ЗМІСТ

ВСТУП

Програми державних статистичних спостережень передбачають облік фонду оплати праці, нарахованого всім працівникам, а також виділення фонду штатних працівників, які перебувають в обліковому складі підприємства, та поділ його на складові.

Державне статистичне спостереження узагальнює статистичну звітність підприємств. За допомогою статистичної звітності керівництво держави спостерігає стан трудових ресурсів в країні.

Праця працюючих є необхідною складовою частиною процесу виробництва, споживання та розподілу створеного продукту. Участь працюючих в частині знов створеного продукту висловлюється у вигляді заробітної плати, яка повинна відповідати кількості та якості затраченої ними праці.

Заробітна плата - є важливішим засобом підвищення зацікавленості працюючих у результатах своєї праці, її продуктивності, збільшення обсягів виробленої продукції, поліпшення її якості та асортименту.

Збільшення ефективності суспільної продуктивності обумовлено, на сам перед, збільшенням виробництва та поліпшенням якості роботи.

В умовах переходу нашої економіки на ринковий механізм функціонування важливішими задачами є прискорення науково-технічного прогресу, зниження витрат живої праці, механізація трудомістких робіт, поліпшення використання трудових ресурсів, зменшення збитків робочого часу.

Підприємство самостійно, але відповідно до законодавства , установлює штатний розклад , форми і системи оплати праці, преміювання. Урахування праці і заробітної плати - один із найважливіших і складних ділянок роботи, що потребують точних і оперативних даних, у яких відбивається зміна чисельності робітників, витрати робочого часу, категорії робітників, виробничих витрат.

Урахування праці і заробітної плати займає одне з центральних місць у всій системі урахування на підприємстві. Заробітна плата є основним джерелом прибутків робітників фірми, підприємства.

Трудові прибутки робітника визначаються його особистим трудовим внеском з урахуванням кінцевих результатів діяльності підприємства або фірми. Вони регулюються податками і максимальними розмірами не обмежуються. Мінімальний розмір оплати праці встановлюється законодавством.

Необхідно створювати економічно достовірну та обгрунтовану інформацію про виконання нормативів та динаміки показників про працю, стеження за дотриманням співвідношення росту продуктивності праці та заробітної плати, за зменшенням невиробничих витрат скритих та явних збитків робочого часу, стимулювання праці на підприємстві.

На основі цієї інформації здійснюється контроль за виконанням робочого часу на підприємстві, впровадження прогресивних методів праці, дотриманням правильного співвідношення між ростом продуктивності праці та заробітної плати.

На підприємстві облік чисельності робітників та службовців, їх заробітної плати є документальним, достовірним та однаковим у всіх галузях господарювання. Робітники реалізують право на працю шляхом заключення трудового договору на підприємстві у відповідності з Законом України конкретизуючи права та обовязки робітників, а також оплата за працю, відрахування у фонди, розрахунок прибуткового податку.

У звязку з цим на підприємстві організується оперативний та бухгалтерський облік праці та її оплата.

Актуальність обраної теми дипломної роботи, виявляється у необхідності та обовязковості статистичної та спеціальної звітності по праці як для підприємств всіх форм власності, так і для керівництва держави.

Мета дипломної роботи ознайомитися з формами державної статистичної та спеціальної звітності по праці, на придбати практичні навички щодо їх заповнення.

Завдання роботи:

– ознайомлення з нормативно-законодавчою базою щодо статистичної та спеціальної звітності по виплатам працівникам;

– проаналізувати фінансовий стан досліджуваного підприємства;

– провести аудит середньої заробітної плати щодо виплат лікарняних та відпускних;

– скласти аудиторський висновок.

Методи використані в роботі: порівняльний, аналітичний, графічний, математичний, вибірковий, суцільний.

Інформаційною базою роботи склали наукові публікації українських та зарубіжних авторів, практична частина роботі виконана на матеріалах підприємства ТОВ «Техногран».

1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СТАТИСТИЧНОЇ ТА СПЕЦІАЛЬНОЇ ЗВІТНОСТІ ПО ВИПЛАТАМ ПРАЦІВНИКАМ

1.1 Нормативна-законодавча база статистичної та спеціальної звітності по виплатам працівникам

До нормативної бази, яка регулює подання статистичної та спеціальної звітності по виплатам працівникам, відносяться Конституція України, Закон України «Про оплату праці», Закон України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування», Наказ Державного комітету статистики України від 28.09.2005 N 286 "Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників», Наказом Держкомстату від 05.10.2006 № 466, що зареєстрований в Міністерстві юстиції 18.10.06 за № 1121/12995 зміни до Інструкції зі статистики кількості працівників, Наказ Державного комітету статистики України від 20 листопада 2006 року N 524 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2006 р. за N 1249/13123 Про затвердження Інструкції щодо заповнення форми державного статистичного спостереження N 1-РС "Звіт про витрати на утримання робочої сили", Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 26 "Виплати працівникам" та інші нормативні акти.

Так, наказом Держкомстату від 05.10.2006 № 466, що зареєстрований в Міністерстві юстиції 18.10.06 за № 1121/12995 внесено зміни до Інструкції зі статистики кількості працівників (далі - Інструкція). Метою цих змін є поліпшення якості даних та інформаційного забезпечення статистики праці на регіональному рівні.

Пункт 1.2. Інструкції містить положення щодо порядку подання форм державних статистичних спостережень юридичними особами та відокремленими підрозділами (філії, відділення, представництва). Зокрема передбачено, що вони подають звітність за своїм місцезнаходженням включно з даними про відокремлені та структурні підрозділи, що знаходяться на цій же території. За відокремлені підрозділи, що не наділені повноваженнями щодо обліку нарахування заробітної плати звіти складає юридична особа (головне підприємство) та надає їх територіальним органам державної статистики за місцем знаходження кожного підрозділу.

Запропоновані зміни до цього пункту стосуються юридичних осіб та відокремлених підрозділів (далі - підприємства), що мають структурні підрозділи, які здійснюють виробничу діяльність на іншій адміністративній території (місто обласного значення, район) або відрізняються за видами економічної діяльності і у яких зайнята вагома частка (30% і більше) працівників підприємства. Для таких підприємств передбачено обовязкове складання та подання звітності з праці органам державної статистики за місцезнаходженням підприємства по кожній адміністративній території, де розташовані структурні підрозділи, або виду економічної діяльності відповідно. Прийнятим може бути також варіант коли звіти надаються безпосередньо до територіальних органів державної статистики за місцем знаходження структурних підрозділів.

Слід зауважити, що базовими методологічними документами для складання форм держаних статистичних спостережень з праці залишаються Інструкція зі статистики кількості працівників та Інструкція зі статистики заробітної плати.

В свою чергу, нові інструкції містять положення щодо порядку, особливостей заповнення та методології визначення конкретних показників у звітах за формами № 1-ПВ термінова-місячна та № 1-ПВ термінова-квартальна з метою забезпечення якості статистичної інформації щодо кількісних та якісних характеристик працівників, розмірів їхньої оплати праці та своєчасності її виплати, а також робочого часу.

11.01.2004 р. набув чинності П(с)БО-26 «Виплати працівникам», що «....визначає методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про виплати (у грошовій і негрошовій формах) за роботи, виконані працівниками». Норми Положення (стандарту) 26 застосовуються роботодавцями - підприємствами, організаціями, іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ)

Згідно П(с)БО 26 «Виплати працівникам» до виплат працівникам відносяться:

1. Поточні виплати працівникам:

- поточні виплати працівникам включають: заробітну плату за окладами та тарифами, інші нарахування з оплати праці; виплати за невідпрацьований час (щорічні відпустки та інший оплачуваний невідпрацьований час); премії та інші заохочувальні виплати, що підлягають сплаті протягом дванадцяти місяців по закінченні періоду, у якому працівники виконують відповідну роботу, тощо.

- нарахована сума виплати працівникам за роботу, виконану ними протягом звітного періоду, визнається поточним зобовязанням.

- виплати за невідпрацьований час, що підлягають накопиченню, визнаються зобовязанням через створення забезпечення у звітному періоді. Виплати за невідпрацьований час, що не підлягають накопиченню, визнаються зобовязанням у тому періоді, у якому час відсутності працівника на роботі підлягає оплаті.

- премії та інші заохочувальні виплати визнаються зобовязанням через створення забезпечення у звітному періоді, якщо робота, виконана працівниками у цьому періоді, дає їм право на отримання таких виплат у майбутньому.

Виплати при звільненні

- зобовязання щодо виплат при звільненні визнається у разі, якщо підприємство має невідмовне зобовязання звільнити працівника або кількох працівників до досягнення ними пенсійного віку або надавати виплати при звільненні за власним бажанням згідно із законодавством, контрактом чи іншою угодою.

- Виплати при звільненні визнаються витратами того періоду, у якому виникають зобовязання за такими виплатами.

