються для обробки кількісних оцінок факторів, і вимагають прийняття ряду припущень, зо не завжди відповідають природі об’єктів або явищ, що досліджуються.

Переваги непараметричних методів :

1. Методи потребують небагато припущень відносно властивостей генеральних сукупностей. Зокрема, вони не потребують традиційного припущення щодо нормального розподілення.

2. Непараметричні методи часто простіші до застосування, ніж їх традиційні прототипи.

3. Як правило, ці методи добре розуміються та легко інтерпретуються користувачами.

4. Непараметричні методи видаються корисними також в тих випадках, коли досліджуванні змінні не є кількісними, тобто не відображаються в кількісних шкалах, а відображаються тільки в шкалі переваг.

5. Непараметричні методи за відсутністю порушень припущень лише трохи менш ефективні, ніж їх традиційні прототипи, що розроблені для нормального розподілення. Зате за порушенням нормальності вони не мають конкурентів.

Непараметрична статистика являє собою порівняно молодий напрямок математики. Її вік не перевищує 60-ти років.

Непараметрична статистика має великі можливості щодо застосування до економічних та соціальних досліджень. По-перше, можна упевнено припустити, що більшість економічних та соціальних показників оцінюються за статистичними даними, що не підкоряються нормальному розподіленню. По-друге, серед факторів, що впливають на хід економічних та соціальних процесів, багато таких, що не можуть бути виміряними кількісно. Їх можна оцінити лише зробивши ранжирування за убуванням або зростанням якоїсь якості, тобто представити у вигляді рангів.

2.2
Застосування теорії Марковіца для формування банківських активів з точки зору оптимізації прибутку

В наш час банківський ринок пропонує все більше і більше різноманітних видів кредитних пакетів. Завдяки засобам телекомунікацій, видача кредитів стала міжнародним явищем. Кожен тип кредиту має свою доходність, яка з часом коливається, тому вибір тих типів кредитів, які варто включити у власні активи, складає певну проблему.

Ця проблема вирішується за допомогою найбільш відомої моделі портфелю цінних паперів Марковіца, для якої може бути знайдено оптимальне рішення за допомогою методів лінійного програмування для:

- Максимуму доходів при заданому значенні ризику

, (2.21)

- Мінімуму ризику при заданому значенні доходності

, (2.22)

де x_i

– частка капіталу i-
го виду, d_i

- середня прибутковість i-
говиду у відсотках в розрахунку на одну грошову одиницю, m_p

– задана середня прибутковість, v_ij

– ковариація доходностей i –
го та j
– го видів, v_р

– ковариація, якою вимірюється ризик, rp
– задана середня коваріація.

Ця модель широко застосовується зараз і для розрахунку ефективності інвестиційних проектів. Але це використання провадиться без критичного аналізу можливої межі застосування моделі виду (2.21)-(2.22).

В зв’язку з вищесказаним, виникають наступні задачі:

· виявлення можливості використання матриці коефіцієнтів кореляції , (де – середнє квадратичне відхилення доходності) замість матриці коваріації. Коефіцієнт кореляції є безрозмірним і завжди коливається в межах [±1], що робить його значно зручнішим для аналізу ситуації та визначення допустимого рівня ризику, аніж коваріація. Особливо це стосується моделі (2.2.1), де потрібно задавати певний, наперед визначений рівень ризику;

· проведення аналізу по типу матриці коваріації – для якого типу це рішення можливе чи існує?

· і останнє, чи не можна спростити моделі (2.21)-(2.22) і звести їх у єдину модель виду

, (2.23)

щоб не задумуватися над проблемою визначення допустимого рівня ризику для кожного портфелю. В (2.23) якості цільової функції вибрано відношення, в якому середній ризик поділено на середню доходність портфелю. Очевидно, що така цільова функція має прагнути мінімуму. Назвемо таку модель “ризиково-доходною”

Рішення поставлених задач виконувалося із застосуванням функцій СЛУЧМЕЖДУ, “Ковариация”, “Корелляция” та “Поиск решения” електронних таблиць Excel.

На підставі експериментів можна зробити наступні висновки щодо оптимальної моделі портфелю цінних паперів Марковіца:

· Використання матриці кореляцій дає тотожні результати з використанням матриці коваріацій.

· Найбільш ефективним є портфель, який складається зі слабокорельованих кредитів

· “Ризиково-доходна”.модель виду може бути застосована для випадку, коли складно визначитися з допустимими рівнями ризику чи доходності за моделями виду

· Результати оптимальних розрахунків за моделлю варто приймати для випадків, коли модифікований ризик не перевищує 1.

2.3 Поняття оптимального балансу. Критерій оптимальності. Побудова оптимального балансу на підставі фінансових коефіцієнтів

Нехай існують деякі статті балансу підприємства, куди входять і статті звіту про збитки та прибутки по ф.2, СБі
(1≤ і
≤ N,
де N
– кількість таких статей балансу), які пов’язані одна з одною кореспондентськими відносинами вигляду

СБі
= F
l(СБj
) ( 1≤ і, j
≤ N
, i
≠ j
, 1≤ l
≤ K
), (2.24)

де K
– кількість кореспондентських зв’язків для даного балансу, Fl
– функція кореспондентських (для балансу) або розрахункових зв’язків (для ф.2). Нехай також, існує множина фінансових коефіцієнтів, які виводяться зі статей балансу шляхом утворення з них певних комплексів вигляду

,
(2.25)

де 1≤ і
≤ М, М –
кількість фінансових коефіцієнтів, Zi
– кількість статей балансу, які входять до i
– го коефіцієнту, Sj
– дорівнює “1” або “–1”. На підставі досліджень відомо, що для кожного з цих коефіцієнтів існує певна межа їх значень, більше або менше якої баланс стає неефективним, тобто

,(2.26)

де ОБі
– значення цих обмежень для і
-го коефіцієнта. Y
=0, якщо обмеження вимагають, щоб коефіцієнт був менший за них: Y
=1, якщо більший.

Нехай в процесі диверсифікації капталу були запропоновані декілька інвестиційних проектів, реалізація яких має призвести до зміни окремих статей балансу у вигляді

СБні=СБі + ІПі,(2.27)

де СБні
нове значення статті балансу після запровадження чергової пропозиції інвестиційного проекту ІПі
. Тут мається на увазі, що в модель підставляються одразу всі можливі варіанти інвестиційних проектів.

Якщо ІПі
не пов’язане з іншими ІПі
, то його значення треба обмежувати як

0 ≤ІПі
≤ ІПімах, (2.28.)

де ІПімах
– найбільше можливе значення ІПі
.

Якщо існує деяка група ІПімах
, пов’язані між собою залежністю вигляду

ΣІПі
=
const, (2.29)

де const
– максимальна сума, яка може бути інвестована для цієї групи пропозицій. Тоді це і буде єдиним обмеженням для цієї групи пропозицій по інвестиційному проекту. Отже тоді: як одні з них матимуть позитивні значення, інші стануть негативними, що призведе до зменшення деяких позицій балансу.

