Реферат по предмету "Бухгалтерский учет и аудит"

Узнать цену реферата по вашей теме


Облік собівартості продукції на підприємстві

План
Вступ
Розділ 1.Теоретичні основи формування та обліку собівартості продукції
1.1Загальні основи побудови обліку формування витрат виробництва продукції (робіт,послуг)
1.2Групування витрат за статтями калькуляції
1.3 Облікзатрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції
Розділ 2.Облік собівартості продукції на підприємстві
2.1Організація аналітичного обліку основного виробництва
2.2Визначення виробничої собівартості
Висновки
Література

Вступ
В умовах ринкової економікибухгалтерський облік є особливо важливою функцією ефективного управління виробничимиі комерційними структурами, знаряддям контролю за раціональними і економічнимвикористанням ресурсів з метою досягнення комерційного успіху і виконанняфінансових обов’язків перед державою.
Опанування знаннямибухгалтерського обліку, контролю і аналізу господарської діяльності з метоювиявлення слабких місць у роботі підприємств і знаходження шляхів подальшогопокращання їх роботи є головною метою керівника підприємства, менеджера,економіста, бухгалтера.
Удосконалення побудови своєчасногоі достовірного бухгалтерського обліку нерозривно пов’язане з вирішеннямактуальних завдань в галузі економіки. Виявленню внутрішньогосподарськихрезервів підприємств, запобіганню зловживанням і перевитратам, зниженнюсобівартості продукції, підвищенню продуктивності праці, рентабельностівиробництва (робіт, послуг), досягненню комерційного успіху сприяють чітконалагоджений облік і контроль.
Важливе значення відіграєнауково-обгрунтований бухгалтерський облік витрат виробництва, що формуєінформацію про використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів,собівартості виробництва і реалізації, а в кінцевому результаті показникиефективності роботи підприємства і об’єднань.
Облік затрат на виробництво ікалькулювання собівартості продукції має найбільшу специфіку в зв’язку зособливостями технології виробництва на підприємствах різних галузей іпідгалузей промисловості.
Поряд з необхідністю вивченнязагальних завдань організації і методології обліку і калькулювання собівартостів промисловості виникає суттєва необхідність засвоєння тих особливостейформування затрат, розподілу комплексних витрат, прийомів і способівкалькулювання собівартості виробів, які визначаються галузевими факторами.
Мета обліку затрат і калькулюваннясобівартості продукції заключається в своєчасному, повному і достовірномувизначенні фактичних затрат, зв’язаних з виробництвом і збутом продукції,визначенні фактичної собівартості окремих видів і всієї продукції, контролі завикористанням ресурсів і грошових коштів. Неперевершений поточний облік витратв місцях виникнення затрат, виявлення можливих відхилень від встановлених норм,причин, винуватців цих відхилень повинен задовільнити потреби оперативногоуправління виробництвом.
В основі організації обліку витратна виробництво лежать слідуючі принципи:
—документування витрат і повне їхвідображення на рахунках обліку виробництва;
—      групування витрат пооб’єктам обліку і місцям їх виникнення;
—      відповідність об’єктівобліку витрат з об’єктами калькулювання собівартості продукції, показників облікуфактичних витрат з нормативними, плановими;
—      розширення кола витрат, яківідносяться на об’єкти обліку за прямим призначенням;
—      здійснення оперативногоконтролю за витратами виробництва і формуванням собівартості продукції.