-Виплати при звільненні, що не підлягають сплаті в повному обсязі протягом дванадцяти місяців після дати балансу, обчислюються за теперішньою вартістю з використанням ставки дисконту, визначеної у пункті 28 Положення (стандарту) 26.

- Якщо звільнення за власним бажанням відбуватиметься за пропозицією підприємства із зобовязанням здійснити виплати при звільненні, то оцінка таких виплат здійснюється з урахуванням кількості працівників, які, як очікується, приймуть таку пропозицію.

Виплати по закінченні трудової діяльності

- Зобовязання та активи, повязані з виплатами по закінченні трудової діяльності, обліковуються за кожною програмою виплат по закінченні трудової діяльності.

- Нарахована сума внесків за програмою з визначеним внеском визнається поточним зобовязанням у періоді, протягом якого працівники виконували роботу.

-Відрахування за програмою з визначеним внеском, що не підлягають сплаті в повному обсязі протягом дванадцяти місяців по закінченні періоду, у якому працівники виконують відповідну роботу, обчислюються за теперішньою вартістю з використанням ставки дисконту, визначеної у пункті 28 Положення (стандарту) 26.

- Зобовязання за програмою з визначеною виплатою визначається в сумі теперішньої вартості зобовязання за такою програмою на дату балансу та не визнаних згідно з пунктом 19 Положення (стандарту) 26 актуарних прибутків (за вирахуванням не визнаних актуарних збитків), яка зменшується на вартість раніше виконаних працівниками, але ще не визнаних робіт і на справедливу вартість на дату балансу активів програми, якими буде погашатися це зобовязання. Теперішня вартість зобовязання за програмою з визначеною виплатою обчислюється з використанням ставки дисконту, визначеної у пункті 28 Положення (стандарту) 26.

Якщо визначена в такому порядку величина має відємне значення, то вона визнається активом за нижчою з двох величин:

у сумі, визначеної в абзаці першому цього пункту;

у сумі невизнаних актуарних збитків, вартості раніше виконаних працівниками робіт і теперішньої вартості економічних вигод у формі відшкодувань з програми або зменшень майбутніх внесків до програми.

- Витрати за програмою з визначеною виплатою визнаються в сумі вартості поточних робіт, виконаних працівниками, витрат на відсотки за програмою, визнаних актуарних збитків, визнаної вартості раніше виконаних працівниками робіт, збитку (за вирахуванням прибутку) від скорочення програми з визначеною виплатою або остаточних розрахунків за нею, яка зменшується на суму очікуваного прибутку від активів цієї програми, на суму, яка підлягає відшкодуванню підприємству за програмою, і на суму визнаних актуарних прибутків.

Якщо визначена в такому порядку величина має відємне значення, то вона визнається іншим операційним доходом.

- Протягом звітного року витрати на відсотки за програмою обчислюються як добуток ставки дисконту, визначеної на початок звітного року, та теперішньої вартості зобовязання за програмою з визначеною виплатою.

- Актуарні прибутки (збитки) визнаються за кожною програмою з визначеною виплатою, виходячи з перевищення накопичених за період з початку програми невизнаних актуарних прибутків (збитків) на кінець попереднього звітного періоду над більшою з таких величин:

а) 10 відсотків теперішньої вартості зобовязання за програмою з визначеною виплатою на цю дату;

б) 10 відсотків справедливої вартості активів програми на цю дату.

Сума актуарних прибутків (збитків) звітного періоду визначається діленням цієї величини на очікуваний середній строк роботи, що залишився до досягнення працівниками, охопленими цією програмою, пенсійного віку.

- Вартість раніше виконаних працівниками робіт визнається рівномірно протягом середнього періоду до дати, з якої виплати стають гарантованими за умовами програми з визначеною виплатою. У разі започаткування програми з визначеною виплатою або внесення змін до неї вартість раніше виконаних працівниками робіт, яким виплати вже гарантовано, визнається у періоді, у якому започатковується така програма або набувають чинності зміни до неї.

- Прибуток (збиток) від скорочення програми з визначеною виплатою або остаточного розрахунку за такою програмою визначається в сумі зміни теперішньої вартості зобовязання за програмою, зміни справедливої вартості активів програми, невизнаних актуарних прибутків (за вирахуванням невизнаних актуарних збитків) і невизнаної вартості раніше виконаних працівниками робіт.

- Прибуток (збиток) від скорочення програми з визначеною виплатою та остаточного розрахунку за такою програмою визнається після переоцінки зобовязань і повязаних з ними активів програми з урахуванням актуарних припущень на дату скорочення програми чи остаточного розрахунку.

- Очікуваний прибуток від активів програми з визначеною виплатою дорівнює зміні справедливої вартості цих активів, утримуваних протягом звітного періоду, з урахуванням фактичних внесків і виплат.

- Для визначення теперішньої вартості зобовязання за програмою з визначеною виплатою та відповідної вартості поточних робіт, виконаних працівниками, а за необхідності, і вартості раніше виконаних працівниками робіт, підприємство кожний період, у якому працівники виконують роботу, розглядає як такий, що приводить до виникнення у працівників права на додаткову виплату у майбутньому, а кожна така виплата для визначення остаточного зобовязання обчислюється окремо.

- Для визначення вартості поточних робіт, виконаних працівниками, а за необхідності, і вартості раніше виконаних працівниками робіт загальна сума зобовязань за програмою з визначеною виплатою розподіляється між періодами виникнення такого зобовязання (тобто між періодами, у яких працівники виконували роботу, за які вони отримують право на виплати при звільненні). Для розподілу застосовується прийнята підприємством методика розрахунку суми виплат за програмою з визначеною виплатою.

Якщо виконання працівниками робіт у наступні роки приведе до зростання суми виплат порівняно з попередніми роками, підприємство відображає такі виплати на прямолінійній основі з дати, з якої виконана працівниками робота приведе до виплат за програмою з визначеною виплатою (незалежно від впливу подальшого виконання ними робіт на розмір виплат), до дати, з якої подальше виконання робіт не приведе до значної суми майбутніх виплат за програмою з визначеною виплатою, крім випадків підвищення заробітної плати в майбутньому.

- Теперішня вартість зобовязання за програмою з визначеною виплатою та справедлива вартість активів цієї програми визначаються з такою регулярністю, щоб відображені у фінансовій звітності суми зобовязання, активу і витрат (доходів), повязаних з такою програмою, суттєво не відрізнялися від сум зобовязання, активу і витрат (доходів), визначених на дату балансу з урахуванням змін в актуарних припущеннях.

- В актуарних припущеннях використовуються такі демографічні і фінансові показники, зокрема: смертності (як під час трудової діяльності, так і після її завершення); плинності кадрів, непрацездатності, передчасного виходу на пенсію; частки учасників програми, які мають утриманців, з правом на отримання виплат; звернень за медичним обслуговуванням; ставки дисконту; майбутніх рівнів заробітної плати та виплат по закінченні трудової діяльності; майбутніх витрат на медичне обслуговування; очікуваного рівня прибутковості активів програми.

- Для визначення теперішньої вартості зобовязання за програмами виплат по закінченні трудової діяльності ставка дисконту обчислюється із застосуванням ринкової ставки доходу за високоліквідними корпоративними облігаціями на дату балансу. У разі відсутності активного ринку корпоративних облігацій використовується відсоткова ставка доходу за довгостроковими державними облігаціями на дату балансу. При цьому обираються облігації, валюта та строк погашення яких відповідають валюті та прогнозованому строку погашення зобовязання за кожною програмою.

- Програми виплат за участю кількох роботодавців розглядаються як програми з визначеною виплатою або з визначеним внеском відповідно до умов програми. У разі відсутності достатньої інформації щодо розподілу між роботодавцями активів, зобовязань, витрат і доходів за програмою виплат за участю кількох роботодавців, зобовязання і витрати за такою програмою визначаються і визнаються у порядку, передбаченому для програми з визначеним внеском.

Інші виплати працівникам

- Зобовязання щодо виплат інструментами власного капіталу підприємства визначаються і визнаються згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 13 "Фінансові інструменти", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 2001 року N 559, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2001 року за N 1050/6241.

- Інші довгострокові виплати працівникам визнаються зобовязанням через створення на дату балансу забезпечення в сумі теперішньої вартості цього зобовязання на дату балансу за вирахуванням справедливої вартості на дату балансу активів програми, якими буде погашатися це зобовязання. Обчислення теперішньої вартості зобовязання за іншими довгостроковими виплатами здійснюється відповідно до пунктів 24 - 28 Положення (стандарту) 26.

Витрати на інші довгострокові виплати працівникам визначаються в сумі вартості поточних робіт, виконаних працівниками, витрат на відсотки за програмою, актуарних збитків (за вирахуванням актуарних прибутків) і збитків (за вирахуванням прибутків) від скорочення програми або остаточних розрахунків за нею, зменшеної на суму очікуваного прибутку від активів програми, на суму визнаного активом права на відшкодування і на суму вартості раніше виконаних працівниками робіт. Актуарні прибутки (збитки) та вартість раніше виконаних працівниками робіт визнаються у періоді їх виникнення.

