Реферат по предмету "Маркетинг"

Узнать цену реферата по вашей теме


Визначення шляхів удосконалення зовнішньої торгівлі України

Анотація
Предметомкурсової роботи є зовнішня торгівля як чинник економічного розвитку країни.
Об’єктомдослідження є експортно-імпортні операції України.
Актуальністьтеми у сучасних умовах досить важлива, через те що, зовнішня торгівля складає основуторгівлі між країнами. У загальному виді міжнародна торгівля є засобом, задопомогою якого країни можуть розвивати спеціалізацію, підвищуватипродуктивність своїх ресурсів і в такий спосіб збільшувати загальний обсягвиробництва.
Вкурсовій роботі були застосовані методи при дослідженні закономірностейрозвитку наукових поглядів на причини здійснення зовнішньої торгівлі – історико-логічнийметод; для аналізу динаміки експорту/імпорту товарів і послуг – методипорівняльного аналізу; при розробці моделей прогнозування – методиформалізації, моделювання, методи кореляційно-регресійного аналізу,математичної статистики.
Зовнішняторгівля є вагомою рушійною силою економічного зростання в будь-якій країнісвіту. Від величини сальдо чистого експорту залежить не лише стан платіжногобалансу країни, ситуація на її валютному ринку, динаміка валютного курсу тавалових міжнародних резервів, але й здатність країни зберігати економічнунезалежність, підтримувати зовнішній державний борг на безпечному для країнирівні, запобігаючи досягненню критичної величини запозичень на світовомуфінансовому ринку.

Вступ
Зовнішняторгівля є вагомою рушійною силою економічного зростання в будь-якій країнісвіту. Від величини сальдо чистого експорту залежить не лише стан платіжногобалансу країни, ситуація на її валютному ринку, динаміка валютного курсу тавалових міжнародних резервів, але й здатність країни зберігати економічнунезалежність, підтримувати зовнішній державний борг на безпечному для країнирівні, запобігаючи досягненню критичної величини запозичень на світовомуфінансовому ринку. Саме тому ефективне управління експортно-імпортноюдіяльністю економічних суб’єктів на макрорівні з метою підтримання їїраціональної товарної структури та сальдо зовнішньої торгівлі на оптимальномудля економіки рівні є актуальним завданням економічної політики держави.
Актуальністьтеми у сучасних умовах досить важлива, через те що, зовнішня торгівля складаєоснову торгівлі між країнами. У загальному виді міжнародна торгівля є засобом,за допомогою якого країни можуть розвивати спеціалізацію, підвищуватипродуктивність своїх ресурсів і в такий спосіб збільшувати загальний обсягвиробництва. Суверенні держави, як і окремі регіони країни, можуть виграти зарахунок спеціалізації на виробах, що вони можуть робити з найбільшою відносноюефективністю, і наступного обміну на товари, що вони не в змозі самі ефективноробити.
Дослідженнямтеоретичних засад зовнішньої торгівлі та процесу урізноманітнення інструментівїї державного регулювання присвячені праці таких зарубіжних вчених, як Р. Вернона,Е. Гекшера, П. Кругмана, С. Ліндера, Т. Мана, Б. Оліна, М. Познера,Ф. Рута, а також вітчизняних вчених – Л. Антонюк, В. Козика, Ю. Козака,Ю. Макогона, С. Макухи, Л. Панкової, І. Радіонової, А. Савченка,В. Савчука, Є. Савельєва, А. Філіпенка.
Предметомкурсової роботи є зовнішня торгівля як чинник економічного розвитку країни.
Об’єктомдослідження є експортно-імпортні операції України.
Метоюроботи є визначення шляхів удосконалення зовнішньої торгівлі України.
Длядосягнення визначеної мети необхідно виконати наступні завдання:
-  дослідити теоретичні основи зовнішньої торгівлі країни
-  визначити поняття, форми та методи здійснення зовнішньої торгівлі
-  визначити вплив зовнішньої торгівлі на результати економічногорозвитку країни
-  визначити методи регулювання зовнішньої торгівлі
-  проаналізувати зовнішню торгівлю України
-  проаналізувати зовнішньоторговельний баланс України
-  проаналізувати зовнішньоторговельні відносини України із країнамисусідами
-  оцінка стан зовнішньоекономічної безпеки України згідно зпороговими значеннями її індикаторів
Методамидослідження є наступні: при дослідженні закономірностей розвитку науковихпоглядів на причини здійснення зовнішньої торгівлі – історико-логічний метод;для аналізу динаміки експорту/імпорту товарів і послуг – методи порівняльногоаналізу; при розробці моделей прогнозування – методи формалізації, моделювання,методи кореляційно-регресійного аналізу, математичної статистики.
Інформаційноюбазою дослідження стали нормативно-правові документи України, матеріалиДержавного комітету статистики України, Національного банку України,Міністерства економіки та Міністерства фінансів України, Рахункової палатиУкраїни, державних статистичних органів країн-торговельних партнерів України,їх міністерств та центральних банків, ОЕСР, СОТ, монографічні дослідженнявітчизняних та зарубіжних економістів.

1. Теоретичні основи зовнішньої торгівлі
1.1 Поняття, класифікація та форми зовнішньої торгівлі
Зовнішня торгівля – цевідносини між суб'єктами ЗЕД з приводу купівлі-продажу товарів, капіталів,робочої сили та послуг.
Зовнішня торгівля вширокому розумінні охоплює всяку обмінну діяльність як товарами, так і іншимипродуктами людської праці. Більше того, зовнішня торгівля охоплює і предмети,що не створюються людьми, а іноді й не зовсім досяжні для людей (наприклад,ділянки на Місяці). Тобто загалом зовнішню торгівлю можна визначити як системувідносин обмінного характеру (купівлі-продажу), що виникають та існують міжсуб'єктами ЗЕД і базуються на міжнародному поділі праці.
У рамках цього розділузовнішня торгівля розглядається тільки як форма міжнародних економічнихвідносин, що відображають товарно-грошові відносини купівлі-продажу стосовнотоварів, що являють собою продукти так званого матеріального виробництва.
Отже, під терміном «товари»в цьому розділі в основному слід розуміти товари матеріального виробництва або,іншими словами, уречевлені товари, тобто такі, які можна відчути за допомогоюлюдських органів відчуття чи визначити за допомогою спеціальних приладів.
Зовнішня торгівля єсвоєрідним проявом світового товарного ринку. Тому не дивно, що визначенняміжнародного світового товарного ринку майже збігається з основним змістомзовнішньої торгівлі.
Світовий товарний ринок– це частина світового ринку, система обмінних відносин якого побудована наорганізації купівлі-продажу продуктів матеріального виробництва.
На національному ринкурух товарів обумовлюється більше економічними факторами (виробничими зв'язкамиміж підприємствами і регіонами країни), ніж іншими, включаючи державнуполітику, то на світовому ринку суттєвий вплив на міжнародну торгівлю маєзовнішньоекономічна політика окремих держав чи їхніх груп. Отже, рух товарівміж національними господарствами дещо обмежений, а деякі товари, щовиробляються в окремих країнах, взагалі не поступають у світовий товарообіг.
Зовнішня торгівля єосновним напрямом господарської діяльності суб'єктів ЗЕД. Зовнішньоторговельніоперації складають 80% всіх операцій, які включає ЗЕД суб'єктів світовогогосподарства. Це означає, що у зовнішній торгівлі насамперед, і розкриваєтьсяголовний зміст господарської діяльності суб'єктів ЗЕД.
Конкретний змістзовнішньої торгівлі знаходить свій прояв у діяльності різних суб'єктівсвітового господарства.
– За критеріємсуб'єктів, що здійснюють зовнішньоторговельні операції можна виділити:
1. Зовнішня торгівлядержави – це сукупність експортно-імпортних операцій окремої країни.
2. Зовнішня торгівляокремих суб'єктів ЗЕД – це сукупність експортно-імпортних операцій, якийздійснює кожний з них окремо.
– За критерієм обсягузовнішньої торгівлі суб'єктів ЗЕД виділяють:
1. Експорт суб'єктівЗЕД – це продаж товарів іноземним суб'єктам ЗЕД та їх переміщення через митнийкордон країни місцезнаходження суб'єкта ЗЕД експортера.
2. Реекспорт суб'єктівЗЕД – це продаж іноземним суб'єктам ЗЕД та вивіз за межі країни товарів, якіраніше були ввезені на її територію.
3. Імпорт суб'єктів ЗЕД– це купівля товарів у іноземних суб'єктів ЗЕД та їх введення на територіюкраїни, включаючи закупку товарів, які призначаються для особистого споживаннянаціональними організаціями та відомствами що знаходяться за кордоном.
4. Реімпорт суб'єктівЗЕД – це імпорт товарів, які раніше вивозилися із країни і не підлягалипереробці.
5. Зовнішньоторговельнийоборот суб'єктів ЗЕД – це обсяг їх експортно-імпортних угод за певний проміжокчасу (як правило один рік).
6. Фізичний обсягзовнішньої торгівлі суб'єктів ЗЕД – це оцінка їх експортно-імпортних угод упостійних цінах певного проміжку часу, як правило за певний рік.
7. Генеральна торгівлясуб'єктів ЗЕД – це обсяг їх зовнішньоторговельного обороту з урахуваннямвартості транзитних товарів. Цей показник, наприклад, характеризує зовнішнюторгівлю держави як суб'єкта ЗЕД.
8. Спеціальна торгівлясуб'єктів ЗЕД – це чистий зовнішньоторговельний оборот, тобто продукція, якаостаточно була експортована або імпортована із країни.
– По критеріюструктури виділяють такі показники ЗТ:
1. Товарна структуразовнішньої торгівлі суб'єктів ЗЕД – це розподіл обсягу експорту на імпорт поосновним товарним позиціям. Останні, наприклад, відображені в Єдиному митномутарифі України, де вказані всі товари, які підлягають експорту чи імпорту внашій державі.
2. Географічнаструктура зовнішньої торгівлі суб'єктів ЗЕД – це розподіл їх експорту таімпорту по окремими країнам, групам країн, регіонам світу,
3. Інституціональнаструктура зовнішньої торгівлі суб'єктів ЗЕД – це розподіл зовнішньої торгівліпо суб'єктах та методах здійснення експортно-імпортних операцій.
– За критерієм динамікизовнішньої торгівлі суб'єктів ЗЕД виділяють такі показники:
1. Темпи росту експортусуб'єктів ЗЕД.
2. Темпи росту імпортусуб'єктів ЗЕД.
3. Темпи ростузовнішньоторговельного обороту.
4. Темпи приростуекспорту.
5. Темпи приростуімпорту.
6. Темпи приростузовнішньоторговельного обороту.
– За критерієм результативностізовнішньої торгівлі суб'єктів ЗЕД виділяють такі показники:
1. Сальдо торговельногобалансу суб'єктів ЗЕД – це співвідношення вартості експорту і імпорту товарівза певний проміжок часу (як правило за місяць, квартал, рік). Конкретнавеличина сальдо торговельного балансу суб'єктів ЗЕД становить різницю міжвартістю їх експорту і імпорту.
У зв'язку з цимвиділяють:
а) позитивне сальдоторговельного балансу суб'єктів ЗЕД. Це означає, що вартість експорту перевищуєвартість імпорту;
б) негативне сальдоторговельного балансу суб'єктів ЗЕД – вартість імпорту більше вартості експорту
2. Сальдо балансупослуг суб'єктів ЗЕД – це різниця між вартістю послуг, які надають суб'єкти ЗЕДі вартістю послуг, які вони отримують.
Цей показник також має:
– позитивнесальдо. Коли вартість експорту послуг більше вартості імпорту послуг;
– негативнесальдо. Коли вартість імпорту послуг більше вартості експорту послуг.
3. Умови зовнішньоїторгівлі суб'єктів ЗЕД.
Цей показникрозраховується як індекс умов торгівлі. Якщо індекс умов зовнішньої торгівлідорівнює 1, то дані умови не змінились, порівняно з попереднім роком. Якщочастка менше 1, то умови зовнішньої торгівлі погіршились. Це означає, що товар продаєтьсядешевше, а купується по більш високим цінам.
Якщо частка більше 1.то умови зовнішньої торгівлі покращились. Це означає, що товари продаютьсядорожче ніж купуються.
Показник умов експортусуб'єктів ЗЕД – це індекс середніх цін експорту. Де чисельник – індекс середніхцін експорту в і-му році; знаменник – індекс середніх цін експорту в базисномуроці. Якщо частка дорівнює 1. то умови експорту суб'єктів ЗЕД не змінились. Якщочастка менше 1, то умови експорту суб'єктів ЗЕД погіршились. Це означає, щотовари продаються по більш низьким цінам у даному році порівняно з попереднімроком. Якщо частка більше 1, то умови експорту суб'єктів ЗЕД покращились. Цеозначає, що в даному році товари експортуються суб'єктами ЗЕД по вищим цінамніж у попередньому році.
Де чисельник – індекссередніх цін імпорту в і-му році; знаменник – індекс середніх цін імпорту убазисному році. Якщо частка дорівнює 1, то умови імпорту суб'єктів ЗЕД незмінились. Якщо частка більше 1, то умови імпорту суб'єктів ЗЕД погіршились. Цеозначає, що суб'єкти ЗЕД імпортують товари в даному році, по вищим цінам ніж упопередньому. Якщо частка менше 1, то умови імпорту суб'єктів ЗЕД покращились.Це означає, що суб'єкти ЗЕД імпортують товари в даному році по нижчим цінам ніжу попередньому році.
Форми зовнішньоїторгівлі суб'єктів ЗЕД розглядається за трьома критеріям:
І. По критеріюспецифіки об'єкта виділяють такі форми зовнішньої торгівлі суб'єктів ЗЕД:
а) торгівля товарами,що, зокрема, включає: сировинні товари; паливно-мастильні матеріали; продовольчітовари; напівфабрикати; готові вироби; тощо;
б) торгівля послугами,в том числі: торгівля ліцензіями; патентами; ноу-хау; інжиніринговимипослугами; страховими послугами; маркетинговими послугами; обліковимипослугами; аудиторськими послугами; юридичними послугами; туристичнимипослугами; транспортними послугами; консалтинговими послугами; консигнаційнимипослугами; експедиторськими послугами;
II. По критеріюспецифіки взаємодії суб'єктів ЗЕД виділяють такі форми їх зовнішньої торгівлі.
1. Традиційна зовнішняторгівля – це експортно-імпортні операції суб'єктів ЗЕД, які здійснюються наумовах оплати товарів та наданих послуг у грошовій формі (товар – гроші, гроші –товар), тобто товари продають/ купують за гроші.
2. Торгівлякооперованою продукцією, тобто це торгівля продукцією, яка випускається наоснові міжнародних договорів про кооперацію виробництва.
Цей вид зовнішньоїторгівлі означає, що суб'єкти ЗЕД до здійснення акту купівлі-продажу товарумають виробничі відносини (зовнішньоекономічні контракти про коопераціювиробництва даної продукції) і продовжують їх після здійсненнязовнішньоторговельної угоди. При цій формі торгівлі реалізується тількикооперативна продукція, тобто та продукція обмін якої є предметом відповіднихзовнішньоекономічних контрактів суб'єктів ЗЕД.
3. Зустрічна торгівлясуб'єктів ЗЕД – це товарообмінні угоди. Основні різновиди зустрічної торгівлісуб'єктів ЗЕД:
1. Товарообміннікомпенсаційні угоди на безвалютній основі.
2. Компенсаційні угодина комерційній основі.
3. Компенсаційні угодина основі домовленостей про виробниче співробітництво.
III. Третій загальнийкритерій (за яким виділяють форми зовнішньої торгівлі) суб'єктів ЗЕД є:специфіка регулювання зовнішньої торгівлі суб'єктів ЗЕД.
Поряд з формами існуютьметоди здійснення зовнішньої торгівлі суб'єктів ЗЕД. До них відносяться:
Пряма торгівля – цеметод зовнішньої торгівлі при якому між суб'єктами ЗЕД не має посередників.
Непряма торгівля – цеметод здійснення ЗТ суб'єктами ЗЕД за допомогою посередників.

