Реферат по предмету "Экономикономическое моделирование"

Узнать цену реферата по вашей теме


Інформаційна система для аналізу фінансової стійкості

--PAGE_BREAK--∆ = ψRp– φК t
(1.9)
таким чином [5, c.278]:
Ẽ∑=Е∑+ ∆.
(1.10)
Наближеність, оцінний характер|вдача| показника загальної|спільної| величини основних джерел формування запасів і витрат|затрат| неминучі при обмеженості інформації, що використовується в ході зовнішнього аналізу фінансового стану. Не дивлячись на|незважаючи на| ці недоліки|нестачі|, показник Ẽ∑ дає істотний|суттєвий| орієнтир для визначення ступеня|міри| фінансової стійкості.
Трьом показникам наявності джерел формування запасів і витрат|затрат| відповідають три показники забезпеченості запасів і витрат|затрат| джерелами їх формування:
надлишок (+) або нестача|нестача| (—) власних оборотних коштів [5, c.278]:
± Ес= Ес— Е З;
(1.11)
надлишок (+) або нестача|нестача| (—) власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат [5, c.278]:|затрат|
± ЕТ= ЕТ– Е З= (Ес+ КТ) — Е З;
(1.12)
надлишок (+) або нестача |нестача| (—) загальної|спільної| величини основних джерел для формування запасів і витрат [5, c.278]:|затрат|
± Е∑= Е∑— Е З= (Ес+ КТ+ СКК) — Е З.
(1.13)
Обчислення|підрахунок| трьох показників забезпеченості запасів і витрат|затрат| джерелами їх формування дозволяє класифікувати фінансові ситуації по ступеню|мірі| їх стійкості.
Можливо виділення чотирьох типів фінансової стійкості:
1) абсолютна стійкість фінансового стану, що зустрічається рідко і що є крайнім типом фінансової стійкості. Вона задається умовами [5, c.278]:
Е ЗЕс+ СКК;
(1.14)
2) нормальна стійкість фінансового стану підприємства, що гарантує його платоспроможність [5, c.278]:
Е З= ЕС+ СКК;
(1.15)
3) нестійкий фінансовий стан, пов'язаний з|із| порушенням платоспроможності, при якому проте|тим не менше| зберігається можливість|спроможність| відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних засобів|коштів| і збільшення власних оборотних коштів [5, c.278]:
Е З= ЕС+ СКК+ СО |в, біля|,
(1.16)
де СО — джерела, що зменшують фінансову напруженість;
СКК – кредити банків під товарно-матеріальні цінності з урахуванням з врахуванням сум, зарахованих банком при кредитуванні.
Фінансова нестійкість вважається лічиться нормальною (допустимою), якщо величина запасів, що привертаються приваблюються, залучаються, притягаються для формування, і витрат затрат короткострокових короткотермінових кредитів і позикових засобів коштів не перевищує сумарної вартості виробничих запасів і готової продукції (найбільш ліквідної частини частки запасів і витрат затрат), тобто якщо виконуються умови [5, c.279]:
Z1 + Z4 ≥ Сkk– [± Е∑]
 Z2 + Z3 ≤ ЕT
(1.17)
де: Z1 — виробничі запаси;
 Z2 — незавершене виробництво;
 Z3 — витрати майбутніх періодів;
 Z4 — готова продукція;
(Сkk– [± Е∑]) — частина частка короткострокових короткотермінових кредитів і позикових засобів коштів, що бере участь у формуванні запасів і витрат затрат.
Якщо умови не виконуються, то фінансова нестійкість вважається лічиться ненормальною і відображає відбиває тенденцію до істотного суттєвого погіршення фінансового стану. Частка доля покриття короткостроковими короткотерміновими кредитами вартості виробничих запасів і готової продукції, що визначається величиною [5, c.279]:
Е =
(1.18)
фіксується в кредитному договорі з банком і тим самим задає точніший критерій розмежування нормальної і ненормальної нестійкості.
4) кризовий кризисний фінансовий стан, при якому підприємство знаходиться перебуває на межі банкрутства, оскільки в даній ситуації грошові кошти, короткострокові короткотермінові цінні коштовні папери і дебіторська заборгованість підприємства не покривають навіть його кредиторської заборгованості і прострочених позик [5, c.279]:
Е З= Ес+ СКК.
(1.19)
Разом з поряд з, поряд із оптимізацією структури пасивів в ситуаціях, що задаються останніми двома умовами, стійкість може бути відновлена шляхом обгрунтованого зниження рівня запасів і витрат затрат.