Розділ 1. Теоретичні основиформування та обліку собівартості продукції
1.1 Загальні основи побудовиобліку формування витрат виробництва продукції (робіт, послуг)
Облік витрат на виробництвопродукції (робіт, послуг) здійснюється на підставі Типових положень зпланування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг),затверджених постановами Кабінету Міністрів Украни:
— № 186 від 09.02.86 р.(будівельно-монтажні роботи);
— № 334 від 18.03.96 р.(торговельна діяльність);
— № 452 від 23.04.96 р.(сільськогосподарські підприємства);
— № 473 від 26.04.96 р.(промисловість);
Інструкції з планування, обліку ікалькулювання собівартості робіт (послуг) на підприємствах і організаціяхжитлово-комунального господарства № 24 від 31.03.97 р., а також на підставіЗаконів України:
— «Про податок на доданувартість» № 168/97-ВР від 03.04.97 р.;
— «Про внесення змін ідоповнень до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств“№ 283/97-ВР від 22.05.97 р.;
— Положення (стандарт)бухгалтерського обліку 16 „Витрати“ (Наказ Міністерства фінансівУкраїни № 318 від 31 грудня 1999 р., зареєстрований в Міністерстві юстиціїУкраїни № 27/4248 від 19 січня 2000 р.).
Витрати виробництва — це спожиті впроцесі виробництва засоби виробництва, які втілюють у собі минулу працю(сировину, матеріали, амортизацію основних засобів, працю працівників, зайнятиху процесі виробництва теперішньому) з відповідними на неї нарахуваннями та ін [1].
Операційні витрати — це витрати,що пов'язані з діяльністю по реалізації продукції та управлінням підприємством.Вони характеризують витрати, що були у звітному періоді і безпосередньо непов'язані з виробництвом продукції. Операційні витрати як. правило поділяютьсяна адміністративно-управлінські, витрати на збут та витрати, пов'язані знауково-дослідницькими й дослідно-конструкторськими роботами.
Валові витрати (згідно із ЗакономУкраїни № 283/97-ВР, ст. 5) — це сума будь-яких витрат платника податку угрошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсаціявартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) такимплатником податку для їх подальшого використання у власній господарськійдіяльності.
Положення (стандарт)бухгалтерського обліку 16 „Витрати“ визначає методологічні принципиформування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та їїрозкриття у фінансовій звітності.
Витрати відображаються вбухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшеннямзобов'язань [11].
Перелік і склад калькулюваннявиробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.
До виробничої собівартостіпродукції (робіт, послуг) включаються:
— прямі матеріальні витрати;
— прямі витрати на оплату праці;
— інші прямі витрати;
— загальновиробйичі витрати.
До складу прямих матеріальних витратвключається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основувироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів і комплектуючих виробів,допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені доконкретного об'єкта витрат.
До складу прямих витрат на оплатупраці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим увиробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бутибезпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.
До складу інших прямих витратвключаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесенідо конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, платаза оренду земельних майнових паїв, амортизація тощо.
Згідно із Законом України „Пробухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні“ № 996-ХІУ від16.07.99 р. і Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку І „Загальнівимоги до фінансової звітності“ до витрат, пов'язаних зі зменшеннямекономічних вигод (активів) або зі збільшенням зобов'язань протягом обліковогоперіоду відносяться:
а) витрати, що виникають у зв'язкузі зменшенням активів:
— списання сировини, матеріалів навиробництво (рах. № 23), матеріалів для ремонту обладнання, на адміністративніпотреби;
— витрати від знецінення запасів;
— нестачі запасів (сировини,комплектуючих, готової продукції, товарів тощо);
— нарахування амортизації;
— списання основних засобів,нематеріальних активів, МШП та інших необоротних активів, що стали непридатнимиі не використовуються;
— визнані економічні санкції — штрафи, пені, неустойки, що підлягають сплаті чи сплачені;
— нарахування резерву сумнівнихборгів або списання дебіторської заборгованості, що не може бути погашена.
Таким чином, все, що не може бутивизнане активом, списується на витрати;
б) витрати, що збільшуютьзобов'язання підприємства:
— заробітна плата;
— податки, збори, обов'язковіплатежі;
— відрахування на обов'язкове тадобровільне страхування;
— транспортні витрати;
— послуги сторонніх організацій(консультаційних, юридичних, медичних, аудиторських);
— оренди, витрат зв'язку, послуг зреклами, комунальних послуг, інше нарахування витрат, пов'язаних зі збільшеннямзобов'язань.
Особливістю нових Національнихстандартів є те, що всі витрати, пов'язані зі звітним періодом, відноситимутьсяна витрати такого періоду. Навіть такі витрати, як крадіжки, сплачені штрафивідноситимуться на рахунки обліку витрат, оскільки ці та подібні витратипов'язані зі зменшенням або збільшенням зобов'язань — зменшують прибуток (неоподатковуваний), а відповідно зменшують і власний капітал [14].
Метою обліку собівартостіпродукції є своєчасне, повне і достовірне визначення фактичних витрат,пов'язаних з виробництвом продукції, а також контроль за використаннямматеріальних, трудових і грошових ресурсів та інших витрат. Дані обліку витратна виробництво продукції використовуються для визначення результатів діяльностіструктурних підрозділів і підприємства в цілому, фактичної ефективностіорганізаційно-технічних заходів, спрямованих на розвиток і вдосконаленнявиробництва, для планово-економічних і аналітичних розрахунків.
За місцем виникнення витрати навиробництво продукції групуються за цехами, дільницями, службами й іншимиадміністративне обособленими структурними підрозділами виробництв.
Залежно від характеру іпризначення виконуваних процесів виробництво поділяється на основне, допоміжніта обслуговуючі виробництва і господарства.
До основного виробництва належатьцехи, дільниці, що беруть безпосередню участь у виготовленні продукції.
Допоміжні виробництва призначенідля обслуговування цехів основного виробництва: виконання робіт з ремонтуосновних засобів, забезпечення інструментом, запасними частинами для ремонтуобладнання, різними видами енергії, транспортними та іншими послугами. До нихналежать ремонтні цехи, експериментальні, енергетичні, транспортні та іншіпідрозділи.
До обслуговуючих виробництв ігосподарств (непромислового господарства) належать: незаводський транспортжитлово-комунальне господарство і культурно-побутові заклади, підсобнісільськогосподарські підприємства та інші структурні підрозділи, які не берутьучасті у виробництві товарної продукції [15].
Всі витрати на виробництвовключаються до собівартості окремих видів продукції, робіт, послуг (у томучислі окремих виробів, виготовлених за індивідуальним замовленням) або груподнорідних виробів.
Витрати на виробництво продукціїкласифікуються за елементами і статтями калькуляції.
Під елементами витрат розуміютьекономічно однорідні види витрат.
Витрати за статтями калькуляції — цевитрати на окремі види виробів, а також витрати на основне і допоміжневиробництва.
За способами перенесення вартостіна продукцію витрати поділяються на прямі та непрямі.
До прямих витрат належать витрати,пов'язані з виробництвом окремих видів продукції (на сировину, основніматеріали, купівельні вироби і напівфабрикати тощо), що можуть бутибезпосередньо включені до їх собівартості.
До непрямих витрат належатьвитрати, пов'язані з виробництвом декількох видів продукції (витрати наутримання та експлуатацію обладнання, загальновиробничі), що включаються дособівартості продукції (робіт, послуг) за допомогою спеціальних методів.Непрямі витрати створюють комплексні статті калькуляції (тобто складаються звитрат, що включають декілька елементів), котрі відрізняються за функціональноюроллю у виробничому процесі.
За ступенем впливу обсягувиробництва на рівень витрат останні поділяються на умовно-перемінні таумовно-постійні.
До умовно-перемінних витратналежать витрати, абсолютний розмір яких збільшується із збільшенням обсягувипуску продукції та знижується з його зменшенням. До умовно-перемінних витратналежать витрати на сировину і матеріали, купівельні комплектуючі вироби,напівфабрикати, технологічне паливо та енергію, на оплату праці працівникам, зайнятиму виробництві продукції (робіт, послуг), з відрахуванням на соціальні заходи, атакож інші витрати.
Умовно-постійні — це витрати,абсолютний розмір яких із збільшенням (зменшенням), випуску продукції істотноне змінюється. До умовно-постійних належать витрати, пов'язані зобслуговуванням і управлінням виробничою діяльністю цехів, а також витрати назабезпечення господарських потреб виробництва.
Витрати на виробництво продукції(робіт, послуг) поділяються за календарними періодами на поточні й одноразові.
Поточні витрати, тобто постійні — це звичайні витрати, або витрати з періодичністю менше місяця.
Одноразові витрати — це одноразовівитрати або витрати, які здійснюються періодично (періодичність більше місяця)і спрямовуються на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу.
Витрати на переробку (виробництво)запасів включають прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці,інші прямі витрати, а також постійні змінні виробничі накладні витрати.
Розподілення постійних виробничихнакладних витрат базується на нормальній потужності виробничого устаткування,»а" змінні виробничі накладні витрати розподіляються на кожну одиницювиробництва на базі фактичного використання виробничих потужностей.
Таким чином, виробничасобівартість — це грошовий вираз безпосередніх витрат підприємства, пов'язанихз виробництвом продукції, виконаних робіт та наданих послуг [19].

