Планування розслідування кримінальних справ

1

План

Вступйозними негативними наслідками. У ніч з четвертого на пяте жовтня була вчинена крадіжка шовку на суму близько 8 тис. гривень зі складу швейної фабрики в м. Малин .

Судячи по слідам , злочинці проникли на склад через горище, відкривши кришку круглого металевого люку, розташованого на стелі. Люк закривався на великий дубовий засув , який проходив через скобу на кришці люку зі сторони, спрямованої всередину приміщення складу. У момент огляду кришка люку була і відкинутою на горище , а деревяний засув лежав на підлозі складу. Зафіксувавши всі ці обставини , слідчий припустив, що крадіжка вчинена "сторонніми " особами .

В ході огляду він не висунув інших версій ( про можливість інсценування крадіжки чи про можливість здійснення крадіжки "сторонніми " особами у домовленості з працівниками складу). Тому дубовий засув не був вилучений , оглянутий і виміряний , в протоколі не зафіксували його місцезнаходження по відношенню до люку, не був проведений експеримент для перевірки можливості відчинити люк зі сторони горища при задвинутому засуві зсередини складу. Через день ці версії виникли, але засув був загублений і тому неможливо було провести експеримент . Як наслідок справу у подальшому було призупинено за не встановленням винних осіб Приклад взято з кн.: А.А.Старченка . Логика судебного исследования -М.,1958- с.137.

Висунення версій у стадії огляду місця події потребує деяких навиків , передбачає вміння обмірковувати , співставляти факти , робити певні висновки з того що виявлено в ході огляду . В деяких випадках висунення версій в цей період представляється складним , інколи огляд може не дати достатньої інформації для необхідного узагальнення. Однак слід вважати за правило висунення версій , саме період.

Висуваючи версії в ході огляду місця події, слідчий повинен памятати про очікувану його небезпеку : захопившись однією версією, він може не помітити і не зафіксувати слідів, що протирічать їй. Така ж небезпека існує і у випадку захоплення однією версією на більш пізніх стадіях розслідування. Однак така небезпека, якій без особливих зусиль можна запобігти при правильному висуненні версій , не повинна приводити до іншої помилки- недооцінці значення версій при огляді місця події. Слідчий може і повинен оглянути місце події з точки зору всіх можливих у даному випадку пояснень того ,що сталося, всіх версій, висунутих їм ході огляду.

2.2 Логічні підстави побудови системи версій по справі

Кожна версія має одне гадане пояснення того , що сталося , вказує один із Бюжливих напрямків розслідування. Тому висуваючи одну версію, якою б перспективною вона не була б , слідчий ніколи не може бути впевненим у тому , що він знаходиться на вірному шляху , що обрана ним версія приведе його до істини . Захоплення однією версією , як правило , приводить до порушення вимог процесуального закону про обовязковість всебічного , повного і обєктивного дослідження обставин справи , виявлення як обвинувачених так і виправдальних доказів.

Всебічний, науково обґрунтований підхід до розслідування злочину, буде убезпечений лише у тому випадку , якщо слідчий побудує та перевірить всі гідні пояснення невідомих обставин справи , всі можливі у даному випадку версії. При правильній побудові декількох висунутих версій будуть являти систему , логічний ряд версій , у якому одна з них буде містити припущення, яке відповідає дійсності. Однак для правильної побудови ряду, системи

версій по справі необхідно дотримуватись наступних логічних правил : - висунуті версії повинні бути співставляючі; .

- по змісту версії повинні бути альтернативними;

- по справі слід висувати вичерпний перелік співставляючих , альтернативних , реальних версій;

Для пошуку причетних осіб слід будувати декілька рядів версій Ларин А.М. От следственной версии в истине -М.,1976-с.24

1. Логічна ознака співставленості, порівняльності означає, що кожна версія , висунута по справі, повинна мати припущення у відношенні однієї і тієї ж невідо-мої обставини . Вона і являється логічною підставою цих версій ( на відміну від фактичної підстави , яким являється весь вихідний матеріал ). Тому при побудові версій з дотриманням правила співставленості часто говорять , що всі версії по справі висунуті по одній (логічній) підставі.

Конкретний зміст версій залежить від характеру вихідних даних, які знаходиться у розпорядженні у слідчого. В одному випадку слідчому буває Незрозуміла сутність перевіряємої події, і він висуває різні версії про сутність події Правило співставлення зобовязує його будувати всі версії тільки по питанню про гадану сутність події, що перевіряється, не «змінюючи» версії про сутність з версіями по іншим невідомим обставинам справи. Питання про сутність перевіряємої події в цьому випадку буде логічною підставою висунутих версій. В іншому випадку слідчий вважає за необхідне висунути версії по суб»єкту злочину. У бідності з правилом співставлення всі сформульовані версії повинні містити (вчення про різні субєкти злочину, які і будуть у даному випадку слугувати логічною підставою розподілу версій і т.д.

Наприклад по справі про вбивство Світлани Малосієвої було висунуто дві версії:

вбивство , вчинене з метою уникнення від відповідальності за зґвалтування і грабіж;

вбивство , вчинене на ґрунті ревнощів і помсти.

Обидві версії відповідали логічній ознаці співставленості, так як давали і різне пояснення однієї і тієї ж ще не встановленої обставини - мотиву дій винного. І Правило співставленості при висуненні версій у практичній роботі не завжди враховується слідчим ,що безумовно, негативно впливає на чіткість аналізу наявного матеріалу .

По справі, порушеній у зв»язку із смертю Іванової, труп якої був виявлений у її будинку , в петлі, слідчий висунув чотири версії:

Іванова покінчила життя самогубством ;

Іванова була вбита сином Миколою, щоб позбавитись відїї та повернути
дружину і дитину (по обставинам справи син померлої вважав, що мати
розбила його сімейне життя);

3) Іванова вбита невідомими злочинцями з метою пограбування; 4) Іванова вбита невідомими злочинцями з метою помсти.

Наведені версії є неспівставляємі, оскільки містять припущення про різні

невідомі обставини - про сутність перевіряємої події ( вбивство чи самогубство),

про можливі мотиви вбивства (на грунті помсти, з корисливих спонукань , з метою позбавитися матері), про можливі субєкти злочину (син Микола , невідомі злочинці).

Логічна неспівставленість висунутих версій могла потягти за собою і певні тактичні помилки , оскільки , наприклад , версії № 3 та 4 орієнтували слідчого на пошук невідомих вбивць , в той час , коли по справі ще не була виявлена сутність їого що сталося , ще не було відомо, чи було це вбивством.

Цей приклад також показує, що між висуненням версії у відношенні різних невідомих обставин існує чітка логічна і тактична залежність ,що зобовязує слідчого спочатку встановити сутність перевіряємо події, якщо ця сутність невідома, а потім вже приступити до встановлення інших невідомих по справі

фактів Взято з кн. :Васильева А.Н. Тактика отдельньїх следственньїх действий М.,1956 с.72..

Дотримуючись правила співставлення , у даному випадку необхідно було висунути дві версії про сутність перевіряємої події:

Іванова вчинила самогубство;

1} Іванова вбита.

У наступному , якщо б підтвердилася версія про вбивство , можна було б в залежності від наявних обставин висувати версії по мотиву вбивства.

Дотримання правила співставлення , як і інших логічних рекомендацій , гадає висунутим версіям необхідну логічну і тактичну чіткість , яка слугує свою умовою успішного розслідування справи . Недбалість у формуваннях , усунення непорівнюючих версій може призвести до утворення логічного проділу, шу в ряді версій, виключити із поля зору слідчого той чи інший напрям Вдування , порушити логічну і тактичну послідовність виявлення невідомих Обставин.

Логічна ознака альтернативності означає, що висунуті версії по змісту повинні

осити взаємовиключаючий характер , тобто виключати одна одну по чіткій формулі: «або те, чи друге, чи третє» і т.д. Такий взаємовиключний характер зв»язку у логіці називається суворою диз»юнкцією.

У відповідності з правилом альтернативності підтвердження будь-якої однієї версії одночасно свідчить про неспроможність всіх інших співставляємих версій , висунутих по цій же справі.

Альтернативними можуть бути лише співставляємі, порівнюючи версії. Неможливо з точки зору логіки побудувати взаємовиключаючі припущення , якщо вони є непорівнюємими , висунуті для виявлення різних обставин , по різним логічним підставам.

Альтернативний взаємовиключаючий характер версій відображає, як правило, взаємовиключний характер встановлюємих по справі обставин , їх якостей, ознак.

Наприклад, прокуратурою розслідувалась кримінальна справа у відношенні Лукянової, яка 2-го квітня дуже сильно побила свою нерідну шестирічну дочку Валю, від чого дівчинка , не приходячи в свідомість , через два дні померла в лікарні. Лукянова показала, що вона по необережності один раз сильно рідт- овхнула від себе Валю, за те, що та погано дивилася за немовлям Лукянової. При цьому Валя вдарилася об піч, впала та втратила свідомість. Ці покази не

відали висновку судово-медичного експерта, що виявив на тілі дівчинки | садна та синці, що свідчило про тривалі і жорстокі побої.

У справі мались і інші докази поганого відношення Лукянової до падчерки, непоодиноких випадків нанесення дитині побоїв. По справі були висунені і перевірялися дві співставляємі і альтернативні версії по питанню про умисну чи необережну «форми вини Лук»янової у вбивстві дівчинки. Взаємовиключаючий зміст цих версії полягав в тому , що дії Лук»янової могли мати або умисний , або необережний характер , одне виключало друге Прикладад взято з кн.:Г.В.Арцишевського .Вьідвижение и проверка следственньїх версий.-78-С.41-42..

У житті буває й так , що гадані злочинці можуть належати до різних груп , які відрізняються одна від одної тими чи іншими ознаками . У дійсності можливе і спільне вчинення злочину представниками осіб різних груп . Версії при правиль-ній побудові відображають цю можливість , не втрачаючи свого альтернативного характеру.

Вище приводились обставини справи про крадіжку зі складу швейної фабри-ки міста Малин шовку , коли злочинці, судячи по слідам проникли у приміщення складу через люк на горищі. Необхідним було б висунути три версії по колу субєктів злочину:

1) крадіжка вчинена « сторонніми» особами ;

2) крадіжка вчинена кимось з працівників складу ;

3) крадіжку вчинили «сторонні» особи у домовленості з працівниками складу. Перші дві версії мали на увазі перевірку до крадіжки громадян двох різних категорій , які відрізняються одна від одної за ознакою наявності чи відсутності трудовового звязку зі складом і фабрикою. Таке розмежування мало взаємовиключати характер: та чи інша особа або працювала на складі, або не працювала, одне спростувало друге. Обидві версії передбачали два різних по обставинам варіанта вчинення крадіжки зі складу.