Кожний з чотирьох типів фінансової стійкості характеризується набором однотипних показників, що дають повну цілковиту картину фінансового стану підприємства. До цих показників відносяться: коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат затрат джерелами засобів коштів; надлишок (або нестача нестача) засобів коштів для формування запасів і витрат затрат; запас стійкості фінансового стану (у днях); надлишок (або нестача нестача) засобів коштів на 1 тис. грн. запасів.
В даний час нині багато підприємств знаходяться перебувають в кризовому кризисному стані. Запаси і витрати затрати перевищують джерела формування.
Нестача нестача оборотних коштів покривається за рахунок кредиторської заборгованості, зобов'язань перед бюджетом, по оплаті праці і т.д.
Щоб зняти фінансову напругу напруження підприємствам необхідно з'ясувати причини різкого збільшення на кінець року наступних слідуючих статей матеріальних оборотних коштів: виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція і товари. Це вже завдання задачі внутрішнього фінансового аналізу.
В рамках у рамках внутрішнього аналізу здійснюється поглиблене дослідження фінансової стійкості підприємства на основі побудови шикування балансу неплатоспроможності, що включає наступні такі взаємопов'язані групи показників.
1. Загальна|спільна| величина неплатежів: прострочена заборгованість по позиках банку;
прострочена заборгованість по розрахункових документах постачальників;
недоїмки|недоплати| до бюджетів;
інші неплатежі, зокрема по оплаті праці;
2. Причини неплатежів:
недолік|нестача| власних оборотних коштів;
надпланові|понадпланові| запаси товарно-матеріальних цінностей;
товари відвантажені, не сплачені в строк покупцями;
товари на відповідальному зберіганні у|в, біля| покупців зважаючи на|внаслідок, унаслідок| відмову від акцепту;
іммобілізація оборотних коштів в капітальне будівництво, в заборгованість працівників по одержаних|отриманих| ними позиках, а також у витрати, не перекриті засобами|коштами| спеціальних фондів|фундацій| і цільового фінансування.
3. Джерела, що зменшують фінансову напруженість:
тимчасово вільні власні засоби|кошти| (фонди|фундації| економічного стимулювання, фінансові резерви і др.);
привернуті|приваблені, залучені, притягати| засоби|кошти| (перевищення нормальної кредиторської заборгованості над дебіторською);
кредити банку на тимчасове поповнення оборотних коштів та інші позикові| засоби|кошти|.
При повному|цілковитому| обліку|урахуванні| загальної|спільної| величини неплатежів і джерел, що зменшують фінансову напруженість, підсумок по групі 2 повинен дорівнювати сумі підсумків по групам 1 і 3. Для аналізу фінансового стану, платіжної дисципліни і кредитних відносин рекомендується розглядати|розглядувати| дані показники в динаміці (наприклад, поквартально).
Повернемося до основної балансової моделі, що має наступний|слідуючий| вигляд |вид|[5, с.281]:
F+ ЕЗ+ Ra= Ис+ Сдк+ Ckk+ КО+ Rp,
(1.1)
де умовні позначення відповідають прийнятим раніше.
Спираючись|обпираючись| на зовнішні ознаки фінансового благополуччя, ми визначили необхідні критерії і типи фінансової стійкості підприємства. Суть|сутність,єство| фінансової стійкості визначалася як забезпеченість запасів і витрат|затрат| джерелами формування засобів|коштів|, тобто [5, с.281]:
ЕЗ≤(Иc+ Cдк)— F.
(1.20)
Проте|однак| очевидно, що з|із| умови платоспроможності підприємства насправді витікає не одне, а два напрями|направлення| оцінки фінансової стійкості підприємства.
1. Оцінка фінансової стійкості підприємства виходячи із ступеня|міри| покриття запасів і витрат|затрат| джерелами засобів|коштів|, тобто з|із| умови [5, с.282]:
ЕЗ≤(Иc+ Cдк)— F.
(1.21)
2. Оцінка фінансової стійкості підприємства виходячи із ступеня|міри| покриття основних засобів|коштів| та інших позаоборотних| активів джерелами засобів|коштів|, тобто з|із| умови [5, с.283]:
F ≤(Иc+ Cдк)— ЕЗ,
(1.22)
де (Иc+ Cдк) є величиною капіталу підприємства. Власний капітал і довгострокові кредити та позики|позички| є|з'являються, являються| стабільними джерелами фінансування діяльності підприємства.
Обидва напрями|направлення| оцінки фінансової стійкості виходять із загальної|спільної| формули стійкості, тобто з|із| умови [5, с.283]:
F + ЕЗ≤Ис+ Сkk,
(1.23)
яке означає, що вкладення капіталу в основні засоби|кошти| і матеріальні запаси не повинні перевищувати величини власного і прирівняного до нього капіталу.
У табл. 1.2 приводиться|призводиться, наводиться| класифікація типів фінансової стійкості для умов другого напряму|направлення| оцінки. Обмеження для F легко виводяться з|із| основної балансової моделі і приведених в таблиці 1.2 нерівностей.
Таблиця 1.2
Класифікація типів фінансової стійкості
Стійкість
Поточна
У короткостроковій|короткотерміновій| перспективі
У довгостроковій
перспективі
1.
Абсолютна
Д ≥ Rp+ КО
Д ≥ Rp+ КО+ Сkk
Д ≥ Rp+ КО+ Сkk+ CДК
2.
Нормальна
Ra≥ Rp+ КО
Ra≥ Rp+ КО+ Сkk
Ra≥ Rp+ КО+ Сkk+ CДК
3.
Передкризова
Ra+ ЕЗ ≥ Rp+ КО
Ra+ ЕЗ ≥ Rp+ КО+ Сkk
Ra+ ЕЗ ≥ Rp+ КО+ Сkk+ CДК
4.
Кризова|кризисна|
Ra+ ЕЗRp+ КО
Ra+ ЕЗRp+ КО+ Сkk
Ra+ ЕЗRp+ КО+ Сkk
Фінансова стійкість — це стан рахунків|лічби| підприємства, що гарантує його постійну платоспроможність. В результаті|унаслідок, внаслідок| здійснення будь-якої господарської операції фінансовий стан підприємства може залишитися незмінним, або покращати, або погіршати. Потік господарських операцій, що здійснюються|скоюються, чиняться| щодня, є|з'являється, являється| як би «підбурництвом» певного стану фінансової стійкості, причиною переходу з|із| одного типу стійкості в інший. Знання граничних меж зміни джерел засобів|коштів| для покриття вкладень капіталу до основних фондів або виробничих запасів дозволяє генерувати такі потоки господарських операцій, які ведуть до поліпшення|покращання| фінансового стану підприємства, до підвищення його стійкості.|
1.4. Інформаційне забезпечення 1.4.1. Загальна характеристика інформаційного забезпечення Згідно класифікації інформаційне забезпечення поділяється на позамашинне та внутрішньомашинне, які у свою чергу поділяються на:
систему класифікації і кодування економічної інформації, яка обробляється системою;
конструкторську, технологічну та виробничу документацію;
систему організації ведення, зберігання, внесення змін у нормативну документацію (інструкції);
систему програм організації, накопичення, ведення і доступу до даних;
масиви даних на машинних носіях.
Позамашинне інформаційне забезпечення складається з вхідних і результуючих документів. Вхідні документи служать для фіксації інформації в місці її виникнення і передачі її для обробки. В системі автоматичної обробки економічної інформації з них формуються оперативні масиви інформації. Результуючі документи — це документи, які формуються системою в результаті розв’язку задачі.
Основним джерелом вхідної інформації системи аналізу фінансової стійкості є інформаційна база даних програми «1С: Підприємство». База даних розміщена на головному сервері. Тип бази даних — dBASE IV.
Інформаційна система для аналізу фінансової стійкості підприємства працює під керівництвом операційної системи Windows 9x/Me/2000/XP з мінімальною системною конфігурацією Pentium I 133/32Mb RAM.
Всі розрахунки виконуються на локальному комп’ютері, але для передачі вхідних і вихідних даних необхідна мережа ЕОМ.
  1.4.2. Організація збору і передачі первинної інформації Після того як адміністрація підприємства подає вимогу розрахунку фінансової стійкості підприємства, економічний відділ звертається за звітністю в бухгалтерський відділ. Необхідна вхідна інформація на паперових носіях надходить з бухгалтерського відділу в економічний відділ.
Економіст перетворює цю інформацію в електронну форму, сортує і оброблює згідно технологічного процесу. Далі економіст ознайомлюється з результатами розрахунків та формує результуючі звіти.
Потім вихідна інформація у вигляді звітів надходить з економічного відділу в адміністрацію підприємства, де на її основі приймаються відповідні стратегічні рішення. Результативна інформація може передаватись в економічний відділ як на паперових носіях у вигляді роздрукованих звітів, так і в електронному вигляді по комп’ютерній мережі або на магнітних носіях інформації (дискетах, CD-дисках та ін.).