1.2 Групування витрат за статтямикалькуляції
Калькуляція (від лат. саісиїаііо — обчислення) — це обчислення собівартості одиниці продукції, виконаних робіт тапослуг, а також заготівельної собівартості матеріальних цінностей та засобіввиробництва за елементами витрат. Калькуляції складають на продукцію основногоі допоміжного виробництв щомісячно, за квартал і рік за цільовим призначенням.Розрізняють такі види калькуляції: планові (складають на основі прогресивнихнорм витрачання засобів виробництва та робочого часу й використовують яквихідні дані при встановленні цін), кошторисні (стосуються нових видівпродукції, робіт та послуг для розрахунку відпускних цін) і нормативні(складають на основі існуючих норм використання засобів виробництва та робочогочасу). Ці види калькуляції є. попередніми, їх розробляють до початкувиробництва продукції та використовують при складанні кошторису. Калькуляції,що за даними бухгалтерського обліку відображають фактичні витрати, називаютьсязвітними. Вони потрібні для контролю за виконанням планових завдань ізсобівартості продукції та для виявлення резервів подальшого зменшення витрат[12].
Калькуляції складають на кожномупідприємстві за встановленим. переліком статей витрат. Розрізняють калькуляціїсобівартості цехову, виробничу, повну, галузеву тощо. Витрати, пов'язані звиробництвом і збутом (реалізацією) продукції (робіт, послуг), під час планування,обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) групуються завідповідними статтями..
Згідно з Інструкцією № 291 від30.11.99 р. р-" Адміністративні витрати" (рах. № 92) не І включаютьсядо виробничої собівартості, а «Витрати І на збут» (рах. № 93) — доповної собівартості продукції (робіт, послуг). Зібрані витрати на дебеті цих ?,рахунків списуються на зменшення фінансових результатів:
«Загальновиробничівитрати» (рах. № 91) списуються на рах. № 23 «Виробництво» та №90 «Собівартість реалізації» шляхом розподілу.
До статті калькуляції«Сировина і матеріали» (субрах. № 201 замість № 05) включаєтьсявартість:
— сировини і матеріалів, щовходять до складу виготовлюваної продукції, створюючи її основу, або єнеобхідним Компонентом для виготовлення продукції (робіт, послуг);
— купованих матеріалів, щовикористовуються у процесі виробництва продукції (робіт, послуг) длязабезпечення нормального технологічного процесу і пакування продукції.
До цієї ж статті належать витрати,пов'язані з використанням природної сировини, у частині відрахувань дляпокриття витрат на геологорозвідку і геологопошуки корисних копалин, нарекультивацію земель, плата за деревину, продану на пні, і за воду, щовибирається з водогосподарських систем у межах затверджених лімітів, а такожплатежі за використання інших природних ресурсів.
Витрати по статті «Сировина іматеріали» включаються безпосередньо до. собівартості окремих видівпродукції та замовлень.
Витрати на куповані матеріали, щовикористовуються в процесі виробництва продукції (робіт, послуг) длязабезпечення нормального технологічного процесу і пакування продукції,віднесення яких безпосередньо до собівартості окремих видів продукціїускладнено, включаються до собівартості продукції у такому порядку:
а) встановлюються норми витрат цихматеріалів на кожний вид продукції;
б) відповідно до встановлених нормвитрат і цін матеріалів визначаються кошторисні ставки на одиницю продукції,які періодично переглядаються відповідно до зміни норм витрат матеріалів абоцін;
в) фактичні витрати на зазначеніматеріали включаються до собівартості окремих видів продукції, товарноїпродукції та незавершеного виробництва пропорційно до кошторисних ставок.
Допускається не встановлюватикошторисні ставки купованих матеріалів на одиницю продукції, а відносити їхфактичні витрати на собівартість пропорційно до витрат за нормою.
В окремих галузях промисловостістаття калькуляції «Сировина і матеріали» може бути деталізована зурахуванням характеру, структури й організації виробництва.
Так, у машинобудівельній,суднобудівельній, харчовій, окремих галузях хімічної та нафтохімічноїпромисловості можливе виділення в окрему комплексну статтю калькуляціїнапівфабрикатів власного виробництва. При цьому під напівфабрикатами власноговиробництва розуміються продукти, одержані в окремих цехах, переділах, які щене пройшли всі встановлені технологічним процесом операції та підлягаютьдоробці у наступних цехах, переділах цього ж підприємства або комплектуванню увироби.
Не належать до напівфабрикатів матеріали,виготовлені підприємством для власних потреб (металеві вироби, електроди,інструменти загального призначення тощо), які оприбутковуються на відповідномубалансовому рахунку товарно-матеріальних цінностей і в подальшому обліку невідрізняються від куплених [14].
До статті калькуляції«Куплені комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничогохарактеру сторонніх підприємств і організацій» (субрах. № 202) включаєтьсявартість:
— купованих комплектуючих виробіві напівфабрикатів, що потребують монтажу або додаткової обробки на даномупідприємстві;
— робіт і послуг виробничогохарактеру, які виконуються сторонніми підприємствами або структурнимипідрозділами підприємства, що не належать до основного виду діяльності. Доробіт і послуг виробничого характеру належать: здійснення окремих операцій звиготовлення продукції, обробка сировини і споживчих матеріалів, частковаобробка напівфабрикатів і виробів тощо за умови, що ці послуги відносятьсябезпосередньо на собівартість конкретних видів продукції.
Вартість купованих комплектуючихвиробів, напівфабрикатів, робіт і послуг виробничого характеру включаєтьсябезпосередньо до вартості окремих видів і замовлень.
Не відображається в даній статтікалькуляції (а також у собівартості продукції) вартість комплектуючогообладнання, яке оплачується за рахунок замовника вище ціни за виріб, непотребує обробки й монтажу на підприємстві і не включається' до його валовоїпродукції.
До такого обладнання належатьелектрообладнання (готові машини або окремі технологічні вузли, що надходятьвід заводів-суміжників на завод, який є головним постачальником всьогокомплексу обладнання) установок для хімічних і нафтохімічних заводів, буровогообладнання тощо, що не потребує обробки й монтажу головним заводом ані у себе,ані у замовника, а також комплектуюче обладнання, що надійшло до замовникатранзитом, проминувши завод головного постачальника, безпосередньо ззаводів-суміжників, розрахунок за яке здійснює завод головний постачальник. Усуднобудівельній промисловості в окрему статтю калькуляції відкремлюютьсяконтрагентські поставки і роботи. У цій статті відображається вартістьмеханізмів і виробів, повністю закінчених підприємством-контрагентом і готовихдо монтажу на суднах, а також контрагентські роботи з монтажу судновогообладнання, електрообладнання суден тощо під час будівництва (ремонту) суден.
Розрахунок витрат здійснюється длякожного судна (замовлення) відповідно до переліку контрагентських поставок іробіт, передбачених у заводській нормативно-технічній документації.
Витрати по статті калькуляції«Контрагентські поставки і роботи» безпосередньо включаються дособівартості окремих виробів і замовлень.
До статті калькуляції «Паливота енергія на технологічні потреби» (субрах. № 203 замість рах. № 06)відносяться витрати на всі види палива (як одержані від сторонніх підприємств іорганізацій, так і виготовлені самим підприємством), безпосередньовикористовувані у процесі виробництва продукції.
Витрати на сировину, матеріали,куповані комплектуючі вироби, напівфабрикати, паливо, енергію та іншіматеріальні ресурси формуються виходячи з цін придбання, включаючи витрати натранспортування, зберігання і доставку, які здійснюються стороннімиорганізаціями, матеріальних витрат, пов'язаних з транспортною доставкою (у томучислі вантажно-розвантажувальні роботи) матеріальних ресурсів транспортом іперсоналом підприємства, втрат від нестачі матеріальних цінностей у дорозі вмежах норм природного убутку.Транспортно-заготівельні витрати на сировину,матеріали, куповані комплектуючі вироби, напівфабрикати і паливо в окремустаттю калькуляції не виокремлюються, а включаються до вартості (статті)вказаних матеріальних ресурсів. Облік цих витрат ведеться за групами іпідгрупами матеріальних ресурсів, що використовуються у виробництві, та їхвідносної величини щодо придбаних матеріалів (тверде паливо, рідке паливо,шихтові матеріали, скло, метали за групами тощо).
В окремих галузях промисловості(машинобудівній, деревообробній, нафтохімічній, харчовій тощо) можливевиділення транспортно-заготівельних витрат в окрему статтю витрат.
У статті калькуляції«Зворотні відходи» відображається вартість повернутих відходів, щовідраховуються із загальної суми матеріальних витрат, віднесеної насобівартість продукції.
До статті калькуляції «Основназаробітна плата» (субрах. №661 замість субрах. № 70-1) відносяться витратинарахованої основної заробітної плати відповідно до прийнятих підприємствомсистем оплати праці у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінокдля працівників, зайнятих виробництвом продукції.
До статті калькуляції«Додаткова заробітна плата» (субрах. № 661 замість субрах. № 70-1)відносяться витрати нарахованої виробничому персоналові підприємства додатковоїзаробітної плати за працю понад визначені норми, за трудові успіхи йвинахідництво і за особливі умови праці. Вона містить доплати, надбавки,гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені законодавством, премії,пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
До статті калькуляції«Відрахування на соціальні заходи» (рах. № 65 замість рах. № 69)відносяться:
1) відрахування на обов'язковедержавне соціальне страхування, у тому числі на обов'язкове соціальнестрахування на випадок безробіття;
2) відрахування на обов'язковедержавне пенсійне страхування (до Пенсійного фонду), а також відрахування надодаткове пенсійне страхування (здійснюється згідно з порядком, визначенимзаконодавством).
До статті калькуляції«Витрати, пов'язані з підготовкою й освоєнням виробництва продукції»(рах. № 20, 65, 66 та ін. замість рах. № 05, 70, 69 та ін.) відносятьсявитрати:
— на підготовчі роботи у добувнихгалузях;
— збільшені витрати на виробництвонових видів продукції в період їх освоєння, включаючи перші видання книг, атакож витрати, пов'язані з підготовкою і освоєнням випуску продукції, непризначеної для серійного або масового виробництва;
— на освоєння нового виробництва,цехів і агрегатів (пускові витрати);
— на винахідництво іраціоналізацію.
До статті калькуляції«Витрати, пов'язані з підготовкою й освоєнням виробництва продукції»у добувних галузях включаються: дорозвідка родовищ, очищення території зонивідкритих гірничих робіт, майданчиків для зберігання родючих шарів грунтів, щовикористовуються для наступної рекультивації земель, тощо.
Витрати, пов'язані з освоєннямнових видів продукції, належать до витрат майбутніх періодів (рахунок № 39) івключаються до собівартості виробів частинами протягом встановленого (не більшедворічного) терміну з моменту початку їх серійного або масового випуску,виходячи з кошторису цих витрат і кількості продукції, що випускається за цейперіод.
До статті «Загальновиробничівитрати» (рах. № 91 замість рах. № 24, 25) включаються витрати згідно ізПоложенням (стандартом) 16 [10]:
— витрати на управліннявиробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо;відрахування на соціальні заходи і медичне страхування апарату управлінняцехами, дільницями тощо; виплати на оплату службових відряджень персоналуцехів, дільниць тощо);
1.3 Облік затрат на виробництво ікалькулювання собівартості продукції
Для узагальнення інформації прозатрати на виробництво продукції (робіт, послуг) Планом рахунків передбачений синтетичнийрахунок 23 «Виробництво», до якого відкривається стільки субрахунків, скількивидів діяльності робіт, послуг) здійснюється підприємством (промисловість,сільське господарство, будівництво, торгівля наука, допоміжні, підсобнівиробництва, некапітальні роботи, ремонт основних засобів та ін.).
Аналітичний облік порахунку 23«Виробництво» ведеться за видами виробництв, статтями витрат і видами або групамипродукції, що виробляється. На великих підприємствах аналітичний облік витратможе вестися за підрозділами підприємства та центрами витрат івідповідальності.
По дебету рахунка 23 «Виробництво»та його аналітичних рахунків протягом звітного періоду відображають пряміматеріальні, трудові та інші прямі витрати в кореспонденції з кредитом рахунків[9]:
20 «Виробничі запаси» (на вартістьвикористаної у виробництві сировини, матеріалів, покупних напівфабрикатів,комплектуючих виробів, технологічного палива тощо);
22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети»(на вартість використання у виробництві інструментів, пристосувань тощо);
66 «Розрахунки з оплати праці» (насуму основної і додаткової заробітної плати та інших виплат працівникам, якізайняті у виробництві продукції, виконанні робіт та наданні послуг, які можутьбути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат);
65 «Розрахунки за страхуванням»(на суму відрахувань на пенсійне забезпечення, соціальне страхування, соціальнестрахування на випадок безробіття та інші соціальні заходи);
685 «Розрахунки з іншими кредиторами»(на вартість послуг, наданих сторонніми організаціями для виробничих потреб) таін.
Наприкінці місяця на дебет рахунка23 «Виробництво» з кредита рахунка 91 «Загальновиробничі витрати» списуютьсязагальновиробничі витрати в сумі, що за розрахунком підлягає включенню довитрат на виробництво продукції (робіт, послуг).
Отже, на дебеті рахунка 23«Виробництво» і його аналітичних рахунках наприкінці місяця відображаються всівиробничі затрати — як основні, так і накладні. З кредита рахунка 23«Виробництво» списують вартість поворотних відходів (у кореспонденції з дебетомрахунка 209 «Інші матеріали»), виробничого браку, якщо від має місце (на дебетрахунка 24 «Брак у виробництві») і виробничу собівартість випущеної звиробництва готової продукції (на дебет рахунка 26 «Готова продукція»).
Сальдо (дебетове) рахунка 23«Виробництво» відображає затрати у незавершене виробництво (тобто залишкидеталей, напівфабрикатів, виробів, що знаходяться в процесі виробництва). Длявизначення затрат у незавершене виробництво наприкінці місяця проводиться йогоінвентаризація, визначається ступінь готовності виробів, а потім проводиться їхоцінка виходячи фактичних матеріальних і трудових затрат.
При визначенні фактичноївиробничої собівартості випущеної з виробництва готової продукції (виконанихробіт, наданих послуг) до затрат у незавершене виробництво на початок місяцядодають затрати за місяць (зменшені на вартість поворотних відходів) івіднімають затрати у незавершене виробництво на кінець місяця [17].
На фактичну собівартість випущеноїіз виробництва готової продукції (виконаних робіт, послуг) у бухгалтерськомуобліку роблять запис по кредиту рахунка 23 «Виробництво» і дебету рахунків:
— 26 «Готова продукція» (навиробничу собівартість ви пущеної готової продукції).
— 90 «Собівартість реалізації» (навиробничу собівартості зданих замовникам робіт, послуг).

