Реферат по предмету "Культурология"

Узнать цену реферата по вашей теме


Демонология украинского народа

I. Вступ. II. Народн врування про вовкулакв 1 передумови формування уявлень про вовкулакв 2 походження назви вовкулак 3 особливост вовкулакв як персонажв укрансько демонолог. III. Образ русалки в укранськй народнй уяв 1 вдмнност русалок вд подбних персонажв вропейсько демонолог 2 звича та обряди повязан з русалками. IV. Мавки та чугайстер 1 аналоги мавок в зарубжних вруваннях 2 вдмннсть мж мавками та русалками 3 поняття про чугайстра.

V. Повря про упирв 1 словянськ корен поняття вампр 2 узагальнене поняття про упирв на Укран 3 види упирв. VI. Вдьми 1 народн врування, повязан з вдьмами 2 сутнсть вдьмацько натури в народнй уяв 3 способи визначення та знешкодження вдьом. Не тамницею, що врування та повря ця основа свтоглядних уявлень людей найважливша складова хнього духовного життя до останнього часу або залишались поза увагою науковцв, або ж описувалися ними досить однобчно. Ставлення до них було переважно негативним - як до

пережиткових явищ культури. Постулатом вважався вдомий вислв Ф.Енгельса про те, що релгйн врування - не що нше, як фантастичн вдображення в головах людей тих зовншнх сил, котр панують над ними в хньому повсякденному житт. Ця в цлому врна теза у бльшост наукових дослджень нердко гпертрофувалася, що призводило до звуження величезного спектра народних врувань та поврв. Адже безперечним той факт, що вс мфологчн й демонологчн

уявлення, магчн обряди та ритуали не тльки повязан з фантастичною сферою - вони, як правило, вдбивають багатющий мжпоколнний досвд людей, а часом вдтворюють хн вков прагнення. Тому це зобовязу нас пильнше придивитись до даного феномена, що грав неабияку роль в становленн та розвитку духовност народу. Зростання нацонально самосвдомост населення, пдвищений нтерес до витокв традицйно культури, етнчно стор дикту звернення до ц проблеми, адже розпочатий процес нацонального вдродження

Украни може бути прискорений, зокрема, через засвоння духовних багатств народу, накопичених поколннями. Збднення духовного етносу, а вдтак криза суспльства, безперечним наслдком кожно незаповнено прогалини у систем мжпоколнно передач культурно нформац, що визнача практичний нтерес до вивчення народних врувань та уявлень. Не менш важливий аспект цього нтересу суто науковий, сторичний. Народн врування та уявлення вбирали в себе все багатоманття дей, що панували в рзн епохи, хоча х не

можна вважати свордним музем, де ц де постйно збергаються. Аналз рзночасових дей, що втлен у народн врування, виявля насамперед сторичн звязки тих словянських племен, що колись проживали на територ Украни, з ншими народами, дозволяючи прочитати не тльки сторичну долю крани, а й духовний рух народу. Система врувань та поврв укранцв надзвичайно строкатою складаться з цлого ряду регональних варантв, що наслдком зародження в суперечливих умовах.

З одного боку - це тсн культурн взамини з сусднми народами росянами, блорусами, молдаванами, болгарами, греками , з ншого боротьба з численними державами, котр зазхали на укранськ земл. Такими у рзний час були Велике князвство Литовське, Рч Посполита, османська Туреччина, королвська Румуня та Угорщина, буржуазна Чехословаччина звичайно, царська

Рося. Кожна з цих держав, пдкорюючи окрем земл Украни, привносила свй культурний чи релгйний фон чи то полонзацю, румунзацю, русифкацю, чи то покатоличення, омусульманення тощо. По мр прискпливого розгляду походження мфологчних та демонологчних уявлень народв виразнше проступа стадальнсть хнього розвитку, що була викликана передусм соцальними умовами рзними для рзних сторичних перодв. Певним рубежем яксно трансформац цих уявлень було прийняття християнства, яке радикально позначилось

на розумнн сутност врувань та поврв. Найдавнш дохристиянськ уявлення людей, як правило, повязувались з нагальними господарськими нтересами грунтувалися на вр в особливу силу тих чи нших явищ природи, а у деяких випадках на вр в х надприродну силу. Через вру, шляхом виконання магчних дй, людина намагалася вплинути на досягнення поставлено мети захистити врожай, забезпечити спокй домашнього вогнища, вилкувати хворого. Словом, людина виступала тут переважно як активне начало, а не тльки як жертва сил природи.

