Реферат по предмету "Финансовые науки"

Узнать цену реферата по вашей теме


Особливості оподаткування суб'єктів малого бізнесу

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ
ДИПЛОМНА РОБОТА
Тема роботи:
«Особливостіоподаткування суб'єктів малого бізнесу»

Вступ
Кожнадержава для забезпечення виконання своїх функцій зобов'язана мати відповіднізасоби, що концентруються в державному бюджеті.
Бюджет– це фінансовийплан утворення та використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій,які здійснюються органами державної влади. Джерелами формування цих засобівможуть виступати: по-перше, власні доходи держави, які вона одержує відвиробничої й іншої форм діяльності чи у виді надходжень платежів за ресурси,які, відповідно до діючого законодавства, належать державі; по-друге податки,що складають основну частину доходів держави.
Податки – це встановленідержавою обов’язкові платежі, які справляються до бюджету з юридичних осіб(підприємств, установ, організацій) і громадян. Джерело податків – це новавироблена суспільством вартість, яка включає затрати на її виробництво тадодаткову вартість, вироблену у процесі розширеного виробництва. В умовах ринкуподаткова система є основним інструментом державного регулювання економікивсього народногосподарського комплексу: регіонів, галузей, підприємств, окремихсімейних господарств. За допомогою податків держава перерозподіляє доходи,стимулює чи стримує конкретні економічні процеси.
Актуальністьтеми. Світовий досвід і практика господарювання показують, щонайважливішою ознакою ринкової економіки є існування і взаємодія багатьохвеликих, середніх і малих підприємств, їх оптимальне співвідношення. Найбільшдинамічним елементом структури народного господарства, що постійно змінюється,є малий бізнес.
Малий бізнес – це самостійна, систематичнагосподарська діяльність малих підприємств будь-якої форми власності та громадян-підприємців(фізичних осіб), яка проводиться на власний ризик з метою отримання прибутку.Практично, це будь-яка діяльність (виробнича, комерційна, фінансова, страховатощо) зазначених суб’єктів господарювання, що спрямована на реалізацію власногоекономічного інтересу.
Сутьта значення малого бізнесу полягає у тому, що він є провідним сектором ринковоїекономіки, складає основу дрібнотоварного виробництва; визначає темпиекономічного розвитку, структуру та якісну характеристику ВВП; здійснюєструктурну перебудову економіки, швидку окупність витрат, свободу ринковоговиробу; забезпечує насичення ринку споживацькими товарами та послугамиповсякденного попиту, реалізацію інновацій, додаткові робочі місця; має високумобільність, раціональні форми управління; формує новий соціальний прошарокпідприємців-власників; сприяє послабленню монополізму, розвитку конкуренції.Малий бізнес робить вагомий внесок у вирішення проблеми зайнятості. Ця функціяпроявляється у здатності малого бізнесу створювати нові робочі місця йпоглинати надлишкову робочу силу під час циклічних спадів та структурнихзрушень економіки.
Важливафункція малого бізнесу полягає в пом’якшенні соціальної напруги ідемократизації ринкових відносин, бо саме він є фундаментальною основоюформування середнього класу. Отже, він виконує функцію послаблення притаманнійринковій економіці тенденції до соціальної диференціації та розширеннясоціальної бази реформ, що здійснюється на даному етапі. Таким чином, малийбізнес є невід’ємною рисою будьякої ринкової господарської системи, без чоготака економіка і суспільство в цілому не можуть не тільки розвиватися, але навітьй існувати.
Малий бізнес має не лише економіко-виробничіта соціально-економічні переваги, а саме: гнучкість, динамізм, пристосування домінливостей технології, здатність оперативно створювати та упроваджувати новутехніку та технологію, забезпечення соціальної стабільності, насичення ринкупраці новими робочими місцями, відкритість доступу та легкість входження доцього сектора економіки. Але малий бізнес має також і значні соціально-психологічніпереваги, в основі яких лежить специфічна мотивація до праці, яка передбачаєподолання елементів відчуження і залучення елементів економічного танеекономічного заохочення.
Об’єктдослідження. Особливості державного регулювання в Україні через системуоподаткування розвитком сектора економіки – малого підприємництва.
Мета дипломної роботи. Метою даноїдипломної роботи було детальне дослідження ефективності державного регулюваннясистемою оподаткування малого бізнесу на формування доходної частини бюджетівта прогресивне зростання малого підприємництва у сучасній ринковій економіціУкраїни.
Методи дослідження – аналітичний метод, історичний метод,статистичний аналіз.
Науково-практична значимість. Світовапрактика, історичний досвід усією очевидністю підтверджують, що ефективневирішення будь-якої справи, тим більш великої і складної, якою є розвитокмалого підприємництва, можливе лише на основі всебічної відпрацьованої науково-виваженоїконцепції та відповідної їй практичної політики. Тому теоретично-науковівикладки щодо становлення та подолання проблем розвитку малого бізнесу маютьвелике концептуальне значення.
Зперших років здійснення економічних реформ в Україні, попри об’єктивні труднощіперехідного періоду, відбувалося швидке зростання недержавного сектораекономіки, яке супроводжувалось зростанням кількості суб’єктів малого бізнесу (Табл.В1).
Одначемалі підприємства не були зацікавлені в розширенні своєї діяльності, особливо всфері матеріального виробництва, яка характеризується необхідністю великихпочаткових вкладень в основні фонди та великим процентом валових витрат привиготовлені продукції по відношенню до ціни продажу продукції. Це пояснюєтьсянаступними обставинами: зміна державної податкової політики у 1993 році, тобтоперехід до сплати податку з доходів, а не з прибутку підприємств; значнепогіршення загальноекономічної ситуації в країні, відсутність державноїпідтримки суб’єктів малого бізнесу.
Система оподаткування України, при якій стягувалося 21загальнодержавний, 16 місцевих та велика кількість інших платежів і зборів донедержавних обов'язкових фондів пенсійного та соціального страхування, вимагаладля малого підприємства утримання цілого штату бухгалтерів та веденнябезперервного процесу детального обліку та звітності у всі регулюючі інстанції держави,жорсткого регулювання процесів амортизації обладнання, що значно стримуваломобільну диверсифікацію діяльності малих підприємств з повною заміною основнихзасобів.
Наступнахвиля зростання діючих малих підприємств спостерігалася у 1997 та 1998 роках,що було пов’язано з розробкою Програми розвитку малого та середньогопідприємництва на державному та регіональному рівні (Табл. В.1).
Таблиця В.1. Кількістьмалих підприємств та чисельність їх працівників в Україні [10]Показники 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 /> /> Кількість малих підприємств
47084
67739
84780
85799
96019
96270
136238
173404
197127
  Чисельність працівників МП
1192,4
1248,0
1231,7
1104,3
1124,9
1178,1
1395,5
1559,9
1677,5
 
Введення в 1998–1999 роках спрощеної системи оподаткування табухгалтерського обліку для суб'єктів малого бізнесу [20], [22] привело до новоїхвилі підйому чисельності малих підприємств, прийняття в 2000 році ЗаконуУкраїни «Про державну підтримку малого підприємництва» [21] ініціювало процесипереходу на спрощену систему оподаткування та роздрібнення великих підприємствна сім'ї малих підприємств з більш ефективною системою сплати податків та меншзатратною системою обліку та звітності.
За даними ДПА України [6] станом на 01.01.02 р. в цілому по Україні зблизько 200 000 суб'єктів малого підприємництва – 91691 суб'єкт малогопідприємництва – юридична особа отримали Свідоцтва про право сплати єдиногоподатку. Зокрема, це суб’єкти підприємництва, які здійснюють свою діяльність утаких сферах:
27356– у сфері торгівлі та громадського харчування (29,8%);
25911– у сфері з надання послуг (28,3%);
22365– у сфері матеріального виробництва (24,4%);
2963 –у сфері сільського господарства (3,2%);
13096 – здійснення інших видів діяльності (14,3%).
Найбільшакількість суб’єктів малого підприємництва, які перейшли на спрощену системуоподаткування, обліку та звітності зі сплатою єдиного податку здійснюють своюдіяльність у сферах з надання послуг, торгівлі та громадському харчуванні.
Оскільки, Указом надано право суб’єкту малогопідприємництва обирати ставки єдиного податку 6 чи 10%, то більшість платниківєдиного податку обирають оподаткування за ставкою 10 відсотків. Це пояснюєтьсятим, що відповідно до статті 6 Указу платники єдиного податку, які здійснюютьсвою діяльність за ставкою 10% звільняються від сплати податку на доданувартість.
Так,за станом на 01.01.02 р. за ставкою 6% здійснювали свою діяльність – 38342платника єдиного податку, а за ставкою 10% – 53349 платників, що відповідностановить 41,8% та 58,2% від загальної суми платників єдиного податку.
За вказаний період (2001 рік) 10027 суб’єктівмалого підприємництва зареєстровані в державних податкових органах, якновостворені, що при реєстрації вибрали спосіб оподаткування за єдинимподатком.
Найбільшукількість новостворених суб'єктів малого підприємництва – платників єдиногоподатку в 2001 році, зареєстровано у державних податкових органах міста Києва(1396) та Харківської області (1161).
Збільшеннякількості новостворених суб'єктів малого підприємництва легалізує діяльністьсуб'єктів, забезпечує надходження коштів до бюджету та сприяє створенню новихробочих місць.
Так,за вказаний період середньооблікова чисельність працюючих на малихпідприємствах України, що перейшли на спрощену систему оподаткування, обліку тазвітності становить – 659 587 чоловік, в тому числі:
206252– у сфері з надання послуг (31,3%);
196479– у сфері матеріального виробництва (29,8%);
145106– у сфері торгівлі та громадського харчування (22,0%);
13402– у сфері сільського господарства (2,0%);
98348– здійснення інших видів діяльності (14,9%).
Найбільшасередньооблікова чисельність працюючих зафіксована у суб'єктів малогопідприємництва, які здійснюють свою діяльність у таких сферах, як матеріальневиробництво та надання послуг і відповідно становить – 39,8 та 31,3% від загальноїсередньооблікової чисельності працюючих.
Середньообліковачисельність працюючих у одного суб'єкта малого підприємництва всього по Українів середньому становить 7 осіб, а у сферах матеріального виробництва та наданняпослуг середньооблікова чисельність працюючих у одного суб'єкта малогопідприємництва, відповідно, становить 9 та 8 осіб.
Обсягвиручки від реалізації продукції (товарів робіт, послуг) за 2001 рік малихпідприємств юридичних осіб по Україні становить 7731,9 млн. гривень.
Надходженняєдиного податку, сплаченого юридичними особами за вказаний період, всього поУкраїні становить 619,8 млн. грн., в тому числі:
– 265,3млн. грн., або 42,8 відсотків за ставкою 6 відсотків:
– 354,5млн. грн., або 57,2 відсотка – за ставкою 10 відсотків.
Оскільки,більшість платників єдиного податку здійснюють свою діяльність за ставкою 10відсотків, то і суми надходжень єдиного податку за ставкою 10 відсотків такожбільші, ніж за ставкою 6 відсотків.
Порівнюючивідповідні періоди 2001 і 2000 років слід зазначити, що кількість платниківєдиного податку – юридичних осіб у 2001 р. збільшилась на 25068 платників, або у 1,4 рази (2000 р.– 66623, а 2001 р. – 91691). Також в порівнянні з відповідним періодомминулого року у 2001 році на 271,1 млн. грн., або майже у 2 рази збільшилисьнадходження єдиного податку від малих підприємств – юридичних осіб (2000 р.348,7 млн. грн., а 2001 р. – 619,8 млн. грн.).
Таким чином, запровадження спрощеної системиоподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва – юридичнихосіб викликає зацікавленість в оподаткуванні за єдиним податком, зменшуєподаткове навантаження на платника, в деякій мірі сприяє виходу суб'єктівмалого підприємництва із «тіньової» економіки, що позитивно впливає нанаповнення бюджету.
Новимефектом від запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності єпроцес автоматичної ліквідації масової «збитковості» підприємств в Україні,шляхом переведення їх на сплату єдиного податку, що значно розширює базуоподаткування.
В2001 році в цілому по Україні 25880 суб'єктів малого підприємництва – платниківподатку на прибуток перейшли на сплату єдиного податку із загальної системиоподаткування. Із них 5862, або 22,7% підприємств при загальній системіоподаткування – були збитковими.
У І кварталі 2002 року із загальної системиоподаткування на сплату єдиного податку перейшли 15212 суб'єктів малогопідприємництва, із яких 2384, або 15,7% були збитковими підприємствами.
Із підприємств, які у 2001 році перейшли іззагальної системи оподаткування на спрощену систему оподаткування, найбільшезбиткових підприємств переведено у таких областях, як Тернопільська (73 відс.),Чернігівська (71 відс.), Волинська (66 відс.), Хмельницька (52 відс.).
У І кварталі 2002 року переведено збитковихпідприємств відповідно – Рівненська (78 відс.), Волинська (56 відс.),Кіровоградська та Херсонська – по 51 відсотку.
В той же час, при запровадженні спрощеної системиоподаткування, обліку та звітності деякі суб'єкти підприємницької діяльностішляхом ліквідації реального платоспроможного платника податку на прибуток істворенням на його базі декількох малих підприємств, переходять на сплатуєдиного податку, в тому числі шляхом реєстрації як суб'єктів малогопідприємництва – фізичних осіб.
Так, наприклад [5]:
Прибутковий Козятинський маслозавод (Вінницькаобласть) розділився на три підприємства: ТОВ «Козятинмолоко», ТОВ «Козятинмолокоплюс» і Маслозавод. Новостворені товариства ТОВ «Козятинмолоко», ТОВ «Козятинмолокоплюс» перейшли на сплату єдиного податку.
Прибуткова Коростенська фірма «Арсенія»(Житомирська область) розділилася на 12 малих підприємств: МПП «Андрій» МПП «Валентина»,МПП «Зінаїда», МПП «Лілія», МПП «Людмила», МПП «Темп», МПП «Рашко», МПП «Анна»,МПП «Орхідея», МПП «Ольга», МПП «Марія», МПП «Еталон», які перейшли на сплатуєдиного податку.
Прибутковий ЗАТ універсам «Олена» (Запорізькаобласть) шляхом ліквідації підприємства створив 6 фізичних осіб, якізареєстровані в державних податкових органах, як платники єдиного податку – фізичніособи.
За даними розрахунків ДПА України додатковіприбутки вказаних підприємств, а протилежно і відповідні втрати бюджету віднесплати традиційних податків і зборів (обов’язкових платежів) вказанимисуб'єктами підприємницької діяльності, які шляхом роздрібнення перейшли наспрощену систему оподаткування, обліку та звітності зі сплатою єдиного податку,становлять більше ніж 1 676,5 тис. гривень.
Такимчином, з врахуванням викладених як позитивних, так і негативних тенденцій,питання оподаткування малого бізнесу в Україні знаходиться в стадії свогоконцептуального розвитку, тому в дипломній роботі проведено теоретичне тааналітичне дослідження як існуючих систем оподаткування малого бізнесу, так іперспективних (при прийнятті положень проекту Податкового Кодексу) длявиявлення економічної рівноваги між суспільно протилежними економічнимипроцесами:
- державним регулюванням через систему оподаткування прискореннямтемпу розвитку малого бізнесу в різних сферах народного господарства тастворенням середнього соціального класу суспільства;
- встановленням оптимально-максимального рівня наповнення бюджетудержави за рахунок масового малого бізнесу;
Привиконанні аналітичних досліджень в дипломній роботі використана статистиказведених надходжень від малого бізнесу у бюджети всіх рівнів Дніпропетровськоїобласті в 1999–2001 роках та аналіз і моделювання результатів роботи заспрощеною системою оподаткування в 1999–2001 роках малого підприємства ТОВ НВП «ТТ»(м. Дніпропетровськ).

