Державний вищий навчальний заклад
«Запорізький національний технічний університет»
Міністерства освіти і науки України
Гуманітарно-правовий факультет
ДО ЗАХИСТУ ДОПУЩЕНО
Зав. Кафедрою журналістики
проф. Погребна В. Л.
_____________________
(підпис, дата)
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА БАКАЛАВРА
ОСОБЛИВОСТІ АВТОРСЬКИХ РОЗВАЖАЛЬНИХ ПРОГРАМ НА РАДІО:
«Великий Луг» і «Ностальжи»
Виконала Зубко Катерина Олегівна студентка групи ГПз - 415
(підпис, дата)
Науковий керівник к.п.н., доц. Дергач М.А.
(підпис, дата)
Нормоконтролер к.ф.н., доц.. Клименко Н.О.
(підпис, дата)
Запоріжжя
2010
ЗМІСТ
РЕФЕРАТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. АВТОРСЬКА ПРОГРАМА У РЕГІОНАЛЬНОМУ РАДІОПРОСТОРІ
1.1 Трактування поняття «авторська програма» у сучасній теорії журналістики
1.2 Авторська програма на регіональних радіостанціях
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ АВТОРСЬКИХ РОЗВАЖАЛЬНИХ ПРОГРАМ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РАДІО
2.1 Особливості авторських розважальних програм радіостанції «Великий Луг»
2.2 Специфіка авторських розважальних програм радіо «Ностальжи»
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
РЕФЕРАТ
Дипломна робота «Особливості авторських розважальних програм на реґіональномурадіо («Великий Луг», «Ностальжи») – основний текст – 50 сторінок. Для виконання дипломної роботи опрацьовано 80 джерел.
Об’єктом дослідження є авторські розважальні програми регіонального радіо.
Предметом – особливості авторських розважальних програм радіостанцій «Великий Луг» і «Ностальжи».
Метою роботи є виявлення особливостей авторських розважальних програм, що транслюються на регіональному радіо.
Відповідно до поставленої мети були висунуті такі завдання:
- дослідити трактування поняття «авторська програма»;
- визначити місце і різновиди авторської програми на регіональному радіо;
- виявити особливості авторських розважальних програм на радіостанціях «Великий Луг» і «Ностальжи».
Методологічну й теоретичну основу роботи складають праці таких учених, як Ю.Д. Баранович, В.Л. Цвік, Г.В. Лазутіна, А.А. Шерель, Т.В.Васильєва, В.В. Гаспарян, Ю.А. Летунов, які дослідили теоретичні та практичні аспекти радіожурналістики, визначили особливості авторських радіопрограм.
Методи дослідження: порівняльний, структурно-типологічний.
Наукова новизна полягає у тому, що вперше було проаналізовано розважальні авторські програми на регіональному радіо просторі міста Запоріжжя, визначено їх специфіку та проведено порівняльний аналіз двох типів регіональних радіостанцій.
Сфера застосування. Матеріали дипломного дослідження можуть бути використані під час подальших наукових розробок, при написанні курсових та дипломних робіт студентів, вивченні навчальних курсів присвячених телевізійній журналістиці, проблематиці ЗМІ.
АВТОРСЬКА ПРОГРАМА, РАДІОВЕДУЧИЙ, ДЖИНГЛ, ДІ-ДЖЕЙ, САЙТ, ЕФІРНИЙ ЧАС, ІНТЕРАКТИВНІСТЬ, ФОРМАТ, ЕФІРНА СІТКА
ВСТУП
В структурі сучасних ЗМІ, радіо залишається найбільш оперативним. Ані телебачення, ані навіть Інтернет не має настільки досконалі можливості, які дозволяють, без додаткової підготовки, виходити в ефір з будь-якого кутка земної кулі із розповіддю про подію або явище будь-якого характеру, вже на початку цієї події. Відповідно, ця обставина полегшує використання радіо як коментатора найбільш актуально та соціально значущі фактів і явищ, презентацію представників суспільства, державних діячів, авторитетних осіб у всіх сферах знань та, певна річ, власне учасників подій. Саме у цьому контексті радіо впевнено випереджає і пресу, і телебачення, і Інтернет.
З усіх ЗМІ радіо є найбільш зручним («невибагливим», «комфортним») засобом для сприймання аудиторією подій, що відбуваються в суспільстві. Прослуховування радіо, як правило, не потребує відмови від буденних справ, його можна поєднати із виробничою зайнятістю, і з побутовими реаліями. Колосальна частина аудиторії радіо у всіх напрямках віщання – від музичних програм, випусків новин до передачі літературно-драматичних композицій та «радіокниг» - складають автомобілісти та їх пасажири. Більш того, різноманітність зацікавлень саме цієї частини аудиторії стимулювало значне розширення жанрово-тематичних параметрів віщання. Це сприяло збільшенню кількості сучасних форматів радіостанцій, числа самих радіостанцій, більш чіткої адресної, змістової спрямованості та диференціації інформації.
Радіовіщання має безперечний психологічний вплив на людей. В системі ЗМІ радіо, яке орієнтоване насамперед на слухове сприйняття, впливає на уяву людини більше за інші інформаційно-комунікаційні засоби. Ще до появи радіо було доведено, що людина відповідно власним можливостям та розвитку асоціативного мислення, намагається перетворити звукові враження в зорові. Цей процес неминучий, він не залежить від бажання людини, тому що виражає об’єктивну закономірність природи сприйняття навколишнього світу.
Регіональне радіо має певні характерні відмінності від загальнонаціонального. Звісно, головні з них зумовлюються саме фінансових аспектів організації, але існують також інші, не менш суттєві відмінності, які не лише диктують формат, розподілення ефірного часу, особливості створення авторського продукту, але й набагато ширші можливості інтерактивності та «прив’язки» до своєї аудиторії. Кожний ефірний продукт має власну специфіку та власний контингент слухачів. Найбільш загальну аудиторію мають програми розважальні та музичні. Зважаючи на вищезазначене була обрана тема кваліфікаційної роботи бакалавра: «Особливостіавторськихрозважальних програмна реґіональномурадіо (“Великий Луг”,“Ностальжи”)»
Метою роботи є виявлення особливостей авторських розважальних програм, що транслюються на регіональному радіо.
Реалізація мети передбачає розв’язання таких завдань:
- дослідити трактування поняття “авторська програма”;
- визначити місце і різновиди авторських програм на регіональному радіо;
- виявити особливостіавторськихрозважальних програм на радіостанціях “Великий Луг” і “Ностальжи” м. Запоріжжя.
Об’єктом дослідження є авторські розважальні програми регіонального радіо.
Предметом – є особливості авторських розважальних програм радіостанцій“Великий Луг” і “Ностальжи” м. Запоріжжя.
У процесі дослідження були застосовані такі порівняльний і структурно-типологічний методи.
Методологічну й теоретичну основу роботи складають праці таких учених, як Ю.Д. Баранович, В.Л. Цвік, Г.В. Лазутіна, А.А. Шерель, Т.В. Васильєва, В.В. Гаспарян, Ю.А. Летунов, які дослідили теоретичні та практичні аспекти радіожурналістики, визначили особливості авторських радіопрограм.
Наукова новизна полягає у тому, що вперше було проаналізовано розважальні авторські програми на регіональному радіопросторі м. Запоріжжя, визначено їх специфіку та проведено порівняльний аналіз авторських розважальний програм, що транслюються на двох типах регіональних радіостанцій.
Матеріали дипломного дослідження можуть бути використані в ході подальших наукових розробок, при написанні курсових та дипломних робіт студентів, вивченні навчальних курсів, присвячених радіожурналістиці, проблематиці ЗМІ.
Кваліфікаційна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел. Обсяг основної роботи – 48 сторінок, список використаної літератури включає 77 найменувань (викладених на 6 сторінках).
В науці та журналістському використанні присутня велика кількість визначень, термінів та понять. Між визначеннями, які подають у своїх монографіях або підручниках вчені – журналістикознавців, існують певні розбіжності, і щоб мати більш повне уявлення про той, чи інший предмет (явище), потрібно використати декілька різних визначень, які доповнюють одне одного.
Оскільки об’єктом вивчення є авторські розважальні програми на регіональному радіо, то в першу чергу необхідним буде подати визначення поняття авторської програми.
Отже, декілька найсуттєвіших та найповніших визначень поняття, порівнявши та поєднавши які, ми матимемо змогу вивести власне універсальне поняття авторської програми:
Г.В. Лазутіна під «авторською програмою» журналіста розуміє «створення власного твору (програми, циклу програм) для електронної (радіо, телебачення) преси, при якому журналіст приймає безпосередню участь в конструюванні та випуску цього твору, підбору теми, матеріалу та інформаційного приводу для нього» [27, 21].
Інше визначення «авторської програми» подається дослідником та журналістикознавцем В.Л. Цвіком: «Авторською програмою можна вважати той продукт журналістської діяльності, задумка та реалізація якого на 90% була проведена одним журналістом» [71, 125].
Найбільш повна трактовка, на нашу думку, подана у підручнику «Радіожурналістика» (за редакцією А.А. Шереля): «Авторська програма – радіопередача, автор якої одночасно виступає в ролі її творця та ведучого, режисера, літературного та музичного редактора, коректора, а іноді і продюсера. Тобто автор радіопередачі цілком та повністю відповідальний за її виробництво: сам вигадує тему, сам пише текст, обирає музичний матеріал, обмірковує спеціальний джингл, іноді знаходить спонсорів. Відредагувати таку програму та вирішити, випускати її до ефіру чи ні, може тільки головний редактор або програмний директор» [60, 55].
Далі автор зазначає, що одна і та сама авторська програма подекуди підходить і для «локальної» (комерційної інформаційно-музичної), і для «багатопрофільної» (комерційної та муніципальної), і, навіть, для державної радіостанції, але у будь-якому разі авторська передача в цілому повинна підпорядковуватися формату та стилістиці радіостанції, на якій вона виходить. Отже, іншими словами, авторська програма може мати ряд певних характеристик, які можуть бути незмінними і під час виходу такої програми на різних рівнях: на «локальній», або державній (загальноукраїнській) радіостанціях. Але також існує ряд характеристик, які повинні враховуватись (та підпорядковуватись певним відповідним чином) в залежності від виду власне того формату або рівня самої радіостанції, яка випускає таку програму в ефір.
Додаткову інформацію про авторські програми можна отримати через подане в підручнику порівняння автора та ведучого радіопрограми [60]. Таке порівняння надасть змогу побачити спільні та відмінні характерні риси в роботі журналіста – автора та в роботі журналіста – ведучого, а також, в свою чергу, окреслить певні особливості власне авторський програм на відміну від інших видів програм.
Створюючи авторську радіопрограму, журналісту важливо пам’ятати, на якій саме радіостанції вона буде звучати. «Тут у авторів, на відміну від ді-джеїв та ефірних ведучих, більше можливостей: якщо програма за темою, стилем або через «нестандартний» голос ведучого не може пролунати на «локальній» комерційній інформаційно – музичній радіостанції, автор має можливість продати її на комерційній або муніципальній «багатопрофільній», а також державній станції» [60, 56]. Знання цього дає можливість автору або ведучому професійно орієнтуватися із використанням технічних засобів створення програм (наприклад, використання автором більш неординарних звукових засобів, які «наймані» ведучи дозволити собі не можуть відповідно до загального формату віщання, такі як: «звуки живої природи», мелодії загальновідомих музичних композицій або власні напрацювання ді-джея в галузі звуку [6,10]), що дає можливість більш практичного використання знань про особливості створення власне авторських програм.
Також автор програми, з одного боку, знаходиться у більш простій ситуації на відміну від ведучого ефіру: він обмежений темою своєї передачі, йому не потрібно знати про все, потрібно розбиратися тільки у своєму питанні. З іншого боку, його програма повинна максимально зацікавити слухача, тому й готуватися до неї потрібно більш ретельно. Автор повинен сам підібрати для програми літературний матеріал, зробити його зрозумілим людині, яка не дуже розбирається у цій проблемі. Потрібно, щоб слухач був впевнений, що ведучий спілкується з ним, навіть якщо він читає свій текст з папірця.
