Реферат по предмету "Социология"

Узнать цену реферата по вашей теме


Регіональні особливості відтворення населення України

Содержние
Вступ
Розділ 1. Населення, як соціально-економічна категорія
1.1 Поняття відтворення населення
1.2 Передумови та фактори, що впливають на відтворення населення
Розділ 2. Демографічна ситуація в україні та її регіональніособливості
2.1 Динаміка чисельності та складу населення
2.2 Динаміка відтворення населення України
2.3 Динаміка міграцій в Україні
Розділ 3. Демографічна ситуація в україні: сучасні проблемита перспективи
3.1 Проблеми відтворення населення в сучасних умовах
3.2 Демографічна політика держави
Висновок
Список використаних джерел
Додатки
Вступ
На сьогоднішнійдень Україна переживає демографічну кризу, тому дослідження різноманітнихчинників, що впливають на демографічну ситуацію, та демографічних процесів єактуальним. Покращення народжуваності та зниження смертності населення Україниможливе лише у випадку ґрунтовного дослідження наявної проблеми. Дана роботапоказує усі наявні проблеми та чинники, що впливають на відтворення.
Однією з проблемсоціально-економічного розвитку України є відчутне загострення демографічноїситуації. Підтвердженням цього є насамперед те, що за останні 12 років вумовах, коли на території України не було ані збройних конфліктів, ані епідемійчи природних катаклізмів, чисельність її населення зменшилась на 4,9 млн. осіб.Результатом скорочення чисельності населення стає деформація всіх основнихдемографічних показників: тривалості життя, статево-вікової структуринаселення, шлюбності, розлучуваності, еміграції тощо в бік їх погіршення.
Демографічна проблемав Україні занепокоює політиків, науковців та пересічних громадян. Однак, на моюдумку, у широких колах громадськості переважають не зовсім обґрунтовані поглядищодо причин цієї кризи та, відповідно, способів виходу з неї. Результатичисленних досліджень показали обернену залежність між народжуваністю та рівнемдобробуту населення. Так у бідних родинах народжуваність була завжди вищою, ніжу багатих. Тож можна стверджувати, що зовсім не скорочення рівня доходівспричинило демографічну кризу в Україні.
Отже, нагальноюстає потреба аналізу реального стану сучасної демографічної ситуації, пошукуосновних її причин.
Метою написаннякурсової роботи є дослідження регіональних особливостей відтворення населенняУкраїни.
Для досягненнямети потрібно виконати наступні завдання:
Розкрити поняття“відтворення населення”:
Визначитипередумови та фактори, що впливають на відтворення населення:
Розглянутирегіональні особливості відтворення населення України:
Дослідити динамікучисельності та складу населення України;
Дослідити динамікувідтворення населення України;
Дослідити динамікуміграційних процесів в Україні;
Розглянутипроблеми відтворення в Україні;
Розглянутидержавну політику щодо покращення відтворення населення в Україні таперспективи демографічного стану.
Об’єкт дослідження:населення України.
Предмет: регіональніособливості відтворення населення.
Методи, щовикористовуватимуться при дослідженні проблеми: аналітичний, статистичний,графічний.
Розділ 1. Населення, яксоціально-економічна категорія1.1 Поняття відтворення населення
Природною основоюдемографічного стану в Україні є народонаселення. Його кількість та складзалежать від показників відтворення населення.
Відтвореннянаселення — це природний та механічний рух населення, що визначаєтьсясукупністю процесів народжуваності та смертності, що визначають розміриприродного приросту.
Природний приріст- це співвідношення між кількістю народжених і померлих за рік в перерахунку на1000 чол. Природний приріст обчислюється в проміле (‰), може мати позитивне,негативне і нульове значення. Ці показники визначають збільшення, зменшення абонезмінність населення. Під приростом населення розуміють збільшення чисельностіжителів будь-якої території (області, району, населеного пункту) за будь-якийпроміжок часу (рік, період між переписами тощо). Такий приріст називаєтьсязагальним і оцінюється у абсолютних чи відносних величинах. Абсолютні величиниприросту визначаються як різниця між кількістю населення даної території накінець контрольованого періоду та на його початок і можуть бути додатними (позитивними)або від'ємними (негативними). Абсолютні значення загального приросту берутьсяза основу кількісних оцінок чисельності (динаміки) населення. Відносніпоказники приросту визначаються у темпах приросту або через різні коефіцієнти. Темпприросту — відношення абсолютної величини приросту до загальної чисельностінаселення на початку досліджуваного періоду, що вимірюється у відсотках. Середкоефіцієнтів найбільшим поширенням користується відношення абсолютної величинизагального приросту населення до пересічної за досліджуваний період чисельностінаселення даної території, яке вимірюється у проміле, тобто показує величинуприросту на 1000 жителів. Величина загального приросту населення складається зприродного та механічного (міграційного) приросту [19, с.60].
Природний прирістобчислюється за формулою: ПП = Н — П, де Н — кількість народжених, П — кількістьпомерлих.
/>/>/>ПП=Н — ПДодатний ПП. (+) — перевищення народжуваності над смертністю Від'ємний ПП. (-) — перевищення смертності над народжуваністю Нульовий ПП (0) — показники смертності і народжуваності однакові
Рис.1.1 Показникиприродного приросту
Народжуваність маєрівень (фертильність), на який впливають: освіченість, зайнятість, залученняжінок у виробництво, релігія, расові звичаї, економічний рівень розвитку.
Смертністьзалежить від: вікової структури, статевої структури, дитячої смертності,медичних причин смертності (хвороби), загального економічного рівня.
Зменшення рівнянароджуваності, вичерпання демографічного потенціалу, високий рівень старіння призводятьдо депопуляції.
Депопуляція — абсолютнезменшення чисельності населення територій чи країн, при якому чисельністьнаступних поколінь менша чисельності попередніх. Депопуляція настає, якщовеличина загального коефіцієнта смертності перевищує величину загальногокоефіцієнта народжуваності.
Виділяють такітипи відтворення населення:
1. розширений (кількістьнаселення зростає);
2. звужений (кількістьнаселення зменшується) або його ще називають «демографічна зима»;
3. простий (кількістьнезмінна).
Розширений типподіляється на два підтипи. Для першого характерні низька народжуваність,низька смертність і низький природний приріст (менше, ніж 12 осіб на 1000). Длядругого — дуже висока народжуваність, зниження смертності і високий показникприродного приросту (більше, ніж 12 осіб на 1000). Цей тип називають ще «демографічноювесною».
Механічний рухвпливає на кількість, густоту, статевий склад населення а це в свою чергувпливає на відтворення населення. Отже, міграція — це переміщення людей черезкордони з різною метою.
Існує такакласифікація міграцій.
За напрямком імасштабом:
Зовнішні (міжнародні,міжконтинентальні, внутрішньо-континентальні);
Внутрішні (міжрайонні,внутрішньо районні).
За терміном:
Постійні (змінамісця проживання);
Тимчасові (сезонні,вахтові, маятникові).
За мотивами:
Економічні;
Політичні;
Релігійні;
Сімейно-побутові.
За формою:
Примусові;
Добровільні.
За способоморганізації:
Організовані;
Стихійні.
Отже, крімосновних природного та механічного руху, виділяють різні види та типи відтвореннянаселення кожен з яких залежить від певних факторів та умов.1.2 Передумови та фактори, щовпливають на відтворення населення
Чисельність країнив цілому та окремих її регіонів є результатом взаємообумовленого розвитку усієїсукупності процесів суспільного розвитку і насамперед соціально-економічних тадемографічних. Закономірності розвитку економіки значною мірою визначаютьхарактер демографічних процесів. Тенденції демографічного розвитку є неодміннимфактором, який обумовлює економічну і соціальну політику держави. Вивченняпроцесів відтворення населення, особливо динаміки його чисельності, маєпрактичне значення для встановлення механізму взаємодії економічних ідемографічних процесів. Чисельність населення держави чи окремих її регіонів неє величиною стабільною. Вона змінюється відповідно до дії усієї сукупностірізноманітних факторів. Знання чисельності населення на певну дату чи періоддозволяє оптимально збалансувати розвиток народного господарства і напрям демографічноїполітики.
Важливимифакторами, що впливають на відтворення населення, є соціальні та природні умовийого життєдіяльності.
Одним знайважливіших чинників, що впливають на відтворення населення є проблемидовкілля. Водночас з даним показником тісно взаємопов’язана урбанізація. Востанні роки гостро постала проблема урбанізації з одночасним збереженнямсприятливих природних умов проживання. Залежність фізичного стану людини, як іспособу її діяльності, від особливостей природних умов дуже велика. Сучаснізміни в природних умовах пов’язані з територіальною організацією виробництва тарозвитком урбанізації. Особливо проблеми збереження належних природних умовзагострюються у високо урбанізованих регіонах (Донбас, Придніпров’я). У такихрегіонах рівень забруднення повітря, поверхневих вод і землі перевищуєможливості їх самоочищення. Це призводить до деградації навколишньогосередовища, що негативно впливає на здоров’я населення. Несприятливі екологічніумови є причиною близько 20% прямих захворювань.