1.Принципи оподаткування на Україні
1.1Сутність, місце та роль податкової системи в функціонуванні ринкової економіки
Дискреційна державна фіскальнаполітика – це свідома маніпуляція урядовими витратами і доходами, яказдійснюється на підставі державних рішень (парламенту і уряду) з метоюцілеспрямованого впливу на кругообіг товарно-грошових потоків в державі та нареальний обсяг виробництва, безробіття та інфляцію [7].
Дискреційна фіскальна політиказастосовує два інструменти. Перший – державні закупки, які є інструментомпрямої дії. Збільшуючи чи зменшуючи державні закупки, держава безпосередньовпливає на сукупний попит і реальний вітчизняний валовий продукт(ВВП). Другий –чисті податки, які змінюються за рахунок зміни податкових ставок і трансфертів.Змінюючи чисті податки на такій основі, держава впливає на реальний ВВПопосередковано через споживання як компонент сукупного попиту.
Уподатково-бюджетній (дискреційна фіскальна) політиці під терміном «чистіподатки» розуміють доходи уряду і місцевих органів влади від збору податків завинятком трансферних платежів (зустрічних платежів держави до сімейниххазяйств). Зміна структури оподатковування і трансферних виплат впливає наекономічну систему, впливаючи на такий важливий економічний параметр, якспоживання.
Піддоходами державного бюджету розуміють економічні відносини, що виникають у державиз підприємствами (об'єднаннями), фірмами, корпораціями, банками, страховимиорганізаціями, фінансовими компаніями, а також із громадянами в процесіформування централізованого бюджетного фонду країни. Формою прояву цих економічнихвідносин служать різні види податків, зборів і обов'язкових платежівпідприємств, організацій і населення в державний бюджет, а їх матеріально-речовиннимутіленням – фінансові засоби, акумульовані в бюджетному фонді країни. Бюджетнідоходи, з одного боку, є результатом розподілу вартості зробленого суспільного продуктуміж різними учасниками відтворювального процесу, а з іншого боку – служатьоб'єктом перерозподілу сконцентрованої в руках держави вартості, оскільки ця вартістьвикористовується для формування бюджетних фондів регіонального, галузевого іцільового призначення [1].
Об'єктомгрошових відносин, що складають зміст доходів бюджету, виступає вартістьсукупного суспільного продукту (частково – національного багатства), що нарізних етапах і стадіях розподілу з'являється в різних фінансових формах.
Основнимджерелом формування доходів бюджету є національний доход, що розподіляється і використовуєтьсявідповідно до ринкових законів суспільного розвитку (закону вартості, закону попитута пропозиції, закону продуктивності праці, що підвищується, закону зростанняпотреб) для забезпечення розширеного відтворення і задоволеннязагальнодержавних потреб[1].
Вумовах ринкових відносин розподіл національного доходу виконується за допомогоюутворення, розподілу і використання грошових доходів і нагромаджень. До числатаких доходів відносяться насамперед державні доходи, доходи підприємств іоб'єднань, різних комерційних структур, фінансових груп, банків, а також доходинаселення.
Значна частина національного доходу надходить убюджет шляхом прямого розподілу – оподатковування державних, приватних і комерційнихпідприємств. Частина чистого доходу населення перелічується в бюджет у порядкуперерозподілу.
Припереході до ринкових відносин істотно міняється роль бюджету в регулюванні суспільноговиробництва і розподілу національного доходу.
Основні напрямки цих перетворень –зосередження головних ресурсів державного бюджету на пріоритетних галузяхекономіки, визначення найбільш загальних пропорцій розвитку суспільного виробництваі необхідних темпів розвитку економіки в цілому.
Підподатком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільовихфондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня абодержавного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, щовизначаються законами про оподаткування[19].
Сукупністьподатків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільовихфондів, що справляються у встановленому законами порядку, становить системуоподаткування.
Системаоподаткування – це сукупність загальнодержавних та місцевих податків добюджетів усіх рівнів, принципів, форм і методів їх встановлення, зміни,скасування, обчислення, сплати та стягнення, а також забезпеченнявідповідальності за вчинення правопорушень у сфері оподаткування та здійсненняподаткового контролю, прав і обов'язків суб'єктів оподаткування та органів, щоздійснюють податковий контроль[19].
Принципамипобудови системи оподаткування є [19]:
– стимулюваннянауково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходувітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;
– стимулюванняпідприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності – введенняпільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвитоквиробництва;
– обов'язковість– впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів),визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітнийперіод, та встановлення відповідальності платників податків за порушенняподаткового законодавства;
– рівнозначністьі пропорційність – справляння податків з юридичних осіб здійснюються у певнійчастці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів(обов'язкових платежів) на рівні прибутки і пропорційно більших податків ізборів (обов'язкових платежів) – на більші доходи;
– рівність,недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації – забезпеченняоднакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб,включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів(обов'язкових платежів);
– соціальнасправедливість – забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верствнаселення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваногомінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивногооподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;
– стабільність– забезпечення незмінності податків і зборів (обов'язкових платежів) і їх ставок,а також податкових пільг протягом бюджетного року;
– економічнаобґрунтованість – встановлення податків і зборів (обов'язкових платежів) напідставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей зурахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з йогодоходами;
– рівномірністьсплати – встановлення строків сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетудля фінансування витрат;
– компетенція– встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів), а такожпільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткуваннявиключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим ісільськими, селищними, міськими радами;
– єдинийпідхід – забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів зобов'язковим визначенням платника податку і збору (обов'язкового платежу),об'єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов'язкового платежу),податкового періоду, ставок податку і збору (обов'язкового платежу), строків тапорядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;
– доступність– забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платниківподатків і зборів (обов'язкових платежів).
Об'єктамиоподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг),вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна або її натуральніпоказники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних іфізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування.
ВУкраїні справляються загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) тамісцеві податки і збори (обов'язкові платежі) [19].
Дозагальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):
1)податок на додану вартість;
2)акцизний збір;
3)податок на прибуток підприємств;
4)податок на доходи фізичних осіб;
5)мито;
6)державне мито;
7)податок на нерухоме майно (нерухомість);
8)плата (податок) за землю;
9)рентні платежі;
10)податок з власників транспортних засобів, самохідних машин і механізмів;
11)податок на промисел;
12)збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок держбюджету;
13)збір за спеціальне використання природних ресурсів;
14)збір за забруднення навколишнього природного середовища;
15)збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильськоїкатастрофи та соціального захисту населення (Указом Президента України«Про деякі зміни в оподаткуванні» від 7 серпня 1998 року №857, починаючи з 1січня 1999 року справляння збору зупинено за виключенням стягнення сумподаткових боргів по збору, виниклих до 1999 р.);
16)збір на обов'язкове соціальне страхування;
17)збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;
18)збір до Державного інноваційного фонду (Постановою КАБМІНУ УКРАЇНИ від 13 квітня2000 р. №654 «Про утворення Української державної інноваційної компанії» з01.01.2001 р. Законом України «Про Державний бюджет на 2001 рік» – скасованозбір до Державного інноваційного фонду за виключенням стягнення сум податковихборгів по збору, виниклих до 2001 р.);
19)плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.
20)фіксований сільськогосподарський податок;
21)збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;
22)гербовий збір (застосовувався до 1 січня 2000 року);
23)єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску держкордону України;
24)збір за використання радіочастотного ресурсу України.
Домісцевих податків належать:
1)податок з реклами;
2)комунальний податок.
2. Домісцевих зборів (обов'язкових платежів) належать:
1)готельний збір;
2)збір за припаркування автотранспорту;
3)ринковий збір;
4)збір за видачу ордера на квартиру;
5)курортний збір;
6)збір за участь у бігах на іподромі;
7)збір за виграш на бігах на іподромі;
8)збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі та іподромі;
9)збір за право використання місцевої символіки;
10)збір за право проведення кіно і телезйомок;
11)збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;
12)збір за проїзд по прикордонним областям транспорту, що прямує за кордон;
13)збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;
14)збір з власників собак;
15)екскурсійно-туристичний збір.
Джереласплати податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюються відповіднимизаконами про податки, збори (обов'язкові платежі).
Податкиі збори (обов'язкові платежі), які відповідно до законів включаються до цінитоварів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуютьсянезалежно від результатів фінансово-господарської діяльності [1].
Коженподаток складається з наступних елементів [1]:
1. Об'єкт податку– предмет, що підлягає оподатковуванню(доход, майно, товари).
2. Суб'єктчи податку платник податку – фізична чи юридичнаособа, на яке законом покладений обов'язок сплачувати податок.
3. Джерело податку– доход суб'єкта (заробітна плата, прибуток), зякого сплачується податок.
4. Одиниця оподатковування– одиниця виміруоб'єкта податку (для податку на доходи – грошова одиниця, для земельного –гектар, і т.д.).
5. Податкова ставка– величина податку на одиницю оподатковування.
6. Податкові пільги– це часткове чи повне звільнення фізичних іюридичних осіб від податків. Вони є одним з елементів податкової політики іпереслідують як економічні, так і соціальні цілі.
Використовуючиподаткові пільги, державу регулює конкретні економічні процеси, а такожзабезпечує соціальний захист окремих видів діяльності і груп населення.Найбільш розповсюдженими є такі види податкових пільг:
- неоподатковуваний мінімум доходів;
- податкові знижки (наприклад, для підприємств окремих галузей,регіонів);
- виключення з оподатковуваних доходів деяких витрат платниківподатків;
- повернення раніше сплачених податків (податкові амністії);
- повне звільнення від сплати деяких податків і інші.
Податкикласифікуються по наступним ознаках[1]:
1. Стосовно бюджетної побудови держави:
а)податки, що сплачуються в Державний бюджет;
б)податки, що сплачуються в місцеві бюджети;
в)змішані податки – одна частина таких податків сплачується в Державний бюджет,інша – у місцеві бюджети;
г)податки, з яких формуються позабюджетні спеціальні фонди.
2.Стосовно системи ціноутворення:
а)податки, що включаються в собівартість продукції, робіт і послуг;
б)податки, що сплачуються з доходу.
3.Стосовно розміру ставки податку:
а)пропорційні податки – сплачуються відповідно до величини доходу по стабільнійставці;
б)прогресивні податки – податки, ставки яких збільшуються в процентномувідношенні в міру росту суми доходу, що обкладається.
4.Стосовно способу стягування податку:
а)прямі податки – стягуються безпосередньо з доходів;
Пряміподатки, у свою чергу, підрозділяються на:
а1)особисті – податки, що сплачуються платником податків за рахунок і в залежностівід отриманого їм доходу (прибутку) і враховуючі платоспроможність платника;
а2)реальні – податки, що сплачуються з майна, в основі яких лежить не реальний, апередбачуваний середній доход.
б)непрямі податки – включаються в ціну продукції, робіт, послуг.
5.Стосовно об'єкта оподатковування:
а)податок на додаткову вартість;
б)податки на доходи підприємств і організацій і громадян;
в)податки на майно, землю, природні ресурси.
6.Стосовно суб'єкта оподатковування:
а)податки, що сплачують підприємства й організації (юридичні особи)
б)податки, що сплачують громадяни (фізичні особи).
в) змішані податки,що припускають як платника і юридичних, і фізичних
осіб(податок із власників транспортних засобів, земельний податок і т. д.).
Податокможна розглядати як економічну категорію з властивими йому функціями[1]:
– фіскальної
Відповіднодо цієї функції податки виконують своє основне призначення – насичення дохідноїчастини бюджету, доходів держави для задоволення потреб суспільства.
– регулюючої
Цяфункція служить своєрідним доповненням попередньої і торкається як регулюваннявиробництва, так і регулювання споживання. При цьому регулюючий механізм існуєоб'єктивно, і вплив на платників здійснюється незалежно від волі держави.
– розподільної
Цяфункція представляє своєрідне відображення фіскальної: наповнити скарбницю, щобпотім розподілити отримані засоби.
– стимулюючої
Стимулююча(дестимулююча) функція створює орієнтири для чи розвитку згортання виробництва,діяльності. Як і регулююча, вона може бути зв'язана з застосуванням механізмупільг, зміною об'єкта оподатковування, зменшенням оподатковуваної бази.
– контрольна
Цяфункція реалізується в ході оподатковування при регламентації державоюфінансово-господарської діяльності підприємств і організацій, одержанні доходівгромадянами, використанні ними майна. За допомогою цієї функції оцінюєтьсяраціональність, збалансованість податкової системи, кожного важеля окремо, перевіряється,наскільки податки відповідають реалізації мети в сформованих умовах.
Реалізаціяфункцій податку безпосередньо зв'язана з тими принципами, що у ньому закладеніі реалізуються в конкретному виді податку. Принципи податку реалізуються через конкретніпрояви, що характеризують особливості цього специфічного механізму:
1.  Однократність обкладання. Це означає, що тойсамий об'єкт може обкладатися податком одного виду тільки один раз завизначений період (податковий період);
2.  Універсалізація податку. Цей принцип припускаєнезалежність податкового тиску від форм власності платника, рівний підхід доумов оподатковування будь-яких суб'єктів. Також цей принцип формує умови рівноговідрахування будь-якої частини об'єкта незалежно від джерел його одержання, тобтовсі платники зобов'язані відчисляти рівну частку доходів згідно своєїдіяльності;
3. Індивідуальнабезплатність. В основі цієї ознаки податку закладений односпрямований рух засобіввід платника до держави. При цьому платник не одержує (на перший погляд) чогосьзамість, це не означає виникнення зустрічних обов'язків держави. Дані засоби (кожногоплатника) направляються на задоволення суспільних нестатків.
4. Безумовнийхарактер. Ця ознака податку є продовженням попереднього ознаки й означаєсплату податку, не зв'язану ні з якими зустрічними діями, привілеями з бокудержави. Останні дві ознаки найбільше чітко характеризують сутність податку івиділяють його із системи інших платежів.
5. Нецільовийхарактер податкового платежу. Ця ознака означає надходження його у фонди,акумульовані державою і використовувані на задоволення державних потреб.
6.Обов'язковийхарактер. Ця ознака податку припускає неможливість законного відхилення відйого сплати. Обов'язковий характер податкового вилучення забезпечуєнагромадження засобів дохідної частини бюджету. Це лежить в основі закріпленняна конституційному рівні сплати податків як обов'язку громадян.
7. Безповоротнийхарактер. Ця ознака податку не вимагає особливих коментарів, хоча сутністьцього принципу полягає в тім, що в остаточному підсумку платник одержує віддачувід внесених їм податків, коли держава реалізує суспільні потреби в якийзацікавлені суспільство і кожен його індивід, і в цьому змісті податки як биповертаються до платника.
Усясукупність податків вимагає визначеної їхньої систематизації по визначенихпідставах. Подібна систематизація може здійснюватися по різних ознаках.
При непрямомуоподатковуванні формальним платником є продавець товарів (робіт, послуг), щовиступає посередником між державою і споживачем товару (робіт, послуг). Останніж являє собою платника реального. Саме критерій збігу юридичного і фактичного платникає одним з основних при розмежуванні податку на прямі і непрямі. При прямомуоподатковуванні – юридично і фактично платники збігаються; при непрямому – немає.
Щеодне важливе зауваження при розмежуванні прямих і непрямих податків – участь вутворенні ціни. Якщо прямі податки закладаються в ціну на стадії виробництва увиробника, то непрямі – тільки на стадії реалізації і як надбавка в ціні товару.
До важливихелементів податку відноситься:
Ставкаподатку – величина податкових нарахувань на одиницю об'єкта податку (грошоваодиниця доходів, одиниця земельної площі, одиниця виміру товару і т. п.).
Податковіставки можна класифікувати по декількох принципах[]:
А. Повстановленню податкового тиску на платника:
1. Базова (основна) ставка – ставка,що не враховує особливостей чи платника виду діяльності, що полегшують чипідсилюючих податковий тягар і, відповідно, що збільшують чи зменшуютьподаткову ставку.
2.Знижена ставка – що припускає визначені особливості платника і скорочуєподатковий тягар на нього (найчастіше її застосування можна розглядати як податковупільгу).
3.Підвищена ставка – враховуюча специфічну форму чи діяльності одержання доходів іперевищуюча основну, базову ставку.
Б. Пометоду встановлення ставки податку:
1.Абсолютні (тверді) ставки – ставки податку, при яких розмір податку у твердійфіксованій величині визначається на кожну одиницю оподатковування.
2.Відносні – ставки податку, при яких розмір податку встановлюється у визначеномуспіввідношенні до одиниці обкладання. Характер співвідношення ставки податку й одиниціобкладання дозволяє виділити кілька підвидів відносних ставок:
а)відносно-процентні – ставка податку встановлюється у відсотках від одиниціоподатковування;
б)відносно-кратні – співвідношення розміру податку й одиниці оподатковування встановлюєтьсяу величинах, кратних визначеному показнику (наприклад, законодавчо встановленимна даний момент мінімальній платі або неоподатковуваному мінімуму доходів);
в)відносно-грошові – ставка податку, що установлює визначену грошову суму начастину оподатковуваного об'єкта.
В. Позмісту:
1.Маргінальні – ставки податку, що безпосередньо зазначені в нормативному акті,що закріплює даний вид податку, і застосовуються до окремих податкових розрядів(маржам), окремим частинам доходу. Подібні ставки припускають як би східчастеоподатковування, при якому визначена процентна ставка встановлюється для обкладанняоб'єкта від одного рівня до іншого; з переходом на інший рівень (ступінь) використовуєтьсяінша ставка (наприклад, прибутковий податок з фізичних осіб).
2.Фактична ставка – виступає як відношення сплаченого податку до податкової бази.
3.Економічна ставка – відношення сплаченого податку до всього отриманого доходу. Самеданий вид ставок найбільше повно розкриває особливості податкової політики.
Г. Поформуванню стимулів для платника:
1.Стимулююча – податкова ставка, що створює в платника потребу в збільшеннірезультатів діяльності, що приводить до зростання доходів, майна і т. п.
2. Обмежувальна– ставка оподатковування, при якій формуються визначені фактори, що стимулюють платниказдійснювати діяльність у незмінних масштабах, що запобігає подальший чирозвиток нові вкладення.
3.Заборонна – податкова ставка, встановлююча чіткі обмеження і робляча абсурдним,неефективної будь-які дії, при яких змінюється оподатковуваний об'єкт іздійснюється перехід до іншої ставки.
Важливезначення має питання про способи побудови податкових ставок. У залежності від співвідношення,що встановлюється між ставкою податку і доходу, оподатковування можнапідрозділити на:
1.Рівне оподатковування – це метод оподатковування, при якому рівна сумаподатку встановлюється для кожного платника податків. Подібний метод характернийв основному для цільових податків. Головною метою рівного оподатковування єзадоволення визначеної потреби суспільства, як би розбитої на частині, що відповідаютькількості членів суспільства.
Сплачуючи«свою» частину, кожен індивід діє як у власних інтересах, так і реалізуєсуспільну потребу.
2. Прогресивнеоподатковування – метод оподатковування, при якому ставка податку зростаєпри росту розмірів об'єкта оподатковування. Прогресивне оподатковування зв'язанез поняттям дискреційного доходу, тобто вільного доходу, використання якого визначається,в основному, інтересами платника.
3. Пропорційнеоподатковування – метод оподатковування, при якому встановлюється стабільнаставка, незалежно від збільшення об'єкта оподатковування. З ростом базиоподатковування сума податку зростає пропорційно їй при єдиному відсоткуподаткової ставки.
4. Регресивнеоподатковування – метод, при якому ставка оподатковування зменшується приросту податкової бази. У даному випадку вага податкових вилучень назадпропорційна збільшенню оподатковуваного об'єкта.
5. Змішанеоподатковування – припускає сполучення окремих елементів вищевказаних методівоподатковування.
Податковасистема припускає дії, що забезпечують сплату податків, до них відносятьсяспособи сплати податків.
Спосібсплати податку характеризує особливість реалізації платником податківобов'язку по перерахуванню засобів у чи бюджет спеціальні фонди. Існують триосновних способи сплати податку:
1)кадастровий – спосіб сплати податків, в основі якого лежить перерахування сумивідповідно до визначеної шкали, заснованої на визначеному виді майна. Застосовуєтьсяпри численні і стягуванні прямих реальних доходів.
2)деклараційний – спосіб реалізації платником податків обов'язку по сплаті податкуна основі подачі в податкові органи офіційної заяви (декларації) про отриманідоходи за визначений період і свої податкові зобов'язання.
3)попередній – спосіб, застосовуваний в основному при безготівковому утриманні і складаєтьсяв тім, що податки утримуються з джерела доходу.
1.2 Бюджетна класифікація податків в доходнихчастинах Державного та місцевих бюджетів в Україні
Бюджетна система України складається з державного бюджету тамісцевих бюджетів [2].
Бюджетами місцевого самоврядування визнаються бюджетитериторіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань.
Місцевими бюджетами визнаються бюджет Автономної Республіки Крим,обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевогосамоврядування.
Бюджетна система України ґрунтується на таких принципах[2]:
1) принцип єдності бюджетної системи України – єдність бюджетноїсистеми України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою,єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністюпорядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності;
2) принцип збалансованості – повноваження на здійснення витратбюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповіднийбюджетний період;
3) принцип самостійності – Державний бюджет України та місцевібюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несевідповідальності за бюджетні зобов'язання органів влади Автономної РеспублікиКрим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної РеспублікиКрим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних бюджетів не несутьвідповідальності за бюджетні зобов'язання одне одного, а також за бюджетнізобов'язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням заними відповідних джерел доходів, правом відповідних органів державної влади,органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування навизначення напрямів використання коштів відповідно до законодавства України,правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних рад самостійноі незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні бюджети;
4) принцип повноти – до складу бюджетів підлягають включенню всінадходження до бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються відповідно донормативно-правових актів органів державної влади, органів влади АвтономноїРеспубліки Крим, органів місцевого самоврядування;
5) принцип обґрунтованості – бюджет формується на реалістичнихмакропоказниках економічного і соціального розвитку держави та розрахункахнадходжень до бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно дозатверджених методик та правил;
6) принцип ефективності – при складанні та виконанні бюджетів усіучасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей призалученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимальногорезультату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;
7) принцип субсидіарності – розподіл видів видатків між державнимбюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами повинен ґрунтуватисяна максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їхбезпосереднього споживача;
8) принцип цільового використання бюджетних коштів – бюджетнікошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями;
9) принцип справедливості і неупередженості – бюджетна системаУкраїни будується на засадах справедливого і неупередженого розподілусуспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;
10) принцип публічності та прозорості – Державний бюджет Українита місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту про їх виконання приймаютьсявідповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Кримта відповідними радами;
11) принцип відповідальності учасників бюджетного процесу – коженучасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльністьна кожній стадії бюджетного процесу.
Бюджетнакласифікація – єдине систематизоване згрупування доходів, видатків (в томучислі кредитування за вирахуванням погашення) та фінансування бюджету заознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційногоустрою та іншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнароднихстандартів.
Бюджетна класифікація України застосовується для здійсненняконтролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів владиАвтономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, іншихрозпорядників бюджетних коштів, проведення необхідного аналізу в розрізідоходів, а також організаційних, функціональних та економічних категорійвидатків, забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетнихпоказників.
З метою досягнення цілісності бюджетних категорій доходів івидатків та для забезпечення взаємозв'язку між функціональними призначеннями іекономічним характером видатків бюджету Міністр фінансів України затверджуєбюджетну класифікацію, а також зміни до неї та інформує про це в обов'язковомупорядку Верховну Раду України.
Бюджетна класифікація має такі складові частини:
1) класифікація доходів бюджету;
2) класифікація видатків (у тому числі кредитування завирахуванням погашення) бюджету;
3) класифікація фінансування бюджету;
4) класифікація боргу.
Доходи бюджету класифікуються за такими розділами:
1) податкові надходження;
2) неподаткові надходження;
3) доходи від операцій з капіталом;
4) трансферти.
Податковими надходженнями визнаються передбачені податковимизаконами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язковіплатежі. Неподатковими надходженнями визнаються:
1) доходи від власності та підприємницької діяльності;
2) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного тапобічного продажу;
3) надходження від штрафів та фінансових санкцій;
4) інші неподаткові надходження.
Трансферти – це кошти, одержані від інших органів державної влади,органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування,інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротнійоснові.
Видатки бюджету класифікуються за:
1) функціями, з виконанням яких пов'язані видатки (функціональнакласифікація видатків);
2) економічною характеристикою операцій, при проведенні якихздійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків);
3) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомчакласифікація видатків);
4) за бюджетними програмами (програмна класифікація видатків).
Функціональна класифікація видатків має такі рівні деталізації:
1) розділи, в яких визначаються видатки бюджетів на здійсненнявідповідно загальних функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевогосамоврядування;
2) підрозділи та групи, в яких конкретизуються напрями спрямуваннябюджетних коштів на здійснення відповідно функцій держави, АвтономноїРеспубліки Крим чи місцевого самоврядування.
За економічною класифікацією видатки бюджету поділяються напоточні видатки, капітальні видатки та кредитування за вирахуванням погашення,склад яких визначається Міністром фінансів України.
Відомча класифікація видатків бюджету визначає перелік головнихрозпорядників бюджетних коштів. На її основі Державне казначейство України тамісцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів.
Класифікація фінансування бюджету визначає джерела отриманняфінансових ресурсів, необхідних для покриття дефіциту бюджету, і напрямивитрачання фінансових ресурсів, що утворилися в результаті перевищення доходівбюджету над його видатками (до цієї категорії належать платежі з погашенняосновної суми боргу).
Класифікація фінансування бюджету здійснюється за такими ознаками:
1) фінансування за типом кредитора – за категоріями кредиторів абовласників боргових зобов'язань;
2) фінансування за типом боргового зобов'язання – за засобами, щовикористовуються для фінансування дефіциту або профіциту.
Класифікація боргу систематизує інформацію про всі борговізобов'язання держави, Автономної Республіки Крим, місцевого самоврядування.
Бюджет може складатися із загального та спеціального фондів.
Загальний фонд бюджету включає:
1) всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування доспеціального фонду;
2) всі видатки бюджету за рахунок надходжень до загального фондубюджету;
3) фінансування загального фонду бюджету.
Спеціальний фонд бюджету включає:
1) бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно визначенихджерел надходжень;
2) гранти або дарунки (у вартісному обрахунку), одержанірозпорядниками бюджетних коштів на конкретну мету;
3) різницю між доходами і видатками спеціального фонду бюджету.
Розподіл бюджету на загальний та спеціальний фонди визначаєтьсязаконом про Державний бюджет України. Джерела формування спеціального фондувизначаються виключно законами України.
Підставою для рішення відповідної ради про створення спеціальногофонду у складі місцевого бюджету може бути виключно закон про Державний бюджетУкраїни.
Передача коштів між загальним та спеціальним фондами бюджетудозволяється тільки в межах бюджетних призначень шляхом внесення змін до законупро Державний бюджет України чи рішення відповідної ради.
Платежі за рахунок спеціального фонду здійснюються в межах коштів,що надійшли до цього фонду на відповідну мету.
Створення позабюджетних фондів органами державної влади, органамивлади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та іншимибюджетними установами не допускається.
Втабл. Д.1. Додатку А приведена бюджетна класифікація доходної частинидержавного та місцевих бюджетів України у розрізі податків, яка дозволяєкласифікувати податкові надходження від суб'єктів малого підприємництва тапровести їх чисельне дослідження в загальній сумі податкових надходжень.
1.3Особливості оподаткування суб'єктів малого підприємництваПідприємництво в Україні – це безпосередня самостійна,систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконаннюробіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними таюридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності упорядку, встановленому законодавством [15].
Створення (заснування) суб'єкта підприємницької діяльності – юридичноїособи, а також володіння корпоративними правами не є підприємницькоюдіяльністю, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути:
– громадяни України, інших держав, особи безгромадянства, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності;
– юридичні особи всіх форм власності, встановлених ЗакономУкраїни «Про власність»;
– об'єднання юридичних осіб, що здійснюють діяльність вУкраїні на умовах угоди про розподіл продукції.
Підприємництво здійснюється на основі таких принципів:
– вільний вибір видів діяльності;
– залучення на добровільних засадах до здійсненняпідприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян;
– самостійне формування програми діяльності та вибірпостачальників і споживачів вироблюваної продукції, встановлення цін відповіднодо законодавства;
– вільний найм працівників;
– залучення і використання матеріально-технічних, фінансових,трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не забороненоабо не обмежено законодавством;
– вільне розпорядження прибутком, що залишається післявнесення платежів, установлених законодавством;
– самостійне здійснення підприємцем – юридичною особоюзовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належноїйому частки валютної виручки на свій розсуд.
Підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційнихформах, визначених законами України, на вибір підприємця. Порядок створення,діяльності, реорганізації та ліквідації окремих організаційних формпідприємництва визначається відповідними законодавчими актами України.
Для здійснення підприємницької діяльності підприємець має правоукладати з громадянами договори про використання їх праці. При укладаннітрудового договору, в тому числі у випадках, передбачених законами України, – контрактупідприємець зобов'язаний забезпечити умови та охорону праці, її оплату не нижчевстановленого в республіці мінімального рівня, а також інші соціальні гарантії,включаючи соціальне й медичне страхування та соціальне забезпечення відповіднодо чинного законодавства. При втраті працездатності підприємець забезпечуєпотерпілому відшкодування витрат у випадках і порядку, передбачених чиннимзаконодавством.
Законом України від 19.10.2000 р. №2063III «Про державнупідтримку малого підприємництва» [21]дано уточнене та розширене заекономічними ознаками визначення поняття суб'єкта малого підприємництваУкраїни, тобто встановлено, які суб'єкти підприємницької діяльності відносятьсядо категорії суб'єктів малого підприємництва, а саме:
– фізичні особи, зареєстровані у встановленому порядку яксуб'єкти підприємницької діяльності;
– юридичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності будь-якоїорганізаційно-правової форми та форми власності, в яких середньообліковачисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осібта обсяг річного валового доходу не перевищує 500000 євро.
Слід зазначити, що форма власності при цьому значення не має.
Разом з цим (статтею 2) встановлено виключення з кола суб'єктівпідприємницької діяльності, які можуть бути віднесені до категорії малогопідприємництва, тобто визначені ті суб'єкти, які навіть у випадку дотриманнявказаних вище вимог не можуть бути віднесені до суб'єктів малогопідприємництва. Це такі суб'єкти підприємницької діяльності:
– довірчі товариства;
– страхові компанії;
– ломбарди;
– інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;
– суб'єкти підприємницької діяльності, які провадятьдіяльність у сфері грального бізнесу;
– суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють обмініноземної валюти;
– суб'єкти підприємницької діяльності, які є виробниками таімпортерами підакцизних товарів;
– суб'єкти підприємницької діяльності, у статутному фондіяких частка вкладів, що належить юридичним особам – засновникам та учасникамцих суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищує 25відсотків.
Вказаним вище Законом (стаття 5) одним із основних напрямківдержавної підтримки малого підприємництва визначено запровадження спрощеноїсистеми оподаткування, обліку та звітності.
Разом з цим статтею 11 цього Закону встановлено, що для суб'єктівмалого підприємництва в порядку, встановленому законодавством України, можезастосовуватися спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку тазвітності.
Нормативно-правовим документом, яким встановлено правила спрощеноїсистеми оподаткування, є Указ Президента України від 28.06.99 р. №746/99 «Провнесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 року №727 «Проспрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малогопідприємництва» [20].
Отже, не всі суб'єкти підприємницької діяльності, які відповіднодо Закону України від 19.10.2000 р. №2063III «Про державну підтримкумалого підприємництва» відносяться до категорії суб'єктів малогопідприємництва, можуть перейти на спрощену систему оподаткування, обліку тазвітності, а лише ті з них, які визначені Указом.
Відповідно до статті 1 Указу на спрощену систему оподаткування,обліку та звітності можуть перейти такі суб'єкти малого підприємництва:
– юридичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності будь-якоїорганізаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньообліковачисельність працюючих не перевищує 50 осіб та обсяг виручки яких від реалізаціїпродукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень;
– фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністюбез створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, виключаючичленів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручкияких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500тис. гривень.
Необхідно зазначити, що рішення про перехід на спрощену системуоподаткування, обліку та звітності може бути прийняте не більше одного разу закалендарний рік (стаття 4 Указу).
Поряд з передбаченими статтею 2 Закону України «Про державнупідтримку малого підприємництва» обмеженнями стосовно віднесення тих чи іншихосіб до суб'єктів малого підприємництва, а отже, і переходу на сплату єдиногоподатку, статтею 7 Указу встановлено, що на спрощену систему оподаткування,обліку та звітності не можуть перейти:
– суб'єкти підприємницької діяльності, на яких поширюєтьсядія Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» вчастині придбання спеціального патенту;
– довірчі товариства, страхові компанії, банки, іншіфінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;
– суб'єкти підприємницької діяльності, у статутному фондіяких частки, що належать юридичним особам – учасникам та засновникам данихсуб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків;
– фізичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності, які займаютьсяпідприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлюлікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами.
– крім цього, норми Указу не поширюються на спільнудіяльність, визначену пунктом 7.7 Закону України «Про оподаткування прибуткупідприємств» [13] (доцільно згадати, що вказаним пунктом встановлені норми щодооподаткування згаданим податком спільної діяльності на території України безстворення юридичної особи).
Запорушення податкового законодавства Законами України передбачена такавідповідальність [17]:
ü За неподання розрахунку по податку у строки визначенізаконодавством, юридичні особи сплачують штраф у розмірі 10 неоподатковуванихмінімумів.
ü У разі коли податковий орган самостійно визначає суму податковогозобов‘язання по податку за підставами неподання платником податку розрахунку устроки, визначені законодавством, додатково платники податків сплачують штраф урозмірі 10% суми податку за кожний (повний чи неповний) місяць затримки розрахунку,але не більше 50% суми податку і не менше 10 неоподатковуваних мінімумів.
ü При донарахуванні податковими органами податку, платники податкусплачують штраф у розмірі 5% від суми недоплати за кожний податковий період рік,починаючи з року, на який припадає така недоплата, та закінчуючи роком, на якийприпадає отримання платником податку податкового повідомлення, але не більше 25%донарахованої суми та не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
ü Суми штрафних санкцій розраховуються окремо по кожному здодаткових періодів – років, в яких виявлені порушення податковогозаконодавства, незалежно від результатів перевірки платника податків за іншіперіоди – роки.
Уразі, якщо сума нарахованих штрафних санкцій по кожній із сум недоплат меншаніж 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян мінімальний розмір штрафнихсанкцій (170 грн.) застосовується окремо по кожній із таких сум.
ü У разі коли податковий орган самостійно донараховує сумуподаткового зобов‘язання платника податків із-за заниження суми податкувнаслідок арифметичних чи методологічних помилок у розрахунку, то підприємствасплачують штраф у розмірі 5% донарахованого податку, але не менше 1неоподатковуваного мінімуму.
ü У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податковогозобов‘язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платникподатку зобов‘язаний сплатити штраф у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів, що настають за останнім днемграничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов‘язання, – у розмірідесяти відсотків такої суми;
- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, що настають заостаннім днем граничного строку сплати узгодженої суми податковогозобов‘язання, – у розмірі двадцяти відсотків такої суми;
- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, що настають заостаннім днем граничного строку сплати узгодженої суми податковогозобов‘язання, – у розмірі п‘ятдесяти відсотків такої суми.
ü За прострочення встановлених строків погашення узгодженогоподаткового зобов‘язання на суму податкового боргу (включаючи суму штрафнихсанкцій за їх наявністю) платники податку сплачують пеню у розмірі 120% річнихоблікової ставки НБУ, що діє на день виникнення податкового боргу (йогочастини) або на день його (його частини) погашення (залежно від того, якавеличина є більшою), за кожен календарний день прострочення у його сплаті.
Якщоплатник самостійно до початку перевірки податковим органом, виявив фактзаниження податкового зобов’язання та погасив його, то такий платникзвільняється від сплати пені.
ü за відсутність податкового обліку або ведення його з порушеннямвстановленого порядку; неподання або несвоєчасне подання платіжних доручень наперерахування належного до сплати податку, згідно з п. 11 ст. 11 ЗаконуУкраїни про державну податкову службу в Україні керівники та інші посадовіособи, винні у здійсненні порушень, притягуються до адмінвідповідальності увигляді штрафу від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а заті самі дії, вчинені повторно особою, яку протягом року було підданоадміністративному стягненню за відповідне правопорушення, – від 10 до 15 неоподатковуванихмінімумів доходів громадян.
Такимчином, згідно проведеному теоретичному вивченню законодавчого поляоподаткування малого підприємництва в Україні можна зробити наступнівисновки:
а) існуюча податкова система України є занадто складною тазаплутаною, особливо щодо оподаткування суб’єктів малого бізнесу, для якихчинним законодавством передбачено шість різних негармонізованих системоподаткування: податок на прибуток підприємств та прибутковий податок згромадян, спеціальний торговий патент, фіксований податок, єдиний податок вваріантах 6%(+ПДВ) та 10%(ПДВ), податок на промисел, ринковий збір.
б)існуюча податкова система для малого підприємництва:
- умовно розподіляє надприбуткові та затратні малі підприємства завидом підприємництва;
- дозволяє застосовувати спрощену систему оподаткування тільки длявиділеного типу (умовно затратного) малого підприємства;
- вводить обмеження спецпатентами на застосування спрощеної системиоподаткування малими підприємствами;
в)враховуючи, що єдиний податок на суму реалізації товарів(послуг) ставить маліпідприємства з різним рівнем валових витрат у процесі вироблення та реалізаціїсвоїх товарів та послуг у нерівні умови, наступним етапом зниження податковоготиску на малі підприємства матеріальної сфери виробництва нагально необхіднеприйняття в проекті Податкового Кодексу України заявлених наступних принципів [8], [9]:
– Для юридичних осіб – суб’єктів малого підприємництва проектомпередбачається можливість сплати єдиного податку у вигляді оподаткуваннявиручки від продажу товарів, робіт, послуг, отриманої за звітний період, заставкою 5 відсотків (+сплата ПДВ) нормативно скоригованого доходу ззаконодавчим встановленням нормативів валових витрат, які застосовуються длярізних видів діяльності малих підприємств.
– Для фізичних осіб– суб’єктів малого підприємництва запропоновано запровадити сплату єдиногоподатку за ставкою 10 відсотків нормативного чистого доходу, встановленогомісцевими радами за кожним видом господарської діяльності. При цьому платникиєдиного податку здійснюватимуть облік та складатимуть звітність у спрощеномупорядку
– Дляфізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичноїособи, проект Кодексу передбачає два можливих варіанти оподаткування, якіпідприємець обирає самостійно: або шляхом обчислення податкових зобов’язань запрогресивною шкалою ставок, або шляхом сплати єдиного податку.
в) В той же час, практика багатьох країн з ринковою економікою, денамагалися застосовувати спрощені системи оподаткування у вигляді фіксованихсум або єдиного податку, свідчить про їх неприйнятність, оскільки неможливовстановити суму податку, яка була б прийнятною для різних суб’єктівпідприємницької діяльності, бо прибутки не можуть бути однаковими. При цьомуякщо орган, який приймає рішення про їх встановлення, завищує суму податку,платники змушені ухилятися від оподаткування або поповнювати ряди безробітних,i навпаки, якщо сума фіксованого податку є заниженою, платники мають можливістьнакопичувати надприбутки та не віддавати належні державі кошти. Як свідчитьсвітова практика, оподаткування малого бізнесу має відрізнятися відоподаткування великого бізнесу тільки за такими ознаками, як можливість [7]:
- застосовувати касовий метод оподаткування;
- вести у спрощеному порядку облік та складати звітність.
Проектже Податкового Кодексу України затверджує для всіх суб'єктів оподаткування,включаючи і суб'єкти малого бізнесу, принцип «нарахування доходів у моментотримання економічних прав на доход», що знову приводить до системи авансовогооподаткування «права на доходи» до реального касового отримання доходів,податкових векселів, податкових відстрочок та розстрочок.