Однак не виключалась можливість і третього варіанту , який і був відображений у третій версії. Третя версія не виділяла нової категорії осіб; вона припускала перевірку того ж кола осіб, що і перші дві версії, але під іншою точкою зору. Тим не менше усі три версії мали взаємовиключний , альтернативний характер , І який у даному випадку визначався тим, що всі вони не могли бути істинними , підтвердження однієї з них заперечувало обґрунтування двох інших.

3. Висунутий ряд співставляємих, альтернативних версій має бути вичерпним та реальним.

Для зясування невідомих обставин слідчий повинен висувати всі можливі в даному випадку реальні версії.

Висунення всіх реальних , співставляємих , альтернативних версій дає вичерпний перелік можливих пояснення обставин , що досліджуються. При правильній побудові вичерпного переліку версій одна з них при перевірці повинна підтвердитися , так як буде відповідати дійсному стану речей . Висунення всіх можливих версій по справі безпосередньо заперечує всебічний , обєктивний шлях пошуку істини і допоможе запобігти помилок , можливих у випадках , коли слідчий захопиться одним , на його думку найбільш вірогідним припущенням Рин…А.М. Версии // Проблеми предварительного следствия . Волгоград, 1974 с. 84.

Наведу приклад дотримання цього логічного правила.

14 червня у лісі, на перегоні між станціями Пісківка і Спартак , ближче до платформи Спартак , було виявлено труп зґвалтованої і пограбованої Дорохової Н..23 років. Біля трупу лежала сумочка вбитої, але як стало відомо пізніше , у неї був відсутні годинник і кулон . За даними судово-медичної експертизи смерть потерпілої настала 2-3 дні тому.

У перший же день розслідування було встановлено , що Дорохова проживала Ь батьками на станції Пісківка (75 км від Києва) і вчилась в одному із вузів м. Києва. Також стало відомо , що 11 червня Дорохова була в Києві, засиділась допізна; ї друзів і поїхала додому в Пісківку останньою електричкою о другій годині ночі. У [Києві друзі провели її до самої електрички , але додому вона не приїхала.

У даному випадку сутність злочину , форма вини , мотиви , а також значна частина обєктивних обставин були відомі. Залишилось головне - встановити особу злочинця. Незрозумілим було також чому потерпіла була біля платформи станції Спартак , наступною за станцією Пісківка , якщо їхати з Києва. Вона повинна була зійти з електрички , не доїжджаючи до платформи Спартак , на станції Пісківка.

Для визначення напрямків пошуку злочинця по справі були висунуті версії у відношенні однієї з невідомих об»єктивних обставин злочину - про причини появи потерпілої біля платформи Спартак:

1) потерпіла могла їхати в елетропотязі зі знайомим чоловіком , в зв»язку з чим вирішила теплою літньою ніччю , коли вже світало , зійти на станції Спартак , щоб пройти чотирьохкілометровий перегін до станції Пісківка пішки;

2) потерпіла могла зі знайомим вийти на станції Пісківка і гуляла по

живописному перегону , не очікуючи нападу з боку супутника;

3) Невідомий злочинець , користуючись малою кількістю чи відсутністю пасажирів у вагоні, міг причепитись до Дорохової, навязати їй своє знайомство і не випустити її з вагону на станції Пісківка ; а коли електропоїзд прибув у Спартак, він вийшов за нею;

4) Дорохова могла проспати свою станцію і зійти на найближчій , піти додому пішки , щоб не чекати ще три години , коли прийде елетропотяг у зворотньому напрямку. По дорозі на перегоні її зустрів злочинець.

Висунені версії узагальнювали усі відомі на той момент обставини і давали їм єдине пояснення . Всі вони були співставляємі, тобто висунуті по одній логічній підставі. По змісту вони виключали одна одну, оскільки передбачали різні обставини появи потерпілої на місці її вбивства . В той же час вони вичерпували всі можливі реальні причини , при яких Дорохова могла зявитися на перегоні біля станції Спартак , і відповідно вказували вичерпні напрямки пошуків винного : дві версії - серед знайомих померлої, третя серед пасажирів елетропотягу , четверта-серед осіб , які знаходились у ніч на 12 червня в районі станції Пісківка і Спартак. Згодом підтвердилася саме остання версія.

У кримінальній літературі справедливо підкреслюється , що вимога висувати вичерпний ряд реальних версій має великий практичний і тактичний зміст , так як зобовязує слідчого будувати не будь-які версії, на так звані теоретично можливі, не лише такі, які витікають із зібраного матеріалу , тобто лише обґрунтовані конкретною сукупністю фактичних обставин і свідчень Пещак Я.Н. Следственньїе версии .-М.,1976-с.95-96

.

Вичерпний перелік реальних версії, висувався наприклад і по справі про

вбивство Макосієвої С. біля села Ожогіно , по якій слідчий висунув дві версії по мотиву вчинення злочину , хоча теоретично можливих мотивів злочину існує значно більше. Однак інші мотиви, виходячи з обставин справи не могли мати місце.

Особливе значення вимоги побудови всіх реальних версій набуває при висуненні версій по нерозкритим справам , які з пізнавальної і доказової точки зору являються найбільш складними.

Порушення правила , що передбачає висунення вичерпного переліку версій. І у слідчій роботі зазвичай дуже негативно впливає на результати розслідування ,призводячи у кращому випадку до затягування строків розслідування.

Одним з прикладів такого роду може слугувати справа про вбивство двох дітей Мухіних 13 - річного Валерія і 9-річного Володимира.

Обидва хлопчики проживали з батьками в одному із селищ Донецької області, в серпні місяці пішли з дому рибалити та не повернулись. Через рік трупи хлопчиків були знайдені і витягнуті із річки неподалік від селища. В одного хлоп-чика було виявлено сліди вогнепального поранення голови із рушниці. У шлунках двох дітей було насіння кавуна (неподалік від місця виявлення трупів знаходився каштан)

У вбивств хлопчиків був запідозрений Ємільянович, який охороняв баштан з Рушницею, любитель випити , що допускав хуліганські прояви (версія 1).

По обставинам справи висувалась і друга версія : хлопчики були вбиті

підлітком Зарицьким , якого в день зникнення хлопчиків бачили з рушницею.

(версія 2).

Батько померлих хлопчиків підозрював у вбивстві своїх дітей громадянина Колосіна ,який в день зникнення хлопчиків, не дивлячись на дощову несприятливу

Погоду для полювання, йшов з рушницею як раз з того боку, де пізніше виявлені трупи хлопчиків. Колосіна бачили в той день з рушницею і інші особи.

( версія З ).

Не дивлячись на те, що матеріали справи давали підстави висунути і перевірити всі три версії по конкретним субєктам злочину, слідчий двом останнім версіям значення не надав, збираючи докази лише у відношенні причетності до вбивства Ємільяновича, у звязку з чим розслідування справи було безуспішним і фактично зупинилося.

Лише через два місяці інший слідчий став перевіряти дві версії, що зали-Iшились, і без особливих складнощів встановив, що хлопчиків вбив Колосін Приклад взято з статті : Кутейникова В.Л. Последняя роль // Социалистическая законносте - І976-С.77.

./І/

Повний набір всіх можливих реальних версій необхідний не тільки для і всебічного підходу до встановлення невідомих обставин справи , але і для {правильної оцінки досягнутих результатів розслідування і істина по справі встановлюється не тільки фактами на користь певної версії, але і по запереченням інших версій , що являється побічним доказом істинності версії, що залишилась.

В звязку з наведеним прикладом про вбивство двох хлопчиків слід ще раз підкреслити , що в числі версій , які підлягають обовязковій перевірці, завжди

повинні бути версії, що пропонує потерпілий , підозрюваний, обвинувачений і

захисник , а також пояснення інших осіб, що заслуговують уваги . Пояснення

цих учасників процесу з приводу обставин події, підлягають самому детальному дослідженню і обовязково включаються в склад версій .

Існує думка , що вичерпний перелік версій слідчий може формулювати не

неправильною. Логічно повний перелік версій можна висунути при будь-яких вихідних даних. Інша справа, що у ряді випадків висунуті версії можуть містити гадане знання у самій загальній формі.

4. Для встановлення осіб, причетних до перевіряємо!" події, можна і необхідно висунути декілька рядів версій.

Як правило найбільш складними з точки зору розслідування і пізнання невідомих обставин являються кримінальні справи про злочини проти особи , в яких відсутні конкретні свідчення про можливий субєкт (субєкти ) злочину . Встановлення будь-яких інших обставин по цій категорії справі (конкретний склад злочину, форма вини , мотиви , способи вчинення і приховування злочину та ін.) являє менше складнощів, так як кількість можливих варіантів цих обставин не є великою .Якщо ж відомою є особа злочинця ,то кількість осіб , серед яких його можна розшукати теоретично є необмеженою.

Для максимальної активізації пошуку винних по всім можливим напрямкам і ознакам у таких випадках використовується логічний прийом висунення декількох рядів версій , які утворюють систему версій по справі.

Версії кожного ряду дають можливість узагальнити вихідні дані по якійсь одній логічній підставі виділити для перевірки одну невідому обставину, яка як би І ^попадає у фокус всіх висунутих версій даного ряду. Декілька версій ряду дозволяють узагальнити той же вихідний матеріал по декільком логічним підставам, Назначити додаткові напрями , ознаки , по яким слід шукати злочинця.

Логічно правильна побудова версій являється важливою умовою розкриття

злочину , але вона не рівнозначна розкриттю. Порівняну простоту правильної по-будови версій не слід автоматично переносити на послідуючу , зазвичай складну, діяльність по викриттю винних розкриттю злочину, реабілітації невинних. Однак без правильної побудови версій успіх розслідування в багатьох справах є неможливим О.А. Бандура , В.Г.Лукашевич .Криминалистическая версия тносеологический , логический и Психологический аспектьі.-К.,1991-с.47

.

2.3 Класифікація вихідних даних і відповідних їм по змісту версій

Правильному застосуванні версій в розслідуванні сприяє їх обґрунтована класифікація по змісту припущень, що їх складають. Класифікація досліджуємих обєктів , як відомо, являється одним із способів їх пізнання.

Слідча практика свідчить про те, що зміст версій завжди залежить від харак-теру вихідних даних , від тієї інформації про перевіряєму подію, якою володіє слід-чий до моменту висунення версій. Звідси висновок, що правильна класифікація версій по змісту повинна бути тісно повязаною з класифікацією вихідних даних , більше того класифікацію версій необхідно починати з класифікації (типізації) вихідного матеріалу.

Типові варіанти вихідних відомостей краще за все повязувати безпосередньо з такими основними поняттями кримінального і процесуального права , як склад злочину і предмет доказування.