Якщо визначена в такому порядку величина має відємне значення, то вона визнається іншим операційним доходом.

Такі виплати повинні здійснюватися відповідно до спеціальних програм, законодавча база для яких у цей час тільки розробляється (таблиця 1.1).

Таблиця 1.1 - Нормативні акти які регулюють виплати працівникам й утримань із заробітної плати

Продовження таблиці 1.1

Для узагальнення виплат працівникам у бухгалтерському обліку передбачено рахунок 66. На рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці» ведеться узагальнення інформації про розрахунки з персоналом, який відноситься як до облікового, так і до необлікового складу підприємства, -- з оплати праці (за всіма видами заробітної плати, премій, допомог тощо), а також розрахунки за не одержану персоналом у встановлений термін суму з оплати праці (розрахунки з депонентами).

Рахунок 66 «Розрахунки з оплати праці» має такі субрахунки:

661 «Розрахунки за заробітною платою»;

662 «Розрахунки з депонентами».

За кредитом рахунка 66 «Розрахунки з оплати праці» відображаються нарахована працівникам підприємства основна та додаткова заробітна плата, премії, допомога за тимчасовою непрацездатністю, інші нарахування, за дебетом -- виплата заробітної плати, премій, допомоги тощо, а також суми утриманих податків, платежів за виконавчими документами, вартість одержаних матеріалів, продукції та товарів в рахунок заробітної плати та інші утримання із сум оплати праці персоналу.

Кореспонденція рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці» розглянуто у таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 - Кореспонденція рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці»

Нараховані, але не одержані персоналом у встановлений строк суми з оплати праці, відображаються за дебетом субрахунку 661 «Розрахунки за заробітною платою» та кредитом субрахунку 662 «Розрахунки з депонентами».

Аналітичний облік розрахунків з персоналом ведеться за кожним працівником, видами виплат та утримань.

До витрат на оплату праці за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, та інших цільових надходжень відносяться виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати відповідно до існуючих нормативних документів. До витрат на виробництво винагороди за підсумками роботи за рік не включаються, а до валових витрат включаються.

Кореспонденція рахунків з обліку витрат на оплату праці наведена у таблиці 1.3.

Таблиця 1.3 - Кореспонденція рахунків з обліку витрат на оплату праці

Згідно з Інструкцією зі статистики кількості працівників затвердженою наказом Державного комітету статистики України 28.09.2005 N 286 підприємства подають органам державної статистики форми державних статистичних спостережень у строки, визначені на бланках форм. Статистичні дані повинні бути достовірними і подаватися у повному обсязі.

Форми державних статистичних спостережень на підприємствах заповнюються на основі типових форм первинної облікової документації.

До первинної облікової документації для визначення кількісного складу працівників належать:

- наказ (розпорядження) про прийом на роботу, переведення на іншу роботу, припинення трудового договору;

- особова картка;

- наказ (розпорядження) про надання відпустки;

- табель обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати;

- розрахунково-платіжні відомості, розрахункові відомості, платіжні відомості;

- особові рахунки, трудові договори (контракти), цивільно-правові договори й інші документи первинного та бухгалтерського обліку, затверджені у встановленому порядку, що характеризують кількісний та якісний склад працівників, їхній дохід у грошовій, натуральній формах, а також розміри пільг і компенсацій.

Відмітки в табелі обліку використання робочого часу про причини відсутності на роботі, тривалість робочого дня, понаднормову роботу та інші відхилення від нормальних умов праці здійснюються лише на основі документів, оформлених належним чином (листки непрацездатності, листки простоїв, довідки про виконання державних або громадських обовязків тощо).

У формах державних статистичних спостережень містяться різні показники кількості працівників, які відрізняються методом розрахунку та метою їхнього використання.

Зокрема, передбачається підрахунок облікової кількості штатних працівників у цілому по підприємству, а також окремих категорій працівників. Наприклад, зайнятих в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам, працюючих пенсіонерів, інвалідів тощо.

Показник середньооблікової кількості штатних працівників використовується для визначення кількості зайнятих працівників за сферами економічної діяльності та ведення спостереження за змінами мобільності робочої сили. Суть його визначення полягає у тому, що зайнятий працівник враховується тільки один раз (за місцем основної роботи), незалежно від терміну трудового договору та тривалості робочого часу.

Виплати працівникам являються базою для нарахувань й утримання страхових внесків у Пенсійний і фонди загальнообовязкового державного соціального страхування (далі -- соціальні фонди). Далі розглянемо особливості відбиття в обліку сум, повязаних з оплатою праці, податку з доходів фізичних осіб і страхових внесків у Пенсійний фонд і фонди соціального страхування. Оскільки страхові внески відносяться до обовязкових платежів, операції з ними розглядаються як складова частина податкового обліку.

У таблиці 1.4, наведені фактори (обставини) сум, що впливають на відбиття в обліку, заробітної плати, нарахувань на заробітну плату й утримань із неї.

Таблиця 1.4 - Фактори (обставини), що впливають на відображення в обліку сум заробітної плати, нарахувань на заробітну плату й утримань

Продовження таблиці 1.4

Продовження таблиці 1.4

До фонду заробітної плати належить основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати (рисунок 1.1).

До фонду основної заробітної плати належить заробітна плата, нарахована за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обовязки) за відрядними розцінками, тарифними ставками робітників та посадовими окладами службовців.

До основної заробітної плати включено також суми авторського гонорару працівникам мистецтва, редакцій газет та журналів, телеграфних агентств, видавництв, радіо, телебачення та інших підприємств і (або) оплата їх праці, що здійснюється за ставками (розцінками) авторської (постановочної) винагороди, нарахованої на певному підприємстві.

Додаткова заробітна плата -- це винагорода за працю понад установлені норми, за трудов і успіхи та винахідливість і за особливі умови праці.

До фонду додаткової заробітної плати входять надбавки та доплати до тарифних ставок та посадових окладів у розмірах, передбачених чинним законодавством (за високу кваліфікаційну майстерність, за класність водіям, персональні надбавки, за знання іноземної мови тощо).

Рисунок 1.1 - Структура заробітної плати

До фонду додаткової заробітної плати також належать оплата щорічних і додаткових відпусток, компенсація за невикористану відпустку, премії за виробничі результати, включаючи премії за економію матеріальних ресурсів тощо.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у вигляді винагород за підсумками роботи за рік, винагороди за винаходи і раціоналізаторські пропозиції, матеріальна допомога, вартість путівок на лікування та відпочинок тощо.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюється підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. У разі коли колективний договір на підприємстві не укладено, власник або уповноважений ним орган зобовязаний погодити ці питання з профспілковим органом, що представляє інтереси більшості працівників, а в разі його відсутності -- з іншим уповноваженим на представництво органом.

Систематизація порядку оподаткування фонду оплати праці і виплат, які не входять до фонду оплати праці, розглянуто у додатку А

1.2 Характеристика статистичної та спеціальної звітності

1.2.1 Методика заповнення статистичної звітності

Відповідно до статті 14 Закону України "Про державну статистику" та з метою удосконалення форм державної статистичної звітності з праці були затверджені форми державної статистичної звітності.

Інструкція зі статистики заробітної плати від 13.01.2004 № 5 розроблена відповідно до Законів України “Про державну статистику” та “Про оплату праці” з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків. З 1 лютого 2005 року наказом Держкомстату України «Про затвердження форм державних статистичних спостережень з праці» від 11.08.2004 р. № 472 запроваджулися такі форми статистичної звітності з праці:

№ 1-ПВ - місячна «Звіт з праці», що подається починаючи зі звіту за січень 2005 року;

№ 1-ПВ - квартальна «Звіт з праці», що подається починаючи зі звіту за І квартал 2005 року.

Інструкція містить основні методологічні положення щодо визначення показників оплати праці у формах державних статистичних спостережень з метою одержання обєктивної статистичної інформації про розміри та структуру заробітної плати найманих працівників. У формах державних статистичних спостережень відображаються нарахування працівникам підприємства у відповідності до розрахунково-платіжних документів незалежно від терміну їхніх фактичних виплат. Зазначені суми наводяться до утримання прибуткового податку та внесків працівників на обовязкове державне соціальне страхування.

Програми державних статистичних спостережень передбачають облік фонду оплати праці, нарахованого всім працівникам, а також виділення фонду штатних працівників, які перебувають в обліковому складі підприємства, та поділ його на складові.

У разі виплати заробітної плати натурою відповідно до статті 23 Закону для відображення у звітах видана продукція оцінюється за цінами не вище собівартості в розмірі, що не перевищує 50 відсотків нарахованої заробітної плати за місяць.

У формах державних статистичних спостережень, крім показника оплати праці, у натуральній формі міститься показник проданої продукції в рахунок заробітної плати. Він заповнюється у разі, якщо в рахунок грошової оплати працівникам підприємства застосовують продаж продукції як власного виробництва, так і отриманої за бартером або безготівкові розрахунки за послуги, надані працівникам (комунальні та інші). При цьому заповнення показника фонду оплати праці здійснюється згідно з нарахуваннями.