2. аналітичні дослідження структури, ефективностіта динаміки процесів оподаткування суб'єктів малого бізнесу в дніпропетровськійобласті після впровадження спрощеної системи оподаткування
2.1 Структура та особливості оподаткуваннясуб'єктів малого бізнесу – юридичних осіб
Суб'єкти підприємницької діяльності – юридичні особи, які перейшлина спрощену систему оподаткування за єдиним податком, не мають правазастосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію крімготівкового та безготівкового розрахунків коштами.
У разі здійснення операції з продажу основних фондів виручкою відреалізації вважається різниця між сумою, отриманою від реалізації цих фондів,та їх залишковою вартістю на момент продажу.
Суб'єкт підприємницької діяльності – юридична особа, який перейшовна спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає однуз наступних ставок єдиного податку [20]:
– 6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів,робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на доданувартість згідно із Законом України «Про податок на додану вартість» [16];
– 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції(товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податкуна додану вартість до складу єдиного податку.
Суб'єкти підприємницької діяльності – юридичні особи сплачуютьєдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремийрахунок відділень Державного казначейства України.
Відділення Державного казначейства України наступного дня післянадходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:
– до Державного бюджету України – 20 відсотків;
– до місцевого бюджету – 23 відсотки;
– до Пенсійного фонду України – 42 відсотки;
– на обов'язкове соціальне страхування – 15 відсотків (у томучислі до Державного фонду сприяння зайнятості населення – 4 відсотки) длявідшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку зтимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням тапохованням.
Суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не єплатником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів)[20]:
– податку на додану вартість, крім випадку, коли юридичнаособа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6відсотків;
– податку на прибуток підприємств;
– податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб – суб'єктівмалого підприємництва);
– плати (податку) за землю;
– збору на спеціальне використання природних ресурсів;
– збору на обов'язкове соціальне страхування;
– комунального податку;
– податку на промисел;
– збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;
– збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі тасфери послуг;
– внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів;
– внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;
– плати за патенти згідно із Законом України «Пропатентування деяких видів підприємницької діяльності» [14].
Суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, додатковоє платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів)[19]:
– податокна додану вартість (при 6% єдиному податку);
– акцизнийзбір;
– мито;
– державнемито;
– податокна нерухоме майно (нерухомість);
– податокз власників транспортних засобів, самохідних машин і механізмів;
– податокна доходи найманих працівників;
– збірза забруднення навколишнього природного середовища;
– збірза використання радіочастотного ресурсу України.
– податокз реклами;
Особливістю відносин суб'єктів малого підприємництва з фондамисоціального страхування та пенсійними фондами є наступне:
– суб'єкти підприємницької діяльності – фізичні особи, якісплачують єдиний податок, звільняються від обов'язку нарахування, відрахуваннята перерахування збору на обов'язкове державне пенсійне страхування як звласних доходів підприємця і членів його сім'ї, так із заробітної платинайманих працівників;
– суб'єкти підприємницької діяльності – юридичні особи, якісплачують єдиний податок звільняються від сплати збору (внеску) до Пенсійногофонду, але зобов'язані утримувати такий збір з найманих працівників таперераховувати їх до Пенсійного фонду. Юридичні особи – платники єдиногоподатку, незважаючи на те, що вони відносно до абзацу 13 п. 6 Указу №746/99не є платниками збору (внеску) до пенсійного фонду, зобов'язані утримувати такізбори з найманих працівників. Наймані працівники підприємства продовжуютьзалишатися платниками таких зборів. Сума заробітної плати включається досукупного доходу працівника і є об'єктом для утримання збору на обов'язковедержавне пенсійне страхування за ставкою 1% (2%).