Розділ 2. Облік собівартостіпродукції на підприємстві
2.1 Облік витрат виробництва
Для обліку витрат виробництваможуть використовуватись рахунки класу 8 «Витрати за елементами» абокласу 9 «Витрати діяльності» або класу 8 і 9 одночасно.
Рахунки класу 8 «Витрати заелементами» призначені для узагальнення інформації про витратипідприємства протягом звітного періоду (табл. 2.1).
Таблиця 2.1 Склад і призначеннярахунків класу 8 «Витрати за елементами»Коди рахунків Назва рахунків Призначення рахунків 80 «Матеріаль-ні витрати» Для узагальненая інформації про матеріальні витрати за звітний період. Облік ведеться за субрахунками, що відкриваються за видами матеріальних витрат 81 «Витрати на оплату праці» Для узагальнення інформації про витрати на оплату праці за звітний період. Облік ведеться за субрахунками, що відкриваються за видами витрат 82 «Відраху-вання на соціальні заходи» Для узагальнення інформації про витрати на соціальні заходи за звітний період. Облік ведеться за субрахунками, що відкриваються за видами відрахувань соціального характеру 83 «Амортиза-ція» Для узагальнення інформації про суму нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів, інших необоротних матеріальних активів 84 "Інші операційні витрати" Для обліку операційних витрат, що не відображаються на інших рахунках класу 8 85 "Інші затрати" Для обліку витрат на інвестиційну та фінансову діяльність, витрат від надзвичайних подій та податків на прибуток
Групування витрат за видамидіяльності наведено нарис. 2.1.