1.2 Роль зовнішньої торгівлі для економічного розвитку країни вумовах глобалізації
Дослідженнюстану, ролі та місця зовнішньоторговельних зв'язків в економічному розвиткудержави в науковій літературі приділялось достатньо уваги. Останнім часом воназросла, оскільки посилення впливу зовнішнього простору на формування іфункціонування національних економічних систем стало однією з головнихтенденцій глобалізації.
Аналізуючистан зовнішньої торгівлі України, всі дослідники відмічають її неефективнутоварну структуру, що «базується переважно на ціновій конкуренції у сферінапівфабрикатів та продукції з невисоким рівнем доданої вартості, незначнимрівнем технологічності». Проте визначення причин такого стану і, відповідно,рекомендації щодо поліпшення ситуації неоднозначні. Оцінка тенденцій розвитку вбудь-якій сфері господарства залежить від економічної доктрини, якавпроваджується державою в певний період. Нині більшість дослідників схиляєтьсядо того, що з концептуального погляду можна виокремити дві доктрини, які формуютьекономічну політику держав у глобальному середовищі, – класичногокосмополітизму та автаркії. Прибічники першої пов'язують незначні масштаби танезадовільну структуру зовнішньої торгівлі з недостатньою реальноюлібералізацією експортно-імпортної діяльності, а їх опоненти, навпаки, знадмірною відкритістю національної економіки для деструктурного зовнішньоговпливу.
Слідтакож зазначити, що чимало вчених, обстоюючи власну позицію, зазвичай неставлять за мету виявлення об'єктивного механізму функціонуванняпричинно-наслідкових зв'язків у системі «зовнішня торгівля – національнаекономіка». Однак без нього будь-які цільові настанови щодо перспектив,стратегії, пріоритетів розвитку експортно-імпортної діяльності «зависають» уповітрі, оскільки втрачають теоретичне підґрунтя. За таким алгоритмом аналізунеможливо визначити оптимальне співвідношення зовнішніх та внутрішніх джерелекономічного зростання, обґрунтувати вкрай важливу в умовах глобалізації рользовнішньоекономічної політики держави, сформувати її зміст, адекватний потребамсучасного етапу економічного розвою України.
Щобвиявити реальне місце зовнішньої торгівлі в розвитку економіки країни,насамперед необхідно визначити як відбувається розвиток, взаємодія якихекономічних процесів його зумовлює.
ЕкономістЙ. Шумпетер у своєму дослідженні «Теорії економічного розвитку» наголошує,що під розвитком слід розуміти такі зміни в економіці, які породжують якіснонові явища. Звичайне економічне зростання, формою прояву якого є збільшеннялише кількісних показників (чисельності населення, національного багатстватощо), на думку Шумпетера, ще не означає розвитку. Останній передбачає змінутраєкторії економічного кругообігу, перехід народного господарства від одногоцентру тяжіння до іншого.
Такоїсамої позиції дотримується й російський дослідник В. Марцинкевич, якийвважає, що теоретична конструкція, яка відбиває системне бачення рушійних силекономічного та соціального розвитку, є моделлю стимулів і мотивацій до якіснихзмін в економічному процесі. Вона не може бути моделлю результатів діяльності –таких, наприклад, як випуск продукції чи зміна структурних пропорцій, аджерозвиток – це не зростання обсягів, а якісне вдосконалення відтворювальногопотенціалу.
Й. Шумпетертакож обґрунтовано доводить, що рушійною силою економічної поведінки є потреби.Саме вони виступають одночасно причиною і вектором напрямку докладання зусильсуб'єкта господарювання. Іншими словами, виробництво завжди слідує запотребами, вони «тягнуть» його за собою.
Такимчином, в основі підходу до економічного розвитку має бути не обсяг виготовленихблаг, а якісні зміни, що відбуваються під впливом прагнення суспільства доефективного задоволення потреб.
Якщоу суб'єктів економіки виникають нові потреби, для задоволення яких адекватнітовари чи послуги на ринку відсутні, можуть зародитися суперечності, спричиненінерівномірністю розвитку виробництва і споживання. Економічний механізмсприймає ці суперечності як «вузькі місця» в структурі споживання та епіцентриекономічних втрат від неможливості їх задоволення. В ринкових умовах ресурси,які були задіяні для виробництва благ, попит на які зменшується або зникає,дуже швидко вивільняються з обігу. Таким чином створюється можливість длярозв'язання суперечностей, а отже, і ліквідації епіцентрів збитків, яких вонизавдають. Саме поєднання двох процесів – виникнення нових потреб і вивільненнянезатребуваних ресурсів – є підґрунтям якісних змін в економіці.
Правомірністьзастосування загальних положень теорії економічного розвитку до розв'язанняпроблем національної економіки неоднозначно оцінюється науковцями. Наявнийширокий спектр поглядів – від універсалізації економічного розвитку у формізахідної ліберальної моделі, яку висунула неокласична школа, до обстоюванняпринципу відносної унікальності господарського розвою окремих спільнот (націй,держав).
Вцьому питанні необхідно розмежувати об'єктивні закони, які управляютьекономічним розвитком спільноти індивідів будь-якого рівня, та економічнуполітику держави, яка проявляється у формі юридичних норм. Якщо виходити зтого, що процеси життєдіяльності людства глобальні, а ключові проблемизагальні, то їх принципове розв'язання має бути універсальним. Проте історичносклалося так, що світ поділений на окремі країни, яким притаманні різнісоціально-економічні ознаки (що іноді навіть набувають конфронтаційних форм).Тож використовувати загальну теорію для формування національної економічноїполітики потрібно з урахуванням специфічних рис розвитку окремих країн.
Якзазначає В. Марцинкевич, у специфіці країни скрізь, хоча і в різнихформах, реалізуються (або не реалізуються) загальні для всіх фундаментальніумови ефективності. Національні ж особливості відображають лише формипристосування владних структур країни до національних традицій, досягнутогорівня та способу життя з метою найкращого використання сильних і подоланняслабких ознак своєї спадщини.
Отже,в кожній країні діють загальні механізми самовідтворення, які мають однаковудинамічну послідовність: потреби – виробництво – споживання. Звідси випливає, щопотреби виступають глибинною першопричиною економічного розвитку як глобальноїспільноти, так і окремої країни. Проте якщо в країнах світового економічногоавангарду ефективна господарська діяльність ґрунтується на випереджувальномувиявленні майбутніх потреб, то в решті країн (особливо, якщо їх економіки внедалекому минулому були самодостатніми) для подолання економічного відставанняпотрібно істотно розширити систему потреб. Для цього доцільно застосувати такийшлях, як лібералізація зовнішньої торгівлі. Натомість домінування в економічнійполітиці ідей максимального задоволення потреб за рахунок внутрішньоговиробництва може призвести до консервації відсталої народногосподарськоїструктури, загальмувати економічний розвиток країни.
Слідвідзначити, що вільний, без обмежень імпорт до країн, що розвиваються (і цепідтверджується досвідом України), руйнує традиційні види виробництва йодночасно стримує становлення нових, які потенційно можуть бути конкурентами.
Рольімпорту не обмежується впливом тільки на технологічні параметри. Поява нанаціональному ринку нових, невідомих у соціалістичних умовах товарів, невпинностимулювала рух до вищих стандартів споживання. А щоб засвоїти їх, потрібніекономічні механізми, подібні до тих, що застосовуються в розвинутих країнах.Iмпорт у таких умовах набуває форму деструктурного фактора, який впливає назагострення наявних у країні диспропорцій економічних відносин виробництва іобміну, чим актуалізує необхідність змін.
Такимчином, модифікація структури потреб, спричинена лібералізацією зовнішньоїторгівлі в країнах, які не належать до високорозвинутих, має наслідки не тількивиробничо-господарського, а й організаційно – та соціально-економічногопорядку.
Якпише Ю. Гохберг, лібералізація зовнішньої торгівлі відіграла стратегічноважливу роль у перехідний період в Україні, стимулюючи в кінцевому підсумкупроцес становлення ринкових відносин. Доступ до світового ринку дозволиввітчизняним виробникам одержувати за допомогою ринкових цін необхідні сигналидля ефективного розподілу ресурсів, а їх включення в конкурентну боротьбу назовнішньому ринку створило сприятливі умови для суспільного прогресу. Аджекращого за конкуренцію стимулу для вдосконалення людство ще не винайшло.
Лібералізаціязовнішньої торгівлі була започаткована в Україні Декретом Кабінету Міністрів «Пролібералізацію зовнішньоекономічної діяльності» від 11 січня 1993 р.Починаючи з 1994 року, у країні значно поменшало протекціонізму (істотнознижено квоти, ліцензії, експортний тариф), а рівень лібералізації експортупомітно зріс. Відтак були створені передумови для збільшення експорту товарів іпослуг, що, своєю чергою, забезпечувало фінансові ресурси для оплати імпорту.
Масштабнийімпорт сировини країною, що розвивається, та її інтеграція у світо господарськізв'язки за схемою «експорт сировини одного виду – імпорт сировини іншого виду» призводятьдо позитивних зрушень тільки тоді, коли експортні галузі тісно пов'язані зіншими секторами економіки. У такому випадку виникнення в їх межах нових потребматиме мультиплікативний ефект для економічного розвитку країни. А якщоекспортні галузі є своєрідними ізольованими анклавами, позитивний ефектзростання зовнішнього попиту проявлятиметься тільки в позитивному сальдоторгового балансу.
Отже,можна дійти висновку, що нинішній механізм здійснення зовнішньоторговельнихвідносин в Україні, який відбиває соціальні, економічні, суспільно-політичні таінші інтереси (що створюють стимули до змін чи, навпаки, збереженняпопереднього стану), є малоефективним як з погляду відповідності викликамглобалізації, так і економічного розвитку загалом. Останнє означає, що Українасьогодні, як не прикро, не демонструє явної потреби в якісному розвиткуекономіки. Соціальна, технологічна привабливість стандартів життя провіднихкраїн не трансформувалася в економічний попит на інститути та механізмиосвоєння цих стандартів. Декларативно Україна прагне розвитку, але за умовизбереження чинних традицій і порядків.
Основноюпричиною подібного становища є те, що вітчизняна економіка все ще залишаєтьсязанадто закритою для світового ринку, насамперед через адміністративні та іншіперешкоди на шляху трансформації нераціонального виробництва, замінинеефективно працюючих керівників і неуспішних власників. Неврахування законунеминучого відмирання нераціонального, віджилого означає втрати для економіки –як прямі, так і опосередковані.
Вумовах глобалізації для забезпечення економічного розвитку зовнішньоторговельнаполітика держави має бути націленою на:
- активізацію зовнішньоїторгівлі в цілому;
- реалізацію наявних іпотенційних конкурентних переваг завдяки правильно визначеним структурнимпріоритетам зовнішньої торгівлі;
- усіляке заохочення зростаннявисокотехнологічного імпорту (машин, устаткування, технологій, ідей) з метоюскорочення технологічного розриву з передовими країнами.
Необхіднимиумовами реалізації такої зовнішньоторговельної політики є:
- подальший розвиток базовихінститутів ринкової економіки з метою створення прийнятних умов для підвищенняконкурентоспроможності національного бізнесу;
- державне фінансуваннязакупівлі за кордоном запатентованої технології та ноу-хау;
- вільне від митногообкладання ввезення сучасної техніки та обладнання;
- вивільнення відоподаткування прибутку в розмірі частини суми витрат на науково-технічні розробки;
- зменшення ставокоподаткування у випадках виробництва та експорту продукції з високим ступенемдоданої вартості.
1.3 Регулювання зовнішніх торгових відносин
Регулюваннязовнішньоторговельних, а загалом і всіх міжнародних торговельних відносин, здійснюєтьсяна трьох узагальнених рівнях:
– на рівніпідприємств;
– на рівні держав;
– на рівніміжнародних організацій.
Для підприємства прицьому важливим стратегічним завданням є вибір оптимальної організаційноїструктури зовнішньоекономічного збуту. Оптимальність структури залежить віднаступних параметрів:
– характерувиробничої спеціалізації фірми;
– розміру фірми;
– принциповоїсхеми організаційної будови і форми управління;
– сукупностізовнішніх умов (зовнішнього середовища) функціонування;
– рівня розвиткуекспорту.
Останній параметрмістить інформацію про характер (випадковий чи систематичний) збутовихорганізацій на іноземних ринках, про їхні чистоту і масштаби, про географічну іпродуктову диверсифікацію.
Для організаціїекспорту, фірми-виробники утримують власний зовнішньоторговельний апарат, підяким слід розуміти систему органів і служб, об'єднаних функцією управлінняпроцесом реалізації та закупівлі товарів за кордоном. Зовнішньоторговельнийапарат фірми, в залежності від можливостей фірми, може мати вигляд:
– вбудованогоекспортного відділу (має повну організаційну залежність від відділу збуту);
– спеціальногоекспортного відділу (займається забезпеченням регулярних експортних операцій,планово-аналітичною роботою, рекламно-інформаційною, кредитно-розрахунковою,транспортно-комунікаційною діяльністю і має самостійність по відношенню довідділу збуту);
– експортнихдочірніх компаній (здійснюють цілий комплекс заходів, направлених на реалізаціютовару промислової фірми за узгодженими з нею цінами, зберігають юридичнусамостійність і тому самостійно відповідають перед покупцями за своїзобов'язання).
Значна роль у зміцненніпозицій національних компаній на світовому ринку належить державі, державнимметодам регулювання зовнішньої торгівлі, експортній політиці держави. Експортнаполітика держав полягає в тому, що, з одного боку, держава безпосередньоздійснює процеси фінансування, організації, інформаційного забезпечення тазаохочення національного експорту, а, з іншого боку, постійно відбувається удосконаленнясистем заходів непрямого впливу держави на рівень конкурентоспроможностінаціональних товарів шляхом:
– зміцненнянауково-технічної та виробничої бази;
– регламентації вобласті стандартів і якості;
– допомоги вкадровому забезпеченні тощо.
Основні методирегулювання зовнішньоторговельних операцій:
1. Методи тарифногорегулювання операцій суб'єктів ЗЕД.
2. Методи нетарифногорегулювання операцій суб'єктів ЗЕД.
Тарифне регулювання зтздійснюється на 2-х рівнях:
І. Міжнародний рівень –це регулювання операцій суб'єктів ЗЕД на основі рішень міжнародних організацій.Такими організаціями є:
1. ГАТТ/СОТ в цюорганізацію входить – 152 країни світового співтовариства. Україна прагне статичленом COT. ГАТТ/СОТ приймає рішення щодо тарифних обмежень принципів, норм,правил, заборону демпінгу при здійсненні міжнародних торговельних операцій.
2. Міжнародна торговапалата. Приймає нормативно-правові документи, які сприяють здійсненню ЗТсуб'єктів ЗЕД.
Інструменти державноїполітики ділять на тарифні й нетарифні. Тарифні заходи зовнішньоекономічноїполітики держави безпосередньо пов'язані з митними зборами. Мито – це збіркоштів, що виконує функцію податку, який стягується при перетині товароммитниці і котрий при цьому підвищує ціну імпортованих (чи експортованих)товарів, впливаючи цим на обсяг і структуру зовнішньоторговельного обороту.
Митний тариф – цесистематизований перелік митних зборів, які накладаються на товари при імпортічи експорті.
До нетарифні заходіврегулювання зовнішньої торгівлі відносять:
1) Ліцензуваннязовнішньоторговельної діяльності.
2) Контингентуваннязовнішньоторговельної діяльності. Контингенти (або квоти) – це кількісніобмеження у вартісному або фізичному виразі, які вводяться на імпорт і експортокремих товарів на визначений термін. Кількісне регулювання здійснюється черезіндивідуальні неавтоматичні ліцензії.
3) Антидемпінгове мито(застосовується у випадках імпорту товарів за цінами, що є нижчими за їхніпередбачувані витрати виробництва).
4) Компенсаційні мита(застосовуються у випадках виявлення факту отримання експортером державноїсубсидії з метою підвищення його конкурентоспроможності на світовому ринку).
5) Імпортні депозити – цеформа застави, яку імпортер повинен внести у свій банк у національній чиіноземній валюті перед закупівлею іноземного товару. Сума імпортного депозитувстановлюється за допомогою визначеного відношення до вартості імпортованоготовару.
6)Імпортні податки. Доцього роду стягнень відносяться:
– податок, який вдеяких країнах стягується тільки за перетин кордону;
– різного родузбори пов'язані з оформленням документів на митниці, митним оглядом товару,перевіркою його якості;
– портові,статистичні, фітосанітарні та інші подібні збори.
7) Угоди про «добровільне»обмеження експорту. Це нав'язане експортеру під загрозою санкцій зобов'язання зобмеження експорту певних товарів у країну, що імпортує.
8)Угоди про встановлення мінімальних імпортних цін. Експортуючі фірми повиннісуворо дотримуватись мінімальних цін на товари при укладанні контрактів зфірмами країни, з якою така угода діє. У випадку зниження експортної ціни нижчемінімального рівня країна