Відомо , що незалежно від специфічних рис розслідування кожна справа характеризується певним обємом свідчень про обставини , що підлягають доказуванню. Різні обєми , рівні інформації можуть бути піддані узагальненню, класи-фікації. Чотирьохчленна формула , що групує ознаки кожного складу злочину (обєкт, обєктивна сторона, субєкт, субєктивна сторона), широко відома практичним працівникам . Слідчі вже давно звикли оцінювати матеріал з точки зору доказаності окремих елементів складу злочину і ознак предмету доказування. Тому типізація вихідних даних по обєму наявних свідчень про ці елементи і ознаках зручна для запамятовування і використання Арцишевский Г.В. Вьідвижение и проверка следственньїх версий .- М.,1978 - с.52

.

Така типізація не протирічить, а поєднується з принципом індивідуальності розслідування , оскільки версії, висунуті на основі того чи іншого типового варіан-ту , будуть визначати напрям роботи слідчого над справою , у рамках яких і реалі-зуються всі індивідуальні особливості виявлення , фіксації, перевірки і оцінки доказів.

Взявши за основу обєм наявних відомостей про ознаки предмету доказу-вання і про елементи гаданого складу злочину , можна сформулювати п»ять типів (варіантів ) вихідних даних і відповідних їм по змісту версій :

1) вихідні дані недостатні для висновку про сутність події, вони дозволяють
припускати як наявність так і відсутність злочину ; у цьому випадку зазвичай
висуваються версії про припущену сутність події;

із наявних даних відома сутність злочину , невідомий його мотив, субєкт ; при цьому варіанті слід , як правило висувати версії по мотиву злочину;

із наявних даних відомі сутність , мотив злочину, невідомі субєкт і деякі
суттєві обєктивні обставини ; версії зазвичай висуваються по невідомим
обєктивним обставинам ;

4) вихідні дані містять дані про сутність, мотив і основні обставини , невідомий субєкт злочину ; версії як правило висуваються по

субєкту чи по невідомим напрямам його пошуку; 5) наявні матеріали містять відомості про всі основні обставини перевіряємо події, включаючи відомості про конкретного субєкта, але ці відомості в тій чи іншій частині є недостовірними ; версії висуваються у відношенні юридично важливих обставин , які необхідно достовірно встановити .

Як видно із запропонованої класифікації, невідомі елементи предмету доказування і складу злочину встановлюються з допомогою версій , при цьому ж використовуються відомості про інші , вже відомі елементи. Це можливо у силу об»єктивного взаємозвязку і взаємообумовленості всіх фактичних обставин , слідів будь-якого злочину. Відображаючи передбачувальний звязок наявних відомостей і фактів, версії ніби «відшуковує» реально існуючий обєктивний звязок обставин дослуджуємої справи. Саме тому про мотиви дій злочинця нерід-ко дає уяву спосіб вчинення злочину ; конкретні обєктивні обставини, час і місце вчинення злочину - допомагають встановити злочинця ; мотив злочину у багатьох випадках вказує на його субєкт ; у свою чергу особливі якості і властивості субєкту ( його фізичні дані, посадове положення , професія , наявність «зв»язку»з обєктом посягання та ін.) нерідко визначають спосіб вчинення і приховування злочину і т. д. Ларин А.М. Версии // Проблемьі предварительного следствия - Волгоград ,1974-с.78

Розглянемо різні типи вихідних даних і відповідні їм по змісту версії Детальніше.

1. Вихідні дані не достатні для висновку про сутність події і дозволяють

припускати як наявність так і відсутність злочину . У такій ситуації висуваються версії про сутність перевіряємої події.

Вихідні дані цього типу є характерними , наприклад , для справ про економі-чні і посадові злочини , порушених на основі ревізії про недостачу чи надлишок товарно-матеріальних цінностей в тих випадках , коли причина недостачі чи надлишку невідома.

По таким справам у начальній стадії рекомендується висунути версії про сутність (природу) недостачі чи надлишку , які можуть мати місце внаслідок краді-жок і зловживань, халатності матеріально відповідальних осіб, а також бути резуль-татом неправильного обліку , помилок, допущення при інвентаризації. Версії про сутність події нерідко висуваються по справам про автотранспортні пригоди з незрозумілими обставинами , коли ще невідомо , чим викликана пригода - поруше-нням правил дорожнього руху водієм , чи випуском із гаражу технічно-несправ-ного автомобіля , чи необережністю потерпілого , чи нещасним випадком Розенблит СЯ. Расследование автотранспортньїх происшествий М.,1952 с.8О

.

Вихідні дані цього типу поширені також , наприклад у справах про випуск недоброякісної продукції, про порушення правил техніки безпеки по багатьох з яких на початковій стадії розслідування неможливо зробити достовірний висновок про сутність перевіряємої події.

Версії про сутність також як правило висуваються у випадках виявлення трупу , коли нема повної ясності, яка причина смерті людини - вбитий чи покінчив життя самогубством , чи загинув внаслідок нещасного випадку.

Вихідні дані такого типу можливі і при розслідуванні справ , порушених у звязку із зникненням людини, якщо маються матеріали, які дозволяють припускати різні-кримінальні та «нейтральні»- причини зникнення. Висувати в таких ви-падках версії мають припущення про всі можливі причини зникнення особи, допо-магаючи при цьому систематизувати і прискорити перевірку.

У червні 1999 року рано вранці в Бородянський райвідділ міліції звернулися місцеві жителі Лукініни , повідомивши , що їх 18-річна дочка Галя напередодні ввечері пішла на вечірку до знайомого хлопця - Пономаренка, що проживає в цьому ж селищі , але додому до цих пір не повернулася.

Галя Лукініна могла не прийти додому по різним причинам - переночувати у подруги чи у родичів у селищі, піти с ким-небудь погуляти в ліс. З нею міг статися нещасний випадок - вона могла потрапити під автомобіль , під електричку , вона могла бути вбитою. Всі ці припущення , являються версіями про сутність того , що сталося, виникли одразу і потребували перевірки .

Опитування батьків , сусідів , а також деяких учасників вечірки викликало
підозру : дівчину характеризували як соромязливу та домовиту. Поза будинком
вона ніколи не ночувала і в цей вечір обіцяла батькам повернутись додому. Батьки
Галі повідомили , що у рідних і знайомих Галя не за»являлася. Учасники вечірки
пояснили, що Галя пішла додому близько 3 години ночі, і що її пішов проводжати Пономаренко . Сам Пономаренко заявив, що на півдороги він від Галі пішов додому. З урахуванням невеликого (три години)проміжку часу після зникнення дівчини було прийнято рішення організувати прочісування території селища; в результаті на березі річки виявили труп дівчини з явними ознаками і смерті.

Сутність перевіряємо події була встановлена умисне вбивство. /1/

2. Із наявних даних відома сутність злочину, але невідомий його мотив, субєкт.

При таких вихідних даних як правило висуваються версії по мотиву злочину.

Вихідні дані цього типу зістрічаються по нерозкритим справам про злочини проти життя. Версії по мотиву вчинення злочину , що висуваються при вихідних даних такого типу , дозволяють визначати напрям пошуку злочинця, коло осіб, серед яких його необхідно шукати , або запідозрити у вчиненні злочину конкретну особу.

Так по справі про вбивство постового міліціонера , труп якого з 13 ножовими пораненнями було знайдено вранці на обній із вулиць великого міста, при чому пістолет у міліціонера був відсутній , слідчий , знаючи лише сутність злочину (умисне вбивство), правильно висунув версії по мотиву вчинення злочину:

вбивство вчинено із помсти у зв»язку з його службовою діяльністю;

вбивство вчинено із побутових мотивів ;

вбивство вчинено з метою заволодіння зброєю;

вбивство вчинено затриманим за якесь порушення з метою уникнення
затриманню. /2/

Версії по мотиву вчинення злочину можуть також мати припущення і щодо конкретної особи.

Подібний тип вихідних даних виникає не тільки по справам про злочини проти життя громадян , але і по іншим категоріям справ.

/І/Приклад взято з статті :Виноградова В.Л. Неделя после отпуска //Человек и закон -М.,1971, №

Ю-с.42

/2/ Приклад взято з кн.: Г.В.Арцишевского .Вьщвижение и проверка следственньїх версий .-

М.,1978-с.56

55 Наприклад , по справм про підпали , коли факт підпалу є безперечним , але нема

відомостей про мотиви підпалу і винних осіб, зазвичай рекомендується висувати

версії по мотиву підпалу.

Версії по мотиву вчинення злочину , що висуваються при таких вихідних даних , коли нема відомостей про конкретну особу, мають ніби перехідний харак-тер , так як завжди у подальшому характеризуються версіями про суб»єкт злочину. Такі версії інколи називають несамостійними . З цим можна погодитись ,якщо пам»ятати , що встановлення мотиву умисного злочину являється, як правило, обов»язковою вимогою закону.

2. Із наявних даних відомі сутність події, мотиви дій злочинця, невідомий суб»єкт та деякі суттєві об»єктивні обставини . Тут версії зазвичай висуваються по невідомим об»єктивним обставинам.

Такі версії про невідомі об»єктивні обставини при відсутності відомостей про конкретного винуватця також носять перехідний характер і висуваються для впорядкування розшуку винних.

Прикладом використання вихідних даних цього типу може слугувати справа, наведена відомим криміналістом Яном Пещак. /1/

Один з військових підрозділів у травні 1958 року проводило навчальні стрільби із танків. Після отримання наказу про початок стрільби із гармати одного із танків пролунав постріл. Снаряд впав приблизно в 300 метрах попереду танку. Командир танка від отриманих поранень помер одразу , інші члени екіпажу отри-мали великі опіки і були доставлені в лікарню.

/1/ Пещак Я.Н. Следственньїе версии- М.,1976 -с. 187-188

56

При проведенні слідчих дій слідчий встановив , що у і нку вибухнув

артелерійський снаряд, яким один член екіпажу був вбитий, а інші тяжко поранені. Сутність події відома, мотиви також- бажання прискорити стрільбу. Не-відомими лишились два питання : які причини вибуху і хто в цьому винуватий ? Слідчий правильно вирішив вияснити спочатку перше питання ( об»єктивні обста-вини події), оскільки його вирішення повинно було полегшити встановлення і другого питання.

На основі зібраного матеріалу було висунуто три наступні версії:

снаряд не був до кінця досланий у казенну частину гармати , в результаті чого
замок зачинився не повністю, а хтось із членів екіпажу намагався дослати снаряд
ударом молотка ; удар був такої сили , що пробив капсуль-вибухач, від чого і
відбувся вибух;

снаряд заклинило і хтось із членів екіпажу, не дочекавшись визначеного часу ,
відкрив гарматний замок, і від пізнього запалу вибухівки постріл відбувся в той
момент , коли замок був вже на половину відчиненим;

через відсирівшу вибухівку у снаряді відбувся спочатку неповний вибух , якого,
однак, було достатньо , щоб відбулася відкатка гармати назад, а при подачі його
вперед замок відкрився і в цей час відбувся вибух частини вибухівки , що лиши-
лась.