Особливостіекологічних умов окремих регіонів повинні враховуватися і при територіальнійорганізації с/г виробництва. Це стосується насамперед приміського господарства,оскільки приміські території дуже часто забруднені важкими металами та іншимишкідливими елементами, які потрапляють з продуктами харчування в організмлюдини.
Важливим напрямомполіпшення екологічної ситуації у високо урбанізованих регіонах є обмеженнянадмірного зростання промисловості та чисельності населення великих міст.
Статево-вікова структуранаселення є одним з важливих демографічних показників. Він дозволяє зробитипевні висновки щодо демографічних тенденцій та визначити можливості змінидинаміки чисельності населення в майбутньому. Сама ж статево-вікова структуранаселення є результатом особливостей народжуваності і смертності населення вконкретних історичних умовах відтворення. Важливу роль у природному відтвореннінаселення та визначенні демографічної бази відіграє характер вікової структури.
Дослідженнярегіональних особливостей вікової структури населення дуже важливе, оскількивоно дає змогу глибше оцінити зміни в демографічній ситуації.
Отже, демографічніпроцеси мають свої закони і далеко не завжди природне відтворення населеннябуває розширеним. Добре відомо, що відтворення населення буває звуженим вперіоди війн та економічних негараздів. Однак існує певна тенденція, поміченаще А. Смітом: приріст населення тим повільніший, чим вищий рівень його життя.
Регіональніособливості відтворення населення України
Глибоке вивченнянаселення та проблем його відтворення стає все більш актуальним завданням науки.Людина та закономірності її життєдіяльності є предметом вивчення багатьох наук:демографії, географії населення, економіки трудових ресурсів, соціології,філософії, політичної економії, а також ряду медичних і біологічних наук.
Україназнаходиться на такому етапі демографічного розвитку, коли народжуваністьзменшується, а смертність зростає. Це призводить до зменшення загальноїчисельності населення і відсутності навіть простого заміщення одних поколіньлюдей новими. Таким чином, відтворення населення України є звуженим.
Україна належитьдо держав світу, в яких природний приріст населення має від’ємне значення, і востаннє десятиліття ця тенденція посилилася (таб.1).
Таблиця 1
Коефіцієнтинароджуваності, смертності та природного приросту населення України (на 1000чоловік населення) Показники 1995 2000 2003 2005 2007 2009 Чисельність народжених 15,0 12,7 12,1 9,7 9,2 8,7 Чисельність померлих 12,1 12,1 12,9 15,5 15,2 14,9 Природний приріст населення 2,9 0,6 -0,8 -5,8 -6,0 -6,2
За данимиДержкомстату України.
Зниженняприродного приросту населення України, як видно з таб.1, обумовлене постійнимзниженням народжуваності і тенденцією досить високої смертності населення.
В абсолютномувиразі ці тенденції характеризуються такими показниками: якщо у 2001 р. народилося762,8 тис. дітей, а померло 617,6 тис. чоловік, і таким чином, природнийприріст становив 135,2 тис. чол., то у 2004 р. народилося вже 419,2 тис. дітей,а померло 720,0 тис. чол. Внаслідок цього природний приріст був від’ємним ідосяг 500,8 тис. чоловік. За показниками природного приросту Українанаближається до Угорщини, Болгарії та Німеччини.
Загальнадемографічна ситуація в Україні — це результат специфіки відтворення населенняу різних населених пунктах і регіонах. Регіональні особливості демографічноїситуації формуються під впливом багатьох факторів. Тому в цілому по територіїУкраїни складається досить диференційована ситуація щодо відтворення населення.
В цілому демографічнаситуація в Україні характеризується великою різноманітністю регіональнихособливостей. Причому у різні історичні періоди вона мала свою специфіку. Так,якщо в 2001 р. найбільший природний приріст населення був у Донецькій області (73,0тис. чол), Дніпропетровській (36,6 тис. чол), Луганській (44,7 тис. чол) таХарківській (26,4 тис. чол) областях, а найменший — у Кіровоградській (11,1 тис.чол), Херсонській (11,6 тис. чол) та Чернівецькій (11,6 тис. чол) областях, тоу 2007 р. природний приріст населення був характерний лише для Закарпатської таРівненської областей.
Масштабидепопуляції (переважання померлих над народженими) протягом останніх роківнайбільшими були у Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій та Луганськійобластях, де раніше мав місце найвищий природний приріст населення. Низькікоефіцієнти природного приросту характерні не лише для областей Донбасу іПридніпров’я, але і для Вінницької, Київської, Кіровоградської, Полтавської,Сумської, Харківської, Черкаської та Чернігівської областей.
Другим регіоном завеличиною відносних показників природного приросту населення є південнітериторії України — Автономна Республіка Крим, Миколаївська, Одеська таХерсонська області.
До третього ареалуза близькими за значеннями показниками природного приросту населення входятьХмельницька, Тернопільська та Житомирська області. В цих областях від’ємнізначення показників природного приросту є значними.
Єдиний ареал наУкраїні, в якому відносні показники природного руху населення мали додатнезначення і протягом значного історичного періоду зберігався природний прирістнаселення, формується такими областями, як Закарпатська, Івано-Франківська,Рівненська, Львівська, Волинська та Чернівецька області. У 2008 р. цей прирістбув лише у Закарпатській і Рівненській областях.
Одним з основнихфакторів стабільного природного приросту населення цього регіону є сприятливавікова структура населення. Тут найбільш молоде населення в Україні і природно- найвищий потенціал демографічного відтворення.
Важливими факторами,що впливають на відтворення населення, є соціальні та природні умови йогожиттєдіяльності. Особливо гостро їх дія проявилася в областях Донбасу таПридніпров’я, де сформувалися значні гіперурбанізовані території з високимрівнем забруднення атмосферного повітря, води, грунтів та продуктів харчування.Усе це знижує показники здоров’я населення, зокрема дітей. Такий же негативнийвплив несприятливих природних умов проявляється і в інших високо урбанізованихрегіонах України.
Негативний впливна відтворення населення України ще довго матиме і значне радіоактивнезабруднення її території. Нині понад 3 млн. чоловік проживає на території зрізним ступенем радіоактивного забруднення. Вплив різних факторів, пов’язаних зцим явищем, погіршує стан демовідтворення. Це стосується насамперед такихобластей України, як Київська, Житомирська, Волинська, Рівненська таЧернігівська.
Несприятливадемографічна ситуація в Україні спричинена перш за все різким зниженнямнароджуваності, яке не забезпечує навіть простого відтворення населення,причому це стосується як сільської, так і міської місцевості. Серед причинцього є, очевидно, різке зниження життєвого рівня більшості населення України,невпевненість у своєму майбутньому та ін. В Україні зростають масштабибездітності та однодітності сімей. До того ж, це характерно не лише дляміського, а й для сільського населення. Погіршення процесів природноговідтворення сільського населення України пов’язане з вкрай деформованоюстатево-віковою структурою населення.
Важливою особливістюсучасної демографічної ситуації в Україні є досить високий рівень смертностінаселення. У 2001 р. вищий, ніж в Україні загальний коефіцієнт смертності бувлише у 7 країнах світу. Якщо у 2001 р. він становив 11,6‰, то у 2003 р. — 12,1‰,а у 2005 р. — 15,5‰. Дещо знизився цей показник у 2006-2008 рр. і склав у 2008р.14,4‰.
Розділ 2. Демографічна ситуація вукраїні та її регіональні особливості
 2.1 Динаміка чисельності та складунаселення
За період міждвома переписами загальна кількість населення України скоротилася на 3291,2 тис.осіб, або на 6,3% (з 51706,7 тис. до 48415,5 тис. осіб). Найбільша чисельністьнаселення в Україні фіксувалася на початку 1993 р. — 52244,1 тис. осіб(рис.2.1). Від того часу і до 5 грудня 2001 р. демографічні втрати склали3787,0 тис. осіб; 72% цих втрат становить природне зменшення населення.
За данимипереписів, з 1989 до 2003 р. частка міських жителів майже не змінилася, понаддві третини населення України проживає у міських населених пунктах. До найбільшурбанізованих регіонів належать Донеччина (90%), Луганщина (86%) таДніпропетровщина (83%). Низький ступінь урбанізації (менше 50%) притаманнийВінницькій, Рівненській, Тернопільській, Івано-Франківській, Чернівецькій таЗакарпатській областям (в останній питома вага міського населення менше 40%).
/>
Рис.2.1 Загальначисельність населення, тис. осіб на початок року
Поліпшиласястатева структура сільського населення (якщо у 1999 р. на 1000 жінок припадало830 чоловіків, то у 2003 р. — 869). Натомість через міграційний відплив молодіпогіршилося співвідношення чоловіків і жінок серед городян, в результаті чогозміни статевої структури всього населення виявилися мінімальними: у 1999 р. на1000 жінок припадало 860 чоловіків, а в 2003 р. — 863.