Для вводу інформації на АРМ з допомогою клавіатури з форм бухгалтерської звітності необхідно 10-13 хвилин при середній швидкості друку 8-10 тис. символів на годину.
1.4.3. Розробка системи класифікації і кодування Основу ІС становить інформаційна база (ІБ), що являє собою сукупність упорядкованої інформації, використовуваної при функціонуванні ІС. Інформаційна база має на меті забезпечити взаємообмін інформацією між структурними одиницями ІС.
Успіх створення єдиної інформаційної бази істотно визначається уніфікацією та стандартизацією її складових. Тут класифікації та кодуванню економічної інформації відводиться особлива роль, оскільки вони є засобами, що забезпечують взаємний обмін інформацією між людиною та ЕОМ.
Класифікація та кодування – це дві невіддільні частини одного процесу – перекладу різноманітної економічної інформації.
Класифікація – поділ множини об’єктів на частини за їх подібністю або відмінністю згідно з прийнятими методами.
У процесі класифікації використовуються такі поняття:
система класифікації – сукупність методів і правил класифікації та їхній результат;
об’єкт класифікації – елемент класифікованої множини;
ознака класифікації – властивість об’єкта, за якою виконується класифікація;
значення ознаки – якісне або кількісне вираження ознаки класифікації.
У процесі кодування об’єктів класифікації їх групуванням і ознакам за певними правилами присвоюють цифрові, літерні чи літерно-цифрові коди.
Кодування — це утворення і присвоєння коду класифікаційному групуванню чи об’єкту класифікації.
Вимоги до кодів:
забезпечення розв’язання всіх задач системи при мінімумі їх довжини;
єдність кодів на всіх рівнях управління;
структура коду має забезпечувати групування інформації у необхідних розрізах;
зміст номенклатур повинен відповідати вимога м державних стандартів чи керівних методичних матеріалів;
забезпечення інформаційного сполучення взаємопов’язаних систем;
автоматичний контроль помилок.
  1.4.4. Проектування форм первинних документів машинограмм і відеокадрів Проектуванню форм вхідної інформації приділяється особлива увага. На цьому етапі можна скоротити обсяги даних, трудові витрати на збирання, реєстрацію, передавання і перенесення на машинні носії, значно підвищити вірогідність як вхідної, так і залежної від неї вихідної інформації.
Вхідна інформація ІC — це інформація, яка надходить до ІC у вигляді документів, даних, сигналів і потрібна для виконання функцій ІC. Її реєструють на уніфікованих та не уніфікованих, пристосованих і непристосованих документах для автоматизованої обробки.
Як до первісних інформаційних повідомлень, так і до документів висуваються наступні вимоги:
форми повідомлень мають бути зручними для сприймання людиною і максимально пристосованими для автоматизованої обробки інформації;
містити інформацію у послідовності, яка полегшує заповнення, читання, обробку;
розміри рядків та граф повинні забезпечувати чіткість і зрозумілість усіх записів;
враховувати принцип одноразового введення інформації;
у первісних інформаційних повідомленнях повинен бути мінімум атрибутів, достатній для повного відображення події й одержання результатної інформації, що виключає невиправдане дублювання інформації і показників, які можливо отримати розрахунком.
    продолжение
--PAGE_BREAK--Методика проектування документів складається з чотирьох етапів:
1)                встановлення змісту кожного документа;
2)                розміщення атрибутів на полі документа за обраною формою побудови;
3)                проектування макета машинного носія;
4)                виготовлення документа.
Інформаційна система для оцінки фінансової стійкості має наступні форми:
1.                Форми вводу даних:
1.1.         «Баланс» — введення даних з форми №1 «Баланс»;
2.                Форми виводу результуючих даних:
2.1.         «Абс. показники» — форма, яка містить результати розрахунків абсолютних показників фінансової стійкості підприємства;
2.2.         «Відносні показники» — форма, яка містить результати розрахунків відносних показників фінансової стійкості підприємства;
3.                Допоміжні форми:
3.1.         «Баланс в агрегованому вигляді» — узагальнююча форма, яка показує структуру балансу підприємства та зміни в ній за розрахунковий період.
  1.4.5. Структура інформаційних масивів При організації раціонального варіанта внутрішньо-машинної інформаційної бази даних, яка найбільш повно відбиває специфіку об’єкта управління, перед розробниками постають вимоги до організації масивів, які можуть бути суперечливими. До них належать:
1)                повнота подання даних;
2)                мінімальний склад даних;
3)                мінімізація часу вибірки даних;
4)                незалежність структури масивів від програмних засобів їх організації;
5)                динамічність структури інформаційної бази.
Найбільш суперечливою з них є вимога повноти подання даних, мінімізація складу даних і мінімізація складу вибірки даних. Оптимальним є повне взаємне врахування всіх вимог, що випливають з процесів, які автоматизуються.
Останнім часом склалися такі основні підходи до побудови внутрішньо-машинної інформаційної бази:
1.                Проектування масиву як відображення змісту окремого документа;
2.                Проектування масивів для окремих процесів управління;
3.                Проектування масивів для комплексів процесів управління, які реалізуються;
4.                Проектування бази даних;
5.                Проектування кількох баз даних.
Кожний з цих підходів має свої переваги і недоліки, а вибір залежить від обчислювальної техніки, яка використовується, програмних засобів і специфіки процесів, що автоматизуються.
Проектування масивів передбачає визначення їх складу, змісту, структури і вибір раціонального способу їх подання в пам’яті обчислювальної системи.
Поняття складу та змісту масивів передбачає визначення оптимальної кількості масивів і переліку атрибутів (полів), які у них містяться.
Під структурою масиву розуміємо формат записів у масиві, розмір полів і їх розміщення в машинному записі, ключові атрибути і впорядкування масиву за ними.
Вибираючи раціональний спосіб подання масиву в пам’яті визначають такий спосіб зберігання даних, за якого забезпечувалися б мінімальний обсяг пам’яті для розміщення масиву, висока швидкість пошуку даних, а також можливість збільшення і оновлення масиву. Кожний масив характеризується обсягом, способом організації, стабільністю і ступенем активності.
З точки зору використання масивів на різних етапах технологічного процесу обробки даних виділяють такі типи масивів: вхідні (первинні), основні (базові), робочі (проміжні) й вихідні (результатні).
Вхідні масиви – це проміжна ланка між первинними інформаційними повідомленнями і основними масивами. Зміст і розміщення даних у вхідному масиві аналогічні змісту й розміщенню їх у первинному інформаційному повідомленні.
Основні масиви створюються на основі вхідних, постійно зберігаються і містять основні дані про об’єкти управління і процеси виробництва. За змістом ці масиви можна класифікувати на такі групи: нормативні, розціночні, планово-договірні, регламентуючі, довідково-табличні й постійно-облікові.
Робочі масиви призначені для роботи програм, які реалізують розв’язання конкретних задач процесів управління і містять обмежене коло атрибутів одного чи кількох основних масивів.
Вихідні масиви формуються в процесі розв’язання задач й використовуються для модифікації основних масивів і виведення вихідних (результатних) інформаційних повідомлень.
База даних є сукупністю даних, що використовуються при функціонуванні ІС, організована за певними правилами, які передбачають загальні принципи опису, зберігання і маніпулювання даними і незалежна від прикладних програм.
Інформаційна база — це сукупність всіх даних, підлягаючих накопиченню, зберіганню, пошуку, перетворення, видачі в установленому порядку, а також використовуються для організаційного використання людиною та ЕОМ.
Вимоги при формуванні масивів інформації в інформаційній базі:
1) повне відображення первинних даних в масивах;
2) повне відображення властивостей об'єкту;
3) раціональна побудова бази;
4) мінімально часу на пошук даних;