2.2 Структура та особливості оподаткуваннясуб'єктів малого бізнесу – фізичних осіб
Оподаткування доходів громадян – суб’єктівпідприємницької діяльності здійснюється відповідно до Декрету «Про прибутковийподаток з громадян» від [18] та Указу Президента України «Про спрощену системуоподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» [20].
Зазначеним Декретом визначено, що громадяни –суб’єкти підприємницької діяльності можуть обрати спосіб оподаткування завибором – сплачувати щоквартально авансові платежі та подавати доподаткового органу декларації про отримані доходи, або, у разі здійсненняторговельної діяльності, сплачувати фіксований податок відповідно доЗакону України від 13 лютого 1998 року «Про внесення змін і доповнень доДекрету Кабінету Міністрів «Про прибутковий податок з громадян».
Крім того, фізичні особи, які займаютьсяпідприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і у трудовихвідносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом календарного рокуперебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції(товарів, робіт, послуг) за календарний рік не перевищує 500 тис. гривень,мають право обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком.
Так у 2000 році по Україні зареєстровано близько1125 тис. громадян – суб’єктів підприємницької діяльності з яких фактичнимиплатниками податків є 864 тис. громадян, або 77% від зареєстрованих.
Поряд з цим, на спрощену систему оподаткуванняобліку та звітності перейшли понад 170 тис. фізичних осіб суб’єктівпідприємницької діяльності, що становить 15% від кількості зареєстрованихпідприємців та 19,68% від фактичних платників податків.
Крім того майже 308 тис. фізичних осіб – суб’єктівпідприємницької діяльності зареєстровано платниками фіксованого податку, щостановить 27% від загальної кількості зареєстрованих підприємців, та 36,65% відтих, що сплачують податки.
Питома вага надходжень податків від підприємницькоїдіяльності у 2000 році розподіляється таким чином:
- прибутковий податок відпідприємницької діяльності – 16%
- фіксований податок – 35%;податок на додану вартість – 6%
- акцизний збір – 1%; торговіпатенти – 9%; єдиний податок –33%
/>
/>
/>2.2.2. Сплата прибуткового податку від підприємницької діяльностііз сплатою авансових платежів