Нині питома вагаосіб у віці 60 років і старше в загальній чисельності населення становить 21,4%і є однією з найвищих у світі. Якщо вікова піраміда міського населенняхарактеризується більш-менш рівномірним розподілом допрацездатних, працездатнихі післяпрацездатних контингентів, то у віковій піраміді сільського населеннячітко виділяються 2 групи — покоління людей, які народилися у періодкороткочасного піднесення народжуваності середини 80-х рр., і поколіннянароджених у середині 30-х рр. Вища порівняно з міським населенням частка дітейсеред селян дає підстави сподіватися на деяке омолодження сільського населенняу майбутньому.
Найбільш «старим»(частка осіб віком 60 років і старше в загальній кількості населення перевищує24%) є населення Вінницької, Полтавської, Сумської, Черкаської та Чернігівськоїобластей. До другої групи (частка складає 22,9-24%) увійшли Донецька,Житомирська, Кіровоградська, Луганська та Хмельницька області. До третьої групи(21,7-22,9%) належать Дніпропетровська, Запорізька, Київська, Тернопільська,Харківська області. До четвертої групи віднесено Автономну Республіку Крим,Волинську, Івано-Франківську, Одеську, Миколаївську, Херсонську, Львівську,Чернівецьку області та м. Севастополь (рівень старіння складає 19,3-21,7%). Найбільш«молодим» (частка старших осіб складає 15,5-19,3%) є населенняЗакарпатської, Рівненської областей та м. Києва. Але якщо демографічнамолодість західних регіонів обумовлена відносно високою народжуваністю, то вКиєві основним чинником є постійний міграційний приплив молоді (рис.2.2).

/>
Рис.2.2 Старіннянаселення України в 2003 році.
У складі населенняспостерігається яскраво виражена перевага двох етносів: 37,5 млн. осіб (77,8%) єукраїнцями і 8,3 млн. (17,3%) — росіянами. Протягом міжпереписного періодукількість українців дещо зросла, натомість кількість етнічних росіян зменшиласяна чверть. Євреї, втративши майже чотири п'ятих свого складу, перемістилися зтретього місця за чисельністю серед етнічних груп України на десяте. В цілому жперепис 2001 р. зафіксував представників більш як 130 етносів. У межах Українизнаходяться основні регіони проживання кримських татар, караїмів, кримчаків ічастково гагаузів.
Українціпереважають в усіх регіонах, крім Севастополя та АР Крим, де найчисленнішоюетнічною групою є росіяни (відповідно 71,6% та 58,3%). Майже в усіх іншихрегіонах росіяни посідають друге місце за чисельністю і лише у двох — четверте:на Закарпатті (після українців, угорців і румун) та на Буковині (післяукраїнців, румун і молдован). Висока питома вага росіян спостерігається також уДонбасі (38-39%), в інших східних та південних регіонах, на Сумщині (Путивльськийрайон). Найбільш етнічно строкаті регіони України — Чернівецька, Одеська,Закарпатська області та Автономна Республіка Крим. Сумарна питома вага всіхетносів, крім росіян та українців, тут становить 16-21% (в інших регіонах неперевищує 6%).
Сьогодні в Україніспостерігається багато проблем що стосуються до відтворення населення. Найбільшоюз них є скорочення населення яке невпинно продовжується ще з початку 90-х рр. Щодоскладу, то незважаючи на незначне покращення статевого складу за останні роки,все одно спостерігається старіння населення України. Це відбувається насампередчерез від`ємний приріст населення.2.2 Динаміка відтворення населенняУкраїни
Дослiдженнямидоведено, що кiлькiснi та якiснi показники вiдтворення населення визначаютьсячинниками зовнiшнього середовища, насамперед умовами життя. Для нашої державихарактерний дуже великий дiапазон коливання цих умов i вiдповiдно iстотнiтериторiальнi вiдмiнностi в рiвнях та динамiцi показникiв вiдтворення населення.
З метою уникненнявпливу суб'єктивних чинникiв це завдання було виконано не для кожної окремоїлюдини, а для сукупностi людей, тобто населення певних населених пунктiв аботериторiй. Щоб мати об'єктивну картину, логiчно об'єднати населенi пункти аботериторiї з близькими соцiально-економiчними й екологiчними умовами проживанняв групи, а потiм для кожної з них визначити сезоннi значення чинникових ознак (тобтоперелiчених соцiально-економiчних та екологiчних умов) i результативних (тобтопоказникiв народжуваностi, смертностi, прибуття, вибування, здоров'я та iн).
Одним ізнайголовнiших методологiчних прийомiв є врахування постiйної змiни та розвиткуявищ i процесiв, що визначають характер вiдтворення населення. Під час поступальногорозвитку суспiльства змiнюються економiчна база, суспiльнi вiдносини та всiчинники, що становлять об'єктивнi умови вiдтворення населення, а також змiнюютьтенденцiю його розвитку [10, с.64].
Нині відтвореннянаселення України характеризується як демографічна криза. Причини цієї кризиформувалися протягом багатьох років, але її поглибила економічна криза вУкраїні.
Перші проявидемографічної кризи в Україні спостерігалися вже в 1985-1995 роках — початокдепопуляції у сільській місцевості, зменшення середньої тривалості життя,зростання смертності тощо — змінювалася чисельність населення за рахунокприродного та міграційного рухів.
І нині немаєпідстав для очікування швидкого зростання чисельності населення. З одного боку,дуже низький порівняно з розвиненими країнами рівень народжуваності; із другого- характерний для слаборозвинених країн високий рівень смертності, особливоосіб працездатного віку. Смертність населення за останні десять роківзбільшилася на 21% [8].
Старіння населеннявідбувалося переважно «знизу» внаслідок зниження народжуваності,старіння «зверху» повною мірою стримувалося скороченням середньоїтривалості життя. За рахунок цього збільшується частка населення старшепенсійного віку, особливо серед жінок.
Якщо в 2001 роціпоказник народжуваності дорівнював 53,2%на тисячу жінок, то у 2006-му — 31,2%. Аналізцих даних у регіонах України свідчить, що зниження народжуваності не пов'язанезі старінням населення, а зумовлюється регулюванням народження жінками, тобтоіз соціальними умовами.
Показникивідтворення населення в Україні слід оцінювати як украй низькі. Народжуваністькомпенсує смертність на 51%, тобто відтворення населення забезпечується лишенаполовину. Навіть у селах, де традиційно народжуваність вища, ніж у містах, із2003 року показник вичерпної плідності опустився значно нижче за межу простоговідтворення населення. Водночас дітородна активність продовжує знижуватися.
Якщо наслідкиміграційного руху населення можуть змінюватися одночасно, то процеси природноговідтворення населення складні і для початку позитивних зрушень у них необхіднатривала цілеспрямована соціально-демографічна політика.
Ці процеси неможуть не викликати глибокого занепокоєння. Якщо до 2000 року народжуваність вУкраїні перевищувала смертність, то тільки в 2004 році людей померло на 373тисячі більше, ніж народилося. Сумарний коефіцієнт народжуваності, тобтокількість дітей, народжених однією жінкою впродовж життя, знизився за цей часвід 1,9% до 1,1%, а в містах — від 1,8% до 0,9%.
Отже, всуспільстві останніми роками не забезпечується навіть просте відтвореннянаселення. Аналітики вважають, що до 2026 року чисельність населення в Україніможе зменшитися ще на 5-8 мільйонів, до 42,3 мільйона за оптимістичнимваріантом чи навіть до 40,3 мільйона — за песимістичним. Фахівці ООН називаютьще тривожніші цифри. Ситуація ускладнюється тим, що серед населенняскорочується й частка людей працездатного віку.
З 2001 рокуймовірність прожити сповна свій працездатний вік скоротилася від 81% до 74%,зокрема в чоловіків — від 73% до 63%. Хоч як прикро визнавати, але поповненняробочої сили дедалі менше покриває її природне зменшення.
В Українікатастрофічно погіршився й стан здоров'я населення, лише 60% якого вважалися,за даними 2002 року, умовно здоровими.
Небезпечних масштабівнабули так звані соціальні хвороби — туберкульоз, СНІД, психічні розлади, атакож травматизм і отруєння сурогатами алкоголю та наркотиками. Серцево-судиннізахворювання та інсульти набувають статусу соціальних. Від хвороб люди вУкраїні помирають на кілька років раніше, ніж в економічно розвинених країнах.
На демографічнійситуації, безперечно, позначилося й посилення міграційних процесів. З одногобоку, це еміграція в прямому розумінні слова, відплив за кордон у пошукахкращої долі великої кількості найактивніших за репродуктивними можливостями таз економічною перспективою людей (інші там просто не потрібні), майже чверть ізяких мають вищу освіту. З другого — це величезні масштаби тимчасової трудовоїміграції. За даними експертів, за межами України шукають роботу, засобів доіснування від 5 до 7 мільйонів наших громадян [4, c.5].