2. Аналіз зовнішньої торгівлі України
2.1 Аналіз зовнішньоторговельного балансу України
зовнішньоекономічнийбезпека торгівля економічний
Обсяг експорту товарів та послугУкраїни за 2009 р.становив 49223,7 млн. дол. США, імпорту – 50604,4 млн. дол. Порівняно з 2008 р.експорт склав 62,5%, імпорт – 55%. Від’ємне сальдо зовнішньоторговельногобалансу країни становило 1380,7 млн. дол. (за 2008 р. також від’ємне –13307,6 млн. дол.). Коефіцієнт покриття експортом імпорту становив 0,97 (за 2008 р.− 0,86).
У структурі зовнішньої торгівлі України порівняно з 2008 р.відбулось зменшення частки товарів в експорті та імпорті, рис. 2.1.
/>
Рис. 2.1. Структура зовнішньої торгівлі України, 2008–2009рр.
Загальний обсяг експорту товарів та послуг до країн СНД становив 17282,7млн. дол. і склав по відношенню до 2008 р. 63,1%, до країн ЄС – 12493,9 млн.дол. та відповідно 56,3%.
Обсяг імпорту товарів та послуг з країн СНД становив 20472,3 млн.дол. і в порівнянні з 2008 р. склав 59,5%, з країн ЄС – відповідно 18396 млн.дол. та 56,2%.
Частка експорту до країн СНД майже не змінилась і становила 35,1% (34,8%у 2008 р.), до країн ЄС зменшилась до 25,4% (проти 28,2%), імпорту – зкраїн СНД та країн ЄС збільшилась до 40,5% та 36,4% (проти 37,4% та 35,5% у 2008 р.).
За 2009 р. експорт товарівстановив 39702,9 млн. дол.США, імпорт – 45435,6 млн. дол., що складало відповідно 59,3% та 53,1% відобсягів 2008 року. Від’ємне сальдо становило 5732,7 млн. дол. (за 2008 р.– також від’ємне 18580,9 млн. дол.).
/>
Рис. 2.2.Обсяги зовнішньої торгівлі товарами, 2008–2009 рр.
Україна здійснювала зовнішньоторговельні операції товарами з партнерамиіз 213 країн світу.
До країн СНД було експортовано 33,9% усіх товарів, до країн ЄС – 23,9%(у 2008 р. – відповідно 34,6% та 27,1%). Із країн СНД імпортовано 43,3%усіх товарів, з країн ЄС – 33,9% (у 2008 р. – відповідно 39% та 33,8%).
Найбільші експортні поставки здійснювались до Російської Федерації– 21,4%, Туреччини – 5,4%, Китаю та Казахстану – по 3,6%, Білорусі – 3,2%, Німеччинита Італії – по 3,1% від загального обсягу експорту.
Поставки чорних металів та виробів з них становили 30,7% (з них чорнихметалів – 25,8%) від загального обсягу експорту країни. На поставки продуктіврослинного походження припадало 12,7% (з них зернових культур – 9%), механічнихта електричних машин – 12,6% (у т.ч. механічних − 7%, електричних – 5,6%),мінеральних продуктів – 9,8% (з них енергетичних матеріалів, нафти та продуктівїї перегонки – 5,4%), продукції хімічної та пов’язаних з нею галузейпромисловості – 6,3% (у т.ч. добрив – 2,2%), готових харчових продуктів – 5,3%,жирів та олій тваринного або рослинного походження – 4,5%, транспортних засобівта шляхового обладнання – 4%.
У загальному обсязі експорту товарів порівняно з 2008 р.збільшилась частка зернових культур, механічних та електричних машин, жирів таолій тваринного або рослинного походження. Натомість зменшилась частка чорнихметалів, енергетичних матеріалів, нафти та продуктів її перегонки, виробів зчорних металів, добрив, залізничних або трамвайних локомотивів, шляховогообладнання.
У порівнянні з 2008 р. зросли обсяги експорту овочів,коренеплодів – на 77,5 млн. дол. (на 94,5%), плавучих засобів морських аборічкових – на 45,2 млн. дол. (на 22,6%), приладів і апаратів – на 36,1 млн. дол.(на 15%), друкованої продукції – на 19,5 млн. дол. (на 22,5%). Натомістьзменшились обсяги експорту чорних металів – на 12702,1 млн. дол. (у 2,2 рази), енергетичнихматеріалів, нафти та продуктів її перегонки – на 1978,5 млн. дол. (на 48,1%),залізничних або трамвайних локомотивів, шляхового обладнання – на 1876,1 млн. дол.(у 3,4 рази), виробів з чорних металів – на 1586,1 млн. дол. (на 44,9%), добрив– на 1138,7 млн. дол. (у 2,3 рази), продуктів неорганічної хімії – на 916,2 млн.дол. (у 2,3 рази), наземних транспортних засобів, крім залізничних – на 862,5 млн.дол. (у 3,3 рази), руд, шлаків та золи – на 813,5 млн. дол. (на 37,8%),механічних машин – на 710,8 млн. дол. (на 20,3%), електричних машин – на 616 млн.дол. (на 21,7%).
Найбільші імпортні надходження здійснювались з РосійськоїФедерації − 29,1%, Німеччини − 8,5%, Китаю − 6%, Польщі – 4,8%,Казахстану – 4,5%, Білорусі – 3,7% та Узбекистану – 3,6%. Мінеральні продуктискладали 34,5% від загального обсягу імпорту товарів, у т.ч. 17,6% – газприродний та 6,6% – нафта сира. На імпорт механічних та електричних машинприпадало 13,8% (у т.ч. механічних – 8,7%, електричних – 5,1%), продукціїхімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості – 11,7% (у т.ч.фармацевтичної продукції – 4,7%), недорогоцінних металів та виробів з них, атакож полімерних матеріалів, пластмаси та каучуку – по 5,9% (у т.ч. чорнихметалів – 2,5%, полімерних матеріалів, пластмаси – 4,7%), транспортних засобівта шляхового обладнання − 4,8% (у т.ч. наземних транспортних засобів,крім залізничних – 4,3%), готових харчових продуктів – 4,5%.
У загальному обсязі імпорту товарів збільшилась часткаенергетичних матеріалів, нафти та продуктів її перегонки, електричних машин,полімерних матеріалів, пластмаси, фармацевтичної продукції, паперу та картону.
Зменшилась частка механічних машин, наземних транспортних засобів,крім залізничних та чорних металів. Зменшення обсягів імпорту товарів порівняноз 2008 р. відбулося за рахунок зменшення поставок таких груп товарів:наземних транспортних засобів, крім залізничних − на 9407,1 млн. дол. (у5,8 рази), енергетичних матеріалів, нафти та продуктів її перегонки – на 8193,2млн. дол. (на 35,9%), механічних машин – на 5623,7 млн. дол. (у 2,4 рази),чорних металів – на 2181,8 млн. дол. (у 3 рази), електричних машин – на 1499,1 млн.дол. (на 39,4%), полімерних матеріалів, пластмаси – на 1377,6 млн. дол. (на 39,1%),руд, шлаків та золи – на 1300,7 млн. дол. (у 2,7 рази), дорогоцінного або дорогоцінногокаміння, дорогоцінних металів та виробів з них – на 872,3 млн. дол. (у 6,5 рази).Зросли обсяги імпорту їстівних плодів та горіхів, цитрусових – на 50 млн. дол.(на 8,6%), цукру і кондвиробів з цукру – на 20,3 млн. дол. (на 30,3%), плавучихзасобів морських або річкових – на 12,2 млн. дол. (на 28%).
За 2009 р. експорт давальницької сировини становив 41,2 млн.дол. (58,3% від обсягів 2008 р.). У той же час до України імпортованоготової продукції, виготовленої з давальницької сировини, на 46,8 млн. дол.(64,5% від рівня 2008 р.).
В Україну надійшло іноземної давальницької сировини на 1705,4 млн.дол. (68,2% від обсягів 2008 р.). Обсяг експорту готової продукції зімпортної давальницької сировини становив 2788,8 млн. дол. (69,2% проти 2008 р.).
Обсяги експорту послугз України у 2009 р. порівняно з2008 р. становили 81,1%, імпорту – 79,9% і складали відповідно 9520,8 млн.дол. США та 5168,8 млн. дол. Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі послугамистановило 4352 млн. дол. (у 2008 р. – 5273,3 млн. дол.), рис. 2.3.
/>
Рис. 2.3. Обсяги зовнішньої торгівлі послугами, 2008–2009 рр.
Україна здійснювала зовнішньоторговельні операції послугами з 218країнами світу. Найбільшу питому вагу в загальному обсязі українського експортустановили транспортні (65,7%), різні ділові, професійні та технічні (12,7%) послуги;імпорту – фінансові (25,5%), транспортні (19%), різні ділові, професійні татехнічні послуги (17,1%) та державні послуги, які не віднесені до іншихкатегорій (10%).
У структурі експорту частка послуг до країн СНД збільшилася ісклала 40% проти 36,6% у 2008 р., країн ЄС – 31,4% проти 34,6%. Іззагального обсягу імпорту послуг 15,1% становили послуги з країн СНД, з країнЄС – 58,1% (у 2008 р. – відповідно 16,5% та 59,3%).
Основними партнерами в експорті послуг були Російська Федерація,на яку припадає 36,3% від загального обсягу експорту, Сполучене Королівство –5,7%, Кіпр – 4,8%, Сполучені Штати Америки – 4,6%, Німеччина – 3,9% таШвейцарія – 3,2%.
Порівняно з 2008 р. експорт послуг зменшився на 2220,5 млн. дол.,у т.ч. за рахунок скорочення обсягів послуг трубопровідного транспорту – на 456,4млн. дол. (на 17,8%), залізничного – на 424,7 млн. дол. (на 25,9%), різнихділових, професійних та технічних – на 331,3 млн. дол. (на 21,5%), допоміжнихтранспортних послуг – на 326,1 млн. дол. (на 36,3%), послуг з подорожей – на194,6 млн. дол. (на 39,5%) та послуг повітряного транспорту – на 136,1 млн. дол.(на 11,1%).
Найбільші обсяги імпорту послуг здійснювались зКіпру (12,9%), Російської Федерації (12,6%), Сполученого Королівства (12,4%),Німеччини (7%), Сполучених Штатів Америки (5,9%), Франції (5,8%), Швейцарії таАвстрії (по 4,4%).
Порівняно з 2008 р. імпорт послуг зменшився на1299,2 млн. дол., у т.ч. за рахунок скорочення обсягів різних ділових,професійних та технічних послуг – на 237,8 млн. дол. (на 21,2%), послугзалізничного транспорту – на 235,6 млн. дол. (на 35,9%), повітряного – на 214,8млн. дол. (на 39,6%), фінансових послуг – на 146,1 млн. дол. (на 10%), послуг зподорожей – на 143,5 млн. дол. (на 33,7%), послуг морського транспорту – на118,4 млн. дол. (на 47,9%), допоміжних транспортних послуг – на 105,3 млн. дол.(на 50,7%), комп'ютерних – на 80,6 млн. дол. (на 34%), страхових послуг – на 62млн. дол. (на 33,3%), а також послуг, отриманих приватними особами та в галузікультури та відпочинку – на 40,3 млн. дол. (на 21,9%). Одночасно збільшилисяобсяги отриманих державних послуг – на 58,8 млн. дол. (на 12,9%) та будівельнихпослуг – на 51,4 млн. дол. (на 48,3%).
Серед регіонів України найбільші обсяги зовнішньоїторгівлі товарами та послугами припадали на м. Київ, Донецьку,Дніпропетровську, Одеську, Запорізьку, Київську та Харківську області.
Засічень-жовтень 2010 р. експорт товарів склав 41000,2 млн. дол. США, імпорт– 47855,2 млн. дол. Порівняно з січнем-жовтнем 2009 р. експорт збільшивсяна 29,9%, імпорт – на 33,5%. Від’ємне сальдо становило 6855 млн. дол. (засічень-жовтень 2009 р. також від’ємне – 4288,6 млн. дол.).
Коефіцієнтпокриття експортом імпорту склав 0,86 (в січні-жовтні 2009 р. – 0,88).
Зовнішньоторговельніоперації проводились з партнерами із 215 країн світу. Обсяги експорту до країнСНД становили 36,5% від загального обсягу експорту, Азії – 26,7%, Європи – 26,6%(у т.ч. до країн Європейського Союзу – 24,9%), Африки – 5,9%, Америки – 4,1%,Австралії і Океанії – 0,1%.
Найбільшіекспортні поставки здійснювались до Російської Федерації – 26,2% від загальногообсягу експорту, Туреччини – 5,8%, Італії – 4,7%, Білорусі – 3,6%, Польщі – 3,4%,Німеччини – 3% та Індії – 2,6%, рис. 2.4.
/>
Рис. 2.4.Основні країни-партнери в експорті товарів, січень – жовтень 2009 р.відносно січень-жовтень 2010 р.