Автор також підбирає й музичний матеріал (який повинен легко сприйматися), домовляється з гостями, якщо це ток-шоу, розробляє з ними тему майбутньої розмови, бажані або не бажані питання, за необхідністю – вивчає власну аудиторію (наприклад, шляхом створення інтерактивного поля через спілкування зі слухачами в прямому ефірі, шляхом створення спеціальних форумів на сайтах радіостанцій, на яких слухачі пропонують певні ідеї та висловлюють побажання, або ж створенням опитувань на сайтах радіостанцій чи просто смс-голосувань на певну тематику, приклади створення яких можна побачити в теоретичних працях В.Б. Зазикіна [18], С.С. Кетова [23], або на практиці – в аналізованих в цій роботі станціях «Великий Луг» та «Ностальжі») .
Автор програми, як і ді-джей «локальної» інформаційно – музичної радіостанції, готує робоче місце, потрібні компакт-диски, картриджі з «відбивками», джинглами, а також створює (якщо це ток-шоу) максимально комфортну обстановку своєму гостю: пропонує чай або каву, допомагає розслабитися, якщо людина малознайома, тобто намагається створити легку атмосферу, щоб бесіда пройшла успішно.
Автору передачі бажано придумати «фірмову», тільки йому притаманну манеру привітання та прощання зі слухачами, а також підібрати спеціальну музичну “підкладку”, щоб зробити передачу більш ефективною та такою, що запам’ятовується. Під цю музичну композицію (краще за все інструментальну) ведучому повинно бути зручно, приємно розмовляти: вона повинна заряджати енергією або навпаки, розслабляти у відповідності до ритму і характеру передачі, а також в залежності від темпераменту автора. Основу такому оформленню віщання вже дали перевірені часом радіопостанови, що велися під аранжуванням певної мелодії, яка за відсутністю зорових декорацій повинна була створювати певну атмосферу та настрій для слухача [74, 210].
Ведучий програми у прямому ефірі більш вільний, тому, сидячи за пультом, може дозволити собі будь-які сторонні шуми (наприклад, сміх, жарти, привітання з гостем). Він обмежений лише часом передачі, її форматом та власною внутрішньою цензурою. Незалежно від жанру передачі радіоведучий створює певний настрій у слухачів.
Автор повинен слідкувати не лише за змістом передачі, музичним матеріалом, але й за ходом бесіди, і зі слухачами, і з гостями програми, постійно підтримувати потрібний настрій і темп. Він повинен бути не лише цікавим співрозмовником гостю, але й, більш за все, модератором бесіди. Він повинен вміти спрямовувати розмову в те русло, яке, в першу чергу, цікавить аудиторію, а не власне гостя, при чому робити це тактовно та якомога непомітніше.
Існує також певна характерна відмінність між видами власне авторських програм. Найбільш виразно ця різниця виявляється у відповідності до самої радіостанції, на якій виходить певна авторська програма.
Основною відмінністю авторської програми на «локальній» комерційній інформаційно-музичній радіостанції від передачі на «багатопрофільної» та державної радіостанціях є те, що у першому випадку ведучий, як правило, виходить у ефір «живим» (прямий ефір), а у другому (через велику кількість передач різних авторів) попередньо записує свою передачу (сам або за допомогою звукоінженера) на магнітну плівку, DAT-касету, або будь-який інший носій. Особливої різниці в цьому немає: завжди можна створити ілюзію прямого ефіру, записавши передачу з першого разу (без монтажу), залишивши деякі обмовки та помилки. Єдина різниця між «записаною» та «живою» передачею в тому, що у випадку авторської задумки (запланованого аспекту) неможливо вивести дзвінки радіослухачів в ефір.
Хоча існує певна думка, що майже непомітною але все ж таки різницею між цими двома видами програм є ще й якість оформлення програми з технічної точки зору. «В записаній програмі, при відповідній майстерності ведучого, можна створити необтяжливу атмосферу експромту, але при цьому уникнути всіх можливих мовних або звукових помилок – гулу від мікрофону, неловкого руху гостя, який міг зачепити динамік тощо» [53,150].
Отже, отримавши декілька тлумачень «авторської програми» та її характеристики, можна вивести певне усереднене визначення «авторської програми на радіо». Авторська програма на радіо – це радіопередача, автор якої одночасно виступає в ролі її творця та ведучого, режисера, літературного та музичного редактора, коректора, а іноді і продюсера. Характерними ознаками авторської радіопередачі є: повна відповідальність автора за її виробництво, конструювання та випуск, підбор теми, матеріалу та інформаційного приводу, написання журналістом тексту, підбір музичного матеріалу, спеціального джинглу, пошук спонсорів. Відредагувати таку програму та вирішити, випускати її до ефіру чи ні, може тільки головний редактор або програмний директор.
1.2 Авторська програма на регіональних радіостанціях
У сучасній теорії і практиці засобів масової комунікації існують певні категоріальний розподіл радіостанцій. Таке поділення сприяє більш точному визначенню та характеристиці певного типу радіостанцій та їх специфіки.
Окрім того, визначення відношення станції до певного типу, відповідно до цього поділення, може допомогти не тільки повністю охарактеризувати саму радіостанцію, наповнення її ефіру, але й більш точно визначитись із характеристикою ефірного продукту, особливо власного продукту, того, що створюється на такій радіостанції.
Отже, існують два рівня поділення типів радіостанцій: вертикальний (за масштабом розповсюдження віщання): загальнонаціональні (всеукраїнські) та регіональні (локальні, сітьові); та горизонтальний (за джерелами фінансування і форматом віщання): за форматом та джерелом фінансування.
Вертикальний рівень (за масштабом): загальнонаціональні (всеукраїнські) та регіональні (локальні, сітьові).
Загальнонаціональні та регіональні радіостанції схожі між собою. В їх основі лежать одні й ті самі принципи віщання, технічне оснащення, формати. В історичному контексті це обумовлено тим, що першими радіостанціями були саме загальнонаціональні, а вже регіональні були створені значно пізніше, та за подібністю (калькуванням) до перших [58]. Але й і у наш час існує певний мотив такого калькування – оскільки достатньо великий відсоток регіональних та локальних станцій знаходяться на спонсорській дотації або на самофінансуванні, їх засновники (спонсори) не бажають ризикувати власним капіталом, випускаючи ризиковані експериментальні проекти. Набагато безпечніше та надійніше – використовувати шаблони вже готових програм, які користуються попитом та популярні серед слухацької аудиторії.
Найголовніші відмінності між регіональним та загальнонаціональним радіо такі:
1. Кількість грошей, які витрачаються на рекламу (це безпосередньо впливає на якість власного продукту, технічне оснащення станцій, можливості віщання);
2. Розподілення ефірного часу (регіональні можуть більш вільно ним розпоряджатися, наприклад, запропонувати більш комфортний для рекламодавця час);
3. Інтерактивність (набагато вищій рівень інтерактивності у регіонального радіо, оскільки воно найбільш наближене до власної слухацької аудиторії);
4. Іміджеві проекти (на регіональних радіостанціях мають більшу можливість «прив’язки» до своєї аудиторії, міста, наприклад, проект «Великі запорожці» на радіо «Великий Луг»);
5. Регіональне (особливо локальне) радіо краще знає потреби своїх слухачів, їх менталітет, тому в регіоні воно більш популярне, ніж сітьове радіо.
Регіональне радіо на практиці представлене двома видами: локальними та сітьовими радіостанціями. Локальні радіостанції – такі, що створені на місцях (в регіонах), та мають власний формат і концепцію подання матеріалу. Вони найчастіше мають приватне, а не державне фінансування та майно (власне апаратуру). Сітьові – це ті радіостанції, які продовжують віщання столичних або загальноукраїнських радіостанцій на місцях (наприклад, «Шансон Запоріжжя»), мають таку ж саму сітку ефіру, формат та концепцію, і лише за певними незначними категоріями орієнтуються на регіональну аудиторію (наприклад, відведення певного ефірного часу на місцевих рекламодавців). Такі станції найчастіше є філіалами більших радіокампаній та фінансуються і забезпечуються ними.
Горизонтальний рівень (за А.А. Шерелем).
1. Поділення за форматом.
Поняття «формат» визначає, перш за все, основні принципи та параметри віщання, тобто «визначення концепції роботи радіостанції, орієнтованої на певну потенційну аудиторію, її можливості для прослуховування та інформаційні й естетичні потреби» [60, 347].
Радіостанції, особливо комерційні (саме від цього залежить прибуток та подальше фінансування), повинні досконально знати музичні смаки своєї потенційної аудиторії і відбирати відповідний матеріал, оскільки від популярності ефірного продукту серед слухачів напряму залежить зацікавленість в такій радіостанції спонсорів або рекламодавців, а отже, відповідно, від цього прямо пропорційно залежить рівень доходів та подальшого фінансування.
Ці проблеми вирішуються через вибір та додержання певного формату радіостанції – типу віщання, способу існування станції в ефірі. В поняття «формат» входять: концепція віщання, а також підбір музичних композицій, що відповідають специфіці станції, відповідний спосіб подання новин, рекламні ролики, джингли (аудіологотипи радіостанції), відбивки, манера спілкування ді-джеїв. Головна ідея програмування – обрати формат, який буде привабливим для аудиторії певних вікових категорій та занять, дозволить утримувати увагу того сегменту ринку, в якому зацікавлена станція і, відповідно, рекламодавці. Тобто для того, що бути успішним, популярним та користуватися попитом серед слухацької аудиторії (і, відповідно, у спонсорів та рекламодавців), засновники радіостанції повинні визначитись із тим сегментом ринку, з яким вони бажають співпрацювати (у цьому випадку – з цільовою аудиторією), вивчити потреби цього сегменту (інтереси слухачів), і обрати відповідний тип продукту, який буде користуватися попитом у слухачів (а це, перш за все, саме формат станції, і вже потім, відповідно до обраного формату – наповнення ефіру, вже готовий (куплений) ефірний продукт або ж власний ефірний продукт, такий, як авторські програми, якщо вони є доцільними в цьому форматі).
Найбільш популярними (та комерційно вигідними) у 1990–2000-тих роках в США, Європі, Росії та Україні стали такі формати:
Формат АС – AdultContemporary («Сучасний дорослий»). Має ряд підформатів (HotAC, Urban AC, Lite). АС був найбільш популярний у 80-ті роки, проте і на сьогодні не здає позицій лідера. Головна аудиторія цього формату – люди від 25 до 49 років. Ця вікова група найбільш приваблива для рекламодавців, оскільки максимально націлена на заробляння та витрачання грошей. Коефіцієнт рекламної вартості однієї тисячі слухачів на таких станціях дуже високий. Проте деякі рекламодавці вкладають кошти в станції формату АС, оскільки їм самим подобається цей тип віщання. Такі станції дуже популярні також серед жіночої аудиторії.
Музична основа таких станцій – наймодніші та старі поп-хіти 70–90-тих років, відсутність будь-якої «важкої» музики. В ефір подекуди можуть включатися елементи «софт-року», які вдало поєднуються з ліричними баладами та мелодійною музикою. Ранкові ефіри таких станцій найчастіше ведуть найбільш популярні та високооплачувані ді-джеї (personalities). Ді-джеї, що працюють вдень та увечері, розмовляють в ефірі набагато менше. Новини та спорт на цих радіостанція займають другорядне положення.
Формат CHR ( або EHR) – Contemporary (European) HitRadio (у 1950–1960-ті роки він називався «Тор – 40»). Спочатку формат «Тор – 40» (CHR) був орієнтований на підлітків від 12 до 18 років, проте в 1990-ті аудиторія цього формату значно «подорослішала» (15–35 років), так як починаючи з 1950–1960-х років з’явилося багато різноманітних музичних стилів та напрямів, які потрапляють у перші десятки хіт-парадів та цікавлять людей різного віку. CHR – дуже енергійний формат, який де допускає навіть секундного мовчання в ефірі. Постійно повинна звучати «найгарячіша» музика, така, яка займає високі позиції в національних та світових таблицях популярності. Для CHR характерно також мінімальна кількість новин, оскільки перенасичення ними ефіру може змусити молодого слухача вимкнути радіоприймач. Проте CHR-станції залишають блоки новин, роблячи їх для приваблення рекламодавців більш насиченими, але короткими.