Відповідно,проблема ускладнює становище з укомплектуванням вітчизняних Збройних Сил, іншихскладових військової організації держави. До армії, що фактично сталаселянсько-робітничою, приходить поповнення переважно з бідних сімей, у третиниякого діагностують по два захворювання, в кожного дев'ятого — три, у 5%- почотири й більше. Мінімально необхідному рівню не відповідає фізична підготовка70% призовників, майже п'ята частина з них мають, за офіційною термінологією,«дефіцит маси тіла», тобто є дистрофіками. Ледве не половинавійськовослужбовців першого року служби не готові психічно виконувати службовіобов'язки. Додамо також, що в 2004 році близько 15%нового поповнення Збройнихсил не мало повної середньої освіти. Лише за рік цей негативний показникпогіршився на 5 відсоткових пунктів.
Кризовий станекономіки, втрата мільйонами людей, відкинутих за межу виживання, впевненості усвоєму майбутньому й майбутньому своїх нащадків, деморалізація суспільствазумовлюють поглиблення демографічної кризи, посилюють депопуляційні тенденції,а демографічна криза, своєю чергою, гальмує вихід суспільного організму зістану тотального знесилення, паралізує волю, фізичні, моральні сили значноїчастини населення, яке через це втрачає здатність бути активним суб'єктомоздоровлення економіки і всього суспільного буття.
Як наслідок, нашесуспільство опинилося перед загрозою перейти критичний поріг, за яким — демографічна катастрофа, і відвернути її ми зобов'язані будь-що. Зрозуміло: вихідіз такої ситуації можливий лише за радикального поліпшення стану демографічноїситуації у масштабах усієї держави.
Найбільш руйнівнідемографічні явища виявилися після 2000 року. Найзагрозливішою була смертність відзовнішніх причин, тобто це смерті, яких могло б не бути. У 2000-2007 роки навиробництві загинули 15 тисяча осіб, від дорожньо-транспортних пригод, убивств,самогубств, отруєнь, утоплень, пожеж — ще 830 тисяч. За сім років — 845 тисяч. Томуапологетична позиція, мовляв, демографічна криза — це наслідок минулого,демобілізує суспільство щодо сьогоднішніх загроз.
Масштаб нинішньоїдемографічної депресії неможливо пояснити лише відомими соціально-економічнимита медичними чинниками. Яка ж причина смертності і надзвичайно низькоїнароджуваності? На нашу думку, вона полягає в соціально-психологічному йморальному стані суспільства. Населенню ніхто не пояснив замислу економічних іполітичних перетворень і що на них чекає в майбутньому.
За данимидосліджень, 72% громадян зазначають, що не впевнені у власному майбутньому. Лише12% вважають, що найближчого року їхнє життя більш-менш налагодиться. Люди невитримують безпросвітного життя. Масовими стали зневіра, невтішність,озлоблення. Найхарактернішими ознаками сьогодення, за оцінками громадян, єрозвал економіки (55%), хабарництво (55%), безробіття (49%), зубожіннянаселення (47%) [1, c.23].
У повсякденномужитті окремої людини та сім'ї виникають страхи, соціальні фобії. Українськігромадяни бояться: безробіття (76%); зростання цін (75%); невиплати зарплати (69%);зростання злочинності (60%); голоду (53%). За таких умов ціла нація втратиласенс буття і вже як наслідок — різке скорочення народжуваності, зростаннясмертності, масова еміграція.
Останніми рокамилюдство переживає демографічний перехід. Це суттєве явище полягає в різкомузбільшенні швидкості росту популяції, яке змінюється на стрімке її зменшення,опісля чого населення стабілізується у своїй чисельності. Цей перехід ужездійснили так звані розвинені країни. Тепер схожий процес відбувається вкраїнах, що розвиваються.
Сьогодні населеннясвіту збільшується на 1,6% у рік за абсолютного приросту близько 93 млн. Якщовідносне зростання знижується від свого максимального значення 2,1%,досягнутого в 1960-ті роки, одразу після світових воєн, то абсолютний прирістзбільшуватиметься й досягне 95-105 млн. у рік в новому тисячоліття, лише потімвідбудеться його різке спадання. У сучасному взаємопов'язаному йвзаємозалежному світі цей перехід завершиться менш ніж через 100 років івідбудеться набагато швидше, ніж у Європі, де аналогічний процес розпочався всередині ХVІІІ ст.
Подолання цієїнесприятливої демографічної ситуації пов'язане з проведенням активноїсоціальної та демографічної політики, що ґрунтується на міцній економічній базі.Демографічна криза в Україні є надзвичайно гострою та болючою. Погіршилисямайже всі демографічні показники, зокрема характеристики природного рухунаселення. Окремі компоненти кризового стану демореальності формувалисяпротягом багатьох десятиліть, задовго до сучасних політичних ісоціально-економічних змін. Вони є результатом глибоких деформацій у життісуспільства. Проблема народжуваності була досить болючою і в передкризовийперіод. Сучасна соціально-економічна криза лише прискорила й посилила негативнітенденції в її динаміці та структурі. Слід зазначити, що зменшеннянароджуваності в Україні було характерним для всього XX століття.
Припускають, щопротягом прогнозованого періоду тенденції народжуваності в регіонах Україниформуватимуться як результат взаємодії змін чисельності та вікової структурижінок у фертильному віці та розвитку репродуктивної поведінки населення, щозалежить від бажання мати дітей, фізіологічних можливостей людського організму,а також від добробуту сімей і загального стану економіки [9].
За оптимістичнимваріантом передбачається зниження смертності в усіх без винятку статево-віковихгрупах населення, зокрема й найстарших. Відмінність варіантів полягає у тому,що оптимістичний сценарій передбачає поступове зниження смертності в усіхстатево-вікових групах населення, зміщення інтенсивності смертності у старшівікові групи, подальше зростання середньої очікуваної тривалості життянаселення.
Песимістичнийваріант і є спробою врахувати поворотну точку в динаміці основних показниківсмертності. Переважно він ґрунтується на припущенні, що за переписомчисельність населення виявиться меншою, ніж за даними поточного обліку. Поправкакоефіцієнтів на нову базу може помітно знизити рівні очікуваної тривалостіжиття під час народження населення України. Цю ймовірність і враховуєпесимістичний варіант прогнозу смертності.
Отже,закономірністю сучасних демографічних процесів в Україні є динамічне зменшеннянаселення, спричинене низкою основних чинників, серед яких найважливішим слідвважати низький рівень народжуваності, що зумовлений, у свою чергу,соціально-економічними чинниками. У цій ситуації вбачається доцільнимрозроблювати концепції подовження віку проживання населення шляхом формуванняконцепції здорового способу життя, активно впроваджуючи її із застосуваннямстимуляційних та адміністративних (обмеження права вживання алкоголю й тютюну,посилення боротьби з наркоманією та алкоголізмом тощо) механізмів.2.3 Динаміка міграцій в Україні
Міграція — цепереміщення населення з постійного місця проживання, пов'язане з перетиномпевних меж (міста, району, області, країни, материка). Переміщення населенняможе бути пов'язане зі зміною місця проживання або без його зміни. Можливі ісезонні виїзди на збирання врожаю, на лісозаготівлю тощо.
Роль міграції ужитті суспільства досить значна, особливо у відтворенні населення певнихрегіонів. Відомо, що у міграції беруть участь переважно люди молодших віковихгруп. У місцях їх прибуття зростає частка молоді, а значить, і можливостіпокращання демографічної ситуації (створення сім'ї, зростання народжуваності,зменшення частки населення старшого віку, а отже, і загальних коефіцієнтівсмертності).
Протилежнінаслідки міграції населення спостерігаються у районах вибуття мігрантів.
Міграціївідіграють і важливу економічну роль. Насамперед вони сприяють територіальномуперерозподілу трудових ресурсів, більш повному їх використанню. Крім того,міграція населення сприяє розвитку нових виробництв, освоєнню нових територійтощо.
Міграції відігрализначну роль у динаміці загальної чисельності населення України. Протягом 2000-2004pp. сальдо міграції населення України було додатнім, і населення країнизростало за рахунок його механічного руху.
Починаючи з 2005 p.,сальдо міграції населення України набуло від'ємних значень і стало факторомзменшення загальної чисельності населення країни.
Від'ємне сальдоміграції досягло своїх максимальних значень у високоіндустріальних ігіперурбанізованих областях Донбасу і Придніпров'я. Основними причинами цьогобули причини соціально-економічного характеру: різкий спад промисловоговиробництва, зниження життєвого рівня населення, незадоволеність рівнемзаробітної плати тощо.
Найнижчі значенняпоказників від'ємного сальдо міграції були у західних областях України: Волинській,Закарпатській, Івано-Франківській, Рівненській, Тернопільській, Хмельницькій,Чернівецькій [19].
Розділ 3. Демографічна ситуація вукраїні: сучасні проблеми та перспективи3.1 Проблеми відтворення населення всучасних умовах
В Україні маємісце демографічна криза. Нинішня криза є не самостійним явищем, а наслідкомзовнішніх обставин. Статево-вікова піраміда (діаграма) розподілу населення завіком, статтю та чисельністю відображає різке зменшення населення внаслідокпопередніх криз — Першої світової війни, Голодомору 1931-1934 рр. та Другоїсвітової війни. Для порівняння зазначимо, що чисельність народжених 2001р. приблизновідповідає чисельності тих, хто народився та дожив до цього часу 1934 р. та1945 р., це 340,2 тис. та 342,5 тис. відповідно, тоді як 2006 р. в Українінародилося 422,589 тис. дітей.