Щодо другорядних побутових проблем, то х реалзаця здйснювалася, як правило, за допомогою активних методв впливу - прикмет, врувань, передбачень усього того, що отримало назву поврв. з впровадженням християнства у вруваннях та поврях зроста елемент надприроднього, але вн обовязково повязуться з врою в реальне його снування, отже, з врою в реалзацю будь-якого бажання, якщо звернутися по допомогу до надприродних сил богв, наприклад. Усе, що стосувалось фантастичного, надприродного, але не повязувалось з врою, не вдносилося

до релг та врувань воно могло вдноситися до традиц, до поез, чи до казок в них був елемент фантастичного, вигаданого, але людьми вн не сприймався як реальнсть. Варто зазначити, що духовну культуру укранського народу наш пращури почали творити ще задовго до християнського пероду на Укран. Разом з християнством Взантя принесла нам свою культуру, але саме свою культуру, а не культуру взагал. Зустрч Взант з Украною це не була зустрч бдного з багатим це була зустрч якщо не

рвних, то близьких потугою, але рзних характером культур. Ще й тепер ми мамо у свох звичаях уснй народнй творчост ознаки зустрч, поднання староукрансько, дохристиянсько та християнсько культур. Проте ми так звикли до цього, що нод не можемо розпзнати, де кнчаться в народних поврях староукранське, де починаться християнське. Отож, торкнувшись тако обширно та багатогранно теми, якою словянська демонологя, варто зупинитись детальнше

на найколоритнших представниках. Обряди та звича зустрчають людину при народженн, супроводжують на життвому шляху, не полишають навть бля труни. Вони складають спадок предкв, в якому збране все розумове багатство в якому корняться вс нацональн особливост нащадкв. Серед тако спадщини окремо видляються врування в перетворення, в перевертництво, як вдображен не тльки в казках про перевтлення геров, але в сучасних переказах про вдьом та вовкулакв.

Тимчасово полишаючи оповдь про вдьом, сутнсть яких описуватиметься в окремому роздл, докладнше зупинюся на не менш поширених в народ розповдях про вовкулакв. Готуючи матерали для написання даного роздлу, я зрозумла, що з вдомих фактв та розповдей важко вивести певне уявлення про цих перевертнв, риси яких цнител та збирач народних поврв змшують нколи з деякими рисами, притаманними упирям чи вампрам. Спираючись на матерали усно народно творчост, етнографчн нариси

та нш опрацьован матерали, перед мною постала необхднсть зясування походження, витокв повря про цих персонажв . Звдки ж взагал зявились повря про вовкулакв та хто це так З найдавнших часв людина длила навколишнй свт на дв нервн частини Сво та Чуже. Сво - це своя смя, сво племя, свй рд, своя територя, знайома та обжита. Чуже - це дикий, ворожо налаштований свт, що оточу

Сво, завжди несе загрозу та небезпеку, виштовхуючи людину з звичного середовища проживання. посланцем з того, накшого, свту, людина вбача його споконвчного жителя - дику тварину, або покйника тобто того, хто вдйшов з цього, свого, свту, на той, чужий. Уявлення про Сво та Чуже, можливо, найдревнше для людства, служить воно джерелом забобонв, одне з яких вра в перевертнв-вовкулакв. Синонмом слова вовкулак вурдалак, особливстю якого можливсть точно вказати дату виникнення

- 1835 рк. Саме тод був написаний, а тод надрукований вдомий врш О.С. Пушкна з циклу Песни западных славян Трусоват был Ваня бедный Раз осеннею порой Весь в поту, от страха бледный, Чрез кладбище шл домой. Бедный Ваня еле дышит, Спотыкаясь, чуть бредт По могилам вдруг он слышит, Кто-то кость, ворча, грызт.

Ваня стал шагнуть не может. Боже, думает бедняк Это, верно, кости гложет Красногубый вурдалак Горе Малый я не сильный Съест упырь меня совсем, Если сам земли могильной Я с молитвою не съем Что же Вместо вурдалака Вы представьте Вани злость В темноте пред ним собака, На могиле гложет кость. До заголовка вдсила зноска

Вурдалак. Вудкоглак. Упир. ншими словами, це мрець, що вста з могил та смокче кров живих людей. Людина, яку вкусив упир, сама ста упирем, а врятувати вд нього мг лише шматок земл, взято з могили, який треба зсти. Проте вс ц вдомост стосуються лише упиря, а з вурдалаком справи складнш. Дйсно, в мфолог наших далеких предкв снував персонаж з схожим мям волколак. Подбно до упиря, це був перевертень, який випивав всю кров з людини, котра сама ставала волколаком.

Проте перетворювалась вона не в мерця, а у вовка, мя якого вимовлялось по-рзному - вулколак, вурколак. Цкаво, що ц варац згаду персонаж драми О.В.Сухово-Кобилна Смерть Тарелкина Расплюв. Розповдаючи про страшне чудовисько, яке п кров петербуржцв, Расплюв з жахом каже Вурдалак, вудкоглак, упир. Тому, можливо, О.С.Пушкн, нечтко почувши вимовлене мя вовкулака, вдтворив його як вурдалака.