Відповідно до статті 14 Декрету [18] громадяни, якізаймаються підприємницькою діяльністю, щоквартально, протягом 40 календарнихднів після закінчення кварталу, подають податковому органу декларації, а післязакінчення року протягом 40 днів наступного року. В декларації зазначаютьсязагальні суми одержаного доходу, витрат і сплаченого прибуткового податку зазвітний рік або інший період, за який здійснюється оподаткування(оподатковуваний період).
В разі встановлення розбіжностей між сумами,вказаними підприємцем в декларації та наявною в податковому органі інформацієюпро доходи такого підприємця (ф. №2, ф №8ДР, матеріали перевірок тощо).дільничний інспектор проводить нарахування прибуткового податку по даним,вказаним підприємцем в декларації та передає матеріали для проведення перевіркиу відділ документальних перевірок фізичних осіб.
Податок, обчислений податковими органами,нараховується і сплачується в такому порядку:
– протягом року платники щоквартальносплачують до бюджету по 25 відсотків річної суми податку, обчисленої задоходами за попередній рік, а платники, які вперше залучаються до сплати податку,– 25 відсотків суми, обчисленої їм податковими органами за оціночним доходом напоточний рік;
– авансові платежі прибуткового податкупротягом року сплачуються у такі строки: до 15 березня, до 15 травня, до 15серпня і до 15 листопада;
Суми податку, сплачені протягом року за місцемвиплати доходу та у вигляді авансових платежів, пред'явлених податковимиорганами, враховуються при остаточному розрахунку суми податку на підставідокументального підтвердження факту сплати податку.
На підставі проведеного розрахунку дільничнийінспектор направляє приватному підприємцю платіжне повідомлення про нарахованісуми прибуткового податку.
Громадяни – суб’єкти підприємницької діяльності,які здійснюють торговельну діяльність, можуть самостійно, за власним бажанням,обрати спосіб оподаткування доходів шляхом сплати фіксованого розміруприбуткового податку, за умови, якщо:
– кількістьосіб, які перебувають у трудових відносинах з таким громадянином – платникомподатку, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності,не перевищує п'яти;
– громадянин здійснює підприємницькудіяльність з продажу товарів і надання супутніх такому продажу послуг на ринкахта є платником ринкового збору згідно з законодавством;
– валовийдоход такого громадянина від самостійного здійснення підприємницької діяльностіабо з використанням найманої праці за останні 12 календарних місяців, щопередують місяцю придбання патенту, не перевищує семи тисяч неоподатковуваних мінімумівдоходів громадян (119 тис. грн.).
По фіксованомуподатку мають право працювати лише ті підприємці, які здійснюють торгівлю наринках і сплачують згідно законодавства ринковий збір. Приватні підприємці, якісплачують фіксований податок, звільняються від сплати всіх податків і зборів(крім ринкового збору та фіксованого податку), а також від ведення облікудоходів та витрат від здійснення підприємницької діяльності.
Алевони не звільняються від обов’язку утримання та перерахування прибутковогоподатку з сум заробітної плати своїх найманих робітників.
Ставкафіксованого податку встановлюється в розмірі від 20 грн. до 200 грн. (Наприклад,в м. Дніпродзержинську в 1999 році на речовому ринку приватні підприємцісплачували фіксований податок в розмірі 30 грн.)
Оскількиплатник фіксованого податку сплачує фіксований податок, розмір якоговстановлюється місцевою радою, він звільнений від ведення обов'язкового облікудоходів і витрат, який зобов'язані вести фізичні особи – суб'єктипідприємницької діяльності, що працюють на загальній системі оподаткування, длявизначення оподатковуваного доходу.
Податковийорган зобов'язаний видати патент на підставі документу, що засвідчує платуфіксованого податку, протягом трьох робочих днів з дня прийняття заяви. Прицьому не здійснюється попередня перевірка зазначених у заяві даних про доходигромадянина від здійснення підприємницької діяльності доходів, або неотриманнятаких доходів.
Патентплатнику фіксованого податку видається на строк від одного (з 1 по 30 (31)число) до дванадцяти (з 1 січня по 31 грудня) календарних місяців за виборомплатника.
Фізична особа – суб'єктпідприємницької діяльності, яка придбала фіксований патент, має право залучатидо участі у підприємницькій діяльності не більше п'яти осіб. За кожну особувона самостійно доплачує 50 відсотків від повної суми встановленого фіксованогоподатку з розрахунку на кожну додаткову особу та повідомити про це податковийорган, який зобов'язаний внести зміни до патенту в строки, передбачені для йоговидачі.
Запорушення цього порядку платника фіксованого податку позбавляють правазастосовувати фіксовану ставку податку протягом 12 календарних місяців,наступним за місцем вчинення порушення, та сплачують штраф у розмірі повноїсуми фіксованого податку з розрахунку за місяць за кожну особу, відомості прояку не внесені до патенту.
Адмініструванняєдиного податку здійснюється на підставі наступних нормативних документів:
– НаказуДержавної податкової адміністрації України від 29 жовтня 1999 року №599 «Прозатвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та порядку його видачі»зареєстрований в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за №752/4045;Крімтого, приватним підприємцям – платникам єдиного податку – забороняється здійснюватиторгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, а також пально-мастильнимиматеріалами.
Платники єдиного податку – приватніпідприємці звільняються від сплати багатьох податків і зборів, зокрема: податкуна додану вартість, прибуткового податку, плати за землю, збору до фондуПенсійного страхування та інш.
Але, як і платники фіксованогоподатку, платники єдиного податку не звільняються від обов’язку нарахування таутримання прибуткового податку з сум заробітної плати найманих робітників.
Ставкаєдиного податку для суб'єктів малого підприємництва – фізичних осібвстановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно відвиду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень намісяць. У разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльністьз використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльностічленів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожнуособу.
Єдинийподаток для суб'єктів малого підприємництва в частині, що належить відповіднимбюджетам, яким замінено сплату податку на прибуток підприємств, податку надоходи фізичних осіб (для фізичних осіб – суб'єктів малого підприємництва) таінших [20].
ВідділенняДержавного казначейства України наступного дня після надходження коштівперераховують суми єдиного податку суб'єктів підприємницької діяльності – фізичнаособу таких розмірах:
домісцевого бюджету – 43 відсотки;
доПенсійного фонду України – 42 відсотки;
на обов'язкове соціальне страхування – 15 відсотків(у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення – 4 відсотки)для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства узв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовленихнародженням та похованням.Суб’єкт підприємницькоїдіяльності – фізична особа, яка сплачує єдиний податок (далі – платник єдиногоподатку), звільняється від обов’язку нарахування, відрахування та перерахуваннядо державних цільових фондів зборів, пов’язаних з виплатою заробітної платипрацівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів йогосім’ї.
Доходиплатника єдиного податку, отримані ним від провадження підприємницькоїдіяльності, не включаються до складу його сукупного оподатковуваного доходу уразі, якщо вони обкладаються єдиним податком, а сплачена сума єдиного податку єостаточною і не включається до перерахунку його загальних податковихзобов’язань.
Якщоплатник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використаннямнайманої праці, то на кожну особу, яка перебуває з ним у трудових відносинах,включаючи членів його сім’ї, платнику єдиного податку видається довідка протрудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку (далі – Довідка)згідно з додатком 2 до цього Порядку.
Уразі збільшення чисельності працівників (відкриття додаткових робочих місць)протягом терміну дії отриманого Свідоцтва платник єдиного податку повиненздійснити доплату за кожного додатково найманого працівника, з розрахунку неменш як за повний місяць з початку діяльності таких працівників, і отримати Довідкидля цих працівників.
Свідоцтво(Довідка) повинно знаходитися на робочому місці платника єдиного податку(найманого працівника, включаючи членів його сім'ї) та пред’являтисяпрацівникам контрольних органів, які мають відповідні функціональніповноваження на здійснення перевірки.
Торговийпатент – це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницькоїдіяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатисязазначеними у цьому Законі видами підприємницької діяльності. Суб'єктпідприємницької діяльності, який придбав спеціальний торговий патент, несплачує – податок на додану вартість; податок на доходи фізичних осіб; податокна прибуток підприємств та інші [14];
Кошти,одержані від продажу спеціальних торгових патентів, зараховуються:
доДержавного бюджету України – у розмірі 5 відсотків;
добюджетів місцевого самоврядування (місцевих бюджетів) за місцем оплатиспеціального торгового патенту – у розмірі 67 відсотків;
доПенсійного фонду України – у розмірі 17 відсотків;
доФонду соціального страхування України – у розмірі 2 відсотків;
додержавного фонду сприяння зайнятості населення – у розмірі 1 відсотка;
довідповідних бюджетів у порядку, передбаченому законодавством для зарахуванняподатку на доходи фізичних осіб, – у розмірі 6 відсотків;
довідповідних бюджетів у порядку, передбаченому законодавством для зарахуванняплати (податку) за землю, – у розмірі 2% загальних надходжень.
2.3 Аналіз процесів оподаткування суб'єктів малогобізнесу в Дніпропетровській області у 1999–2001 роках
Дніпропетровськаобласть є однією з найбільших за площею областей України. Вона займає 31,9 тис.кв. км, що складає 5,3% від території держави.
НаДніпропетровщині проживає 3669,1 тис. чоловік, що складає 7,5% населенняУкраїни. За кількістю населення область займає друге місце в державі (післяДонецької), за густотою населення (116 чол. на 1 кв. км) – третє (післяДонецької і Львівської областей).
Загальна кількість зареєстрованихплатників податків станом на 01.06.2001 р. становить – 162 023 суб'єктів,в тому числі:
– Юридичнихосіб – 99 825
- Фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності – 62 198
Обсягита структура зведених податкових надходжень до бюджетів по Дніпропетровськійобласті в 1999–2001 роках наведені в табл. 2.1 –2.5.