5) використання ефективних технічних носіїв;
6) забезпечення надійності зберігання інформації;
7) забезпечення своєчасності обновлення та нарощування масивів.
Банк даних — це система, спеціальним чином організованих даних (баз даних), програмних, технічних, язикових, організаційно-методичних засобів, необхідних для централізованого накопичення та колективного багатоцільового використання даних.
Переваги Банку даних:
1) незалежність Банку даних від окремих завдань;
2) концентрація даних в одній БД;
3) забезпечення колективного доступу до даних;
4) централізація управління даними.
СУБД — сукупність програмних та язикових засобів, призначених для створення та ведення, використання БД. Функції СУБД:
1) організація зберігання даних;
2) визначення та ініціалізація БД;
3) організація роботи з даними;
4) захист цілісності даних.
БД — це іменована сукупність даних, структурованих у відповідності з прийнятими в даній БНД (база набору даних) правилами. Вимоги до БНД:
1) структуризація даних;
2) забезпечення цілісності даних;
3) надійність;
4) простота використання;
5) спільність з іншими БД.
Зображення моделі бази даних приводиться в додатку 8.
1.5. Організаційне забезпечення Структура цього підрозділу відповідає РД 50-34.698-90 «Вимоги до змісту документів».
Тут можна привести схему організаційної структури підрозділів і описати неї, а також (обов'язково) дати схему технологічного процесу автоматизації збору інформації і її обробок для одного з АРМ, що обраний для відпрацьовування контрольного приклада. При описі технологічного процесу можна привести схеми:
1. Схему технологічного процесу автоматизованого збору і передачі даних (описують склад і послідовність виконання операцій збору, реєстрації, контролю і передачі даних на обробку).
2. Технологічний процес обробки даних на ОЦ або АРМ (погодять склад і послідовність виконання операцій по прийому, контролеві, обробці, видачі результатів обробки).
На кожній схемі дають перелік документації (інструкції з виконання всіх операцій або керівництво користувача), необхідної для даного технологічного процесу.
Схему технологічних процесів складають у довільній формі відповідно до умовних позначень державного стандарту 19.701-90 «Схеми алгоритмів, програм, даних і систем».
Інструкції з операцій технологічного процесу приводяться в довільній формі, але вони обов'язково повинні мати посилання на кваліфікацію виконавця і містити опис конкретних дій.
Керівництво користувача визначається РД 50-34.698-90 і повинно мати таки підрозділи:
1. Уведення.
2. Призначення й умови використання.
3. Підготовка до роботи.
4. Опис операцій.
5. Аварійні ситуації.
6. Рекомендації з освоєння.
1.6. Технічне і програмне забезпечення
  1.6.1. Технічне забезпечення Структуру цього параграфа визначає РД 50-34.698-90 «Вимоги до змісту документів».
Тут приводиться опис комплексу технічних засобів (КТС), улаштовується вибір КТС і описується його характеристики, а також розміщення КТС на об'єктах керування. При обґрунтуванні КТС варто використовувати розрахунки, зроблені в параграфах 1.4.2. і 1.4.4.
Якщо для обробки інформації використовують мережі ЕОМ, то в цьому випадку описується загальна характеристика мережі і її особливості, режими конкретної ЕОМ у мережі. Технічне забезпечення представлене в Додатку 9.
  1.6.2. Програмне забезпечення Структуру цього параграфа визначає РД-34.698-90 «Вимоги до змісту документів. Програмне забезпечення». Цей розділ містить:
·                   загальну характеристику програмного забезпечення (ПО) ІС (структуру ПО; основні функції ПО, операційну систему);
·                   схему взаємодії програм;
·                   схеми програм;
·                   тексти програм, що розроблені для задач або АРМ.
Текст оформляють відповідно до державного стандарту 19-401-78 «ЕСКД. Текст програм. Вимоги до змісту й оформлення». У додатках до курсової роботи приводять листинг розробленої програми; у пояснення до листингу входить коментар, що пояснює призначення і структуру основних частин програм. Програмне забезпечення представлене в Додатку 10.