Замнивши його, вн ототожнив вовкулака з упирем. Обидва чудовиська дйсно мають спльн риси обидва перевертн, що харчуються кровю, прибульц з ворожого свту, як затягують в той свт свох жертв. Походження слова вовкулак не виклика особливих труднощв, адже спорднен слова у нших словянських мовах болгарське върколак, сербо-хорватське вукодлак, чеське vlkodlak, польське wilkodlak. Перша частина його вовк взагал зрозумла, а другу частину порвнюють з церкоснословянським шкра, волосся.

Отже, вовкулак вовча шкра влучна назва для того, хто раз вд разу скида. За Афанасьвим, на Укран розрзняють вовкулакв двох видв це або чарвники у звринй подоб, або прост люди, перетворен чарами на вовкв. Чарвники бродять вовками переважно вноч, вдень же вони знову набувають людського вигляду. Вовкулаки, перетворен з простих людей, стоти не зл, а страдницьк вони живуть в барлогах, бродять лсами, виють, проте збергають людськ риси.

За народним поврям, чаклуни чи вдьми, бажаючи когось перетворити на вовка, накидають на нього зврину шкру, приказуючи при цьому магчн слова. нколи говорять, що чаклун кладе пояс пд порг хати хто переступить через цей пояс, той перетвориться на вовка. Сам ж чаклуни, бажаючи перетворитись на тварину, накидають на себе особливе кльце чи перекидаються через обруч. Головна сила тут у чарвних словах. Люди, що перетворились на вовкв, переступивши через пояс, набувають

людсько подоби тльки псля того, як вн перетреться чи трсне проте, й нший спосб, котрим можливо в будь-який час повернути перевертню людський вигляд потрбно, щоб хтось надв на нього знятий з себе пояс, попередньо навязавши на ньому вузлв, примовляючи щоразу Господи, помилуй. Кажуть, що при цьому зврина шкра впаде, перед визволителем зявиться людина. Х.П.Ящуржинський вовкулаком назива людину, надлену здатнстю перетворюватись на вовка така здатнсть

даться за грхи тих батькв, котр перед святами чи постами мали тлесн стосунки або ж працювали у свята. За його даними, у вовкулака перетворюються тимчасово, але нхто не може з вовка зробитись людиною, бо даться це як кара вд Бога. Про перетворення вовкулака народ каже Вовкулак ходить у лс до справжнх вовкв, там вони бгають, щоб зловить що-небудь зсти. Свтом вовкулак йде додому перед селом знову перекидаться на чоловка, а жнка його вже зна, нчого йому

й не каже. Взагал вовкулак видаться людиною похмурою, а якщо ста вовком, то тльки давить, але не сть овець. В доробку В.М.Гнатюка1 вказано, що вовкулаки бувають двояк вроджен тод вони перодично перемняються у вовкв, як прийде на це пора, бгають з ними зачарован в останньому випадку бгають вони вовками, доки хтось не здогадаться, що вони несправжн, та не вдчару. За його даними, якщо вагтна жнка побачить вовка або зсть мясо зврини, яку роздер вовк, то породить

вовкулака. Цкаво, що за народними поврями Гнатюк В.М. Знадоби до укрансько демонолог, Львв, 1903р ст.208 вовкулаки мають пд пахвою таку ямку, в котрй сходяться кнц шкри. Через не вивертаться шкра людина входить досередини, а назовн виходить вовк. Коли чоловк забуде за Бога, вдьма виводить його на гору, застромлю в землю нж каже йому перекинутись через нього три рази тод чоловк оброста волоссям ста вовкулаком.

В деяких мсцевостях колишня Кивська губерня вовкулак упир в уяв народу ототожнювались, м приписували т ж сам риси. Весною, як тльки вкриються травами луки, розпустяться верби й зазеленють поля, тод з води на берег виходять русалки. Вивчаючи повря про русалок, необхдно вддлити вд них класичн та романськ оповд про подбних жночих стот сирен ц напвжнки-напвриби свом спвом зваблювали мореплавцв у смертельно небезпечн мсця. Проте сирени, бл, з золотистим волоссям та риб ячим хвостом, нагадують русалок лише свом дитячим

вком. За народною уявою, русалки це двчата або молод жнки, котр втопилися пд час купання. Утоплениц-русалки навки-вчн вдйшли вд буденного земного буття й переселилися в тамничу сферу, на дно глибоких рк озер, у казков палати, що дивом збудован з прозорого кришталю. У всх мешканцв вропи з давнх-давен були вдом русалки, щоправда, пд рзними менами. Так, у Нмеччин вони називались водян нмфи wasser-nymphe дунайськ дви в

Англ морськ двчата seamaid теж water-nymph у литовцв дугни, вундани вл вд рки Вля. У скандинавських народв нараховуться аж девять рзновидностей водяних дв HimiЬglofa, Dufa, Hadda, Hefridg, Udur, HroЬn, Bylgia, Bara i Kolga в Польщ свитезянки, а в Серб вли, що живуть у горах, в скелях на берегах рк та озер. В уяв сербв це молод, дуже гарн двчата в блотканй одеж, з довгим волоссям, що хвилями розвваться по

спин пишних грудях шкоди вони няко людям не роблять, а при нагод ще й допомагають. Вли мають деяк обовязки вони збирають хмари, готують блискавку грм, а часом збираються на розвагу й танцюють бува й так, що вони пророкують людям майбутн. Отже, врування в снування русалок це загальне врування всх вропейських народв. За укранськими поврями, мсяц зор викликають русалок з води.

