Реферат по предмету "Лингвистика"

Узнать цену реферата по вашей теме


Социология Дюркгейма (Укр.)

Соцологзм як теоретико-методологчна концепця Емля Дюркгейма Французьке суспльство останньо чверт минулого сторччя пережива добу криз потряснь. Досить згадати хоча б так под, як падння прогнилого режиму Друго мпер, виникнення придушення Паризько Комуни, поразка у Франко-пруськй вйн, формування Третьо республки. Водночас цей перод досить плдний в нтелектуально-культурному


вдношенн, доба розвитку блискучих лтературних та мистецьких талантв, бурхливих полтичних та наукових дискусй. Започатковану Кантом позитивстську традицю продовжують психологсти Р.Тард Р.Лебон, сторики культури .Теп Е.Ранан, сторик права Фюстель де Куланж та н. Широко популярност набувають де рацоналстичного неокритицизму Ренув персоналстичного Е.Бутру. На злам столть ста очевидною обмеженсть методолог традицйного натуралстичного


позитивзму, нароста суперечнсть мж новими фактами про суспльне життя старими теоретичними схемами. Соцологя, як ряд нших наук, вступа у переломну фазу свого розвитку. Тим мислителем, який виявився спроможним опрацювати грандозний масив нових факторв певних дей, переплавивши х у нову чтку переконливу парадигмусоцолог, був Емль Дюркгейм. Вперше я познайомився з цим науковцем на лекцях та семнарах з соцолог.


У процес вивчення його праць найбльше мою увагу привернуло пояснення вченим такого явища в житт суспльства, як суцидальна поведнка людей. Цьому досить актуальному питанню Емль Дюркгейм присвятив цлу наукову роботу - Самогубство. Але французький соцолог вдомий не тльки як автор вищеназвано прац, в його творчй спадщин нараховуться багато цкавих праць, як мають важливе значення мсце у свтовй соцолог.


Ця людина фундатором соцолог як науки, як предмету викладання як профес. Тому у свому реферат буду намагатись дослдити соцологю Е.Дюркгейма в цлому, а також дещо детальнше хочу зупинитися на його прац Самогубство. Мсце роль Е.Дюркгейма у свтовй соцолог Емль Дюркгейм - видатний французький соцолог флософ


XIX-XX столть, який народився 15 квтня 1858 роц в мстечку Епналь у родин спадкомного рабина. Батько готував його до релгйно карри, однак все сталося по-ншому. Псля закнчення мсцевого лцею вн де до Парижа для пдготовки до конкурсного екзамену до Вищо Нормально школи. У 1879 роц Дюркгейм був прийнятий до цього престижного навчального закладу, де навчалась виховувалась нтелектуальна елта Франц. Навчання у


Вищй Нормальнй школ справило великий вплив на погляди французького вченого. Серед професури йому особливо подобалися сторик Ф. де Куланже та флософ Е. де Бутру. Першому Дюркгейм симпатизував за його захоплення наукою, прагнення ввести в сторю строг науков методи. Другому - за де про творчий синтез явищ та про особливу природу кожного з рвнв реальност. Поза увагою молодого Дюркгейма на залишилась також критика


Бутру спрощеного редукцонзму, вимога пояснювати феномени, що вивчаються окремими науками, на основ хнх власних специфчних принципв. Схвально прийняв майбутнй соцолог установку спритуалстичного позитивзму, в межах якого Бутру вдстоював рвнсть науки та релг, ствержував, що досвд повинен однаково спиратися як на науков, так на релгйн джерела. У студентськ роки Дюркгейма приваблюють також де Ш.Ренув та .Капта. Пд впливом першого у нього складаються переконання,


що мораль посда центральне мсце в флософському мисленн, що сну потреба в науц про мораль що флософя повинна слугувати кервництвом до соцально д й може допомогти моральнй дност. Кант привертав увагу Дюркгейма передовсм свою теорю морального обовязку. Однак апроризм, гнорування соцального аспекту морал, формальний характер кантвського категоричного мперативу спонукали вченого звернутися до соцологчного обгрунтування морал.


Пдтримку такому обгрунтуванню моральних правил вн знаходить в соцолог О.Конта. На той час, отримавши флософську освту у Вищй Нормальнй школ, Дюркгейм виклада в деяких провнцйних мстах 1882-1887 виявля значний нтерес до соцально-полтичних аспектв суспльного життя. Дебют ученого в науковй лтератур вдбувся 1885 роц, коли вн як спвробтник журналу Флософський огляд почав систематично готувати огляд соцологчних публкацй.