Причини нинішньоїкризи носять економічний характер. Закономірно, що потенційні батькивідповідально ставляться до майбутнього своїх дітей і відкладають їхню появу насвіт через важкі економічні умови — низьку зарплатню або безробіття,відсутність власного житла, високу вартість дитячих товарів, низький рівеньсистеми охорони здоров'я тощо.
Неодноразовоназиваються дуже песимістичні цифри щодо чисельності населення країни через 20-30років, однак всі ці розрахунки є статичні за своїм підходом — вважається, щорівень народжуваності не буде змінюватись, тобто чисельність населення країнипостійно скорочуватиметься і ніяких позитивних змін в майбутньому очікувати неварто.
На жаль,демографічні дані щодо числа народжених або коефіцієнтів народжуваності за всіроки минулого століття або відсутні, або ненадійні. Однак, можна оцінити те, якзмінювалася чисельність народжених після проходження мінімуму попередніхдемографічних криз по числу тих, хто живе сьогодні. Зрозуміло, що в ці данідомішувались міграційні процеси, природна й неприродна смертність протягомчасу, що минув, однак вони не можуть суттєво впливати на головні тенденції, — зростаннячи зниження народжуваності, — відразу після мінімуму кризи.
Аналогічнийфеномен, — зростання чисельності населення за несприйнятливих зовнішніх умов, — спостерігається і після Голодомору, однак він проявляється не так виразно,оскільки народженим 1933 р. на 1 січня 2007 р. виповнилося 73 роки, а числонароджених в попередні роки значно зменшилося через природну смертність.
В цьому випадкутакож спостерігається виправлення ситуації протягом наступних після мінімуму4-5 років.
Зрозуміло, що повноїаналогії з сучасним станом проводити не можна, оскільки рівень вимог покоління,яке перебуває нині у репродуктивному віці, до умов життя та побуту значно зрісі задовольнити його набагато складніше, ніж у 30-ті чи 40-ві рр. Однак, можназробити перший висновок:
Для подоланнядемографічних криз 1930 — 1937 та 1939 — 1949 рр. у доволі складних економічнихумовах українському суспільству знадобилося лише 4-5 років.
Безпосередньо зпершого випливає і другий висновок:
Складні економічніумови не є вирішальним фактором у спричиненні демографічної кризи та виходу знеї.
У першійдемографічній кризі причини скорочення народжуваності полягали безпосередньо увідсутності хліба та інших продуктів для підтримання мінімального рівняжиттєздатності, в другій — у відсутності значної чисельності чоловіківрепродуктивного віку, які перебували на фронті. В сучасній демографічній кризіне спостерігається масового голоду чи відсутності чоловіків, отже причини їїспецифічні й вони, на нашу думку, такі:
високий рівеньвимог до матеріального забезпечення в шлюбі та для утримання дитини;
можливістьзадовольняти статеві та комунікативні потреби поза шлюбом внаслідок зміниморальних орієнтирів в суспільстві;
втрата значноючастиною суспільства морального пріоритету великої родини — з трьох і більшедітей.
Перша причина маєне лише економічне, а й психологічне підґрунтя — з початком перебудови тапоявою вільного обміну інформацією до України прийшли сучасні західні стандартипобуту, на які зараз орієнтується молоде покоління. Друга і третя причининосять більш соціальний та моральний характер. Звідси маємо такий висновок: Дляподолання сучасної демографічної кризи суб'єкти соціальної політики, — державніта суспільні інституції, — мають здійснювати заходи не лише макроекономічногохарактеру, направлені на підвищення життєвого рівня населення, а й заходиморально-психологічного характеру, націлені на збільшення рівня народжуваності.
Таким чином,держава має не просто провадити активну економічну політику й чекати, що вонаавтоматично призведе до збільшення народжуваності, а й вести активну соціальнута пропагандистську роботу з метою підвищення статусу та авторитету сім'ї тадитини в суспільстві.
Ймовірно, що черезпереважання рівня смертності над рівнем народжуваності відбуватиметься природнескорочення популяції, але не менш ймовірно, що зі зростанням рівня життянаселення еміграція з країни зменшиться, а імміграція, навпаки, зросте,внаслідок чого чисельність населення України стабілізується.
Таким чином,відбулося, так зване, старіння населення — збільшилась частка людей пенсійногота похилого віку. Викликає занепокоєння ще одна обставина — зменшення часткинаселення віком від 50 до 60 років. Проаналізувавши репродуктивну вікову групувід 20 до 40 років, зробимо такі висновки:
Зниженнянароджуваності викликано, зокрема, змінами у віковій структурі населення — зменшеннямяк частки, так і чисельності репродуктивної вікової групи 20 — 40 років;
Зростання індексусмертності до 1993 р. також обумовлено змінами у віковій структурі населення — збільшеннямчастки населення віком старше 60 років;
Надалі нанароджуваність буде негативно впливати зменшення частки дітей та юнацтва, яканині становить 25,5% порівняно з часткою репродуктивної вікової групи 28,6%.
Розглянемо ще одинаспект вікової структури населення, а саме — істотне зменшення вікової групивід 40 до 60 років.
По-перше,спостерігається три причини зменшення цієї вікової групи, які пов'язанівідповідно з Голодомором (вікова група 65 — 69 років), Другою світовою війною (55- 59 років) та поколінням дітей, батьки яких народилися під час цієї війни (30- 34 роки) — відлуння демографічної кризи війни.
По-друге,починаючи з вікової групи 30 — 34 років чисельність чоловіків в кожній групіневпинно зменшується.
Таким чином, середчоловіків репродуктивного та старшого віку спостерігається значно вищасмертність, ніж серед жінок.
Щодо висновків іпропозицій, то потрібно зазначити, що ключове питання демографічної політики вУкраїні полягає, на мою думку, не в необхідності подолання економічної кризи, ав зміні соціально — психологічного клімату в українському суспільстві. Майжедвадцять років незалежності показали всьому світові, що Україна відбулась. Вцій ситуації всім активним суспільно — політичним силам країни, навіть критикамта опозиції існуючої влади, слід переорієнтуватись на позитивне сприйняттямайбутнього та спрямовувати на це все суспільство. Це є в їх власнихдовгострокових політичних інтересах. Стосовно політики Уряду та органівдержавної влади, то їм необхідно перейти від позиції пасивного спостерігачадемографічних процесів до активної демографічної політики з використанням новихзасобів впливу на масову свідомість з метою виходу з кризової демографічноїситуації, що склалась сьогодні.
3.2 Демографічна політика держави
Соціально-економічнаперебудова суспільства в Україні спричинила гострі проблеми. Їхнє вирішенняпередбачає розробку науково обґрунтованої комплексної програми подоланнядемографічної кризи, яка б охоплювала не тільки питання простого відтвореннянаселення, але й його розвитку у широкому соціальному контексті.
У першочерговомупорядку необхідно розробити сучасну ідеологію демографічного розвитку України,що поєднувала б об'єктивний аналіз реалій з науково обґрунтованими цілями тазавданнями. У зв'язку з цим слід посилити наукові розробки в галузідемографічних та ґендерних досліджень, їх фінансову підтримку, а такожпропаганду відповідних наукових знань.
В умовах значногозниження народжуваності, зростання смертності та погіршення здоров'я необхіднодокласти максимальних зусиль для збереження населення України. Це має бутиосновним змістом демографічних стратегій держави сьогодні.
При обмеженихфінансових можливостях, а також занепаді системи соціального захисту основнаувага і підтримка повинні бути спрямовані на вирішення проблем, щобезпосередньо впливають на рівень захворюваності і смертності населення і,зокрема, дітей та жінок.
У зв'язку з цимнеобхідно реформувати систему охорони здоров'я, на якій негативно позначилисязміни соціально-економічних умов, а також збільшити асигнування на розвитокцієї сфери. Тим більше, що в умовах стрімкого старіння населення потреба вкоштах на охорону здоров'я та соціальне забезпечення осіб похилого вікупостійно зростає.
Питання пропагандизасобами масової інформації здорового способу життя повинно розглядатися якодна з головних цілей стратегії зміцнення здоров'я та продовження повноцінногожиття і включати такі аспекти:
передача знаньщодо профілактики захворювань та піклування про здоров'я як населення в цілому,так і конкретних груп ризику, наприклад підлітків;
засвоєння тазастосування знань відповідними адресатами з тим, щоб домогтися змін уповедінці людей, що зловживають курінням, алкоголем та наркотиками;
розвиток різнихформ піклування про власне здоров'я.
Стратегічнезначення демографічного фактора має непересічне значення для майбутньогорозвитку держави. Тому у практику державного управління необхідно запровадитипринципи орієнтації розвитку країни, передусім на інтереси населення та сім'ї,на забезпечення умов їх всебічного розвитку і реалізації. Центральну роль уцьому мають відігравати:
подоланнябідності, запобігання розвиткові хронічної та успадкованої бідності на основізростання доходів та рівня життя всього населення;
глибокереформування сфери праці, оскільки саме тут формуються провідні важелірепродуктивних і міграційних настанов, вітальної поведінки, здорового способужиття;
забезпеченняефективної зайнятості, яка має стати надійною гарантією належного рівня життяне тільки для самого працюючого, а і для його утриманців.