Русалки не мають на соб одягу, у них бле знекровлене тло за деякими оповдями блакитне, син або темне, довге, хвилясте волосся, зелене, як трава стан високий гнучкий, а оч палк син як морська глибочнь. Гнатюк В.М. Знадоби до укрансько демонолог, Львв, 1903р ст.212 На голов у кожно русалки внок з осоки, тльки в старшо, царвни, внок з водяних ллей. Вийшовши з води, русалки сдають на берез, розчсують сво довге волосся, або беруться за руки водять

дивовижн хороводи. нод русалки вилазять на дерева й гойдаються на глл, як на гойдалц, спваючи псень. Русалчин псн небезпечн хто почу х, той, як зачарований, пдйде близько до русалок, а вони тод заманять його до себе, взьмуть в сво коло, будуть бавитися з ним, а потм залоскочуть затягнуть у рчку, на дно. Русалки можуть перетворюватись на виврок, щурв або жаб, що сдають на кладочках, де жнки перуть близну. Вони подляються на дв групи русалки з менем та без мен.

Тих дтей, яким мати сама да мя хоч живому, хоч неживому, називають менними, а тих, яким мати не дасть мен безменними. Русалки з менем подбн до маленьких двчаток, без мен також двчата, але страшн , безволос В переддень Купала розкладають менн русалки вогонь коло рки скачуть через нього, а безменн вибгають з води, хапають попл з скрами, посипають голову, щоб росло волосся, знов скачуть у воду. В Укран довго збергався звичай серед жнок в русалчин тиждень розвшувати по деревах полотно, що його

нби русалки брали соб на сорочки. В однй з русалчиних псень спваться, що русалки просять у жнок намтки, а в двчат сорочки Сидла русалонька на блй берез, Просила русалка у жнок намтки Жнки-сестрички, дайте намтки Хоч не тоненько, аби бленько . Сидла русалка на блй берез, Просила русалка у двчат сорочки Двчата-сестрички, дайте сорочки, Хоч не бленько, аби тоненько .

3 Воропай Олекса Звича нашого народу, Кив, 1991р том, ст 159 В русалчин тиждень на вкнах розкладали гарячий хлб, гадаючи, що його парою русалки будуть сит. Вважалось, що не слд кидати лушпиння з яць, бо як потрапить воно на воду, то серед нього плаватимуть русалки робитимуть шкоду людям не можна сяти муку просто в джу, бо буде багато русалок. В русалчин тиждень нхто не вдважуться купатись у рчц.

У четвер цей день ще називають Русалчин Великдень нхто не повинен працювати, щоб не розгнвати русалок. Ранком, як тльки зйде сонце, двчата йдуть у поле на жита беруть з собою хлб з житнього борошна, спечений окремо та замшаний на свяченй вод . В пол двчата ламають хлб на клька шматкв, дляться ним порвну, а потм кожна йде на ниву свого батька, де росте жито, там на меж кладе той хлб для русалок щоб жито родило. Крм того, двчата в цей день ще ходять тамно в лс, маючи при соб полин та любисток, там у лс кидають

завит внки русалкам, щоб т насилали м багатих женихв. Вважалось, що у тих внках русалки бгають по нивах та лсах. За народними вруваннями, у цей день русалки виходять на поверхню земл дивляться, чи шанують люди хню память. Якщо хтось в цей день займаться роботою в пол, то русалки заважають працювати й насилають на посви якесь лихо а т, хто шану це свято, сподваються, що русалки берегтимуть хн поля вд шкоди.

В цей день селяни варять просто неба рзномантн страви взамно частуються. Серед русалок й лоскотниц це душ двчат , що померли зимою вони зявляються на полях до смерт залоскочуть двчат та хлопцв, якщо т потрапляють до них. Напередодн Трйц русалки ховаються в корчах, а коли двчата виходять вдосвта по воду, випадають несподвано питають Полин чи петрушка. Як дстануть вдповдь полин, уткають, як петрушка, залоскочуть двчину й затягнуть у

воду. Якщо помре на Троцьк свята маленька дитина, то мати плаче каже Боже мй, ти русалочкою будеш не зйдеш за ними, за великими тебе будуть там щипати, лоскотати. Русалки ще уявляються семилтнми дтьми це душ дтей, як померли нехрещеними. Протягом семи рокв до свого обернення в русалки, душ цих дтей носяться в повтр, а в день Трйц просять соб хреста Мене мати породила, нехрещену положила.