У цей час Дюркгейм пд впливом дей бологзму прагне використати поняття й постулати болог для люстрац та обгрунтування деяких принципв. У 1885-1886 рр. Дюркгейм бере академчну вдпустку для продовження навчання спочатку в Париж, потм - у Нмеччин. У Нмеччин вн вивча змст програм з флософ у нмецьких унверситетах, а також стан соцальних наук та етики. В Лейпцизькому унверситет Дюркгейм знайомиться з роботою першо в свт експериментально психологчно лаборатор, органзовано


В.Вукдом. Теоря, методи та експерименти останнього докладно висвтлен в науковому звт Дюркгейма. Вн захоплються постановкою наукових дослджень, що проводяться Вукдом, вважа, що чтксть дослдницько роботи сприя розвитков науково точност. У звт про поздку до Нмеччини вн формулю низку принципв свого розумння соцолог. Вчений вважа соцологю позитивною наукою про моральн факти, яка бере свй початок у працях економств


та юриств-представникв так звано сторично школи права. В цлому до тако тенденц Дюркгейм ставиться позитивно. Вн схвалю трактування моральних фактв як особливих емпричних даних, погоджуться з соцальною природою морального обовязку, вта намагання створити етику як окрему позитивну науку. Псля публкац звтв про наукове життя в Нмеччин у журнал


Флософський огляд Дюркгейм здобува репутацю серйозного вченого. У вц 29 рокв вн був визнаний багатообцяючою фгурою в галуз соцальних наук соцально флософ Франц. У 1887 роц вченого призначають професором педагогки соцолог на флологчному факультет в унверситет Бордо. Тут вн чита - спецально для нього органзований - перший у французьких унверситетах курс соцолог. Роки життя в Бордо були для французького соцолога перодом найбльш нтенсивно науково дяльност.


У 1893 роц вн захища докторську дисертацю на тему Про розподл суспльно прац разом з дисертацю латиною Вклад Монтеск в становлення суспльно науки. Через два роки виходять його Правила соцологчного методу 1895. Ще через два вн публку свою третю велику роботу Самогубство 1897. У 1896 роц Дюркгейм ста професором соцальних наук протягом шести рокв займа цю посаду.


В 1898 роц вн заснував почав видавати журнал Соцологчний щорчник, котрий обднав групу молодих талановитих учених. Завоювавши свого часу широке визнання серед вропейсько громадськост, журнал великою мрою сприяв тому, щоб найрзномантнш соцогумантарн науки - вд стор та економки до лнгвстики - стали вивчати багато проблем у дус концепц соцологзму. У 1902 роц Дюркгейм був запрошений позаштатним спвпрацвником до Сорбонни, на кафедру педагогки. У 1906 роц вн уже ста професором кервником ц кафедри.


Викладацьку дяльнсть Дюркгейм подну з науковим опрацюванням соцологчних проблем морал, виховання та освти. За життя вченого вийшла друком праця Елементарн форми релгйного життя 1902 - обширна робота, над якою вчений працював протягом багатьох рокв яка була присвячена осмисленню релг як соцального феномена. Перша свтова вйна завдала Емлю Дюркгейму жорстокого удару. Наприкнц 1915 роц Дюркгейм отриму звстку про смерть свого диного сина


Андре, який помер вд ран у вйськовому шпитал на Салоннському фронт. Смерть сина тяжко вразила вченого, його працездатнсть рзко пада, вн захворю. У листопад 1917 роц Емль Дюркгейм помер. Вчення Емля Дюркгейма про соцальн факти В стор соцологчно думки Е.Дюркгейм вдомий як видатний представник так званого соцологзму - специфчно соцологчно концепц.


Вдмтною особливстю дано концепц орнтаця на визнання соцально реальност як дйсност особливого роду та вдкидання психологчного редукцонзму, тобто пояснення соцальних явищ на засадах психологзму. Зародки соцологзму можна простежити вже у працях О.Конта, Г.Спенсера, Л.Гумпловича та нших мислителв. Проте тльки у Дюркгейма вона ста чтко вираженою. В цлому вона була продуктом поширеного наприкнц


XIX столття прагнення до позначення свордност предмету соцолог та звльнення як науки вд крайнощв позитивстського натуралзму. Останнй намагався пояснити соцальн явища виключно на основ законв, вдкритих природничими науками. На противагу цьому серед суспльствознавцв того часу стала визрвати нша точка зору. Вона полягала в тому, що соцологя як самостйна наука не повинна шукати пояснення соцальним явищам поза власним предметом, хн причини мають вдшукуватися у самй соцальнй реальност, серед нших соцальних явищ,


а тому дана наука може обходитися без пдтримки нших дисциплн навть у певних випадках сама сприяти хньому розвитков. Соцологзм Дюркгейма комплексом досить строгих положень. Одне з них стосуться прагнення чтко розмежувати явища ндивдуального колективного життя. Останн репрезенту дйснсть як таке становить власний предмет соцолог. Саме це робить соцологю самостйною наукою. Водночас соцологя претенду на роль основно соцально науки.