В умовах, колижінки становлять більшість серед тих, хто звільняється з виробництва, іменшість серед працевлаштованих, необхідно на практиці забезпечувати їхнє правона працю у поєднанні з виконанням материнської функції. Йдеться, по-перше, пропрофілактичні заходи, спрямовані на раціоналізацію праці жінок, якіздійснюються на державному рівні і мають довготривалий характер. По-друге, проактивну політику на ринку праці, спрямовану на зменшення безробіття середжінок, більш повне урахування їхнього професійно-кваліфікаційного складу,надання можливостей перепідготовки і працевлаштування в конкретних умовах.
Населення має бутисоціально захищеним, а специфічна демографічна політика повинна підсилюватисязаходами держави щодо виходу з економічної кризи. Проте суверенність особинесумісна з соціальним, а тим більше державним патерналізмом, котрим булапройнята демографічна політика в колишньому СРСР. Держава повинна забезпечуватисоціальний захист своїх громадян, але не перетворювати їх на утриманців. Найвищамета такої політики — домогтися, щоб якомога менша частина населення залежалавід суспільної благодійності.
Це у свою чергупередбачає удосконалення умов реалізації трудового та духовного потенціалівнаселення, його ефективне включення в суспільний поділ праці, нарощуваннязусиль щодо примноження суспільного добробуту. Цьому можуть слугувати заходищодо забезпечення зайнятості населення — створення нових робочих місць,навчання та перекваліфікація працездатних, особливо в тих галузях суспільноговиробництва, де очікується найбільше безробіття.
Необхідно такожпроводити демографічні та ґендерні експертизи всіх законопроектів ВерховноїРади, проектів указів Президента України, які зачіпають права та інтересинаселення.
Протягом останніхроків урядом було видано низку постанов та законів які відносяться до політикирегулювання відтворення населення, що мало б покращити народжуваність у країні.Це Закон України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” (№ 489-V (489-16) від 19.12.2006 іззмінами), Закон України “Про прожитковий мінімум" (№ 489-V (489-16) від 19.12.2006),Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв'язкуз тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням тапохованням” (№ 2240-III (2240-14) від 18.01.2001 р. із змінами) та ін. Нижчеприведені витяги із законів [3].
Закон України “Продержавну допомогу сім'ям з дітьми” Установити, що у 2007році: допомога при народженні дитини — у розмірі 8500гривень. Виплата допомоги здійснюєтьсяодноразово при народженні дитини в сумі 3400 гривень, решта — протягом наступних 12місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; допомога подогляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку — у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожитковогомінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячнимсукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців,але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого дляпрацездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому КабінетомМіністрів України, згідно із Законом N 489-V (489-16) від 19.12.2006 р.
ЦейЗакон відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) встановлює гарантований державою рівень матеріальноїпідтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги зурахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований назабезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.
ЗаконУкраїни “Про прожитковий мінімум". Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих,хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щорокузатверджується Верховною Радою України в законі проДержавний бюджет України на відповідний рік. Прожитковиймінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сферирозповсюдження. (Частина третя статті 4 в редакції Закону N 2505-IV (2505-15) від 25.03.2005) [2].
Отже, основнінапрями державної демографічної політики такі:
у сфері сімейноїполітики та народжуваності головною метою є формування системи особистих ісуспільних цінностей, орієнтованих на сім’ю з двома дітьми, зміцненні тапідвищенні її виховного потенціалу як основного осередку відтворення населення.Об’єктами безпосередньої уваги держави мають бути молоді сім’ї та сім’ї знеповнолітніми дітьми;
передумовоюефективності державного регулювання міграцій є істотне зростання рівня життя таполіпшення можливостей працевлаштування економічно активного населення зотриманням заробітної плати, яка задовольняє їх потреби, на теренах України;
розв’язанняпроблем демографічного розвитку на регіональному рівні виходить з необхідностіреалізації двох ключових взаємопов’язаних завдань: досягнення скороченнярозриву у рівнях регіональних демографічних показників; забезпечення стійкого,збалансованого демографічного розвитку кожного з регіонів;
основнимінструментом державного впливу є принцип диференційованого надання державноїпідтримки регіонам;
з огляду наобмеження фінансових ресурсів та наявність багатьох проблем у сферідемографічного розвитку необхідним є виділення пріоритетів по кожному зрегіонів, обов’язкове їх узгодження з джерелами та обсягами бюджетногофінансування.
Виходячи з наявноїдиференціації демографічної ситуації, додатковими до загальнодержавнихпріоритетів завданнями демографічного розвитку окремих регіонів України є:
Для АР Крим таЗапорізької області — зниження смертності немовлят, смертності населення відвбивств та зловмисних травм. Крім того для Запорізької області — зниженнясмертності населення від злоякісних новоутворень, нещасних випадків, отруєнь ітравм; поліпшення екологічної ситуації; підвищення тривалості життя танароджуваності. АР Крим — вирішення проблем облаштування депортованих народів.
Для Вінницької таЖитомирської областей — зниження смертності населення від хвороб системикровообігу; розвиток мережі служб соціального сервісу та медичногообслуговування людей літнього віку. Для Житомирської області — зниженнясмертності населення від хвороб органів дихання; зниження рівня безробіття.
Для Волинської,Івано-Франківської та Львівської областей — зниження смертності населення відхвороб органів дихання. Волинської та Львівської областей — запобіганнянелегальним трудовим поїздкам українських громадян за кордон, транзиту таперебуванню в Україні нелегальних мігрантів.
ДляДніпропетровської та Донецької областей — зниження смертності немовлят,смертності населення від інфекційних і паразитарних хвороб, хвороб системикровообігу, злоякісних новоутворень; підвищення народжуваності; поліпшенняекологічної ситуації.
Для Донецькоїобласті — зниження смертності населення внаслідок вбивств та зловмисних травм,нещасних випадків, отруєнь і травм; запобігання значного природного скороченнянаселення; розвиток мережі служб соціального сервісу та медичногообслуговування людей літнього віку, запобігання транзиту та перебування вУкраїні нелегальних мігрантів.
Для Закарпатськоїта Херсонської областей — зниження смертності населення від інфекційних іпаразитарних хвороб. Херсонської області — зниження смертності населення відзлоякісних новоутворень, вбивств та зловмисних травм, нещасних випадків,отруєнь і травм; зниження рівня безробіття. Закарпатської області — запобіганнянелегальним трудовим поїздкам українських громадян за кордон, транзиту таперебуванню в Україні нелегальних мігрантів.
Для Київської,Кіровоградської областей та м. Севастополь — зниження смертності населення відзлоякісних новоутворень. Для Київської області — зниження смертності населеннявід хвороб системи кровообігу; підвищення народжуваності. Кіровоградськоїобласті — зниження смертності населення від хвороб органів дихання, нещаснихвипадків, отруєнь і травм; розвиток мережі служб соціального сервісу тамедичного обслуговування людей літнього віку.
Для Луганської таХарківської областей — зниження смертності населення від хвороб системикровообігу; підвищення народжуваності; крім того для Луганської області — зниження смертності населення від злоякісних новоутворень, хвороб органівдихання, вбивств та зловмисних травм, нещасних випадків, отруєнь і травм; поліпшенняекологічної ситуації; розвиток мережі служб соціального сервісу та медичногообслуговування людей літнього віку.
Для Миколаївськоїта Одеської областей — зниження смертності населення від інфекційних іпаразитарних хвороб; крім того для Одеської області — зниження смертностінаселення від злоякісних новоутворень, нещасних випадків, отруєнь і травм,запобігання нелегальним трудовим поїздкам українських громадян за кордон,транзиту та перебуванню в Україні нелегальних мігрантів.
Для Полтавської таЧернігівської областей — зниження смертності населення від хвороб системикровообігу, злоякісних новоутворень, нещасних випадків, отруєнь і травм; підвищеннянароджуваності; розвиток мережі служб соціального сервісу та медичногообслуговування людей літнього віку; крім того для: Чернігівської області — зниження смертності населення від хвороб органів дихання.
Для Рівненської таЧернівецької областей — зниження смертності немовлят; зниження рівня безробіття;крім того для Чернівецької області — запобігання нелегальним трудовим поїздкамукраїнських громадян за кордон.
Для Сумської таЧеркаської областей — зниження смертності населення від хвороб системикровообігу, хвороб органів дихання; підвищення народжуваності; розвиток мережіслужб соціального сервісу та медичного обслуговування людей літнього віку; крімтого для Сумської області — зниження рівня безробіття та створення новихробочих місць, запобігання транзиту та перебування в Україні нелегальнихмігрантів; Черкаської області — зниження смертності немовлят.