Формат EasyListening («Музика, легка для сприйняття») спочатку мав назву BeautifulMusic. Основа цього формату – інструментальна музика, іноді з м’яким вокалом, популярні мелодії, які виконуються музичними колективами з великою кількістю струнних інструментів. Основна аудиторія – люди від 40 до 50 років. Репліки ведучих зведені до мінімуму, хоча деякі станції дають в ефір доволі великі випуски новин та інформаційні блоки.
Формат NewAge (музика для зняття напруги та медитації – окрім музичних інструментів в ній присутні звуки моря, лісу, крики птахів, дельфінів та ін.). В США радіостанції формату NewAge орієнтуються на «яппі» – молодих бізнесменів та ділових людей з престижною університетською освітою, так званих «вершків суспільства». В Росії та Україні нажаль наразі немає радіостанцій, які працювали б виключно у цьому форматі.
Формат AOR – AlbumOrientedRock/AdultOrientedRock (рок-музика з альбомів/ рок для дорослої аудиторії); часто це не загальновідомі хіти, а визнані спеціалістами шедеври у своєму напрямку чи стилі. Композиції на таких станціях іноді звучать довше за стандартні на 3,5 хвилини, основну аудиторію складають слухачі від 18 до 34 років, в основному чоловічої статі тому, що музичний зміст програм часто включає рок-композиції в жорсткому стилі «хард-н-хеві». Такі станції не дуже цікаві потенційним рекламодавцям, оскільки мають достатньо вузьку аудиторію.
Цей формат може поділятися на підформати:
ModernRock/Alternative («Сучасний рок/альтернативна музика») та ClassicRock («Класика рок – музики»). В світі формат ModernRock/Alternative, як правило, практикується на студентських локальних радіостанціях, орієнтується на молодіжну аудиторію, в той час, як ClassicRock – на більш дорослих людей. ClassicRock – станції «грають» найбільш хітові рок-композиції 1970–1980-х і початку 1990-х років.
Формат Nostalgia («Ностальгія») – музика кінця 1940–1950-х років (епоха біг-бендов), розрахований на людей від 50 років. Такі станції повністю або частково комп’ютеризовані. Головне – музика, а інші програмні елементи абсолютно непомітні. Рекламні ролики включаються в музичний потік нібито випадково, не поєднуючись у великі блоки. Однак на багатьох Nostalgia-станціях ключову роль грають personalities – авторитетні ведучі, які користуються повагою аудиторії. Подібний до нього формат – Oldies, який зорієнтований на поп-стандарти 1950-х –початку 1960-х років: Елвіс Преслі, EverlyBrothers та інших виконавців. На Україні існує також ще один підформат, дуже схожий за принципом побудови з форматом Oldies, але пропонує аудиторії музичні композиції, що були популярні у 80х або 90х роках. Такі підформати зазвичай є додатковими, а не основними для радіостанції, під трансляції відводиться певний зазначений час (та найчастіше вони мають назву подібну до «гарячі дев’яності» тощо). Цей формат орієнтований на людей, віком, орієнтовно, від 30 років до 45.
В країнах, де англійська мова не є державною, існують станції, які транслюють тільки національну поп - та рок-музику. Цей формат має назву NationalMusic або NationalHit. Такі станції, як правило, користуються популярністю, оскільки світова музична індустрія орієнтована на англомовну музику, але пісні рідною мовою певної країни завжди більш улюблені серед слухачів.
Вузька, проте стабільна аудиторія у станцій, які працюють у форматі Religious («Релігійне радіо»). Незважаючи на те, що цей формат може використовувати деякі програмні елементи інших форматів, коефіцієнт рекламної вартості однієї тисячі слухачів дуже низький, а іноді взагалі відсутній. Таке радіо орієнтується на чітко зазначену цільову аудиторію та також мати своє внутрішнє поділення за принципом релігійних течій (наприклад, баптистське радіо, християнське католицьке радіо та інші).
Вказані формати розповсюджені на українському радіоринку, проте існує певна низка інших форматів радіостанцій, які навряд чи зможуть прижитися в наших умовах, наприклад Country – найбільш популярній на Півдні та на Середньому Заході Сполучених Штатів, або кантрі-музика (американський фолк). Багато радіо – та телестанцій, які транслюють кантрі, підтримуються на державному рівні, а кантрі-музиканти – найбільш високооплачувані. В нашій країні такі радіопрограми навряд будуть рентабельними і зможуть окупатися без спонсорської допомоги. Також у нас не можуть отримати популярність радіостанції формату UrbanContemporary, які в основному орієнтуються на національні меншини: вихідців з Іспанії та Латинської Америки, індіанців, афроамериканців та інші країни, де галасливі та гіперактивні ді-джеї ставлять в ефір різну етнічну музику: латинські ритми, регбі, ритм-н-блюз тощо.
Проте в Україні можна очікувати збільшення кількості радіостанцій таких форматів, як AllNews («Тільки новини»), AllTalk («Тільки бесіди»), AllComedy («Тільки розважальні програми»), а також News/Talk. Останній формат характеризується поєднанням дзвінків у студію, інтерв’ю у прямому ефірі і великою кількістю новинної інформації. Це дуже вигідний формат для середніх радіохвиль. Не зважаючи на популярність та надійність, він все ж залежить від майстерності його творців та частково від кон’юнктури ринку. В період відносно подієвого «затишшя» в житті країни рейтинги подібного радіо падають.
Вказані формати мають дуже різноманітну аудиторію (найбільше це стосується формату «AllNews») і користуються особливою популярністю серед бізнесменів.
В українському радіопросторі також можлива поява на середніх хвилях (СХ) радіостанцій формату MOR – MiddleOfTheRoad («Середина шляху»), який розроблявся спеціально для СХ. Музика такого формату визначається як «не дуже модна, але й не занадто стара, не дуже гучна, проте й не дуже солодка» [60, 353], а головною особливістю MOR – станцій є абсолютна свобода ді-джеїв в ефірі: вони оговорюють кожну композицію, дуже багато спілкуються зі слухачами, основна аудиторія – слухачі від 40 років та більше. Найпопулярніші ді-джеї «вийшли» з MOR. Цей формат також містить великі блоки новин, інформацію про дорожні пригоди, прогнози погоди та останні спортивні події.
Неможливо говорити про формати наших радіостанцій у чистому вигляді, як, наприклад, про чистий АС або чистий CHR – це завжди буде змішаний формат (CHR/AC або Roc/Talk тощо), що пов’язано із особливостями українського радіоринку, вимоги якого сильно відрізняються від особливостей радіоринку Європи, і тим більш Америки.
1. За джерелом фінансування радіопрограми поділяються на:
- комерційні (ефірне мовлення здійснюється за рахунок спонсорського фінансування, за рахунок продажу ефірного часу під рекламу, за рахунок продажу власного журналістського продукту до ефіру інших радіостанцій);
- державні (ефірне мовлення здійснюється за рахунок державного фінансування.
Отже, регіональне радіо – це радіо, яке має високий рівень інтерактивності, найбільш повне та якісне орієнтування на потреби аудиторії (її менталітет та смаки). Воно має реальну можливість більш функціонального та комфортного розподілення ефірного часу (по відношенні як до розміщення рекламного матеріалу, так і взагалі до розподілу власного ефірного часу, орієнтовно до потреб аудиторії). Водночас воно має менше фінансування та менші технічні можливості (у більшості випадків, проте не завжди).
Регіональне радіо може бути державним або комерційним, локальним або сітьовим та мати будь-який формат віщання. Далі розглянемо основні характеристики авторських програм на регіональних радіостанціях.
Для того, щоб якісно та повно визначити специфіку авторських програм на регіональних радіостанціях, звернемо увагу на поради щодо створення такого типу програм, що подаються В.Л. Цвіком, оскільки принципи створення (принципи побудови драматургії програми) і є основою майбутнього кінцевого варіанту власне програми [56, 410]. Тобто знаючи принципи побудови, можна визначити яким має бути готовий варіант тієї чи іншої радіопрограми і вже за цим принципом визначати її вади, недоліки та особливості, а також ті характерні риси, які властиві тільки одній, певній програмі та які вирізняють її з-поміж ряду журналістських продуктів того ж типу.
В.Л. Цвік дає такі поради щодо підготовки тематичних (авторських) радіопрограм:
1. Жанрово-тематичні особливості програм більшості радіостанцій визначаються орієнтацією на групи населення, диференційовані за віковою, соціально-економічною або етнічною ознакою. Тобто, головним чинником створення такого типу програм є потреби власне тієї аудиторії, для якої цей продукт буде створюватись.
2. Визначення формату станції є першим важливим кроком для розробки стратегії підготовки програм, організації роботи всього колективу і кожного журналіста окремо. Формат радіостанції є визначальним для підбору журналістського персоналу та журналістського продукту, який буде поступати в ефір.
3. Оскільки практично всі однотипні станції працюють з одним і тим самим музичним матеріалом, гарно підібраний репертуар та частота повторів окремих записів можуть зіграти важливу роль у приверненні уваги слухачів (для визначення таких параметрів використовуються опитування слухачів, або визначення комп’ютером раціональної частоти повторів тих чи інших музичних номерів).
Також важливим аспектом є створення певного «брендового» продукту, за яким певна радіостанція може бути відразу визначена серед слухачів. Таким брендовим проектом може бути як постать ведучого, певні програми або цикли програм, а й також така не досить вагома деталь, як джингл певної програми (наприклад випуску новин) або коротка музична вставка між програмами, блоками реклам тощо (так звані «позивні»).
4. Підбір ді-джея (ведучого). При створенні авторської програми в його обов’язки входить: конструювання та випуск програми, відбір теми, матеріалу та інформаційного приводу, написання тексту, відбір музичного матеріалу, спеціального джинглу, іноді – пошук спонсорів.
Також журналіст може стати «голосом радіостанції», її визначальною рисою, за якою легко розпізнати яке радіо наразі лунає у ефірі (так звана «зірка радіо», або «брендовий ді-джей»).
5. Попередня підготовка до випуску (заготовки ді-джея), пошук гостей, матеріалу, попередній відбір музичного масиву, технічна підготовка. За рівнем попередньої підготовки визначається якість та професійність не лише однієї радіопрограми, але й усієї радіостанції загалом.
6. Чергування музики та голосу ді-джея, відповідність такого чергування та співвідношення музичного часу обраному формату.
7. Відбір гостей (доцільність появи гостей у авторській передачі). Потрібно зауважити, що при правильному підборі гостя важливо завжди пам’ятати – не потрібно довго розмовляти з людиною до початку запису (це може його виснажити, або змусити «повторюватися» чи апелювати до розмови, якої слухач не чув; також потрібно оминати питання, на які можна дати односкладну відповідь).
В.Л. Цвік подає окремі критерії правильної (професійної) роботи ді-джея (ведучого) такої програми [56, 420]. Знання цих критеріїв допоможе знайти вади або особливості не стільки в технічно-драматургічному оформленні програми, скільки саме в роботі журналіста, що є доцільним при оцінюванні саме авторських радіопрограм.
Критерії оцінювання рівня професійної компетенції ведучого програми:
1. Не можна перетворювати новини в нудне перерахування фактів. Завжди шукайте деталі, які вдихнуть життя в ваше повідомлення. Виявляйте нестандартність та оригінальність, не забуваючи, одначе, про тактовність.
2. На радіо потрібно розповідати, а не читати (ви не віщаєте для широкої аудиторії, ви пояснюєте конкретному радіослухачеві, що відбувається в світі).
3. Слід користуватися простою розмовною мовою, яка буде зрозумілою кожному окремому вашому слухачу.
4. Перший абзац повідомлення повинен бути коротким і енергійним, щоб збудити цікавість радіослухача, який, можливо слухає неуважно. (Перша фраза повинна захопити, зацікавити, привернути увагу, викликати бажання слухати далі. Слухача завжди приваблює елемент емоційності, деякий особистісний відтінок, який закликає до відчуття причетності до певної події не тільки автора, але й того, кому призначене це повідомлення).
5. Слід використовувати короткі, прості, точні, конкретні, зрозумілі фрази.
6. Слід дотримуватись принципу оперативності, який виражається через вживанням теперішнього часу при описанні певного процесу, події, явища.
7. Не висловлюйтеся занадто емоційно, не зловживайте драматичними інтонаціями і словами.