1.7. Контрольний приклад Метою виконання контрольного прикладу є оцінка фінансової стійкості підприємства та перевірка правильності його реалізації засобами табличного процесору Microsoft Excel.
При виконанні контрольного прикладу використовуються реальні дані управління агропромислового розвитку.
Дані для розрахунків отримані з форми №1 бухгалтерської звітності підприємства станом на 30.09.2004 та 31.12.2004 року, одержані під час проходження виробничої практики.
При загальному аналізі результатів контрольного прикладу можна зробити висновок, що підприємство має кризову фінансову стійкість. При порівнянні двох звітних періодів діяльності підприємства випливає, що протягом року фінансово-економічний стан об’єкта дослідження залишався незмінним, що свідчить про зниження якості управління підприємством.
Загалом інформаційна система виконує свої функції коректно, результати розрахунків правильні, тому можна зробити висновок, що дана інформаційна система придатна для використання у роботі підприємства.

ВИСНОВОК
В даному курсовому проекті „Інформаційна система для аналізу фінансової стійкості УПРАВЛІННЯ АГРОПРОМИСЛОВОГО РОЗВИТКУ розроблений проект інформаційної системи для аналізу фінансової стійкості підприємства та розроблений прототип програмного продукту, який реалізує задачі і функції даної системи.
Проведене дослідження дає змогу зробити висновок, що фінансова стійкість на підприємстві є головним чинником забезпечення його стабільної платоспроможності.
Фінансову стійкість підприємство може забезпечити передовсім за рахунок прибутку, що спрямовується на розширення виробництва (реінвестування), фонду дивідендів, додаткового випуску акцій, амортизації, а також від залучення ресурсів іноземних інвесторів, кредитів банків та інших позикових коштів.
Фінансово стійким вважається таке підприємство, що переважно за рахунок власних джерел покриває кошти, вкладені в активи; не допускає невиправданої дебіторської і кредиторської заборгованості; розплачується в термін за своїми зобов’язаннями.
Застосувавши модель для аналізу фінансової стійкості підприємства, був оцінений фінансовий стан об’єкта дослідження.
В даній курсовій роботі розглядається питання фінансової стійкості підприємства та розроблена методика розрахунку фінансової стійкості підприємства, яка базується на класичній моделі аналізу фінансової стійкості підприємства.
Функціями інформаційної системи для аналізу фінансової стійкості підприємства є:
аналіз структури балансу підприємства;
аналіз ефективності діяльності підприємства;
розрахунок показників фінансової стійкості підприємства.
Загалом інформаційна система виконує свої функції коректно, результати розрахунків правильні, тому можна зробити висновок, що дана інформаційна система придатна для використання у роботі підприємства.
Областю застосування даної інформаційної системи може бути будь-яке підприємство.
Завдяки даній системі здійснюється оптимізація структури балансу підприємства та підвищення ефективності використання фінансових коштів підприємства.

СПИСОК ВИКОРИСТОВУВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1.                Ковальська К.В. Фінансова стійкість акціонерного товариства як умова його економічного розвитку: Журнал “Фінанси України”, 2004. — № 2 с. 101.
2.                Котляр М.Л. Аналіз фінансового стану підприємства: Журнал “Фінанси України”, 2004. — № 5 с. 99.
3.                Цал-Цалко Ю.С. Фінансова звітність підприємства та її аналіз. – Житомир, 2001. – 256 с.
4.                Шиян Д.В., Строченко Н.І. Фінансовий аналіз: Навч. посібник.- К.: Вид-во А.С.К., 2003. – 240 с.
5.                Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Финансы предприятий. – М., ИНФРА-М, 1998. – 343 с.
6.                Статут УПРАВЛІННЯ АГРОПРОМИСЛОВОГО РОЗВИТКУ.

ДОДАТКИ
Додаток 1
Діаграма бізнесу-процесу відділу «TO-BE» Контекстна діаграма

Діаграма декомпозиції бізнесу-процесу відділу


Додаток 2
Структура інформаційної системи


Додаток 3
Діаграми потоку даних інформаційної системи
Контекстна діаграма

Діаграма декомпозиції


Додаток 4 Математична модель Показник
Позначення
Одиниця виміру
Формула
Примітка
Власні та прирівнені до них засоби (IV і V П)
СС + СДК
грн.

Ф2
Норматив власних оборотних засобів
H
грн.

Ф2
Власні оборотні засоби (ВОЗ)
ЕС
грн.
ЕС = (СС + СДК)— F
Надлишок (+) чи нестача (-) ВОЗ
∆ЕС
грн.
∆ЕС = ЕС — H
Кредити банків та частина кредиторської заборгованості
СКК
грн.

Величина запасів і витрат
ЕЗ
грн.

Всього засобів для формування запасів і витрат
Е∑
грн.
Е∑ = ЕС + СКК
Іммобілізація оборотних засобів
И
грн.

Надлишок (+) чи нестача (-) засобів для формування запасів і витрат
∆Е∑
грн.
∆Е∑ = ЕС + СКК – ЕЗ
Грошові кошти та фінансові вкладення
Д
грн.

Надлишок (+) чи нестача (-) засобів з урахуванням іммобілізації
∆ Е∑
грн.
∆ Е∑ = ЕС + СКК – ЕЗ – И
Джерела, що зменшують фінансову напругу
СО
грн.

Величина неплатежів
СН
грн.

    продолжение
--PAGE_BREAK--


Не сдавайте скачаную работу преподавателю!
Данный реферат Вы можете использовать для подготовки курсовых проектов.

Доработать Узнать цену написания по вашей теме
Поделись с друзьями, за репост + 100 мильонов к студенческой карме :

Пишем реферат самостоятельно:
! Как писать рефераты
Практические рекомендации по написанию студенческих рефератов.
! План реферата Краткий список разделов, отражающий структура и порядок работы над будующим рефератом.
! Введение реферата Вводная часть работы, в которой отражается цель и обозначается список задач.
! Заключение реферата В заключении подводятся итоги, описывается была ли достигнута поставленная цель, каковы результаты.
! Оформление рефератов Методические рекомендации по грамотному оформлению работы по ГОСТ.

Читайте также:
Виды рефератов Какими бывают рефераты по своему назначению и структуре.