Оберемо тепер, як цільову функцію, деяку статтю балансу СБо
(наприклад, власний капітал), статтю ф.2 (наприклад, прибуток до оподаткування) або фінансовий коефіцієнт ФКо
(наприклад, найбільша ефективність вкладеного капіталу), тобто

СБо
→ min
або max
абоФКо → min
або ma. (2.30)

Поєднавши функцію (2.30) з вказаними обмеженнями (2.24)–(2.29), можна вирішити цю оптимальну задачу відносно ІПі
, чисельні значення яких і покажуть нам розмір участі в тому чи іншому інвестиційному проекті.

Для прикладу розгляннемо три варіанти зміни фінансового стану підприємства :

· наприкінці звітного року компанія закупила додаткові товарно-матеріальні запаси на суму А грн, заплативши В грн. грошима, а на іншу суму одержала відстрочку платежу на С місяців.

· наприкінці звітного року компанія продала товарів на D грн., одержавши E грн. грошима, а на іншу суму зробила клієнту відстрочку платежу на C місяців. Собівартість проданих товарів склала F грн.

· Компанія наприкінці року випустила G додаткових звичайних акцій номіналом H грн., і облігацій на суму J грн. Притягнуті фінансові засоби були використані на придбання устаткування вартістю K грн. Інші були витрачені на придбання сировини.

При класичній схемі аналізу цих проектів треба було б розглянути кожен з них окремо: але в оптимальній постановці задачі можна утворити комбінацію цих проектів.

Для цього спочатку утворимо систему обмежень по залученим та витрасченим коштам, а саме

GH+J+F≤B

B≤A

K ≤ GH+J+F (2.31)

B, F, D≥0

D – E ≤D

G*H + J = const.

Ці параметри ІПі
будуть додані до наступних граф балансу:

Кошти -B+E

Дебіторська заборгованість +D – E

Товарні запаси-D

Виробничі запаси +G*H + J-К

Кредиторська заборгованість+А – В (2.32)

Звичайні акції+G*H + J

Виторг від реалізації+E

Собівартість реалізованої продукції+F

Основні засоби+К

3. РОЗРОБКА МАТЕМАТИЧНОЇ МОДЕЛІ

3.1 Визначення об’єму ефективних ресурсів кредитування

Банківська діяльність зв’язана з ризиками, які викликаються різними обставинами. Точність оцінки ризиків і ефективності їх регулювання дозволяють уникнути і зменшити збитки банку. Це не менш актуальне і для „Правекс-Банку”.

АКБ „Правекс-Банк” – є універсальна структура, яка являє собою повний комплекс банківських послуг на фінансовому та на кредитному ринках.

Банк пропонує кредитування в національній і кредитній валюті. Банк також пропонує кредити під залог майна, однак такий кредит надається тільки тим клієнтам, які довгий час працюють на ринку і мають постійне коло фінансово стабільних контрагентів.

АКБ „Правекс-Банк” виконує також кредитування фізичних осіб на споживчі нужди – купівлю нерухомості, автомобіля та інших товарів.

Результати аналізу, виконаного у розділах 1 та 2, розгляд та вивчення нормативних документів НБУ, а також теорії управління банківською діяльністю дозволили визначити основні заходи по удосконаленню управління ризиками АКБ “Правекс-Банк”.

Керівництво АКБ “Правекс-Банк” постійно приділяє велику увагу питанням мінімізації ризиків, проте дотепер не визначило основного “інструменту”, доступного і легкого у використанні, для визначення потреб банку. На визначення їх треба врахувати залежить від коливань загальної суми вкладів і попиту на кредит.

У свою чергу, ці коливання залежать від становища в економіці країни взагалі і регіонів дислокації банку окремо. Тут постійно відбуваються зміни: програмно-цільові, випадкові, сезонні, циклічні довгострокові та інші. Випадкові зміни і їхні масштаби важко передбачити, оскільки вони не слідують якійсь устояній схемі, проте вони, безумовно, впливають на рівень внесків і потреби в кредитах. Прикладами випадкових подій можуть служити страйки, наслідки таких катастроф, як землетрус, повінь, паніка в період війни, а також деякі неординарні економічні або політичні події. До подій, що напевне вплинуть на ситуацію навколо фінансового ринку, можна віднести вибори Президента України.

Зміни, прямо пов’язані з сезонністю, відрізняються від випадкових тим, що повторюються щорічно. Згодом звична для сезону ситуація може трохи змінюватися. Потреба в кредитах на будівництво в літні місяці звичайно вище, ніж зимою. Чинником, що визначає сезонність є, безумовно, погода, але впливають також і традиції: прикладом може служити збільшення роздрібних продажів у грудні напередодні новорічних свят.

Циклічні зміни ще сутужніше передбачати, ніж сезонні. У період спаду ділової активності попит на кредити і вклади скорочуються.

Проте остаточний вплив на банківську систему у цілому буде залежати від дій Національного банку по здійсненню грошово-кредитної політики.

Довгострокові коливання або тенденції діють протягом більш тривалого періоду, ніж окремий економічний цикл. Вони можуть охоплювати декілька циклів і є результатом таких короткострокових і довгострокових чинників, як зрушення в споживанні, заощадженнях, інвестиційному процесі, чисельності населення і зайнятих, технічному рівні виробництва.

Цілком очевидно, що на рівень банківських вкладів впливають багато економічних чинників, що роблять аналіз ризиків банку вкрай необхідним.

На динаміку надлишку резервів впливають три чинники:

- придбання або втрата коштів у зв’язку зі збільшенням або зменшенням вкладів;

- те саме у зв’язку зі зростанням або скороченням кредитів і/або інвестицій;

- збільшення або зменшення розміру обов’язкових резервів внаслідок зростання або скорочення вкладів.

Повсякденна робота комерційного банку спрямована на самозбереження банку, умовою якого виступає безперебійне виконання зобов’язань перед клієнтами. З організаційної точки зору вона припускає дотримання співвідношень окремих груп і статей пасивів і активів балансу, зафіксованих у визначених показниках.

Для комерційного банку, як і будь-якого іншого підприємства, загальною основою виступає забезпечення прибутковості виробничої діяльності (виконуваних операцій). Максимізація прибутку потребує не збереження коштів, а їх використання для видачі позичок і здійснення інвестицій. Оскільки для цього необхідно звести касову готівку і залишки на кореспондентських рахунках до мінімуму, то максимізація прибутку ставить під загрозу безперебійність виконання банком своїх зобов’язань перед клієнтами.

Цільова функція управління комерційним банком полягає в максимізації прибутку при обов’язковому дотриманні встановлених і обумовлених самим банком економічних нормативів.

Проведення такої роботи потребує відповідного оперативно-інформаційного забезпечення. Банк повинен володіти оперативною інформацією про наявні у нього ліквідні кошти, очікувані надходження і майбутні платежі. Таку інформацію доцільно подавати у вигляді графіків надходжень і платежів, що випливають із прийнятих зобов’язань, на відповідний період (декаду, місяць і т.д.). Вона є основою для розгляду пакету кредитних пропозицій на даний період.