В ході перевірки цих версій були виключеними останні дві і підтверджена пер-
ша . Тоді слідчий приступив до з»ясування другого питання :хто виний у вибусі,
хто з членів екіпажу вдарив молотком чи іншим тяжким предяду.
3. Вихідні дані мають відомості про сутність , мотив та основні об»єктивні

58 обставини події, невідомий суб»єкт злочину. Версії висуваються по суб»єкту зло-чину з використанням всіх наявних у цьому відомостей..

Саме до цього типу відносяться як правило вихідні дані по справам про зґва-лтування , вчиненим незнайомою для потерпшої особою , по справам про грабіж і розбої, коли жертва не знає злочинця, по справам про крадіжки зі взломом і т.п.

Версії по суб»єкту злочину грунтуються у цих випадках на активному вико-ристанні всіх відомих деталей і обставин об»єктивної сторони перевіряємо!" події, прикмет, властивостей особи злочинця та відомостей про нього.

У багатьох випадках вирішальне значення мають докази , здобуті на місці події.

Успішно застосовуються речові докази з місця події для розшуку винних у справах про дітовбивство . В одному випадку , наприклад, розшуку винних допо-могла газета, виявлена біля трупу новонародженої дитини , на якій був надпис -цифра «44» Через центральне відділення зв»язку вдалося встановити ,що газета цього найменування доставлялась тільки в один будинок під номером «44»- по вул. Гоголя . Що різко звузило коло пошуків і через короткий проміжок часу привело до виявлення винної ./1/

Розкрити злочин по вихідним даним цього типу часто допомагає правильно проведений допит потерпілих з урахуванням всіх малопримітних на перший погляд деталей.

Характерний у цьому відноешнні розшук ґвалтівників у місті Москва. У ході детального допиту потерпілої, яка бачила одного із ґвалтівників двічі, а іншого

/І/Приклад взято із статті Виноградова В. Неделя после отпуска //Человек и закон - М, 1971, №іо-с.42.

один раз, не знаючи їх справжніх імен, прізвищ, роду занять ,їй вдалося пригада-ти, ЩО в руках одного із ґвалтівників був пакет з фотографіями , вірогіднішими за все , отриманими тільки із фотоательє. Перевіркою декількох фотоательє мікрора-йону , де відбулася зустріч потерпілої із злочинцем , вдалося виявити негативи зло-чинця , а по корінцю квитанції - його достовірні анкетні дані. Обидва злочинці у багатомільйонному місту були виявлені за декілька днів.

Виявлення, наприклад , частини розчленованого трупу або із знівеченим обличчям , що ускладнює його впізнання , або з великою кількістю поранень , зазвичай свідчить про наявність зв»язку злочинця із мертвою , про близькі між ними відносини, що робить можливим і необхідним висунення відповідних версій по суб»єкту злочину.

Про зв»язок злочинця з об»єктом посягання можна , як правило, судити в тих випадках , коли вихідні дані дозволяють зробити висновок про наявність мотиву у злочинця приховати вчинення злочину або злочинний характер свого вчинку , тоді як «сторонній» злочинець частіше за все намагається приховати свою участь у злочині, не вдаючись до спроб приховати сам факт злочину.

Про зв»язок злочинця з об»єктом посягання свідчать також різні об»єктивні обставини перевіряємої події, наприклад, вибір вдалого часу вчинення крадіжки , вибір вдалого місця проникнення через огорожі і т.п./і/ 5. Наявні матеріали свідчать про всі основні обставини перевіряємої події, включаючи відомості про конкретну особу злочинця , але ці відомості у тій чи іншій частині є недостовірними . В цьому ж випадку висуваються версії у відно-

/1/ Лузгин И.М., Полевой Н.С. Криминалистика .Раздел № .Криминалистическая тактика.

М.,1964-с.18

шенні тих юридично важливих обставин , що потребують достовірного встанов-

лення.

Слідчий з допомогою версій виявляє відсутні і перевіряє сумнівні відомості у ланцюзі наявних фактів і встановлює їх достовірність . На відміну від інших варі-антів відомості про конкретних осіб, винних у вчиненні злочину тут мають місце.

У лютому місяці 1970 року житель одного із селищ Московської області Кузін в нетверезому стані полаявся із сусідом Івановим , а через дві години про-лунав постріл із мисливської рушниці в сторону Іванова з відстані 21 м. Допитаний по справі Кузін заявив ,що він хотів залякати Іванова і не мав наміру його вбивати. Іванов , посилаючись на погрози Кузіна і низьку траєкторію польоту дробі, що влучила в його будинок, стверджував , що Кузін вбив-би його , якщо б він не заховався за будинком . В одному випадку всі суттєві фактичні обставини справи , за виключенням питання про наміри Кузіна , сумнівів не викликали .Посправі були висунені версії про характер вини Кузіна - умисел чи необережність ./1/.

Перераховані п»ять типів даних , як виявляється , охоплюють всі можливі
варіанти відомостей стосовно до предмету доказування , складу злочину, які мо-
жуть бути у розпорядженні слідчого до мементу висунення версій. йому типу
цих даних відповідають типові по змісту версії. Звичайно, що у кожному випадку
ці типові версії «заповнюються» конкретними фактами і відома і типові

версії не вступають у протиріччя зі специфічними особливостями, с івинами
будь-якої справи , вони лише допомагають їх аналізу, обгрунтув галь-

ненню.

/1/ Приклад взято з кн.: Лузгина И.М. Логика следствия -М.,1976-с.494|

60

Разом з тим не слід забувати , що запропонована клачифікація вихідних да-них і відповідних по змісту версій передбачає творчий підхід слідчого до аналізу наявних доказів.

Розділ III. Перевірка версій

Перевірка висунутих версій передбачає як попередню логічну мисленнєву діяльність слідчого , так і його практичну роботу по виконанню запланованих міроприємств.

Поепердня логічна обробка висутутих версій складається із декількох стадій і полягає у тому , що слідчий :

а) виводить логічні (мисленнєві) висновки з кожної версії,визначає, які сліди повинні чи можуть бути виявлені у тому випадку , якщо дана слідча версія відпо-відає дійсності;

б) продумує конкретні слідчі дії і організовує інші міроприємства, за допомогою
проведення яких можна буде переконатися в існуванні (чи неіснуванні) розумово
виведених висновків і їх слідів , забезпечити фіксацію і перевірку цих слідів;

в) визначити послідовність , сторони і місце проведення запланованих дій.

Після логічного аналізу і обробки висунутих версій слідчий на основі розробленого плану пристуває до проведення слідчих дій . Це принциповий шлях перевірки слідчим висунутих версій. У реальній дійсності виведення логічних висновків із версій , вибір відповідних слідчих дій і т.д. не являються однократним актом : у процесі розслідування певної справи у зв»язку з конкретизацією вису-нутих , висуненням додаткових версій і отриманням нових даних слідчий зазвичай

61

не раз повертається до обмірковування щляхів і способів перевірки побудованих версій і висунених із них висновків , але кожного разу вже на іншому, більш широ-кому і повному фундаменті фактичних відомостей. /1/

Приймаючи умовно кожну версію за істину , слідчий уявно робить висновки про обставини , які повинні чи можуть мати місце у тому випадку , якщо переві-ряєма версія відповідає дійсності . Одночасно слідчий уявно визначає сліди цих обставин , тобто намагається уявити собі ті залишені їми у навколишньому середо-вищі ознаки , за якими можна судити про наявність чи відсутність вишукуваних обставин .

Вище наводились обставини справи про вбивство Світлани Малосієвої біля сіл Ожогіно і Калинівка, тут можна було вивести наступні логічні висновки , загальні для обох версій :

вбивця повинен був ввечері 31 травня знаходитися на місці вбивства у лісі,
між селами Ожогіно і Калинівка , тут його міг бачити хтось із місцевих жителів ,
робітників;

у вбивці на обличчя , на тілі могли бути отримані під час боротьби з потерпі-
лою поранення , які міг бачити будь-хто із знайомих вбивці, вони могли збері-
гатися до моменту затримання ;

у статевих органах вбитої могла зберегтися сперма, що може бути встановлено
судово-медичною експертизою;

під нігтями вбитої можуть знаходитись органічні частинки від шкіряного
покрову вбивці, неорганічні частинки від його одягу, ці частинки можуть бути

виявлені експертом;

/1/ Ларин А.М. Версии //Проблеми предварительного следствия -Волгоград, 1974-С.75

63 вбитої, бував у неї вдома, відчував до неї почуття ревнощів , образи . /1/

Неважко також побачити , що при побудові версій і при висуненні з них логічних висновків думка слідчого рухається ніби в протилежних напрямках: по-будова версій передбачає узагальнення вихідних даних , при якому мислення йде від окремих фактів і відомостей до загального припущення , тобто має інструк-тивний характер . В той час як виведення логічних висновків із висунутих версій передбачає аналітичну роботу слідчого - від висунутого загального припущення до окремих питань , у ході якого думка має дедуктивний характер.

Із перевіряємої версії слід виводити як необхідні, так і вірогідні, можливі по обставинам справи наслідки . При цьому необхідний чи вірогідний характер ло-гічних висновків неможливо змішувати з необхідністю чи вірогідністю їх реального виявлення : необхідні висновки не завжди вдається виявити у дійсності і навпаки, вірогідні висновки нерідко у ході розслідування надійно встановлюю-ться.

По справі про вбивство Світлани Малосієвої, наприклад, логічний висновок про те, що у статевих органах вбитої могла зберігатись сперма , мав вірогідний характер , так як злочинець у ході зґвалтування міг не виділити сперму, а якщо б і виділив , то за три дні, які минули з моменту вбивства до моменту виявлення тру-пу, сперма могла піддатися гнійним змінам , так що її неможливо було б виявити. Такий же вірогідний характер по цій справі мали логічні висновки про те, що злочинець взяв годинник і туфлі вбитої та заховав чи реалізував їх. Всі перера-ховані вірогідні логічні висновки при перевірці підтвердилися.

Вже говорилось про те, що по нерозкритій справі необхідний вичерпний

64

перелік реальних версій. Не менше важливим є логічна і тактична вимога, яка полягає в тому , що по висунутій версії при її перевірці були висунені всі необхідні і можливі по обставинам справи логічні висновки.

Неповне , необдумане висунення логічних висновків позбавляє слідчого можливості отримати відповідні докази по справі, може бути , що й вирішальні, ставить під загрозу доброякісність перевірки висунутої версії.

Необхідно відмітити , що виведення логічних висновків із висунутих версій у багатьох випадках передбачає знання слідчим специфічних умов , в яких проті-кала подія, що досліджується, а по ряду злочинів , особливо посадових і

ІІ Арцишевский Г.В. Выдвижение и проверка следственных версий.-М.,1978-с.67-68

економічних - вивчення структури відповідної організації, повноважень та обовязків посадових осіб , особливостей виробничих , технологічних процесів і їх докумен-тального відображення , вивчення відомчих інструкцій, конкретного порядку при-йому - відпуску матеріальних цінностей , їх обліку і т.д.