8. Уникайте професійного жаргону. Також варто уникати вживання складних слів, термінів та визначень, якщо без них можна обійтись без шкоди змісту повідомлення.
9. Слідкуйте за тим, щоб не образити тих, про кого розповідаєте (наприклад, не називайте людину з певними фізіологічними або психологічними відхиленнями калікою).
10.Уникайте перебільшень, не плутайте множину з одниною.
11. Не починайте повідомлення з прямої мови (якщо це цитата). Не починайте повідомлення із спірних тверджень без посилання на джерело.
12. Майте такт та почуття міри.
13. Слідкуйте за тоном голосу (повчання та поблажливість дратують слухачів), за вимовою, дикцією.
14. Робота з мікрофоном (працюйте без вдихів – видихів, яких було би чутно слухачеві, слідкуйте за появою сторонніх технічних шумів). Також важливим є аспект технічної обробки музичного матеріалу та композиційних музичних аранжувань програми («перебивки» та «джингли»). Якість звуку має завжди бути на високому рівні, не залежно від фінансового забезпечення та технічного оснащення студії. Також журналіст (автор програми) повинен хоча б поверхово орієнтуватися в апаратному оснащенні студії, користуватися комп’ютерними програмами обробки звуку.
Узагальнюючи і систематизуючи наведені вимоги до створення радіопрограм пропонуємо власну модель оцінювання якості авторської програми на регіональній радіостанції:
1. Визначення типу регіональної радіостанції, її фінансування (це дозволить виявити рівень фінансового уложення в створенні власного радіопродукту, доцільність створення власного радіопродукту, технічні можливості).
2. Визначення формату радіостанції.
3. Визначення аудиторії радіостанції.
4. Жанрово-тематична особливість обраної для аналізу програми.
5. Особливість програми (чим вона відрізняється серед інших програм з тими ж ознаками).
6. Підбір ді-джея (ведучого) – вдалість та доцільність вибору саме цього ді-джея (за статтю, віком, професійними та мовними здібностями).
7. Якість та відповідність у відборі теми, інформаційного приводу, матеріалу та музичного матеріалу, джинглу.
8. Попередня підготовка до випуску (заготовки ді-джея), пошук гостей, матеріалу, попередній відбір музичного масиву, технічна підготовка.
9. Чергування музики та голосу ді-джея, відповідність такого чергування та співвідношення часу на музику до обраного формату програми та радіостанції в цілому.
10. Відбір гостей (доцільність появи гостей в авторській передачі).
11. Текстове наповнення передачі, якість тексту:
- нудне перерахування фактів, або присутність деталей, які “вдихнуть” життя в повідомлення;
- розповідь, або читання тексту;
- використання простої розмовної мови;
- якість першого абзацу (фрази) повідомлення;
- використання коротких, простих, точних, конкретних, зрозумілих фраз;
- наявність оперативності;
- емоційність, зловживання драматичними словами;
- використання професійного жаргону, складної термінології тощо;
- тактовність, почуття міри ведучого;
- присутність перебільшень, фактичних, мовних або лексичних помилок;
- оформлення прямої мови, цитат у мові ведучого;
- тон голосу, вимова, дикція ведучого, гостя;
- робота з мікрофоном, наявність сторонніх технічних шумів.
Отже, регіональні радіостанції мають певний категоріальний розподіл (горизонтальний та вертикальний), кожний з яких виявляє певні характерні особливості радіостанції та диктує стиль віщання та формат; зумовлює якісний відбір журналістів і технічних працівників, їхню професійність; технічне та фінансове забезпечення та має прямий вплив на формування сітки віщання певної радіостанції загалом.
Визначення цих особливостей може стати вирішальним при проведенні якісного аналізу радіопродукції, а саме – авторських розважальних програм на запорізьких регіональних радіостанціях.
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ АВТОРСЬКИХ РОЗВАЖАЛЬНИХ
ПРОГРАМ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РАДІО
2.1. Характеристика авторських розважальних програм радіостанції
“Великий Луг”
Радіостанція «Великий Луг» (частота 101,8) в ефірі з 1995 року і на разі займає одне з провідних місць в медіа просторі Запоріжжя.
Інформативне наповнення ефіру цією радіостанцією не обмежується лише випусками новин. Маленькими вставками ведучий подає інформацію про найсвіжіші та цікаві новини кіно, шоу-бізнесу, спорту, новітніх технологій та просто цікаві факти з життя пересічних людей.
Ефіри супроводжуються іграми у прямому ефірі з аудиторією, розіграшами призів. Слухачі можуть дзвонити на радіо, виправляти помилки ведучих, пропонувати власні ідеї щодо нових програм або нового формату (або підбору тематики) для тих програм, що наразі транслюються в ефірному мовленні (що, власне, і є проявом інтерактивності). Радіо також відвідували зірки кіно та шоу-бізнесу, чиновники, політики, тож можна сказати що воно користується певним попитом та авторитетом серед слухацької аудиторії.
На радіостанції багато власних проектів. Наприклад, «Великий Луг» має дочірній проект, радіо «102,2 FM» - рок-н-рол радіо. Також радіостанція має дуже професійно виконаний офіційний сайт: www.vlug.zp.ua.
На радіо навіть працює людина з дефектом дикції – Олександр Мороз, що створює певний антураж для іміджу радіо.
Найголовніші віхи в історії радіостанції «Великий Луг»:
- 23 вересня 1995 року радіостанція почала віщати.
- У 1997 році на радіо з’являється перший комп’ютер, до 1998 року завершилася комп’ютеризація служби новин.
- В 1999 році в пульт радіо потрапляла блискавка.
- У 2000 році радіо вводить систему телефонного голосування, коли під час ранкового ефіру ведучий задає питання та варіанти відповідей (набираєш відповідний номер телефону, система автоматично зараховує твій дзвінок як один голос), але спочатку слухачі сприйняли цю систему негативно.
- У 2002 році вийшов авторський проект («900 секунд «Орієнтиру», програма для бізнес-еліти, ведуча – Наталя Берегова).
- У 2003 році у радіо з’явився дочерній проект, радіо «102,2 FM» - рок-н-рол радіо, яке в 2004 р. почало свою роботу як самостійний проект.
- У 2004 році в ефірі побував Віктор Ющенко.
- У 2006 році в ефірі побував (на той час прем’єр-міністр) Юрій Єхануров. Двічі – Юлія Тимошенко.
- У 2007 році радіостанцію переформатували, вона стала «Першим справжнім радіо». У тому ж році радіо провело гучну акцію «Шашлик BigShow» (1 травня, пляж, ігри з ведучими, шашлик, призи).
Маючитакубагатуісторію, радіостанціяще не зупинилась у своємурозвитку, прогресуючи та вдосконалюючись. Творчийколективпрофесійнореалізуєвласнізадуми у виглядіавторськихпроектів. На радіо «Великий Луг» наразі транслюються в ефірному мовленнітаківласніпроекти:
1. «Чартерний рейс»
Ведуча – Марія Чайкіна. Це –хіт-парад, в якому щотижнево презентується новий для аудиторії виконавець або новий сингл вже відомого популярного музиканта.
Слухачі можуть впливати на розподіл місць у хіт-параді шляхом голосування на офіційному сайті радіостанції. Результати щотижневого голосування подаються також у формі короткої замітки в газеті «Острів свободи».
Програма виходить по суботах о 12:00.
2. «Дежавю»
Ведуча – Ліка Полонська. Програма «Дежавю» побудована за принципом, традиційних музичних новин – це добре забуті хіти минулих літ. Автор та ведуча програми відстежує «еволюційний розвиток» загальновідомих пісень будь якого музичного стилю. Автор в хронологічному порядку подає оригінальні кавер-версії та її переспіви, використовуючи для цієї цілі, навіть, найрідкісніші, унікальні, колекційні записи, коментує їх та оцінює якість і доречність переспівів того чи іншого музичного твору.
Програмавиходитькожну середу о 12:30 та о 16:30.
3. «Народний рейтинг «Великі запорожці»
Великий соціальний проект, прикликаний згадати всіх людей, що варті титулу «Великі запорожці». Проект повністю інтерактивний – голосувати можна за допомогою газетних анкет, СМС-повідомлень та повідомлень на офіційному сайті радіостанції, поштової скриньки. Цей проект є частиною більш глобального проекту, який підтримують більшість ЗМІ м. Запоріжжя, а саме соціального проекту «Запоріжжя – наше місто!».
4. «Протихіт»
Ведучий – Едуард Туманов. Щотижня у ефірі «Першого Справжнього радіо» виходить парад антихітів з Едуардом Тумановим – це п’ятірка найбезглуздіших пісень та композицій, що набридли. «Протихіт» складається з думок слухачів, які голосують SMS-повідомленнями, та ді-джеїв радіо.
У програми є свої особливості. Так, у рубриці «Вбиває на смерть» можна почути жартівливі фрази з текстів пісень. У рубриці «Останній привіт» - пісні, які «покидають» (на тиждень) фонотеку радіо «Великий Луг» і востаннє «співають» на 101,8 FM.
Проект «Протихіт» допомагає зробити ефір «Першого Справжнього радіо» саме таким, який хоче чути слухач. А як розподіляться міста можна дізнатися щоп’ятниці з 18:00 до 19:00 на 101,8 FM.
Отже, для аналізу обрані такі авторські розважальні програми:
1. «Чартерний рейс»;
2. «Дежавю»;
3. «Протихіт».
Перші три ознаки з характеристики стосуються радіостанції загалом, тобто є однаковими для обраних програм радіостанції «Великий Луг» («Чартерний рейс», «Дежавю», «Протихіт»).
Визначення типу регіональної радіостанції, її фінансування дозволить виявити рівень фінансового забезпечення, доцільність створення власного радіопродукту, технічні можливості.
«Великий Луг» – радіостанція регіонального масштабу, зона її покриття – місто Запоріжжя та запорізька область. Станція локальна, за джерелом фінансування – комерційна. Існує за рахунок продажу ефірного часу під рекламу. Офіційний сайт радіостанції дуже гарно та професійно оформлений, що доводить те, що «Великий Луг» турбується про власний імідж та не шкодує грошей на поліпшення якості надання послуг. Великим плюсом також є наявність он-лайн – версії, ретранслятора ефіру, за допомогою якого при наявності Інтернету радіо можна слухати навіть там, де немає радіохвиль, можна навіть записувати потрібні передачі.
Радіо існує вже майже п’ятнадцять років, протягом яких воно змінило декілька форматів віщання. Звісно, велика кількість ефірної продукції побудована на принципах вже існуючих радіопрограм та шаблонів, особливо розважального (музичного) характеру (наприклад, хіт-паради та програми з музикою на замовлення), але існує і сектор власних проектів радіостанції. Ці проекти як розважального формату, так і соціального (наприклад «Великі запорожці»).
Наразі радіостанція має змішаний формат, за основними характерними рисами можна визначити його, як поєднання формату MOR – MiddleOfTheRoad («Середина шляху»), та формату АС – AdultContemporary («Сучасний дорослий»).
Формат АС – AdultContemporary («Сучасний дорослий»), на сьогодні є провідним і дуже розповсюдженим в Україні загалом та, власне, в Запоріжжі. Цільова аудиторія цього формату – слухачі від 25 до 49 років, які досить привабливі для рекламодавців.
Коефіцієнт рекламної вартості однієї тисячі слухачів на таких станціях дуже високий, отже вони користуються попитом серед спонсорів та рекламодавців, і, відповідно, радіостанції мають з цього попиту доволі великий фінансовий дохід.
Музична основа радіостанції «Великий Луг» – наймодніші та старі поп-хіти 1970–1990-х років, відсутність будь-якої «важкої» музики. В ефір інколи включаються елементи «софт-року», ліричні балади та мелодійна музика. Новини, прогнози погоди, повідомлення про затори на дорогах, спорт – на цій радіостанції займають другорядне місце.
Елементи формату MOR – MiddleOfTheRoad («Середина шляху») на «Великому Лугу» проявляються в підборі більшої частини музичного матеріалу, а також, що є головною особливістю MOR – станцій, це абсолютна свобода ді-джеїв в ефірі: вони оговорюють кожну композицію, дуже багато спілкуються зі слухачами. На такій основі, наприклад, будуються програми типу «пісні та привітання по заявках». Цей формат доповнюється (але не характеризується, як було зазначено) короткими інформаційними вставками – блоками новин, інформацією про дорожні пригоди, прогнозами погоди та останніми спортивними подіями.