Збільшивсяекспорт товарів до усіх основних країн-партнерів: Італії – на 98,7%, РосійськоїФедерації – на 63,2%, Польщі – на 48,9%, Білорусі – на 47,4%, Туреччини – на41,6%, Німеччини — на 26,7%. />   У загальному обсязі експорту товарів у порівнянні з січнем-жовтнем2009 р. збільшилась частка чорних металів – з 26,3% до 29,2%, енергетичнихматеріалів, нафти та продуктів її перегонки – з 4,9% до 7,2%, руд, шлаків тазоли — з 3,3% до 5,1%,залізничних або трамвайних локомотивів, шляхового обладнання – з 1,8% до 4,5%,продуктів неорганічної хімії – з 1,7% до 2,2%. Натомість зменшилась часткамеханічних машин – з 6,9% до 6,2%, електричних машин – з 5,4% до 4,9%, зерновихкультур – з 9% до 4,9%, виробів з чорних металів – з 5,2% до 3,8%, насіння іплодів олійних рослин з – 2,5% до 1,8%, добрив – з 2,2% до 1,8%.
Імпортз країн СНД становив 44,2% від загального обсягу, Європи — 33% (у т.ч. з країн Європейського Союзу — 31,4%), Азії — 16,1%, Америки – 4,8%, Африки – 1,5%, Австралії і Океанії – 0,4%.
Узагальному обсязі імпорту найбільші надходження здійснювались з Російської Федерації- 36,7%, Китаю — 7,7%, Німеччини — 7,6%, Польщі – 4,7%, Білорусі – 4,2%, США – 2,9%, Італії – 2,2%, рис. 2.5.
/>
Рис. 2.5.Основні країни-партнери в імпорті товарів, січень – жовтень 2009 р.відносно січень-жовтень 2010 р.

Збільшилисьпроти січня-жовтня 2009 р. імпортні поставки з Російської Федерації (на83,1%), Китаю (на 69,5%), Білорусі (на 55,6%), США (на 31,9%), Польщі (на 27,7%),Німеччини (на 15,6%).
Узагальному обсязі імпорту товарів збільшилась частка енергетичних матеріалів,нафти та продуктів її перегонки – з 31,6% до 32,3%, електричних машин – з 4,8%до 5,7%, наземних транспортних засобів, крім залізничних – з 4,5% до 5,4%,чорних металів — з 2,5% до3,2%, руд, шлаків та золи — з 1,6% до 1,9%. Зменшилась частка механічних машин – з 9% до 7,5%,фармацевтичної продукції – з 4,5% до 3,9%.
Засічень-жовтень 2010 р. експорт давальницької сировини становив 45,7 млн. дол.(на 56,7% більше, ніж у січні-жовтні 2009 р.). У той же час до Україниімпортовано готової продукції, виготовленої з давальницької сировини, на 49,3 млн.дол. (що на 35,1% більше, ніж у січні-жовтні 2009 р.).
ВУкраїну надійшло іноземної давальницької сировини на 1889,3 млн. дол.(збільшення на 37,4%). Експорт готової продукції з імпортної давальницькоїсировини становив 3480,2 млн. дол. (на 62,9% більше, ніж у січні-жовтні 2009 р.).
Ужовтні 2010 р. експорт товарів збільшився порівняно з жовтнем 2009 р.на 15,3% і становив 4750,9 млн. дол., імпорт збільшився на 42,3% та становив6174,9 млн. доларів. Від’ємне сальдо у жовтні 2010 р. становило 1424 млн.дол. (за жовтень 2009 р. також від’ємне – 217,4 млн. дол.).
2.2 Аналіз зовнішньоторговельних відносин України із країнамисусідами
Усвоїх зовнішньоторговельних зв’язках Україна найбільш активно співпрацює ізсвоїми найближчими сусідами. Найбільш перспективними є відносини з Польщею,Угорщиною, Румунією, Російською федерацією.
Одниміз найбільш важливих та стратегічно необхідних зовнішньоекономічних зв’язківУкраїни є відносини із Російською федерацією, яка є партнером України в багатьохгалузях, є головним постачальником енергоносіїв тощо.
Обсягизовнішньої торгівлі товарами та послугами України з Російською Федерацією за2009 рік становили 25835,1 млн. дол. США і зменшилися у порівнянні з 2008 рокомна 14065,5 млн. дол. США або на 35,3 відсотка, рис. 2.6.
Експорттоварів і послуг за 2009 рік становив 11947,3 млн. дол. США і у порівнянні з2008 роком зменшився на 7644,7 млн. дол. США або на 39,0 відсотка. Імпорттоварів та послуг за 2009 рік становив 13887,8 млн. дол. США і у порівнянні з2008 роком зменшився на 6420,8 млн. дол. США або на 31,6 відсотка. Сальдо за2009 рік у торгівлі з Російською Федерацією негативне і становило 1940,5 млн.дол. США та збільшилось на 1223,9 млн. дол. США у порівнянні з минулим роком (у2008 році від’ємне сальдо становило 716,6 млн. дол. США).
Торгівляпослугами, роботами у структурі зовнішньої торгівлі у 2009 році займала15,9%, у тому числі: у загальному обсязі експорту – 28,9%, у загальному обсязіімпорту – 4,7 відсотка.
/>
Рис. 2.6.Зовнішньоторговельний оборот України з Російською федерацією за 2001–2009 рр.