Велике значення для повного виведення логічних висновків із висунутих версій має значення слідчим сучасних експертних можливостей ,таких, наприклад , як судове - одорологічна , судове - вокалографічна експертизи, експертиза мікро-частин ; знання новітніх можливостей судово - медичної експертизи , таких , напри-клад , як встановлення, людині якої статі належить слина та волосся , виявлення слини, сперми на одязі в тих випадках , коли одяг піддавався у недалекому мину-лому пранню із застосуванням миючих засобів, визначення групової належності крові в плямах надзвичайно малого розміру (до 0,0001 мг сухої крові у плямі) та ін. /1/

В Броварах під час танців виникла бійка, в ході якої був смертельно поране-ний ножем Голотюк , а Проценку і Сухенку були нанесені тяжкі тілесні ушкоджен-ня. Підозра у вчиненні цього злочину пала на Старовського ,який ,

/1/ Зйсман А.А. Заключение зксперта (структура й научное обоснование).- М.,1967-с.58-60

65

тікаючи з місця події, викинув ніж у кущі. Не дивлячись на те, що ніж було виявлено слідчими органами через два дні після вчинення злочину, експертам вдалося виявити на

ньому волокна , які по своїй природі, побудові, кольору , товщині схожі з воло-кнами матеріалу одягу всіх трьох потерпілих./1/

Якщо б слідчий не був знайомий з можливостями експертизи мікрочасток він не виявив би відповідних логічних висновків із версій і не зміг би використати важливі докази для розкриття тяжких злочинів.

Після висунення логічних висновків слідчий повинен визначити ті слідчі дії, проведенням яких він зможе встановити наявність чи відсутність виведених логічних висновків.

Тактичні рекомендації по вибору слідчих дій можуть бути лише сформульо-вані у загальному вигляді, так як вибір слідчих дій визначається слідчим в залеж-ності від характеру і специфіки висунутих версій.

Ось ці рекомендації:

необхідно планувати , як правило, всі слідчі дії для перевірки кожної слідчої версії, щоб виявити відповідні обставини з допомогою всіх можливих джерел доказів; не розширювати без необхідності збір одно типових матеріалів для встановлення фактів, існування і характер яких не викликає суперечок та сумнівів ;

ліквідувати відомості, що суперечать по одній і тій же обставин і за допомогою максимального використання всіх джерел доказів;

планувати по можливості проведення конкретних слідчих дій, а не їх загальний напрям;

передбачати поряд з конкретними слідчими діями оперативно-розшукові заходи, залучати громадськість до розкриття злочину.

Тактично вадливою є рекомендація планувати при перевірці версій прове-дення конкретних слідчих дій, а не їх загальний напрямок ,який інколи приводить до розслідування без усвідомлення чітких меж , форм і обєму майбутньої роботи. Особливе значення ця рекомендація має при перевірці точно невизначених версій по напрямам розшуку передбачуваного субєкту злочину.

Також слід зазначити , що при перевірці версій і висунутих із них логічних висновків досить велике значення має залучення громадськості і оперативно-розшукових підрозділів міліції.

Залучення слідчим громадськості, а також результати оперативно-розшукової роботи при перевірці носять допоміжний характер :вони передують слідчій дії по збиранню доказів, створюють умови для ефективності її проведення , супро-воджують чи закінчують слідчу дію. /1/ Для того , щоб результати роботи громад-ськості і органів міліції мали доказове значення , результати цієї роботи повинні бути процесуальне оформлені, процесуальне закріплені. Тому великою помилкою є і автономна робота слідчого. Однак на практиці частіше зустрічається помилка протилежного роду - недооцінка процесуальних шляхів розкриття злочинів , у результаті чого слідчий , цілком покладаючись на розшукові заходи органів

67

/1/ Арцишевский Г.В. Вьщвижение й проверка следственньїх версий -М.,1978-с.78.

дізнання, призупиняє провадження по справі без проведення належних слідчих дій , нерідко достатніх для розкриття злочину.

Багато слідів перевіряємої події, з якими зазвичай доводиться зустрічатися слідчому, порівняно швидко руйнуються , суттєві для справи обставини забува-ються свідками, докази зникають.

Крім того , особливістю судового пізнання є те, що слідчому нерідко дово-диться встановлювати невідомі дані при протидії зацікавлених осіб.

В звязку з цим виключну важливість з точки зору ефективності та обєктивності перевірки висунутих версій і досягнення істини по справі має своєчасне про-ведення запланованих слідчих дій , їх тактично правильна послідовність.

Своєчасно проведений огляд місця події попереджує втраті слідів злочину , своєчасно проведений допит свідка виключає можливість впливу на нього підозрю-ваного ; своєчасні обшук , виїмка забезпечує вилучення викрадених речей , доку-ментів і т.д.

При визначенні послідовності слідчих дій у криміналістичній літературі справедливо пропонуються рекомендації у самій загальній формі, які як правило передбачають першочерговість слідчих дій , спрямованих :

на виявлення доказів, які через зволікання можуть бути втраченими (огляди
місця події, обшуки , виїмки , допити , судово-медичні освідування );

на викриття , розшук та ізоляцію відомого злочинця , що переховується від органів слідства та суду;

на отримання тих доказів , які мають значення для перевірки всіх чи декількох версій по справі;

- на зясування підстав для предявлення обвинувачення затриманому чи арештованому підозрюваному;

- на отримання доказів , що зазвичай вимагають значної втрата часу (ревізії, експертизи);

на отримання доказів без ризику розголошення наявних відомостей, знання яких можуть використати особи, зацікавлені у протидії слідчому;

на отримання нових доказів , на основі даних здобутих попередніми слідчими діями ./1/

Застосування цих загальних рекомендацій передбачає максимальний облік слідчим конкретних обставин справи , які диктують у ряді випадків іншу

/1/ Ларин А.М. От следственной версии к истине .-М.1976-С.182-183

тактику проведення окремих слідчих дій.

Наприклад , особа , викрита у вчиненні злочину, деякий час спеціально може не піддаватись ізоляції і залишатися на волі для того , щоб виявити його звязки , місце зберігання речових доказів і т.д. В аналогічній ситуації слідчий може свідоме не поспішати з проведенням обшуку у одного з членів злочинної групи , щоб не залякати невідомих співучасників і т.д.

Не тільки питання про послідовність , але навіть про місце проведення слід-чих дій у ряді випадків повинне бути продумане слідчим для забезпечення ефек-тивності перевірки логічного висновку .

Наприклад , при розслідуванні справи про крадіжки у великих розмірах державних коштів , повязаних з випуском неврахованої продукції, були отримані дані про те ,що один із обвинувачених , дехто Ш., придбав за викрадені гроші дачу, причому з метою маскування оформив її на імя своєї тещі X.69

Якщо б X. Була виписана повістка, то перед допитом вона напевне отримала б від зятя відповідні інструкції. Передбачивши це , слідчий допитав X. У неї в квартирі, з»явившись там без попередження . В ході допиту виявилося , що X. Не змогла відповісти на такі питання , як : де знаходиться дача, скільки в ній кімнат, яка її вартість .111

З питанням про послідовність проведення слідчих дій по

/1/ Приклад взято з кн. .Бьіховского И.Е. Об использовании фактора внезапности при расследовании преступлений //ВопросьІ криминалистики .Вьш. 8-9 ,М.,1963-с.176

справі повязане питання про послідовність перевірки самих версій. На цей рахунок криміналісти висловлюють різні думки. Деякі вважають , що спочатку слідчий повинен пере-вірити найменш вірогідні версії, з тим , щоб заперечивши їх, потім зосередитись на перевірці найбільш перспективних, правдоподібних версіях. Інші, навпаки , рекомендують починати перевірку з найбільш вірогідних версій. Різновидом цієї точки зору , згідно якої замість систематичного , але мало ефективного перебору всіх версій слід визначити серед них найбільш перспективні і перевірити їх в першу чергу .121

Ці рекомендації навряд можна визнати вдалими, оскільки у слідчого в початковий період розслідування часто нема достатніх підстав вважати , яка саме з висунутих версій повинна «спростуватися», а яка являється найбільш перспектив-ною і повинна «підтвердитися». Такий підхід скоріше за все буде відображати упередженість слідчого при оцінці вихідних даних, буде проявом субєктивізму в розслідуванні. Навіть у завершальній стадії слідства була б тактичною, процесу-альною та психологічною помилкою вважати версію , знову виниклу версію 70

неправдоподібною і підходити до її перевірки з наміром, що склався раніше, її «заперечити».

Слід визначити справедливою думку більшості криміналістів , яка встанови-лась в останні роки , про те, що

121 Карнеева Л.М. Привлечение к уголовной ответственности .-М.,1971 -с.82

висунуті версії повинні перевірятися як правило одночасно паралельно тим більше , що у багатьох випадках одні і ті ж слідчі дії вирішують логічні висновки , які мають значення для перевірки всіх або декількох версій . Будь-який встановлюємий по справі факт співставляється в уяві слідчого з кожною із наявних версій , і у залежності від змісту і його значення він кваліфі-кується як той факт , що підтверджує одну із версій , стосується другої, заперечує третю, не має значення до четвертої і т.д. /1/

Перевірка версій визнається закінченою лише тоді, коли всі обставини по справі досліджені і відносно кожної з них досягнуто визначене достовірне знання.

Якщо перевірка версії не закінчується ні доказуванням , ні спростуванням , а лише змінюється ступінь її вірогідності, то це ніяк не зменшує її пізнавального значення. У розслідуванні злочинів слідчий часто змушений покладатись не тільки на достовірні, але і на вірогідні знання . Підвищення ступеня вірогідності версії являється важливим кроком на шляху встановлення істини в справі. Тут методично вірним буде не відмова від такої версії, а зосередження теоретичних і практичних зусиль на її подальшій розробці - виведенні висновків і їх перевірка.

Доброякісність перевірки висунутих версій і

/1/Ларин А.М. От следственной версии к истине . -М., 1976-с.

виведених з них логічних висновків залежить від оперативності та ефективності проведення відповідних слідчих дій ,

взаємодії слідчого з розшуковими органами міліції і широкою допо-могою громадськості: сама правдоподібна версія при бездарній перевірці заведе розслідування у

глухий кут, точно так, як найкваліфікованіша перевірка версій може виявитися пустою у випадку, коли вони висунуті не своєча

сно або не вичер-пують всіх можливих пояснень того , що сталося , або не витікали із обставин
справи , або із них не були висунені всі логічні висновки. *

Розділ IV . Планування розслідування 4.1 Поняття та принципи планування

Досудове слідство являє собою організовану та чітко впорядковану нормами кримінально-процесуального законодавства діяльність уповноважених на те орга-нів та осіб по збору та дослідженню доказів з метою розкриття , розслідування та. попередження злочинів. В результаті досудового слідства повинні бути зроблені обґрунтовані висновки відносно всіх обставин, що підлягають доказуванню по кримінальній справі.