Отже, можна зробити висновок, що наповнення радіоефіру «Великого Лугу» характеризується певним підбором музичного матеріалу (хіти; популярні мелодії; музика не дуже модна, але й не занадто стара, не дуже гучна, проте й не дуже солодка; наймодніші та старі поп-хіти 70-90 років; відсутність будь-якої «важкої» музики. В ефір подекуди можуть включатися елементи «софт-року», ліричні балади та мелодійна музика). Блоки новин, спортивні, прогнози погоди тощо – займають другорядне місце, ді-джеї мають велику свободу в ефірі.
Серед рекламодавців радіостанція користується популярністю (відповідно до обраного сегменту цільової аудиторії). Аудиторія «Великого Лугу» складається із слухачів віком від 25 до 50 років.
1. Авторська розважальна програма «Дежавю»
Ведуча – Ліка Полонська. Програма виходить кожну середу о 12:30 та о 16:30. Тематика передачі – порівняння оригінальних варіантів пісень з подальшими їхніми переспівами, реміксами, міксами, каверами та рімейками. Жанр – розважальна авторська музична програма.
Особливістю цієї програми є те, що програма дуже чітко структурована. Відповідно до ієрархії матеріалу, на початку програми подається головна (оригінальна) версія композиції, та відповідний матеріал до неї (відомості про групу, що її виконує, про автора композиції та власне її історію). Після цього, в хронологічному порідку, подаються пізніші варіанти композиції та коментар (оцінка) ведучої.
Автор (ведуча) не лише подає фактаж, порівнює та дає оцінку, вона ще подає в ефір приспів кожного варіанту пісні – теми передачі, тобто дає можливість слухачу самому зробити відповідні висновки. Окрім того, дуже цікавим є саме підхід індивідуальної оцінки ведучої кожного поданого варіанту пісні. Цей прояв суб’єктивності в журналістиці є властивим та доречним саме в регіональному форматі, де кожен журналіст спілкується з аудиторією в більш інтимному форматі, більш індивідуалізовано, створюючи атмосферу довіри та дружнього спілкування. Таку атмосферу створює не лише сам факт коментарю, але й тон ведучої – м’який, приязний, дружній, з використанням простого та зрозумілого розмовного стилю.
Підбір ді-джея (ведучого) доцільний. Важливим аспектом цього є те, що ведуча є не лише автором програми, але й власником найбільш рідкісних записів. Професійність та мовні здібності Ліки Полонської знаходяться на високому рівні (передача ведеться українською мовою). Вдало підібраний формат передачі, структура, матеріали гарно поєднуються з коментарями ведучої, її м’яким тембром голосу, інтонаціями.
Приводом для вибору тієї чи іншої композиції може стати і вихід нової версії вже відомої раніше пісні, і власний розсуд автора передачі. Підбір матеріалу – відповідний, оригінал музичної композиції подається у повному обсязі, ремікси – у скороченні. Оскільки автор не лише подає різні варіанти однієї і тієї пісні, але й розповідає історію і оригіналу пісні, і історію групи, яка вперше виконала саме цю композицію – це потребує серйозної попередньої підготовки. Крім того, дуже багато часу займає пошук всіх або більшості переробок однієї певної композиції, адже їхня кількість не усталена, а може збільшитися у будь-який час.
У програмі від 16 грудня 2009 року Ліка Полонська презентувала варіації пісні «SexualRevolution» (групи «ArmyofLovers») – загальновідомі кавери групи «А.Р.М.І.Я.», співака Бориса Моїсеєва, та відомий лише вузькому колу музикознавців ремікс англійського ді-джея. Цей приклад доводить, що автор проекту відповідально ставиться до кожного випуску, адже дуже мало слухачів мають справжню можливість знайти нерозповсюджені в Україні (або в Інтернеті) варіації певної композиції. До речі, факт такої довіри до вибору ведучої (тобто, коли вона, наприклад, повідомляє, що наразі існують лише чотири варіації пісні) свідчить про високий рівень співпраці та довіри між ді-джеєм регіонального локального радіо та його аудиторією.
Співвідношення голосу ведучого (коментарів) до музичного наповнення приблизно 1:5, крім того самі коментарі йдуть під музичний супровід (мотив композиції – теми передачі).
За драматургією побудови – передача не передбачає запрошення гостей. Що стосується саме текстового наповнення передачі, якості коментарів ведучої, то можна зазначити, що журналістка використовує просту розмовну лексику; розповідає, а не зчитує власне сам текст; використовує необхідний мінімум професійної термінології (наприклад, «кавер-версія», «ремікс», «рімейк»). Вона вживає короткі, влучні, зрозумілі фрази; тон – інтимний і дружній. В подачі матеріалу простежується певна емоційність та суб’єктивність (у оціночних коментарях), але це не псує передачу, а навпаки, сприяє створенню атмосфери довіри між авторкою та аудиторією.
Якість звуку – дуже висока, джингл легкий для сприймання та запам’ятовування.
2. Авторська розважальна програма «Чартерний рейс»
Ведуча – МаріяЧайкіна. Програмавиходить по суботах о 12:00.
За принципом побудови, «Чартерний рейс» – музичний хіт-парад, в якому щотижнево презентується новий для аудиторії виконавець або новий сингл вже відомого популярного музиканта. Отже тему програми можна визначити як «висвітлення новинок музичної сфери шоу-бізнесу». Жанр – розважальна авторська музична програма.
Інтерактивність передачі висока – слухачі можуть безпоседеньо впливати на розстановку місць у хіт-параді (шляхом голосування на офіційному сайті радіостанції). Результати щотижневого голосування подаються також у вигляді короткої замітки в газеті «Острів свободи». Це також дуже важливий аспект, адже свідчить не лише про професійну взаємодію декількох різних засобів ЗМІ одного регіону, що, до речі, також істотно, а ще й про той факт, що радіо використовує можливості інших видів мас-медіа, щоб наблизитися до своєї аудиторії (тобто це власне радіо ефір, газетні замітки, Інтернет сайт).
Відмінність цієї програми від цілого пласту подібних не дуже велика. Драматургічна основа побудована за класичним, вже неодноразово випробуваним принципом: ведуча подає коротку підводку до кожної музичної композиції та називає її рейтинг («місце») у хіт-параді цього тижня, після чого, власне і подається композиція, в короткому або повному вигляді (це залежить від «місця» цієї композиції в рейтингу).
Особливістю «Чартерного рейсу» є презентація нових композицій, про які більшість слухачів ніколи не чула, з підводкою до них та поданням коротких відомостей про виконавця або цікавих «неофіційних» фактів про особливості створення тієї чи іншої пісні. Оскільки слухачам хіт-параду для голосування пропонується певний набір пісень, серед яких «новинки» ще немає, то вибір чергової композиції для презентації залежить цілком від авторки цього проекту. Тобто журналістка має не лише бути в курсі новинок шоу-бізнесу, але й залишатися обізнаною настільки, щоб пояснити аудиторії, хто виконавець, з якого альбому ця композиція, чи вийшов вже новий альбом та ін.
Наприклад, у передачі від 24 жовтня 2009 р. ведуча провела презентацію нової пісні Енріке Іглесіаса «Lost Inside Your Love». Окрім коротких відомостей про самого виконавця, Марія Чайкіна подала факти про новий альбом, до складу якого ця пісня буде входити та час виходу кліпу на цю пісню на телеканалі М1.
Підбір ді-джея доцільний. Молодий дзвінкий жіночий голос із жвавими інтонаціями, дуже гармонійно поєднується з швидким темпом подання інформації та набором композицій, більшість з яких майже завжди танцювальні, тобто швидкого ритму.
Приводом для виходу чергового випуску є щотижневі результати голосування слухачів, результати якого і подаються у вигляді ступеневого хіт-параду музичних композицій.
Співвідношення голосу ведучого (коментарів) до музичного наповнення приблизно 1:10, крім того самі коментарі подаються під музичний супровід (мотив стандартного джинглу програми, ненав’язливий легкий ритм).
За драматургією побудови передача не передбачає запрошення гостей. Що стосується саме текстового наповнення передачі, якості коментарів ведучої, то можна зазначити, що журналістка використовує просту розмовну лексику; її фрази короткі, влучні, зрозумілі, іноді римовані, іноді включають елемент жарту, каламбуру, обігравання назви певної композиції, наприклад, «Saveme» співає Шакіра, і слухачі таки її врятували, залишивши на 9 місці нашого хіт-параду» (Марія Чайкіна, «Чартерний рейс», програма від 26 грудня 2009 року); тон ведучої – веселий, життєрадісний, активний, налаштовує аудиторію на легке сприймання поданої інформації.
Якість звуку – дуже висока, джингл легкий для сприймання та запам’ятовування.
2. Авторська розважальна програма «Протихіт»
Ведучий – Едуард Туманов. Програмавиходитьщоп’ятниці, о 18:00. Тематика передачі – підбірмузичнихкомпозицій, щовстиглинабриднути. Жанр – розважальнаавторськамузичнапрограма.
Драматургічна побудова передачі передбачає поділення на підрубрики. Основна рубрика не має назви, складається власне з переліку та прослуховування обраних музичних композицій, які коментуються ведучим, до речі, часто саме з негативним або навіть саркастичним емоційним забарвленням самого власне коментарю.
У рубриці «Вбиває на смерть» автор програми подає цитати з пісень, які можуть викликати сміх слухача; недоречні, недосконалі з точки зору мовностилістичних або навіть логічних принципів побудови речень відносно правил російської або української мови. У рубриці «Останній привіт» - звучать пісні, які «залишають» (на тиждень) фонотеку радіо «Великий Луг». Пісні для цієї рубрики обираються двома шляхами: за допомогою попереднього голосування серед аудиторії радіостанції, та у залежності від кількості замовлень цієї пісні до ефіру (чим частіше лунає композиція, тим більший в неї шанс потрапити до рубрики «Останній привіт»). У другому випадку кількість виходу композиції до ефіру найчастіше вираховується власне ді-джеями радіо, але й існує також статистична підводка пісень, яку щотижня автоматично виводять за допомогою комп’ютеру.
Інтерактивність передачі також висока – слухачі можуть впливати на розстановку місць у ієрархії протихітів (голосування відбувається на спеціально створеному форумі на офіційному сайті радіостанції, або за допомогою SMS-повідомлень, які слухачі надсилають на певний зазначений номер телефону). Щоправда ведучий залишає за собою право на власний розсуд додавати чи прибирати композиції зі списку протихітів.
Оскільки хіт-паради антихітів явище не нове, з чітко сформульованими принципами побудови, особливістю саме «Протихіта» на радіо «Великий Луг» є поділення за рубриками, які надають звичайній музичній програмі більш глибокого наповнення та додаткових функцій. Окрім розважального, програма має і практичне значення, наприклад, вона допомагає звільнити ефір від тих музичних композицій, які можуть «засмічувати» ефір та надокучати слухачам своїм постійним звучанням.
Підбір ді-джея (ведучого) доцільний. Професійність та комунікативні здібності ведучого досить високі. Вдало підібраний формат передачі, структура, матеріали гарно поєднуються із сатиричними коментарями ведучого, його подекуди іронічними інтонаціями, гумористичною рубрикою «Вбиває на смерть».
Приводом для вибору тієї чи іншої композиції стають і результати чергового голосування слухачів, і власний розсуд автора передачі, ді-джеїв, що працюють на радіостанції «Великий Луг». Підбір матеріалу – відповідний, музичні композиції подаються лише у скороченому вигляді, що обумовлено саме особливістю такого типу хіт-параду, адже суть його полягає в тому, щоб на деякий час (найчастіше на тиждень) або навіть назавжди звільнити аудиторію від прослуховування тих мелодій, які вже встигли їм набриднути.
Оскільки автор не лише подає перелік композицій, обраних слухачами та ді-джеями, але й шукає додаткову інформацію (зокрема, для рубрики «Вбиває на смерть»), підготовка до виходу програми потребує певних зусиль зі сторони ведучого-автора. Окрім того, дуже багато часу займає технічна обробка тих музичних композицій, які входять до змісту програми, адже вони подаються не лише у скороченні, але й з тієї частини композиції, яку слухачам відразу вдається розпізнати.