Принайн у межах соцологзму проглядаться тендеця, вдповдно до яко ус нш науков дисциплни , як займаються тими чи ншими аспектами соцально дйсност, пдпорядковуються соцолог. Це обгрунтовуться тим, що соцальн явища мцно повязан мж собою, х не можна зрозумти зольовано одне вд одного, це лише рзн виявлення одн т ж дйсност - соцально, що, хоча й вивчаться вслякими науками, однак як цле становить предмет тльки соцолог. Тим самим соцологя проголошувалась наукою, що ма ключ до усх


соцальних явищ. Серед нших рис соцологзму треба вказати на його акти антиеволюцонстську спрямовансть. Соцологзм концентру увагу на сталих повторюваних звязках помж соцальними явищами, дослджу рзномантн соцальн типи. Що ж взагал становить предмет соцолог Висвтлення природи предмета, за Дюркгеймом фундаментальна проблема, вд виршення яко залежить статус як самостйно науки. Основн де з ц проблеми французький соцолог виклав 1895 року в робот


Правила соцологчного методу. Вихдним моментом стало прагнення вичленити як предмет соцолог таку реальнсть, якою не займаться жодна з нших наук. При цьому припускалось, що ця реальнсть ма особлив, тльки й притаманн властивост. Згдно з Дюркгеймом, такими соцальн факти, як у суспльност складають соцальну реальнсть в цлому. У робот Е.Дюркгейм встановлю основн вимоги до соцальних фактв, котр дозволили снувати соцолог як науц. Перше правило в тому, що соцальн факти треба розглядати, як реч.


Це значить, що а соцальн факти зовншнми для пдвидв б соцальн факти можуть бути обктами з т точки зору, що вони матеральн в вдносини причинност, як встановлюються мж двома або багатьма соцальними фактами, допомагають формулювати постйн закони функцонування суспльства. Друге правило поляга в тому, щоб систематично вдмежовуватися вд усх вроджених дей. Це значить а соцологя передусм повинна вдсторонитися вд всяко деолог б вона також повинна звльнитися


вд всх забобонв, котрими володють ндивди по вдношенню до соцальних фактв. Трет правило у визнанн переваги цлсност над складовими частинами. Це значить, що а джерело соцальних фактв знаходиться в суспльств, а не в мисленн та поведнц ндивидв б суспльство автономною системою, яка керуться своми особистими законами. Вдмтна ознака соцальних фактв - хн незалежне вд ндивидв буття здатнсть справляти на останнх примусовий


вплив. Кожний ндивд, зазначав французький флософ, при народженн заста соцальну реальнсть готовою, яка функцону незалежно вд нього. ндивд не створю мови, якою розмовля, а навчаться й у ход сво соцалзац не винаходить методв прац, а набува х вд соцального оточення не вигаду власно релг, а визна одну з уже снуючих. Отже, сво способи мислення, почування та д ндивд повинен пристосувати до способв, як вже снують визнан суспльством. стотна риса останнх у тому, що вони снують поза ндивдуальною свдомстю.


Проте визнан у суспльств способи мислення, почування та д володють щодо ндивдв силою примусу, завдяки чому хня поведнка контролються коригуться. У тих випадках, коли ндивди не адаптуються до снуючих способв мислення д, вони наштовхуються на рзн негативн реакц з боку суспльства. У цлому соцальна реальнсть, за Дюркгеймом, включа до свого складу два типи явищ. По-перше, способи мислення, почування та д, котр, як, уже зазначалося, зовншнми примусовими щодо ндивдв.


х носм виступають або суспльство в цлому, або його окрем групи релгйн, полтичн, професйн та н По-друге, нш стал явища, як для ндивдв так само обктивн й примусов. До них французький соцолог зарахову рзномантн соцальн теч, що породжуються не ндивдуальною свдомстю, грунтуються на колективному ентузазм, обуренн та спвчутт. Природу соцального Дюркгейм вбача у рзномантних формах колективност, як можуть мати вираження в колективних


уявленнях, колективних вруваннях, колективних почуттях, колективнй свдомост. Поза зазначеними утворюваннями, вважа вчений, соцологя не ма свого предмета. У цьому звязку вн над усе прагне провести лню мж соцальним психчним. Психчна реальнсть, за Дюркгеймом, свордною надбудовою над бологчною структурою середовища. У свою чергу, соцальна реальнсть, як виявлення колективних утворень, реальнстю вищого типу.