3.2 Модель прогнозування совокупного ризику банка. Постановка задачі

Приступимо до постановки задачі. Банк має певний прибуток від своєї діяльності, в даному випадку це прибуток від видачі кредитів на авто, іпотеку і споживчих кредитів. Але існує також % неповернення цих кредитів. Треба таким чином розподілити активи банку, щоб отримати максимальний прибуток при мінімальному ризику втрат. Банк виступає інвестором.

Банк повністю переводить кошти у різні види активів на певний строк. . Позначимо частину коштів, що розміщена у активи і
-го виду, через , а прибутковість і-
го виду активів , через . Прибутковість усього портфеля позначимо через . Усі кошти, вкладені у активи, приймемо за одиницю.

Марковіц припустив, що чим більше коливається ефективність, тим вище ризик та запропонував оцінювати ризик по амплітуді коливань (варіації) ефективність активів, причому незалежно від знаку цього коливання. Згідно Марковіцу ризик оцінюється

де ν –
варіація (амплітуда коливань).

На практиці зручніше користуватися стандартним (середньоквадратичним) відхиленням:

Назвемо цей параметр ризиком і
-го виду активів.

Через дисперсію визначимо кореляцію прибутковості активів і
-го та j
-го видів (або кореляційний момент ).

Додавши прийняту нами по визначенні умову

,

За звичаєм до портфелю активів стараються вибирати незалежні активи, тому що у цьому випадку коливання різних видів активів, взагалі кажучи , будуть раптово погашатися , ризик буде меншим. Перед інвестором стає складне питання: при якомога меншому ризику мати великий прибуток. Однак питання таке неможливо вирішити з максимальною ефективністю. Треба чимось поступатися. Модель Марковіца, яка забезпечує мінімальний рівень ризику для певної доходності, виглядає так:

(3.1)

По цій моделі визначаються невідомі .Для визначення максимальної очікуваної доходності при заданому рівні ризику використовується наступна модель:

(3.2)

Необхідно знайти частку кожного активу при заданому рівні прибутковості (тобто провести розподіл вільних ресурсів). Розрахунки проводяться для моделі з мінімальним рівнем ризику. Кошти можуть бути розподілені у наступні активи:

- авто кредитування;

- іпотека;

- споживче кредитування.

3.3

Знайдення оптимальних рішень за математичною моделлю

Для моделі з мінімальним рівнем ризику використовується система рівнянь. Для обраної задачі система буде виглядати так:

(3.3)

– частка активів, розподілена на автокредитування;

– частка активів, розподілена на іпотеку;

– частка активів, розподілена на споживче кредитування;

Для розв’язання задачі приймемо наступні початкові дані, занесені до таблиць 3.1., 3.2

Таблиця 3.1

Таблиця 3.2

Рішення задачі шукаємо за допомогою табличного редактора Microsoft Excel та його додаткових функцій у “Пакеті аналізу” – “Пошук рішення” та “Аналіз даних”, що містить функції та інтерфейси для аналізу наукових та фінансових даних.

Першим етапом рішення робимо настройку Microsoft Excel для нашої задачі. Потрібно у меню “Сервіс” вибрати розділ “Надбудови”, а у цьому розділі помітити “Пакет аналізу”.

Наступним кроком буде знаходження коефіцієнтів кореляції . Для цього заносимо дані таблиці 3.2 до таблиці Excel, вибираємо у меню “Сервіс” розділ “Аналіз даних”, а у ньому – розділ “Кореляція”. Підставивши дані таблиці у програму, отримаємо наступні коефіцієнти (табл. 3.3):

Таблиця 3.3

Далі приступимо вже до розподілення портфелю. Для цього заносимо до таблиці Excel, де вже знаходяться дані таблиць 3.2 та 3.3, рівняння системи (3.3). У меню “Сервіс” вибираємо розділ “Пошук рішення”. Заповнюємо у розділі потрібні дані та отримуємо у виділених позиціях таблиці у потрібний розподіл активів (таблиця 3.3):

Таблиця 3.3

Таким чином, щоб отримати прибуток, потрібно розподілити кошти наступним чином:

­ 13,16 % – частка активів, розподілена на автокредитування;

­ 84,14% – частка активів, розподілена на іпотеку;

­ 2,70 % – частка активів, розподілена на споживче кредитування;

При цьому розподіленні ризик буде мінімальним, а саме:

%.

Як видно з розподілу найбільш привабливими активами є іпотека. Видача споживчих кредитів дає банку більше доходу, але має дуже великий ризик неповернення кредитних коштів.

За останні роки спостерігається тенденція збільшення частки заборгованості у кредитному портфелі банку. У зв’язку з цим рівень сукупного кредитного ризику значно збільшився і спостерігається тенденція збільшення проблемних і безнадійних кредитів. Такі показники свідчать недостатній ефективності кредитної політики і може відтворитися на результатах діяльності банку.

За останні два роки спостерігається чітка тенденція збільшення долі неповернення в обсязі кредитного портфелю АКБ „Правекс-Банк” на 1,4%, в зв’язку з цим рівень кредитного ризику збільшився на 0,8%.

Зменшення кредитних опре цій „під контролем” на 0,9% і збільшення безнадійних на 2,27% дуже негативно відображаються на якості кредитного портфеля. Як наслідок збільшились збитки по кредитним операціям на 1,32%. Однак, зниження сумнівної заборгованості на 0,74% дозволило банку збільшити доходність кредитного портфелю на 0,23%

3.4
Рекомендації по покращенні підвищення якості кредитного портфеля АКБ „Правекс-Банк”

По результатам комплексного аналізу совокупного кредитного ризику с учетом його прогнозного значення, банк може використати ряд заходів, налаштованих на мінімізацію реального рівня ризику, підвищення якості кредитного портфелю і ефективності кредитної діяльності.

Ліквідувати безнадійні кредити с балансу банку можна списанням страхових резервів. Те, що к кредитному портфелі АКБ „Правекс-Банк” значна доля заборгованості свідчить о недосконалості методології оцінки кредитоспроможності клієнтів, що підтверджується різницями в динаміки співвідношення середнього рівня ризику по деякім контрагентів з структурою кредитного портфелю, т.е. банку необхідно переглянути механізм оцінки кредитоспроможності клієнтів

Обсяг кредитів і кредитних операцій в більшості зависить від внутрі банківських лімітів кредитування. В цьому випадку слід ужесточити лимити кредитування наступним способом: значення нормативу Н7 не повинно перевішати 20%, норматив Н8 – 300%, норматив Н9-1,5%, норматив Н10 – 5%.

Якщо банк буде дотримуватися таких норм, то банк може тримати рівень кредитного портфельного ризику в 10-12%. В процесі кредитної діяльності банк повинен регулярно проводити моніторинг кредитних операцій і кредитного портфелю.