Основні види статистичної звітності, періодичність та терміни подання розглянуто у таблиці 1.5.

Таблиця 1.5 - Основні форми статистичної звітності по праці

До статистичної звітності по праці відносяться і інші форми звітності, які подані у таблиці 1.6.

Таблиця 1.6 - Форми звітності по праці додаткові

Продовження таблиці 1.6

Надалі наведемо характеристики та методики заповнення деяких з них.

Інструкція щодо заповнення державної статистичної звітності за формами N 3-ПН “Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках” і N 4-ПН “Звіт про вивільнення працівників" Затверджено Наказ Державного комітету статистики України 06.07.98 N 244 визначає Порядок складання і подання державній службі зайнятості державної статистичної звітності за формою N 3-ПН “Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках"

Звіт за формою N 3-ПН подається підприємствами, незалежно від форм власності і господарювання, місцевому центру зайнятості 28 числа щомісячно.

У разі потреби термінового заміщення наявних вільних робочих місць, що виникли у міжзвітний період у звязку зі звільненням працівників, дані про ці місця подаються додатково, в міру їх виникнення.

У графі Б найменування та код професії зазначається відповідно до Державного класифікатора України “Класифікатор професій ДК 003-95” (v0257217-95, va257217-95, vb257217-95), затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 27 липня 1995 року N 257.

У графі В проставляється тарифний розряд, категорія чи клас відповідної професії відповідно до Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника; Кваліфікаційного довідника посад керівників, спеціалістів і службовців; Кваліфікаційного довідника професій робітників, яким встановлюються місячні оклади. У графі 1 показується кількість вільних робочих місць з відповідної професії.

У графі 2 наводиться загальна потреба в працівниках для заміщення вільних робочих місць з однаковими умовами праці. Потреба для заміщення робочих місць, які мають відмінності в умовах праці, виділяється окремими рядками.

У графі 3 (з графи 2) вказується потреба в працівниках жіночої статі. Якщо вільні робочі місця і вакантні посади можуть комплектуватися особами як жіночої, так і чоловічої статі, то заповнюється тільки графа 2; графа 3 не заповнюється.

У графі 4 (з графи 2) проставляється наявність вільних робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні, встановленої місцевими державними адміністраціями відповідно до статті 5 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про зайнятість населення”, для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів.

Звіт за формою N 4-ПН складають підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, на яких здійснюється вивільнення працівників, і в письмовій формі повідомляють про це державну службу зайнятості за два місяці до вивільнення.

У графі 1 перераховуються прізвища, імена і по батькові всіх працівників, які підлягають вивільненню.

У графі 5 найменування професій вивільнюваних працівників зазначаються відповідно до КП.

У графі 6 проставляється код професії, посади відповідно до вищезгаданого класифікатора (КП).

У графі 7 зазначається рівень кваліфікації (розряд, категорія, клас відповідно до Єдиного тарифнокваліфікаційного довідника; Кваліфікаційного довідника посад керівників, спеціалістів і службовців; Кваліфікаційного довідника професій робітників, яким встановлюються місячні оклади).

У графі 8 вказується середньомісячна заробітна плата (доход).

У графі 9 наводиться стаж роботи за професією, за якою робітник (службовець) працював до моменту вивільнення.

У графі 10 вказується дата підвищення кваліфікації працівника протягом останніх двох років, що передували його вивільненню, на курсах підвищення кваліфікації, закінчення яких дає право на підвищення працівникам тарифного розряду, категорії, класу.

У графі 11 зазначаються домашня адреса і номер телефону вивільнюваного працівника.

У графі 12 наводяться додаткові дані про вивільнюваного працівника, зокрема: належність його до категорії осіб, які потребують спеціальних робочих місць (підлітки, особи з обмеженою працездатністю та ін.), пенсійний вік, інвалідність, побажання громадянина відносно нової роботи: характеру (постійна, тимчасова, сезонна, з неповним робочим днем, тижнем, на дому, за сумісництвом), режиму змінності (в одну, дві, три зміни), середньомісячної заробітної плати та ін.

Інструкція щодо заповнення форми звітності N 5-ПН "Звіт про прийнятих працівників" затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 р. N 420

У графі 1 наводяться прізвища, імена і по батькові (без скорочення) відповідно до даних паспорта українською мовою всіх прийнятих на роботу громадян протягом звітної декади.

У графі 2 проставляється ідентифікаційний код.

У графі 3 зазначаються найменування професій (посад), на які прийняті громадяни, відповідно до Державного класифікатора України ДК 003-95 "Класифікатор професій", затвердженого наказом Держстандарту України від 27 липня 1995 року N 257, із змінами та доповненнями (далі - КП).

У графі 4 проставляється код професії (посади) відповідно до КП.

У графі 5 проставляються номер та дата наказу про прийняття на роботу працівника.

У графі 6 у разі прийняття працівника на роботу за направленням центру зайнятості проставляються номер та дата видачі направлення.

У графі 7 ставиться відмітка "V", що свідчить про прийняття працівника на роботу за направленням державної служби зайнятості з компенсацією виплати заробітної плати з Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

У графі 8 ставиться відмітка "V", якщо працівника прийнято на новостворене робоче місце. Новостворене (нове) робоче місце - це робоче місце, на яке прийнято працівника внаслідок реєстрації підприємства, установи, організації або після здійснення відповідних технологічних, організаційних та інвестиційних заходів, спрямованих на впровадження або розширення нових видів виробництва (робіт, послуг) та зміну умов праці.

У графі 9 зазначаються місце проживання (місто, вулиця, будинок, квартира) і номер телефону прийнятого працівника.

Звіт підписується керівником підприємства /установи, організації/. Указується дата заповнення форми та ставиться печатка. Зазначаються прізвище, ініціали, посада і номер телефону виконавця.

Відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) (N 3-ПН "Звіт про наявність вакансій" )центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

Форма використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці.

У разі необхідності підбору працівників за сприяння центрів зайнятості фізичні особи, у тому числі підприємці, також можуть інформувати центри зайнятості про наявність вакансій.

У графі 1 зазначається назва професії (посади) відповідно до Державного класифікатора України ДК 003-95 "Класифікатор професій", затвердженого наказом Держстандарту України від 27 липня 1995 року N 257, із змінами та доповненнями (далі - КП).

У графі 2 указується код професії (посади) відповідно до КП.

У графі 3 указується характер роботи: постійна, тимчасова, сезонна, за сумісництвом і таке інше.

У графі 4 указується режим роботи: тривалість робочого дня в одну (дві, три) зміну, 12 годин, 24 години; змінний (гнучкий) графік роботи; відрядження; вахтовий метод організації праці; неповний робочий день /тиждень/; робота на дому; робота в нічний час тощо.

У графі 5 зазначаються умови праці: важкі, шкідливі, звичайні, у приміщенні, на повітрі та інші.

У графі 6 указуються умови соціальної сфери: наявність дитячої дошкільної установи, наявність гуртожитку, додаткова відпустка, харчування тощо.

У графі 7 указується заробітна плата (дохід), уключаючи додаткові матеріальні заохочення.

У графі 8 "Примітка" наводяться додаткові характеристики вакантного місця.

У разі необхідності, у графі 8 зазначається назва населеного пункту (адреса), де безпосередньо здійснюватиметься виконання робіт.

Вимоги до претендента на вакансію

У графі 9 указується стаж роботи за професією (на посаді) у роках.

У графі 10 указуються вимоги щодо рівня освіти претендента для заміщення вакантного робочого місця (посади). Відповідно до Законів України "Про освіту" та "Про вищу освіту" встановлені такі освітні рівні: початкова загальна освіта, базова загальна середня освіта, повна загальна середня освіта, професійно-технічна освіта, неповна вища освіта, базова вища освіта, повна вища освіта.

У графі 11 проставляється спеціальність /професія/.

Спеціальність зазначається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 травня 1997 року N 507 "Про перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями".

Робітничі професії заповнюються відповідно до КП.

У графі 12 указується освітньо-кваліфікаційний рівень відповідно до Закону України "Про вищу освіту" (молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр). Для кваліфікованих робітників указується кваліфікаційний рівень (розряд, клас, категорія), який проставляється відповідно до галузевих та міжгалузевих випусків Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників.

Форму державного статистичного спостереження N 7-тнв "Звіт про травматизм на виробництві у 200_ році" (далі - форма N 7-тнв) заповнюють юридичні особи, їх філії, відділення, представництва та інші відокремлені структурні підрозділи, а саме: цехи, дільниці тощо (далі - відокремлені підрозділи), що знаходяться на території України, за межами України і створені за участю юридичних осіб України, незалежно від форми власності, виду економічної діяльності, підпорядкованості та організаційно-правової форми господарювання.