Співвідношення голосу ведучого (коментарів) до музичного наповнення приблизно 1:2. За драматургією побудови передача не передбачає запрошення гостей.
Що стосується саме текстового наповнення радіопрограми, якості коментарів ведучого, то можна зазначити, що фрази журналіста влучні, зрозумілі, включають в себе елемент жарту, каламбуру, іронії. Присутній жанр коментарю та рецензії. Тон ведучого веселий, активний, іронічний, налаштовує на легке сприймання поданого матеріалі. Якість звуку – дуже висока, джингл легко сприймається і запам’ятовується.
За проаналізованими критеріями визначено, що наповнення радіо ефіру «Великого лугу» характеризується певним підбором музичного матеріалу. Блоки новин, спортивні і метеопрогнози – займають другорядне місце. Ді-джеї і автори-ведучі програм мають велику свободу в ефірі.
Серед рекламодавців радіостанція користується популярністю через сегмент цільової аудиторії, яку вона охоплює, та через певний рівень популярності радіостанції серед слухачів. Аудиторія «Великого лугу» складається із слухачів віком від 25 до 50 років.
В ході аналізу встановлено, що хоча ці авторські передачі в цілому побудовані на принципі вже існуючих передач подібного типу, вони все ж таки мають певні, властиві, притаманні тільки їм особливості. Наприклад, дуже цікавим є саме підхід індивідуальної оцінки ведучими того музичного матеріалу, що подається в ефір. Цей прояв суб’єктивності в журналістиці є властивим та доречним саме в регіональному форматі, де кожен журналіст спілкується з аудиторією в більш інтимному форматі, більш індивідуалізовано, створюючи атмосферу довіри та дружнього спілкування. Таку атмосферу створює не лише сам факт коментарю, але й приязний, дружній, в міру жартівливий тон ведучих-авторів розважальних програм.
2.2 Специфіка авторських розважальних програм радіо «Ностальжи»
Деякі джерела зазначають, що (теоретично можна говорити, що ця медіа компанія створена на базі радіо «Ностальжи», хоча скоріше її можна назвати радіо-аналогом друкованої «Запоріжжя Медіа» (офіційний інформаційний портал м. Запоріжжя).
Радіостанція «Ностальжи» працює в ефірі з 1995 року і на разі займає одне з провідних місць в медіа просторі Запоріжжя. Частота її виходу 102,4 Гц. (Директор – Рекалова Олена Олександрівна). Передавач знаходиться в м. Нікополь.
На рубежі двохтисячного року це радіо було популярним завдяки своїм інтерактивним прямим (опівнічним) ефірам. На сьогодні інформативне наповнення ефіру не обмежується лише випусками новин. Маленькими вставками ведучі подають інформацію про найсвіжіші та найцікавіші новини кіно, шоу-бізнесу, спорту, новітніх технологій та просто цікаві факти з життя пересічних громадян.
Ефіри супроводжуються іграми зі слухачами у прямому ефірі, розіграшами призів, інтерактивним спілкуванням.
Досить часто радіо відвідують зірки кіно і шоу-бізнесу, чиновники, політики. В ефір радіостанції впроваджено багато власних проектів. Офіційний сайт радіостанції “Ностальжи” наразі дуже слабко оформлений, його адреса в Інтернеті: http://fm.zp.ua/modules/newbb/.
Найголовніші етапи в історії радіостанції «Ностальжи»:
- Радіостанція створена 1 серпня 1995 року. Віщання здійснювалося з маленької кімнати без ремонту, телефону, Інтернету.
- Перші зірки, що відвідали радіо – В’ячеслав Бутусов, Максим Покровський, Ігор Корнелюк.
- 1996 – перший переїзд радіостанції (тепер ефірна була великою за розміром), дівчатам-новинаркам виділили окремий стіл та мікрофон.
- 1996 рік – кінцевий варіант створення інформаційного відділу.
- «Ностальжи» стало сітьовим радіо, відкрилися філіали у містах Нікополь, Мелітополь, Токмак і Бердянськ. Трансляції поширювалися на всю Запорізьку та частину Дніпропетровської областей.
- 1997 рік. Почалися виїзди ді-джеїв в якості самостійних творчих одиниць. Першопрохідцями стали Р. Дягілєв і А. Шалютін. З 1998 року сформувалася ціла компанія (Дягілєв, Шалютін, Курочкін), яка регулярно виступала в Бердянську, Мелітополі, Токмаку, Нікополі, Молочанську.
- 1998 рік. Другий переїзд ефірки. З’являється спліт-система, комп’ютери.
- 2005 – безлімітний Інтернет.
Власні проекти радіостанції «Ностальжи»:
1. «База даних»
Освітній (освітньо-пізнавальний) проект, прикликаний коротко подавати цікаві факти з різних сфер людського буття. Має на меті підвищення рівня цікавості радіостанції серед слухачів та підвищення їх рівня загальної освіченості.
Закріпленого за програмою ведучого – не має. Програма виходить щогодини кожного дня.
2. «Запорізькі історії з Ростиславом Дягілєвим»
Ведучий – Ростислав Дягілєв. Соціальний проект радіо «Ностальжи», схожий за принципом з програмою «Місто ЗП» на телеканалі «Запоріжжя». Тобто це програма, яка розповідає про місто Запоріжжя, його історію, історію будинків, кафе, назв вулиць, культуру та інші факти з життя городян, навіть легенди та байки про місто. Цей проект є частиною великого проекту – «Запоріжжя – наше місто». Програма виходить щодня, раз на три години.
3. «Твій день в історії»
Освітній проект, прикликаний стисло подавати відомості про цей (певний) день на історичному тлі (наприклад, дати народження відомих людей, даті якоїсь важливої події або наукового виноходу). Мета проекту – підняття загального рівня освіченості аудиторії, привернути увагу до радіостанції слухачів з високим інтелектуальним рівнем або активною громадською позицією. Виходить щодня о 13:30.
4. «Без спонсора»
Ведуча – Ксенія Горобцова. Освітній проект, який повідомляє цікаві факти про наукові відкриття, інформацію, що маловідома широкому загалу. Проект також прикликаний підняти загальний рівень освіченості аудиторії, привернути увагу до радіостанції слухачів з високим інтелектуальним рівнем, а також молоді, що навчається. Виходить три рази на день, щодня. Час виходу не зафіксований.
5. «Нічний ефір»
Розважальна авторська музична програма, яка не має постійного ведучого і побудована за принципом подання музики на замовлення у поєднанні із живим спілкуванням із ді-джеєм в прямому ефірі (дзвінки слухачів до студії), можливе також запрошення гостей до студії.
Такий принцип побудови програми є головною особливістю формату MOR – станцій, які характеризуються абсолютною свободою ді-джеїв в ефірі (вони оговорюють кожну композицію, дуже багато спілкуються із слухачами тощо).
Програма може мати чисто розважальний (за принципом побудови та драматургією)характер, або змішаний, коли у своїй розмові ді-джей може торкатися певних соціальних проблем або явищ.
Виходить щодня в 0:30.
6. «Червоне печиво»
Ведучий – Ростислав Дягілєв. Розважальна програма, побудована за принципом короткої «вставки» в Нічний ефір, на протязі якої ведучий жартівливо розповідає «жахливі історії» в жанрі «історії піонерського кострища». Програма є особистою «фішкою» саме радіо «Ностальжі», та має цілком та повністю розважальний характер. Також, ведучий програми, Ростислав Дягілєв, також є вагомою персоною в радіо ефірі та користується дуже великою популярністю серед слухачів радіо. Виходить щоночі о 01:00.
Отже, авторськими розважальними програмами, які проаналізуємо в цій роботі будуть такі:
1. «Нічний ефір».
2. «Червоне печиво».
Перші три ознаки з характеристики стосуються радіостанції загалом, тобто є однаковими для двох обраних програм радіостанції «Ностальжи» («Червоне печиво» та «Нічний ефір»).
Визначення типу регіональної радіостанції, її фінансування дозволяє виявити рівень фінансового забезпечення у створенні журналістами власного радіопродукту, доцільність його існування та технічні можливості радіовіщання.
«Ностальжи» це радіостанція регіонального масштабу, локальна, створена цілком та повністю на технічній та фінансовій базі місцевого (запорізького) журналістського середовища. За джерелом фінансування радіостанція є комерційною, вона існує за рахунок продажу ефірного часу під рекламу, та спонсорські вливання.
Офіційний сайт радіостанції, як такий, слабо та не професійно оформлений, важкий для орієнтування, та містить у собі дуже мало фактичного матеріалу. Плюсом є лише наявність інтерактивності (форуми з назвами «Питання та критика», «Поради щодо вдосконалення ефіру» тощо), проте активність ді-джеїв на цьому сайті не значна, а поради слухачів майже не сприймаються. Великим мінусом є не лише відсутність он-лайн – версії ретранслятора ефіру, а й повна не зорієнтованість (та небажання) працівників «Ностальжи» влаштувати таку версію в майбутньому.
Радіо існує вже майже п’ятнадцять років, протягом яких воно змінило декілька форматів віщання. Звісно, велика кількість ефірної продукції побудована на принципах вже існуючих радіопрограм, але є сектор власних проектів. Ці програми і розважального, і соціального (наприклад, «Запорізькі історії») характеру.
Наразі радіостанція також має змішаний формат, поєднання формату MOR – MiddleOfTheRoad («Середина шляху») (особливо сильно риси цього формату виявляються під час «Нічного ефіру»), та формату АС – AdultContemporary («Сучасний дорослий»), у якому здійснюється весь денний ефір.
Музична основа «Ностальжи» – наймодніші та старі поп-хіти 1970–1990 років, відсутня будь-яка «важка» музика. В ефір подекуди включаються елементи «софт-року», ліричні балади та мелодійна музика. Півроку тому на станції існував проект «Неформат», програма, під час виходу якої в ефір видавалась не дуже поширена серед широкого загалу слухачів музика стилю Rok, Punk, Oi, Ska тощо, що надає привід вважати радіостанцію такою, що не завжди притримується класичного типу віщання, та здатною на ризикові (неприбуткові) проекти.
Новини, спорт, прогнози погоди та короткі інформаційно-освітні програми на цій радіостанції займають першочергове положення, наприклад, випуск новин відбувається кожної години, крім того до кожного випуску за 15 хвилин підводиться анонс новин.
Такий пріоритет є характерним саме для радіо «Ностальжі» (Запоріжжя), оскільки розважальну функцію віднесено на другий план, а на першому знаходиться інформаційна та освітня (про що свідчать програми «для інтелектуального розвитку» типу «Без спонсора» тощо), що свідчить не лише про бажання привернути якомога більше слухачів, а про бажання підвищити загальний інтелектуальний розвиток серед цільової аудиторії. Такий підхід можна вважати брендовим для радіостанції.
Можливим також у майбутньому переорієнтування радіо формату з широкої загальної аудиторію на людей, які здобувають вищу освіту або вже її мають, адже всі передумови для такого переформатування наразі вже створені.
Елементи формату MOR – MiddleOfTheRoad («Середина шляху») на «Ностальжи», як вже зазначалось, максимально сильно використовуються під час Нічного ефіру, а у денному ефірі його елементи виявляються лише в підборі більшої частини музичного матеріалу.
Можна зробити висновок, що наповнення ефіру радіостанції «Ностальжи» характеризується певним підбором музичного матеріалу (хіти; популярні мелодії; музика не дуже модна, але й не занадто стара, не дуже гучна, проте й не дуже солодка; наймодніші та старі поп-хіти 70-90 років; відсутність будь-якої «важкої» музики.
В ефір подекуди можуть включатися елементи «софт-року», ліричні балади та мелодійна музика. Також, в ефір можуть виходити «не форматні» музичні композиції, популярні серед неширокої верстви слухачів).
Пріоритет блоків новин, спортивних, прогнозів погоди, коротких освітні або соціальні програми є характерним (навіть «брендовим») саме для радіо «Ностальжі» (Запоріжжя), оскільки розважальну функцію віднесено на другий план, а на першому знаходиться інформаційна та освітня. Також особливістю радіо є передумови переформатування віщання на інший тип цільової аудиторії.
