Д. – основний вид ділової мови, засіб організації певним чином на спеціальному матеріалі інформації про факти, події, явища обєктивної дійсності та розумової діяльності людей. Д. сприяють удосконаленню внутрішньої організації будь-якого ПУО. д. використовується як джерело і носій інфо і має правове значення. д. має бути достовірним, переконливим, відредагованим і оформленим. Вимоги:придатність до тривалого зберігання;видаватися повноважним органом, або особою у відповідності з її компетенцією;не повинен суперечити діючому законодавству і директивним вказівкам;складається за встановленою формою;бездоганна оформленість. Діловодство (справочинство) – діяльність, що охоплює питання документування і організації роботи з документами в процесі здійснення управлінських дій. Класифікація:за спеціалізацією:загальні; з адміністративних питань; спеціалізовані з фінансових питань. за походженням:внутрішні; зовнішні. (2 ред – службові і приватні). за напрямком:вхідні; вихідні. за джерелом виникнення:первинні; вторинні. за формою:стандартні; індивідуальні. за технікою відтворення:рукописні; механічні. за секретністю:для службового користування; секретні; цілком секретні. за терміном виконання:звичайні; термінові; дуже термінові. за складністю:односкладні; складні (з додатками). за стадіями створення:оригінали; копії. за термінами зберігання:постійного зберігання (7 5); тривалого зберігання (понад 10); тимчасового (до 10). за структурними ознаками:стандартні; нестандартні. Кожен вид документа має свої особливості, але за функціональним призначенням їх можна розділити на такі групи:організаційні (положення, статут, інструкція, правила) – документи, що закріплюють функції, обовязки та права органів протягом тривалого терміну;довідково-інформаційні (довідки, протоколи, службові довідки, телеграми, телефонограми) – переважна більшість документів, що відправляються із установ та спрямовуються до них. Вони містять інфо про фактичний стан справ в закладах. Вони носять допоміжний характер відповідно до організаційно-розпорядчої документації, не обовязкові для виконання;розпорядчі (положення, інструкція) – документи, за допомогою яких здійснюється розпорядча діяльність в певній ПУО на підставі документа;з кадрово-контрактових питаннь – документи, що містять інфо про особовий склад ПУО, зафіксованого в заявах про прийняття, звільнення, в наказах про особовий склад, характеристиках, автобіографіях. особові офіційні (пропозиції, доручення, розписки) – документи, за допомогою яких громадянин висловлює свої пропозиції, прохання, скарги, передає повноваження іншій особі щодо отримання документів, грошей, закріплюють свої права перед державними установами.