Таблиця 2.1. Статистиканадходжень до Зведеного бюджету коштів, що контролюються податковими органамирегіону, тис. грн.Роки 1997 1998 1999 2000 2001 Сума 2 062 490,0 1 527 625,0 1 850 949,6 2 338 579,3 2 360 579,8
Таблиця 2.2. Структура Зведеного бюджету у січні-грудні 1999 та 2000 років 1999 2000 млн. грн. Відс. Млн. грн. відс. Державний бюджет 994,9 54,0 1323,0 56,6 Місцевий бюджет 848,1 46,0 1016,2 43,4 Разом 1843,0 100 2339,2 100
Таблиця 2.3. Структура надходжень до Зведеногобюджету у січні-грудні 2000 року (млн. грн.) відс. Прибутковий податок з громадян 574,1 24,5 Податок на прибуток підприємств 568,3 24,3 Податок на додану вартість 305,8 13,1 Плата за землю 191,8 8,2 Збір до Державного інноваційного фонду 152,9 6,5 Місцеві податки та збори 34,9 1,5 Акцизний збір з вітчизняних та імпортних товарів 38,4 1,6 Збір до фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення 21,2 0,9 Інші надходження 451,8 19,4
/>Разом 2339,2 100,0
Надходженняв 2000 році по єдиному податку збільшились у 3,8 рази проти рівня 1999 року.
Більш45% в 2000 році підприємців перейшли на сплату єдиного і фіксованого податків.В результаті підприємцями у 2000 році до бюджету сплачено податків 41,2 млн. грн.що на 16,6 млн. грн. більше ніж у відповідному періоді минулого року.

Таблиця2.4. Структура Зведеного бюджету області у січні-грудні 2001 року 2001 млн. грн. Відс. Державний бюджет 1026,2 43,5 Місцевий бюджет 1334,4 56,3 Разом 2360,6 100
Питомавага єдиного податку з суб'єктів малого бізнесу в загальній масі податків доЗведеного бюджету України по Дніпропетровській області у 2001 році досягла 3,2%(табл. 2.5).
Таблиця2.5. Структура податків по Дніпропетровській області у 2001 роціВид податку млн. грн. Прибутковий податок з громадян 820,6 Податок на прибуток підприємств 683,4 Плата за землю 235,9 Податок на додану вартість 100,9 Єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва 73,3 Плата за спеціальне користування водними ресурсами 56,8 Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів 50,0 Місцеві податки і збори 39,1 Збір за геологорозвідувальні роботи 36,3 Інші надходження 264,3
/>Разом 2360,6
У2001 році понад 60 відс. підприємців перейшли на сплату єдиного та фіксованогоподатків, внаслідок чого до бюджету надійшло 37,2 млн. грн. єдиного та 18,5 млн.грн. фіксованого податків, у порівнянні з 2000 роком надходження зросли у 1,9та 1,2 рази відповідно.
Нарис. 2.3 –2.4 наведені графоаналітичні результати дослідження даних тапобудовані структурні схеми основних елементів доходних статей місцевихбюджетів по Дніпропетровській області.
Яквидно з даних рис. 2. 3,2.4 основні долі доходної частини місцевихбюджетів забезпечені:
- прибутковий податок з фізичних осіб – 45%;
- дотації з державного та обласного бюджетів – 30%;
– коштивід приватизації – 1%;
- земельний податок з юридичних осіб – 11%;
- малі податки – 5%, серед яких сумарні податки з малого бізнесустановлять 2,5%;
/>
Втабл. 2.5 наведені результати надходження всіх видів податків у розрізібюджетної класифікації у місцеві бюджети всіх рівні Дніпропетровської області у2001 році, що дозволяє провести оцінку надходження податків від суб'єктівмалого бізнесу як за розподільчим механізмом єдиного податку, так і за прямим100% надходженням прибуткового податку до місцевих бюджетів.
На рис. 2.5,2.6 наведені динамічні ряди надходження податків від суб'єктів малого бізнесупо Дніпропетровській області за 1999–2001 роки, представлені у виглядіабсолютних величин та процентних долей від загальної суми податків відДніпропетровської області за відповідні роки.       