Дані щодо відокремлених підрозділів, розташованих на одній території з головною організацією (район, область), відображає у своєму звіті головна організація. За аналогічні відокремлені підрозділи, що знаходяться на іншій території, перед відповідним органом статистики звітує головна організація або у межах повноважень, наданих головною організацією, самі відокремлені підрозділи.

Інформація щодо відокремлених підрозділів, розташованих за межами України, наводиться у звіті відповідної головної організації.

Підставою для заповнення звіту крім бухгалтерських документів є:

- передбачені Положенням про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року N 1094 (далі - Положення):

акт за формою Н-1 "Акт N _____ про нещасний випадок на виробництві" (далі - акт Н-1),

акт за формою Н-5 "Акт розслідування нещасного випадку (аварії), що стався (сталася)" (далі - акт Н-5),

форма Н-2 "Повідомлення про наслідки нещасного випадку, повязаного з виробництвом, що стався" (далі - форма Н-2);

- передбачений Порядком розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року N 270 (далі - Порядок):

- акт за формою НТ "Акт N ____ про нещасний випадок невиробничого характеру" (далі - акт НТ).

Звіт має бути заповнений чітко та розбірливо. Виправлення помилок підтверджується підписом особи, яка заповнила звіт, із зазначенням дати внесення змін. Посадові особи, які підписали звіт, персонально відповідають за достовірність відображеної у ньому інформації згідно з чинним законодавством.

Порушення термінів або ненадання інформації, а також викривлення даних тягне за собою відповідальність, яка встановлена ст. 186.3 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 13.07.2000 N 1929-III.

Інструкцію щодо заповнення форми державного статистичного спостереження N 1-ПВ (умови праці) "Звіт про стан умов праці, пільги та компенсації за роботу із шкідливими умовами праці" зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 жовтня 2004 р. за N 1331/9930 складають підприємства та організації незалежно від форм власності та організаційно-правових форм господарювання, що відносяться до таких секцій (груп). У формі N 1-ПВ (умови праці) дані наводяться щодо працівників, які ураховуються в обліковій кількості. Її обчислення здійснюється відповідно до Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Мінстату України від 07.07.95 N 171 (зі змінами та доповненнями), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.95 за N 287/823.

1.2.2 Спеціальна звітність та її форми

До державних фондів до яких подається спеціальна звітність стосовно заробітній плати відносяться:

Фонд соціального страхування України;

Державний фонд сприяння зайнятості населення;

Пенсійний фонд України.

Фонд соціального страхування від несчасних випадків.

Законом встановлено:

Пенсійний фонд України не включається до Державного бюджету України;

забороняється використання коштів Пенсійного фонду України не за цільовим призначенням, у т.ч. на кредитні, депозитні операції, надання позик тощо;

тимчасово вільні кошти у випадку відсутності заборгованості по виплатах пенсій можуть бути використані Пенсійним фондом України включно на придбання державних цінних паперів.

Платниками збору (33,2%) є:

суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їхні об`єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих робітників;

філіали, відділи та інші відокремлені підрозділи платників податків, які не мають статусу юридичної особи, розміщені на території іншої, ніж платник зборів,, територіальної громади;

фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокати, їхні помічники, приватні нотаріуси, інші особи, які не є суб`єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов`язаною з одержанням доходу.

4% - від об`єкта оподаткування для працюючих на підприємствах, установах і організаціях інвалідів і за ставкою 33,2% від об`єкта оподаткування для інших працівників того ж підприємства.

4% - від об`єкта оподаткування для всіх працівників підприємств всеукраїнських громадських організацій, де кількість інвалідів становить не менше 50% загальної кількості працюючих.

Від нарахування збору до Пенсійного фонду звільняються виплати, які входять до Фонду оплати праці, але виключені із сукупного оподатковуваного доходу. До таких виплат належать:

суми матеріальної допомоги;

суми плати за утримання і навчання дітей у дошкільних та інших закладах;

вартість путівок на лікування, відпочинок і в дитячі оздоровчі табори, крім туристичних і міжнародних.

Законом з 2007 року встановлено ставки збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в Україні та об`єкт оподаткування 33,2% від об`єкта оподаткування - фактичних витрат на оплату праці працівників, включаючи витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

У таблиці 1.7 наведено нарахування на заробітну плату.

Таблиця 1.7 - Нарахування на заробітну плату

Нарахована сума збору на державне пенсійне страхування від винагород за підсумками року на витрати виробництва продукції не відноситься. У податковому обліку ця сума збору включається до складу валових витрат.

Зрозуміло, що видатки на оплату праці повязані з господарською діяльністю платника податків, і особливих питань податкового обліку оплати праці при обчисленні податку на прибуток не виникає. Проблеми податкового обліку оплати праці в основному повязані з нарахуванням податку з доходів фізичних осіб і викликані нечіткістю норм Закону № 889. Причому ситуація з їхнім рішенням ускладнюється ще й тим, що в цей час по багатьом питанням обчислення податку з доходів фізичних відсутні офіційні розяснення податкових органів. Проте, відповіді на спірні питання необхідно шукати вже зараз. Тому в таблиці 1.8 запропоновані можливі рішення найбільш спірних проблем.

Таблиця 1.8 - Нарахування й утримання податку з доходів фізичних осіб і страхових внесків

Продовження таблиці 1.8

Схема бухгалтерських проводок з обліку утримання із заробітної плати робітників та службовців, складена відповідно до діючих нормативних документів, наведена нижче (таблиці 1.9).

Таблиця 1.9 - Бухгалтерські проводки з утримання із заробітної плати

Продовження таблиці 1.9

До спеціальної звітності відноситься звітність подана до Державних цільових фондів: Фонд соціального страхування України; Державний фонд сприяння зайнятості населення; Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування на несчасних випадків, які наведені у додатках.

1.3 Методологія аудиту середньої заробітної плати

Аудиторська діяльність (аудит) - це підприємницька діяльність аудиторів (аудиторських фірм) по здійсненню незалежних позавідомчих перевірок бухгалтерської (фінансової) звітності, платіжної-розрахункової документації, податкових декларацій і інших фінансових зобовязань і вимог економічних субєктів, а також наданню інших аудиторських послуг:

-постановка, відновлення і ведення бухгалтерського обліку;

-упорядкування декларацій про прибутки і бухгалтерської (фінансової) звітності;

-аналіз фінансово-господарської діяльності;

-оцінка активів і пасивів економічного субєкта;

-консультування в питаннях фінансового, податкового, банківського й іншого господарського законодавства;

-навчання;

-та ін.

Згідно з Зконом Україні «Про аудиторську діяльність» - аудит є незалежною експертизою і аналізом публічної фінансової звітності господарського субєкта уповноваженими на те особами (аудиторами) або фірмою з метою визначення її достовірності, повноти і реальності відповідності чинному законодавству і вимогам, предявленим до ведення бухгалтерського обліку і стану фінансової звітності.

Метод аудиту - це сукупність прийомів, за допомогою яких оцінюється стан обєктів, що вивчаються. Велику кількість різних прийомів можна обєднати в три групи: визначення стану обєктів в натуральному вигляді, зіставлення і оцінка. Прийоми першої групи - це огляд, перерахунок, зважування, вимірювання, що дозволяють визначити кількісний стан обєкту, лабораторний аналіз, метою якого є визначення якісного стану обєкту. Зіставлення дозволяє визначити відхилення дійсного стану обєктів від норм і нормативів, прогнозних показників, багатьох інших правил, відповідно до яких вони повинні функціонувати. Прийоми третьої групи повязані з оцінкою минулого, справжнього і майбутнього стану обєктів, вони є логічним завершенням процесу зіставлення. Оцінці підлягає стан всіх обєктів, по відношенню до яких застосовуються обидва попередні методи. Змістом всіх без виключення аудиторських операцій у сфері економіки є оцінка, тобто правильне сприйняття сутнісних сторін процесів - обєктів аудиторського вивчення

Мета аудита - рішення конкретної задачі, що визначається законодавством, системою нормативного регулювання аудиторської діяльності, договірним зобовязанням аудитора і клієнта.

Основною метою аудитора при перевірці середньої заробітної плати є визначення сильних сторін контролю, щоб переконатися, що істотні помилки відсутні.

Основне завдання аудита середньої заробітної плати - перевірка дотримання нормативно-правових актів при визначенні середньої заробітної плати, утриманнях із її і правильності ведення бухгалтерського обліку та звітності по виплатам лікарняних та відпускних.

Основні джерела аудиту є:

- штатні розклади, посадові оклади, тарифні сітки, розцінки, нормативи виробітку;

- основні форми первинної облікової документації для визначення кількісного складу працівників;

- генеральні та галузеві угоди; трудові угоди, колективні договори, облікові листи, довідки й розрахунки для нарахування заробітної плати;

- реєстри синтетичного й аналітичного обліку;

- фінансова, оперативна й статистична звітність

Документальне оформлення аудиту складається з двох видів документів: робочих і підсумкових.

Підсумкова документація включає в себе:

-аудиторський висновок;

-документацію, яка передається замовнику.