Данірис. 2.6. свідчать про зростання темпів зовнішньоторговельної активностідо 2008 року, однак у зв’язку з низкою об’єктивних причин, а також впливомсвітової фінансової ризи обсяги зовнішньоторговельного обороту між Україною таРосією стрімко знизились.
Цими об’єктивними причинами можуть бути:
- активний опір Росіїєвроатлантичній інтеграції України;
- використання РФ своїх позиційна енергетичних ринках для посилення російського впливу на українську зовнішнюі внутрішню політику;
- відсутність конструктивногодіалогу з питань підготовки до виведення до 2017 р. Чорноморського флотуРФ з місць його тимчасової дислокації на території України.
Варто відмітити також важливість відносин України з її західнимисусідами, зокрема розглянемо та проаналізуємо зв’язки із Польщею, Румунією таУгорщиною.
Розглянемо торгівельні взаємозв’язки України та Польщі. За результатами 2009 р. упорівнянні з 2008 роком обсягивзаємної торгівлі товарами тапослугами знизились до 43,0% від минулого рокуі склали 1 719,6млн. дол. США при імпорті в Україну – 1 153,6 млн. дол. США таекспорті – 566,0 млн. дол. США.
При зменшенні обсягів імпорту товарів та послуг з Польщі в Українудо 43,8% від рівня 2008 року обсяги експорту товарів з України зменшились до41,7% від аналогічного минулорічного показника. Від’ємне для України сальдо торговельного балансу у звітному періоді склало 587,5 млн. дол. США.
Розвитокторговельно-економічних відносин між Україною та Румунією протягом останніхроків характеризується тенденціями, які пов'язані зі вступом останньої до ЄС,розширенням споживання в обох країнах, розміщенням в Румунії потужнихпідприємств відомих європейських та світових компаній, стратегії якихпередбачають, зокрема, присутність на ринках України. Зазначене сприялоактивному розвитку торговельних відносин між Україною та Румунією протягом 2005–2008років.
Протеу 2009 році у зв’язку із негативним впливом світової економічної кризи,спостерігався спад обсягів товарообігу між Україною та Румунією. За данимиНаціонального інституту статистики Румунії за 2009 р. загальний обсягторгівлі товарами та послугами між Україною та Румунією склав 813 млн. дол.США, з якого експорт – 325,8 млн. дол., імпорт – 487,2 млн. дол.,позитивне сальдо на користь Румунії становило 161,4 млн. дол. У порівнянні з2008 роком в цілому обсяги зменшилися на 59,2%, з якого експорт зменшився на57,8%, а імпорт зменшився на 60,1%.
Успішно розвивається торговельно-економічне співробітництвоУкраїни з Румунією. Прикладом вдалого двостороннього співробітництва ставпроект по спільному виробництву автобусів на території Румунії між ВАТ «ЛАЗ» ірумунською компанією «Transbus S.А.», який передбачає оснащення українських автобусіврумунськими двигунами, що виробляються на підприємстві «Моаtоаrе АВ/Roman Group»з м. Брашов (Румунія). Цей проект вважається перспективним, оскільки крімРумунії ці автобуси можуть бути поставлені і на ринки третіх країн, з якими Румуніямає лібералізовану торгівлю (країни-члени ЄС, СЕFТА, ЄАВТ та інші).
Розглядаючиекономічні відносини України та Угорщини також варто відмітити те, що дляУгорщини Україна є важливою не тільки як найбільша сусідня країна, але і якпроміжна ланка у відносинах із Росією, а також Дальнім Сходом. Тому цівідносини мають велике майбутнє: обидві сторони зацікавлені в розвитку торговельно-економічнихзв’язків.
У 2009 р. упорівнянні з відповідними даними 2008 року, український експорт товарів тапослуг в Угорщину скоротився на 48,7% і становив 668,8 млн. доларів США, аімпорт – на 51,4% і склав 595,7 млн. доларів США, тобто, товарообіг з Угорщиноюза 2009 рік у порівнянні з даними 2008 року скоротився на 49,9% і склав 1264,5млн. доларів США. Аналіз товарної структури українського експорту доУгорщини свідчить про те, що у січні-листопаді 2009 р., так само як і вминулі роки, її формували як «традиційні» товарні позиції (енергоносії,мінеральна сировина та напівфабрикати), так і готова продукція (машини,обладнання, механізми) [6].
Отже,за підсумками вищесказаного можна зробити висновки, що існує безліч проблем нашляху до активізації зовнішньоторговельних відносин між Україною та їїсусідами. Це перш за все невідповідність нормам міжнародного законодавства,низька конкурентоспроможність національного товаровиробника тощо. Вирішити ціпроблеми можна шляхом остаточного визначення Україною свого курсу наміжнародній арені, приведенням у відповідність до світового національнезаконодавство, в тому числі і національні стандарти якості, виробленнямконкретних стратегічних цілей країни, та пошук шляхів їх досягнення.
2.3 Оцінка стану зовнішньоекономічної безпеки Українизгідно з пороговими значеннями її індикаторів
Оцінити стан зовнішньоекономічної безпеки можна задопомогою методу розрахунку показників (індикаторів), які характеризують станекономічної системи. При тому, для оцінки зовнішньоекономічної безпеки важливезначення мають не самі показники, а їх порогові та граничні значення. Підпороговими значеннями розуміються кількісні величини, порушення яких створюєперешкоди нормальному розвиткові різноманітних елементів відтворення, викликаєнесприятливі тенденції в економіці. Під граничними значеннями розуміютьсякількісні величини, порушення яких викликає загрозливі процеси в економіці.Показники, за якими визначаються порогові та граничні значення, виступаютьсистемою показників зовнішньоекономічної безпеки.
В Україні тільки з квітня 2007 року існує Методикарозрахунку рівня економічної безпеки, яка містить в собі розрахунок такихскладових, як: макроекономічна, фінансова, зовнішньоекономічна, інвестиційна,науково-технологічна, енергетична, виробнича, демографічна, соціальна тапродовольча безпека. Ця методика так само містить і оптимальні, порогові таграничні значення індикаторів для розрахунку стану кожної із зазначених вищесфер економічної безпеки. Для оцінки стану саме зовнішньоекономічної безпекиУкраїни методикою пропонується розраховувати сім індикаторів, табл. 2.1.
Таблиця 2.1. Індикатори тапорогові значення індикаторів стану зовнішньоекономічної безпеки України№ Індикатор, одиниця виміру Порогове значення (х), опт. 1 Частка імпорту у внутрішньому споживанні держави, % не більше 30 2 Частка імпорту продовольства у внутрішньому споживанні держави, % не більше 25 3 Питома вага провідної країни-партнера в загальному обсязі зовнішньої торгівлі, % не більше 30 4 Питома вага сировинного та низького ступеня переробки експорту (промисловості) у загальному обсязі експорту товарів, % не більше 40 5 Коефіцієнт покриття імпорту експортом (відношення між обсягами експорту та імпорту), разів не менше 1 6 Відношення обсягу експорту до ВВП, % не більше 50 7 Відношення обсягу імпорту до ВВП, % не більше 50
Для аналізу було використано порогові значення,наведені в методиці Міністерства економіки України, розраховані українськиминауковцями та з загальносвітової практики, табл. 2.1. Проаналізовано динамікунаступних показників, відповідно до офіційних даних Держкомстату України, табл.2.2.

Таблиця 2.2. Порогові значенняосновних індикаторів зовнішньоекономічної безпеки державиНазва індикатора Порогові значення індикаторів (знак позначає стан безпеки) Коефіцієнт відкритості національної економіки (відношення обсягу зовнішньої торгівлі, тобто експорту та імпорту, до ВВП) 1 Відношення обсягу експорту до ВВП, % 3 Обсяг прямих іноземних інвестицій, % до ВВП > 5
Коефіцієнтвідкритості національноїекономіки розраховується як відношення обсягу зовнішньої торгівлі, тобтоекспорту та імпорту, до ВВП. Особлива вага фактора відкритості економікиполягає у тому, що в принципі держава не завжди має прямі важелі впливу наобсяги та структуру експорту й імпорту. За даними Держкомстату України булорозраховано коефіцієнти відкритості економіки за останні 5 років, рис. 2.7.
/> 2005 2006 2007 2008 2009
Рис. 2.7.Коефіцієнти відкритості національної економіки за 2005–2009 рр.
У 2005 році коефіцієнт перевищив порогове значеннякоефіцієнта «1», що вказувало на стан небезпеки в цій сферізовнішньоекономічної безпеки. За 2005–2009 рр. порогове значення коефіцієнта небуло подолано жодного разу, але фактичні значення розрахованих коефіцієнтівсильно наближалися до критичного значення.
Якщо роздивитися аналогічні коефіцієнти відкритостіекономіки по країнах «великої сімки», то вони в жодній із них не перевищують0,6. Рівні показника по Україні, які коливались від 0,88 до 1,06, ще раззасвідчують занадто високий ступінь відкритості вітчизняної економіки. І цевказує не на надто високу її експортоорієнтованість, а на недорозвиненістьвнутрішнього споживчого ринку України. Якщо глибше досліджувати темпи зростанняімпорту, експорту і ВВП по роках, то можна побачити, що у 2005 та 2009 рр.Україна мала тенденцію випереджального зростання обсягів імпорту й експортупорівняно з ВВП. Хоча треба зазначити, що в період з 2005 по 2007 рр. мала місцепозитивна тенденція зменшення значення коефіцієнта відкритості.
Коефіцієнтпокриття імпорту експортом вдержаві розраховується як відношення експорту до імпорту, рис. 2.8.
/> 2005 2006 2007 2008 2009
Рис. 2.8 Коефіцієнтипокриття імпорту експортом за2005–2009 рр.
Дані рис. 2.8 свідчать, що отримані дані цьогокоефіцієнту за останні 5 років, більші за порогове значення «1» тільки в 2005 і2006 рр. та постійну негативну тенденцію до його зменшення протягом 2007–2009рр., коли покриття імпорту експортом впало до значення 0,85. Такі результатипояснюються додатнім сальдо торгівлі товарами та послугами в 2005–2006 рр. івід'ємним у період 2007–2009 рр. Так, негативна тенденція випереджальних темпівзростання імпорту порівняно із темпами зростання експорту призвела до утвореннянегативного торговельного балансу, який 2009 року становив -13,484 млрд. дол.США.
У IV кварталі 2009 року різке скороченнявнутрішнього попиту разом із послабленням обмінного курсу гривні дозволиликомпенсувати суттєве зниження цін та зовнішнього попиту на український експорт,що сприяло зниженню дефіциту торгівлі товарами. Така сама тенденція зберігаласяі на початку 2010 року, що, можливо, дозволить подолати зовнішньоторговельнийдефіцит в майбутньому.
Відношенняобсягу експорту до ВВП. ВУкраїні протягом останнього п'ятиріччя склалася ситуація, коли відношенняекспорту до ВВП не перевищувало порогове значення 50%, рис. 2.9.
/> 2005 2006 2007 2008 2009
Рис. 2.9.Відношення обсягу експорту до ВВП за 2005–2009 рр.
Виняток становить тільки 2005 рік, коли цейіндикатор зовнішньоекономічної безпеки був 58,39%. Але з 2005 по 2008 рік цейпоказник знизився до рівня 41,29%. У 2009 році відбулося зростання цьогопоказника до рівня 43,64% через значне збільшення експорту порівняно з 2008роком. Незважаючи на поширення ознак економічної кризи в Україні наприкінціроку, обсяги експорту за 2009 рік загалом збільшилися на 35,9% порівняно з 2008роком і 67.7 млрд. дол. США. Збереження досить високих темпів приросту експортутоварів було зумовлено насамперед ціновими «бульбашками» на світових товарнихринках всередині року, зокрема, на продукцію чорної металургії, хімічної галузіта АПК.
Наприкінці 2009 року обвальне падіння світовогопопиту, зниження цін на світових товарних ринках, спад вітчизняногопромислового виробництва призвели до різкого падіння вартісних обсягівекспортних поставок (у листопаді-грудні – на 19% порівняно з відповіднимперіодом 2008 року). Це ілюструє важливість даного індикаторазовнішньоекономічної діяльності з погляду відображення стану залежності нашоїекономіки від експортних постачань. Звичайно, непогано, коли експортеризбільшують випуск продукції і розширюють ринки збуту, але ця динаміка неповинна перевищувати динаміку зростання внутрішнього ринку, який є більшстабільним до зовнішнього впливу. Відношення обсягу імпорту до ВВП. Значенняцього індикатора упродовж 2005–2008 рр. не перевищував порогового критичногозначення 50%, рис. 2.10.
/> 2005 2006 2007 2008 2009
Рис. 2.10.Відношення обсягу імпорту до ВВП за 2005–2009 рр.