Системи контролю за кредитними операціями повинні включати процедури знаходження сигналів можливої несплати і мери реагування на дану небезпеку вже в процесі виконання кредитної згоди. В більшості випадків служба контролю буде робити висновки на основі зустрічей з клієнтом, а також на регулярному аналізі фінансової інформації і документації яку надає клієнт.

Однак моніторинг ризику не зводиться лише к нагляданню за діями самого малого клієнта. Для того, щоб клієнт міг успішно продовжити свою діяльність, необхідно прогнозувати зміни в отраслі і своєчасно реагувати на них. Банк повинен оцінювати можливості клієнта, підготуватися к можливим змінам й прийняти запобіжні заходи.

У банку відсутня можливість повністю виключити з кредитного портфелю проблемні суди. Пильний робітник банка може ще на ранній стадії помітити признаки зароджуючигося процеса фінансових труднощів та прийняти міри к виправленню ситуації і захисту інтересів банку. Таку міри слід прийняти раніше. Тому для ефективності роботи банку треба створення спеціалізованого підрозділу з роботи с проблемними активами, який буде проводити моніторинг кредитних ризиків та приймати рішення з кредитної політики банку, а також вдосконалювати нормативну базу, процедуру оцінки кредитних заявок і порядок контролю вже існуючих кредитних операцій.

На мій погляд, в випадку виникнення проблеми, яку рішають основні підрозділи – юридичні служби та служби безпеки, паралельно повинен включатись в роботу підрозділ проблемних активів. При не поверненні боргів срок яких перебільшує 6 місяців, актив повинен переходити в компетенцію цього підрозділу.

В цьому випадку основний підрозділ має можливість повністю зосередитись на рішення своїх задач. При цьому підрозділ з роботи з проблемними активами при підтримки усіх зацікавлених підрозділів банків досягає позитивного, але, як правило, компромісного рішення.

Підрозділ з роботи з проблемними активами повинен виконувати наступні функції:

­ виконання комплексу заходів, пов’язаних з роботою по поверненню заборгованості по проблемним активам, та аналітичного учета заборгованості;

­ організація та проведення роботи з повернення проблемної заборгованості , з притягненням до роботи смежних підрозділів;

­ супроводження активів від стадії переходу в групу проблемних до отримання конкретного результату;

­ виконання організації та контролю діяльності дочерних структур банка, як приволікаються до роботи з проблемними активами;

­ виконання розрахунків, начислення та контролю за ходом сформірованих резервів на можливі збитки по судам чи іншим видам резервів з заборгованості.

Для ефективності реалізації функцій підрозділу необхідно чітке розподілення функціональних обов’язків робітників і визначення відповідальних, високий рівень інформаційного забезпечення, методологія прийняття рішень, яка постійно оновлюється, система аналізу, прогнозування, планування та оцінки в області правління активними операціями банку.

У якості висновків усього вище переказаного у даній дипломній роботі я хочу надати рекомендації, що сприяють покращенню ситуації банку у кредитному портфелі, який, можливо, з-за помилок у його політиці, недооцінки ринку, недоліків у аналітичній роботі та других причин, мусить приймати швидкі міри.

По-перше, для покращення несприятливої ситуації можливо порадити покращити організаційну структуру банку, а саме приділити увагу розвитку менеджменту, наприклад, посилити службу внутрішнього аудиту, що дозволило б знизити зловживання всередині банку [5].

По-друге, банку необхідно більш принципово оцінити ліквідність балансу, приділивши більшу увагу аналізу ризиків банку. У процесі аналізу балансу були б виявлені великі відхилення у сторону підвищення мінімально допустимих значень. Тому банку необхідно у мінімальний строк привести показники у відповідні для прибуткової роботи рамки. Для комерційного банку, як і будь якого іншого підприємства, загальною основою виступає забезпечення прибутковості діяльності (операцій, що виконуються). Таким чином, якщо фактичне значення основного нормативного коефіцієнта ліквідності виходить набагато більше, ніж встановлене мінімально допустиме, то діяльність банку буде негативно оцінюватись його акціонерами з точки зору невикористаних можливостей для отримання прибутку. В зв’язку з цим слід відмітити, що аналіз балансу повинен проводитись одночасно з аналізом прибутковості банку.

Сутність банківського управління складається у гнучкому сполученні протилежних вимог банку та прибутковості. Цільова функція управління комерційним банком є максимізацією прибутку при обов’язковому дотриманні економічних нормативів, що встановлюються та визначаються самим банком.

По-третє, банк повинен визначати необхідність у ліквідних коштах хоч би на короткострокову перспективу. Тільки аналіз рахунків окремих клієнтів банку дозволить визначити необхідність у готівкових коштах на даний момент.

У рішенні цієї задачі поможе також попереднє вивчення господарських та фінансових умов на місцевому ринку, специфіки клієнтури, можливостей виходу на нові ринки, а також перспективи розвитку банківських послуг, у тому числі відкриття нових видів рахунків, проведення операцій по трасту, лізингу, факторингу і т.д. Причому, крім місцевих факторів, необхідно враховувати також і загальнонаціональні. Наприклад, зміни у грошово-кредитній політиці, у законодавстві тощо.

Вивчення усього цього, а також прогнозування допоможе банку більш точно визначити необхідну долю коштів у активі банку. При цьому банк повинен спиратися на свій досвід.

Виходячи з прогнозованої величини необхідних коштів банку необхідно сформувати резерв для виконання непередбачених обов’язків, появлення яких може бути спричинене зміною стану грошового ринку, фінансового положення клієнта або банку партнера.

На основі бази даних банком щоденно повинні розраховуватись значення показників ризику і проводитись аналіз перспектив розвитку операцій банку з урахуванням норм ризиків. Це дозволить взаємно зв’язати рішення питань по розміщенню коштів, залученню ресурсів, збільшенню власних коштів банку, розширенню участі банку у других підприємствах і банках, по пошуку джерел додаткових доходів і розвитку нових операцій банку з вимогами дотримання платоспроможності. Такий аналіз дає можливість передбачити різні зміни рівня платоспроможності банку та своєчасно прийняти необхідні заходи по стабілізації.

4. ІНФОРМАЦІЙНА СИСТЕМА

4.1 Основні принципи, мета та актуальність створення інформаційної системи

Створення комп’ютерної інформаційної системи, є важливою і актуальною задачею. Така система повинна бути гнучкою, вміти швидко пристосовуватися до умов, що змінюються, і надавати найбільш оперативну і важливу інформацію. Здатність швидко обробляти початкові дані і одержувати корисну для бізнесу інформацію дає можливість ухвалити краще рішення, і це призводить, до збільшення доходів. Слід зазначити, що розробити достатньо універсальні програми для цих цілей просто неможливо, оскільки постійно змінюються норми законодавства, та умови ринку. Стає очевидним, що використання таких могутніх засобів програмування як, наприклад, С++ або Delphi не дає очікуваного ефекту через складність алгоритмів і великих термінів розробки проектів, а ідеальний засіб інформаційних систем на базі ПК повинен об’єднувати обчислювальні можливості електронних таблиць і сучасних візуальних засобів розробки програм.