Аудиторський висновок являється обовязковим компонентом підсумкової документації.

Робочі документи - це записи, в яких аудитор фіксує використані процедури, тести, отриману інформацію і відповідні висновки, зроблені в процесі аудиту. Робочі документи повинні включати в себе всю інформацію, яку аудитор вважає важливою для правильного проведення перевірки і яка повинна підтвердити ті підсумки, які він приводить у своєму висновку.

Робочі документи повинні виконувати наступні функції:

- забезпечити обгрунтування аудиторського висновку і бути відповідними загальноприйнятим;

- забезпечувати регістрацію планування і виконання аудиту;

- полегшувати процес керівництва і контролю якості;

- підтримувати методичний підход до аудиту;

- допомогати аудитору в його роботі.

Робоча документація повинна містити опис всіх важливих моментів і обставин, з якими аудитору прийшлось зіткнутись при проведенні аудиту.

Робоча документація повинна бути достатньо повною і детальною настільки, щоб дозволити професійному аудитору, який не мав звязка з попереднім аудитором, визначити по ній, яка робота була проведена, і обгрунтувати зроблені висновки. Робоча документація повинна складатись по мірі просунення процесу аудита з тим, щоб деталі і проблеми не були упущені.

Особливе значення в методі має оцінка ризику, який до певної міри властивий аудиторській практиці у звязку з можливістю помилок в окремих частинах аудиторського висновку, а також помилок і невідповідностей в обліку і бухгалтерській звітності. Така оцінка проводиться на стадії вибору клієнта і планування аудиту. Загальне обстеження обєктів за допомогою цілеспрямованих тестів дозволяє визначити ступінь ризику і на цій підставі або відхилити прохання клієнта про аудиторську перевірку, або прийняти необхідні заходи для зменшення ризику. Оцінку ризику проводять на підставі зіставлення фактичного стану обєктів з відповідними еталонами - планами, нормами, законоположеннями, тобто з їх бажаним станом.

Одним з найважливіших робочих нормативів, тобто основних правил здійснення аудиту, є планування, відповідно до якого аудитор повинен так організувати свою діяльність, щоб забезпечити її високу якість і бути упевненим, що в кожній конкретній ситуації застосовуються найбільш ефективні і дієві процедури аудиту. Планування аудиту тісно повязане з визначенням цілей, завдань, відповідальності і обовязків аудитора. Облік цих чинників повинен гарантувати високу якість, економічність, ефективність і своєчасність незалежних перевірок. Першочерговому плануванню підлягають аудиторські перевірки бухгалтерської звітності на підприємствах, де відповідно до чинного законодавства вони є обовязковими. Потім планується надання аудиторських послуг з додаткових договорів. При плануванні перевірки і підготовці до неї аудитор зобовязаний визначити:

- найважливіші напрями діяльності одиниці, що перевіряється;

- питання підлеглості;

- форму представлення висновків і висновків;

- цілі, обєкти аудиту;

- сильні і слабкі сторони ключових напрямів системи управле-

ния і контролю підприємства;

- істотну сторону даних питань;

- найбільш прийнятний метод перевірки.

Для успішного виконання цих завдань потрібно вивчити систему внутрішнього аудиту одиниці, що перевіряється, її робочу програму, заходи, які були прийняті для виконання рекомендацій попереднього аудитора, підготувати документацію, необхідну для проведення аудиту, скласти план перевірки, затверджений директором аудиторської фірми і директором підприємства, що перевіряється, здійснити аудит і скласти кваліфікований аудиторський висновок, якщо результати перевірки надають таку можливість. При складанні загального плану проведення аудиту доцільно передбачити наступні питання:

- умови договору на виконання аудиту;

- зміст аудиторського звіту, терміни його надання і інші способи передачі інформації клієнтові;

- встановлена законом відповідальність аудитора;

- відповідальність клієнта за надану бухгалтерську звітність і повноту іншої необхідної інформації;

- вживана форма бухгалтерського обліку;

- дія на аудит нових бухгалтерських або аудиторських інструкцій, нормативів, законів в ході аудиторських перевірок;

- встановлення рівнів істотності вирішуваних задач;

- визначення найбільш важливих етапів і завдань аудиту;

- ступінь довіри до форми бухгалтерського обліку і внутрішньому контролю;

- робота внутрішніх аудиторів і масштаби їх залучення;

- суть і обєм аудиторських доказів;

- умови, що вимагають особливої уваги (можливість помилки, обма-

на і ін. );

- аудиторський ризик;

- залучення експертів.

Після ухвалення зобовязання по виконанню аудиту аудитор зобовязаний провести аудиторські процедури, узгоджені з клієнтом, які в загальному вигляді можуть бути представлені таким чином :

- розуміння діяльності підприємства, його організації, галузі, в якою здійснюється ця діяльність;

- отримання і аналіз інформації про діяльність підприємства в загалі, а також про облік і віддзеркалення господарських операцій;

- вивчення форми і методу обліку, визначення їх відповідності предявленим до них вимогам (глибина і спосіб вивчення залежить від складності форми обліку разом, в якому ступені аудитор может вважатися на дані внутрішнього контролю);

- аналіз форм і методів обліку з письмовим викладом фактів складання схем документообігу, анкет або комбінація цих методов;

- використання результатів аналізу діяльності, проведеного клієнтом, з його згоди;

- контроль процесу віддзеркалення деяких операцій в обліку методом "крізної перевірки";

- перевірка того, що протягом всього періоду діяльності форми і методи обліку застосовувалися так, як це відображено в нормативних документах.

Згідно постанові №100 від 8 лютого 1995 р «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (зі змінами) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у звязку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. В таблиці 1.10 подана характеристика виплат які враховуються та не враховуються для обліку середньої заробітної плати для обчислення відпускних та інших виплат.

Таблиця 1.10 Виплати які враховуються та не враховуються для розрахунку середньої заробітної плати

Продовження таблиці 1.10

У постанові від 26 вересня 2001 р. N 1266 «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням» (надалі Постанова №1266) зазначено, що відповідно до статті 23 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” (1533-14), статті 53 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” розрахунковим періодом для застрахованих осіб (включаючи осіб, які працюють неповний робочий день (робочий тиждень), робота яких повязана із сезонним характером виробництва, та добровільно застрахованих осіб) є останні 6 календарних місяців (з 1 до 1-го числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок.

Згідно ст.7 Постанові №1266 - середня заробітна плата застрахованої особи обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України “Про оплату праці”, та підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян, не враховуючи передбачені законодавством пільги щодо сплати зазначеного податку чи суми, на які цей дохід зменшується, з яких сплачувалися страхові внески до фондів загальнообовязкового державного соціального страхування.

Середній дохід добровільно застрахованої особи обчислюється виходячи із суми оподатковуваного доходу (прибутку), з якого сплачувалися страхові внески.

До середньої заробітної плати (доходу) включається заробітна плата (дохід) у межах максимальної величини (граничної суми) заробітної плати (доходу) та оподатковуваного доходу (прибутку), з яких сплачуються страхові внески до фондів загальнообовязкового державного соціального страхування.

Якщо перед настанням страхового випадку застрахована особа не мала заробітку або якщо страховий випадок настав у перший день роботи, середня заробітна плата для розрахунку страхових виплат та оплати перших пяти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця визначається виходячи з місячної тарифної ставки (посадового окладу), встановленої працівникові на момент настання страхового випадку.

У разі коли на підприємстві, в установі та організації встановлено неповний робочий день (робочий тиждень), середня заробітна плата обчислюється виходячи з частини місячної тарифної ставки (посадового окладу), встановленої працівникові на момент настання страхового випадку, що відповідає його графіку роботи (приклад наведено у додатку 1).

Військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, кримінально-виконавчої системи та податкової міліції, звільненим у звязку із скороченням чисельності або штату без права на пенсію та за станом здоровя, для обчислення середнього грошового забезпечення для надання допомоги по безробіттю враховуються такі виплати грошового забезпечення: оклад за посадою, оклад за військовим чи спеціальним званням з урахуванням відсоткової надбавки за вислугу років та додаткові види грошового забезпечення, що виплачуються щомісяця.

Якщо на дату звернення за страховою виплатою особа, яка має у звязку з ушкодженням здоровя право на отримання страхових виплат, вже не працює на виробництві, з яким повязана втрата працездатності, середня заробітна плата обчислюється виходячи з середньої заробітної плати відповідного працівника (на дату подання потерпілим документів медико-соціальній експертній комісії для встановлення йому ступеня втрати професійної працездатності) за тією професію (посадою, розрядом, роботою) на підприємстві (в цеху, на дільниці, ділянці), де працювала зазначена особа до моменту ушкодження здоровя. У цьому разі за бажанням потерпілого середня заробітна плата для розрахунку страхових виплат може обчислюватися відповідно до положення, затвердженого правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків за погодженням з Мінпраці.