3. Економетричні моделі впливу державногорегулювання процесів оподаткування малого бізнесу на рівень ефективностіоподаткування
3.1 Теоретична сутність та методологія побудовиеконометричних моделей процесів оподаткування малого бізнесу
Явищасуспільного економічного життя – найбільш складні із всіх явищ, відомих людині,оскільки вони формуються під впливом багатьох взаємопов’язаних факторів[23].
Захарактером залежності економічних явищ є два види зв’язку:
1)функціональний (повний) зв’язок; 2) кореляційний (неповний) зв’язок.
При функціональномузв’язку є повна відповідність між причиною (факторною ознакою) і наслідком(результативною ознакою), тобто величина результативної ознаки цілкомвизначається однією або кількома факторними ознаками. Функціональна залежністьпроявляється з однаковою силою у всіх одиниць сукупності незалежно від зміниінших однак даного явища.
При кореляційномузв’язку між причиною і наслідком немає повної відповідності, аспостерігається лише певне співвідношення. Під впливом зміни багатьох факторнихознак (деякі з котрих можуть бути невідомі) змінюється середня величинарезультативної ознаки. Найбільше поширення кореляційні зв’язки мають середекономічних суспільних явищ. Наявність багатьох факторних ознак, ступінь впливуяких на результативну ознаку невідомий, виступає як одна з характеристикособливостей кореляційних зв’язків. Кореляційний зв’язок між результативноюознакою і одиницею з певної кількості факторних ознак може проявитися лише взагальному, в середньому, при інших однакових умовах. Вплив факторів, які не єоб’єктом дослідження, усувається шляхом заміни їх середніми показниками.Відповідно до закону великих чисел це досягається на підставі взаємопогашеннявідхилень ознак певних одиниць в тій чи інший бік від середньої при достатньовеликій кількості одиниць, що вивчаються.
Занапрямком зв’язку між явищами розрізняють зв’язки прямі та обернені.Якщо із збільшенням факторної ознаки є тенденція до зростання індивідуальних ісередніх значень результативної ознаки, то це буде прямий зв’язок. Як іззбільшенням факторної ознаки результативна ознака зменшується або, навпаки, іззменшенням факторної ознаки результативна ознака зростає, то це є оберненийзв’язок.
Закількістю взаємодіючих факторів зв’язки можуть бути однофакторними та багатофакторними.Однофакторні – це такі, при яких одна результативна ознака пов’язана зоднією факторною ознакою. Багатофакторні зв’язки – це такі, при якиходна результативна ознака пов’язана з двома або більшою кількістю факторнихознак. У суспільних явищах найчастіше зустрічаються багатофакторні зв’язки.
Зааналітичним вираженням розрізняють прямолінійні (лінійні) та криволінійні(нелінійні) зв’язки. При лінійному зв’язку із зростанням факторної ознакивідбувається рівномірне зростання (або зменшення) результативної ознаки.Математично такий зв’язок позначається рівнянням прямої />, а графічно – прямоюлінією. При криволінійному зв’язку із зростанням факторної ознаки зростання(або зменшення) результативної ознаки відбувається нерівномірно, або напрямокзв’язку змінюється з прямого на обернений. Геометрично такий зв’язокпозначається кривими лініями (гіперболою, параболою тощо).
Тількифункціональний зв’язок аналітичним рівнянням виражається точно, а кореляційнийзв’язок – лише приблизно, за умови абстрагування від впливу інших ознак. томуна графіку матиме місце розкидання точок навколо лінії.
Кореляційнийметод аналізу зв’язків покликаний вирішити два основних завдання[4]:
1) врезультаті економічного аналізу встановити форму зв’язку і дати йогоматематичне вираження за допомогою кореляційних рівнянь;
2)встановити щільність зв’язку між факторною (x) і результативною ознакою(y).
Якщопопередній аналіз явищ, зв’язок між якими вивчається, показує, що рівним змінамсередніх значень факторної ознаки відповідають приблизно рівні зміни середніхзначень результативної ознаки, то для вираження форми кореляційного зв’язкуможна використати прямолінійне кореляційне рівняння:
/>, де yx– ординати шуканої прямої, або вирівнюванні значення результативної ознаки; x– факторна ознака; a0, a1 – параметрирівняння.
Першийпараметр рівняння a0 – ордината лінії при x=0.Параметр a1, який називається коефіцієнтом регресії, – цепоказник середньої зміни ознаки y на одиницю ознаки x в межахданого дослідження.
Длязнаходження параметрів рівняння a0, a1застосовується спосіб найменших квадратів. Цей спосіб полягає в тому, щознаходять такі значення коефіцієнті рівняння, при яких сума відхилень фактичнихзначень результативної ознаки від обчислених за допомогою рівняння буденайменшою з усіх можливих.
Якщопопередній аналіз досліджуваних явищ, зв’язок між якими вивчається, показує, щорівним змінам середніх значень факторної ознаки відповідають нерівні змінисередніх значень результативної ознаки, то для вираження загального характерузв’язку застосовують криволінійні форми кореляційних рівнянь, з яких найчастішевикористовуються вирівнювання за параболою і гіперболою.
Другезавдання кореляційного аналізу – вимірювання щільності зв’язку, тобто ступенявпливу x на варіацію ознаки y. Щільність кореляційного зв’язкуоцінюється за допомогою кореляційного відношення коефіцієнта кореляції. Індекскореляції завжди повинен знаходитися в межах від 0 до 1. Якщо індекс кореляціїдорівнює 0, то не має ніякого взаємозв’язку між досліджуваними явищами, тобторезультативна ознака не залежить від зміни цієї факторної ознаки. Якщо індекскореляції дорівнює 1, то це свідчить про наявність повного, функціональногозв’язку між явищами, тобто про те, що результативна ознака повністю залежитьвід зміни факторної ознаки. Чим ближче одержаний результат до 1, тим більшщільно результативна ознака залежить від факторної, і навпаки. Індекс кореляціїможе мати як знак плюс, так і знак мінус. Якщо залежність між показникамипряма, то індекс кореляції має знак плюс; якщо залежність між показникамиобернена, то індекс кореляції матимемо знак мінус.
Напрактиці для більшості економічних розрахунків вважається, що взаємозв’язокобов’язково повинен бути більше 0,75, тобто щоб більше ніж на три чверті змінарезультативного фактору складалась під впливом факторної ознаки [3].
Традиційна модель оподаткуванняприбутку підприємств для порівняльних розрахунків в економетричних моделяхданої дипломної роботи може бути виражена наступними функціональними рівняннями[13]:
а) скоригований дохід відреалізації дорівнює різниці між доходом від реалізації та податком ПДВ іакцизами, які входять до ціни реалізації, сплачуються покупцем таперераховуються в 100% обсязі продавцем до бюджету:
/> (3.1)
б) валові витрати підприємстварозраховуються як матеріальні витрати виробництва та реалізації, витрати назалучені кошти та обладнання, умовні витрати на нараховану амортизацію основнихфондів (фонд оновлення основних засобів), витрати на фонд заробітної платипрацівникам та витрати на систему податків на фонд заробітної плати доПенсійного фонду та 3х фондів соціального захисту (фонд тимчасовоїнепрацездатності, фонд безробіття, фонд страхування від нещасних випадків) всумі приблизно 39% від фонду оплати праці:
/> (3.2)
в) Податок на прибуток та «чистий«прибуток (чистий доход) підприємства розраховується як норма прибутку 30% відрізниці скоригованого доходу підприємства та валових витрат підприємства:
/> (3.3)
/> (3.4)
г) Сумарний податок, сплачуванийпідприємством до бюджетів та фондів складається як сума 4х податків:
/> (3.5)
Модель оподаткування малихпідприємств за єдиним податком 6%+ПДВ для порівняльних розрахунків веконометричних моделях даної дипломної роботи може бути виражена наступнимифункціональними рівняннями [20]:
а) скоригований дохід відреалізації дорівнює різниці між доходом від реалізації та податком ПДВ іакцизами, які входять до ціни реалізації, сплачуються покупцем таперераховуються в 100% обсязі продавцем до бюджету (аналогічно формулі 3.1традиційної схеми оподаткування):
/> (3.6)

б) Податок на скоригований дохідпідприємства розраховується як норма 6% від суми скоригованого доходупідприємства:
/> (3.7)
в) Валові витрати та чистийдохід малого підприємства розраховуються з врахуванням відсутності податків-зборівна фонд оплати праці:
/> (3.8)
/> (3.9)
г) Сумарний податок, сплачуванийпідприємством до бюджетів та фондів складається як сума 3х податків:
/> (3.10)
Модель оподаткування малихпідприємств за єдиним податком 10% без ПДВ для порівняльних розрахунків веконометричних моделях даної дипломної роботи може бути виражена наступнимифункціональними рівняннями [20]:
а) скоригований дохід відреалізації дорівнює різниці між доходом від реалізації та акцизами, які входятьдо ціни реалізації, сплачуються покупцем та перераховуються в 100% обсязіпродавцем до бюджету:
/> (3.11)
б) Податок на скоригований дохідпідприємства розраховується як норма 10% від суми скоригованого доходупідприємства:

/> (3.12)
в) Валові витрати та чистийдохід малого підприємства розраховуються з врахуванням відсутності податків-зборівна фонд оплати праці:
/> (3.13)
/> (3.14)
г) Сумарний податок, сплачуванийпідприємством до бюджетів та фондів складається як сума 2х податків:
/> (3.15)
Вперспективній моделі оподаткування малого бізнесу в проекті податкового кодексутермінологія «скоригованого на нормовані витрати валового доходу МП» як доходувід реалізації за нормативами умовних валових витрат на рівні 50% від сумиреалізації після відрахування ПДВ та акцизного збору при ставці податку 5%, щодозволяє регулювати рентабельність діяльності малих підприємств та частковозменшити податкове навантаження на малі підприємства виробничої сфери.Ідеологія оподаткування є модернізацєю існуючої схеми оподаткування єдинимподатком 6% + податок ПДВ[9].         
Модель перспективногооподаткування малих підприємств за єдиним податком 10% скоригованого доходу нанормовані витрати +ПДВ для порівняльних розрахунків в економетричних моделяхданої дипломної роботи може бути виражена наступними функціональними рівняннями:
а) скоригований дохід відреалізації дорівнює різниці між доходом від реалізації та податком ПДВ іакцизами, які входять до ціни реалізації, сплачуються покупцем таперераховуються в 100% обсязі продавцем до бюджету (аналогічно формулі 3.1традиційної схеми оподаткування):
/> (3.16)
б) Податок на скоригований дохідпідприємства розраховується як норма 10% від суми скоригованого доходупідприємства:
/> (3.17)
в) Валові витрати та чистийдохід малого підприємства розраховуються з врахуванням відсутності податків-зборівна фонд оплати праці:
/> (3.18)
/> (3.19)
г) Сумарний податок, сплачуванийпідприємством до бюджетів та фондів складається як сума 3х податків:
/> (3.20)