Натомість, 2009 року відбулося стрімке зростанняцього показника до рівня 51,12% проти 46,5% в 2008 році.
Слід звернути увагу на тенденції зміни показникапротягом зазначених п'яти років. Протягом усього періоду відбувалося зростанняобсягів імпорту і в натуральному, і в грошовому еквівалентах, але в 2005–2007рр. темпи такого зростання були нижчими за темпи зростання ВВП, тому й виниклозменшення відношення обсягу імпорту до ВВП з 47,74% до 45,25%.
З огляду стану зовнішньоекономічної безпеки, цебула позитивна динаміка, так як відбувалося зменшення від імпортної залежності.Але ця тенденція змінилася на протилежну, і в 2007–2009 рр. відбулосязбільшення індексу з 45,25% до 51,12%, що свідчить про випереджаючі темпизростання імпорту порівняно з темпами зростання ВВП.
Слід докладніше зупинитися на 2009 році, і нетільки через перевищення даним індикатором порогового значення, а і черезсуперечливість тенденцій імпорту протягом року, викликаних світовою кризою.Вартісні обсяги імпорту товарів за 2009 рік зросли на 40,1%, або до 84,7 млрддол. США, що було зумовлено підвищенням внутрішнього попиту насамперед наспоживчі товари, а також зростанням світових цін на енергоносії, сировину таматеріали у першій половині 2009 року. В структурі імпорту, за широкимиекономічними категоріями, найбільшими темпами зростав імпорт споживчих товарів –на 57,1% (порівняно з 33,3% і 32,9% зростання імпорту засобів виробництва ітоварів проміжного споживання відповідно). Наслідки фінансової кризи (стрімкепадіння курсу гривні, недоступність кредитних ресурсів, зокрема, для фізичнихосіб, зменшення інвестиційного попиту та обсягів будівництва) призвели до різкогоскорочення місячних обсягів імпорту в листопаді-грудні до середньомісячногорівня 2007 року. Ця тенденція тривала і на початку 2010 року, що може призвестидо зменшення індикатора відношення імпорту до ВВП в подальшому.
Обсягзолотовалютних запасів в міжнароднійпрактиці прийнято оцінювати через кількість місяців, які можуть забезпечитиімпорт товарів до країни. Аналізуючи дані золотовалютних запасів Національногобанку України за 2005–2009 рр., можна зробити висновок про перебуваннязовнішньоекономічної безпеки в стані безпеки.
При тому, до 2008 року обсяг золотовалютнихрезервів в абсолютному вираженні зростав з року в рік (з 9,52 млрд. дол. у 2005році до 32,46 млрд. у 2008-му). І тільки 2009 року, у зв'язку з подоланнямнаслідків світової фінансової кризи, у четвертому кварталі відбулося деякезниження золотовалютних запасів НБУ.
Обсягпрямих іноземних інвестицій (ПІІ). Для оцінки впливу ПІІ на національну економіку, розраховують їхвідношення до ВВП країни. Взяте за основу порогове значення обсягів ПІІ 5% відВВП вказує на те, що не досягаючи такого значення (ПІІ), – країна незабезпечуються достатнім капіталом для сталого розвитку національної економіки.
У свою чергу, рекордні ПІІ в економіку України у2006 р. дали змогу значно перевищити п'ятивідсотковий поріг. У 2006 роцізапас ПІІ в Україні зріс на 7,3 млрд. дол. і сягнув 16,4 млрд. дол. (близько350 дол. США на душу населення). Зокрема, притік ПІІ становив 7,87 млрд. дол.,в той час як нерезиденти вилучили ПІІ на суму 375 млн. дол. Безпрецедентнийпритік ПІІ в Україну було забезпечено насамперед за рахунок продажу найбільшогометалургійного комбінату України «Криворіжсталь» компанії «Mittal Steel» за 4,8млрд. дол. та 93,5% акцій банку «Аваль» компанії «Raiffeisen InternationalBank-Holding AG» за 1,04 млрд. дол. Окрім того, французький банк «BNP Paribas»купив 51% акцій «Укрсоцбанку». Саме ці покупки і були причиною такогобурхливого зростання ПІІ в 2005 році.
Протягом 2009 року спостерігалася тенденція донарощування обсягів ПІІ, водночас спад темпів приросту прямих іноземнихінвестицій в економіку України в третьому-четвертому кварталі, порівняно зпершим півріччям 2009 року, пояснюється впливом світової фінансово-економічноїкризи на рух капіталу. Також курсова різниця, яка виникла у зв'язку із девальвацієюофіційного курсу гривні до долара США та становила -3,9 млрд. дол. США, суттєвовплинула на загальний показник притоку ПІІ. 2009 року він становив 6,18 млрд.дол. США, і це стало на 1,75 млрд. дол. США менше від попереднього року, що йпризвело до падіння індикатора на рівень 3,43%.
Розрахувавши в динаміці 2005–2009 рр. шістьіндикаторів стану зовнішньоекономічної безпеки України і порівнявши їх ізпороговими критичними значеннями, можна зробити висновок про неоднозначністьцих показників та стану зовнішньоекономічної безпеки загалом. По такихпоказниках, як коефіцієнт відкритості національної економіки, відношення обсягуекспорту до ВВП, було виявлено динаміку поліпшення їх значень. І навпаки, такіпоказники, як коефіцієнт покриття імпорту експортом, відношення імпорту до ВВП,співвідношення прямих іноземних інвестицій і ВВП, значно погіршилися 2009 рокуі перебувають поза межами порогових значень для зовнішньоекономічної безпекиУкраїни. Це свідчить про стан небезпеки у цих сферах. Щодо обсягу золотовалютнихзапасів, то цей індикатор перебуває у стані безпеки протягом усіх п'яти років,але не виявляє якоїсь чітко визначеної динаміки і коливається в безпечній зоні.Однак у 2009 році намітилася негативна тенденція зменшення рівня золотовалютнихзапасів через задіяння цих ресурсів НБУ для боротьби з наслідками світовоїфінансової кризи.
Надзвичайно важливо здійснювати постійниймоніторинг наведених основних індикаторів для визначення рівня забезпеченнязовнішньоекономічної безпеки. І це має стати складовою економічної політикидержави.