Колективн врування, почуття, уявлення суть цлсност, як не зводяться до ндивдуальних психчних станв. Отже, соцальне як цле особливо природи не можна пояснити вдштовхуючись вд окремих його складових частин. Няк стани ндивдуально свдомост не можуть стати причиною соцальних фактв. Причини соцальних фактв треба шукати в нших соцальних фактах, а не в стан ндивдуально свдомост. На основ зовншнх ознак соцальних фактв Дюркгейм певним чином упорядкову предметну царину соцолог.


Вн вдокремлю у структур соцологчного знання соцальну морфологю соцальну фзологю. Соцальна морфологя, на думку вченого, вивча матеральн форми суспльства, до яких належать демографчн, геологчн, економчн, соцокультурн фактори. В цьому звязку Дюркгейм зверта увагу на географчн координати суспльства, форму його кордонв, розмри територ, чисельнсть густоту населення, розмри й заселення мст, сл, провнцй, характер комункацй тощо.


Соцальна морфологя репрезенту у соцолог Дюркгейма його теорю щодо побудови й форми частин суспльства. Проте це не означа, що сорфологчн соцальн факти французький соцолог бере за першооснову цлсност суспльного життя. Вже у раннх свох працях вн пдкреслю хню обмежену роль у даному вдношенн. Морфологчн факти, зрозумло, можуть породжувати колективн уявлення. Але останн, виникнувши, сам, у свою чергу, стають безпосередньою причиною - незалежно вд морфологчно


основи - нових колективних уявлень. Здебльшого колективн уявлення здатн породжувати морфологчн феномени. Вирзнення соцально фзолог французький соцолог обгрунтову снуванням - поряд з морфологчними - функцональних, або фзологчних фактв. До них Дюркгейм зарахову факти колективно свдомост та способи колективних дй. Сам вн передусм цкавиться колективною свдомстю, впливом колективних уявлень на свдомсть та поведнку ндивдв. За словами вченого, у центр його наукових нтересв перебува не тло, а душа суспльного життя.


Серед фактв колективно свдомост французький соцолог розрзня релгйн традиц, народн легенди, полтичн де, правов та моральн норми, мотивацю економчно дяльност. Разом з морфологчними фактами факти колективно свдомост утворюють так зване внутршн соцальне середовище. Причому морфологчн факти становлять матеральний, кльксний бк даного середовища, а факти колективно свдомост - нематеральний, яксний, духовний аспект.


У такому широкому тлумаченн саме соцальне середовище визнавалось унверсальним фактором, за допомогою якого можна пояснювати будь-як соцальн факти. Та згодом Дюркгейм став трактувати соцальне середовище вужче, виключно як царину колективно свдомост, що складаться з дей, врувань, звичок тощо. Цим вн намагався не тльки затвердити знайдену ним специфку соцального, а й дати суспльним явищам специфчно соцальне пояснення.


Суспльство, за Дюркгеймом не просто впорядкована емпрична система, яка безперервно веде боротьбу за самозбереження з рзномантними деструктивними силами, а й осереддя внутршнього морального життя, джерело вмстилище усх цнностей. У цьому план суспльство поста свордним божеством, яке ззовн вплива на ндивдв, робить з них розумних моральних стот. Зрештою, суспльство може снувати тльки в нас завдяки нам. З одного боку, ндивд зобовязаний суспльству тим, що в ньому , що забезпечу йому виняткове мсце серед


нших ндивдв, тобто свою нтелектуальною й моральною культурою. Якщо людину позбавити мови, мистецтва, науки, морал, врувань, то вона деграду до рвня тварини. Характерн атрибути людсько природи походять вд суспльства. Але, з ншого боку, суспльство не сну не живе накше, як тльки в традицях завдяки м. Якщо колективн врування, традиц та домагання перестануть вдчуватися сповдатися окремими ндивдами, то


суспльство загине, пдкреслю французький соцолог. Стверджуючи, що суспльство композицю будь-якого роду дей, врувань почуттв, як реалзуються посередництвом ндивидв, Дюркгейм певним чином суперечить концепц соцологзму, яка постулю специфку автономю соцально реальност, а головне - примат над ндивдом. Його висновок про те, що суспльство сну реалзуться тльки в нас завдяки нам, скорше вказу на взамозумовленсть суспльства та ндивдв, що його складають, анж на примат першого


над другим. тод цлком правомрно, що не тльки колективн уявлення можуть бути продуктом суспльства, а й навпаки, саме суспльство може бути результатом колективних уявлень. Тавтологчний характер даного моменту аж няк не засмучу французького соцолога. Навпаки, саме таке трактування природи суспльства вн вважав науковим. Якраз у ньому власне, мститься центральний пункт дюркгеймвсько соцолог.