Якщо хтось з християн почу цей голос, то мусить сказати ван та Маря Хрещу тебе в мя Отця, Сина Святого Духа. Амнь, Злагода Н. Село Старослля. Вддл монографчного дослдження села, Кив, 1930р ст. 146-147 кинути рушник, чи бодай хустку. В такому раз душа дитини пде до раю й русалкою не буде.

Якщо ж до семи рокв дитина отак не буде охрещена, то йде в русалки. Проводи русалок спецальн обряди, щоб позбутися них вдбувалися на перший день Петрвки, а часом на Вознесння. В ц дн двчата в пол, на житах, роблять спльний обд тризну в честь русалок. Псля тризни двчата ходять по полях з розплетеними косами внками на голов, спваючи проводи русалкам Проводили русалочок, проводили, Щоб вони до нас не ходили,

Та нашого житечка не ломили, Та наших двочок не ловили. Засобами, що вдлякують русалок, здавна вважались пахуч трави любисток, полин, лепеха, тому що вони для хрещених людей дуже пахуч, а для нехрещених смердюч Багатюща народна уява, вигадавши русалок, дала м у супровд мавок. Варто зазначити, що чткого розмежування мж цими двома персонажами нема, навпаки, повря та розповд про

них тсно переплтаються. Подбно до русалок, в мавок обертаються нехрещен дти. Зл духи мучать цих немовлят, тльки на Зелен Свята вони вльн вд тих тортур. До семи рокв душ немовлят лтають у повтр й жалбно просять, щоб х охрестили. Псля смерт дитини душа переселяться жити до рчки чи до озера, де вона плава золотою рибкою. нод мавки обертаються в двчат показуються на берез, манять до себе перехожих, а коли хто наближаться до них, тод

вони ховаються у воду. Воропай Олекса Звича нашого народу, Кив, 1991р том, ст 168 Подбн врування снують в сучасних грекв телон чудесн жнки нагадують наших мавок. За поврями грекв, телон це теж дти, що вмерли без хрещення вони виходять з пекла живуть у ранкових туманах. Мати чу голос свого немовляти в шум пвденного втру, для заспоконня тн курить ладаном перед образом Божо Матер той образ оздоблю блими ризами.

Душ телонв лтають над запашними луками у вигляд барвистих метеликв, бджл комах, як харчуються соком квток, протягом сорока днв псля Великоднх Свят. Переконана, що псля такого початку лишаються сумнви чи рзниця мж русалками та мавками Так, рзниця , причому досить суттва саме вона дозволила видлити на описання мавок окремий роздл. Мавки, або ще нявки, бсиц, живуть в лсах чи грських печерах, зявляються людям як молод, гарн двчата. Свтлиц х вистелен килимами, вони прядуть крадений льон, тчуть з вибленого

полотна шиють одяг. Псля того, як розтануть снги, мавки бгають горами й долинами засаджують на них квти. Коли все зазелен розквтне, вони рвуть квти, вплтають в коси, купаються в потоках та озерах. Вважаться, що до танцв, як нявки теж дуже полюбляють, пригра м чорт на дудц . Цкаво, що на тому мсц, де раз перетанцювали мавки, трави не буде повк, так мсця називаються гровищами. Розважаються вони також тим, що заманюють людей заводять х у безвсть.

Вдчепитися вд мавки, за народним поврям, можна лише , скинувши сорочку перевернувши навиворт. Мавки бувають високого зросту, обличчя мають округле довге волосся, оздоблене квтами, спускаться м на плеч. Одяг х тонкий, прозорий х бистрих блискучих очей не гр людська душа. Отже, мавки виглядають спереду як двчата, але вдрзняються вд людей тим що не мають спини, тому видно вс нутрощ. Варто зазначити, що в словянськй мфолог нявки являють собою втлення смерт, що насамперед

повязане з уявленнями про човен, на якому пливуть у царство мертвих. Невдривно з вруваннями про мавок повязан повря про снування чугайстра, або лсового чоловка. Чугайстер вигляда як людина, проте висока, як смерека, в блм одяз. Шкра його, подбно до тварин, вкрита буйним волоссям. За народними поврями до людей чугайстер вдноситься приязно, розмовля з ними, грться бля вогню.