3. Шляхи удосконалення організації зовнішньої торгівлі України
3.1 Заходи щодо децентралізації зовнішньоторговельної політикиУкраїни в умовах багатостороннього регулювання торгівлі
Подальшийрозвиток національного експортного потенціалу, враховуючи європейський досвід,можливий в першу чергу за рахунок впровадження заходів з децентралізаціїзовнішньоторговельної політики України з визначенням пріоритетних напряміврегіонального розвитку.
Накінець 2009 року зовнішньоторговельні стосунки України з її основнимиторговельними партнерами продовжують характеризуватися асиметрією взаємногодоступу до ринків сторін, низьким рівнем позиційності українськихтоваровиробників на відповідних ринках та тенденцією до зміцнення позиційімпортерів на внутрішньому ринку України при недостатньому зростаннівідповідних обсягів експорту. Крім того, темпи зростання обсягів зовнішньоїторгівлі характеризуються переважанням темпів зростання імпортувисокотехнологічних товарів над темпами українського експорту обмеженого абоконцентрованого переліку продукції з низькою доданою вартістю. Високаспеціалізація окремих регіонів – експортерів вугілля, чорних металів робить їхвкрай залежними від світової кон’юнктури. Участь України у глобальних ланцюгахстворення вартості та в глобальній виробничій мережі і пов’язаною з нимиторгівлею продукцією обробної промисловості залишається вкрай обмеженою. Цесвідчить, що Україна здобуває відносно не великі вигоди від участі убагатосторонній системі торгівлі, від залучення прямих іноземних інвестицій,отримання доступу до сучасних технологій, що не сприяє стійкому економічномузростанню нашої країни.
Часткапослуг у сукупному зовнішньоторговельному обороті товарами і послугами міжУкраїною та її торговельними партнерами на сьогодні становить тільки15 відсотків. При цьому структура вітчизняного експорту послугвідрізняється значним домінуванням частки транспортних послуг, на які припадаєбільше 65 відсотків сукупного обсягу експортованих послуг. Завдяки значномуекспорту цього виду послуг у зовнішній торгівлі послугами в Україні склалосяпозитивне сальдо, яке в якісь мірі компенсує негативні тенденції нарощуванняобсягів від’ємного сальдо у торгівлі товарами.
Відсутністьрегіональних середньострокових програм та бюджетів призводить до низки проблемвзаємодії центральних, регіональних та місцевих органів влади, а саме невчасно затверджені Кабінетом Міністрів відповідніпорядки використання інвестиційних, бюджетних коштів на місцях.
Вирішеннямзазначених проблем має стати перехід на середньострокову перспективу плануваннябюджету і відповідних регіональних програм. Прототипом цього є Угоди щодо регіонального розвитку регіонів,які почали розробляти протягом останніх кількох років. Однак, крім Угоди щодорегіонального розвитку Донецької області на 2007–2011 роки, підписаної у2007 році між Кабінетом Міністрів України та Донецькою обласною радою,інші Угоди відсутні.
Організаційно-комунікаційнізаходи, які проводяться в регіонах длясприяння посилення їх участі в зовнішньоекономічній діяльності, не стали длявітчизняної економіки тією апробованою формою залучення іноземних інвестицій тапожвавлення зовнішньоторговельної діяльності як наприклад в країнах ЄС. Крімцього відповідні заходи не набули поширення у всіх регіонах України. Зокремарегіональні інвестиційні форуми в Україні проводяться досі тільки у декількохокремих регіонах (наприклад, в Києві, Львові, Одесі, Ялті, Волинській, Сумськійобластях).
Узв’язку з цим питання децентралізації зовнішньоторговельної політики України всучасних умовах набуває особливого значення. Впливовим чинником покращеннядинаміки зовнішньої торгівлі, розширення географічної структури експорту та їїскладових може стати зміна цінової конкурентоспроможності за рахунок зменшеннятрансакційних витрат в регіональній економіці, особливо прикордонних регіонів.Іншим чинником сприяння стимулюванню ділової активності населення регіонів, впершу чергу в малих містах та монофункціональних містах може бути розбудоватранспортної та фізичної інфраструктури.
Середмотивів децентралізації зовнішньоторговельної політики України можнавідзначити:
-  ефективніше використання місцевих ресурсів;
-  формування локальних факторів продуктивності;
-  можливість сприяння кращому задоволенню інтересів і потреб домашніхгосподарств, підприємств і громадян загалом, тобто підвищення рівня та якостіжиття територіальної громади;
-  формування та нарощування соціального капіталу;
-  налагоджування тісного контакту та плідної взаємодії місцевоївлади та підприємництва – підприємці задіяні у консультативних радах приорганах влади, чиновники залучені до наглядових рад або рад директорівпідприємств.
Нормативно-правовезабезпечення характеризується недосконалістю, та наявністю численних прогалин.На даний час не існує базового Закону України щодо державної регіональноїполітики.Натомість засади державної регіональної політики визначаютьсяна рівні Указу Президента України «Про Концепцію державної регіональноїполітики» від 25 травня 2001 року №341/2001. Проект Закону України «Прозасади державної регіональної політики» (редакція станом на 08.10.08/>) планується подати Кабінетом Міністрів України доВерховної Ради України вже в найближчий час. Крім того, виникають проблемивиконання існуючих законів та підзаконних актів у сфері регіонального розвиткуна різних рівнях. Так, Законом України «Про стимулювання розвитку регіонів» від08.09.05 №2850-IV передбачаються укладання довгострокових Угод щодорегіонального розвитку між Кабінетом Міністрів України та відповіднимиобласними радами, з метою виконання та фінансування спільних заходівцентральних та місцевих органів виконавчої влади і органів місцевогосамоврядування з реалізації регіональних стратегій.
Слабкарозвиненість і закритість регіонів є головними факторами ризику. Переважнабільшість суб’єктів господарювання, особливо серед малих і середніх підприємствне готова самостійно включитися у зовнішньоекономічну діяльність. До ризиківможна віднести фактор локалізації (розміщення проблемних галузей у відносно не великійкількості регіонів, де вони є головними галузями спеціалізації), а також фактормонофункціональності міст. Способом зменшення цього ризику є створення мережбізнесу, групування бізнесу різних сфер економіки та перехід у господарськікластери, які, в свою чергу, можуть перетворитися в економічні регіони.
Як іраніше в структурі зовнішньої торгівлі переважає торгівля товарами, яказнаходиться в зоні ризику міжнародного поділу праці, в той же час часткиторгівлі послугами, залучення прямих іноземних інвестицій та міжнароднихтрансферів технологій залишаються у порівнянні з розвинутими країнами вкрайнизькими.
Внаслідокнерозуміння та недооцінювання регіонального (периферійного) потенціалу,інституційній незабезпеченості регіонального самоврядування та господарювання,за політизованості регіональної проблематики, на сьогодні практично не створеназаконодавча та нормативна база регіонального розвитку. Вкрай обмеженіможливості регіонів щодо ведення самостійної зовнішньоекономічної діяльності.Більшість регіонів позбавлені власної фінансової бази функціонування.
Зметою якісного реформування зовнішньоторговельної політики України за рахунокїї децентралізації необхідно в першу чергу:
1.Доручити:
1.1.Обласним державним адміністраціям:
– організувати,з залученням органів самоврядування, неурядових організацій, зацікавленихсуб’єктів господарювання розробку, обговорення та укладання середньостроковихУгод щодо регіонального розвитку, передбачивши в майбутньому участь ваналогічних районних угодах органів самоврядування. При цьому доцільно ці таінші угоди, плани та заходи привести у відповідність з програмними періодами ЄСдля отримання фінансування певних проектів в рамках терміну дії цих угод зфондів ЄС (діючий програмний період для планування, фінансування у всіх країнахЄвропейського Союзу – це 2007–2013 рр.);
– сприятиреалізації організаційно-комунікаційних заходів з метою залучення зовнішніхресурсів через, в тому числі шляхомформування регіону як суб’єктагосподарювання та зовнішньоекономічної діяльності, створення привабливогоінвестиційного клімату, проведенні рекламних акцій, організації інвестиційнихфорумів, веб-сторінок на іноземних мовах для залучення прямих та портфельнихінвестицій;
– забезпечитизростання регіональної економіки через пошук нових ринків для власної продукціїчерез створення агенцій просування експорту в регіонах у співпраці з місцевимиприватними консультаційними структурами;
– зміцнитиконкурентні позиції регіону шляхом залучення людських (малозабезпеченігромадяни, соціальні меншини), природних (земельні площі, насадження, кар’єри)та інших ресурсів, що досі не використовувались, через відповідну системудержавних стимулів, приватизацію тощо.
1.2.Міністерству закордонних справ, Кабінету Міністрів України через ДержавнеАгентство з питань інвестицій і інновацій та Український центр сприянняіноземному інвестуванню, обласним державним адміністраціям:
–інтенсифікуватипублікації в бюлетенях посольств та торговельно-економічних місій України закордоном, в регіональних засобах масової інформації конкретних експортнихпропозицій та даних про регіональні інвестиційні проекти, вільні економічнізони тощо;
– організувативихід на виставкові заходи в регіонах Європи, українських регіональнихтоваровиробників.
2.Рекомендувати торгово-промисловим палатам України з метою цілеспрямованогопосилення торговельних контактів на всіх рівнях, в тому числі шляхом створенняфілій торговельних палат між окремими країнами ЄС та Україною в регіонах зметою залучення як найширшого кола українських підприємств до адаптації правилринкової економіки і, таким чином, їх інтеграції в систему міжнароднихторговельно-економічних зв’язків, а також розширенню інформаційного поля таклімату довіри між українськими та іноземними партнерами, потенційнимиінвесторами та отримувачами інвестицій; сприяння введенню в практикутуристичних обмінів та організації бізнес-турів з проведенням зустрічейпідприємців в регіональних ТПП.
3.Враховуючи необхідність здійснення пілотних проектів перед реформуванняммісцевого самоврядування та адміністративно-територіального устрою щовідповідає вимогам ЄС, а також результати виконання Закону України «Продержавно-правовий експеримент розвитку місцевого самоврядування в місті Ірпені,селищах Буча, Ворзель, Гостомель, Коцюбинське Київської області» від 05.04.01 №2352-IIIта двох Указів Президента України «Про заходи щодо підтримкиукраїнсько-шведського проекту розвитку місцевого самоврядування в місті Ірпені»від 27.06.97 №558/97 та «Про продовження реалізації українсько-шведськогопроекту розвитку місцевого самоврядування в місті Ірпені Київської області» від28.06.99 №709/98 необхідно повторити державно-правовий експеримент, врахувавшинедоліки попереднього, на території прикордонних з Польщею регіонів.Очікуваними результатами цього експерименту повинні стати: об’єднаннятериторіальних громад; посилення самодостатності та дієздатності нової громадив плані фінансового, економічного, та кадрового забезпечення спеціалістами длянадання якісних послуг; встановлення адміністративних меж території новоїгромади; приведення структури органів місцевого самоврядування до вимог ЄС тарозширення їх повноважень, в тому числі у встановленні місцевих податків,зборів, пільг та інше; формування економічних основ існування нової громади;розширення самостійності бюджету громади.
Настадії розробки проекту експерименту необхідно використати можливості отриманняфінансування від програм Європейського Територіального Співробітництва впрограмному періоді 2007–2013 роки, або через підтримку Європейського ІнструментуСусідства і Партнерства.
Територіяексперименту, а також прилеглі території стануть полігоном та джерелом досвідудля інших регіонів, в тому числі, у впровадженні заходів з децентралізаціїзовнішньоторговельної політики України.
Вданій ситуації зовнішньоторговельних відносин України із Росією можна навеститакі можливі ініціативи України з метою стабілізації ситуації:
- сформувати у першочерговомупорядку багатосторонній орган з вирішення торговельних суперечок та розробитипрозорі процедури їх обговорення та розв'язання;
- сприяти частковійпереорієнтації продукції українських підприємств з проблемних російських ринківна ринки інших країн СНД (наприклад, частина трубної продукції може бутиспрямована на ринки Середньої Азії (передусім, Туркменістан, Узбекистан),частина залізничної машинобудівної продукції – на ринок Білорусі);
- приділити першочергову увагуактивізації інформаційного обміну щодо стану індикаторів соціально-економічногорозвитку країн СНД, товарних та інвестиційних пропозицій на ринках учасниківСпівдружності, умов торговельної та підприємницької діяльності на цих ринках,практики недобросовісної конкуренції і економічних злочинів тощо.
З метою вдосконалення та поглиблення зовнішньоекономічних зв’язківміж Україною та Польщею можна вжити такі заходи:
– активізацію трансферу технологій та створення новихспільних інтелектуальних і технологічних продуктів на основі реалізаціїдвосторонніх проектів;
– зростання масивів інформації, що циркулюють і обробляютьсяу двосторонньому форматі;
– збільшення чисельності інституцій, які обслуговуютьдвостороннє співробітництво (єврорегіони, департаменти в органах влади,наприклад, управління співпраці з Україною в польському МЗС, громадськіорганізації, наукові установи та обміни тощо);
– проведення спільних іміджевих і комунікативних заходів, якістворюють систему моральних дивідендів для обох країн (виставково-ярмарковадіяльність, міжнародні саміти тощо);
– зростання рівня взаємної та міжнародної безпеки.
3.2 Лібералізація зовнішньої торгівлі як важливий чинникфінансової стабілізації в Україні
Для визначення рівня лібералізації зовнішньоторговельних відносинвикористовується показник, який розраховується як відношеннязовнішньоторговельного обороту (ЗТО) між Україною та ЄС до валового внутрішньогопродукту (ВВП) України. Так, зростання вищезазначеного показника протягомдекількох років свідчить про лібералізацію доступу товарів та послуг довнутрішнього ринку України.
Показниклібералізації зовнішньої торгівлі між Україною та ЄС позитивно корелюється ізподатковими надходженнями загалом і окремими їх групами, зокрема. Відокремлюютьнаступні групи податкових надходжень: податки на доходи, податки на прибуток іподатки на збільшення ринкової вартості (група 1); внутрішні податки на товарита послуги (група 2); податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції(група 3).
Періоди,коли показник лібералізації зовнішньої торгівлі між Україною та ЄС вказував наполегшення доступу товарів та послуг до внутрішнього ринку України, щільністьзв’язку між показником лібералізації зовнішньої торгівлі та податковиминадходженнями була найвищою. Це свідчить, що розвиток зовнішньоторговельнихвідносин між Україною та ЄС шляхом збільшення обсягів експортно-імпортнихоперацій веде до зростання податкових надходжень.
Длякількісної оцінки впливу зовнішньої торгівлі між Україною та ЄС на обсяги ВВПУкраїни за 1998–2009 рр. використовується економіко-математичну модель,розроблена за допомогою методу найменших квадратів, формула (3.1):
Y =6,07808*X1+2,17583*X2+1,49772*X3-0,15391*X4+63015,04,      (3.1)
(2,4665)(0,76243) (0,95720) (0,25072) (18379,3)
де Y– фактичні значення ВВП України за моделлю;
X1– баланс державного бюджету України;
X2– зовнішньоторговельний оборот України з ЄС;
X3– видатки державного бюджету України;
X4– інвестиції в довгострокові активи;
е –залишки.
Зметою оцінки дієздатності моделі доведено можливість використання отриманоїмоделі для прогнозування ВВП України та визначено вплив обраних факторів назміну цільового показника. Для цього розраховується показник R2 – коефіцієнтдетермінації, рівний 0,99, що вказує на сильну залежність між значеннямнезалежних змінних (факторів) та рівнем ВВП України. Результати розрахунків заотриманими показниками даної економетричної моделі показали, що такі фактори як«Зовнішньоторговельний оборот» (t4=2,8) та «Бюджетний дефіцит» (t1=2,4)є важливими змінними для оцінки ВВП України, оскільки в цих випадках tфактичне›tтабличного.Це доводить, що збільшення обсягів зовнішньої торгівлі між Україною та ЄС маєпозитивний вплив на ВВП України.
Оціненоможливість використання побудованої моделі для прогнозування ВВП України.Обчислення F– статистики дозволило визначити, чи є отриманий результат(із достатньо високим значенням коефіцієнта детермінації) реальним. В нашомувипадку F-фактичне дорівнює 208,2, що є значно більше ніж F-критичне. Такимчином, це свідчить, що регресійне рівняння є придатним для оцінки майбутньогорівня ВВП країни. Отримана відносна похибка прогнозу М.А.Р.Е. = 0,99% (щоменше за 10%) і коефіцієнт Тейла, який наближається до нуля, свідчать пронезначне відхилення ВВП України, розрахованого на основі економіко-математичноїмоделі, від фактичного. Це доводить придатність отриманої економетричної моделідля прогнозування ВВП України.
Основніпараметри моделі використовуються також для аналізу обсягів ВВП в деякихкраїнах ЄС. Результати повністю співпали із тими, що були отримані для України.
Такожвикористовується економіко-математична модель для оцінки кількісноговзаємозв’язку обсягів зовнішньої торгівлі між Україною та ЄС і податковиминадходженнями. З цією визначено основні чинники, що впливають на процесформування фінансових ресурсів бюджету. Для цього були використані наступніфактори:
ВВПУкраїни (Х1);
доходигромадян (Х2);
прибуткипідприємств (Х3);
імпортз країн ЄС до України (Х4);
показникінфляції (Х5).
Розрахункипроведено на основі даних за період 1998–2009 рр.
Задопомогою використання методу найменших квадратів, отримано наступнірезультати, формула (3.2):

Y=0,0241X1+0,28646*X2+0,3481*X3-0,1919*X4+247,97*X5+3396,548(3.2)
(0,22074)(0,16166) (0,23906) (0,66296) (180,2553) (13302,84)
Здійсненооцінку моделі на предмет можливості її використання для прогнозування обсягівподаткових надходжень та наявності взаємозв’язку між факторами моделі іцільовим показником. З цією метою розраховується R2 – коефіцієнтдетермінації, який дорівнює 0,99, що вказує на сильну залежність міжнезалежними змінними (факторами) та обсягами податкових надходжень.
Визначенофактичне значення F-критерію для оцінки можливості використання отриманоїмоделі для прогнозування обсягів податкових надходжень. Так, F-фактичне внашому випадку дорівнює 427,4 що є значно більше ніж F-критичне, яке дорівнює4,76 за рівня значущості 0,05. Таким чином, регресійне рівняння є придатним дляоцінки майбутнього рівня податкових надходжень.
Вирівнюваннядефіциту платіжного балансу шляхом обмеження доступу на український ринокімпортних товарів (яке супроводжується підвищенням ставок ввізного мита наокремі види товарів), може призвести до значних податкових втрат. Так,враховуючи залежність між обсягами імпорту європейських товарів і послуг доУкраїни та податковими надходженнями державного бюджету України як 1:2,14,можна стверджувати, що за умови ліквідації існуючого торговельного дефіциту увзаємовідносинах між Україною та ЄС загальні втрати державного бюджету Україниможуть сягнути майже 10–11 млрд. дол.
Аналізможливих наслідків («статичних ефектів») від створення зони вільної торгівліміж Україною та ЄС для обох країн на прикладі металургійної галузі, продукціяякої має найбільшу частку у товарній структурі українського експорту. Так, дляУкраїни загальний ефект для металургійної галузі може максимально дорівнювативід 409,14 млн. дол. США до 2 млрд. дол. США (враховуючи ефекти «створенняторгівлі» та «відхилення торгівлі»). Для країн Європейського Союзу позитивнийефект буде більш значним, враховуючи обсяги споживання металургійної продукціївсіма країнами-учасницями ЄС.
Такимчином, отримані результати дозволили зробити висновок, що лібералізаціязовнішньої торгівлі між Україною та ЄС шляхом створення зони вільної торгівлібуде позитивно впливати на фінансово-економічний розвиток України за умовивиконання певних вимог. Дані вимоги передбачають, по-перше, що товарнаструктура зовнішньої торгівлі між країнами-партнерами не повинна бутикомпліментарною, по-друге, що фактична частка країн-партнерів у взаємномузовнішньоторговельному обороті повинна бути якомога більшою і, по-третє, щокраїни повинні мати якомога меншу залежність від зовнішньої торгівлі. Виконанняцих вимог дозволить підвищити конкурентоспроможність української експортноїпродукції і зменшити залежність фінансової системи від зовнішніх шоків.
Такимчином, за допомогою економіко-математичних методів виявлені кореляційні зв’язкиі залежності між податковими надходженнями, ВВП України, прибутками суб’єктівгосподарювання і доходами домогосподарств. Використовуючи метод найменшихквадратів, визначено, що зростання / зменшення імпорту з країн ЄС доУкраїни на 1 грн. веде до зростання / зменшення податкових надходженьбюджету держави на 2,14 грн. При збільшенні/зменшенні ВВП України на 1 грн. (занезмінності інших факторів) податкові надходження державного бюджету Українизбільшаться/зменшаться на 0,29 грн. Якщо доходи населення зростуть на 1 грн.(за незмінності інших факторів) податкові надходження збільшаться на 0,37 грн.У випадку зміни прибутків підприємств на 1 грн. можна буде спостерігати змінудоходів бюджету на 2,3 грн. Отримані результати підтверджують необхідність лібералізаціїзовнішньої торгівлі між Україною та ЄС, що дозволить збільшити доходи суб’єктіврозподільчих відносин і податкові надходження державного бюджету України. Зогляду на отримані результати розрахунків, необхідно враховувати при розробціфіскальної політики держави той факт, що зниження рівня імпортного тарифупов’язано із падінням обсягів податкових надходжень державного бюджету Українив частині податків на зовнішню торгівлю. Компенсація податкових втратпередбачає підвищення фіскальної ефективності податку на додану вартість зарахунок впровадження елементів світового досвіду справляння даного видуподатку. Зокрема, необхідно впровадити пеню у вигляді певного відсотка від сумивідшкодування за кожен день, якщо відшкодування не було здійснено протягом 60днів.