Складн й суперечлив вдносини мж ндивдом колективом - головна тема дюркгеймвсько соцолог. Оскльки реально снують насамперед окрем ндивди, а суспльство - це певн системи вдносин мж ними, то, здавалося б, логчно було б вважати окремого ндивда за вихдну точку координат, у систем яких розглядатимуться т чи нш соцальн вдносини. Але такий пдхд Дюркгейм пдда критиц. ндивд, доводить вн, не чимось сторично первинним у такому розумнн, що уявлення про людину як щось окреме й неповторне - це результат тривалого


сторичного розвитку. Ставлення до людей як до ндивдв вдповдне розумння ними себе як ндивдв можливе лише там, де сну досить складна структурна органзаця суспльства, або, за термнологю Дюркгейма, де ма мсце подл суспльно прац. Навпаки, там, де подл суспльно прац не нависокому рвн соцальна структура примтивна там кожен явля собою те ж саме, що й нш, а тому там панують спльн для всх колективн думки й почуття. Питанню про тип соцально структури


Дюркгейм нада винятково велико ваги. Тому таку важливу роль у його концепц вдгра розмежування мж суспльствами механчно та органчно солдарност. У першому випадку, як уже зазначалося вище, суспльн вдносини примтивн, недиференцйован, колективне тут безроздльно пану над ндивдуальним. Структура таких суспльств ма сегментарний характер. Це означа, що вони складаються з однакових у принцип груп, кожна з яких мало повязана з ншою, однак


мцно згуртована зсередини. Група тут навязу ндивдов свою волю. Суспльство механчно солдарност може бути численним кльксно займати як завгодно велику територю, але при цьому воно буде сумою однакових, замкнених у соб структурних одиниць, котр практично не взамодють мж собою. А тому тут, природно, зроста питома вага колективних уявлень рзномантних засобв механчного примусу й насилля. У суспльствах органчно солдарност - а до них соцолог вдносить сучасн йому захдн суспльства


- теж почасти збергаться сегментарна органзаця. Та визначальним тут те, що внаслдок подлу прац структура цих суспльств характеризуться рзномантнстю форм ослабленням групового тиску на ндивда. Тут, як пише Дюркгейм, ма мсце солдарнсть не за подбнстю, а за вдмннстю. сторично суспльства механчно солдарност передають суспльствам солдарност органчно. Однак перехд вд одного типу до ншого - це не свдомо керований процес.


Подл суспльно прац поста незалежно вд свдомост й вол окремих людей, а тому сам ндивд, окрема людина - це вже його наслдок. Тому, як неодноразово зауважував учений, ндивд поста з суспльства, а не суспльство з ндивдв. Органчна солдарнсть не означа послаблення проритету суспльства його цнностей над ндивдом, однак вона означа, що цей проритет здйснються тепер таким чином, що кожен ндивдуально усвдомлю свою вдповдальнсть перед суспльством може вибирати, яким саме чином вн буде виконувати сво суспльн обовязки.


Принципи соцологзму як методологчне пдгрунтя у дослдженн самогубств Проблема самогубства захоплювала увагу Дюркгейма з багатьох причин. Це була ясно окреслена група фактв 4, с.3, котр можна легко визначити. Дюркгейм вважав, що соцолог може повинен вдкривати закони, як б доводили можливсть снування соцолог як науки. Крм того, вн розглядав свою роботу Самогубство як застосування до емпричного матералу головного


принципу соцологчного методу вивчення соцального факту як реч, визнання особ снування, зовншньо по вдношенню до ндивда суспльно реальност, котра вивча його поведнку, не залежно вд вол цього ндивда. Спираючись на ц теоретико-методологчн передумови, Дюркгейм заперечував пояснення самогубства ндивдуальними психологчними мотивами стверджував, що це явище вдбуваться пд впливом зовншнх причин, як управляють людьми, тобто пд впливом соцальних причин.