Microsoft Excel є могутнім засобом розробки інформаційних систем, поєднуючи в собі переваги як табличного процесора, та і засобів візуального програмування – вбудованої мови Visual Basic for Applications (VBA). За допомогою VBA розробники можуть використовувати більше 100 об’єктів і близько 400 інших вбудованих додатків (функцій, надбудов і тому подібних), що дозволяє створювати гнучкі і розвинені інформаційні системи. У Exсel можна також об’єднувати частини систем, розроблені в інтерактивному режимі, і за допомогою програмного коду, легко інтегрувати їх з іншими офісними програмами. Exсel може бути використаний для будь-якої інформаційної системи, що містить аналіз даних, оскільки включає набір об’єктів обробки даних, який є одним з найкращих у світі.

Зручність створеної інформаційної системи очевидна. Вона полягає в наступному:

1) значно спрощується робота з програмою побудови і розрахунку оптимізаційних моделей;

2) спрощується економічний аналіз, що виконується для того чи іншого підприємства, автоматизується процес розрахунку коефіцієнтів, необхідних для проведення аналізу до і після побудови оптимізаційних моделей;

3) збільшується швидкість роботи з програмою;

4) спрощується сприйняття матеріалу програми, оскільки кожен етап розрахунку або побудови розташовано на окремому листі;

5) програма проста і приємна для зорового сприйняття матеріалу, що міститься в ній;

6) програма відповідає сучасним вимогам до подібних матеріалів.

4.2 Структура інформаційної системи. Значення кнопок

Інтерфейс користувача є невід’ємною частиною будь-якої інформаційної системи, що визначає всі можливі шляхи і зручності доступу до її окремих компонентів.

Для реалізації задач поставлених в даній роботі була розроблена інформаційна система на базі робочої книги Exсel з використанням принципів і інструментів двох типів призначених для користувача інтерфейсів:

- кнопкового інтерфейсу робочого листу;

- інтерфейсу призначених для користувача форм.

Створена інформаційна система має наступну структуру:

1) Заставка;

2) Головне меню;

3) Листи розрахунку показників.

Стартова сторінка (заставка) призначена для переходу в головне меню і продовження роботи в системі або виходу з системи (рис 4.1). Для цього на сторінці створено дві кнопки „Головне меню” і „Вихід”.

Рис 4.1.
Стартова сторінка

Головне меню призначене для переходу за допомогою кнопок в одну з підсистем або повернення на стартову сторінку для виходу з системи (рис. 4.2).

Рис 4.2.
Головне меню

На рис. 4.3 наведено один з листів робочої книги

Рис 4.3.
Лист робочої книги

Нижче наведено значення кнопок, що містяться на листі інформаційної системи „Головне меню”.

1) „Старт” – після натиснення даної кнопки відбувається перехід на стартовий лист – „Головне меню Інформаційної системи АКБ „Правекс-Банку”;

2) „Вихідні дані” – після натиснення даної кнопки відбувається перехід на лист, що містить баланс досліджуваного банку за 2007 рік, звіт про фінансові результати за 2007 рік, за ціми даними розраховуються всі основні показники, використані для аналізу, проведеного в першому та другому розділах;

3) „Аналіз фінансових показників” – після натиснення даної кнопки відбувається перехід на лист, що містить дані та графіки фінансових показників ;

4) „Результати Розрахунків” – після натиснення даної кнопки відбувається перехід на лист, що містить економіко математичну модель розподілення вільних ресурсів в залежності від прибутковості видів активних статей, їх ризиковості, визначення найменш ризикового продукту.

На кожному з робочих листів інформаційної системи містяться кнопки „Головне меню”, після натиснення на які відбувається перехід на лист головного меню.

4.3 Методи створення кнопок інформаційної системи

Для створення кнопок на листах інформаційної системи, потрібно користуватися наступною методикою:

1) відкрити нову робочу книгу;

2) додати панель інструментів „Форми” (далі – ПІ);

3) на цій ПІ розташовані 16 елементів управління, але тільки 9 з них доступні – це ті елементи управління, які можна використовувати в робочих листах.

4) далі необхідно вставити кнопки, наприклад, „Старт” і „Вихід” та призначити цим кнопкам макроси.

Текст макросу для кнопки „Старт” має вигляд:

Sub Главноеменю_Щелкнуть ()

Worksheets ("Лист2"). Activate

End Sub

„Лист2” – ім’я листа, на якому знаходиться форма „Головне меню”.

При натисканні кнопки „Старт” відкривається лист „Головне меню”. Текст макросу для кнопки „Вихід”:

Sub Выход_Щелкнуть ()

ActiveWorkbook.Close

End Sub

При натисканні „Вихід” відбувається вихід з Excel.

Кнопкам, що знаходяться на другому листі інформаційної системи „Головне меню” призначені макроси, текст яких має вигляд:

Sub *_щелкнуть ()

Worksheets ("Лист*"). Activate

End Sub

У першому рядку макросу після команди Sub стоїть ім’я, дане даному макросу, тобто те, яке було привласнене після виклику команди „Призначити макрос”. Після команди Worksheets в другому рядку макросу вказується назва листа, на який повинен здійснюватися перехід після натискання даної кнопки. Макроси забезпечують перехід на необхідний лист при натисканні кнопки.

Нарешті, необхідно призначити макрос для кнопок „Головне меню”, що знаходяться на кожному листі цієї інформаційної системи. Вони необхідні для швидкого, оперативного переходу на лист головного меню.

5. ОХОРОНА ПРАЦІ

На території України нагляд за дотриманням правил охорони праці покладений на Комітету з нагляду за охороною праці України Міністерства праці і соціальної політики України.

Наказом даного комітету від 10 лютого 1999 року № 21 були затверджені Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин.

Згідно з цими правилами облаштованість робочих місць, обладнаних відеотерміналами, повинне забезпечувати:

- належні умови освітлення приміщення і робочого місця, відсутність відблисків;

- оптимальні параметри мікроклімату (температура, відносна вологість, швидкість руху та рівень іонізації повітря);

- належні ергономічні характеристики основних елементів робочого місця;

- а також враховувати такі небезпечні і шкідливі фактори:

- наявність шуму і вібрації;

- м’яке рентгенівське випромінювання;

- електромагнітне випромінювання;

- ультрафіолетове та інфрачервоне випромінювання;

- електростатичне поле між екраном і оператором;

- наявність пилу, озону, окислів азоту й аероіонізації.

Площу приміщень, у яких розташовують відеотермінали, визначають відповідно до діючих нормативних документів у розрахунку на одне робоче місце, обладнане відеотерміналом: площа – не менше 6,0 кв. м, об’єм – не менше 20,0 куб. м, з урахуванням максимальної кількості осіб, що одночасно працюють у зміні.

Пред’являються наступні вимоги до освітлення. Приміщення з ЕОМ повинні мати природне і штучне освітлення відповідно до Снип ІІ-4-79 “Природне і штучне освітлення”.