У разі коли на час звернення за страховою виплатою у потерпілого відсутня довідка про його заробітну плату у звязку з ліквідацією підприємства, установи чи організації, страхові виплати розраховуються виходячи з діючої місячної тарифної ставки (посадового окладу) за відповідною місячною тарифною ставкою (посадовим окладом) аналогічної професії (посади), але не менш як розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом України на день виплати.

При аудиті середньої заробітної плати для виплат відпускних та лікарняних, необхідно перевірити

відповідність періоду за який розрахована середня заробітна плата;

перевірити чи не входять до розрахунку одноразові виплати;

відповідність посадових окладів штатним розкладам із співставленням нормативних документів;

чи правильно подана звідність до Фонду загальнообовязкового державного соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності.

Таким чином в першому розділі дипломної роботи розглянуто та вивчено нормативно-законодавчу базу статистичної звітності по виплатам працівникам.

Виплати працівникам являються базою для нарахувань й утримання страхових внесків у Пенсійний і фонди загальнообовязкового державного соціального страхування.

Основним документом являється П(с)БО 26 «Виплати працівникам» який «....визначає методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про виплати (у грошовій і негрошовій формах) за роботи, виконані працівниками».

Згідно Закону України "Про державну статистику" та з метою удосконалення форм державної статистичної звітності з праці були затверджені форми державної статистичної звітності стосовно яких була надана кратка характеристика та перелік форм статистичної звітності.

До спеціальної звітності відноситься звітність подана до Державних цільових фондів: Фонд соціального страхування України; Державний фонд сприяння зайнятості населення; Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування на несчасних випадків.

2 АУДИТ ПОКАЗНИКА СЕРЕДНЬОЇ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ДЛЯ ВИПЛАТ ЛІКАРНЯНИХ ТА ВІДПУСКНИХ НА ПРИКЛАДІ ТОВ «ТЕХНОГРАН»

2.1 Аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ «Техногран»

Базою дослідження виступає Товариство з обмеженою відповідальністю «Техногран» (далі по тексту - підприємство).

Підприємство розташовано в місті Запоріжжі по вулиці Рязанська 13.

Основна діяльність підприємства - роздрібна торгівля продуктами і товарами народного споживання.

Майно підприємства складається з основних засобів та оборотних коштів, а також цінностей, вартість яких відображена в балансі підприємства. Підприємства користується закріпленою земельною ділянкою, колишньою територією міського таксопарку площею 200 м², із яких 100 м² під магазин. Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках; товарний знак, який затверджено і зареєстровано в торгово-промислові палаті України; печатку зі своєю назвою. Статутний фонд підприємства складає - 1956486 грн. 58 коп. До статутного фонду входять - холодильне обладнання, кондиціонери, розрахунково-касові апарати, автомобіль, асортимент товару.

Приміщення магазину займає площу 100м2. Загальна кількість відділів - 4 ( ковбасний, лікеро-горілчаний, побутової хімії, масло-молочний).

Зробимо аналіз витрат підприємства (таблиця 2.1).

Таблиця 2.1 - Аналіз витрат підприємства

Продовження таблиці 2.1

З таблиці видно, що собівартість продукції збільшилась на 7,09% або на 1887 тис.грн. такий стан виник внаслідок збільшення витрат на основну та додаткову заробітну плату по 50%, на соціальні заходи - 60%, збільшення загальновиробничих витрат на 56,08%.

На рисунку 2.1 розглянуто витратну частину підприємства.

Рисунок 2.1 - Аналіз витрат підприємства за 2005 рік

З рисунку видно, що купівельні матеріали займають найбільшу частку витрат - 16800 тис.грн., тобто 63%. Впливовим показником являється основна заробітна плата, збільшення якої призводить до збільшення інших витрат, а саме: додаткової заробітної плати, витрати на соціальні заходи. Заробітна плата у структурі витрат займає друге місце та складає 12,41%

На рисунку 2.2 наведено аналіз витрат за 2006 року

Рисунок 2.2 - Аналіз витрат за 2006 рік

Відповідно до рисунку 2.2 загальна сума витрат на купівельні матеріали була менш ніж в звітному місяці на 2673 грн. або на 13,56%, це обумовлене тим, що зменшився асортимент продукції. Також відбулися зміни і в структурі витрат, обєм купівельних матеріалів зменшилися на 16%. Основна заробітна плата як і у 2005 році займає 2 місце та складає 17,34 тис.грн.

Аналіз динаміки виручки по магазину за 4 місяці розглянуто в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 Аналіз динаміки виручки по магазину за 4 місяці

З таблиці 2.2 видно, що щомісячний аналіз визначає коливання питомої ваги всіх відділів. Збільшення питомої ваги ковбасного відділу у квітні (41,5%), відбулося внаслідок нової рекламної кампанії виробників ковбасної продукції. Найменшим показником в структурі являється відділ побутової хімії протягом всього аналізує мого періоду, так у січні питома вага складає 12,7%, а у квітні - 9,6 %

На рисунку 2.3 наведено динаміка виручки за 4 місяці.

Рисунок 2.3 - Динаміка виручки за 4 місяці

Із рисунка 2.3 видно, що реалізація продукції найбільша була у січні 3950 грн., в послідовних місяцях спостерігаємо невеликі коливання, що обумовлено різними потребами споживачів. У лютому спостерігається найменший показник виручки по всіх відділах, що було спричинено затримкою

Аналіз фінансової стабільності здійснюється, як правило, по пасиву балансу, тобто дає можливість відслідкувати залежність підприємства від його кредиторів та інвесторів.

Але при вивченні фінансової діяльності господарюючого субєкта важливим є не тільки те, звідки залучатись кошти, а й куди вони вкладені, тобто в процесі розрахунків використовуються дані активу.

Для розрахунку показників фінансової стабільності використаємо агрегований баланс (таблиця 2.3).

Таблиця 2.3 - Агрегований баланс, грн.

Коефіцієнт незалежності. Розраховується як відношення власних коштів підприємства до валюти балансу і показує, яка частка активів підприємства створена за рахунок власних джерел.

К н = Власні кошти (2.1)

Валюта балансу

К н 2005 р. = 26261,30/34645,8 = 0,76

К н 2006 р. = 33786,20/41016,30= 0,82

Позитивною тенденцією при зміні розрахункового значення показника є те, що він у динаміці збільшується і прямує до "1". Але мінімально достатнім є його значення > 0,5, оскільки при перевищенні частки залучених засобів понад 50% виникають сумніви у фінансовій стабільності субєкта господарювання, так як реалізація активів, створених за рахунок власних джерел, не буде покривати зобовязань.

Коефіцієнт залежності є доповнюючим до попереднього, оскільки їх сума складає 100 % (або одиницю):

Кзал = 3алучені засоби (2.2)

Валюта балансу

Кзал 2005 р. = 8384,50 / 34645,8 = 0,24

Кзал 2006 р. = 7230,10 / 41016,30= 0,18

Коефіцієнт співвідношення власних та залучених засобів. Показує, скільки копійок залучених засобів припадає на 1 гривню власних. Розраховується по формулі:

Кс = Залучені засоби (2.3)

Власний капітал

Кс 2005 р. = 8384,50 / 26261,30 = 0,32

Кс 2006 р. = 7230,10 / 33786,20= 0,21

Зростання показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто зниження фінансової стабільності.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу. Показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності; тобто вкладена в оборотні засоби, а яка частина капіталізована:

К м.в.к = Власні оборотні засоби (2.4)

Власний капітал

К м.в.к 2005 р. = (Ф.1 р.100 + р.120 + р.130 + р.140) / (Ф.1 р.260 + р.270 - р.620 - р.630) = 1,25

К м.в.к 2006 р. = (Ф.1 р.100 + р.120 + р.130 + р.140) / (Ф.1 р.260 + р.270 - р.620 - р.630) = 0,96

Значення цього показника може істотно варіювати в залежності в структури капіталу та галузі, до якої відноситься підприємство. Тому універсальних рекомендацій по оцінці розрахункового значення показника або тенденцій його зміни не може бути; все визначається особливостями діяльності конкретного підприємства або галузі.

Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень. Показує, яка;: частина основних засобів та інших позаоборотних активів профінансована зовнішніми інвесторами, тобто належить останнім, а не власникам підприємства. Розраховується за формулою:

К п.д в.= Довгострокові пасиви (2.5)

Позаоборотні активи

У звязку з тим, що досліджуване підприємство не має довгострокових зобовязань цей показник не розраховується.

Коефіцієнт структури залучених засобів. Показує частку довгострокових пасивів у загальній сумі залучених засобів і розраховується за формулою:

К з з = Довгострокові пасиви (2.6)

Залучені засоби

У звязку з тим, що досліджуване підприємство не має довгострокових зобовязань цей показник не розраховується.