Як вже говорилося , слідчий за допомогою висунутих версій пізнає ті обєктивні обставини , які мали місце у минулому Висунуті по справі версії являють собою не більше , ніж припущення. Для того , щоб це припущення обґрунтувати , його насамперед необхідно перевірити. Перевірка версій здійснюється шляхом проведення слідчих дій, в ході яких встановлюються факти , що підтверджують чи заперечують висунуті припущення. Але перед тим, як почати перевірку версій, їх необхідно впорядкувати. Очевидним є те, що слідчі дії не можуть проводитись безсистемне та випадково. Вони плануються слідчим в межах кожної висунутої версії, що забезпечує раціональність діяльності слідчого .111.72

Планування допомагає цілеспрямованій організації і проведенню всіх дій по встановленню доказів по кримінальній справі. Планування усього процесу розслі-дування , окремих слідчих дій і оперативно-розшукових міроприємство- необхідна умова для успішної роботи. Для того, щоб розробити план необхідно насамперед висунути версії, визначити завдання розслідування , продумати ,яким чином , в які строки перевірити версії. Розслідування це по суті різностороннє дослідження визначеного, нерідко дуже складного явища ,яким являється злочин .

/1/ Арцишевский Р В Вьщвижение й проверка следственньїх версий -М ,1978-с 65

Предмет і межі цього дослідження не можуть бути необмеженими , також вони не можуть бути невиправдано звужені. Розслідування має бути проведено таким чином , щоб була можливість зробити достовірні висновки відносно передбаченого законом кола обставин , що підлягають доказуванню по кримінальній справі. Це може

бути досягнуто тільки цілеспрямованою організацією досудового слідства.

Цілеспрямованість не означає тенденційність у проведенні розслідування . Тенденційне розслідування - це завжди одностороння , упереджена діяльність у напрямі якоїсь однієї версії. Закон же вимагає ,щоб розслідування було проведено повно, всебічно та обєктивно , інакше кажучи, щоб були перевірені усі реально можливі пояснення події злочину.

Планування являється умовою раціональної організації розслідування і його проведення у чіткій відповідності з вимогою закону. Тільки при плановій органі-зації розслідування може бути досягнута оперативність та раціонально використа-но час, чітко розмежовані обовязки між опаретивними працівниками , що беруть участь у розслідуванні однієї і тієї ж кримінальної справи, виключена можливість дублювання у проведенні слідчих

дій. III

73

Планова організація розслідування дозволяє найбільш ефективно викори-стати усі передбачені законом засоби і методи розкриття і попередження злочи-нів, допомагає у використанні науково-технічних засобів і методів виявлення , фіксації та дослідження доказів , засобів та методів агентурно-оперативної бороть-би зі злочинністю , допомозі громадськості.

За допомогою планування досягається вміле поєднання слідчих дій та оперативно - розшукових міроприємств , координація діяльності між різними ві-домствами та службами по конкретній кримінальній справі.

У процесі слідчої діяльності у слідчого нерідко виникають складні слідчі ситуації. Ускладнюються вони як правило такими факторами , як: значний дефіцит часу , велика трудоємкість деяких процесуальних дій, відсутність раціональної послідовності у їх перевірці, нерівномірність у навантаженнях слідчих, необхід-ність виконання великої кількості роботи у крайні строки , низький рівень взаємо-дії учасників розслідування. Якщо у провадженні у слідчого перебувають нерозкриті або багатоепізодні справи , то

/1/ Коновалов Е. Ф. Розыскная деятельность следователя. - М., 1973 -с. 18.

організаційні труднощі значно збільшуються , і для їх успішного вирішення необхідно приймати рішення , повязані передусім з допомогою додаткових сил, засобів і організацією взаємодії. Складнощів у роботі слідчого багато. І за допомогою планування їх можливо якщо не усунути , то наба-гато полегшити.

Поняття планування та плану є хоча і схожі між собою та тісно повязані одне з одним , але вони не співпадають ні по логічному обєму , ні по змісту і потребують розмежування. Планування - це є процес розробки плану. План - це результат планування . Поняття планування є значно ширше поняття плану .

Планування - це складний процес по визначенню шляхів , способів , засобів, сил та строків успішного досягнення поставленої мети. Результатом цього багато-етапного процесу є план, тобто перспективна модель майбутніх дій і міроприємств субєктів розслідування , детальна програма реалізації тактичних завдань по кримінальній справі.

Зміст планування полягає:

у визначенні основних завдань ;

у визначенні сил і засобів , комплексу заходів, здійснення яких забезпечить виконання завдань;

у встановленні строків і виконавців здійснення запланованих заходів.
Роль планування полягає в тому , що воно :

забезпечує : цілеспрямованість діяльності; ритмічність діяльності; підвищує ефективність діяльності виконавців;

сприяє ефективному використанню сил і засобів, взаємодії органів, служб, підрозділів та виконавців; економії часу; створенню сприятливого психологіч-ного клімату.

Важливість планування виявляється в тому , що ця функція має чотири важливі цілі:

усунути негативний ефект невизначеності та змін;

зосередити увагу на головних завданнях;

домогтись економічного функціонування ;

полегшити контроль. III

План можна визначити як комплекс інформаційних та тактичних,

організаційних і процесуальних рішень , кінцевий результат процесу планування , що передбачає оптимальний порядок , сторони , засоби , способи і конкретних виконавців слідчих, оперативно-розшукових , та інших дій і тактичних прийо

мів ./1/

Якщо план - майбутня модель перспективної діяльності по справі, а плану-вання - процес по створенню цієї моделі, то слідчі версії являють собою припу-щення, що підлягають перевірці. З логічних позицій версія - це уявний опис , тоді як план розслідування - це директива , обовязків припис.

Висунення версій і планування - тісно повязані між собою етапи розслі-дування. Обидва ці етапи обєднуються процесом виведення із версій для їх пере-вірки логічних

/1/ Плішкін В.М. Кправління правоохоронними органами.- К.-1999- с.451.

III Герасимов А.П. Програмно-целевое планирование в деятельности органов внутренних дел -

М.-1983-С.19

78

висновків , більшість з яких включаються в план у якості питань і обставин , що підлягають зясуванню. Основний зміст версій складають вірогідні пояснення вже виявлених первинних , початкових даних і вірогідне встановлення ще невідомих обставин . В той час як планування - це приведення у чітку систему майбутніх дій слідчого.

Сучасний етап вчень про криміналістичну версію і планування розслідування дозволяє розглядати їх у якості самостійних теорій , виходячи із специфіки вико-нуємих ними пізнавальних функцій , що ґрунтуються на самостійних формах люд-ського мислення . Ще в 50-ті роки минулого століття висувались пропозиції щодо розробки самостійної теорії слідчої версії як способу пізнання обєктивної істи-

ни./2/

Суть їх розбіжностей дуже точно помітив Пещак , вказуючи, що «слідча версія являє собою один із методів пізнання істини , в той час як планування являється спеціальним методом організації розслідування ,який обєднує в одне ціле всю роботу по розслідуванню справи, надаючи йому науково обґрунтований , плано-мірний , цілеспрямований характер».

121 Пионтковский А.А. К вопросу о теоретических основах советской криминалистики

//Советская криминалистика на службе следствия.- М.,1955. Вьш. б-с.28, Теребилов В.Й. К

вопросу о следственньїх версиях й планировании расследования .//Советская криминалистика на

службе следствия .-М.,1955. Вьіп.6 -с.109-110. Александров Г.Л. Версия // Соц.законность ,1959

.Вьіп. Ю-с.25-26.

Щодо планів і планування висуваються певні вимоги,

які набувають значення принципів

Принцип планування ^]

Принципи наукової обґрунтованості означає, що при розробці плану слід виходити із глибокого і всебічного аналізу , врахування слідчої ситуації і реальних можливостей. Науковість планів досягається:

- шляхом збирання достовірної І повної Інформації;

обєктивним , всебічним вивченням і аналізом

інформації;

науковим передбаченням (прогнозуванням) на основі аналізу інформації;

Принцип законності. Це один із основоположних принципів діяльності ОВС і його застосування в плануванні означає , що всі заходи плану повинні перебувати у відповідному правовому полі.

Принцип своєчасності спрямований на успішне виконання плану. Досягнен-ня цілей і завдань визначених планом, обовязково передбачає відповідну підготов-ку , виділення необхідних сил та засобів , їх правильну розстановку та викори-стання , що досягається лише своєчасністю складання плану , його виконання та доведення до виконавців . План повинен складатись з самого початку виникнення проблеми , реалізація якого потребує прийняття комплексу необхідних дій по перевірці висунутих версій .

Принцип індивідуальності полягає в обовязковості врахування особли-востей кримінальної справи. Цей принцип органічно повязаний з творчим підхо-дом до планування для успішного подолання стереотипів і

/1/Криминалистика социалистических стран //Под. Ред. В.Я. Колдина -М.,1986-с. 1897

штампів . Принцип індивідуальності при цьому не заперечує доцільності використання загальних положень , типових форм і універсальних прийомів планування.

Принцип динамічності відображає обовязковість врахування постійного розвитку слідчих ситуацій. В принципі динамічності проявляється необхідність пошуку і дослідження нової інформації, чіткого врахування всіх змін , особливо в конфліктних ситуаціях . Однак гнучкість планування і необхідність швидкого внесення змін у план не означає недооцінки глибокого аналізу вихідних даних , творчого підходу до виконання першочергово намічених дій , якщо вони не протирічать слідчій ситуації, яка склалася по справі.

Принцип конкретності забезпечує складання детальних і чітких планів, ефективність їх інструментальної функції. У плані не повинно бути декларативних пунктів. Цілі і завдання розслідування, шляхи і засоби їх ефективного досягнення формулюються конкретно і лаконічно , з тим , щоб максимально бути зрозумілим і зручним для оперативного , швидкого виконання . В той же час деталізація плану - важлива риса принципу конкретності - повинна бути раціональною і не переростати в нагромадження заважаючих ініціативі виконавців непотрібних дрібниць. Так , немає необхідності відображати у плані очевидні трудові операції, обумовлені навиками , професійними знаннями слідчого.

Принцип реальності передбачає тісний звязок висунення версій , можли-вість їх співставлення з доказами . Вимога реальності полягає також у ретельному і всебічному врахуванню дійсних можливостей , що дозволяють ефективно викону-вати намічені дії та міроприємства в встановлені строки шляхом максимального використання ресурсів , що знаходяться в розпорядженні слідчого.

Оптимальність плану обумовлює розробку найбільш ефективних способів

діяльності та резервних варіантів тактичної поведінки , а також узгодженість всіх його пунктів та інших планових параметрів .

Принцип інформативності передбачає такий стиль викладення плану, який би дозволив при якомога меншому фізичному та знаковому обсязі плану закласти * якнайбільший обсяг інформації, котра сприятиме успішному виконанню плану співробітниками.