Висновки
За результатами теоретичногодослідження визначено, що зовнішня торгівля це зовнішня торгівля – це відносиниміж суб'єктами ЗЕД з приводу купівлі-продажу товарів, капіталів, робочої силита послуг.
Зовнішняторгівля в широкому розумінні охоплює всяку обмінну діяльність як товарами, такі іншими продуктами людської праці. Більше того, зовнішня торгівля охоплює іпредмети, що не створюються людьми, а іноді й не зовсім досяжні для людей(наприклад, ділянки на Місяці). Тобто загалом зовнішню торгівлю можна визначитияк систему відносин обмінного характеру (купівлі-продажу), що виникають таіснують між суб'єктами ЗЕД і базуються на міжнародному поділі праці.
Нинішніймеханізм здійснення зовнішньоторговельних відносин в Україні, який відбиваєсоціальні, економічні, суспільно-політичні та інші інтереси (що створюютьстимули до змін чи, навпаки, збереження попереднього стану), є малоефективнимяк з погляду відповідності викликам глобалізації, так і економічного розвиткузагалом. Останнє означає, що Україна сьогодні, як не прикро, не демонструєявної потреби в якісному розвитку економіки. Соціальна, технологічнапривабливість стандартів життя провідних країн не трансформувалася векономічний попит на інститути та механізми освоєння цих стандартів.Декларативно Україна прагне розвитку, але за умови збереження чинних традицій іпорядків.
Інструментидержавної політики ділять на тарифні й нетарифні. Тарифні заходизовнішньоекономічної політики держави безпосередньо пов'язані з митнимизборами. Мито – це збір коштів, що виконує функцію податку, який стягується приперетині товаром митниці і котрий при цьому підвищує ціну імпортованих (чиекспортованих) товарів, впливаючи цим на обсяг і структурузовнішньоторговельного обороту.
Обсягекспорту товарів та послугУкраїни за 2009 р. становив 49223,7 млн.дол. США, імпорту – 50604,4 млн. дол. Порівняно з 2008 р. експорт склав62,5%, імпорт – 55%. Від’ємне сальдо зовнішньоторговельного балансу країнистановило 1380,7 млн. дол. (за 2008 р. також від’ємне – 13307,6 млн. дол.).Коефіцієнт покриття експортом імпорту становив 0,97 (за 2008 р. −0,86).
Часткаекспорту до країн СНД майже не змінилась і становила 35,1% (34,8% у 2008 р.),до країн ЄС зменшилась до 25,4% (проти 28,2%), імпорту – з країн СНД та країнЄС збільшилась до 40,5% та 36,4% (проти 37,4% та 35,5% у 2008 р.).
Найбільшіекспортні поставки здійснювались до Російської Федерації – 21,4%, Туреччини –5,4%, Китаю та Казахстану – по 3,6%, Білорусі – 3,2%, Німеччини та Італії – по3,1% від загального обсягу експорту.
Узагальному обсязі експорту товарів порівняно з 2008 р. збільшилась частказернових культур, механічних та електричних машин, жирів та олій тваринного аборослинного походження. Натомість зменшилась частка чорних металів, енергетичнихматеріалів, нафти та продуктів її перегонки, виробів з чорних металів, добрив,залізничних або трамвайних локомотивів, шляхового обладнання.
Найбільшіімпортні надходження здійснювались з Російської Федерації − 29,1%,Німеччини − 8,5%, Китаю − 6%, Польщі – 4,8%, Казахстану – 4,5%,Білорусі – 3,7% та Узбекистану – 3,6%.
У загальному обсязі імпорту товарів збільшилась часткаенергетичних матеріалів, нафти та продуктів її перегонки, електричних машин,полімерних матеріалів, пластмаси, фармацевтичної продукції, паперу та картону.Зменшилась частка механічних машин, наземних транспортних засобів, крім залізничнихта чорних металів.
Усвоїх зовнішньоторговельних зв’язках Україна найбільш активно співпрацює ізсвоїми найближчими сусідами. Найбільш перспективними є відносини з Польщею,Угорщиною, Румунією, Російською федерацією. Одним із найбільш важливих тастратегічно необхідних зовнішньоекономічних зв’язків України є відносини ізРосійською федерацією, яка є партнером України в багатьох галузях, є головнимпостачальником енергоносіїв тощо.
Обсягизовнішньої торгівлі товарами та послугами України з Російською Федерацією за2009 рік становили 25835,1 млн. дол. США і зменшилися у порівнянні з 2008 рокомна 14065,5 млн. дол. США або на 35,3%. Експорт товарів і послуг за 2009 рікстановив 11947,3 млн. дол. США і у порівнянні з 2008 роком зменшився на 7644,7млн. дол. США або на 39%. Імпорт товарів та послуг за 2009 рік становив 13887,8млн. дол. США і у порівнянні з 2008 роком зменшився на 6420,8 млн. дол. США абона 31,6%. Сальдо за 2009 рік у торгівлі з Російською Федерацією негативне істановило 1940,5 млн. дол. США та збільшилось на 1223,9 млн. дол. США упорівнянні з минулим роком (у 2008 році від’ємне сальдо становило 716,6 млн.дол. США).
Розрахувавши в динаміці 2005–2009 рр. шістьіндикаторів стану зовнішньоекономічної безпеки України і порівнявши їх ізпороговими критичними значеннями, можна зробити висновок про неоднозначністьцих показників та стану зовнішньоекономічної безпеки загалом. По такихпоказниках, як коефіцієнт відкритості національної економіки, відношення обсягуекспорту до ВВП, було виявлено динаміку поліпшення їх значень. І навпаки, такіпоказники, як коефіцієнт покриття імпорту експортом, відношення імпорту до ВВПзначно погіршилися 2009 року і перебувають поза межами порогових значень длязовнішньоекономічної безпеки України. Це свідчить про стан небезпеки у цихсферах.
Подальшийрозвиток національного експортного потенціалу, враховуючи європейський досвід,можливий в першу чергу за рахунок впровадження заходів з децентралізаціїзовнішньоторговельної політики України з визначенням пріоритетних напряміврегіонального розвитку.
Накінець 2009 року зовнішньоторговельні стосунки України з її основнимиторговельними партнерами продовжують характеризуватися асиметрією взаємногодоступу до ринків сторін, низьким рівнем позиційності українськихтоваровиробників на відповідних ринках та тенденцією до зміцнення позиційімпортерів на внутрішньому ринку України при недостатньому зростаннівідповідних обсягів експорту.
В данійситуації зовнішньоторговельних відносин України із Росією можна навести такіможливі ініціативи України з метою стабілізації ситуації:
- сформувати у першочерговомупорядку багатосторонній орган з вирішення торговельних суперечок та розробитипрозорі процедури їх обговорення та розв'язання;
- сприяти частковійпереорієнтації продукції українських підприємств з проблемних російських ринківна ринки інших країн СНД (наприклад, частина трубної продукції може бутиспрямована на ринки Середньої Азії (передусім, Туркменістан, Узбекистан),частина залізничної машинобудівної продукції – на ринок Білорусі);
-  приділити першочергову увагу активізації інформаційного обмінущодо стану індикаторів соціально-економічного розвитку країн СНД, товарних таінвестиційних пропозицій на ринках учасників Співдружності, умов торговельноїта підприємницької діяльності на цих ринках, практики недобросовісноїконкуренції і економічних злочинів тощо.

Список джерел
1.  Закон України «Про вступ України до Міжнародного валютного фонду,Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансовоїкорпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства погарантіях інвестицій» від 3 червня 1992 року №2402-XII.
2.  Ананьев А. Противоречивость роли МВФ в современной мировойэкономике // Международная экономика. – 2008. – №5. – С. 64–68.
3.  Банківська справа: Короткий словник-довідник / Уклад. А.В. Калина,В.М. Кочетков. – К.: МАУП, 2001 р. – 132 с.
4.  Боринець С.Я. Міжнародні фінанси: Підручник. – К.: Знання-Прес,2002. – 311 с.
5.  Борщевський В.В. Україно-польське економічне співробітництвов світлі сучасних теорій оптимізації/ В.В. Борщевський // Актуальніпроблеми економіки. – 2009. – №9. – с. 11–19
6.  Булатів А.С. Економіка. – М.: Бек, 2006 р.
7.  Бункин М.К., Семенов В.А. «Макроекономіка (основиекономічної політики)». – М.: АТ» ДІС, 2000 р.-320 с.
8.  Вахрин П.И., Нешитой А.С. Финансы: Учебник длявузов. – М.: Информационно-внедренческий центр «Маркетинг», 2000. – 502 с.
9.  Вахтенко Т.П. Фінансова криза в Україні: фактори, механізмидії, заходи подолання // Фінанси України. – 2008. – №10. – С. 3–21.
10.  Влияние мирового финансового кризиса на Украину //http://www.analitik.org.ua/current-comment/economy/48d793e16b8bb
11.  Грейт Я. «Фінансова криза і інфляція: причини виникнення,сутність і особливості прояву в Україні» 2006 р., №1, с. 651.
12.  Довідка про стан та перспективи співробітництва України з МВФ //http://www.mfa.gov.ua/mfa/ua/publication/content/2932.htm.
13.  Дунас О. Особливості інституту членства у сучаснихміжнародних фінансових організаціях // Право України. – 2007.– №8 – С. 129–132.
14.  Дунас О. Особливості та основні напрями співробітництваУкраїни з міжнародними фінансовими організаціями системи ООН // ПравоУкраїни. – 2008. – №2. – С. 112–115.
15.  Жуків Е.Ф. Загальна теорія грошей і кредиту. М.: Банки ібіржі. 2005 р.
16.  Задоя А.А., Петруня Ю.Є. «Основи економіки» Учебн. пособіе.- К.: Вища шк. – Знання, 1998. – 478 с.
17.  Ковальчук Т., Коваль М. «Основні чинники інфляції вУкраїні» 1999 р., с. 253.
18.  Курс економічної теорії /Під ред. Чепурина Е.А. – М.: Справа,2000 р.
19.  Майорош П., Висчан П. Роль Украины во внешнеэкономическойстратегии Венгрии/ П. Майорош, П. Висчан // Актуальні проблемиекономіки. – 2009. – №9. – с. 260–273
20.  Макконнел К.Р., Брю С.Л. Економіка: принципи, проблеми,політика. – К., Хагар-Демос, 1999.-785 с.
21.  Мельник А. Відновлення економічного зростання та необхідністьзміни антиінфляційної політики в Україні Економіка України, 2003 р., №9, с. 12–21
22.  Підгірна В.Н. Торгівельно-економічне співробітництво між Україноюта Румунією/ В.Н. Підгірна // Науковий вісник БДФА. Ек-ні науки: зб. наук.праць/ гол. ред. В.В. Прядко; Міністерство фінансів України, БДФА. –Чернівці: Технодрук, 2008. – Вип. 3. Ч I. – с. 103–109
23.  Розвиток зовнішньої торгівлі України з країнами СНД: Україна у2008 р: процеси, результати, перспективи. Біла книга державної політики/за заг. ред. Ю.Г. Рубана. – К.: НІСД, 2008. – с. 61–67
24.  Рубан Ю.Г., О.В. Снігир Трансформація україно-російськихвідносин: пошук основи для рівноправного партнерства/ Ю.Г. Рубан, О.В.Снігир // Україна в 2005–2009 рр.: стратегічні оцінкисуспільно-політичного та соціально-економічного розвитку: монографія/ за заг.ред. Ю.Г. Рубана; Нац. інститут стратегічних досліджень. – К.: НІСД, 2009.– с. 562–577
25.  Савченко А.Г. Пухтаєвіч Г.О., Тітьонко О.М. «Макроекономіка»2005.-288 с.
26.  Сущенко О.М. Фінансові пріоритети зовнішньоторговельнихвідносин України / Сущенко Олександр Миколайович // Ринок цінних паперівУкраїни. – 2008. – №5–6. – С. 3–9
27.  Інформаційно-аналітична довідка щодо співробітництва України зміжнародними фінансовими організаціями // www.kmu.gov.ua/SpecSancii/control/uk/publish/printable_article? art_id=120098.
28.  www.mfa.gov.ua/hungary – Посольство України в Угорськійреспубліці


Не сдавайте скачаную работу преподавателю!
Данный реферат Вы можете использовать для подготовки курсовых проектов.

Доработать Узнать цену написания по вашей теме
Поделись с друзьями, за репост + 100 мильонов к студенческой карме :

Пишем реферат самостоятельно:
! Как писать рефераты
Практические рекомендации по написанию студенческих рефератов.
! План реферата Краткий список разделов, отражающий структура и порядок работы над будующим рефератом.
! Введение реферата Вводная часть работы, в которой отражается цель и обозначается список задач.
! Заключение реферата В заключении подводятся итоги, описывается была ли достигнута поставленная цель, каковы результаты.
! Оформление рефератов Методические рекомендации по грамотному оформлению работы по ГОСТ.

Читайте также:
Виды рефератов Какими бывают рефераты по своему назначению и структуре.