Визначення причин суциду, рекомендац щодо засобв його подолання здавались йому найкращим способом змцнення престижу соцолог як науки. Соцологчне пояснення найбльш ндивдуально д могло пролити свтло на т сили, котр обднують людей, оскльки самогубства - явний приклад руйнування соцальних звязкв. Суттю дюркгеймвського пояснення був соцологзм, крзь призму якого розглядались ус нш фактори, в тому числ й ндивдуальн мотиви самогубств, як часто здаються х причинами, представляють лише ндивдуальне,


причому змнене вдображення загальних умов. Дюркгейм звернувся до вивчення соцального середовища як головно причини, пд впливом яко змнються вдсоток самогубств. Дюркгейм повнстю не заперечував рол ндивдуальних факторв, психчного стану окремих самогубцв, хнх специфчних життвих обставин, але пдкреслював вторинне значення цих фактв, залежнсть вд загальних соцальних причин, стану суспльства. Згдно з концепцю, яку висунув Дюркгейм, вдсоток самогубств функцю деклькох соцальних


змнних взамовдносин у релгйних, смейних, полтичних, нацональних та нших групах. Виходячи з цього, Дюркгейм використовував прийом доведення шляхом виключення, систематично розглядав заперечував так соцальн факти, як психоорганчну схильнсть ндивдв психопатичний стан, расовий спадковий фактори риси фзичного середовища клмат, пору роц, час доби. Услд за цим вн розглядав дю соцальних причин спосб, яким вони дють, а також вдношення, в яких знаходяться


соцальн несоцальн фактори. Звернувшись до даних офцйно статистики, Дюркгейм виявив ряд закономрностей вдсоток самогубств влтку вищий, нж зимою чоловки частше закнчують життя самогубством, нж жнки стар люди частше, нж молод солдати - частше, нж громадське населення протестанти частше, нж католики одинок або розведен - частше, нж замжн, вдсоток самогубств вищий у мських, нж сльських областях тощо. Залишивши осторонь ндивда як ндивда, його мотиви й де, потрбно вивчати стверджував


Дюркгейм т рзн стани соцального середовища релгйн врування, смю, полтичне життя, професйн групи н пд впливом яких змнються вдсоток самогубств 4, с.178. Дослджуючи соцальн факти, Дюркгейм намагався визначити, який елемент або який аспект х, вдповдно до рзних логчних правил, а особливо до правил вдповдних змн, найбльш тсно повязаний з вдсотком самогубств. Яка, наприклад, риса релг ма найбльше вдношення до самогубства


Що саме в католицизм робить католикв менш схильними до самогубства, нж протестантв Почавши з дослдження того, як те чи нше вросповдання вплива на самогубство, Дюркгейм показав рзницю мж католицизмом протестантизмом як з точки зору вровчення, так з точки зору обрядв. Католицизм як старша традицйна система обрядв ма порвняно з протистантизмом бльшу цлснсть, силу поглядв, непримиреннсть до нововведень, як руйнують загальний дух.


Це обумовлю бльшу згуртовансть релгйно групи католикв, а звдси - менший серед них вдсоток самогубств. Протестантизм повязаний з паднням традицй врувань, проникнутий духом свободи мислення критицизму. Його можливсть обднати вруючих менша, вдсоток самогубств тому вищий. Ця гпотеза дозволила пояснити багато нших соцальних змнних, як повязан з збльшенням числа самогубств. Обдну ц змнн ступнь соцально нтеграц або соцального звязку ндивда.


Смя, дти, сльське життя - т соцально нтегруюч фактори, котр запобгають почуттю соцально золяц. Число самогубств обернено пропорцйне ступеню нтеграц тих соцальних груп, до яких належить ндивд 4, с.266. Фактори несоцального порядку, писав Дюркгейм, можуть впливати на процент самогубств тльки побчно. Вн застосував процедуру, коли у вдносини включаться не соцальний фактор, але вдшукуться той його аспект, котрий найбльш тсно повязаний з фактором соцальним.


Влив бологчних, наприклад статевих, вдмнностей ста зрозумлим, якщо проаналзувати вдповдн соцальн позиц чоловкв жнок, способи х участ в соцальному економчному житт, цикли х соцально активност т.д. Стверджуючи, що рзн типи самогубств можуть виткати з рзних причин, як х визначають, вказуючи на труднощ створення морфологчно класифкац самогубств враховуючи вс характерн типов особливост х, Дюркгейм прийняв ршення скласти етнологчну класифкацю, яка вдповдала б причинам самогубств.