3.2 Результати економетричного моделювання впливумодифікацій систем оподаткування суб'єктів малого бізнесу на прибутковість та рівеньсплати податків до бюджету
В дипломній роботіпроаналізована ефективність фінансової та податкової політики підприємства ТОВНПП «ТТ». Підприємство знаходиться в м Дніпропетровську вул. Героїв Сталінграда23а.
Форма власності – колективна.
Організаційна форма підприємства– товариство з обмеженою відповідальністю. Статутний пайовий фонд – 191 900гривень.
Код ЄДРПОУ – 23934805.
Код діяльності за КВЕД –36.14.1.
Основний вид діяльності – виготовленням'яких і корпусних меблів, столярних виробів. З видів діяльності, передбаченихСтатутом підприємства в даний час фактично підприємство здійснює наступні видидіяльності:
– виготовлення новихмеблів;
– виготовлення і ремонтмеблів на замовлення;
– оптова торгівля меблями; –виготовлення кухонних меблів;
– виготовлення інших видівмеблів; – роздрібна торгівля меблями
– виготовлення будівельнихдеталей з дерева і плит на деревній основі.
Штат підприємства складає 15 (1999 р.)– 19 (2002 р.) співробітників. З них ІТП складають 5 чоловік: директор,головний бухгалтер, заступник директора, начальник виробництва, технолог.Робочий персонал складається зі столярів, швачка – закрійниця, водій, технічнийпрацівник.
Згідно з законодавством Українипідприємство відноситься до малих підприємств і перейшло на спрощену системуоподаткування з 1999 року зі сплатою 6% єдиного податку з валового доходу відреалізації продукції та сплатою податку на додану вартість (ПДВ).
Аналіз фінансово-економічногостану підприємства проводився на основі його фінансових звітів [11], [12].З 1січня 2000 р. на підприємствах України незалежно від форм власності (крімбанків і бюджетних установ) запроваджені основні форми фінансової звітності, щовідповідають міжнародним стандартам, та використовуються при розрахункахфінансового стану підприємства:
Форма №1 «Баланс» – звіт профінансовий стан, що відображає активи, зобов’язання і капітал підприємства навстановлену дату [11].Форма №2 «Звіт про фінансові результати», що містить даніпро доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітнийта попередній періоди [12].
В даній дипломній роботі, наоснові алгоритмів [11], [12] з використанням звіту про фінансові результати(Форма №2) ТОВ НВП «ТТ» за 1999–2000 р. проведена графоаналітична обробкадинамічних рядів показників фінансових результатів діяльності та проведенопорівняльне моделювання фінансових результатів діяльності підприємства прирізних схемах оподаткування.
В табл. 3.1 –3.4 наведенірезультати функціональних розрахунків 3х варіантів можливого оподаткування, якіможе вибрати мале підприємство:
- єдинийподаток 6% + сплата ПДВ (реальні дані МП «ТТ»);
- єдинийподаток 10% без ПДВ;
- перспективнасхема єдиного податку 5% від скоригованого на нормовані витрати доходу + сплатаПДВ (проект Податкового Кодексу)
- стандартнасхема оподаткування прибутку підприємства (30% з валового прибутку + сплата ПДВ+ сплата 39% від ФОП);
В таблицях 3.5–3.7 наведенірезультати порівняльних розрахунків ефективності вибору малим підприємством ТОВНВП «ТТ» однієї з розрахованих схем оподаткування. На графіках рис. 3.5наведені результати регрессійно-кореляційного аналізу розрахунків рівняньрегресії між відносною сумою сумарного податку МП (віднесено до виручки відреалізації) та відносною сумою чистого доходу (чи чистого прибутку) МП,віднесеною до суми виручки від реалізації, а також надане регресійне рівняннявідносного виграшу чистого доходу МП від застосування розрахованих схемоподаткування. Як видно з результатів, отриманих стандартною програмоюрегресійного аналізу «електронних таблиць» EXCEL –2000, коефіцієнтидетермінації для обох лінійних рівнянь регресії перевищують 0,9, що свідчитьпро стійкий статистичний зв'язок між отриманими експериментальними даними пофінансовим показникам МП ТОВ НВП «ТТ» за результатами реальної діяльності у 2000–2001роках.
/>
Яквидно із отриманих значень коефіцієнтів детермінації R2 для лінійнихрівнянь регресії (0,9 та 0,99) – фінансові результати діяльності МП за різнівідрізки часу практично функціонально залежать від системи оподаткування[4], аінші подробиці фінансово-економічної діяльності малого підприємства маютьдругорядний вплив.
Такимчином, можна вважати доказаним, що система оподаткування малого бізнесу єосновою його розвитку чи згублення. Як видно з результатів розрахунків,компромісний варіант оподаткування малих підприємств в Податковому КодексіУкраїни вирішує кардинально дві проблеми:
- значно підвищує прибутковість малих підприємств (в 2 рази згіднорозрахункам – Рис. 3.5);
- вирішує проблему взаємодії малих підприємств з іншими платникамиПДВ, а значить і проблему надання експортного відшкодування ПДВ малимпідприємствам.

Висновки
Об’єктивними перевагами сучасної ринкової економікиє ефективне і переважно раціональне використання виробничих ресурсів, динамізм,конкурентність, високі адаптаційні властивості щодо науково-технічного прогресутощо. Ринковий механізм господарювання забезпечує свободу економічного вибору,реалізацію власного економічного інтересу та взаємоузгодженість інтересів ринковихсуб’єктів. Не менш важливими ознаками ринкової економіки є реалізаціяпідприємницького потенціалу, мобілізація самостійної ініціативи господарськогосуб’єкта. В цьому контексті мале підприємництво виступає рушійною силоюсоціально-економічного розвитку.
Аналізвпливу систем оподаткування на становлення та розвиток малого підприємництва,проведений в дипломній роботі на базі даних по Дніпропетровській області за1999–2001 роки, показав:
1.Доля податків з суб'єктів малого бізнесу у загальній сумі податків до Зведеногобюджету у Дніпропетровській області підвищилась з 2,5% у 1999 році до 4,0% у2001 році, що свідчить про високий темп розвитку цього сектору економіки.
2.Суб'єкти малого бізнесу використовують всі форми традиційного та спрощеногооподаткування у вигляді єдиного податку, фіксованого податку та прибутковогоподатку з доходів підприємців – фізичних осіб.
Антибюрократичнасистема спрощеного оподаткування за єдиним податком впевнено завойовує сферумалого підприємництва, але продовжує стримуватися державою взв'язку звідсутністю нової законодавчої податкової бази для компенсації втрат бюджетувід пільгового оподаткування малого бізнесу у новому Податковому КодексіУкраїни.
3.Схема спрощеного оподаткування (єдиний податок 6% + ПДВ) за даними проведеногопорівняльного економічного моделювання на фінансових результатах діяльностімалого підприємства ТОВ НВП «ТТ» за 2000–2001 роки дає зниження сумарнихподатків відносно традиційного оподаткування прибутку підприємств на 8,23%.
4.Найефективнішою є схема спрощеного оподаткування єдиним податком 10% (без ПДВ),що дає зниження сумарних податків відносно традиційного оподаткування прибуткупідприємств на 58,92%. Ця схема ефективна для взаємодії між підприємствами –неплатниками податку ПДВ та при реалізації товарів і послуг фізичним особам –законодавчим неплатникам ПДВ, оскільки відсутність податкових накладних у цихмалих підприємств приводить до податкового програшу при купівлі в них товарів(послуг) підприємствами – платниками ПДВ. Для більш ширшого впровадження цієїпривабливої для малих підприємств схеми сплати єдиного податку потрібнозаконодавчо модернізувати підхід до оподаткування податком ПДВ при комерційнихопераціях між платником податку ПДВ та платником єдиного податку 10%(без ПДВ),тобто ввести продаж товарів з накладними – ціна «без ПДВ від МП (10%)» звідповідною корекцією порядку сплати консолідованого сальдо ПДВ.
5.Проведений аналіз перспективної схеми оподаткування малого бізнесу,запропонованої в проекті Податкового Кодексу України показує, що застосуваннятермінології «скоригований» дохід від реалізації за нормативами умовних валовихвитрат на рівні 50% від собівартості після відрахування ПДВ та акцизного зборупри ставці податку 5% дозволяє:
- підвищує прибутковість малих підприємств в 2 рази приоподаткуванні його податком ПДВ;
- вирішує проблему взаємодії малих підприємств з іншими платникамиПДВ, а значить і проблему надання експортного відшкодування ПДВ малимпідприємствам.
Отриманірезультати свідчать про інтенсивний розвиток малого бізнесу та вказуютьнапрямки модернізації його оподаткування, які можуть бути використані придоробці положень нового Податкового Кодексу України.

Переліквикористаної літератури
1. Буряковский В.В., Кармазин В.Я., Каламбет С.В., Водолазская О.А.Налоги. Днепропетровск, «Пороги», 1998.
2. Бюджетний КодексУкраїни від 21 червня 2001 року №2542III.
3.Ефимова М.Р., Ганченко О.И., Петрова Е.В. Практикум пообщей теории статистики: Учебное пособие. – Москва: Финансы и статистика, 2000.
4. Ефимова М.Р., Петрова Е.В.,Румянцев В.Н. и др. Общая теория статистики: Учебник. – Москва: ИнфраМ,1998.
5. Інформаційний лист ДПА України від 22.05.02 №8188/7/15–1317«Щодо стабілізації сплати податку на прибуток у зв'язку з переходом платниківподатку на прибуток із загальної системи оподаткування на спрощену системуоподаткування, обліку та звітності зі сплатою єдиного податку, відповідно доУказу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку тазвітності суб'єктів малого підприємництва» (в редакції Указу від 28.06.99 №746/99)»
6. Інформаційний лист ДПАУкраїни від 26.04.2002 №7146/7/15–1317 «Ефективність застосування УказуПрезидента України від 03.07.98 №727/98 «Про спрощену систему оподаткування,обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (із змінами тадоповненнями, внесеними Указом Президента України від 28.06.99 №746/99)суб'єктами підприємницької діяльності – юридичними особами
7. Михасюк І., Залога З.,Мельник А., Крупка М. Державне регулювання економіки, Київ, «ЕльгаН»,2000.
8. Орещенко М. Спеціальнірежими оподаткування у проекті Податкового кодексу України // «Вісникподаткової служби України», 11. 2000 р., №44.
9. Податковий кодексУкраїни (основні положення доопрацьованого проекту)  // «Вісник податковоїслужби України», серпень 2000 р., №30, с. 31.
10.ПОСЛАННЯ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ ДО ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ від 6 березня 2001 р. «Суспільнополітичнийрозвиток країни. Основні завдання 2001 року».
11. Положення (стандарт)бухгалтерського обліку 2 «Баланс», Наказ Мінфіна України №87 від31.03.1999 + №304 від 30.11.2000.
12. Положення (стандарт)бухгалтерського обліку 3 " Звіт про фінансові результати «, НаказМінфіна України №87 від 31.03.1999 + №304
від 30.11.2000.
13. Про оподаткуванняприбутку підприємств // Закон України від 22.05.97 №283/97ВР (із змінамита доповненнями).
14. Про патентуваннядеяких видів підприємницької діяльності // Закон України (23 березня 1996року №98/96ВР / від 17 травня 2001 року №2410III).
15. Про підприємництво //Закон України від 07.02.91 №698XII (із змінами та доповненнями).
16. Про податок на доданувартість // Закон України від 03.04.97 №168/97ВР (із змінами тадоповненнями)
17. Про порядок погашеннязобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами //Закон України від 21.12.2000 №2181ІІІ 18. Про прибутковий податок з громадян //Декрет Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. №13–92
19. Про системуоподаткування // Закон України від 25 червня 1991 року №1251XII (від 8червня 2000 року №1805III).20. Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітностісуб'єктів малого підприємництва // Указ Президента України від 28 червня 1999року №746/99, Постанова КабМіну України від 16.03.2000 №50721. Про державну підтримку малого підприємництва //ЗАКОН УКРАЇНИ від19 жовтня 2000 року №2063III22. Положення про спрощену форму бухгалтерського облікусуб'єктів малого підприємництва // Наказ Міністерства фінансів України від30 вересня 1998 року №196 / від 7 грудня 2000 року №315
23. Статистикапідприємництва / під редакцією П.Г. Вашківа – Київ, «Слобожанщина», 1999


Не сдавайте скачаную работу преподавателю!
Данный реферат Вы можете использовать для подготовки курсовых проектов.

Доработать Узнать цену написания по вашей теме
Поделись с друзьями, за репост + 100 мильонов к студенческой карме :

Пишем реферат самостоятельно:
! Как писать рефераты
Практические рекомендации по написанию студенческих рефератов.
! План реферата Краткий список разделов, отражающий структура и порядок работы над будующим рефератом.
! Введение реферата Вводная часть работы, в которой отражается цель и обозначается список задач.
! Заключение реферата В заключении подводятся итоги, описывается была ли достигнута поставленная цель, каковы результаты.
! Оформление рефератов Методические рекомендации по грамотному оформлению работы по ГОСТ.

Читайте также:
Виды рефератов Какими бывают рефераты по своему назначению и структуре.

Сейчас смотрят :

Реферат Уголовная ответственность за истязание
Реферат Транспортное законодательство: его система и структура
Реферат Увольнение работника с целью недопущения коррупции
Реферат Уголовная ответственность несовершеннолетних
Реферат Торгово-промислові палати
Реферат Уголовный закон Российской Федерации
Реферат Умови чинності (дійсності) підприємницького договору
Реферат Украина ХХІ века: верховенство права или верховенство закона
Реферат Договор безвозмездного пользования
Реферат Унификация наймодателя в типовом договоре найма жилого помещения государственного жилищного фонда
Реферат История земельного налога
Реферат Форма государственного устройства, примирительное право
Реферат Уголовное право в Республики Узбекистан
Реферат Форми державного управління
Реферат Формы (источники) современного права