/>
Рис. 2.1. Групування витрат завидами діяльності
За дебетом рахунків класу 8ведеться облік усіх витрат підприємства, які списуються до дебету рахунка 23«Виробництво» в частині прямих і виробничих накладних витрат та додебету рахунка 79 «Фінансові результати» в частині адміністративнихвитрат, витрат на збут, інших операційних витрат. Якщо підприємством ведетьсяоблік витрат за рахунками класу 9 «Витрати за статтями», то рахункикласу 8 є транзитними і використовуються лише для перегрупування нагромадженихза статтями витрат за економічними елементами.
Рахунки 9 класу «Витратидіяльності» застосовуються для узагальнення інформації про витратиопераційної, інвестиційної, фінансової діяльності, витрати на запобігання надзвичайнимподіям та ліквідацію їх наслідків. Вони призначенні для відображення здійсненихвитрат за видами діяльності (табл. 2.2.).
Таблиця 2.2
Склад і призначення рахунків класу9 «Витрати діяльності»Код рахун-ка Назва рахунка Призначення рахунка 90 «Собівартість реалізації» Призначений для узагальнення інформації про собівартість реалізованої готової продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг 91 «Загальнови-робничі витрати» Ведеться облік виробничих накладних витрат на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями підприємства, а також витрат на утримання і експлуатацію машин та обладнання 92 «Адміністра-тивні витрати» Відображаються загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства 93 «Витрати на збут» Ведеться облік витрат, пов'язаних зі збутом (реалізацією, продажем), продукції, товарів, робіт, послуг 94 "Інші операційні витрати діяльності" Ведеться облік витрат діяльності, крім витрат, відображених на рахунках 90-93. 95 «Фінансові витрати» Ведеться облік витрат фінансової діяльності підприємства 96 «Втрати від участі в капіталі» Ведеться облік зменшення вартості інвестицій, які облічуються за методом участі в капіталі при веденні інвестиційної діяльності 97 "Інші витрати" Ведеться облік витрат, що виникають в процесі звичайної діяльності (крім фінансових), але не пов'язані з виробництвом або реалізацією товарів, робіт, послуг 98 «Податки на прибуток» Ведеться облік належної за даними бухгалтерського обліку суми податку на прибуток від звичайної діяльності та надзвичайних подій 99 «Надзвичайні витрати» Ведеться облік витрат і втрат, пов'язаних з подіями або операціями, які відрізняються від звичайної діяльності підприємства, та не очікується, що вони повторюватимуться періодично або в кожному звітному періоді /> /> /> />
За дебетом рахунків цього класувідображаються суми витрат, за кредитом — списання суми витрат в кінці звітногороку або щомісяця на рахунок 79 «Фінансові результати».
2.2 Фінансовий облік витрат таформування собівартості продукції
Собівартість виготовленоїпродукції формується за окремими об'єктами обліку витрат на аналітичнихрахунках субрахунку 23 «Виробництво». Зведені за аналітичнимирахунками витрати збираються за дебетом рахунка 23 «Виробництво».
Списані за кредитом рахунка 23«Виробництво» витрати складають собівартість продукції, виготовленоїза звітний період.
Собівартість виготовленоїпродукції у звітному періоді продукції визначається за алгоритмом:
/>
Витрати на виробництво продукціївідображаються на рахунках бухгалтерського обліку такими записами:
Таблиця 2.3 Відображення в облікувитрат на виробництво продукції

з/п Зміст операції Кореспонденція рахунків Дебет Кредит 1 2 3 4 5 б 1 Передані матеріали у виробництво 23 «Виробництво» 201 «Виробничі запаси» 2 Використання палива 23 «Виробництво» 203 «Паливо» 3 Використання МШП 23 «Виробництво» 22 «Малоцінні та швидкозношуван і предмети» 4 Напівфабрикати, передані в подальшу переробку 23 «Виробництво» 25 «Напівфабрикати» 5 Нарахована заробітна плата виробничим працівникам 23 «Виробництво» 661 «Розрахунки за заробітною платою» б Нараховані відрахування на соціальні заходи працівникам виробництва 23 «Виробництво» 65 «Розрахунки за страхуванням» 7 Віднесені на виробництво витрати електроенергії 23 «Виробництво» 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками» 8 Нарахована пряма амортизація основних засобів виробничого призначення 23 «Виробництво» 131 «Знос основних засобів» 9 Затрати допоміжних цехів, розподілені на основне виробництво 23 «Виробництво» 23 «Виробництво» 10 Загальновиробничі витрати, що включаються до собівартості продукції 23 «Виробництво» 91 «Загально-виробничі витрати» 11 Оприбуткування готової продукції 26 «Готова продукція» 23 «Виробництво»
Облік прямих витрат
Групування витрат на прямі танепрямі залежить від особливостей діяльності підприємства, номенклатуривиробництва, організаційної структури, технологічного процесу тощо.
Наприклад, якщо у цеху виробляютьодин вид продукції або декілька видів продукції в умовах ритмічноговиробництва, то витрати на амортизацію та утримання обладнання будуть прямими.Якщо в цеху виробляють значну номенклатуру продукції, особливо в умовахнеритмічного виробництва, то названі витрати будуть непрямими.
На більшості видів виробництв допрямих відносять витрати на оплату праці робітників виробництва та витрати наосновні матеріали.
Облік матеріалів, витрачених навиробництво Витраченими на виробництво вважаються матеріали, що увійшли взвітному періоді у собівартість виготовленої продукції, або такі, обробку якихрозпочато. Всі інші залишки матеріалів: на робочих місцях, у цехових коморах,вважаються запасами і обліковуються на дебеті рахунка 20 «Виробничізапаси».
Відпуск матеріалів на виробництвоздійснюється за визначеною для окремих груп матеріалів оцінкою, за якою вони івключаються до собівартості продукції. При відпуску основних матеріалів зіскладу у первинних документах на списання вказується напрям їх використання(вид виготовлюваної продукції, номер замовлення та ін.). За допоміжнимиматеріалами вказують напрям використання лише за умови, шо вони сприяютьпроцесу виробництва або забезпечують його за одним видом продукції.
Для потреб фінансового облікунеобхідна інформація про витрачання матеріалів за окремими класифікаційнимигрупами у звітному періоді на підприємстві в цілому.
Облік витрачання матеріалів узвітному періоді визначають за такими методами:
— документування;
— інвентарний;
— партіонний.
При використанні методу документуванняна підставі первинних документів (лімітно-збірних карт, накладних, вимог)визначають фактичне витрачання матеріалів звітного періоду. Розрахуноккількості відпущених матеріалів здійснюють з урахуванням обсягу фактичноговиробництва продукції за нормативами. Цей метод доцільно використовувати напідприємствах, що не мають незавершеного виробництва.
При інвентарному методі в кінцікожного звітного періоду проводять інвентаризацію залишків невикористанихвідпущених зі складу на виробництво матеріалів. Після цього визначають вартістьфактично використаних матеріалів: до початкового залишку на робочих місцях і вцеховій коморі додають відпущені матеріали і віднімають кінцевий залишок.Інвентарний метод дозволяє також визначити і матеріали, обробка яких розпочатана кінець звітного періоду. Інвентарний метод доцільно використовувати напідприємствах, що потребують наявності залишків матеріалів у цехах, а такожмають незавершене виробництво на кінець звітного періоду [17].
Партіонний спосіб обліку витратматеріалів на виробництво використовують у виробництвах, де можливо здійснюватиконтроль за кожною партією розкрою. Наприклад, розкрій металів, тканин, шкіритощо. При цьому попередньо визначається вихід деталей за окремою партією, якийзаноситься в Акт розкрою. Порівняння фактичного витрачання матеріалів зрозрахунковим дає можливість проконтролювати виконання норм витрат матеріалівта виходу продукції.
Наведені методи обліку матеріалівдають можливість не тільки визначати фактичне витрачання матеріалів, а йвиявити відхилення від встановлених норм.
При відпуску матеріалів навиробництво в межах норм складаються облікові записи:
Дебет 23 «Виробництво»;
Кредит 20 «Виробничізапаси»;
Кредит 22 «Малоцінні ташвидкозношувані предмети».
При відпуску прямих матеріалівпонад визначені норми слід зробити записи на рахунках:
Дебет 901 «Собівартістьреалізованої готової продукції»;
Кредит 20 «Виробничізапаси»;
Кредит 22 «Малоцінні ташвидкозношувані предмети».
Аналітичний облік запасів засинтетичними рахунками ведеться у відомості М-11, затвердженій наказомМіністерства фінансів України від 29.12.2000 р. за № 356 «Про затвердженняметодичних рекомендацій із застосування регістрів бухгалтерського обліку».
Поля кодів форми М — 11заповнюються у тому випадку, коли на підприємстві застосовується система кодів.Списання матеріалів на виробництво в цехах здійснюється на основі нарядів навиконання робіт, з урахуванням норм на списання сировини та матеріалів навиробництво одиниці продукції.