4.2 Етапи процесу планування і елементи плану розслідування

Єдиний за своїми принципами , цілями та методом процес планування

т

розслідування в залежності від характеру організаційних і тактичних завдань може мати чотири основних рівня:

а) складання плану окремої слідчої дії;

б) формування плану тактичної операції;

в) планування на окремому етапі ( первинний , послідуючий , завершальний)
розслідування;

г) планування всього процесу розслідування по кримінальній справі.I1I

Кожен з перерахованих рівнів планування має як загальні так і спеціальні риси. Найбільш повна структура планування властива процесам формування планів розслідування по кримінальній справі (в цілому) , або по одному з його етапів (мається на увазі первинний чи послідуючий етапи , оскільки завершальний етап розслідування має спрощену структуру планування ). Розглянемо найбільш повний варіант внутрішньої структури процесу планування.

III Криминалистика / Под ред. И.Ф. Пантелеева, Н.А. Селиванова .-М.,1988 -с.87.

Перший етап планування полягає у визначенні безпосередніх цілей розслі-дування і виділення переліку від цілей. Для цього раніше виведені із версій логічні висновки діляться на більш дрібні і конкретні, набуваючи зручнішу для планів

форму питань чи обставин , що підлягають безпосередній перевірці.

Другий етап полягає у виділенні загальноверсійних питань та обставин,

тобто тих логічних висновків , котрі повторюються при їх висуненні із різних версій , а тому , щоб запобігти дублюванню, їх необхідно виділити в самостійний розділ плану , що формується. В склад цього плану входить і виявлення так званих

І

позаверсійних обставин , котрі не являючись логічними висновками версій, підля-гають обов»язковому встановленню. Наприклад, встановлення можливості свідків адекватно сприймати різноманітні явища події, встановлення віку підозрюваних чи потерпілих , визначення осудності обвинуваченого , витребування характери-стик, довідок про склад сім»ї і т.д.

Третій етап складається в конкретному врахуванні всіх засобів , що знахо-дяться у розпорядженні слідчого , і їх співставленім з завданнями, визначеними на попередніх етапах. Слідчий оцінює матеріально-технічні, інформаційні, часові та інші ресурси , або ставить питання про передачу частини справ , що знаходяться в

80

його провадженні, іншим слідчим, або вдається до інтенсифікації діяльності, або ж вимушений обирати небажаний варіант , пов"я»аний з подовженням строків досудового слідства.

Четвертий етап полягає у розробці варіантів ( в тому числі і резервних) проведення процесуальних , оперативно-розшукових та інших дій та аналізі мож-ливих результатів. На цьому етапі планування слідчий здійснює кінцевий вибір та приймає рішення. Розробляючи ці рішення , слідчий повинен використати всю наявну в його інформацію , професійний досвід і знання з тим , щоб заплановані ним дії та міроприємства були найбільш ефективними .

Пятий етап планування полягає у визначенні, по-перше, строків виконання намічених дій і, по-друге, безпосередніх виконавців . Саме тут слідчий приймає остаточне рішення про організаційно-управлінську структуру розслідування у формі взаємодії (слідчо-оперативна група , слідча бригада, тимчасове залучення слідчих і оперативних працівників для надання допомоги , виконання їми окремих доручень, оперативно-розшукова діяльність і т.п.)

Успішна реалізація усіх намічених заходів і міроприємств багато в чому залежить від визначення їх оптимальної послідовності. При цьому перевага нада-ється наступним міроприємствам:

а) нетимчасове виконання яких може призвести до втрати доказів,неможливостівиявленняносіївінформації,ускладеннювстановленняпідозрюванихіїхзатрима-ння;

б)загальним для перевірки усіх або декількох версій (епізодів);

в) без здійснення яких подальша реалізація плану стає більш складною або навіть неможливою , оскільки вони слугують інформаційною,організаційною чи тактичною базою для проведення послідуючих дій, в тому числі тих, що виконуються іншими особами (слідчі доручення , розшукові, оперативні, ревізійно-перевірочні завдання і т.п.);

г) відмінні найбільшою трудоємкістю і тривалістю проведення ( будівельні, бухгалтерські експертизи, документальні ревізії, судово-біологічні дослідження і т.п.) з тим , щоб слідчий міг паралельно здійснювати і інші дії.

Шостий етап заключається в об»єднанні окремих планів, розроблених по кожній версії (епізоду), а також планів проведення загальноверсійних (загально-епізодних) міроприємств в єдиний план розслідування по справі.

Процес планування тактичної операції включає:

а) визначення її безпосередньої мети ;

б) встановлення і конкретизація ресурсів , що знаходяться в розпорядженні слід-чого, і співвідношення їх збезпосередніми цілями ;

в) розробку варіантів проведення слідчих , організаційно-підготовчих,оперативно-розшукових та інших дій;

г) визначення безпосередніх висновків і строків виконання /1/

Планування на завершальному етапі носить спрощений характер, оскільки розслідування набуває неверсійний характер і здійснюється в одному направленні. Основний зміст планування на завершальному етапі полягає у формуванні органі-заційних рішень по розрахунку часу і засобів встановлення оптимального порядку проведення обов»язкових процесуальних дій. В плані розслідування значне місце займає встановлення раціональної послідовності в проведенні передбачених законом процесуальних дій. /1/ Селиванов Н.А. Советская криминалистика .-М.,1982-с.97.

82 Планування окремої слідчої дії складається з трьох стадій :

визначення безпосередньої мети проведення слідчої дії;

встановлення і конкретизація ресурсів і можливостей , головним чином
інформаційних, тактичних та психологічних , що є в розпорядженні у слідчого і співвідношення їх з раніше визначеною метою;

безпосередня розробка організаційно-тактичного змісту слідчої дії, застосовуваних тактико-сихологічних прийомів визначення умов і часу їх реалізації, оцінка можливих результатів .

Кінцевий результат усього процесу планування - готовий (сформований ) план розслідування . Основними елементами сформованого плану розслідування являються:

1) безпосередні цілі, тобто логічні висновки , виведені із прийнятих до перевірки версій або ж конкретизовані у вигляді спетальних питань , а також позаверсійні обставини, щопідлягають встановленню;

ресурси, що знаходяться в розпорядженні слідчого . Це передусім виконавці-слідчі , експерти, працівники дізнання ,спеціалісти, громадські помічники іт.д.
Сюди ж слід віднести матеріальні засоби- транспорт, зв»язок, криміналістична техніка і т.д.;

слідчі, оперативно-розшукові, організаційно-підготовчі, іншідіїтаміроприємства. При планування враховують можливість найбільш оптимального поєд-нання названих дій і міроприємств , їх комплексне чи роздільне , послідовнечипаралельне виконання;

тактичні прийоми , що складають зміст вищевказаних процесуальних чи непроцесуальних дій. Чим більш загальний характер приймає планування, тим менше тактичних аспектів у порівнянні з організаційними. І навпаки, по найбільш детальному варіанту планування , розробка тактичних рішень грає значно більшу роль, займаючи значне місце в структурі плану;

строкипровадження намічених дій. Хоча при традиційній форміплануїхтривалість як правило не зазначається , однак слідчий повинен враховувати цю обставину для того , щоб запобігти співвідношенню у часі декількох міроприємств , доручених одному і тому ж виконавцю, а також не виправдано малих строків виконання певнихзаходів. Строки повинні визначатись з урахуваннямскладностіітрудоємності плануючої роботи, особистихякостейвиконавця,можливої протидії та інших факторів;

результати виконання плану і його корегування . Корегуванняпланувідокрем-лено від процесу планування стадією практичної реалізації передбачених дій І
міроприємств. Аналізуючи досягнені результати , позитивнийчинегативнийрозвиток ситуації слідчий може замінити виконавців, змінити їх кількість, внести зміни в склад , послідовність , зміст дій, строки їх проведення.

4.4 Техніка планування розслідування.

Інколи планування розслідування може бути мисленим . Такий план слідчий як правило застосовує на самому початку розслідування , при виконанні таких першочергових дій , як огляд місця події і комплекс повязаних з ним заходів (подвірно-поквартирний обхід , перекриття можливих шляхів зникнення злочинця). В такій ситуації у слідчого нема не тільки вихідних даних для його складання , але й часу для формування розгорнутого плану . Однак основуючись на висунутих версіях , як правило типових , він мислено складає спрощений план розслідування , і оскільки типова ситуація допускає можливість типового (стандартного) планування /1/.III Сергеев Л.А., Соя-Серко Л.А. Планирование расследования - М.- 1975 - с.107

Одразу після виконання самих невідкладних в тактико-криміналістичному відношенні заходів і отримання вихідних даних виникає так звана ситуація інформаційної різноманітності, котра потребує більш детального систематичного планування . В звязку з цим слідчий складає письмовий план розслідування .

Структуру табличного плану розслідування , котрий являється найбільш поширеним , доцільно диференціювати на два розділи: загальноверсійний і версійний . таблична форма плану з деякими змінами може бути використана при плануванні на любому рівні.

На початку плану коротко викладаються встановлені обставини злочину , з яких виходить послідуючий зміст плану . Потім вказуються версії по справі. Далі слідує перелік конкретних слідчих дій та оперативних заходів по перевірці кожної версії або ж декількох версій одночасно . План може мати такий вигляд :

Розділ І ³

Розділ II

1. Найменування версій чи епізоду

Загальноверсійні питання виявляються лише після складання планів перевірки окремих версій . Однак у загальному (обєднаному) плані розділ , який включає в себе окремі плани перевірки кожної версії, повинен слідувати за

загальноверсіиним планом.

Графа плану „Досліджували обставини та питання „ являє собою перелік логічних висновків що слідують із версій . Ця графа є найбільш динамічною у плані, так як при встановленні намічених обставин і питань можуть виникнути і інші. Тому план в цій частині майже у всіх випадках буде змінюватись і доповнюватись III. Заходи , за допомогою яких планується встановлення обставин і питань які цікавлять слідство називається „ Слідчі дії та оперативно розшукові заходи " .

Зміст його складає перелік оперативно-розшукових заходів і слідчих дій , а також

) інших міроприємств (допомога громадськості відправлення запитів .і.т.п.).

Тому повторююсь ще раз , зазначивши що планнеобхідно складати з оперативними працівниками .

Строки виконання визначаються по кожному пункту плану . Що дисциплінує виконавців , забезпечує контроль за виконанням намічених заходів . При визначенні строків необхідно памятати , що в першу чергу необхідно планувати і виконувати невідкладні слідчі дії та оперативні заходи , оскільки затримка у виконанні яких може призвести до втрати доказів , а потім тих заходів , результати яких мають значення для перевірки всіх висунутих версій .