Аналіз ліквідності (платоспроможності) дозволяє зробити висновок стосовно того, чи може підприємство своєчасно і в повному обсязі здійснити розрахунки по короткостроковим зобовязанням.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності. Показує, яка частина короткострокових зобовязань підприємства може бути покрита за рахунок наявних найбільш ліквідних активів підприємства. Розраховується за формулою:

К а.л.= Грошові засоби - Поточні фінансові інвестиції (2.7)

Поточні зобовязання

К а.л. 2005р. = (Ф.1 р.230+р.240) / Ф.1 р.620 = 0,07

К а.л. 2006р. = (Ф.1 р.230+р.240) / Ф.1 р.620 = 0,08

Мінімальне критичне значення показника - 0,2 - 0,25 . В нашому розрахунку підприємство не має можливості негайно ліквідувати короткострокову заборгованість

Коефіцієнт проміжної ліквідності. Показує, яку частину поточних зобовязань підприємства можна покрити за рахунок найбільш ліквідних активів підприємства та дебіторської заборгованості.

Грошові засоби + Поточні фінансові інвестиції +

К п.л.= +Дебіторська заборгованість (2.8)

Поточні зобовязання

К п.л. 2005 р. = (Ф.1 р.260-(р.100+р.110+р.120+р.130+р.140)) / Ф.1 р.620 = 0,65

К п.л. 2006 р. = (Ф.1 р.260-(р.100+р.110+р.120+р.130+р.140)) / Ф.1 р.620 = 1,09

Нижня межа значення коефіцієнта - 0,7. розрахунок показав, що підприємство протягом 2006 року збільшило коефіцієнт проміжної ліквідності на 0,44 одиниці.

Загальний коефіцієнт покриття. Розкриває загальну оцінку ліквідності підприємства, вказуючи, скільки копійок оборотних засобів припадає на 1 гривню поточних зобовязань. Розраховується по формулі:

К П.3.= Оборотні засоби (2.9)

Поточні зобовязання

К П.3. 2005 р. = (Ф.1 р.260+р.270) / Ф.1 р.620 = 2,41

К П.3. 2006 р. = (Ф.1 р.260+р.270) / Ф.1 р.620 = 3,43

Мінімально достатнє значення - 1, що обумовлене слідуючим: оборотних засобів на підприємстві повинно бути достатньо для покриття його поточних зобовязань. Перевищення оборотних активів підприємства більше, аніж у два рази, є також небажаним, оскільки свідчить про нераціональне вкладення підприємством своїх засобів і неефективне їх використання.

Коефіцієнт забезпеченості поточної діяльності підприємства власними оборотними засобами. Показує, яка частина оборотних активів фінансується за рахунок власних засобів підприємства. Розраховується за формулою:

К з.п.л. = Власні оборотні засоби (2.10)

Оборотні активи

К з.п.л. 2005 р. = (Ф.1 р.380+р.430-р.080) / Ф.1 р.260+р.270 = 0,59

К з.п.л. 2006 р. = (Ф.1 р.380+р.430-р.080) / Ф.1 р.260+р.270 = 0,71

Маневреність власних оборотних засобів. Характеризує ту частину власних оборотних засобів, яка знаходиться у формі грошових засобів.

Розраховується за формулою:

Кв.о.б = Грошові засоби (2.11)

Власні оборотні засоби

Кв.о.б 2005 р. = (Ф.1 р.380 + р.430 - р.080) / (Ф.1 р.100 + р.120 +р.130 +р.140) = 0,80

Кв.о.б 2006 р. = (Ф.1 р.380 + р.430 - р.080) / (Ф.1 р.100 + р.120 +р.130 +р.140) = 1,04

Для підприємства, що функціонує в нормальному режимі значення показника знаходиться в межах від 0 до 1.

Питома вага власних оборотних засобів у покритті запасів. Характеризує ту частину вартості запасів, яка покривається власними оборотними засобами. Розраховується за формулою:

К П.З. = Власні оборотні засоби (2.12)

Запаси і витрати

К П.З. 2005 р. = (Ф.1 р.380 + р.430 + р.480 - р.080 + р.500 + р.520 + р.530 + р.540) / (Ф.1 р.100+р.120+р.130+р.140) = 1,29

К П.З. 2006 р. = (Ф.1 р.380 + р.430 + р.480 - р.080 + р.500 + р.520 + р.530 + р.540) / (Ф.1 р.100+р.120+р.130+р.140) = 1,39

Можлива нижня межа коефіцієнта 0.5. Коефіцієнт маг особливе значення для підприємств торгівлі. Тлумачення даного значення коефіцієнта є наступним: за поточними операціями банки можуть надавати пільгове кредитування підприємствам на яких не менше половини вартості запасів та вкладень незавершене виробництво покриваються за рахунок власних засобів.

Аналіз ділової активності здійснюється з метою порівняння ефективності використання ресурсів та визначення міри виконання плану за основними показниками і зміні темпів їх росту.

Загальне обертання капіталу показує, скільки припадає на 1 гривню авансованого капіталу гривень від реалізації продукції.

Обертання мобільних коштів показує швидкість обороту матеріальних та грошових ресурсів підприємства за аналізований період, або скільки гривень виручки знімається з кожної гривні даного виду активів.

Нормативного значення коефіцієнт не має, але зусилля фахівців та керівництва підприємства повинні в усіх випадках бути направлені на прискорення обертання. Якщо підприємство постійно використовує залучені засоби (кредити, позики, кредиторську заборгованість), то швидкість обороту, що склалась, утворює недостатню кількість грошових засобів для покриття витрат і розширення діяльності.

Обертання власного капіталу показує швидкість обороту вкладеного власного капіталу, або активність грошових засобів. якими ризикують акціонери.

Якщо показник рентабельності власного капіталу (буде розглянутий нижче) не забезпечує його окупність, то даний коефіцієнт обертання означає бездіяльність частини власних засобів, що є свідченням нераціональної їх структури. При зниженні рентабельності власного капіталу необхідне відповідне збільшення обертання.

Обертання дебіторської заборгованості. Показує кількість оборотів дебіторської заборгованості. Позитивною вважається тенденція, коли значення показника зростає.

Термін обороту дебіторської заборгованості показує, скільки днів триває оборот дебіторської заборгованості. Фахівцям та керівництву підприємства необхідно вживати заходів до скорочення терміну дебіторської заборгованості.

Обертання кредиторської заборгованості - показує кількість оборотів кредиторської заборгованості. Збільшення кількості оборотів є свідченням позитивних змін фінансового стану аналізованого підприємства.

Термін обороту кредиторської заборгованості - показує, скільки днів триває оборот кредиторської заборгованості. Чим меншим є термін обороту, тим краще є фінансовий стан підприємства.

Після розрахунку системи показників необхідно в загальному оцінити фінансовий стан досліджуваного підприємства. Враховуючи той факт, що підприємства в своїй діяльності використовують основні й оборотні засоби, необхідно визначити ефективність їх використання; розрахувати нормативи оборотних засобів по різних їх видах; нарахувати амортизацію на знос основних засобів.

У таблиці 2.4 подані показники ділової активності, формули для розрахунку, джерела інформації та розраховані дані.

Таблиця 2.4 Показники ділової активності

Продовження таблиці 2.4

Аналіз показників рентабельності. Спільним при розрахунку коефіцієнтів цієї групи є те, що вони ґрунтуються на показниках доходності підприємства (прибуток від реалізації продукції, балансовий прибуток, чистий прибуток). Збільшення їх у динаміці позитивно характеризує зміну фінансового стану досліджуваного підприємства.

Рентабельність основної діяльності характеризує ефективність витрат на виробництво і реалізацію продукції підприємства.

Для аналізу коефіцієнтів рентабельності скористуємося факторною моделлю фірми «DuPont». Призначення моделі - визначити фактори, що впливають на ефективність роботи підприємства й оцінити цей вплив. Оскільки існує безліч показників рентабельності - вибираємо один - рентабельність власного капіталу. Для проведення аналізу необхідно змоделювати факторну модель коефіцієнта рентабельності власного капіталу. Схематичне представлення моделі подана на рис. 2.4.

Рисунок 2.4 - Модифіцирована схема аналізу ТОВ «Техногран»

З поданої моделі очевидно, що рентабельність власного капіталу підприємства залежить від трьох факторів першого порядку: чистої рентабельності продажів, ресурсовітдачи і структури джерел коштів, інвестованих у підприємство. Значимість даних показників пояснюється тим, що вони у певному значенні узагальнюють усі сторони фінансово-господарської діяльності підприємства «Аліна-Д»: перший фактор узагальнює звіт про фінансові результати, другий - актив балансу, третій - пасив балансу.

В основу наведеної схеми аналізу закладена наступна детермінантна модель:

R _ROE = R _NPM Ч P _отд Ч k _зав (2.13)

Чистий прибуток Чистий прибуток Виручка від реалізації

= Ч Ч

Власний капітал Виручка від реалізації Усього активів

Усього джерела коштів

Ч ,

Власний капітал

де Р _отд - ресурсовітдача.

Для проведення факторного аналізу рентабельності підприємства можна використовувати різноманітні прийоми элімітування. Я використовую один із найбільш простих - метод абсолютних різниць.

Дані для розрахунку факторів наведені в таблиці 2.5.