Вн видлив чотири види самогубств егостичний, альтрустичний, аномчний фаталстичний. Перший створються причинами, котр обомовлюють вдокремлення ндивда вд суспльства, яке переста впливати на нього регулюючим чином. Розрив соцальних звязкв, вдсутнсть колективно пдтримки, стан вдокремленост породжують почуття самотност, пустоти, вдчуття трагзму снування. Одню з причин самогубств подбного роду може бути крайнй ндивдуалзм, але грунтом, який його породжу,


велике суспльство, соцальна туга 4, с.274. Суспльна дезорганзаця, втрата суспльних цлей послаблюють соцальн звязки, як прикликають ндивда до суспльства, а значить до життя. Цей загальний стан, у свою чергу, вдображаться в дезнтеграц суспльних груп - релгйних, смейних, полтичних, як безпосередньо впливають на ндивда. Другий вид самогубства - альтрустичний - зустрчаться тод, коли особист нтереси поглинут соцальними, коли нтеграця групи настльки велика, що ндивд переста снувати як


самостйна одиниця. До цього виду Дюркгейм вдносить давн звича самогубство старикв хворих, самоспалення жнок псля смерт чоловкв, самогубство рабв псля смерт хазяна н. Такого роду самогубства снували головним чином в архачних суспльствах. Третй вид самогубства - аномчний. Вн зустрчаться в часи великих суспльних потряснь, економчних криз, коли ндивд втрача можливсть пристосуватися до соцальних перетворень, нових соцальних вимог втрача звязок


з суспльством. Стан суспльно аном, пд котрою Дюркгейм розум вдсутнсть чтких правил норм поведнки, коли стара рархя цнностей руйнуться, а нова ще не склалась, породжу моральну нестйксть окремих ндивдв. Коли коливаться дезорганзуться суспльна структура, одн ндивди швидко пднмаються, нш втрачають сво мсце в суспльств, коли порушуться суспльна рвновага - число самогубств зроста. Аномчне самогубство, яке зустрчаться найчастше в торгових длових колах, характеризуться


Дюркгеймом також з боку ндивдуальних якостей представникв торгового промислового свту х нестримний потяг до збагачення, котрий не зустрча жорстко регламентац, невгамовно зроста, порушуючи моральну психчну рвновагу. Таким чином, послаблення або вдсутнсть суспльно регламентац, безладна, неврегульована суспльна дяльнсть лежить в основ аномчного самогубства. Якщо суспльство не здатне належним чином впливати на людину, то буде сумний кнець. Протилежнстю аномчного самогубства фаталстичне, яке виника в результат


посиленого контролю над ндивдом, надмрна регламентаця, котра для останнього ста нестерпного. Таким чином, самогубство, на думку Дюркгейма, умисним усвдомленим актом, який здйснються ндивдом залежно вд соцально дисциплни. Мрило нормально соцально поведнки - нормальний соцальний субкт, дисциплнований такий що визнача колективний моральний авторитет. Поняття егозм-альтрузм аномя-фаталзм означали в концепц Дюркгейма колективн сили або нахили, як штовхають людину на самогубство.


Дюркгейм називав ц сили течями. Вимр х нтенсивност можливий за вдсотком самогубств. Колективн сили або нахили можуть пояснити, на думку теоретика соцологзму, ндивдуальн нахили схильнсть до самогубства, а не навпаки. Психологчн мотиви самогубства ндивдуальним, причому часто змненим, вдображенням загальних умов соцального середовища. Найбльш цнною рисою дюркгеймвського аналзу самогубств розкриття соцально сутност цього явища як такого, що породжене кризовим станом суспльства.


Описуючи стан морального розкладу, морально-психологчно дезорганзац падння буржуазного суспльства, Дюркгейм не викрив стинних причин ц кризи, вбачаючи х не в сутност капталстичних вдносин, а в досить швидких темпах соцальних змн, за якими не встига моральне усвдомлення. Потрбно вказати на абстрактний, формалстичний характер типолог самогубств. Змст цього соцального явища змнювався, тому що в одну групу потрапляли рзнородн вчинки, як вдображали


соцальн норми рзних суспльно-економчних формацй. Придляючи переважну увагу соцальному фактору, Дюркгейм обмежувався лише вказвкою на його звязок з фактором психологчним. Думка про те, що ршення ндивда опосередковуться культурними потребами нормами т чи ншо встановлено у вдношенн до людського життя цнност, також не була розроблена, а лише висловлена Дюркгеймом. Усвдомлення послдовниками Дюркгейма цих недолкв привело до перегляду ними деяких його положень,


до намагання бльш послдовно повно включити в соцологчну теорю психологчн фактори, що було зроблено Морисом Хальбваксом в його робот Причини самогубств 1930. Ряд ще бльш пзнх дослджень реаблтував роль психологчних факторв, показуючи вплив соцальних змнних на т психологчн детермнанти, котр безпосередньо обумовлюють ндивдуальне ршення. Незважаючи на те, що концепця Дюркгейма потребувала бльш детального аналзу спввдношення обктивних субктивних


фактв, головний напрям його дослджень давав поштовх до розробки загального питання - соцально обумовленост ндивдуально психолог. Дюркгейм проклав дорогу кльксному аналзу в соцолог визначив шляхи розвитку його приватних методик технк таких, наприклад, як метод послдовного включення факторв, як беруть участь у взамод, суть котрого - в дослдженн нтерпретац комплексу взамовдносин мж багатьма характеристиками, що систематично включаються у ранше дослджуваня вдношення, н.