Для Тернопільськоїта Хмельницької областей — зниження смертності населення від хвороб органівдихання; зниження рівня безробіття; крім того для: Хмельницької області — зниження смертності населення від злоякісних новоутворень; розвиток мережіслужб соціального сервісу та медичного обслуговування людей літнього віку; Тернопільськоїобласті — запобігання нелегальним трудовим поїздкам українських громадян закордон. Для м. Києва — регулювання внутрішньодержавних міграцій, запобіганнятранзиту та перебуванню в Україні нелегальних мігрантів.
Результатом цихзаходів має бути поетапне зменшення рівня регіональної диференціаціїдемографічної ситуації в Україні, створення умов, за яких регіони-донори звідносно високими рівнями економічного розвитку не втрачатимуть стимулів длязабезпечення покращення демографічної ситуації.3.3 Демографічні перспективи України
Загальноєвропейськітенденції народжуваності не дають підстав очікувати істотного збільшеннясумарних коефіцієнтів народжуваності впродовж наступних 10-15 років. У зв'язкуз тим, що відкрите суспільство сприяє орієнтації на західні високі стандартирівня життя, більшість сімей відмовлятиметься від народження другої дитини ідітей наступної черговості, тобто репродуктивна діяльність обмежуватиметься. Длявідновлення репродуктивного здоров'я населення, яке погіршилося у період кризи,будуть потрібні додаткові витрати порівняно з тими, які здійснювалися напотреби підтримання здоров'я за звичайних умов, що також може впливати назниження народжуваності. Втрати ненародженими внаслідок епідемії ВІЛ\СНІДупротягом 2003-2010 рр. можуть становити 100-200 тис. У зв'язку з тим, щонегативні тенденції у динаміці народжуваності посилюються, ці втрати матимутьсуттєвий вплив на формування молодих поколінь. Тільки після 2015р. за умовзміни репродуктивних настанов можна розраховувати на підвищення цього показникадо 1,35-1,45 у розрахунку на одну жінку (рис.3.2). Слід підкреслити, що і такийваріант розвитку не забезпечуватиме навіть просте заміщення поколінь.

/>
Рис.3.2 Прогнозсумарного коефіцієнта народжуваності
Вичерпанняпотенціалу демографічного зростання України визначає неможливість найближчимчасом не лише розширеного, а й простого відтворення населення. Навіть за умовизбільшення народжуваності до найвищого в сучасній Європі рівня (2 дитини нажінку) і зменшення смертності до найнижчого у світі рівня (середня очікуванатривалість життя при народженні — 80 років) протягом найближчого десятиліттячисельність населення України неухильно скорочуватиметься (рис.3.3).
/> 
Рис.3.3 Прогнозчисельності населення, тис. осіб
За оптимістичнимваріантом прогнозу до 2026 р. загальна чисельність населення Українискоротиться до 43,3 млн. осіб, а за песимістичним — до 40,4.
Загальні параметридемографічного руху змінюватимуться відповідно до коливання кількостінароджених, померлих і загальної кількості населення. Депопуляція, імовірно,дещо послаблюватиметься протягом першого десятиріччя ХХІ ст. (за оптимістичнимваріантом — до середини другого десятиріччя) завдяки вступу до найбільшактивного репродуктивного віку когорти народжених у середині 80-х років (останньогоперіоду істотного підвищення народжуваності в Україні). З цього часу різницяміж кількістю померлих та народжених неминуче зростатиме.
Хвилеподібнийхарактер тенденцій смертності в Україні впродовж принаймні найближчих 20 років,значні резерви зниження смертності у допрацездатних і особливо працездатнихвікових групах, адаптація населення до нових соціально-економічних умов,подолання затяжної економічної кризи, успіхи медицини в лікуванні широкого колазахворювань дають підстави розраховувати на зниження ймовірності смерті: прискоренезниження — смертності немовлят (до 7,5-8%) і дітей раннього віку, вельмипомірне — жінок 16-60 років (імовірність померти, не доживши до 60 років, для16-річних дівчат скоротиться до 7-8%) і населення старше 60 років. Найбільшізрушення (як і протягом останніх 50 років) очікуються у смертності чоловіківпрацездатного віку. Передбачається, що імовірність померти не доживши до 60років для 16-річних юнаків у 2026 р. становитиме 16-21%. Практично смертністьсаме цього контингенту визначатиме загальний характер тенденцій смертності татривалості життя населення України.
Кризовий стандітородної активності населення даватиметься взнаки протягом життя багатьохпоколінь на рівні не лише сім'ї, а й усього суспільства (навіть якщо цей процесі припиниться). Як наслідок, у майбутньому спостерігатиметься хвилеподібнадинаміка чисельності населення і його вікових контингентів, що можеперетворитися на відчутну перепону в досягненні сталого розвитку країни.
Тому за умовибездіяльності держави у сфері економічного забезпечення відтворення населення,відсутності належного розвитку систем охорони здоров'я, освіти, культурипоширюватимуться особливо серед молоді наркоманія, алкоголізм, туберкульоз,ВІЛ\СНІД, венеричні та інші інфекційні захворювання. Смертність впродовжпевного періоду коливатиметься у межах сучасного рівня. За таких умов до 2026 р.Україна неістотно перевищить ті показники тривалості життя населення, яких вжебуло досягнуто у середині 80-х років [12].
Висновок
Основнимичинниками демографічної кризи є значний рівень зареєстрованого і прихованогобезробіття, мізерна допомога сім’ям з дітьми і низький рівень пенсійногозабезпечення більшості населення, що не задовольняє елементарних потреб людини.Все це призводить до бідності більшості населення і значно підриває здоров’я.
Сьогодні в Україніактуалізується проблема не стільки поліпшення здоров’я, як елементарного йогозбереження. До цього призвели соціальні й економічні чинники у поєднанні ізвпливом на здоров’я населення екологічної кризи, посиленої наслідкамиЧорнобильської катастрофи. Певну роль відіграли також несприятливіпсихосоціальні фактори, пов’язані із соціальним стресом, негативними змінами нарівні суспільства та особистості, а також занепад системи охорони здоров’я. Погіршенняздоров’я населення має наслідком підвищення рівня смертності майже в усіхвікових групах і в усіх класах причин смерті. А стан здоров’я населення, яквідомо, завжди був важливим інтегральним показником демографічного ісоціального благополуччя. Високий рівень смертності призвів до відставанняУкраїни від економічно розвинених країн за рівнем середньої тривалості життя на10 — 15 років.
Безпосереднійвплив на демографічну ситуацію в країні справляють міграційні процеси. ДляУкраїни проблема демографічної кризи загострилася у зв’язку з поширенням такогоявища, як закордонне заробітчанство. Більш як 5 млн громадян України працюютьна економіку інших країн. І це найбільш активна частина українськогосуспільства, здебільшого — молодь. За останніми соціологічними даними, близько10% з цього числа назавжди залишаються у країнах міграції. Несприятливоформуються і міграційні зв’язки України з близьким і далеким зарубіжжям. З 1994р. зовнішня міграція має стійке негативне сальдо.
Підсумовуючивикладене, можна сказати що в Україні на сьогодні ще немає демографічноїполітики як єдності скоординованих дій, спрямованих на забезпеченнядемографічного благополуччя країни. Існує об’єктивна необхідність розробкиконцепції демографічної політики, основною метою якої має стати збереження іполіпшення здоров’я населення як одного з найважливіших пріоритетів нації, їїсамозбереження.
Список використаних джерел
1.        Гардашук Т.В. Концептуальні параметри екологізму /НАН України; Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди. — К., 2005. — 200 с.
2.        Закон України “Про прожитковий мінімум"№ 489-V ( 489-16) від 19.12.2006.
3.        Закон України „Про державну допомогу сім’ям здітьми” № 489-V ( 489-16) від 19.12.2006 із змінами.
4.        Зербіно Д.Д., Гжегоцький М.Р. Екологічні катастрофиу світі та в Україні. — Л., 2005.
5.        Бугуцький О.А. Демографічна ситуація тавикористання людських ресурсів на селі. — К., 2001.
6.        Васильєва Л.Й. Демографічні аспекти сучасної сім’ї// Актуальні пpобл. політики: Зб. наук. пp. — Одеса, 1997. — Вип.1-2.
7.        Вовканич С.Й., Цапок С.О. Регіональний демоpозвиток:тенденції та парадокси // Україна в XXI столітті: концепції та моделіекономічного розвитку: Матеріали доп. V Міжнаp. конгp. укp. економістів. Львів2000 р.
8.        Матеріали міжнародної науково-практичноїконференції «Сучасні проблеми охорони довкілля, раціонального використанняводних ресурсів та очистки природних і стічних вод»: 12-15 квітня 2005 р.- К.: Знання, 2005. — 116 с.
9.        Позняк О.В., Шевчук П. Є., Шишкін В.С. Методикадемографічного прогнозування // Статистика України. — 2000. — Вип.4. — С.66-73.
10.     10. Старостенко Г.Г. Методологія і практикадосліджень відтворення населення України (регіональний аспект): Монографія. — К.:УФЕІ, 2007. — 270 с.
11.     Економічний словник-довідник / Заред. С.В. Мочерного. — К: Femina, 1995.
12.     Мельник С. Державнарегіональна політика // Україна: аспекти праці. — №4, 2006.