Природне світло повинне проникати через бічні світлопрорізи, зорієнтовані , як правило, на північ або північний схід, і забезпечувати коефіцієнт природної освітленості (КПО) не нижче 1,5 %. Розрахунки КПО здійснюються відповідно до Снип ІІ-4-79.

При виробничій потребі дозволяється експлуатувати ЕОМ у приміщеннях без природного освітлення за узгодженням із органами державного нагляду за охороною праці і органами й установами санітарно-епідеміологічної служби.

Вікна приміщень з відеотерміналами повинні мати регулювальні пристрої для відкривання, а також жалюзі, штори, зовнішні козирки тощо.

Штучне освітлення приміщення з робочими місцями, обладнаними відеотерміналами ЕОМ спільного і персонального користування, повинне бути обладнане системою загального рівномірного освітлення. У виробничих і адміністративно-суспільних приміщеннях, де переважають роботи з документами, допускається вживати систему комбінованого освітлення (додатково до загального освітлення встановлюються світильники місцевого освітлення).

Загальне освітлення повинне бути виконане у вигляді суцільних або переривчатих ліній світильників, що розміщаються збоку від робочих місць (переважно ліворуч) паралельно лінії зору працівників. Допускається застосовувати світильники таких класів світлорозподілу:

- світильники прямого світла – П;

- переважно прямого світла – Н;

- переважно відбитого світла – В.

При розташуванні відеотерміналів ЕОМ за периметром приміщення лінії світильників штучного освітлення повинні розміщатися локально над робочими місцями. Для загального освітлення необхідно застосовувати світильники із розсіювачами і дзеркальними екранними сітками або віддзеркалювачами, укомплектовані високочастотними пускорегулювальними апаратами (ВЧ ПРА). Допускається застосовувати світильники без ВЧ ПРА тільки при використанні моделі із технічною назвою “Кососвіт”.

Застосування світильників без розсіювачів і екранних сіток забороняється.

Як джерело світла при штучному освітленні повинні застосовуватися, як правило, люмінесцентні лампи типу ЛБ. При устаткуванні відбивного освітлення у виробничих і адміністративно-суспільних приміщеннях можуть застосовуватися металогалогенові лампи потужністю до 250 Вт. Допускається у світильниках місцевого освітлення застосовувати лампи накалювання.

Яскравість світильників загального освітлення в зоні кутів випромінювання від 50 град. до 90 град. щодо вертикалі в подовжній і поперечній площинах повинна становити не більше 200 кд/кв. м, а захисний кут світильників повинен бути більшим за 40 град.

Коефіцієнт запасу (Кз) відповідно до Снип ІІ-4-79 для освітлювальної установки загального освітлення варто приймати рівним 1,4.

Коефіцієнт пульсації повинний не перевищувати 5 % і забезпечуватися застосуванням газорозрядних ламп у світильниках загального і місцевого освітлення.

При відсутності світильників із ВЧ ПРА лампи багатолампових світильників або розташовані поруч світильники загального освітлення необхідно підключати до різних фаз трифазної мережі.

Рівень освітленості на робочому столі в зоні розташування документів повинен бути в межах 300 – 500 лк. У випадку неможливості забезпечити даний рівень освітленості системою загального освітлення допускається застосування світильників місцевого освітлення, але при цьому не повинно бути відблисків на поверхні екрану і збільшення освітленості екрану більше ніж до 300 лк.

Світильники місцевого освітлення повинні мати напівпрозорий відбивач світла з захисним кутом не меншим за 40 град.

Необхідно передбачити обмеження прямої блискості від джерела природного і штучного освітлення, при цьому яскравість поверхонь, що світяться (вікна, джерела штучного світла) і перебувають у полі зору, повинна бути не більшою за 200 кд/кв. м.

Необхідно обмежувати відблиски шляхом правильного вибору типів світильників і розміщенням робочих. При цьому яскравість відблисків на екрані відеотерміналові не повинна перевищувати 40 кд/кв. м, яскравість стелі при застосуванні системи відбивного освітлення не повинна перевищувати 200 кд/кв. м.

Необхідно обмежувати нерівномірність розподілу яскравості в полі зору осіб, що працюють з відеотерміналом, при цьому відношення значень яскравості робочих поверхонь не повинне перевищувати 3:1, а робочих поверхонь і навколишніх предметів (стіни, устаткування) – 5:1.

Необхідно використовувати систему вимикачів, що дозволяє регулювати інтенсивність штучного освітлення в залежності від інтенсивності природного, а також дозволяє освітлювати тільки потрібні для роботи зони приміщення.

Для забезпечення нормованих значень освітлення в приміщеннях з відеотерміналами ЕОМ спільного і персонального користування необхідно очищати шибки і світильники не рідше ніж 2 рази на рік, і вчасно проводити заміну ламп, що перегоріли.

Пред’явлюються наступні вимоги електробезпеки. Під час проектування систем електропостачання, монтажу силового електроустаткування й електричного освітлення будинків і приміщень для ЕОМ необхідно враховувати вимоги ПВЕ, ПТЕ, ПБЕ, “СН 357-77 Інструкція з проектування силового освітлювального устаткування промислових підприємств”, затверджених Держбудом СРСР, ГОСТ 12.1.006, ДСТ 12.1.030 “ССБТ. Електробезпечність. Захисне заземлення, занулення”, ГОСТ 12.1.019 “ССБТ. Електробезпечність. Загальні вимоги і номенклатура видів захисту”, ГОСТ 12.1.045, ВСН 59-88 Держкомархітектури СРСР “Електроустаткування житлових і суспільних приміщень. Норми проектування”, Правил пожежної безпеки в Україні, цих Правил, а також розділів Снип, що стосуються штучного освітлення й електротехнічних пристроїв, і вимог нормативно-технічної й експлуатаційної документації заводу-виробника ЕОМ.

ЕОМ, периферійні пристрої ЕОМ і устаткування для обслуговування, ремонту і налагодження ЕОМ, інше устаткування (апарати управління, контрольно-вимірювальні прилади, світильники тощо), електропроводи і кабелі за виконанням і ступенем захисту повинні відповідати класові зони за ПВЕ, мати апаратуру захисту від струму короткого замикання й інших аварійних режимів.

Під час монтажу й експлуатації ліній електромережі необхідно повністю зробити неможливим виникнення електричного джерела загоряння внаслідок короткого замикання і перевантаження проводів, обмежувати застосування проводів з легкозаймистою ізоляцією і, за можливості, перейти на негорючу ізоляцію.

Під час ремонту ліній електромережі шляхом зварювання, паяння і з використанням відкритого вогню необхідно керуватися Правилами пожежної безпеки в Україні.

Лінія електромережі для живлення ЕОМ, периферійних пристроїв ЕОМ і устаткування для обслуговування, ремонту і налагодження ЕОМ виконується як окрема групова трипровідна мережа, шляхом прокладання фазових, нульових робочих і нульового захисного провідників. Нульовий захисний провідник використовується для заземлення електроприймачів.