/>
/>
Рис. 2.4 Загальний вигляд форми М- 11
Понаднормативне витрачанняматеріалів не відноситься на собівартість продукції (робіт, послуг), авключається до собівартості реалізованої продукції.
Матеріальні витрати зменшуються насуму повернених відходів, які оцінюються за обліковими оцінками.
Повернені відходи — це залишкисировини, матеріалів, напівфабрикатів та інших видів матеріальних цінностей,які утворилися в процесі виробництва продукції (робіт, послуг), втратили частковоабо повністю свої споживчі якості, через що використовуються з вищими витратамиабо не використовуються за прямим призначенням.
Прямою вважається заробітна платаробітників, зайнятих на виробництві, яку можна безпосередньо віднести доконкретного об'єкта витрат [21].
При відрядній формі оплати працізаробітна плата робітників відноситься на об'єкти обліку витрат за первиннимидокументами: нарядами, маршрутними листами, рапортами про виробіток тощо.Узагальнення цих витрат здійснюється у калькуляціях фактичної собівартостіокремих видів продукції, процесів, інших об'єктів. При погодинній оплаті працізаробітна плата робітників розподіляється за видами виробів, за процесами тощоі є прямою статтею калькуляції. Додаткова заробітна плата, премії та доплатиробітникам розподіляються пропорційно до основної. Одночасно з розподіломзаробітної плати створюється резерв на виплату відпусток працівникам. Резервстворюється у відсотку до фонду основної та заробітної плати робітників зурахуванням суми необхідних нарахувань до соціальних фондів.
При цьому складається такакореспонденція рахунків: Дебет 23 «Виробництво»;
Кредит 471 «Забезпеченнявиплат відпусток».
Сума резерву визначається дособівартості виготовленої продукції при його створенні.
При нарахуванні прямої заробітноїплати робітникам складається проводка:
Дебет 23 «Виробництво»;
Кредит 661 «Розрахунки зазаробітною платою».
Якщо заробітна плата нараховуєтьсяпонад встановлені норми, то її сума відноситься на собівартість реалізації. Прицьому складається кореспонденція:
Дебет 901 «Собівартістьреалізованої готової продукції»;
Кредит 661 «Розрахунки зазаробітною платою».
При цьому аналізуються напрямки іпричини відхилень, встановлюються винуватці.
Основою для обліку витрат робочогочасу є наряд.
При заповнені наряду необхіднокористуватися міжгалузевими укрупненими нормативами часу на роботи, щовиконуються на відповідних верстатах для різних типів виробництв, державнимстандартом України ДСТУ 2961 — 94 та Галузевою угодою на відповідний рік, якавсановлює умови організації, оплати та охорони праці, пільги та соціальнігарантії на промислових підприємствах [3].
Розробку, видавництво таросповсюдження в Україні нормативних матеріалів з міжгалузевих норм праці таінших нормативно-методичних матеріалів здійснює «Центрпродуктивності» Міністерства праці та соціальної політики України.
/>
Рис. 2.5 Загальний вигляд наряду
Віднесення до інших прямих витратзалежить від особливостей виробництва. Якщо в цеху випускається один видпродукції або декілька видів в умовах ритмічного виробництва, то до прямихвитрат можуть відноситись:
— амортизація основних засобіввиробничого призначення;
— амортизація МШП;
— витрати на утримання іексплуатацію обладнання;
— відрахування на соціальнізаходи;
— інші витрати.
Нарахування амортизації заосновними засобами здійснюється за визначеними обліковою політикою методами дляокремих груп основних засобів.
При цьому складаєтьсякореспонденція рахунків:
Дебет 23 «Виробництво»;
Кредит 131 «Знос основнихзасобів».
Вартість необоротних МШПсписується на витрати виробництва в залежності від методу нарахуванняамортизації, передбаченою для них обліковою політикою підприємства. Облікдопоміжних матеріалів
Допоміжні матеріали відносяться допрямих матеріальних витрат за умови, якщо їх відсутність є значною в структурівитрат і підприємство вважає за доцільне здійснювати їх розподіл на об'єктиобліку.
Приклад 1. Цех А здійснюєвиготовлення двох видів фарб, що мають різні складники. Ці два види фарбирозливаються безпосередньо у цеху в 3 види тари: 10 л., 8 л., 4 л. У цехуздійснюється їх запакування на піддони відповідно 6 шт., 8 шт., 12 шт. Прицьому використовується скотч і картон.
Вартість тари в даному випадку єзначною і складає в середньому 1/5 в собівартості виготовленої продукції, вт.ч. вартість скотчу і картону — 0,5%. У зв'язку з цим доцільно вестианалітичний облік витрат на тару за видами продукції. Ці витрати будутьпрямими, окрім витрат на скотч і картон, які недоцільно обліковувати (списуватизі складу) за окремими об'єктами обліку. Витрати на ці допоміжні матеріалибудуть накладними.
Аналогічно здійснюється обліквитрат на МШП, що обліковуються в складі запасів.
Наведені операції відображаютьсяв.обліку:
1. Списання зі складу допоміжнихматеріалів за видами продукції, що виготовляється, і віднесення на їїсобівартість:
Дебет 23 «Виробництво»;
Кредит 204 «Тара і тарніматеріали».
2. Списання зі складу допоміжнихматеріалів в цех А в розмірі одноденної потреби і віднесення їх на собівартістьпродукції, що виготовляється:
Дт 91 «Загальновиробничівитрати»;
Кт 204 «Тара й тарніматеріали».
Витрати на тару відносяться насобівартість виготовлю-ваної продукції за умови, якщо її запакуванняздійснюється у цеху.
Облік витрат на соціальні заходи
До складу інших прямих витратвідносяться відрахування на соціальні заходи за заробітною платою робітників.
Це витрати на нарахування: Пенсійногофонду (31,8 % нарахованого заробітку):
Дт 23 «Виробництво»;
Кт 651 «Розрахунки запенсійним забезпеченням».
Фонду соціального страхування (2,9% нарахованої заробітної плати):
Дт 23 «Виробництво»;
Кт 652 «Розрахунки засоціальним страхуванням».
Фонду соціального страхування навипадок безробіття (2,1 % нарахованої заробітної плати робітників):
Дт 23 «Виробництво»;
Кт 653 «Розрахунки застрахуванням на випадок безробіття».
До прямих можуть бути включеніінші виробничі витрати, які економічно можливим шляхом відносяться на окреміоб'єкти обліку витрат. Формування витрат за об'єктами витрат здійснюється всистемі управлінського обліку [20].
До складу загальновиробничихвідносяться витрати на організацію виробництва та управління цехами,дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами підприємства, атакож витрати на експлуатацію машин та устаткування (табл. 2.4).
Облік загальновиробничих витратведеться на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати». За дебетом цьогорахунка обліковується сума визнаних витрат, за кредитом — щомісячне завідповідним розподілом їх списання на рахунки 23 «Виробництво» та 90«Собівартість реалізації».
Загальновиробничі витратиподіляються на постійні і змінні (табл. 2.4).
До змінних відносяться витрати наобслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо(або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Розподіл зміннихвиробничих витрат здійснюється за об'єктами за визначеними базами розподілу,виходячи з фактичної потужності звітного періоду. Витрати, що змінюються майжепрямо-пропорційно, вважаються умовно-змінними.
Витрати на управління іобслуговування виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними)при зміні обсягу діяльності будуть умовно-постійними, (табл. 2.4). Витрати, щочастково змінюються, вважаються умовно-змінними.
Розподіл постійних витрат за об'єктами здійснюється за визначеною підприємством базою, виходячи з нормальноїпотужності.
Нормальна потужність підприємства— очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умовзвичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклівз урахуванням запланованого обслуговування.