Серед рекламодавців радіостанція користується популярністю, найбільшою серед регіональних радіостанції міста Запоріжжя. Аудиторія «Ностальжи» складається із слухачів віком від 35 до 50 років.
1. Авторська розважальна програма “Нічний ефір”
Специфіка програми та її регулярність (а також розміщення в сітці віщання) не передбачає постійних ведучих. У різні періоди цю програму вели Ростислав Дягілєв, Віка Чернова, Ксенія Горобцова та ін. Програма виходить щодня в 00:30.
Тематика передачі – поєднання програми «музика та привітання за замовленнями» із вільним спілкуванням ді-джея зі слухачами. Жанр – розважальна авторська музична програма.
Особливістю цієї програми є саме поєднання двох різних типів радіо програм. Перший тип – музична програма за замовленням. За її жанровою специфікою, ведучий повинен лише зачитувати в голос привітання та повідомлення слухачів, називати музичну композицію, яка далі має лунати в ефірі, у деяких випадках дозволено подавати короткі тактичні коментарі та репліки (наприклад, «і всі ді-джеї нашого радіо приєднуються до цього привітання»). Другий тип – це передачі за принципом «Talkshow», де 80% наповнення ефіру займає саме мовна діяльність ведучого: спілкування із гостями та слухачами, які зателефонували на програму. Музику ж у цьому випадку ді-джей зазвичай готує заздалегідь, щоб вона гармонійно поєднувалась із тематикою та інформаційним наповненням саме цього випуску.
Програма «Нічний ефір» радіо «Ностальжи» є прикладом дуже гармонійного поєднання обох типів. А менша «прив’язка» ведучого до певної тематики у цьому випадку, надає ведучим більшої свободи в ефірі, що допомагає створити атмосферу невимушеності та дружнього спілкування.
Також особливістю цієї програми можна вважати тематичне спрямування кожного випуску. За більшості характеристик програму можна визначити саме як розважальну, але подекуди теми, що обговорюються ведучим та гостем, або ведучим та слухачами, що потрапили до прямого ефіру, можуть мати дуже серйозний соціальний, суспільний або психологічний зміст (наприклад, тема «сімейних розлучень» у програмі від 19 жовтня 2009 року, або проблема «батьки – діти» у програмі від 20 грудня 2009 року).
Підбір ді-джеїв (ведучих) не можна назвати доцільним або не доцільним, адже найважливіший аспект (принаймні, останнім часом) вибору саме цього, а не іншого ведучого полягає у фактичній спроможності або неспроможності вести ефір вночі. Проте вдало підібраний формат передачі, структура, матеріали дають гарне поєднання з будь-якою манерою вести ефір, тому змінність ведучих не відіграє значної ролі у сприйманні радіопрограми.
Приводом для виходу чергового випуску може стати будь-що – новини шоу-бізнесу, свято, якась подія або явище як загальноукраїнського, так і місцевого (локального) масштабу, навіть пропозиції самих слухачів.
Принцип підбору музичного і інформаційного матеріалу відповідний.
Оскільки лише від ведучого цілком та повністю залежить якість кожного випуску, його тематика та наповнення, це потребує від значної підготовки до ефіру.
Ведучий повинен хоча б орієнтовно визначитися з темою (темами), приблизно відібрати репертуар, «накидати» текст або хоча б декілька тезисних цитат, провести підготовчу роботу з гостем (попередня бесіда з ним, налаштування на невимушений лад, інструктаж з користування необхідним мінімумом технічного обладнання студії тощо).
У програмі від 3 січня 2010 року, наприклад, Віка Чернова презентувала декілька нових музичних композицій новорічної тематики. Крім того, у розмовній частині програми слухачі ділилися своїми враженнями від святкування нового року, розповідали новорічні прикмети і традиції. Сама ведуча знайшла декілька цікавих новорічних прикмет, яких дотримуються мешканці інших міст України, та навіть інших країн.
Співвідношення голосу ведучого до музичного наповнення приблизно 2:1, крім того спілкування часто відбувається під легкий музичний супровід. За драматургією побудови передача передбачає запрошення гостей та пряме спілкування із аудиторією.
Що стосується саме текстового наповнення програми, якості коментарів ведучих, то можна зазначити, що журналісти ведуть програму легко, з використанням розмовної лексики; розповідають, жартують, наводять приклади з власного життя. В програмі використовуються жанри інтерв’ю, коментаря, розповіді, байки, жарту, життєвої історії, подекуди навіть памфлету. Фрази короткі, влучні, зрозумілі; тон ведучих дружній, приязний, викликає довіру та співучасть. Дуже цікавим є аспект оригінальності манери кожного ведучого, тому подекуди існує аспект поділу аудиторії програми за принципом ді-джея, що повинен вийти у ефір того чи іншого разу). Якість звуку – дуже висока, джингл легкий для сприймання та запам’ятовування.
2. Авторська розважальна програма «Червоне печиво»
Ведучий – Ростислав Дягілєв. Програма виходить щодня в 01:00. Тематика передачі – оповідання «жахливих історій» в жанрі «історії піонерського кострища». Жанр – розважальна авторська програма.
Особливістю цієї програми є те, що це єдиний проект на теренах запорізького радіо ефіру. Ця розважальна програма побудована за принципом короткої «вставки» в Нічний ефір, на протязі якої ведучий жартівливо розповідає «жахливі історії», які були дуже популярні у радянські часи.
На фоні «страхітливої» музики, «жахливим голосом» ведучий розповідає чергову казку з несподіваним кінцем, підтримуючи хоч і жартівливу, але напружену «лячну» атмосферу.
Передача не має ніякого прикладного значення, окрім бажання розважити аудиторію та підняти рейтинг радіостанції, та загалом орієнтована на дорослу аудиторію, якій знайомі піонерські табори.
В цій програмі інтерактивність виявляється лише в тому, що матеріал для оповідань ді-джей може брати серед тих історій, що власне для нього залишають на сайті слухачі.
Підбір ді-джея дуже вдалий. Окрім того, що Ростислав Дягілєв є власне автором цього проекту, він ще й один з найбільш популярних ді-джеїв на «Ностальжи». Молодий, ініціативний, неординарний, артистичний, з неповторним тембром голосу, ведучий вдихає особливе життя в свої розповіді, надаючи їм індивідуального, неповторного звучання, та певної, властивої лише йому, інтерпретації. Тому, навіть якщо слухач вже давно знає саме цю, історію, цей ведучий подасть її так, що буде цікаво слухати її і в сто перший раз.
Акторські дані ведучого знаходяться на доволі високому рівні, хоча, по суті, такий рівень не має суттєвого прикладного значення. Інфо-привід програми – просто розповідь чергової історії.
Кожна програма потребує пошуку нового матеріалу для оповідання, та нової музики для супроводу, технічної обробки кожної музичної композиції.
Голос ведучого лунає на фоні музики, тому можна сказати, що співвідношення голос – музика дорівнює 1:1. Таке співвідношення дуже доцільне, тому що музика створює потрібну атмосферу для розповіді. Поява гостей у програмі не доцільна і не передбачена.
Що стосується саме текстового наповнення програми, можна зазначити, що журналіст веде її легко, на одному диханні. Розповідаючи чергову історію, Ростислав використовує артистичні здібності, «розігрує сценки», жартує.
В його роботі використовується жанр розповіді, байки. Фрази та тон відповідний для створення напруженої таємничої атмосфери. Якість звуку – дуже висока, джингл легкий для сприймання та запам’ятовування.
Отже, в ході аналізу встановлено, що хоча ці авторські передачі в цілому побудовані на принципі вже існуючих передач такого типу, вони все ж таки мають певні, властиві тільки їм особливості, наприклад, поєднання двох зовсім різних типів програм (наприклад, в «Нічному ефірі») або ж поєднання розважального аспекту програми з соціальним її наповненням. Також дуже цікавим є велика кількість нової (пізнавальної) та цікавої інформації. Навіть розважаючись, чуєш дуже багато нових фактів – саме це найголовніша особливість радіо “Ностальжи”.
ВИСНОВКИ
В ході дослідження обраної теми було виявлено, що в сучасній журналістиці науці існує певна розбіжність в трактуванні поняття авторська програма. Низка вчених-журналістикознавців, які займалися розробкою проблеми «авторської програми» як такої (Г.В. Лазутіна, В.Л. Цвік, М.І. Калуцька та ін.) не виокремлюють її різновид як авторської програми на радіо. Водночас вчені, які займалися вивченням власне особливостей радіо як засобу масової інформації (А.А. Шерель) не займалися вивченням особливостей саме регіонального радіо. Тому поєднання двох тем, трактування поняття “авторська програма” та характеристика регіонального радіо як такого, може стати новим напрямом в журналістикознавстві.
В ході дослідження ми отримали проаналізували декілька тлумачень терміну «авторської програми», виявили її характерні ознаки, проаналізували особливості радіопрограм і сформулювали варіант дефініції терміну “авторська програма”, який трактуємо як радіопередачу, автор якої одночасно виступає в ролі її творця та ведучого, режисера, літературного та музичного редактора, коректора, а іноді і продюсера.
Характерними ознаками авторської радіопередачі є: повна відповідальність автора за її виробництво, конструювання та випуск, вибір теми, інформаційного приводу та підбір матеріалу, написання журналістом тексту, підбір музичного матеріалу, спеціального джинглу, пошук спонсорів. Дозвіл на вихід авторської програми в ефір надає головний редактор або програмний директор.
Регіональні радіостанції мають певне категоріальне поділення (горизонтальне та вертикальне), кожне з яких надає станції певних особливостей та диктує стиль віщання, якісний і професійний відбір журналістів та технічних працівників, технічне і фінансове забезпечення, а також безпосередньо впливає на формування сітки віщання певної радіостанції.
Визначення цих особливостей стало вирішальним для якісного аналізу радіопродукції, а саме – авторських розважальних програм на запорізьких регіональних радіостанціях “Великий Луг” і “Ностальжи”.
Результати аналізу авторських розважальних радіопрограм дозволяють констатувати, що наповнення ефіру радіостанції «Великий Луг» характеризується певним підбором музичного матеріалу (хіти; популярні мелодії), який є домінуючим; блоки новин, спортивні та метеопрогнози займають в ефірі другорядне місце, Ді-джеї радіостанції “Велиуий Луг” мають в ефірі велику свободу. Серед рекламодавців радіостанція користується популярністю. Аудиторія «Великого Лугу» складається із слухачів віком від 25 до 50 років.
В ході аналізу встановлено, що хоча авторські передачі («Дежавю», «Протихіт» та «Чартерний рейс») в цілому побудовані на принципі вже існуючих передач такого типу, вони все ж таки мають певні, властиві тільки їм особливості: дуже цікавим є саме підхід індивідуальної оцінки ведучих того музичного матеріалу, що подається в ефір. Цей прояв суб’єктивності в журналістиці є властивим та доречним саме в регіональному форматі, де кожен журналіст спілкується з аудиторією в більш інтимному форматі, більш індивідуалізовано, створюючи атмосферу довіри та дружнього спілкування. Таку атмосферу створює не лише сам факт коментарю, але й тон ведучих – приязний, приятельський, в розмовному стилі.
Наповнення радіо ефіру «Ностальжи» характеризується певним підбором музичного матеріалу, дуже подібного до матеріалу на радіо «Великий Луг», проте на «Ностальжи», на відміну від «Великого Лугу» блоки новин, спортивні, прогнози погоди, короткі освітні або соціальні програми займають чільне місце, ді-джеї (у порівнянні) мають дуже велику свободу (щоправда лише в Нічному ефірі). Серед рекламодавців радіостанція “Ностальжи” користується найбільшою популярністю.
В ході аналізу встановлено особливості авторських передач радіостанції “Ностальжи” («Нічний ефір», «Червоне печиво»): будова на принципі поєднання двох різних типів програм («Нічний ефір» - «музика та привітання за замовленням» і «Talkshow»), наявність великої кількості пізнавальної інформації. Головна специфіка розважальних програм радіостанції “Ностальжи” – поєднання розважальної і пізнавальної інформації.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Андроников И.Т. Слово написанное и сказанное // Я хочу рассказать вам. – М.: Наука, 1965. – C. 16 – 25.
2. Бараневич Ю.Д. Жанры радиовещания: Проблемы становления, формирования, развития. – К.: Знання – Прес, 1978. – 357 с.