13.     Приймак В. Демографічніпроцеси в Україні // Україна: аспекти праці. — №1, 2007.
14.     Регіональна політика України / Заред. Н.Г. Курдюкової. — К.: Наук. думка, 2005.
15.     Розміщення продуктивних сил ірегіоналістика / Д.М. Тешенко. — К., 2002.
16.     Розміщення продуктивних сил ірегіональна економіка: Підручник / За заг. ред. д-ра екон. наук, проф., чл. — кор. НАН України С.І. Дорогунцова. — К.: КНЕУ,2005.
17.     Розміщення продуктивних сил: Підручник / В.В. Ковалевськийта ін.; За ред.В. В. Ковалевський, О.Л. Михайлик, В.Ф. Семенова. — К: Товариство „Знання", 2008.
18.     Словник-довідник з економіки ісоціальної географії світу / П.О. Масля, Я.Б. Олійник. — К.: Лібра, 2006.
19.     Стешенко В.С. Природнийрух населення України: загальна характеристика. — К: Здоров`я, 2001.
20.     Хамра О.У. Міграційніпроцеси в Україні: здоров`я та відтворення народу України: Матеріаликонференції. — К.: Здоров`я, 2006.
Додатки
Додаток А
Чисельністьнаселення на 1 січня 2008 року
Таблиця 1 На 1 січня 2008 року Середня чисельність населення за 2007 рік все населення міське сільське все населення міське сільське Україна 47280,8 32009,3 15271,5 47451,6 32077,0 15374,6 Автономна Республіка Крим 1994,3 1254,0 740,3 1999,7 1256,3 743,4 Вінницька 1720,1 813,1 907,0 1728,2 813,7 914,5 Волинська 1044,8 526,2 518,6 1046,8 526,2 520,6 Дніпропетровська 3476,2 2893,5 582,7 3489,5 2902,6 586,9 Донецька 4671,9 4217,1 454,8 4696,4 4237,8 458,6 Житомирська 1345,3 760,2 585,1 1352,5 762,3 590,2 Закарпатська 1248,5 462,5 786,0 1249,8 463,0 786,8 Запорізька 1877,2 1427,7 449,5 1884,9 1430,2 454,7 Івано-Франківська 1393,6 590,6 803,0 1395,7 590,4 805,3 Київська 1778,9 1050,1 728,8 1786,4 1050,8 735,6 Кіровоградська 1083,9 659,2 424,7 1092,0 662,9 429,1 Луганська 2440,3 2105,4 334,9 2456,4 2118,0 338,4 Львівська 2588,0 1549,8 1038,2 2593,2 1550,2 1043,0 Миколаївська 1229,5 821,9 407,6 1235,0 823,9 411,1 Одеська 2415,7 1594,6 821,1 2422,9 1598,4 824,5 Полтавська 1572,5 935,5 637,0 1581,5 938,4 643,1 Рівненська 1160,7 546,3 614,4 1162,4 546,3 616,1 Сумська 1243,9 815,2 428,7 1252,8 819,3 433,5 Тернопільська 1119,6 478,5 641,1 1123,1 480,1 643,0 Харківська 2848,4 2251,5 596,9 2857,5 2255,6 601,9 Херсонська 1138,2 687,1 451,1 1144,0 690,1 453,9 Хмельницька 1388,0 724,2 663,8 1394,6 724,4 670,2 Черкаська 1357,1 740,6 616,5 1364,8 742,3 622,5 Чернівецька 911,5 372,6 538,9 913,0 372,7 540,3 Чернігівська 1187,7 709,0 478,7 1197,3 711,9 485,4 м. Київ 2666,4 2666,4 х 2652,7 2652,7 х Севастополь (міськрада) 378,6 356,5 22,1 378,5 356,5 22,0

Доаток Б
Загальнікоефіцієнти народжуваності і смертності, природного приросту, шлюбності тарозлучуваності (на 1000 жителів)   Кількість народ-жених Кількість померлих Природний приріст Кількість померлих у віці до.1 року
Кількість
шлюбів Кількість розлучень Україна 9,0 16,0 -7,0 9,6 5,9 3,6 Автономна Республіка Крим 9,0 15,1 -6,1 9,1 5,7 4,0 Вінницька 9,0 16,9 -7,9 8,0 5,7 3,5 Волинська 11,9 14,5 -2,6 7,8 6,3 2,8 Дніпропетровська 8,9 17,0 -8,1 10,6 5,8 4,1 Донецька 7,6 17,5 -9,9 12,0 5,5 3,8 Житомирська 9,8 18,3 -8,5 9,4 5,9 3,8 Закарпатська 12,4 12,4 -0,0 8,4 6,4 2,3 Запорізька 8,5 16,3 -7,8 10,1 5,6 3,9 Івано-Франківська 10,7 12,9 -2,2 10,4 6,6 3,1 Київська 9,0 17,6 -8,6 8,8 6,3 3,7 Кіровоградська 8,6 18,3 -9,7 9,8 5,0 4,0 Луганська 7,3 17,9 -10,6 10,4 5,5 4,1 Львівська 10,1 13,1 -3,0 10,1 6,3 2,6 Миколаївська 9,0 16,3 -7,3 8,1 5,5 4,1 Одеська 9,6 16,0 -6,4 10,5 6,0 3,6 Полтавська 7,5 18,4 -10,9 7,4 5,2 3,7 Рівненська 12,5 13,6 -1,1 9,6 6,4 2,7 Сумська 7,2 18,7 -11,5 8,9 5,0 3,6 Тернопільська 9,9 14,4 -4,5 10,9 6,5 3,1 Харківська 8,0 16,4 -8,4 9,8 5,7 3,9 Херсонська 9,1 15,5 -6,4 9,0 5,3 4,0 Хмельницька 9,1 16,5 -7,4 9,4 6,1 3,5 Черкаська 7,7 18,1 -10,4 8,7 5,0 4,1 Чернівецька 10,6 13,1 -2,5 10,8 6,8 3,4 Чернігівська 7,5 20,7 -13,2 11,2 4,9 3,3 м. Київ 9,8 10,7 -0,9 6,8 7,1 3,9 Севастополь (міськрада) 9,7 14,5 -4,8 8,9 8,1 5,1
У розрахунку на1000 живонароджених

Додаток В
 
Природнийрух населення за 2008 рік
Абсолютнідані чисельності народжених і померлих, природного приросту, кількостізареєстрованих шлюбів та розлучень  Кількість народ-жених Кількість померлих Природний приріст Кількість померлих у віці до 1 р. Кількість шлюбів Кількість розлучень Україна 427259 761263 -334004 4026 278230 173163 Автономна Республіка Крим 17941 30150 -12209 161 11433 7900 Вінницька 15525 29283 -13758 123 9922 6118 Волинська 12468 15175 -2707 96 6644 2883 Дніпропетровська 31035 59349 -28314 320 20151 14318 Донецька 35525 82264 -46739 413 25772 18030 Житомирська 13265 24724 -11459 122 8023 5146 Закарпатська 15472 15518 -46 127 8044 2873 Запорізька 16091 30679 -14588 159 10540 7419 Івано-Франківська 14992 18031 -3039 152 9207 4300 Київська 16016 31474 -15458 139 11309 6529 Кіровоградська 9392 19933 -10541 91 5437 4414 Луганська 17856 43939 -26083 185 13431 10135 Львівська 26255 34087 -7832 260 16282 6753 Миколаївська 11059 20181 -9122 90 6836 5029 Одеська 23343 38864 -15521 242 14430 8799 Полтавська 11792 29135 -17343 88 8198 5873 Рівненська 14558 15811 -1253 137 7389 3099 Сумська 9066 23463 -14397 81 6203 4543 Тернопільська 11094 16180 -5086 118 7298 3440 Харківська 22782 46778 -23996 216 16161 11049 Херсонська 10363 17744 -7381 95 6077 4623 Хмельницька 12647 23060 -10413 117 8496 4948 Черкаська 10524 24702 -14178 93 6863 5604 Чернівецька 9711 11958 -2247 102 6231 3121
Чернігівська 8922 24803 -15881 100 5905 4008 м. Київ 25884 28487 -2603 168 18875 10295 Севастополь (міськрада) 3681 5491 -1810 31 3073 1914


Не сдавайте скачаную работу преподавателю!
Данный реферат Вы можете использовать для подготовки курсовых проектов.

Доработать Узнать цену написания по вашей теме
Поделись с друзьями, за репост + 100 мильонов к студенческой карме:

Пишем реферат самостоятельно:
! Как писать рефераты
Практические рекомендации по написанию студенческих рефератов.
! План реферата Краткий список разделов, отражающий структура и порядок работы над будующим рефератом.
! Введение реферата Вводная часть работы, в которой отражается цель и обозначается список задач.
! Заключение реферата В заключении подводятся итоги, описывается была ли достигнута поставленная цель, каковы результаты.
! Оформление рефератов Методические рекомендации по грамотному оформлению работы по ГОСТ.

Читайте также:
Виды рефератов Какими бывают рефераты по своему назначению и структуре.