Людин чугайстер шкоди нколи не запод, нколи навть обороня вд зла. Проте часом може чемно запросити до танцю, а, вдтанцювавши сво, вдпуска. Вважаться, що чугайстер це заклятий чоловк вн ходить лсами, блукаючи, нхто його не вб, не зсть, бо так йому пороблено. Зарившись у лист, чугайстер чату на мавку, а коли впйма , то вбива та сть. Якщо люди розкладуть у лс багаття, то чугайстер приходить до них, смажить зловлену нявку на рожн. ншим

словянам чугайстер невдомий. Уявлення про мерцв, як смокчуть ночами кров живих, властив всм вропейським народам. Ц перевертн називались вампрами. Але ось що говорить про них персонаж розповд О.К. Толстого Ви х ,Бог зна чому, називате вампрами, проте я можу вас запевнити, що справжня х назва упир а, оскльки вони походження виключно словянського, хоча й зустрчаються в усй вроп навть в Аз , тому й не потрбно притримуватись нод мен, вигаданого угорськими ченцями, як з упиря зробили вампра,

перекручуючи все на латинський лад. Вампр, вампр повторив вн з презирством це однаково, якби ми казали замсть привид фантом чи ревенант. Герой О.К. Толстого правий практично абсолютно вропейське слово вампр дйсно словянського походження. Крм того, особливост його звучання свдчать про час, коли вдбулось це запозичення. Справа в тому, що загальнословянська форма цього слова повинна звучати так apir чи apyr. Звук - це так зване носове а, яке звучало як а з прононсом.

Подбно вимовлявся цей звук в церковнословянськй мов та позначався буквою юс великий, проте досить швидко вн в бльшост словянських мов перетворився на у. Перетворення юса на у вдбулось приблизно у Vlll lX вках . Що стосуться початкового в то воно ма однакове походження з словами вострый, вотчим. Такий вставний звук на початку слова називаться протезою в переклад з грецько поставлений спереду. Отож, спираючись на форму слова, можливо визначити час його запозичення середина першого тисячолття

ново ери. Саме тод германц сприйняли словянське найменування мерцв, як встають з могили. Поняття ж запозичувати м не потрбно було уявлення про потойбчних монстрв, що пють кров, було властиве багатьом вропейським народам з глибоко давнини. Загальнословянська форма вдображена в давньоруському власному мен Упир подляться на префкс on an корнь pir pyr Префкс можливо порвняти з грецьким ana зверху, а корнь той же, що в словах перо, напор.

Вн означав пднматися, йти, летти. ншими словами, упир той, хто пднматься вверх, тобто той, хто вста з могили. Афанасв, узагальнивши народн врування укранцв та блорусв в упирв, дйшов висновку, що упир це зл мерц, як за життя були чаклунами, вовкулаками взагал люди, не прийнят церквою самогубц, ретики, боговдступники, пяниц, тощо. Хоча наведене визначення досить широке, воно, проте, не охоплю увесь змст, вкладений в поняття упир. Тому доцльно звернутись до самих народних уявлень.

За одними народними поврями, упир то син вд чорта та вдьми. Звдси приказка Упир та непевний усм вдьмам родич кревний. Але вн живе, як звичайна людина, вдрзняючись лише злстю. За ншими вруваннями, упир мають лише людську подобу, а в сутност вони справжн чорти. й таке врування, що упир це трупи вдьом, чаклунв, та нших людей, в яких псля смерт вселились чорти.

Упирем також може стати будь-яка людина, як тльки обв степовий втер. Зовн упир в одних мсцевостях нчим не вдрзняться вд звичайно людини, в нших же його уявляють людиною з дуже румяним обличчям. На правобережж ще особливий вид упирв так там називають дтей з великою головою, довгими руками та ногами. Так дти називаються одмнами, тому що х пдкида людям нечиста сила взамн викрадених людських немовлят. В Проскурвському узд Подльсько губерн народ зна подл упирв на дв категор живих та

мертвих. Основн ознаки мерця-упиря це червоне обличчя, лежить в трун вн доллиць нколи не розкладаться у живого обличчя теж червоне надзвичайно мцна тлобудова. Ця мцнсть тлобудови необхдна тому, що, за мсцевими вруваннями, йому доводиться носити на спин мертвого упиря останнй без першого не може зашкодити, оскльки не ходить. 6 За поширеними поняттями укранцв, мерц-упир вдень лежать в могилах, наче жив, з червоними, закривавленими

обличчями. Вноч вони встають з могил бродять свтом. При цьому вони лтають у повтр чи вилазять на могильн хрести, лякають перехожих, ганяючись за ними. Проте, бльш небезпечн вони тим, що, заходячи в хати, кидаються на сонних людей, особливо немовлят, смокчуть у них кров, спричиняючи смерть. Ходння х трива, як ншо нечисто сили, поки не заспвають пвн. Чуму та нш епдемчн хвороби, а також засуху, неврожа та нш громадськ лиха також приписували упирям.