Дюркгейм не мг скористатися елементарними з сьогодншньо точки зору нструментами наукового аналзу. Незважаючи на це, його робота вдграла значну роль в утвердженн соцального пдходу до самогубства на противагу психопатичному, який був популярним за його часв який до наших днв змагаться з соцологчним пдходом. Причину збльшення клькост самогубств у буржуазному суспльств дйсно необхдно шукати в кризових соцальних ситуацях. При цьому неодхдно мати на уваз не тльки стан суспльно дезорганзац ослаблення соцальних


звязкв, але в першу чергу так породжен капталзмом обктивн процеси, як рст безробття та н. Висновок Вплив Дюркгейма на захдну соцологю в наш час загальновизнаний. Учений звернув увагу на фундаментальн проблеми соцологчно науки - цим пояснються його популярнсть у Франц кнця XIX - першо третини XX ст розповсюдженсть впливу його дей в нших кранах вропи та Америки, а також цкавсть до його вчення в наш час.


Природа суспльства, його нтегративний початок, його здоровий патологчний стан, методи соцологчного дослдження статус соцолог як науки - вс ц проблеми, як виршуються з позицй цлсно флософсько-соцологчно концепц, безперечно належать до числа найважливших проблем теоретично соцолог. При наполегливих пошуках вдповд на питання про шляхи розвитку сучасного свту все частше спвставляються теор Маркса, Дюркгейма, Вебера, Парето. Завершуючи огляд соцологчно концепц


Дюркгейма, слд ще раз сказати, що його теоретична спадщина сьогодн знаходиться в центр гострих дискусй. Мабуть, одна з причин цього поляга у тому, що мислитель, окрм безпосередньо теоретично роботи за рзномантнми напрямками, субктивно дуже чуйно ставився до статуту соцолог й активно остоював методологчний та фаховий суверентет. Як справедливо зауважив Р.Нсбет Дюркгейм бльш анж хтось нший в стор соцолог зумв втлити в соб те, що було найтиповше у цй дисциплн найпродуктивнше для гумантарних наук, а тому його можна назвати


соцологом у найповншому розумнн цього слова 5, с. 323.



Не сдавайте скачаную работу преподавателю!
Данный реферат Вы можете использовать для подготовки курсовых проектов.

Доработать Узнать цену написания по вашей теме
Поделись с друзьями, за репост + 100 мильонов к студенческой карме:

Пишем реферат самостоятельно:
! Как писать рефераты
Практические рекомендации по написанию студенческих рефератов.
! План реферата Краткий список разделов, отражающий структура и порядок работы над будующим рефератом.
! Введение реферата Вводная часть работы, в которой отражается цель и обозначается список задач.
! Заключение реферата В заключении подводятся итоги, описывается была ли достигнута поставленная цель, каковы результаты.
! Оформление рефератов Методические рекомендации по грамотному оформлению работы по ГОСТ.

Читайте также:
Виды рефератов Какими бывают рефераты по своему назначению и структуре.

Сейчас смотрят :

Реферат «Народно-сценический танец»
Реферат «Всероссийское общество инвалидов» конференция «Инклюзивное образование: вчера, сегодня и завтра»
Реферат «Во славу русского оружия»: о событиях Семилетней, франко-прусско-русской (1806-07гг.) и I мировой войн на территории бывшей Восточной Пруссии
Реферат «горячему»
Реферат «Византийская ночь. Мальчик из Фракии»
Реферат «Визитная карточка» проекта
Реферат «Венский Вальс» Перелет рейсами а/к «Австрийские Авиалинии» по субботам с 29. 03. 2008 по 01. 11. 2008 включительно, кроме 25. 04, 26. 04, 30. 04, 01. 05. 08, 14. 06, 21. 06, 28. 06
Реферат «Висвітлення українськими друкованими й інтернет-змі тютюнової тематики, а саме: шкоди від тютюнокуріння, діяльності тютюнових компаній, державної стратегії боротьби із тютюнокурінням»
Реферат «Введение в программу a dobe Photoshop \ «Проведение предметной недели по информатике и Iтура Всероссийской олимпиады по информатике»
Реферат «Глобальные компьютерные сети»
Реферат «Винахід – 20 10»
Реферат «городской курьер»
Реферат «Глагол + ing»
Реферат «Во славу Отечества»
Реферат «Век нынешний»