Таблиця 2.4 Групуваннязагальновиробничих витрат підприємства

з/п Зміст статті Групування статей витрат постійні змінні 1. Утримання апарату управління цеху X 2. Витрати на відрядження апарату управління цеху X 3. Витрати на обслуговування виробничого процесу (спеціальне харчування ін.) X 4. Витрати на охорону праці X 5. Витрати на охорону навколишнього Середовища X. б. Винахідництво і раціоналізація X 7. Витрати на дослідження і розробки X 8. Витрати на утримання обладнання основних засобів загальновиробиичого призначення X 9. Витрати на обслуговування: ремонт основних засобів загальновиробничого призначення X 10. Амортизація основних засобів загальновиробничого призначення X П. Амортизація нематеріальних активів загальновиробничого призначення X 12. Витрати на обслуговування виробничих будівель і споруд X 13. Нестачі в межах норм природного Збитку X 14. Водопостачання X 15. Обов'язкове страхування X 16. Утримання охорони X 17. Утримання внутрішнього транспорту X 18. Витрати на матеріали загальновиробничого призначення X 19. Послуги зі сторони X 20. Податки і збори X 21 Інші витрати X
Розподіл загальновиробничих витратможе здійснюватись за такими базами:
— витрати на утримання таексплуатацію обладнання;
— основна заробітної платиробітників, зайнятих у виробництві продукції (робіт, послуг);
— прямі витрати;
— обсяг продукції.
При розподілі постійнихзагальновиробничих витрат можуть виникнути нерозподілені постійнізагальновиробничі витрати. Ці витрати відносяться не до собівартості продукції,що виготовляється, а до собівартості реалізованої продукції і є витратамиперіоду. Приклад розподілу таких витрат наведено в таблиці 2.4.
Приклад. Підприємством визначенанормальна потужність у тоннах випуску продукції за місяць — 1000 т. Запланованізагальновиробничі витрати за нормальною потужністю за місяць — 50 000 грн., ут. ч. — 40 000 — змінні, 10000 — постійні. У січні виготовлено 800 т.продукції, фактичні змінні витрати 29 000, постійні — 9000 грн. Розподілзагальновиробничих затрат проведено у таблиці 2.5.
Таблиця 2.5 Розрахунок розподілузагальновиробничих витрат на підприємстві№ Показники Всього На одиницю бази розподі-лу (1т) Включення загальновиробничнх витрат до: Витрат на виробництво продукції (рахунок 23) Собівартості реалізованої продукції (рахунок 90) 1 База розподілу при нормальній потужності (тон) Витрати при нормальній потужності (тис грн.)
1000
50000 X X X X X X З них: 2 Змінні (ряд. 2 гр. 3: ряд Ігр.3 = ряд. 2 гр. 4) 40000 40 X X 3 Постійні (ряд. Згр.З: ряд 1 гр. = ряд. Згр.4) 10000 10 X X 4 База розподілу при фактичній потужності, (тон) 800 X X X 5 Фактичні загальновиробничі витрати, тис. т 38000 X X X З них: 6 Змінні (ряд. 2 гр. 4 х ряд 4 гр. 3) 29000 X 29000 X 7 Постійні (ряд. 5 гр. 3 — ряд. 6 гр. 3) 9000 X X X 8 Постійні розподілені (ряд. 4 гр. 3 ряд. Згр.4) 8000 (10x800) X 8000 X 9 Постійні нерозподілені (ряд. 7 гр. 3-ряд. 8грЗ) 1000 X X 1000
За результатами розподілунакладних витрат видно, що на підприємстві у січні місяці частина постійнихзагальновиробничих витрат залишилась нерозподіленою. Це обумовлено тим, щопотужності підприємства були завантажені на 80%, а сума постійних накладнихвитрат не зменшилась пропорційно із зміною обсягу виробництва [20].
Постійні загальновиробничі витратиможуть залишитися нерозподіленими також за умови невідповідності розподілустатей на постійні та змінні або при наявності помилок при складанні кошторисіввитрат.
На суму загальновиробничих витрат,що включаються до собівартості виготовленої продукції, виконуються такібухгалтерські записи, грн.:
Дебет 23 «Виробництво»                                            37000
Кредит 91 «Загальновиробничівитрати»                           37 000
2. На суму загальновиробничихвитрат, що включаються до витрат періоду:
Дебет 90 «Собівартістьреалізації»                                     1 000
Кредит 91 «Загальновиробничівитрати»                           1 000
За П(С)БО 16 загальна сумарозподілених та нерозподілених виробничих витрат не може перевищувати їхфактичний розмір.