Упир можуть бути двояк родим роблен . Родимого упиря легко впзнати, бо в нього накш статев органи, наслдком чого безплднсть бездтнсть. Обличчя в нього червоне, ма малий хвостик, а на хвост чотири волоски. Упир ма дв душ, тому, хоч умре, може ходити свтом, бо лише одна душа його покида, а друга лишаться при нм. Над клубом чи пд колном упир ма дрку, в яку входить його душа. За ншими даними вважаться, що упирем ста псля смерт людина, через труну яко перестрибнув чорт в подоб

чорно кшки. Якщо народ пдозрю якогось покйника в страшних прогулянках, його викопують з могили , 6 Дяченко Ю.П. Укранц народн врування, повря, демонологя Кив, 1992р ст 499-500. побачивши, що вн зовсм не схожий на мерця, а навпаки, рожевощокий. наче живий, вбивають йому в серце осиковий клок, а потм спалюють труп. При цьому варто остергатися струменя чорно кров, котра литиметься з серця.

Якщо бодай крапля потрапить на когось, залишаться на тл невилковн виразки. Ну а коли розгориться багаття, поповзуть в рзн боки чорн жаби, гадюки та червяки, необхдно слдкувати, щоб жодна з цих тварюк не втекла, бо з нею вислизне упир, щоб тод вдродитись знову робити свою чорну справу. Мсяць сонце мертвих. На цьому древньому вруванн рунтуться одне з найжахливших дйств, що роблять сльськ чаклуни. Щоб навести порчу, такий чаклун, ближче до пвноч, обовязково при повному мсяц, йде на

кладовище, де похован самогубц та утопленики. В руках у нього кругле мдне дзеркальце, загорнене в смертний плат такими хусточками чарвники для свох цлей накривали обличчя покйника. Розгорнувши дзеркальце, чаклун наводить мсячне вдображення на могилу, внаслдок чого вста мрець-упир. Невдривно дивлячись у дзеркало, вн слду за свом зображенням до т хати, де мешка жертва. В ту мить, коли чаклун наведе дзеркало на вдчинене вкно чи двер, мрець проника в житло.

Тому здавна замикались вс двер та зачинялись вс вкна. Але лихо самому чаклуну, якщо на шляху вд кладовища до села вн впустить дзеркало чи мсяць зайде за хмарку. Розлючений упир повернеться в могилу, проте надал, коли на неб сяятиме повний мсяць, мрець вдвдуватиме чаклуна, висмоктуючи з нього життв сили. Вампр вд упиря вдрзняться тим, що вн не стльки живий покйник, як кровосос. в переносному значенн вампром називають жорстоку, садистичну людину, яка покращу свй настрй,

спостергаючи за муками нших. В Xl ст в Трансльван область на пвнчному заход Румун правив вдлюдькуватий князь Владос, за свою жорстоксть названий Дракулою Дракончик. Народ, спостергаючи за тим, з якою готовнстю вн вдправля свох пдданих на страту якою тамничстю оточене його життя, приписав йому контакти з темними потойбчними силами. Вважали, що для цього князь Владос п ночами кров людей, приречених на смерть.

Так народилась легенда про вампра Дракулу, яку вдобразив у свому роман англйський письменник Брем Стокер. Псля екранзац роману граф Дракула став одним з найпопулярнших персонажв сучасно масово культури. Вдьма вд древньоруського ведь знання один з основних персонажв демонолог схдних захдних словян, який подну в соб риси реально жнки чорта. За народними уявленнями звичайна жнка ставала вдьмою, якщо в не вселявся за бажанням чи проти вол злий дух, диявол, або якщо вона вступала в змову з ним заради

збагачення. Магчна сила могла бути як вродженою, яка дсталась жнц у спадок вд матер-вдьми, так набутою наприклад, вд вдьми, котра перед смертю передала спадкомниц сво знання. Вважалось також, що здатнсть жнки до вдьмування могла бути викликана неправильною поведнкою батькв наприклад, якщо мати годувала груддю три Велик пятниц, тобто бльше двох рокв, або якщо мати вона сама були народжен поза шлюбом. Спвснування у вдьми людського демончного начал розглядаться як наявнсть у

не двох душ звичайно, людсько, зло, демончно, котра покида носами тло жнки щоб, зашкодити людям. Для образу вдьми характерн, за народними поврями, деяк особлив риси чи прикмети наявнсть хвостика, ржок, крилець. Вдьма вида себе незвичайним поглядом у не запален, почервонл оч чи дикий, похмурий погляд вдрзня звичка не дивитися прямо у вч, в зницях вдьми можливо побачити перевернуте вдображення людини. Зазвичай вдьму уявляли соб старою та потворною, з сивим нечесаним волоссям, гачкуватим носом, кстлявими

руками, нколи з тлесними недолками кульгавсть. Вдьмою також вважали будь-яку непривтну жнку, що мешкала одна. Особливо небезпечними ставали вдьми у велик рчн свята. У схдних словян часом х активност вважались нч на вана Купала, Благовщення, Пасха, Трйця, Рздво, а у захдних словян дн св. Яна, Люц, Петра Павла, Зелен святки, а також Вальпургва нч напередодн першого травня.