При визначенні виконавців запланованих заходів слід чітко дотримуватись розмежування компетенції слідчого та оперативного працівника . Щоб не зводити участь останнього у розслідуванні до ролі технічного помічника слідчого або доручати йому без необхідності проведення слідчих дій .

III Сергеев Л.А., Соя-Серко Л.А. Планирование расследования - М-1975 - с.104

Графа плану „примітки" необхідна з таких причин .По-перше , в тих випадках, коли строки виконання запланованих заходів переносяться або змінюються виконавці, що має бути пояснено в плані. По-друге , плані доцільно вказувати і результати заходів по перевірці висунутих версій (обставини і питання що підлягали встановленню ) , що дозволяє показати повноту їх перевірки , необхідності додаткової роботи і слугує основою для висунення нових версій (обставин і питань). внесених доповнень та змін до плану , тобто являється відправною точкою для подальшого дослідження /1/.

В процесі вивчення матеріалів справи як засіб накопичення систематизації та аналізу інформації, а також в якості доповнення до основного плану , широко використовуються допоміжні форми систематизації зібраних матеріалів :

„ Лицеві обліки" та їх сукупність - „картотека" на обвинувачених , куди
вноситься вся суттєва інформація щодо особи обвинуваченого ;

шахматні відомості („шахматки") : суміщення графіку з описом - розвернута
на одному чи декількох листах і впорядкована в часі сукупність„лицевихобліків"де кожна горизонтальна графа є одним з них ;

різноманітні схеми і графіки , які можуть відображати звязкиобвинуваченихрух матеріальних цінностей і грошей , документообіг .

/1/ Вологий С.М., Сивачев А.В. Взаимодействие следователя , оперативного работника уголовного розьіска , зксперта криминалиста при установлений лица совершившего кражу .- М ., -1985 - с.41

„Лицеві обліки" повинні містити таку інформацію :

прізвище , імя , по-батькові, дату народження , професія,місцероботиіприживання обвинуваченого;

зміст та джерела доказів які вказують на участь обвинуваченого у злочині;

обставини які обтяжують чи помякшують покарання обвинуваченого згідно
ст.ст.66,67 КК України ;

дати порушення кримінальної справи , затримання , винесенняпостановипрообрання запобіжного заходу , предявлення обвинувачення ;

участь захисника ;

матеріали що характеризують особу обвинуваченого (довідки про судимість ,
характеристики , документи що посвідчують особу, результатиперевіркипооблікам АБД)

Шахматні відомості дозволяють відобразити діяльність всієї групи , та участь кожного з її членів у вчиненні того чи іншого епізоду .

101

,Шахматка" може мати такий вигляд

Учасники злочинів

Крадіжка з магазину „Маргарита" смт. Бородянка

Крадіжка з магазину „Дельфін" с. Загальні Бородянського р-ну

Крадіжка з заводу ,,Універсал" смт.Тетєрів Бородянського р-ну

І.Богданов С.Л 1973 р.н обвинувачений. не судимий. захисника не має

Брав участь .Зізнається Вказує на Фурмана Провести : відтворення обстановки і обставин події.

Брав участь .Зізнається Вказує на Кириченка Провести відтворення обстановки і обставин події.

2. ФурмановВ Л 1977 р.н обвинувачений раніше судимий (ч.З ст. 185 КК України), має шхисника.

Брав участь . на що вказує

Богданов

Провести * очну ставку з

Богдановим .

Брав участь .Не визнає вину .Провести : предявлення висновку дактоекспертизи. обшук.

3. Кириченко обвинувачений не судимий , має захисника.

Брав участь Зізнається Вказує на Богданова Провести : відтворення обстановки і обставин події, повторний допит.

Брав участь згідно матеріалів ОРЗ . Провести : очну ставку з Фурмановим .

102

Схема розшуку місцезнаходження особи може мати такий вигляд

с. Хотіївка

Стародешевський р-н Донецька обл

смт. Пісківка Бородянськог о р-ну Київської обл

с.Кудрі, Іванківського р-ну Київська обл

Схема звязків обвинуваченого Скуратова М.Р , розшукує мого по кримінальній

справі № 06-9444 . 1. Мама - Скуратова Лариса Михайлівна (вул. Лісова 29)

І

Сестра - Скуратова Надія Романівна (вул. Шевченка 40 )

Друг по навчанню - Нурманов Вадим Вікторович (вул. Кошового 44)

Брат - Скуратов Михайло Романович (вул. Дорошенка 17 кв.2 )

Друг по роботі - Копилович Сергій Миколайович (вул. Дегтярівська 47)

Сестра Копиловича С.М - Філаненко Юлія Миколаївна (вул.Корольовакв.27)

Мама жінки - Томашенко Надія Григорівна (вул. Леніна 144 кв.14)

8. Сестра Томашенко Н.Г- Недашківська Марія Григорівна (вул.Піонерська.33)103

У випадку коли при проведенні окремих слідчих дій та оперативно-розшукових заходів передбачуються складнощі або потреба у спеціальній підготовці при їх проведенні, складається план їх проведення . В такому плані передбачається:

вивчення слідчих та оперативних матеріалів , вивченняспеціальноїлітератури , отримання консультацій спеціалістів ;

визначення кола питань , котрі необхідно вирішити ;

визначення часу , місця проведення слідчої дії;

склад учасників , в тому числі участь спеціаліста ;

використання науково-технічних засобів звязку і транспорту ;

порядок використання матеріалів отриманих оперативним шляхом ;

коло обставин і перелік питань , котрі повинні бути встановлені за

!

допомогою слідчої дії чи оперативного заходу ; ^г

технічні прийоми встановлення обставин події;

спосіб фіксації ходу чи результатів слідчої дії.

Важливим методом оптимізації всієї діяльності слідчого являється календарне планування , котрі дозволяють чітко скоординувати своєчасне проведення всіх запланованих процесуальних , оперативно розшукових та інших дій по конкретним кримінальним справам , а також і всіх інших міроприємств , повязаними з багатогранними сторонами слідчої роботи . Календарне планування це не механічне перенесення всіх намічених раніше дій , а чітке визначення їх спільного проведення у часі і раціональній послідовності .В процесі такого планування відбувається остаточна деталізація і узгодження у часі (по годинам , а інколи і по хвилинах) окремих планів по конкретним кримінальним справам , а

також переліку інших міроприємств , які здійснюються слідчим . В ході деталізації відбувається впорядкування намічених робіт, оскільки оптимізуються не тільки хронологічні аспекти , але і структура окремих планів .

Календарне планування доцільно здійснювати у строки 10-15 днів , з більш щільним графіком у перші дні, з тим щоб у послідуючі дні був деякий резерв часу /І/.Одна із форм календарного планування наведена нижче :

/1/ Вологий С.М., Сивачев А.В. Взаимодействие следователя , оперативного работника уголовного розьіска й зксперта-криминалиста при установлений лица , совершившего квартирную кражу . - М.-1985 - с.42.

Висновок

Проблема висунення та перевірки версій ще не є повністю дослідженою проблемою . Як і будь-яке інше знання , вчення про криміналістичну версію дуже змінюватись , щось відійде у минуле , щось зявиться нове . Вчення про версію ще очікує глибоке дослідження гносеологічному , логічному , психологічному та евристичному аспекті. У даній дипломній роботі я розглянув питання що являють собою документ вчення про версію , як і наслідок суттєві зміни ближчим часом вплинуть на його структуру . Цей документ має такий вигляд .

Криміналістична версія є одним із різновидів гіпотези . відмінністю якої є те , що вона застосовується у сфері судово-слідчої діяльності те , що її застосування регулюється законом та має важливе юридичне значення . При висуненні версій слідчий свідомо чи не свідомо застосовує ряд поточних операцій , а також спирається на свій попередній досвід роботи , досвід який узагальнений наукою . Нерідко , особливо досвідчені слідчі, висувають версії не за допомогою досвіду чи з логічної точки зору , а шляхом інтуїтивного прозріння .

Версії поділяються на слідчі, оперативно-розшукові, судові, оперативні в залежності від субєкту висунення . Також можна виділити типові і конкретні версії, версії загальні та окремі. Це є основна класифікація версій . Інші точки зору на це питання також вивчені у даній дипломній роботі .

При висуненні версій слідчий керується фактичними і логічними підставами їх побудови . Фактичними підставами є такі вимоги щодо версій : вона повинна бути реальною ; вона повинна ґрунтуватися лише на достовірно встановлених фактах а також враховувати неперевірену інформацію ; версія може висуватися при наявності відомостей що протирічать їй ; версії мають висуватися як можна раніше . Логічні підстави щодо версій мають такий вигляд : версії мають бути співставляємими ; вони повинні бути альтернативними за своїм змістом ; по справі необхідно висувати вичерпний перелік співставляємих , альтернативних реальних версій ; для пошуку осіб необхідно будувати декілька рядів версій .

Для висунення версій по кожному окремому випадку можна користуватися типовою структурою висунення версій , що має за основу елементи складу злочину : субєктивна сторона , обєкт , обєктивна сторона .

Перевіряються версії шляхом логічного аналізу та практично . Ці способи перевірки версій можуть застосовуватись як окремо так і разом . Перевірка версій здійснюється за планом . Всі висунуті версії мають потім бути включені до плану перевірки . Версії мають бути сплановані як можна детальніше , бажано включно до окремих слідчих дій .Це забезпечить наочність , ефективність та результативність розслідування .

Список використаних джерел

Конституція України прийнята на п»ятій сесії Верховної Ради України 28
червня 1996 року. Київ - 1996. -68 с.

Кримінальнснпроцесуальний Кодекс України станом законодавства на 1
вересня 2001 року. Юйв - 2001. -352 с. - ^

Кримінальний кодекс України від 1 вересня 2001 року. Київ - 2001.
167с.

Александров Г.Л.. Версия. Социалистическая законность. Вьш. 10. -М,
1959.

Андреев ИД. Теория как форма организация научного знання. -М,
1979.

Арнишевскии Г.В.. Вьщвижение й проверка следственньк версий. -
МЛ978.

Бандура О. А, Лукашевич ВГ. Криминалистическая версия:
гаосгологаческий, логический й психологаческий аспектьі - К, 1991.

БелкинР.С. КурссоветскойкримршалрІстиюІ. Т.2. -М, 1978.

Белкин Р. С.. Нг переступи черту. -М, 1979.

Бердичевский Ф.Ю.. О предмете й понятийном аппарате крими-
налистики. ВопросьІ борьбьі с преспупностью. Вьпт.24. -М, 1976.

Бьгховский Й Е. Об ишользовании фактора внезапности при рас-
следовании преступлений. ВопросьІкриминалисгики. Вьш. 8-9. --М, 1963.

Васильєв А Н. Тактика отдельньгх следственньк действий. -М, 1956.

Виноградов В.Л.. Неделя после отлуска Чеяовек й закон. --М, 1971.

Герасимов АП.. Іфоірамно-целевое планирование в деятельности
органов внутренних дел. -М, 1983.