Висновки
Облік витрат на виробництвопродукції (робіт, послуг) здійснюється на підставі Типових положень зпланування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг),затверджених постановами Кабінету Міністрів Украни.
Положення (стандарт)бухгалтерського обліку 16 «Витрати» визначає методологічні принципиформування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та їїрозкриття у фінансовій звітності.
Витрати відображаються вбухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшеннямзобов'язань.
Перелік і склад калькулюваннявиробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.
До виробничої собівартості продукції(робіт, послуг) включаються:
— прямі матеріальні витрати;
— прямі витрати на оплату праці;
— інші прямі витрати;
— загальновиробйичі витрати.
Метою обліку собівартостіпродукції є своєчасне, повне і достовірне визначення фактичних витрат,пов'язаних з виробництвом продукції, а також контроль за використаннямматеріальних, трудових і грошових ресурсів та інших витрат. Дані обліку витратна виробництво продукції використовуються для визначення результатів діяльностіструктурних підрозділів і підприємства в цілому, фактичної ефективностіорганізаційно-технічних заходів, спрямованих на розвиток і вдосконаленнявиробництва, для планово-економічних і аналітичних розрахунків.
Калькуляція (від лат. саісиїаііо — обчислення) — це обчислення собівартості одиниці продукції, виконаних робіт тапослуг, а також заготівельної собівартості матеріальних цінностей та засобіввиробництва за елементами витрат. Калькуляції складають на продукцію основногоі допоміжного виробництв щомісячно, за квартал і рік за цільовим призначенням.Розрізняють такі види калькуляції: планові (складають на основі прогресивнихнорм витрачання засобів виробництва та робочого часу й використовують яквихідні дані при встановленні цін), кошторисні (стосуються нових видівпродукції, робіт та послуг для розрахунку відпускних цін) і нормативні(складають на основі існуючих норм використання засобів виробництва та робочогочасу). Ці види калькуляції є. попередніми, їх розробляють до початкувиробництва продукції та використовують при складанні кошторису. Калькуляції,що за даними бухгалтерського обліку відображають фактичні витрати, називаютьсязвітними. Вони потрібні для контролю за виконанням планових завдань ізсобівартості продукції та для виявлення резервів подальшого зменшення витрат.
Для узагальнення інформації прозатрати на виробництво продукції (робіт, послуг) Планом рахунків передбачений синтетичнийрахунок 23 «Виробництво», до якого відкривається стільки субрахунків, скількивидів діяльності робіт, послуг) здійснюється підприємством (промисловість,сільське господарство, будівництво, торгівля наука, допоміжні, підсобнівиробництва, некапітальні роботи, ремонт основних засобів та ін.).
Аналітичний облік порахунку 23«Виробництво» ведеться за видами виробництв, статтями витрат і видами або групамипродукції, що виробляється. На великих підприємствах аналітичний облік витратможе вестися за підрозділами підприємства та центрами витрат івідповідальності.

Література
1.     Закон України Про оподаткуванняприбутку підприємств/ Вводиться в дію Постановою ВР N 335/94-ВР від28.12.94, ВВР 1995, N 4, ст. 29
2.     Закон України «Пробухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р.за № 996-XIV.
3.     ДСТУ 2961 — 94«Організація промислового виробництва. Нормування матеріалів та виробничихпроцесів. Терміни та визначення».
4.     ДСТУ 3138 — 95«Організація промислового виробництва. Праця та заробітна плата. Термінита визначення».
5.     ДСТУ 2962-94 — ДСТУ 2962 — 94«Організація промислового виробництва. Облік, аналіз та плануваннягосподарювання на промисловому підприємстві. Терміни та визначення»,набрав чинності 01.01.96 р.
6.     ДСТУ 2974 — 95«Технологічне підготовлення виробництва. Основні терміни тавизначення».
7.     ДСТУ 3278 — 95 «Системарозроблення та поставлення продукції на виробництво. Основні терміни тавизначення».
8.     Методичні рекомендації № 47 — «Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт,послуг) у промисловості», затверджені Наказом Державного комітетупромислової політики України від 2 лютого 2001 р. № 47.
9.     Наказ № 291 — НаказМіністерства фінансів України від 30.11.1999 р. за № 291, зареєстроване вМіністерстві юстиції України 21 грудня 1999 р. за № 829/4185, «Прозатвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про йогозастосування».
10.   П(С)БО 16 «Витрати» — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»,затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. № 318,зареєстрований у Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за № 27/4248.
11.   Типове положення № 473 — «Типове положення з планування, обліку і калькулювання собівартостіпродукції (робіт, послуг) у промисловості», затверджене ПостановоюКабінету Міністрів України від 26 квітня 1996 р. № 473.
12.   Управлінський облік С.Ф. Голов.Підручник. — К: Лібра, 2003 — 704 ст.
13.   Бухгалтерський облік іфінансова звітність в Україні. / За ред. С.Ф. Голова. – Дніпропетровськ:Баланс-Клуб, 2001. – 828 с.
14.   Бухгалтерський фінансовий облік/За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. – К: Академія, 2002. – 403 с.
15.   Бухгалтерський фінансовий облік/За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. – К: Академія, 2002. – 403 с.
16.   Бухгалтерський облік в Україні.Навч. посібник. Нормативно-практичні матеріали. За ред. Р.Л. Хом’яка. — Львів:Національний університет „Львівська політехніка”, „Інтелект-Захід”, 2001 — 728с.
17.   Грабова Н.Н., Добровский В.Н.Бухгалтерский учет в производственных и торговых предприятиях. – К.: А.С.К.,2001. – 623 с.
18.   Завгородний В.П. Бухгалтерскийучет в Украине. – К.: А.С.К., 2001. – 507 с.
19.   Кужельний М.В., Лінник В.Г.Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. – К.: КНЕУ, 2001. – 418 с.
20.   Нашкерська Г.В. Фінансовийоблік: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2005 р. – 503 с.
21.   Ткаченко Н.М. Бухгалтерський,фінансовий облік на підприємствах України. – К.: Лібра, 2001. – 552 с.


Не сдавайте скачаную работу преподавателю!
Данный реферат Вы можете использовать для подготовки курсовых проектов.

Доработать Узнать цену написания по вашей теме
Поделись с друзьями, за репост + 100 мильонов к студенческой карме :

Пишем реферат самостоятельно:
! Как писать рефераты
Практические рекомендации по написанию студенческих рефератов.
! План реферата Краткий список разделов, отражающий структура и порядок работы над будующим рефератом.
! Введение реферата Вводная часть работы, в которой отражается цель и обозначается список задач.
! Заключение реферата В заключении подводятся итоги, описывается была ли достигнута поставленная цель, каковы результаты.
! Оформление рефератов Методические рекомендации по грамотному оформлению работы по ГОСТ.

Читайте также:
Виды рефератов Какими бывают рефераты по своему назначению и структуре.

Сейчас смотрят :

Реферат Пути реализации личностно-ориентированного подхода в профориентационной диагностике
Реферат Психология слабой власти
Реферат Психологические последствия информатизации
Реферат Развитие мотивационной сферы человека
Реферат Развитие креативности у детей
Реферат Развитие представлений о смысловых образованиях личности в деятельностном подходе
Реферат Размышления о воспитании
Реферат Рассуждение об аутентичности в методике обучения иностранных учащихся инженерного профиля
Реферат Развитие уверенности и самодостаточности
Реферат Работа со сновидениями
Реферат Развитие сознания. Присвоение общественно-исторического опыта в онтогенезе
Реферат Развитие элементарных математических представлений у детей 4-5 лет в свете современных требований
Реферат Развитие ребенка в возрасте - 7 – 8 месяцев
Реферат Разработка онтологий 101: руководство по созданию Вашей первой онтологии
Реферат Рассказ Л.Н.Толстого "После бала"