3. Барманкулов М.К. Журналистика для всех. Общность и специфика жанров печати, телевидения и радиовещания. – Алма–Ата: Наука, 1979. – 210с.
4. Барманкулов М.К. Познать современника: Очерк в газете, на телевидении, радио, в документальном кино. – Алма–Ата: Наука, 1985. – 230 с.
5. Барноу Э. Как писать для радио и телевидения: Пер. с англ. – М.: Академия, 1960. – 420 с.
6. Белицкий Я.М. Профессия — журналист // Телевидение и радиовещание. – 2000. – №1. – С.5–12.
7. Беляев С.Д., Коробицын В.М. Радиостанции России: Государственное и независимое вещание. – М.: Издательский центр Академия, 1995. – 170с.
8. Бернштейн С.И. Язык радио. – М.: Информационно– издательский центр Connect, 1977. – 456с.
9. Бубукин А.Б. Интерактивность на радио: только плюсы. – Режим доступа: http://elar.usu.ru/bitstream/1234.56789/842/1/urgu0369s.pdf
10. Бехтина Н.Р. Радио — это прежде всего розговор // Техника кино и телевидения. – 2000. – № 2. – С.10–12.
11. Бойков Г.С. Развитие основных принципов взаимодействия Центрального и местного радиовещания. – М.: Издательство Московского государственного университета им. М. В. Ломоносова, 1981. – 348с.
12. Васильева Т.В. Радиожурналистика — проблемы «живого» вещания //Вестник Ленинградского университета. – Сер. 2. История, языкознание, литература. – 1987. – № 4. – С.37–45.
13. Васильева Т.В. Публицистические жанры радио. – М.: Академия, 1992. – 250 с.
14. Васильева Т.В. Публицистические жанры Российского радио. – СПб: Издательство Санкт– Петербургского университета, 1992. – 195с.
15. Гаймакова Б.Д., Сенкевин М.П., Макарова С.К. Мастерство эфирного выступления. – М.: МАИК, 1996. – 473 с.
16. Гальперин Ю.М. Человек с микрофоном. – М.: МАИК, 1971. – 230 с.
17. Гаспарян В.В. Работа радиожурналиста. Технология творчества. – М.:Информационно– издательский центр Connect, 2000. – 480с.
18. Зазыкин В.М. Психологические аспекты формирования интереса к телевизионным и радиопередачам // Аудитория. – 1988. – № 6. – С. 23–30.
19. Зарва М.В. Слово в эфире: О языке и стиле радиопередач. – М.:Академия, 1977. – 245с.
20. Засурский И.Д. Масс– медиа Второй Республики. – М.: Информационно–издательский центр Connect, 1999. – 476с.
21. Звуковой мир. Книга о звуковой документалистике / Под ред. Шилова Л.М. – М.: Наука, 1979. – 246с.
22. Калуцкая М.И. Авторские проекты. – Режим доступа: http://www.journalism/0_object92813.html
23. Кетов С.Д. Радиослушание // Среда. – 1999. – № 2. – С.45–47.
24. Кувшинов Д.Н. Новые технологии: благо // Среда. – 1998. – № 1. – С.26–29.
25. Куденко О.Р. Подвиг народа. – М.: Академия, 1971. – 485с.
26. Кузнєцова О.Д. Засоби масової комунікації. Посібник: Вид. 2-ге, перероблене й доповнене. – Серія «Навчальні та наукові видання професорсько-викладацького складу Львівського національного університету імені Івана Франка» – Львів: ПАІС, 2005. – 200 с.
27. Лазутина Г.В. Основы творческой деятельности журналиста.
– Режим доступа:http://www.journ.bsu.by/index.php?option=com_remository&Itemid=108&func=startdown&id=120.
28. Летунов Ю.А. Время. Люди. Микрофон. – М.: Искусство, 1974. – 279с.
29. Летунов Ю.А. О развитии документальной радиожурналистики. – М.:Искусство, 1966. – 375с.
30. Летунов Ю.А. Что скажешь людям? – М.: Искусство, 1980. – 198с.
31. Летунов Ю.А. О развитии радиожурналистики в России. – М.: Наука, 1966. – 460с.
32. Лизанчук В.В. Основи радіожурналістики. – К.: Знання, 2006. – 628 с.
33. Лизанчук В.В. Радіожурналістика: засади функціонування. Підручник. – Львів: ПАІС, 2000. – 366 с.
34. Любосветов Д.И. По законам эфира. О специфике творчества радиожурналиста. – М.: Наука, 1979. – 270 с.
35. Любосветов Д.И. К вопросу о движении творческих форм в отечественной радиожурналистике. Журналистика в 1999 году. – М.:Информационно–издательский центр Connect, 2000. – 387с.
36. Ляшенко Б.П. Наедине с микрофоном. – М.: ИЦМ, 1974. – 394с.
37. Ляшенко Б.П. Радио без тайн. – М.: ИЦМ, 1985. – 463с.
38. Маграчев Л.Н. Сюжеты, сочиненные жизнью. – М.: Издательство Московского государственного университета, 1972. – 356с.
39. Маграчев Л.Н. Встречи у микрофона. – М.: Знание, 1959. – 145с.
40. Маккой К. Вешание без помех. – М.: Информационно-издательский центр Connect, 2000. – 487с.
41. Маклюэн Г. Методы исследования средств массовой коммуникации. – М.: Наука, 1997. – 320 с.
42. Марченко Т.А. Радиотеатр. Страницы истории и некоторые проблемы. – М.: Сатам, 1970. – 280 с.
43. Методологические проблемы изучения телевидения и радиовещания /Под ред. Багирова Э.Г., Ружникова В.Н. – Режим доступа: http://www.mirrabot.com/work/work_61539.html
44. Минков М.Д. К проблеме жанров в радиовещании // Телевидение и радиовещание за рубежом. – М.: Атманай, 1973. – С. 3–53.
45. Миронченко В.Б. Диалогические жанры радиовещания. – К.: Либідь, 1978. – 230 с.
46. Михайлов Б.Р. Большие пороги. – М.: Знание, 1964. – 257 с.
47. Михайлов Б.П. Радиоочерк. – М.: Издательство Московского государственного университета, 1958. – 148 с.
48. Моїсеєв В.А. Журналістика та журналісти. – К.: Дакор, 2002. – 402с.
49. Музыря А.А. Искусство слушать мир. – М.: Наука, 1989. – 471 с.
50. Музыря А.А. В эфире — радиостанция «Юность». – М.: Просвет, 1979. – 326 с.
51. Новиков К.Ю. Радиорепортаж. – М.: Издательство Московского государственного университета, 1967. – 237 с.
52. Овсенников Т.Н. Радио России — реформа без цели // Среда. – 1998. – №2. – С. 8–15.
53. Олейник В.П. Радиопублицистика. Проблемы теории и мастерства. – К.: Либідь, 1978. – 431 с.
54. Омашев Н.О. В борьбе с негативными... – Алма–Ата: АСТ, 1990. – 389 с.
55. Офіційний сайт радіостанції «Великий Луг». – Режим доступу: http://www.vlug.zp.ua
56. Офіційний сайт радіостанції «Ностальжи». – Режим доступу: http://www.zabor.zp.ua/SMI/podrobno/radio_nostalji.htm
57. Отечественное радио в современных условиях: Сборник статей. / Под ред. Сухаревой В.А. – М.: Академия, 1998. – 380 с.
58. Очерки истории советского радиовещания и телевидения. Ч. 1. 1917-1941. / Под ред. Лапина С.Г. – М.: Наука, 1972. – 347 с.
59. Потятиник Б.М. Мережеві ЗМІ в Україні: прогноз розвитку // Телевізійна й радіожурналістика. – 2009. – № 8. – С. 74–79.
60. Радиожурналистика: Учебник / Под ред. Шереля А.А. — М.: Издательство Московского государственного университета, 2000. – 480 с.
61. Радиоискусство: Теория и практика. / Сост. Зверев В.Н. – М.: Искусство, 1981. – 230 с.
62. Ревенко А.П. У микрофона наш корреспондент. – М.: Наука, 1964. – 340 с.
63. Ромазанова Э.М. Бурные волны радиоэфира // Среда. – 1998. – № 3. – С. 12–19.
64. Рувинский А.Н. Вольный сын эфира // Дон. – 1997. – № 2. – С. 5–7.
65. Ружников В.Н. Так начиналось: Историко–теоретический очерк советского радиовещания. 1917–1928. – М.: Знание, 1987. – 474 с.
66. Самойленко Ю.А. Планирование на телевидении и радиовещании // Планирование работы в редакции. – М.: Простоп, 1979. – С. 452–470.
67. Сухарева В.Н. Любовь троих // Среда. – 1999. – № 8. – С. 28–35.
68. Смирнов В.В. Жанры радио журналистики. – К.: Дакор, 2002. – 450 с.
69. Смирнов В.В. Формы вещания. – К.: Дакор, 2002. – 380 с.
70. Фихтелиус Э. Десять заповедей журналиста: Пер. со шведского. – М.:Наука, 1999. – 70с.
71. Цвик В.Л. Журналист с микрофоном. Учебное пособие. – М.:Издательство МНЭПУ, 2000. – 59 с.
72. Чантлер П., Стюарт П. Основы радиожурналистики: Пер. с англ. – М.: Наука, 2000. – 529 с.
73. Ченин О.П. Личность ведущего на радио и телевидении // Информационный сборник. – 1979. –№ 4. – С. 15–23.
74. Шерель А.А. Там на неведомых подмостках: Радиоискусство. Проблемы истории и теории, 1922–1941. – М.: Российский институт искусствознания Министерства культуры РФ., 1993. – 483 с.
75. Щербатюк В.М. Радиорепортаж. – М.: Наука, 1970. – 327 с.
76. Ярошенко В. Н. Информационные жанры радиожурналистики. – М.: Наука, 1976. – 290 с.
77. Ярошенко В.Н. О некоторых видах современных информационных радио-программ // Информационный сборник. – 1983. – № 1. – С. 20–31.
| ! | Как писать дипломную работу Инструкция и советы по написанию качественной дипломной работы. |
| ! | Структура дипломной работы Сколько глав должно быть в работе, что должен содержать каждый из разделов. |
| ! | Оформление дипломных работ Требования к оформлению дипломных работ по ГОСТ. Основные методические указания. |
| ! | Источники для написания Что можно использовать в качестве источника для дипломной работы, а от чего лучше отказаться. |
| ! | Скачивание бесплатных работ Подводные камни и проблемы возникающие при сдаче бесплатно скачанной и не переработанной работы. |
| ! | Особенности дипломных проектов Чем отличается дипломный проект от дипломной работы. Описание особенностей. |
| → | по экономике Для студентов экономических специальностей. |
| → | по праву Для студентов юридических специальностей. |
| → | по педагогике Для студентов педагогических специальностей. |
| → | по психологии Для студентов специальностей связанных с психологией. |
| → | технических дипломов Для студентов технических специальностей. |
| → | выпускная работа бакалавра Требование к выпускной работе бакалавра. Как правило сдается на 4 курсе института. |
| → | магистерская диссертация Требования к магистерским диссертациям. Как правило сдается на 5,6 курсе обучения. |
| Дипломная работа | Формирование устных вычислительных навыков пятиклассников при изучении темы "Десятичные дроби" |
| Дипломная работа | Технологии работы социального педагога с многодетной семьей |
| Дипломная работа | Человеко-машинный интерфейс, разработка эргономичного интерфейса |
| Дипломная работа | Организация туристско-экскурсионной деятельности на т/к "Русский стиль" Солонешенского района Алтайского края |
| Дипломная работа | Разработка мероприятий по повышению эффективности коммерческой деятельности предприятия |
| Дипломная работа | Совершенствование системы аттестации персонала предприятия на примере офиса продаж ОАО "МТС" |
| Дипломная работа | Разработка системы менеджмента качества на предприятии |
| Дипломная работа | Организация учета и контроля на предприятиях жилищно-коммунального хозяйства |
| Дипломная работа | ЭКСПРЕСС-АНАЛИЗ ФИНАНСОВОГО СОСТОЯНИЯ ООО «АКТ «ФАРТОВ» |
| Дипломная работа | Психическая коммуникация |