Використання нульового робочого провідника як заземлюючого захисного провідника забороняється.

Нульовий захисний провід прокладається від стійки групового розподільного щита, розподільного пункту до розеток живлення. Не допускається підключення на щиті до одного контактного затискача нульових робочих і нульового захисного провідників.

Площа перерізу нульового робочого і нульового захисного провідника в груповій трипровідній мережі повинна бути не менше площі перерізу фазового провідника. Всі провідники повинні відповідати номінальним параметрам мережі і навантаження, умовам навколишнього середовища, умовам розподілу провідників, температурному режимові і типам апаратури захисту, вимогам ПВЕ.

У приміщенні, де одночасно експлуатується більше п’яти персональних ЕОМ, на помітному і доступному місці встановлюється аварійний резервний вимикач, що може повністю виключити електричне живлення приміщення, крім освітлення.

ЕОМ, периферійні пристрої ЕОМ і устаткування для обслуговування, ремонту і налагодження ЕОМ повинні підключатися до електромережі тільки за допомогою справних штепсельних з’єднань і електророзеток заводського виготовлення.

Штепсельні з’єднання й електророзетки крім контактів фазового і нульового робочих провідників повинні мати спеціальні контакти для підключення нульового захисного провідника. Конструкція їх повинна бути такою, щоб приєднання нульового захисного провідника відбувалося раніш чим приєднання фазового і нульового робітника провідників. Порядок роз’єднання при відключенні повинен бути зворотним. Необхідно унеможливити з’єднання контактів фазових провідників з контактами нульового захисного провідника.

Неприпустимим є підключення ЕОМ, периферійних пристроїв ЕОМ і устаткування для обслуговування, ремонту і налагодження ЕОМ до звичайного двопровідної електромережі, у тому числі – з використанням перехідних пристроїв.

Електромережі штепсельних з’єднань і електророзеток для живлення персональних ЕОМ, периферійних пристроїв ЕОМ і устаткування для обслуговування, ремонту і налагодження ЕОМ варто виконувати за магістральною схемою, по 3 – 6 з’єднань або електророзеток в одному колі.

Штепсельні з’єднання й електророзетки для напруги 12 В і 36 В за своєю конструкцією повинні відрізнятися від штепсельних з’єднань для напруги 127 В і 220 В.

Штепсельні з’єднання й електророзетки, розраховані на напругу 12 В і 36 В, повинні бути пофарбовані в колір, що візуально значно відрізняється віл кольору штепсельних з’єднань, розрахованих на напругу 127 В і 220 В.

Індивідуальні і групові штепсельні з’єднання й електророзетки необхідно монтувати на не горючих або важкогорючих пластинах з урахуванням вимог ПВЕ і Правил пожежної безпеки в Україні.

Електромережу штепсельних розеток для живлення персональних ЕОМ, периферійних пристроїв ЕОМ і устаткування для обслуговування, ремонту і налагодження ЕОМ розташовують уздовж стін приміщення прокладають по підлозі біля стін приміщення, як правило, у металевих трубах і гнучких металевих рукавах з відводами відповідно до затвердженого плану розміщення устаткування і технічних характеристик устаткування.

При розташуванні в приміщенні за його периметром до 5 персональних ЕОМ, і використанні трипровідникового захищеного проводу або кабелю в оболонці з негорючого або важкогорючого матеріалу дозволяється прокладання їх без металевих труб і гнучких металевих рукавів.

Електромережу штепсельних розеток для живлення персональних ЕОМ, периферійних пристроїв ЕОМ і устаткування для обслуговування, ремонту і налагодження ЕОМ при розташуванні їх у центрі приміщення, прокладають у каналах або під підлогою в металевих трубах або гнучких металевих рукавах. При цьому не дозволяється застосовувати провід і кабель в ізоляції з вулканізованої гуми й інші матеріали, що містять сірку.

АКБ “Правекс-Банк”” суворо дотримуєтся і виконує всі встановлені нормативи, зазначені в даній інструкції, а також в інших нормативно-правових актах.

ВИСНОВКИ

Однією з незмінних умов становлення ринкової економіки в Україні є розширення масштабів та підвищення значення діяльності банків. Зараз у країні діє більше 200 комерційних банків. Система комерційних банків Дніпропетровська та України в цілому перетворилася в один з ключових елементів господарського механізму країни. Комерційні банки стали одним з основних джерел інвестицій. Однак загальна соціально-економічна та політична обстановка у країні суттєво ускладнила функціонування банківської системи. Україна за останні десять років пережила не одну кризу, що не могло не вплинути і на банки. Була значно підірвана довіра до всієї банківської системи. Велика кількість банків припинила своє існування. В інших банків помітно погіршився стан ліквідності.

Розглядаючи таку цікаву тему у банківській діяльності як оцінка та управління ризиками комерційного банку, у дипломній роботі автор намагався вивчити і проаналізувати теоретичні аспекти і прослідкувати їх практичне застосування у діяльності АКБ “Правекс-Банк”.

Вітчизняна та зарубіжна банківська практика накопичила багатий досвід управління банків.

Однак ні одна з них окремо не в змозі повністю пояснити засоби забезпечення ліквідності банку. Тому зараз банки у своїй практичній діяльності вимушені спиратися на рекомендації усіх відомих теорій, віддаючи перевагу тій чи іншій з них виходячи з умов у кожному конкретному випадку.

Керуючись у своїй роботі нормативними, інструктивними матеріалами та теоретичними розробками багатьох авторів, автор прагнув якнайповніше виявити різні тенденції і знайти шляхи покращення діяльності банку на майбутнє.

У своїй роботі автор не претендує на вичерпність, визначена тема є дуже багатогранна, зачіпає багато аспектів банківської діяльності, які тут не були розглянуті. Але старався висвітлити деякі сторони цієї глибокої теми, аналізуючи фінансовий стан АКБ “Правекс-Банку” і порівнюючи дані з прийнятими нормативами.

У першому розділі було дано загальну характеристику досліджуваного банку, загальні основи аналізу економічного стану банку, балансу і його ліквідності, розраховуються нормативи та дається аналіз банку. Розглянуті показники насамперед покликані з’ясувати причини виникнення ризиків не повернення коштів на основі послідовного аналізу структури розміщених коштів. У другому розділі розглянуто теоретичні аспекти діяльності комерційних банків, нормативне регулювання цієї проблеми. При цьому автор спирається на останні законодавчі акти.

У третьому розділі на основі аналізу, проведеному у перших двох розділах, формується програма удосконалення управління ризиками АКБ “Правекс-Банк”. На основі теоретичних розробок і практичних впроваджень зроблені деякі розрахунки, які, на думку автора роботи, при більш детальній розробці могли б принести банку значну користь в плані збільшення прибутку. При цьому використані сучасні математичні методи статистичного аналізу. Для розробки математичної моделі, на основі якої проводились розрахунки, був використаний запропонований у 1952 році американським вченим Марковіцем метод формування портфеля цінних паперів.