Нападаючи в так дн на людей, лякаючи та переслдуючи х, вдьма перетворювалась на жабу, кшку, собаку, свиню, корову пташку сороку, ворону, сову комаху муху, метелика, павука могла набувати вигляду предметв колеса, решета, копиц сна, клубка ниток, або ставати невидимою. Головною шкдливстю вважалась у вдьми здатнсть псувати скотину забирати у корв молоко. З цю метою вдьма збирала росу на межах пасовищах, волочучи по трав полотно цдилку, сорочку, хустку,

потм викручувала тканину пола водою свою корову, або просто вшала промоклу тканину вдома, з не рясно текло молоко. За схднословянськими поврями, вдьма могла забирати сало у свиней в присутност вдьми жнки няк не могли напрясти багато пряж, оскльки вся нитка йшла на вдьмацьке веретено. Для захисту вд вдьом використовувались обереги. Щоб не дати вдьм проникнути у двр та хату, на воротах закрпляли свчку, освячену на Стртення в стовпи ворт засовували зубц борони, в дверн щлини крапиву чи

глку осики на порг клали нж або нш гостр предмети. Виконували магчн дйства, що символзували зведення перешкоди осипали дм та хлв маком, обводили косою на земл круг, малювали на дверях хрести. Способи визначення вдьми складають одну з найхарактернших особливостей всього кола поврв про вдьом. Оскльки шкодила односельцям реальна жнка, яка змнювала свою подобу, то головною метою звичав та ритуалв, присвячених небезпечним дням, була спроба вислдити вдьму та знешкодити

Вважалось, наприклад, що купальське багаття притягу до себе вдьму, викликаючи у не фзичн страждання, що вона змушена прийти до нього щоб зупинити сво муки. Намагались також пдстерегти вдьму в хлв, куди вона хотла проникнути в подоб жаби чи будь-яко тварини. Побачивши бля корови жабу, господар пробивали й лапу чи око, а наступного дня зясовувалось, що одна з сусдок ходить з перевязаною рукою, кульга чи ослпла вважали вдьмою.

Вдьму можливо було впзнати пд час церковно служби вона намагаться доторкнутися до кони, хоругви, ризи попа, нколи не виходить хресним ходом. За народними вруваннями, вдьми перед смертю довго та сильно страждають. Щоб взнати, чому вдьма перед смертю мучиться, треба взяти хомут, стати бля хатнього порогу подивитись крзь нього на вдьму. Тод видно, що вона з усх бокв оточена бсами, як катують . Щоб позбавити вдьму вд тривало передсмертно агон, треба прорубати над нею стелю або ж покласти пд голову

нж, тод вона одразу помре. Беручись до освтлення тако малознайомо, проте цкаво теми, я мала на мет наблизити до сучасникв памятки укрансько етнографчно спадщини. Сподваюсь, що ви увйшли до тамничого свту народно уяви, звдки лише один вихд через збагачення власно духовност. Список використано лтератури 1. Антонович В.Б. Вдьмарство Документи. Дослдження. Москва 1877 2.

Виноградова Л.Н. Мфологчний аспект русальсько традиц Словянський та балканський фольклор. Кив 1986. 3. Воропай Олекса Звича нашого народу, Кив, 1991р том, 4. Гнатюк В.М. Знадоби до укрансько демонолог, Львв, 1903р. 5. Дяченко Ю.П. Укранц народн врування, повря, демонологя

Кив, 1992р 6. Зеленн Д.К. Нариси росйсько мфолог Померл незвичайною смертю та русалки. Пг 1916 7. Злагода Н. Село Старослля. Вддл монографчного дослдження села, Кив, 1930р 8. Максимов С.В. Нечиста невдома сила.Кив 1993 9. Померанцева О.В. Мфологчн персонаж в укранському фольклор. Кив 1975



Не сдавайте скачаную работу преподавателю!
Данный реферат Вы можете использовать для подготовки курсовых проектов.

Доработать Узнать цену написания по вашей теме
Поделись с друзьями, за репост + 100 мильонов к студенческой карме :

Пишем реферат самостоятельно:
! Как писать рефераты
Практические рекомендации по написанию студенческих рефератов.
! План реферата Краткий список разделов, отражающий структура и порядок работы над будующим рефератом.
! Введение реферата Вводная часть работы, в которой отражается цель и обозначается список задач.
! Заключение реферата В заключении подводятся итоги, описывается была ли достигнута поставленная цель, каковы результаты.
! Оформление рефератов Методические рекомендации по грамотному оформлению работы по ГОСТ.

Читайте также:
Виды рефератов Какими бывают рефераты по своему назначению и структуре.