Оскільки банки України, та і взагалі кредитні установи, працюють у сфері ризику, то тут важко планувати і прогнозувати конкретно на певні періоди. Треба враховувати дію зовнішніх факторів, які впливають об’єктивно на банківську діяльність. Якщо внутрішні фактори ще можливо якось регулювати чи керувати ними, то зовнішні фактори дуже мало піддаються впливу зі сторони окремих банків. Але банки працюють у сфері керованого ризику. Тому, вважається, що за допомогою різних методів запобігання ризикам: хеджування ф’ючерсних, опціонних контрактів можна якщо не нівелювати, то хоча б зменшити до мінімуму непередбачувані і небажані ризикові ситуації.

На основі проведеної роботи можна зробити висновок, що в управлінні ризиками фактично кожен банк може знайти якісь резерви своєї діяльності. Але кожен комерційний банк повинен самостійно забезпечувати підтримку своєї ліквідності на заданому рівні на основі як аналізу її стану, що склалися на певні періоди часу, так і прогнозування результатів діяльності і проведення у наступному науково обґрунтованої економічної політики у області формування статутного капіталу, фондів спеціального призначення і резервів, залучення заємних коштів сторонніх організацій, здійснення активних операцій.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України від 07.12.2000 р. № 2121-ІІІ “Про банки і банківську діяльність”.

2. Постанова Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 року за № 368 Про затвердження “Інструкції про порядок регулювання діяльності комерційних банків».

3. Інструкція “Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків”, затверджена постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 року за № 368.

4. Постанова Правління Національного банку України від 20 липня 1999 року № 358 “Про затвердження Методичних вказівок щодо застосування стандартів внутрішнього аудиту в комерційних банках України”.

5. Постанова Правління Національного банку України від 30 грудня 1996 року за № 343 Про введення в дію Інструкції·№ 10 „Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків”.

6. Інструкція № 10 “Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків”, затверджена постановою Правління Національного банку України від 30 грудня 1996 р. № 343.

7. Положення про застосування Національним банком України до банків та інших фінансово-кредитних установ заходів впливу за порушення банківського законодавства від 28 серпня 2001р. № 369.

8. Постанова/Порядок надання дозволу на врахування залучених коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку і внесення змін до Інструкції про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків від 25 жовтня 1999 року № 518. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 листопада 1999 р. за № 786/4079.

9. План рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України, затверджений постановою Правління НБУ від 21 листопада 1997 р. № 388.

10. Джозеф Ф. Синки мл. Управление финансами в коммерческих банках. М.: Catallaxy, 1994 – 930 с.

11. Банковское дело. Под. ред. А. И. Лаврушина. М.: Банковский и биржевой информационный центр, 2001 – 672 с.

12. Банківські операції. Під ред. Мороза А. М. К.: КНЕУ, 2000 – 384 с.

13. Касимов Ю. Ф. Основы теории оптимального портфеля ценных бумаг. М.: Филинъ, 1998 – 312 с.

14. Пантелєєв П. П., Халява С. П. Фінансова стійкість комерційного банку: деякі проблеми її регулювання // Вісник Національного банку України, № 2, 1996, с. 64-69.

15. Шиллер Р. І. Вплив низької інфляції на фінансову стійкість банків // Фінансова Україна, № 1, 1997, с. 92-95.

16. Новак І. М., Івченко І. С. Зниження системних ризиків у платіжних системах комерційних банків // Вісник Національного банку України. №6, 1996, с. 28-31.

17. Волошин І. В. Часова структура кредитних ризиків // Вісник Національного банку України. № 12, 1998, c. 25-28.

18. Воронин Д. В. Правовая база банковской деятельности: на пути к международным стандартам // Бизнес и банки. № 12, 1996, с. 27-29.

19. Взгляд на надёжность сквозь призму международного опыта // Финансист. № 46, 1995, с 19-22.

20. Фінансовий стан та проблеми розвитку комерційних банків України у першому півріччі 2001 року // Вісник Національного банку України.№ 9, 2001, с. 9-17.

21.Архивы журнала «Корпоративные системы» М., 2000, Волошин И. В. «Оценка риска и рейтинга ликвидности банков», (Електрон. ресурс)/ http://koi.cfin.ru/finanalysis/. – Загол. з екрану.

ДОДАТКИ

ДОДАТОК А

ДОДАТОК Б

ВІДГУК

на дипломну роботу студентки групи ЕК-03-1 Жегалової М.О.

на тему: “ Оптимізація балансу АКБ „Правекс-Банк” з метою покрашення його фінансових показників”.

Актуальність теми випускної роботи беззаперечна.

Оптимальний розподіл коштів на будь-які проекти завжди вимагав детального обмірковування та мав дуже важливе значення. Тому не слід нехтувати можливістю використовувати математичний апарат. Застосування обчислювальної техніки дозволяє вирішувати складні задачі, математична постановка яких пов’язана з необхідністю розглядання складних моделей.

Було проведено значний аналіз ризиків виникаючих в банківський діяльності, та запропоновано рішення для збільшення банківського прибутку при мінімальних ризиках. Також автор зосередився на аналізі фактичного матеріалу та нормативно-правової бази при дослідженні поставленої проблеми.

Дипломна робота має проблемний, практичний характер, широко використано статистичний матеріал та економетричний інструментарій, пропонуються досить цікаві методи підвищення рівня доходу при мінімізації ризиків.

Дипломна робота оформлена відповідно до запропонованих норм та методик виконання дипломних робіт, зроблена на належному науковому рівні і може бути допущена до захисту, а при успішному захисті заслуговує оцінки “відмінно”.

Керівник дипломної роботи,

професор, д. т. н. Пістунов І.М.

ДОДОТОК В

Рецензія на дипломну роботу студентки групи ЕК-03-1 Жегалової М.О.

на тему: “ Оптимізація балансу АКБ „Правекс-Банк” з метою покрашення його фінансових показників”.

Дипломний проект студентки Жегалової М.О. присвячено одній з найактуальніших тем сучасної економіки. В роботі розглянуто і заходи підвищення рівня прибутку при мінімальному ризику банку в умовах сучасного розвитку конкуренції.

Робота дозволяє відмітити актуальність теоретичних та практичних результатів. В рамках роботи було проаналізовано процент неповернення коштів. Ризик випуску різних продуктів діяльності банку. Виявлено найбільш ефективний метод розподілення коштів для збільшення прибутку і мінімізації ризиків.

І що найголовніше – було розроблено автоматизовану інформаційну систему, що дозволяє легко виконувати необхідні розрахунки. Ця система має привабливий інтерфейс, та досить зручна в роботі навіть для звичайного користувача.

Оскільки дипломна робота має дійсно практичне значення для роботи підприємства та надалі буде застосована, то заслуговує на оцінку „П’ять”.

Т. в.о. директора

Квартального відділення

АКБ „Правекс-Банк” Крюков К.В.